Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА 7. ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД ДО ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ РІЗНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ
План
1. СУТНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ.
2. ВИДИ УГРУПУВАНЬ ЕКСКУРСАНТІВ.
3. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ РІЗНИХ ВЕРСТВ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ.
4.КОМПЛЕКСНІ ПРОГРАМИ ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ШКОЛЯРІВ.
1. СУТНІСТЬ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ
Важлива роль в організації екскурсійного обслуговування відводиться диференціюванню підготовки та проведення екскурсій, враховуючи запити, інтереси та особливості різних верств населення.
Сам термін "диференціювання" означає розподіл чогось цілого на різні частини.
Диференційований підхід дозволяє більш чітко виділити зміст та методику проведення екскурсій для різних категорій екскурсантів. Це значно підвищує дієвість екскурсій як форми виховання.
Екскурсійне обслуговування різних верств населення проводиться з урахуванням їх культурних запитів, інтересів та особливостей. Диференційований підхід до екскурсантів, а саме кваліфікований розподіл їх на чітко визначені групи, дозволяє екскурсійним організаціям вирішувати ряд важливих проблем.
Перша з них - розширення екскурсійного обслуговування працівників різних сфер діяльності та членів їх сімей.
До речі, питання це не нове. Ще на початку XX от у травні 1914 р. Київський відділ Імператорського Російського військово-історичного товариства, організував екскурсію до Межгір'я на Київщині для 130 екскурсантів - членів відділу та їх сімей.
Друга проблема - максимальне задоволення в процесі екскурсії постійно зростаючих запитів та інтересів населення до пізнання історії рідного краю.
Вирішення цієї проблеми вимагає від екскурсійних працівників з одного боку підбору (формування) нових для них груп з подібними інтересами (запитами), з другого - підвищення якості екскурсій, які проводяться, збагачення їх змісту, розробки нових тем екскурсій, поглиблення та розширення знань екскурсоводів, підвищення їх майстерності.
І, нарешті, третя проблема - підвищення ефективності, результативності всієї екскурсійної роботи.
Вирішення цих проблем вимагає від екскурсійних закладів широкого введення диференційованого обслуговування населення, більш детального вивчення контингенту екскурсантів.
2. ВИДИ УГРУПУВАНЬ ЕКСКУРСАНТІВ
Екскурсійні працівники мають справу з кількома видами угрупувань екскурсантів. Пропонуємо розглянути кожний з них.
Перший вид угрупування. Його сутність полягає в тому, що учасників всіх екскурсій, які проводить екскурсійна установа (організація), розподіляють не за професійною ознакою (фахом) чи освітою, рівнем розвитку чи віку, а у залежності від ставлення цих людей до екскурсії як до виду наданих послуг. Групи у цьому випадку відрізняються одна від одної тільки сталим інтересом людей до самої екскурсії як до форми збагачення знаннями, форми відпочинку. Цей вид угрупування охоплює три основні категорії екскурсантів.
Перша категорія. До неї входять найбільш жадібні до знання (допитливі) люди, які хочуть знати буквально все. їм екскурсовод повинен розповісти про все нове у науці, техніці, будівництві, мистецтві, архітектурі, показати найбільш цікаві об'єкти.
У практичній роботі цих людей визначають як тип "хочу все знати". Це найбільш масові учасники екскурсій. До цієї групи можна віднести робітників, службовців, студентів, школярів тощо, тобто людей, які різняться між собою по роду знань, культурному кругозору, віку. Всі вони схожі в одному - у прагненні отримати знання, тому для них цікаві будь-які теми екскурсій.
Особливо це стосується молоді, яка бачить в екскурсії одну з можливостей пізнання історії, мистецтва, літератури. Для цих людей екскурсія необхідна, обов'язкова, так само як книга, лекція, театр.
Саме заради цієї групи екскурсійна робота розвивається не лише вшир, але й вглиб.
Друга категорія. До неї можна віднести людей, які мають широке коло знань та проявляють певний інтерес до однієї галузі. Наприклад, до літератури чи мистецтва. Вони ставлять за мету поповнити свої знання чи уточнити свою точку зору з проблеми чи теми, яка їх цікавить. Цим можна пояснити ретельний вибір ними теми майбутньої екскурсії.
Учасників екскурсії названої категорії можна умовно визначити як тип "уточніть мою точку зору".
Таких екскурсантів, на відміну від першої категорії, цікавить і не екскурсія взагалі як форма використання свого культурного дозвілля, а лише екскурсія на певну тему. Якщо такому екскурсанту запропонувати тематичний вечір, перегляд кінофільму чи відвідання театру за темою, яка його цікавить, а потрібної екскурсії не виявиться, то він може обрати інший вид занять, які збагатять його потрібними знаннями.
Робота з названою категорією потребує вирішення ряду завдань і в першу чергу розширення екскурсійної тематики. Маючи можливість вибору потрібної теми, такий екскурсант не погодиться на заміну однієї екскурсії іншою.
Третя категорія. До неї відносять людей, які намагаються заповнити своє дозвілля, по можливості, цікавими видовищами, без чітко визначеної мети. Вони йдуть на екскурсії тому, що їй нема чого робити. На початку екскурсії вони звичайно мають невиразну уяву про сутність заходу, у якому вирішили взяти участь. Однак під час екскурсії у групі відбувається розшарування.
Частина екскурсантів захоплюється розповіддю екскурсовода, починає цікавитись об'єктами показу, стає активними учасниками екскурсії. Інші виявляють ввічливу зацікавленість чи не приховують свого байдужого ставлення. Однак слід зауважити, що значна частина екскурсантів, яких віднесено до третьої категорії, у майбутньому поповнять групи першої та другої.
Поділ екскурсантів на категорії, в основі яких знаходяться лише інтереси людей, їх ставлення до екскурсії, дозволяє внести елементи певної визначеності в екскурсійну роботу, допомагає вирішити ряд важливих питань. Цей примітивний поділ склався стихійно.
Екскурсійні організації пропонували колектив, м різноманітну тематику екскурсій, які проводились за заздалегідь визначеними маршрутами, забезпечували екскурсоводами, і в процесі підготовки складалися ті групи, про які йшлося вище.
Складність у роботі екскурсовода на маршруті полягає у тому, що в кожній екскурсійній групі майже завжди присутні екскурсанти усіх трьох зазначених категорій.
Тому перший вид угрупування недосконалий тим, що не дає можливості вирішувати ряд питань, пов'язаних з подальшим розширенням тематики, підвищення кваліфікації екскурсоводів, з методикою підготовки та проведення екскурсій.
Здійснюючи диференційований підхід, як правило, виходять з того, що вплив екскурсовода розрахований не на індивідуалів, а на групу у 25-40 чол.
Екскурсійна група - така сукупність людей, які при соціальній єдності самі не схожі, не однакові між собою. Це повинен враховувати екскурсовод під час викладу матеріалу: екскурсія повинна бути зрозумілою та цікавою для всіх.
Особливо це необхідно під час роботи зі збірними групами, кількість яких найбільш чисельна - це люди, які прагнуть познайомитись з містом, в яке вони на незначний час потрапили. їх поведінка стереотипна і питання, як правило, вони задають однакові: "хто автор пам'ятника? яка висота телевізійної вежі? хто архітектор споруди?" тощо.
Екскурсія для них - зручний засіб інформації, не більше.
З такими екскурсантами працювати цікаво і важко. Від окремих фактів та статистики їх необхідно повернути до "відкриття міста", його цілісного сприйняття, його неповторності серед інших міст, зацікавити, торкнутися почуттів.
Прагнення забезпечити однорідність аудиторії примусило екскурсійних працівників шукати інші, більш припустимі види угрупувань екскурсантів. Розглянемо їх.
Другий вид угрупування. Тут поділ екскурсантів на групи відбувається за більш складними ознаками.
Перша ознака - розподіл екскурсійних груп за віком (діти, молодь, люди середнього віку, пенсіонери). Екскурсії для вікових груп відмінні між собою за способом пересування (автобусні та пішохідні), тривалістю, методикою викладу матеріалу, змістом.
Друга ознака - рід занять екскурсантів. Ця ознака лежить в основі створення окремих груп з працівників різних професій -педагогів, студентів тощо. Під час проведення екскурсій для подібних груп необхідно враховувати професійні інтереси кожної з них.
Третя ознака - за характером суспільної діяльності людей.
Четверта ознака - поділ екскурсантів на групи залежно від форми навчання.
П'ята ознака - створення екскурсійних груп залежно від виду аматорських занять, яким люди віддають години свого культурного дозвілля.
Третій вид угрупування. До цього виду відносимо екскурсії, які проводяться для різних груп, які відрізняються одна від одної рівнем розвитку учасників, їх загальноосвітнього, професійною підготовкою. Врахування цих умов надає можливість проводити екскурсії більш глибокі за змістом, є основою для викладу матеріалу різного ступеня складності.
Головна відміна екскурсій у цьому виді угрупування екскурсантів - це зміст. Прикладом може бути проведення екскурсій на одну архітектурну тему для різних груп, їх можна виділити вісім-десять. Вони відрізняються одна від одної рівнем підготовки: школярі V-VIII класів, одинадцятикласники, робітники, студенти гуманітарного вузу, інженери, педагоги, студенти архітектурного вузу, архітектори тощо. Для всіх груп тема одна - "Архітектура нашого міста". І хоча розповідь про одне й те ж, об'єкти показу ті ж самі, для кожної з виділених груп ця екскурсія повинна проводитись по-різному. У міру зростання знань у аудиторії, зростає складність екскурсії, іншим стає показ екскурсійних об'єктів, проводиться більш глибокий аналіз матеріалу, ускладнюються методичні прийоми, які використовує екскурсовод.
При цьому слід мати на увазі, що школяр буде почувати себе незатишно на екскурсії для педагогів, так само як лікар чи інженер - на екскурсії для практикуючих архітекторів-фахівців. Не все їм буде однаково доступним і зрозумілим у розповіді екскурсовода, не всі деталі екскурсійного об'єкту будуть ними сприйняті.
З урахуванням рівня підготовки аудиторії слід створювати кілька варіантів екскурсій. Це вимагає постійної серйозної роботи екскурсовода над удосконаленням своєї екскурсії. Показовий у цьому плані досвід екскурсовода Запорізького бюро подорожей та екскурсій Олімпіади Іванівни Кіценко, яка працювала екскурсоводом 26 років, проводила екскурсії з 12 тем, була автором багатьох екскурсій.
Науковість екскурсій, які вона проводила, забезпечувала розроблена система вивчення першоджерел та інформаційної літератури, відбір фактичного матеріалу.
У її особистих перспективному та річному планах завжди були загальні розділи певних галузей знань: Філософія. Історія. Психологія. Педагогіка. Ораторське мистецтво.
Поряд з фундаментальними науковими працями до плану включалося вивчення галузевих наукових журналів, робота в архівах, фондах та музеях.
Враховуючи, що значна частина екскурсантів були школярі та учні профтехучилищ, приділяла особливу увагу ознайомленню з підручниками, методикою викладання історії, літератури та інших, предметів, з працями видатних педагогів К. Д. Ушинського, Я. Корчака, В. А. Сухомлинського, вчителів-новаторів, сучасників. Набір матеріалу для екскурсії проходив за такою схемою:
аналіз зібраної інформації;
її систематизація: у тематичних папках за темами
екскурсій, об'єктами показу, типам екскурсійних груп, тобто
диференційовано. Нарешті - методична та літературно-художня
обробка фактичного матеріалу - пошук форми показу об'єкта та
розповіді про нього.
Завершення роботи - практична апробація матеріалу безпосередньо при проведенні екскурсії.
О. І. Кіценко мала 37 варіантів оглядової екскурсії "Від Олександрівська до сучасного Запоріжжя": для працівників підприємств та організацій за основу бралися питання економічного розвитку міста, впровадження іноземного капіталу, приватизації, переходу до ринкової економіки. Для збірних груп - умови життя, торгівлі, відпочинку. Для дітей та молоді - становище дітей, соціальна диференціація, навчальні заклади (особливо нового типу - ліцеї, гімназії тощо), зміст та якість викладання.
Враховуючи особливості диференційного підходу до кожної екскурсійної групи, предметом вивчення та дослідження О. І. Кіценко була проблема відповідності особистості екскурсовода темі екскурсії, яку він проводить, пошук нових форм: екскурсія-спектакль, екскурсія-діалог, екскурсія - ділова гра тощо. Впроваджувала нові методичні прийоми. Так, у підтемі "Екологія міста" біля будинку Держадміністрації мова йшла про проведення міського конкурсу на заміщення посади керівника екологічної служби. Екскурсовод пропонувала подумки ввійти до залу засідань та взяти участь в засіданні. Потім використати новий в екскурсійній практиці прийом діалогу з дослідженням при розгляді екологічних програм трьох претендентів.
На цьому прикладі наочно показано, що робота екскурсовода з різними категоріями екскурсантів вимагає від нього розробки найбільш ефективних прийомів диференційованої типології екскурсійних груп.
Екскурсії О. І. Кіценко не залишали байдужими тих, хто на них побував ще й тому, що Олімпіада Іванівна була не лише пропагандистом, але й творцем культурного середовища міста. Вона стояла біля витоків Міського клубу друзів кіно "Сходження",
Екскурсії О. І. Кіценко не залишали байдужими тих, хто на них побував ще й тому, що Олімпіада Іванівна була не лише пропагандистом, але й творцем культурного середовища міста. Вона стояла біля витоків Міського клубу друзів кіно "Сходження", активно працювала в міському клубі інтелігенції, самодіяльній студії поезії.
Саме виходячи з останніх двох видів угрупувань екскурсантів на Україні в 1970-80-і роки набула широкого розповсюдження практика системних форм екскурсійного обслуговування різних верств місцевого населення.
3. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ЕКСКУРСІЙНОГО
ОБСЛУГОВУВАННЯ РІЗНИХ ВЕРСТВ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ
Виникнення та поширення системного підходу було зумовлено ускладненням завдань розширення екскурсійного обслуговування різних верств населення.
Система (від грец. systema) - поєднання, устрій, утворення, сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія.
Отже, "системний підхід являє собою конкретизацію вимог розгляду кожного предмету в його взаємодії та взаємозв'язку з іншими предметами".
Підвищуючи виховне значення екскурсій, екскурсійні установи вели творчі пошуки найбільш ефективних організаційних засад розширення обслуговування місцевого населення.
В основу їх розробки були покладено вимогу наявності системи у використанні екскурсійної тематики та організації обслуговування.
Говорячи про системний підхід в екскурсійному обслуговуванні, слід відмітити, що найбільшого розвитку тут було досягнуто у сфері наукових, управлінських та практичних проблем.
Використання системного підходу в екскурсійної справі було викликане практичною необхідністю, бо постійно забезпечувало розширення контингенту екскурсантів, дозволяло максимально використовувати екскурсійну тематику та націлювало екскурсійні установи на розробку нових екскурсій, необхідних для підготовки спеціальних екскурсійних програм та циклів.
Прикладом упровадження системних форм екскурсійного обслуговування можуть служити Львівське та Донецьке бюро подорожей та екскурсій (АТ "Укрпрофтур").
Так, у м. Львові було впроваджено систему в екскурсійному
обслуговуванні студентської молоді. Екскурсійна організація разом з
внз, технікумом, ПТУ розробляла орієнтовний план екскурсійного
обслуговування студентів на весь період навчання. Організацією цієї
роботи займалися туристично-екскурсійні клуби навчальних закладів.
Це були громадські організації, обрані загальними зборами
студентського активу. Отже, цей клуб був центром екскурсійної роботи у
внз (технікумі, ПТУ), а також фінансував її. У кошторисах були кошти на спортивно-масову та оздоровчу роботу.
Обслуговування проводилось згідно з графіком-заявкою навчальних закладів, де було вказано курс, кількість груп, дні, час проведення та теми екскурсій.
Для реалізації системи в обслуговуванні трудових колективів Донецьке бюро подорожей та екскурсій обрало колектив шахти ім. Засядько, де були визначені групи: ветерани Великої Вітчизняної війни, ветерани праці, молоді робітники, що проживали в гуртожитках, шахтарі та члени їх сімей, учасники художньої самодіяльності.
Для кожної з груп було розроблено спеціальні цикли екскурсій, з ними працювали організатори.
В організації системи роботи з індивідуалами з числа місцевого населення слід розглянути можливості створення екскурсійних тематичних циклів-абонементів. Наприклад: "Архітектура Києва" (від стародавньої до сучасної), "Київ літературний", "Дорога до храму" (історико - релігієзнавчий). Але це можливо лише в містах, які мають широкі екскурсійні можливості, таких як Київ, Львів, Одеса, Севастополь.
Говорячи про системні форми екскурсійного обслуговування, не можна обійти увагою роботу зі школярами, як найбільш організованими групами. Адже шкільні екскурсії історично були першими - на їх підвалинах закладалася методика екскурсійної справи.
4. КОМПЛЕКСНІ ПРОГРАМИ ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ШКОЛЯРІВ
Саме для школярів а Україні у м. Миколаєві було започатковано, а згодом широко впроваджено в практику майже в усіх містах України комплексні програми екскурсійного обслуговування школярів, які являють собою специфічну форму конкретизації системності."
Якісно нового бачення набуває ця робота тепер, коли незалежна Україна стала рівноправним членом Всесвітньої туристичної організації.
Міжнародна туристична спільнота приділяє особливу увагу розвитку внутрішнього туризму і на його засадах - вихованню підростаючого покоління. У кожній цивілізованій країні, як зазначено в Гаазькій декларації по туризму, прийнятій Міжпарламентською спілкою і Всесвітньою туристичною організацією (1989 р.), "по мірі створення туристичної інфраструктури абсолютною необхідністю стає розвиток на національному рівні загальної туристичної освіти для населення в цілому, і зокрема в школах".
"Підготовка до туризму повинна поєднуватися з підготовкою громадянина до виконання свого громадського обов'язку. Підготовка до туристичної практики могла б з успіхом стати частиною процесу навчання молоді: введення туризму до навчальних програм є важливим елементом освіти та виховання".
Виходячи з цих положень, у світлі національного та культурного відродження України, враховуючи, що розвиток вітчизняного туризму та екскурсій повинен активно сприяти розбудові державності і демократизації суспільства, духовному розвитку народу і особливо молоді, Державним комітетом України по туризму спільно з Міністерством освіти України в 1994 р. була прийнята спільна постанова "Про створення комплексних програм екскурсійного обслуговування школярів".
Суть її полягає в тому, що, виходячи з завдань Державної національної програми "Освіта" ("Україна XXI століття"), туристично-екскурсійні організації разом з органами народної освіти, навчальними закладами в роботі з учнівською молоддю повинні направити свої зусилля на створення комплексних програм екскурсійного обслуговування школярів, розроблених Держкомтуризмом та Міносвіти України, які б стали невід'ємним наочним доповненням при вивченні базових навчальних предметів: історії, літератури, природничих наук, народознавства, а також виховної роботи в усіх загальноосвітніх школах, у тому числі і школах нового типу: гімназіях, ліцеях, навчально-виховних комплексах тощо, і були б введені до навчальних планів і планів виховної роботи кожного класу.
Основна мета створення комплексних програм - засобами екскурсій на місцевому матеріалі знайомити учнів з історичним минулим нашої країни, досягненнями національної культури, природою, традиціями і звичаями свого народу, а також національними культурами інших народів, які проживають на території України. Вони повинні сприяти вихованню національної самосвідомості, гідності, інтелектуальному, духовному розвитку дитини, формуванню у підростаючого покоління світоглядної, політичної, художньо-естетичної, економічної та екологічної культури.
Завдання екскурсійних програм - допомагати педагогам у наданні учням додаткових знань про свій рідний край для використання їх на уроках і в позакласній роботі, тим самим забезпечуючи і освітнє, і пізнавальне, і виховне значення екскурсій, виховувати екскурсанта, навчаючи сприймати і розуміти екскурсію.
Мова екскурсій повинна практично надавати учням навички культури мовлення, збагачувати словниковий запас, створювати належне мовне середовище, як засіб залучення до рідної культури.
Створення комплексних програм включає три етапи:
1 етап - складання програми. До неї слід включати 2-3 різноманітні за тематикою екскурсії для кожного класу від першого до одинадцятого. Це екскурсії історико-краєзнавчі, літературно-мистецтвознавчі, природничі тощо. При цьому використовуються усі види екскурсій - міські, виробничі, музейні, позаміські {меншою мірою).
Історико-краєзнавчі екскурсії можуть бути різних напрямів: історичні, воєнно-історичні, історико-архітектурні, історико - релігієзнавчі та ін.
У них слід висвітлювати історію формування нації та державності, допомагати юним громадянам України глибоко і об'єктивно сприймати кожну її сторінку, нерозкриті і призабуті факти, відновлювати в пам'яті імена національних героїв визвольного руху, Великої Вітчизняної війни, трудової слави. Формувати в них мислення як засіб пізнання та оцінки суспільних явищ І методів наукового дослідження, історичних фактів, подій, явищ минулого і сучасності.
Мета воєнно-історичних - виховання молодого покоління на багатовікових традиціях захисників народу України від дружинників Київської Русі до воїнів, що відстоювали нашу землю від поневолення у роки Великої Вітчизняної війни.
Літературно-мистецтвознавчі екскурсії повинні сприяти естетичному та духовному розвитку особистості, оволодінню знаннями з різноманітних галузей мистецтва, формуванню естетичних цінностей.
їх зміст надасть учням змогу досліджувати творчий доробок чи життєвий шлях земляків - діячів літератури, мистецтва певного періоду, наприклад Т. Шевченка, Л. Українки, М. Гоголя, В. Короленка, І. Тобілевича, І. Франка, П. Тичини, С. Параджанова, В. Симоненка, М. Лисенка, М. Примаченка, Л. Костенко та багатьох інших.
Природничі екскурсії. Кожна місцевість практично має необмежені можливості для їх створення.
Виробничі екскурсії мають стати невід'ємною частиною комплексних програм. Вони повинні сприяти розширенню трудового досвіду дітей, формуванню практичних умінь та навичок, вихованню поваги до масових професій, ознайомленню з умовами ринкової економіки, різними формами господарювання, підприємництва, забезпеченню мобільності фахівця на ринку праці і органічно включати їх у трудову діяльність.
Таким чином, комплекс екскурсій для школярів, ідучи у розвитку кожного тематичного напряму від нижчого ступеня до вищого, з урахуванням кожного рівня загальної середньої освіти -початкової, основної, повної і вікових особливостей розширює пізнання учнів про район, місто, область, а потім і Україну.
Переходячи з одного класу до наступного, діти залучаються до екскурсійного сприйняття пам'яток історії краю, знайомляться з людьми - творцями матеріальних і духовних цінностей.
Отримані знання та враження сприятимуть їх підготовці до самостійної практичної діяльності, формуванню світоглядної свідомості, ідей, поглядів, ідеалів, традицій, звичаїв, інших соціально значущих надбань вітчизняної і світової культури.
Отже, в основу розробки і впровадження комплексних програм екскурсійного обслуговування школярів покладено основні принципи навчання: системність, спадковість, послідовність і безперервність.
У разі, коли екскурсійні можливості міста незначні, слід створювати цикли екскурсій для певних вікових груп школярів, наприклад, 1-2, 3-4, 5-7, 8-11 класів або рівнів загальної середньої освіти: початкової (1-3/4), основної (5-9 кл.), повної (10-11 кл.).
Впроваджуючи комплексні програми, не слід відмовлятися і від різноманітних традиційних форм екскурсійного обслуговування, наприклад, у дні ювілейних, пам'ятних та знаменних дат.
Приділяючи увагу родинному вихованню ("яка сім'я, такий і я"), практикувати проведення екскурсійних сімейних свят у вихідні дні, під час різдвяних та весняних (великодніх) канікул.
Використання екскурсій у навчально-виховному процесі повинно сприяти активізації пізнавальної діяльності школярів, розвитку їх творчих здібностей.
Тому ця робота не повинна обмежуватись тільки саме екскурсією, а у співпраці зі школою продовжуватись при написанні творів, проведенні конкурсів малюнків, тематичних виховних годин, складанні літопису та ін.
Комплексна програма - це певна система в організації екскурсійної діяльності. Адже у внутрішньому туризмі закладено важливі засоби формування національної свідомості, любові до рідної землі, забезпечення духовної єдності поколінь, прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, які населяють Україну. Тобто все те, що "дає змогу людині пізнати свою країну, готуючи її таким чином до відкриття всесвіту", - як зазначалось на Всесвітній нараді по туризму в м. Акапулько (1982 р.).
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
Література
Географічна енциклопедія України.У 3-х томах.- Київ, 1989 .
Гецевич А.Е. Основы экскурсоведения, Минск., 1992
Гілецький Й. Географія Івано - Франківської області. - Івано - Франківськ, 2006.
Гуцульщина: історико - етнографічне дослідження. - Київ: Наукова думка. 2005
Гуцульщина: перспективи її соціально - економічного і духовного розвитку . 2006
Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 рр. // Правове регулювання туристської діяльності в Україні : зб. нормат.-правових актів / під заг. ред. проф. В. К. Федорченка. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – С. 32-39.
Ємельянов Б. В. Основы экскурсоведения, М., 1999
Закон України "Про природно-заповідний фонд"// Відомості Верховної Ради. - 1992. -№34.
Закон України "Про туризм"//Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 31.
Зорин И.В. Энциклопедия туризма: Справочник / И.В. Зорин, В.А. Квартальнов. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 368 с.
Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навч. посіб. для студ. вузів. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2003. – 300 с.
Любіцева О.О. Методика розробки турів. Навчальний посібник. – К.: «Альтерпрес», 2003. – 104 с.
Пелипейко І. Пам’ятки природи Косівщини.- Косів, 2005
Полєк В.. Майданами та вулицями Івано-Франківська.-Львів, «Світло і тінь», 1994.
Положення про отримання дозволу екскурсоводами/гідами-перекладачами // Новости турбизнеса, № 17(19), сентябрь, 2004.
Посадова інструкція екскурсовода, гіда-перекладача (додаток № 1 до Порядку проведення екскурсійної діяльності у м. Києві) // Новости турбизнеса, № 8(10), апрель, 2004.
Рутинський М.Й. Музеєзнавство: навч. посіб. / Рутинський М.Й., Стецюк О.В. – К.: Знання, 2008. – 428 с.
Федорченко В. Екскурсія – невід’ємний складник туризму// Краєзнавство. Географія. Туризм. –2000. - № 46. – с. 1-2.