Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Суспільство як соціальна реальність.
1.1 Поняття суспільства. Суспільство і природа.
У соціологічній науці термін "суспільство " розглядається в широкому і вузькому значеннях. У найбільш широкому значенні це сукупність відносин і зв´язків між людьми, що історично розвиваються і складаються у процесі їхньої спільної життєдіяльності. У вузькому сенсі — це історично конкретний тип (рід, вид, підвид) того чи іншого суспільства (наприклад, буржуазне суспільство) і навіть окремого регіону чи країни (українське суспільство), визначені форми соціальних відносин і зв´язків, що відображають всебічну залежність індивідів один від одного.
Тим часом людське суспільство постійно змінюється. На початку людської історії виникло суспільство первісних мисливців і збирачів. Пізніше його змінило рабовласницьке, потім феодальне і, нарешті, капіталістичне суспільство. Людське суспільство розвивається від простого до складного. У межах однієї і тієї ж країни в різні періоди існували різні типи суспільства.
Отже, суспільство — це соціальна організація не тільки країни, але також нації, народності, племені. Країни виникли як результат територіального поділу світу. Однак суспільство існувало й у ту далеку епоху, коли ще не було країн і держав.
1.2 Ознаки суспільства
Основні ознаки суспільства:
- територія на якій відбувається консолідація соціальних зв’язків;
- універсальність, тобто всеоб’ємлючий, різносторонній його характер, що дозволяє включати всю багатоманітність соціальних зв’язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в рамках певного територіального простору;
- автономність, тобто спроможність існувати самостійно, що досягається за рахунок рівня внутрішньої саморегуляції, що забезпечує підтримку та постійне відтворення складної системи соціальних взаємин;
- інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів тощо), яку називають культурою.
[ред.]Ознаки суспільства
[ред.]за Едвардом Шилзом
Американський соціолог Едвард Шилз виділяє такі критерії спільноти, які необхідні для того, щоб вважати її суспільством[1][2]:
Найголовнішими для Шилза виступають три з перелічених ознак — спільна система управління, спільна територія і спільна культура.
[ред.]за Маршем
В 1967 Р. Марш намагався визначити умови, за яких соціальне об'єднання слід вважати суспільством:
Автор цієї класифікації визнавав неповноту та дискусійний характер своїх критеріїв[3].
1.3 Еволюція уявлень про суспільство
Залежно від погляду на суспільство як фундаментальну категорію соціології формувалися відповідні теорії суспільства, у розвитку яких простежується три періоди:
1. Кінець XVIII — початок XX ст. Соціологія функціонувала як сукупність поглядів щодо промислового суспільства. Всі тодішні теорії виходили з того, що суспільство, яке зароджується, має індустріальний характер, а економічна система визначає тип суспільства, задає принцип суспільного порядку.
2. 20-ті — кінець 60-х років XX ст. Учення цього періоду зосереджувалися на фіксації нових специфічних рис, явищ, зумовлених переходом до стадії організованого капіталізму, передусім в економічній сфері. Суспільство вони тлумачили як державно-монополістичний (з точки зору форми власності), організований (з огляду на соціальні та економічні процеси), зрілий, розвинутий капіталізм як менеджеріальне суспільство (враховуючи домінуючу професію у всіх галузях), як суспільство масової культури.
3. 70—90-ті роки XX ст. На цьому етапі виникають «концепції інформаційного суспільства» (теорії Д. Белла, Р. Дарендофа, О. Тоффлера, Ф. Ферроратті та ін.), які фіксують трансформації в економічній системі, структурі формальної та неформальної влади, інформаційній сфері. Вони розглядають інформаційне суспільство як особливу стадію історичного та соціально-економічного розвитку людства.
1.4 Історичні типи суспільства
Деякі соціологи виділяють як окремий тип пастуше (pastoral) суспільство. В загальному виділяють і 10 типів:
полюючі та збираючі;
прості (sіmple) городницькі;
розвинуті (advanced) городницькі;
прості аграрні;
розвинуті аграрні;
рибальські;
морські або приморські (marіtіme);
прості пастуші (herdіng);
розвинуті пастуші;
індустріальні.
1.5 Глобальні проблеми суспільного розвитку
Глобальними проблемами називають ті, які мають загальнолюдський характер, зачіпають інтереси людства в цілому і кожної окремої людини практично в будь-якій точці планети. Наприклад, загроза термоядерної катастрофи, загроза деградації природного середовища та екологічного самогубства людства, продовольча проблема, проблеми боротьби з небезпечними для людства захворюваннями і т. д. 2. Проблеми взаємодії суспільства і природи:
а) запобігання катастрофічного забруднення навколишнього середовища;
б) забезпечення людства необхідними природними ресурсами (сировиною, енергією, продовольством);
в) освоєння світового океану та космічного простору.
3. Проблеми взаємовідносин людей і суспільства:
а) проблема зростання народонаселення;
б) проблема охорони і зміцнення здоров'я людей;
в) проблеми освіти і культурного зростання.
1.6 Перехідний стан сучасного українського суспільства
В соціально-класовій структурі України продовжуються процеси соціальної диференціації та поляризації суспільства, зокрема диференціації доходів населення. Відбувається поступовий, складний, суперечливий процес становлення нового типу соціально-класової структури на основі демонтажу існуючої соціальної структури і формування різноманітних елементів нової — класів, соціальних верств, груп, прошарків тощо. Поступово складаються контури трьох основних рівнів, верств соціальної ієрархії: вищого, середнього і нижчого класів. Однак зазначені рівні соціальної ієрархії не становлять цілісного утворення і багато в чому є невизначеною, напіврозмитою структурою.
Посилюється диференціація доходів зазначених двох категорій населення, нижня і верхня межі яких стають дедалі помітнішими. Доходи 10% найзаможніших верств населення України перевищують доходи такої ж кількості найбідніших приблизно в 12-15 разів. Поступово склалося ніби дві України — заможних і знедолених, багатих і бідних, процвітаючих і злиденних.
2.1 Соціальні групи
Соціáльна грýпа — сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею[1]; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.
До основних ознак соціальної групи психологи відносять:
включення їх у широкий соціальний контекст;
наявність загальної особистісно значущої основи для перебування індивідів у межах групи;
достатня тривалість існування, що є передумовою створення предметів і феноменів групової культури, історії;
зовнішня та внутрішня організація;
певні типи впливу і відносин між індивідами, загальноприйняті норми та цінності;
усвідомлення індивідами своєї належності до групи та виникнення на цій основі «ми-почуття»;
наявність групових атрибутів (назва, символи тощо).
2.2 Соціальні інститути
Соціальний інститут — організована система зв'язків та соціальних норм, яка об'єднує важливі суспільні цінності та процедури, які задовольняють основні потреби суспільства
Соціальний інститут як термін широко застосовується для опису регулярно повторюваних протягом тривалого часу соціальних практик, що санкціоновані та підтримуються з допомогою соціальних норм і мають важливе значення в структурі суспільства.
Поняття соціального інституту часто застосовують поряд із поняттями соціальної ролі та соціальної групи. Проте, поняття «соціальний інститут», так само позначаючи усталені зразки поведінки, є, порівняно з поняттям ролі, поняттям вищого порядку, яке включає багато ролей. Деякі науковці проводять межу між соціальним інститутом та соціальною групою лише у кількісному вимірі, оскільки соціальним групам також властиві певні групові моделі поведінки. Проте, група — це, в першу чергу, сукупність індивідів, що взаємодіють між собою, а інститут — система соціальних зв'язків та сукупність соціальних норм, що реалізуються на практиці.
2.3 Соціальні дії
Соціа́льна ді́я — одне з головних понять соціології. Це форма або спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, в основу яких покладено зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил певного суспільства. У широкому розумінні до соціальної дії належить будь-яка акція, вчинена соціальним суб'єктом для забезпечення своїх інтересів і потреб у певній соціокультурній ситуації.
Соціальна дія є складним структурним процесом, у якому виокремлюються різноманітні його аспекти й фази:
суб'єкт, діюча, особа; інша діюча особа ,на яку спрямована дія;
потреба в активізації поведінки; мотив дії;
інтерес; мета дії;
метод дії; умови дії;
засоби дії; результати дії.
2.4 Соціальні цінності
Цíнність — будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію. Сучасні емпіричні дослідження людських цінностей охоплює теорія цінності.
Цінності — це також соціально схвалювані уявлення більшості людей про те, що таке добро, справедливість, патріотизм, любов, дружба тощо.
За результатами «Світового обстеження цінностей», що проводиться під керівництвом Рональда Інґлегарта, цінності людей зазнають поступових змін під впливом поліпшення матеріальних умов життя.
2.5 Соціальні норми
Соціальна норма — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.
Соціальні норми - це правила вироблені суспільством, чи групою людей у процесі їхньої життєдіяльності. Соціальні норми поділяються на моральні, правові, релігійні, корпоративні, сімейні, естетичні. Також до соціальних норм відносять звичаї та традиції.
серед соціальних норм розрізняють:
релігійні норми - регулюють відправлення релігійних культів, ставлення людей до Бога і навколишнього світу;
політичні норми - регулюють політичні відносини між різними суб’єктами і ними встановлюються(статут політичної партії);
естетичні норми - регулюють ставлення людей до порядку оформлення і оцінки предметів матеріальної і духовної культури з позицій краси зручності якості;
моральні- такі правила поведінки, що встановлюються різними суб’єктами і виражаються в категоріях "добра і зла", "справедливості і несправедливості" і можуть регулювати майже всі суспільні відносини(християнська мораль).
3.1 Поняття соціальних змін
Соціа́льна змі́на - процес появи нових рис і елементів в соціальних структурах і в системах соціальних взаємостосунків.
Саме поняття фіксує факт зрушення, зміни в широкому розумінні слова. Соціальні зміни відбуваються на рівні міжособистісних відносин, на рівні організацій та інститутів, малих і великих соціальних груп.
Соціологія аналізує різні типи соціальних змін: еволюційні й революційні, короткострокові й довгострокові, організовані й стихійні, насильницькі й добровільні, усвідомлені й неусвідомлені, а також зміни на рівні індивіда, групи, організації, інституту, суспільства та ін. Серед багатьох макросоціологічних теорій соціальних змін розрізняють три групи:
соціокультурні (зміни в соціокультурній сфері — світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох.)
індустріально-технологічні (інтерпретують соціальні зміни як похідні від змін в технології матеріального виробництва)
соціально-економічні (зміни в економічному розвитку, точніше — діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.)
3.2 Соціологічні теорії соціальних змін
Еволюційна модель.
Більшість соціологічних теорій XIX ст. виходили з ідеї, що соціальна еволюція аналогічна еволюції біологічній. Так, Герберт Спенсер, наполягав на тому, що держава не повинна втручатися у суспільне життя, щоб не порушити вільного природного суспільного поступу.
Циклічна модель.
Прихильники такого підходу вважають, що лінійного прогресу не існує, а натомість є цивілізаційні цикли, у межах яких повторюється історія. Протягом усієї історії людства існує певна кількість цивілізацій (Освальд Шпенглер у книзі "Занепад Європи" виділяє вісім цивілізацій, а Арнольд Тойнбі в праці "Осягнення історії" ).
Функціоналістська модель.
її найвідомішим представником є Толкотт Парсонс. Для цієї моделі центральним є поняття суспільства як системи взаємопов'язаних і взаємозалежних компонентів. Ця система прагне до рівноваги. Зміни відбуваються тоді, коли рівновага порушується: система змушена відновлювати рівновагу.
Конфліктологічна модель.
Ортодоксальні марксисти вважають джерелом розвитку суспільства класову боротьбу експлуатованих проти експлуататорів. Результатом зіткнення антагоністичних класів є не компроміс, а цілком новий, народжений у боротьбі, суспільний лад.
3.3 Масштаби і види соц. змін
Соціологія аналізує різні типи соціальних змін: еволюційні й революційні, короткострокові й довгострокові, організовані й стихійні, насильницькі й добровільні, усвідомлені й неусвідомлені, а також зміни на рівні індивіда, групи, організації, інституту, суспільства та ін. Серед багатьох макросоціологічних теорій соціальних змін розрізняють три групи:
-соціокультурні (зміни в соціокультурній сфері — світогляді, релігії, системах цінностей, менталітеті соціальних груп, суспільств та епох.)
-індустріально-технологічні (інтерпретують соціальні зміни як похідні від змін в технології матеріального виробництва)
-соціально-економічні (зміни в економічному розвитку, точніше — діалектика взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин.)
3.4 Соціальні процеси, їх види.
Соціа́льний проце́с (рос.социальный процесс, англ. social process) — серія явищ чи взаємодій, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти. Соціальні процеси перебувають у всіх суспільствах і виступають як упорядкована форма соціальної взаємодії. Найважливішими рисами соціальних процесів є їх загальність і зв'язок із суб'єктом, який здійснює процес. Ніщо не може відбуватись у суспільстві поза соціальним процесом. Функціонування і розвиток суспільства відбуваються в різних формах соціальних процесів, які характеризують суб'єктно-об'єктні зв'язки і відносини у всіх сферах діяльності людей.
Класифікація
За напрямом руху розрізняють спрямовані та неспрямовані соціальні процеси.
Спрямовані передбачають певну мету або тенденцію у своєму русі. Вони певною мірою є передбачуваними або явними.
Непередбачувані неспрямовані процеси носять випадковий характер.
За можливістю обернення виділяють такі типи процесів:
Зворотні процеси — це процеси, які приводять систему до певного роду змін (навіть радикальним), але потім відбувається повернення до попереднього стану.
Незворотні процеси — відображають той факт, що зміни, які відбулися, не можна повернути назад.
За результатами виділяють два типи соціальних змін — морфогенетичні і трансмутаційні.
Морфогенетичні — це творчі процеси, що ведуть до фундаментальних нововведень, тобто виникнення нових станів суспільства, соціальних структур та умов існування соціуму.
Трансмутаційні зміни діляться на репродуктивні і трансформаційні. Репродуктивні зміни — адаптивні, що врівноважують, що підтримують, що носять характер кількісних змін. Трансформаційні — деякі репродуктивні процеси, що призводять до якісних змін стану суспільства.
4. Соціальний прогрес
Соціальний прогрес — глобальний, всесвітньо-історичний процес сходження людських суспільств від примітивних станів (дикості) до вершин цивілізованого стану, заснованого на вищих науково-технічних, політико-правових, морально-етичних досягнень.
Перш за все був помічений прогрес у сфері наукового пізнання: вже Ф. Бекон і Р. Декарт вчили, що не потрібно озиратися на древніх, що наукове пізнання світу йде вперед. Потім ідея прогресу поширюється і на сферу соціальних відносин (Тюрго, Кондорсе).
Просвітницькі теорії прогресу обгрунтували ломку феодальних відносин, на їх основі складалися численні системи утопічного соціалізму. Але раціоналістичним теоріям прогресу був чужий історизм. Прогрес суспільства в теоріях просвітителів мав телеологічного характер, вони зводили в ранг кінцевої мети історії минущі ідеали та ілюзії буржуазії. Разом з тим вже Віко і особливо Руссо вказували на суперечливий характер історичного розвитку.
рогрес не є якась самостійна сутність або трансцентентная мета історичного розвитку. Поняття прогресу має сенс лише стосовно до певного історичного процесу або явища в строго певній системі відліку. Цілі, прагнення і ідеали, у світлі яких люди оцінюють історичний розвиток, самі змінюються в ході історії, тому такі оцінки часто страждають суб'єктивністю, непослідовним.