Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Основним джерелом формування доходів бюджетів всіх рівнів є податкові надходження. До податкових надходжень належать податки, збори та інші платежі, тобто всі обов’язкові надходження, які у примусовому порядку, відповідно до законів, стягує держава.
Систему платежів, які входять у податкову систему у науці податкового права розмежовують на два види: податки та інші платежі податкового характеру. Якщо до першого виду належать саме податки (податок на прибуток, ПДВ, АП). то другий вид включає збори (мито, плати, внески тощо).
Всі податки і збори мають ряд загальних рис:
обов'язок громадян);
надходження;
служби.
В науці податкового права виокремлюють наступні відмінності податків і зборів:
Отже, податок це обов’язковий, безумовний платіж до бюджету відповідного рівня, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються Податковим кодексом України.
Збір - це обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Наприклад, збір за спеціальне використання природних ресурсів.
Система оподаткування повинна будуватися таким чином, щоб найефективніше відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який
забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантування громадянам достатнього життєвого рівня.
Сучасна система оподаткування в Україні будується за такими принципами (ст.. 4ПКУ): ,
6 соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
В Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених ПКУ. С'т. 9 ПКУ до них віднесла:
-податок на прибуток підприємств;
-податок на доходи фізичних осіб;
-податок на додану вартість;
-акцизний податок;
-збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
-екологічний податок;
- рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафгопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
-рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
-платаза користування надрами;
-плата за землю;
-збір за користування радіочастотним ресурсом України;
-збір за спеціальне використання води;
-збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
-фіксований сільськогосподарський податок;
-збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
-мито (відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено ПКУ);
-збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
-збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
1. До місцевих податків належать згідно ст. 10 ПКУ:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів
підприємницької діяльності);
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір (місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору).
Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податкоим кодексом, забороняється.
Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Ст. 11 ПКУ передбачено існування спеціальних податкових режимів, які встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно Податковим Квдексом.
Спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів. Він також може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, не визначені такими Податковим Кодексом.
Податкова система України сформувалася за роки переходу до ринкових відносин господарювання і, незважаючи на щорічні зміни, потребувала кардинального реформування.
З прийняттям Податкового кодексу (2.12.2010р.) в Україні створено податкову систему, яка за своїм складом та структурою подібна до податкових систем розвинутих європейських країн. Податковий кодекс України розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства, але недоліки в системі оподаткування, недосконалість адміністрування обов’язкових платежів і необхідність їх приведення до європейських стандартів потребують подальшого реформування податкового законодавства.
Підставою відповідальності м порушення податкового законодавства є винне, передбачене законом суспільне небезпечне діяння, що має певні юридичні ознаки. В якості сукупності цих ознак, що визначають конкретне діяння як правопорушення, виступає склад правопорушення. В теорії права визначають такі загальні ознаки, характерні для всіх видів правопорушень, у тому числі і для податкових:
-суспільна небезпечність діяння або шкідливість;
-протиправність дій (бездіяльність);
-винна поведінка як результат вільного волевиявлення правопорушника;
-карність.
Таким чином, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Під складом правопорушення розуміється закріплена правовими нормами сукупність ознак, що характеризує дане діяння як правопорушення.
Об'єкт правопорушення - суспільні відносини, що регулюються і охороняються правовими нормами. У сфері податкового права такими відносинами є відносини, що регулюють встановлений порядок реалізації податкового зобов’язання платником податку, порядок розрахунку, сплати, стягнення податків, надання податкової звітності і здійснення податкового контролю.
Об’єктивна сторона правопорушення показує його відображення зовні. Об’єктивна сторона податкового правопорушення характеризується протиправністю дії (бездіяльність) суб’єкта, за яку встановлена юридична відповідальність.
Суб’єкт правопорушення - осудна особа, що досягла певного віку, на яку відповідно до діючого законодавства може бути покладена юридична відповідальність у системі оподаткування. Тобто це можуть бути платники податку, юридична чи фізична особа, податковий агент, податковий інспектор, банк, інша особа, на яку чинним законодавством покладається обов’язок формування, стягнення, сплати та звітність податкових надходжень.
Суб’єктивна сторона правопорушення характеризує його внутрішню сторону, відображає індивідуальну волю особи, спрямовану на досягнення певних цілей, вона конкретизує психічні процеси, що відбуваються в його свідомості. З суб’єктивної сторони податкове правопорушення характеризується наявністю вини або необережності, або недосвідченості, або помилки в розрахунках.
Класифікація податкових правопорушень здійснюється за різними обставинами. Професор Н. П. Кучерявенко подає таку класифікацію податкових правопорушень:
1.залежно від об’єкта: приховування доходу; заниження доходу;
відсутність обліку об’єкта оподаткування або ведення його обліку з порушенням встановленого порядку; несвоєчасна сплата податку;
непред’явлення документів та іншої інформації і т.д.;
правопорушення проти порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності; правопорушення проти реалізації контролюючими органами функцій податкового контролю і т.д.;
3)залежно від характеру санкцій і галузей, що закріплюють юридичну відповідальність, визначають правопорушення, за яке встановлюється така відповідальність: кримінальна; адміністративна; фінансова;
4) залежно від ступеня суспільної небезпеки: податкові злочини;
податкові правопорушення (проступки).
В основу класифікації податкових правопорушень та злочинів покладено дві групи критеріїв, які дозволяють віднести конкретне правопорушення до певного виду.
1.Кількісні:
строк ухилення, непред’явлення звітності по податках і зборах;
розмір несплачених, прихованих сум податків, зборів (ст. 212 КК України встановлює кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків у значному, великому та особливо великому розмірах, яка починається з 17000 гривень).
2.Якісні - обставини, що характеризують суспільну небезпеку правопорушення. Одним з основних критеріїв у цій сфері законодавець звичайно виділяє форму вини. Так, умисне непред’явлення, ухилення від подачі податкової декларації карається згідно з кримінальним законодавством. Необережне (по халатності і т.д.) передбачає більш м’які санкції.
Податкова відповідальність, що настає в результаті здійснення податкового правопорушення, має ряд загальних ознак, характерних для будь-якого з видів юридичної відповідальності, і специфічних, притаманних податковій відповідальності, ознак. Фахівці з податкової відповідальності визначають, що в сучасних умовах для забезпечення необхідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері. Останні характеризуються такими специфічними ознаками:
підстави і порядок їх застосування визначаються фінансовим, адміністративним та кримінальним законодавством;
Державне примушення в податковій сфері реалізується через встановлений законодавством механізм юридичної відповідальності.
Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер, який полягає в необхідності відшкодування збитків державі і органам місцевого самоврядування унаслідок неотримання надходжень податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджеті і державних цільових фондів. Таким чином, відповідальність за порушення податкового законодавства об’єднує різні моделі юридичної відповідальності: правовідповідальну (компенсаційну) і штрафну (каральну).
Відповідальність за порушення податкового законодавства - це покарання, яке встановлюється чинним законодавством для особи, що скоїла податкове правопорушення чи злочин.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:
Фінансова відповідальність за порушення податкового законодавства реалізується шляхом:
Притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення
законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Детально механізм застосування штрафних санкцій (штрафів) викладений у гл.11 Податковою кодексу.
Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства до платника податків застосовуються контролюючими органами за :
Адміністративна відповідальність є засобом адміністративного впливу на основі адміністративно-правових норм за скоєння податкового правопорушення. Особливостями адміністративних стягнень є:
Підставою для адміністративної відповідальності за порушення податкової о законодавства є наявність складу адміністративного правопорушення – винної умисної або необережної дії чи бездіяльності, що посягає на захищені законом суспільні відносини, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Такі діяння закріплені Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.ст. 151і, 164і, 1642, 165і). Ряд складів адміністративних правопорушень закріплений в п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Скоєння даних правопорушень тягне за собою накладення адміністративних штрафів на посадових осіб підприємств, установ, організацій і громадян, винних у їх скоєнні.
З усіх видів адміністративних стягнень податковим органам надано право використовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в рамках, встановлених за скоєння відповідних правопорушень, в сумах, крагних певному показнику (мінімальному розміру заробітної плати, неоподаткованому мінімуму доходів).
Кримінальна відповідальність застосовується при доказі винності, протиправності, умислу та особливо тяжких, наслідках податкового злочину. Ця проблема є однією з найгостріших в Україні та такою, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн. На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового; недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики.
Кримінальна відповідальність за наступними складовими характеризується деякими особливостями: суб’єктами є фізичні особи; регулюється кримінально-правовими нормами; здійснюється лише в судовому порядку;
характеризується певними процесуальними особливостями.
За ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (далі - податки) передбачено кримінальну відповідальність відповідно до ст. 212 чинного Кримінального кодексу України (далі - КК), прийнятого 5.04.2001 р. № 1029- ХШ.
Нижче подано текст згаданої статті.
Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, учинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до ненадходження в установлені законом строки до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах (8500 грн.),- карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Ті ж самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повторно, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах (51000 грн), - караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна або без такої.
Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах (85000 гри), - караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років.
Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно, до порушення кримінальної справи щодо неї, оголосила про такі діяння, сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Кримінальну відповідальність за ухилення несе службова особа, тобто особа, що має право підпису фінансово-господарських документів. Зазвичай на кожному підприємстві таке право підпису мають директор, його заступник і головний бухгалтер. Така ситуація врахована КК і кваліфікується п. 2 цієї ж статті як змова групи осіб, якщо вона призвела до ненадходження до бюджету або державних цільових фондів коштів у великих розмірах - понад 51000 грн. - карається позбавленням волі на термін до трьох років. У випадку, коли підпис фінансових документів здійснює одна особа, вона одержить покарання значно менше або навіть обійдеться штрафом.
Податкові порушення і злочини, а також відповідальність за їх скоєння, повинні більш детально визначити норми майбутнього Податкового кодексу України, тому що існуюча недосконалість податковою законодавства не надає досконалих правових підстав для ефективної організації податкового контролю.