У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Громадяни Риму

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 7.4.2025

1. Громадяни Риму. Поняття, набуття та втрата римського громадянства. 

Статус римського громадянства міг виникати на підставі:

1) приписів природного права, санкціонованих римськими законами;

2) безпосередніх приписів публічного права.

Якщо у першому випадку норми публічного права тільки санкціонували виникнення громадянства природним шляхом, то у другому випадку приписи публічного права були головною і необхідною передумовою виникнення статусу римського громадянства. Для того, щоб з'ясувати особливості встановлення римського громадянства, розглянемо обидва випадки.

На підставі приписів природного права римське громадянство встановлювалося:

1) шляхом народження від батьків, які перебувають у законному римському шлюбі (що був можливий, як згадувалося вище, лише між римськими громадянами);

2) шляхом усиновлення, здійсненого повноправним римським громадянином відповідно до вимог норм права і закріпленого спеціальною процедурою;

3) внаслідок звільнення з рабства. При цьому розрізняли звільнення колишнього повноправного римського громадянина, що тимчасово перебував у полоні, і звільнення раба, що не належав до римської громади. У першому випадку йшлося про повне відновлення статусу римського громадянства. У другому випадку права римського громадянства надавалися в повному обсязі тільки при додержанні спеціальних вимог до процедури звільнення, або коли громадянство надавалося рабу «від імені римського народу».

На підставі безпосередніх приписів публічного права римське громадянство встановлювалося:

1) шляхом індивідуального присвоєння статусу громадянина Риму за особисті заслуги перед римським народом (вільній особігромадянину іншої держави або особі без громадянства);

2) шляхом надання статусу римського громадянства жителям певного міста, провінції або якійсь категорії підданих Риму;

3) шляхом придбання особою на оплатній основі (купівлі) статусу римського громадянства;

4) у результаті вислуги 20 років і більше у Римській армії.

Необхідною умовою набуття Status civitatis у період республіки було обов'язкове проживання претендента на римське громадянство у Римі та входження його до однієї з територіальних одиниць римської громади (трибу). Пізніше, у класичний період розвитку римського права, ця вимога набула факультативного характеру.

Отже, набуття Status civitatis було можливе, головним чином, за наявності таких юридичних передумов: права по крові (jus sanquinis), права місця проживання (jus loco) і права узаконення громадянства (jus civitatis). При цьому останнє було визначальним.

2. Особливості категорії «юридична особа» (universitas) у римському праві. 

Суб’єктом правовідносин може бути не тільки фізична особа (окрема людина), але й об’єднання осіб, які виступають в обороті як єдине ціле.

Вчення про юридичну особу тільки зародилось в Римі. У зв’язку з тим, що юридичні особи не набули високого значення в процесі розвитку господарського життя Риму, римські юристи не розробили поняття юридичної особи, як особливого суб’єкту, що протиставляється особі фізичній. Вже в Законах XII таблиць згадувались різні приватні корпорації (universities або collegium) – релігійного характеру, професійні об’єднання ремісників, тощо. У класичний період корпорація не вважалася власником майна. Воно було спільною власністю членів корпорації і не могло поділятися до тих пір, поки існує корпорація. Уразі припинення діяльності, майно корпорації розподілялося між останнім складом її членів. Корпорація, як така, не могла виступати і в цивільному процесі.

Разом з тим, римські юристи звертають увагу на те, що в окремих випадках майно належить не окремим громадянам (фізичним особам), а закріплюється за об’єднанням. Так, римський юрист Марціан зазначав, що театр, стадіони які знаходяться в общині, належать сукупності, а не окремим особам (D. 1.8.6.1). Інший юрист Ульпіан проголошує:У корпоративному об’єднанні не має значення для його існування, чи всі члени залишаються, чи залишається частина, чи весь склад змінюється на новий. Борги об’єднання не є боргами окремих його членів, і права об’єднання ні в якій мірі не належать окремим членам об’єднання” (D. 3.4.7.1-2). Однак усі ці висловлювання лише визнавали за такими об’єднаннями певні права та обов’язки.

Проявом ідеї юридичної особи було визнання за муніціпіями (міськими общинами) права на самоуправління і господарську самостійність, в своїх майнових відносинах вони отри

мали змогу керуватися нормами приватного права. Цим вони прирівнювалися до статусу фізичних осіб. З часом така правоздатність визнається і за іншими корпораціями.

Наслідком тривалого розвитку ідеї юридичної особи було вироблення римськими юристами певних ознак цього суб’єкта права. Корпорація виступала у приватноправових відносинах як самостійний єдиний суб’єкт, на рівні з фізичними особами. Майно корпорації не належало її членам, а було відокремленою власністю корпорації. Вихід із складу об’єднання окремих осіб не впливав на юридичний статус об’єднання. Корпорація має право від власного імені вступати у будь-які цивільні правовідносини як з іншими корпораціями, так і з фізичними особами.

У республіканському Римі закріплювалась свобода створення приватних асоціацій з власними уставами. В епоху імператорів принцип свободи створення приватних об’єднань перетерпів безліч законодавчих обмежень, що було пов’язано з розповсюджуванням асоціацій, які під прикриттям дозволених цілей переслідували таємні політичні задачі. Юлій Цезар, скориставшись пристойним приводом, розпустив всі корпорації, крім найдавніших. Август заборонив без дозволу імператора утворювати будь-які корпорації, крім релігійних і деяких привілейованих (наприклад поховальних товариств).

У Римі існували наступні види юридичних осіб: державна, а згодом і імператорська скарбниця, муніципії, різні спілки осіб однієї професіїм’ясників, пекарів, ремісників, могильників, тощо, а також різноманітні релігійні об’єднання.

Діяльність юридичної особи припинялась у разі: досягнення поставленої мети; якщо діяльність набувала незаконного характеру; у разі вибуття всіх її членів. Класичні юристи визнавали, що мінімальна кількість, необхідна для функціонування юридичної особи3 чоловіки.




1. Дипломная работа- Надзор за исполнением законов в Республике Беларусь
2. А других страхом спасайте исторгая из огня обличайте же со страхом Иуд
3. Корпоративная социальная ответственность только производственная сфера или сфера машиностроения 1
4. тематики в начальной школе Учитель первой квалификационной кате
5. Лабораторная работа- Подбор сечения нижней части колонны
6. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Харків ~.html
7. Функции права и их классификация
8. Пролеткульт- страницы истории
9. НЕльцина Кафедра Технологий и Средств Связи Оценка работы
10. Лабораторная работа 1 Исследование функций стартового набора STK500 фирмы tmel В