Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПЕДАГОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ.
Педагогічне спілкування - сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання і навчання і що визначають характер взаємодії педагога та учнів.
Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена не стільки недоліками наукової і методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування.
Буде педагогічне спілкування оптимальним, залежить від педагога, від рівня його педагогічної майстерності та комунікативної культури.
Стилі педагогічного спілкування
Можна виділити шість основних стилів керівництва майстром учнів:
- автократичний (самовладний стиль керівництва), коли викладач здійснює одноосібне управління колективом учнів, не дозволяючи їм висловлювати свої погляди і критичні зауваження, педагог послідовно пред'являє до учнів вимоги і здійснює жорсткий контроль за їх виконанням;
- авторитарний (владний) стиль керівництва допускає можливість для учнів брати участь в обговоренні питань навчальної або колективного життя, але рішення, в кінцевому рахунку, приймає викладач у відповідності зі своїми установками;
- демократичний стиль передбачає увагу і врахування викладачем мненийучащихся , він прагне зрозуміти їх, переконати, а не наказувати, веде діалогічне спілкування на рівних;
- ігноруючий стиль характеризується тим, що викладач прагне менше втручатися в життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними, обмежуючись формальним виконанням обов'язків передачі навчальної та адміністративної інформації;
- конформний стиль проявляється в тому випадку, коли викладач усувається від керівництва групою учнів або йде на поводу їх бажань;
- непослідовний, алогічний стиль - викладач в залежності від зовнішніх обставин і власного емоційного стану здійснює будь-який з названих стилів керівництва, що веде до дезорганізації і ситуативності системи взаємин викладача з учнями, до появи конфліктних ситуацій.
Відомий психолог В.А. Кан-Калик виділяв наступні стилі педагогічного спілкування:
1. Спілкування на основі високих професійних установок педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про таких кажуть: "За ним діти буквально по п'ятах ходять!"
2. Спілкування на основі дружньої прихильності. Воно передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності.
3. Спілкування-дистанція відноситься до найбільш поширених типів педагогічного спілкування. У цьому випадку у взаємовідносинах постійно простежується дистанція у всіх сферах, у навчанні, з посиланням на авторитет і професіоналізм, у вихованні з посиланням на життєвий досвід і вік. Такий стиль формує відношення "вчитель - учні".
4. Спілкування-залякування - негативна форма спілкування, антигуманна, розкриває педагогічну неспроможність прибегающего до нього викладача.
5. Спілкування-загравання - характерно для молодих викладачів, які прагнуть популярності. Таке спілкування забезпечує лише помилковий, дешевий авторитет.
Найчастіше в педагогічній практиці спостерігається поєднання стилів в тій чи іншій пропорції, коли домінує один з них.
Професійно-важливі якості педагогічного спілкування
1) інтерес до людей і роботі з ними, наявність ПОТРЕБИ і умінь спілкування, товариськість, комунікативні якості;
2) здатність емоційної ЕМПАТІЇ і розуміння людей;
3) ГНУЧКІСТЬ, оперативно-творче мислення, яке забезпечує уміння швидко і правильно орієнтуватися у мінливих умовах спілкування, швидко змінювати мовний вплив е залежно від ситуації спілкування, індивідуальних особливостей учнів;
4) уміння відчувати і підтримувати ЗВОРОТНИЙ ЗВ'ЯЗОК у спілкуванні;
5) уміння КЕРУВАТИ СОБОЮ, керувати своїми психічними станами, своїм тілом, голосом, мімікою, уміння керувати настроєм, думками, почуттями, вміння знімати м'язові затиски;
6) здатність до СПОНТАННОСТІ (непідготовленою) комунікації;
7) вміння ПРОГНОЗУВАТИ можливі педагогічні ситуації, наслідки своїх дій;
8) гарні ВЕРБАЛЬНІ ЗДІБНОСТІ: культура, розвиненість мовлення, багатий лексичний запас, правильний відбір мовних засобів;
9) володіння мистецтвом ПЕДАГОГІЧНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ, які представляють сплав життєвих, природних переживань педагога і педагогічно доцільних переживань, здатних вплинути на уч-ся в необхідному напрямку;
10) здатність до ПЕДАГОГІЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ, вміння застосовувати все розмаїття засобів впливу (переконання, навіювання, зараження, застосуванням різних прийомів впливу, "пристосувань" і "прибудов").
Таким чином, особливу роль в наші дні в педагогічному спілкуванні, в тому, що воно приречене на невдачі або, навпаки, на успіх, відіграє особистість педагога.