Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Сутність звітності підприємств,
принципи побудови та загальні вимоги
1. Види, класифікація й склад звітності підприємств.
Звітність – це система узагальнюючих і взаємозалежних показників, яка надається у вигляді різного типу таблиць і текстового матеріалу за допомогою яких визначаться фінансовий стан, результати діяльності підприємств і інші показники.
Склад і структура звітності підприємств залежить від виду обліку й від інформаційних потреб користувачів. Облік підрозділяється на: управлінський, фінансовий, статистичний, податковий і, відповідно, існують види звітності.
Для складання всіх видів звітності, за умови, що вони застосовують грошовий вимірник, використовуються дані бухгалтерського обліку. Т.к. за допомогою бухгалтерського обліку можна уніфікувати всі дані про господарську діяльність підприємства й забезпечити одержання повної, правдивої й упередженої інформації.
Управлінська звітність – це внутрішня звітність, яка призначена для задоволення інтересів керівника й працівників і забезпечує оперативне прийняття рішень внутрішніми підрозділами підприємства.
Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів за звітний період.
Статистична звітність – це звітність, яку становлять усі суб'єкти господарювання і яка надає інформацію органам державної статистики, для оцінки стану й розвитку економіки держави й планування макроекономічних показників.
Податкова звітність – це звітність, яку становлять суб'єкти господарювання, що є платниками податків і яка надає інформацію органам державної податкової адміністрації й характеризує стан розрахунків з державою по податках.
Звітність підприємств класифікується по таких ознаках:
2. Якісні характеристики фінансової звітності й принципи підготовки й розкриття інформації
Якісні характеристики фінансових звітів. Якісні характеристики є тими критеріями, які забезпечують корисну інформацію для користувачів.
Якісні характеристики підрозділяються на ті, які пред'являються до змісту фінансових звітів і ті, які пред'являються до порядку представлення фінансових звітів.
Якісні характеристики інформації фінансових звітів: доречність, яка визначається істотністю, що представляється у звітах; вірогідність, яка визначається правдивістю інформації, нейтральністю, повнотою вистави інформації.
Якісні характеристики порядку представлення фінансових звітів: порівнянність, яка визначається послідовністю розкриття облікової інформації; зрозумілість, яка визначається компетенцією користувачів.
Основна вимога до якісних характеристик: вони повинні бути збалансованими. Це означає, що на практиці збалансованість або компроміс між якісними характеристиками досить часто є необхідною умовою. У цілому, мета полягає в досягненні відповідної збалансованості всіх характеристик для забезпечення мети фінансових звітів. Одночасна важливість характеристик у різних випадках є справою професійних суджень.
Якісні характеристики пов'язані з принципами формування фінансової звітності. Їхній склад визначений Законом про бухгалтерський облік: автономності, послідовності, безперервності, повного висвітлення; нарахування й відповідності доходів і видатків; превалювання сутності над формою, обачність; історична собівартість; єдиний грошовий вимірник; періодичності.
Оцінка елементів фінансових звітів є процесом визначення суми коштів, по якій вони будуть визнані й відображені в Балансі й Звіті про фінансові результатах. Це вимагає вибору відповідної бази оцінки.
3. Формування облікової політики підприємства
Згідно із принципом послідовності підприємству випливає постійно ( рік у рік) застосовувати єдину вибрану облікову політику. При цьому зміна облікової політики можливо лише у випадках, передбачених П(С)БО, і повинне бути обґрунтоване й розкрите у фінансовій звітності.
Під обліковою політикою розуміється сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для залишення й вистави фінансової звітності.
Закон №996, з одного боку, установив тверді правила організації й ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, з іншого боку - надав можливість підприємствам самостійно ухвалювати рішення про встановлення облікової політики виходячи з особливостей своєї господарської діяльності, керуючись основними принципами бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
При цьому більшість принципів, методів і процедур, використовуваних для складання й вистави фінансової звітності, однозначно визначене П(С)БО й альтернативи їм бути не може. Такі принципи, методи й процедури застосовуються в обов'язковому порядку. Але є й такі, які в П(С)БО представлені в декількох варіантах, один або трохи з яких вибираються підприємством самостійно. Такий вибір і повинен бути зафіксований у розпорядчому документі, що визначає облікову політику підприємства.
Виходячи із принципу послідовності для ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності підприємства використовують методи обліку, які базуються на певних оцінках.
Попередня оцінка, використовувана підприємством у процесі підготовки фінансових звітів з метою розподілу видатків і доходів між відповідними звітними періодами, визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.05.99г. №137, зі змінами й доповненнями, як облікова оцінка.
Як правило, облікова оцінка базується на інформації й досвіді попередніх періодів і застосовується, наприклад, для оцінки сумнівної дебіторської заборгованості шляхом нарахування резерву, установлення можливого строку корисного використання (експлуатації) необоротних активів при нарахуванні амортизації й т.п.
Методи оцінки встановлені відповідними П(С)БО, у яких розкриті елементи фінансових звітів (активи, зобов'язання, власний капітал, дохід, видатки) і критерії визнання статей фінансових звітів і різних баз оцінки.
Використання підприємством прийнятих оцінок є істотною частиною складання фінансових звітів, тому що облікова оцінка є невід'ємної складової облікової політики підприємства й забезпечення вірогідності звітності.
Відзначимо, що облікова політика залежно від вибору методів оцінки активів і зобов'язань може вплинути на фінансовий результат діяльності під-приємства за звітний період. Наочним прикладом цього впливу є застосування різних методів амортизації основних коштів. Так, при застосуванні методу прискореного зменшення залишкової вартості видатки підприємства протягом перших років експлуатації об'єктів основних коштів будуть більше, чим при застосуванні прямолінійного методу нарахування амортизації.
Слід звернути увагу, що кожне підприємство вибирає елементи облікової політики винятково виходячи з міркувань економічної ефективності й особливостей своєї діяльності, оскільки від установлених методів обліку залежить не тільки об'єктивність і точність розкриття інформації в його фінансовій звітності, величина чистого прибутку підприємства, але найчастіше — і розмір оподатковуваного прибутку.
При встановленні облікової політики підприємства важливо звернути увагу на істотність інформації. Відповідно до П(С)БО 1 інформація є істотної, якщо її відсутність може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. При цьому істотність інформації визначається відповідними П(С)БО й керівництвом підприємства.
Протягом довгого часу таке наведене в П(С)БО 1 поняття, як «істотна інформація», трактувалося укладачами фінансової звітності досить вільно виходячи з його широкого визначення. У цьому зв'язку Міністерство фінансів України уточнило поняття істотності у своєму листі від 29.07.2003. № 04230-04108, виданому у вигляді методичних рекомендацій. З одного боку, це всього лише рекомендації компетентного органа, які не є нормами національних стан-дартів бухгалтерського обліку, отже, не обов'язкові при веденні такого обліку.
У даному листі введене поняття «поріг істотності», під яким розуміють абсолютну або відносну величину, що є кількісною ознакою істотності облікової інформації, тобто кількісною оцінкою такого
4. Порядок формування фінансової звітності
Підприємства становлять фінансову звітність, яка повинна містити повну, правдиву й неупереджену інформацію про стан активів, зобов'язань і капіталу й результати діяльності. Для забезпечення цих і інших вимог головний бухгалтер підприємства повинен організувати й виконати завершальні роботи перед складанням фінансової звітності. Обсяг цих робіт залежить від періоду, за який складається звітність. Найбільш широкий обсяг цих робіт проводиться перед складанням річного фінансового звіту. Послідовність цих робіт наступна:
2. Підготовка головним бухгалтером наказу по підприємству, установі про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, визначення складу робочих інвентаризаційних комісій, строків проведення й визначення результатів інвентаризацій з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку.
До складання річного бухгалтерського звіту обов'язково здійснюється вивірка залишків на всіх рахунках у банках і вивірка заборгованості за товари, роботи, послуги й нетоварні операції. Для цього головний бухгалтер становить графік проведення такої вивірки й закріплює для цієї роботи працівників бухгалтерії. Результати вивірок розглядаються керівником підприємства. Відхилення, виявлені в процесі вивірки, повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку.
3. Перевірка й уточнення показників періодичної й річної звітності на предмет їх порівнянності. Необхідність такої перевірки виникає у зв'язку з тим, що окремі закони й нормативні документи вводяться в дію не від дати їх затвердження, а з початку попередніх звітних періодів, а також у зв'язку зі структурними змінами на підприємстві.
4. У сучасних умовах необхідно здійснювати переоцінку активів:
дооцінка й уцінка основних коштів:
Підприємство може переоцінювати об'єкт основних коштів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату Балансу. Якщо здійснюється переоцінка об'єкта основних коштів, то на ту ж саму дату слід провести переоцінку всіх об'єктів групи основних коштів, до якої ставиться цей об'єкт.
5. Узгодження доходів і видатків звітного періоду.
Однією з умов забезпечення реальності даних є дотримання принципу погодженості доходів і видатків, які ставляться до звітного періоду. Тому необхідно нарахувати відповідні резерви, передбачені наказом про облікову політику, відкоригувати ті, які минулого створені, але не використані у звітному періоді, і їх залишки не переходять на наступний фінансовий рік.
Списати видатки майбутніх періодів, у частині, яка ставиться до звітного періоду, і відобразити всі доходи, які сприяли одержанню прибутку звітного року. Закрити всі операційні (номінальні) рахунку, які мають відношення до звітного періоду.
6. Завершити записи на рахунках аналітичного обліку, скласти в необхідних випадках оборотні відомості по окремих субрахунках до синтетичних рахунків. Така робота необхідна як для забезпечення вірогідності даних, так і для заповнення форм звітності.
7. Завершити записи в Головній книзі й скласти по синтетичних рахунках Головної книги зведену сторінку Головної книги при журнальній формі обліку для впевненості дотримання подвійному запису, або оборотно -сальдову відомість. Вивірити дані оборотної відомості по синтетичних рахунках з оборотними відомостями по аналітичних рахунках або реєстрах аналітичного бухгалтерського обліку.
8. Заповнити фінансову звітність по формах, передбаченим Міністерством фінансів України, включаючи Примітки й пояснювальну записку до річного звіту й по формах відомчої звітності.
9. Перевірка взаємоузгодження показників фінансової звітності в межах окремих форм і між окремими формами.
Методика погодженості показників звітності розроблена Міністерством фінансів України й може уточнюватися й доповнюватися міністерствами, відомствами з урахуванням відомчої звітності.
10. Розглянути й затвердити річну фінансову звітність відповідно до установчих документам підприємств, установ.
11. Подати фінансову звітність із супровідним листом по адресах, згідно з Порядком представлення фінансової звітності.
При заповненні форм фінансової звітності необхідно дотримуватися такої послідовності.
У титульній частині заповнюється буквами й цифрами:
- назва підприємства по Єдиному державному реєстру підприємств і організацій України;
- територія розташування підприємства по Класифікатору адміністративно-організаційного територіального укладу України ;
- форма власності по Класифікатору форм власності;
- орган державного управління по системі позначень органів державного управління;
- галузь по Загальному класифікатору галузей народного господарства України;
- вид економічної діяльності по Класифікатору видів економічної діяльності. Додатки А, Б, В, Г, Д, Е.
Фінансова звітність суб'єктами малого підприємництва й представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності складається в тисячах гривень із одним десятковим знаком, усі інші підприємства становлять фінансову звітність у тисячах гривень.
До обов'язкових реквізитів форм звітності ставиться повна адреса підприємства й дата на яку складається звітність.
Баланс (ф. № 1 ) і ф. № 1- М) на останній день звітного періоду:
- за 1 квартал - на 31 березень;
- за 2 квартал - на 30 березень;
- за 3 квартал - на 30 вересня;
- за рік - на 31 грудень.
У Балансі інформація подається на початок звітного періоду (року) і на кінець звітного періоду.
Усі інші форми фінансової звітності складаються за звітний період наростаючими підсумками з початку року.
Для порівнянності звітної інформації вона подається за два періоди, а саме, за звітний період і за аналогічний період попереднього року.
У Звіті про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів інформація подається за звітний період і за аналогічний період попереднього року. У Балансі, Звіті про фінансові результати, Звіт про власний капітал показники, які розраховуються при підрахунку підсумків приводяться в дужках. Рядки, у яких відсутня інформація, прокреслюються. Виправлення у формах звітності не допускаються.
Заповнені й перевірені форми звітності підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства при цьому підписи повинні бути ідентифіковані, тобто вказуються прізвища осіб, що підписали.
5. Порядок представлення фінансової звітності й строки її зберігання
Складений бухгалтерський фінансовий звіт детально перевіряється головним бухгалтером як з погляду правильності заповнення всіх рядків Балансу й інших форм, так і на предмет їх взаємоузгодження. Після цього головний бухгалтер і керівник детально аналізують дані форм фінансової звітності й підписують їх. При відсутності на підприємстві головного бухгалтера, звіт підписує фахівець, який веде облік.
Підписи керівника й головного бухгалтера проставляються наприкінці кожної форми фінансової звітності.
Ця частина звіту повинна включати:
- власноручний підпис особи;
- прізвище й ініціали особи;
- фактичну дату підписання звітності.
До представлення річного звіту по адресах, він повинен бути розглянутим і затвердженим у порядку, який установлений законодавством і установчими документами, залежно від суб'єктів ведення господарства й форм власності:
- для державних підприємств – загальними зборами трудового колективу й затверджується вищим органом керування;
- для АТ – правлінням АТ і затверджується загальними зборами акціонерів;
- для с/г підприємств – загальними зборами членів СП або пайовиків;
- для ТОВ – зборами учасників (засновників) цього суспільства;
- для приватних підприємств – власник (засновник);
- для СП – рада засновників.
Датою подачі фінансової звітності вважається день фактичної її передачі по призначенню, а у випадку пересилання поштою – дата одержання адресатом звітності, яка позначена на штампі пошти.
Квартальна звітність подається не пізніше 25 числа місяця, що випливає за звітним кварталом, а річна – не пізніше 20 лютого, що випливає за звітним.
Бухгалтерська звітність повинна зберігатися: бухгалтерські звіти й баланси, доповнення до балансу, спеціальні форми: зведені річні - до ліквідації підприємства; річні – 10 років; квартальні – 3 роки.