Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки. Молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Дніпропетровський транспортно-економічний коледж»
Для викладачів і студентів
Основи філософських знань
Методичні рекомендації для виконання самостійних робіт
Автор викладач вищої категорії
Швайко Т.Ю.
Розглянуто та ухвалено
На засіданні предметної комісії
„Історії та суспільних дисциплін”
Протокол № ____ від „___”______2012 р.
Голова ПК ____________Слива О.Г.
Рецензія
На методичну рекомендації для виконання самостійних робіт з предмету «Основи філософських знань» викладача 1 категорії Швайко Т.Ю.
Форма: методичні рекомендації для виконання самостійних робіт
Фах: основи філософських знань.
Актуальність теми:
Динамічні процеси сучасного суперечливого світу ставлять кожну людину в надзвичайно складні умови соціального життя. Радикальна зміна ціннісних орієнтацій, гостра необхідність постійного пошуку і швидкого знаходження життєво важливих рішень, стресові ситуації – все це проблеми повсякденного людського буття, сфера практичного застосування світоглядної культури, основу якої складає філософія.
Данна методична розробка забезпечує самостійну роботу студентів, згідно з сучасними освітніми методиками.
Методична розробка складається зі вступу, методичних рекомендації , які полегшують самостійну роботу студентів, а також сприяють підвищенню якості навчання,.
До кожної теми пропонуються теми рефератів, які можна використовувати для підготовки до семінарських занять, питань для самоперевірки.
Вивчення філософії неможливо без використання першоджерел, додатковими та іншими матеріалами. Із цією метою до методичної розробки включено перелік основної літератури, додаткової літератури, а також цитати видатних філософів до кожної теми.
Рецензент:
Голова предметної комісії
Відгук рецензента
Методична розробка навчального посібника з предмету „Основи філософських знань” Швайко Т.Ю. представляє інтерес не тільки для студентів, а і для викладачів суспільно-гуманітарних дисциплін вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації.
Авторська робота представлена у логічній, послідовній формі. Структурно посібник складається зі вступу, опорного конспекту лекцій, схем та таблиць, які полегшують самостійну роботу студентів, а також сприяють підвищенню якості навчання. До кожної теми надається перелік основної, а також додаткової літератури, яку можна використовувати для більш детального опрацювання теми.
Робота презентується як конкурсна.
Методичну розробку можна використовувати для проведення лекцій, семінарських занять, організації самостійної роботи студентів, організації засідань предметного гуртка, у поза лекційній роботі.
Анотація
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи з предмету „Основи філософських знань” рекомендовані для викладачів та студентів. Вони допоможуть якісно і творчо вивчати основи філософських знань, підготуватися до лекції та семінарських занять, підготуватися до іспиту наприкінці семестру.
Вступ
Людина з її розумом, допитливістю, особливим статусом буття постає як всесвітнє диво: адже лише їй відкрилося те, що ми називаємо буттям, лише в її розумі висвітлюється та вибудовується те, що ми називаємо світовим універсамом. Але людське буття окреслюється значною мірою як парадоксальне: людина висвітлює буття, перебуває у діалозі зі світом, сягає граничних меж Всесвіту, але вона не може осягнути найважливіше для себе: хто вона? Звідки та навіщо вона прийшла в цей світ? Куди прямує? Одвічні питання (саме тому, що на них немає однієї і єдиної відповіді) людина розв’язувала і розв’язуватиме завжди настільки, наскільки вона відчуває себе людиною і прагне взяти на себе відповідальність за свідоме здійснення свого життя. Філософія і постає формою свідомого вирішення найперших питань людського світоорієнтування та самоствердження. Вона збирає і концентрує історичний досвід таких вирішень і стає інтелектуальним ядром людської духовності.
Основне завдання методичної розробки – надати студентам допомогу у виконанні самостійних робіт, які передбачені програмою з „Основ філософських знань”, затвердженої МОН 20005 року.
Всього програмою Міністерства освіти України передбачено 16 самостійних робіт.
Тематика самостійних робіт:
Філософія, її призначення.
Видатні філософи античності: життя та творчість
Видатні філософи Сходу: життя та творчість.
Видатні філософи Середньовіччя: життя та творчість.
Видатні філософи епохи Відродження: життя та творчість.
Німецька класична філософія. Видатні філософи: життя та творчість.
Видатні філософи 19 – 20 століття: життя та творчість.
Видатні філософи Росії: життя та творчість.
Видатні філософи України: життя та творчість.
Загадкові явища, пов’язані зі свідомістю та об’єктивною реальністю (простір, час, рух)
Теорія істини. Альтернативи діалектики.
Закони діалектики.
Соціальне і духовне життя суспільства.
Рушійні сили суспільного розвитку.
Філософська концепція сутності людини.
Проблема відчуження людини.
Самостійна робота виконується на аркушах формату А4, об’єм однієї роботи - від 2 до 5 сторінок тексту (бажано рукописного).
Робота вважається виконаною, якщо студент правильно відповів на запитання , які додаються до кожної теми, винесеної для самостійного опрацювання. Для покращення оцінки потрібно виконати один з рефератів, обравши одну з запропонованих тем.
Самостійні роботи повинні виконуватися в певні строки, які визначаються робочою програмою. Викладач має право знижувати оцінки у випадку несвоєчасного виконання робіт.
Протягом перевірки студент отримує оцінки „5”, „4”, „3”. Якщо студент отримав оцінку „незадовільно”, або не здав роботи у повному обсязі – студент не допускається до іспиту або до заліку.
Реферати виконуються на аркушах формату А4, об’ємом 10 – 20 сторінок (бажано друкованого тексту). Також реферати можуть бути виконані у вигляді презентації або виконані в будь-якому іншому електронному варіанті.
Зразок оформлення титульної сторінки
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський транспортно-економічний коледж
Основи філософських знань
Самостійна робота № 1
Тема _______________________________
Виконав студент
_________________________
_________________________
Перевірив
Викладач Швайко Т.Ю.
____________________
Зразок оформлення рефератів:
Міністерство освіти і науки України
Дніпропетровський транспортно-економічний коледж
Реферат на тему:
_________________________________________
з предмету „Основи філософських знань”
Виконав студент
_________________________
_________________________
Перевірив
Викладач Швайко Т.Ю.
____________________
Тема 1. Філософія, її призначення.
„Милый друг, иль ты не знаешь,
Что все видимое нами –
Только призрак, только тени
От незримого очами?
Милый друг, иль ты не слышишь,
Что житейский шум трескучий –
Только отзвук искажений
Торжествующих Созвучий?»
Вл.Соловьев
«Філософію цікавлять лише ті предмети, які за своєю природою тісно пов’язані із самим фокусом дійсності. Перш за все філософія аналізує людське знання про реально існуючі речі та цікавиться тим ступенем достовірності, який може бути тут досягнутий.»
Дитрих фон Гільдебранд
«Філософія відрізняється від науки не в тому значенні, що апелює до відірваних від життя тверджень, а в тому, що максимально вірно виражає її зміст.»
Карл Ясперс
Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнюючий характер знання, принциповий людино центризм, прагнення досягти абсолюті та ін.. ці особливості зумовлюють структуру та функції філософського знання. У кінцевому підсумку філософія постає як глибинне і непереборне прагнення людської душі до прозорості й осмисленості підвалин власного буття.
Мета:Визначити що таке світогляд, його складові та типологія
Співвідношення філософії зі світоглядом, накою, мистецтвом, релігією та ідеологією;
Історичні особливості виникнення філософії, особливості та характерні риси філософського мислення, структуру та основні функції філософії.
Навчитись розрізняти світоглядні та інші види знання, виділяти елементи філософського мислення у певних знаннях, пояснювати (у тому числі – конкретними прикладами) основні функції філософії, застосовувати до конкретних ситуацій ознаки найперших філософських позицій
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова ліфтература
1. Аристотель. Метафизика // Соч.: В 4 т. — М., 1976. — Т.1. — С.63-94.
2. Арцишевский Р.А. Мировоззрение: сущность, специфика, развитие. — Львов. — 1986. — 197с.
3. Зеленов Л.А. Система философии. — Ниж.Новгород, 1991. — 128 с.
4. Ильенков З.В. Философия й культура. — М., 1991. — С.18—20.
5. Кукушкина Е., Логунова Л. Мировоззрение, познание, практика. — М., 1989. - 299 с.
6. Любутин К.Н. Человек в философском измерении. — Свердловск, 1991. - 132с.
7. Мир философии: Книга для чтения: В 2 т. Ч. 1: Исходные философские проблеми, понятия и принципи. — М., 1991. — 672 с.
8. Ортега-и-Гассет X. Что такое философия. — М., 1991. — С.51 —191.
9. Світогляд і духовна культура. — К., 1993. — 176 с.
10. Философия и политика в современном мире. — М., 1989. — 205 с.
11. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник. — К., 1995. — 576 с.
12. Философский знциклопедический словарь. — 2-е изд. — М., 1989. - 815с.
13. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. — 2-е вид. — К., 1986. - 800 с.
14. Шинкарук В.І. Філософія і нові історичні реалії // Філос. і соціол. думка. — 1991.
Тема 2. Видатні філософи античності: життя та творчість
Мета: Вивчити особливості та характерні риси західного та східного типу цивілізації; найперші джерела філософської думки Стародавнього Китаю та Індії, найперші проблеми, які ставила та вирішувала давньосхідна філософська думка.
Навчитись: порівнювати між собою провідні ідеї філософських шкіл Стародавнього Сходу, виділяти у філософських текстах саме те, що є характерним для східного типу мислення, оцінювати світоглядну цінність ідей давньосхідної філософії.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література
1. Аристотель. О душе//Соч.: В 4 т. - М., 1983.-Т.1. - С. 18-122.
2. Бекон Ф. Новий Органон // Соч.: В 2 т. — М.. 1972. — Т.2. — С. 5-222.
3. Богомолов А.С. Античная философия. — М., 1985. — С. 3—335.
4. Регель Г. В. Ф. Знииклопедия философских наук: В 3 т. — М., 1974. Т. 1: Наука логики. — С. 123—480.
5. Гельвеций К. О человеке // Соч.: В 2 т. — М., 1974. — Т.2. — С.5-568.
6. Гоббс Т. Левиафан // Избр.произв.: В 2 т. — М., 1964. — Т.2. С.6-232.
7. Горфункель А.Х. Философия зпохи Возрождения. — М., 1980. — С. 7-322.
8. Гулига А.В. Немецкая классическая философия. — М., 1986. — С. 5-343.
9. Декарт Р. Рассуждение о методе // Избр.произв.: В 2 т. — М., 1989. T.I. — C.17-112.
10. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності та держави // Маркс К., Енгельс Ф. Тв. — Т.21. — С.101—119.
11. Кант Й. Критика чистого разума // Соч.: В 6 т. — М., 1964. — Т.З. С. 118-541.
12. Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западноевропей-ская философия XVIII века. — М., 1985. — С. 7—388.
13. Ламетри Ж. Человек-машина// Соч.: — М., 1986. — С.112—210.
14. Лейбниц Г. Монадология // Соч.: В 4 т. — М., 1982. — Т. 1. — С.313-429.
15. Майоров Г.Г. Формирование средневековой философии. — М., 1979. - С. 6-248.
16. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року// Маркс К., Енгельс Ф. Тв. - Т.42. - С.88-178.
17. Нарский И.С. Западно-европейская философия XVII века. — М., 1974. - С.5-340.
18. Платон. Государство // Соч.: В 3 т. — М., 1972. — Т.З. — С.18—112.
19. Руссо Ж.-Ж. Об общечеловеческом договоре // Антология мировой философии. - М., 1970. — Т.2. - С.21 — 108.
20. Спиноза Б. Зтика // Избранньїе произв.: В 2 т. — М., 1964. — Т.2. — С.359-618.
21. Фейербах Л. Основньїе положення философии будущего // Избр. философ. произв. — М., 1955. — Т.1. — С.16—48.
22. Фихте Й. Наукоучение // Избр. соч. — М., 1916. — С.9—212.
23. Чанышев Е.В. Курс
Тема 3.Видатні філософи Сходу: життя та творчість.
Мета: Вивчити особливості та характерні риси західного та східного типу цивілізації, найперші джерела філософської думки Стародавнього Китаю та Індії, найперші проблеми, які ставила та вирішувала давньосхідна філософська думка.
Навчитись порівнювати між собою провідні ідеї філософських шкіл Стародавнього Сходу, виділяти у філософських текстах саме те, що є характерним для східного типу мислення, оцінювати світоглядну цінність ідей давньосхідної філософії.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 4. Видатні філософи Середньовіччя: життя та творчість.
«У межах християнства «філософія» із самого початку і за сутністю була спробою сформулювати і виразити християнське бачення світу й людини.»
Фредерик Чарльз Коплстон
«Істинна філософія є істинною релігією, і істинна релігія є істинною філософією.»
Скот Еріуген
Філософія Середньовіччя, утворившись у суспільстві з однозначною орієнтацією на духовні абсолюти, із суцільним пануванням релігії, зайняла специфічне місце в європейському духовному житті того часу: вона обслуговувала богослов’я. Але водночас середньовічна філософія зробила неоцінений внесок в освоєння позачуттєвих сутностей, сприяла нагромадженню нових знань. Тому вона є особливо плідною для вивчення «внутрішньої людини» (Августін) та духовних процесів суспільного життя.
Мета: Загальні особливості середньовічного типу філософствування, основні етапи розвитку середньовічної філософії, провідну проблематику середньовічної філософії, загальне значення ідей середньовічної філософії для розвитку європейської культури та науки.
Навчитись проводити порівняння античного типу культури та філософії із середньовічним типом, виявляти позитивні та негативні риси у середньовічному світосприйнятті.
Бачити елементи середньовічних духовних та інтелектуальних надбань у сучасному житті.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 5. Видатні філософи епохи Відродження: життя та творчість.
«Корінь людського буття полягає у свободі волі, а останню можна реалізувати лише через реальне діяння.»
Данте Аліг`єрі
«Головне для людини – уславити себе земними вчинками»
Франческо Петрарка
«людина може сягати Бога, а може стати нижчою від худоби»
Леонардо да Вінчі
Унаслідок нагромадження знань, розширення обріїв суспільного досвіду та кризи середньовічного світобачення у 14 0 15 ст. Європа вступає в нову історичну епоху – епоху Відродження. Відбувається суттєва світоглядна переорієнтація: набуває цінності пізнання природи та земні вчинки людини, поступово формуються принципи класичної науки. Проте за змістом це була суперечлива епоха, яка не лише підносила та оспівувала людину, а й висвітлювала драматичні сторони її буття. У європейській історії Відродження розглядають як епоху перехідну, що містить у собі елементи Середньовіччя і зародки процесів епохи Нового часу.
Мета: Вивчити які саме зміни відбулись у християнському світобаченні в епоху Відродження, чому гуманістичний світогляд постав внутрішньо суперечливим явищем, якими були провідні змістовні акценти у ренесансній філософії.
Навчитись пояснювати особливості ренесансної трансформації християнського світосприйняття, виділяти єдину логічну лінію у розвитку філософських шкіл європейського Відродження, знаходити аналоги між історичними процесами Відродження і сьогодення.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 6. Німецька класична філософія. Видатні філософи: життя та творчість.
«В основі світу лежить ідеальне начало – «ідеальна ідея», основними рисами якої є активний і діяльний характер, постійний рух і розвиток.»
Георг Гегель
«Мислення не може існувати поза людиною і незалежно від неї, тому що воно нерозривно зв’язане з діяльністю людського мозку, з матеріальними процесами.»
Людвіг Фейєрбах
Німецька класична філософія стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найважливіші досягнення попередніх філософів, вона надала їм нового звучання, нової інтерпретації та оригінального вирішення. Німецька класична філософія збагатила європейську культуру цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.
Мета: Вивчити чому німецьку класичну філософію виділяють у окремий період розвитку новоєвропейської філософії, на яких світоглядних засадах були створені великі філософські системи німецької классики, завдяки чому та в якому сенсі класична філософія постала вершиною в розвитку новоєвропейської філософії.
Навчитись пояснювати зміст принципів, обґрунтованих та запроваджених у наукове мислення німецькою классикою, простежувати логіку розвитку проблематики у німецькій класичній філософії, оцінювати загальні результати її розвитку.
Питання до теми:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 7. Видатні філософи 19 – 20 століття: життя та творчість.
«В основі світу лежить ідеальне начало – «ідеальна ідея», основними рисами якої є активний і діяльний характер, постійний рух і розвиток»
Георг Гегель
«Мислення не може існувати поза людиною і незалежно від неї, тому що воно нерозривно зв’язане з діяльністю людського мозку, з матеріальними процесами.»
Людвіг Фейєрбах
Німецька класична філософія стала закономірним результатом розвитку всієї попередньої європейської філософії. Органічно увібравши в себе вихідну проблематику та найважливіші досягнення попередніх філософів, вона надала їм нового звучання, нової інтерпретації та оригінального вирішення. Німецька класична філософія збагатила європейську культуру цілою низкою ідейних надбань, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 8. Видатні філософи Росії: життя та творчість.
«Умом Россию не понять,
Аршином общин не измерить:
У ней особенная стать –
В Россию можно только верить.»
Ф.И.Тютчев
Мета: Вивчити особливості російської філософії 19 – 20 ст., визначити сутність сверхраціоналізму Вл.Соловьйова, яким є місце російської філософії в світової культурі.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 9. Видатні філософи України: життя та творчість.
«Ми знаходимося в досить скрутному становищі, коли хочемо схарактеризувати українську філософську думку, бо ми можемо з повною певністю сказати, що маємо справу лише з початками і наміченням думок, які можуть бути розвинені в дальшій філософічній творчості українських мис ленників майбутнього.»
Дмитро Чижевський
Духовне відродження сучасної України – одна з важливих передумов розв’язання суспільно-політичних та економічних проблем. Сприяти цьому має належне вивчення й осмислення української філософії. Історично сталося так, що українська філософія не набула світового визнання, проте вона має цілу низку таких особливостей, що роблять її своєрідною, унікальною та неповторною. Постаючи в основному внутрішнім явищем української культури, вона тим не менше, була ізольованою від світових філософських процесів і в кожну епоху української історії концентровано виражала її інтелектуальну сутність. В наш час українська філософія набула можливості самостійного розвитку на тому багатющому історичному ґрунті, який постає її реальною спадщиною.
Мета: Вивчити історичні та культурні особливості формування української філософської думки, етапи розвитку української філософії та їх загальну характеристику, зміст і проблематику найвизначніших культурно-освітніх та філософських пам’яток, характерні риси й особливості української філософії на кожному з етапів її розвитку та особливості її зв’язку із загальноісторичним процесом;
Навчитись пояснювати історичні особливості проявів українських філософських пошуків в залежності від суспільно-історичного та культурно-освітнього контексту, простежувати історичний зв'язок змісту пам’яток вітчизняної суспільно-гуманітарної думки, робити порівняльний аналіз філософських надбань різних епох української історії.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 10. Загадкові явища, пов’язані зі свідомістю та об’єктивною реальністю (простір, час, рух)
Мета: навчитись пов’язувати отримані знання з теми «Буття» з реальним життям.
Робота передбачає стислий опис явищ повсякденного життя з основними характеристиками свідомості, матерії, простору, руху.
Основна література:
Додаткова література:
Заблуждающийся разум. Многообразие вненаучного знания// отв.ред. И.Т.Красавиню. – М., Политтздат, 1990.
Тема 11. Теорія істини. Альтернативи діалектики.
«Софістика вчить хибним доведенням, діалектика ж викриває їх хибність і шляхом розрізняння істинних доведень вчить відкидати хибні.»
П.Абеляр
В недавні часи на просторі Радянської держави діалектика розглядалась як найперша та найважливіша складова філософського осмислення світу. Минув час, і хоча у більшості регіонів світу, діалектиці не приділяється настільки важливого місця у філософії, проте вона не перестала цікавити філософів та науковців. В наш час деякі науковці вважають, що діалектика допомагає їм зорієнтуватись у дійсності, знайти виправдані підходи до її належного осягання та пізнання. При тому вони далеко не завжди можуть чітко висловлюватись відносно сутності та змісту діалектики, а також інколи не фіксують відмінності між діалектикою та теорією розуміння дійсності та діалектичною методологією. Дана тема покликана допомогти з’ясувати означені питання, а також подати основні змістові складові діалектики.
Мета: Вивчити основні історичні віхи виникнення та розвитку діалектики, основні складові діалектичного мислення, принципові засади діалектичного мислення.
Навчитись пояснювати відмінність між діалектикою та іншими поширеними способами осмислення дійсності, застосовувати принципи діалектичного мислення до пояснення певних явищ дійсності, відрізняти сфери застосування різних сукупностей категорій діалектики, розкривати співвідношення принципів діалектики.
Питання до теми
Теми рефератів:
Додаткова література:
Основна література:
.
Тема 12. Закони діалектики.
«Діалектика вчить тільки засобам передавати іншим вже нам відоме і навіть вчить казати, не розмірковуючи, про багато речей, про які ми нічого не знаємо; тим самим вона скоріше перекручує, ніж вдосконалює здоровий глузд.»
Р.Декарт
Діалектика, що виникла в історії філософії, пройшла тривалу еволюцію, поступово набувши характеристик логічної та пізнавальної аналітичної діяльності. В межах німецької класичної філософії діалектика поступово набула значення провідної форми аналітики форм пізнавальної діяльності розуму і, врешті, постала в якості універсальної методології мислення, що водночас виявляла і буттєві засади дійсності. В марксистської філософії діалектика набула ідеологічного забарвлення, поставши методом пізнання та революційного перетворення дійсності. Частково саме через це вона була піддана критиці як спосіб заплутування людей та перекручення здорової думки. Проте історична панорама відношень до діалектики далека від виключно негативної оцінки. Тому діалектика заслуговує на більш докладне прояснення її змісту та функцій.
Аналіз існуючих тлумачень діалектики, окреслення складових її як теорії, логіки та методу дозволяє розглядати діалектику як одну із особливих форм світобачення та логіку само рефлексивної думки. Із найбільшою виразністю особливості діалектики проявляються в діалектичної логіці, осмислення принципів якої дозволяє порівнювати та розрізняти позиції діалектики, догматики, релятивізму, софістики, еклектики та метафізики.
Мета: Вивчити основні історичні віхи виникнення та розвитку діалектики, основні складові діалектичного мислення, принципові засади діалектичного мислення.
Навчитись пояснювати відмінність між діалектикою та іншими поширеними способами осмислення дійсності, застосовувати принципи діалектичного мислення до пояснення певних явищ дійсності, відрізняти сфери застосування різних сукупностей категорій діалектики, розкривати співвідношення принципів діалектики.
Питання до теми
Теми рефератів:
Закони діалектики та їх роль у пізнанні.
Додаткова література:
Основна література:
.
Тема 13. Соціальне і духовне життя суспільства.
«Лише в людях людина може знайти сховище. І той, хто хоче здаватися собі самотнім або анархістом, насправді – людина, яка палає бажанням, щоби її побачили інші.»
Альбер Камю
«Життєвий світ не є моїм приватним. До нього належать і інші, не лише як тіла та об’єкти мого досвіду, але як інші Я, тобто суб’єктивності, наділені такою ж активністю, як я.»
Альфред Шюц
Природа є необхідною умовою життя суспільства, у тому числі фізичного і духовного існування людини. Однак добре відомо, що людина не може існувати не тільки поза природою, але і поза суспільством. Адже, як помітив Арістотель, поза суспільством може жити тільки геній чи божевільний. Тому природно, що одне з найважливіших місць серед філософських проблем посідає проблема людського суспільства, чи просто суспільства. Щоб розкрити його сутність з позиції соціально-філософського аналізу, необхідно послідовно відповісти на такі питання: що таке суспільства і які основні підходи до його розуміння, що являє собою суспільство як само розвинена система, що включає структура соціуму і як здійснюється його розвиток.
Мета: визначити на чому базуються та як виникають соціальні якості речей та процесів дійсності, що таке суспільство і в чому полягають його основні функції, з яких елементів складається суспільство як цілісна система, що забезпечує соціальне життя людства, чому духовне життя суспільства постає його найскладнішою, але й найважливішою складовою.
Навчитися виділяти спільне й відмінне у природних та соціальних процесах, аналізувати реальні процеси суспільного життя з допомогою знань про складові духовного життя суспільства.
Питання до теми
Теми рефератів:
Основна література:
Додаткова література:
Тема 14. Рушійні сили суспільного розвитку.
Історія палахкотить, як величезне вогнище, а кожен із нас кидає в нього свій хмиз.
Ф.Ніцше
У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов'язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об'єктивними та суб'єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяльністю людей.
Мета:вивчити поняття «рушійні сили розвитку», «суб’єкт суспільного розвитку», визначити сутність етносоціальної культури як чинника гармонізації національних і міжнаціональних відносин, діалектику розвитку процесів суспільного буття, соціально-етнічні спільноти людей та тенденції їхнього розвитку,
Питання до теми
Теми рефератів
Основна література:
Додаткова література:
Тема 15. Філософська концепція сутності людини.
«Людина сама обирає свій спосіб буття на тлі абсолютної випадковості, але вона тримає в своїх руках усі зв’язки зі світом»
Жан-Поль Сартр
Людина для самої себе постає як най перший предмет зацікавленості та осмислення. Все, що людина знає, з чим пов’язана практично, життєво або уявно – усе це, врешті-решт, замикається на неї саму як на реальний суб’єкт та центр свого універсаму. Водночас саме буття людини, у одного боку, незбагненне різноманітне у своїх проявах, з іншого – проблематичне в тому сенсі, що воно непередбачуване і не гарантоване як у своїй якості, так і в кінцевий виправданості. Тому філософія розглядає людину в окресленнях свободи, само здійснення, пошуку та утвердження життєвих сенсів.
Мета: Визначити ієрархічну будову сутнісних проявів людини, зміст понять «буття людини», «життя людини», «існування людини», сенс виявлення співвідношення в людини природного, соціального, персонального та трансцендентального, що постає в якості найперших якостей людського буття.
Навчитись використовувати ієрархічну будову основних складових людського способу буття для самооцінки та оцінки реальних процесів буття, проводити зв’язки між поняттями «людина – індивід – особа – особистість – індивідуальність».
Питання до теми:
Теми рефератів:
Додаткова література :
Основна література:
Тема 16. Проблема відчуження людини.
«Якщо людина одвічно і всебічно залежить від природних потягів та прив’язана до конкретного середовища, умов свого життя, то людина є вільною, незалежною істотою, поведінка якої строго і однозначно не зумовлюється природною доцільністю, що дає їй можливість ставитись до предмета своєї творчості з певною поміркованістю.»
Макс Шеллер
Людське буття настільки складне, розмаїте, варіативне, що це дає можливість розуміти людину як мікрокосм, як своєрідне зосередження, фокусування потенцій світу, виведення їх у виявлення та окреслення з найбільшою повнотою і виразністю.
Людська індивідуальність є вищою сходинкою у людському самовдосконаленні. Формування індивідуальності передбачає певну орієнтацію у цінностях людського буття, серйозне ставлення до питань про смерть, безсмертя та сенс життя.
Мета: Визначити у якому сенсі буття людини проблематичне, основні виявлення свободи людини, основні аспекти, в яких розкривається співвідношення смерті та людського безсмертя.
Навчитись пояснювати позитивні та негативні сторони незавершеності людського буття, самостійно використовувати окреслення основних проявів свободи для пояснення складних ситуацій людської діяльності.
Питання до теми:
Теми рефератів:
Додаткова література :
Основна література: