Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
Методика формування загально трудових вмінь і навичок учнів 5–9 класів
на заняттях з трудового навчання
Зміст.
Вступ. 3
Розділ І. Теоретичні основи методики формування загально трудових умінь
і навичок учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в
загальноосвітній школі. 5
1.1 Аналіз літературних джерел з проблеми формування і розвитку
загальнотрудових умінь і навичок в учнів 5-9 класів 5
1.2.Педагогічна сутність проблеми формування і розвитку загальнотрудових
умінь і навичок в учнів 5-9 класів при вивченні модуля “Проектування та
виготовлення виробів з металу” 7
Розділ ІІ. Методичні основи формування загально трудових умінь і навичок
учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в загальноосвітній
школі по темі “Проектування та виготовлення виробів з металу”. 13
2.1. Методичний аналіз програми . 13
2.2. Розробка методики формування загально трудових вмінь і навичок
учнів загальноосвітньої школи. 18
2.3. Планування занять з трудового навчання 22
2.4 Проведення педагогічного експерименту.
28
2.5. Аналіз результатів педагогічного експерименту. 29
Висновки. 32
Література 34
Вступ.
Трудове навчання є важливим засобом всебічного розвитку учнів, якщо воно
побудовано правильно, з врахуванням вікових та фізіологічних
особливостей учнів. Дослідження, проведені лікарями, показали, що
чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в
класі підвищує працездатність учнів, завдяки зміни виду діяльності та
позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час
занять з трудового навчання фізична діяльність учнів поєднується з
розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд творчих завдань,
включаючи такі, як конструювання виробів, розробка технології їх
виготовлення та ін. При цьому учні застосовують свої знання з основ наук
і технології матеріалів, а також набувають нових знань. Таким чином,
трудове навчання супроводжується напруженою розумовою діяльністю, що
сприяє розвитку розумових здібностей учнів.
В процесі трудового навчання створюються умови й для морального
виховання. Створюючи корисні речі, беручи участь в продуктивній праці,
учні відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають
по–справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і
поважати людей – представників цих професій, і роблять деякі висновки
стосовно вибору своїх майбутніх професій.
Врахувавши ці факти я вирішив обрати темою нашого дослідження “МЕТОДИКА
ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОТРУДОВИХ ВМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ 5–9 КЛАСІВ НА ЗАНЯТТЯХ
З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ”.
Об’єктом дослідження є навчально–виховний процес загальноосвітньої
школи, обмежившись 5–9 класами, оскільки саме цей період є найбільш
сприятливий для формування вмінь та прививання навичок.
Предметом дослідження є методика формування загально трудових вмінь і
навичок учнів 5–9 класів на уроках трудового навчання.
Тут виділено наступні гіпотези:
кожна тема повинна вивчатися протягом усього періоду (5–9 кл.);
навчальний матеріал з теми не повинен повторюватись, а повинен
розширюватись і доповнюватись новим;
формувати загальнотрудові вміння і навички потрібно поступово з
врахуванням вікових особливостей учнів на протязі всіх п’яти років
вивчення теми.
Врахувавши складність дослідження формування загально трудових вмінь і
навичок учнів під час вивчення ними всіх передбачених програмою тем, я
вирішив дещо конкретизувати предмет дослідження: методика формування
загально трудових вмінь і навичок учнів 5–9 класів на уроках трудового
навчання під час вивчення модуля “ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З
МЕТАЛУ”.
На основі аналізу предмета та об’єкта дослідження та висунутих гіпотез
були сформульовані наступні завдання:
– проаналізувати навчальну програму з трудового навчання для 5–9 класів;
– розглянути місце теми “Проектування та виготовлення виробів з металу”
в даній програмі;
– виділити які саме загальнотрудові вміння і навички повинні
формуватися під час навчання;
– прослідкувати формування загально трудових вмінь і навичок на всіх
етапах вивчення теми;
– зробити висновки стосовно методики формування загально трудових вмінь
і навичок на заняттях з трудового навчання.
Розділ І. Теоретичні основи методики формування загально трудових умінь
і навичок учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в
загальноосвітній школі.
І.1.Аналіз літературних джерел з проблеми формування і розвитку
загальнотрудових умінь і навичок в учнів 5-9 класів
Аналіз літературних джерел я роблю з тією метою, щоб детальніше
оглянути, як автори пропонують застосовувати свою методику формування і
розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 5-9 класів в процесі
трудового навчання. Так, Батишев С.Я. говорить що в 5-9 класах доцільно
проводити розпочату в початкових класах роботу саме по формуванню і
розвитку в учнів загальнотрудових умінь і навичок, при цьому він
наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тим ефективнішим,
чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичних вмінь і
навичок учнів з молодших класів .Він стверджує, що формуючи в учнів
загальнотрудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстернях
необхідно дотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки:
науковості, доступності і посильності, систематичності і послідовності,
зв’язку теорії з практикою, міцності засвоєння знань, вмінь і навичок,
єдності навчання, виховання і розвитку, свідомості і активності,
наочності, а також індивідуального підходу. Неабияке значення в
формування загальнотрудових вмінь і навичок учнів автор відводить
вправам. Він стверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазового
повторення операцій і дій) саме і формуються ці вміння і навички в
учнів.
Багато цікавого методичного матеріалу з питань щодо методики формування
і розвитку загальнотрудових умінь і навичок учнів старших класів при
вивченні профілю “Металообробка” можна знайти в журналах “Школа и
производство”, “Трудова підготовка в закладах освіти”, “Педагогіка і
психологія”, “Освіта”. Так, наприклад, Е.М. Муравьев подає методичні рекомендації по проведенню занять з обробки металу 5-9 класах і пропонує
свою методику формування та розвитку загальнотрудових умінь та навичок
безпосередньо під час виконання роботи. Його методика базується на
єдності і взаємозв’язку трудового навчання і суспільно-корисної праці,
згідно якої основне місце на занятті займає практична діяльність учнів.
При поясненні нового матеріалу автор рекомендує спиратися на знання
учнів з математики, а у 7-9 класах ще і фізики. Особливу увагу він
звертає на розширення кругозору школярів, розвиток їх технічного
мислення, формування стійких інтересів до професій металообробної
промисловості.
Ще більш детальні методичні розробки по формуванню і розвитку
загальнотрудових умінь і навичок на заняттях з трудового навчання при
вивченні учнями 5-9 класів модуля “Проектування та виготовлення виробів
з металу” наведено в книзі И.Н. Федоровой .В них до кожного заняття
вказуються: мета, між предметні зв’язки, обладнання, наочні посібники,
розкривається приблизний хід занять, наводиться перелік виробів які учні
мають зробити. Дуже детально розписаний матеріал по кожній темі та
інструкційні картки до практичних робіт.
Кальней В.А, Поляков В.А, в методичному посібнику подали основні
питання методики трудового навчання, загальні для різних напрямків
трудової підготовки учнів, виклали особливості методики проведення
занять по окремих розділах програми . Автор також уточнив суть понять
“вміння”, “навички” та висвітлили загальні закономірності формування
змісту цих понять, встановили роль загальнотрудових понять в трудовій
підготовці учнів, подали рекомендації щодо сформованості
загальнотрудових вмінь і навичок при вивченні основних тем програми,
зокрема обробки металу.
Потрібну методику формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок
при вивченні модуля “Проектування та виготовлення виробів з металу” в
5-9 класах пропонує і Рожнев Я.А . Згідно цієї методики вивчення модуля
“Проектування та виготовлення виробів з металу” автор пропонує
поєднувати з продуктивною працею учнів, відводить велике значення
екскурсії на металообробне підприємство де можна спостерігати за роботою
фахівців. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів, автор
рекомендує давати індивідуальні завдання, які можна виконувати на
заняттях з технічної праці. Він стверджує, що вміння і навички будуть
формуватись і розвиватись тоді, коли учні самі будуть розробляти
технологічні картки на виготовлення того чи іншого виробу. Дана методика
визначає ефективні умови формування та розвитку загальнотрудових вмінь
та навичок учнів.
Заслуговує на увагу і методика формування трудових умінь і навичок
Качнева В.И. . В методичному посібнику він розкрив психолого-педагогічні
передумови формування загальнотрудових вмінь і навичок, висвітлив
систему політехнічної освіти в процесі формування загальнотрудових вмінь
і навичок, а також методи їх формування.
Автор стверджує, що найсприятливіші передумови формування
загальнотрудових вмінь і навичок створюються в ході виконання вправ та их вмінь і навичок створюються в ході виконання вправ та
практичних робіт, зміст яких він поділяє в наступному порядку: графічні
роботи і визначення розмірів; вибір заготовок і планування роботи;
виконання операцій; контроль якості.
Проведений аналіз досліджень вчених педагогів, а також передовий
педагогічний досвід показують, що вивчення модуля “Проектування та
виготовлення виробів з металу” учнями 5-9 класів потребує спеціальної
організації навчального процесу, яка включає практичні і теоретичні
заняття, екскурсії.
1.2.Педагогічна сутність проблеми формування і розвитку загальнотрудових
умінь і навичок в учнів 5-9 класів при вивченні модуля “Проектування та
виготовлення виробів з металу”
Усі робочі операції здійснюються за допомогою трудових дій. Способи
виконання трудових дій вироблені суспільно-виробничою практикою і
закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою
дією – це значить засвоїти спосіб поводження з тим інструментом
(механізмом), за допомогою якого виконується дана дія.
Розрізняють два ступені засвоєння: первинний і вищий. Первинний ступінь
характеризується невпевненим і сповільненим виконанням дій зі свідомим
контролем кожного її елемента. Такий ступінь засвоєння дії дістав назву
уміння. Наприклад, коли учень засвоїв правильне робоче положення, хватку
напилка і навчився переміщувати його при обробці деталі в горизонтальній
площині, то цей учень набув уміння площинного обпилювання, навіть якщо
при цьому і спостерігається ще деяке напруження, повільність та
неправильність у рухах. Існує стільки умінь, скільки є різних конкретних
видів трудових дій.
Уміння в процесі навчання удосконалюється, досягаючи свого вищого
ступеня, який дає змогу виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено з
контролем не за процесом її виконання, а за наслідками. Вищий ступінь
засвоєння дії одержав назву навички.
Отже, вміння і навички характеризують певний ступінь засвоєння трудових
дій. Характерною особливістю трудових дій є те, що їм завжди передує
думка: перш ніж практично здійснити ту чи іншу трудову дію, людина
здійснює її у думці, створює уявлення (образ) цієї дії, намічає програму
її виконання. І тільки після цього, орієнтуючись уявленням про дію, її
суб’єктивним образом, вона виконує дію практично.
За своїм змістом образ дії є складним психомоторним утворенням, до
складу якого входять і програмна, і процесуальна сторони трудової дії. В
образі дії відображаються мотив, мета, способи виконання дії, а також
уявлення кінцевого результату. Отже, образ дії має величезне значення в
її здійсненні. Від ступеня точності і повноти його в основному залежить
ефективність дії.
Наявність встановлених виробничою практикою способів дій, з одного боку,
а з другого – випередження людиною практичного виконання дії уявним його
здійсненням визначають процес навчання трудових дій.
Справді, якщо способи дій існують в уже відпрацьованому вигляді і якщо
всяка дія повинна здійснюватися спочатку в уяві то, отже, і навчання
трудових дій слід починати зі створення в учнів уявлень (образів) цих дій і способів їх виконання. Для цього навчальною практикою вироблені і
відповідні методи. Найефективнішим з них є розповідь, пояснення і показ
(демонстрування). За допомогою розповіді, пояснення і показу вчитель
ознайомлює учнів із зовнішньою картиною засвоєння дій: з її
конструкцією, з послідовністю і характером виконання кожного руху, що
входить до складу даної дії, а також доводить до відома учнів той
кінцевий результат, до якого мусить привести виконання дії.
На основі цієї інформації в учнів і створюється образ дії, за яким
відбувається і виконання, і контроль, і керування нею. В цьому полягає
виключно важлива роль пояснення і показу. Отже, з розповіді, пояснення і
показу починається навчання трудових дій, а з формування образу дії –
засвоєння цих дій. Цілеспрямоване і систематичне навчання, що
здійснюється за допомогою розповіді, пояснення і показу, значно зменшує
час і витрату сил на оволодіння дією. Але треба зауважити, що
використання розповіді і пояснення без показу або, навпаки, показу без
розповіді і пояснення не дає потрібних наслідків, тому що навчаючі
можливості кожного з цих методів обмежені. Розповідь і пояснення, як
словесні методи навчання, взагалі спроможні навчати тільки тоді, коли
кожне слово, яке сприймають учні, буде відтворювати у них відповідне
уявлення про предметну основу цього слова. Якщо ж учні ніколи не
сприймали відповідних предметів або явищ і не мають уявлення про них, то
вони не зрозуміють слів учителя, їм обов’язково треба одночасно з
розповіддю показувати предмети і явища, про які йде мова. На цю
залежність мови від її предметної основи неодноразово вказував видатний
учений-фізіолог І. П. Павлов. Називаючи мову другою сигнальною системою,
а предмети і явища першою, він говорив: „Треба пам’ятати, що друга
сигнальна система має значення через першу сигнальну систему і в зв’язку
з останньою, а якщо вона відривається від першої сигнальної системи, то
ви будете пустомелею...”. Ефективне використання другої сигнальної
системи можливе до тих пір, поки вона „постійно і правильно
співвідноситься з першою сигнальною системою, тобто з найближчим
провідником дійсності”.
Це значить, що розповідь про нові трудові дії, назва нових способів і
інструментів, потрібних для виконання цих дій, не будуть зрозумілими для
учнів буз одночасного показу.
Проте одного показу без пояснення також не досить. Він не спроможний
розкрити учням суть дії, допомогти їм зрозуміти її особливості. Крім
цього, з досвіду відомо, що учні не завжди самі звертять увагу на
основні сторони і моменти дії, яку спостерігають. Захоплюючись її
зовнішньою картиною, яка для них і доступніша, і цікавіша, вони не
помічають суттєвих особливостей цієї дії.
Отже, тільки в поєднання, доповнюючи один одного, вказані методи
навчання можуть бути надійним засобом формування образу дії.
За своєю природою образ є суб’єктивним відображенням об’єктивно
показаного і роз’ясненого вчителем зразка дії. Він є для учнів
орієнтиром: по ньому вони здійснюють дію. Тому чим точнішим і повнішим буде образ, тим правильнішим буде виконання дії. Однак створити повний
образ дії шляхом розповіді, пояснення і показу не вдається, тому що не
все в трудових діях піддається поясненню і наочному показу. Вчитель може
пояснити і показати тільки зовнішні ознаки дії, її конструкцію: робочу
позу, хватку, траєкторію переміщення інструмента. Внутрішню ж картину
виконуваної дії він не спроможний ні показати, ні роз’яснити. Наприклад,
силовий параметр менше всього вдається охарактеризувати і
проілюструвати, тоді як цей параметр у кожній трудовій дії є основним: з
допомогою зусиль учні і переміщують робочий інструмент і керують ним.
Розказати і показати, які зусилля треба докладати до робочого
інструмента і як їх змінювати, щоб забезпечити потрібне переміщення
інструмента в просторі і часі, по суті не вдається. Це пояснюється тим,
що величина зусиль на протязі робочого руху безперервно змінюється,
причому характер зміни дуже складний. У кожний момент часу і в кожній
точці траєкторії він залежить від умов протікання руху. Передбачити ж ці
умови при інструктажі вчитель не може.
Не піддається точному описові і швидкість переміщення робочих органів та
інструмента, їх інерція, кінестезичні відчуття виконуваної дії та інші
фактори.
Слід також мати на увазі вказівку І. М. Сєченова, що учням доступне із
пояснення і показу тільки те, що відповідає наявному в них досвіду.
Отже, образ дії, що формується спочатку шляхом розповіді, пояснення і
показу, як правило, буває неповним і неточним, а тому й дія, що
виконується на основі цього образу і керується ним, також не може бути
точною.
Але якби і вдалось якимось чином сформувати у учнів досить повний і
точний образ дії, то й тоді вони не змогли б відразу, без вправ,
правильно виконати дію, оскільки, крім недосконалості образу дії,
непогодженість трудової дії може породжуватися також особливостями
сенсомоторного (рухового) апарату людини і умовами, в яких протікає дія.
Щоб повністю оволодіти дією, треба пройти другий етап навчання –
навчитися протидіяти перешкодам: швидко і точно виявляти відхилення
(помилки) в трудових діях і своєчасно виправляти їх. Цей етап навчання
набагато складніший і важчий, ніж перший. Складність полягає в тому, що
багато з перешкод не піддаються усвідомленню, а отже, і
цілеспрямованому усуненню. Виявити їх вплив можна тільки опосередкованим
шляхом: за тими відхиленнями (помилками), які вони викликають у
виконуваних діях. Сприймаючи і виправляючи ці відхилення, учні повніше і
глибше засвоюють потрібний спосіб виконання дії, досягають потрібної
майстерності. Отже, знання результату дії так само необхідне для
оволодіння діями, як і наявність суб’єктивного образу дії.
Якщо тепер уявити схематично весь механізм оволодіння дією в
психофізіологічному плані, то він буде мати приблизно такий вигляд.
Пояснення та показ дії, що підлягає засвоєнню як звукова та зорова
інформація, потрапляючи через органи чуття (слух та зір) в головний
мозок, формують суб’єктивний образ цієї дії. Відповідно до образу в мозку виникають відцентрові імпульси, які по рефлекторних (рухових)
нервах направляються в м’язи, збуджуючи їх. Збуджені м’язи скорочуються
і приводять у рух робочі органи. Результати руху учень сприймає органами
чуття (в основному зором та внутрішньо м’язовою чутливістю –
кінестезією) і зіставляє з задумом (метою) дії, встановлює величину та
характер відхилення і усуває його.
Звідси видно, що механізм засвоєння трудової дії являє собою замкнуте
рефлекторне кільце, що складається з:
а) чутливих „датчиків” – органів чуття;
б) керуючого пристрою – мозку;
в) „каналів зв’язку” – нервів, які з’єднують все це в єдину систему.
Рефлекторне кільце діє безперервно. По ньому постійно передаються
сигнали: з центру на периферію до робочих органів по каналах прямого
зв’язку – сигнали-подразники, а з периферії в центр по каналах
зворотного зв’язку надходить сигнальна інформація про результати дії.
Принцип кільцевого керування лежить в основі всякого саморегулюючого
пристрою: будь це людський організм чи машина.
Розділ ІІ. Методичні основи формування загально трудових умінь і
навичок учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в
загальноосвітній школі по темі “Проектування та виготовлення виробів з
металу”.
2.1 Методичний аналіз програми .
Трудове навчання - загальноосвітній предмет державного компонента змісту
освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього
середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд.
Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості,
якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка
учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах
ринкових відносин. Трудове навчання має розв’язувати такі основні
завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з
продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до
праці та професійного самовизначення.
У процесі трудового навчання учні оволодівають загальнотрудовими
значеннями та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні
задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють
обов’язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництва у
житті суспільства.
Вивчення програми з трудового навчання, зокрема модуля “Проектування та
виготовлення виробів з металу” у 5-9 класах має забезпечувати:
• відповідних практичних умінь і навичок, необхідних для продуктивної
праці учнів та самообслуговування;
• розширення політехнічного світогляду;
• розвиток загальних і спеціальних здібностей, психофізіологічних
функцій організму, технічного і нового економічного мислення, творчих
здібностей;
• ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, різними
формами господарської діяльності;
• виховання працелюбності, культури праці, відповідального ставлення до
власності, бережливого ставлення до природи, енергетичних і природних
ресурсів;
• створення умов для формування стійких професійних інтересів, готовності до професійного самовизначення і трудової діяльності.
Програма побудована за державно-регіональним принципом. Вона складається
з обов’язкових для вивчення у всіх типах загальноосвітніх
навчально-виховних закладів частини і варіативної. Зміст останньої
вибирається з декількох варіантів (модулів), або розробляється вчителем
відповідно до державних вимог і затверджується в установленому порядку.
На варіативну частину відводиться не більше 40% часу, передбаченого
навчальним планом.
Програма доповнена новим змістом з основ ринкової економіки, дизайну,
креслення і конструювання, народних промислів і ремесел. Переглянуто
зміст і порядок вивчення окремих тем. Посилено творчу спрямованість
трудового навчання. Враховано проблеми матеріально-технічного
забезпечення навчально-виховного процесу. Передбачено різні варіанти і
рівні вивчення окремих розділів. Забезпечено можливість диференціації
навчання на основі врахування національно-етичних,
соціально-економічних, статевих, вікових та психолого-фізіологічних
особливостей учнів. Трудове навчання хлопців і дівчат рекомендується
здійснювати окремо. Однак не виключається можливість комплектування
змішаних груп за бажанням учнів та у мало комплектних школах. Тому зміст
трудового навчання подано двома варіантами програми: для класів, у яких
здійснюється поділ на дві групи (хлопців і дівчат), і для таких, де
здійснити поділ на групи немає можливості. Якщо учнів у класі не можна
поділити на групи за рахунок коштів державного бюджету, то сформувати
групи хлопців і дівчат можна з учнів паралельних або наступних ( 5-6
,6-7) класів. Це дасть змогу навчити хлопців характерним для них видам
робіт. При організації спільної навчально-трудової діяльності учнів
враховуються фізіологічні особливості.
На трудове навчання учнів 5-9 класів виділяється 2 години на тиждень.
Заняття проводиться лише спареними уроками.
Навчально-виховні завдання на уроках розв’язуються головним чином у
процесі практичного навчання. Зміст необхідних технологічних відомостей
узгоджується з характером практичних робіт і обсягом праці з кожної теми
програми. Техніко-технологічні й економічні відомості вивчаються в
обсязі, що забезпечує свідоме, якісне і творче виконання практичних
робіт. Орієнтований перелік об’єктів праці, що пропонується у програмі,
уточнюється вчителем. При доборі об’єктів праці враховуються такі
вимоги:
• відповідність завдання трудового навчання, змісту програми і темі
заняття, віковим та індивідуальним особливостям учнів;
• суспільна значущість виробу, економічна доцільність його виготовлення
тощо.
Зміст програми передбачає використання як фронтальної, так і бригадної,
бригадно-ланкової, індивідуальної та інших форм праці учнів, що сприяє
формуванню практичних умінь і навичок, раціональній організації,
культурі і безпеці праці. Практичні роботи на верстатах учні можуть
виконувати за змінним графіком.
Кількість годин на вивчення розділів і тем вказано орієнтовано. Учителю
надається право змінювати порядок їх вивчення.
З метою перевірки ефективності нової методики формування загально
трудових умінь і навичок ми спочатку висунемо основні вимоги до знань і
вмінь учнів набутих під час вивчення теми “Проектування та виготовлення
виробів з металу”.
В 5–9 класах учні повинні знати:
-- правила внутрішнього розпорядку та безпечної праці в шкільній
майстерні; організацію та обладнання робочого місця; види сортового
прокату; поняття собівартості; вимірювальний та розмічальний інструмент;
інструмент та пристрої для рубання та обпилювання; інструмент для
обпилювання та шліфування; технологічні пристрої та різальний інструмент
для свердління отворів; кріпильні матеріали, оздоблювальні матеріали;
поняття та принципи безвідходного виробництва; призначення і будову
вимірювального та розмічального інструменту; Правила читання ескізів та
креслень деталей, які мають циліндричні та конічні поверхні, нарізні та
заклепкові з’єднання.
-- будову токарно-гвинторізного та настільно-фрезерного верстатів,
режими різання, про кінематичні схеми, засоби керування, правила
підготовки верстатів до роботи.
-- правила технічного обслуговування верстатного обладнання.
-- властивості матеріалів, сортамент прокату та уявлення про його
одержання.
-- правила конструювання виробів із металу, організації робочого місця
токаря та фрезерувальника, правила безпеки праці, прийоми виконання
токарних робіт шкільних майстернях (обточування циліндричних поверхонь з
уступами й канавками, відрізання).
-- поняття про метричну різьбу та її графічне зображення, будову
інструментів для нарізання різьби (внутрішньої і зовнішньої) та прийоми
роботи.
-- будову, принцип дії та використання інструментів для роботи з
прокатом; специфіку окремих професій металообробної промисловості з
урахуванням регіональних особливостей народного господарства.
-- властивості волокон тваринного походження та правила догляду за
виробами з них.
-- принцип дії електромагніта, колекторного електродвигуна.
-- види керуючих, регулюючих та контролюючих елементів автоматичних
пристроїв, їх схеми.
-- будову напівпровідникових діодів та їх застосування у джерелах
електроживлення; правила безпеки роботи паяльником.
Більш детально я хотів б розглянути вимоги до вмінь учнів.
Учні 5 класів повинні вміти:
-- розмічати заготовки на листовому металі; різати та обпилювати плоскі
деталі з тонколистового металу; з’єднувати деталі з тонколистового
металу; розмічати, різати дріт;
Учні 6 класів повинні вміти:
-- конструювати вироби з листового металу і сортового прокату; різати
листовий метал ножівкою; рубати листовий метал; обпилювати металеві
заготовки; свердлити отвори;
Учні 7-9 класів повинні вміти:
-- читати робочі креслення виробів із циліндричними та конічними
поверхнями, заклепковими, нарізними, клеєвими та нитковими з’єднаннями,
кінематичні схеми токарно-гвинторізного і настільного-фрезерного
верстатів. Готувати верстати до роботи, керувати ними, здійснювати
обслуговування верстатного обладнання.
-- визначити види металів за їх основними властивостями. Планувати
раціональну послідовність виготовлення деталей з металу та їх складання.
Виконувати підрізання, обточування циліндричних поверхонь із виступами й
канавками, відрізання на токарно-гвинторізному верстаті.
-- нарізати внутрішню та зовнішню метричну різьбу, аналізувати її
якість.
-- виконувати слюсарні операції з виготовлення виробів (деталей) із
сортового прокату.
-- планувати раціональну послідовність робіт за технічною документацією,
перевіряти якість виробів.
Таким чином, як ми бачимо, програма трудового навчання передбачає
вивчення як в теоретичному так і практичному плані методів та прийомів
обробки металу. Звичайно, формування такої системи знань, вмінь і
навичок потребує спеціально розробленої методики.
2.2. Розробка методики формування загально трудових вмінь і навичок
учнів загальноосвітньої школи.
нях найменше приділяється увага саме механічній обробці металу, яка до
того ж є найскладнішою для засвоєння. Саме тому ми спробуємо розробити
методику формування загально трудових вмінь і навичок учнів
загальноосвітньої школи з механічної обробки металів.
У 8-9 класах учні вивчають більш складний вид механічної обробки металу
на токарно-гвинторізному верстаті. Під час вивчення елементів
машинознавства вони знайомляться з призначенням та будовою
токарно-гвинторізному верстата, принципом дії основних його вузлів. При
цьому вивчають прийоми керування верстатом, знайомляться з режимами
різання й технологічними пристосуваннями до верстата, а також з
правилами безпечної праці.
Обробку матеріалів на токарно-гвинторізному верстаті здійснюють, як і на
багатьох інших верстатах, за допомогою головного і допоміжного рухів.
Отже, у процесі вивчення конструкції і роботи токарного верстата учнів
можна ознайомити з будовою і принципом дії більшості металорізальних
верстатів.
Оскільки в шкільних майстернях є в наявності два три
токарно-гвинторізних верстати, то потрібно встановити графік, за яким
учні навчатимуться працювати на токарних верстатах. Проводячи чергове
заняття з усією групою, учитель паралельно повинен приділяти увагу
двом-трьом учням, які за графіком працюють на токарних верстатах.
Найдоцільніше, як показує практика. Дати цим учням навчальні завдання,
що містять пізнавальні відомості та розкривають технологічну
послідовність виготовлення певного виробу. Поки вчитель проводить
інструктаж для групи, учні біля токарного верстата самостійно вивчають
карту-завдання. Потім учитель, перевіривши їхні знання, дозволяє
виконувати практичну роботу. Працюючи з іншими учнями, учитель повинен
тримати в полі зору тих, хто працює на токарних верстатах, і в разі
потреби робити зауваження щодо правильності прийомів роботи, робочих
поз, рухів.
Перед тим, як обробляти металеві заготовки на токарно-гвинторізному
верстаті, учитель знайомить учнів з кресленнями та ескізами деталей
циліндричної форми (учні повинні вміти читати креслення та ескізи). Далі
він дає учням відомості з основ різання, що мають безпосереднє відношення до токарної вправи. Сюди входить поняття про режими різання
та процес утворення стружки (відомості про припуск, головний рух, рух
подачі, поверхні різання, елементи стружки та її види).
Наступним етапом є ознайомлення учнів з різними токарними різцями, їх
призначенням та особливостями використання для обробки деталей
циліндричної форми.
У процесі вивчення будови різця особливу увагу слід звернути на елементи
головки та геометрію різця.
Учні повинні знати правила встановлення різця в різцетримачі (величина
вильоту, вершина на рівні осі шпинделя), а також правила закріплення
заготовки в патроні (виліт не більше як 4 діаметри без задньої бабки,
зменшення биття і т. ін.). При цьому вчитель має наголосити, що ні в
якому разі не можна залишати ключ у патроні.
Особливу увагу учнів учитель звертає на організацію робочого місця
токаря. Учні повинні знати, де лежать інструменти і матеріали, якою
рукою треба брати торцевий ключ або накидний, деталь чи напилок, якою
рукою переключати швидкість чи включати передачу і т. ін. Коли вони
навчаться організовувати робоче місце, повинні навчитись підрізати торці
заготовок, бо з цього починається технологічна послідовність
виготовлення виробу. Вчитель наголошує на особливості різання для
підрізання, а також на значенні цієї операції в токарній справі.
Щоб краще навчити учнів працювати на токарно-гвинторізному верстаті,
учитель у процесі інструктажу повинен за допомогою технічних засобів
навчання, показувати правильні пози під час роботи та прийоми роботи.
Кожного учня потрібно забезпечити інструкційною карткою, де розкрито
раціональну послідовність виготовлення виробу і є поопераційні ескізи.
Разом з тим учитель особисто показує прийоми підрізування торців,
розмічання довжини для обточування на заготовці, сам процес обточування
до певного діаметра з обов’язковим вимірюванням штангенциркулем,
закріплення свердла в пінолі задньої бабки і подальшого свердління
отвору в заготовці, а також відрізання готової деталі. При цьому він
показує, як користуватись ломбом поперечної і поздовжньої подач,
визначає ціну однієї поділки.
Після підрізання торця учні повинні навчитись обточувати циліндричні
поверхні до певного діаметра (обточувати деталі з 2-3 уступами різної
довжини). При цьому особливу увагу учитель звертає на рівномірність
ручної поздовжньої подачі та додержання розмірів (довжина і діаметри ).
Учні повинні постійно при цьому користуватись штангенциркулем як для
вимірювання діаметра, так і довжини.
Значну увагу вчитель приділяє формуванню вмінь свердлити отвори з
використання задньої бабки верстата. При цьому пояснює відмінність між
свердлінням отворів на свердлильному й токарному верстах. Учні повинні
запам’ятати правила свердління заготовки, що обертається в шпинделі з
використанням задньої бабки верстата, а також уміти визначати глибину
утвореного отвору в процесі свердління.
Навчаючи школярів підрізати заготовки, учитель насамперед пояснює
значення швидкості обертання шпинделя при відрізанні та його вибір залежно від матеріалу. Після цього демонструє особливості відрізання
заготовки відрізним різцем.
У процесі пояснення теоретичного матеріалу ще на одному з перших
вступних інструктажів з даної теми, вчитель повинен навчити учнів
доглядати за верстатами й контролювати виконання цих правил на подальших
заняттях з допомогою чергових учнів.
Оскільки під час токарних робіт утворюється багато стружки, вчитель
пояснює учням необхідність і можливості утилізації стружки та дані про
використання відходів матеріалу взагалі.
З метою профорієнтації доцільно дати учням відомості про роботу
токаря-універсала на передових підприємствах.
Робота на фрезерному верстаті
Маючи загальнотехнічну підготовку і знання з основ різання металу, учні
практично швидко вивчають прийоми фрезерування. Учитель звертає їхню
увагу на те, що фрезерування відрізняється від точіння способом
взаємодії заготовки й різального інструмента. Так, при фрезеруванні
заготовка нерухомо закріплена у лещатах, а фреза, обертаючись, знімає
стружку. Фреза здійснює головний рух, а заготовка - поступальний рух,
перпендикулярний осі обертання – рух подачі. Процес характеризується
шириною і глибиною зрізуваного шару. Це вимагає в свою чергу пояснення
елементів фрези, їх різновидностей та кріплення на оправці.
Особливу увагу вчитель звертає на кріплення заготовок на столі
фрезерного верстата, найчастіше в машинних лещатах або за допомогою
різних пристосувань. При цьому вчитель наголошує на додержані правильних
прийомів кріплення заготовки з урахуванням виду обробки на верстаті. Це
зумовлюється ще й правилами безпечної праці. Учні повинні пам’ятати, що
для кріплення часто використовують підкладку з урахуванням висоти
(вильоту) заготовки над губками лещат для наступної обробки.
Вчитель розкриває учням поняття про режими різання при фрезеруванні
(швидкість різання, подачу та глибину фрезерування). Вони повинні знати,
як за спеціальними таблицями можна визначити рівень різання й подачу.
Далі вчитель пояснює учням, як настроювати верстат на вибрану глибину
різання:
1. Обертанням маховиків поздовжньої і поперечної подач заготовку
підводять під фрезу.
2. Включають верстат і підводять стіл із заготовкою до фрези, поки вони
не торкнуться один одного.
3. Відводять заготовку в поздовжньому напрямі й піднімають її на
необхідну глибину різання.
Під час роботи на металорізальних верстатах учні читають креслення,
користуються таблицями про допуски посадки, класи точності та чистоти
обробки; визначають основи теорії різання металів; знайомляться з
призначенням, будовою та правилами використання контрольно-вимірювальних
інструментів, вивчають назви та маркування оброблюваних матеріалів та їх
механічні властивості, визначають раціональну послідовність обробки
деталей, способи досягнення встановленої точності та чистоти обробки;
організовують своє робоче місце.
Роботи на металорізальних верстатах сприяють ознайомленню учнів з
професіями верстатника широкого профілю, токаря-універсала, фрезерувальника і т. ін., що дасть змогу їм більш свідомо вибрати
майбутню професію чи спеціальність після закінчення школи.
2.3. Планування занять з трудового навчання
Планування занять в майстернях включає в себе такі етапи: підготовка
вчителя до навчального року, підготовка вчителя до уроку, підготовка
вчителя до навчальної теми. Підготовка вчителя до наступного навчального
року починається після закінчення поточного. В першу чергу необхідно
проаналізувати результати виконаної роботи за минулий рік. По якості
виготовлення учнями виробів можна визначити рівень сформованості їх
загальнотрудових умінь та навичок. Потім учитель праці перевіряє
устаткування та інструменти і невеликі несправності усуває сам. Якщо
потрібний середній або капітальний ремонт, то він складає заявку і
звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових
підприємств, які є поблизу школи. Окремо складає заявку на придбання
інструментів у магазинах.
Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і
пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкривається завдання
занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації
навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки
діяльності учнів та інших. У програмі визначено обсяг знань, умінь і
навичок яких повинні набути на цих заняттях. Зміст навчального матеріалу
розписано по класах. У кожному класі навчальний матеріал занотовано в
теми і визначено кількість годин на кожну тему. Послідовність вивчення
тем, передбачених програмою, вчитель може змінити. Так само може бути
змінена кількість годин на вивчення окремих тем. У кожній темі
розкривається зміст теоретичних відомостей, з якими треба ознайомити
учнів, а також наводиться перелік об’єктів роботи.
Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть
об’єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом
у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути
суспільно корисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять
такі вимоги:
Виготовлення вибору повинно складатись з операцій, передбачених
навчальною програмою.
Не рекомендується планувати учням виготовлення більше двох однакових
виробів, щоб не знищувався інтерес до роботи.
Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності
обробки і запланованої форми часу. Ця вимога покладає велику
відповідальність на вчителя, бо норму часу (а дуже часто й точність
обробки) встановлює він сам. Правильно встановити потрібно точність
виробу не завжди просто, треба знати умови, в яких вироби
використовуватимуся, і вимоги, до точності виробу, які визначаються цими
умовами. Інколи, щоб знизити вимоги до точності виготовлення виробу і
довести їх до рівня знань і вмінь учнів, учителеві доводиться змінювати
його конструкцію. При встановленні норми часу вчитель спирається на свій
власний досвід, а також на досвід інших вчителів.
Керівники шкіл прагнуть будувати заняття в майстернях на базі замовлень різних підприємств, бо в такому випадку досягається продуктивних
характер праці учнів.
Очевидно, праця учнів стає від цього свідомою, що не може не вписувати
позитивно на якість роботи.
Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематичного
плану. Календарно-тематичний план складається для того, щоб передбачити,
скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим
устаткуванням та інструментами поповнити майстерні.
Залежно від місцевих умов календарно-тематичний план можна складати
відразу навчальний рік, на півріччя або чверть. Якщо школа має постійне
і надійне джерело постачання матеріалів, план можна складати на цілий
рік, бо є певність, що він буде виконаний. Якщо матеріал надходить з
випадкових джерел і не може наперед запланувати матеріали за
сортиментом, то план складають на короткій період, але не менше, як на
чверть.
Після того коли складений календарно-тематичний план, вчитель здійснює
підготовку до навчальної теми. Увесь матеріал навчальної теми вже
поділено календарно-тематичному плані годинні заняття так, щоб не було
уроків, повністю присвячених виконанню теоретичного матеріалу.
Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими
уроками так, що він був пов’язаний з практичною роботою учнів і щоб
вивчення його займало не більше як 20-25% навчального часу.
Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка
системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з
певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований
взаємозв’язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального
матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє
виконанню навчально-виховних завдань.
Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується
навчальної теми, бо визнає типи уроків зв’язки між ними, методи
навчання, об’єкти роботи учнів. Аналіз роботи передових учителів
показує, що будуючи систему уроків з тієї чи іншої теми, треба висвітити
такі питання:
1) місце теми в навчальному курсі, її ідеї і коло зізнань, умінь і
навичок, яких повинні набути учні;
2) зв’язок теорії з навчально-виробничою практикою;
3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних
можливостей учнів;
4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами,
вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на
час вивчення теми);
5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для
набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних тем, розподілу
навчального матеріалу на уроках;
6) творчі роботи учнів;
7) очікувальний результат вивчення теми.
Знаючи зміст кожного заняття учитель має можливість визначити
підготовленість учнів і поставити перед ними завдання для повторення
теоретичного матеріалу.
У підготовці вчителя до уроку можна виділити заходи для підвищення
виробничої кваліфікації організаційні і методичні заходи.
Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші.Тому джерелами для підготовки вчителя повинні бути посібники з
столярної справи, художньої обробки металу, розраховані на майстрів
виробництва. Учитель повинен бути готовим до відповіді на запитання
учнів які виходять за межі навчальної програми, а для цього треба добре
знати теоретичні основи професій, елементи яких вивчається на заняттях.
Треба також добре володіти відповідними професійними навичками. Тому до
початку занять учителеві рекомендується самостійно виконувати обсяг
роботи, що заплановано для учнів. Це дуже важливо з методичної точки
зору. Методика підготовки вчителя до уроку починається з роботи над
навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника
і орієнтується на ньому, коли подає повний матеріал. Така орієнтація
потрібна з двох причин:
1) у підручнику викладено мінімум матеріалу достатньо для виконання
навчальної програми;
2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному
розвитку учнів і їх знаннях з основ наук.
Поряд з цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних
предметів. Щоб зробити трудову діяльність учнів свідомою і використати
їхні знання з основ наук у процесі виконання трудових завдань, треба
мати уявлення, яких знань і вмінь вони набувають на уроках фізики,
хімії, креслення, математики, трудового навчання, та ін.
Велике знання має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій
узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації
як будувати навчальний процес, вибирати об’єкти роботи, а також з інших
питань, зв’язаних з виконанням навчальних завдань на заняттях у
майстернях. Передові вчителі систематично стежать за новою методичною
літературою, вивчають висвітлених у ній передовий досвід і застосовують
його в своїй роботі.
Не менш важливим є безпосередньо вивчення досвіду інших учителів. У
кожному районі вчителем праці, які досягли певних успіхів у виконанні
завдань. Одні вміло формують в учнів міцні навички, інші вміло
використовують загальноосвітні знання в праці або раціонально поєднують
різні форми організації занять. Методичні об’єднання організовують
проведення відкритих уроків, заслуховують на своїх засіданнях окремих
учителів, з тим , щоб їхні досягнення могли запозичити інші вчителі
праці. У деяких областях практикують проведення зразкових уроків, які
трохи випереджають програми і завдяки цьому можуть бути творчо повторені
всіма вчителями. Відвідування зразкових уроків є однією з форм
методичної підготовки до уроку.
До початку заняття вчителеві рекомендується самому виготовити об’єкт,
який він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки
зору це важливо з кількох причин:
1) підвищується авторитет учителя, коли учні бачать, що він досконало
володіє трудовими прийомами і може бути для них особистим прикладом;
2) зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів;
3) виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути
в учнів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття.
Робота над помилками учнів займає важливе місце в підготовці вчителя до
уроку. Пояснюється це тим, що на заняттях у майстернях можливість
допущення помилок учнями не менша, ніж на уроках інших предметів. Як
показує досвід, на виправлення помилок учнів затрачається до 10%
навчального часу.
Помилки можуть виникати з різних причин, інколи – з провини вчителя,
якщо він не зумів зрозуміло подати новий матеріал, досить чітко
продемонструвати виконання трудового прийому, інколи – з провини учня,
якщо він неуважно слухав пояснення вчителя, займався сторонніми
справами. Помилки можуть бути і з об’єктивних причин. Так, інколи
фізичний розвиток учнів буває недостатнім для правильного виконання
прийомів з ручної обробки металу.
Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб не допустити їх.
Очевидно, виконати це завдання можна тільки тоді, коли добре відомі
причини, що породжують помилки. Тому вчитель праці систематично шукає
шлях для усунення причин, що призводять до вивчення яких теж можливі
пошуки, вчитель намічає профілактичні заходи для недопущення їх.
Якість проведення уроку залежить значною мірою від підготовки вчителем
організаційних питань. Кожний учень повинен бути забезпечений комплектом
різальних інструментів, а також належної кількістю заготовок. Треба мати
достатню кількість запасних інструментів і заготовок на той випадок,
коли будь-якій інструмент вийде з ладу, а заготовка буде зіпсована.
Учитель праці повинен передбачати, додаткову роботу для сильних учнів,
які виконують завдання раніше від інших.
Інструмент заточує на заточувальному верстаті сам учитель; учнів з
міркувань безпеки до цієї роботи не допускають.
Дуже важливо до вчителя підготовити технічну документацію. Це насамперед
рисунки і технологічні карти. Залежно від складності виробу, від
підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть
технологічні карти, які вказівки вони міститимуть.
У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується
заняття, а меті уроку розкривають навчальні завдання. Об’єкт роботи
зазначають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби.
В урочному плані треба перелічити устаткування, інструменти і всі наочні
посібники, що використовуватимуться на уроці.
Хід уроку визначається типом останнього, розкриває його структуру,
послідовність чергування елементів і час, відведений на кожний з них.
Отже, результатом планування є перспективне планування (кінцевим
результатом якого є календарно-тематичний план), і поточне (результатом
якого є план конспект).
2.4. Проведення педагогічного експерименту.
Педагогічний експеримент проводився в три етапи: перший етап дозволяє
встановити нинішній стан справ із формуванням загально трудових вмінь і
навичок (констатуючий експеримент), другий – впровадити нововведення в
навчальний процес, а третій – перевірити ефективність цих нововведень.
Оскільки результати експерименту потрібно з чимось порівнювати, то я
проводив в одних класах навчання за старою програмою (контрольні класи),