Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
27
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ
Лисенко Світлана Станіславівна
|
УДК 903.25 (477)˝6377˝ |
ПРИКРАСИ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ ДОБИ ПІЗНЬОЇ БРОНЗИ
Спеціальність - 07.00.04 - археологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ-2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті археології НАН України.
|
Науковий керівник: |
доктор історичних наук, старший науковий співробітник КЛОЧКО Віктор Іванович, Інститут пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, заступник директора. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор історичних наук, БРУЯКО Ігор Вікторович, Одеський археологічний музей НАН України, старший науковий співробітник. кандидат історичних наук, доцент МАЛЄЄВ Юрій Миколайович, Міжнародний Соломонів університет, доцент. |
|
Провідна установа: |
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра археології та музеєзнавства, м.Київ |
Захист відбудеться “16” травня 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, Україна, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (м.Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12).
Автореферат розісланий “ 7 ” квітня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук Є.І.Архипова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Робота присвячена вивченню прикрас доби пізньої бронзи, що походять з території сучасної України (за винятком Закарпаття). Досліджуємий регіон географічно обмежений Карпатами на заході, Прип’яттю на півночі, басейном Сіверського Дінця на сході та північним узбережжям Чорного моря на півдні. Значна частина цих територій здавна знаходилася під сильним впливом культур Карпато-Дунайського басейну. Хронологічні рамки роботи охоплюють весь пізній період бронзового віку (18-11 ст. до н.е.).
Актуальність роботи. На сьогоднішній день накопичена значна кількість прикрас доби пізньої бронзи, інформацію про які необхідно зібрати разом, впорядкувати і обробити. Однак спеціальної узагальнюючої роботи, присвяченої прикрасам доби пізньої бронзи зі всієї території України, немає. Наявні аналітичні роботи, які торкаються прикрас, присвячені вивченню окремих культур або територій. Крім того, знахідки останніх десятиріч дозволяють по-іншому подивитися на ареали розповсюдження та хронологію багатьох типів прикрас; виділити ряд нових типів прикрас.
Зв’язок з державними програмами. Робота виконана в рамках планових тем Відділу археології енеоліту – бронзового віку Інституту археології НАН України: “Історія вивчення археологічних культур неоліту - енеоліту - бронзового віку на території України. Упорядкування джерельної бази”, державний реєстраційний №0101U000592 та “Енеоліт та бронзовий вік України. Опрацювання джерельної бази”, державний реєстраційний №0101U006531.
Об’єктом дослідження є прикраси доби пізньої бронзи, які походять з території сучасної України.
Предметом дослідження є етнографічне районування України доби пізньої бронзи за прикрасами.
Мета роботи полягає у систематизації прикрас доби пізньої бронзи з території України, вивченні особливостей вбрання населення різних регіонів України та можливостей використання прикрас у якості історичного джерела.
Завданням роботи є: 1) розробка детальної типології прикрас доби пізньої бронзи з території України; 2) встановлення ареалів типів прикрас; 3) розгляд можливостей прикрас як джерела для реконструкції вбрання населення України доби пізньої бронзи.
Види джерел: археологічні (звіти, архівні та фондові зібрання, монографії, публікації), географічні (топографічні та ландшафтні карти, довідкова література), природничі (антропологічні визначення, результати датування методом 14С), етнографічна література.
Наукова новизна. У роботі вперше зведена воєдино інформація практично про всі прикраси доби пізньої бронзи, що походять з території України. Значна частина цієї інформації не публіковалася і одержана в результаті обробки архівних матеріалів та музейних колекцій, а багато які речі було опубліковано або давно, або в малодоступних виданнях, що також виводить їх з поля зору широкого кола дослідників. Зображення багатьох виробів при публікаціях та перепублікаціях сильно перекручені, що призвело до необхідності підбора найбільш достовірних з них. В роботі розроблена типологія прикрас доби пізньої бронзи України. Зібрано інформацію про всі закриті комплекси (поховання), в яких були знайдені прикраси, та зроблено спробу відтворити елементи костюмного комплексу давнього населення України на підставі взаємосполучення та розміщення прикрас у похованнях. Розглянуто костюмний комплекс населення різних регіонів України в різні періоди доби пізньої бронзи, виокремлено етнографічні особливості різних культурних утворень; простежено взаємозв’язок між регіонами на підставі особливостей вбрання.
Методи дослідження. У основу роботи покладено типологічний метод. Для складання типології створено комп’ютерний банк даних пам’яток і комплексів, де знайдені прикраси. При визначенні ареалів розповсюдження різних типів застосовано метод картографування. При датуванні комплексів враховано результати радіовуглецевого методу. Для етнографічного районування задіяний типокомплексний метод.
Практичне значення одержаних результатів полягає в зборі фактажу та супроводі його докладними та достовірними відомостями, які у комплексі утворюють фундамент для написання аналітичних наукових праць, пов’язаних як з вбранням чи костюмом, так і з релігійними, соціальними, статево-віковими відмінностями населення України доби пізньої бронзи, а також при написанні узагальнюючих робіт з давньої історії України та Східної Європи.
Особистий внесок здобувача. В результаті опрацювання наукової літератури та архівних джерел, обробки музейних колекцій, автором складена база даних прикрас доби пізньої бронзи України та розроблена їх типологія. Частина цих матеріалів опублікована. В статтях присвячених публікації бронзових прикрас із фондів Національного музею історії України та здійснених у співавторстві з С.Д.Лисенком і С.В.Діденком, авторові належить обробка архівної документації музею та підбір аналогій до публікуємих речей. Впродовж 1993-2005 рр. автор приймає участь в розкопках багатошарового могильника Малополовецьке-3, в ряді поховань якого виявлені бронзові прикраси тшинецького культурного кола. У публикаціях цих комплексів, виданих у співавторстві з С.Д.Лисенком, автором здійснений опис прикрас.
Апробація результатів дослідження здійснена у доповідях на наукових конференціях у Києві (1998, 2000, 2001, 2002, 2004, 2005), Луганську (2002), Львові (1999), Москві (2003), Одесі (1998, 2002), Переяславі-Хмельницькому (1996), Ростові-на-Дону (1998), Самарі (1998), Санкт-Петербурзі (2002), Тирасполі (2002), Фастові (2005), Харкові (1999, 2001), Чернівцях (1998), а також на засіданнях Відділу археології енеоліту – бронзового віку Інституту археології НАН України.
Публікації. Основні результати дисертації викладено в 10 наукових публікаціях, в тому числі 3 – у фахових виданнях, 7 - у збірниках наукових праць та матеріалах конференцій.
Структура та обсяг. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків (загалом 189 стор.), списку літератури (328 найменувань), архівних джерел (95 найменувань), 3 додатків (каталог прикрас за типами; алфавітний каталог пам’яток; таблиця взаємозустрічаємості категорій прикрас у похованнях), 127 таблиць ілюстрацій. Загальний обсяг роботи - 543 сторінок.
ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми та практичне значення роботи, визначено об’єкт, предмет, мету, основні завдання, наведені методи дослідження.
Розділ 1. Історія вивчення прикрас доби пізньої бронзи на території України. Методи дослідження
Історіографія. Історія польових досліджень території сучасної України почалася ще в 19 ст. Розвиток археологічної науки пройшов шлях від збирання викладачами університетів та аматорами інформації про випадкові знахідки старожитностей і накопичування колекцій (Kirkor, 1878; Древности Поднепровья, 1899; Каталог XI АС, 1899; Каталог Тарновского, 1898; Каталог XII АС, 1902) до спеціальних наукових археологічних досліджень з публікацією їх результатів у фахових виданнях (Бобринский, 1887; 1894; 1901; Антонович, 1895; 1901; Bydlowski, 1905). Кількість публікацій значно зростає у 20-х рр. 20 ст., що обумовлено як впорядкуванням вже існуючих артефактів, так і здобуттям нових (Kozłowski, 1928, 1939; Tallgren, 1926; Kostrzewski, 1924, 1926, 1928, 1928а, 1930; Sulimirski, 1931, 1936, 1936а, 1939, 1968; Гамченко, 1925; Фабріциус, 1927; Добровольський, 1929, 1930, 1950; Козловська, 1930).
В повоєнні роки розкопки та дослідження продовжуються (Лагодовська, 1948; Лагодовская, Захарук, 1956; Артамонов, 1955; Смирнова, 1957; Рыбалова, 1961; Тереножкин, 1964; Сымонович, 1966; Лесков, 1967; Свешников, 1968). З 70-х рр. у зв’язку з величезною кількістю новобудов, значно збільшилися масштаби польових досліджень, що викликало необхідність переосмислення, узагальнення та аналізу накопичених за весь час матеріалів (Березанская, 1972; 1974; 1976; 1982; 1985, 1986; Отрощенко, 1975; Черных, 1976; Шарафутдинова, 1982, 1986; 1987; Березанська, Лобай, 1994). Кількість знайдених прикрас поповнюється і в останні роки (Шишкін, Лисенко, 1996; Лысенко, Лысенко, 2001; Березанская, Гошко, Самолюк, 2004).
Проблема більш пильного і детального розгляду всіх прикрас доби пізньої бронзи України назріла вже давно. Наявні роботи, які торкаються прикрас, розглядають або лише одну категорію речей, або прикраси однієї культури чи певної території (Островерхов, 1985; Ślusarska, 2003; Лесков, 1965; Swiesznikow, 1967; Тереножкин, 1976; Отрощенко, 1975; 1986; Ванчугов, 1990; Otroščenko, 1998; Áерезанская, 1999; Otroshchenko, 2003). Типології, що вже були запропоновані різними авторами для східнотшинецької культури (Березанская, 1972), для культури багатоваликової кераміки (Вангородска, 1987), для сабатинівської культури (Шарафутдинова, 1987), або в контексті всіх металевих виробів південного-заходу СРСР (Черных, 1976), не містять всіх категорій та типів прикрас цього періоду.
Методи дослідження. В основу роботи покладено типологічний метод дослідження, який, за В.О.Городцовим, полягає у класифікації речей за категоріями, групами, відділами та типами (Городцов, 1927, с.16-17; Генинг и др., 1990, с.29). Для складання типології всі прикраси пізньобронзового часу з території України розділено на категорії, які об’єднуються за уявним призначенням. У деяких випадках виділено групи за матеріалом. В межах категорій чи груп прикраси згруповано у відділи за загальною для кількох типів ознакою. Відділи за набором ознак розділено на типи, всередині яких за необхідності виокремлено варіанти. При складанні комп’ютерної бази даних враховано археологічні матеріали з 337 поховань, 13 скарбів, 22 поселень та більш як 50 випадкових знахідок. Для встановлення ареалів розповсюдження різних типів залучено метод картографування. При датуванні комплексів використано типологічний та радіовуглецевий методи. З метою проведення етнографічного районування застосовано типокомплексний метод.
Розділ 2. Шпильки, браслети та гривні
Поділ прикрас пізньобронзового часу з території України за спільністю форми та призначенням дозволів виділити такі категорії як шпильки, браслети, гривні, фібули, підвіски, кільця, персні, бляхи, гудзики, намистини, кулони та підвіски-амулети. Найбільш значущими з них є шпильки, браслети та гривні. Більшість цих речей можуть бути підставою для визначення культурної належності комплекса та його датування.
2.1. Шпильки. На розглянутій території враховано відомості про 169 шпильок (146 бронзових і 23 кістяних), з яких 59 знайдені у похованнях або культурному шарі могильників, 6 – у скарбах, 61 виявлена при розкопках поселень, а 43 знайдені випадково або не мають точних даних про характер пам’ятки. Крім того, враховано 7 ливарних форм для виготовлення шпильок. Шпильки розглянуті за групами: металеві (5 відділів, 26 типів) та кістяні (5 типів).
Шпильки з пластинчастою голівкою. Шпилька бородинського типу - 1 екз. з Бородинського скарбу (Північно-Західне Причорномор’я), датується 17-16 ст. до н.е. Шпильки з пластинчастою ромбовидною голівкою - 6 екз. (1 – Лісостепове Подністров’я, 3 – Подніпров’я, 1 - Північно-Західне Причорномор’я , 1 – Нижнє Подніпров’я), датуються 16-15 ст. до н.е. Шпилька з пластинчастою трикутною голівкою - 1 екз. із Івання (Волинь), може бути датована 16-15 ст. до н.е. Шпилька з пластинчастою трикутною голівкою лужицького типу - 1 екз. із Вишенок ( Подніпров’я), може бути датована 12-11 ст. до н.е. Шпилька з пластинчастою трикутною голівкою із зігнутими кутами - 1 екз. із Струмка (Північно-Західне Причорномор’я), походить із шару поселення сабатинівської культури та може бути датована в межах 15-13 ст. до н.е.
Шпильки із плоскою литою голівкою. Шпильки з кільцевидною голівкою - 36 шпильок (7 – Лісостепове Подністров’я з урахуванням Прута та верхів’їв Стиру, 22 – Середнє Подніпров’я, 1 – Північно-Західне Причорномор’я, 4 – Нижнє Подніпров’я, 1 – Крим, 1 – Сіверськодонеччина) та 3 негативи на ливарних формах (всі з Нижнього Подніпров’я). Такі шпильки з’являються ще у 13 ст. до н.е. та найбільш поширюються у 12-11 ст. до н.е. Шпильки гордіївського типу з маленькою кільцевидною голівкою та 3-4-ма кільцевими валиками - 5 екз. (4 – Лісостепове Побужжя, 1 – Подніпров’я), датуються 15-12 ст. до н.е. Шпилька з голівкою у вигляді бокового вушка - 1 екз. (Лісостепове Подністров’я), походить із шару поселення культури Ноа Островець та може бути датована в межах 15-13 ст. до н.е.
Шпильки із об’ємною литою голівкою. Шпильки із кулястою голівкою - 9 екз. та 4 негативи на ливарних формах. Поділені на 2 варіанти: варіант 1 – із кулястою голівкою без отвору (5 екз. із Лісостепового Побужжя); варіант 2 – із кулястою голівкою із наскрізним отвором (1 - Північно-Західне Причорномор’я, 3 екз. та ливарні форми - Нижнє Подніпров’я). Варіант 1 датується 15-12 ст. до н.е., варіант 2 – 13-11 ст. до н.е. Шпилька з масивною підокругло-біконічною голівкою, багато орнаментована - 1 екз. із Грушок (Лісостепове Подністров’я), датується 13-11 ст. до н.е. Шпилька із конічною голівкою - 1 екз. із Івання (Волинь), датується 15 ст. до н.е. Шпильки із конічною голівкою та вушком - 3 екз. ( Подніпров’я), датуються 12-11 ст. до н.е. Шпильки з грибовидною голівкою - 9 екз. Виділені 2 варіанти: варіант 1 – з грибовидною голівкою та отвором в ній (5 – Лісостепове Подністоров’я, 1 – Волинь); варіант 2 – з грибовидною голівкою та вушком (1 – Волинь, 2 – Подніпров’я). Датуються 16-15 ст. до н.е. Шпилька з маленькою напівсферичною голівкою та косим отвором в ній - 1 екз. (Північно-Західне Причорномор’я), датується 13-12 ст. до н.е. Шпильки з голівкою у вигляді кільцевого виступу та косим отвором в ній - 2 екз. (Лісостепове Подністоров’я), походять з поселення культури Ноа Магала та можуть бути датовани в межах 15-13 ст. до н.е. Шпильки із Т-подібною циліндричною пустотілою голівкою - 2 екз. (Лісостепове Подністоров’я). Походять з поселення культури Ноа Магала та можуть бути датовани в межах 15-13 ст. до н.е. Шпильки кобанського типу - 2 екз. (1 – Подніпров’я, 1 – Нижнє Подніпров’я), датуються 12-11 ст. до н.е.
Шпильки із перехрестям на стрижні (“ноїчні”). Шпильки із об’ємною литою голівкою та 4-ма виступами на стрижні - 6 екз. Поділені на 3 варіанти: варіант 1 – з грибовидною голівкою (4 - Лісостепове Подністоров’я); варіант 2 – з грибовидною голівкою, нижня частина якої плавно переходить у верхню частину стрижня (1 - Нижнє Подніпров’я); варіант 3 – з підсферичною голівкою (1 - Лісостепове Подністоров’я). Датуються 14-12 ст. до н.е. Шпильки із об’ємною литою голівкою та 3-ма виступами на стрижні - 3 екз. (Середнє Подніпров’я), датуються 12-11 ст. до н.е. Шпилька із продольно проколотою голівкою, що розширюється догори, та 4-ма виступами біля її основи - 1 екз. із Івання (Волинь), датується 15 ст. до н.е. Шпильки-жезли із біконічною пустотілою голівкою та хрестоподібним перехрестям - 4 екз. (2 – Лісостепове Побужжя, 2 – депаспортизовані), датуються 13 ст. до н.е.
Шпильки з голівкою, сформованою із верхньої частини стрижня. Шпильки з розклепаною голівкою з отвором - 2 екз. (1 - Лісостепове Подністоров’я, 1 - Крим), можуть бути датовані 12-11 ст. до н.е. Шпильки з петельчастою голівкою - 46 екз. (11 – Лісостепове Подністров’я, 3 – Волинь, 12 – Середнє Подніпров’я, 1 – Лісостепове Побужжя, 1 – Верхнє Подніпров’я, 8 – Північно-Західне Причорномор’я, 10 – Нижнє Подніпров’я). Такі шпильки з’являються ще у 15 ст. до н.е., але найбільш поширюються у 12-11 ст. до н.е. Шпильки з голівкою у вигляді спірального щитка - 2 екз. (Волинь). Датуються 16-15 ст. до н.е. Шпильки типу Грем’яче - 2 екз. (Середнє Подніпров’я). Датуються 12-11 ст. до н.е. Шпильки кіпрського типу - 3 екз. (2 – Лісостепове Подністров’я, 1 – Лісостепове Побужжя). Можуть бути датовані 15-13 ст. до н.е.
Кістяні шпильки. Кістяні шпильки з лопаткоподібною голівкою - 16 екз. Виділені 2 варіанти: варіант 1 – без отвору (1 – Лісостепове Подністров’я; 2 – Середнє Подніпров’я); варіант 2 – з отвором (4 – Лісостепове Подністров’я; 1 – Волинь, 1 – Лісостепове Побужжя, 6 – Нижнє Подніпров’я, 1 – Крим). Такі шпильки на пізньобронзових пам’ятках з’являються у 15 ст. до н.е., але найбільш поширюються у 12-11 ст. до н.е. Кістяна шпилька з невеликою подромбічною голівкою - 1 екз. із поселення культури Ноа Магала (Лісостепове Подністров’я). Кістяна шпилька із головкою, що косо розширюється до верху та косо проколота - 3 екз. із поселення культури Ноа Магала. Кістяні шпильки з 4-ма виступами на стрижні - 2 екз. на пам’ятках культури Ноа (Лісостепове Подністров’я). Кістяна шпилька з вушком на стрижні - 1 екз. із поселення культури Ноа Магала (Лісостепове Подністров’я). Останні 4 типи шпильок можуть бути продатовані 14-12 ст. до н.е.
2.2. Браслети. Кількість розглянутих браслетів дорівнює 136, з яких 4 виявлені при розкопках поселень, 22 знайдені випадково, 87 – в похованнях, 23 – входили у склад скарбів. Браслети поділені на 8 відділів і 16 типів.
Браслети з кінцями що трохи не сходяться або трохи заходять один за одний. Враховано 29 екз. (7 – Лісостепове Подністров’я, 2 – Лісостепове Побужжя, 2 - Північно-Західне Причорномор’я , 12 – Нижнє Подніпров’я, 3 – Крим, 3 - Сіверськодонеччина). Датуються 15-11 ст. до н.е.
Багатоспіральні браслети. Багатоспіральні браслети овальні у перетині - 2 екз. зі скарбу з Олександрівки (Нижнє Подніпров’я). Датуються 18-17 ст. до н.е. Багатоспіральні браслети круглі у перетині - 6 екз.; всі походять з лісостепового Побужжя. Датуються 14-13 ст. до н.е. Багатоспіральні браслети підтрикутні у перетині - 7 екз. (3 – Волинь, 4 – Середнє Подніпров’я). Датуються 15 ст. до н.е. Багатоспіральні браслети сегментовидні у перетині - 25 екз. (17 – Волинь, 4 – Середнє Подніпров’я, 3 – Лісостепове Побужжя, 1 - Крим). Датуються 15-13 ст. до н.е. (за винятком браслета в 1,75 оберти із Криму, що відноситься до білозерської культури та датується 12-11 ст. до н.е.). Багатоспіральний браслет із широкої пластини з нервюрою - 1 екз. з Кам’янки Бузької. Датується 16-15 ст. до н.е. Двоспіральні браслети з широкої пластини лужицького типу - 7 екз. Всі вони походять із Середнього Подніпров’я. Датуються 12-11 ст. до н.е.
Браслети зі спіральними щитками. Одновиткові браслети зі спіральними щитками. Враховано 16 екз. (8 – Волинь, 8 – Середнє Подніпров’я). Датуються 15 ст. до н.е. Багатоспіральні браслети зі спіральними щитками - 4 екз. (1 – Лісостепове Подністров’я, 1 – Волинь, 2 – Лісостепове Побужжя). Датуються 16-13 ст. до н.е. Браслети з вузької пластини зі спіральними щитками - 6 екз. (2 – Лісостепове Подністров’я, 4 – Сіверськодонеччина). Датуються 15-14 ст. до н.е.
Цільнолиті браслети. Овальні цільнолиті браслети - 3 екз. (1 – Волинь, 1 – Середнє Подніпров’я, 1 – Лісостепове Побужжя). Датуються 13 ст. до н.е. Круглі цільнолиті браслети. Враховано 9 виробів (1 – Середнє Подніпров’я, 6 – Північно-Західне Причорномор’я, 2 – Нижнє Подніпров’я) та 3 негативи на ливарних формах (1 – Північно-Західне Причорномор’я, 2 – Нижнє Подніпров’я). Датуються другою пол. 13–11 ст. до н.е. Круглий цільнолитий браслет стрічковий у перетині - 1 екз. з Авраамівського скарбу. Датується 13-11 ст. до н.е.
Литі браслети із розімкненими кінцями. Литі браслети з кінцями, що сходяться або трохи не сходяться - 8 виробів (4 – Лісостепове Подністров’я, 4 – Нижнє Подніпров’я). Датуються 13-11 ст. до н.е. Круглі масивні литі браслети з кінцями, що сходяться - 5 екз. Всі документовані речі походять із Лісостепового Подністров’я. Датуються 14-13 ст. до н.е. Овальні масивні литі браслети - 3 екз. із Лісостепового Подністров’я. Виділено 2 варіанти. Варіант 1 - браслети із заокругленими кінцями (Комаров, Грушки); варіант 2 – браслет із копитоподібними кінцями з Грушок. Браслет з Комарова датується 16 ст. до н.е., браслети з Грушок - 13-11 ст. до н.е. Овальні браслети трикутні у перетині із копитоподібними кінцями - 3 екз. із Нікопольського скарбу (Нижнє Подніпров’я). Датуються 16-14 ст. до н.е.
В останні 3 відділи виділено рідкісні для України вироби. Браслети манжетоподібні гофровані - 2 екз. з Гордіївки (Лісостепове Побужжя). Датуються 15-14 ст. до н.е. Браслет кобанського типу - 1 екз. із Трипілля (Середнє Подніпров’я). Датується 12-10 ст. до н.е. Шумливі “браслети” - 2 екз. з Гордіївки (Лісостепове Побужжя). Датуються 15-14 ст. до н.е.
2.3. Гривні. Гривень враховано лише 14 екз., усі вони знайдені у похованнях. Виділено 2 відділа, останній з яких складається з 2 типів.
Гривні зі спіральними щитками - 11 екз. (1 – Лісостепове Подністров’я, 3 – Волинь, 6 – Середнє Подніпров’я, 1 – Лісостепове Побужжя). В окремий варіант виділено гривну яхнівського типу із гаком в 0,5 оберти замість щитка (Середнє Подніпров’я). Датуються 16-15 ст. до н.е.
Гривні з маленькими гачками на кінцях. Враховано 2 екз. Виділені 2 варіанти: варіант 1 – гладка (Сіверськодонеччина); варіант 2 – перевита (Нижнє Подніпров’я). Датуються 18-17 ст. до н.е.
Розглянуті у розділі категорії прикрас на території України охоплюють весь пізньобронзовий період, однак різні типи тяжіють до різних регіонів та різних хронологічних горизонтів доби пізньої бронзи. Відразу впадає у вічі, що переважна більшість розглянутих речей походить із Правобережжя. До початку доби пізньої бронзи відносяться поодинокі прикраси бабинської культури (шпилька бородинського типу, 2 багатоспіральні браслети овальні у перетині, 2 гривні з маленькими гачками). Найбільша кількість металоємких шпильок, браслетів та гривень датується розвиненим етапом доби пізньої бронзи та відноситься до різних груп тшинецького культурного кола (ТКК) і, в меншій мірі, до культурного кола Ноа-Сабатинівка. Наприкінці доби пізньої бронзи серед різних культурних утворень Правобережжя зовсім зникають шийні гривні, характерними стають невеликі прості шпильки та браслети, зокрема шпильки із кільцевидною та петельчастою голівкою, одновиткові браслети. Картографування пам’яток, на яких знайдені розглянуті речі, дозволяє реконструювати “торгівельні” зв’язки та вектори міграцій населення України за доби пізньої бронзи.
Розділ 3. Фібули, підвіски, кільця, бляхи, гудзики, намистини та пронізі
Розглянуті у цьому розділі прикраси, як правило менш масивні, але деякі з них теж можуть прислужитися для визначення культурно-хронологічної належності комплексу. Виявилось, що не всі категорії прикрас можна чітко розрізнити одна від одної. Тому ці категорії були об’єднані (кільця та кільця-підвіски; бляхи та гудзики тощо).
3.1. Фібули. На території України враховано 18 фібул пізньобронзового часу, з яких 13 знайдені у похованнях або на зруйнованому могильнику, 5 – зберігаються в музеях або опубліковані без подробиць умов знаходження. Виділено 3 типи фібул. Двощиткові фібули - 7 екз. (4 – Волинь, 3 – Середнє Подніпров’я). Датуються 16-15 ст. до н.е. Смичкові фібули - 8 екз. з пам’яток західного ареалу білозерської культури (3 – Північно-Західне Причорномор’я, 4 – Нижнє Подніпров’я, 1 – Крим). Датуються 12-11 ст. до н.е. Масивні смичкові фібули кобанського типу - 3 екз. з Трипілля (Середнє Подніпров’я). Датуються 12-11 ст. до н.е.
3.2. Кільця, персні та кільця-підвіски. З врахованих 217 кілець (у тому числі 7 кістяних) 190 знайдені в похованнях, 17 – на зруйнованих могильниках, 5 – на поселеннях та ще 5 – випадкові знахідки. Виділяються 2 групи кілець – металеві (бронзові та, рідше, золоті) та кістяні. Металеві кільця поділені на 8 відділів, 2 з яких поділені кожен на два типи: 1) кільця-підвіски з кінцями, що не сходяться або трохи заходять один за одний (з дроту та з вузької пластини); 2) багатоспіральні кільця-підвіски; 3) персні зі спіральними щитками (одно- та багатовиткові); 4) кільця-підвіски з подвійного дроту; 5) цільнолиті кільця; 6) кільце з шишечками; 7) кільце з канелюрами; 8) жолобчасті кільця-підвіски. Деякі з цих виробів використовувались як наперсні прикраси, другі – як скроневі, треті могли прикрашати різні елементи одягу. Більшість кілець має широке датування та не є культурновизначальними. Виняток складають кільця з подвійного дроту, зафіксовані лише на пам’ятках комарівської та волинської груп ТКК, та жолобчасті кільця, виявлені лише на пам’ятках білозерської культури. Багатоспіральні кільця (в т.ч. із спіральними щитками) також тяжіють до ТКК. До розвиненого етапу доби пізньої бронзи відносяться персні із спіральними щитками, виявлені на пам’ятках і ТКК, і зрубної культури.
3.3. Підвіски. Доволі складною виявилась категорія підвісок: сюди увійшли всі вироби, які могли підвішувати до будь-чого (одягу, головного убору, інших прикрас тощо). Враховано 185 речей та 7 ливарних форм, з яких у похованнях знайдено 131, в культурному шарі могильників – 19, на поселеннях – 17 та 2 негативи з обох сторін ливарної матриці; у скарбах виявлено 6 речей та 5 матриць, випадкових знахідок – 12. Категорія поділена на 7 відділів, два з яких складаються з 6 та 11 типів: 1) скроневі підвіски (білогрудівського типу; спіральні щитки-підвіски; калачикоподібні; з закрученими у пружини кінцями; окуляроподібні; верболисті); 2) пластини-підвіски (ажурні у вигляді литої трикутної рамки з кільцями по кутах; сокироподібні; підтрикутні з одним кільцем; підтрикутні або трапецієподібні із закрученим в трубочку верхнім кутом; трапецієподібна з гачком; підпрямокутні; у формі кільця з хрестом у середині; місяцеподібні; підтрикутні із загнутими кінцями; листоподібні; дископодібна платівка-медальон); 3) серпоподібні; 4) хрестоподібні; 5) дзовоноподібні; 6) лобойківського типа; 7) литі трикутні з рельєфним орнаментом. Найбільш культурно та хронологічно значимими є такі типи підвісок: підвіски білогрудівського типу, більша частина яких знайдена на пам‘ятках заключного етапу груп ТКК Лісостепового Побужжя та Середнього Подніпров’я, а також білозерської культури; калачикоподібні підвіски, притаманні зрубній культурі; верболисті, що є пережитками пізньошнурових культур; сокироподібні, що є характерним виробом сабатинівської культури; місяцеподібні, пов’язані із впливом на Лісостепове Подністоров’я культури Отомань; дзовоноподібдні підвіски, притаманні білозерській культурі.
3.4. Бляхи та гудзики. Враховано 18 металевих блях і гудзиків та 1 ливарна форма для їх відливки, 7 з яких походять з поховань, 3 - з культурного шару могильників, 3 – з поселень та 2 не мають подробиць умов знаходження. Всі ці речі походять з Правобережжя (враховуючи лівий берег долини Дніпра). Окремо виділено 6 кістяних виробів, знайдених у похованнях.
3.5. Намисто та пронизки. Враховано більш як 2,5 тис. намистин та пронизок різних типів, більшість з яких походить з поховань. Крім того врахована ливарна форма для відливки 6 намистин. За сировиною намистини поділені на 7 груп: 1) металеві; 2) скляні та пастові; 3) бурштинові; 4) кам’яні та мергелеві; 5) із стулок черепашок; 6) кістяні; 7) глиняні. Слід відмітити, що значна кількість намистин у вбранні характерна для пам’яток білозерської культури, а також для елітних поховань бабинської культури (Андріївка, Новоолександрівка, Соколово) та гордіївсько-білогрудівської групи ТКК (Гордіївка). В більшості випадків, за винятком дво- та трирожкових намистин бабинської культури, самі по собі намистини різних форм не є культурно або хронологічно визначальною ознакою.
3.6. Кулони та підвіски-амулети. Враховано 64 вироби, з яких 62 знайдені у похованнях, а 2 - в культурному шарі поселень. Більшість цих речей є індивідуальними виробами і самі по собі не несуть культурного та хронологічного навантаження. Однак слід зазначити, що більшість підвісок та амулетів із кісток та зубів тварин пов’язана із пам’ятками бабинської культури, а кулони з напівдорогоцінного каміння та підвіски із просвердлених стулок черепашок притаманні білозерській культурі.
На відміну від розглянутих у попередньому розділі шпильок, браслетів та гривень, які є характерною ознакою Правобережжя, прикраси, про які йдеться у розділі, охоплюють всю територію України. Якщо на Правобережжі, на пам’ятках ТКК та Ноа-Сабатинівки, вони в більшості випадків лише доповнюють масивні вироби, розглянуті у розділі 2, то для Лівобережжя саме дрібні прикраси є основою костюмного комплексу бабинської та зрубної культур. Визначальну роль відіграють вони і в костюмі населення білозерської культури.
Не всі категорії прикрас, що трапляються на суміжних територіях, притаманні пізньому бронзовому віку України. Так, тут відсутні бронзові пояси. Не знайшло підтвердження використання діадем.
Розділ 4. Прикраси у поховальному вбранні
Розглянуто можливість використання прикрас в якості джерела для реконструкції вбрання населення України доби пізньої бронзи. Найбільш надійну інформацію для цього дає взаємосполучення категорій прикрас у закритих комплексах – похованнях – та їх взаєморозташування відносно скелета. Однак слід застерегти, що в багатьох випадках ми можемо мати справу не з поховальним вбранням померлого, а з супроводжуючим (в межах могили) або супутнім (за межами ями чи в насипу) інвентарем (Смирнов, 1997, с.31-32).
4.1. Взаємосполучення прикрас у закритих комплексах. Враховано інформацію про 298 поховань доби пізньої бронзи, що містили прикраси. З них 176 поховань містили лише якусь одну категорію прикрас; серед них масивні прикраси (шпильки, браслети, гривні) знайдені лише у 25 похованнях, а в інших зафіксовані тільки різноманітні підвіски, кільця, бляхи, намистини та амулети. Серед масивних прикрас найбільш рідко у похованнях трапляються шийні гривні; далі йдуть браслети та шпильки.
Шийні гривні знайдено у 12 похованнях. В 4 похованнях разом з ними було виявлено браслети та шпильки; в 2 – шпильки; в 2 - лише браслети; в 1 – двощиткова фібула; в 1 - калачикоподібні підвіски; в 2 випадках виявлено лише гривні. Лише в 2 похованнях знайдено по 2 гривні (Малополовецьке, п.1, 68). Шпильки знайдено в 52 похованнях. Серед них в одному – 4, в 6 – по 2, тому використання більш ніж однієї шпильки у вбранні можна вважати винятковим. 2 поховання містили тільки шпильки та гривні. В 16 похованнях разом із шпильками виявлені браслети, з них в 4 випадках разом із гривнями. В 5 похованнях зі шпильками та браслетами знайдено персні або кільця, а також підвіски та намисто (Комарів, к.8 – разом з гривнею; Гордіївка, к.6, 16, 24; Сивашівка, к.10, п.2). Ще в одному похованні (Чоботарка) разом із 2 шпильками та 2 браслетами знайдено 2 багатоспіральних кільця. Чотири поховання, що містили одразу шпильки, браслети та персні або кільця, належать до гордіївсько-білогрудівської групи ТКК (Гордіївка, Чоботарка), 1 – до комарівської групи ТКК (Комарів), 1 – до білозерської культури (Сивашівка); останнє поховання є найбільш бідним серед поховань, що містили 5 та більше категорій прикрас. В 1 похованні білозерської культури (Верхня Хортиця, п.45) разом із 2 шпильками та 2 браслетами знайдено 2 підвіски та 2 пронизки; в 1 похованні разом із шпилькою та браслетом знайдено намистину (Степовий, к.5, п.2). В 21 похованні шпильки знайдено лише з дрібними прикрасами; в 13 – лише шпильки. Браслети виявлено у 42 похованнях, в 18 випадках – разом із шпильками (12), гривнями (2) шпильками та гривнями (4). В 15 похованнях разом із браслетами знайдено лише дрібні прикраси, в 9 – лише браслети. В 3 похованнях волинської та києво-черкаської груп ТКК знайдено по 4 браслета (Скурч; Івання, к.2, п.1; Малополовецьке, п.1); у всіх цих похованнях присутня пара багатоспіральних браслетів, а в Малополовецькому та Іванні – по парі браслетів зі спіральними щитками (останні поховання містили також шпильки та гривні). В 20 похованнях виявлено по 2 браслети.
Фібули знайдено в 9 похованнях (1 – з гривнею, 1 – з браслетом). Персні, кільця та кільця-підвіски походять з 98 поховань, в 25 – в комплексі з масивними прикрасами (1 – із шпилькою, гривнею та браслетом, 5 – зі шпильками та браслетами; 12 – із шпильками; 7 – з браслетами). Підвіски знайдено у 63 похованнях (в 13 – із масивними прикрасами). Бляхи та гудзики виявлені в 11 похованнях (лише 1 раз із шпилькою). Намистини та пронизки походять із 130 поховань (1 – зі шпилькою, гривнею та браслетом, 6 – з шпильками та браслетами; 12 – із шпильками; 8 – з браслетами). Кулони та підвіски-амулети знайдені у 33 похованнях (1 – із шпилькою та браслетами; 4 – із шпилькою; 2 – з браслетами)
4.2. Місцезнаходження прикрас у похованні. Для реконструкції вбрання найбільш важливим є розташування прикрас, що знаходяться безпосередньо біля скелета і, відповідно, могли бути елементами поховального одягу.
Шпильки, частіш за все, фіксуються в районі грудної клітини, шиї або плеча; в двох випадках поряд із шпильками знаходилися підвіски та пронизки. Таке розташування дає змогу припустити, що їх використовували для зашпилювання наплічного одягу. Значно рідше шпильки знаходять в районі черепа; в цих випадках вони могли використовуватися для зашпилювання зачіски. Ще більш рідким є розташування шпильок в районі пояса та кісток ніг. Браслети у похованнях фіксувалися переважно на кістках рук, між зап’ястям та ліктем. Багатоспіральні браслети знайдені на зап’ясті в 6 похованнях (в 3 випадках - на обох руках). Так само були зафіксовані і пластинчасті браслети із спіральними щитками та браслети із кінцями, що не сходяться. Діаметри цих браслетів відповідають саме розміру зап’ястя. Достовірні данні про використання браслетів із спіральними щитками відсутні. Й.Костжевський пише, що в Кустовцях вони були знайдені на плечах (плечових кістках). Випадки фіксації таких браслетів на ногах також достовірно не документовані, так само, як і багатоспіральних браслетів із спіральними щитками. Те, що більшість браслетів із спіральними щитками парні, є безсумнівним свідченням того, що їх носили на кінцівках; діаметри цих прикрас відповідають обхвату руки в районі плеча. При з’ясуванні місця гривень зі спіральними щитками у поховальному вбранні встановлено, що деякі з них могли використовувати не тільки як шийну прикрасу, а й як парну (тобто ручну чи ніжну). Гривні з гачками на кінцях знайдені на шиї та на рівні грудної клітини похованих.
Двоспіральну фібулу з Дитиничів знайдено на поясі (?) скорченого скелета; в петельку була вставлена маленька цвяхоподібна шпилька. Більш документованим є використання смичкових фібул – у більшості випадків вони знайдені в районі грудної клітини та шиї, отже, використовувалися для зашпилювання наплічного одягу. Місце розташування перснів, кілець, підвісок, блях, гудзиків, намистин у похованнях різне. У 7 випадках кільця та персні знайдено серед фаланг пальців, або безпосередньо на одній з них; однак більшість кілець знайдено в районі черепа та шиї, що дозволяє бачити в них скроневі прикраси-підвіски. В районі черепа зазвичай розташовані і інші скроневі підвіски (білогрудівського типу, калачекоподібні, верболисті). Деякі підвіски могли використовуватися в якості шумливих прикрас, що кріпилися до голівки шпильки (на зразок прикраси з Солонців). Намистини в переважній більшості зафіксовані в районі грудної клітини, шиї та черепа і могли використовуватися у складі намиста або для вбрання волосся. Іноді намистини фіксуються біля рук; ці низки могли використовуватися в якості браслетів (на могильнику Запорожець низки намистин зафіксовані на обох зап’ястях похованого). Кулони та підвіски-амулети, переважно, входили до складу шийного намиста.
Розділ 5. Етнографічне районування України доби пізньої бронзи за прикрасами
Дослідники давнього одягу відмічають, що він складає значну частину традиційної народної культури. Тому прикраси як елемент одягу можна використати не тільки для реконструкції вбрання, але й як етнографічне, а, відповідно, й історичне джерело.
На підставі наявності у похованнях доби пізньої бронзи різних категорій прикрас та їх взаємосполучення, можна виділити два головні масиви використання різних категорій прикрас при проведенні поховального обряда: Західний (“Правобережний”) та Східний (“Лівобережний”). Спостереження, одержані при дослідженні інвентаря поховань підтверджуються при залученні речей із скарбів, поселень та випадкових знахідок, багато типів яких невідомі у похованнях.
До західного масиву віднесені пам’ятки лісостепових груп тшинецького культурного кола, кола культур Ноа-Сабатинівка, білозерської культури. В Східний масив виділені пам’ятки бабинської та зрубної культур.
Назви масивів достатньо умовні. Так, до західного масиву зараховані не тільки власне правобережні пам’ятки, але й пам’ятки лівого берега долини Дніпра, а для заключного етапу доби пізньої бронзи - й Крима. До східного масиву для перехідного періоду від середньої до пізньої бронзи віднесені комплекси бабинського часу Північно-Західного Причорномор’я та Середнього Подніпров’я. Таким чином, виділені масиви мали тенденцію до змін в часі та відображають, напевно не географічні, а культурні реалії.
В Західному масиві, на Правобережжі, розташовані практично вісі пам’ятки, що містять масивні прикраси: шпильки, браслети, шийні гривні. Саме тут концентруються поховання з багатим набором вбрання, що містять кілька великих металевих прикрас різних категорій. Тільки у західному масиві відмічені поховання, де разом із головними категоріями прикрас, знайдено відразу декілька категорій дрібних (персні, кільця та кільця-підвіски, підвіски різних типів, гудзики, намистини та пронизки, підвіски-амулети). Тільки в західному масиві відомі фібули, як двоспіральні, так і смичкові.
Найбільш яскравими у Правобережному масиві є пам’ятки лісостепових груп ТКК, представлені серією масивних виробів, як з поховальних пам’яток, так і випадковими знахідками. При цьому намічаються дві лінії розвитку костюмного комплексу: більш північна, що охоплює комарівську, волинську та києво-черкаську групи ТКК, та більш південна, представлена гордіївсько-білогрудівською групою. Кожна з північно-лісостепових груп ТКК також має свої особливості у костюмному комплексі завдяки поширенню або переважанню різних типів прикрас.
Масив Ноа-Сабатинівка за презентабельністю поховань з прикрасами значно поступається пам’яткам ТКК, як у кількісному, так і в якісному відношеннях. Для культури Ноа ми можемо оперувати матеріалами лише одного могильника (Островець), а сабатинівська культура взагалі не представлена похованнями з прикрасами. Однак саме з цими культурами пов’язана серія скарбів, що містили прикраси, а також знахідки прикрас на поселеннях та негативи прикрас на ливарних формах красномаяцького осередку металообробки.
До Західного масиву відносяться і задіяні в роботі пам’ятки білозерської культури, на яких знайдені прикраси. При цьому, за асортиментом невиразних шпильок білозерськи пам’ятки подібні могильнику культури Ноа в Островці, за багатством наборів намиста у ряді поховань – Гордіївському могильнику, а бідність та значна кількість рядових поховань з дрібними прикрасами, в яких знайдено лише декілька речей якої-небудь однієї категорії, наближає білозерську культуру до зрубної. При цьому слід відмітити, що в ареалі білозерської культури діяли кардашинський та завадівський осередки металообробки, на негативах ливарних форм яких представлені типи прикрас, які практично не потрапили у поховання.
Східний (лівобережний) масив за кількістю знайдених тут прикрас та якісному складу наборів поховального вбрання значно бідніший за західний. В похованнях взагалі відсутні шпильки; розміщення у похованнях шийних гривень або браслетів є винятковим (3 бабинської та 4 зрубної культур).
Найбільш невиразно за прикрасами виглядають поховання бабинської культури. Тільки в 2 похованнях знайдені гривні (Гнаровське, Відродження 2). Лише 2 комплекси містили браслети, однак вони або тяжіють до долини Дніпра (скарб з Олександрівки), або розташовані у Північно-Західному Причорномор’ї (Градешка). Винятковою є знахідка шпильки з Бородинського скарбу, однак скарб також знайдений у Північно-Західному Причорномор’ї, в регіоні, що здавна знаходився під Карпато-Дунайськими впливами. Лише 3 поховання бабинської культури містили багаті (більше 40 речей) набори намиста. В інших похованнях знайдені, переважно, лише поодинокі дрібні прикраси, переважно кістяні або пастові.
Невиразність бабинського поховального вбрання на Лівобережжі успадковує масив зрубної культури, при цьому набори прикрас на території України схожі як для покровської, так і для бережнівсько-маївської зрубних культур. Масивні прикраси представлені лише браслетами (4 поховання та випадкова знахідка). Дрібні прикраси у похованнях в переважній більшості представлені лише кількома речами однієї категорії.
Яскравість набору прикрас Західного масива та невиразність Східного проявляється ще разючіше внаслідок того, що правобережні лісостепові райони України вивчені доволі слабо (багато комплексів тут виявлені випадково або досліджені ще до війни) на відміну від південно-східних регіонів, де новобудовними експедиціями були розкопані тисячі поховань бабинської та зрубної культур.
Окремий третій (“Північний”) масив, вірогідно, складають культури та культурні групи, в ареалі поширення яких прикраси практично відсутні. До таких можуть бути віднесені культурні утворення півночі та північного-сходу України: групи ТКК Українського Полісся (прип’ятська, сосницька, києво-житомирська), а також бондарихінська культура. Поодинокі знахідки металевих прикрас на територіях цих культурних утворень тяжіють до долин великих річок та можуть бути пов’язані із впливами лісостепових груп ТКК. Ймовірно, на цих територіях прикраси виготовляли з недовготривалих матеріалів, що не збереглися до наших днів.
Висновки
За наявністю у похованнях доби пізньої бронзи різних категорій прикрас та їх взаємосполучень виділено два головні масиви використання різних категорій прикрас при проведенні поховального обряду: Західний (“Правобережний”) та Східний (“Лівобережний”). Спостереження, отримані при дослідженні інвентаря поховань, підтверджуються при залученні речей зі скарбів, поселень та випадкових знахідок.
До західного масиву віднесено пам’ятки лісостепових груп тшинецького культурного кола, кола культур Ноа-Сабатинівка, білозерської культури. В Східний масив виділені пам’ятки бабинської та зрубної культур.
Намічаються дві лінії розвитку костюмного комплексу лісостепових груп ТКК: більш північна, що охоплює комарівську, волинську та києво-черкаську групи ТКК, та більш південна, представлена гордіївсько-білогрудівською групою. Кожна з північно-лісостепових груп ТКК має свої особливості в костюмному комплексі завдяки поширенню або переважанню різних типів прикрас.
Масив Ноа-Сабатинівка за презентабельністю поховань з прикрасами значно поступається пам’яткам ТКК, як в кількісному, так і в якісному відношення. Однак, саме з цими культурами пов’язана серія скарбів, що містили прикраси, а також знахідки прикрас на поселеннях та негативи прикрас на ливарних формах красномаяцького осередка металообробки. Можливо, поховальний ритуал цих культур виключав багатство поховального вбрання.
Поховання білозерської культури за асортиментом невиразних шпильок подібні могильнику культури Ноа в Островці, за багатством наборів намиста у ряді поховань – Гордіївському могильнику, а бідність та значна кількість рядових поховань з дрібними прикрасами наближає білозерську культуру до зрубної.
Східний (лівобережний) масив за кількістю знайдених в ареалах бабинської та зрубної культур прикрас та якісному складу наборів поховального вбрання значно бідніший за західний. В похованнях взагалі відсутні шпильки; розміщення у похованнях шийних гривень або браслетів є винятковим.
Окремий “Північний” масив складають культури та культурні групи, в ареалі поширення яких прикраси практично відсутні. До таких відносяться культурні утворення півночі та північного-сходу України: групи ТКК Українського Полісся (прип’ятська, сосницька, києво-житомирська), а також бондарихінська культура. Ймовірно, на цих територіях прикраси виготовлялися з недовготривалих матеріалів, що не збереглися до наших днів.
СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях:
1) Лысенко С.Д., Лысенко С.С. Исследования на могильнике Малополовецкое-3 в 2000 г. // Археологічні відкриття в Україні 1999-2000 рр. - К., 2001. - С.147-159.
2) Лысенко С.С. Булавки с кольцевидной головкой с территории Украины // Матеріали та дослідження з археології Східної України. - Вип.2. - Луганськ: Вид-во СНУ ім.В.Даля, 2004. - С.291-305.
3) Лысенко С.С. Украшения эпохи поздней бронзы Украины в свете новых исследований // Археологічні дослідження в Україні 2004-2005 рр. - К., 2005. - С.348-355.
Збірники наукових праць та матеріали конференцій:
4) Лысенко С.С. К вопросу о реконструкции костюма населения Северной Украины в эпоху поздней бронзы // Етнічність в історії та культурі: матеріали і дослідження. - Одеса: Гермес, 1998. - С.182-185.
5) Лысенко С.С. К вопросу о браслетах и гривнах поздней бронзы на территории Украины // Проблемы истории и археологии Украины: Тезисы докл. науч. конф. (Харьков, 21-23 октября 1999). – Харьков, 1999. - С.10-11.
6) Лысенко С.С. Многоспиральные браслеты позднебронзового века с территории Украины // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали міжнарод. наук. конф. Секція "Археологія" (17-18 травня 2002, Луганськ). - Луганськ: Вид-во СНУ ім.В.Даля, 2002. - С.112-122.
7) Лысенко С.С. Подвески белогрудовского типа // Музейні читання (Матеріали наук. конф., грудень 2001 р.). - К., 2002. - С.116-125.
8) Лысенко С.С. Место гривен со спиральными щитками в погребальном уборе позднебронзового времени // Изобразительные памятники: стиль, эпоха, композиции. (Материалы тематич. науч. конф., СПб, 1-4 декабря 2004 г).- СПб., 2004.- С.119-122.
9) Лысенко С.С. Булавки с шаровидной головкой позднебронзового времени с территории Украины // Збірка статей на пошану Софії Станіславівни Березанської. - К., 2004. - С.253-268.
10) Лисенко С.Д., Лисенко С.С., Диденко С.В. Шпильки з круглою шляпкою та вушком із зібрання Національного музею історії України // Національний музей історії України: поступ у третє тисячоліття.- К.: НМІУ, 2004. - С.191-196.
АНОТАЦІЇ
Лисенко С.С. Прикраси населення України доби пізньої бронзи. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. - Інститут археології НАН України.- Київ, 2006.
У роботі вперше зведено разом інформацію про всі прикраси доби пізньої бронзи, що походять з України. Розроблено їх типологію. Зібрано інформацію про всі закриті комплекси, в яких були знайдені прикраси, та зроблено спробу відтворити елементи костюмного комплекса давнього населення на підставі взаємосполучення та розміщення прикрас у похованнях. Розглянуто костюмний комплекс населення різних регіонів України в різні періоди доби пізньої бронзи, виокремлено етнографічні особливості різних культурних утворень; простежено взаємозв’язок між регіонами на підставі особливостей вбрання. На підставі наявності у похованнях різних категорій прикрас та їх взаємосполучення у похованнях, виділено 2 головні масиви використання різних категорій прикрас при проведенні поховального обряду: Західний (“Правобережний”) та Східний (“Лівобережний”).
Ключові слова: прикраси, доба пізньої бронзи, костюмний комплекс, етнографічне районування, поховальний обряд.
Lysenko S.S. Decorations of population of Ukraine of Last Bronze Age. – Manuscript.
Thesis for a candidate of science degree, speciality 07.00.04 - archaeology.- The Inststute of Archaeology National Academy of Science of Ukraine.- Kiev, 2006.
Information on the all decorations of population of Late Bronze Age from the territory of Ukraine originated was collected for the first time. A typology has been developed. Information on the all closed complexes containing decorations was collected. An attempt to reconstruct details of costume complex of ancient population was made on basis of the intermeeting and the arrangement of decoration in the graves. The costume complex of population of different regions of Ukraine at different periods of Late Bronze Age was considered. Ethnographical features of different cultural formations was distinguished and an intercommunication between regions was retrace on basis of study of peculiarities of decoration set. Based on the presence in graves of different categories of decorations and their intermeeting, two main massives of spreading of different categories of decorations at the putting of funeral rite were separeted: Western (“Right-Bank”) та Eastern (“Left-Bank”)
Key words: decorations, Last Bronze Age, costume complex, ethnographical division into districts, funeral rite.
Лысенко С.С. Украшения населения Украины эпохи поздней бронзы. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология.- Институт археологии НАН Украины.- Киев, 2006.
В работе впервые сведена воедино информация практически обо всех украшениях эпохи поздней бронзы, происходящих с территории Украины и разработана их типология, включившая в себя 9 категорий изделий: 1) булавки; 2) браслеты; 3) гривны; 4) фибулы; 5) перстни, кольца и кольца-подвески; 6) подвески; 7) бляхи и "пуговицы"; 8) бусы и пронизи; 9) кулоны и подвески-амулеты.
На основании присутствия и взаимовстречаемости в погребениях различных категорий украшений выделены два основных массива их использования при проведении погребального обряда: Западный ("Правобережный") и Восточный ("Левобережный"). К Западному массиву отнесены памятники различных групп тшинецкого культурного круга (ТКК), круга культур Ноа-Сабатиновка, белозёрской культуры. В Восточный массив выделены памятники бабинской и срубных культур.
В западный массив включены не только правобережные памятники, но и памятники левого берега долины Днепра, а к восточному массиву, для переходного периода от средней к поздней бронзе, отнесены погребения бабинского времени Северо-Западного Причерноморья и Среднего Поднепровья. Выделенные массивы имели тенденцию к изменению во времени и отражают, скорее, не географические, а культурные реалии.
В Западном массиве, на Правобережье, расположены практически все памятники, содержащие крупные украшения: булавки, браслеты, шейные гривны. Именно здесь концентрируются погребения с богатым набором украшений, содержащие несколько крупных металлических изделий разных категорий. Только в Западном массиве отмечаются погребения, где вместе с основными найдены сразу несколько категорий мелких украшений (перстни, кольца и кольца-подвески, подвески разных типов, бусы и пронизи, подвески-амулеты). Только в западном массиве известны фибулы, как двухспиральные, так и смычковые.
Наиболее яркими в Правобережном массиве являются памятники лесостепных групп ТКК, представленные серией крупных изделий. Намечаются две линии развития костюмного комплекса, более северная, охватывающая комаровскую, волынскую и киево-черкасскую группы ТКК, и более южная, представленная гордеевско-белогрудовской группой. Каждая из северо-лесостепных групп ТКК также имеет свои особенности в костюмном комплексе.
Массив Ноа-Сабатиновка по представительности погребений с украшениями значительно уступает памятникам ТКК, как количественно, так и качественно. Для культуры Ноа можно оперировать материалами лишь одного могильника (Островец), а сабатиновская культура вообще не представлена погребениями с украшениями. Однако именно с этими культурами связана серия кладов, включавших украшения, находки на поселениях и негативы на литейных формах красномаяцкого очага металлообработки.
К Западному массиву относятся памятники белозёрской культуры, на которых найдены украшения. По ассортименту невыразительных булавок белозёрские памятники близки могильнику культуры Ноа в Островце, по богатству ожерельных наборов ряда погребений - Гордеевскому могильнику, а бедность и значительное количество рядовых погребений с украшениями, в которых найдено только несколько вещей какой либо одной категории, сближает белозёрскую культуру со срубной. При этом следует отметить, что в ареале белозёрской культуры действовали кардашинский и завадовский очаги металлообработки, на негативах литейных форм которых представлены украшения, не попавшие в погребения.
Восточный (левобережный) массив по количеству найденных здесь украшений и качественному составу наборов погребального убранства значительно беднее западного. В погребениях отсутствуют булавки. Помещение в погребения шейных гривен или браслетов является, скорее, исключением (2 случая в бабинской культуре и 6 - в срубной), а мелкие категории украшений находят обычно в незначительном количестве. Не меняют сложившуюся по погребальным памятникам картину находки на поселениях и случайные находки. Исключением является лишь булавка из Бородинского клада, однако и она вписывается в полученную схему, т.к. найдена на самом западе бабинской культуры, в регионе, издревле подверженном сильному влиянию Карпато-Дунайского бассейна.
Особый третий ("Северный") массив, видимо, составляют культуры и культурные группы, в ареалах распространения которых украшения практически отсутствуют. К таковым могут быть отнесены культурные образования севера и северо-востока Украины: киево-житомирская, припятская и сосницкая группы ТКК, а также бондарихинская культура. Единичные находки металлических украшений здесь тяготеют к долинам крупных рек и могут быть связаны с влиянием лесостепных групп ТКК. Вероятно, на этих территориях украшения изготовлялись из недолговечных материалов, не дошедших до наших дней.
Ключевые слова: украшения, эпоха поздней бронзы, костюмный комплекс, этнографическое районирование, погребальный обряд.