Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Як їжачок надбав голочок
лялькова вистава
Їжачок: З’являється їжачок і співає.
Справ багато в Їжачка
Тільки голочка одна.
Нею шию, зашиваю
І дірки усім латаю
Приспів:
Ля-ля-ля, ля-ля-ля,
Працювати вмію я.
Подаруйте Їжачку
Голочку їще одну.
Буду шити – вишивати,
Гарно одяг прикрашати
Мене, кравчика Їжачка, в нашому лісі всі знають. Станеться в когось якась пригода – подереться щось із одягу чи відірветься, то і біжить до мене полагодити. Роботи завжди маю багато: зашиваю, пришиваю, латаю або нову річ на замовлення шию своєю голкою (показує). Одненька вона в мене, але дуже вправна. О, чую – знову хтось поспішає, моєї допомоги чекає. (забігає переляканий зайчик у подертій кожушині.)
Зайчик: Друже Їжачку, допоможи мені!
Їжачок: Що сталося, Куцо хвостику?
Зайчик: Не питай... Біг я через галявину, бачу – щось руденьке в кущах. Гадав, морквину хтось загубив. Аж раптом ота морквина ожила і мене як хапне! Я ледве випручався!
Їжачок: Що ж то за морквина така чудернацька – кусається?
Зайчик: А ти хіба не здогадався? То ж Лисяча морда виглядала з кущів. А я ж дурний, подумав: морква. Але з лап Рудої я таки вирвався! От тільки кожушина моя вся подерлася, аж клапті висять.
Їжачок: Та нічого. Вже добре, що сам живий лишився! Твою кожушину я зараз зашию і знову її носитимеш.
(встає у Зайчика за спиною і ніби починає шити)
Зайчик: А я тобі пісеньку заспіваю, щоб веселіше працювалося.
Довгі вуха, куций хвіст,
Невеличкий я на зріст.
Дуже спритні ніжки маю
І від ворога тікаю.
Приспів:
Траля, ля-ля-ля
Траля, ля-ля-ля,
Не боюсь Лисиці я.
В мене друзів є багато:
І Кабанчик, і Білчатка.
З ними в лісі я гуляю
Та ще й пісеньку співаю
Їжачок: Ось, зашив твій кожушок. Бачиш – як новенький, але більше Лисиці до лап не потрапляй. І не дуже вихваляйся.
Зайчик: Дякую тобі, друже! До побачення! (вибігає)
Їжачок: Бувай, Куцо хвостику! Приходь іще! (прибігає Білочка)
Білочка: Добридень, Їжачку!
Їжачок: Добридень, Стрибунко! З чим прийшла?
Білочка: Не прийшла, а пристрибала. Та скоро вже й стрибати по деревах не зможу.
Їжачок: Чому ж , Білочка?
Білочка: Зима на порозі – мої лапки мерзнуть, Поший мені чобітки, будь ласка.
Їжачок: Чобітки? Що ж , зможу і це. Нехай будуть чобітки – міцні, теплі. (Сідає, ніби шиє)
Білочка: А я тобі пісеньку заспіваю, щоб веселіше працювалося.
Назбираю у лісочку
Стиглі шишки та грибочки.
На осонні зупинюся,
У ставку води нап’юся
Приспів:
Тра-ля-ля, тра-ля-ля...
Білочка весела я.
Потім знову попрацюю,
Пострибаю, помандрую.
В теплому дуплі спочину,
Вранці день новий зустріну.
Їжачок: Ось тобі, Стрибунко, чобітки! Таких у лісі ні в кого ще не було.
Білочка: Які гарні, які теплі! Тепер мої ніжки не мерзнутимуть взимку. Дякую тобі, друже!
Їжачок: Гаразд, Білочка! Бувай- стрибай, та мене не забувай!
Білочка: Та що ти, Їжачку! Ніколи не забуду твою ласку
(вибігає. З’являються двоє захеканих поросят.)
І. Порося: Добридень, Їжачку! Порятуй нас від хижого Вовка! Цей злодюга наші хатки розтрощив!
ІІ. Порося: Ще й ледве вуха нам не повідривав, але ми втеклі від нього.
Обоє разом: Що нам робити? Може, пустиш до себе жити?
Їжачок: Жити в мене ніде. Хатинка мала, нам їз діточками тісно. А от вуха я вам зараз умить пришию. Ця робота неважка для кравчика Їжачка. А поки голкою махатиму, може, й ви мені пісеньку заспіваєте, щоб веселіше працювалося?
Поросята: А якже, заспіваємо. (поки поросята співають Їжачок клопочеться біля їхніх вух)
Наші рильця п’ятачком ,
Хвостики стирчать гачком.
Ми рожеві товстуни,
Чому так люблять нас вовки?
Напевне, ми гарненькі,
Кумедні і смачненькі.
Вовчисько нас не упіймав,
Бо нашу схованку не знав.
І Порося: Посмикай мене, братику, за вушко. Чи міцно воно тримається?
ІІ Порося: А тепер ти мене. Міцно тримаються. Ура!
Їжачок: От і добре. Ідіть до свого брата, який збудував цегляний будиночок. Він міцний, та й місця вам на трьох вистачить.
І Порося: Побіжимо поки Вовк за нами не женеться.
ІІ Порося: Дякуємо тобі, Їжачку! До побачення!
Їжачок: Бувайте, та в біду більше не потрапляйте!
(поросята убігають, входить Лисиця з відірваним хвостом під рукою)
Лисиця: (улесливо) Здоров був, кравчику Їжачку! Все шиєш та шиєш. Не втомився?
Їжачок: (гнівно) Тобі чого, руда розбишако? На зайця напала, кожушину йому подерла. Я ледве полагодив.
Лисиця: Ет, не гнівися, я ж не з’їла Куцохвостого. Тільки трішки пом’яла. Ну, гризнула разок.
Їжачок: (суворо) От я зараз тобі рота зашию – то й не відкриєш його. І більше нікого не гризтимеш.
Лисиця: Ой що ти, Їжачку! А як же я їстиму? З голоду помру! (плаче).
Їжачок: Та не плач! То я пожартував. Не зашиватиму тобі рота, а ти пообіцяй, що ніколи не кривдитимеш Зайця.
Лисиця: Та не буду, не буду. Слово честі!
Їжачок: А тепер кажи, з чим прийшла? Ти ж не так просто мене навідала. Еге ж? Що в тебе сталося ?.
Лисиця: Непереливки мені! І все через отого Вовчиська – Сірого Хвостиська! Привів мене до річки й наказав хвостом рибу ловити.
Їжачок: Тобі наказав? Ти ба! То й що, багато рибки впіймала?
Лисиця: Де там! Цілісіньку ніч сиділа ловила, а на ранок мій чудовий пишний хвіст примерз. Я його смикала - смикала, та він відірвався. Приший мені його, будь ласкавий. Бо всі з мене збиткуються: „Гляньте, онде безхвоста Руда!”
Їжачок: А я і не побачив, що ти без хвоста. Гадав ти його рукою притримуєш, тай годі. Добре, Лиско, пришию. Ого, він у тебе такий твердий. Не знаю, чи витримає моя голка.
Лисиця: Та витримає, витримає. Ший хутчіш!
(Їжачок починає пришивати Лисиці хвоста і раптом його голка с тріском ламається)
Їжачок: Ото лихо! Чим же я тепер шитиму?
Лисиця: Не журися, Їжачку. Я щось придумаю, зачекай (замислюється) Знаю! Ми всі зробимо тобі гарний подарунок на день народження. Ти ж невдовзі іменинник, чи не так ?.
Їжачок: Так, так! Але без голки то буде мій найсумніший день народження.
Лисиця: Не журись! Я знаю, що робити. Піду на галявину – там ми зберемося й порадимося. (збираються всі звірі й гомонять)
Зайчик: Ти, Лиско, мудро придумала. Та й справді – подаруємо Їжачкові не одну голку, а багато.
Білочка: Еге ж, щоб було про запас.
Поросята: А де ж ми їх візьмемо?
Лисиця: Попросимо Ведмедя коваля викувати голки для Їжачка. Ходимо разом до нього!
(йдуть, назустріч виходить Ведмідь)
Ведмідь: (Здивовано) Що це за гості до мене ось так усі гуртом? Із чим прийшли?
Зайчик: Допоможи, нам , будь ласка, Ведмедику.
Ведмідь: Охоче допоможу! А що у вас сталося?
Білочка: У кравчика Їжачка зламалася його одна-єдина голка. Нічим йому тепер шити. Як же ми в лісі без кравця будемо? Та й він сам дуже журиться.
Ведмідь: Ясна річ, я допоможу Їжачкові. Викую для нього голочки – і міцненькі, й гладенькі, і гостренькі. Цю роботу я люблю! (уходить за лаштунки, чується звук молотка, ведмідь виходить з голочками) Ось вони, погляньте, одна в одну.
Звірі разом: І міцненькі, й гладенькі, й гостренькі!
Ходіть швиденько та втіште Їжачка!
Лисиця: Щиро дякуємо тобі, Ведмедю! Спасибі від нас усіх.
Білочка: Я подарую Їжачкові голочку з грибочком.
Зайчик: А я – голочку з морквинкою.
Поросята: А ми – голочки з бурячком.
Лисиця. А я - голочку з рибкою.
(всі ідуть до Їжачка, той їх зустрічає., звірята по черзі дарують свої голочки, Їжачок починає пританцьовувати від радості, звірі співають пісню:)
В Їжачка сьогодні свято,
Його вітають всі звірята.
Подарунки принесли
І таночок повели.
Будь здоровий і щасливий,
І веселий, і кмітливий!
З днем народження вітаєм,
Сміху й радості бажаєм!
Їжачок: Ой, як добре! Потішили ви мене, друзі! Як багато в мене голочок! Та ще й подарунки! Дякую вам, любі!
(звірі розходяться) Притомився я. Та й зима вже настає. Треба спочити – скільки ж то шив, лагодив, майстрував. Тепер ляжу посплю. Але ж де мені мої нові голочки сховати, щоб не загубилися? Покладу сюди... Ні, туди... Ні сюди... Не знаю що і робити! О, краще я в себе на спині їх сховаю. Тоді вони справді не загубляться. (Їжачок ніби ховає голки на спині і вкладається спати й засинає. У цей час виходять звірята й промовляють.
Лисичка: Так і зробив Їжачок. Голки собі в спину повтикав і ліг спати.
Зайчик: З весною він пробудився й узявся до роботи.
Білочка: Хотів витягнути голки зі спини, а вони вросли й тримаються міцно-міцно.
Поросята: Зрадів наш Їжачок і став шити одразу всіма голками.
Їжачок: Та й від ворогів тепер легше оборонятися, а ще – зимові запаси зручно на голках носити.
Всі: Ось і казочці кінець.