Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО: ТРАГІЧНЕ ЖИТТЯ Й ТИТАНІЧНА ПРАЦЯ
УРОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, 11 КЛАС
Мета: ознайомити учнів з біогра фією письменника і його внеском у розвиток української кінематографії; дати уявлення про кіноповість як різновид твору, призна ченого для постановки фільму; удосконалювати вміння формулювати тези, робити висновки, уза гальнення; формувати пізнавальну, комуні кативну, читацьку, полікультурну, творчу компетентності старшокласників; виховувати повагу до твор чості Олександра Довженка - свідомого носія національної культури, менталітету, україн ського способу мислення та сприйняття світу.
Тип уроку: вивчення біографії митця.
Вид уроку: проблемна лекція.
Обладнання: записи на дошці, презента ція за біографією О. Довженка, фрагменти з фільму «Земля», примірники видань творів О. Довженка.
Хід уроку:
І. Етап мотивації.
Слово вчителя. У 1956 році в Брюсселі відбувся кінофестиваль. На ньому обирали кращі фільми всіх часів і народів. Одним із 12 кращих фільмів була названа карти на Олександра Петровича Довженка «Зем ля». Привітальну телеграму з цього приводу О. Довженку надіслав сам Чарлі Чаплін - неперевершений майстер німого кіно: «Тож щастя для нас, що Україна має такого слав ного сина й воістину великого художника. Нехай же вам, Олександре Петровичу, щас ливо живеться й можеться предовгії літа!» Про Довженка заговорили в усьому світі. Фільм «Земля» здивував світ своїми образами, глибоким змістом, майстерністю режисера без слів передати всю глибину переживань, трагічність постатей.
(Демонстрація фрагмента з фільму «Земля»).
Слово вчителя. Безперечно, Сталін до останніх своїх днів мріяв, що Довженко на пише сценарій і зніме фільм про нього, вождя всіх народів, генералісимуса, переможця у Другій світовій, а тому й не дозволив розстрі ляти, вичікував і тільки пробував приручити: і подарунки надсилав, і дві Сталінські премії йому вручив, і Ленінську, і за кордон у від рядження відпускав, і в 1939 році присвоїв Довженку звання діяча мистецтв УРСР. Не приручив. Не вийшло. Не приручався До вженко ні пряником, ні батогом. Не вмів їсти з державної руки ката. І фільму про Сталіна так і не зняв.
II. Етап цілепокладання.
Слово вчителя. Наше завдання з'ясувати витоки цього незбагненного та ланту, умови, в яких сформувалась особис тість майстра, пройти шляхом становлення митця. А головне - відповісти на запитання: «Чому Йосип Сталін заборонив О. Довженку жити в Україні і навіть не виконав за повіту поховати хоч серце письменника в рідній землі?»
Протягом уроку мені допомагатимуть біо графи й кінознавці повніше розкрити образ справжнього майстра, якого Олесь Гончар назвав українським Мікеланджело, високо цінуючи багатогранний талант О. Довженка. Ваше завдання й себе відчути режисерами- сценаристами. Уявіть, що ви створюєте фільм-презентацію за біографією майстра. Сформулюйте тези, які б розмістили на окремих кадрах-слайдах своєї презентації. Записи мають бути стислими та змістовни ми, такими, які допоможуть дати відповідь на проблемне запитання. Ваша робота на прикінці уроку буде належно оцінена. Над створенням тез ви працюватимете в парах, а коли записи будуть готові, об'єднаєтеся в четвірки і вдосконалите свої записи. Про поную переглянути «сліпу» презентацію до біографії О. Довженка.
(Демонстрація «сліпої» презентації).
Учитель. Перед вами на партах - роздруковані слайди, до яких протягом уроку ви повинні створити підписи. Запишіть про блемне запитання нашого уроку. Працюючи над створенням тез, не забувайте, що вони мають допомогти вам знайти відповідь на це запитання. Тож зичу успіхів у нашій спіль ній роботі. (Учні записують проблемне запитання)
III. Етап реалізації мети.
Учитель. Олександра Довженка подарува ла світу щедра чернігівська земля. Сталася ця подія 12 вересня 1894 року на околиці села Сосниця - у В'юнищах. У батьків Олек сандр був сьомою дитиною, а всього дітей народилося аж 14, та не всім судилося до жити до зрілого віку. Вижило лише двоє - Олександр і сестра Поліна.
Виступ біографа. Родина Довженків мала славний родовід. Вони ніколи не були кріпа ками, належали до козацького стану. Батько письменника був хліборобом, рибалкою, діг тярем, перевізником на Десні, відзначався романтичною вдачею і ніяк не міг пристосу ватися і знайти собі місце у житті. Те, про що мріяв, виявлялось недосяжним, а те, що давало життя, здавалося нудним. Проте свого єдиного сина прагнув будь-що «вивчити на пана».
Мати майбутнього письменника - Одарка Єрмолаївна Цигипа - народилася для пісень, але проплакала все життя. Вона була дочкою талановитого ткача-художника, від якого успадкувала чудовий голос і любов до пісні.
Учитель. Восени 1903 року батько віддав Сашка до Сосницької парафіяльної школи. Дуже швидко він став відмінником, одним із кращих учнів. Ще дід прищепив хлопцеві повагу до книжки, тому в школі Сашко мріяв мати свою бібліотеку.
Олександр закінчив школу й за порадою улюбленого вчителя Леонтія Сазоновича Опанасенка вступив до Глухівського учитель ського інституту - єдиного на всю Південно- Східну Україну вищого навчального закла ду, куди приймали дітей селян. У 1914 році інститут було закінчено. О. Довженко пла нував учителювати, а влітку - займатися живописом, здібності до якого проявилися ще в школі.
Виступ біографа. Учительську кар'єру О. Довженко почав у Житомирі, де викладав у Другому вищепочатковому учи лищі майже всі предмети, бо більшість учи телів воювала на фронтах Першої світової. У Житомирі він познайомився зі своєю пер шою дружиною Варварою Кириловою. Моло ді люди пристрасно закохалися й вирішили побратися. Проте шлюб виявився недовгим. О. Довженко мріяв про Київський універси тет, але влітку 1917 захворів, переніс важку операцію і на іспити в Київ не потрапив. Саме в цей час у Києві відкрили Академію мистецтв, і Олександр Довженко вступив до неї, проте з невідомих причин незабаром покинув навчання. Варвара ж залишилася в Житомирі. Згодом О. Довженко отримав листа, у якому вона благала пробачити їй, бо покохала іншого. Варвара з білогвар дійським офіцером виїхала за кордон. На ближався час революційних змін. Відомо, що майбутній письменник у 1918 році викладав у школі старшин армії Петлюри, а в роки громадянської війни в чині петлюрівсько го сотника брав участь у штурмі «Арсе налу». Коли петлюрівці відступили, більшо вики приговорили Довженка до розстрілу, але тоді йому дивом удалося врятуватися. Коли петлюрівці повернулися, О. Довженко знову почав викладати історію та естетику в школі українських старшин. У 1920 році приєднався до партії боротьбистів, а потім став комуністом. Проте мав досить скептич не ставлення до свого членства в партії. У 1923 році загубив партійний квиток і в партії більше не поновлювався.
Учитель. З 1921 року починається ди пломатична кар'єра О. Довженка на посаді повноважного представника УРСР у Поль щі, потім на посаді секретаря консульського відділу Торговельного представництва УРСР у Німеччині. До речі, саме тут відбудеть ся раптова зустріч з колишньою дружиною. Варвара Кирилова захворіє, і офіцер покине її напризволяще.
О. Довженко, щоб врятувати Варвару, ви везти її в Україну, удруге оформлює з нею шлюб, оскільки перший був тільки церков ним. Варвара буде вдячна Довженку за цей крок, але розумітиме, що рано чи пізно Олек сандр піде від неї, адже стосунки їхні три малися на співчутті й жалю. У 1924 році Довженко приїздить до Харкова, де з голо вою занурюється в культурне життя столиці. Він працює карикатуристом у газеті «Вісті», бере участь у заснуванні «ВАПЛІТЕ», знайо миться з Ю. Яновським, Лесем Курбасом, М. Хвильовим.
Виступ кінознавця. У 1926 році О. Довженко приїздить до Одеси і влаштову ється на кінофабрику як режисер. У своїх фільмах він заговорив про космос людської душі. Саме йому судилося вивести вітчиз няну кінематографію зі стану відсталої чи не на перше місце на планеті в цій галузі. У червні 1927 року розпочав роботу над фільмом «Звенигора» за чужим сценарієм, але так захопився, що повністю той сцена рій перередагував. У 1928 році Олександр Петрович знайомиться в Одесі з другою дру жиною Юлією Солнцевою. Ця жінка стала музою, порадницею, вірним другом митцю. Варвара Кирилова, добре пам'ятаючи, якого болю завдала Довженку своєю зрадою, була готова до появи в житті чоловіка іншої, тому тихо пішла, хоча все життя любила його.
Хроніка розвитку таланту Довженка- кінематографіста в Одесі переповнена ціка вими фільмами: 1926 - «Вася-реформатор», 1926 - «Ягідка кохання», 1927 - «Сумка дипкур'єра», 1928 - «Звенигора», 1929 - «Ар сенал», 1930 - «Земля», 1932 - «Іван», 1934 - «Аероград», 1937 - «Щорс».
У 1940 році О. Довженко став художнім ке рівником новоствореної Київської кіностудії.
Виступ біографа. У 1939 році О. Довжен ко відвідав Чернівці і Львів, а в 1940 на екра ни вийшов фільм «Визволення українських та білоруських земель від гніту польських панів». Фільм знімали за гарячими слідами приходу радянського ладу на Західну Украї ну. З розпачем дізнається митець про масо ві нічні арешти, виселення, протиставлення мешканців Східної України західникам. Тоді залишить О. Довженко у своєму «Щоденнику» гіркі слова: «Написав би я роман про визво лення Західної України, про возз'єднання... і про все, що з цього вийшло, що говорили і говорять, кому влетіло. І як народ україн ський фактично був ні при чім».
Учитель. О. Довженко мріяв про націо нальне українське кіно. Ось чому напе редодні Другої світової війни з особливим натхненням писав сценарій до фільму за повістю М. Гоголя «Тарас Бульба». Поча ток зйомок було заплановано на 23 червня 1941 року, а 22 червня розпочалася війна. О. П. Довженко рвався на фронт добро вольцем, але йому наказали евакуюватися до Середньої Азії, куди перевозили Київську кіностудію. В Ашхабаді письменник пройшов військове навчання в батальйоні всеобучу і знову почав проситися на фронт. Не до чекавшись відповіді, добрався через Ташкент до Куйбишева і з лютого 1942 року вже був військовим кореспондентом газети «Известия». За спиною в митця в той час плелись інтриги. Хтось написав донос, що О. Довженко - дезертир, що він розвалив роботу всієї кіностудії. Директор кіностудії Лінійчук звільнив усіх, хто був українцем за національністю, усунув з посади О. Довжен ка і його дружину Юлію Солнцеву, заявив ши, що йому не потрібні українські кадри й українське кіно. Тільки дезертири тікають з фронту, а письменник воював на Воронезь кому фронті, потім брав участь у визволенні Харкова, а після перемоги був призначений членом Надзвичайної комісії зі встановлення й розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників.
Виступ кінознавця. Друга світова війна викристалізувала та загартувала ха рактер О. Довженка. Страшним ударом стало для письменника те, що 1941 року його Бать ківщина була окупована ворогом. У своєму «Щоденнику» він писав: «Світе мій убогий! Покажи мені, де на тобі пролилося стіль ки крові, як у нас на Україні. Нема другої України. Нема»
Виступ кінознавця
У 1943 році О. Довженко зняв повномет ражний фільм «Битва за нашу радянську Україну» , який було продубльовано двад цятьма шістьма мовами світу. Саме на фрон ті була задумана ним кіноповість «Україна в огні». Твір писався швидко, великими шмат ками, майже без редакцій. Він наче оглух до всіх пересторог не писати нічого про від ступ радянської армії. У прифронтовому селі Померки О. Довженко читав свою повість М. Хрущову, радився, чи не варто щось згла дити, викинути. Хрущов повість схвалив. У серпні 1943 року, коли письменник зібрався зачитати уривки з повісті перед членами По- літбюро ЦК КП(б)У, виявилося, що сценарій зник. Кіноповість було передано Берії, та й ще чиясь запопадлива рука додала пе реклад російською мовою. Окремі уривки з повісті навіть були надруковані в російсько мовному літературному журналі «Смена», а отже, дозволені. А наприкінці листопада 1943 року повість прочитав Сталін і зали шився дуже не задоволеним. 31 січня 1944 року О. Довженку було влаштоване «крем лівське розп'яття». Сталін особисто на засі данні двох Політбюро Центральних Коміте тів - ВКП (б) і КП(б)У проголосив доповідь «Про антиленінські помилки і націоналістич ні перекручення в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні». Вождь від імені усього на роду взявся судити твір і його автора. Річ тільки в тому, що народ цієї повісті не чи тав. Між митцем і народом копали штучну прірву: «Довженко був ВОЖДЕМ. Це знали всі. Особливо його вороги. Знали так само, що вождь без мас, як генерал без армії, - ніякої сили не має». Письменника ізолювали від середовища.
«Україна в огні» все-таки могла бути опублікована, за нею дозволили б створи ти фільм, якби Довженко погодився на компроміси. Геніальний автор категорич но відмовився зробити найменшу правку. Письменник мужньо витерпів політичний тайфун, який звалився на його голову піс ля написання «України в огні», і 5 грудня 1943 року почав роботу над сценарієм «По вість полум'яних літ». Робота над сценарі єм настільки захопила письменника, що він забув і про страшну депресію, викликану цькуванням влади, і про очікування арешту й розстрілу, і думки про самогубство. Протя гом 1944 -1945 років вісім разів переробляв сценарій, писав його одночасно російською й українською мовами, щоб твір дозволили зні мати. У ньому йшлося не про гіркий відступ, а про переможний наступ наших військ, і все ж самому О. Довженку знімати його так і не дозволили. Зніме його Юлія Солнцева в 1960 році, уже після смерті письменника.
Учитель. Після війни Довженко почав на полегливо рватися в Україну. Сталін же був категорично проти, а київські урядовці, вико нуючи його волю, повідомили письменника, що йому нікуди вертатися, бо його квартиру віддали іншій, більш гідній людині. Криком душі став лист кінорежисера від 10 жов тня 1956 року: «Вертатися хочу на Вкраїну. Президіє! Допоможи мені житлом. Великої квартири не треба. Тільки треба, щоб міг я бачити Дніпро, і Десну десь під обрієм, і рідні чернігівські землі...» Довженкові навіть не відповіли. Його не пускали в Україну з багатьох причин. Та головна з них: відсут ність Довженка в Україні розв'язала багатьом руки. Можна було цькувати О. Гончара, три мати в покорі М. Рильського й В. Сосюру. При О. Довженку не так би легко «розбили» шістдесятників. До речі, перебування До вженка в Москві має і свій позитив сторо ну. Там письменник був у більшій безпеці: у Москві рівень свободи був набагато вищий, ніж у приреченій на духовну смерть Україні. Столиця СРСР була місцем заслання, але й порятунку.
Виступ кінознавця. У 1945 році «Повість полум'яних літ» було закінчено, і в 1946 році Довженко береться за «Мічурі-на» («Життя в цвіту»), У 1952 році починає писати кіноповість про будівництво Кахов ського гідровузла «Поема про море». Сторінки «Щоденника» підтверджують, що не завжди майстер пише те, що сповідує в душі. На сто рінках кіноповісті - світла мрія про майбутнє рукотворне море, а в «Щоденнику» страшні уривки про спотворену землю, про смердючу калюжу із зеленою водою замість родючих полів. На яке роздвоєння доводилося йти До вженку, щоб віддати кесарю кесареве, а Богу Богове. «Поема про море», за яку Довженку присудили посмертно Ленінську премію, була завершена в 1956 році. Тоді ж у журналі «Дніпро» було надруковано автобіографічну кіноповість «Зачарована Десна». До виходу цього твору окремою книжкою письменник не дожив.
Учитель. Усі цькування, звинувачення, перепони не могли минутися безслідно. Хво ре Довженкове серце надривалося, а він ква пився жити, власноруч знімати фільм «По ема про море». Декорації до фільму зробив власноруч, і 26 листопада 1956 року мали початися зйомки. Але на дачі в Передєлкіно письменнику стало погано - напад стенокар дії. Близький друг Корнелій Зелинський про сив не повертатися до Москви, залишитися на дачі до вечора, але Довженко не послухав. Цього дня, 25 листопада 1956 року, митця не стало. Поховали О. Довженка на Ново- дівичому кладовищі, знехтувавши заповітом і неодноразовим проханням хоч серце пере везти в Україну.
Попри все, О. Довженко залишався україн цем. Прагнув мати перед очима хоч спогади про Україну. На кіностудії «Мосфільм», де пра цював кінорежисер, щовесни квітли яблуні, ним посаджені. На підмосковній дачі в Перед єлкіно росли вишні й палахкотіли соняшники. За життя він був заручником тоталітарної системи, а після смерті залишається неперевершеним генієм кіно, на фільмах якого і на вчаються майбутні режисери та сценаристи.
Учні працюють кілька хвилин над удоско наленням своїх тез, потім пари об'єднуються в четвірки і продовжують удосконалення тез. Після цього на мультимедійному екрані вчитель демонструє своє бачення презентації.
Дати письмову розгорнуту відповідь на проблемне запитання: «Чому Сталін заборо нив О. Довженку жити в Україні?»
Прочитати автобіографічну повість «Зачарована Десна», підготувати одне-два запитання до експертів.
Індивідуальне завдання: підготувати розпо відь про один експонат в уявній портретній галереї образів повісті.