Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÀ ÀÊÀÄÅÌ²ß ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß
Конспект книги
Іванов В. М. Бюджетна система: Конспект лекцій. 80 с.: іл. — Бібліогр.: с. 76-77.
виконаний студентом НАУ
Священко Б.
Вступ
Формування ринкової моделі економіки України потребує вдоско налення фінансового механізму в державі і зокрема бюджетної системи як сукупності всіх бюджетів.
Україна формує бюджет з урахуванням досвіду зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою. З огляду на це економіст з фінан сів як фахівець повинен розуміти об'єктивний характер розвитку бюд жетного процесу, що втілюється в суб'єктивних діях держави —зако нах і політиці, спрямованих на досягнення конкретних цілей регулю вання та зумовлених певними завданнями й особливостями розвитку країни. За допомогою державної о бюджету здійснюється різнобічний регулюючий вплив на ринкові відносини та процес розширеного відтворення. Бюджетна система є тією організаційною основою, що уможливлює наукове обгрунтування раціональної й ефективної си стеми впливу фінансів на підвищення продуктивності суспільного ви робництва.
Структура бюджетної системи та взаємозв'язок окремих бюджетів мають практичне значення і становлять основу для розробки фінан сової політики держави і вдосконалення фінансового механізму. Від рівня досконалості останнього залежать темпи економічного та со ціального розвитку, а також добробут громадян. Основним інструмен том державного регулювання соціально-економічних процесів є бюд жет як фонд грошових коштів, що створюється з метою забезпечення стабільного фінансування всіх заходів. Це дає змогу маневрувати бюд жетними ресурсами, створює умови для динамічного розвитку еконо міки.
У пропонованому конспекті лекцій розглядається фінансова систе ма України та відносини бюджет з її ланками. Взаємовідносини фі нансової та бюджетної систем - це вихідний егап у розв'язанні проблеми впливу державних фінансів на ефективність виробництва, інструмент розподілу й перерозподілу залового внутрішнього продукту з метою забезпечення ефективності процесу відтворення.
3
Значне місце в конспекті відводиться розгляду бюджетного устрою та його принципам, розмежуванню повноважень органів влади у бюд жетному процесі, правилам складання та виконання бюджетів. Про стежується чітка логіка в аналізі суті та значення доходів і видатків бюджетів; розглядається взаємозв'язок бюджетів зі складовими вало вого внутрішнього продукту.
Розкривається й обґрунтовується сутність бюджетного процесу, його ланок, описується організація роботи зі складання бюджету, що обов'язково передбачає збалансованість або фінансову забезпеченість, Фінансова забезпеченість — це відповідність доходів і витрат, що є до сить актуальним в умовах перехідної економіки й кризових явищ.
Розглядається виконання бюджетів як здійснення заходів щодо ви конання плану доходів і витрат. При цьому виконання доходної час тини бюджету означає надходження не тільки загальної суми перед бачених коштів, а й по кожному джерелу, а виконання плану по вит ратах означає безперебійне фінансування всіх запланованих заходів, економне та ефективне використання бюджетних ресурсів.
Розглядаються питання, пов'язані з державними цільовими бюджет ними та позабюджетними фондами, джерелами їх формування та ці лями, на які вони спрямовуються. Описуються зміни, які відбулися в 1997-1999 рр. щодо впровадження касового виконання бюджету че рез єдиний казначейський рахунок.
Окремо розглядається комплекс питань, пов'язаних із системою контролю за виконанням бюджету та використанням коштів позабюд жетних фондів; показуються можливості вдосконалення бюджетного процесу на регіональному рівні при розроби: місцевих бюджетів.
4
Тема 1
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
1. 1. Бюджетна система
Проблеми, пов'язані зі стабілізацією економіки, стосуються пере дусім питань, що відбивають стан виробництва. З огляду на це важ ливим внеском у фінансову стабілізацію є робота, яка здійснюється у бюджетній сфері.
У ринкових умовах основним інструментом державного регулюван ня соціально-економічних процесів є бюджет, який безпосередньо по в'язаний з бюджетною системою.
Бюджетна система України — це поєднання всіх ланок державно го бюджету на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системи визначають Конституція України від 28 червня 1996 р., Закон Украї ни "Про бюджетну систему України" від 29 червня 1995 р., інші зако нодавчі акти. Економічною основою бюджетної системи України є на родногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є її структура, принципи побудови та організація функціону вання. Структура бюджетної системи визначається бюджетним уст роєм, який грунтується на адміністративно-державному устрої Украї ни. Бюджет України об'єднує 13,3 тис. самостійних бюджетів.
Бюджетна система України складається з Державного бюджету Ук раїни, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної систе ми України, є зведеним бюджетом України, який використовується для аналізу й визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Державний бюджет України ілюструє схема 1.
5
Державний бюджет України
Схема 1. Ланки державного бюджету України
Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує облас ний бюджет та біоджеж районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного значення, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має район ній поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті раді народ них депутатів підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети них міст, селищні, сільські бюджети об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті, радам народ них депутатів яких зазначені населені пункти підпорядковані.
Провідне місце в бюджетній системі України належить державно му бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі господарського та культурного будівництва, на обо рону, утримання центральних органів державної влади і державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл ча стини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, об ластями і містами Києвом та Севастополем.
Сильний державний бюджет зумовлюється потребою його істотно го впливу на економічний розвиток усіх регіонів та вирівнюванням бюджетної забезпеченості адміністративно-територіальних утворень.
.Для цього потрібно:
- вирішити завдання раціонального розмежування видатків і до ходів між ланками бюджетної системи;
- зберегти заінтересованості центральних і місцевих орга нів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів;
6
- підвищити рівень власних доходів бюджетів адміністративно-те риторіальних утворень;
- усунути дефіцитність територіальних бюджетів шляхом покрит тя її за допомогою бюджетного регулювання;
- привести законодавство у відповідність із наявними джерелами фінансування.
Однією з проблем у бюджетній сфері залишаються державні видат ки. Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави стверджувати, що починаючи з 1999 р. через бюджет (без Пенсійного фонду) має перерозподілятися щонайменше 30% валового внутріш нього продукту (ВВП). Таке співвідношення є найоптимальнішим і зу мовлюється соціальною спрямованістю та потребою структурної пе ребудови багатьох галузей народного господарства.
Співвідношення обсягу бюджету і ВВП — важлива економічна про блема. З розвитком ринкових відносин цей ііокачник має тенденцію до зростання. Зокрема, у 1996р. він становив у Австрії— 51,7%, Бель гії — 54,3, Франції — 54,5, ФРН - 49, Швеції — 64,7%.
Щодо України спостерігається тенденція до зниження частки міс цевих бюджетів у бюджетній системі України. У середині 90-х років (зокрема, у 1995 р.) 61,1% загального обсягу видатків здійснювалось через держбюджет, а 38,9% було віднесено на місцеві бюджети.
Надмірна централізація у витрачанні бюджетних коштів, як і зву ження фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, мають однакові негативні наслідки. Потрібна науково обгрунтована концепція розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи. Визначальними при її обґрунтуванні мають стати фактори ефективного витрачання коштів, посилення контролю з боку держа ви за господарською діяльністю суб'єктів підприємництва, встанов лення залежності між розміром бюджетних витрат і результатами еко номічної діяльності в регіонах.
Надзвичайно важливою залишається проблема оптимізації розме жування доходів і видатків між місцевими і державними бюджетами. Загальний обсяг доходів у 1998 р. становив 9 млрд 250,6 млн грн. За місцевим бюджетом закріплені всі регулюючі доходи, крім податку на додану вартість та акцизного збору, які повністю зараховуються до державного бюджету.
Обсяг видаткової частини місцевих бюджетів у 1998 р. становив 33,7% загального обсягу видаткової частини зведеного бюджету (у 1996 р. — 29%, у 1997 р. — 30,1%), що свідчить про зростання пи томої ваги місцевих бюджетів у бюджеті держави.
7
1.2. Бюджетний устрій та його принципи
Бюджетний устрій— це організація і принципи побудови бюджет ної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюд жетної системи. Він визначається державним устроєм та адміністра тивно-територіальним поділом України.
Бюджетний устрій грунтується на принципах єдності, повноти, до стовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що входять до бюджетної системи України (схема 2).
Бюджетний устрій
Схема 2. Принципи бюджетного устрою
Принцип єдності бюджету означає існування єдиного рахунку до ходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю форм бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, єдиною грошовою системою, єди ною соціально-економічною політикою, наданням необхідної стати стичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету іншому.
Принцип повноти полягає у відображенні у бюджеті всіх доходів і видатків.
Принцип достовірності — це формування бюджету на основі реаль них показників, науково обґрунтованих нормативів та відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів і видатків, які є ре зультатом кінцевих касових операцій банків.
Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інфор мації показників бюджетів і звітів про їх виконання.
Принцип наочності— це відображення показників бюджетів у взає мозв'язку із загальноекономічними показниками в Україні і за її ме жами шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій еко номічного розвитку.
Державний бюджет України, республіканський бюджет Автоном ної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, се
8
лищні та сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів за безпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначен ня напрямів їх використання відповідно до законодавства.
1.3. Бюджетний рік та бюджетний процес
Бюджетний рік в Україні збігається з календарним, розпочинається І січня та закінчується 31 грудня.
Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.
Державний бюджет України затверджується законом України. Рес публіканський бюджет Автономної Республік й Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети затверджують ся Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними місцевими радами народних депутатів,
Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад народних депу татів та їх виконавчих органів інструктивні листи про особливості скла дання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.
Органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановлений їх радами строк виходячи з потреби затвердження бюджетів до початку нового бюджетного року доводять до місцевих рад народних депутатів та їх виконавчих органів нижчого рівня відповідні вказівки щодо розробки проектів бюджетів.
Для повного врахування всіх фінансових ресурсів, а також визна чення середньої фінансової забезпеченості Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконав чий орган влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані якого можуть бути враховані при визначенні розмірів субвенцій.
Кабінет Міністрів України організовує доведення до виконавчих органів влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя таких показників:
• проектні нормативи (відсотки) відрахувань від регулюючих до ходів та сум контингентів цих доходів;
• розміри дотацій і субвенцій, які передбачається надати з Держав ного бюджету України, та їх цільове призначення;
9
• перелік видатків, які передбачається передати з Державного бюд жету України на фінансування з бюджетів Автономної Респуб ліки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Аналогічні показники виконавчі органи влади вищого рівня дово дять безпосередньо радам народних депутатів та їх виконавчим орга нам влади нижчого рівня у строки, які б забезпечували затвердження бюджетів до початку бюджетного року.
Складанню проектів бюджетів передує розробка "Основних прог нозних макропоказників економічного і соціального розвитку Украї ни на плановий рік" з виділенням показників обсягу ВВП, національ ного доходу (НД), зведеного балансу фінансованих ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені показники до 1 червня року, що передує плановому, розроб лює Міністерство економіки України за участю Міністерства фінансів України, Національного банку України (НБУ), інших міністерств і відомств.
Державний бюджет України забезпечує необхідними коштами фі нансування заходів щодо економічного і соціального розвитку, які ма ють загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінан сових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями Ук раїни з урахуванням їх економічного, соціального, екологічного, при родного стану; при цьому враховується необхідність вирівнювання їх фінансового забезпечення.
Верховна Рада України не пізніше як 15 червня поточного року роз роблює і надсилає Президентові України спеціальну постанову (бюд жетну резолюцію) про основні напрями бюджетної політики на на ступний бюджетний рік.
Правила оформлення проекту закону про Державний бюджет Ук раїни затверджує Верховна Рада України.
Кабінет Міністрів України організовує складання проекту Держав ного бюджету України відповідно до засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України, міждержавних відно син, визначених Верховною Радою України у бюджетній резолюції. Відхилення від вимог бюджетної резолюції повинні бути вмотивовані і зазначені окремо.
Міністерство фінансів України на основі "Основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік" та фінансових можливостей держави складає попе-
10
редній проект зведеного бюджету України і доводить відповідні про гнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади.
Міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади у двотижневий строк розглядають доведені до них показники щодо проекту зведеного бюджету та подають Міністерству фінансів України пропозиції з відповідними розрахунками та обгрунтуваннями.
Міністерство фінансів України розглядає зазначені пропозиції за участю представників відповідних міністерств і відомств, інших орга нів державної виконавчої влади, готує проекти зведеного та Держав ного бюджетів України і до 15 серпня подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України, а з питань, не узгоджених з міністерствами, відом ствами та іншими органами державної виконавчої влади, доповідає Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України на своєму засіданні розглядає проект закону про Державний бюджет України, приймає остаточне рішення щодо цього проекту і подає його Президентові України. Президент України розглядає проект закону про Державний бюджет України і в разі згоди з ним вносить його на розгляд і затвердження Верховній Раді України до 15 вересня.
Якщо Президент України не подасть до 15 вересня проект закону про Державний бюджет України, Верховна Рада України може роз глянути питання щодо причин порушення терміну подання проекту і відповідальності посадових осіб.
Верховна Рада України розглядає проект закону про Державний бюджет України у порядку, передбаченому Регламентом Верховної Ради України.
Проект закону про Державний бюджет України представляє на за сіданні Верховної Ради України Президент України. З докладною до повіддю про проект закону виступає міністр фінансів України. Верховна Рада України затверджує;
• граничний розмір дефіциту Державного бюджету України та джерела його покриття;
• суми доходів Державного бюджету України;
• суми видатків Державного бюджету України;
• суми дотацій, субвенцій та розміри відрахувань від регулюючих доходів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя;
• розмір оборотної касової готівки Державного бюджету України.
11
Закон про Державний бюджет України публікується для загально го відома.
Якщо Верховною Радою України не буде прийнято закон про Дер жавний бюджет України до 2 грудня року, який передує тому, на який складено бюджет, вона приймає постанову про порядок фінансуван ня поточних витрат до прийняття закону про Державний бюджет Ук раїни. Якщо Верховна Рада України не приймає таку постанову до 30 грудня року, що передує тому, на який складено бюджет, автома тично продовжується дія закону про Державний бюджет України по точного року, крім показників щодо видатків розвитку.
Кабінет Міністрів України організовує виконання Державного бюд жету України через Міністерство фінансів України, міністерства, ві домства, інші органи державної виконавчої влади, уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих рад народних депутатів.
Касове виконання бюджетів здійснюють установи НБУ, уповнова жені комерційних банків. А з 1999 р. запроваджено його виконання через органи Державного казначейства України.
Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад народних депутатів разом з органами Міністерства фінансів Ук раїни контролюють стан надходження доходів відповідного бюджету та правильність використання підприємствами, установами й органі заціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань.
Міністерство фінансів України здійснює загальний нагляд за вико нанням бюджету, подає звіти Президентові України і Верховній Раді України про порушення закону про Державний бюджет України, пе ревіряє випадки порушення його і вживає санкції до порушників чи подає відповідні проекти рішень Президентові України або Верховній Раді України. .
Міністр фінансів України несе персональну відповідальність перед Верховною Радою України за дотримання закону про Державний бюджет України.
Звіт про виконання Державного бюджету України подається Пре зидентом України Верховній Раді України до 1 травня року, наступ ного за звітним. З доповіддю про виконання Державного бюджету Ук раїни виступає міністр фінансів України.
Верховна Рада України розглядає і затверджує звіт про виконання Державного бюджету України.
Постанова Верховної Ради України щодо звіту про виконання Дер жавного бюджету України публікується для загального відома.
12
1.4. Розмежування повноважень органів державної влади і управління у бюджетному процесі
До відання органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевих рад народних депутатів належить складання проек ту бюджету згідно з основними напрямами бюджетної політики, виз наченими відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, виконання бюджету та контроль за цільовим, економним та ефектив ним використанням виділених бюджетних коштів.
До відання Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Рес публіки Крим, місцевих рад народних депутатів належить визначення основних напрямів бюджетної політики, розгляд проекту відповідного бюджету, внесення змін та доповнень до нього, затвердження цього бюд жету, внесення змін та доповнень до затвердженого бюджету, контроль за виконанням бюджету, за цільовим, економним використанням бюд жетних коштів, затвердження зві гу про виконання бюджету.
Організацію роботи зі складання й розгляду бюджету очолює Мі ністерство фінансів України, якому в установлені Кабінетом Мініст рів строки міністерства і відомства України подають необхідну інфор мацію і розрахунки про взаємовідносини цих міністерств і відомств з бюджетом у наступному році.
Основним джерелом інформації для складання бюджету є розрахун ки Міністерства економіки України про темпи зростання виробницт ва в окремих галузях економіки, валового внутрішнього продукту, національного доходу, прибутку, фонду оплати праці та інших показ ників у наступному році.
Міністерство статистики України надає в розпорядження Мініс терства фінансів України дані про виконання загальноекономічних показників у поточному році на останню звітну дату. Міністерства і відомства невиробничої сфери подають дані про потребу в коштах для галузей освіти, дошкільного виховання, підготовки кадрів, охорони здоров'я, культури тощо.
Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи державної в иконавчої влади, місцеві ради народних де путатів та їх виконавчі органи щодо формування видаткової частини бюджетів мають право:
• визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування заходів соці ально-культурного розвитку відповідних адміністративно-тери-
13
торіальних одиниць у межах планових бюджетних доходів, на даних дотацій, субвенцій, а також з урахуванням залучених коштів;
• визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, зовнішньоекономічну діяльність, захо ди щодо охорони навколишнього середовища, відновлення па м'яток природи і культури, благоустрій міст, селищ та сіл;
• збільшувати в межах наявних коштів видатки на утримання жит лово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров'я і соціального забезпечення, науки і культури тощо;
• визначати в установленому порядку в межах додатково вишука них протягом року коштів додаткові пільги та допомогу грома дянам, які потребують соціального захисту;
• визначати розміри дотацій, субвенцій бюджетам нижчого тери торіального рівня та їх цільове використання. Кабінет Міністрів України:
• розробляє проект закону про Державний бюджет України і за безпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
• узагальнює та готує пропозиції щодо скорочення видатків бюд жету;
• розробляє та пропонує заходи щодо підвищення ефективності бюджетних витрат.
Кабінет Міністрів України доводить до місцевих рад інструктивні листи про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.
Обласні та районні ради затверджують обласні та районні бюдже ти, контролюють їх виконання.
1.5. Правила складання та виконання бюджету
Складання бюджету належить до відання органів державної вико навчої влади і виконавчих органів місцевих рад народних депутатів, які згідно з основними напрямами бюджетної політики визначені відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автоном ної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів. Ці органи відповідають також за виконання бюджету та контроль за
14
цільовим, економним і ефективним використанням виділених бюд жетних коштів.
Втручання інших органів і організацій у процес складання, затверд ження та виконання бюджету не допускається, крім випадків, перед бачених законодавством України.
Порядок складання і розгляду бюджету визначається Законом Ук раїни "Про бюджетну систему України" від 29 червня 1995 р. Згідно із цим Законом Кабінет Міністрів України щорічно своєю постановою встановлює порядок і строки виконання робіт, пов'язаних зі складан ням і розглядом бюджету кожним учасником бюджетного процесу. Умовно ці роботи поділяються на два етапи. На першому здійснюють розрахунки на базі агрегованих, узагальнюючих показників, на дру гому — глибоку й всебічну аналітичну роботу над показниками бюд жету.
Протягом усіх етапів у бюджетному плануванні, і зокрема під час планування податкових надходжень, повинна простежуватися чітка послідовність (схема 3).
Схема 3. Послідовність у бюджетному плануванні
Кабінет Міністрів України організовує складання проекту держав ного бюджету в бюджетній резолюції. Відхилення від вимог мають бути вмотивовані та зазначені окремо.
Міністерство фінансів України готує проекти державного та зведе ного бюджетів і до 15 серпня подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України розглядає проект закону про Дер жавний бюджет України, приймає остаточне рішення і подає його Президентові України.
Організацію виконання загальнодержавного бюджету здійснює Міністерство фінансів України за всіма напрямами і видами витрат. У встановленому законом порядку проводяться ревізії та перевірки в концернах, асоціаціях, кооперативах та інших організаціях.
Касове виконання бюджетів здійснюють установи Державного бюджетною банку України.
Якщо у ході виконання бюджету рівень його дефіциту перевищує встановлений або значно знижуються надходження від дохідних дже-
15
рел, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабінету Мі ністрів України, виконавчих органів відповідних рад приймають рі шення про запровадження пропорційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно за всіма статтями бюджету (крім за хищених статей, перелік яких визначається відповідною радою) до кінця бюджетного року.
Пропорційне скорочення застосовується також тоді, коли в ході ви конання бюджету його дефіцит не зменшується, внаслідок чого не мо жуть фінансуватися заходи, передбачені бюджетом.
Контрольні запитання
1. Що означає бюджетна система України?
2. З чого складається бюджетна система України?
3. Які принципи побудови бюджетного устрою?
4. У чому полягають розмежування повноважень органів влади у бюджет ному процесі?
5. Як складається та виконується бюджег?
6. Яка послідовність в бюджетному плануванні?
16
Тема 2
ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
2.1. Суть і значення доходів бюджету
Державні доходи — це грошові відносини з приводу розподілу вар тості ВВП, це частина ВВП, що використовується державою для здійс нення своїх функцій. Доходи формуються через податкові надходжен ня від підприємств усіх форм власності та від населення. Вони об'єдну ються в централізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як пра вило, у державному бюджеті.
Основним джерелом формування фінансових ресурсів, акумульо ваних у державному бюджеті, є податки.
Суть податків полягає насамперед у примусовому відчуженні дер жавою частини знову утвореної вартості.
Під бюджетним устроєм розуміють організацію і принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок її окремих ланок.
Бюджетний устрій України визначається закріпленим Конститу цією України державним устроєм України та її адміністративно-тери торіальним поділом.
2.2. Суть і значення видатків бюджету
Формування бюджетних видатків починається на стадії плануван ня, за основу беруть очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.
Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпоряд женні як Міністерства фінансів України, так і фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного" виконання
17
показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників та оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. З одер жаних видатків вилучаються ті, яких не буде у плановому році.
Для складання розрахунків по видатках бюджету Міністерство фі нансів України направляє міністерствам і відомствам форми та вка зівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками про ектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінету Міністрів України, а після розгляду й уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім Верховної Ради України. Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюд жету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховною Радою України (а місцевих бюджетів — відпо відними місцевими радами народних депутатів) є повноваженнями лише рад усіх рівнів, і через використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи), ради керують роботою, пов'язаною зі складанням та регулю ванням бюджетних видатків.
Регулювання бюджетних видатків втілюється в цільовому спряму ванні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюд жетних видатків є врахування пропозицій щодо розподілу коштів з ура хуванням реальної потреби в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року плануються з урахуванням резуль татів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання, що дає змогу обґрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє.
2.3. Призначення і роль Державного бюджету України
Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінан сової політики держави. У доходах бюджету відображається податко ва політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів.
Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішнього і міжгалузевого розподілу та перерозподілу ВВП з ме тою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення
18
соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових від носин бюджетна система має надавати фінансову підтримку в роздер жавленні й демонополізації галузей господарства, забезпеченні со ціального захисту населення.
Основні напрями бюджетної політики визначаються Верховною Радою України у спеціальній постанові — бюджетній резолюції.
З Державного бюджету України до бюджету Автономної Респуб ліки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може пере даватись частина доходів у вигляді відсоткових відрахувань від за гальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які здійснюються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Прези дента України з урахуванням економічного, соціального, природно го та екологічного стану відповідних територій.
До проекту закону про Державний бюджет України Кабінет Мі ністрів України додає техніко-економічне обгрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених законом про Державний бюджет України.
2.4. Доходи і видатки Державного бюджету України
Доходи Державного бюджету України формуються за рахунок та ких джерел (ст. 5 Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік" від 30.12.97).
1. У повному обсязі:
• податок на додану вартість;
• акцизний збір;
• збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок дер жавного бюджету;
• ввізне мито;
• надходження від перевищення валових доходів над витратами НБУ;
• дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарсь ких товариств, які є у державній власності;
• рентна плата;
19
• плата за оренду цілісних майнових комплексів державних під приємств;
• консульські збори, що здійснюються на території України в іноземній валюті;
• кошти від реалізації конфіскованого за рішенням суду май на; кошти від реалізації предметів, які зберігалися під мит ним контролем і за якими не звернувся власник; майна, ви знаного у встановленому порядку безхазяйним; майна, що за правом спадкування перейшло у власність держави та скарбів;
• надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки;
• відрахування від плати за транзит природного газу через те риторію України;
• збір до Державного фонду для здійснення заходів щодо лік відації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безро біття;
• збір до Державного інноваційного фонду;
• надходження до Фонду розвитку паливно-енергетичного комплексу;
• платежі до Фонду соціального захисту населення.
2. В обсязі 80% коштів:
• одержаних бюджетними установами і організаціями за здані дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, що містяться у брухті та відходах;
• що надійдуть до позабюджетного Державного фонду прива тизації від приватизації державного майна.
3. Інші доходи, що зараховуються до бюджету в розмірах, визначе них законодавством.
Із Державного бюджету України фінансуються такі видатки (ст. 7 Закону);
• виробниче і невиробниче будівництво, геологорозвідувальні та проектно-пошукові, природоохоронні та інші роботи, що здійс нюються відповідно до загальнодержавних програм;
• заходи у галузі освіти, науки, культури, охорони здоров'я, фізич ної культури, соціального забезпечення, що здійснюються уста новами та організаціями державного підпорядкування;
20
• загальнодержавні централізовані програми підвищення життєво го рівня народу, заходи щодо соціального захисту населення;
• на виплату всіх видів пенсій;
• на утримання органів державної влади і державного управління України, судів і прокуратури;
• на утримання армії, органів державної безпеки. Національної гвардії, органів правопорядку;
• на утримання матеріальних і фінансових резервів загальнодер жавного значення,касової готівки. У загальнодержавному бюджеті передбачається Фонд субвенції міс цевим бюджетам.
Крім зазначених витрат із загальнодержавного бюджету фінансу ються заходи, спрямовані на ліквідацію наслідків аварії на Чорно бильській АЕС, конверсію та структурну перебудову економіки, Фон ду інвалідів, Фонду зайнятості, видатки за зовнішньоекономічними зв'язками тощо.
Правила складання і виконання загальнодержавного бюджету вста новлює Кабінет Міністрів України.
Контрольні запитання
1. Які існують джерела формування фінансових ресурсів у державному бюджеті?
2. Як формуються бюджетні видатки?
3. Яка роль Державного бюджету України?
4. З яких джерел формуються доходи Державного бюджету України?
5. Які заходи фінансуються з Державного бюджету України?
21
Тема З
ФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ
3.1. Місцеві бюджети як ланка фінансової системи
Головним інститутом у системі фінансів місцевих органів влади є місцевий бюджет.
Структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-тери торіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-те риторіальна одиниця створює власний бюджет, який є фінансовою основою діяльності місцевих органів влади,
Згідно з існуючим територіальним поділом до місцевих бюджетів України належать республіканський бюджет Автономної Республі ки Крим, обласні бюджети, міські бюджети міст Києва і Севастопо ля, міські, районні, районні в містах, сільські та селищні бюджети.
На початок 1997 р. в Україні функціонували такі місцеві бюджети:
республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, 24 обласних бюджети, міські бюджети міст Києва та Севастополя, 443 міські бюд жети міст обласного і районного підпорядкування, 490 районних бюд жетів, 120 районних у містах бюджетів, понад 900 селищних бюджетів, а також понад 10 тис. сільських бюджетів. Усього майже 12 тис. місце вих бюджетів.
Фінансова незалежність органів місцевого самоврядування — важ лива передумова побудови демократичної держави. Від фінансових можливостей залежать реальні владні функції держави.
22
Реальність фінансової незалежності органів місцевого самовряду вання можлива за умови дотримання таких принципів:
- достатність власних джерел доходів, що відповідають їх повно важенням;
- націленість на постійну переоцінку і досягнення балансу між дер жавними та місцевими функціями і доходами;
- обов'язковість фінансового обгрунтування будь-якого рішення;
- оперативність вирішування питань щодо уточнення або зміни об сягів і джерел фінансування;
- участь підприємницьких структур у фінансовому забезпеченні на дання послуг, віднесених до компетенції місцевих органів влади.
У такий спосіб забезпечується оптимальне врахування інтересів дер жави, підприємницьких структур, населення і місцевого самовряду вання.
В основу формування місцевих бюджетів в Україні покладено зат ратний метод: спочатку підсумовуються видатки, а потім на цю суму видатків намагаються віднайти джерела доходів. Це створює прихо ваний дефіцит бюджету, оскільки сума видатків занижена внаслідок заниження нормативів видатків (на одне ліжко-місце в лікарні, на од ного хворого, сума пенсії тощо).
Існує проблема поділу бюджету на поточний та бюджет розвитку. В основу побудови поточного бюджету В. І. Кравченко (фахівець з проблем місцевих фінансів) вважає за потрібне покласти принципи:
• забезпечення достатнього рівня розвитку регіону, міста, селища, села;
• стабільність надходження коштів;
• пріоритетний розвиток соціально-культурної сфери;
• наукову обгрунтованість розмірів видатків;
• обов'язковий характер виконання поточного бюджету. Структура поточного бюджету передбачає такий поділ:
• доходи:
- податок на доходи фізичних осіб;
- податок на власність;
- неподаткові надходження;
- субсидії, субвенції, дотації;
- плата за землю;
• видатки:
- соціальний захист та соціальне забезпечення;
- видатки на фінансування пасажирського транспорту;
23
- тверде паливо;
- соціально-культурна сфера;
- охорона здоров'я;
- фізична культура і спорт;
- житлове господарство;
- заходи цивільної оборони, правоохоронні органи;
- утримання органів влади.
Поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінансуван ня, а це, у свою чергу, потребує стабільних джерел доходів: плата за землю; податок на доходи фізичних осіб; податки на власність; непо даткові надходження; субсидії; субвенції; дотації.
Бюджет розвитку повинен фінансувати розширене відтворення всіх сфер діяльності на місцевому рівні. Структура бюджету розвит ку виглядає так:
• доходи:
- податок на прибуток підприємств;
- адміністративні збори та платежі;
- надходження від штрафів та фінансових санкцій;
- інші неподаткові надходження;
- надходження сум кредиторської та дебіторської заборгова ності підприємств;
- збір за забруднення навколишнього середовища;
• видатки.
- капітальні вкладення на розвиток виробництва і соціальної сфери;
- витрати на капітальний ремонт. Основними є такі принципи бюджету розвитку:
• тісний зв'язок з поточним бюджетом;
• зміна бюджетних пріоритетів;
• виконання в міру надходження коштів.
Співвідношення поточного бюджету і бюджету розвитку нестабіль не і залежить від досягнутого рівня економічного та соціального роз витку регіону, а також перспектив на майбутнє.
Отже, багато проблем становлення фінансів місцевих органів вла ди в Україні поки що залишаються нерозв'язаними. Вирішення їх мож ливе лише через реформи фінансово-бюджетної системи.
24
3.2. Доходи місцевих бюджетів
До доходів місцевих бюджетів належать:
• власні доходи;
• закріплені доходи;
• регульовані доходи;
• дотації;
• субвенції.
Термін "власні доходи" місцевих бюджетів запроваджений Законом УРСР "Про бюджетну систему Української РСР" від 5 грудня 1990 р. У ст. 1 Закону визначалося, що основу самостійності місцевих бюд жетів становлять власні та закріплені законом доходи. Таким чином, Закон відокремив поняття власних і закріплених доходів.
Законодавство України не дає детального переліку власних доходів місцевих бюджетів. Немає в ньому також норм щодо порядку форму вання та використання власних дохідних джерел.
Проблема власних доходів місцевих бюджетів потребує детальної розробки у законодавстві України. Як зазначалося, власні доходи — це доходи, які формуються на території, підвідомчій відповідному місце вому органу влади і згідно з його рішеннями. До власних доходів нале жать місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади, доходи комунальних підприємств, доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною і, отже, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим. Власні доходи і зак ріплені доходи — це різні поняття, і їх не слід ототожнювати.
Поняття закріплених доходів місцевих бюджетів в українському за конодавстві з'являється у 1990 р. Закріплені доходи також є осно вою самостійності місцевих бюджетів.
Перелік закріплених доходів органів місцевого самоврядування що раз змінювався при ухваленні щорічних законів про Державний бюд жет України.
Перелік закріплених доходів усіх рівнів бюджетної системи встано вив Закон України "Про бюджетну систему України" від 29 червня 1995 р., але в ньому не передбачено таке поняття, як "закріплені до ходи місцевого самовпорядкування".
Згідно зі ст. 13 цього Закону закріпленими доходами районних та міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів слід вважати:
100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня; 60 % плати за землю (лише до бюджету міст об-
25
ласного підпорядкування); податок на нерухоме майно громадян;
місцеві податки і збори, крім винятків, передбачених законодавством України; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня.
У ст. 14 Закону визначено такі закріплені доходи районних у містах бюджетів: 100% податку на прибуток підприємств та організацій ко мунальної власності, що належить цим районам; прибутковий пода ток з громадян у розмірі щонайменше як 50%; надходження від орен ди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня. Визначено також, що види податків, які зара ховуються до районного у місті бюджету, встановлюються міською радою народних депутатів згідно із законодавством.
У ст. 15 Закону встановлено такі закріплені доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів: 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної влас ності відповідного рівня; плата за землю у розмірі 60% ставки, перед баченої законодавством; місцеві податки і збори, крім винягків, перед бачених законодавством України; надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цьо го рівня.
Поняття "регульовані доходи" запозичене Україною з бюджетної практики колишнього СРСР. Регульовані доходи — це доходи, які роз поділяються між різними рівнями бюджетної системи і становлять ос новну масу надходжень до місцевих бюджетів України.
Закон України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", прийнятий у редакції 1992р., змінив перелік регульованих доходів місцевих бюджетів. Було встановлено, що, за нормативами, до місцевих бюджетів зараховуються такі над ходження: від податку на додану вартість; від акцизного збору; від по датку на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ, кол госпів і радгоспів (за винятком підприємств, що входять до складу місцевого господарства), новостворюваних малих підприємств, а та кож спільних підприємств відповідно до частки в них органів міс цевого самоврядування; від плати за природні ресурси загальнодер жавного значення та інших доходів.
Перелік регульованих доходів місцевих бюджетів уточнюється при ухваленні щорічних законів про Державний бюджет України.
Закон України "Про бюджетну систему України" у редакції 1995 р. знову вніс зміни до переліку регульованих доходів та форм бюджет -
26
ного регулювання. Згідно з ним окремі доходи стануть певною мірою закріпленими і регульованими одночасно. Це стосується податку на додану вартість, акцизного збору, податку на прибуток підприємств, прибуткового податку з громадян, плати за землю, доходів від прива тизації державного майна та деяких інших.
Важливим дохідним джерелом місцевих бюджетів є кошти, що пе редаються до них з державного бюджету, які у західній бюджетній практиці називаються трансфертами. В Україні це дотації, субсидії та субвенції.
Згідно із законодавством до доходів місцевих бюджетів України належать дотації, субсидії і субвенції, які надаються з державного або місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюд жетів нижчого рівня.
Дотації і субвенції зараховуються відповідно до доходів республі канського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних. Київсь кого та Севастопольського міських бюджетів, районних, міських (міст обласного підпорядкування), районних у містах, міських (міст район ного підпорядкування), селищних і сільських бюджетів. Обсяги до тацій і субвенцій, які надаються з бюджетів, визначаються відповідни ми органами виконавчої влади і затверджуються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцеви ми радами народних депутатів.
Законом визначено порядок надання та використання дотацій і субвенцій.
3.3. Видатки місцевих бюджетів
Визначений законом повний перелік видатків місцевих бюджетів в Україні поки що відсутній. Бюджетне законодавство України регла ментує порядок здійснення видатків з місцевих бюджетів та основні напрями використання їх коштів.
Більш деталізоване правове регулювання видатків місцевих бюд жетів запроваджене лише у 1995 р. Законом України "Про бюджетну систему України''. Згідно зі ст. 18 цього Закону кошти республікансь кого бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів вит рачаються лише на цілі та в межах, які затверджені відповідно Верхов ною Радою Автономної Республіки Крим і місцевими радами народ них депутатів.
27
Вперше видатки всіх бюджетів поділені на поточні та видатки роз витку. Згідно із Законом поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, на фінансування заходів щодо со ціального захисту населення тощо. Встановлено також, що у складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених об'єктів.
Видатки розвитку — це витрати бюджетів на фінансування інвес тиційної та інноваційної діяльності: фінансування капітальних вкла день виробничого і невиробничого призначення; фінансування струк турної перебудови народного господарства; субвенції та інші видат ки, пов'язані з розширеним відтворенням.
У ст. 20 Закону встановлено, що з республіканського бюджету Ав тономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються такі видатки:
• на фінансування установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури, молодіжної політики, соці ального забезпечення і соціального захисту населення, що підпо рядковані виконавчим органам влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також соціально-культурних заходів відповідно до покладених на ці органи вла ди функцій;
• на утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місце вих органів державної влади і самоврядування;
• на фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохоронних заходів;
• на інші заходи, що фінансуються відповідно до законодавства України з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Контрольні запитання
1. Яку роль відіграють місцеві бюджети у фінансовій системі України?
2. З чого складаються доходи місцевих бюджетів?
3. Які є видатки місцевих бюджетів?
4. Що означає поняття "регульовані доходи"?
5. Що визначає термін "власні доходи" місцевих бюджетів?
6. Чим різняться доходи поточного бюджету та бюджету розвитку?
28
Тема 4
РЕГУЛЮВАННЯ ДОХОДІВ І ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ
4.1. Бюджет як провідна ланка перерозподілу національного доходу та видатків
Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової системи, че рез яку здійснюється перерозподіл більшої частини національного до ходу.
Бюджет об'єктивно необхідний для забезпечення існування держа ви, розвитку економіки і культури. Утворення централізованого дер жавного фонду грошових коштів необхідне не тільки для задоволен ня фінансових потреб держави, воно викликане передусім економіч ними потребами.
Розвиток економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребують підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національ ного доходу через державні фінанси. При цьому не можна забувати, що бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.
Держава планує бюджет, його доходи та видатки, регулює через доходи всі бюджети за рахунок передачі їм загальнодержавних до ходів.
Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування змі нюються, але бюджет завжди є об'єктивною потребою.
До бюджетної системи України входить багато бюджетів, а тому регулювати ними в умовах ринкової економіки дуже важко. Виокрем люються чотири форми регулювання бюджетів:
• централізована, що здійснюється Міністерством фінансів Украї ни з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фі нансування видатків усіма місцевими органами держави;
29
• децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місце вих рад;
• забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;
• забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.
Аналіз моделі економіки, яка формується в Україні, дає підстави твердити про провідну роль централізованої форми регулювання бюд жетів. Таке співвідношення між централізованою та децентралізова ною формами регулювання бюджетів буде найоптимальнішим і зумов люється соціальною спрямованістю зворотної моделі економіки, не обхідністю структурної перебудови багатьох галузей народного гос подарства. В умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів є об'єктивною реальністю. Це зу мовлено тим, що через бюджет здійснюється регулювання економіч них процесів, якого не можна досягти іншими методами, у тому числі й суто ринковими.
Проте у Верховній Раді України й на місцях точаться суперечки щодо централізованої та децентралізованої форм регулювання до ходів місцевих бюджетів.
Розширивши права і водночас підвищивши відповідальність місце вих рад народних депутатів, за економічні результати діяльності (особливо у вирішенні соціальних і економічних питань), держава не підкріпила ради реальними джерелами доходів або ж фінансовою ба зою. Проте добре відомо, що без фінансів жодна влада не діятиме.
Фінансові кошти, як і раніше, нагромаджуються у державному бюд жеті як загальнодержавні податки і платежі, господарем яких є Вер ховна Рада України, що розподіляє ці кошти між державою і місцеви ми органами влади у вигляді відрахувань.
Не можна забувати, що самостійність місцевих органів влади фор мується в умовах дедалі зростаючого державного боргу України, бюд жетного дефіциту та інфляції, яка є найжорстокішою формою фінан сової кризи.
4.2. Планування доходів бюджету всіх рівнів
Планування доходів бюджету всіх рівнів (загальнодержавного, обласного, міського, районного, селищного, сільського) відбувається при складанні проекту бюджету. Планування бюджету покликане виз начити суму коштів, яка повинна бути залучена до бюджету для фі-
30
нансування розвитку народного господарства, соціально-культурної сфери, утримання армії, органів влади та управління.
У процесі планування доходів усіх рівнів має бути забезпечене пов не виявлення доходів по всіх джерелах їх створення.
Плануючи бюджет, необхідно виходити з реалій сьогодення: підви щення цін; економічної кризи й інфляції; кризи платежів.
Виявлення джерел доходів та видатків бюджету, їх розподіл по га лузях характеризують завершення першого етапу планування проек ту бюджету, який потім виноситься на розгляд відповідних рад і в разі прийняття набирає сили закону.
Необхідно враховувати, що Волинська, Сумська, Чернігівська та деякі інші області України є сільськогосподарськими, належать до не чорнозем'я, мають недостатньо розвинуту промисловість, у зв'язку з чим цим областям десятки років щорічно в порядку перерозподілу державного бюджету встановлювали підвищені відрахування від за гальнодержавних дохідних джерел; вони отримували як дотацію, так і субвенцію.
4.3. Методи бюджетного регулювання доходів та видатків
Бюджетне регулювання застосовується під час формування бюдже тів виділенням коштів за нормативами загальнодержавних податків нижчестоящим бюджетам для збалансування видатків, у яких відоб ражається реальна потреба в коштах соціально-культурної сфери об ластей, міст, районів, селищ і сіл.
Якщо закріплені доходи від загальнодержавних податків, що об числені за нормативами, не покривають видатків, то при затвердженні державного бюджету для областей передбачається дотація, субвенція чи субсидія. Причому нормативи передбачаються у відсотках, а до тації, субвенції — у грошових одиницях.
Формування і регулювання бюджетів потребують збалансова ності, а отже, мають спиратися на балансовий метод регулювання бюджетів. Поряд із даним методом регулювання бюджетів існують ще такі; податковий, перерозподілу, дотації, субвенції, коефіцієнтів, нор мативний. Застосування того чи іншого методу бюджетного регулю вання залежить від підстав складання бюджетів, тобто від того, яки ми є кошти по доходах.
31
У час, що передував переходу до ринкової економіки, процес скла дання, як правило, починався з видаткової бази, а потім порівнюва ли видатки і доходи, не допускаючи перевищення доходів над видат ками. Нині бюджет складають на основі прогнозних розрахунків до ходів, Проте потрібні чіткі нормативи відрахувань від загальнодер жавних джерел доходів у доходи місцевих бюджетів, що в умовах еко номічної кризи неможливо. Тому при регулюванні доходів необхідно поєднувати такі методи: податковий метод—дає змогу мати платежі за встановленими нормативами і ставками; метод перерозподілу — дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і за незба-лансованості дохідної та видаткової частин бюджету провести збалан сування через метод дотацій і субвенцій.
Нормативний метод застосовується тоді, коли доходи в бюджет від податків та інших платежів встановлюються за нормативами.
Метод коефщієнтів використовують найчастіше. Підвищення цін (причому неодноразове) на товари першої необхідності та іншу про дукцію, а також підвищення заробітної плати в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а тому й бюджет розраховують за допомогою коефіцієнтів.
Завершальним етапом бюджетного регулювання є збалансованість бюджетів за доходами і видатками, тобто застосовується балансовий метод.
Таким чином, під час планування місцевих бюджетів необхідно ви ходити з економічного розвитку областей, особливо при регулюванні їх бюджетів.
За рівнем економічного розвитку розрізняють чотири категорії об ластей.
До першої категорії належать області з найрозвиненішим промис ловим потенціалом, що мають найбільші суми надходжень податків у бюджет, відтак відсотки відрахувань від загальнодержавних по датків, що залишаються у їх розпорядженні, будуть меншими.
У областей другої категорії рівень економічного розвитку дещо нижчий, що потребує більшого відсотка відрахувань.
Області третьої категорії мають доходи, що не забезпечують ви датків, тому потребують дотацій, субвенцій.
Області четвертої категорії потребують на особливу увагу.
Поділ областей за рівнем економічного розвитку дає змогу спростити систему державного регулювання їх бюджетів і визначитися з
32
розвитком їх промислово-виробничого потенціалу, особливо щодо виробництва товарів.
Контрольні запитання
1. Що зумовило підвищення ролі бюджету як системи відносин розподілу і перерозподілу національного доходу?
2. Чому потрібний бюджет країни?
3. Які існують форми регулювання бюджетів?
4. Коли відбувається планування доходів бюджету всіх рівнів?
5. Які існують методи бюджетного регулювання доходів та видатків?
33
Тема 5
ВЗАЄМОВІДНОСИНИ БЮДЖЕТІВ З ЛАНКАМИ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ
5.1. Фінансова система України:
визначення, структура
Фінансова система — це сукупність взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу й перерозподілу ВВП за участю фінансових органів та інститутів, які керують грошовими потоками.
Складові елементи внутрішньої будови фінансової системи розріз няються за ознакою каналів руху грошових потоків і місця концент рації фінансових ресурсів. Фінансові ресурси концентруються у відпо відних грошових фондах, які можуть слугувати ознакою виокремлен ня різних ланок фінансової системи.
Внутрішня структура фінансової системи складається зі сфер і ла нок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин (рівень економічної системи). Розрізняють чоти ри сфери:
• фінанси суб'єктів господарювання;
• державні фінанси;
• міжнародні фінанси;
• фінансовий ринок.
Ланка — це відособлена частина фінансових відносин. Тому сфера фінансів суб'єктів господарювання не поділяється на окремі ланки. Сфера державних фінансів складається з таких ланок:
• бюджету держави;
• державного кредиту;
• фондів цільового призначення;
• фінансів державного сектора.
34
Основною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка ор ганізаційно залежить від форм державного устрою і, як правило, скла дається з державного і місцевого бюджетів. Структура бюджетної си стеми визначається Конституцією.
Державний бюджет України є централізованим фондом фінансових ресурсів держави. Державний бюджет — це система грошових відно син, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами різних форм власності та галузевої спрямованості та населенням — з іншого, з приводу формування та використання централізованого фонду державних грошових ресурсів для задоволення потреб. У дохо дах державного бюджету відбивається податкова політика держави, а у видатках — пріоритетні напрями вкладень коштів, а саме — фінан сування витрат на здійснення державних заходів у галузі господарсь кого та культурного будівництва, на оборону, утримання державних органів влади і управління.
Сфера міжнародних фінансів відображає обмінні та перерозподільні відносини на світовому рівні й включає міжнародні розрахунки;
фінанси міжнародних організацій; міжнародні фінансові інститути.
Сфера фінансового ринку поділяється на ринок грошей і ринок ка піталів.
Відособлена ланка фінансової системи — страхування — не нале жить до конкретної сфери.
До організаційного складу фінансової системи України входять:
1) органи управління:
• Міністерство фінансів;
• Державна податкова служба;
• Контрольно-ревізійна служба;
• Казначейство;
• Пенсійний фонд;
• Рахункова палата;
• Аудиторська палата;
• Комітет з нагляду за страховою діяльністю;
2) фінансові інститути:
• НБУ;
• комерційні банки;
• небанківські кредитні установи;
• страхові компанії;
• міжбанківська валютна біржа;
• фондова біржа;
• фінансові посередники на ринку цінних паперів.
35
Останніми роками зроблено рішучі кроки до зміцнення та вдоскона лення фінансової системи України. Сьогодні вона включає державні фінанси, фінанси підприємницьких структур, централізовані й децент ралізовані фонди фінансових ресурсів цільового призначення, держав ний кредит, страхові резервні фонди, фінансовий ринок (схема 4). Ця си стема дедалі більше набирає властивостей і характеру фінансової сис теми держави з ринковою моделлю економіки. Звичайно, тут ще бага то невирішених проблем, адже створюється ефективна фінансова сис тема держави лише багаторічною напруженою працею.
Фінанси
Схема 4. Внутрішня структура фінансової системи
Кожна сфера фінансових відносин має певну специфічну гаму гро шових потоків та схему їх організації. Схема 5 відображає систему дер жавних фінансів.
Державні фінанси характеризуються за двома напрямами: ланками і рівнями. Ланки визначають форми фінансових відносин, рівні —роз межування їх за органами влади й управління.
У системі державних фінансів грошові потоки відображають відно сини перерозподілу ВВП. Організація фінансових відносин у системі державних фінансів подана на схемі 6.
Як бачимо, в основному це зовнішні відносини. Внутрішні відноси ни в системі державних фінансів складаються між бюджетом і фонда-
36
ми цільового призначення. Нині як за обсягом ресурсів, так і за рол лю у суспільстві провідне місце посідають державні фінанси, насампе ред бюджет.
|
Ланка |
|||||
|
Бюджет держави |
Цільові фонди |
Державний кредит |
Фінанси підприємств |
||
|
Рі вень |
Загальнодер жавні фінанси |
Державний бюджет |
Загальнодер жавні фонди |
Державні позики |
Фінанси державного сектора |
|
Місцеві фінанси |
Місцеві бюджети |
Регіональні фонди |
Місцеві позики |
Фінанси муніципального господарства |
Схема 5. Система державних фінансів
Схема 6. Грошові потоки системи державних фінансів.
5.2. Взаємовідносини фінансової та бюджетної систем
Фінансова система розглядається як сукупність сфер фінансових відносин, пов'язаних з утворенням і використанням централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Централізовані фінансові ресурси зосереджуються в Державному бюджеті, Пенсійному фонді. Фонді державного страхування та ін.
37
Значна частина коштів централізованих фондів утворюється за раху нок доходів державних підприємств і організацій, надходжень від різ них видів майнового та особистого страхування. Частина централізо ваних коштів надходить від населення і підприємств у вигляді подат ків. Цими ресурсами розпоряджається держава, яка є їх власником.
Децентралізовані фінансові ресурси перебувають у розпорядженні підприємств та організацій (частина прибутку, яка залишилась після виплати податків державі).
Бюджетна система є ланкою фінансової системи і водночас сукуп ністю всіх ланок бюджету.
Економічне оновлення народного господарства об'єктивно потребує зміцнення державних фінансів як основного важеля ефективного роз витку економіки країни, що прагне до соціальне орієнтованих засад.
У загальному вигляді взаємовідносини складаються на рівнях;
• державного і місцевих бюджетів, або консолідованого бюджету;
• фінансів підприємств усіх форм власності;
• централізованих державних та інших фондів;
• фондового ринку (фінансового).
Державний бюджет формується за рахунок відрахувань платників податків згідно із Законом України "Про Державний бюджет Украї ни на ... рік".
Місцеві бюджети також є елементом бюджетної системи. Їх роль полягає в тому, що фінанси місцевих органів влади впливають на еко номіку і соціальну сферу держави. Через місцеві бюджети мобілізуєть ся значна частина фінансових ресурсів, а також відбуваються розподіл і перерозподіл цієї частини ресурсів. Структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кож на самостійна адміністративно-територіальна одиниця створює влас ний бюджет. Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних чи міських рад народних депутатів за наявності відповідної фінансової бази. В Україні налічується майже 12 тис. місцевих бюд жетів.
Місцеві бюджети мобілізують кошти за допомогою податків, що їх встановлює держава і вони самі. Місцеві податки та збори:
• податок на рекламу (0,5% вартості послуг за розміщення рекла ми на тривалий час);
• комунальний податок — обов'язковий податок, який обчислю ється на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
• готельний збір — плата за проживання в готелі;
38
• збір за паркування автотранспорту — плата юридичних та фізич них осіб за парковку у спеціальних місцях (3% неоподатковува ного мінімуму доходів громадян);
• ринковий збір — плата за торговельні місця на ринках;
• збір за видачу ордера на квартиру (ЗО % неоподатковуваного мі німуму доходів громадян);
• курортний збір (10% неоподатковуваного мінімуму доходів гро мадян);
• збір за право використання місцевої символіки (0,1% вартості ви конаних робіт);
• збір за проїзд через прикордонні області автотранспортом (0,5% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян);
• збір з власників собак (10% неоподатковуваного мінімуму дохо дів громадян).
Існує кілька способів, за допомогою яких держава вступає у відно сини з місцевими бюджетами і балансує їх, тобто покриває дефіцит:
• дотації— грошові кошти, які виділяються з бюджету вищого рівня, не мають цільового призначення, а мають безповоротний характер;
• субсидії— грошові кошти, які мають цільове призначення, виді ляються з поточного бюджету нижчого рівня вищому рівню (по гашення заборгованості по заробітній платі) і мають безповорот ний характер;
• субвенції— грошові кошти, які мають цільове призначення, ви діляються з бюджету розвитку на основі дольової участі фінан сування затрат, які передбачаються.
Поточний бюджет — фінансування затрат на поточний рік, не по в'язаних із будівництвом.
Бюджет розвитку — затрати на заходи, пов'язані з розвитком, тоб то з майбутнім (будівництво, купівля ноу-хау); при цьому держава претендує на часткове повернення виданої суми.
Отже, бюджет є формою планомірного нагромадження і викорис тання коштів для забезпечення функцій, що здійснюються органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування. Плано мірне нагромадження коштів відбувається в галузях виробництва, а тому підприємства усіх форм власності є провідною ланкою у ство ренні фінансів держави, оскільки фінанси підприємств опосередкову ють грошові відносини, що виникають при створенні й використанні грошових доходів для формування основних і оборотних фондів, роз рахунків з державою через систему податків.
39
Фінанси державних господарюючих суб'єктів є складовою системи держави. Проте це й відносно самостійна і особлива сфера фінансових відносин, яка має певну специфіку і форми функціонування. Специ фіка фінансів підприємств і організацій полягає в тому, що вони без посередньо обслуговують процес виробництва, де створюється ВВП і здійснюється його первинний перерозподіл. Підприємство вступає у відносини з бюджетом під час виплати податків, які розподіляються між місцевим та державним бюджетами у такий спосіб:
• 20% ПДВ та акцизного збору, який виплачує компанія, підуть до місцевих бюджетів, а 80% — до державного;
• податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм влас ності в розмірі 70% ставки, передбаченої законодавством, надхо дить у місцеві бюджети;
• 70% податку на майно підприємств та організацій — у місцевий бюджет;
• 10% плати за землю — в обласні бюджети;
• частина доходів від приватизації державного майна;
• відрахування, дотації та субсидії.
В умовах переходу до ринкової економіки активно вживається у фінансову систему фінансовий ринок, що з часом стане важливим еле ментом фінансової системи.
Поява і розвиток фінансового ринку пов'язані зі зростанням потреб, залученням фінансових коштів для розширення виробничої і торго вельної діяльності.
В Україні формуються державні та позабюджетні фонди.
Пенсійний фонд є органом центральної державної виконавчої вла ди. Кошти у фонд надходять:
• від обов'язкових платежів у розмірі 32% фонду заробітної плати підприємства, крім того, з кожного працюючого утримується 1% від заробітної плати до 150 грн і 2% — від заробітної плати по над 150 грн;
• від обов'язкових страхових внесків;
• від коштів державного та місцевих бюджетів.
Із Пенсійного фонду виплачуються пенсії, здійснюються соціальні виплати, а також виплати для реалізації державних, регіональних, місцевих програм соціального захисту населення; створюється мате ріально-технічна база Пенсійного фонду.
Фонд сприяння зайнятості входить до складу державного бюдже ту. За рахунок цього фонду фінансуються центри підготовки та пере-
40
підготовки незайнятого населення, наукові дослідження ринку праці та зайнятості населення; створюються додаткові робочі місця; нада ється безвідсотковий кредит безробітним для заняття підприємниць кою діяльністю; виплачується допомога по безробіттю і надається матеріальна допомога.
Кошти до Фонду сприяння зайнятості надходять від обов'язкових внесків підприємств, організацій у розмірі 1,5% фонду заробітної пла ти працівників та 0,5% заробітної плати кожного працівника.
Національний фонд захисту матерів та дітей створений для під тримки дітей, матерів та їх медичного обслуговування. До цього фон ду залучаються кошти недержавних джерел фінансування (підпри ємств, об'єднань усіх форм власності), а також фізичних осіб.
Державний інноваційний фонд створений для підтримки науково-технічної діяльності підприємств. Кошти у цьому фонді формуються за рахунок бюджетних асигнувань, які виділяються державою; відра хувань підприємств, об'єднань у розмірі 1% виручки від реалізації; добровільних внесків юридичних та фізичних осіб.
Отже, у фінансовій системі України важливе місце посідають взає мовідносини державного та місцевих бюджетів з ланками фінансової системи.
Контрольні запитання
1. Що таке внутрішня структура фінансової системи?
2. Яким є організаційний склад фінансової системи України?
3. З чого складається система державних фінансів?
4. Які існують способи відносин держави з місцевими бюджетами?
5. У чому полягає специфіка фінансів підприємств і організацій?
41
Тема 6
ОРГАНІЗАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ
6.1. Сутність бюджетного процесу
Бюджетний процес починається з аналізу звітних даних про вико нання державного та місцевих бюджетів за попередні роки з виявлен ням тенденцій у виконанні дохідної і видаткової частин бюджету. Де тально аналізуються надходження по окремих податках, визначаєть ся збільшення чи зменшення доходів по кожному виду податків, їхній вплив на виконання доходів бюджетів різних ланок бюджетної систе ми. Аналогічно аналізується виконання видаткової частини як дер жавного, так і місцевих бюджетів.
Організація бюджетного процесу здійснюється відповідно до Зако ну України "Про бюджетну систему України", рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих органів.
Законодавчі та нормативні акти по бюджетних повноваженнях від повідних рад реалізуються за допомогою складання, розгляду, затвер дження і виконання бюджетів усіх ланок бюджетної системи. Чітко регламентований нормативними актами цей порядок називається бюджетним процесом.
У бюджетному процесі задіяно багато суспільних відносин, які ре гулюються відповідними законодавчими та нормативними актами і які через них набирають форми бюджетних відносин.
Бюджетний процес від початку складання проекту бюджету і до затвердження звіту про виконання бюджету контролюють Верховна Рада Україна і місцеві органи влади. Це дисциплінує всі органи управ ління, які виконують бюджети відповідних рівнів.
42
Розглядаючи законодавчі й нормативні акти, які регламентують бюджетний процес, в останньому можна виокремити такі етапи:
• складання проекту бюджету;
• розгляд проекту бюджету;
• затвердження проекту бюджету:
• виконання бюджету;
• складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.
Складанню бюджету передує забезпечення відповідними даними бюджетів різних рівнів. Кабінет Міністрів України доводить до місце вих рад народних депутатів та їх виконавчих органів інструктивні листи про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний рік.
Відповідно виконавчі органи Автономної Республіки Крим, обла стей у встановлений їх радами строк доводять до місцевих рад народ них депутатів нижчого рівня та їх виконавчих органів відповідні вка зівки щодо розробки проектів бюджетів.
Практика роботи останніх років показала, що місцеві органи вла ди не можуть збалансувати свої доходи з нормативами мінімальних внесків через те, що Їх дохідна база дуже мала, тому вони потребують відрахувань від загальнодержавних доходів до місцевих бюджетів. Вони направляють до Кабінету Міністрів України розрахунки щодо обгрунтування нормативів відрахувань від доходів, розмірів дотацій, дані про зміну складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансу ванню.
Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними фінансо вими нормами та нормативами; при цьому враховуються індекси ін фляції та фінансові можливості держави.
Для складання проекту місцевих бюджетів різних рівнів Кабінет Міністрів України доводить до місцевих органів влади і управління такі показники:
• нормативи відрахувань від регульованих доходів;
• розміри дотацій і субвенцій, які передбачається надати з держав ного бюджету за цільовим призначенням;
• перелік видатків, що їх передбачається передати з державного бюджету на фінансування з місцевих бюджетів.
Аналогічні показники виконавчі органи вищого рівня доводять ор ганам влади та управління нижчого рівня.
Складанню проектів бюджету передує розробка основних програм них макроекономічних показників економічного і соціального розвит-
43
ку України на плановий рік, зокрема щодо обсягу ВВП, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, пла тіжного балансу, валютного плану.
6.2. Ланки бюджетного процесу
Складання проекту державного бюджету має бути підпорядковане принципу, згідно з яким державний бюджет забезпечує необхідними коштами фінансування заходів економічного розвитку держави. Че рез нього здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями задля вирівнювання їх фінансового стану і належного забезпечення.
Першою, провідною, ланкою бюджетного процесу є розробка Верхов ною Радою України бюджетної резолюції про основні напрями бюджет ної політики на наступний рік та подання її Президентові України.
Кабінет Міністрів України організовує складання проекту держав ного бюджету відповідно до визначених у бюджетній резолюції засад державного регулювання економічного і соціального розвитку Украї ни на плановий рік.
Попередній проект зведеного бюджету України складає Міністер ство фінансів України на основі прогнозних макроекономічних показ ників економічного та соціального розвитку України на плановий рік і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств та інших органів державної влади, які розглядають ці показники і в дво тижневий термін подають Міністерству фінансів пропозиції з відпо відними розрахунками і обґрунтуваннями. Міністерство фінансів після розгляду пропозицій готує проекти зведеного та державного бюджетів України і подає їх на розгляд Кабінету Міністрів України разом з вик ладом питань, які не вдалося узгодити з міністерствами і відомствами.
Кабінет Міністрів України на своєму засіданні розглядає проекти зведеного і державного бюджетів, приймає остаточне рішення щодо проекту закону про Державний бюджет України і подає останній на розгляд Президентові України, котрий розглядає його і в разі згоди вносить на розгляд і затвердження до Верховної Ради України.
Аналогічними є етапи процесу складання проектів місцевих бюд жетів.
Другою ланкою бюджетного процесу є розгляд Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України. З доповід дю про проект закону виступає міністр фінансів.
44
Проект державного бюджету до винесення його на пленарне засі дання Верховної Ради України розглядається в її постійних комісіях. Верховна Рада України затверджує:
• розмір дефіциту бюджету;
• доходи та видатки;
• дотації і субвенції;
• розмір оборотної касової готівки.
До державного бюджету включаються також доходи і видатки ці льових загальнодержавних фондів: вони затверджуються по кожному фонду окремо. І це є третьою ланкою бюджетного процесу.
Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети за поданням відповідних органів виконавчої влади затверджу ють відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради народних депутатів. Якщо Верховна Рада Автономної Республі ки Крим чи місцева рада народних депутатів не затвердить свій бюджет до ЗО грудня року. що передує тому, на який складено бюджет, то на бирають чинності показники бюджету, що подані на затвердження уря дом Автономної Республіки Крим чи виконавчим органом рад народ них депутатів або відповідною державною адміністрацією.
Четвертою ланкою бюджетного процесу є виконання бюджетів. Касове виконання державного бюджету здійснюється через установи НБУ, державного експортно-імпортного банку України "Укрексім-банк", акціонерного комерційного агропромислового банку "Украї на", акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоц-банк", акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк України". Названі банки здійснюють касове вико нання державних позабюджетних фондів, крім Пенсійного, який об слуговує акціонерний поштово-пенсійний банк "Аваль".
Розпорядником бюджетних коштів є Державне казначейство, яке виконує такі функції:
• організовує виконання державного бюджету і здійснює контроль за цим;
• здійснює управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, що встановлені на відповідний період;
• фінансує видатки державного бюджету;
• веде облік касового виконання державного бюджету;
• складає звіт про стан виконання державного та зведеного бюд жетів;
45
• здійснює управління державним внутрішнім та зовнішнім боргами;
• розподіляє між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя відраху вання від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою Ук раїни;
• контролює надходження та використання коштів державних по забюджетних фондів.
Якщо в ході виконання бюджету рівень дефіциту бюджету переви щує встановлений або істотно знижується надходження від дохідних джерел. Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Респуб ліки Крим, місцеві ради народних депутатів за пропозицією Кабіне ту Міністрів України та відповідних виконавчих органів або держав них адміністрацій приймають рішення про запровадження пропор ційного скорочення затверджених бюджетних видатків щомісячно по всіх статтях бюджету (крім статей, які визначить відповідна рада) до кінця бюджетного року. Пропорційне скорочення запроваджується також тоді, коли в ході виконання бюджету його дефіцит не зменшу ється, і отже, фінансування передбачених бюджетних заходів стає не можливим.
Якщо Верховна Рада України не прийме рішення про скорочення видатків бюджету при зростаючому дефіциті, то Президент України має право зупинити або скоротити фінансування окремих видатків, попередивши про це Верховну Раду України.
У своїй діяльності і Верховна Рада України, і відповідні місцеві ради часто приймають рішення, які зумовлюють скорочення надход жень або збільшення видатків по бюджетах нижчого рівня бюджет ної системи. У цьому разі вони повинні передбачити джерела їх по криття. Іншими словами, якщо рада вищого рівня або її виконавчий орган у межах своєї компетенції приймає рішення, яке зумовлює зменшення доходів або збільшення видатків бюджетів нижчого рів ня, то кошти, необхідні для збалансування мінімального бюджету нижчого рівня, мають компенсуватися органом, який прийняв це рішення, за рахунок коштів його бюджету або коштів, передбачених для цього законом.
Виконання державного бюджету провадиться за розписом доходів і видатків з поквартальним розподілом. Цей розпис складає Міні стерство фінансів України відповідно до показників бюджету. Анало-
46
гічно фінансові управління складають розписи доходів і видатків з по квартальним розподілом місцевих бюджетів.
Усі бюджети бюджетної системи України виконуються по видатках у тих пропорціях щодо загальної суми видатків бюджетів, які затвер джені відповідно Верховною Радою України і місцевими радами. Кон троль за пропорційним фінансуванням здійснюється щоквартально,
Фінансування видатків з Резервного фонду Кабінету Міністрів Ук раїни здійснюється за постановою Кабінету Міністрів України відпо відно до обгрунтувань їх необхідності.
Виконання бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів провадиться урядом республіки чи виконавчим органом, тобто саме вони забезпечують надходження до бюджету всіх передба чених бюджетом доходів та ефективне витрачання бюджетних коштів.
У разі тимчасових розривів в отриманні доходів або потреби збіль шення видатків бюджетів виконавчі органи звертаються з клопотан ням до вищих фінансових органів про надання позички на покриття тимчасових касових розривів; при цьому вони подають також га рантійні зобов'язання щодо погашення позичок в обумовлені строки в межах поточного бюджетного року.
Вільний залишок коштів бюджету, що утворився на початок поточ ного бюджетного року, доходи бюджету, одержані додатково при ви конанні бюджету, суми перевищення доходів над видатками, що ут ворюються в результаті збільшення надходжень до бюджету, а також економія у видатках, тобто будь-які вільні бюджетні кошти, вилучен ню не підлягають. Рішення про використання цих коштів приймає відповідний орган державної адміністрації, виконавчої влади або міс цевого самоврядування з наступним затвердженням цих рішень відпо відними радами.
Завершальною, п'ятою ланкою бюджетного процесу е складання і затвердження звіту про виконання державного бюджету, бюджету Авто номної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Звіт про виконання державного бюджету складає Міністерство фі нансів України, а по бюджетах нижчого рівня бюджетної системи — відповідні фінансові органи. До звіту в обов'язковому порядку до дається пояснювальна записка щодо всіх відхилень від затверджено го бюджету як по доходах, так і по видатках.
Звітує про виконання державного бюджету на засіданні Верховної Ради України міністр фінансів України. За звітом приймається поста нова про його затвердження.
47
З доповіддю по звіту про виконання бюджетів Автономної Респуб ліки Крим та областей, міст, районів виступають керівники фінансо вих органів. Після обговорення відповідні ради народних депутатів приймають рішення про затвердження звітів про виконання відпові дних бюджетів.
Усі бюджети України, від державного до сільського, є самостійни ми, а в сукупності становлять зведений бюджет України. Звіт про його виконання складає Міністерство фінансів України на основі звіту про виконання Державного бюджету України та одержаних від уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних і міських рад народних депутатів звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи відповідних адміністративно-територіальних оди ниць. Зведений звіт надсилається до Верховної Ради України.
Рішення рад народних депутатів всіх рівнів про затвердження відпо відних бюджетів підлягають опублікуванню. Публікуються також уза гальнюючі показники зведеного звіту про виконання бюджетів.
Контрольні запитання
1. З чого починається бюджетний процес?
2. Які існують етапи бюджетного процесу?
3. Які показники Кабінет Міністрів України доводить до місцевих органів влади для складання відповідних проектів бюджетів?
4. Які існують основні ланки бюджетного процесу?
5. Коли приймається рішення про пропорційне скорочення затверджених бюджетних видатків?
48
Тема 7
ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ
7.1. Організація виконання бюджетів
Виконання бюджетів — одна із ланок бюджетного процесу, що передбачає здійснення комплексу заходів задля забезпечення повно го і своєчасного виконання плану доходів і витрат. При цьому вико нання доходної частини бюджету означає надходження не тільки за гальної суми передбачених коштів, а й по кожному джерелу. Виконан ня плану по витратах означає безперебійне фінансування всіх запла нованих заходів та установ, економне й ефективне використання бюд жетних ресурсів.
Виконання Державного бюджету України Кабінет Міністрів Украї ни організовує згідно із Законом України "Про бюджетну систему Ук раїни" від 29 червня 1995 р. через Міністерство фінансів, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих рад народних депутатів.
З метою забезпечення ефективного управління коштами Держав ного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у державно му бюджеті Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про впровадження казначейської системи виконання Державного бюдже ту" від 14 січня 1997 р. № 13, згідно з якою починаючи з 1 лютого 1997 р. запроваджено поетапне касове виконання державного бюд жету за видатками через територіальні органи Державного казначей ства України.
Касове виконання державного бюджету за видатками здійснюєть ся органами Державного казначейства в межах асигнувань, передба чених у державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів, та
49
надходжень на єдиний казначейський рахунок державного бюджету шляхом фінансування або проведення платежів безпосередньо на ко ристь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.
Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та уста нов, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. При казначейській системі виконан ня державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєст раційні рахунки в органах Державного казначейства. При цьому бюд жетні рахунки розпорядників державних коштів в установах банків закриваються.
Фінансування та оплату витрат здійснюють органи Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування ме режі установ, підприємств і організацій на відповідній території та на підставі затверджених кошторисів доходів і видатків. Кошторис до ходів і видатків бюджетної установи є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільовий напрям і поквартальний розподіл її коштів.
Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів усіх рівнів, є забезпечення надходжень податків до бюджетів усіх рівнів. Ця функція покладена на Головну податкову державну адміністрацію при Кабінеті Міністрів України.
Організацію роботи з виконання бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів ми розглядали у темі 3.
У всіх бюджетах — від державного до сільського — передбачаються резервні фонди, які під час виконання бюджету витрачаються на здійснення невідкладних заходів. Крім резервного фонду, в усіх бюд жетах понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готі вка. Для бюджетів оборотна касова готівка має величезне значення, оскільки забезпечує безперебійне фінансування запланованих по бюд жету заходів. Єдине правило — оборотна касова готівка на кінець бюджетного року повинна бути обов'язково поповнена.
7.2. Касове виконання Державного бюджету України
Касове виконання Державного бюджету України проводилось через установи НБУ та уповноважені комерційні банки, які до 1997 року ви конували весь комплекс операцій за доходами і видатками державно го бюджету.
50
Розглянемо, як працювала система обліку виконання бюджету про тягом 1997 року.
Установи комерційних банків відкривали відповідним органам Дер жавного казначейства рахунки для обліку доходів державного бюдже ту на балансовому рахунку № 100 "Доходи Державного бюджету".
Для забезпечення правильності зарахування надходжень до бюдже ту згідно з бюджетною класифікацією органи Державного казначей ства разом з податковими адміністраціями за місяць до настання но вого року подавали відповідним установам комерційних банків спис ки платників по кожному району, місту із зазначенням виду платежу та номери рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.
Платники платежів, зборів та інших обов'язкових платежів неза лежно від форм власності здійснювали розрахунки безпосередньо з державним та місцевими бюджетами.
Для забезпечення контролю за надходженнями доходів державно го бюджету, своєчасним їх перерахуванням Міністерству фінансів України та за достовірністю звітів щодо касового виконання держав ного бюджету в установах комерційних банків було відкрито окремий, особливий активний рахунок на балансовому рахунку № 100 "Кош ти Державного бюджету, що перераховані Міністерству фінансів Ук раїни", на якому відображається сума щоденних перерахувань. З цьо го рахунку установи комерційних банків щоденно на початку дня пе рераховували електронною поштою до регіональних управлінь НБУ загальну суму доходів, що надійшла на доходні рахунки.
Управління НБУ також щоденно перераховували отримані від ко мерційних банків кошти по доходах бюджету операційному управлін ню НБУ на рахунок № 100.
Перерахування надходжень до бюджету здійснювалось у цілих гривнях.
Для обміну коштів державного бюджету, які надходили від комер ційних банків, в управліннях НБУ було відкрито транзитні рахунки на балансовому рахунку № 100 "Кошти Державного бюджету Ук раїни".
З метою забезпечення контролю за своєчасним і повним перераху ванням доходів державного бюджету в управлінні НБУ реєстрували ся дати і номери повідомлень (авізо), що надійшли з комерційних банків, у зведених картках ф. 0407807. У разі неодержання повідомлен ня з номером філії комерційного банку в день надходження наступно го повідомлення надсилався телеграфний запит.
51
Управління НБУ щоденно телеграфом перераховувало залишки транзитних рахунків на централізований рахунок Міністерства фінансів України № 100 в Операційне управління НБУ.
У зведеному балансі НБУ рахунок № 100 показувався у згорнуто му вигляді. Там відображалися суми фактичних доходів державного бюджету, зараховані на централізований рахунок Міністерства фінан сів України № 100, та неперераховані залишки коштів, що надійшли в останній день звітного періоду на балансовий рахунок № 100 у ко мерційних банках.
Міністерство фінансів України здійснює фінансування видатків з державного бюджету через Державне казначейство, яке підпорядко вується йому, у межах асигнувань, передбачених у бюджеті відпо відним міністерствам, відомствам, організаціям та установам, і залиш ку невикористаних коштів за централізованим рахунком Міністерства фінансів України № 100. Для цього в Операційному управлінні НБУ на балансовому рахунку № 124 "Видатки Державного бюджету Украї ни" було відкрито централізований рахунок за видатками державно го бюджету.
Облік витрачених коштів, переведених на рахунки розпорядників кредитів по підрозділах бюджетної класифікації, здійснює Міністер ство фінансів України на підставі платіжних доручень та виписок із ра хунка № 124.
Розпорядникам кредитів в установах банків залишаються діючі відкриті поточні пасивні рахунки на балансовому рахунку № 120 "По точні бюджетні рахунки установ і організацій по Державному бюдже ту України".
Нові поточні бюджетні рахунки відкривались організаціям на під ставі платіжного доручення Міністерства фінансів України.
Перерахування бюджетних коштів на розрахункові рахунки під приємств, установ і організацій не допускається. За бюджетними ус тановами зберігаються раніше відкриті рахунки для обліку позабюд жетних коштів. При цьому кожній бюджетній установі відкривається тільки один рахунок для обліку позабюджетних коштів. Фінансуван ня капітальних вкладень за рахунок державною бюджету здійснюється із загальних поточних рахунків.
Витрати на капітальні вкладення за рахунок власних коштів під приємств і організацій здійснювались безпосередньо з розрахунко вих рахунків або з рахунків № 171, 174. 741, на які зараховувались відповідні цільові кошти.
52
Перерахування коштів державного бюджету на поточні рахунки міністерств, відомств, підприємств і організацій та установ здійснює Міністерство фінансів України платіжними дорученнями, що їх скла дають головні розпорядники кредитів на основі поквартального роз поділу асигнувань та звітних даних про їх освоєння. Платіжні доручен ня подаються в чотирьох примірниках, перший з яких підписується службовими особами і завіряється печаткою Міністерства фінансів і разом з двома іншими надсилається банку, четвертий залишається у Центральній бухгалтерії Міністерства фінансів України. У платіжних дорученнях крім основних реквізитів вказуються підрозділи бюджет ної класифікації (розділ, глава, параграф, стаття, символ звітності). Для контролю з боку одержувача коштів у дорученнях вказується та кож сума асигнувань за планом з початку року до кінця поточного кварталу, сума фактично перерахованих коштів з початку року, вклю чаючи це доручення. Перерахування здійснюється у гривнях.
Пенсії пенсіонерам Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ. Служби безпеки та інших військових формувань виплачують ся установами Ощадного банку України у відповідному порядку з від шкодуванням витрат установам Ощадного банку з державного бюд жету шляхом перерахування коштів Міністерством фінансів України на бюджетний поточний рахунок Ощадного банку України.
Установи комерційних банків, що уповноважені виконувати опе рації по касовому виконанню бюджету, складають щомісячні та річні звіти по доходах Державного бюджету України за підрозділами бюд жетної класифікації і подають їх регіональним управлінням НБУ дру гого робочого дня наступного місяця.
Національний банк України подає Міністерству фінансів України щомісячні звіти про доходи державного бюджету за підрозділами бюджетної класифікації 8 числа наступного місяця, а річний звіт — за домовленістю з ним.
У щомісячних звітах про касове виконання державного бюджету відображаються залишки пасивних рахунків за доходами, відкритих у комерційних банках і управлінні НБУ.
Загальна сума доходів у щомісячному звіті повинна дорівнювати залишку балансового рахунка № 100 у зведеному балансі НБУ.
Наказом Головного управління Державного казначейства України від 24 грудня 1997 р, № 137 було затверджено новий план рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів (було впроваджено протягом 1998 р.). На схемі 7 наведено плани ра хунків до і після 1 січня 1998 р.
53
|
До 1 січня 1998 р. |
Роз діл |
3 1 січня 1998 р. |
|
Грошові кошти |
1 |
Ресурси державного бюджету |
|
Видатки |
2 |
Борюві зобов'язання |
|
Доходи, що розподіляються |
3 |
Кошти в розрахунках |
|
Доходи |
4 |
Результати |
|
Позички видані іа отримані |
5 |
Доходи |
|
Розрахунки |
6 |
Видатки |
|
Кошти передані та отримані |
7 |
Допоміжні рахунки |
|
Результати |
8 |
Схема 7. Зміна план) рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів на 1 січня 1998 р.
Облік виконання державного бюджету здійснюється за допомогою рахунків, номери (коди) яких мають від 13 до 28 знаків. Наприклад, номер рахунка розділу 1 визначається за схемою 8.
|
Показник |
Кількість знаків |
|
Клас рахунка 1 |
1 |
|
Код рахунка 1-го порядку |
1 |
|
Код рахунка 2-го порядку 1 |
1 |
|
Деталізація коду рахунка 3-го порядку |
2 |
|
Установа банку |
2 |
|
Вид бюджету |
1 |
|
Тип операції |
І |
|
Код території |
6 |
|
Разом |
15 |
Схема 8. Умовний ночер рахунка розділу 1 нового плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюіжепв
54
Операції з виконання державного бюджету відображаються на рівні рахунків другого порядку (відповідно до плану рахунків, який діяв до кінця 1997 р.) та на рівні рахунків другого і третього порядку з ура хуванням деталізації (відповідно до плану рахунків). Отже, як осно ву нового плану рахунків бухгалтерського обліку виконання держав ного та місцевих бюджетів було взято діючий до 1 січня 1998 р. план рахунків та міжнародні стандарти бухобліку. У розділі 1 ''Ресурси дер жавного бюджету" нового плану відображено зміни, пов'язані:
• з уведенням казначейської системи касового виконання держав ного бюджету за видатками:
• з включенням позабюджетних фондів (тепер державні цільові фонди) до складу державної о бюджету;
• з розширенням джерел формування дохідної частини бюджету.
У розділі 2 "Боргові зобов'язання" облікову юіь зобов'язання дер жави за внутрішнім та зовнішнім боргами.
Розділ 3 "Кошти в розрахунках" нового плану такий самий, як і розділ 6 "Розрахунки" попереднього плану рахунків (тільки передба чені окремо виділені рахунки, на яких обліковуються одержані кош ти, а окремо —для обліку коштів переданих).
Розділ 4 "Результати (дефіцит/надлишок)" передбачений, як і в будь-яких планах рахунків (такий самий був і в попередньому). Він дає змогу повніше відображати результати виконання бюджету.
Розділ 5 "Доходи" передбачає облік доходів бюджету, доходів, що розподіляються, нез'ясованих надходжень. Передбачено облік доходів за складовими (податкові й неподаткові надходження та ін.).
Розділ 6 "Видатки" має в основі виділення рахунків ознаки еконо мічної класифікації видатків (можливість чіткіше вести облік видатків
бюджету).
Передбачено новий розділ 7 "Допоміжні рахунки" для відображен ня процесу виділення коштів з державного бюджету.
Новий план рахунків — це значний крок у вдосконаленні органі зації обліку виконання бюджету. Було використано підходи до скла дання планів рахунків з обліку виконання бюджету у державах з роз виненими ринковими відносинами. Це полегшило процес обліку ви конання бюджету. Новий план рахунків дає змогу:
• враховувати всі зміни в економічній і фінансовій сферах:
• враховувати при обліку всі джерела надходження до бюджету держави в розрізі складових;
• відображати операції по виконанню видаткової частини з ураху ванням діючих методів і прийомів;
55
• відбивати на рахунках з бухгалтерського обліку державні внут рішні та зовнішні боргові зобов'язання;
• відображати операції із взаємодії державного бюджету з іншими ланками бюджетної системи у процесі його виконання.
Розпорядниками коштів, як і раніше, є керівники міністерств, ві домств та установ, яким відкривають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України.
Запровадження єдиного казначейського рахунка в НБУ дає змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан руху коштів по доходах і видатках державного бюджету; результати виконання бюджету; неза лежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів; дотримання принципу цільового використання бюд жетних коштів завдяки здійсненню попереднього контролю.
Банківська система тільки акумулює кошти бюджету, зберігає їх та перераховує за дорученням органів казначейства. Такий розподіл функцій по касовому виконанню державного бюджету між фінансо вою та банківською системами є найефективнішим, бо дає змогу зо середити всі важелі в руках Міністерства фінансів України в особі Дер жавного казначейства України.
З упровадженням касового виконання бюджету через єдиний каз начейський рахунок відбувається перехід від фінансування видатків до сплати рахунків безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи чи надали послуги. Єдиний казна чейський рахунок — це концентрація коштів державного бюджету замість розпорошення їх на десятках тисяч бюджетних рахунків, роз міщених в установах, які обслуговують банки (за рахунок коштів дер жавного бюджету утримується близько 60 тисяч установ, організацій та підприємств).
Починаючи з квітня 1997 р. органами Державного казначейства України переведено на сплату рахунків 10,5 тис. бюджетних установ, організацій та 2,6 тис. підприємств (за цей час закрито близько ЗО тис. поточних бюджетних рахунків в обслуговуючих установах банків). Натомість відкрито 10,6 тис. реєстраційних рахунків в органах Дер жавного казначейства України до єдиного казначейського рахунка. Загальна сума кошторисів установ і організацій, що перейшла у 1997 р. від фінансування видатків до оплати рахунків в органах каз начейства, становила 35% суми Державного бюджету України,
Починаючи з травня 1998 р. органи Державного казначейства Ук раїни здійснюють облік надходжень до державного бюджету за вида-
56
ми податків, зборів та обов'язкових платежів паралельно з установа ми НБУ й уповноважених комерційних банків (їх 17), а з 1 січня 1999 р. забезпечують самостійне впровадження цієї функції (за винятком до ходів, кошти від яких надходять на рахунки Державної митної служ би України — ст. 41 Закону України "Про Державний бюджет Украї ни на 1998 р." від 30.12.97).
Створити справді ефективну систему контролю за надходженням належних державному бюджету коштів можна лише за умови впро вадження казначейської системи виконання доходної частини бюдже ту, яка, зокрема, передбачає здійснення органами Державного казна чейства України повного комплексу процедур з обліку доходів Дер жавного бюджету України як за їх видами, так і за сплатою податків, а також контролем за виконанням плану надходжень до Державного бюджету України, що мобілізуються по відповідних територіях. З 1 квітня 1999 р. видатки Державного бюджету України здійснюють ся через реєстраційні рахунки установ в органах Державного казна чейства України.
Контрольні запитання
1. Які заходи передбачає виконання бюджетів?
2. На якому критерії базується виконання бюджетів усіх рівнів?
3. З якою метою утворюються резервні фонди та оборотна касова готівка в усіх бюджетах?
4. Через які банківські установи провадиться касове виконання Держав ного бюджету України?
5. Як установи банків звітують по касовому виконанню бюджетів?
6. Які відмінності має новий план рахунків бухгалтерського обліку вико нання державного та місцевих бюджетів?
7. Що дає державі запровадження єдиного казначейського рахунка дер жавного бюджету?
57
Тема 8
ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ БЮДЖЕТНІ ТА ПОЗАБЮДЖЕТНІ ФОНДИ
8.1. Державний Пенсійний фонд
Пенсійний фонд є органом державної виконавчої влади як такий, що визначає перспективні та поточні завдання Фонду, подає на роз гляд Міністерству фінансів України проект рішень про річний бюджет Фонду і звіт про його виконання, у межах положення приймає і затверджує нормативні документи, заслуховує звіти підвідомчих органів, проводить ревізії та перевірки їх діяльності.
Бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок:
• обов'язкових страхових внесків;
• коштів державного і місцевих бюджетів;
• коштів, що надходили за регресійними вимогами;
• добровільних внесків підприємств, установ, організацій і грома дян;
• обов'язкових страхових внесків та інших надходжень. Напрями надходження коштів з Пенсійного фонду:
• фінансування виплати державної пенсії, соціальних виплат, пені, у тому числі громадянам, що виїхали на постійне проживання за кордон;
• реалізація державних, регіональних та міських, районних про грам соціального захисту населення;
• створення банку даних про платників обов'язкових страхових внесків до Пенсійного фонду, розвиток його матеріально-техніч ної бази органів й організація роз'яснювальної роботи з населен ням.
Особливість витрачення коштів Пенсійного фонду полягає в тому, що кошти зберігаються в установах банків на розрахункових рахун ках і вилученню не підлягають, а органи управління Фонду утриму ються за рахунок державного бюджету.
58
8.2. Державний фонд сприяння зайнятості населення
Напрями діяльності державних і територіальних програм зайня тості:
• сприяння розвитку й структурній перебудові економіки, що здійс нюється з метою створення умов для направлення працівників, що вивільнюються на підприємства, де є вільні робочі місця;
• запобігання збільшенню безробіття і скорочення його завдяки підвищенню економічної заінтересованості підприємств та орга нізацій у створенні додаткових робочих місць, професійної орі єнтації, підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації на селення, ефективного використання трудових ресурсів;
• захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безро біття; забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціаль ного захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку
праці;
• формування матеріальної, кадрової, інформаційної, статистич ної, фінансової та науково-історичної бази державної служби зайнятості;
• сприяння зайнятості населення сільських місцевостей. Профе сійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку гро мадян організовує Державна служба зайнятості за її направлен ням у навчальних закладах, на підприємствах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними дого ворами або у спеціально створюваних для цього навчальних цен трах за рахунок коштів Державного фонду сприяння зайнятості населення.
8.3. Державний фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення
Держава взяла на себе зобов'язання щодо відшкодування за ушкод ження здоров'я або втрату працездатності внаслідок катастрофи та втрати годувальника. Визначено матеріальні витрати, що їх зазнали громадяни та їхні сімТ внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Виходячи з цього держава забезпечує своєчасне медичне обстеження і лікування та соціальний захист громадян.
59
Особливу увагу держава приділяє дітям, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи: забезпечує їх лікування, надає грошову допомогу та встановлює інші пільги.
Визначено пенсії особам, що постраждали від Чорнобильської ка тастрофи, які встановлюються у вигляді державної пенсії та додатко вої пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і які призначаються після от римання права на державну пенсію.
8.4. Державний інноваційний фонд
Будь-який інноваційний проект упроваджується шляхом конкурс ного добору. На етапі створення в Україні відповідних інноваційних фірм Державний інноваційний фонд і його структурні підрозділи по винні надавати наукові консультації та виконувати попередню експер тизу інноваційних проектів, а реалізувати за рахунок коштів Держав ного інноваційного фонду і через інвесторів (випуск в обіг акцій).
Широке впровадження в економіку інновацій є гарантом посту пального розвитку економіки країни.
8.5. Державний фонд соціального страхування
Згідно з чинним законодавством України соціальне страхування на лежить до цільових фондів, а встановлені до нього платежі — до обо в'язкових платежів. Відповідно до цього всі підприємства України, працівники яких підлягають державному соціальному страхуванню, громадяни-підприємці, що використовують найману працю, повинні бути зареєстровані як страхувальники в органах профспілки за місцем розташування.
Контроль за своєчасним, повним надходженням страхових внесків та інших платежів і правильністю витрачання коштів соціального страхування здійснюють страхувальники, профспілкові органи, ре візійні комісії профспілок.
8.6. Позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування
Коли у країні існує дефіцит бюджету, не обійтися без залучення коштів підприємств для потреб міст і селищ. З огляду на це органи місцевого самоврядування формують позабюджетні й цільові фонди,
60
які поряд з іншими залучають кошти фондів соціального розвитку підприємств, об'єднань, організацій та установ пропорційно чисель ності робітників і службовців, що постійно проживають у містах, се лищах, селах, для розвитку їхнього житлово-комунального господар ства.
В умовах кризових явищ. підхід до формування позабюджетних коштів за рахунок пайової участі підприємства у благоустрої чи бу дівництві приміщень соціально-культурних установ або житла є найперспективнішим. При стабілізації економіки формування позабюд жетних коштів можливе і з урахуванням чисельності робітників, що примусить підприємства вишукати резерви підвищення рентабель ності виробництва.
Практика роботи місцевих рад народних депутатів показує, що формування позабюджетних коштів здійснюється за рахунок:
• залучення коштів населення, добровільних внесків і пожертву вань;
• доходів від місцевих позик, грошово-речових лотерей та аукціо нів;
• плати за реєстрацію і перереєстрацію підприємств усіх форм власності.
Контрольні запитання
1. За рахунок чого формується бюджет Пенсійного фонду України?
2. Які напрями діяльності державних і територіальних програм зайнятості?
3. У чому виявляється роль Державного фонду ліквідації наслідків Чорно бильської катастрофи та соціального захисту населення?
4. У чому полягає значення Державного інноваційного фонду?
5. Як формуються позабюджетні фонди органів місцевого самовряду вання?
61
Тема 9
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТІВ
9.1. Система контролю за виконанням бюджету та використанням коштів позабюджетних фондів
Контроль за виконанням бюджету та використанням органами дер жавної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих рад на родних депутатів коштів позабюджетних фондів здійснюють відпо відно Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради народних депутатів, які самостійно визначають організаційні форми здійснення такого контролю.
Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад народних депутатів разом з органами Міністерства фінансів Ук раїни здійснюють контроль за станом надходження доходів відпові дного бюджету, коштів позабюджетних фондів та правильністю ви користання підприємствами, установами та організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань коштів позабюджетних фондів.
Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад народних депутатів вищого рівня здійснюють нагляд за ходом виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня, виходячи з вимог дотримання чинного законодавства, рішень органів державної виконавчої влади, рад народних депутатів та їх виконавчих органів вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенції. Якщо субвенції, які виділені бюджету нижчого територіального рівня, не витрачено у встановлений строк або вони витрачаються не за цільо вим призначенням, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.
62
Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів та їх постійні комісії можуть у процесі виконання бюджету вимагати від відповідного виконавчо го органу, його фінансових та інших органів, органів управління по забюджетних фондів будь-яку інформацію, пов'язану з виконанням бюджету, використанням коштів позабюджетних фондів. Порядок і строки надання такої інформації визначаються відповідними радами, які можуть також прийняти рішення про залучення аудитора для про ведення перевірки виконання бюджету, а також використання коштів позабюджетних фондів виконавчим органам влади чи органами уп равління позабюджетних фондів.
Міністерство фінансів України розподіляє кошти між розпорядни ками, через уповноважених контролерів санкціонує використання бюджетних коштів розпорядниками, здійснює загальний нагляд за виконанням бюджету, подає звіти Президентові України і Верховній Раді України про порушення Закону України "Про Державний бюд жет України", перевіряє випадки порушення цього Закону і здійснює санкції до порушників або надає відповідні проекти рішень Президен тові України чи Верховній Раді України.
Міністр фінансів України несе персональну відповідальність перед Верховною Радою України за дотримання Закону України "Про Дер жавний бюджет України". Міністр фінансів України зобов'язаний не гайно інформувати Верховну Раду України про всі випадки порушен ня органами державної виконавчої влади і посадовими особами вик лючного права Верховної Ради України встановлювати податки, збо ри, інші обов'язкові платежі й визначати законність використання бюджетних коштів.
Таким чином, невід'ємною складовою управління державою є кон троль, який дає змогу не лише виявляти помилки в роботі, а й запо бігати їм, шукати нові резерви та можливості.
Вимоги до систем контролю виконання бюджету та використання коштів позабюджетних фондів:
• здійснювати безперервно, регулярно і систематично;
• бути своєчасним за терміном здійснення;
• бути оперативним, дійовим та гласним;
• мати загальний характер;
• форми і методи контролю повинні мати різнобічний характер. У зв'язку з прийняттям останнім часом низки законодавче норма тивних актів щодо регламентації контрольних процедур у галузі фі-
63
нансів, нової актуальності набуло питання місця і ролі суб'єктів, які віднесені до категорії "державний фінансовий контроль" (ДФК). Най важливіші функції ДФК відображені у таблиці.
Порівняння найважливіших функцій основних суб'єктів ДФК
|
Суб'єкт контролю |
Підпорид- кованість |
Найважливіші функції |
|
Рахункова палата |
Верховній Раді України |
Контроль за використанням коштів Державного бюджету України |
|
Державна контрольно- ревізійна служба України |
Міністерству фінансів України |
1. Контроль за витрачанням бюджетних коштів усіх рівнів і коштів позабюджетних фондів. 2. Контроль за збереженням держмайна у бюджетних установах. 3. Контроль за достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в бюджетних установах. |
|
/державна податкова служба України |
Президентові У країни |
1. Облік платників податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів і держфондів. 2. Контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків та інших обов'язко вих платежів. 3. Контроль за достовірністю податкового обліку і звітності. |
|
Державне казначейство України |
Міністерству фінансів України |
1. Організація виконання Державного бюджету Украї ни і здійснення контролю за цим. 2. Управління коштами бюджету та коштами держав них позабюджетних фондів. 3. Ведення обліку касового виконання Державного бюджету України. |
Розглянемо питання функцій суб'єктів ДФК детальніше.
9.2. Рахункова палата Верховної Ради України
Рахункова палата (РП) Верховної Ради України є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Вона здійснює свою діяльність одностайно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Рахункова палата Верховної Ради Украї ни була створена згідно із Законом України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11 липня 1996 р. № 316/96-ВР. Правова основа організації крім Закону визначається Конституцією України та іншими актами законодавства.
64
Завдання РП Верховної Ради України:
• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням державного бюджету України;
• контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовніш нього боргів України;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм;
• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною допомоги іноземним державам, організаціям;
• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах банків;
• контроль за грошовою емісією;
• аналіз встановлених відхилень від показників бюджету та підго товка пропозицій щодо їх усунення;
• регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України.
Склад РП Верховної Ради України: Голова; перший заступник і заступник голови; головні контролери; секретар; апарат для здійснен ня діяльності.
Усі контрольні органи, створені відповідно до законів України, зо бов'язані сприяти діяльності РП Верховної Ради України, подавати за її запитами інформацію про результати виконаних ними перевірок та ревізій.
Рахункова палата Верховної Ради України в межах своєї компе тенції може залучати до участі у здійсненні контрольно-ревізійної діяльності державні органи та їх представників, а також має право на договірній основі залучати до ревізій і перевірок недержавні ауди торські служби та окремих висококваліфікованих спеціалістів.
Щорічно не пізніше 1 грудня РП подає Верховній Раді України за гальний письмовий звіт про результати виконання доручень Верхов ної Ради України, проведених перевірок і ревізій. Звіт РП Верховної Ради України затверджується Верховною Радою України.
Рахункова палата — створений законодавчою владою спеціальний інститут парламентського фінансового контролю — діє від імені пар ламенту і призначається для перевірки фінансових аспектів діяльності інших гілок державної влади.
У зарубіжних країнах є вищий орган фінансового контролю, який підпорядковується парламенту або президенту і на який покладено контроль за витрачанням коштів державного бюджету. Наприклад,
65
головне контрольне управління Конгресу США контролює здійснення різних державних програм щодо законності, доцільності та ефектив ності здійснених витрат. Федеральна рахункова палата ФРН так само контролює всі федеральні підприємства, страхові установи федерації, власні підприємства з 50-відсотковою часткою участі держави, усі інші організації, якщо вони розпоряджаються державними коштами. Ра хункова палата Австрії уповноважена проводити перевірку не тільки державного господарства федерації, а й фінансову діяльність благо дійних та інших фондів і закладів, управління якими здійснюється ор ганами федерації. Державна рахункова палата Угорщини, крім того, контролює діяльність податкового управління, державної митниці, управління гербових зборів і навіть господарську діяльність партій.
При створенні РП Верховної Ради України був врахований світо вий досвід, що є, безумовно, позитивним чинником. Але сфера їїдіяль-ності обмежена рішенням конституційного суду, яке визнало неправо мірним проведення РП Верховної Ради України фінансового контро лю за витрачанням коштів державного бюджету. Оскільки контроль за виконанням державного бюджету є складовою державного фінан сового контролю, потрібно створити новий контрольний орган, який здійснюватиме зазначені функції.
9.3. Функції Державної контрольно-ревізійної служби України
Державна контрольно-ревізійна служба України — головна ланка фінансового контролю. Перехід до ринкової економіки змінив струк туру, форми і методи контролю. До переходу до ринкової економіки фінансовий контроль здійснювався з метою перевірки виробництва й розподілу суспільного продукту, використання матеріальних і гро шових засобів відповідно до плану. Нині функцією фінансового кон тролю є перевірка:
• складання і виконання бюджету всіх рівнів, і передусім держав ного;
• надходження податків і зборів в усі ланки бюджетної системи;
• дотримання положень фінансової дисципліни при виконанні ви даткової частини бюджетів;
• заходів щодо виявлення резервів скорочення видатків бюджетів усіх рівнів.
66
Поряд із цим фінансовий контроль сприяв і сприяє збільшенню на громаджень коштів і зростанню рентабельності виробництва, бороть бі за впровадження жорсткого режиму економії і за ефективне вико ристання матеріальних та фінансових ресурсів. Забезпечує збережен ня як державної, так і інших форм власності та використання коштів. Основною функцією фінансового контролю є боротьба за виконання державного бюджету як за доходами, так і за видатками.
9.4. Функції Державної податкової служби України
Для забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням у бюджет державних податків та інших платежів Державна податко ва служба України (ДПС) та її органи на місцях здійснюють роботу, пов'язану з своєчасним і повним обліком всіх платників податків та інших обов'язкових платежів.
Основне завдання ДПС України — контроль за чітким виконанням законодавчих та нормативних актів по податках, правильністю обра хування, повнотою і своєчасністю внесення до бюджету податків та інших платежів, встановлених законодавством України або рішення ми місцевих органів влади.
У своїй діяльності ДПС України та її органи на місцях керуються Конституцією України, законами України, указами Президента Ук раїни, постановами Кабінету Міністрів України, а регіональні орга ни ДПС України — рішеннями відповідно обласних та районних державних адміністрацій, виконкомів міських рад народних депу татів у частині контролю за надходженням податків, зборів та інших платежів бюджету.
Державна податкова служба України, її органи у своїй діяльності не підзвітні регіональним органам влади й управління; вони підпоряд ковуються Президенту України.
Функції ДПС України:
• проведення та організація обласними, міськими, районними по датковими службами контролю за виконанням законодавства по податках та інших платежах у бюджет як юридичними, так і фі зичними особами;
• розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законо давства;
67
• розробка й видання інструктивних, методичних вказівок та ін ших нормативних документів про порядок утримання податків та інших платежів у бюджет;
• розробка форм податкових розрахунків, декларацій та інших до кументів, пов'язаних із нарахуванням та виплатою платежів у бюджет, а також форми звітів про виконану роботу;
• здійснення роз'яснювальної роботи серед населення, підприємств та організацій щодо порядку, строків та методів розрахунків по датків та інших платежів до бюджету;
• організація роботи податкових організацій області, міст районів з обліку, оцінювання й реалізації конфіскованого майна та май на, яке переходить державі за правом наслідування, скарбів, з проведення перевірки правильності та схоронності коштів, одер жаних від державного мита, а також з перевірки касових опе рацій, які виконуються міськими, селищними радами по нарахо ваних та одержаних від населення податкових платежах;
• обстеження та перевірка організації роботи податкових служб усіх рівнів, за результатами яких вживаються заходи щодо усу нення порушень у перевірених організаціях, а в разі потреби за слуховуються звіти керівників з прийняттям відповідних рішень. Податкові служби у містах, районах у містах та районах виконують такі специфічні функції:
• забезпечують своєчасний й повний облік платників та інших пла тежів у бюджет;
• контролюють своєчасне надання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій про доходи та інших документів, пов'язаних з нарахуванням платежів до бюдже ту, перевіряють достовірність цих документів у частині нарахуван ня прибутку, дохідних об'єктів щодо обкладання податками;
• перевіряють достовірність даних про джерела одержання коштів, записаних у деклараціях громадян;
• передають правоохоронним органам матеріали по фактах пору шень, за які передбачається кримінальна відповідальність, а та кож подають в арбітражні суди позови до підприємств, установ, організацій і громадян щодо вилучення в дохід держави коштів, отриманих за угодами, які суперечать чинному законодавству, і виконують іншу роботу.
Загалом ДПС України втілює в життя податкову політику держави.
68
9.5. Функції Державного казначейства України
Державне казначейство України створено для забезпечення чітко го контролю за надходженням коштів до державного бюджету, для чого створені підпорядковані йому казначейства в областях, містах і районах (715 управлінь і відділень загальною фактичною чисельністю близько 5000 осіб).
Відповідно до функцій, визначених Указом Президента України, Державне казначейство України:
• організовує та здійснює виконання державного бюджету на ос нові принципу єдиного казначейського рахунка;
• здійснює керівництво підвідомчими територіальними органами;
• веде зведені реєстри розпорядників коштів державного бюджету, державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів Державного казначейства в установах банків; здійснює управління доходами і видатками державного бюджету; виконує операції з наявними бюджетними коштами, включаючи інозем ну валюту, у межах розпису доходів і видатків;
• організовує та здійснює прогнозування й касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного зако нодавства розміри поточного використання їх в межах затверд жених видатків;
• управляє внутрішнім і зовнішнім державними боргами;
• розподіляє між бюджетами всіх рівнів відрахування від загально державних податків і платежів за нормативами, затвердженими НБУ;
• управляє коштами бюджету й фінансує витрати бюджету. Головне управління Державного казначейства України у своїй діяльності взаємодіє з органами влади й управління, органами ДПС України, фінансовими органами, установами банків та Державної контрольно-ревізійної служби України.
Основна мета Державного казначейства України та його органів — вирішити комплекс питань, пов'язаних з виконанням державного бюджету, починаючи із забезпечення контролю за надходженням за гальнодержавних доходів і зборів до їх проходження через банки з на ступним використанням у межах передбачених у бюджеті асигнувань розпорядниками кредитів.
69
Контрольні запитання
1. Які органи здійснюють контроль за виконанням бюджету та викорис танням позабюджетних фондів?
2. У чому полягають функції фінансового контролю?
3. Яким є основне завдання ДПС України у бюджетному процесі?
4. Яка головна мета Державного казначейства України?
5. Як розподіляє кошти між розпорядниками Міністерство фінансів Украї ни?
6. Які функції виконує Рахункова палата Верховної Ради України?
70
Тема 10
ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ ТА ЇЇ БЮДЖЕТНА ПОЛІТИКА У 1999 р.
Верховна Рада України 31 грудня 1998 р. прийняла Закон України "Про Державний бюджет України на 1999 рік". (Вдруге економіка дер жави розпочала новий рік із бюджетом, затвердженим у попередньо му році.)
Під час розгляду бюджету точилися численні дискусії й уточнюва лися розрахунки. Кабінет Міністрів України подав проект закону про Державний бюджет України Президенту України, а після розгляду проекту і згоди з ним Президент України подав його на розгляд і зат вердження до Верховної Ради України у жовтні 1998 року (проект За кону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік" було по дано до Верховної Ради України 15 вересня 1997 р.).
У результаті трьох читань у Верховній Раді України та напруженої тримісячної погоджувальної роботи над проектом бюджету в Комітеті з питань бюджету та у профільних комітетах Кабінету Міністрів Ук раїни вдалося врахувати переважну більшість зауважень до бюджету, зробити його максимально реальним, збільшити дохідну частину, упорядкувати видаткову, що врешті-решт дало змогу Верховній Раді України прийняти бюджет як Закон України.
На формування показників бюджету вплинув стан виконання його дохідної частини у 1998 р., коли до зведеного бюджету надійшло 28 млрд 441 млн грн (у 1997 р. надходження становили 15,7 млрд грн), тобто 95,6% до розрахованих сум на рік (у 1997 р. — 89,2%). За окре мими дохідними статтями до бюджету не надійшло до запланованих сум 6,2 млрд грн (на 1 січня 1998 р. — 3,3 млрд грн).
Водночас слід зазначити значне перевиконання дохідної частини місцевих бюджетів. У 1998 р. надходження до місцевих бюджетів ста новили 13.054 млн грн (перевищення суми на 41,1%).
71
Аналіз стану мобілізації доходів бюджету свідчить, що основними причинами невиконання запланованих сум залишаються:
• темп падіння реальних обсягів ВВП (у 1999 р. — 1% на рік);
• рівень інфляції (у межах 19% до грудня 1998 р.);
• незадовільний фінансовий стан суб'єктів підприємницької діяль ності;
• недосконалість податкового законодавства;
• ухилення від сплати податків;
• неповний рух готівки через банки і наявність тіньових потоків фінансових ресурсів;
• засилля бартерних операцій.
Стан розрахунків із бюджетом за рік (з 1998 по 1999 р.) свідчить, що платники податків стали на шлях свідомої їх несплати (недоїмка зрос ла на 8 млрд грн — з 2,3 до 10,3 млрд грн).
З урахуванням усіх викладених чинників і був сформований Кабі нетом Міністрів України та затверджений Верховною Радою України бюджет на 1999 р.
Основні параметри зведеного бюджету:
• обсяг доходів — 34,25 млрд грн, або 27,6% ВВП (1998 р. — 29,76 млрд грн, 29,44% ВВП);
• обсяг видатків — 35,49 млрд грн, або 28,6% ВВП (1998 р. — 33,14 млрд грн, 32,78% ВВП);
• дохідна частина державного бюджету — 23,9 млрд грн, або 69,8% доходів зведеного бюджету (1998 р. — 21,1 млрд грн, або 70,9% доходів зведеного бюджету);
• граничний розмір дефіциту державного бюджету встановлено у сумі 1,24 млрд грн, або 1% ВВП і 4,9% його видатків (1998 р. —3,38 млрд грн, 3,3% ВВП і 13,8% його видаткової час тини);
• граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 2000 р. встановлений у сумі 20,26 млрд грн (1 січня 1999 р. — 16,96 млрд грн). Розмір державних зовнішніх запози чень України для погашення боргу та фінансування дефіци ту бюджету — 825,5 млн дол. США (1998 р. — 3,08 млрд дол. США).
Порівняно з фактичним виконанням 1998 р. є зміни у структурі доходів за рахунок зменшення питомої ваги податкових надход жень — з 75,5 до 74%, зростання неподаткових надходжень — з 8,85 до 16,3%.
72
Як і в 1998 р., найбільшу вагу у структурі дохідної частини зведе ного бюджету становлять:
• ПДВ — 24,2% (25,4% — у 1998 р.);
• податок на прибуток підприємств — 13,7% (19,8% — у 1998 р.);
• прибутковий податок із громадян — 11,5% (12,5% — у 1998 р.);
• акцизний збір — 8,2% (4,4% — у 1998 р.).
Якщо частка прямих податків у доходах 1999 р. зменшиться з 32,3 до 25,2%, то частка непрямих подагків збільшиться з 31,6 до 36,2%.
Існують теоретичні обґрунтування того, що основу податкової си стеми держави мають формувати прямі податки, а непрямі податки не повинні перевищувати 30% дохідної частини зведеного бюджету. Отже, оволодіння цією ситуацією є важливим напрямом удосконален ня бюджету в наступні роки.
Порівняно з бюджетом минулого року в бюджеті 1999 р. відбули ся суттєві зміни — у складі його дохідної частини передбачено нові до хідні джерела (гербовий збір, лотереї, дивіденди від акцій тощо) на суму понад 2,3 млрд грн.
Відповідно до обсягів дохідної частини бюджету були сформовані розміри його видаткової частини. Соціальна орієнтація збережена в бюджеті, про що свідчать понад 14,2 млрд грн (39,2% загальної суми видатків зведеного бюджету) асигнувань на заходи соціального захи сту й соціального забезпечення населення, соціально-культурну сфе ру (у 1998 р. — відповідно 12,5 млрд грн, або 38%).
У 1999 р. бюджети всіх областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя дотаційні, крім міста Києва (382,2 млн грн до дер жавного бюджету).
На 7 млн грн (порівняно з 1998 р.) зменшені видатки зведеного бюд жету на органи державного управління, а на судову владу та націо нальну оборону збільшені на 20 млн грн.
Значні кошти в бюджеті передбачені на фінансування промисло вості й енергетики — 2,1 млрд грн (76,2 % з них — на підтримку па ливно-енергетичного комплексу).
Видатки на розвиток агропромислового комплексу в 1999 р. ста новлять 951,7 млн грн проти 915,7 млн грн у бюджеті 1998 р., без капі тальних вкладень.
Велика увага у процесі розробки бюджету приділялась проблемі оптимізації розмежування доходів і видатків між державним і місце вими бюджетами: застосовувались єдині групові та індивідуальні норми і нормативи; враховувалася динаміка витрат за попередні періоди.
73
Ідеальний варіант — це формування мінімального розміру місцевих бюджетів на основі державних мінімальних стандартів (таких законо давче визначених стандартів немає). Верховна Рада України погоди лась із доцільністю диференційованого підходу до регулювання місце вих бюджетів, що дає можливість запровадити принцип заінтересова ності центральних і місцевих органів виконавчої влади у мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів,
Загальний обсяг доходів до місцевих бюджетів прогнозується на рівні 10739 млн грн (у 1998 р. — 9250,6 млн грн), із регулюючих до ходів за державним бюджетом у повному обсязі залишено тільки по даток на додану вартість.
Обсяг видаткової частини місцевих бюджетів становитиме 12783 млн грн, або 36% загального обсягу видаткової частини зведе ного бюджету (у 1996 р. — 29%, у 1997 р. — 30,1%, у 1998 р. — 33,7%), що свідчить про зростання питомої ваги місцевих бюджетів у бюджеті держави.
Добре усвідомлюючи пртаманні бюджету недоліки. Кабінет Міні стрів України, Міністерство фінансів України вважають його досить реалістичним, таким, що відповідає економічній ситуації в державі, Для поліпшення бюджету буде запроваджено план заходів щодо реа лізації закону про бюджет (зміст їх у терміновому відпрацюванні ме ханізмів реалізації окремих статей закону).
Кабінет Міністрів України 27 січня 1999 р. прийняв Постанову № 88 ''Про заходи щодо забезпечення своєчасного і в повному обсязі над ходження доходів до Державного бюджету України на 1999 р.", якою ставляться конкретні кількісні завдання щодо мобілізації в поточно му році податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів.
Важливу роль у поліпшенні виконання бюджету має відіграти про ведення адміністративної реформи, і насамперед реформи Міністер ства фінансів України з метою вдосконалення його адміністративної структури, уточнення функцій, підвищення ролі й статусу.
1999 рік має стати роком здійснення бюджетної реформи, яка по винна вирішити питання, пов'язані з методологією формування бюд жету.
Усі заходи — від прийняття Закону України "Про бюджетний устрій та бюджетний процес" до дотримання жорсткої бюджетної дисципліни — сприятимугь підвищенню ефективності бюджетного процесу, стабілізації й оздоровленню державних фінансів і успішному виконанню державного бюджету.
74
Контрольні запитання
1. Як вплинув сган виконання дохідної частини бюджету 1998 р. на фор мування показників 1999 р.?
2. Які основні причини невиконання запланованих сум у бюджеті?
3. Які основні параметри зведеного бюджету на 1999 р.?
4. Якою є частка дохідної частини зведеного бюджету на 1999 р., сформо вана за рахунок податків? Яких саме?
5. Які основні напрями бюджетної політики у 1999 р.?
6. Які заходи потрібні для вдосконалення бюджетного процесу?
75
Список використаної та рекомендованої літератури
1. Конституція України // Уряд. кур'єр.— 1996.— № 84.
2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 13.02.96 // ВВР України.— 1996—№ 7.
3. Закон України "'Про бюджетну систему України " від 29.06.95 // Уряд. кур'єр.--1995.—№ 107-108.
4. Закон України "Про Державний бюджет України на 1999 р." від 31.12.98 // Фінанси України,— 1999.—№ З.—С. 17-37.
5. Закон України "Про Державний бюджет України на 1998 р." від ЗО .12.97 // ВВР України.— 1998. — № 21.
6. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 24.12.93 // Голос України.— 1994.— № 26.
7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу України" від 26.01.93//ВВР України.— 1993—№ 13.
8. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 II Діло.— 1994.—№24.
9. Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" від 11.07.96 // ВВР України.— 1996.—№ 43.
10. Закон України ''Про систему оподаткування" від 18.02.97 // ВВР Украї ни.—1997.—№ 16.
11. Про державне казначейство України: Указ Президента України № 135195 від 27.04.95 // Уряд. кур'єр.— 1995.— № 68-69.
12. Антонюк О. А. Прогнозування стану фінансового ринку на основі екс пертних оцінок // Фінанси України.— 1998.— № 8.— С. 118-128.
13. Ареф 'єва К. В. Фінансові елементи розвитку макроекономіки України // Фінанси України.— 1998.—№4.—С. 16-22.
14. Бабійчук А. Б. Напрямки вдосконалення системи оподаткування в Ук раїні // Фінанси України. — 1998.— № 10. — С. 99-103.
15. Безг.убенко Л. М. До питання про суть фінансів // Фінанси України.— 1998—№ 1.—С. 12-16.
16. Бескид Й. М. Теоретичні підвалини дослідження суті Державного бюд жету України // Фінанси України.— 1998.— № 1.— С. 16-26.
17. Буковинський С. А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінан си України.— 1998.— № 9.— С. 3-9.
18. Василюк О. П. Державні фінанси України.— К.: Вища шк., 1996.
19. Єпіфанов А. О., Сахо І. В., Дьякомва І. І. Бюджет і фінансова політика України.— К.: Наук. думка, 1997.
20. Іщенко Є. П. Фінансове право України.— Херсон, 1997.
21. Самсопов Н. Ф., Баранникова II. П., Строкова Н. Н. Финансьі на макро-уровне: Учеб. пособиедля вузов.— М.: Вьісш. шк., 1998.
76
22. Сифонова Л. Д. Реформування системи обліку виконання бюджету // Фі нанси України,— 1998.- № 7.— С. 35-40.
23. Степанкова Т. М. Фінанси в умовах перехідної економіки // Фінанси Ук раїни,— 1998.- - № 2.— С. 5-20.
24. Федосов В. М., Огородиш С. Я., Сутормина В. Н. Государственнме фи-
нансьі.— К.: Льібидь, 1991.
25. Финансьі. Денежное обращение. Кредит / Под рел. Л. А. Дробозинои.—
М.: Финансьі й статистика, 1997.
26. Финансьі 1 Под ред. В. М. Родионовой. - М.: Финансь!, 1994.
27. Фінансове право / За ред. Л, К. Воронової, Д. А. Бексрської.— К.: Осно ви, 1995.
28. Финансово-кредитньш словарь: В ? г. - М.: Финцись' v, статистика,
1984-1988.
29. Фишер С., Дорибуш Р., Шмалечїи Р. Зкономика. - М.: Дело ЛТД, 1993.
77
Зміст
Вступ ................................................................................................. З
Тема 1. Методологічні засади бюджетної системи ....................... 5
1.1. Бюджетна система..................................................... 5
1.2. Бюджетний устрій та його принципи ...................... 8
1.3. Бюджетний рік та бюджетний процес ..................... 9
1.4. Розмежування повноважень органів державної влади і управління у бюджетному процесі.............. 13
1.5. Правила складання та виконання бюджету............ 15
Тема 2. Формування Державного бюджету України ................... 17
2.1. Суть і значення доходів бюджету ............................ 17
2.2. Суть і значення видатків бюджету........................... 17
2.3. Призначення і роль Державного бюджету України ...................................................... 18
2.4. Доходи і видатки Державного бюджету України... 19
Тема 3. Формування місцевих бюджетів України........................ 22
3.1. Місцеві бюджети як ланка фінансової системи ...... 22
3.2. Доходи місцевих бюджетів ....................................... 25
3.3. Видатки місцевих бюджетів ..................................... 27
Тема 4. Регулювання доходів і видатків бюджету ....................... 29
4.1. Бюджет як провідна ланка перерозподілу національного доходу та видатків........................... 29
4.2. Планування доходів бюджету всіх рівнів ................ ЗО
4.3. Методи бюджетного регулювання доходів та видатків .............................................. 31
Тема 5. Взаємовідносини бюджетів з ланками фінансової системи.............................. 34
5.1. Фінансова система України: визначення, структура ..................................................... 34
5.2. Взаємовідносини фінансової та бюджетної систем....................................................... 37
Тема 6. Організація бюджетного процесу..................................... 42
6.1. Сутність бюджетного процесу ................................. 42
6.2. Ланки бюджетного процесу ..................................... 44
Тема 7. Виконання бюджетів......................................................... 49
7.1. Організація виконання бюджетів............................. 49
7.2. Касове виконання Державного бюджету України ............................50
78
Тема 8. Державні цільові бюджетні та позабюджетні фонди....... 58
8.1. Державний Пенсійний фонд..................................... 58
8.2. Державний фонд сприяння зайнятості населення ........................................................ 59
8.3. Державний фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення...................................................... 59
8.4. Державний інноваційний фонд ................................ 60
8.5. Державний фонд соціального страхування............. 60
8.6. Позабюджетні фонди органів місцевого
самоврядування........................................................ 60
Тема 9. Контроль за виконанням бюджетів ................................. 62
9.1. Система контролю за виконанням бюджету та використанням коштів позабюджеіних фондів......................................................................... 62
9.2. Рахункова палата Верховної Ради України ............ 64
9.3. Функції Державної контрольно-ревізійної служби України ....................................... 66
9.4. Функції Державної податкової служби України .... 67
9.5. Функції Державного казначейства України ........... 69
Тема 10. Державний бюджет України та її бюджетна
політика у 1999 р............................................................... 71
Список використаної та рекомендованої літератури .................... 76
79
Загальнодержавний (центральний бюджет
Бюджет автономної республіки Крим
Місцеві бюджети
Бюджети міст Києва і Севастополя
Єдність
овнота
Достовірність
Гласність
Наочність
Самостійність
Прогнозована величина видатків зведеного бюджету
Запланована величина доходів
Планова величина видатків
Фінанси суб’єктів господарювання
Державні фінанси
Міжнародні фінанси
Фінансовий ринок
Бюджет держави
Фонди цільового призначення
Державний кредит
Міжнародні фінансові інститути
Фінанси міжнародних організацій
Міжнародні розрахунки
Ринок капіталів
Ринок грошей
Фінанси державного сектора
Страхуваня
Сфери
Ланки
Міжнародні організації та фінансові інститути
Бюджет
Цільові фонди
Фінансовий ринок
Юридичні особи
Фізичні особи