Реферат на тему- ldquo;Алжирrdquo; економікогеографічна характеристика країни Офіційна назва Алжирс
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Реферат на тему:
“Алжир”
(економіко-географічна характеристика країни)
Офіційна назва - Алжирська Народна Демократична Республіка (Аль-Джумхурія аль-Джазаірія Демократія аш-Шаабія) - АНДР.
Державний устрій - республіка. Глава держави - президент. Глава уряду - прем`єр-міністр. Вищий законодавчий орган - парламент (однопалатні Національні народні збори).
Географічне розташування.Алжир - одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки, розташована на півночі материка. Належить до країн Магрибу ("Арабського Заходу"). Територія займає центральну частину гірської системи Атлас і північ пустелі Сахара. Межує з Марокко (спільний кордон 1559 км) на заході, з Тунісом (965 км) і Лівією (982 км) - на сході, з Нігером (956 км), Малі (1376 км) та Мавританією (463 км) - на півдні. З півночі омивається водами Середземного моря.
Загальна протяжність сухопутних кордонів - 6343 км.
Протяжність берегової лінії - 998 км.
Найвища точка - гора Тахат (2908 м).
Найнижча точка - озеро Мельгір (-40 м).
Площа території - 2,382 тис. кв. км (11 місце у світі).
Адміністративний поділ - поділяється на 48 вілаїв (провінцій).
Чисельність населення - 31,736 млн. осіб (араби і бербери).
Столиця - Алжир (1,696 млн. осіб).
Інші великі міста: Оран (732 тис. осіб), Константина (515,8 тис.), Батнах (270,7 тис.), Анналах (240,1 тис.).
Державна мова - арабська, поширена також французька.
Релігія - 99% населення мусульмани.
Державне свято - 1 листопада - День Революції.
Державний прапор - прямокутне полотнище, що складається з двох рівних вертикальних смуг зеленого (ліва) та білого кольору. У центрі - червоний мусульманський півмісяць, у серпанку якого - червона п`ятикутна зірка. Державний герб.
Грошова одиниця - алжирський динар, що дорівнює 100 сантимам.
Членство у міжнародних організаціях - ООН, Ліга арабських держав, МБРР, МВФ, Міжнародна Федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, ОПЕК, ОАЕ та інші.
Валовий внутрішній продукт
У 1996 валовий внутрішній продукт (ВВП) Алжиру скадав 115,9 млрд. дол. США, або 4 тис. дол. у розрахунку на душу населення. На частку гірничодобувної промисловості, включаючи видобуток нафти і газу, припадало приблизно 40% ВВП, частка сфери послуг склала майже 40%, частка сільськогосподарського виробництва - 11,7% і обробної промисловості - приблизно 10%. У період між 1987 і 1997 щорічне збільшення ВВП складало 0,5%.
Сільське господарство
Алжирськi виноградники.
У 1996 у сільському господарстві було зайнято приблизно 1/5 працездатного населення країни, ця галузь економіки давала 11,7% валового внутрішнього продукту. Сільськогосподарське виробництво зосереджене головним чином у північних приморських районах. Найбільш рентабельним є вирощування винограду, крім того вирощуються цитрусові, оливки, фініки і тютюн. Розведення домашньої худоби спрямовано на задоволення внутрішніх потреб.
Озимі зернові культури призначені головним чином для споживання усередині країни. Це насамперед пшениця, ячмінь і овес. Ярові зернові культури представлені просом, житом і рисом. Найважливішою технічною культурою є тютюн. Крім того, Алжир вирощує картоплю, апельсини, мандарини, оливки і фініки. Вирощування фініків зосереджене в оазисах Сахари.
Найбільш серйозною перешкодою на шляху розвитку алжирського сільського господарства є природні умови. Лише 3% земельних площ країни використовуються для постійної обробки зернових. Інші 17% служать пасовищами або зайняті лісом. Основна частина території знаходиться головним чином у зоні пустелі.
Лісове господарство
Лісами покрито приблизно 4,7 млн. га території Алжиру. Зустрічаються великі простори, покриті чагарником і корковим дубом, а також значні площі, на яких ростують сосна, вічнозелений дуб і кедр. Велика частина деревини використовується на місцях як паливо і будівельний матеріал. У 1991 в Алжиру було перероблено більш 300 тис. куб. м деревини і пробки. По виробництву пробки країна займає третє місце у світі після Іспанії і Португалії.
Видобувна промисловість
По запасах коштовної мінеральної сировини Алжир займає одне з перших місць на континенті. Тут добувають нафту, природний газ, залізну руду, фосфати, вугілля, цинк, ртуть і інші рудні копалини. Видобуток залізної руди зосереджений у кількох районах, у першу чергу Уензе, Бені-Сафе і Заккаре на північному сході країни. Основні родовища природного газу зосереджені в районі Хассі-Рмель, а головні нафтові родовища знаходяться в Хассі-Месауде, Еджеле, Хассі-Рмеле, до півдня від Хассі-Месауда й у долині Іллізі.
Промисловість
Починаючи з 1970-х років в урядових планах економічного розвитку Алжиру пріоритет віддавався промисловому розвиткові країни. На заводах Константіни і Сіді-Бель-Аббеса стали виробляти трактори й іншу сільськогосподарську техніку. У Скікде був споруджений великий нафтохімічний комплекс. Швидко розвивалися целюлозно-паперова і текстильна промисловість, виробництво цементу й електроустаткування.
Енергоресурси
Велика частина електроенергії виробляється на теплоелектростанціях і гідроелектростанціях. З 1979 по 1994 обсяг виробництва електроенергії в країні збільшився з 6,1 млрд. квт до 18,7 млрд. квт.
Транспорт
Перші з залізничних магістралей, що знаходяться у власності держави, були споруджені більше ста років тому. Головна залізнична магістраль проходить у північно-західному напрямку від кордону з Тунісом до алжиро-марокканського кордону. Ряд відгалужень зв'язує її з основними портами і містами країни. Автодорожна мережа Алжиру сягає 82 тис. км, велика частина доріг проходить по півночі країни. У 1990 в Алжирі було зареєстровано 1,104 млн. автомобілів.
Державна авіакомпанія "Ер Альжері" здійснює авіарейси в багато міст країни. Найбільш важливі аеропорти розташовуються в Дар-ель-Бейде, Оране, Костянтині й Аннабе. У 1995 повітряний флот компанії склав 41 літак. У тому ж році в Алжиру був один вертодром, 66 аеродромів із твердим покриттям і 53 злітно-посадочні смуги з ґрунтовим покриттям.
Головні морські порти Алжиру - Арзев, Беджаія, Скікда, Алжир і Аннаба.
Зовнішньоекономічні зв'язки
До 1996, після кількох років падіння світових цін на нафту і газ, зовнішній борг Алжиру досяг суми 33 млрд. дол. США, що склало 73% ВВП. Головні зовнішньоторговельні партнери Алжиру - Франція, США, Італія й Іспанія.
Грошова система і банківська справа
Банківська система Алжиру знаходиться під контролем держави. Право емісії національної валюти, дінара, належить Центральному банкові. Національний банк, Зовнішньоекономічний банк і Банк "Креди насьональ" забезпечують фінансування проектів розвитку промисловості і сільського господарства, інших державних і часних проектів, здійснюють валютні операції і фінансують зовнішню торгівлю. Створені також спеціалізовані банки розвитку.
Програма економічного реформування, була почата в середині 1980-х, створила умови для організації спеціалізованих банків, таких, як, наприклад, Банк сільськогосподарського і сільського розвитку, що надає кредити сільськогосподарським і харчовим виробництвам, Національний фонд заощаджень, що дає можливість зробити грошові накопичення і надає кредити на покупку житла, Банк обробної промисловості і сфери послуг, пов'язаний зі сферою послуг і легкої промисловості. З 1995 у країні функціонують приватні банки.
Туризм
Розглядаючи туризм як потенційне джерело отримання іноземної валюти, з 1989 уряд Алжиру став виявляти підвищену зацікавленість до цієї галузі економіки. Влада пішла на децентралізацію державної туристичної компанії і надала самостійність кільком державним готелям. Крім того, іноземним компаніям було надане право на експлуатацію нещодавно побудованих готелів, таких, наприклад, як розташований у безпосередній близькості від столиці готель "Хілтон". Розраховуючи протягом найближчого десятиліття збільшити число готельних номерів до 50 тис., уряд продовжував політикуі заохочення місцевих приватних інвестицій і залучення іноземного капіталу для створення спільних підприємств.
Економічна реформа і приватизація
В умовах структурної кризи в економіці в 1986 уряд оголошено про введення в країні програми "твердої економії". Одним з наслідків її застосування стали масові виступи робітників і студентів у жовтні 1989. Надалі уряд розширив його дію на інші сфери економіки і політики. Зокрема, був трохи ослаблений контроль влади у відношенні діяльності асоціацій, а також прискорені темпи реалізації запропонованої МВФ Програми по реструкторизації економіки.
У 1989 уряд приступив до реалізації великої програми, що була спрямована на досягнення економічної стабілізації і впровадження в економіку ринкових механізмів. У березні 1992 влада оголосила про початок реалізації адресної програми соціального забезпечення для людей з низьким рівнем доходів, що трохи поліпшило умови життя 7,4 млн. алжирців. Після того як у 1992 армія вийшла на політичну арену і, скасувавши результати парламентських виборів, темпи реформ сповільнилися. З тих пір реалізація реформ в економічній сфері була ускладнена бурхливим і непередбаченим розвитком подій. У 1993-1994 практично не спостерігалося прогресу в процесі реформування. Разом з тим угода в 1995 з Паризьким клубом кредиторів про відстрочку виплати зовнішньої заборгованості в умовах гарних врожаїв сільськогосподарських культур і підвищення світових цін на нафту призвело до оздоровлення економіки Алжиру.
Закон про приватизацію, введений у липні 1995, передбачав створення дрібних і середніх підприємств у торгівлі, сфері туризму і на транспорті. У той час як стратегічні галузі промисловості - газа, нафтова і найбільші індустріальні комплекси - залишалися у веденні держави.
Економіко-географічні райони
Процес формування економічних районів в Алжирі не завершений. Значні території країни ще не освоєні в господарському відношенні. Виділяються наступні великі економічні райони: Північний-Захід (охоплює Оран, Сайда, Тіарет і Тлемсен); Центральна Північ (Алжир, Медеа, Тізі-Узу і Ель-Аснам); Північний схід (Аннаба, Костянтина, Opec, Сетіф), а також територія Алжирської Сахари.
Північний-Захід з родючими землями став основним районом товарного землеробства (м'яка пшениця й особливі винні сорти винограду). Північний схід з великими покладами залізної руди, фосфоритів і ін. мінералів одержав гірничопромислову спеціалізацію в сполученні з відсталими формами сільського господарства. Центральна Північ почала формуватися як район найбільш різнотипного сільського господарства з головним центром переробної промисловості в м. Алжир. Після відкриття в Алжирській Сахарі найбільших ресурсів нафти і газу на її території стали складатися окремі гірничодобувні центри, вузли і мінерально-сировинні райони.
2. 3
3. Универсальный 50 Описание- вызовы со скидкой 50 на все междугородные номера Ро
4. Предложение как синтаксическая единица
5. Лекция 061400 ЭВОЛЮЦИЯ ПОНЯТИЙ ИНФОРМАЦИЯ И ДОКУМЕНТ
6. Методика коррекции сколиоза с помощью фитбол-гимнастики
7. Методические рекомендации по выполнению и защите выпускной квалификационной работы
8. Учебное пособие- Расчёт производственно-технологической программы свиноводческого комплекса.html
9. Подтверждение цикла работы автоматики винтовки с клиновым запиранием под патрон 7,62, газоотводного типа
10. а План- Скелет тазового пояса Скелет свободной части нижней конечности
11. Управление персоналом и социология СОЦИОЛОГИЯ
12. а Но тут действительно много интересного и полезного советую к ознакомлению Только сразу же оговорюсь инф
13. Об индивидуальном персонифицированном учете в системе обязательного пенсионного страхования
14. Пояснительная записка
15. Варіант 10 Зміст Об`єкт дослідження Мета роботи Актуальність теми Вступ Монетаризм та
16. К вопросу о применении биостимуляторов для зоокультур
17. перс по другим турок по третьим кавказский горец
18. А. Погорельский «Чёрная курица или Подземные жители».html
19. тематичних методів та інформаційних технологій ЕКОНОМЕТРИКА Тестові завдання для студенті
20. 65 на 2013-14 уч год дневная форма обучения В билете будет по 2 вопроса из предложенных Макроэкономика