І Історія української літератури- Навчальний посібник

Работа добавлена на сайт samzan.net:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА

ІРИНА САВЧЕНКО

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

(40-60-і роки ХІХ ст.)

Посібник для студентів-філологів

КИЇВ – 2007

УДК

ББК

С 13

Савченко І. Історія української літератури: Навчальний посібник. – К.: НПУ, 2007. – с.

Для студентів-філологів денної і заочної форми навчання філологічних та історико-філологічних факультетів вищих навчальних закладів.

Рецензенти: В.Кузьменко, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української філології Київського славістичного університету;

М.Корпанюк, доктор філологічних наук, професор Переяслав-Хмельницького педагогічного університету імені Г.Сковороди.

Рекомендовано Вченою радою Інституту української філології

НПУ імені М.П.Драгоманова

(протокол № 7 від 23 червня 2007 р.)

© Ірина Савченко, 2007

©

Передмова

Курсу “Історія української літератури (40-60-і рр. ХІХ ст.)” належить одне з найважливіших місць серед предметів, що вивчаються майбутніми вчителями-філологами. Засвоєння історичного руху української літератури, еволюції її стилів та жанрів істотно збагачує загальнокультурний, інтелектуальний та естетичний рівень студентів, формує у них концептуальний погляд на вітчизняне письменство.

Пропонований посібник містить тематику лекційних та практичних занять, списки необхідної навчальної та критичної літератури.

Теми та плани лекційних занять відповідають програмі курсу “Історія української літератури (40-60-і рр. ХІХ ст.)” і включають питання, розгляд яких дозволить студентам скласти якнайповніше уявлення про національний літературний процес середини ХІХ ст. у зв’язку із розвитком європейської естетичної свідомості,  сформувати у студентів уміння орієнтуватися у розмаїтті стильових тенденцій, розвивати естетичний смак, уміння поціновувати художній текст за високими естетичними критеріями.

До кожної теми пропонується бібліографія, що повною мірою представляє рівень наукового освоєння того чи іншого питання, найновіші здобутки літературознавчої науки і залишає студентові можливість вибору у опрацюванні наукових праць. Також подається список рекомендованих художніх творів, які є обов’язковими для текстуального вивчення. При цьому враховано вимоги діючої шкільної програми з української літератури.

Плани практичних занять передбачають вироблення у студентів-філологів навичок і прийомів самостійної роботи зі словниками, довідниками, літературознавчими працями, іншими джерелами, уміння здійснювати аналіз літературного твору (цілісний, проблемний, пообразний).

Пропонована тематика практичних занять не є незмінною: залежно від конкретної мети і особливостей творчої роботи зі студентами кожний викладач може змінювати хід занять, а також вибирати твори для аналізу.

Також для полегшення засвоєння курсу до посібника вміщено короткий “Словник понять і термінів”, у якому подаються словникові статті, що дають стислу інформацію про жанри та стильові ознаки нової української літератури середини ХІХ століття.

Для з’ясування рівня засвоєння матеріалу студентами у посібнику подаються контрольні та тестові завдання.

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

ТЕМА 1. Літературний рух 40-60-х рр. ХІХ ст.

План

1.  Суспільно-історичні умови функціонування української літератури 40-60-х рр.
2.  Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (1846-1847).
3.  Культурно-освітній рух в Україні. Діяльність Громад.
4.  „Москвофіли” і „народовці” – два суспільно-політичні напрями серед української інтелігенції Галичини, Закарпаття і Буковини.
5.  Журналістика і видавнича справа на східно- та західноукраїнських землях.
6.  Формування національної літературної критики та літературознавства.
7.  Шляхи розвитку української літератури:
8.  тематичне і жанрове розширення творчих меж розвиненого реалізму в 40-60-х роках;
9.  співіснування романтизму і реалізму у літературі 40-60-х років.

Література

1.  Бернштейн М. Журнал “Основа” і український літературний процес 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1959.
2.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. – К., 1986.
3.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – початку ХХ ст. – К., 1981.
4.  Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.385-429.
5.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХІV. Київські романтики та Кирило-Мефодіївське братство. ХХV. „Книги буття українського народу” // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 135-144
6.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХХVІІІ. Літературне життя 60-х рр. „Основа” // Там само. – С. 213-218.
7.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХLІІІ. Прозаїки „Основи”. ХLІV. Прозаїки „Основи”. ХLV. Поети „Основи” // Там само. – С. 236-245.
8.  Історія української дожовтневої журналістики. – Львів, 1983. – С. 125 – 183.
9.  Історія української літературної критики. – К., 1988. – С.32-149.
10.  Історія української літератури: В 2 т. – Т.1. – К., 1987. – С.257-266.
11.  Калениченко Н. Еволюція літературного народництва на Україні // Революційне оновлення літератури. – Т.2. - К., 1960. –- С.82 - 128.
12.  Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: Напрями, течії. – К., 1977. – С.191-231.
13.  Кралюк П. З надією на «білого царя»: Москвофільство на західноукраїнських землях // Дві Русі / За заг. ред. Л.Івшиної. – К., 2003. – С.198-205.
14.  Наливайко Д. Типологія українського реалізму на європейському тлі // Українська література в системі літератур Європи і Америки (ХІХ-ХХ ст.). – К., 1997. – С.95-135.
15.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С. 3-22, 28-33.
16.  Огієнко І. Українська культура. – К., 1991. – С. 205-264.
17.  Попович М. Нарис історії української культури. – К., 1998. – С. 380-447.
18.  Сірка Й. Історичний аспект двомовності в українській літературі ХІХ ст. На прикладі творчості П.Куліша. — Ужгород, 2008.
19.  Федченко П. Літературна критика на Україні першої половини ХІХ ст. – К., 1982. – С.118-279.
20.  Франко І. Із історії „москвофільського” письменства в Галичині // Франко І. Зібр. праць: У 50 т. – Т.31. – С.458-480.
21.  Чижевський Д. Реалізм в українській літературі. – К., 1999. – С.17-31.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Її історію (української літератури. – І.С.), починаючи з 40-х років, можна порівняти з мартирологом, рівного якому не знайдемо, мабуть, навіть в історії інших багатостраждальних слов”янських літератур.

О.Білецький

Катастрофа 1847 року одбилась дуже тяжко на українському письменстві. Кращі, молоді, великонадійні й енергійні сили вирвано з середовища активних діячів, їхню працю припинено; інші ж самі замовкли… Почався перший в історії українського письменства ХІХ ст. антракт, та порожня діра, що під назвою 50-х років протяглась аж до початку нового царювання.

С.Єфремов 

Діяльність Шевченка ввела українське письменство до гурту світових літератур і поставила його на новий шлях, давши свіжі мотиви й нові форми поезії. Генії не можуть з”явитися без попередньої роботи цілих поколінь, що прочищають дорогу одному вибранцеві; з другого боку, не можуть рядові робітники обійтись і без того синтезу їхньої роботи, який творить геніальна людина. З цього погляду Шевченко з”явився якраз у пору, коли треба було зміцнити роботу попередників і здобути позиції так, щоб назад не було вже вороття, та разом покласти підвалини й на потомні часи… Ставши в центрі нашого літературного розвитку, Шевченко й досі лишається центральною постаттю в українському письменстві, і хоч як піде наша історія надалі, а для ХІХ ст. такою центральною постаттю Шевченко в ній і залишиться.

С.Єфремов

Литература, сочетающая в себе такие творения (Г.Квітки-Основ”яненка, І.Котляревського, П.Гулака-Артемовського, Є.Гребінки. – І.С.), не может быть ничтожною: при малом количестве своих произведений она счастлива, если может похвалиться такими, в которых видно не какое-нибудь подражание чужому, не иностранные чуждые идеи, одетые в искаженную форму, не жалкую всеобщность, мысли вам известные, выраженные образами всем известными, но истинное изображение своего народного, родного, со всеми отпечатками национального характера.

М.Костомаров

 

Безперечно, впливи були, і впливи значні, було й навчання у розвиненішої російської літератури, що була літературою державної нації і розвивалася без утисків і переслідувань як національна література. Та при всьому тому не менш безперечним є і те, що українська реалістична література склалася в структуру, якісно відмінну від російської реалістичної літератури, структуру з іншими головними складниками й іншим їхнім соціальним функціонуванням, іншим проблемно-тематичним комплексом і з іншою поетикою.

Д.Наливайко

Тема 2. Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка1 

(1814-1861)

План

1.  Становлення Т.Шевченка як поета. Світоглядно-естетичні позиції митця.
2.  Періодизація творчості Т.Шевченка. Загальна характеристика поезій кожного періоду.
3.  Мотиви й образи лірики раннього періоду творчості (1837-1843). Специфіка Шевченкового романтизму.
4.  Традиції та новаторство у жанрі балади.
5.  Жанр ліро-епічної поеми у творчості Т.Шевченка.
6.  Історична тематика у ранній творчості поета. Романтизація національної героїчної епіки (“Іван Підкова”, “Гамалія”, “Тарасова ніч”).
7.  Романтична інтерпретація української минувшини у поемі Т.Шевченка “Гайдамаки”:
8.  джерела поеми,
9.  жанрові особливості,
10.  композиція,
11.  прийоми типізації й індивідуалізації образів,
12.  ритмічна розмаїтість,
13.  мовностильове багатство твору.
14.  Драматургія Т.Шевченка. Традиції і новаторство поета у жанрі соціально-побутової драми (“Назар Стодоля”).
15.  Особливості світосприйняття Т.Шевченка періоду “трьох літ”.
16.  Громадянські мотиви, образ сім’ї “вольної, нової” у поезіях періоду „трьох літ”.
17.  Викривально-сатиричний пафос поезії зб. “Три літа”. Жанр політичної сатири. Тематичне багатство сатиричних творів:
18.  оскарження деспотичного ладу (“Сон”),
19.  засудження колоніальної політики Росії (“Кавказ”),
20.  викриття малоросійства (“І мертвим, і живим, і ненарожденним…”).
21.  Еволюція історіософської концепції Т.Шевченка (“Великий льох”, “Розрита могила”, “Холодний Яр”).
22.  Образ матері у соціально-побутових поемах (“Сова”, “Наймичка”, “Відьма”, “Слепая”).
23.  Громадянський пафос циклу “Давидові псалми”.
24.  Композиційна структура циклу поезій “В казематі”. Мотиви  й образи.
25.  “Невольнича” лірика:
26.  загальнолюдський пафос поезії;
27.  різноманітність ліризму;
28.  жанрове розмаїття ліричних творів;
29.  мотиви поетичної творчості: національні мотиви; християнські мотиви; сатирична дискредитація ідеологічних підвалин самодержавства; мотиви інтимної лірики.
30.  Суспільно-естетичне новаторство прози Т.Шевченка. Автобіографізм повістей, особливості художньої форми, мови і стилю творів.
31.  “Журнал” Т.Шевченка як історико-естетична пам’ятка доби.
32.  Оскарження миколаївської доби у поемах останнього періоду творчості (“Неофіти”, “Юродивий”).
33.  Триптих “Доля”, “Муза”, “Слава” як мистецький маніфест поета.
34.  Біблійні мотиви і образи у творчості Т.Шевченка. Жанр пророцтв у ліриці останніх років життя.
35.  Поема “Марія” – апофеоз образу жінки-матері.
36.  Роль Т.Шевченка в історико-суспільному та культурному поступі нації.

Тексти

Причинна. Думка (“Тече вода в синє море…”). Тарасова ніч. На вічну пам”ять І.Котляревському. Катерина. Перебендя. Тополя. Думка („Нащо мені чорні брови...”). До Основ”яненка. Іван Підкова. “Думи мої, думи мої…”. Гайдамаки. Утоплена. Гамалія. Н.Маркевичу („Бандуристе, орле сизий...”). Мар”яна-черниця. Слепая. Тризна. Розрита могила. “Чигрине, Чигрине…”. Сова. Сон (1844). “Заворожи мені, волхве…”. Єретик. Великий льох. „Стоїть в селі Суботові...”. Наймичка (поема). Кавказ. „І мертвим, і живим, і ненарожденним…”. Холодний Яр. Цикл „Давидові псалми”. “Минають дні, минають ночі…”. Три літа. Заповіт. “За що ми любимо Богдана…”. Лілея. Русалка. Відьма. Цикл „В казематі”. „Не спалося – а ніч як море...”. Княжна (поема). N.N. (“Сонце заходить…”). N.N. (“Мені тринадцятий минало…”). “Не гріє сонце на чужині…”. Іржавець. „Ще як були ми козаками...”. Чернець. “Один у другого питаєм…”. “А нумо, знову віршувать...”. Варнак (поема). “У бога за дверима…”. Царі („Старенька сестро Аполлона...”). “Ну що б, здавалося, слова…”. Г.З (“Немає гірше, як в неволі…”). Марина. Пророк („Неначе праведних дітей...”). “І виріс я на чужині…”. “У тієї Катерини…”. “Ой чого ти почорніло…”. „Ой люлі, люлі, моя дитино...” “І знов мені не привезла…”. “У Вільні, городі преславнім…”. „Зацвіла в долині...”. “У нашім раї на землі…”. „На Великдень, на соломі...”. “І золотої, й дорогої…”. “Ми вкупочці колись росли…”. “Готово! Парус розпустили…”. „Ми восени таки похожі...”. “Лічу в неволі дні і ночі…”. „Мені здається, я не знаю...”. “Якби ви знали, паничі…”. “Мій Боже милий, знову лихо!..”. Москалева криниця. Неофіти. Юродивий. Доля. Муза. Слава. Сон (“На панщині пшеницю жала…”). “Я не нездужаю, нівроку…”. Подражаніє 11 псалму. Марку Вовчку. Ісаія. Глава 35. “Во Іудеї во дні они…”. Марія. Подражаніє Ієзекиїлю. Осії. Глава ХІV. Молитва. Плач Ярославни. „Над Дніпровою сагою...”.“Світе ясний! Світе тихий!”. “І Архімед, і Галілей…”. Л. (“Поставлю хату і кімнату…”). “Не нарікаю я на Бога…”. Саул. „І тут, і всюди – скрізь погано...”. “О люди! люди-небораки!”. “Якби з ким сісти хліба з”їсти…”. “І день іде, і ніч іде”. „Тече вода з-під явора...”. „Якось-то йдучи уночі...”. Н.Т. („Великомученице кумо!”). “Чи не покинуть нам, небого…”.

Никита Гайдай. Назар Стодоля.

Музыкант. Художник. Наймычка. Варнак. Капитанша. Княгиня. Близнецы. Прогулка с удовольствием и не без морали.

Автобиография. Журнал.

Література

1.  Аврахов Г. Поезія перестороги та її інтепретатори: [До коментування Шевченкового вірша „Мені однаково, чи буду...”] // Слово і час. – 1991. - №9. – С.59-61.
2.  Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т.Г.Шевченка. – К., 1976.
3.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
4.  Барабаш Ю. Тарас Шевченко: імператив України. Історіо- й націософська парадигма. – К., 2004.
5.  Барка В. Правда Кобзаря. – Рівне, 2002.
6.  Білецький О. Російська проза Т.Шевченка // Білецький О. Зібр. праць: У 5 т. – Т. 2. – К., 1965. – С.219-136.
7.  Білецький П. Внесок Шевченка-художника до скарбниці світового мистецтва // Всесвіт. – 1997. - №3-4. – С.128-131.
8.  Бистрова О. Щоденник поета: Літературно-філософські мотиви // Слово і час. – 1998. - №3. – С.32-41.
9.  Бовсунівська Т. Молитва як літературний жанр (Роль Т.Шевченка в романтичному жанротворенні) // Дивослово. – 2003. - №7. – С.3-8.
10.  Бойко Ю. Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури // Бойко Ю. Вибрані праці. - К., 1992.
11.  Большаков Л. Оренбургская Шевченковская энциклопедия: Тюрьма. Солдатчина. Ссылка: Энциклопедия одинадцати лет 1847-1858. – Оренбург, 1997.
12.  Бондар Л. Універсум „Причинної” Т.Шевченка // Слово і час. – 2005. - №3. – С.3-14.
13.  Бородін В. Над текстами Т.Г.Шевченка. – К., 1971.
14.  Бородін В. Соціально-побутові поеми Т.Г.Шевченка періоду „трьох літ”. – К., 1958.
15.  Бородін В.С. та ін. Т.Г.Шевченко. Біографія. – К., 1984.
16.  Ващук Ф. Поема Шевченка „Єретик” // Збірник праць 23 наукової Шевченківської конференції. – К., 1979. – С.54-73.
17.  Вічний як народ: Сторінки до біографії Т.Г.Шевченка. – К., 1998.
18.  Генералюк Л. Універсалізм Шевченка: взаємодія літератури і мистецтва. — К., 2008.
19.  Гетьман С. Традиції англійського роману виховання у прозі Т.Шевченка // Слово і час. – 2003. - №7. – С.14-20.
20.  Голубенко О. Перебендя в образній системі збірки „Кобзар” 1840 р. // Слово і час. – 1991. - №2. - С.54-58.
21.  Грабович Г. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета. – К., 1991.
22.  Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо. – К., 2000.
23.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.
24.  Грунова Н. “Кобзар” Т.Шевченка 1860 р. // Дивослово. – 2003. - №3. – С.66-69.
25.  Дзюба І. Бог, релігія, Церква в житті і творчості Шевченка // Сучасність. – 2004. - №7-8. – С.52-68.
26.  Дзюба І. Поет супроти імперії (Поема „Сон”) // Слово і час. – 2004. - №3. – С.3-14.
27.  Дзюба І. Т.Шевченко. – К., 2005.
28.  Дзюба І. Царі. Монархія. Монархізм. Візія Т.Шевченка // Сучасність. – 2004. - №9. – С.78-90.
29.  Дзюба І. Шевченкові „Гайдамаки”: з відстані часу // Сучасність. – 2004. - №6. – С.67-92.
30.  Дзюба І. Шевченко і світ // Дзюба І. З криниці літ: У 3 т. - Т.ІІ. – К., 2001. – С.9-519.
31.  Донцов Д. Заповіт Шевченка. – К., 1999.
32.  Драч І. Гора: Документальна драма-колаж. – К., 1997.
33.  Думи мої, думи мої...: Поезії, присвячені Великому Кобзареві. – Одеса, 2004.
34.  Єнджеєвич Є. Українські ночі, або родовід генія: Роман. – Л., 1997.
35.  Єфремов С. Шевченкознавчі студії. — К., 2008.
36.  Жур П. Третя зустріч. — К., 1970.
37.  Жур П. Труди і дні Кобзаря: Літопис життя і творчості Т.Г.Шевченка. – К., 2003.
38.  Жур П. Шевченківський Київ. — К., 1991.
39.  Жур П. Шевченківський Петербург. — К., 1972.
40.  Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. – К., 1997.
41.  Завадка Б. Серце чистеє подай. Проблеми релігії у творчості Т.Шевченка. – Л., 1993.
42.  Зайцев П. Життя Т.Шевченка. – К., 1994.
43.  Зайцев П. Перше кохання Шевченка. – К., 1994.
44.  Зварич І. Міф у контексті творчості Т.Шевченка: Конспект лекції. – Чернівці, 2006.
45.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХVІ. Тарас Шевченко Біографічні студії. ХХVІІ. Хронологічна канва Шевченкової біографії. ХХVІІІ. Творчість Шевченка. „Кобзар”. ХХІХ. Шевченкова творчість. “Кобзар”, “Гайдамаки”. ХХХ. Шевченкова творчість. „Три літа”. ХХІ. Шевченкова творчість. “Невольнича муза”. Останні поезії. ХХХІІ. Російські повісті Шевченка. ХХХІІІ Форма Шевченкової поезії // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 145-184.
46.  “Зоре моя вечірняя…”: Т.Г.Шевченко й одвічна жіноча таїна. – К., 2002.
47.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії 1847-1861 рр. – К., 1968.
48.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1964.
49.  Івакін Ю. Нотатки шевченкознавця. – К., 1986.
50.  Івакін Ю. Поезія Шевченка періоду заслання. – К., 1984.
51.  Івакін Ю. Сатира Т.Г.Шевченка. – К., 1959.
52.  Івашків В. Українська романтична драма 30-80-х років ХІХ ст. – К., 1990. – С.63-72.  
53.  Климчук Л. Пророчий заповіт генія // Сучасність. – 2004. - №6. – С.93-96.
54.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
55.  Клочек Г. Поема Тараса Шевченка „Єретик” // Слово і час. – 2004. - №4. – С.18-24.
56.  Ковтун Ю. Кохані жінки Шевченка: Тарасові музи. – К., 2004.
57.  Кодацька Л. Художня проза Т.Г.Шевченка. - К., 1972.
58.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
59.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
60.  Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. – Бухарест, 2002.
61.  Лисюк Н. Фольклорне підгрунтя поеми „Сон” // Слово і час. – 2004. - №4. – С.36-42.
62.  Лубківський Р. Богорівний – бо правдомовний (Т.Шевченко і сучасність). – Л., 2002.
63.  Луцький Ю. Між Гоголем і Шевченком. – К., 1998.
64.  Мамедова О. Інтерпретація балади Т.Шевченка „Причинна” з погляду позицій естетики романтизму // Українська література в загальноосвітній школі. – 2004. - №7. – С.2-4.
65.  Матеуш В. “Сон” Шевченка: Дійсність і сновидіння. – Хм., 2003.
66.  Матеуш В. Матеріалізм. Роздуми про світогляд Т.Шевченка. – Хм., 2001.
67.  Михед П. „Молюсь, Господи, внуши їм уст моїх глаголи” (Уваги до вивчення теми „Шевченко-пророк”) // Сучасність. – 2004. - №3. – С.113-125.
68.  Мейзерська Т. Проблеми індивідуальної міфології: міфотворчість Шевченка. – Одеса, 1997.
69.  Мовчанюк В. Медитативна лірика Т.Г.Шевченка. – К., 1993.
70.  Назаренко М. Поховання на могилі (Шевченко, якого знали). – К., 2006.
71.  Нахлік Є. Доля – Los – Судьба: Шевченко і польські та російські романтики. – Л., 2003.
72.  Нахлік Є. Із спостережень над поемою „Гайдамаки” // Слово і час. – 1998. - №6. – С.36-40.
73.  Новиченко Л. Лірика Тараса Шевченка // Слово і час. – 2003. - №3. – С.3-17.
74.  Огієнко І. Т.Шевченко. – К., 2003.
75.  Одарченко П. Світова слава Шевченка: Т.Г.Шевченко в світлі світової критики. – Чикаго, 1964.
76.  Пасічник О. Вічні образи в малярській спадщині Т.Шевченка // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1996. - №9. – С.44-46.
77.  Пахаренко В. Незбагненний апостол: Світобачення Шевченка. – Черкаси, 1999.
78.  Половина О. Конфлікт у баладі [Т.Шевченка] // Слово і час. – 1999. - №6. – С.63-66.
79.  Приходько П. Поема Т.Г.Шевченка „Сон” („У всякого своя доля”). – К., 1957.
80.  Приходько П. Шевченко і український романтизм. – К., 1963.
81.  Пріцак О. Шевченко – пророк. – К., 1993.
82.  Радуцький В. “Псалми Давидові” Тараса Шевченка очима перекладача // Сучасність. - 1994. - №3. - С.148-157.
83.  Раєвський С. Життя і творчість Т.Шевченка-художника. – Харків, 1939.
84.  Сверстюк Є. Бог у Шевченковому житті і слові // Сучасність. – 1994. - № 5.– С. 99-106.
85.  Сверстюк Є. Шевченко і час. – К., 1996.
86.  Семків Р. Шевченків „Сон” („У всякого своя доля”): діалогічність, карнавальність // Слово і час. – 1999. - №7. – С.56-59.
87.  Сидоренко О. Повість „Близнецы” в контексті духовних пошуків поета // Слово і час. – 1991. - №12. – С.68-73.
88.  Слоньовська О. Царі й колоніальна політика Росії в поезії Т.Шевченка // Дивослово. – 1998. - №3. – С. 40-43.
89.  Смаль-Стоцький С. Т.Шевченко: інтерпретації. – Черкаси, 2003.
90.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990.
91.  Смілянська В. Поема “Марія” // Сучасність. – 1997. - № 3. – С.109-115.
92.  Смілянська В. Стиль поезії Шевченка. – К., 1981.
93.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000.
94.  Степовик Д. Тарас Шевченко. Альбом. – К., 1984.
95.  Сохацька Є. Тарас Шевченко в оцінках Віссаріона Бєлінського // Сохацька Є. На варті українства: Статті. – Кам”ян.-Под., 2004. – С.100-105.
96.  Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1988.
97.  Сумцов Н. Сны Т.Г.Шевченка (К психологии художественного творчества) // Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1998. – С.255-261.
98.  Тихолоз Б. Апологія еросу в пізній ліриці Т.Шевченка та І.Франка // Сучасність. – 2005. - №3. – С.117-124.
99.  Творчий метод і поетика Шевченка. – К., 1980.
100.  Федченко П. Шевченко – Куліш і Костомаров у Кирило-Мефодіївському товаристві // Рад. літературознавство. – 1989. - №7. – С.29-36.
101.  Франко І. „Наймичка” Т.Шевченка // Франко І. Зібр. тв.: У 50-ти т. – Т.29. – С. 447-469.
102.  Франко І. “Тополя” Т.Шевченка // Там само. – Т. 28. – С.73-88.
103.  Франко І. Переднє слово до “Перебенді”// Там само.- Т. 27. – С.285-307.
104.  Франко І. Про євангельські основи поеми Т.Шевченка „Марія” // Там само. – Т.39. – С.310-312.
105.  Франко І. Темне царство // Там само. – Т. 26. – С.131-152.
106.  Франко І. Шевченкова “Марія” // Там само. – Т.39. – С.300-309.
107.  Хоткевич Г. Про Шевченка: З архівних джерел. – К., 1999.
108.  Чамата Н. Ритміка Т.Г.Шевченка. – К., 1974.
109.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1,2. – К., 1976-1977.
110.  Шевченко і світ: Літературно-критичні статті. – К., 1989.
111.  Шевченко Т. Документи та матеріали до біографії. 1814 – 1861. – К., 1982.
112.  Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001.
113.  Шевчук В. Притча про блудного сина // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990.
114.  Яременко В. „Людей... і не прокляв!” // Сучасність. – 2005. - №3. – С.108-116.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Шевченко – епоха в історії українського народу.

Найвищі ідеї, найрадикальніші думки його доби зливаються в Шевченковій поезії нероздільно з народним змістом. Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу, факел, що освітлює цілий новітній розвиток української літератури.

І.Франко

 

Не знаю в літературі всесвітній поета, котрий представив би так високо і так щиро людський ідеал жінки-матері, як се вчинив Шевченко в своїх поемах “Відьма”, “Неофіти” і “Марія”. Не посвячення своєї людської індивідуальності для мужчини, але найвище напруження тої для діл милосердя, переможення власних терпінь, забуття власних ураз, де йде о службі високій і піднеслій в ідеї – добра загалу, добра людськості – то ідеал жінки, який полишив нам в спадщині Шевченко. Тож не диво, що найвищій дотеперішній здобуток людськости на полі моральнім, велику ідею любові до ближнього, сю основну ідею Християнства, Шевченко в повній мірі вважав ділом женщини, - Марії, матері Ісусової. 

І.Франко  

Він (Т.Шевченко. – І.С.) був автором „містерій”, містиком, пророком, ясновидом, післанцем незримих вищих сил, які – вірив – були тісно пов”язані і з нашою душею, і з земським світом, без діяння яких не збагнути Долі ні людини, ні нації; з якими він через ревеляції пророчі шукав контакту, з якими радився; які дають народам силу Духа, без якого нема сили фізичної, без якого гинуть і пропадають культури, цивілізації, держави і нації.

Д.Донцов

У гніві він - пророк, у покірливості – як апостол, його ласка переходить у молитву, його лагідність – подвиг любові і прощення; кожне почуття він доводить до пафосу і релігійний у кожному своєму слові, іншим і не може бути великий національний поет, жрець і жертва свого народу, облагороджуваний, піднесений, він втілював у красу і святиню все, що створила його батьківщина.

К. Чуковський

Шевченко один з небагатьох поетів, які не вміють писати фальшиво.

Г.Грабович.

Для Шевченка, в його поезії, було ніби дві України: Україна як неминуща основа і Україна як історичний момент. Україна-мати і Україна блудна. Україна непорочна і Україна „розбещена”. Україна „лицарів” і Україна „рабів, підніжків”. Цю другу, історично спотворену й історично минущу Україну він бичував і проклинав заради першої – України матірної, України неминущої. Синів – заради матері.

І.Дзюба

Фактично, весь „Кобзар” не що інакше, як бесіда зі Всевишнім, спершу лише запитання, як-от у „Причинній”, згодом і відповіді – прямі або в запитаннях, підтекстові. Бесіда ця настільки відверта, що декому навіть здається в певних місцях святотатською чи й богоборчою. Проте пам”ятаймо думку знаного теолога І.Ортинського: „Людина може говорити. Якщо вона дійсно говорить з Богом, то немає нічого, чого б вона не сміла йому сказати”.

В.Пахаренко

Тарас Шевченко – це символ не лише країни, але й всіх, хто бореться за свою гідність будь-де в світі. Тарас Шевченко був рабом, що возлюбив свободу і виборов її. Вірші Шевченка завжди залишаються щирим виявом українського єства, виявом страждань і відваги його народу. Його поезія створювалась на мотивах, що дорогі не лише Україні, а й усьому людству. Коли Шевченко оспівує родючі українські землі, він славить красу всієї планети. Коли говорить про важку працю і бідність українських селян, він думає про трударів усього світу, коли ж милувався тими, хто дорогий його серцю, ми уявляємо людей, яких любимо.

М.Б.Малруні, прем”єр-міністр Канади

ТЕМА 3. Творчість Марка Вовчка (Марії Вілінської)

(1833 – 1907)

План

Світогляд письменниці, інтелектуальний діапазон творчості.

Марко Вовчок у літературному оточенні.

”Народні оповідання” як якісно нове явище в українській прозі:

1.  основні цикли;
2.  розвиток оповідної манери;
3.  антикріпосницьке спрямування творів;
4.  поєднання реалістичних і романтичних принципів у родинно-побутових оповіданнях.

Соціальна повість “Інститутка”. Антиномія „воля – неволя” у повісті.

Повість “Три долі”: перехід письменниці до нової художньої манери, заснованої на психологізмі.

Російськомовна проза письменниці. “Рассказы из народного русского быта” у зв”язку з українською проблематикою попередніх творів.

Жанр казки у творчості Марка Вовчка. Історико-героїчна тема та особливості її художнього втілення (“Кармелюк”, “Невільничка”).

Журналістська, публіцистична, перекладацька діяльність Марка Вовчка.

Тексти 

Сестра. Козачка. Одарка. Чари. Сон. Горпина. Викуп. Отець Андрій. Свекруха. Максим Гримач. Данило Гурч. Інститутка. Павло Чорнокрил. Три долі. Ледащиця. Два сини.

Маша. Катерина. Игрушечка. Купеческая дочка.

Дев”ять братів і десята сестриця Галя. Кармелюк. Невільничка. Ведмідь.

Маруся.

Живая душа. Записки причетника.

Література

1.  Бернштейн М. „Записки причетника” Марко Вовчок. Послесловие // Марко Вовчок. Записки причетника. – К., 1955. – С.364-385.
2.  Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Від давнини до сучасності. – Т.1. – К., 1960.
3.  Бойчук А. Українська сатира ІІ половини ХІХ ст. – К., 1972. – С.33-111.
4.  Борщевский Ф. Русские романы Марка Вовчка. – Запорожье, 1957.
5.  Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983.
6.  Денисюк І. Повернення легендарної „Марусі” // Денисюк І. Літературознавчі та фольклористичні праці: У 3 т., 4 кн. – Т.І. Кн. 1. – К., 2005. – С.379-395.
7.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.
8.  Добролюбов М. Риси для характеристика руського простолюду // Марко Вовчок у критиці: Збірник статей, рецензій, висловлювань. – К., 1955. – С. 53-123.
9.  Дорошкевич О. “Народні оповідання” Марка Вовчка // Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. – К., 1986.
10.  Засенко О. Марко Вовчок і зарубіжні літератури. – К., 1959.
11.  Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964.
12.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т.2. - К., 1990. – С.224-235.
13.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.421-436, 529-542.
14.  Крутікова Н. Сторінки творчого життя ( Марко Вовчок в житті і праці ). – К., 1965.
15.  Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.
16.  Лобач-Жученко Б., Брандіс Є. Перекладацька діяльність Марка Вовчка // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.156-209.
17.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С.41-50, 76-84, 141-147, 152-154, 167-173, 176-181, 188-208.
18.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20 – 60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.143-167, 228-252.
19.  Незвідський А. Російські романи й повісті Марка Вовчка. – Одеса, 1961.
20.  Незвідський А. Марко Вовчок: Семінарій. – К., 1981.
21.  Погрібний А. Зорі немеркнучої спалах  (Марко Вовчок) // Погрібний А. Літературні явища і з”яви. – К., 2007. – С.408-435.
22.  Сиваченко М. Текстологічний аналіз “Народних оповідань” Марка Вовчка // Сиваченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. – К., 1974.
23.  Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упор. В.Агеєва. – К., 2002.
24.  Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37. – С.276-279.

 

Поміркуйте над висловлюваннями:

 

Залишаються люди, значно сильніші за мене талантом. З них я не вважаю незручним назвати Марка Вовчка. Це талант сильний, прекрасний… То люди однієї кар”єри з Діккенсом, Жоржем Сандом…

М.Чернишевський

В українській прозі 60-х років Марку Вовчку належить центральне місце. На думку Тургенєва, вона є осередком (“украшением и средоточием”) невеличкого гуртка петербурзьких “малороссов” 1858-1859 років. Її твори поряд з Шевченковими репрезентували українське письменство в очах тогочасного російського читача, перекладалися російською мовою і відзначені корифеями російської літератури ХІХ століття – шана, якої не призначено ні одному українському письменникові, крім Шевченка.

М.Зеров

 

Малюнки жінок і дівчат-кріпачок, як українські, так і московські, - се старанні і глибоко правдиві психологічні й соціальні студії. З простотою, красою і ніжністю її мови й стилю в”яжеться нерозривно її ніжна любов до всіх нещасних і страждущих, а особливо до найбідніших між бідними, до жінок. Вона вміє не лише сама відчути їх горе, але також віднайти основу і дати їй простий і ясний вислов, що сильно хапає за серце читача.

І.Франко

Марко Вовчок “завжди вміє надати своєму викладові наївності і чарівності народної мови, яку ми зустрічаємо в мові наших стародавніх казок і легенд… Марко Вовчок наближається до народної поезії не лише зовнішньою формою своїх оповідань, але й усіма своїми літературними прийомами; він розповідає як простий очевидець, близький до зображуваних осіб поняттями і освітою, поділяє їх простодушні вірування і забобони, співчуває їх горю і радості; ми не бачимо особи автора, ніде не висловлює він своїх думок і почуттів, ніде не виділяється з тієї сфери, яку описує”.

Д.Писарєв

Марко Вовчок – талант переважно гуртовий, що схоплює прикмети мас, а не осіб, що вміє накидати загальну картину масового руху, вміє виразно виявити середніх людей психологію, та не вміє індивідуалізувати своїх героїв. Через те так невдатно й виходять у нього люди з міцною волею, з дужою індивідуальністю, з кипучою натурою і так гарно – оті дрібні люди гурту, а з-межи них найкраще жіночі образи.

С.Єфремов

 

ТЕМА 4. Життєвий і творчий шлях Леоніда Глібова

(1827 – 1893)

План

Просвітницький характер культурно-освітньої діяльності Л.Глібова.

Жанр байки у творчості Л.Глібова:

1.  два періоди у творчості байкаря;
2.  “націоналізація” міжнародного байкового фонду фабул;
3.  широта тематики: соціальні, морально-етичні, теми судочинства, освіти, виховання;
4.  національний колорит;
5.  образ оповідача;
6.  традиції і новаторство байкаря у освоєнні жанру.

Лірика Л.Глібова: мотиви й образи, елегійно-романсовий характер, жанрова своєрідність, спорідненість з народним мелосом.

Твори Л.Глібова для дитячого читання: байки, загадки, віршована казка, акровірші.

Тексти 

Вовк і Ягня. Вовк і Кіт. Лебідь, Щука і Рак. Дві бочки. Щука. Синиця. Мишача рада. Лев та Миша. Гадюка і Ягня. Горлиця й Горобець. Лев на облаві. Лев-дідуган. Мандрівка. Ведмідь-пасічник. Вовк та Зозуля. Хмара. Громада. Квіти. Коник-стрибунець. Мірошник. Охрімова свита. Цуцик. Зозуля й Півень. Лисиця-жалібниця. Перекотиполе. Цяцькований Осел. Мальований Стовп. Шелестуни.

Думка (“Турбується наш невсипущий світ…”). Зіронька. Не плач, поет! Розмова. Миколі Лисенкові. Над Дніпром. Журба. Nocturno. У степу. Під калиною. Моя веснянка. Пташка.

Веснянка. Зимня пісенька. Щедрівка. Квіткове весілля. Дуля. Загадки й відгадки. Акростихи.

Література

1.  Бондар М. Леонід Глібов: негативи, позитиви, маски // Слово і час. – 1997. - №4. – С.52-61.
2.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.227-235, 240-242.
3.  Гур”єв Б. Леонід Глібов. – К., 1965.
4.  Гур”єв Б. Леонід Іванович Глібов // Глібов Л. Твори. – К., 1962. – С.3-27.
5.  Деркач Б. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983.
6.  Деркач Б. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. – К., 1977. С.190-296.
7.  Деркач Б. Леонід Глібов. Життя і творчість. – К., 1982.
8.  Зубков С. Видатний байкар // Глібов Л. Вибрані твори. – К., 1969. – С.5-22.
9.  Колесник П. Творчість Леоніда Глібова // Глібов Л. Твори: У 2 т. – Т. 1. - К., 1974. –– С.5-25.
10.  Лобас Л. П”єси Леоніда Глібова // Рад. літературознавство. – 1977. - № 4. – С.34-40.
11.  Пільгук І. Леонід Глібов (До 150-річчя з дня народження). – К., 1977.
12.  Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов. Дослідження і матеріали. – К., 1969.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Вічність байки випливає саме з того, що складові частини її образів дещо звільнені від всякої випадковості і настільки зв”язані між собою, що важко піддаються змінам. Далі, вічність її випливає з того, що ці згуртовані образи здатні на першу вимогу стати спільною схемою сплутаних явищ життя, бути їх поясненням.

О.Потебня

Його (Глібова) призначення високе, і в іншому суспільстві, за інших обставин він був би незрівнянний естетичний критик і поет.

П.Куліш

Байки Глібова наскрізь перейняті українським колоритом. Хоча він часто бере загальносвітові теми, не раз оброблені байкарями всього світу, але завжди вміє прибрати їх у оригінальне вбрання. Не тільки люди, але й звірина у Глібова мають виразно національне обличчя, розроблене й видержане до найменшої рисочки в національно-українських рисах... Обставини селянського життя, всі розмови, жарти, приказки – все це ніби живцем схоплено в українській хаті.

С.Єфремов

Головна заповідь нашого байкаря – ”кохайте щиро правдоньку”, і це він мало не кожною своєю байкою підкреслює, виставляючи й доводячи всіма сторонами оту потребу жити по правді. Цей етично-гуманний настрій ще більше додає вартості творам талановитого українського байкаря, якого ніхто ще не перевершив у нас у цій сфері поезії.

С.Єфремов

…байкарі всіх часів і народів значною мірою черпають сюжети своїх творів із спільної міжнародної скарбниці, і оригінальність байки виявляється не стільки в самобутності її сюжету, скільки в особливостях його обробки і застосування.

В.Крекотень

ТЕМА 5. Поетична творчість Степана Руданського

(1834 – 1873)

План

Драматизм життєвої та літературної долі С.Руданського.

Жанрово-стильове розмаїття творчості:

1.  балади (“небилиці”): традиції романтичної школи, інтерпретація фольклорних сюжетів;
2.  лірика (“пісні”): мотиви відчуження особистості від світу, сирітства, самотності, фольклорна поетика “пісень”;
3.  гуморески (“співомовки”): жанрова специфіка, художнє опрацювання народних анекдотів. Образ позитивного героя.

Модифікації жанру поеми у творчості С.Руданського (“Байки світовії (Лірникові думи)”, “Цар Соловей”, цикл поем “Мазепа…”).

Перекладацька діяльність С.Руданського.

Тексти 

Вечорниці. Два трупи. Упир. Люба. Хрест на горі. Розмай. Купці. Тополя. Верба.

„Сиротина я безродний...”. Мене забудь. Могила. Пісня („Повій, вітре, на Вкраїну”). П”яниця. Ти не моя. Студент. Наука. Гей, бики! До дуба. Над колискою. До дядька Прохора-коваля. До України. Псалом 136. Моя смерть. Сербська пісня.

Вір не вір, а не кажи: „брешеш”. Гуменний. Кому чого бракує. Добре торгувалось. Гусак. Почому дурні? Не вчорашній. Два рабини. Циган з хроном. Балта. Москаль з полотном. Пан і Іван в дорозі. Піп на пущі. Баба в церкві. Лист. Запорозькі шори. Ахмет ІІІ і запорожці.

Цар Соловей. Байки світовії (Лірникові думи). Мазепа, гетьман український. Іван Скоропада. Павло Полуботок. Вельямін. Павло Апостол. Мініх.

Чумак.

Література

1.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.43-47, 74-79, 152-154, 167-171, 238-259.
2.  Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985.
3.  Гончарук М. Народний поет // Руданський С. Співомовки. – К., 1988. – С.5-29.
4.  Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.415-419.
5.  Історія української літератури: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1996. – С.165-181.
6.  Колесник П. Степан Руданський. – К., 1971.
7.  Колесник П. Степан Руданський // Руданський С. Співомовки. Переклади та переспіви. – К., 1985. – С.5-24.
8.  Пільгук І. Степан Руданський. – К., 1956.
9.  Приходько І. Українські класики без фальсифікацій. – Харків, 1997. – С.6-34.
10.  Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського. – К., 1979.
11.  Степан Руданський. Поет, лікар, громадянин. — К., 2009.
12.  Франко І. До студій над Ст. Руданським // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т. 28. – С.219 – 222.
13.  Франко І. Студії над Степаном Руданським. „Ні зле, ні добре” // Там само. – Т. 28. – С.299 – 303.
14.  Цеков Ю. Степан Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1983.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Коротке життя Степана Руданського нагадує драму, що пройшла десь за кулісами історії, ніким, здавалося б, не помічена, ніде не занотована за життя письменника.

П. Колесник

Не сміхун він, а козак-невмірака, невгнутий лицар українського слова.

Б.Лепкий

 

І.Франко розглядає поезію С.Руданського як достойне завершення тієї школи романтиків, яка виникла в Харкові до Шевченка і незалежно від нього, але розвивалася далі з урахуванням його появи, як своєрідний “перехід від тих перших орачів до свобідної та суто ліричної музи Шевченка”.

…короткі епічні анекдоти, котрих сюжет взятий з уст народу й прибраний у легеньку, сказати б можна, куцу форму народної коломийки, саме у цих творах поет виявив усі прикмети свого таланту.

І.Франко

Гірка ... доля Руданського й як поета. В ходячій репутації з нього зроблено якогось веселого, безжурного шибайголову, що сміявся на потіху веселим людям у своїх приказках чи співомовках... Але нічого не може бути облуднішого й образливішого над цю ходячу репутацію: трудно знайти песиміста більшого за цього неначе веселого поета.

С.Єфремов

ТЕМА 6. Літературна творчість Анатоля Свидницького2

(1834 – 1871)

План

Типовість біографії українського “інтелігентного пролетаря” з “гайдамацькими” (М.Драгоманов) ідеями.

Поетичні спроби А.Свидницького: мотиви і образи, жанрово-стилістичні особливості.

Фольклорно-етнографічні нариси “Злий дух”, “Відьми, чарівниці й опирі”, “Великдень у подолян”.

Роман “Люборацькі” як перший в українській літературі соціально-психологічний роман:

1.  історія написання та видання;
2.  проблематика твору;
3.  система образів, прийоми їх типізації та індивідуалізації;
4.  композиція;
5.  мовно-стильові особливості;
6.  І.Франко про художній напрям, стильові особливості роману.

Тексти

Люборацькі.

Злий дух. Відьми, чарівниці й опирі. Великдень у подолян.

Вже більше літ двісті... Україно, мати наша... В полі доля стояла...

Два упрямых. Жебраки. Пачковозы. Гаврусь и Катруся.

Література

1.  Власенко В. Про жанрові дефініції великих форм української дожовтневої прози // Рад. літературознавство. – 1986. - №10. – С.33-43.
2.  Герасименко В. Анатолій Свидницький. – К., 1959.
3.  Гречанюк С. …То для мене школа правди і любові (До 150-річчя з дня народження Анатоля Свидницького // Українська мова і література в школі. – 1984. - №9. – С.20-26.
4.  Данюк Н. Метод психологізації у творчості Анатолія Свидницького // Слово і час. – 2005. - №6. – С.80-83.
5.  Жук Н. Анатоль Свидницький. Літературний портрет. – К., 1987.
6.  Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Анатоль Свидницький, його постать і твори // Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. - К., 1990. – С.323-358.
7.  Зеров М. Свидницький і „Люборацькі” // Зеров М. Українське письменство. – К., 2003. – С.886-917.
8.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.436-446.
9.  Мацевич А. Анатолій Свидницький. – К., 1984.
10.  Міщук Р. Письменник із “орлиним пером” // Свидницький А. Люборацькі. – К., 1984. – С.5-23.
11.  Сиваченко М. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі. – К., 1962.
12.  Франко І. Анатоль Патрикійович Свидницький (уваги до його “Люборацьких”) //Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.27. – С. 7-8.
13.  Хропко П. Анатолій Свидницький // Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. – К., 1985. – С. 5-26.
14.  Шкандрій М. Денаціоналізація як трагедія: “Люборацькі” Анатолія Свидницького // Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська література новітньої доби. – К., 2004. – С.236-246.

Поміркуйте над висловлюваннями:

 А.Свидницький належить “до тих талановитих, а нещасливих людей, котрих чи то життя, чи то зла доля ламають у цвіті літ, не давши вповні розквітнути їх талантові, не давши покласти їм до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані щиру любов, котрою їх душа горіла в найкращих хвилях життя”

І.Франко

…главный интерес и … центр тяжести повести („Люборацькі” - І.С.) заключается не в фабуле и не в судьбе выведенных в ней лиц, подавляющей читателя чрезмерным трагизмом развязки, составляющей … едва ли не единственное слабое место в этой прекрасной во всех отношениях хронике, а совершенно в другом. Интерес «Люборацких» заключается в глубоко задуманной и прекрасно выполненной автором художественной картине, представляющей правдивую, яркую характеристику быта духовенства на Подолии в І половине истекшего столетия в связи и зависимости с общими культурно-историческими и социально-экономическими условиями и факторами жизни...

Ф.Матушевський

 

Хроніка його - … се перша широка проба української повісті на тлі сучасних суспільних відносин і зараз – сміло можна сказати – одна з кращих проб з-поміж усіх, які досі маємо на тім полі…

І.Франко

У формі „семейної хроніки” Свидницький дав напрочуд гарну, яскраву картину, що показує розпад старих побутових форм на правобережній Україні під час переступного моменту в нашому національно-громадському житті. Старий патріархальний побут у близьких до народу сферах ... руйнується всіма сторонами; нове щось надходить, а що саме – чи ж розбірно було темним, несвідомим людям? А тим часом треба було вспішатись за віком, інкше-бо віз часу не помилує і всіма колесами переїде... Таких переїханих і розчавлених маємо в хроніці Свидницького цілу колекцію, і очевидно сім”я Люборацьких не єдиною була сім”єю, а типовою за наших обставин, коли наука й інші умови одривали й одривають людей од рідного грунту, рідного коріння й кидають виснажених і знесилених на бездоріжжя...

С.Єфремов

Автор “Люборацьких” займає якусь середню позицію між оповідачами – “об”єктивістами” та “суб”єктивістами”. Його мова, безперечно, ще має характер усного “сказа”. Фрази короткі, і кожна з них розпадається на кілька невеличких груп, по два-три слова, об”єднаних інтонаційно. Всі повороти фрази немов умотивовані рухом асоціацій уявного оповідача. Але кому вложено в уста цю розповідь?.. Свидницький ні під кого не підробляє свого оповідача, нікому в уста його не вкладає. Він пише так, як би сам при нагоді розповів історію вигаданого героя невеличкому гурткові своїх миргородських знайомих… У цій розповідній манері, не завдаючи собі зайвих труднощів з щуканням книжно-описових конструкцій, він подає і портрет, і пейзаж.

М.Зеров

ТЕМА 7. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша3

(1819 – 1897)

План

Життєвий і творчий шлях. Участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

Історичні та культурологічні погляди П.Куліша:

1.  концепція негативного впливу козацьких повстань на розвиток української державності і культури;
2.  сковородинівська теорія самопізнання у системі націотворчих поглядів письменника;
3.  Біблія як основний світоглядний орієнтир П.Куліша.

Рання проза: мотиви, сюжети, жанри.

“Чорна рада” як перший україномовний історичний роман:

1.  фольклорні та літературно-історичні джерела;
2.  авторська позиція, роль і місце художнього вимислу;
3.  сюжетно-композиційна двоплановість роману;
4.  історіософія роману, його національно-політична пафосність, полемічність.

Поетична творчість:

1.  збірка “Досвітки” (1862), її просвітницько-народницький характер;
2.  втілення ідеї культурництва, просвіти у збірці “Хуторна поезія” (1882),
3.  художнє освоєння біблійних сюжетів у збірках “Досвітки” (1862), “Дзвін” (1893), у циклі “Із псалтира”.

Ліро-епічні поеми П.Куліша.

Перекладацька діяльність письменника. Збірка „Позичена кобза” (1897).

Внесок П.Куліша у національну літературознавчу науку.

Тексти 

Орися. Дівоче серце. Гордовита пара. Січові гості. Мартин Гак.

Листи з хутора.

Чорна рада.

Колії. Байда, князь Вишневецький. Іродова морока.

Магомет і Хадиза. Куліш у пеклі. Маруся Богуславка. Дон-Жуан. Грицько Сковорода.

Заспів. Народна слава. Солониця. Кумейки. Дунайська дума. Старець. Святиня. З того світу. Люлі-люлі. Настуся. Великі проводи. Варфоломеєві Шевченку. До кобзи. Рідне слово. На двадцяті роковини великого похорону. Слово правди. Пророк. Псалтирна псальма. До Шекспіра. До рідного народу. Варіація первої Давидової псальми. Молитва. На сповіді. До Шевченка. Національний ідеал. На чужій чужині. До Тараса на небеса. Козацький жаль. Побоянщина. Стою один. Піонер. Поетові. „Благословляю час той...”.

Об отношении малороссийской словесности к общерусской. Взгляд на малороссийскую словесность по случаю выхода в свет книги „Народні оповідання” Марка Вовчка. Григорій Квітка (Основ”яненко) і його повісті. Приказки Гребінки. Переднє слово до громади. Характер и задача украинской критики. Слово над гробом Шевченка. Простонародность в украинской словесности.

Література

1.  Багрій Р. Шлях сера Вальтера Скотта на Україні… - К., 1993.
2.  Бернштейн М. Пантелеймон Куліш // Історія української літературної критики. – К., 1988. – С.123-137.
3.  Бетко І. Філософська поезія Куліша // Філос. і соціол. думка. – 1994. - № 11-12. – С.110-120.
4.  Бойко М. П.Куліш: Осмислення творчого спадку. – Дніпродзержинськ, 1997.
5.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи: система жанрів. – К., 1986. – С.133-136, 263-269.
6.  Бунчук Б. Еволюція віршування П.Куліша. – Чернівці, 2002.
7.  Вертій О. Пантелеймон Куліш і народна творчість. – Тернопіль, 1998.
8.   Владимирова В. «Етнографічні та історичні істини» (два типи дискурсу Пантелеймона Куліша) // Слово і час. — 1998. — №11. — С.58-61.
9.  Владимирова В. Пантелеймон Куліш – дослідник української літератури. – К., 2002.
10.  Гончарук П. Суспільно-політичні та історичні погляди П.Куліша. – К., 2006.
11.  Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ-ХХ ст. – Чернівці, 1997. – С.35-44.
12.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.
13.  Дорошкевич О. Куліш. “Чорна рада” // Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. – К., 1986. – С.51-62.
14.  Жулинський М. “У праці каторжній, в трагічній самоті” // Куліш П. Твори: У 2 т. – Т.1. - К., 1989.
15.  Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поетична діяльність Куліша // Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. - К., 1990. – С.247-293.
16.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХХІV. Пантелеймон Куліш. Біографічні праці й канва. ХХХV. Куліш: „Михайло Чарнишенко” та „Україна”. ХХХVІ. Куліш: „Чорна рада”. ХХХVІІ. „Досвітки”. Літературна діяльність Куліша в 70-90-х рр. // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С.185-213.
17.  Єфремов С. Без синтезу. До життєвої драми Куліша // Єфремов С. Літературно-критичні статті. – К., 1993. – С. 216-234.
18.  Івашків В. Українська романтична драма 30-80-х років ХІХ ст. – К., 1990. – С.106-133.
19.  Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: Напрями, течії.- К., 1977. – С. 153-156, 181-186.
20.  Козачок Я. Невичерпне джерело для романів історичних: З творчої лабораторії Пантелеймона Куліша. - Тернопіль, 1997.
21.  Ковпік С. Духовність драматургії П.Куліша. – К., 2004.
22.  Кравченко О. Пантелеймон Куліш. Життя, віддане просвітництву: монографія. — Умань, 2009.
23.  Куліш П. Щоденник. – К., 1993.
24.  Маковей О. Панько Куліш. Огляд його діяльності. – Львів, 1990.
25.  Нахлік Є. Апокаліпсис Пантелеймона Куліша // Вітчизна. – 1990. - № 10. – С.168-174.
26.  Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і “Руська трійця”: До проблеми ідеологічних шукань серед української інтелігенції ХІХ ст. – Львів, 1994.
27.  Нахлік Є. Пантелеймон Куліш. – К., 1989.
28.  Нахлік Є Позитивізм у рецепції Пантелеймона Куліша // Філос. і соціол. думка. – 1994. - №11-12. – С.121-142.
29.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. – К., 1988. – С.93-136, 181-189, 213-227.
30.  Панченко В. Олександрівська “лабораторія” Пантелеймона Куліша // Панченко В. Магічний кристал: Сторінки історії українського письменства. – Кіровоград, 1995. – С.5-19.
31.  Пільгук І. Поетична творчість Пантелеймона Куліша // Куліш П. Поезії. – К., 1970. – С.3-48.
32.  Пільгук І. Пантелеймон Куліш // Куліш П. Вибрані твори. – К., 1969. – С.3-45.
33.  Пулюй – Куліш. Подвижники Нації. – К., 1997.
34.  Рокіцький О. Перший повний український переклад Біблії (П.Куліш, І.Пулюй, І.Нечуй-Левицький) // Пам’ять століть. — 2002. — №4. — С.59-67.
35.  Сірка Й. Історичний аспект двомовності в українській літературі ХІХ ст. На прикладі творчості П.Куліша. — Ужгород, 2008.
36.  Творчість та ідеологічні шукання Пантелеймона Куліша. – К., 2000.
37.  Федченко П. Шевченко, Куліш і Костомаров у Кирило-Мефодіївському товаристві // Рад. літературознавство. – 1989. - №7. – С.29-36.
38.  Франко І. “Хуторна поезія” П.Куліша // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.26. – С.161-179.

Поміркуйте над висловлюваннями:

Основний принцип було ніби ним (П.Кулішем. – І.С.) знайдено в ранні роки життя. Це був принцип романтичний і християнський заразом, і від цього принципу Куліш не відхилявся аж і в найостанніші роки життя. Цей основний принцип є принцип подвійності людини, двох природ, двоякого єства душі.

Д.Чижевський

Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією, Куліш протягом свого довгого життя переходив найрізніші зміни, топтав найрізніші сліди, виступав у найрізніших ролях і полишив по собі багату літературну спадщину, в якій, обік цінного, було багато схибленого, багато суперечностей, а майже ніщо не викінчене так, як би можна було надіятися від його великого таланту.

І.Франко

П.Куліш сподівався виробити засоби і шлях витворення цілісного організму нації через розвиток культури. Мріючи про нове справедливе співжитття людей, він, слідом за Сен-Сімоном, вважав, що без людей мистецтва, без людей з багатою уявою, інтелектуально підготовлених, творчих установити нову систему суспільного впорядкування за благородними принципами справедливості й достатку неможливо.

М.Жулинський

 

Роль Куліша в історії української літератури і громадського руху 40-60-х рр., без сумніву, дуже велика. Візьміть першого-ліпшого письменника цієї доби, зацікавтесь будь-яким літературним підприємством, з”ясовуйте собі літературні смаки й ідеологію різних соціальних прошарувань інтелігенції – і ви не можете обминути імпозантної, диктаторської, але суттю своєю мінливої та компромісової постаті Куліша. Химерна його доля – від політичного засланця до співробітника реакційних часописів і автора антиреволюційних віршів і памфлетів не може не цікавити сучасного дослідника. А деякі формально-новаторські тенденції в українській прозі і поезії Куліша (головне в галузі жанру й ритмічних спроб) дозволяють нам внести певні корективи до народницьких оцінок тієї літературної доби.

О.Дорошкевич

 

Кулішеві, як гарячому Українцеві, при читанні романів Вальтера Скотта приходило на думку, що йому не треба було сягати в чужі краї; є в нього дома історія така, що тілько бери з неї теми і пиши! А він же ж тоді займався історією! От він і написав з великим розмахом та звичайними хибами молодого письменника історичний роман. У нім він виступає передовсім як учений молодий, історик, котрому всяка дрібничка з минувшини дорога… Саме тому очевидні романтичні видумки, які ідуть в суміш з поважними історичними дослідами.

О.Маковей

 

ТЕМА 8. Літературна творчість Олекси Стороженка

(1806 – 1874)

План

Життєвий і творчий шлях письменника.

”Українські оповідання” (1863):

1.  легендарний характер оповідань;
2.  творче опрацювання фольклорних сюжетів;
3.  фантастичний елемент;
4.  ностальгічний елемент рефлексій і ліричних відчуттів.

Образ козака, гайдамаки у прозі О.Стороженка.

“Марко Проклятий” О.Стороженка:

1.  фольклорно-легендарна основа;
2.  історико-філософський сенс;
3.  трагізм постаті українського Агасфера;
4.  жанрова природа твору, особливості композиції та системи образів.

Російськомовна проза: роман-хроніка “Братья-близнецы”, “Рассказы из крестьянского быта малороссиян”.

Тексти 

Се така баба, що чорт їй на махових вилах чоботи оддавав. Два брати. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Дурень. Жонатий чорт. Скарб. Три сестри.

Кіндрат Бубненко-Швидкий. Закоханий чорт. Межигорський дід. Матусине благословення. Чортова корчма. Вуси. Голка. Прокіп Іванович. Дорош. Мірошник.

Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа.

Марко Проклятий.

Братья-близнецы.

Література

1.  Бернштейн М. Журнал “Основа” і український літературний процес 50-х-поч.60-х років ХІХ ст. – К., 1959.
2.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.
3.  Зеров М. „Брати-близнята” (Історія й побут у Стороженковій повісті) // Зеров М. Українське письменство. – К., 2003. – С.745-764.
4.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХХІХ. Олекса Стороженко // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т.2. - К., 1990. – С.219-223.
5.  Іщук А. Олекса Стороженко // Стороженко О. Твори: В 2-х т. – Т.1. - К., 1957. – С.5-18.
6.  Крутікова Н. Гоголь та українська література (30-80 рр. ХІХ ст.). – К., 1957. – С.508-529.
7.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х років ХІХ ст. – К., 1978. – С.90-98, 227-232.
8.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.137-142.
9.  Пойда О. Олекса Стороженко: нарис життя і творчості. — Вінниця, 2008.
10.  Пойда О. Роман “Марко Проклятий” // Слово і час. – 1995. - № 11-12. – С.23-27.
11.  Приходько І. Козацький дух О.Стороженка // Березіль. – 2000. - №3-4. – С.173-181.
12.  Репетуха С. «Марко Проклятий» - роман-експеримент (міфологічний аспект) // Січ. – 2006. - №9. – С.34-39.
13.  Хропко П. Олекса Стороженко і його літературна спадщина // Стороженко О. Марко Проклятий. Оповідання. – К., 1989. – С.5-20.
14.  Хропко П. Творчість Олекси Слісаренка в контексті української прози і літературно-критичної думки // Рад. літературознавство. – 1888. - №9. – С.15-23.
15.  Шамрай А. Українські оповідання О.Стороженка // Стороженко О. Твори: В 2 т. – Т.І. - К., 1957.

Поміркуйте над висловлюваннями:

…своїм настроєм та поглядами найближче підходить до старого покоління людей, дарма що вся його літературна діяльність минала вже після Шевченка. Талановитий оповідач, неабиякий знавець народної мови, якою вмів орудувати просто по-мистецькому, Стороженко стояв якось осторонь од українського руху і як письменник жив здебільшого або в минулому, або в фантастичних вигадках кохався, ніби не маючи охоти взятись до списування того, що було перед очима.

С.Єфремов

О.Стороженко не зміг “виробити собі настілько ідейного способу думання і настільки глибокого розуміння людського життя, щоб із талановитого анекдотиста він міг зробитися дійсним художником”.

І.Франко

Оповідання О.Стороженка витримані “в легендарно-романтичних тонах”, ”єдиний викінчений наш романтик в прозі”.

А.Шамрай

Письменник і в історичних документах, так само, як і в легендах, шукав не голої правди, а історичного героїзму, яскравих подій, що відповідали б його романтичному уявленню про героїчну старовину. Історія, легенда – це тільки матеріал, що дає можливість письменникові відтворити прекрасний світ героїв, чарівне і фантастичне минуле, де дійсність легко переходила і помішувалась з фантастикою.

А.Шамрай

Повесть эта в форме поэмы под названием «Марко Проклятый» - отверженный скиталец, которого за грехи не принимает ни земля, ни ад… Каждый народ имеет своего скитальца: французы – вечного жида Сантенера, испанцы – Мельтона, у немцев – Кащей Бессмертный, а у нас – Марко. И, кажется, наш-то Марко заткнет за пояс всех скитальцев. Чтобы придать более живости и разнообразия поэме, я связал ее с войной 1648 года (восстание Хмельницкого). На сцене много исторических лиц: Еремия Вишневецкий, Кривонос, Павлюга, Гуня, Свит и многие другие.

О.Стороженко

Тема 9. Життєвий і творчий шлях Юрія Федьковича

(1834 – 1888)

План

Громадська діяльність, світоглядні позиції Ю.Федьковича.

Поетична творчість:

1.  мотиви і образи лірики;
2.  розмаїття жанрів;
3.  фольклорно-літературна основа поетики (жовнірська лірика, продовження традицій Т.Шевченка).

Національно-патріотичний пафос поем “Новобранчик” та “Дезертир”. Історизм поеми “Лук”ян Кобилиця”.

Прозові твори: поєднання реалістичних і романтичних прийомів у художньому зображенні дійсності.

Ю.Федькович і розвиток літератури на західноукраїнських землях.

Тексти 

Нічліг. Товариш. Під Маджентов. Думи мої. До руського боянства. При відході. Пречиста діво, радуйся, Маріє! Молитва. Русь. Україна. Оскресни, Боян! Співацька добраніч. Святий вечір. Дезертир. В арешті. Співанка. У Вероні. Трупарня. На могилі мого брата. Добуш. Юрій Гінда. Киртчалі. Золотий лев. Стрілецька пригода. Нива. Буковина. Мій сардак. До мого брата Олекси Чернявського… Зіронько моя. З окрушків. Осьмий поменник Тарасові Шевченкові на вічную пам”ять. Осьмий поменник Тарасові Григоровичеві Шевченці на вічную пам”ять. Дикі думи. Шипітські берези. Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь.

Довбуш. Лук”ян Кобилиця. Новобранчик. Дезертир. Із поеми “Слава Ігоря”.

Люба - згуба. Сафат Зінич. Три як рідні брати. Стрілець. Жовнярка. Опришок.

Література

1.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.48-50, 70-74, 204-211, 294-305.
2.  Гуменюк М. Юрій Федькович. – К., 1956.
3.  Гуць Г. Юрій Федькович і західноєвропейська література. – К., 1985.
4.  Загайко П. Вивчення творчості Юрія Федьковича. – К., 1981.
5.  Івашків В. Українська романтична драма 30-80- років ХІХ ст. – К., 1990. – С.87-106.
6.  Коржупова А. Юрій Федькович: Літературний портрет – К., 1963.
7.  Коржупова А. Юрій Федькович у літературознавчих розвідках // Юрій Федькович у розвідках і матеріалах. – К., 1958. – С.17-24.
8.  Лесин В. Юрій Федькович. – К., 1984.
9.  Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Федьковича. – Львів, 1911.
10.  Маковей О. Шипітські берези: Замітки до кількох поем Федьковича // Юрій Федькович в розвідках і матеріаліх. – К., 1958. – С.176-186.
11.  Мельник В. Доля і пісня. – Чернівці, 1990.
12.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С.50-53, 85-87, 208-217.
13.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.152-167, 253-278.
14.  Нечиталюк Н. Буковинський Кобзар: Літературно-критичний нарис. – Львів, 1963.
15.  Пазяк М. Юрій Федькович і народна творчість. – К., 1974.
16.  Пільгук І. Шевченківські традиції в сатирі Юрія Федьковича // Пільгук І. У пошуках художньої правди: Вибрані статті. – К., 1969. – С.176-192.
17.  Пивоваров М. Юрій Федькович: Літературно-критичний нарис. – К., 1954.
18.  Погребенник Ф. Юрій Федькович // Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К., 1985. – С.5-31.
19.  Пасічний В., Томашук Н. Проза Юрія Федьковича // Юрій Федькович: Статті та матеріали. – Чернівці, 1959. – С.97-103..
20.  Славинський О. Плач Флояри. – К., 1985.
21.  Сінченко Г. До вивчення драматичних творів Ю.Федьковича // Юрій Федькович: Статті та матеріали. – Чернівці, 1959. – С.151-159.
22.  Українка Леся. Малорусские писатели на Буковине // Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – Т.8. -К., 1977. - С.62-67.
23.  Франко І. Молодий вік Остапа Федьковича // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.27. – С.149 - 165.
24.  Франко І. Осип–Юрій Федькович (Кілька слів по поводу 25-літнього ювілею його літературної творчості) // Там само. – Т.27. – С.37-39.
25.  Франко І. Осип Гординський-Федькович: Посмертний спогад // Там само. – Т.27. – С.177 - 180.
26.  Шалата М. Юрій Федькович: Життєвий і творчий шлях. – К., 1984.
27.  Юрій Федькович у розвідках і матеріалах. – К., 1958.
28.  Юрійчук М., Івашкевич З. Юрій Федькович. Семінарій. – К., 1981.

Поміркуйте над висловлюваннями:

 

Я лише в простім стані щасливим бути можу, бо ще лиш в простім стані добре серце, гонор, поезію найти можна, а інде? – рідко або ніколи.

Ю.Федькович

Се, безперечно, одна з найоригінальніших літературних фізіономій в нашій літературі. Так і здається, що природа гуцульської землі і гуцульської породи зложила в ньому що мала найніжнішого і найсердечнішого: чаруючу простоту й мелодійність слова, теплоту чуття і той погідний, сердечний та неколючий гумор, котрий так і липне до серця кожного слухача…

І.Франко

Федькович першим на всю закордонну Україну звернувся безпосередньо до народу, черпаючи у нього мотиви й зміст для своїх творів, - принаймні кращих, - і цим зайняв в історії українського письменства помітне місце.

С.Єфремов

Співав так, як народ співає: тут і фразеологія народна, і ритміка народних пісень, і та люба наївність та щирість, якою народ своїми піснями добирається до наших сердець.

О.Маковей

Болі, тугу, надії й розчарування рекрутського та вояцького життя оспівував він так, як ніхто другий.

І.Франко

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Лірика Т.Шевченка І періоду творчості

План

1.  Специфіка естетики Т.Шевченка (фольклоризм, народність, націоналізм, гуманізм, історизм).
2.  Мотиви, образи, ідейне спрямування та художня специфіка лірики раннього періоду.
3.  Розвиток жанру балади: традиції та новаторство.
4.  Розвиток історичної тематики (теми, проблеми, жанри, художня специфіка опрацювання).
5.  Доведіть або спростуйте тезу Є.Маланюка про Т.Шевченка: „Романтизм його завжди проектується на реальну Україну, він має сталий контакт з дійсністю, з пейзажем, з історією, з долею людей”.

Тексти

Причинна. Думка (“Тече вода в синє море…”). Тарасова ніч. На вічну пам”ять І.Котляревському. Катерина. Перебендя. Тополя. Думка („Нащо мені чорні брови...”). До Основ”яненка. Іван Підкова. “Думи мої, думи мої…”. Утоплена. Гамалія. Н.Маркевичу („Бандуристе, орле сизий...”).

 

Завдання:

1.  З”ясувати історичну основу поем Т.Шевченка „Іван Підкова”, „Тарасова ніч” та „Гамалія” (письмово).
2.  Проаналізувати ритмічну структуру балади Т.Шевченка „Причинна” (письмово).

Література

1.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
2.  Бойко Ю. Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури // Бойко Ю. Вибрані праці. - К., 1992.
3.  Бородін В. Над текстами Т.Г.Шевченка. – К., 1971. – С.26-61, 128-165.
4.  Бородін В.С. та ін. Т.Г.Шевченко. Біографія. – К., 1984.
5.  Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо. – К., 2000.
6.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.
7.  Зайцев П. Життя Т.Шевченка. – К., 1994
8.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХVІ. Тарас Шевченко Біографічні студії. ХХVІІ. Хронологічна канва Шевченкової біографії. ХХVІІІ. Творчість Шевченка. „Кобзар”. ХХІХ. Шевченкова творчість. “Кобзар”, “Гайдамаки”. ХХХІІІ Форма Шевченкової поезії // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 145-184.
9.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1964.
10.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
11.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
12.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
13.  Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. – Бухарест, 2002.
14.  Нахлік Є. Доля – Los – Судьба: Шевченко і польські та російські романтики. – Л., 2003.
15.  Огієнко І. Т.Шевченко. – К., 2003.
16.  Пахаренко В. Незбагненний апостол: Світобачення Шевченка. – Черкаси, 1999.
17.  Приходько П. Шевченко і український романтизм. – К., 1963.
18.  Пріцак О. Шевченко – пророк. – К., 1993.
19.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990. – С.71-148, 231-284.
20.  Смілянська В. Стиль поезії Шевченка. – К., 1981.
21.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтепретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С.10-29, 173-176.
22.  Сохацька Є. Тарас Шевченко в оцінках Віссаріона Бєлінського // Сохацька Є. На варті українства: Статті. – Кам”ян.-Под., 2004. – С.100-105.
23.  Творчий метод і поетика Шевченка. – К., 1980.
24.  Франко І. “Тополя” Т.Шевченка // Франко І. Зібр. тв.: У 50-ти т. – Т. 28. – С.73-88.
25.  Франко І. Переднє слово до “Перебенді”// Франко І. Зібр. тв.: У 50-ти т. - Т. 27. – С.285-307.
26.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1, 2. – К., 1976-1977.
27.  Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001.

 

Тема 2. Поема Т.Шевченка “Гайдамаки”

План

1.  Історіософські погляди Т.Шевченка:

а) визнання вирішальної ролі народу в історичному процесі;

б) засудження офіційної історії як біографії князів, царів тощо.

1.  Історична та художня правда поеми “Гайдамаки”. Новаторське трактування селянського визвольного руху. Джерела поеми.
2.  Жанрово-композиційні особливості твору.
3.  Образна система поеми: повсталий народ, його провідники, Ярема Галайда. Загальнолюдське та особисте, індивідуальне.
4.  Особливості поєднання романтичних та реалістичних елементів у поемі.
5.  Доведіть або спростуйте тезу М.Драгоманова: „Шевченко при звичайній освіченості мав незвичайний нюх історика”

 

Тексти

Гайдамаки. Тарасова ніч. На вічну пам”ять І.Котляревському. До Основ”яненка. Іван Підкова. Гамалія.

Завдання:

1.  З”ясувати функції пейзажних картин у поемі Т.Шевченка „Гайдамаки” (письмово).
2.  Визначити специфіку використання фольклорної образності при творенні картин народного повстання у поемі Т.Шевченка „Гайдамаки” (письмово).

Література

1.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
2.  Барабаш Ю. Тарас Шевченко: імператив України: історіо- й націософська парадигми. – К., 2004. – С.3-123.
3.  Бойко Ю. Творчість Тараса Шевченка на тлі західноєвропейської літератури // Бойко Ю. Вибрані праці. - К., 1992.
4.  Бородін В. Над текстами Т.Г.Шевченка. – К., 1971. – С.61-128.
5.  Бородін В. Поема Т.Г.Шевченка „Гайдамаки” // Українська мова і література в школі. – 1986. - №3. – С.3-8.
6.  Гнатюк М. Поема Т.Г.Шевченка “Гайдамаки”. – К., 1963.
7.  Грабович Г. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета. – К., 1991.
8.  Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо. – К., 2000.
9.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.
10.  Зайцев П. Життя Т.Шевченка. – К., 1994
11.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХІХ. Шевченкова творчість. “Кобзар”, “Гайдамаки” // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 145-184.
12.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1964.
13.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
14.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
15.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
16.  Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. – Бухарест, 2002.
17.  Марченко М. Історичне минуле українського народу в творчості Т.Г.Шевченка. – К., 1957.
18.  Нахлік Є. Доля – Los – Судьба: Шевченко і польські та російські романтики. – Л., 2003.
19.  Огієнко І. Т.Шевченко. – К., 2003.
20.  Пахаренко В. Незбагненний апостол: Світобачення Шевченка. – Черкаси, 1999.
21.  Приходько П. Шевченко і український романтизм. – К., 1963.
22.  Пріцак О. Шевченко – пророк. – К., 1993.
23.  Романець О.З. З коментарів до поеми “Гайдамаки” // Зб. праць двадцять четвертої наук. шевченківської конференції. – К., 1982. – С. 106-113.
24.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990. – С.149-286.
25.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтепретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С.148-173.
26.  Слоньовська О. Історична концепція „Гайдамаків” Т.Шевченка // Дивослово. – 1997. - №12. – С.26-30.
27.  Творчий метод і поетика Т.Шевченка. – К., 1980. – С. 284-287.
28.  Ткаченко Ю. Образи Залізняка й Гонти в народних піснях і в поемі Т.Г.Шевченка „Гайдамаки” // Українська мова і література в школі. – 1986. - №3. – С.3-8.
29.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1,2. – К., 1976-1977.
30.  Шевчук В. “Святий Чигирин”: Бачення української історії в поезії Т.Шевченка // Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001. – С. 33-72.

Тема 3. Поезія Т.Шевченка періоду “трьох літ”

План

1.  Загальна характеристика творчості Т.Шевченка періоду “трьох літ”.  
2.  Еволюція поглядів поета в опрацюванні історичної теми (“Розрита могила”, “Великий льох”, “Холодний Яр”, “Чигрине, Чигрине…”).
3.  Ідейно-проблемний аналіз послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним…”.
4.  Біблійні мотиви творчості. Цикл „Давидові псалми”.
5.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка про творчість Т.Шевченка періоду „трьох літ”: „Романтична наївність в поглядах на рідну історію уступає місце критиці, не раз дуже гострій, - постають такі речі як „Чигирин”, „Суботів”… З рамок націоналізму душа поета рветься на широке поле всесвітньої боротьби духу людського за поступ і свободу, - він пише „Івана Гуса”, „Кавказ”… підносить могучий голос в обороні кріпаків… („Сон”, „Посланіє”) і підіймається на високу висоту вчителя і пророка народного, обличителя деспотизму політичного і соціального”.

Тексти

Розрита могила. “Чигрине, Чигрине…”. Великий льох. „Стоїть в селі Суботові...”. „І мертвим, і живим, і ненарожденним…”. Холодний Яр. Цикл „Давидові псалми”. “Минають дні, минають ночі…”. Три літа. Заповіт. “За що ми любимо Богдана…”.

Завдання:

1.  Зробити порівняльний аналіз творчості Т.Шевченка І (1837-1843) та П періодів (1843-1847) (письмово).
2.  З”ясувати специфіку використання біблійного матеріалу у циклі Т.Шевченка „Давидові псалми” (письмово).

Література

1.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
2.  Барабаш Ю. Тарас Шевченко: імператив України: історіо- й націософська парадигми. – К., 2004. – С.3-145.
3.  Бовсунівська Т. Молитва як літературний жанр (Роль Т.Шевченка в романтичному жанротворенні) // Дивослово. – 2003. - №7. – С.3-8.
4.  Бородін В. Над текстами Т.Г.Шевченка. – К., 1971. – С.165-182.
5.  Бурилінський Д. Місце і роль Бога у творчості Т.Шевченка // Дивослово. – 1995. - № 3. – С. 42-45. 
6.  Градовський А. “Пребезумний в серці скаже, що Бога немає…” / Вивчення циклу віршів Т.Шевченка “Давидові псалми” // Українська мова і літ. в школі. – 1999. - № 2. – С. 27-29.
7.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.
8.  Завадка Б. Серце чистеє подай. Проблеми релігії у творчості Т.Шевченка. – Л., 1993.
9.  Зайцев П. Життя Т.Шевченка. – К., 1994.
10.  Зеров М. Лекція ХХХ. Шевченкова творчість. “Три літа” //  Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. – С. 164-170.
11.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1964.
12.  Івакін Ю. Нотатки шевченкознавця. – К., 1986.
13.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
14.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
15.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
16.  Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. – Бухарест, 2002.
17.  Матеуш В. Матеріалізм. Роздуми про світогляд Т.Шевченка. – Хм., 2001.
18.  Мовчанюк В. Медитативна лірика Т.Г.Шевченка. – К., 1993.
19.  Павлів О. “Великий льох” Т.Шевченка // СІЧ. – 1991. - № 6.
20.  Пахаренко В. Незбагненний апостол: Світобачення Шевченка. – Черкаси, 1999.
21.  Пріцак О. Шевченко – пророк. – К., 1993.
22.  Радуцький В. “Псалми Давидові” Тараса Шевченка очима перекладача // Сучасність. - 1994. - №3. – С. 148-156.
23.  Сверстюк Є. Бог у Шевченковому житті і слові // Сучасність. – 1994. - № 5.– С. 99-106.  
24.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990. – С.71-286.
25.  Смілянська В. Стиль поезії Шевченка. – К., 1981.  
26.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтепретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С.29-67, 133-142.
27.  Творчий метод і поетика Шевченка. – К., 1980.
28.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1, 2. – К., 1976-1977.
29.  Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001.

Тема 4. Політична сатира Т.Шевченка

План

1.  Поема “Сон”: джерела, жанрова своєрідність, роль епіграфа, композиція, своєрідність сюжету, образ ліричного героя.
2.  Сатиричний пафос поеми, галерея сатиричних образів та засоби їх творення.
3.  І.Франко про поему „Сон”.
4.  Поема “Кавказ”: життєва основа поеми, жанрова своєрідність, система образів, філософське осмислення образу Прометея.
5.  Сатиричне викриття імперської політики Росії у поемі „Кавказ”.
6.  Версифікаційні особливості поеми „Кавказ”.
7.  Доведіть або спростуйте тезу Б.Лепкого: „По силі, вибуховості, безпосередності „Кавказ” не має рівного собі твору. Ця поема валить, трощить, вбиває іронією, морозить правдою, сліпить блискавками порівнянь, поки в сердечнім спомині друга не знайде кінцевого тихого акорду. Це зовсім виїмкова річ”.

Тексти

Сон. Кавказ.

Завдання:

1.  З”ясувати роль біблійних епіграфів у розкритті ідено-тематичного змісту поем Т.Шевченка „Сон” та „Кавказ” (письмово).
2.  Підготувати виступ на тему: „Кавказ і російсько-кавказька війна у російській літературі ХІХ ст.”.

Література

1.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
2.  Бородін В. Автор-оповідач в поемі Т.Г.Шевченка „Сон” // Українська мова і література в школі. – 1987. - №12. – С.12-16.
3.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.
4.  Дзюба І. “Застукали сердешну волю…” // Дзюба І. З криниці літ: У 3 т.. – Т.2. – К., 2001. – С.370-474.
5.  Заславський І. Шевченків „Кавказ” як художній феномен // Дивослово. – 2000. - №2. – С.2-5.
6.  Зеров М. Лекція ХХХ. Шевченкова творчість. “Три літа” //  Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. – С.164-170.
7.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1964.
8.  Івакін Ю. Нотатки шевченкознавця. – К., 1986.
9.  Івакін Ю. Сатира Т.Г.Шевченка. – К., 1959. – С. 119-154.
10.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
11.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
12.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
13.  Крекотень В. Сатирична типізація в поемі Т.Шевченка “Сон” (“У всякого своя доля…”// Зб. праць п’ятої наук. шевченківської конференції. – К., 1957. – С. 38-102.
14.  Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. – Бухарест, 2002.
15.  Лисюк Н. Фольклорне підгрунтя поеми-комедії Т.Шевченка „Сон” // Слово і час. – 2004. - №4. – С.36-42.
16.  Матеуш В. “Сон” Шевченка: Дійсність і сновидіння. – Хм., 2003.
17.  Матеуш В. Матеріалізм. Роздуми про світогляд Т.Шевченка. – Хм., 2001.
18.  Нога Г. Гумор у Шевченка // Слово і час. – 2002. - №3. – С. 19-22.
19.  Пахаренко В. Незбагненний апостол: Світобачення Шевченка. – Черкаси, 1999.
20.  Приходько П.Г. Поема Т.Г.Шевченка “Сон” (“У всякого своя доля”). – К., 1957.
21.  Семків Р. Шевченків „Сон” („У всякого своя доля...”): діалогічність, карнавальність // Слово і час. – 1999. - №7. – С.56-59.
22.  Слоньовська О. Царі й колоніальна політика Росії в поезії Т.Шевченка // Дивослово. – 1998. - № 3. – С. 40-43.
23.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990. – С.149-286.
24.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтепретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С.112-133.
25.  Сумцов М. Сны Т.Г.Шевченко // Історія української літературної критики і літературознавства. Хрестоматія. – Кн. 2. – К., 1998. – С. 255-262.
26.  Творчий метод і поетика Шевченка. – К., 1980.
27.  Франко І. Темне царство // Франко І. Зібр. тв: У 50 т. – Т. 26. – С.131-153.
28.  Шаховський С. Політичні поеми Шевченка періоду “трьох літ” // Вісн. Львів.ун-ту. – Львів, 1964.
29.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1, 2. – К., 1976-1977.
30.  Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001.

Тема 5. “Невольнича” лірика Т.Шевченка

План

1.  Цикл поезій “В казематі”. Жанрова система, композиційна структура, мотиви й образи циклу.
2.  Автобіографічна лірика Шевченка періоду заслання. Ліричний герой.
3.  Мотив самотності у „невольничій ліриці” Т.Шевченка.
4.  Ідейно-художній аналіз поезії “У бога за дверима лежала сокира...”.
5.  Тема митця і мистецтва у поезії заслання.
6.  Доведіть або спростуйте тезу Ю.Івакіна про те, що „невольничу лірику Т.Шевченка „можна розглядати як своєрідний ліричний щоденник, в якому відтворено духовне життя поета цього періоду”.

Тексти

Цикл „В казематі”. „Не спалося – а ніч як море...”. N.N. (“Мені тринадцятий минало…”). “Не гріє сонце на чужині…”. „Ще як були ми козаками...”. “Один у другого питаєм…”. “А нумо, знову віршувать...”. “У бога за дверима…”. Царі („Старенька сестро Аполлона...”). “Ну що б, здавалося, слова…”. Г.З (“Немає гірше, як в неволі…”). Пророк („Неначе праведних дітей...”). “І виріс я на чужині…”. „Ой люлі, люлі, моя дитино...” “І знов мені не привезла…”. “І золотої, й дорогої…”. „Ми восени таки похожі...”. “Лічу в неволі дні і ночі…”. „Мені здається, я не знаю...”. “Якби ви знали, паничі…”.  

Завдання:

1.  З”ясувати особливості опрацювання фольклорного матеріалу у поезіях циклу Т.Шевченка „В казематі” (письмово).
2.  Визначити композиційно-сюжетні особливості поеми Т.Шевченка „Царі” („Старенька сестро Аполлона...”) (письмово).

Література

1.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
2.  Большаков Л. Оренбургская Шевченковская энциклопедия: Тюрьма. Солдатчина. Ссылка: Энциклопедия одинадцати лет 1847-1858. – Оренбург, 1997.
3.  Бородін В. Над текстами Т.Г.Шевченка. – К., 1971.
4.  Ващук Ф. Цикл поезій Т.Г.Шевченка “В казематі” // Українське літературознавство. – Вип. 45. – Львів, 1985. – С. 34-41.
5.  Волинський П. “Сон” (“На панщині пшеницю жала”) //Зб. праць двадцять третьої шевченківської конференції. – К., 1979. – С. 74-85.
6.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.
7.  Зайцев П. Життя Т.Шевченка. – К., 1994
8.  Зеров М. Лекція ХХІ. Шевченкова творчість. “Невольнича муза” // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. – С. 170-175.
9.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії 1847-1861 рр. – К., 1968.
10.  Івакін Ю. Нотатки шевченкознавця. – К., 1986. – С. 119-149, 193-208.
11.  Івакін Ю. Поезія Шевченка періоду заслання. – К., 1984.
12.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
13.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
14.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
15.  Ласло-Куцюк М. Творчість Шевченка на тлі його доби. – Бухарест, 2002.
16.  Михайлин І. Караюсь. Т.Шевченко на засланні // Вітчизна. – 1991. - № 12. – С. 157-166.
17.  Мовчанюк В. Медитативна лірика Т.Г.Шевченка. – К., 1993.
18.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990. – С.71-148.
19.  Смілянська В. Стиль поезії Шевченка. – К., 1981.
20.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтепретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С.106-112.
21.  Творчий метод і поетика Шевченка. – К., 1980.
22.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1, 2. – К., 1976-1977.
23.  Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001.
24.  Шевчук В. Притча про блудного сина // Шевчук В. Дорога в тисячу років. – К., 1990.

Тема 6. Еволюція теми материнства та образу матері

у творчості Т.Шевченка

План

1.  Художнє втілення теми материнства у поемі “Катерина”.
2.  Нове трактування образу матері у збірці “Три літа” (“Сова”, “Відьма”, “Наймичка”).
3.  Особливості розробки теми в період заслання (“Ой люлі, люлі, моя дитино…”, “У нашім раї на землі…”, рос. повість “Наймычка”).
4.  Поема „Марія”: своєрідність трактування Шевченком євангельського сюжету, людський характер трагедії Богоматері, позиція ліричного героя, роль біблійної образності. І.Франко про поему „Марія”.
5.  Доведіть або спростуйте тезу Є.Сверстюка: „Якщо „Катерина” – поема-притча про зневажену й зруйновану любов, що не вміла шануватися, „Наймичка” – поема-притча про любов згармонізовану, здатну світити за всяких обставин, то „Марія” – поема-міф про святу любов, яка в людській душі возобновилась і досі світить „в душі скорбящій і убогій”.

Тексти

Катерина. Слепая. Сова. Наймичка (поема). Відьма. „Ой люлі, люлі, моя дитино...”. “У нашім раї на землі…”. Неофіти. Сон (“На панщині пшеницю жала…”). Марія. “І Архімед, і Галілей…”. Наймычка (повість). 

Завдання

1.  Зробити художній аналіз поезії Т.Шевченка „Ой люлі, люлі, моя дитино...” (письмово).
2.  Підготувати виступ на тему: „Мати і материнство у контексті Шевченкової візії майбутнього України”.

Література

1.  Багрій О. Т.Г.Шевченко. Оточення. Мотиви творчості. Стиль. – К., 1976.
2.  Бовсунівська Т, Художня концепція жінки у творчості Т.Шевченка // Дивослово. – 1999. – №11. – С.2-7.
3.  Бородін В. Поема Т.Г.Шевченка „Катерина” // Рад. літературознавство. – 1978. - №9. – С.70-77.
4.  Бородін В. Три поеми Т.Г.Шевченка. “Сова”, “Слепая”, “Наймичка”. – К., 1964. – С.73-131.
5.  Гнатюк М. Поема „Марія” // Рад. літературознавство. – 1974. - №3. – С.27-35.
6.  Голомбйовський Й. Еволюція образу матері в поемах Т.Г.Шевченка // Укр. літературознавство. – 1973. – Вип.19. – С.103-109.
7.  Горова Ю. Від Катерини до Марії (Еволюція жіночих образів у поезії Т.Шевченка) // Українська мова і літ. в школі. – 2000. - № 9. – С. 8-9.
8.  Гром”як Р. Естетика Шевченка. – Тернопіль, 2002.  
9.  Зайцев П. Життя Т.Шевченка. – К., 1994.
10.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії 1847-1861 рр. – К., 1968.
11.  Івакін Ю. Коментар до “Кобзаря” Т.Шевченка. Поезії до заслання. – К., 1964.
12.  Клочек Г. Поезія Т.Шевченка: сучасна інтерпретація. – К., 1998.
13.  Кониський О. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя. – К., 1991.
14.  Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К., 1990.
15.  Нахлік О. Деміфологізація євангельського дійства в поемі „Марія” Шевченка // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. – Харків, 1995. – Т.5. – С.103-106.
16.  Скоць А. Поема Тараса Шевченка „Наймичка” // Дивослово. – 1994. - №3. – С.18-22.
17.  Скоць А. Шевченкова „Катерина” // Українська мова та література в школі. – 1991. - №6. – С.30-34.
18.  Смілянська В. “Святим огненним словом…”: Тарас Шевченко: Поетика. – К., 1990. – С.149-286.
19.  Смілянська В. Поема “Марія” //Сучасність. – 1997. - № 3. – С. 109-115.
20.  Смілянська В. Стиль поезії Шевченка. – К., 1981.
21.  Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової інтепретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. – С.195-206.
22.  Творчий метод і поетика Шевченка. – К., 1980.
23.  Франко І. „Наймичка” Т.Шевченка // Франко І. Зібр. тв.: У 50 т. – Т.29. – С.447-469.
24.  Франко І. Шевченкова “Марія” // Франко І. Зібр. тв: У 50 т. – Т.39. - С.300-309.
25.  Шевченківський словник: У 2-х т. – Т.1, 2. – К., 1976-1977.
26.  Шевчук В. “Personae verbum” (Слово іпостасне): Розмисел. – К., 2001.

 

 

ТЕМА 7.“Народні оповідання” та повість “Інститутка”

Марка Вовчка

План:

1.  Джерела “Народних оповідань”. Основні цикли: оповідання реалістичного типу, оповідання романтичного характеру.
2.  Антикріпосницький пафос збірки. Антитеза “воля-неволя” у оповіданнях “Козачка”, “Одарка”, “Викуп”, “Ледащиця”.
3.  Особливості композиційно-сюжетної структури оповідань.
4.  Жанр соціальної повісті у творчості Марка Вовчка. Композиція і сюжет повісті “Інститутка”.
5.  Новаторство письменниці у використанні суб”єктивно-оповідної манери викладу. Образ оповідача.
6.  Доведіть або спростуйте тезу Д.Писарєва: „Марко Вовчок наближається до народної поезії не лише зовнішньою формою своїх оповідань, але й усіма своїми літературними прийомами...”.

Тексти 

Сестра. Козачка. Одарка. Чари. Сон. Горпина. Викуп. Отець Андрій. Свекруха. Максим Гримач. Данило Гурч. Павло Чорнокрил. Ледащиця. Два сини. Інститутка.

Завдання:

1.  Підготуйте тези виступу на тему: „Збірка Марка Вовчка „Народні оповідання” в оцінці критики середини ХІХ ст.”.
2.  Заповніть запропоновану таблицю, проаналізувавши особливості творення образів-персонажів в україномовній прозі Марка Вовчка:

	Соціальні оповідання	Романтично-побутові оповідання
Тексти	Козачка	Одарка	Горпина	Ледащиця	Свекруха	Максим Гримач	Данило Гурч	Чари
Дії і вчинки
Портрет
Самохарактеристика
Взаємо характеристика
Мовна характеристика
Психологічна характеристика

Література

1.  Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Від давнини до сучасності. – Т.1. – К., 1960.
2.  Бондар М. Особливості втілення художнього конфлікту в оповіданнях Марка Вовчка // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.22-45.
3.  Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983. – С.61-96.
4.  Дорошкевич О. “Народні оповідання” Марка Вовчка // Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. – К., 1986.
5.  Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964. – С.172-255.
6.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 224-235.
7.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. - К., 1957. – С. 412-436.
8.   Крутікова Н. Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці). – К., 1965. – С. 44-82, 125-143.
9.  Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.
10.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978.  – С.41-50, 76-84, 141-147, 152-154, 168-173, 176-181, 188-208.
11.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.228-252.
12.  Сиваченко М. Текстологічний аналіз “Народних оповідань” Марка Вовчка // Сиваченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. – К., 1974. – С.70-146.
13.  Ткачук М. Концепція людини й дійсності та деякі питання епічної єдності оповідань і повістей Марка Вовчка 1857-1861 рр. // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.70-85.
14.  Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упор. В.Агеєва. – К., 2002.
15.  Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37.– С. 276-279. 

 

ТЕМА 8. Історична повість Марка Вовчка „Маруся”

План:

1.  Історизм твору: специфіка використання історичного матеріалу, історичний колорит, портрети історичних осіб (Дорошенко, Брюховецький).
2.  Композиційно-сюжетні особливості твору. Мотив дороги.
3.  Образна система повісті. Засоби творення образів Марусі та січовика.
4.  Романтична стилістика твору.
5.  Особливості повісті як твору для дітей.
6.  Доведіть або спростуйте тезу П.Куліша: „Марко Вовчок вводить нас у пізнання характеру і життя народу, і в той же час він наповнює нашу душу теплотою почуттів, які дихають у кожному його слові”.

Тексти

Маруся.

Завдання:

1.  З”ясувати ідейно-художню роль вступного пейзажу у повісті Марка Вовчка „Маруся” (письмово).
2.  Зробити порівняльну характеристику образу козаків-запорожців у романі Є.Гребінки „Чайковский” та образу січовика у повісті Марка Вовчка „Маруся” (письмово).

Література

1.  Вовчок Марко. Маруся. – Львів, 1993.
2.  Ганюкова К. Концептуальні жанрові домінанти української історичної повісті ХІХ-початку ХХ ст.: історична правда і художній домисел // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. – Вип.14. – К., 2002.
3.  Гречанюк С., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ-ХХ ст. – Чернівці, 1997.
4.  Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983. – С.108-113.
5.  Денисюк І. Повернення легендарної „Марусі” // Денисюк І. Літературознавчі та фольклористичні праці: У 3 т., 4 кн. – Т.І. Кн. 1. – К., 2005. – С.379-395.
6.  Засенко О. Марко Вовчок і зарубіжні літератури. – К., 1959. – С.17-26.
7.  Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964.
8.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 224-235.
9.  Крутікова Н. Сторінки творчого життя ( Марко Вовчок в житті і праці ). – К., 1965. – С.222-227.
10.  Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.
11.  Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упор. В.Агеєва. – К., 2002.
12.  Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37. – С.276-279.

ТЕМА 9. Жанр казки у творчості Марка Вовчка

План:

1.  Жанр літературної казки у контексті світового романтизму.
2.  Літературна казка Марка Вовчка: традиції (фольклорні та літературні) і новаторство.
3.  Особливості інтерпретації фольклорного матеріалу у казці Марка Вовчка „Кармелюк”.
4.  Героїчна казка Марка Вовчка „Невільничка”. Історизм твору.
5.  „Дев”ять братів і десята сестриця Галя” Марка Вовчка як зразок романтичної трансформації жанрів (народна балад і казка).

Тексти

Кармелюк. Невільничка. Ведмідь. Дев”ять братів і десята сестриця Галя.

Завдання:

1.  Визначити художню функцію пісні у казці Марка Вовчка „Кармелюк” (письмово).
2.  Зробити художній аналіз казки Марка Вовчка „Ведмідь” (письмово).

Література

1.  Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Від давнини до сучасності. – Т.1. – К., 1960.
2.  Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983. – С.96-108.
3.  Дей О. Народна балада про сестру та братів-розбійників і її опрацювання Марком Вовчком // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.282-310.
4.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.
5.  Засенко О. Марко Вовчок і зарубіжні літератури. – К., 1959.
6.  Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964.
7.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 224-235.
8.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.529-542.
9.  Крутікова Н. Сторінки творчого життя ( Марко Вовчок в житті і праці ). – К., 1965. – С.213-222.
10.  Лобач-Жученко Б.. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.
11.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978.  – С.176-181, 188-208.
12.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20 – 60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.152-167.
13.  Погрібний А. Зорі немеркнучої спалах  (Марко Вовчок) // Погрібний А. Літературні явища і з”яви. – К., 2007. – С.408- 435.
14.  Сиваченко М. До теми: Марко Вовчок і народна казка // Марко Вовчок: Статті і дослідження. – К., 1985. – С.239-281.  
15.  Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37. – С.276-279.

 

ТЕМА 10. Повість Марка Вовчка „Три долі”

План:

1.  Звернення до проблем народної психології, внутрішнього світу людини у прозі Марка Вовчка. „Павло Чорнокрил” як перша спроба психологічного оповідання.
2.  Проблематика повісті „Три долі”. Проблема неспівмірності характерів, мотив фатальної жінки.
3.  Формування характерів та психологічна мотивація поведінки героїв у повісті.
4.  Образ оповідачки. Особливості нарації у повісті.
5.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка: „Найпростіше з її українських оповідань „Три долі” має менший соціальний, але дуже великий психологічний інтерес”.

Тексти 

Чари. Викуп. Отець Андрій. Свекруха. Максим Гримач. Данило Гурч. Павло Чорнокрил. Три долі.

Завдання:

1.  З”ясувати особливості зображення жіночого та чоловічого характерів у прозі Марка Вовчка (письмово).
2.  Визначити жанрову природу твору Марка Вовчка „Три долі” (письмово).

Література

1.  Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Від давнини до сучасності. – Т.1. – К., 1960.
2.  Грицай М. Марко Вовчок. Творчий шлях. – К., 1983. – С.84-88.
3.  Засенко О. Марко Вовчок. – К., 1964.
4.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХL. Марко Вовчок. ХLІ. Марко Вовчок. Творчість. ХLІІ. Критика про Марка Вовчка // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С. 224-235.
5.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.421-436.
6.  Крутікова Н. Сторінки творчого життя (Марко Вовчок в житті і праці). – К., 1965. – С.143-155.
7.  Лобач-Жученко Б. Літопис життя і творчості Марка Вовчка. – К., 1969.
8.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1978. – С.167-170, 176-181, 188-208.
9.  Сиваченко М. Текстологічний аналіз “Народних оповідань” Марка Вовчка // Сиваченко М. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. – К., 1974. – С.70-146.
10.  Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі / Упор. В.Агеєва. – К., 2002.
11.  Франко І. Марія Маркович (Марко Вовчок). Посмертна згадка // Франко І. Зібр. тв.: у 50 т. – Т.37. – С.276-279.

 

ТЕМА 11. Байкарська творчість Леоніда Глібова

План:

1.  Л.Глібов як основоположник реалістичної байки. Зв”язок його байок з українською байкарською традицією і творами І.Крилова.
2.  Байки Л.Глібова 40-60-х років ХІХ ст.: опрацювання криловських фабул, трансформація їх у площину національної дійсності.
3.  Байки перших пореформених років (“Ведмідь-пасічник”, “Громада”, “Мишача рада”, “Хмари”), їх проблематика, ідейна спрямованість і художня форма.
4.  Народність байок Л.Глібова, відтворення українського характеру, звичаїв, побуту, способу життя і мислення української нації.
5.  Ліризм як індивідуальна риса поетичної манери Л.Глібова-байкаря.
6.  Доведіть або спростуйте тезу М.Бондаря: „...в тих чи тих різновидах байки Глібова представлено й синтезовано жанри й жанрові елементи оповідання, новели, притчі, приказки, аполога, казки, гуморески, ліричної медитації, пейзажного вірша...”

Завдання:

1.  Зробити художній аналіз однієї з байок Л.Глібова (на вибір).
2.  Написати письмову роботу на тему: „Традиції та новаторства Л.Глібова у опрацюванні жанру байки та байкових сюжетів”, залучивши до аналізу байкарську творчість письменників початку ХІХ ст. (П.Гулака-Артемовського, П.Білецького-Носенка, Л.Боровиковського, Є.Гребінку).

Тексти 

Вовк і Ягня. Вовк і Кіт. Мишача рада. Лев та Миша. Гадюка і Ягня. Лев на охоті. Мандрівка. Ведмідь-пасічник. Вовк та Зозуля. Хмара. Громада. Мірошник. Охрімова свита. Цуцик. Зозуля й Півень. Лисиця-жалібниця.

Література

1.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.227-237.
2.  Бондар М. Леонід Глібов: негативи, позитиви, маски // Слово і час. – 1997. - № 4. – С. 52-61.
3.  Глібовські читання, присвячені 160-річчю з дня народження поета. – Ніжин, 1987.
4.  Гур’єв Б. Леонід Глібов: Літературний портрет. – К., 1965.
5.  Деркач Б. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983.
6.  Деркач Б. Крилов і розвиток жанру байки в українській дожовтневій літературі. – К., 1977.
7.  Деркач Б. Леонід Глібов: Життя і творчість. – К., 1982.
8.  Зубков С. Видатний байкар // Глібов Л. Твори. – К., 1988. – С5-22.
9.  Колесник П. Творчість Леоніда Глібова // Глібов Л. Твори: У 2 т. – Т.1. - К., 1974. – С.5-25.
10.  Пільгук І. Леонід Глібов: (До 150-річчя з дня народження). – К., 1977.
11.  Сиваченко М., Деко О. Леонід Глібов: Дослідження і матеріали. – К., 1969.

ТЕМА 12. Жанрова різноманітність творчості

Степана Руданського

План:

1.  Жанрово-стильова різноманітність творчості С.Руданського (балади, ліричні вірші, приказки-гуморески).
2.  Традиції романтичної школи в „небилицях” С.Руданського. Інтерпретація фольклорних сюжетів, елементи демонології у баладах.
3.  Мотиви лірики С.Руданського. Жанр „пісні”.
4.  Тематичні групи співомовок. Їх жанрова специфіка:
   1.  художнє опрацювання народних анекдотів;
   2.  позиція оповідача, його функції у співомовках С.Руданського;
   3.  засоби гумору та сатири.
5.  Життя України та українців у співомовках С.Руданського.
6.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка про творчість С.Руданського, яка стала „переходом від тих перших орачів (поетів-романтиків Харківської школи – І.С.) до свобідної та суто ліричної музи Шевченка”.

Тексти 

Вечорниці. Два трупи. Упир. Люба. Хрест на горі. Розмай. Купці. Тополя. Верба.

Сиротина я безродний. Мене забудь. Могила. Пісня. Повій, вітре, на Вкраїну. Ой з-за гори та з-за кручі. П”яниця. Ти не моя. Студент. Наука. Гей, бики! До дуба. Над колискою.

Співомовки.  

Завдання:

1.  З”ясувати прийоми творення національного характеру (українець, поляк, єврей, москаль, циган) у співомовках С.Руданського (письмово).
2.  Зробити художній аналіз однієї з балад С.Руданського (на вибір) (письмово).

Література

1.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С.43-47, 74-79, 152-154, 167-171, 238-253.
2.  Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985. – С.33-76, 92-141.
3.  Гончарук М. Народний поет // Руданський С. Співомовки. – К., 1988. – С.5-29.
4.  Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.415-419.
5.  Історія української літератури: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1996. – С.165-181.
6.  Колесник П. Степан Руданський. – К., 1971. – С.36-65, 68-107.
7.  Колесник П. Степан Руданський // Руданський С. Співомовки. Переклади та переспіви. – К., 1985. – С.5-24.
8.  Пільгук І. Степан Руданський. – К., 1956. – С.21-83.
9.  Сиваченко М. Студії над гуморесками Степана Руданського. – К., 1979.
10.  Франко І. До студій над Ст. Руданським // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.28. - С.219 – 222.
11.  Франко І. Студії над Степаном Руданським. «Ні зле, ні добре». // Там само. – Т. 28. – С.299 – 304.
12.  Цеков Ю. Степан Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1983.

ТЕМА 13. Жанр поеми у творчості С.Руданського

План:

1.  „Байки світові (Лірникові думи)” як твір космогонічного характеру. Джерела поеми.
2.  Алегорична поема-казка „Цар Соловей”. Проблематика твору. Образна система.
3.  Історична основа циклу поем про долю України.
4.  Поема „Мазепа, гетьман український”: проблематика, система образів, особливості потрактування і творення образу І.Мазепи.
5.  Здобутки і прорахунки автора у розробці історичної теми.
6.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка: „Не можна назвати вдатними його історичних поем… Вони інтересні як документи історико-літературні ... Думка написати поетичну хроніку Гетьманщини – думка смілива… але використання її у Руданського вийшло зовсім школярське, майже без ніякої поетичної стійкості”.

Тексти 

Цар Соловей. Байки світовії (Лірникові думи). Мазепа, гетьман український. Іван Скоропада. Павло Полуботок. Вельямін. Павло Апостол. Мініх.

Завдання:

1.  Довести, що шість історичних поем С.Руданського є циклом (письмово).
2.  Зробити порівняльний аналіз творення образу Мазепи у поемі О.Пушкіна „Полтава” та поемі С.Руданського „Мазепа, гетьман український” (письмово).

Література

1.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С. 256-258.
2.  Герасименко В. Степан Руданський. Життя і творчість. – К., 1985. – С.77-92.
3.  Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995. – С.415-419.
4.  Історія української літератури: У 3-х кн. – Кн.2. – К., 1996. – С.165-181.
5.  Колесник П. Степан Руданський. – К., 1971. – С.36-45, 65-67.
6.  Колесник П. Степан Руданський // Руданський С. Співомовки. Переклади та переспіви. – К., 1985. – С.5-24.
7.  Пільгук І. Степан Руданський. – К., 1956. – С.78-98.
8.  Приходько І. Українські класики без фальсифікацій. – Харків, 1997. – С.6-34.  
9.  Цеков Ю. Степан Руданський. Нарис життя і творчості. – К., 1983.

ТЕМА 14. Роман Анатолія Свидницького “Люборацькі”

План:

1.  Історія написання і видання твору. Автобіографізм роману.
2.  “Люборацькі” А.Свидницького і “Нариси бурси” М.Помяловського (типологічний аналіз).
3.  Проблематика роману. Її національний характер.
4.  Жанрово-композиційні особливості твору (сімейна хроніка, соціально-психологічний роман, роман виховання).
5.  Система образів, засоби творення головних персонажів.
6.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка про те, що А.Свидницький показав, „як фактори громадського життя відбиваються в душі і свідомості одиниці і, навпаки, як в душі одної одиниці зароджуються й виростають нові події соціальної дійсності”. 

Тексти

А.Свидницький. Люборацькі.

М.Помяловський. Нариси бурси.

Завдання:

1.  Визначити, яка роль авторських характеристик у творенні психологічних портретів персонажів (письмово).
2.  З”ясувати, як автор у романі інтерпретує проблему „село-місто” (письмово).

Література

1.  Власенко В. Про жанрові дефініції великих форм української дожовтневої прози // Рад. літературознавство. – 1986. - №10. – С.33-43.
2.  Герасименко В. Анатолій Свидницький. – К., 1959.
3.  Гречанюк С. …То для мене школа правди і любові (До 150-річчя з дня народження Анатоля Свидницького // Українська мова і література в школі. – 1984. - №9. – С.20-26.
4.  Данюк Н. Метод психологізації у творчості Анатолія Свидницького // Слово і час. – 2005. - №6. – С.80-83.
5.  Жук Н. Анатоль Свидницький. Літературний портрет. – К., 1987.
6.  Зеров М. Анатоль Свидницький, його постать і твори // Зеров М. Твори: В 2 т. – Т.2. - К., 1990. - С.323-359.
7.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К.,1957. – С.436-446.
8.  Мацевич А. Анатолій Свидницький. – К., 1984.
9.  Міщук Р. Письменник із “орлиним пером” // Свидницький А. Люборацькі. – К., 1984. – С.5 – 23.
10.  Міщук Р.С. Українська оповідна проза 50-60-х років ХІХ ст. – К., 1978.
11.  Сиваченко М. Анатолій Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі. – К., 1962.
12.  Франко І. Анатоль Патрикійович Свидницький (уваги до його “Люборацьких”) // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.27. – С.7-8.
13.  Фігурна Н. Проблема української жінки (на матеріалі роману А.Свидницького „Люборацькі”) // Слово і час. – 1999. - №11. – С.14-16.
14.  Фігурна Н. Проблема „пращурів і нащадків” у романі А.Свидницького „Люборацькі” // Українська мова і література. – 1999. - №40. – С.12.
15.  Хропко П. Анатолій Свидницький // Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси. – К., 1985. – С. 5-26.
16.  Шкандрій М. Денаціоналізація як трагедія: “Люборацькі” Анатолія Свидницького // Шкандрій М. В обіймах імперії: Російська і українська література новітньої доби. – К., 2004. – С.236-246.

 

ТЕМА 15. Жанр оповідання-ідилії у творчості П.Куліша

План:

1.  Жанр ідилії, його інтегрування у систему жанрів української прози.
2.  Античний сюжет як основа оповідання „Орися”. Національна обробка сюжету.
3.  Авторське бачення проблеми пошуку гармонії людського буття у оповіданні „Орися”.
4.  „Теорія культурництва” П.Куліша як ідеологічне підгрунтя оповідання „Дівоче серце”. Образна система твору.
5.  Композиційні особливості оповідань-ідилій П.Куліша.
6.  Доведіть або спростуйте тезу Ю.Бойка-Блохина: „... Куліш мав попри численні внутрішні суперечності абсолютну і непохитну стабільність, а саме вірність українській культурі, віру, що через розвиток культури нація осягне суверенність”.

Тексти 

Орися. Дівоче серце.

Завдання:

1.  З”ясувати, як застосовуються романтичні прийоми у творенні жіночих образів в оповіданнях П.Куліша (письмово).
2.  Визначити ідейно-художню функцію етнографічних описів у оповіданні П.Куліша „Орися” (письмово).

Література

1.  Бернштейн М. Пантелеймон Куліш // Історія української літературної критики. – К., 1988.
2.  Вертій О. Пантелеймон Куліш і народна творчість. – Тернопіль, 1998
3.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.61-64.
4.  Єфремов С. Без синтезу. До життєвої драми Куліша // Єфремов С. Літературно-критичні статті. – К., 1993.
5.  Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: Напрями, течії.- К., 1977. – С. 153-156, 181-186.
6.  Маковей О. Панько Куліш. Огляд його діяльнсоті. – Львів, 1990.
7.  Нахлік Є. Пантелеймон Куліш. – К., 1989.
8.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. – К., 1988. – С. 213-227.
9.  Пільгук І. Пантелеймон Куліш // Куліш П. Вибрані твори. – К., 1969. – С.3-45.
10.  Творчість та ідеологічні шукання Пантелеймона Куліша. – К., 2000.

ТЕМА 16. Роман П.Куліша  “Чорна рада”

План:

1.  Історичні та культурологічні погляди П.Куліша. Концепція негативного впливу козацьких повстань на розвиток української державності і культури.
2.  Традиції і новаторство автора у опрацюванні історичного жанру.
3.  „Чорна рада” як роман ідей. Полемічність роману.
4.  Жанрово-композиційні особливості роману. Романтичне і реалістичне начала.
5.  Узагальнений образ українського суспільства у романі.
6.  Доведіть або спростуйте тезу Є.Нахліка про те, що центральним конфліктом роману „Чорна рада” „є конфлікт ... між державобудівничим і руїнницьким началом в українській історії”.

 

Тексти 

Чорна рада. Листи з хуторів. Колії. Байда, князь Вишневецький.  

Завдання:

1.  „Чорна рада” П.Куліша і „Тарас Бульба” М.Гоголя: типологічне зіставлення (письмово).
2.  З”ясувати, які засоби творення образів використовує письменник при зображенні Сомка та Брюховецького (письмово).

Література

1.  Багрій Р. Шлях сера Вальтера Скотта на Україні… - К., 1993.
2.  Бернштейн М. Пантелеймон Куліш // Історія української літературної критики. – К., 1988.
3.  Бойко М. П.Куліш: Осмислення творчого спадку.– Дніпродзержинськ, 1997. – С.5-17.
4.  Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ-ХХ ст. – Чернівці, 1997. – С.35-44.
5.  Дорошкевич О. Куліш. “Чорна рада” // Реалізм і народність української літератури ХІХ ст. – К., 1986. – С.51-62.  
6.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: ХХХІV. Пантелеймон Куліш. Біографічні праці й канва. ХХХV. Куліш: „Михайло Чарнишенко” та „Україна”. ХХХVІ. Куліш: „Чорна рада”. // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С.185-213.
7.  Єфремов С. Без синтезу. До життєвої драми Куліша // Єфремов С. Літературно-критичні статті. – К., 1993.
8.  Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: Напрями, течії. - К., 1977. – С. 153-156, 181-186.
9.  Козачок Я. Невичерпне джерело для романів історичних… - Тернопіль, 1997.
10.  Куліш П. Щоденник. – К., 1993.
11.  Маковей О. Панько Куліш. Огляд його діяльності. – Львів, 1990.
12.  Нахлік Є. Апокаліпсис Пантелеймона Куліша // Вітчизна. – 1990. - № 10. – С.168-174.
13.  Нахлік Є. Пантелеймон Куліш. – К., 1989.
14.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХ ст. – К., 1988. – С.93-136, 181-189.
15.  Пільгук І. Пантелеймон Куліш // Куліш П. Вибрані твори. – К., 1969. - С.3-45.
16.  Сльоньовська О. „Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали...” Аналіз роману П.Куліша „Чорна рада” // Дивослово. – 1994. - №12. – С.11-16.
17.  Творчість та ідеологічні шукання Пантелеймона Куліша. – К., 2000.
18.  Шкуть Л. Трактування питань національної історії та культури в романі „Чорна рада” П.Куліша та „Хмари” І.Нечуя-Левицького // Українська мова і література в школі. – 1999. - №4. – С.28-33.

ТЕМА 17.Поетична творчість П.Куліша

План:

1.  Мотив скорботи за долю України у поезіях збірки „Досвітки”. Типологічна близькість із творами Т.Шевченка.
2.  Художнє освоєння біблійних сюжетів у поезіях збірок „Досвітки”, „Дзвін”, циклі „Із псалтира”. Жанрові різновиди поезій біблійної тематики (повчання, інвективи, послання, молитви).
3.  Ідеї культурництва у збірці „Хуторна поезія”. І.Франко про „Хуторну поезію” П.Куліша.
4.  Образ „демона тьми” у поезії П.Куліша („Кривавим манівцем...”, „Дума-пересторога”).
5.  Україна у поемах П.Куліша „Настуся”, „Великі проводи”.
6.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка: П.Куліш „...полишив по собі багату літературну спадщину, в якій обік цінного, було багато схибленого, багато суперечностей, а майже ніщо не викінчене так, як би можна було надіятися від його великого таланту”.

Тексти  

Заспів. Народна слава. Солониця. Кумейки. Дунайська дума. Старець. Святиня. З того світу. Люлі-люлі. Настуся. Великі проводи. Варфоломеєві Шевченку. До кобзи. Рідне слово. На двадцяті роковини великого похорону. Слово правди. Пророк. Псалтирна псальма. До Шекспіра. До рідного народу. Варіація первої Давидової псальми. Молитва. На сповіді. До Шевченка. Національний ідеал. На чужій чужині. До Тараса на небеса.Козацький жаль. Побоянщина. Стою один. Піонер. Поетові. „Благословляю час той...”.

Завдання:

1.  Проаналізувати специфіку використання П.Кулішем версифікаційних прийомів та засобів у збірці „Досвітки”, звернувши увагу на строфіку, ритміку, римування (письмово).
2.  З”ясувати особливості осмислення П.Кулішем історичного минулого України у поемі „Великі проводи” (письмово).

Література

1.  Бернштейн М. Пантелеймон Куліш // Історія української літературної критики. – К., 1988.
2.  Бетко І. Філософська поезія Куліша // Філос. і соціол. думка. – 1994. - № 11-12.
3.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи: система жанрів. – К., 1986. – С.133-136, 263-269.
4.  Бунчук Б. Еволюція віршування П.Куліша. – Чернівці, 2002.
5.  Вертій О. Пантелеймон Куліш і народна творчість. – Тернопіль, 1998.
6.  Дорошенко Д. П.О.Куліш, його життя й літературно-громадська діяльність. – К., 1918.
7.  Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поетична діяльність Куліша // Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. - К., 1990. – С.247-293.
8.  Зеров М. Українське письменство ХІХ ст.: „Досвітки”. Літературна діяльність Куліша в 70-90-х рр. // Зеров М. Твори: В 2-х т. - Т. 2. - К., 1990. – С.185-213.  
9.  Єфремов С. Без синтезу. До життєвої драми Куліша // Єфремов С. Літературно-критичні статті. – К., 1993.  
10.  Маковей О. Панько Куліш. Огляд його діяльнсоті. – Львів, 1990.
11.  Нахлік Є. Пантелеймон Куліш. – К., 1989.
12.  Пільгук І. Поетична творчість Пантелеймона Куліша // Куліш П. Поезії. – К., 1970.
13.  Панченко В. Олександрівська “лабораторія” Пантелеймона Куліша // Панченко В. Магічний кристал: Сторінки історії українського письменства. – Кіровоград, 1995. – С.5-19.
14.  Пільгук І. Пантелеймон Куліш // Куліш П. Вибрані твори. – К., 1969.
15.  Творчість та ідеологічні шукання Пантелеймона Куліша. – К., 2000.
16.  Франко І. “Хуторна поезія” П.Куліша // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.26. - С.161-179.

ТЕМА 18. „Українські оповідання” О.Стороженка

План:

1.  Легендарні та пригодницькі сюжети оповідань О.Стороженка, їх національна означеність.
2.  Жанрова система збірки „Українські оповідання”: оповідання-анекдоти, етнографічні оповідання, легендарно-фантастичні оповідання.
3.  Демонологія „Українських оповідань” О.Стороженка.
4.  Образ оповідача в „Українських оповіданнях” О.Стороженка.
5.  Особливості компонування літературного матеріалу у оповіданнях збірки.
6.  Доведіть або спростуйте тезу І.Франка про те, що О.Стороженко не зміг „виробити собі настілько ідейного способу думання і настільки глибокого розуміння людського життя, щоб із талановитого анекдотиста він міг зробитися дійсним художником”.

Тексти 

Се така баба, що чорт їй на махових вилах чоботи оддавав. Два брати. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Дурень. Жонатий чорт. Скарб. Три сестри.

Кіндрат Бубненко-Швидкий. Закоханий чорт. Межигорський дід. Матусине благословення. Чортова корчма. Вуси. Голка. Прокіп Іванович. Дорош. Мірошник.

Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа.

 

Завдання:

1.  Визначити засоби творення образу України в „Українських оповіданнях” О.Стороженка (письмово).
2.  Зробити ідейно-художній аналіз оповідання О.Стороженка „Голка” (письмово).

Література

1.  Бернштейн М. Журнал “Основа” і український літературний процес 50-х-поч. 60-х років ХІХ ст. – К., 1959. – С.182-185.
2.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1999. – С.39-89.
3.  Зеров М. Олекса Стороженко // Зеров М. Твори: В 2-х т. – Т.2. - К., 1990. – С.219-224.
4.  Іщук А. Олекса Стороженко // Стороженко О. Твори: В 2-х т. – Т.1. - К., 1957. – С.5-18. – С.5-18.
5.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.508-529.
6.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х років ХІХ ст. – К., 1978. – С.90-98, 227-232.
7.  Хропко П. Олекса Стороженко і його літературна спадщина // Стороженко О. Марко Проклятий. Оповідання. – К., 1989. – С. 5-20.
8.  Хропко П. Творчість Олекси Слісаренка в контексті української прози і літературно-критичної думки // Рад. літературознавство. – 1888. - №9. – С.15-23.
9.  Шамрай А. Українські оповідання О.Стороженка // Стороженко О. Твори: В 2 т. – Т.1. - К., 1957.

ТЕМА 19. Історія України у прозовій творчості

О.Стороженка

План:

1.  Національне минуле у оповіданнях на історичну тему О.Стороженка:
   1.  Коліївщина та її наслідки у оповіданні „Кіндрат Бубненко-Швидкий”;
   2.  цикл „Оповідання Грицька Клюшника”: образ оповідача, ідеалізація козацького старшинського побуту, хутірських звичаїв.
2.  Джерела роману „Марко Проклятий”. Авторська інтерпретація „мандрівного” сюжету.
3.  Козакофільські настрої письменника у романі „Марко Проклятий”. Позитивний образ козака.
4.  Жанрово-композиційні особливості „Марка Проклятого”. Пригодництво та фантастика у романі.
5.  Засоби творення образу Марка Проклятого.
6.  Доведіть або спростуйте тезу А.Шамрая про О.Стороженка як „як єдиного викінченого нашого романтика в прозі”.

Тексти 

Кіндрат Бубненко-Швидкий. Закоханий чорт. Межигорський дід. Матусине благословення. Чортова корчма. Прокіп Іванович. Дорош. Мірошник.

Споминки про Микиту Леонтійовича Коржа.

Марко Проклятий.

Завдання:

1.  З”ясувати, у чому виявився вплив прози М.Гоголя на формування письменницької манери О.Стороженка (письмово).
2.  Визначити особливості використання портретних характеристик у романі О.Стороженка „Марко Проклятий” (письмово).

Література

1.  Бернштейн М. Журнал “Основа” і український літературний процес 50-х-поч. 60-х років ХІХ ст. – К., 1959.
2.  Зеров М. Олекса Стороженко // Зеров М. Твори: В 2-х т. – Т.2. - К., 1990. - С.219-224.
3.  Іщук А. Олекса Стороженко // Стороженко О. Твори: В 2-х т. – Т.1. - К., 1957. – С.5-18.
4.  Крутікова Н. Гоголь та українська література. – К., 1957. – С.522-529.
5.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х років ХІХ ст. – К., 1978. – С.90-98, 227-232.
6.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х рр. ХІХ ст. – К., 1988. – С.137-142.
7.  Пойда О. Роман “Марко Проклятий” // Слово і час. – 1995. - № 11-12. – С. 23-27.
8.  Хропко П. Олекса Стороженко і його літературна спадщина // Стороженко О. Марко Проклятий. Оповідання. – К., 1989. – С.5-20.
9.  Хропко П. Творчість Олекси Слісаренка в контексті української прози і літературно-критичної думки // Рад. літературознавство. – 1888. - №9. – С.15-23.
10.  Шамрай А. Українські оповідання О.Стороженка // Стороженко О. Твори: В 2 т. – Т.1. - К., 1957.

ТЕМА 20. Поетична творчість Ю.Федьковича

План:

1.  Літературно-естетичні погляди Ю.Федьковича. Поезія „Нива” як своєрідний мистецький маніфест автора.
2.  Образ Т.Шевченка у поезіях „Оскресни, Боян!”, „Осьмий поменник...”, „Співанка”.
3.  Тематично-ідейний зміст поезії Ю.Федьковича:
4.  тема призначення і ролі поета у суспільстві („Сам”, „Доля”, „Убогий легінь”);
5.  зображення народно-визвольного руху, уславлення його керівників („Браття-опришки”, „З окрушків”, поеми „Лук”ян Кобилиця”, „Добуш”);
6.  патріотичні мотиви („Рожа”, „Мій сардак”, „У полі, гей, у полі”);
7.  жовнірська тема („У Вероні”, „Дезертир”, „Золотий лев”, „Рекрут”, поеми „Дезертир”, „Новобранчик”).
8.  Багатоплановість, жанрова специфіка та художні особливості поезії Ю.Федьковича „Пречиста діво, радуйся, Маріє”.
9.  Художня майстерність Ю.Федьковича-поета: поєднання лірики та епосу, особливості метрики (класична і народнопісенна), образно-словесні засоби.
10.  Доведіть або спростуйте тезу О.Маковея про Ю.Федьковича: „...співав так, як народ співає: тут і фразеологія народна, і ритміка народних пісень, і та люба наївність та щирість, якою народ своїми піснями добирається до наших сердець”.

Тексти 

Нічліг. Товариш. Під Маджентов. Думи мої До руського боянства. При відході. Пречиста діво, радуйся, Маріє! Молитва. Русь. Україна. Оскресни, Боян! Співацька добраніч. Святий вечір. Дезертир. В арешті. Співанка. У Вероні. Трупарня. На могилі мого брата. Добуш. Юрій Гінда. Киртчалі. Золотий лев. Стрілецька пригода. Нива. Буковина. Мій сардак.. До мого брата Олекси Чернявського… Зіронько моя. З окрушків. Осьмий поменник Тарасові Шевченкові на вічную пам”ять. Осьмий поменник Тарасові Григоровичеві Шевченці на вічную пам”ять. Дикі думи. Шипітські берези. Що я люблю, в що вірую, на що надіюсь.

 

Завдання:

1.  З”ясувати, як виявляються сатиричні традиції Т.Шевченка у сатирі Ю.Федьковича („Я згадав”, „Страж на Русі”) (письмово).
2.  Зробити ідейно-художній аналіз однієї з поезій Ю.Федьковича, присвячених жовнірській темі (письмово).

Література

1.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986. – С. 48-50, 70-74, 82-84, 131-133, 161-164, 194-196, 204-211, 294-305.
2.  Гуменюк М. Юрій Федькович. – К., 1956.
3.  Гуць Г. Юрій Федькович і західноєвропейська література. – К., 1985.
4.  Загайко П. Вивчення творчості Юрія Федьковича. – К., 1981.
5.  Коржупова А. Юрій Федькович: Літературний портрет. – К., 1963. – С.32-76.
6.  Лесин В. Юрій Федькович. – К., 1984.
7.  Маковей О. Життєпис Осипа Юрія Федьковича. – Львів, 1911.
8.  Маковей О. Шипітські берези: Замітки до кількох поем Федьковича // Юрій Федькович в розвідках і матеріалах. – К., 1958. – С.176-186.
9.  Мельник В. Доля і пісня. – Чернівці, 1990.
10.  Нечиталюк Н. Буковинський Кобзар: Літературно-критичний нарис. – Львів, 1963. – С.34-61.
11.  Пазяк М. Юрій Федькович і народна творчість. – К., 1974. – С.57-134.
12.  Пивоваров М. Юрій Федькович: Літературно-критичний нарис. – К., 1954. – С.24-60.
13.  Пільгук І. Шевченківські традиції в сатирі Юрія Федьковича // Пільгук І. У пошуках художньої правди: Вибрані статті. – К., 1969. – С.176-192.
14.  Погребенник Ф. Юрій Федькович // Федькович Ю. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Листи. – К., 1985. – С.5-31.
15.  Славинський О. Плач Флояри. – К., 1985.
16.  Українка Леся. Малорусские писатели на Буковине // Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. Т.8. – К., 1977. - С.62 - 67.
17.  Франко І. Молодий вік Остапа Федьковича // Франко І. Зібр. творів: У 50 т. – Т.27. – С.149 - 165.
18.  Франко І. Осип-Юрій Федькович (Кілька слів по поводу 25-літнього ювілею його літературної творчості) // Там само. – Т. 27. – С.37 - 40.
19.  Франко І. Осип Гординський-Федькович: Посмертний спогад // Там само. – Т. 27. – С.177 - 181.
20.  Шалата М. Юрій Федькович. – К., 1984.
21.  Юрій Федькович у розвідках і матеріалах. – К., 1958.
22.  Юрійчук М., Івашкевич З. Юрій Федькович. Семінарій. – К., 1981.

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

„Історія української літератури

(40-60-і рр. ХІХ ст.)”

1.  Бернштейн М. Журнал “Основа” і український літературний процес кінця 50–60-х років ХІХ ст. – К., 1959.
2.  Білецький О. Українська література серед інших літератур світу // Білецький О. Зібр. праць: у 5 т. – Т.2. - К.. 1965.
3.  Білецький О. Шляхи розвитку дожовтневого українського літературознавства // Там само. – Т.2.
4.  Бондар М. Поезія пошевченківської епохи. Система жанрів. – К., 1986.
5.  Волинський П. Своєрідність розвитку літературних напрямів в українській літературі ХІХ ст. // Волинський П. З творчого доробку. – К., 1973.
6.  Волинський П., Кобилецький Ю., Пільгук І., Поліщук Ф., Походзіло М., Хропко П. Історія української літератури. Література другої половини ХІХ століття. – К., 1966.
7.  Гончар О. Формування реалізму в художній прозі 50-60-х років // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ-початку ХХ ст. – К., 1991.
8.  Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. – К., 1997.
9.  Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ-ХХ ст. – Чернівці, 1997.
10.  Гром”як Р. Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ ст.). – Тернопіль, 1999.
11.  Дей О. Словник українських псевдонімів та криптонімів: (XVI – XX ст.) – К., 1969.
12.  Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ-поч. ХХ ст. – Л., 1999.
13.  Дігтяр С., Сидоренко Г., Скрипник І., Халимончук А. Історія української літератури (перша половина ХІХ століття). – К., 1980.
14.  Дмитренко М. Особливості громадсько-освітнього руху на Лівобережній Україні у ХІХ ст. – К., 2000.
15.  Єфремов С. Історія українського письменства. – К., 1995.
16.  Животко А. Історія української преси. – К., 1999.
17.  Івашків В. Українська романтична драма 30-80-х років ХІХ ст. – К., 1990.
18.  Історія українського мистецтва: В 6 т. – К., 1969. – Т.4, Кн.1.
19.  Історія української дожовтневої журналістики. – К., 1983.
20.  Історія української літератури другої половини ХІХ століття / За ред В.М.Поважної. – К., 1979.
21.  Історія української літератури ХІХ століття: У 3 кн. – Кн.2. / За ред М.Т.Яценка. – К., 1996.
22.  Історія української літератури: У 2 т. – К., 1987. – Т.1.
23.  Історія української літератури: У 8 т. – К., 1967. – Т.2, 3.
24.  Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: У 3-х кн. / За ред П.Федченка. – К., 1999. – Кн.1, 2.
25.  Історія української літературної критики: Дожовтневий період. – К.. 1988.
26.  Калениченко Н. Українська література ХІХ ст. Напрями, течії.- К., 1977.
27.  Матеріали до вивчення історії української літератури: В 5 т. – К., 1961. – Т.2, 3.
28.  Міщук Р. Українська оповідна проза 50-60-х років ХІХ ст. – К., 1978.
29.  Нариси з історії українського мистецтва. – К., 1966.
30.  Нахлік Є. Українська романтична проза 20-60-х років ХІХст. – К., 1988.
31.  Попович М. Історія української культури. – К., 2001.
32.  Приходько І. Українські класики без фальсифікації. – Харків, 1997.
33.  Сивокінь Г. Одвічний діалог: Українська література і її читач від давнини до сьогодні. – К., 1984.
34.  Українська культура: Лекції / За ред Д.Антоновича. – К., 1993.
35.  Українська література в загальнослов”янському і світовому літературному контексті: В 5 т. – К., 1987. – Т.1, 2.
36.  Українська література в портретах і довідках: Давня література – література ХІХ ст. – К., 2000.
37.  Українська література у системі літератур Європи і Америки (ХІХ-ХХ ст.). – К., 1997.
38.  Українська Літературна Енциклопедія: В. 5-ти т. – Т.1.– К., 1988; Т.2. - К., 1990; Т.3. - К., 1993.
39.  Український драматичний театр. Нариси історії: В 2 т. – К., 1967. – Т.1.
40.  Українські літературні альманахи і збірники ХІХ – початку ХХ ст. / Укл. І.Бойко. – К., 1967.
41.  Українські письменники: Біо-бібліографічний словник: У 5 т. – К., 1963. – Т.2, 3, 4.
42.  Федченко П. Літературна критика на Україні першої половини ХІХ ст. – К., 1982.
43.  Чалий Д. Становлення реалізму в українській літературі (Перша половина ХІХ ст.). – К., 1956.
44.  Чижевський Д. Реалізм в українській літературі. – К., 1999.
45.  Чижевський Д. Історія української літератури (від початків до доби реалізму). –Тернопіль, 1994.
46.  Яценко М. Питання реалізму і позитивний герой в українській літературно-естетичній думці першої половини ХІХ ст. – К.. 1979.

 

КолоквіумИ

з курсу „Історія української літератури

(40-60-і рр. ХІХ ст.)”

Колоквіум (лат. – співбесіда) – це вид навчальної роботи, який проводиться у формі бесіди викладача зі студентом з приводу заздалегідь означеної, достатньо об’ємної теми з вивченого розділу дисципліни, підготовленої студентами до певного строку на основі вказаних матеріалів.

Від екзамену колоквіум як вид контролю відрізняється тим, що охоплює не дисципліну в цілому, навіть не частину її, а тільки окрему тему.

Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка:

питання до колоквіуму

Підготовка і викуп Шевченка з кріпацтва: обставини, персонажі.

Т.Шевченко і петербурзька інтелектуальна еліта (1837-1843).

Перша мандрівка Т.Шевченка на Україну.

Родина Рєпніних у житті Т.Шевченка.

Друга мандрівка Т.Шевченка на Україну.

Альбом Т.Шевченка “Живописная Украина”.

Т.Шевченко-художник.

Т.Шевченко і Кирило-Мефодіївське товариство.

Робота Т.Шевченка у Археографічній комісії.

Перебування Т.Шевченка під слідством у справі Кирило-Мефодіївського товариства.

“Захалявні книжечки” (1847-1850) Т.Шевченка.

Визволення Т.Шевченка із заслання. Перебування у Нижньому Новгороді.

Останній петербурзький період життя Т.Шевченка.

“Кобзар”(1860) Т.Шевченка.

Перепоховання тіла Т.Шевченка.

Періодизація творчості Т.Шевченка. Загальна характеристика кожного періоду.

Еволюція образу жінки-матері у поемах Т.Шевченка.

Художній аналіз поеми Т.Шевченка “Марія”.

Проблематика та новизна порушеної теми у поемі Т.Шевченка “Гайдамаки”.

Жанрова своєрідність та особливості композиції поеми Т.Шевченка “Гайдамаки”.

Романтичний характер поеми Т.Шевченка “Гайдамаки”.

“Кобзар” Т.Шевченка 1840 р. як явище літературного життя 40-х років ХІХ ст.

Осмислення національної історії у поемі Т.Шевченка „Великий льох”.

Жанрово-композиційні особливості поеми Т.Шевченка “Великий льох”.

Образна система поеми Т.Шевченка „Великий льох”.

Еволюція історіософського осмислення минулого у творчості Т.Шевченка.

Мотив національної провини у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Стоїть в селі Суботові…”.

Біблійні жанри у творчості Т.Шевченка (молитва, псалом, пророцтво).

Художній аналіз поезії Т Шевченка “Осії. Глава ХVІ”.

Новаторство та художня майстерність Т.Шевченка у жанрі балади.

Художній аналіз балади Т.Шевченка “Тополя”.

Жанрово-композиційні особливості поеми Т.Шевченка „Сон”.

Поема “Сон” Т.Шевченка як сатира на самодержавно-кріпосницьку систему, засоби реалізації авторського задуму.

Роль історичних ремінісценцій у поемі Т.Шевченка “Сон”. Образ Петра Полуботка.

Жанрова своєрідність та ідейно-тематичне багатство поеми Т.Шевченка “Кавказ”.

Образ російського самодержавства та засоби його творення у поемі Т.Шевченка „Кавказ”.

Інонаціональні мотиви та їх авторське потрактування у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “У Бога за дверима лежала сокира…”.

Проблематика послання “І мертвим, і живим…” Т.Шевченка у контексті творчості періоду "трьох літ“.

Проблематика лірики Т.Шевченка періоду “трьох літ”.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Розрита могила”.

Жанр соціально-побутової поеми у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поеми Т.Шевченка “Наймичка”.

Мотиви й образи поезій циклу “В казематі” Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії  Т.Шевченка “Мені однаково…”.

Жанрове різноманіття поезій циклу “В казематі” Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Садок вишневий…”.

Образи національних героїв у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Іван Підкова”.

Мотиви та образи поезій Т.Шевченка періоду заслання.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Полякам”.

Ідейно-тематичний зміст поеми Т.Шевченка “Неофіти”. Образ нової людини.

Мотиви й образи лірики Т.Шевченка останнього періоду життя і творчості.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Чи не покинуть нам, небого…”.

Ідейно-тематичне спрямування триптиха Т.Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”.

Майбутнє України та шляхи його здобуття у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Заповіт”.

Автобіографічна лірика Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “І виріс я на чужині…”.

Порівняльний аналіз поеми “Наймичка” та однойменної повісті Т.Шевченка.

Повісті Т.Шевченка “Художник”, “Музыкант”.

Біблійні сюжети та образи у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Во Іудеї во дні они…”.

Фольклорні образи та прийоми у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Ой три шляхи широкії…”.

Осмислення Т.Шевченком власних мистецьких завдань.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Думи мої, думи мої…”.

Тираноборчі мотиви у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поеми Т.Шевченка “Царі”.

Мотиви самотності та сирітства у творчості Т.Шевченка.

Художній аналіз поезії Т.Шевченка “Хіба самому написать…”.

Драми Т.Шевченка у контексті розвитку національної драматургії.

 ТЕСТИ

з курсу „Історія української літератури

(40-60-і рр. ХІХ ст.)”

Тести як форма контролю розраховані на ерудицію, а також на спеціальні знання та здібності студентів аналізувати матеріал, на вміння розмірковувати про предмет вивчення. Особливістю тестів є їх інформаційна ємність, тобто вони містять у власній конструкції конкретно-історичні факти, імена, події, дати тощо. Це дає можливість навіть при незнанні студентом точної відповіді розвивати його пізнавальні здібності, знайомити з чимось новим, допомагати згадати те, що забулося тощо.

Виберіть із запропонованих одну чи декілька правильних відповідей:

1.  Серед особливостей української літератури 40-60-х рр. ХІХ ст. є такі:
   •   формування нової жанрової системи;
   •   зародження і формування розвинутого реалізму;
   •   співіснування реалізму з романтизмом;
   •   стильовий синкретизм.

1.  Вкажіть ідейно-художні та проблемно-тематичні особливості романтизму:

•  зображення типового героя у типових обставинах;
•  спрямованість на розкриття соціальних вад, які стають на заваді вільному розвиткові людини;
•  підвищена увага до одиничного, неповторного;
•  ствердження самоцінності людини, народу, нації.

1.  В українській літературі 40-60х рр. ХІХ ст. домінує...
   •   антиклерикальна тематика;
   •   урбаністична тематика;
   •   селянська тематика;
   •   виробнича тематика.

1.  Який твір став програмним документом Кирило-Мефодіївського братства?
   •   „Історія русів”;
   •   „Закон Божий, або Книга буття українського народу” М.Костомарова;
   •   „Повесть об украинском народе” П.Куліша;
   •   „Записки э Южной Руси”.

1.  Яка історико-літературна праця ХVІІІ ст. вплинула на формування ідей Кирило-Мефодіївського братства?

•  Літопис Самовидця;
•  Історія русів;
•  Літопис Г.Граб”янки;
•  Літопис С.Величка.

1.  Хто з учасників Кирило-Мефодіївського братства працював у царині поезії?

•  М.Костомаров;
•  В.Білозерський;
•  М.Гулак;
•  П.Куліш.

1.  Як називалися культурно-освітні демократичні об”єднання, утворені на східних землях України в 60-х рр. ХІХ ст.?
   •   братства;
   •   Просвіти;
   •   Громади;
   •   недільні гуртки.

1.  У якому українському місті була відкрита перша недільна школа?

•  Одеса;
•  Харків;
•  Чернігів;
•  Київ.

1.  Яким роком датується поява Валуєвського циркуляру?
   •  1861;
   •  1863;
   •  1872;
   •  1867.

1.  Основними сферами діяльності Громад стали...
   •  революційна пропаганда;
   •  видання та розповсюдження нелегальної літератури;
   •  організація недільних шкіл;
   •  організація культурно-освітньої, наукової та видавничої роботи.

1.  Який альманах видає протягом 1861 року в Петербурзі П.Куліш?

•  „Хата”;
•  „Молодик”;
•  „Сніп”;
•  „Ластівка”.

1.  Першим українським літературно-науковим вісником стало видання...

•  „Хата”;
•  „Черниговский листок”;
•  „Основа”;
•  „Записки о Южной Руси”.

1.  Хто з українських письменників стає засновником і видавцем тижневика „Черниговский листок”?

•   М.Костомаров;
•  Л.Глібов;
•  П.Куліш;
•  О.Стороженко.

1.  Кого з українських письменників 40-60-х рр. ХІХ ст. вважають першим професійним критиком?
   •  Л.Глібов;
   •  Марко Вовчок;
   •  Т.Шевченко;
   •  П.Куліш.

1.  Хто з діячів українського громадсько-літературного руху входив у редколегію журналу „Основа”?

•  М.Гулак;
•  В.Білозерський;
•  Т.Шевченко;
•  П.Куліш.

1.  Яке українське літературне-наукове видання започаткувало публікацію розвідок з давнього українського письменства?

•  альманах „Киевлянин”;
•  журнал „Основа”;
•  альманах „Ластівка”;
•  „Записки о Южной Руси”.

1.  З яким літературно-науковим виданням пов”язують становлення української професійної критики?

•  „Молодик”;
•  „Ластівка”;
•  „Сніп”;
•  „Основа”.

 

1.  Про кого з українських письменників Д.Чижевський писав, що той – „представник того романтичного типу, який стремить досягнути ідеалу всебічності шляхом постійного руху, постійних змін”?

•  Т.Шевченко;
•  С.Руданський;
•  А.Свидницький;
•  П.Куліш.

1.  Кому з українських письменників 40-60-х років ХІХ ст. належать слова: „Історія мого життя є часткою історії моєї батьківщини”?
   •  П.Кулішу;
   •  Т.Шевченку;
   •  Марку Вовчку;
   •  С.Руданському.

1.  Хто з дослідників творчості Т.Шевченка назвав перший період творчості поета „добою романтичного націоналізму”?

•  І.Франко;
•  П.Куліш;
•  Ю.Івакін;
•  О.Бородін.

1.  Хто був учителем Т.Шевченка у Петербурзькій Академії мистецтв?
   •  І.Сошенко;
     •  О.Венеціанов;
     •  К.Брюллов;
     •  С.Васильченко.

1.  Чий портрет розігрувався у лотареї для збирання коштів з метою викупу Т.Шевченка з кріпацтва?
   •  К.Брюллова;
   •  Є.Гребінки;
   •  В.Жуковського;
   •  О.Пушкіна.

1.  Дата викупу Т.Шевченка з кріпацтва?
   •  22.04.1838;
     •  22.04.1843;
       •  09.03.1838;
       •  10.03.1838.

1.  Який з періодів літературної творчості Т.Шевченка вважається найпліднішим?
   •  1837-1843;
     •  1843-1847;
     •  1847-1857;
     •  1857-1861.

1.  Перша подорож Т.Шевченка в Україну після викупу з кріпацтва відбулася:

•  1840;
•  1843-1844;
•  1859;
•  1845-1847.

1.  Як називалася серія картин Т.Шевченка про історичну Україну?
   •   „Историческая Украина”;
   •   „Живописная Украина”;
   •   „Минувшая Украина”;
   •   „Забытая Украина”.

1.  На чиї кошти було здійснено видання „Кобзаря” Т.Шевченка 1840 року?

•   Є.Гребінка;
•  І.Сошенко;
•  В.Григорович;
•  П.Мартос.

1.  Де Т.Шевченко перебував у час заслання?
   •  Кавказ;
   •  Оренбург;
   •  Казахстан;
   •  Сибір.

1.  Як називалася наукова експедиція, у якій протягом 1848-1849 рр. брав участь Т.Шевченко?
   •  Аральська;
   •  Каспійська;
   •  Азовська;
   •  Каспійсько-Аральська.

1.  Твори Т.Шевченка якого періоду, на думку Ю.Івакіна, можна розглядати як „своєрідний ліричний щоденник, в якому відтворено духовне життя поета”?
   •  ранній період творчості;
     •  період „трьох літ”;
     •  період заслання;
     •  останній період творчості.

1.  Остання мандрівка Т.Шевченка в Україну відбулася у:
   •  1857;
     •  1860;
     •  1859;
     •  1861.

 

1.  Коли був перепохований Т.Шевченко?

•  9 березня 1861 р.;
•  10 березня 1861 р.;
•  22 травня 1861 р.;
•  22 квітня 1861 р.

1.  Який період життя Т.Шевченка відображений у його „Журналі”?
   •  1847-1850;
     •  1847-1857;
     •  1857-1861;
     •  1857-1858.

1.  У який період творчості Т.Шевченка в його поезії відбувається посилення реалістичних тенденцій та політичного пафосу?
   •   1837-1843;
   •  1843-1847;
   •  1847-1857;
   •  1857-1861.

1.  Скільки поезій увійшло до „Кобзаря” (1840) Т.Шевченка?
   •   вісім;

•  двадцять п”ять;
•  десять;
•  п”ятнадцять.

1.  Якою поезією починався „Кобзар” (1840) Т.Шевченка?

•   „Причинна”;
•   „Думи мої, думи мої”;
•  „На вічну пам”ять І.Котляревському”;
•   „Перебендя”.

1.  Романтизм Т.Шевченка вирізняється такими особливостями:

•   втеча у світ фантастики;
•  відсутність почуття національної приреченості;
•  розмежування власного „я” і „я” народу;
•  історіософський універсалізм.

1.  Жанр балади у творчості Т.Шевченка представлений такими творами:

•   „Катерина”;
•  „Причинна”;
•  „Тополя”;
•  „Перебендя”.

1.  Які ознаки романтичної образності використані Т.Шевченком у баладі „Причинна”?
   •  динамічний і драматичний сюжет;
   •  поєднання у творі високого емоційного напруження із буденністю ситуацій, в яких відбуваються події;
   •  зображення емоцій і переживань героїв фольклорними образними засобами;
   •  напружений конфлікт між почуттями та дійсністю.

1.  Новаторство Т.Шевченка у жанрі балади виявляється у таких ознаках:

•   конфлікт тяжіє до соціального;
•  конфлікт побутовий;
•  широке застосування фантастики і містики;
•  відображення звичайних життєвих явищ.

1.  Який твір Т.Шевченка був опублікований у альманасі „Ластівка” (1841)?

•  „Утоплена”;
•  „Катерина”;
•  „Русалка”;
•  „Причинна”.

1.  У якому творі Т.Шевченко використовує фольклорний прийом метаморфози?

•  „Тополя”;
•  „Причинна”;
•  „Мар”яна-черниця”;
•  „Перебендя”.

1.  Які ознаки жанру послання властиві поезії Т.Шевченка „До Основ”яненка”?
   •  повчальність і алегоризм оповіді;
   •  авторські ліричні відступи;
   •  наявність конкретного адресата, що зумовлює прохання, роздуми тощо;
   •  епічність.

1.  Кому і з приводу якої події присвячено поему Т.Шевченка „Катерина”?

•  К.Брюллову з нагоди закінчення Т.Шевченком навчання в Академії художеств;
•  В.Жуковському з нагоди викупу поета з кріпацтва;
•  В.Григоровичу з нагоди викупу поета з кірпацтва;
•  Є.Гребінці з нагоди виходу „Кобзаря” (1840).

1.  Першою в українській літературі ліро-епічною поемою стала поема Т.Шевченка:

•  „Гайдамаки”;
•  „Наймичка”;
•  „Катерина”;
•  „Сова”.

1.  Визначте жанр поеми Т.Шевченка „Катерина”:
   •  ліро-епічна соціально-побутова;
   •  бурлескно-травестійна;
   •  героїко-фантастична;
   •  ліро-епічна історична.

1.  Які з історичних поем Т.Шевченка присвячені боротьбі козацтва з турецько-татарськими завойовниками?

•  „Іван Підкова”;
•  „Гамалія”;
•  „Тарасова ніч”;
•  „Гайдамаки”.

1.  Яка з історичних поем Т.Шевченка починається плачем-піснею козаків-бранців?

•  „Іван Підкова”;
•  „Гамалія”;
•  „Тарасова ніч”;
•  „Гайдамаки”.

1.  Кому була присвячена поема Т.Шевченка „Гайдамаки”?

•  В.Жуковському;
•  І.Сошенку;
•  В.Григоровичу;
•  Є.Гребінці.

1.  Яка історична подія зображена в поемі Т.Шевченка „Гайдамаки”?

•  руйнування Запорізької Січі;
•  Коліївщина;
•  національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького;
•  селянське повстання у селі Турбаї.

1.  Який матеріал став джерельною базою поеми Т.Шевченка „Гайдамаки”?

•  мемуари учасників подій;
•  „Історія русів”;
•  праці європейських істориків;
•  народні перекази.

1.  З якою метою Т.Шевченко у поемі „Гайдамаки” звертається до історичного минулого України?

•  уславлення своїх сучасників;
•  замилування героїчною красою і величчю власного народу, спроможного на захист своїх одвічних людських і національних прав;
•  протиставлення великого минулого і мізерного сучасного;
•  пробудження у сучасників прагнення до волі і боротьби за неї.

1.  Яку дискусію спричинило видання поеми Т.Шевченка „Гайдамаки”?
   •  про місце історичних подій і фактів у літературних творах І половини ХІХ ст.;
   •  про національну свідомість українців;
   •  про неприпустимість включення у літературний твір сцен жорстокості і насильства;
   •  про право україномовної літератури на самостійний повноцінний розвиток.

1.  Які романтичні елементи використані Т.Шевченком у поемі „Гайдамаки”?

•  авторський суб”єктивізм;
•  прийом метаморфози;
•  розірваність композиції;
•  любовний трикутник.

1.  У якій частині поеми „Гайдамаки” Т.Шевченко пояснює власне бачення поетичної творчості?

•   епілог;
•  передмова;
•  звернення до передплатників;
•  вступ.

1.  Примітки до поеми Т.Шевченка „Гайдамаки” складені:

•  Т.Шевченком;
•  В.Григоровичем;
•  М.Максимовичем;
•  М.Костомаровим.

1.  Яка з поем Т.Шевченка присвячена В.Репніній?

•   „Гайдамаки”;
•  „Марія”;
•  „Тризна”;
•  „Слепая”.

1.  Друг Т.Шевченка, художник-ілюстратор рукописного „Кобзаря” (1844):

•  І.Сошенко;
•  Я. де Бальмен;
•  К.Брюллов;
•  В.Штернберг.

1.  У якому році вийшов друком „Чигиринський Кобзар” Т.Шевченка?

•  1840;
•  1845;
•  1844;
•  1860.

1.  У яких творах Т.Шевченка оспівуються подвиги М.Залізняка?

•   „Гайдамаки”;
•  „Гамалія”;
•  „Варнак”;
•  „Холодний Яр”.

1.  У яких історичних творах Т.Шевченка використано матеріали „Історії русів”?

•  „Іван Підкова”;
•  „Тарасова ніч”;
•  „Іржавець”;
•  „Єретик”.

1.  До кого з українських письменників-попередників звертався Т.Шевченко у своїх поезіях?

•  Г.Квітка-Основ”яненко;
•  Г.Сковорода;
•  І.Котляревський;
•  А.Метлинський.

1.  У яких творах Т.Шевченка першого періоду творчості (1837-1843) зустрічається образ народного співця?

•  „Тополя”;
•  „Перебендя”;
•  „Гайдамаки”;
•  „Причинна”.

1.  У чому простежується зміна ідейно-тематичної спрямованості творів Т.Шевченка періоду „трьох літ”?
   •  у соціально-критичній, реалістичній спрямованості творів;
   •  у зверненні до античних образів та сюжетів;
   •  у розробці інонаціональної тематики;
   •  у посиленій увазі до фольклорної образності і поетики.

1.  Яка з поем Т.Шевченка своїм змістом пов”язана з ідеями та боротьбою декабристів?

•  „Юродивий”;
•  „Петрусь”;
•  „Москалева криниця”;
•  „Тризна”.

1.  Який твір, на думку Н.Чамати, став першим зразком політичної сатири у поезії Т.Шевченка?

•  „Гайдамаки”;
•  „Тризна”;
•  „Розрита могила”;
•  „Сон” (1844).

1.  Поезія Т.Шевченка „Розрита могила” побудована у формі:

•  розповіді;
•  оповіді;
•  монологу-сповіді;
•  діалогу-медитації.

1.  Яка історична подія, на думку Т.Шевченка (поезія „Розрита могила”, поема „Великий льох”), стала основною причиною національної трагедії України?

•  руйнування Запорізької Січі;
•  поразка І.Мазепи;
•  Переяславська угода;
•  Берестейська унія.

1.  Який образ стає у Т.Шевченка у період „трьох літ” символом героїчного минулого України?

•  шабля;
•  могила;
•  бандура;
•  козак.

1.  Яке авторське жанрове визначення має поема Т.Шевченка „Сон” (1844)?

•  містерія;
•  поема;
•  комедія;
•  подражаніє.

1.  Що є сюжетно-композиційною основою поеми Т.Шевченка „Сон” (1844)?

•  мандрівка Україною;
•  політ ліричного героя уві сні над просторами Російської імперії;
•  історія формування Російської мперії;
•  російсько-кавказька війна.

1.  З якою метою Т.Шевченко застосовує прийом сну у поемі „Сон” (1844)?

•  приховати справжній сенс поеми від цензури;
•  показати повну панораму суспільного життя Російської імперії ХІХ ст.;
•  передати внутрішній стан ліричного героя;
•  перейти від конкретики до узагальнення.

1.  Хто з українських діячів показаний у поемі Т.Шевченка „Сон” (1844) як ідеальний образ, як символ усіх кривд, що їх зазнала Україна від Петра І?

•  Богдан Хмельницький;
•  Павло Полуботок;
•  Іван Мазепа;
•  Петро Сагайдачний.

1.  Які твори Т.Шевченка присвячені дискусії про роль Коліївщини в українській історії?

•  „Сон”;
•  „Гайдамаки”;
•  „Холодний Яр”;
•  „Іржавець”.

1.  У якому році був написаний „Заповіт” Т.Шевченка?
   •  1861;
   •  1845;
   •  1847;
   •  1857.

1.  Яке авторське жанрове визначення має поема Т.Шевченка „Великий льох”?

•  поема;
•  комедія;
•  містерія;
•  ораторія.

1.  У яких гетьманських столицях відбувається дія у поемі Т.Шевченка „Великий льох”?

•  Суботів;
•  Глухів;
•  Чигирин;
•  Батурин.

1.  Які російські історичні діячі згадуються у поемі Т.Шевченка „Великий льох”?

•  Іван Грозний;
•  Петро І;
•  Микола І;
•  Катерина ІІ.

1.  Який твір періоду „трьох літ” за змістом є епілогом поеми Т.Шевченка „Великий льох”?

•  „Іржавець”;
•  „Холодний Яр”;
•  „Стоїть в селі Суботові...”;
•  „Розрита могила”.

1.  Яка група алегоричних образів у поемі Т.Шевченка „Великий льох” показано у знижено-реалістичному плані?

•  три душі;
•  три ворони;
•  три лірники.

1.  Твір Т.Шевченка, присвячений Якову де Бальмену:

•  „Наймичка”;
•  „Єретик”;
•  „Кавказ”;
•  „І мертвим, і живими, і ненарожденним землякам моїм...”.

1.  Які події спричинили написання Т.Шевченком поеми „Кавказ”?
   •  національно-визвольна війна кавказьких народів (1817-1864);
   •  події часів створення Грузинського царства;
   •  Даргинський похід російської армії проти Шаміля;
   •  турецько-російські війни під командуванням О.Суворова, участь у них горців та українців.

1.  Звідки Т.Шевченком запозичено образ Прометея (поема „Кавказ”)?

•   давньогрецька міфологія;
•   давньоруське язичництво;
•  християнство;
•  буддизм.

 

1.  Яка частина поеми Т.Шевченка „Кавказ” є поетичним звертанням до Якова де Бальмена?

•  вступ;
•  монолог російського царизму;
•  ліричний епілог;
•  звертання до Ісуса Христа: „За кого ж ти розіп”явся...”.

1.  Який реальний історико-суспільний матеріал ліг в основу поеми Т.Шевченка „Кавказ”?

•  Російсько-турецька війна;
•  Російсько-японська війна;
•  селянська реформа 1861 р.;
•  Російсько-кавказька війна.

1.  Яку поему Т.Шевченка І.Франко назвав „гнівною інвективою”?

•  „Сон” (1844);
•  „Кавказ”;
•  „І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...”;
•  „Єретик”.

1.  Про якого історичного діяча йдеть у поемі Т.Шевченка „Єретик”?

•   Копернік;
•  Галілео Галілей;
•  Ян Гус;
•  Джордано Бруно.

1.  Які події відтворено у історичній соціально-політичній поемі Т.Шевченка „Єретик”?
   •  події європейського середньовіччя;
   •  гуситські війни;
   •  часи перших християн;
   •  укладання Берестейської унії.

1.  Кому присвячено поему Т.Шевченка „Єретик”?

•  Я.де Бальмену;
•  П.Шафарикові;
•  Я Колларові;
•  М.Щепкіну.

1.  Яка основана тема розробляється у поемі Т.Шевченка „Єретик”?

•  тема національно-визвольної боротьби пригноблених народів;
•  тема міжконфесійної боротьби;
•  тема боротьби за державну незалежність4
•  тема антивоєнної боротьби.

1.  До якого слов”янського народу звертається у своєму монологі Іван Гус (поема Т.Шевченка „Єретик”)?

•  українці;
•  чехи;
•  поляки;
•  болгари.

1.  Суспільно-побутовий колорит якої історичної доби відтворено у п”єсі Т.Шевченка „Назар Стодоля”?

•   кінець ХVІ – початок ХVІІ ст.;
•  друга половина ХVІІ ст.;
•  середина ХVІІІ ст.;
•  середина ХІХ ст.

1.  З якими історичними подіями пов”язаний зміст поеми Т.Шевченка „Іржавець”?

•  події російсько-кавказької війни;
•  події після російсько-шведської війни;
•  події російсько-турецької війни;
•  події російсько-японської війни.

1.  Які соціальні верстви українського народу є адресатом послання Т.Шевченка „І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм...”?

•  українське селянство;
•  українське панство;
•  українська інтелігенція;
•  українське священництво.

1.  У якій з поем Т.Шевченка, присвячених темі трагедії жінки-матері, наявні елементи сентименталізму?

•  „Катерина”;
•  „Наймичка”;
•  „Сова”;
•  „Марія”.

1.  До яких поем Т.Шевченка епіграфом є висловлювання з Біблії?

•  „Неофіти”;
•  „Москалева криниця”;
•  „Великий льох”;
•  „Саул”.

1.  Скільки поетичних текстів включає цикл Т.Шевченка „Давидові псалми”?

•  13;
•  10;
•  25;
•  14.

1.  Цикл Т.Шевченка „В казематі” присвячено:

•  декабристам;
•  ув”язненим кириломефодіївцям;
•  загиблим у російсько-турецькій війні;
•  рідним сестрам.

1.  Скільки поезій входить до циклу Т.Шевченка „В казематі”?

•  10;
•  13;
•  14;
•  7.

1.  Який головний мотив поезій циклу Т.Шевченка „В казематі”?
   •  протест проти сваволі кріпосників;
   •  утвердження ідеї християнського смиріння;
   •  заклик бути вірним своєму народові і Батьківщині, жити і працювати задля її блага і свободи;
   •  заклик до збройного повстання.

1.  У яких поезіях циклу Т.Шевченка „В казематі” використано народно-пісенні мотиви?

•  „Ой одна я, одна...”;
•  „Рано-вранці новобранці...”;
•  „Косар”;
•  „Садок вишневий коло хати”.

1.  У якій поезії циклу Т.Шевченка „В казематі” використано аксесуари романтичної балади?

•  „Садок вишневий коло хати”;
•  „За байраком байраком”;
•  „Косар”;
•  „Рано-вранці новобранці...”.

1.  Який вірш циклу Т.Шевченка „В казематі” за своєю жанровою природою є ідилією?

•  „Весело сонечко ховалось...”;
•  „Садок вишневий коло хати”;
•  „Ой три шляхи широкої”;
•  „За байраком байрак”.

1.  Про яку поезію Т.Шевченка із циклу „В казематі” І.Франко писав: „..перший рядок торкає органів зору, другий – слуху, третій – зору і дотику; спеціально кольористичних акцентів немає зовсім, а проте цілісність – український вечір – встає перед нашою уявою з усіма своїми кольорами, контурами і гуками як жива...”?
   •  „За байраком байрак...”;
   •  „Ой одна я, одна...”;
   •  „Садок вишневий коло хати...”;
   •  „Ой три шляхи широкії...”.

1.  Який жанр у творчості Т.Шевченка характеризується обов”язковою наявністю адресата?

•  думка;
•  подражаніє;
•  послання;
•  поема.

1.  У якій з поезій циклу Т.Шевченка „В казематі” показаний традиційний для народної творчості образ смерті?

•  „За байраком байрак”;
•  „Косар”;
•  „Ой три шляхи широкії”;
•  „Рано-вранці новобранці”.

1.  Кому із кириломефодіївців Т.Шевченко присвячує поезію „Веселе сонечко ховалось” (цикл „В казематі”)?

•  П.Кулішу;
•  В.Білозерському;
•  М.Гулак;
•  М.Костомаров.

1.  Яка з євангельських притч стає наскрізною у творчості Т.Шевченка?

•  притча про доброго самарянина;
•  притча про сіяча;
•  притча про блудного сина;
•  притча про загублену вівцю й загублену

1.  Яка з повістей Т.Шевченка написана у формі подорожніх нотаток?

•  „Варнак”;
•  „Прогулка с удовольствием и не без морали”;
•  „Художник”;
•  „Музыкант”.

1.  У яких повістях Т.Шевченко порушує тему життя митця в кріпосницькому суспільстві?

•  „Прогулка с удовольствием и не без морали”;
•  „Художник”;
•  „Варнак”;
•  „Наймичка”.

1.  Які з повістей Т.Шевченка є переробкою сюжетів поем?

•  „Княжна”;
•  „Варнак”;
•  „Художник”;
•  „Музыкант”.

1.  Для яких поетичних текстів Т.Шевченко запозичив мотиви із старозавітних біблійних книг?

•  „Давидові псалми”;
•  „Марія”;
•  „Подражаніє Едуарду Сові”;
•  „Саул”.

1.  Які твори Т.Шевченка розробляють інонаціональні мотиви?

•  „Єретик”;
•  „Огні горять, музика грає...”;
•  „У Бога за дверима лежала сокира”;
•  „Саул”.

1.  У яких поезіях Т.Шевченка періоду „невольничої лірики” виявляються автобіографічні мотиви?

•  „Один у другого питаєм...”;
•  „Не гріє сонце на чужині”;
•  „І золотої, й дорогої...”;
•  „А нумо знову віршувать...”.

1.  У якій з поем Т.Шевченка періоду заслання використано літописний сюжет про викрадення київським князем Володимиром полоцької княгині Рогніди?

•  „Іржавець”;
•  „Титарівна”;
•  „Княжна”;
•  „Царі”.

1.  В основу якої поезії Т.Шевченка періоду заслання покладена народна казахська легенда про „святе дерево”?

•  „Один у другого питаєм...”;
•  „І небо невмите, і заспані хмари...”;
•  „У бога за дверима лежала сокира...”;
•  „Меж скалами, неначе злодій...”.

1.  У яких творах Т.Шевченка порушена проблема українсько-польських взаємин?

•  „Ще як були ми козаками...”;
•  „Буває, іноді старий...”;
•  „Якби ви знали, паничі...”;
•  „Буває, в неволі іноді згадаю...”.

1.  Час появи автобіографії Т.Шевченка:

•  1845;
•  1847;
•  1857;
•  1860.

1.  Яка з поем Т.Шевченка написана на основі євангельського сюжету?

•  „Неофіти”;
•  „Юродивий”;
•  „Марія”;
•  „Великий льох”.

1.  Поема Т.Шевченка „Неофіти” розповідає про :

•  події староримської історії;
•  події євангельського оповідання;
•  події української історії;
•  сучасні поетові події.

1.  Яку „нову правду” проповідують неофіти у однойменній поемі Т.Шевченка?
   •  про занепад Римської імперії;
   •  про необхідність боротьби проти римської тиранії;
   •  про виникнення і утвердження християнства;
   •  про перемогу у війні над франками.

1.  Образ кесаря Нерона (Т.Шевченко „Неофіти”) є алегоричним втіленням:

•  Миколи І;
•  Олексія Михайловича;
•  Володимира Хрестителя;
•  Ярослава Мудрого.

1.  Про яку із своїх поем Т.Шевченко писав, що вона „... притчею стане / Розпинателям народним, / Грядущим тиранам...”?

•  „Юродивий”;
•  „Кавказ”;
•  „Марія”;
•  „Неофіти”.

1.  В основі якої поеми Т.Шевченка лежить дійсний факт із життя звичайного російського чиновництва?

•  „Юродивий”;
•  „Неофіти”;
•  „Марія”;
•  „Іржавець”.

1.  Поема Т.Шевченка „Неофіти” присвячена:

•  В.Жуковському;
•  Я.де Бальмену;
•  Ф.Толстому;
•  М.Щепкіну.

1.  Який основний зміст поезії Т.Шевченка „Ісаія. Глава 35”?

•  пророцтво про кінець світу;
•  пророцтво про щасливе майбутнє;
•  пророцтво про народження Месії;
•  пророцтво про знищення держави.

1.  Кого із старозавітних пророків наслідує Т.Шевченко у поезії останніх років життя?

•  Даниїл;
•  Єзекиїль;
•  Осія;
•  Йона.

1.  Який із творів Т.Шевченка останніх років життя, окрім „Ісаія. Глава 35”, побудований на позитивному пророцтві?

•  „Подражаніє Ієзекиїлю. Глава 19”;
•  „Во Іудеї во дні они...”;
•  „І Архімед, і Галілей...”;
•  „Світе ясний! Світе тихий!”.

1.  Які уривки „Слова про Ігорів похід” були перекладені Т.Шевченком?

•  Золоте слово Святослава;
•  Бій на ріці Каялі;
•  Плач Ярославни;
•  Вступ.

1.  Як називався посібник для навчання грамоти українською мовою в недільних школах, укладений Т.Шевченка?

•  „Букварь”;
•  „Букварь южнорусский”;
•  „Грамотка”;
•  „Читанка”.

1.  У якій із поезій триптиха „Доля. Муза. Слава” Т.Шевченко використав бурлескну традицію?

•  „Доля”;
•  „Муза”;
•  „Слава”.

1.  Останнім твором Т.Шевченка є поезія:

•  „І день іде, і ніч іде...”;
•  „Якби з ким сісти хліба з”їсти...”;
•  „О люди! люди небораки!”;
•  „Чи не покинуть нам, небого...”.

1.  Світове значення літературної творчості Т.Шевченка виявляється:
   •  у зверненні до сторінок національної історії;
   •  у розробці образу жінки-матері;
   •  в утвердженні українського світу як самодостатнього предмета зображення;
   •  у популяризації української народної поетичної творчості.

1.  Який твір Т.Шевченко присвятив Марку Вовчку?

•  „Я не нездужаю, нівроку...”;
•  „Сон” („На панщині пшеницю жала...”);
•  „Марія”;
•  „Титарівна-Немирівна...”.

1.  Кого із своїх сучасників-письменників Т.Шевченко назвав „обличителем жестоких людей неситих”?

•  П.Куліша;
•  М.Костомарова;
•  Марка Вовчка;
•  Є.Гребінку.

1.  З яким виданням активно співпрацювала Марко Вовчок, публікуючи власні твори та переклади?
   •  „Русалка Дністрова”;
   •  „Основа”;
   •  „Отечественные записки”;
   •  „Колокол”.

1.  Хто став першим редактором і видавцем „Народних оповідань” Марка Вовчка?

•  О.Маркович;
•  П.Куліш;
•  І.Тургенєв;
•  Д.Писарєв.

1.  Соціальний мотив є визначальним у оповіданнях Марка Вовчка:

•  „Сон”;
•  „Отець Андрій”;
•  „Козачка”;
•  „Одарка”.

1.  Серед особливостей компонування оповідань Марка Вовчка є такі:

•  тричленна структура;
•  простий однолінійний сюжет;
•  багатолінійний сюжет;
•  значна кількість позасюжетних елементів.

1.  Яке з оповідань Марка Вовчка порушує тему солдатчини?

•  „Козачка”;
•  „Два сини”;
•  „Сестра”;
•  „Чумак”.

1.  „Ліро-епічними поемами в прозі” О.Білецький назвав у творчості Марка Вовчка:

•  „Народні оповідання”;
•  „Листи з Парижа”;
•  „Рассказы из народного русского быта”;
•   казки „Кармелюк”, „Невільничка”.

1.  Які з оповідань Марка Вовчка мають баладну основу?

•  „Сон”;
•  „Свекруха”;
•  „Данило Гурч”;
•  „Чари”.

1.  Чим баладні оповідання Марка Вовчка відрізняються від фольклорної балади?

•  детальне виписування характерів;
•  соціально-побутовий конфлікт;
•  фантастичний елемент;
•  поглиблення психологічної та моральної проблематики.

1.  Які романтичні тенденції виявляються у баладних оповіданнях Марка Вовчка?

•  емоційно-експресивна настроєвість;
•  антитетична система образів;
•  мотив національного смутку;
•  конфлікт мрії і дійсності.

1.  Які ознаки відрізняють нарацію Марка Вочка від нарації Г.Квітки-Основ”яненка?

•  відсутність дидактичних настанов;
•  введення у нарацію роздумів персонажів;
•  вияв авторської ідеї у сюжетові, а не у мовленні наратора;
•  моралізаторство.

1.  Першою в українській літературі соціальною повістю став твір:

•  „Прогулка с удовольствием и не без морали” Т.Шевченка;
•  „Варнак” Т.Шевченка;
•  „Січові гості” П.Куліша;
•  „Інститутка” Марка Вовчка;

1.  У якому із творів Марка Вовчка лейтмотивом проходить думка: „Любо на волі дихнути”?

•  „Ледащиця”;
•  „Інститутка”;
•  „Два сини”;
•  „Козачка”.

1.  У який час відбуваються події у повісті Марка Вовчка „Маруся”?

•  кінець ХVІ ст.;
•  початок ХVІІ ст.;
•  60-і рр. ХVІІ ст.;
•  ІІ половина ХVІІІ ст.

1.  Які історичні особи представлені у повісті Марка Вовчка „Маруся”?

•  Б.Хмельницький;
•  П.Дорошенко;
•  І.Брюховецький;
•  І.Мазепа.

1.  Які риси притаманні образові січовика у повісті Марка Вовчка „Маруся”?

•  характерництво;
•  патріотизм;
•  грубуватість;
•  емоційність.

1.  Які з казок Марка Вовчка мають історичне підгрунтя?

•  „Дев”ять братів і десята сестриця Галя”;
•  „Кармелюк”;
•  „Ведмідь”;
•  „Невільничка”;

1.  Які з художніх особливостей повісті Марка Вовчка „Кармелюк” дають підстави характеризувати її як казку?

•  алегоричність;
•  відсутність точного географічного і часового прикріплення дії;
•  несподіваний поворот дії;
•  „чарівність”.

1.  Яка з повістей Марка Вовчка має баладну основу?

•  „Кармелюк”;
•  „Невільничка”;
•  „Маруся”;
•  „Дев”ять братів і десята сестриця Галя”.

1.  У якій повісті-казці Марко Вовчок вдається до зіставлення „минуле-сучасне”?

•  „Невільничка”;
•  „Кармелюк”;
•  „Ведмідь”;
•  „Дев”ять братів і десята сестриця Галя”.

1.  Який твір Марка Вовчка написаний у формі мемуарів?

•  „Живая душа”;
•  „В глуши”;
•  „Записки причетника”;
•  „Игрушечка”.

1.  Яка з повістей Марка Вовчка, на думку І.Франка, „має менший соціальний, але дуже великий психологічний інтерес”?

•  „Три долі”;
•  „Інститутка”;
•  „Кармелюк”;
•  „Маруся”.

1.  Який з російськомовних романів Марка Вовчка має автобіографічну основу?

•  „Записки причетника”;
•  „Живая душа”;
•  „В глуши”;
•  „Отдых в деревне”.

1.  Хто з персонажів роману Марка Вовчка „Живая душа” є типом „нової людини”?

•  Павло Іванович Протасов;
•  Надія Сергіївна Рославлєва;
•  Загайний;
•  Роман Аркадійович Квач.

1.  У якому творі, на думку Марка Вовчка, подано „верное и нелицеприятное изображение быта, нравов и обычаев священнослужительских”?

•  „Сестра”;
•  „Отець Андрій””
•  „Записки причетника”;
•  „Саша”.

1.  Яке із „Рассказов из народного русского быта” Марка Вовчка за змістом близьке до оповідання „Ледащиця”?

•  „Саша”;
•  „Маша”;
•  „Купеческая дочка”;
•  „Игрушечка”.

1.  Хто з українських критиків стверджував, що „Глібов трохи припізнився зі своїми байками”?
   •  П.Куліш;
   •  М.Драгоманов;
   •  І.Пипін;
   •  О.Кониський.

1.  Творчість якого поета-байкаря стала для Л.Глібова першозразком?

•  І.Красіцький;
•  Г.Сковорода;
•  Л.Боровиковський;
•  І.Крилов.

1.  Якими засобами Л.Глібову вдається надати сюжетам І.Крилова нового оригінального звучання?

•  введення етнографічних описів;
•  мотивація вчинків персонажів;
•  введення широких діалогів;
•  розширення моралізаторської частини.

1.  Яка сфера дільності Л.Глібова, на думку І.Франка, є „головним титулом заслуги” письменника?
   •  видавнича діяльність;
   •  байкарська творчість;
   •  педагогічна діяльність;
   •  творчість для дітей.

1.  У яких байках Л.Глібова наявне ліричне начало?

•  „Осел і Хазіїн”;
•  „Вовк та Ягня”;
•  „Цяцькований Осел”;
•  „Мальований Стовп”.

1.  Які лексичні засоби інтимізують розповідь у байках Л.Глібова?

•  емоційно-експресивні слова;
•  професійна лексика;
•  зменшено-пестливі форми;
•  архаїзми.

1.  У чому виявилося новаторство Л.Глібова-байкаря?

•  ліризація байки;
•  збільшення обсягу моралі байки;
•  психологізація байки;
•  посилення алегоричності образів і сюжетів.

1.  Яка байка Л.Глібова за своїм тематично-ідейним змістом близько до байки Є.Гребінки „Ведмежий суд”?
   •  „Вовк і Ягня”;
   •  „Щука”;
   •  „Ведмідь-пасічник”;
   •  „Мишача рада”.
2.  Якими засобами Л.Глібов у своїх байках створює індивідуалізовані характери персонажів?

•  побутово-етнографічні деталі;
•  мовна характеристика;
•  портрет;
•  авторська характеристика.

1.  У яких байках Л.Глібов висміює окремі побутові людські вади?

•  „Цуцик”;
•  „Лисиця й Виноград”;
•  „Лев на облаві”;
•  „Мальований Стовп”.

1.  Який твір Л.Глібова І.Франко зарахував до „правдивих перлин української лірики”?

•  „Зіронька”;
•  „У степу;”
•  „Над Дніпром”;
•  „Журба”.

1.  Як Л.Глібов визначає жанр своєї поезії „Квіткове весілля”?
   •  байка;
   •  алегоричний жанр;
   •  казка;
   •  анекдот.

1.  Як Л.Глібов подає відгадки до загадок у циклі „Загадки й відгадки”?

•  вміщує після тексту загадки;
•  вміщує у самому тексті;
•  загадки мають форму акровірша, де відгадкою є слово, що складається з перших літер рядків;
•  вміщує у кінці циклу після всіх загадок.

1.  Який жанр курйозної поезії відроджує у своїй творчості для дітей Л.Глібов?

•  паліндром;
•  акровірш;
•  кабалістичний вірш;
•  фігурний вірш.

1.  Про кого з українських письменників 40-60-х рр. ХІХ ст. І.Франко писав, що той належить „до тих талановитих, а нещасних людей, котрих чи то життя, чи то зла доля ламають у цвіті літ”?

•  С.Руданський;
•  О.Стороженко;
•  А.Свидницький;
•  Л.Глібов.

1.  У кого з українських письменників 40-60-х рр.ХІХ ст. у його ранній поезії з”являється образ Залізняка – українського „Гарибальдія”?

•  С.Руданський;
•  О.Стороженко;
•  П.Куліш;
•  А.Свидницький.

1.  У якому з етнографічно-фольклорних нарисів А.Свидницький вперше в українській фольклористиці систематизує народні весняні обряди?

•  „Злий дух”;
•  „Великдень у подолян”;
•  „Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи й примхливі оповідання люду українського”.

1.  У яких українських періодичних виданнях публікував свої твори А.Свидницький?

•  „Черниговский листок”;
•  „Галичанин”;
•  „Основа”;
•  „Вечерниці”.

1.  У якому році і в якому періодичному виданні був опублікований роман А.Свидницького „Люборацькі”?

•  1863, „Черниговский листок”;
•  1862, „Основа”;
•  1886, „Основа”;
•  1886, „Зоря”.

1.  Який український письменник був причетний до першої публікації роману А.Свидницького „Люборацькі”?

•  П.Куліш;
•  І.Франко;
•  С.Руданський;
•  І.Нечуй-Левицький.

1.  Роман А.Свидницького „Люборацькі” має таке авторське жанрове визначення:

•  хроніка;
•  повість-хроніка;
•  сімейна хроніка;
•  роман-хроніка.

1.  Які ознаки твору „Люборацькі” А.Свидницького дають підстави для його характеристики як роману виховання?

•  порушені актуальні проблеми виховання;
•  конфлікт має соціально-побутовий характер;
•  багатолінійний сюжет;
•  герой перебуває у динамічному процесі формування.

1.  Яке традиційне жанрове визначення роману А.Свидницького „Люборацькі” побутує в українському літературознавстві?

•  роман виховання;
•  соціально-психологічний роман;
•  сімейна хроніка;
•  соціально-психологічна повість.

1.  Які композиційні особливості властиві романові А.Свидницького „Люборацькі”?

•  причинно-наслідковий сюжет;
•  хронологічні зміщення;
•  значна кількість описів;
•  багатолінійний сюжет;

1.  Хто з персонажів роману А.Свидницького „Люборацькі” є втіленням позитивного авторського ідеалу?

•  Мася Люборацька;
•  Антось Люборацький;
•  Тимоха Петропавловський;
•  Гервасій Люборацький.

1.  Які українські письменники 40-60-х рр. ХІХ ст. починають розробляти антиклерикальну тему?

•  Марко Вовчок;
•  А.Свидницький;
•  О.Стороженко;
•  П.Куліш.

1.  Яке з оповідань А.Свидницького присвячене проблемі освіти та виховання?
   •  „Два упрямых”;
   •  „Гаврусь и Катруся”;
   •  „Пачковозы”;
   •  „Жебраки”.

1.  Про кого з українських поетів 40-60-х рр. ХІХ ст. І.Франко писав: „[У ньому] ... має Україна одного з тих поетів, що за життя писали багато, а за злиднями приватного і публічного життя публікували дуже мало...”?

•  А.Свидницький;
•  С.Руданський;
•  Л.Глібов;
•  Ю.Федькович.

1.  Який твір 40-60-х рр. ХІХ ст. став першим соціально-психологічним романом в українській літературі?

•  „Живая душа” Марко Вовчок;
•  „Чорна рада” П.Куліша;
•  „Люборацькі” А.Свидницького;
•  „Марко Проклятий” О.Стороженка.

1.  Про кого з український письменників Б.Лепкий писав: „Не сміхун він, а козак-невмірака, невгнутий лицар українського слова”?

•  Л.Глібов;
•  О.Стороженко;
•  С.Руданський;
•  П.Куліш.

1.  Хто з українських істориків літератури писав про історичні поеми С.Руданського, що „вони інтересні як документи істориколітературні...”?

•  С.Єфремов;
•  Д.Чижевський;
•  О.Білецький;
•  І.Франко;

1.  Який навчальний заклад закінчив С.Руданський?

•  Харківський університет;
•  Петербурзьку військово-медичну академію;
•  Київську духовну академію;
•  Київський університет імені святого Володимира.

1.  Хто підготував до видання і видав посмертну збірку С.Руданського „Співомовки” (1880, Київ)?

•  Олена Пчілка;
•  М.Драгоманов;
•  І.Нечуй-Левицький;
•  П.Куліш.

1.  На який з трьох періодів творчості С.Руданського припадає переважно перекладацька діяльність?

•  Кам”янець-подільський період (1851-1855);
•  Петербурзький період (1855-1861);
•  Ялтинський період (1861-1873).

1.  Як, за І.Франком, називається специфічний жанр епічної поезії, запроваджений в літературу С.Руданським?

•  приказка;
•  співомовка;
•  скаржка;
•  небилиця.

1.  Як називає С.Руданський свої твори баладного характеру?

•  приказки;
•  небилиці;
•  пісні;
•  співи.

1.  Як визначає С.Руданський жанрову природу поезії „Повій, вітер, на Вкраїну...”?
   •  пісня;
   •  балада;
   •  романс;
   •  елегія.

1.  Яка з поезій С.Руданського написана у формі монолога-звертання?

•  „Студент”;
•  „Наука”;
•  „До України”;
•  „Псалом 136”.

1.  Яка із названих поезій С.Руданського за жанром є віршем-автопортретом?

•  „Наука”;
•  „Сиротина я безродний”;
•  „Над колискою”;
•  „Студент”.

1.  Який твір 40-60-х рр. ХІХ ст. є авторською варіацією міфу про героя-національного основоположника?

•  П.Куліш „Січові гості”;
•  С.Руданський „Цар Соловей”;
•  Марко Вовчок „Маруся”;
•  О.Стороженко „Марко Проклятий”.

1.  У якому із розроблюваних жанрів С.Руданський, на думку І.Франка, виявив себе „найоригінальнішим і заразом найбільш народним” поетом?
   •  балади;
   •  ліро-епічні поеми;
   •  співомовки;
   •  пісенна лірика.

1.  У якому з епічних творів С.Руданський викладає народну інтерпретацію біблійних сюжетів?

•  „Цар Соловей”;
•  „Байки світовії (Лірникові думи)”;
•  „Мініх”;
•  „Хрест на горі”.

1.  Яка з поезій С.Руданського порушує проблему етичного вибору людини?

•  „П”яниця”;
•  „Студент”;
•  „Моя смерть”;
•  „Наука”.

1.  Яке основне історіографічне джерело використано С.Руданським при написанні історичних поем?

•  Літопис Самовидця;
•  Літопис Г.Граб”янки;
•  Літопис С.Величка;
•  Історія русів.

1.  У якій з історичних поем С.Руданський порушує тему соборності та державності України: „Тепер би нам підійнятись / З неволі на волю... / І від Дінця і Орелі / По самі Карпати / Могучеє та сильнеє / Царство збудувати!”?

•  „Мазепа, гетьман український”;
•  „Іван Скоропада”;
•  „Павло Полуботок”;
•  „Павло Апостол”.

1.  Яка з балад С.Руданського написана на основі народних переказів про продаж душі дияволові?
   •  „Два трупи”;
   •  „Хрест на горі”;
   •  „Упир”;
   •  „Розмай”.

1.  Яку метричну схему використав С.Руданський у поемі „Олег – князь Київський”?

•  чотиристопний амфібрахій;
•  коломийковий розмір;
•  гекзаметр;
•  тринадцятискладник.;
•  

1.  Яка з поем С.Руданського стала відгуком на ідеї панславізму?

•  „Іван Скоропада””
•  „Байки світовії (Лірникові думи)”;
•  „Цар Соловей”;
•  „Павло Полуботок”.

1.  Хто з українських поетів здійснив переклад Гомерової „Іліади”?

•  П.Куліш;
•  Л.Глібов;
•  С.Руданський;
•  Т.Шевченко.

1.  Про кого з українських письменників 40-60-х рр. ХІХ ст. С Єфремов писав, що той „стояв якось осторонь од українського руху і як письменник жив здебільшого або в минулому або в фантастичних вигадках кохався...”?

•  П.Куліш;
•  С.Руданський;
•  О.Стороженко;
•  Ю.Федькович.

1.  З яким українським часописом активно співпрацював О.Стороженко?

•  „Вечерниці”;
•  „Черниговский листок”;
•  „Галичанин”;
•  „Основа”

1.  Яку назву мала збірка оповідань О.Стороженка?

•  „Народні оповідання”;
•  „Українські оповідання”;
•  „Оповідання з народних уст”;
•  „Оповідання Грицька Ключника”.

1.  Ім”я якого письменника згадується в оповіданнях О.Стороженка „Матусине благословення” та „Ярчук”?

•  О.Пушкіна;
•  М.Некрасова;
•  М.Гоголя;
•  Т.Шевченка.

1.  Про кого з українських письменників середини ХІХ ст. А.Шамрай писав, що той „єдиний викінчений наш романтик в прозі”?

•  Марко Вовчок;
•  О.Стороженко;
•  П.Куліш;
•  Ю.Федькович.

1.  Яке з оповідань О.Стороженка має рамкову композицію (обрамлення)?

•  „Голка”;
•  „Два брати”;
•  „Закоханий чорт”;
•  „Чортова корчма”.

1.  Які з оповідань О.Стороженка І Стешенко кваліфікує як анекдоти?

•  „Вуси”, „Не в добрий час”;
•  „Гаркуша”, „Голка”;
•  „Мірошник”, „Скарб”;
•  „Два брати”, „Чортова корчма”.

1.  Які з історичних творів О.Стороженка присвячені життю козаків після скасування Запорозької Січі?

•  „Кіндрат Бубненко-Швидкий”, „Марко Проклятий”; „Гаркуша”;
•  „Прокіп Іванович”, „Дорош”, „Мірошник”;
•  „Межигірський дід”, „Голка”, „Чортова корчма”;
•  „Закоханий чорт”, „Матусине благословення”, „Вуси”.

1.  Про яку історичну подію, так описану автором: „Крий Боже, що тоді діялось на Україні. Не буду вам і розказувать... В одному Умані козаки вирізали вісімнадцять тисяч жидів та ляхів”, йдеться в оповіданні О.Стороженка „Кіндрат Бубненко-Швидкий”?

•  національно-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького;
•  повстання під проводом Остряниці;
•  повстання під проводом К.Косинського;
•  Коліївщина.

1.  Кого персонаж оповідання О.Стороженка „Закоханий чорт” характеризує такими словами: „...нема найчистішої душі, як у тих гаспидських синів; вони живуть по писанію...”?

•  православні ченці;
•  гайдамаки;
•  козаки-запорожці;
•  чумаки.

1.  Основою для оповідання „Закоханий чорт” О.Стороженка стали:

•  „Вечори на хуторі біля Диканьки” М.Гоголя;
•  народні легенди про козаків-характерників;
•  народні повір”я про відьом і чортів;
•  народні чарівні казки.

1.  Типологічна близькість оповідань О.Стороженка „Закоханий чорт”, „Чортова корчма” і „Вечорів на хуторі біля Диканьки” М.Гоголя виявляється в таких ознаках:

•  демонологічний сюжет;
•  використання мотиву про чарування;
•  етнографізм;
•  поєднання рельності і фантастики.

1.  Який період української історії опрацьований О.Стороженком у романі „Марко Проклятий”?

•  Коліївщина;
•  повстання під проводом К.Косинського;
•  початковий період національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького;
•  доба Руїни.

1.  Які історичні особи представлені у романі О.Стороженка „Марко Проклятий”?

•  Богдан Хмельницький;
•  Єремія Вишневецький;
•  Максим Кривоніс;
•  Іван Богун.

1.  Якому із своїх творів О.Стороженко дає таке жанрове визначення: „поэма на малороссийском языке из преданий и поверий запорожской старины”?

•  „Прокіп Іванович”;
•  „Марко Проклятий”;
•  „Дорош”;
•  „Кіндрат Бубненко-Швидкий”.

1.  Яку перодизацію української історії пропонує О.Стороженко у романі „Марко Проклятий”?

•  Україна до Люблінсько унії / Україна після Люблінської унії;
•  Україна до Переяславської угоди / Україна після Переяславської угоди;
•  Україна до Берестейської унії / Україна після Берестейської унії;
•  Україна до виступу Івана Мазепи / Україна після виступу Івана Мазепи.

1.  Якими, на думку О.Стороженка (роман „Марко Проклятий”), були причини національно-визвольної війни 1648-1654 рр.?

•  соціальне гноблення українців польською шляхтою;
•  соціальне гноблення українців жидами-орендарями;
•  соціальне розшарування козацтва;
•  релігійна нетерпимість католиків.

1.  Про яку унію йдеться у романі О.Стороженка „Марко Проклятий”?

•  Флорентійська;
•  Люблінська;
•  Берестейська.

1.  Хто з персонажів роману О.Стороженка „Марко Проклятий” висловлює авторську позицію стосовно проблеми гріха та спокути: „Чужим словом і чужими грішми не ублагаєш Господа, ті молитви і скарби в нас самих; шукай їх у твоїй душі, коли ж там нема, то вже ні в кого їх не позичиш”?

•  Павлюга;
•  батько Марка;
•  схимник;
•  Марко Проклятий.

1.  Який біблійний образ є прототипом образу Марка Проклятого (О.Стороженко „Марко Проклятий”)?

•  Адам;
•  Авель;
•  Каїн;
•  Саул.

1.  У якому творі О.Стороженка подається такий опис пекла: „Були пекельні ворота кам”яні, дуже товсті і широкі, і од великого жиру потріскались ... Якраз підо мною стояв залізний стіл, так розпалений, аж побілів, неначе сонце сяє. Кругом того стола сиділа чортяча старшина, а самий найстарший сатана розлігся на високому дзиглику. Побіля старшини товпилися чорти і чортенята...”?

•  „Жонатий чорт”;
•  „Марко Проклятий”;
•  „Чортова корчма”;
•  „Закоханий чорт”.

1.  Про кого з персонажів роману О.Стороженка „Марко Проклятий” автор говорить: „... хижий од рождення і вихований ще в єзуїтських школах у запеклій вражді ік православію, прийнявши латинство, став найлютішим гонителем православного люду”?

•  Марко Проклятий;
•  Єремія Вишневецький;
•  Кривоніс-Вовгур;
•  князь Четвертинський.

1.  Кому з українських письменників належать слова: „Українська словесність – діло велике – се нове слово між народами”?

•  Т.Шевченку;
•  Марку Вовчку;
•  Г.Квітці-Основ”яненку;
•  П.Кулішу.

1.  Який твір української прози середини ХІХ ст. має ознаки готичного роману?

•  „Кудеяр” М.Костомарова;
•  „Чорна рада” П.Куліша;
•  „Черниговка” М.Костомарова;
•  „Марко Проклятий” О.Стороженка.

1.  Про поетичну творчість кого з українських письменників І.Франко писав: „Все тут було: лірика й епіка, слов”янофільство і демократизм, хмельниччина і козаччина перед Хмельницьким, тон народної пісні і манера Шевченка... Не було тільки одного – Шевченкового генія, Шевченкового гарячого чуття...”?
   •  С.Руданський;
   •  П.Куліш;
   •  А.Свидницький;
   •  Ю.Федькович.

1.  Про кого з українських письменників О.Дорошкевич писав: „Химерна його доля – від політичного засланця до співробітника реакційних часописів і автора антиреволюційних віршів і памфлетів...”?

•  М.Костомаров;
•  П.Куліш;
•  Т.Шевченко;
•  О.Кониський.

1.  До кого із своїх сучасників П.Куліш звернувся такими рядками: „Розійшлись ми різно / Дітьми молодими, / зустрілися пізно / Між людьми чужими. / Вкупі працювати / Брат із братом брався; / Що одна в нас мати, / Ти не догадався”?

•  В.Білозерський;
•  Т.Шевченко;
•  О.Стороженко;
•  М.Костомаров.

1.  Кому з українських письменників М.Зеров присвятив рядки: „Він боре тупість і муругу лінь, / В Європі хоче ставити курінь, / Над творами культурників п”яніє. / І днів старечих тягота – легка, / І навіть в смертних муках агонії / В повітрі пише ще його рука”?

•  Т.Шевченко;
•  М.Костомаров;
•  І.Нечуй-Левицький;
•  П.Куліш.

1.  Від яких суспільно-культурних чинників, на думку П.Куліша, залежала подальша доля України?

•  церковна реформа;
•  реформа державного устрою;
•  культуротворчі процеси;
•  активізація революційних рухів.

1.  У якому творі П.Куліш виклав популярну історію України?

•  „История воссоединения Руси”;
•  „Повесть об украинском народе”;
•  „Записки о Южной Руси”;
•  „Мальовнича Гайдамаччина”.

1.  Яку назву має етнографічно-фольклористична, історіографічна та літературна збірка, упорядкована П.Кулішем?
   •  „Основа”;
   •  „Записки о Южной Руси”;
   •  „Дні і місяці українського селянина”;
   •  „Листи з хутора”.

1.  Хто з українських письменників ХІХ ст. став автором першого українського правопису?

•  Г.Квітка-Основ”яненко;
•  Т.Шевченко;
•  П.Куліш;
•  І.Нечуй-Левицький.

1.  Який із творів Т.Шевченка було опубліковано у ІІ томі „Записок о Южной Руси” П.Куліша?

•  „Гайдамаки”;
•  „Катерина”;
•  „Наймичка”;
•  „Марія”.

1.  У якій історіографічній праці П.Куліш негативно оцінює козацькі та селянські повстання?

•  „История воссоединения Руси”;
•  „Повесть об украинском народе”;
•  „Мальовнича Гайдамаччина”;
•  „Крашанка русинам і полякам на Великдень”.

1.  З ким із українських культурно-наукових діячів співпрацював П.Куліш, перекладаючи Біблію українською мовою?

•  О.Потебня;
•  І.Пулюй;
•  М.Драгоманов;
•  П.Житецький.

1.  Кого з українських письменників вважають засновником української перекладацької справи?

•  І.Котляревський;
•  П.Гулак-Артемовський;
•  С.Руданський;
•  П.Куліш.

1.  У якому році був опублікований переклад Біблії українською мовою, здійснений П.Кулішем у співпраці з І.Пулюєм та І.Нечуєм-Левицьким?

•  1888;
•  1897;
•  1903;
•  1905.

1.  Збірка П.Куліша „Позичена кобза” є збіркою:

•  стилізацій;
•  фольклорних записів;
•  перекладів творів європейських поетів;
•  оригінальних творів.

1.  Які нові для української літератури жанри впроваджує у письменницьку практику П.Куліш?

•  соціальна повість;
•  оповідання-ідилія;
•  ліро-епічна поема;
•  історичний роман.

1.  Який класичний літературний матеріал ліг в основу оповідання П.Куліша „Орися”?

•  „Енеїда” Вергілія;
•  „Іліада” Гомера;
•  „Одіссея” Гомера;

1.  У якому з прозових творів П.Куліша найвиразніше виявляється його „теорія культурництва”?

•  „Січові гості”
•  „Дівоче серце”;
•  „Орися”;
•  „Гордовита пара”.

1.  Яку назву має роман П.Куліша у остаточній редакції?

•  „Чорна рада. Хроніка 1663 року”;
•  „Чорна рада”;
•  „Чорна рада, або Історія нещасливого 1663 року”;
•  „Чорна рада, або Нещаслива старосвітчина”.

1.  Хто з українських істориків літератури назвав „Чорну раду” П.Куліша „першим історичним романом, заснованим на старанному вивченні історії”?

•  М.Зеров;
•  І.Франко;
•  О.Білецький;
•  Д.Чижевський.

 

1.  У якому населеному пункті відбувається основна дія у романі П.Куліша „Чорна рада”?

•  хутір Хмарище;
•  Київ;
•  Ніжин;
•  Паволоч.

1.  Яка соціальна сила України ХVІІ ст., на думку П.Куліша (роман „Чорна рада”), найповніше виражала інтереси національної держави?

•  запорозьке козацтво;
•  городове козацтво;
•  козацька аристократія;
•  міщанство.

1.  Який персонаж роману „Чорна рада” П.Куліша найповніше втілює авторську ідею хутірства?

•  Гвинтовка;
•  Черевань;
•  Петро Шраменко;
•  Шрам.

1.  Старий запорожець Пугач у романі „Чорна рада” П.Куліша є втіленням:

•  ідеї абсолютної свободи;
•  ідеї хутірства;
•  ідеї соціальної рівності;
•  ідеї індивідуальної моральної чистоти.

1.  Хто з персонажів роману П.Куліша „Чорна рада” найповніше втілює авторський ідеал життя?

•  Шрам;
•  Сомко;
•  Божий чоловік;
•  Кирило Тур.

1.  Що в романі П.Куліша „Чорна рада” є головним засобом організації сюжету?

•  образ хутора;
•  мотив дороги;
•  Чорна рада;
•  образ Запорозької Січі.

1.  Яка подія в романі П.Куліша „Чорна рада” є кульмінацією розвитку конфлікту?

•  зустріч Шрама з Череванем;
•  двобій Петра Шраменка і Кирила Тура;
•  Чорна рада;
•  вбивство Сомка.

1.  Приватна інтрига у романі П.Куліша „Чорна рада” пов”язана з образами:

•  Шрама і Череваня;
•  Кирила Тура і Пугача;
•  Петра Шраменка і Лесі Череванівни;
•  Петра Шраменка і Кирила Тура.

1.  Хто з персонажів роману П.Куліша „Чорна рада” є історичною особою?

•  Сомко;
•  Шрам;
•  Брюховецький;
•  Кирило Тур.

1.  Хто з персонажів роману П.Куліша „Чорна рада” належить до категорії „люди-ідеї” (за класифікацією С.Єфремова)?

•  Сомко;
•  Шрам;
•  Брюховецький;
•  Кирило Тур.

1.  До яких образів-персонажів роману П.Куліша „Чорна рада” застосовано принцип романтичного творення?

•  Черевань;
•  Сомко;
•  Кирило Тур;
•  Гвинтовка.

1.  Хто з персонажів роману П.Куліша „Чорна рада” присвячує своє життя меті: „як би Вкраїну на добру дорогу вивести”?

•  Сомко;
•  Брюховецький;
•  Пугач;
•  Шрам.

1.  Хто з персонажів роману „Чорна рада” П.Куліш, на думку О.Гончара, показаний як продовжувач політики Б.Хмельницького?

•  Сомко;
•  Брюховецький;
•  Васюта;
•  Гвинтовка.

1.  Які романтичні тенденції властиві роману П.Куліша „Чорна рада”?

•  фантастичні та містичні мотиви;
•  зображення звичаїв, поведінки та характерів запорожців;
•  мотив фатальності;
•  введення „любовного трикутника”;

1.  Кому з персонажів роману „Чорна рада” автор дає такі характеристики: „безбожний харцизяка”, „гадюка”, „нечестивий пройдисвіт”?

•  Гвинтовка;
•  Кирило Тур;
•  Пугач;
•  Брюховецький.

1.  Кого з персонажів роману П.Куліша „Чорна рада” можна віднести до категорії романтичних героїв „байронічного типу”?

•  Петра Шраменка;
•  Кирила Тура;
•  Сомка;
•  Пугача.

1.  У якому персонажі роману П.Куліша „Чорна рада” проявляються риси майбутнього кріпака?

•  Петро Шраменко;
•  Божий чоловік;
•  Василь Невольник;
•  Пугач.

1.  Який з образів-персонажів роману П.Куліша „Чорна рада”, на думку О.Гончара, створений за принципом „зривання масок”?

•  Сомко;
•  Гвинтовка;
•  Брюховецький;
•  Божий чоловік.

1.  У якій із поетичних збірок П.Куліша провідною є тема боротьби українського народу проти чужоземних поневолювачів?

•  „Досвітки”;
•  „Хуторні недогарки”;
•  „Хуторна поезія”;
•  „Дзвін”.

1.  У якому поетичному творі П.Куліша центральним є конфлікт „повсталий народ та його ватажок”, де ватажок зображений як останній аристократ і шляхетний лицар-християнин?

•  „Солониця”;
•  „Кумейки”;
•  „Великі проводи”;
•  „Настуся”.

1.  Кого з українських письменників середини ХІХ ст. Є.Нахлік називає „реформатором українського віршування”?

•  Т.Шевченка;
•  С.Руданського;
•  П.Куліша;
•  Л.Глібова.

1.  У якій поемі П.Куліш вперше звертається до орієнтальних мотивів?

•  „Солониця”;
•  „Магомет і Хадиза”;
•  „Маруся Богуславка”;
•  „Байда, князь Вишневецький”.

1.  Яка з поетичних збірок П.Куліша, на думку Є.Нахліка, є „ліричним щоденником” поета?

•  „Досвітки”;
•  „Хуторна поезія”;
•  „Позичена кобза”;
•  „Дзвін”.

1.  Про кого з українських письменників І.Франко писав: „...се талант переважно ліричний; всі його повісті, всі найкращі його поезії навіяні теплим, віндивідуальним чуттям самого автора... так і здається, що автор співає і розказує всюди про те, що сам бачив,  сам найглибшими нервами душі прочув”?

•  Т.Шевченко;
•  Ю.Федькович;
•  П.Куліш;
•  А.Свидницький.

1.  Який регіон України представляє в національному письменстві Ю.Федькович?
   •  Буковина;
   •  Галичина;
   •  Поділля;
   •  Слобожанщина.

1.  Якою мовою були написані перші твори Ю.Федьковича?

•  українською;
•  німецькою;
•  російською;
•  польською.

1.  У якому західноукраїнському періодичному виданні були вміщені перші прозові твори Ю.Федьковича?

•  „Галичанин”;
•  „Зоря Галицька”;
•  „Вечерниці”;
•  „Мета”.

1.  Про кого з українських письменників Леся Українка писала, що „його герої страждають більше від кохання, ніж від тяжких економічних суспільних умов”?

•  С.Руданський;
•  Марко Вовчок;
•  О.Стороженко;
•  Ю.Федькович.

1.  Хто з українських культурних діячів посприяв виходу у Києві „Повістей Осипа Федьковича” (1876)?

•  М.Костомаров;
•  П.Куліш;
•  М.Драгоманов;
•  Олена Пчілка.

1.  Які події особистого життя Ю.Федьковича визначально вплинули на тематику його творчості:

•  українське походження матері письменника;
•  європейська освіта;
•  причетність родини до народного повстання під проводом Л.Кобилиці;
•  тривала служба у цісарській армії.

1.  Творчість якого українського письменника мала вирішальне значення для формування Ю.Федьковича як українського поета?

•  І.Котляревський;
•  А.Метлинський;
•  Т.Шевченко;
•  П.Куліш.

1.  Які естетичні тенденції є превалюючими у поезії Ю.Федьковича?
   •  сентименталістські;
   •  реалістичні;
   •  класицистичні;
   •  романтичні.

1.  Основною в ліриці Ю.Федьковича є тема:

•  історична;
•  рекрутчини і жовнірства;
•  соціальної нерівності;
•  ролі митця в суспільстві.

1.  Назвати перший україномовний вірш Ю.Федьковича?
   •  „Під Маджентов”;
   •  „Співацька доля”;
   •  „Нічліг”;
   •  „Думи мої”.

1.  Які із названих поезій Ю.Федьковича пов”язані із образом Довбуша?

•  „Убогий легінь”;
•  „Юрій Гінда”;
•  „Стрілецька пригода”;
•  „Сам”.

1.  Який мотив є провідним у поетичній збірці Ю.Федьковича 1862 р.?

•  фатальність кохання;
•  доля цісарського жовніра;
•  ностальгічний мотив;
•  мотив самотності.

1.  Яка з поезій Ю.Федьковича написана у формі молитви?

•  „Святий вечір”;
•  „Пречита діво, радуйся, Маріє...”;
•  „На могилі мого брата”;
•  „Осьмий поменник”.

1.  Яка із поезій Ю.Федьковича на жовнірську тему заснована на народному апокрифі про Божу Матір, яка просить у Пілата звільнення для свого сина?

•  „Писанка”;
•  „Золотий лев”;
•  „У Вероні”;
•  „Рожа”.

1.  Які романтичні риси притаманні поемі Ю.Федьковича „Дезертир”?

•  контрастне протиставлення двох світів;
•  творення надзвичайного характеру у надзвичайних обставинах;
•  фантастичність сюжету;
•  мотив дезертирства.

1.  У якій із поем Ю.Федьковича виявляється романтична ідеалізація Буковини?

•  „Новобранчик”;
•  „Довбуш”;
•  „Дезертир”;
•  „Лук”ян Кобилиця”.

1.  Визначте ідею оповідання Ю.Федьковича „Три як рідні брати”:
   •  ідея родинної злагоди та взаємодопомоги;
   •  ідея любові, дружби і солідарності людей;
   •  ідея християнського братерства;
   •  заперечення війни як соціального явища.

1.  Які стильові тенденції є превалюючими у прозових творах Ю.Федьковича?

•  реалістичні та класицистичні;
•  сентименталістські та реалістичні;
•  романтичні;
•  класицистичні.

1.  Якими ідейними аспектами оповідання Ю.Федьковича вирізняються з-поміж прозових творів українських письменників середини ХІХ ст.?

•  безпосередньо виражений оптимізм;
•  посвітительськи виразна віра в моральні начала людини;
•  категоричне неприйняття світу жорстокості і насильства;
•  ідеалізація бідної людини.

 

1.  Яка тема є провідною у прозі Ю.Федьковича?

•  жовнірська тема;
•  тема нещасливого кохання;
•  тема соціальної кривди;
•  тема національного визволення.

1.  Який із творів Ю.Федьковича за художньою манерою, зокрема використанням етнографічно-побутових описів, близький до прози Г.Квітки-Основ”яненка?

•  „Серце не навчити”;
•  „Сафат Зінич”;
•  „Штефан Славич”;
•  „Люба - згуба”.

1.  Яку форму подачі літературного матеріалу застосовує Ю.Федькович у своїй прозі?

•  оповідна форма;
•  об”єктивна розповідь;
•  внутрішній монолог героя;
•  „потік свідомості”.

 

ЕКЗАМЕНАЦІЙНА ПРОГРАМА

з курсу „Історія української літератури

(40-60-і рр. ХІХ ст.)”

1.  Суспільно-історичні умови функціонування української літератури 40-60-х рр.
2.  Кирило-Мефодіївське товариство і розвиток української літератури 40-60-х рр.
3.  Українська періодика 50-60-х рр.
4.  Журнал “Основа” (1861-1862) як перший український “литературно-ученый вестник”.
5.  Переслідування царизмом українського слова як продовження утисків української культури.
6.  Діяльність Громад щодо збереження українського менталітету.
7.  Селянська тема в українській літературі 50-60-х рр. Поєднання “бальзаківської” та “жоржсандівської” тенденцій у її висвітленні.
8.  Зародження і утвердження в українській літературі 50-60-х рр. розвинутого реалізму, його ознаки.
9.  Розвиток української літературної критики. Роль П.Куліша у становленні української професійної літературної критики.
10.  Тематично-жанрове розширення творчих меж розвиненого реалізму у 50-60-х рр. ХІХ ст.
11.  Періодизація творчості Т.Шевченка. Загальна характеристика кожного періоду.
12.  Еволюція образу жінки-матері у поемах Т.Шевченка. Художній аналіз поеми “Марія”.
13.  Проблематика та новизна порушеної теми у поемі Т.Шевченка “Гайдамаки”.
14.  Жанрова своєрідність та особливості композиції поеми Т.Шевченка “Гайдамаки”.
15.  Романтичний характер поеми Т.Шевченка “Гайдамаки”.
16.  “Кобзар” Т.Шевченка 1840 р. як явище літературного життя 40-х років ХІХ ст.
17.  Жанрово-композиційні особливості поеми Т.Шевченка “Великий льох”.
18.  Еволюція історіософського осмислення минулого у творчості Т.Шевченка.
19.  Мотив національної провини у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Стоїть в селі Суботові…”.
20.  Біблійні жанри у творчості Т.Шевченка (молитва, псалом, пророцтво). Художній аналіз поезії “Осії. Глава ХVІ”.
21.  Новаторство та художня майстерність Т.Шевченка у жанрі балади. Художній аналіз балади “Тополя”.
22.  Поема “Сон” (1844) Т.Шевченка як сатира на самодержавно-кріпосницьку систему, засоби реалізації авторського задуму.
23.  Роль історичних ремінісценцій у поемі Т.Шевченка “Сон”. Образ Петра Полуботка.
24.  Жанрова своєрідність та ідейно-тематичне багатство поеми Т.Шевченка “Кавказ”.
25.  Інонаціональні мотиви та їх авторське потрактування у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “У Бога за дверима лежала сокира…”.
26.  Проблематика послання “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” Т.Шевченка у контексті творчості періоду "трьох літ“.
27.  Проблематика лірики Т.Шевченка періоду “трьох літ”. Художній аналіз поезії “Розрита могила”.
28.  Жанр соціально-побутової поеми у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поеми “Наймичка”.
29.  Мотиви й образи поезій циклу “В казематі” Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Мені однаково…”.
30.  Жанрове різноманіття поезій циклу “В казематі” Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Садок вишневий…”.
31.  Образи національних героїв у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Іван Підкова”.
32.  Мотиви та образи поезій Т.Шевченка періоду заслання. Художній аналіз поезії “Полякам”.
33.  Ідейно-тематичний зміст поеми Т.Шевченка “Неофіти”. Образ нової людини.
34.  Мотиви й образи лірики Т.Шевченка останнього періоду життя і творчості. Художній аналіз поезії “Чи не покинуть нам, небого…”.
35.  Ідейно-тематичне спрямування триптиха Т.Шевченка “Доля”, “Муза”, “Слава”.
36.  Майбутнє України та шляхи його здобуття у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Заповіт”.
37.  Автобіографічна лірика Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “І виріс я на чужині…”.
38.  Порівняльний аналіз поеми “Наймичка” та однойменної повісті Т.Шевченка.
39.  Повісті Т.Шевченка “Художник”, “Музыкант”: тематично-ідейний аналіз.
40.  Біблійні сюжети та образи у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Во Іудеї во дні они…”.
41.  Фольклорні образи та прийоми у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Ой три шляхи широкії…”.
42.  Осмислення Т.Шевченком власних мистецьких завдань. Художній аналіз поезії “Думи мої, думи мої…”.
43.  Тираноборчі мотиви у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поеми “Царі”.
44.  Мотиви самотності та сирітства у творчості Т.Шевченка. Художній аналіз поезії “Хіба самому написать…”.
45.  Драми Т.Шевченка у контексті розвитку національної драматургії.
46.  Соціальна проблематика прози Марка Вовчка.
47.  “Інститутка” Марка Вовчка: жанрова природа, проблематика, система образів.
48.  “Народні оповідання” Марка Вовчка як якісно нове явище української прози. Тематичні групи оповідань.
49.  Художній аналіз оповідання Марка Вовчка “Козачка”.
50.  Образ нової людини у романі Марка Вовчка “Живая душа”.
51.  “Три долі ” Марка Вовчка як спроба створення психологічної повісті.
52.  Повісті-казки Марка Вовчка: синтез романтичного і реалістичного. Жанрові особливості.
53.  Проблематика романтичних оповідань Марка Вовчка.
54.  Продовження Марком Вовчком традицій Т.Шевченка.
55.  Образ людини-протестанта у прозі Марка Вовчка.
56.  Православний клір, його життя та звичаї у “Записках причетника” Марка Вовчка.
57.  “Рассказы из русского быта” Марка Вовчка у зв”язку з проблематикою попередніх україномовних творів.
58.  Повість Марка Вовчка “Маруся”: специфіка історизму.
59.  Перекладацька діяльність Марка Вовчка.
60.  Образ Кармелюка у однойменній казці Марка Вовчка.
61.  Характер оповідної манери прози Марка Вовчка. Образ оповідача.
62.  Традиції і новаторство у байкарській творчості Л.Глібова.
63.  Тематика байок Л.Глібова.
64.  Народність байок Л.Глібова.
65.  Художній аналіз байки Л.Глібова “Вовк і Ягня”.
66.  Художній аналіз байки Л.Глібова “Мірошник”.
67.  Мотиви й образи, жанрова своєрідність лірики Л.Глібова.
68.  Твори Л.Глібова для дитячого читання.
69.  Історія публікації роману А.Свидницького “Люборацькі”.
70.  Роман А.Свидницького “Люборацькі”: розширення тематичних меж української прози.
71.  Жанрова природа роману А.Свидницького “Люборацькі”.
72.  Проблематика роману А.Свидницького “Люборацькі”.
73.  Проблема національно-культурних взаємин у романі А.Свидницького “Люборацькі”.
74.  Етнографічно-фольклорна діяльність А.Свидницького.
75.  Погляди С.Руданського на фольклор і авторську літературну творчість.
76.  Жанр “небилиці” у творчості С.Руданського: традиції і новаторство.
77.  Мотив неволі України у національно-патріотичній поезії С.Руданського.
78.  Панорама життя України середини ХІХ ст. у приказках С.Руданського.
79.  Історичні поеми С.Руданського: здобутки і прорахунки.
80.  Перекладацька діяльність С.Руданського. Особливості перекладу “Слова про Ігорів похід”.
81.  Приказки С.Руданського: жанрова природа, фольклорні традиції, система образів.
82.  Художній аналіз поезії С.Руданського “ Повій, вітре, на Вкраїну”.
83.  Художній аналіз поезій С.Руданського “Наука” та “Над колискою”.
84.  Козаччина і козаки у творчості П.Куліша.
85.  .Суперечності світогляду П.Куліша.
86.  Історіософські погляди П.Куліша.
87.  Ідея хутірства у творчості П.Куліша.
88.  Просвітницькі тенденції у громадській діяльності та літературній творчості П.Куліша.
89.  “Чорна рада” П.Куліша як історично-соціальний роман.
90.  Ідея християнського гуманізму у романі П.Куліша “Чорна рада”.
91.  Проблема індивудума і маси у романі П.Куліша “Чорна рада”.
92.  Історіософія роману П.Куліша “Чорна рада”, його полемічність.
93.  Романтичні тенденції роману П.Куліша “Чорна рада”.
94.  Поетизація патріархальних звичаїв у оповідання П.Куліша “Орисі”.
95.  Жанр ідилії у творчості П.Куліша.
96.  Художній аналіз оповідання П.Куліша “Дівоче серце”.
97.  “Чорна рада” П.Куліша як роман ідей.
98.  Вальтерскоттівські традиції у “Чорній раді” П.Куліша.
99.  Просвітницько-народницький характер поезій збірки П.Куліша “Досвітки”.
100.  Втілення ідеї культурництва, просвіти у збірці П.Куліша “Хуторна поезія”.
101.  Протест проти “демона тьми” – деспотизму в поезіях “Кривавим манівцем…”, “Дума-пересторога” (збірка П.Куліша “Дзвін”).
102.  Мотив скорботи за трагічну долю України у поезії П.Куліша “Народна слава”.
103.  Творче опрацювання фольклорних сюжетів в “Українських оповіданнях” О.Стороженка.
104.  Фантастичний елемент “Українських оповідань” О.Стороженка.
105.  Образ козака, гайдамаки у прозі О.Стороженка.
106.  Фольклорно-легендарна основа “Марка Проклятого” О.Стороженка.
107.  Жанрова природа “Марка Проклятого” О.Стороженка (ознаки готичного роману).
108.  Історіографічний аспект “Марка Проклятого” О.Стороженка: визначення причин народних повстань, ставлення до козацтва.
109.  Образ Марка Проклятого у однойменному творі О.Стороженка. Варіації легендарного образу Агасфера.
110.  Запорозька старовина у оповіданнях О.Стороженка.
111.  Романтичний характер прози О.Стороженка.
112.  Цикл О.Стороженка “З народних уст”: художній аналіз.
113.  Вплив М.Гоголя на оригінальну творчість О.Стороженка.
114.  Художній аналіз оповідання О.Стороженка “Закоханий чорт”.
115.  Громадська діяльність та світогляд Ю.Федьковича.
116.  Мотиви та образи лірики Ю.Федьковича.
117.  Фольклорно-літературна основа поетичної творчості Ю.Федьковича. Продовження традицій Т.Шевченка.
118.  Національно-патріотичний пафос поем Ю.Федьковича “Новобранчик” та “Дезертир”.
119.  Історизм поеми Ю.Федьковича “Лук”ян Кобилиця”.
120.  Поєднання реалістичних та романтичних прийомів у прозі Ю.Федьковича.
121.  Образи народних героїв-визволителів у творчості Ю.Федьковича.
122.  Національний колорит, образи та обставини у оповіданні Ю.Федьковича “Люба-згуба”.
123.  Художній аналіз поезії Ю.Федьковича “Пречиста діво, радуйся, Маріє!”.
124.  Художнє розкриття жовнірської теми у прозі Ю.Федьковича.
125.  Завдання митця і мистецтва у поезіях Ю.Федьковича (“Окресни, Бояне”, “До руського боянства”, “Нива”, “Осьмий поменник Тарасові Шевченку”).

1 Псевдоніми Дармограй, Кобзарь Дармограй

2 Псевдонім Патриченко

3 Псевдоніми Вешняк, Гладкій штаб-лекарь, Горницький, Гургурдядько, Забоцень Петро, Іродчук, Казюка Панько, Кулеш Нечипор, Ломусь, Макаров, Небреха Панько, Необачний Н., Прач Опанас, Ратай Павло, Хуторянин та ін.

1. Курсовая работа- Основы расчёта оболочек
2. 1 ст. 13 Конституції України яка визначає право власності Українського народу на природні ресурси
3. На тему Совершенствования технологий промышленного производства и разработки новых методов обработки
4. Художественная обработка материалов животного происхождения в Приамурье.html
5. Конец истории Возможно здесь перечислены далеко не все наиболее значительные советские работы по альте
6. Примат верховенство международного договора
7.  RODZJE ~WICZE~ STOSOWNYCH r~wnow~ne n przyrz~dch zwisy i podpory rzuty chwyty i d~wignie chody biegi skoki ~wiczeni zwinno~ciowo krobcyjne 2
8. тема мира 66 Крушение Вестфальской системы и новый миропорядок 6
9. Ни одно даже самое верное дело не двигается без рекламы.
10. ВАНЬКА Ж или Малое ~ в большом большое ~ в малОм Глава первая
11. Административная деятельность правоохранительных органов для студентов 4 курса обучающихся по специаль
12. Почему мужчины врут а женщины ревут- Эксмо; Москва; 2010 ISBN 9785699107513 5699107517 5699027858 Аннотация Бы
13. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Київ 2000 р
14. Пачало развівацца ў Азіі Месапатаміі ў ІІІ тыс
15. тема рынка недвижимости9 Функции рынка недвижимости10 Особенности рынка недвижимости12 ГЛАВА 3
16. На тему- Анализ трудовых ресурсов и производительности труда
17. СОЦИОЛОГИЯ И СОЦИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ В МЕНЕДЖМЕНТЕ Аннотация программы учебной дисциплины
18. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Київ ~ 2000 Дисертація є р.html
19. Знакомство с интерактивной доской
20. Постановка и разработка алгоритма решения задачи Учёт основных средств

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе