Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практична робота №5
Тема: Раціональне та здорове харчування людини
Мета роботи: Засвоїти теоретичні відомості про раціональне та здорове харчування людини. Визначити енерговитрати і надходження енергії студента у повсякденній діяльності. Обґрунтувати необхідність харчування відповідно до енерговитрат.
Завдання:
1. Зіставити фактичні добові енергозатрати організму з надходженням енергії на підставі фактичного раціону харчування та оцінити якість та безпечність власного харчування.
Для цього необхідно виконати такі розрахунки:
2. З таблиць 6 –10 провести підбір необхідних продуктів і блюд, калорійність яких в сумі за добу допоможе збалансувати раціон якісного харчування відповідно до індивідуальних енергозатрат.
Теоретичні відомості
Серед численних факторів навколишнього середовища, які постійно впливають на стан організму людини, харчування є одним з найважливіших, оскільки воно забезпечує найвищу людську цінність – здоров'я.
Дотримуючись здорового способу життя та раціонально харчуючись, можна попередити ряд захворювань та уникнути передчасного старіння.
Раціональне збалансоване харчування – це фізіологічно повноцінне харчування людини з урахуванням її статі, віку, характеру праці, кліматичних та географічних умов, індивідуальних особливостей. Воно передбачає своєчасне постачання організму смачною їжею, що містить поживні речовини – білки, жири, вуглеводи, вітаміни, макро- та мікроелементи, які людина повинна одержувати в оптимальній для організму кількості та в певних співвідношеннях, що забезпечує нормальне функціонування всіх систем і органів.
Раціональне харчування є основою для підтримання нормальної життєдіяльності організму, високого рівня фізичної та розумової працездатності. Від характеру харчування залежить обмін речовин, функція та структура тканин і органів, опірність організму до впливу несприятливих факторів оточуючого середовища, дії мікробів, вірусів, токсичних елементів тощо.
1. Харчування і здоров’я
Здавна люди розуміли значення харчування для здоров'я та життя. Упродовж віків застосовувалися практичні рекомендації з питань харчування видатного лікаря середньовіччя Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна). У своїй знаменитій праці “Канон лікарської науки” вчений радив регулярно вживати різноманітні харчові продукти, дотримуватися режиму харчування та послідовності прийняття їжі, вбачав велику шкоду для здоров'я у недоїданні та переїданні. Ці погляди близькі до сучасних уявлень і не втратили свого значення й сьогодні.
Раціональне харчування має певне значення в попередженні багатьох хвороб: атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, цукрового діабету, жовчно- та нирковокам'яної хвороб, гіпертонічної хвороби та інших. Ним передбачається вживання змішаної їжі, до складу якої входять різноманітні харчові продукти тваринного та рослинного походження – молочні, рибні, м'ясні, а також овочі, плоди (фрукти та ягоди), продукти переробки зерна крупи, хлібобулочні вироби тощо.
Харчовий раціон (кількість продуктів, що споживає людина за добу) за набором продуктів та їхньою якістю повинен легко підлягати дії травних ферментів, тобто відповідати ферментним можливостям організму. Багато вчених не поділяє поглядів прихильників вегетаріанства та сироїдіння, як системи харчування. Раціон суворого вегетаріанця та сироїда складається виключно з рослинних продуктів. Таке харчування не забезпечує організм багатьма життєво необхідними речовинами і, передусім повноцінними білками, деякими вітамінами. Повноцінний раціон повинен включати як тваринні, так і рослинні продукти. Сироїдіння може бути лікувальним засобом при певних захворюваннях. У таких випадках дієту призначає лікар.
Їжа – надзвичайно складна суміш харчових продуктів. Сучасні вчені розглядають їжу, як джерело численних сполук (декілька тисяч). Проте біологічна цінність їжі визначається вмістом у ній необхідних для організму людини 60...70 поживних речовин.
Харчування – це процес надходження в організм із їжею речовин-джерел енергії, елементів, необхідних для побудови нових клітин, для підтримання постійного складу внутрішнього середовища організму.
2. Загальні вимоги до раціонального харчування
Раціональне харчування (від лат. rationalis - розумний) це фізіологічне повноцінне харчування, що забезпечує потреби організму людини в енергії та основних поживних речовинах у найбільш сприятливому їх співвідношенні та з урахуванням віку, статі, характеру праці, кліматичних умов тощо. Це – могутній засіб оздоровлення населення, попередження та зниження захворюваності, підвищення працездатності, збільшення тривалості життя людини. Основними вимогами до раціонального харчування є його повноцінність, різноманітність і помірність. Для здоров'я людини надзвичайно важливе значення має своєчасне, систематичне надходження в організм харчових речовин: білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів, джерелами яких є їжа.
Харчовий раціон слід складати так, щоб його енергетична цінність покривала енергетичні витрати організму. Згідно з теорією збалансованого харчування, яка вперше була сформульована О. О. Покровським, для нормальної життєдіяльності організму та засвоєння їжі необхідне постачання його всіма харчовими речовинами в оптимальному співвідношенні. Особливе значення надається збалансованості незамінних складових частин їжі. До них належать 8…10 незамінних амінокислот білків, лінолева високо ненасичена жирна кислота жирів, усі вітаміни, більшість мінеральних речовин. До числа незамінних компонентів у збалансованому харчуванні входять 60…70 речовин. В додатку 1 показана середня добова потреба дорослої людини в харчових речовинах (формула збалансованого харчування).
Дослідження вчених спрямовані на уточнення оптимальної потреби людини в поживних речовинах. Найбільш повно розроблені принципи збалансованості білків, амінокислот, жирів, жирних кислот, вуглеводів і мінеральних речовин. При цьому враховані сучасні рекомендації щодо енергоцінності добового раціону.
Збалансованим називають харчування, в якому забезпечені оптимальні співвідношення поживних речовин, здатних найбільш активно вплинути на організм, і яке відповідає пластичним і регуляторним потребам організму. Тривале недотримання принципів збалансованого харчування веде до порушення обміну речовин, виникнення неінфекційних захворювань. Такі захворювання є наслідком недостатнього або надмірного харчування. Навіть
короткочасне голодування порушує процеси обміну речовин, веде до накопичення кетонових тіл – продуктів неповного окислення жирів, впливає на імунну систему, стан судин тощо. Голодування використовують з лікувальною метою, але обов'язково під контролем лікаря.
Правильний режим харчування є важливою складовою раціонального харчування. Режим передбачає регулярне приймання їжі у визначені години через певні проміжки часу, а також розподіл добового раціону за енергоцінністю протягом дня. Дотримання режиму харчування забезпечує ритмічну роботу системи травлення, нормальне засвоєння їжі та правильний обмін речовин. При порушенні режиму можуть розвинутися захворювання шлунка, кишок тощо. Збалансоване харчування передбачає чітку відповідність між енергією, що надходить із їжею, та енерговитратами організму. Постійне перевищення енергетичної цінності їжі тільки на 837 кДж (200 ккал) за рік збільшує масу тіла на 3,6...7,2 кг. Як уже зазначено, джерелом енергії в організмі є їжа. Кожний продукт харчування залежно від хімічного складу має свою енергетичну цінність, тобто кількість енергії, яка виділяється при окисленні поживних речовин в організмі. Найбільшу енергетичну цінність представляють харчові жири та жировмісні продукти, найменшу – овочі. Енергетична цінність порції супів (500 г) становить 837...1256 кДж (200...300 ккал), других м'ясних страв з гарніром - 2093...2512 кДж (500...600 ккал), овочевих страв – до 1675 кДж (400 ккал), компоту з свіжих фруктів – 628 кДж (150 ккал).
Розроблені довідкові таблиці, що містять дані про хімічний склад харчових продуктів, вміст у них основних харчових речовин та енергетичну цінність окремих страв і кулінарних виробів (дивись додатки 1-5). Знаючи кількість харчових продуктів, що споживаються за день, за допомогою цих таблиць можна визначити енергетичну цінність добового харчового раціону і чи відповідає вона реальним потребам організму в енергії.
3. Харчування студентів
Важливість проблеми харчування студентів випливає з особливостей режиму їх праці та відпочинку. Навіть у стані спокою протягом доби студент витрачає 6280...7536 кДж (1500...1800 ккал) енергії. Енерговитрати можуть зростати за добу фактично вдвічі.
При організації харчування студентів мають значення такі фактори, як їх вік і стать, курс навчання, особливості фізіологічної адаптації. На перших курсах навчання енергетичність їжі має перевищувати енерговитрати на 5...10%. У середньому добова енергетична цінність раціону студентів-чоловіків становить 13816 кДж (3300 ккал), студентів-жінок – 11723 кДж (2800 ккал).
Головним постачальником енергії організму є вуглеводи, які повинні становити 56% енергоцінності раціону, жири – 30...33%, білки – 12...14%. Середня добова забезпеченість студентів вітамінами: ретинол (жиророзчинний вітамін) – 1,0 мг, аскорбінова кислота – 60...70 мг, тіамін (В1) – 1,4...1,7 мг, рибофлавін (В2) – 1,7...2,0 мг, мінеральними солями: кальцій – 800 мг, фосфор – 1200 мг, магній – 400 мг, залізо – 18 мг (чоловіки) та 20 мг (жінки).
Особливо важлива роль у харчовому раціоні належить вітамінам, їх вміст суттєво зменшується при зберіганні овочів і фруктів, особливо весною. Тому в системі громадського харчування студентів застосовується штучна вітамінізація страв аскорбіновою кислотою. У харчових раціонах збільшується кількість салатів та інших овочевих страв.
Важливе оптимальне збалансування білків тваринного та рослинного походження. Не слід вживати багато хлібобулочних виробів, особливо з борошна вищих сортів, а також тортів та інших солодощів. Рекомендують молоко, молокопродукти, рибу, овочі, фрукти, ягоди (табл. 1).
Важливим є режим харчування студентів. Сніданок має становити 25…30% добової енергоцінності раціону (м’ясні, рибні страви з гарніром, кава, чай), другий сніданок – під час перерви – 10…15%, обід – 35…40%, вечеря – 15…20%. На ніч бажано випити склянку кефіру чи ряжанки.
При збільшенні фізичного навантаження (робота в студентських загонах, виробнича практика, спортивні змагання) витрати енергії можуть досягати від 16747 до 18841 кДж (4000…4500 ккал) на добу. При цьому в раціон студентів рекомендуються включати 140…160 г білків (з них 60% тваринного походження), 130...140 г жирів (з них 43 г рослинних олій), 550...600 г вуглеводів, вітаміну А – 1,5...2,0 мг, В1 - 2,5 мг, В2 - 3...4 мг, РР (нікотинова кислота) – 27 мг, С – 100 мг. У добовому раціоні м'ясо, м'ясопродукти, риба мають становити - до 200 г, м'який і твердий сири – 40 г, сметана - 30 г, молоко та молочні продукти – 300 г, яйця – 1 шт., масло та олія – 85 г, хліб і хлібопродукти – 580 г, крупи та бобові – 65 г, макаронні вироби – 35 г, картопля – 350 г, овочі, зелень – 550 г, цукор і кондитерські вироби - 90 г, фрукти свіжі – 200 г, сухофрукти – 5 г, фруктові консервовані соки – 40 г, томат-пюре – 25 г.
Таблиця 1 - Рекомендований середньодобовий набір продуктів для студентів
|
Назва продукту |
Кількість, г |
|
|
хлопці |
дівчата |
|
|
М'ясо, м'ясопродукти |
127 |
107 |
|
Риба, рибопродукти |
53 |
43 |
|
Молоко |
370 |
313 |
|
Сир м'який |
21 |
18 |
|
Сметана |
16 |
18 |
|
Сир твердий |
16 |
18 |
|
Молоко та молочні продукти |
1097 |
963 |
|
Яйця |
26 |
22 |
|
Масло вершкове |
16 |
13 |
|
Олія рослинна |
26 |
22 |
|
Цукор |
95 |
80 |
|
Усього хлібопродуктів у перерахунку на борошно |
407 |
343 |
|
Картопля |
317 |
268 |
|
Овочі та баштанні культури |
376 |
317 |
|
Фрукти свіжі |
132 |
112 |
|
Сухофрукти |
5 |
4 |
При постійних заняттях студентів спортом значно зростає потреба у всіх харчових речовинах. Енергетична цінність їжі у період спортивних змагань та посилених тренувань повинна становити 18841...20934 кДж (4500...5000 ккал) для хлопців і 14654... 16747 кДж (3500...4000 ккал) - для дівчат.
4. Енергетика харчування
Згідно даних ВООЗ надлишок ваги на сьогоднішній день є одною з найбільш актуальних проблем сучасної медицини та охорони здоров'я.
Визначальним у формуванні надлишку ваги з наступним ожирінням є спосіб життя (поведінка, в т.ч. і поведінка харчування).
Ожиріння – хронічне рецидивне захворювання, основним симптомом якого є надлишкове накопичення жирової тканини, що веде до порушення всіх функціональних систем організму.
В організмі людини постійно проходять 2 процеси: літогенез (утворення жиру) та ліполіз (розпад жиру). До тих пір, поки ці процеси врівноважені, маса тіла залишається стабільною. Регуляція цього визначається прямо або побічно усіма без виключення гормонами, одна частина з яких стимулює або гальмує літогенез, а друга – ліполіз. Найголовніша роль в цьому складному процесі належить підкорковому утворенню – гіпоталамусу, в якому є центри апетиту та насичення.
На сьогоднішній день процеси ліпогенезу переважають над ліполізом у більшої частини людства. А це призводить до надлишкового накопичення жирової тканини, що веде до порушення всіх функціональних систем організму. ВООЗ вважає ожиріння епідемією, що інтенсивно розповсюджується по всіх країнах світу.
Загальноприйнятим вважається визначення ступеня ожиріння по індексу маси тіла (ІМТ або індекс Кетлє), який розраховується як відношення маси тіла В(кг) до росту людини стоячи
Р(м):
ІМТ = В/Р2, кг/м2 (1)
Оцінювати ожиріння тільки по ІМТ недостатньо. Важливо оцінити топографію розподілу жиру і відношення товстої і худої частин тіла. По типу розподілу жирової тканини виділяють такі типи ожиріння: абдомінальне (андроідне – змінюється розмір жирових клітин, а не їх кількість), сіднично-стегнове, змішане. Характер розподілу жирової тканини визначають по відношенню величини об’єму талії до стегон. Якщо ця величина у чоловіків більше 1, а в жінок більше 0,88, то це говорить про абдомінальне ожиріння. Класифікація ожиріння по ІМТ і ризик супутніх захворювань наведені в таблиці 2.
Для підтримки нормальної життєдіяльності організм потребує певної кількості енергії. Маса тіла буде постійною в тому випадку, коли будуть виконуватись такі умови: кількість енергії, що поступає з їжею і засвоєна організмом буде дорівнювати витратам енергії на основний обмін, фізичну активність (зовнішню роботу), термогенез, специфічну динамічну дію їжі.
Таблиця 2 - Класифікація ожиріння по ІМТ і ризик супутніх захворювань
|
Типи ожиріння |
ІМТ, кг/м2 |
Ризик супутніх захворювань |
|
Дефіцит маси тіла |
<20,0 |
Ризик дистрофії |
|
Нормальна маса тіла |
20,0...24,9 |
Звичайний |
|
Надлишкова маса тіла: |
>25 |
Помірний |
|
ожиріння 1 ступеня |
25,0...29,9 |
Підвищений |
|
ожиріння 2А ступеня |
30,0...34,9 |
Високий |
|
ожиріння 2Б ступеня |
35,0...39,9 |
Дуже високий |
|
ожиріння 3 ступеня |
>40,0 |
Надзвичайно високий |
Основний обмін – енергія, що витрачається на підтримку обміну речовин в стані спокою, в умовах температурного комфорту.
Фізична активність – витрати енергії в залежності від рівня фізичного навантаження (особливості праці і позавиробничої рухової активності).
Термогенез – виділення тепла для підтримки термостабільності в умовах змін температури навколишнього середовища.
Специфічна динамічна дія їжі – витрати енергії на перетравлення, всмоктування, транспорт та асиміляцію нутрієнтів (поживна речовина) на клітинному рівні. В середньому величина основного обміну складає 1 ккал/год (4,19кДж/год) на 1 кг маси тіла. При цьому треба пам’ятати, що у жінок основний обмін нижчий на 5…10 % ніж у чоловіків.
Більш точно визначають величину основного обміну по формулі Харіса-Бенедикта.
Величина основного обміну:
Жінки: 655 + (9,6 х М) + (1,8 х Р) - (4,7 х В) (2)
чоловіки: 660 + (13,7 х М) + ( 5 х Р) - (6,8 х В), (3 )
де М – маса тіла, кг,
Р – ріст, см,
В – вік, роки.
Отриманий результат збільшується на коефіцієнт фізичної активності К (для моделі з різною фізичною активністю):
І група (розумова праця) – К = 1,4;
ІІ група (легка фізична праця) – К = 1,6;
ІІІ група (середні фізичні навантаження) – К = 1,9;
ІV група (важка фізична праця) – К = 2,2;
V група (особливо важка фізична праця) – К = 2,4.
Калорія (джоуль: 1 ккал ≈ 4,19 кДж) – це одиниця енергії. Поповнення енергії з їжею відбувається за рахунок жирів, білків, вуглеводів (макронутрієнтів) і алкоголю.
Запаси жиру в організмі – це запаси енергії. Щоб ці запаси зменшити, потрібно обмежити кількість калорій, що потрапляють в організм і там утилізуються. Калорійність різних компонентів їжі неоднакова.
1 г білку – 16,76 кДж (4 ккал); 1 г вуглеводів – 16,76 кДж (4 ккал);
1 г жиру – 37,71 кДж (9 ккал); 1 г алкоголю – 29,33 кДж (7 ккал).
Розрахунок калорійності добового раціону (ккал) проводиться по
формулі ВООЗ:
Жінки:
18-30 років [(0,0621 х вага в кг)+2,0357] х 240 (4)
31-60 років [(0,0342 х вага в кг)+3,5377] х 240 (5)
>60 років [(0,0377 х вага в кг)+2,7545] х 240 (6)
Чоловіки:
18-30 років [(0,0630 х вага в кг)+2,8957] х 240 (7)
31-60 років [(0,0484 х вага в кг)+3,6534] х 240 (8)
>60 років [(0,0491 х вага в кг)+2,4587] х 240 (9)
Вирахуваний показник необхідно помножити на коефіцієнт фізичної активності. Отриманий результат буде відповідати реальній потребі енергії, необхідної даній людині.
Треба пам’ятати, що в середньому втрата ваги на 1000 г включає в себе 700 г жиру і 300 г води. Значить для того, щоб позбутися одного граму жиру, необхідно витратити 29,33 кДж (7 ккал).
5. Складання дієт
Складання дієт слід робити з врахуванням індивідуальних особливостей стану здоров`я людини, іі енерговитрат, групи крові, побажань, щодо складу раціону.
5.1. Приклади розрахунків індивідуальної гіпокалорійної дієти
Приклад 1.
Студент, 20 років, ріст Р = 170 см, маса тіла В = 80 кг, низький рівень фізичної активності.
1. Вираховуємо фактичну добову калорійність раціону даного студента.
Складаємо приблизне меню режиму харчування (табл. 3).
2. Визначимо величину основного обміну за формулою (7):
Еоо = (0,0630 х 80 кг + 2,8957) х 240 ккал = 1905 ккал (7981,95кДж)
3. Добова калорійність, необхідна для підтримки маси тіла в 80 кг при низькому рівні фізичного навантаження даного студента складає:
Ед = 1905 х 1,4 = 2667 ккал (11174,73 кДж)
Таблиця 3 - Приблизне меню харчування студента
|
Вид харчування |
Меню |
Енергетична цінність |
|
|
ккал |
кДж |
||
|
І Сніданок |
|
450 300 |
1885,5 1257 |
|
II Сніданок |
2 яблука 100 г |
90 |
377,1 |
|
1. Суп з фрикадельками 500 гр. |
300 |
1257 |
|
|
III Обід |
|
480 150 |
2011,2 628,5 |
|
4. Чорний хліб |
150 |
628,5 |
|
|
1. Омлет з 2-х яєць |
200 |
838 |
|
|
IV Полуденок |
2. Какао з молоком |
70 |
293,3 |
|
3. Печиво 50 г |
50 |
209,5 |
|
|
1. Каша рисова молочна |
160 |
670,4 |
|
|
V Вечеря |
2. Млинці з м'ясом |
200 |
838 |
|
3. Чай, булочка |
400 |
1676 |
|
|
Всього |
3000 |
12570 |
4. Зайва енергія складає: Δ Ед1 = Е – Ед = 3000 – 2667 = 333 ккал (1395,27 кДж)
5. Наскільки треба зменшити добову калорійність для того, щоб за 12 місяців нормалізувати вагу?
а) визначимо вагу, якої необхідно досягнути, для того щоб ІМТ не перевищував 25 кг/м2 (верхня межа норми, табл. 2) з формули 1:
Вн = Р2 х ІМТ = 1,722 х 25 = 72,25 кг
б) лишня вага дорівнює: ΔВ = В – Вн = 80 – 72 = 8 кг
в) щоб “спалити” 8 кг жиру, враховуючи, що 1 г жиру дорівнює 7 ккал необхідно недодати організму:
ΔЕ = 7 х 8000 = 56000 ккал (234640 кДж)
г) процес “спалювання” розрахований на рік, тобто на 365 днів. Звідси, добовий дефіцит калорійності буде:
ΔЕд2 = ΔЕ/365 = 56000/365 = 153 ккал (641,07 кДж).
д) але студент і так вживав 333 ккал (1395,27 кДж) зайвих щодня. Тому реальна енергетична цінність його раціону повинна скласти:
Ер = Е – ΔЕд1 – ΔЕд2 = 3000 – 153 – 333 =2514 ккал (10533,66 кДж)
З таблиць 6 –10 можна провести підбір необхідних продуктів і блюд, калорійність яких в сумі за добу б дорівнювала 2514 ккал (10533,66 кДж). Це б і становило приблизне денне гіпокалорійне меню для даного студента.
Також із запропонованого меню можна виключити ряд страв, енергоцінність яких сягає
333 + 153 = 486 ккал (2036,34 кДж).
Приклад 2.
Студент, 18 років, ріст Р = 180 см, маса тіла В = 60 кг, середні фізичні навантаження (член збірної університету з волейболу)
1. Визначимо фактичну добову калорійність раціону даного студента.
Складаємо приблизне меню режиму харчування (табл. 4).
2. Визначимо величину основного обміну за формулою (7):
Еоо = (0,0630 х 60 кг + 2,8957) х 240 ккал = 1602 ккал (6712,38кДж)
3. Добова калорійність, необхідна для підтримки маси тіла в 60 кг при
середньому рівні фізичного навантаження складає:
Ед = 1602 х 1,9 = 3040 ккал (12737,6 кДж)
4. Недостатня енергія складає: ΔЕд1 = Ед – Е = 3040 – 2600 = 440 ккал (1843,6кДж).
Таблиця 4 - Приблизне меню харчування студента
|
Вид |
Енергетична цінність |
||
|
Меню |
|||
|
харчування |
ккал |
кДж |
|
|
І. Каша гречана з котлетою 110 г |
450 |
1885,5 |
|
|
І Сніданок |
|||
|
2. Чай, масло, булочка, шт. |
300 |
1257,0 |
|
|
II Сніданок |
2 яблука 100 г |
90 |
377,1 |
|
І. Суп з фрикадельками 500 г |
300 |
1257,0 |
|
|
2. Гарнір з м'ясом |
480 |
2011,2 |
|
|
III Обід |
|||
|
3. Салат |
150 |
628,5 |
|
|
4. Чорний хліб |
150 |
628,5 |
|
|
1. Какао з молоком |
70 |
293,3 |
|
|
IV Полуденок |
|||
|
2. Печиво 50 г |
50 |
209,5 |
|
|
І. Каша рисова молочна |
160 |
670,4 |
|
|
V Вечеря |
|||
|
2. Чай, булочка |
400 |
1676,0 |
|
|
Всього |
2600 |
10894,0 |
5. Наскільки треба збільшити добову калорійність для того, щоб за 6 місяців нормалізувати вагу?
а) визначимо вагу, якої необхідно досягти, для того щоб ІМТ не був меншим 20 кг/м2 (нижня межа норми, табл. 2) з формули 1:
Вн = Р2 х ІМТ = 1,82 х 20 = 64,8 кг
б) недостача ваги становить: ΔВ = Вн – В = 64,8 – 60 = 4,8 кг
в) щоб набрати 4,8 кг жиру, необхідно додати організму:
ΔЕ = 7 х 4800 = 33600 ккал (1140784 кДж).
г) процес збільшення ваги розрахований на 180 днів. Тому добова надбавка калорійності складе:
ΔЕд2 = ΔЕ/180 = 33600/180 = 186,7 ккал (782,273 кДж).
д) але студент і так недобирав 440 ккал (1843,6кДж) щодня. Тому реальна енергетична цінність його раціону повинна скласти:
Ер = Е + ΔЕд1 + ΔЕд2 = 2600 + 186,7 + 440 = 3226,7 ккал (13519,873кДж).
З додатків 1 – 6 можна провести підбір необхідних продуктів і блюд, калорійність яких в сумі за добу дорівнювала б Ер 3227 ккал (13521,13 кДж). Це і буде приблизне денне гіперкалорійне меню для даного студента. Тепер в меню можна добавити нові страви, енергоцінність яких складе 440 + 186,7 627 ккал (2627,13 кДж) або збільшити в ньому об’єм страв.
Аналогічно кожен студент повинен провести такі ж розрахунки і скласти для себе денне раціональне (кому гіпо-, а кому гіперкалорійне) меню, використовуючи при цьому таблиці і додатки.
Контрольні запитання:
1. Що таке енергетична цінність їжі?
2. В яких межах має знаходитися середня енергетична цінність харчування студента?
3. Яку частину раціону студента повинні складати білки, вуглеводи, жири?
4. Яким має бути розподіл енергетичної цінності добового раціону?
5. Що таке індекс маси тіла і як його визначають?
6. Які раціони харчування Ви знаєте?
7. Що таке термогенез, фізична активність, специфічна динамічна дія їжі та основний обмін?
8. Порядок складання гіперкалорійного і гіпокалорійного меню.
Список літератури
додаток 3. зерно, хліб
PAGE \* MERGEFORMAT1