Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Успіх у нападі приходить до команди, що більш упевнено володіє м'ячем, гравці якого швидше приймають і здійснюють рішення, частіше кидають по кільцю, агресивно атакують і руйнують захисні побудови суперників, грають різноманітно і не дозволяють захисту пристосуватися до своєї системи нападу.
Напад швидким проривом.
Дуже ефективний варіант нападу з використанням елемента несподіванки: треба встигнути підбігти до щита і виконати кидок по кільцю до того, як команда повернеться й організує оборону. У відрив іде звичайно один найшвидший гравець, два інших вибігають до бічних середин для прийому м'яча і моментальної передачі її у відрив. Сигналом для їхнього ривка служить момент лову м'яча одним з партнерів. Перша задача гравця, що оволодів м'ячем, - побачити відрив і зробити довгу передачу на вихід партнеру, що рвонувся до щита. Не слід чекати, доки гравець який тікає набере швидкість: передачу треба робити швидко, з випередженням гравця, що тікає, на 4-5 м з розрахунком, що він наздожене м'яч. Кращої в цьому випадку буде передача однією рукою від плеча.Однак не завжди вдається зробити таку довгу передачу. Тоді м'яч також швидко передається одному (ближньому) гравцю на бічну середину, а вже цей гравець негайно переправляє м'яч гравцю, що пішов у відрив.
Напад проти зонного захисту.
Кращою атакою проти команди, що встигла організувати зонний захист, є точний кидок із середньої дистанції. Для цього нападаючі починають передавати м'яч вправо і вліво навколо зони, а один чи два "снайпери" у цей час непомітно займають "свої крапки". При одержанні м'яча "снайпер" виконує кидок, після чого сам і з ним два-три гравця йдуть під щит для добивання м'яча (не менш одного гравця залишається в зоні центрального кола на випадок швидкого відриву суперників).
Однак зробити кидок не завжди вдається. Тоді гравці нападаючої команди по одному (чи парами зі зміною місць) перебігають трьох секундну зону, на мить зупиняючись в центрі для одержання м'яча і кидка. Інші гравці, що передають м'яч один одному навколо зони, шукають слабке місце в захисній побудові і при першій можливості, що з'явилася, передають м'яч гравцю, що перебігає трьох секундну зону (гарні для цього передачі відскоком, а також передачі, виконані зненацька і точно). Одержавши м'яч, гравець повинний виконати кидок (без удару в підлогу!) і залишитися під кільцем у зручній позі, для повторного стрибка і добивання м'яча. До нього приєднуються для цієї ж мети 2-3 гравця, що знаходяться ближче усього до щита.Маються й інші, більш складні системи нападу проти зонного захисту, що припускають використання фінтів і заслонів. Про них можна прочитати в спеціальній літературі.
Напад при вкиданні м'яча через бічну лінію.
Цьому варіанту нападу варто приділити особливу увагу, тому що в момент вкидання в команді, що володіє м'ячем, на майданчику залишається чотири гравці проти п'яти суперників і може виникнути ситуація, коли всі гравці розібрані і комусь передати м'яч, тобто команда, що володіє м'ячем, може виявитися безпомічної для продовження атаки. У цьому випадку всі гравці вашої команди повинні приймати активні дії для відходу з-під опіки суперників, використовуючи виходи на вільні місця, групове маневрування з заслонами і фінтами.
Напад проти пресингу.
Твердій грі захисників, що сковують дії нападаючої команди, варто протиставити більш швидкі передачі на вихід гравцю, передачі відскоком, передачі з рук у руки. Звільнятися від щільної опіки треба за допомогою фінтів і заслонів, тобто треба придушити активність команди, що захищається, ще більшою своєю активністю. Однак це не виходить, що треба поспішати, забувши про точність передач і надійності кидків. Навпаки, пресинг змушує грати більш зібрано і точно.Таким чином, знання основних тактичних варіантів захисту і напади, уміння володіти м'ячем і доводити атаку своєї команди до результативного кидка дозволяє вам зі знанням справи організувати індивідуальні самостійні заняття по удосконалюванню баскетбольної техніки, навчать розуміти гру і корисно для команди брати участь у ній.
2.Функції гравців.
Основних баскетбольних позицій або амплуа в баскетбольній команді три: захисник, форвард і центровий. Якщо деталізувати кожну з них, то в результаті вийде п'ять унікальних ігрових амплуа.
1 Задня лінія (захисники)
1.1 Розігруючий захисник
1.2 Атакуючий захисник
2 Передня лінія (форварди і центровий)
2.1 Легкий форвард
2.2 Важкий форвард
2.3 Центровий
3 Капітан
Кожне з котрих має свій набір функцій та задач. Переважно, при нападі й захисті гравець однієї позиції діє проти свого візаві, котрий має те ж саме амплуа — так центровий найчастіше входить у силовий контакт із центровим, захисник — із захисником і т. д. Амплуа гравців розподіляються таким чином:
розігруючий захисник (професійною термінологією — «перший номер», скорочено РЗ);атакуючий захисник («другий номер», АЗ);легкий форвард («третій номер», ЛФ);важкий форвард («четвертий номер», ВФ);центровий («п'ятий номер», Ц).
Дані позиції не регулюються правилами баскетболу і носять, як правило, лише формальний характер. Баскетбольні позиції класифікують в дві основні групи: напад (передня лінія) та захист (задня лінія).
Розігруючий захисник
Розігруючий захисник або плеймейкер - в основному це гравець який найкраще володіє м'ячем в команді і віддає результативні передачі своїм партнерам. Також типовим є те що розігруючий захисник найнижчий і найменший гравець в команді. Такі гравці швидкі і можуть реалізовувати різні види кидків як з дальньої так і з близької дистанції, в залежності від вмінь кожного гравця. Розігруючий мусить мати відмінне бачення майданчика, моментально орієнтуватись в зміні тактики команди, а також вміти виводи своїх партнерів на вигідну позицію, роздавати результативні передачі. У захисних діях розігруючий повинен бути орієнтований на перехоплення м'яча в суперника. Гравців які поєднують навички атакуючого і розігруючого захисника називають комбогардами. Вважається, що оптимальним зростом для «першого номера»: на рівні НБА - 188-193 см; на рівні європейських чемпіонатів - 180-193 см; але бувають винятки.
Наприклад, Меджик Джонсон, найвищий розігруючий захисник за історію НБА має зріст 206 см. Для порівняння найнижчі розігруючі захисники за історію НБА Магсі Богз і Ерл Бойкінс мають зріст 160 і 165 см відповідно.
Атакуючий захисник
Атакуючий захисник — другий гравець «задньої лінії», як правило, найкраще реалізовує кидки як з дальньої (з 6-ти і більше метрів), так і з середньої дистанції. Зазвичай, атакувальний захисник орієнтований на стрімкий прохід до щита суперника, пасування м'яча на периметр. Більшу частину контратак команди — так званих, «швидких відривів» — завершує саме «другий номер». Відповідно, атакувальний захисник повинен мати серйозні швидкісні дані. Універсальний атакуючий захисник повинен вміти віддавати передачі, беручи таким чином на себе роль плеймейкера. Гравців які поєднують навички атакуючого захисника і легкого форварда називають свінгменами. У захисті, атакуючий захисник часто захищаються проти опонентів, спроможних на кидки з далекої відстані. Зріст «другого номера» коливається у діапазоні 190—200 см.
Передня лінія (форварди і центровий)
Легкий форвард
Легкий форвард — гравець передньої лінії, зв'язкова ланка між розігруючими та «великими» гравцями. Типово має середній зріст (за баскетбольними мірками), швидкість, а також компактніший за важкого форварда та центрового. Надважливою рисою легкого форварда є добрий дриблінг і точний середній кидок. Він має бути й достатньо швидким для того, щоб встигати на підбирання м'яча, а також для проходів під кільце для реалізації подвійного кроку або слемданку, у результаті проти них порушують правила. Багато своїх очок вони здобувають з лінії штрафних кидків. Ця позиція універсальна, оскільки інколи гравець виконує роль важкого форварда, але частіше бере на себе обов'язки атакуючого захисника. Гравців які поєднують навички розігруючого захисника і важкого форварда називають пойнтфорвардами. Зріст «третього номера», як правило, 193—206 см.
Важкий форвард
Основна функція важкого форварда (або як їх ще називають - потужні форварди) — захисні дії, підбирання м'яча після відскоку від свого чи чужого кільця, блокування кидків гравців суперника. Важкий форвард повинен бути досить кремезним, щоб в жорсткому контакті боротися за м'яч, і в той же час мати високий стрибок для набору очок з-під кільця. Обов'язковим є вміння стабільно закидати з середньої дистанції. Гравців які поєднують навички легкого і важкого форварда називають комбофорвардами. Зріст «четвертого номера» — 200—215 см.
Центровий
Центровий - найкремезніший гравець команди, при своїх габаритах (як правило, не менше 105 кг) повинен володіти достатньою швидкістю, щоб за найкоротший час переміщуватись від свого щита до чужого й навпаки. Функціонал центрового — завершення атак з-під кільця, підбирання м'яча та блокування кидків суперника, постановка «заслонів». На центрового випадає найбільше фізичне навантаження — саме йому доводиться йти в найжорсткіший контакт з суперником, боронячи м'яч від зазіхань візаві. У багатьох командах гра будується саме через центрового — він є головною ударною силою, що набирає очки. Традиційно центрові вважаються чи не найважливішими гравцями команди, тому таких гравців завжди намагаються вибрати першими на драфтах (для прикладу такі зірки як Хакім Оладжьювон, Патрік Юінг, Шакіл О'Ніл, Яо Мін, Білл Расселл і Двайт Говард були вибрані під першим номером драфту). Гравців які поєднують навички важкого форварда і центрового називають центрфорвардами. Зріст «п'ятого номера» — 210—225 см.
Капітан
Капітан в баскетболі — гравець баскетбольної команди наділений особливими повноваженнями. Представляє інтереси команди в спірних ситуаціях. Це гравець, який є представником своєї команди на майданчику. Він може звертатися у ввічливій формі до суддів протягом гри для отримання необхідної інформації, проте тільки в той час, коли м'яч не в грі і ігрові годинники зупинені. Відрізняється від інших гравців своєї команди наявністю літери «К» («C» в латинській транскрипції) на майці, на грудях з лівого боку. Капітан, як правило, вибирається на початку кожного нового сезону, на загальних зборах команди.
Використана література:
1. Баскетбол. Правила змаганні. М., 1996.
2. Баскетбол. Довідник. М., 1993.
3. Вуден Джон Р. Сучасний баскетбол. М., 1997.
4. Гомельський А. Я. Управління командою в баскетболі. М., 1994.
5. Зішн А. М. Дитячий баскетбол. М., 1998.
6. Костін В. На чергове чотириріччя / / Спортивні гри. 1994. № 10.
7. Ніколіч А., Параносіч В. Відбір в баскетбол. М., 1994.
8. Яхонтов Е. Р. Баскетбол для всіх. М., 1994.
9. Яхонтов Е. Р., Генкін 3. А. Баскетбол. М., 1998.
План.
Вступ
1. Тактика нападу.
2.Функції гравців.
міністерство освіти і науки україни
Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка
Кафедра теорії та методики фізичного виховання
Індивідуальне науково-дослідне завдання з теорії і методики викладання баскетболу
<<Тактика нападу.Функції гравців>>
Виконав:
студент 21-ф групи
Ліщук Олег
Кременець 2013