Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Комунальний вищий навчальний заклад
«Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф.Беньковського»
Херсонської обласної ради
|
Предмет Образотворче мистецтво з методикою навчання Модуль № 1 Семестр VІ Кількість годин 2 (1-2) |
ЛЕКЦІЯ
Тема: Образотворче мистецтво як складова системи освіти.
|
Викладач: Барковська О.О. |
|
Розглянуто і схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії освітньої галузі «Мистецтво» Протокол №____від «___»_________2013р Голова предметної (циклової) комісії ___________________ М.С. Кузнєцова |
м. Берислав,
2013 р.
Тема лекції: Образотворче мистецтво як складова системи освіти.
Знати: значення образотворчого мистецтва в системі освіти; сучасні вимоги до предмету образотворче мистецтво, основні положення стандарту початкової загальної освіти галузі «Мистецтво»; загально дидактичні і специфічні художньо-педагогічні принципи навчання образотворчому мистецтву в початкових класах; зміст і структуру чинних програм з образотворчого мистецтва початкової школи.
Вміти: застосовувати на практиці сучасні вимоги до предмету образотворче мистецтво; використовувати основні положення стандарту початкової загальної освіти галузі «Мистецтво», загально дидактичні і специфічні художньо-педагогічні принципи навчання образотворчому мистецтву в початкових класах; користуватись чинними програмами та підручниками з образотворчого мистецтва.
Тип лекції: вступна.
Ключові поняття: Державний стандарт початкової загальної освіти, освітня галузь «Мистецтво», навчальний предмет образотворче мистецтво, художньо педагогічні принципи навчання, програма з образотворчого мистецтва початкової школи.
План
Основна література
Додаткові джерела
Презентація: Образотворче мистецтво як складова системи освіти.
«Лекція з паузами» (див. додаток 1). Навчальний матеріал розділений на логічно завершені частини міні лекції, в паузах між викладом студенти виконують завдання – скласти таблицю для бліц-інтервю.
|
Положення, що добре зрозуміли |
Положення, що потребують уточнення |
Вміння малювати завжди мало і має важливе значення для людини, а його використання завжди слугувало одним з засобів спілкування між людьми.
Невід’ємною частиною культури, одним із визначальних її проявів є образотворче мистецтво. Протягом тисячоліть мистецтво займало одне з пріоритетних місць за силою впливу на особистісний розвиток людини та її виховання. Високорозвинені цивілізації ставили і продовжують ставити мистецтво у центрі всієї освіти, розуміючи його унікальні можливості для розвитку духовності та інтелекту, універсальну доступність різних форм творчості для сприйняття і засвоєння з ранніх років дитинства.
В даній лекції ми розкриємо значення образотворчого мистецтва в системі освіти; сучасні вимоги до предмету образотворче мистецтво; оговоримо специфічні художньо педагогічні принципи, та зміст і структуру чинних програм з образотворчого мистецтва початкової школи.
Державний стандарт початкової загальної освіти прийнятий Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року № 462, розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості і світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.
Державний стандарт складається з: Базового навчального плану початкової загальної освіти; загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти; державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.
У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей.
Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.
Метою освітньої галузі «Мистецтво» є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.
Для досягнення мети передбачається виконання таких завдань:
Зміст освітньої галузі «Мистецтво» визначається за такими змістовими лініями: музична, образотворча та мистецько-синтетична (відповідно хореографічного, театрального та екранних видів мистецтва), які реалізуються шляхом вивчення окремих предметів або інтегрованих курсів.
На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні плани, навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка підручників.
2.1. Освітня галузь «Мистецтво“ (образотворча лінія)
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.
|
Твори образотворчого мистецтва Мова образотворчого мистецтва, його види, жанри. Інструменти, матеріали та художні техніки |
мати уявлення про мову образотворчого мистецтва, його види і жанри; взаємозв’язок з іншими видами мистецтва; художні традиції рідного краю; розуміти особливості виражальних засобів образотворчого мистецтва, його значення у житті людей, культурному середовищі |
|
Практична художня діяльність. Взаємозв’язок образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва |
уміти інтерпретувати зміст творів образотворчого мистецтва; висловлювати естетичне ставлення до них; |
|
втілювати власні почуття та думки у практичній художній діяльності застосовувати найпростіші поняття і терміни у процесі аналізу-інтерпретації та оцінювання художніх творів; основні виражальні засоби образотворчого мистецтва, специфічні інструменти, матеріали, художні техніки у практичній діяльності |
Контрольні запитання
3.Мета і завдання предмету образотворче мистецтво в початковій школі
Викладання образотворчого мистецтва в молодшій школі переслідує перш за все загальноосвітню мету. Основне завдання – розширення кругозору людини, виховання всебічно освіченого члена суспільства.
Не слід розглядати образотворче мистецтво в школі як спеціальний а не загальноосвітній предмет. Шкільний курс «ОМ» не має мети зробити всіх професійними художниками.
Уроки малювання повинні сформувати у дітей здібність нестандартно трактувати (відтворювати) ту чи іншу тему, розвивати творче сприйняття і самостійність мислення, навчити дитину творчо підходити до рішення будь-яких проблем. Іншими словами предмет «образотворчого мистецтва» формує індивідуальність дитини.
Головним завданням вивчення образотворчого мистецтва є:
Формування:
Розвиток:
Забезпечення засвоєння учнями елементарних знань про:
образотворче мистецтво як засіб комунікації та специфічну, художньо-образну форму пізнання й відображення навколишнього світу, історію його розвитку, роль у житті людей;
основи художньо-образної мови різних видів образотворчого мистецтва і виражальні можливості художніх технік;
Сприяння формуванню в учнів елементарних умінь та навичок:
Уроки образотворчого мистецтва учать дітей спостерігати за навколишньою дійсністю, розвивати уміння бачити життя очима художника.
Отже, мета художнього виховання засобами образотворчого мистецтва є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду.
Проблемні запитання
Дослідники нової доби розробили систему дидактичних принципів. Аналіз дає можливість окреслити серед основних, загальновизнаних, такі принципи:
· свідомості і активності;
· наочності;
· систематичності і послідовності;
· міцності;
· науковості;
· доступності;
· зв’язку теорії з практикою.
Ці принципи становлять систему дидактичних принципів.
Наочні засоби поділяються на натуральні, зображальні, схематичні; аудіовізуальні (звуконаглядні) і словесно-образні (художні образи).
Використовувати наочність слід розумно. Переоцінка ролі наочності в навчанні може стримувати розвиток абстрактного мислення.
Відповідно до функцій наочності засоби унаочнення також дуже різноманітні: предмети та явища навколишньої дійсності; дії вчителя й учнів, що демонструють, як треба виконувати ту чи іншу операцію та як і яким обладнанням користуватися; зображення реальних предметів – різноманітні іграшки, предметні малюнки, картини, образні моделі з паперу, картону й символічні зображення – карти, таблиці, схеми, креслення тощо.
До наочних засобів належить також інформація, яку учні сприймають за допомогою технічних засобів навчання: кінофільми, звукозапис. Ці види наочності називають аудіовізуальними, оскільки інформацію вони передають через звук і зображення [2, с. 124].
У початкових класах застосовується природна, малюнкова, об’ємна, звукова і символічно-графічна наочність. Зрозуміло, що кожна з них має свої позитивні і негативні моменти, і це слід враховувати, визначаючи їх роль на уроці.
Вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи та попереднім рівнем готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу.
Вчасно використана виразна наочність – це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті учнів [3, с. 48].
Із засобами наочності організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність школярів. Під час фронтальної роботи засіб наочності демонструється перед класом. Важливо, щоб він мав такі розміри, які дозволяли б кожному учневі добре його бачити, був добре освітлений, щоб можна було розрізняти його частини, колір, мав естетичний вигляд.
Парами або індивідуально діти працюють із роздавальним матеріалом: фотографіями, малюнками. Зображені об’єкти повинні бути чіткі і відповідних розмірів.
Засоби наочності на уроках не слід перетворювати у самоціль. Вони повинні сприяти ефективному навчанню молодших школярів, бо невміло використані засоби наочності негативно впливають і відволікають дітей від цілеспрямованої роботи.
Принципи мистецького навчання— це основні положення, що визначають сутність, зміст, провідні вимоги до взаємодії учителя і учнів, виконання яких передбачає досягнення результативності процесу оволодіння учнями мистецтвом. Принципи охоплюють узагальнені закономірності мистецького навчання, органічно пов'язуючи окремі його елементи в єдине ціле. Принципи потрактовуються як засадниче першоджерело, вихідні пункти теорії і практики, їх корінна основа, навколо якої синтезуються провідні поняття і закони мистецького навчання.
Принципи мистецького навчання мають нормативно-об'єктивну основу, разом з тим вони зумовлені рівнем розвитку педагогічної науки, психології, мистецтвознавства, особливостями соціального і розвитку художньої культури в певний історичний період. Діючи в соціально-часових межах, принципи містять в собі цілепокладальні орієнтири поліпшення мистецької освіти, удосконалення її змісту і методичних засад.
З-поміж найголовніших визначаємо такі принципи навчання мистецтва:
Принцип цілісності орієнтує на досягнення цілісності навчального процесу, передбачає спрямованість змісту, всіх форм і методів навчальної роботи на єдину мету — особистісно-художній розвиток учня. Принцип цілісності різнобічно охоплює навчальний процес з мистецьких дисциплін, проявляючись у змістових параметрах мистецького навчання, у його методичному забезпеченні, у організаційних засадах.
Так, відбір змісту мистецького навчання з позиції цілісності означає: залучення учнів до якомога повнішого охоплення художніх надбань світової культури. Звертання до широкого кола мистецьких джерел не означає безсистемного, неупорядкованого їх залучення до програм навчання. Принцип цілісності передбачає відбір найдоцільніших матеріалів у їх взаємозалежній узгодженості. Цілісність — це певна зорієнтованість навчальних планів і програм на ті художні напрями, мистецькі школи, стильові підходи, які дають можливість отримати повне, всеохоплююче уявлення щодо розвитку художньої культури людства. Художня інформація, відомості, представлені в навчальних програмах, мають бути узгоджені, взаємодіяти одне з одним для того, щоб художні уявлення учнів не набували відокремленого, розрізненого характеру. Цілісність підходу до компонування змістових засад мистецького навчання має протидіяти фрагментарності, мозаїчності художнього розвитку учнів.
Принцип цілісності проявляється у методичному забезпеченні художньо-педагогічного процесу. Вибір методів мистецького навчання, розвитку і виховання особистості мотивується завданням забезпечення їх взаємодії і передбачає таке їх структурування в реальному процесі, де кожен з відібраних методів роботи входить до закінченого, довершеного, загалом — цілісного кола педагогічних засобів, що у своїй сукупності становлять нерозривну єдність.
Вплив принципу цілісності сягає також організаційних засад навчально-виховного процесу. З міркувань досягнення цілісності має вибудовуватись взаємодія класних і позакласних, аудиторних і поза-аудиторних занять, відбір тих чи інших форм Художньо-виховної роботи тощо.
Принцип культуровідповідності передбачає таке змістове наповнення навчального процесу, в результаті якого мистецтво сприймається учнями як культурна цінність, як надбання розвитку світової культури.
Культуровідповідність — необхідна ознака мистецької освіти в сучасних умовах, що зорієнтована на усвідомлення учнями мистецтва як соціального явища, на осягнення значущості художньої культури в навколишньому бутті, на висвітлення соціальних функцій мистецької діяльності. Культурологічна спрямованість мистецького навчання передбачає з'ясування змісту художнього твору на тлі історії його створення, в процесі пізнання авторських задумів, виявлення художньо-стильових ознак мистецької творчості.
Принцип культуровідповідності виявляється у широкому ознайомленні учнів зі світом мистецтва. Заглиблення у вузьку фахову галузь має співіснувати із спонуканням учнів до пізнання різних видів мистецтва, різних художніх напрямів, до систематичного збагачення і розширення мистецького досвіду.
Принцип культуровідповідності сягає також трактовки мистецької освіти як засобу формування і розвитку культури учня. Мистецька освіта не буде повноцінною, не досягне мети, якщо не буде передбачати розвитку культури особистості. Чіткі уявлення про специфічні можливості мистецтва в різних сферах суспільного розвитку допоможуть учням з'ясувати сенс особистісного художнього становлення, його культурологічних підвалин, ролі розвинутої особистісної культури у власному житті. Про продуктивність опори на принцип культуровідповідності у навчанні мистецтва свідчить міра освоєння особистістю художньої культури суспільства.
Принцип естетичної спрямованості означає звертання в процесі мистецького навчання до осягнення насамперед, естетичної цінності художніх творів, формування схильності учнів до сприймання мистецтва як явища, що містить величезний потенціал втілення прекрасного в житті людини. Мистецтво, відтворюючи найтонші нюанси переживань людини, має можливість розкрити перед учнями багатогранний і неоднозначний внутрішній світ, найпотаємніші куточки психічного буття людини. Власне процес пізнання змісту художніх творів, повнота і досконалість його, створює передумови для виникнення почуття прекрасного, гармонійного, довершеного.
Естетична спрямованість навчального процесу — принцип, що задає орієнтири розвитку учнів на будь-якій його стадії, від початкової школи до вищої освіти. Метою естетичної спрямованості навчання виступає формування у учнів естетичного ставлення до життя, здатності до адекватної оцінки прекрасного у творах мистецтва і дійсності, формування високих естетичних ідеалів. Через те принцип естетичної спрямованості орієнтує на досягнення певної рівновага і навіть зміщення навчальних акцентів з вузькотехнічних завдань на художній розвиток особистості. Педагог, що керується принципом естетичної спрямованості, не обмежить мистецький розвиток учня формуванням у нього вузькофахових здібностей — розвиненого слуху, пластичності танцювальних рухів, колористичного відчуття. Спираючись на відповідні здібності, педагог прагнутиме розвинути в учня широкий художній світогляд, спроможність за відточеністю рухів танцювального номера, яскравістю барв картини, мелодійністю фрази музичного твору відчути і оцінити їх співвіднесеність із уявленнями про прекрасне. Отже, принцип естетичної спрямованості передбачає таке змістове наповнення мистецького навчання, яке повністю узгоджується із завданнями розвитку естетичного світобачення учнів, уміння відрізняти по-справжньому прекрасне від псевдохудожнього і саме з цих позицій діяти в мистецькому полі.
Принцип індивідуалізації означає піклування про виявлення і збереження в учнів індивідуальної емоційно-оцінної реакції, смакових переваг в галузі мистецтва, розвиток здатності до вибору і застосування унікальних, неповторних саме для цієї особистості засобів мистецької творчості.
Необхідність виявлення індивідуальної своєрідності в процесі освоєння творів мистецтва мотивується рядом міркувань. Чи не найперше місце серед них займає завдання протидії тенденціям стандартизації, уніфікації, що проникають у сферу художньої культури. Нищівними для мистецтва виступають твори, розраховані на такого споживача, для якого своя і чужа думка в питаннях художньої творчості рівнозначна. Художня вимогливість в мистецтві прямо і безпосередньо співвідноситься з особистою індивідуальною спрямованістю художніх переваг. Критерії, за якими людина оцінює мистецтво, не можуть не вбирати в себе специфічних орієнтацій, які характерні для нього як особистості. Орієнтація на усереднене нівелює рівень художньої вимогливості, і навпаки, унікальність, своєрідність естетичних схильностей претендує на більшу відповідальність у питаннях творчості, вибору і оцінки творів мистецтва.
Через те вирівнюванню неповторності і унікальності підходів в художній навчальній діяльності необхідно протиставити такі способи входження особистості до світу мистецтва, які б спирались на сформованість індивідуальних захоплень, вибірковість власного ставлення до мистецтва. Індивідуальність власних вражень, міркувань і суджень, способів творчої діяльності стає запорукою формування в учня розвинутих критеріїв естетично цінного. Відсутність індивідуальних підходів призводить до бездумного споживання, уніфікованого творення мистецьких зразків за певними штампами, антихудожніми кліше.
Не лише оцінювально-смакові реакції, а і ступінь емоційності сприйняття в мистецтві, його оцінки тісно пов'язано із вираженістю художньої індивідуальності. Акцентуація емоційного начала не може апелювати до проблеми керованої регуляції індивідуальної художньої діяльності, оскільки емоційно-художнє переживання того чи іншого мистецького твору неможливе поза яскраво вираженим індивідуальним ставленням. Не можна змусити себе емоційно пережити, захопитись загальновизнаним, нормативним, якщо воно розходиться із власними уявленнями, індивідуально-образним тлумаченням художнього твору.
Для мистецької педагогіки важливим є розуміння закономірностей взаємодії узагальненого і індивідуального. У викладанні мистецьких дисциплін все ще домінує орієнтація на досягнення загальноприйнятих, усереднених результатів підготовки. Виявленню ж і розвитку індивідуальних художніх характеристик учнів приділяється значно менше уваги. Завдання індивідуалізації мистецької підготовки часто випадають з поля зору не тільки педагогів-практиків, а і вчених. Питання про те, як «підтягнути» художній розвиток учнів до певних норм, хвилюють учителів — практиків і науковців, а проблема збереження індивідуальної неповторності вихованців досі не знайшла широкого відображення, спостерігається значний ухил до нормативної орієнтації мистецького розвитку учнів. Цю тенденцію можна подолати на основі виявлення оптимального співвідношення педагогічних засобів, які б сприяли збереженню і художньої унікальності, і мистецької нормативності в художньо-творчих орієнтаціях учнів. Мистецький розвиток повноцінно відбувається не шляхом подолання «однобоких» захоплень і художніх пристрастей в мистецтві, не шляхом нівелювання їхньої своєрідності, а навпаки, на основі закріплення цих переваг. Актуалізація індивідуального, опора на індивідуальне начало дає можливість «підтягнути» до вищого рівня розвитку всі компоненти художньої підготовки.
Принцип рефлексивності спрямовано на спонукання учня в процесі мистецького навчання до співвіднесення власних життєвих позицій, світоглядних установок зі змістом художніх образів, зіставлення цінностей внутрішнього життя із морально-світоглядними позиціями, відтвореними в мистецтві, співвіднесення найглибших переживань особистісного «Я» із художніми оцінками автора твору.
Рефлексія – осмислення і переживання особистістю досвіду власної діяльності, усвідомлення себе в контексті соціального життя, в контексті способу існування. Під рефлексією розуміють самоаналіз, інтроспекцію власної психіки, аналіз життєвих установок, цінностей, світоглядних установок тощо. Рефлексія виступає інструментом самопізнання.
Мистецька рефлексія — усвідомлення власних психічних станів і процесів у зіставленні із переживаннями, відтвореними в художньому образі роздуми людини над власним життям, заглиблення до власних почуттів у зв'язку зі змістом мистецького твору, у зіставлення об'єктивного змісту художніх образів із результатами самоаналізу власного внутрішнього життя.
Повноцінне сприймання мистецтва невіддільне від рефлексії. При рефлексивному сприйманні мистецьких образів, при читанні, спогляданні чи слуханні художнього твору мимоволі виникають питання щодо особистіних цінностей, віддзеркалених у художньому творі. Здатність сприймати художній підтекст власних внутрішніх переживань стає механізмом їх регуляції. Отже, на питання щодо того, чи треба учнів спонукати до рефлексивного сприйняття мистецтва і чому, відповідь звучатиме таким чином. Занурення у глибини художнього змісту образів сприяє глибшому розумінню мистецтва. Рефлексивне сприймання художніх образів дає змогу учню краще пізнати себе. Отже, спонукання до рефлексії виступає інструментом формування особистісних якостей учня. Принцип рефлективності в процесі навчання мистецтва відіграє роль засобу формування особистісних якостей. Розвиток у учня здатності сприймати власні дії, життєві враження, вчинки через призму художнього змісту твору стає могутнім педагогічним знаряддям формування його життєвих позицій, світоглядних орієнтирів.
Контрольні запитання
Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів
Предмет «Образотворче мистецтво» вивчається за кількома навчальними програмами, а саме:
У 1-х класах навчання здійснюється за новими програмами, створеними відповідно до нового Державного стандарту початкової загальної освіти:
«Образотворче мистецтво» Видавничий дім «Освіта», 2012 р.;
«Мистецтво» Видавничий дім «Освіта», 2012 р.
У 2-4 класах здійснюватиметься за чинними навчальними програмами:
«Мистецтво». - К.: «Початкова школа», 2006 р.;
«Образотворче мистецтво». - К.: «Початкова школа», 2006 р.;
Робочі навчальні плани складаються за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом МОН України від 10.06.2011 р. № 572 (Див. додаток 2)
Як і в минулі роки інваріантна складова типового навчального плану основної школи (1-11 класи) забезпечує реалізацію змісту галузі «Мистецтво» на рівні Державного стандарту.
Предмети та курси за вибором визначаються загальноосвітнім навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, а також рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.
Звертаємо увагу, що загальноосвітній навчальний заклад може обирати інтегрований курс «Мистецтво» або окремі курси: «Музичне мистецтво» або «Образотворче мистецтво», використовуючи години варіативної складової.
Загальноосвітній навчальний заклад може обирати інтегрований курс «Мистецтво» або окремі курси: «Музичне мистецтво» та «Образотворче мистецтво».
Вивчення музичного та образотворчого мистецтва в початковій школі покликане сформувати в учнів художній спосіб пізнання світу, дати систему знань і ціннісних орієнтирів на основі власної творчої діяльності та досвіду прилучення до визначних явищ вітчизняної та зарубіжної художньої культури.
Програми з курсу «Образотворче мистецтво» та інтегрований курс «Мистецтво» для початкової школи складені відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, конкретизують тематичний зміст, дають приблизний розподіл навчальних годин за розділами курсу та рекомендовану послідовність вивчення тем і розділів навчального предмета з урахуванням міжпредметних зв'язків, логіки навчального процесу, вікових особливостей учнів.
Навчальний предмет «Образотворче мистецтво» має велике значення у збереженні фізичного і психічного здоров'я учня. Тому найважливішим аспектом викладання образотворчого мистецтва є створення на уроці здоров'язберігаючого середовища:
Головне, щоб робота вчителя образотворчого мистецтва була спрямована на психологічне оздоровлення, корекцію особистісного розвитку учнів, підвищення їх адаптаційних здібностей.
Одним із основних принципів при проведенні уроків образотворчого мистецтва в молодших класах є активність школярів. Саме ігрові технології дозволяють створити високий рівень мотивації, результативності занять та умови для соціалізації особистості школяра, його виховання. Художньо-творча ігрова активність сприяє позитивному емоційному стану учнів, стимулює розвиток творчих здібностей. Художньо-дидактичні ігри розвивають образне та логічне мислення, спостережливість, різні види пам'яті, в тому числі зорову, є ефективним засобом засвоєння знань, умінь і навичок.
Завдання з пізнавальним і ігровим початком необхідно складати з урахуванням вікових можливостей учнів. Ігри з елементами театралізації, створенням образів в образотворчій, словесній, театральній діяльності викликають у школярів яскравий емоційний відгук. При використанні художньо-дидактичних, настільно-друкованих ігор, різноманітних лото, парних картинок відбувається закріплення знань про властивості предметів, які потім учні повинні зобразити у власній художній діяльності (малюнку, аплікації, ліпленні тощо).
Зміст програми засвоюється учнями без домашнього завдання. В якості домашньої роботи може бути запропонована заготівля підсобного матеріалу для роботи над темою наступного уроку, спостереження за певними об'єктами або явищами, підбір репродукційного матеріалу, підготовка повідомлення про творчість художника або окремого твору мистецтва, відвідування художнього музею або виставки. Домашнє завдання виконується за бажанням учнів і заохочується учителем. Його основною метою є орієнтація учнів на естетичне освоєння навколишнього світу.
Програма Л.Любарської Образотворче мистецтво в 1-4 класах базується на засадах особистісно зорієнтованого навчання і побудована за принципом спіралеподібного вивчення навчального матеріалу. Це дає можливість розглядати його з різних позицій, повторювати щоразу на складнішому рівні, формувати навички практичної роботи, здійснювати корекційну роботу.
Інтегрований курс за програмою «Мистецтво» (авт. Л. Масол та ін.) побудований за моделлю поліцентриченої інтеграції мистецьких знань, що передбачає інтегрування домінантних змістових ліній – музичної та образотворчої, які органічно поєднуються в єдиний тематичний цикл на основі естетико-світоглядної орієнтації і збагачуються елементами хореографії, театру і кіно, які входять до мистецько-синтетичної змістової лінії.
Навчальні програми початкової школи „Образотворче мистецтво” (укладачі Л.Любарська, Л.Вовк) та „Мистецтво” (укладачі: Л.Масол, Е.Белкіна, О.Онішенко, Н.Очеретяна, В.Рагозіна) розроблені відповідно Державного стандарту початкової загальної освіти. Проте корінні відмінності спостерігаються вже у назві, структурі та загальному змістові програм.
Так, програма Л.Любарської і Л.Вовк реалізує лише візуальну змістову лінію, натомість як програма Л.Масол, Е.Белкіної та ін. реалізує всі змістові лінії початкової освіти в галузі мистецтва (музична, візуальна – образотворча, хореографічна, театральна, екранна). Такий синтетичний підхід до створення програми забезпечує формування в учнів цілісної художньої картини світу. При цьому виділяються дві домінантні змістові лінії, який фактично реалізуються у таких предметах: „Образотворче мистецтво” (1 год) та „Музика” (1 год), тобто формально співпадають із навантаженням за програмою Л.Любарської, Л.Вовк: „Образотворче мистецтво” (1 год).
Щодо програми Л.Любарської, Л.Вовк, то тут маємо виділення образотворчого мистецтва як специфічного виду діяльності, що є „унікальним у вирішенні завдань як художнього, так і особистісного розвитку, громадського і духовного становлення підростаючого покоління” [5,12]. Це зумовлено не тільки природою сприймання образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворча діяльність (на відміну від інших видів мистецтва) стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості.
Порівняння основних структурних компонентів програми, викладених у пояснювальних записках, демонструє, що обидві програми проголошено побудованими на принципі інтегративності, полікультурності. Проте, якщо в програмі „Мистецтво” реалізація цих принципів є очевидною, адже вивчення різних видів мистецтв тут органічно об’єднане, то в програмі „Образотворче мистецтво” інтегративність виступає лише на рівні внутрішнього зв’язку між різними видами й техніками образотворчого мистецтва, об’єднаними загальними для графічних мистецтв поняттями кольору, форми і т.д.
По різному підійшли автори до формулювання завдань програми. Так, у програми Л. Масол, Е.Белкіної та ін. завдання традиційно поділені на навчальні, виховні та розвивальні, то програма Л.Любарської, Л.Вовк пропонує більш детальну класифікацію поставлених завдань: формування певних ставлень, потреб, орієнтацій та якостей учнів, розвиток емоційних здатностей, якостей та здібностей учнів, засвоєння ними елементарних знань, формування елементарних умінь та навичок. На наш погляд, така детальна розробка завдань курсу свідчить про чітке усвідомлення авторами програми потреб і завдань, які стоять перед вчителем образотворчого мистецтва у початковій школі.
Обидві програми роблять свідомий відхід від традиційного поняття „аналізу художнього твору”, як одного з видів діяльності учнів, у бік інтерпретації (або аналізу-інтерпретації – у Л.Масол, Е.Белкіної та ін.). Серед іншимх видів діяльності учнів на уроках образотворчого мистецтва Л.Любарська, Л.Вовк пропонують такі: сприймання, практична художна діяльність (творча, репродуктивно-творча), причому остання, на думку авторів програми, має носити переважно імпровізаційний характер. Такий перелік видів учнівської діяльності видається нам більш обґрунтованим, таким, що враховує вікові психологічні особливості учнів, аніж наведений у програмі Л.Масол, Е.Белкіної та ін., які подаючи фактично той самий перелік, що і Л.Любарська, Л.Вовк, додають, що необхідно застосовувати „інтерактивні, проблемно-евристичні технології”, створювати ситуації „діалогу культур” [1,18]. Л.Любарська, Л.Вовк більш виважено вважають 1-2 класи – періодом пропедевтичної практичної художньої діяльності. Адже, діти мають отримати базу, набути необхідних навичок, знань та умінь для подальшого ускладнення форм і методів роботи з ними.
Отже, обидві навчальні програми початкової школи „Образотворче мистецтво” (укладачі Л.Любарська, Л.Вовк) та „Мистецтво” (укладачі: Л.Масол, Е.Белкіна, О.Онішенко, Н.Очеретяна, В.Рагозіна) розроблені відповідно Державного стандарту початкової загальної освіти і слугують основою для планування і проведення уроків.
Контрольні запитання
1. За якими навчальними програмами вивчається предмет Образотворче мистецтво?
2. За яким державним документом складаються робочі навчальні плани з предмета Образотворче мистецтво ?
3. Скільки годин на тиждень для вивчення предмета Образотворче мистецтво пропонує Типовий навчальний план початкової школи?
Відповідно до нових програм у 2011 році почалося створення нового покоління підручників. Зокрема, для учнів 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів підготовлено нові підручники:
«Мистецтво» авт. Масол Л.М., Гайдамака О.В., Очеретяна Н.В. вид-во «Генеза»;
«Образотворче мистецтво» авт. Калініченко О.В., Сергієнко В.В., вид-во ВД «Освіта»;
«Образотворче мистецтво» авт. Трач С.К., Резніченко М.І., вид-во «Навчальна книга - Богдан».
Навчально-методичний апарат підручників курсу «Мистецтво» спрямований на реалізацію основних функцій мистецтва і ґрунтується на наступних засадах: змістове наповнення, характер викладу матеріалу і побудова системи методів і прийомів навчання відповідають віковим психологічним особливостям учнів початкових класів, відповідно до вимог програми вони доступні, різноманітні, тісно пов'язані з життєвим світом, пізнавальними інтересами і потребами дитини; враховують те, що молодші школярі не можуть повноцінно засвоїти на одному уроці багато нових слів і понять, тому визначення останніх подаються в елементарних, спрощених формулюваннях і підкріплюються конкретними та зрозумілими дітям прикладами й ілюстраціями; вміщені в рукописі підручників запитання, завдання, вправи дидактично доцільні, вони актуалізують досвід дітей, що є важливим для повноцінного засвоєння нового художньо-пізнавального матеріалу, його застосування і закріплення у власній художньо-практичній діяльності; виконання завдань передбачає диференціацію з урахуванням різних рівнів розвитку дітей (наприклад, завдання з малювання чи ліплення передбачає можливість вибору дитиною простішого або складнішого варіанту виконання, при імпровізації інструментального супроводу до пісень учень обирає дитячий інструмент, який відповідає не лише музичному образу, а і його виконавським інтересам і можливостям); для формування здатності особистості до культурного самовираження і розвитку творчих здібностей у підручниках поряд із запитаннями на засвоєння навчального матеріалу і завдань суто тренувального характеру вміщено художньо-творчі завдання: імпровізувати ритмічний супровід до пісні на дитячих інструментах, створити на них своєрідні «звукові картини», інсценувати пісню з елементами перевтілення, фантазувати й придумувати оригінальні образи у перебігу виконання художньо-практичної роботи; візуальний матеріал виконує дидактичну функцію, а не допоміжну суто ілюстративну, що конче важливо для усвідомлення і закріплення мистецьких знань і вмінь, адже репродукції мистецьких шедеврів, фотографії, педагогічні малюнки, ритмічні схеми партитур є суттєвим джерелом художньої інформації; водночас логічно розміщені кольорові ілюстрації мають також естетико-виховну і загальнокультурну цінність, вони спрямовані на розвиток культури естетичного сприймання, смаку, художнього мислення; розроблений навчально-методичний апарат, що включає систему запитань і завдань різних рівнів і типів, актуалізує практичну спрямованість змісту, його зв'язок із життєдіяльністю дітей молодшого шкільного віку, з природним і культурним середовищем;
Детальне дидактико-методичне розроблення змістових ліній стандарту у підручниках (із залученням творів суміжних видів мистецтв, з урахуванням міжпредметних зв'язків, розвивального та виховного потенціалів навчального матеріалу тощо) надає можливості для оволодіння учнями початкової школи комплексом ключових, міжпредметних і предметних компетентностей.
Навчально-методичний апарат підручників є засобом доступного для учнів дидактичного розкриття змісту Державного стандарту початкової загальної освіти й Базової навчальної програми з образотворчого мистецтва.
Концептуальна ідея курсу «Образотворче мистецтво» конкретизується тематикою змісту підручників 1-4 класів і передбачає систематизоване, цілеспрямоване, послідовне та планомірне змістово-інтегроване опанування на теоретичному і практичному рівнях таких видів мистецтв:
Структуру змісту підручників «Образотворче мистецтво. 1-4 класи» розроблено відповідно до базової навчальної програми для початкової школи з урахуванням традицій українського національного мистецтва в контексті зі світовою культурою. Інформаційний наочно-ілюстративний матеріал розкриває специфіку художнього образу та оригінальність образотворчих і виразних засобів живопису, графіки, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури та дизайну. Він є наочним джерелом формування художньої та духовної культури особистості.
Завдання, вміщені у підручниках, передбачають основні види художньо-пізнавальної (естетичне сприйняття дійсності та творів мистецтва), практичної образотворчої діяльності. Зображальна діяльність включає розумово-практичні способи дій учнів за зразком (навчальні вправи), творчі завдання – зображення на площині фарбами та графічними матеріалами, а також в об'ємі (пластилін, папір), як в реалістичному (предметному), так і асоціативному, декоративному зображенні форм реальної дійсності. Для учнів 1 класу навчальний матеріал має пропедевтичний характер, а для 2-4 класів побудований за концентричним, системним принципом оволодіння програмовим матеріалом, що стає основою для подальшого накопичення досвіду образотворчої діяльності учнів в основній школі. Навчальний матеріал у підручниках (як і у програмі) подається за структурно-логічними блоками та забезпечує диференційований підхід до навчання.
У підручниках широко представлено ілюстративний матеріал: репродукції творів майстрів живопису, графіки, дизайну, світлини архітектурних споруд та скульптур, творів народного мистецтва, зразків дитячих робіт, на які учень може орієнтуватися під час сприймання творів мистецтва та практичного виконання творчих завдань. Дібраний дидактичний наочно-ілюстративний матеріал допоможе школярам зрозуміти сутність змісту навчального матеріалу й творчо реалізувати виконання програмових завдань як під керівництвом учителя, так і самостійно. Для учнів 2-4 класів наприкінці кожної теми уроку запропоновано завдання «У вільну хвилину». Це зроблено з метою розширення кількості завдань різного ступеня складності для організації диференційованої роботи учнів. Завершуються підручники абетками юного художника. В кожній темі спеціальні (художні) терміни виділені окремим кеглем, кольором. Тематика поурочних матеріалів теж відокремлена одна від одної спеціальною ілюстративною вставкою, яка вводить у змістову сутність кожної нової теми. Щоб забезпечити учням можливість вільного діалогу з учителем, батьками, між собою, у підручниках виокремлюються спеціальні терміни та поняття, які є обов'язковими для засвоєння та розуміння учнями. Вони пояснюються добором зрозумілих дітям простих ключових слів та проілюстровані, що ненав'язливо вводить їх в лексику мистецтвознавчої термінології.
Репрезентовані в підручниках зміст та обсяг знань, умінь і уявлень молодших школярів у галузі образотворчого мистецтва уможливлюють аналіз та коригування динаміки такого розвитку.
Звертаємо увагу на те, що тематичне оцінювання проводиться на основі поточного. Окремі перевірки (контрольні, самостійні роботи) з образотворчого мистецтва не проводяться. Семестрове оцінювання проводиться двічі на семестр у вигляді контролю та виставляється в журналі в окрему колонку без дати. Семестрова оцінка виставляється на основі тематичної та оцінки отриманої за семестровий контроль. Семестрова оцінка коригуванню не підлягає.
У 1-4 класах з предметів художньо-естетичного циклу домашні завдання учням не задаються і в журналі не записуються. Окремі зошити для виконання письмових домашніх завдань не передбачені.
Відповідно до вище зазначеного, підручники курсу «Мистецтво» та «Образотворче мистецтво. 1-4 класи» розроблено відповідно до базових навчальної програми для початкової школи з урахуванням традицій українського національного мистецтва в контексті зі світовою культурою. Навчально-методичний апарат підручників є засобом доступного для учнів дидактичного розкриття змісту Державного стандарту початкової загальної освіти й Базової навчальної програми з образотворчого мистецтва.
Контрольні запитання
Стратегічною метою сучасного освітнього процесу є розвиток особистості учня, становлення в людині системи цінностей: особистісних, загальнолюдських, професійних тощо. Серед предметів, що вивчаються в загальноосвітній школі, чи не найвищий виховний та розвивальний потенціал має мистецтво з притаманним йому впливом на свідомість і підсвідомість особистості, на інтелектуальну та емоційну сфери, на моральне і фізичне здоров’я людини.
Метою художнього виховання засобами образотворчого мистецтва є формування і розвиток в учнів комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття власного естетичного досвіду. Отже, предмет Образотворче мистецтво є невід’ємною складовою системи освіти, оскільки значення в навчанні розвитку і вихованні дитини його велика і значуща.
«Бліц-інтерв’ю»:
Для проведення інтерв’ю аудиторія поділяється
на «експертів» та «журналістів». « Експерти» займають місце у центрі, «журналісти» по черзі ставлять запитання (питання мають бути чіткі та лаконічні).
Д/З.
В зошиті виписати за програмою початкової школи тематику уроків ОМ (8 тем).
Наприклад, ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 1 клас, “Чарівні перетворення”:
|
Квіткові сни. |
|
Прапорці і кульки. |
|
Похмурий день |
|
Три веселі гноми. |
|
Квітка-семицвітка. |
|
У небі полями райдуга-дуга |
|
Осіннє листя |
|
Весела галявина (або: Допоможи метеликам). |
Додаток 1
Метод “Лекція з паузами“ дозволяє: викласти новий матеріал; активізувати навчальну активність студентів: підтримувати зворотний зв’язок з студентами, фіксувати їхні ускладнення, надавати допомогу і забезпечувати корекцію засвоєного матеріалу.
При підготовці лекції лектор має розділити навчальний матеріал на логічно завершені частини
% міні лекції і розробити проблемні завдання для студентів, які вони будуть виконувати в паузах
між викладом. Виклад однієї частини матеріалу займає 10 % 15 хвилин з урахуванням того, що
студенти конспектують матеріал лекції, і виконання завдань після кожної частини % міні лекції %
5 % 8 хвилин (плюс перевірка результатів виконання завдання ще до 5 хвилин). Під час пауз
студентам можна запропонувати такі інтерактивні завдання:
1. Кружальця на ключових положеннях % покладіть на кожний стіл фломастер, якими
підкреслюють найважливіші думки у тексті. Після 10 15 хвилин лекції попросіть учасників
переглянути свої записати виділити кружальцями ключові положення. Порівняйте результати.
2. Складання таблиці для подальшого бліц інтерв’ю:
Положення, що добре зрозумілі
Положення, що потребують уточнення
3. Підготовка до бліц інтерв’ю:
Цей вид роботи використовується для перевірки знань. Тривалість інтерактивної вправи
залежить від мети та змісту лекції (10 %15 хв.). Студенти готують запитання, що будуть ставити
під час “ інтерв’ю”. Найголовніше, що слід роз’яснити студентам % це те, що питання мають бути303
чіткі та лаконічні. Під час виконання завдання студенти навчаються виділяти головні думки, на
основі яких і будуть задані питання, що вимагають відповіді 2%3 словами. До того ж розвивається
взаємоповага та коректне ставлення один до одного. Для проведення інтерв’ю аудиторія поділяється
на “експертів ” та “журналістів ”. “ Експерти” займають місце у центрі, “журналісти” по черзі ставлять запитання.
Додаток 2
Додаток 1
до наказу МОН
від 10.06.2011___ № _572_
Типовий навчальний план
початкової школи з українською мовою навчання
|
Освітні галузі |
Навчальні предмети |
Кількість годин на тиждень у класах |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
Разом |
||
|
Мови і літератури |
Українська мова |
7 |
7 |
7 |
7 |
28 |
|
(мовний і літературний компоненти) |
Іноземна мова |
1 |
2 |
2 |
2 |
7 |
|
Математика |
Математика |
4 |
4 |
4 |
4 |
16 |
|
Природознавство |
Природознавство |
2 |
2 |
2 |
2 |
8 |
|
Суспільствознавство |
Я у світі |
- |
- |
1 |
1 |
2 |
|
Мистецтво |
Мистецтво*/музичне мистецтво, образотворче мистецтво |
1 |
1 |
1 |
1 |
4 |
|
1 |
1 |
1 |
1 |
4 |
||
|
Технології |
Трудове навчання |
1 |
1 |
1 |
1 |
4 |
|
Сходинки до інформатики |
- |
1 |
1 |
1 |
3 |
|
|
Здоров'я і фізична культура |
Основи здоров'я |
1 |
1 |
1 |
1 |
4 |
|
Фізична культура ** |
3 |
3 |
3 |
3 |
12 |
|
|
Усього |
18+3 |
20+3 |
21+3 |
21+3 |
80+12 |
|
|
Додаткові години на вивчення предметів інваріантної складової, курсів за вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять |
2 |
2 |
2 |
2 |
8 |
|
|
Гранично допустиме тижневе навчальне навантаження на учня |
20 |
22 |
23 |
23 |
88 |
|
|
Сумарна кількість навчальних годин інваріантної і варіативної складових, що фінансується з бюджету (без урахування поділу класів на групи) |
23 |
25 |
26 |
26 |
100 |
*Загальноосвітній навчальний заклад може обирати інтегрований курс «Мистецтво» або окремі курси: «Музичне мистецтво» та «Образотворче мистецтво».