Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Стаття 2. Принципи страхування на випадок безробіття
Страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
надання державних гарантій реалізації застрахованими особами
своїх прав;
обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх
працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших
підставах, передбачених законодавством про працю, за
цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім
військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе
роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також
добровільності такого страхування громадянами України, які
працюють за межами України, членами особистого селянського та
фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;
{ Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008; в редакції Закону N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
цільового використання коштів страхування на випадок
безробіття;
солідарності та субсидування;
обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття
витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку
безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим
Законом;
паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття
держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно
від страхового стажу та тривалості безробіття;
{ Абзац дев'ятий статті 2 виключено на підставі Закону
N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
законодавчого визначення умов і порядку здійснення
страхування на випадок безробіття.
Стаття 4. Особи, які підлягають страхуванню на випадок
безробіття
1. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які
працюють на умовах трудового договору (контракту),
цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять
альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють
неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших
підставах, передбачених законодавством про працю,
військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби),
особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи
- підприємці.
{ Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008, N 2464-VI ( 2464-17 ) від
08.07.2010 }
{ Частину другу статті 4 виключено на підставі Закону
N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
3. Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття,
видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.
Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів
України.
Стаття 7. Види забезпечення та соціальні послуги
1. Видами забезпечення за цим Законом є:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата
для організації безробітним підприємницької діяльності;
{ Абзац третій частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Абзац четвертий частини першої статті 7 виключено на
підставі Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
{ Абзац п'ятий частини першої статті 7 виключено на підставі
Закону N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи,
яка перебувала на його утриманні.
2. Видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України
"Про зайнятість населення" ( 803-12 ) є:
професійна підготовка або перепідготовка, підвищення
кваліфікації у професійно-технічних та вищих навчальних закладах,
у тому числі в навчальних закладах державної служби зайнятості, на
підприємствах, в установах, організаціях;
профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у
тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; { Абзац
четвертий частини другої статті 7 в редакції Закону N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян,
зазначених у частині першій статті 14 Закону України "Про
зайнятість населення", компенсації відповідно до статті 26 Закону
України "Про зайнятість населення" ( 5067-17 ); { Частину другу
статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які
працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27
Закону України "Про зайнятість населення" ( 5067-17 ); { Частину
другу статті 7 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
надання громадянам віком старше 45 років, страховий стаж яких
становить не менше 15 років, ваучера для підтримання їх
конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації,
підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для
пріоритетних видів економічної діяльності. { Частину другу статті
7 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 5067-VI ( 5067-17 )
від 05.07.2012 }
інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з
працевлаштуванням.
У разі необхідності для проходження професійної підготовки
або перепідготовки, підвищення кваліфікації особа:
направляється до закладів охорони здоров'я для проходження
попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до
законодавства;
забезпечується місцем проживання на період проходження
професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації
та їй компенсуються витрати на проїзд до місця проходження
навчання та у зворотному напрямку в порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення, за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття.
{ Частина друга статті 7 в редакції Законів N 107-VI ( 107-17 )
від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008,
N 799-VI ( 799-17 ) від 25.12.2008 }
Стаття 10. Управління Фондом
1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі
державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
2. Управління Фондом здійснює правління Фонду. До складу
правління Фонду входять по 5 представників від держави,
застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки
на громадських засадах. { Абзац перший частини другої статті 10 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 5067-VI ( 5067-17 ) від
05.07.2012 }
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів
України. Представники застрахованих осіб і роботодавців обираються
(делегуються) репрезентативними на національному рівні
всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на
національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій
роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників
визначається сторонами соціального діалогу самостійно. { Абзац
другий частини другої статті 10 в редакції Закону N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }
3. Не може представляти сторону особа, яка не є громадянином
України або має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця
судимість не погашена і не знята в установленому законом порядку,
а також особа, яка звільнена з останнього місця роботи з підстав,
передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями
41 і 45 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ).
4. Строк повноважень членів правління Фонду становить шість
років і закінчується в день першого засідання нового складу
правління Фонду.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів
правління Фонду строком на два роки почергово від представників
кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які
разом з головою представляють сторони.
5. Правління Фонду проводить свої засідання відповідно до
затвердженого плану, але не рідше ніж один раз на квартал.
Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому
присутні від кожної сторони не менше ніж дві третини її
представників.
Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього
проголосувала більшість від загальної чисельності членів
правління.
6. Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні
органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України
"Про зайнятість населення" ( 5067-17 ) та цього Закону. Керівник
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції,
входить до складу правління Фонду.
{ Статтю 10 доповнено частиною шостою згідно із Законом N 5067-VI
( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
ОШТИ СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ
Стаття 16. Джерела коштів Фонду та їх використання
1. Джерелами формування коштів Фонду є:
1) страхові внески страхувальників;
2) суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього
Закону та Закону України "Про зайнятість населення" ( 5067-17 ),
інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних
осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати
страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання
законодавства про зайнятість населення, а також суми
адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на
посадових осіб та громадян за такі порушення;
3) кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у
випадках, установлених законом;
4) доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому
числі резерву коштів Фонду;
5) благодійні внески підприємств, установ, організацій;
6) інші надходження відповідно до законодавства України.
2. Кошти бюджету Фонду використовуються на:
1) виплату забезпечення та надання соціальних послуг,
передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів,
передбачених статтею 71 цього Закону;
2) здійснення заходів відповідно до Закону України "Про
зайнятість населення" ( 5067-17 );
3) відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних
із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій
статті 20 цього Закону;
4) фінансування витрат на утримання та забезпечення
діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері зайнятості населення та трудової
міграції, його територіальних органів, підприємств, установ та
організацій, що належать до сфери його управління, матеріальне та
соціально-побутове забезпечення його працівників; організацію
роботи правління Фонду, розвиток та функціонування Єдиної
інформаційно-аналітичної системи центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення
та трудової міграції;
5) формування резерву коштів Фонду.
3. Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги
по безробіттю є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться
у першочерговому порядку.
4. До коштів страхування на випадок безробіття застосовується
казначейське обслуговування в порядку, передбаченому для
обслуговування Державного бюджету України.
5. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду
формується резерв коштів.
Порядок формування та використання резерву коштів Фонду
( 270-2013-п ) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
6. Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок коштів
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття здійснюється відповідно до Закону України "Про
здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ).
{ Стаття 16 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2980-III
( 2980-14 ) від 17.01.2002, N 2664-IV ( 2664-15 ) від 16.06.2005,
N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006, N 799-VI ( 799-17 ) від
25.12.2008, N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, N 2464-VI
( 2464-17 ) від 08.07.2010, N 3277-VI ( 3277-17 ) від 21.04.2011;
в редакції Закону N 5067-VI ( 5067-17 ) від 05.07.2012 }
Стаття 5. Принципи загальнообов'язкового державного
соціального страхування у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням, здійснюється за принципами:
1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення
загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку
з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням;
2) обов'язковості страхування осіб, зазначених у частині
першій статті 6 цього Закону, і добровільності страхування осіб,
зазначених у частинах другій та третій статті 6 цього Закону;
3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх
прав;
4) обов'язковості фінансування Фондом соціального страхування
з тимчасової втрати працездатності витрат, пов'язаних із наданням
матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах,
передбачених цим Законом;
5) формування та використання страхових коштів на засадах
солідарності та субсидування;
6) цільового використання коштів загальнообов'язкового
державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими похованням;
7) паритетності в управлінні Фондом соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності представників держави,
застрахованих осіб та роботодавців;
8) відповідальності роботодавців та Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності за реалізацію права
застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні
послуги за цим Законом.
Стаття 6. Особи, які підлягають загальнообов'язковому
державному соціальному страхуванню у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням
1. Загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, підлягають:
1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно
від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому
числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших
представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в
органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в
інших органах;
2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та
інших виробничих кооперативів.
2. Громадяни України, які працюють за межами території
України і не застраховані в системі соціального страхування
країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне
забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за
умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого
законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.
3. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи,
які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною,
творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу
безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих
спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають
право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно
до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду
соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
відповідно до діючого законодавства.
4. Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному
соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими похованням, видається
свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
яке є єдиним для всіх видів страхування. Порядок видачі та зразок
свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Органи управління Фондом соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності
1. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі
державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.
Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція
Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і
Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та
виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.
2. До складу правління Фонду входять по 15 представників
держави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої
обов'язки на громадських засадах.
Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів
України, представники застрахованих осіб обираються (делегуються)
репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими
об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців -
репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими
об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання
(делегування) таких представників визначається сторонами
соціального діалогу самостійно. { Абзац другий частини другої
статті 10 в редакції Закону N 4719-VI ( 4719-17 ) від 17.05.2012 }
Строк повноважень членів правління Фонду становить шість
років і закінчується в день першого засідання нового складу
правління.
Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів
правління Фонду строком на два роки почергово від представників
кожної сторони. Голова обирається на закритому засіданні правління
Фонду. Обраним головою вважається член правління, за якого
проголосувало більше половини загальної кількості членів
правління. Голова правління має двох заступників, які разом з
головою представляють три сторони.
Засідання правління Фонду проводяться відповідно до
затвердженого ним плану, але не рідше одного разу на квартал.
Позапланові засідання правління Фонду можуть проводитися за
ініціативою його голови або за пропозицією більшості членів однієї
з трьох представницьких сторін правління чи на вимогу однієї
третини членів правління Фонду.
Правління правомочне приймати рішення за наявності на
засіданні не менше двох третин складу кожної представницької
сторони. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала
більшість присутніх на засіданні членів правління. У разі рівного
розподілу голосів голос голови правління є вирішальним.
Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є
обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та
застрахованими особами.
Рішення правління Фонду, які відповідно до закону є
регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та
оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"
( 1160-15 ). { Частину другу статті 10 доповнено абзацом восьмим
згідно із Законом N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010 }
3. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління
Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.
Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює
діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених
статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що
затверджується його правлінням.
Директор виконавчої дирекції Фонду входить до складу
правління Фонду з правом дорадчого голосу.
4. Правління відділення Фонду створюється на паритетних
засадах з представників держави, застрахованих осіб і
роботодавців. Представники держави призначаються місцевими
органами виконавчої влади, що діють на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці, представники застрахованих
осіб обираються (делегуються) репрезентативними на територіальному
рівні профспілками та їх об’єднаннями, що діють на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а представники
роботодавців - репрезентативними на територіальному рівні
організаціями роботодавців та їх об’єднаннями, що діють на
території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Порядок обрання (делегування) таких представників визначається
сторонами соціального діалогу самостійно. Кількісний склад
правління відділення визначається правлінням Фонду. { Абзац перший
частини четвертої статті 10 в редакції Закону N 4719-VI
( 4719-17 ) від 17.05.2012 }
Положення про правління відділення Фонду затверджується
правлінням Фонду.
5. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його
відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може
бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноважених
представників відділень у районах та містах республіканського
(Автономної Республіки Крим) та обласного значення.
Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень
та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від
імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та
положенням про виконавчі дирекції відділень Фонду.
Виконавчі дирекції відділень Фонду вирішують покладені на них
завдання у тісній взаємодії з профспілковими органами,
роботодавцями та місцевими органами виконавчої влади.
Директори виконавчих дирекцій відділень Фонду входять до
складу правлінь відділень з правом дорадчого голосу.
6. Керівників виконавчих дирекцій відділень Фонду призначає
та звільняє директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з
правлінням відділення Фонду.
КОШТИ ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО
СТРАХУВАННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ТИМЧАСОВОЮ ВТРАТОЮ
ПРАЦЕЗДАТНОСТІ ТА ВИТРАТАМИ, ЗУМОВЛЕНИМИ
ПОХОВАННЯМ, ТА ПОРЯДОК ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
Стаття 19. Джерела формування коштів загальнообов'язкового
державного соціального страхування у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням
1. Джерелами формування коштів загальнообов'язкового
державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності та витратами, зумовленими похованням, є:
1) страхові внески страхувальників-роботодавців і
застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку,
передбачених законом; { Пункт 1 частини першої статті 19 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від
08.07.2010 }
2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з
тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими
похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій,
застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до
цього Закону та інших актів законодавства;
3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та
фізичних осіб;
4) асигнування із Державного бюджету України;
5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в
тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному
рахунку; ( Частину першу статті 19 доповнено пунктом 5 згідно із
Законом N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
6) часткова сплата за путівки на санаторно-курортне
лікування; { Частину першу статті 19 доповнено новим пунктом
згідно із Законом N 2464-VI ( 2464-17 ) від 08.07.2010 }
7) інші надходження відповідно до законодавства.
2. Кошти загальнообов'язкового державного соціального
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного
бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються
тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в
поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.
До коштів загальнообов'язкового державного соціального
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та
витратами, зумовленими похованням, застосовується казначейська
форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування
Державного бюджету України. { Абзац другий частини другої статті
19 в редакції Закону N 424-V ( 424-16 ) від 01.12.2006 }
3. Для забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється
резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх
видів матеріального забезпечення, передбачених статтею 34 цього
Закону, в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів.
{ Частина третя статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано
неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду
N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 }
{ На часткову зміну частини третьої статті 19 установити, що на
2002 рік резерв коштів Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, необхідний для фінансування матеріального
забезпечення застрахованих осіб, та резерв коштів Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття, необхідний для виплати допомоги по
безробіттю, встановлюються у розрахунку на 15 календарних днів
згідно із Законом N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 }
{ На часткову зміну частини третьої статті 19 установити, що
резерв коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати
працездатності, необхідний для фінансового забезпечення
застрахованих осіб, та резерв коштів Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття,
необхідний для виплати допомоги по безробіттю, встановлюються на
2004 рік у розрахунку на 15 календарних днів згідно із Законом
N 1678-IV ( 1678-15 ) від 09.04.2004 }
{ На часткову зміну частини третьої статті 19 установити, що на
2005 рік резерв коштів Фонду соціального страхування з тимчасової
втрати працездатності, необхідний для фінансування матеріального
забезпечення застрахованих осіб, та Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття,
необхідний для виплати допомоги по безробіттю, встановлюються у
розрахунку на 7 календарних днів згідно із Законом N 2505-IV
( 2505-15 ) від 25.03.2005 }
{ Установити, що у 2006 році резерв коштів Фонду соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності, необхідний для
фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб, та
Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування
України на випадок безробіття, необхідний для виплати допомоги по
безробіттю, визначений частиною третьою статті 19, встановлюється
у розрахунку на 5 календарних днів згідно із Законом N 3235-IV
( 3235-15 ) від 20.12.2005 }
4. Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у
тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає
правління Фонду.
Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі
резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається
Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та
збереження цих коштів визначаються договором між банком і
виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.
( Статтю 19 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 2980-III ( 2980-14 ) від 17.01.2002 )
5. Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому
числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку,
використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.
( Статтю 19 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом N 2980-III
( 2980-14 ) від 17.01.2002 )