Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
ЗВІТ НАУКОВОЇ РОБОТИ
на тему:
«Підвищення ефективності використання персоналу підприємства»
Виконав:
студентка ІІІ курсу, групи ЕП-32(інт)
спеціальності
“Економіка підприємства ”
Зосимович Олена Вікторівна
Науковий керівник:
к.т.н., доцент
Петрук В.А.
Рівне 2013
ЗМІСТ
Вступ
1. Суть поняття «персонал підприємства».
2. Класифікація персоналу підприємства.
2. Шляхи підвищення ефективності підприємства.
Висновок
Використана література
ВСТУП
Обрана тема є досить актуальною, оскільки підбір персоналу відіграє важливу роль в успіху ведення бізнесу у будь-якій компанії. Від співробітників залежить не тільки ефективність роботи, але й репутація компанії на ринку. Відповідно всі компанії не залежно від сфер діяльності зіштовхуються з необхідністю пошуку та найму персоналу. У період ринкових відносин роль трудових ресурсів зростає з кожним роком.
Раніше традиційно вважалося, що основою розвитку підприємства є капіталовкладення, інвестиції тощо, а персоналу виділялася роль вмілого виконавця. Сучасна концепція розвитку полягає у тому, що максимальну продуктивність, якість і конкурентоспроможність можна досягти лише за участі кожного працівника у вдосконаленні виробничого процесу спочатку.
Теоретико-методологічні й економіко-організаційні аспекти дослідження трудового потенціалу та ефективного управління розглянуто в працях таких учених, як Г.В. Онокало, а саме в праці «Теоретичні аспекти ефективності використання персоналу підприємства», Н.В. Бурда «Роль підвищення кваліфікації персоналу підприємства в його ефективному використанні», а також в багатьох інших дослідженнях таких людей як Д. Богиня, В. Брич, О. Власюк, І. Гнибіденко, О. Грішнова, М. Долішній, С. Злупко, А. Колот, Е. Лібанова, Н. Лук'янченко, В. Новіков, В. Приймак, М. Семикіна, Л. Шевчук та інші. Теоретичні доробки мають російські вчені С. Бектуров, Б. Генкін, Д. Карпухін, В. Костаков, Г. Сергеєва, Л. Чижова, Н. Шаталова та інші. Широко досліджено питання ефективності використання персоналу та трудового потенціалу і у працях зарубіжних авторів, зокрема у наукових публікацій виділяються дослідження М. Армстронга, С. Сінка, М. Слезінгера, Ф. Тейлора, І. Шумпетера. Однак аналіз опублікованих праць, матеріалів наукових конференцій і дискусій щодо дослідження цієї багатогранної проблеми, показав, що вона є ще недостатньо дослідженою як у теоретичному, так і в практичному аспектах.
Мета роботи полягає в тому, щоб з’ясувати що ж являє собою персонал, які його особливості, а також з’ясувати методи підвищення ефективності персоналу.
Для досягнення поставленої мети, потрібно вирішити такі завдання:
1) розглянути поняття «персонал підприємства»;
2) здійснити класифікацію персоналу;
2) з’ясувати шляхи підвищення ефективності використання персоналу.
1. СУТЬ ПОНЯТТЯ «ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА»
Одним із ключових факторів виробництва будь-якого виду товарів і послуг є персонал підприємства. У сучасних умовах саме персонал розглядають як найбільш коштовний капітал, яким володіє підприємство. Науково-технічний прогрес і пов'язане з ним різке збільшення частки наукомістких технологій обумовлює ріст вимог до професійних, соціально-психологічних якостей і культурного рівня працівника. Ефективне управління персоналом як особлива функція діяльності, пов'язана з найманням працівників, їхнім навчанням, оцінкою й оплатою їхньої праці, є важливою передумовою для ефективного функціонування виробництва. [5]
Головна мета ефективного управління персоналом полягає в забезпеченні підприємства працівниками, що відповідають вимогам даного підприємства, їх професійної і соціальної адаптації.
Трудові ресурси на підприємстві — це об'єкт постійного піклування з боку керівників підприємства. Роль трудових ресурсів суттєво підвищується в період ринкових відносин. Інвестиційний характер виробництва, його висока наукоємність, пріоритетність питань якості продукції змінили вимоги до робітника, підвищили значення творчого ставлення до праці та високого професіоналізму. Це привело до суттєвих змін у принципах, методах і соціально-психологічних питаннях управління персоналом підприємств [3].
Уміло підібраний трудовий колектив — одне з головних завдань підприємця. Це повинна бути команда однодумців і партнерів, здатних усвідомлювати, розуміти і реалізовувати задуми керівництва підприємства. Тільки вона с запорукою успіху підприємницької діяльності і процвітання підприємства.
В економічній науці розрізняють поняття "трудові ресурси" і "персонал підприємства".
Під трудовими ресурсами спід розуміти частину населення працездатного віку, що має необхідні фізичні можливості, володіє знаннями і практичним досвідом для здійснення визначеної роботи в народному господарстві. До трудових ресурсів відносять як фактично зайнятих, так і потенційних працівників [1].
Персонал підприємства (кадри, трудовий колектив) - це сукупність працівників, що входять до його облікового складу.
Інший автор трактує, поняття «персонал підприємства» як сукупність найнятих працівників різних професійно-кваліфікаційних груп, зайнятих на підприємстві відповідно до штатного розкладу, а також працюючі власники організації, які одержують на підприємстві (фірмі) заробітну плату [2].
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Існує великий перелік класифікації персоналу підприємстваю.
Однією з класифікацій є така:
До промислово-виробничого персоналу належать працівники, які займаються промислово-виробничою діяльністю в основному, допоміжному або обслуговуючому виробництвах, управлінні, лабораторіях, на складах тощо. Для визначення рівня продуктивності праці використовується саме чисельність промислово-виробничого персоналу.
За характером виконуваних функцій промислово-виробничий персонал поділяється на такі категорій (див. рисунок 2.1):
Рисунок 2.1 Класифікація промислово-виробничого персоналу
Робітники – це працівники, безпосередньо зайняті виробництвом продукції (наданням послуг), ремонтом, переміщенням вантажів, наглядом за роботою промислових агрегатів, налагодженням та обслуговуванням устаткування.
У залежності від характеру участі у виробничому процесі робітники, у свою чергу, поділяються на основних (виробляючих продукцію) і допоміжних (обслуговуючих технологічний процес).
Окремо виділяють черговий та ремонтний персонал.
Персонал оперативний (черговий) — персонал, який перебуває на чергуванні в зміні і допущений до оперативного керування і оперативних перемикань: диспетчери, чергові інженери та техніки, начальники змін, чергові на щитах керування, члени оперативно-виїзних бригад, які обслуговують теплові установки та мережі
Персонал ремонтний — персонал, навчений і допущений до ремонту теплового устатковання і мереж, засобів вимірювальної техніки і автоматики теплового устаткування.
Керівники – особи з високою професійною підготовкою, безпосередньо зайняті управлінням виробничими процесами та підлеглими працівниками. Вони обіймають керівні посади на підприємств і в межах функціональних служб.
Фахівці – інженерно-технічні працівники, що виконують рядові функції управління, здійснюють технічне, організаційне, економічне керівництво виробничими процесами, а також організують діяльність промислово-виробничого персоналу. До цієї категорії відносяться інженери; економісти, бухгалтери, соціологи, юрисконсульти, нормувальники, технологи тощо.
Службовці — працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документів, виконують адміністративно-господарську, фінансову, статистичну, обліково-бухгалтерську, інші функції обслуговування. До цієї категорії відносять діловодів, секретарів, друкарів, табельників, креслярів, копіювальників, архіваріусів, агентів тощо.
До категорії молодшого обслуговуючого персоналу відносять осіб, зайнятих обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників. До цієї категорії відносять також прибиральників, двірників, гардеробників, охоронців, пожежно-вартову службу.
До категорії стажерів (учнів) зазвичай відносять осіб, які набувають практичних навичок оволодіння професією на підприємстві.
Непромисловий (персонал неосновної діяльності) – персонал непромислових організацій, які знаходяться на балансі промислового підприємства.
До непромислового персоналу належать працівники, які безпосередньо не пов'язані з процесами виробництва і виконують функції непромислового характеру (працівники підсобних сільськогосподарських підприємств; працівники, зайняті капітальним будівництвом, та ін.) [7].
Поділ персоналу на категорії може бути іншим. Категорії персоналу визначаються підприємством самостійно.
Виконання трудових функцій на тій чи іншій посаді вимагає від працівника відповідної професії і кваліфікації.
Професія – це комплекс спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, що набуваються людиною в результаті спеціальної професійної підготовки та досвіду роботи в певній галузі і дають змогу здійснювати відповідний вид діяльності (наприклад, професія економіста, лікаря. інженера тощо) [4].
Професійні знання та практичний досвід разом формують кваліфікацію, тобто рівень професійної підготовки, необхідний для виконання трудових функцій певної складності.
Передумовою високої кваліфікації є професійна придатність, яка включає сукупність особистих якостей, характеристик і нахилів, потрібних для успішного виконання певних професійних обов’язків. Щодо керівників різного рівня необхідною складовою кваліфікації є також організаційні здібності та навички.
2. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Управління персоналом є особливо важливим у сучасних умовах глобальної конкуренції і стрімкого науково-технічного прогресу, коли продукти, технології, операційні методи і навіть організаційні структури застарівають з нечуваною швидкістю, а знання та навички співробітників підприємства стають головним джерелом його тривалого розвитку.
Метою управління персоналом підприємства є підвищення ефективності виробництва та праці для досягнення максимального прибутку.
Успішне досягнення поставленої мети потребує вирішення таких завдань:
Ефективність системи управління персоналом спрямована на підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці на будь-якому підприємстві залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів, що можна об'єднати в три великі групи:
1. Техніко-технологічні, що визначаються рівнем розвитку та ступенем використання засобів виробництва;
2. Організаційні, що відображають рівень організації виробництва;
3. Соціально-економічні, що залежать, насамперед, від людського фактору.
Перші два фактори у своїй основі мають техніко-організаційне підґрунтя, а основою соціально-економічного фактору є людина, її потреби та мотивація. На даний момент все більшої ваги набирають концепції управління персоналом, у центрі яких знаходиться людина як найвища цінність. Відповідно до них всі системи управління повинні бути націлені на максимально повне використання здібностей працівника в процесі виробництва, що є основою ефективної діяльності підприємства (організації, фірми).
Соціально-економічні фактори можуть умовно поділятися на фактори морального і матеріального стимулювання. В обох випадках вони стимулюють зацікавленість працівників у підвищенні своєї продуктивності. Серед основних таких факторів можна виділити зростання заробітної плати, премії та допомоги, можливість самовираження і творчої реалізації, кар'єра, підвищення кваліфікації та інше [6].
ВИСНОВОК
Отже, персонал є рушійною силою будь-якого підприємства. Тому саме даній
категорії приділяється багато уваги в економічних дослідженнях. Більшість
науковців розглядає окремі категорії персоналу підприємства, намагаючись
таким чином дослідити його ефективність.
Персонал підприємства – це сукупність працюючих певної організації,
що перебувають у взаємодії та виконують окремі функції, які відповідають
кваліфікаційному рівню та професійним знанням кожної особи, для досягнення
основної мети виробництва.
Точний, прорахований підбір персоналу, обов’язково приведе до росту підприємства. Рівень продуктивності праці персоналу залежить від різних чинників. Головними і найбільш поширеними є премій, гонорари, можливість до кар’єрного росту. Проте, чи мала увага приділяється особистим чинникам працівника, його мотивації до кращої роботи, його прагнення до кар’єрного росту та нових знань, можливостей.
Тому, на сьогодні підбір персоналу є досить складним процесом і кожен підприємець повинен уважно підходити до нього.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Гетьман О.О. Економіка підприємства: навч. посіб. / О.О. Гетьман, В. М. Шаповал. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
2. Економіка підприємства: навч.посіб. / Гринчуцький В. І., Карапетян Е. Т., Погріщук Б. В.– К.: центр учбової літератури, 2010. – 304 с.
3. Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.
4. Шегда А.В. Економіка підприємства: навч посіб. – К.: Знання,2005. – 431 с.
5. Базарів Т. Ю., Маліновський П. В. Управління персоналом в умовах кризи. – К.: Либідь, 2006. – 250 с.
6. Економіка підприємства: підручник (за ред. С.Ф. Покропивний – Вид. 3-тє без змін) – К.: КНЕУ, 2009. – 528 с.
7. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: навч. посіб. / І. В. Ковальчук. – К.: Знання, 2008. – 679 с.