Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 2: Сутність управління витратами , значення системи управління витратами
2.1.Управління ви-ми-це процес цілеспрямованого їх формування щодо видів, місць та носіїв при постійному контролі, рівня ви-т і стимулювання зниження, що є важливою функцією механізму управління п-вом.
Упр. ви-ми визначаються як взаємозвязаний робіт, які формують корегуючи впливи на процес здійснення ви-т під час господарської д-ті п-ва, спрямовані на досягнення оптимального рівня ви-т усіх підсистемах п-ва за виконання в них робіт.
Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями розробляються норми ви-т усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів.
Критерії оптимізації в такому випадку є мінімальні ви-ти.
Система упр.ви-ми повина забезпечити керівникатакою інформацією, яка дозволить:
Система упр.ви-ми відіграє надзвичайно важливу роль у стратегії поведінки п-ва в ринкових умовах.
Упр.ви-ми передбачає виконання всіх дій, які реалізуються під час управління будь-яким об’єктом , тобто розроблення і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням, що реалізуються за допомогою системного підходу.
П-во як система може перебувати у 2-х станах:
Таке становище може бути результатом впливу, як зовнішніх так і внутрішніх чинників.
Загальна система упр.ви-ми здійснюється свідомо суб’єктами управління, якими є керівники, фахівці п-ва та його структурних підрозділів.
Об’єктом управління в системі управління ви-ми є процеси, операції, явища, які виникають на п-ві під час його госп.д-ті, що розглядаються з точки зору здійснення витрат тобто витрачання ресурсів.
Функціонування системи упр.ви-ми на п-ві відбувається в 3-х аспектах:
Отже, система упр.ви-ми створює достовірні і надійні інформаційні масиви для прийняття управлінських рішень.
2.2.Принципи системи управління витратами
Важливим етапом у розробці системи упр.ви-ми можна визначити підсистему обробки та підготовки необхідної інформації у процесі управління п-вом.
До її загальних принципів належить:
Тема 3. Формування витрат за центрами відповідальності
Система управл.витратами передбачає структуризацію внутрішнього середовища п-ва шляхом виокремлення в ньому центрів відповідальності, що значно полегшує постановку цілей п-ва відносно управління витратами.
Центром відпов. є сегмент д-ті п-ва, який очолює певна особа, що несе персональну відповідальність за встановлені показники роботи за даним сегментом.
Облік за центрами відпов.є елемент системи управління в якій планування, контроль та аналіз досягнення фінансово-економічних показників здійснюється в частині доходів і витрат здійснюється в розрізі керівників, що за це відповідають.
Отже, центрами відповідальності є не лише місця виникнення витрат, але й передбачають покладення відповідальності покладання відповідльності на керівника за досягнення планових показників в частині доходу і витрат, наділення їх відповідними повноваженнями.
Центр відпов. –це організаційно-структурна одиниця системи управління економікою (структурно або технологічно відособлений підрозділ або процес) керівник якого:
Формування центрів відпов.можна розглядати за:
Створення центрів витрат за побудовою управління витратами на п-ві на засадах персональної відповідальності здійсн.за відповідними місцями витрат, тобто за за сегментами їх формування. Первинним міцем витрат є робоче місце.
Як місце витрат може розглядатись і сукупність організаційно-поєднаних робочих місць (цех, дільниця).
Отже, центри відповідальності за витратами (центри витрат) – місце витрат або організаційна єдність декількох місць, за якими контролюються витрати і встановлено персональну відповідальність за їх рівень.
Типи центрів відпов.:
3.2.Підходи до формування центрів відпов:
Організаційний процес побудови децентралізованої структури п-ва відбувається в декілька етапів.
1. визначення центрів виникнення витрат – структурних підрозділів п-ва в яких є можливість організувати облік, планування, нормув., бюджетування витрат.
2. визначення центрів відпов. – структура п-ва може бути включати декілька центрів відповідальності за витратами.
3. створення положень про центри відпов. з обов’язковим визначенням сфери впливу величини відповідальності та об’єктів управлінського обліку витрат.
У вироб.системах, що мають складну організаційну структуру велика к-ть залежних від них дорічних п-в чи філіалів об’єднаних в єдине ціле, центри відпов. Будуються за ієрархічним принципом. Іншим методом формув.витрат є формування за функціональним принципом, у цьому випадку п-во розбивається на блоки, які включають підрозділи, що об’єднані за спільними функціями.
Основними критеріями виокремлення центрів відпов.є:
1. необхідність контролю за напрямком д-ті
2. наявність у керівника центру відпов. повноважень щодо досягнення поставлених показників: повноваження щодо ухвалення рішень за метою постачання і використання ресурсів, вибору постачальників, зміни цін і способів просування продукції.
Особливості обліку витрат за центрами відпов. визначається методами обліку і розподілу витрат, які застосов.на п-ві:
1. Директ-костинг – віднесення постійних витрат безпосередньо на фін.результати. Даний метод дає інформацію про ухвалення управлінських рішень відносно асортименту виготовленої продукції, розрахунку точки беззбитковості, прогнозу д-ті організації в довгостроковій перспективі,цей метод є найменш трудомістким.
2. Стандарт-костинг – облік повних витрат, що дає можливість аналізувати інформацію при формуванні цін, при певних напрямах д-ті.
3. АВС – система обліку, що вимірює витрати та їх зміни по об’єктах, процесах і ресурсах. Цей метод є найбільш трудомістким і відрізняється точнішими методами розподілу непрямих витрат, що вимагають детального обліку вироб.часу та інших використовуваних ресурсів.
3.3.Система управління витратами за центрами відповідальності дає змогу:
1. скористатися перевагами децентралізованого управління об’єктом, вивільнення вищого керівництва, що дає змогу зосереджуватись на глобальних питаннях, прийняття компетентніших рішень, оскільки управлінці на місцях більше інформовані і краще розуміють проблему.
2. зробити контроль дієвішим завдяки персоніфікації відповідальності.
3. підвищити точність обчислення витрат за носіями.
Тема 5 Калькулювання в одно та багато продуктовому виробництві
Калькулювання в одно продуктовому виробництві є найпростішим і найточнішим, оскільки витрати розглядаються як прямі.
При цьому враховуються 2 можливі варіанти одно продуктового в-ва:
Поширеним є багато продуктове в-во, коли одночасно або в одному розрахунковому періоді виготовляються різні вироби. Обчислення с/в таких виробів здійснюється за калькуляційними статтями, які охоплюють прямі та непрямі витрати. Прямі витрати – матеріальні витрати, пряма з/п, інші прямі операційні витрати. Непрямі – загальнов-чі витрати, а також адміністративні витрати.
Прямі планові витрати обчислюють на 1 продукції на основі норми витрат ресурсів та їхніх цін. Фактична калькуляція – складається згідно з чинним на п-ві методом обліку. Залежно від конкретних умов в-ва може застосовуватись метод обліку та калькулювання на замовленням та попроцесний метод.
Основна проблема калькулювання у багато продуктовому ви-ві – розподіл непрямих витрат. У практиці є поширеним метод розподілу загальнов-чих витрат пропорційно основній з/п в-чих працівників. При простоті цього методу від має такі вади, які стосуються розподілу витрат на утрим. та експлуатацію устаткування у складі загальнов-чих вират. Окрема проблема калькулювання – визначення с/в виробів у сукупному в-ві. Специфікою такого в-ва є те, що з однієї і тієї ж сировини в результаті одного технологічного процесу одержують декілька продуктів (нафтопереробка). При цих умовах точне визначення с/в є неможливим, оскільки нема відповідної бази для об’єктивного розподілу сукупних витрат. Для цього застосовують такий метод розподілу сукупних спільних витрат пропорційно обсягу продукції в цінах продажу.
За цим методом загальний порядок умовного визначення с/в такий:
1) обчислюється коеф витрат на 1 грн випуску продукції. Кв = С / В, С – сукупні витрати у комплексному процесі за розрахунковий період; В – загальний обсяг виготовленої продукції за розрахунковий період у цінах продажу.
2) визначення с/в окремих виробів. Сі = Ці * Кв, де Сі – с/в і-того виробу; Ці – ціна і-того виробу.
Отже, особливості організації і технології багато продуктових ви-в вимагають нових обґрунтувань нормування витрат, планування і обліку їх за місцем виникнення і сукупностями носіїв витрат.
Тема 1сутність хар-ка витрат
1.1.В-ти – це вартість ресурсів що викор. В подальшому для отримання прибутку, чи досягненя інших цілей п-ва. До в-т належ. Вартість марер. І трудових ресурсів необхідних для в-ва тієї чи іншої прод. чи послуг.
За ек. Сутністю в-ти на в-во прод. п-ва – це сукупність в-т живої та урочевної праці на здійсненя поточної в-ї д-ті п-ва.
В-ти- це зменшеня ек. Вигод у вигляді вибутя активів або збільшення зобов’язань яке призводить до зменшеня власного капіталу.
1.2.Класифікація в-т:
Класифікація в-т потрібна для визначеня вартості прод. та відповідно до ціноутворення для визначеня с\в прод. тобто локальних потреб.
1)відносно в-го процесу: -основні в-ти:в-ти що беруть участь у виготов. Прод. вони пов’язані з технологічним процесом. – Накладні в-ти.
2)за способом віднесеня: - прямі в-ти:вартість матер. Ресурсів які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта в-т. – непрямі в-ти:в-ти які не стосуються певного об’єкта в-т.
3)відносно обсягів в-ва: - постійні в-ти:в-ти які не залежать від обсягу в-ї нереалізованої прод.
- змінні в-ти:в-ти які залежать від обсягу виготовленя та реаліз. прод.
4)за доцільністю: - продуктивні в-ти:це в-ти які в подальшому принесуть прибуток.
- непродуктивні в-ти: в-та яка здійснена без користі.
5)за календарним періодом:поточні в-ти, однорідні в-ти.
6)за видами в-т: в-ти за ек. Елементами, в-ти за статями калькуляції.
7)за включеням до с\в об’єкта продажу:в-ти що влюч. До с\в, які не включ. до с\в.
8)за х-ром винекненя і функціональним призначеням: 1)операційні що виник в процесі опер. Д-ті п-ва. 2)фінансові в-ти. 3)в-ти що виникають в процесі звичайної д-ті п-ва і не є операційними або фін. 4)надзвичайні в-ти.
В загально економічному розуміні в-ти звітного періоду поділ на:1)прямі матер. В-ти – включають вартість тих матер. Ресурсів які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта в-т сировина і осн. Матер що утворюють основу виробленої прод. допоміжні матеріали. 2)прямі в-ти на оплату праці з\п та інші виплати працівником зайнятих на в-ві які можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта в-т. 3)інші прямі в-ти – усі інші в-ти які можуть бути віднесені до конкретного об’єкту в-т (орендна плата за майно,або земельну дільнку, амортизацію основних засобів.)
4)загально виробничі в-ти- в-ти на управліня в-ва(оплата праці апарату управліня цехами, бригадами, дільницями ,відрах. На соц.. заходи, і медичне страхування. В-ти на службові відряд. Персоналу цехів) амортиз. Осн. Засобів загально виробничого призначеня, орендна плата за осн. Засоби, в-ти на вдосконаленя організації і в-ва,в-ти на опаленя, на отримання в-чих приміщень.
5)адміністративні в-ти – це такі загальногосподарські в-ти які спрямовані на управліні п-вом в цілому та його обслуговуваня. До них відносять:в-ти на утриманя апарату управліня п-вом та іншого загальногосподарського персоналу, в-ти на утриманя осн. Засобів, нема тер. Активів загально господарського використаня. 6)В-ти на збут прод. – головне не виробити товар, а його продати, в-ти на пакуваня і затарюваня гот. Прод. на її транспортуваня, страхування, на утриманя осн. Засобів, пов’язаних з реаліз. прод. на ринок, в-ти на рекламу і дослідженя ринку , комесійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів.
7)до інших операц. В-т – що не включ у виробничу с\в прод., відносять суми безнадійної деб. Заб. , втрати від операційної курсової різниці(зміна курсу валюти за операціями, активами і зобовязанями пов’язаними з операційною д-тю п-ва) втрати від знеціненя запасів, визнані штрафи, пеня, неустойка.
8)фінансові в-ти – належ в-ти на виплату відсотків за користав. Кредитами і відсотків за випущені облігації та в-ти за фін. Орендою.
9)надзвичайні в-ти – виник у результаті появи надзвич. Подій які відрізняються від звичайної д-ті і не очікується що вони повторюватимуться періодично, або в кожному наступному періоді. 10)в-ти від участі в капіталі- за своїм ек. Змістом є збитками від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні п-ва. Має забезпеч. Потреби формуваня вартісних параметрів господарства, задовольнити не лише ек. А й технічні аспекти управліня (нормуваня, калькулюваня, кошторисна справа, облік, контроль, аналіз)як фін. Так і внутрішньогосподарського обліку.
Класифікація в-т за видами д-ті:
1)Операційна д-ть- с\в реаліз. прод. (товарів,робіт,послуг)адміністративні в-ти(загальні та корпоративні в-ти) в-ти на збут(в-ти на пакувальні матеріали та ремонт тари,в-ти на маркетинг).інші операційні в-ти на дослідженя та розробки. с\в реалізованої валюти).
2)Фінансова д-ть – в-ти (збитки отримані внаслідок інвестиції)фін. В-ти (в-ти на проценти з кредитів отриманих, фін. Оренди). Інші операц.(в-ти на дослідженя та розробки ,с\в реалізованої фін. Інвестицій необоротних активів та іншого майна п-ва.
3)Інша д-ть – с\в реалізованих фін. Інвестицій. Необоротних активів та іншого майна п-ва, втрати від не операційних курсових різниць.
4)Д-ть пов’язана з надзвичайними подіями – втрати і в-ти пов’язані з подіями або операціями які відрізняються від звичайної д-ті п-ва, та їх періодично повтореня не очікується.
В-ти можуть класиф. І за такими 2 ознаками: 1)загальноекономічні:відношенням до форм праці(жива,уречевлена), форм власності(трудові, матеріальні, грошові),за ролю і х-ром (основні, накладні), за призначеням(технічні, організаційні),за сферою винекненя(виробничі,поза виробничі).
2)планово-облікові(кошторисно облікові)фінансові.:елементами в-ї с\в, сферами винекненя, календарними фінансовими періодами.
3)За центрами відповідальності(місцем винекненя в-т) розрізняють:в-ти в-ва, цеху,дільниці.
4)За видами прод.(робіт послуг) в-ти бувають:в-ти на в-во, напавфабрикати.
5)за однорідним складом в-т: одноелементні,комплексні.
6)За видами в-т: за економічними елементами, за статями калькуляції.
7)Прямі і непрямі.
8)За ступенем впливу обсягу в-ва на рівень в-т виділяють:постійні, змінні(це в-ти,величина яких залежить від обсягів в-ва прод. сировина)
9)В-ти за в-вом под.. за календарним періодом на:1)поточні в-ти – це постійні звичайні в-ти або в-ти в яких періодичність менша ніж місяць). 2)довгострокові в-ти – це в-ти пов’язані з виконаням довгострокового договору який не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійсненя перших в-т або утриманя передоплати. 3)одноразові в-ти – однократні в-ти , або в-ти які здійснюються один раз і спрямовується на забезпеченя в-ва протягом тривалого часу.
10)Залежно від часу в-го споживаня:1)в-ти поточного року- у с\в прод. звітного року включають не всі в-ти потосного року частину їх у вигляді незавершеного в-ва відокремлюють і відносять на с\в прод. наступного року. 2)в-ти минулих років.
11)За доцільністю в-ти: 1)продуктивні передбачені технологією та організ. В-ва.. 2)непродуктивні не обов’язкові в-ти, що виникають в результаті певних недоліків організації в-ва та порушеня технології.
12)За відношення до с\в: 1)в-ти на прод. це в-ти пов’язані з в-вом ,які створюють в-чу с\в прод.(матеріали, зарплата, амортизація) 2)в-ти періоду це в-ти що не включаються до вироб. с\в і розглядаються як в-ти в тому періоді де вони були здійснені.
13)Залежно від матеріально- речової форми понесені п-вом в-т под.. на:1)готівкові це в-ти що формуються і покриваються за рах. Готівки(в-ти на страх. Майна, на ресурси, на оплату сервісних послуг) 2)безготівкові це в-ти що не впливають для покритя вільних грошових коштів(аморт. Осн. Засобів та напівфабр. Власного виробу).
14)залежності від можливості керівників відповідного рівня управліня п-вом впливати на величину певного виду в-т: 1)контрольовані в-ти це в-ти на величину яких керівник відповідного рівня управліня може впливати повністю або виявляти істотний вплив.Ці в-ти є контрольованими і можуть бути збільшеними або зменшеними. 2)неконтрольовані – здійснюються незалежно від волі керівника відповідного рівня управліня а отже не залежить від нього та працівників.
Тема 4 Калькуляція собівартості продукції . Роль і методи калькулювання.Калькулювання в системі витрат для 1)Обгрунтування ціни і цінової політ підприємства.2)визначення рентабельності виробу .3)оцінювання економічно ефективності техніч та організац рішень .4)Аналіз роботи підпиємства . Калькулювання собівартості – це визнач розміру витрат у грошовому виразі на вироб одиниці певного виду робіт на окремих видах витрат.За допомого калькулювання визнач собівартість одиниці продук,всього її обсягу,витрат на вироб по окрем структур.підрозділах ,по різних вироб процесах і в цілому по підприємству Калькулюв перед виріш таких методичних питань .1)Установлення обєкта калькулювання на вибірр калькуляційних одиниць .2)Зясування виду калькуляції .3)Обгрунтування калькуляційних статей витрат та методики їх обчислення . До завдань калькулюв, як складової частини механізм управління витрат відноситься:1)Забезпечення інформацією про собівартість деталей вузлів ,агрегаті,виробів апарату управління ,який приймає рішення направ. на підвищ. ефектив. виробничого процесу.2)Виявлення відхил та стандартних витрат на вироб із зазнач факторів що вплинули на них.3)Забезпечення співставленості калькуляцій для порівнялного аналіз на визнач .ціни на продукцію .4)Пошук залежності між випуском продук собівартості та прибут від продажу товарів.5)Аналіз витрат на вироб з метою пошуку резервівзниження собівартості. Під обєктом калькуль розуміють вироби і напів фабрикати різного ступеня готов ,часткової продуктив ,роботи і послуги собівартість яких повинна бути визначена . Процес калькулюв грунтується на таких принципах :1)Наукове обгрунтування класифік вироб витрат .2)Встановлення обєктів обліку витрат та обєктів калькулювання.3)Вибір калькуляційної одиниці.4)Вибір методу розпділу непрямих витрат .5)Розмежування витрат по періодах .6)Відокремленняоблік поточних витрат на вироб продукції та капітальних вкладень .7)Вибір методу обліку витрат . Відповідно до принципів калькулювання організовується проце собчислення собівартості 1)Економічне обгрунтування витрат та їх групування для цілей визначення соб-ті 2)Розробка та обгрунтування методів вартісної оцінки кожного елемента витрат ,розмежування їх між одержаною продукцією та незавершеним виробництвом .3)Визначенняобсягу продукції ,що калькулюється,встановлення періодичності калькулюваня .4)Обчислення собівартості забракованої продукції за наявності браку .5)Виявлення та оцінка величини зворотніх відходів виробництва .6)визначення собівартості всієї одержаної продукції та її одиниці .
4.1. Види класифікації калькуляції .Вид калькуляції випливає з особливостей її формування .
За видом калькуляції вони поділяються на нові вироби або разові . 1)Проектно-кошторисні-замовлення. 2)Планові складається на основі прямих затрат згідно нормативної калькуляції даного виробу на початок розрахугкового року з врахуванням запланованих знижок цих витрат ,обумовлених планом організаційно-технічнихзаходів .3)нормативні-це собівартість одиниці продукції,розрахована на основі діючих на початок кожного місяця норм і нормативів витрат ресурсів,облікових цін і затвердженння кошторисів витрат .4)фактичні-це калькуляці ,яка складається з фактичних вират на виробництво продукції в звітному періоді . Нормативні калькуляції на деталі і вузли ,складаються з прямих статей (сировина і матеріали ,купівельні комплектуючі вироби ,напів фабрикати і послуги ,відходи ,які повертаються ,заробітна плата виробничих працівників).Калькуляція на виріб в цілому складається за всіма статтями калькуляції . Статті калькуляції бувають :1)одноелементні заробітна плата виробничих працівників .2)комплексні-сільно цехові ,спільно-заводські витрати .
При калькулюванні продукції , потрібно враховувати таке:
1)При великій номенклатурі продукції, планові калькуляції можуть складатися на групу однотипних виробів.
2)Калькулюванню підлягає продукція і допоміжних виробництв, особливо якщо вона реалізується за межі виробництва.
Важливим є вибір методу калькулювання. Вибір методу залежить від особливостей в-ва, призначення калькуляцій, традицій під-в тощо.
За повнотою охоплення розрізняють:
За повними витратами усі витрати п-ва як виробничі так і невиробничі (адміністративні витрати, витрати на збут) повністю відносять на собівартість продукції.У такому разі прибуток п-ва від продажу продукції визначають за формулою:П = В – Ср.п.
Даний метод є традиційним для вітчизняної економіки, і має такі переваги:
1)відомі всі витрати на кожний виріб, а значить відома його прибутковість;
2)повна с/в є базою ціни, а отже її обчислення помагає в основі моделі ціноутворення.
: Ц = С0+П0 .
Недоліки:
1)Неточність калькуляції внаслідок неможливості точного розподілу непрямих витрат у багатопродуктовому виробництві;
2)Трудомісткість калькулювання, оскільки доводиться застосовувати складні методи розподілу непрямих витрат;
3)Неповне покриття виручкою невиробничих витрат певного періоду,якщо не всю продукцію продано, і її залишки на складі зростають.
Калькулювання за неповними витратами полягає в тому , що не всі витрати включаються в с/в продукції.Цн спрощує калькулювання і робить його оперативнішим. За цим методом прибуток обчислюється за формулою: П=В-Ср.п.-Спер.
Треба мати на увазі, що обгрунтування ціни на продукцію завжди базується на повній с/в.Отже, ВСВф.=НВп.+ПВп.+ПВП-ВЗВ-ВСП-ВПП+Вбр.-НВк.
Позамовний метод обліку витрат і калькуляції продукції.
Обєкт обліку і калькуляції при позамовному обліку витрат це окреме виробниче замовлення. Замовленням вважають виріб, дрібні серії однакових виробів, монтажні або ремонтні роботи.
Позамовний метод використовується в індивідуальних та дрібноссерійних виробництвах , а також широкол використовується в допоміжних виробництвах і ремонтних роботах.