Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
28
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УДК 343. 611+343. 97
УМИСНЕ ВБИВСТВО МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ
(КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)
12.00.08 –кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
кандидата юридичних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України
Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України,
Глушков Валерій Олександрович, Академія управління МВС України, перший проректор
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Грищук Віктор Климович, Львівський державний університет внутрішніх справ, проректор з наукової роботи
кандидат юридичних наук Скулиш Євген Деонізійович, Головне управління Служби безпеки України, перший заступник начальника
Провідна установа Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою (м. Київ)
Захист відбудеться “28” лютого 2007 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, Київ, пл. Солом’янська, 1
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1
Автореферат розісланий “22” січня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Умисні посягання на життя у всі часи визнавались одними із найбільш тяжких злочинів. Будь-яке умисне вбивство має винятково високий ступінь суспільної небезпеки. Повідомлення про ці злочини завжди спричинюють особливий суспільний резонанс і насамперед, коли йдеться про вбивство немовляти –безпорадної та беззахисної істоти. Адже дитина, як зазначається у ратифікованій Україною Конвенції про права дитини, внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування.
На жаль, умисне вбивство матір‘ю своєї новонародженої дитини (дітовбивство)2 вчинювалось і вчинюється в нашому суспільстві. Вивчення даних офіційної статистики свідчить про сталість питомої ваги дітовбивств у структурі умисних вбивств, яка за період 1993 –рр. в середньому становить 0,6 %. Водночас у загальному масиві злочинів дітовбивства утворюють невеликий відсоток. За останні 13 років в Україні зареєстровано 370 умисних вбивств матір’ю своєї новонародженої дитини3. Але дітовбивства є високолатентними злочинами, що свідчить про необхідність наполегливої профілактики, спрямованої на запобігання вчиненню цих злочинів.
Дітовбивство відрізняється від усіх інших видів убивств своєрідністю та особливостями складу злочину. При цьому окремі положення ст. 117 Кримінального кодексу України 2001 р. (КК України), яка передбачає відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, мають суперечливий характер, що, з одного боку, пояснюється специфікою діяння, а, з іншого, –викликає неоднозначність у тлумаченні при кваліфікації злочинного діяння, а отже –й труднощі у правозастосовній діяльності.
Так, проблемними ознаками дітовбивства є ті, що виражені словами: “новонароджена дитина”, “матір”, “під час пологів”, “відразу після пологів”. Чинний КК України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України не містять конкретних і чітких орієнтирів змісту цих ознак. Неоднозначно вирішуються й деякі інші важливі аспекти кримінально-правової характеристики дітовбивства. Спірними, зокрема, є питання співучасті у цьому злочині, обов’язковості чи необов’язковості особливого психофізичного стану жінки-матері у всіх випадках умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, оцінки вини, посягання на нежиттєздатну дитину. Водночас ці та інші питання сьогодні в теорії кримінального права досліджено недостатньо.
Проблема боротьби з дітовбивствами, головним напрямом якої є запобігання вчиненню цього виду злочину набуває особливої актуальності в умовах демографічної кризи в Україні. Ефективність її розв’язання значною мірою залежить від того, наскільки повно й глибоко будуть вивчені особливості кримінологічної характеристики цієї категорії злочинів, особи жінок-дітовбивць, специфіка детермінації цих злочинних посягань.
Спеціальні дослідження проблем дітовбивства проводились загалом радянськими вченими. Питання кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину розглядались у роботах Л.І. Глухарьової, Л.І. Тіміної, Г. Шаріпової. Питання розслідування та попередження цього виду умисних убивств вивчав А.К. Звірбуль. В Україні єдиним спеціальним кримінологічним дослідженням дітовбивств до цього часу залишається дисертація Т.Д. Цибуленко “Дітовбивства та заходи їх викорінення (за матеріалами слідчої та судової практики Української РСР)” (1975 р.). На сучасному етапі розвитку науки розроблено лише кримінально-правовові аспекти цього злочину (дисертація Л.А. Остапенко “Кримінально-правова характеристика умисних вбивств при пом’якшуючих обставинах (статті 116, 117, 118 КК України)” (2003 р.).
Здебільшого проблема дітовбивства у різні часи розглядалась в межах досліджень більш широкого спрямування, зокрема у працях, присвячених вивченню жіночої злочинності. Це дослідження Ю.М. Антоняна, М.І. Арсеньєвої, М.Н. Гернета, Ч. Ломброзо, В.О. Серебрякової, О.В. Середи, П.М. Тарновської та інших дослідників. Певні аспекти кримінально-правової характеристики дітовбивства було висвітлено у працях провідних вчених дореволюційного та радянського періодів, присвячених аналізу злочинів проти життя: А.А. Жижиленка, В.Д. Набокова, М.С. Таганцева, М.І. Загороднікова, А.А. Піонтковського, М.Д. Шаргородського, Е.Ф. Побігайла. На сьогодні окремі питання кримінологічної характеристики, запобігання та кримінальної відповідальності за дітовбивство знайшли відображення у працях відомих вітчизняних учених: М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб’я, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, О.М. Джужи, М.Й. Коржанського, В.М. Куца, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, В.В. Сташиса, В.П. Тихого та інших вчених. Суттєвий внесок у дослідження даної проблеми здійснили російські вчені: С.В. Бородін, А.М. Красиков, О.Б. Кургузкіна, О.М. Попов, М.О. Трясоумов та інші.
Однак розглядуваний вид злочину ще недостатньо досліджений як у кримінально-правовій, так і в кримінологічній науці. Тому комплексне глибоке спеціальне дослідження означеної проблеми є новим і потрібним кроком у кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці дітовбивства, а також розробці системи заходів його запобігання.
З огляду на викладене вибрана для дослідження тема видається актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях таких конвенцій: “Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом” від 15 жовтня 1975 р. ETS № 85; “Конвенції про права дитини” від 20 листопада 1989 р. Дослідження спрямоване на розв’язання окремих завдань, передбачених Національною програмою “Діти України” (затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996 р. № 63/96). Дисертація виконана згідно з планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2004 –рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексна кримінально-правова та кримінологічна характеристика умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини та формулювання на її основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення окремих положень законодавства про кримінальну відповідальність і заходів запобігання дітовбивствам.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони життя новонародженої дитини та система кримінологічної профілактики дітовбивства.
Предмет дослідження становлять: особливості кримінальної відповідальності, кримінологічної характеристики та запобігання умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини.
Методи дослідження. Обрання методів дослідження зумовлено його метою та завданнями, об’єктом і предметом. Для досягнення поставленої мети авторкою застосовувались загальнонаукові та спеціальні наукові методи пізнання, зокрема: діалектичний –для визначення причин та умов злочину (підрозділ 2.3); логіко-юридичний –для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за дітовбивство (підрозділи 1.2, 1.3); системного аналізу –для комплексного розгляду складових предмета дослідження як елементів єдиного цілого (підрозділи 1.2, 1.3, 3.1, 3.2, 3.3); соціологічний, який дозволив вивести коефіцієнти цього виду злочину, динаміку тощо (підрозділи 2.1, 2.2); історичний –для виявлення характерних тенденцій розвитку вітчизняного (з часів Київської Русі й донині) і зарубіжного законодавства про кримінальну відповідальність за дітовбивство (підрозділ 1.1); порівняльний –для дослідження кримінально-правових норм про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини у сучасному вітчизняному та зарубіжному законодавстві з метою можливого використання зарубіжного досвіду (підрозділи 1.2, 1.3). Ці та інші наукові методи використовувались у взаємозв’язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.
Теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі кримінального права, кримінології, медицини, юридичної та медичної психології, судової психіатрії, соціології, педагогіки.
Емпіричну базу дисертаційної роботи становлять:
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем, що постають у зв’язку із застосуванням норми про відповідальність за умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини.
Унаслідок проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, висновки та пропозиції, що містять елементи наукової новизни, зокрема:
1. Розвивається положення щодо визначення початку кримінально-правової охорони життя людини (в тому числі й при народженні дитини в результаті кесаревого розтину), яким вважається поява будь-якої частини тіла дитини з утроби матері під час другого періоду пологів –зганяння плода.
. Вноситься пропозиція щодо визначення меж періоду новонародженості в розумінні ст. 117 КК України, який починається з моменту початку кримінально-правової охорони життя людини та закінчується з моментом завершення особливого психофізичного стану жінки-породіллі. У зв’язку з цим пропонується внесення змін до відповідної постанови Пленуму Верховного Суду України щодо ознаки “новонароджена дитина”.
. Обґрунтовано авторське розуміння часових періодів “під час пологів” (проміжок часу, який триває з моменту появи будь-якої частини тіла дитини з утроби матері до завершення пологового процесу) та “відразу після пологів” (проміжок часу, що настає після пологів, момент закінчення якого слід визначати у кожному конкретному випадку).
. Вперше проведено теоретичне обґрунтування щодо наявності особливого психофізичного стану у всіх випадках вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, тобто має місце так звана неспростовна юридична презумпція –коли стан суб’єкта злочину безпосередньо пов’язується із певним проміжком часу.
5. Вперше встановлено, що розуміння поняття “матір” в аспекті розглядуваної статті відрізняється від його визначення у сімейному законодавстві України. У зв’язку з цим пропонується уточнити термін “матір” у диспозиції ст. 117 КК України та викласти її у новій редакції.
6. Додатково аргументовано доцільність доповнення ст. 117 КК частиною другою, яка передбачатиме кримінальну відповідальність за вчинення цього злочину повторно.
. Набуло подальшого розвитку положення про те, що особливості розглядуваного складу злочину, який передбачає ознаки спеціального суб’єкта, усувають можливість кваліфікації дій інших, крім матері, співучасників дітовбивства за ст. 117 КК України. Привілейований склад злочину може застосовуватись тільки до жінки, яка виносила та народила дитину.
. Визначено особливості кримінологічної характеристики сучасного дітовбивства, специфіка якого полягає у рівні, динаміці, частці цього злочину в структурі жіночої злочинності, умисних убивств, умисних убивств, учинених жінками.
. На основі аналізу сучасної судової, слідчої практики, результатів анкетування засуджених жінок розроблено кримінологічну характеристику особи жінки-дітовбивці, встановлено основні причини та умови дітовбивств.
. Удосконалено систему загальносоціальних заходів, які передбачають подальше функціонування всіх позитивних соціальних інститутів, спрямованих на покращання становища жінки, дітей, сім’ї у соціальному, правовому, економічному аспектах.
. Запропоновано заходи спеціально-кримінологічного запобігання дітовбивствам, які полягають у взаємодії і підвищенні ефективності спільної роботи правоохоронних органів та органів охорони здоров’я щодо запобігання дітовбивствам. Вносяться рекомендації щодо удосконалення статевої, санітарно-правової освіти, психологічної допомоги вагітним жінкам як основних засобів запобігання дітовбивствам.
. Сформульовано пропозиції щодо проведення індивідуальної профілактики дітовбивств.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертації: використані в законотворчій діяльності (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 06 19/15 - 576 від 15 травня 2006 р., виданий Верховною Радою України щодо внесення пропозицій до статті 117 КК України) та у навчальному процесі Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” при вивченні дисципліни “Кримінальне право” (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Луцького інституту розвитку людини Університету “Україна” від 15 травня 2006 р.); можуть бути використані при подальшому вдосконаленні законодавства про кримінальну відповідальність, розробці програм боротьби зі злочинністю, у практичній діяльності правоохоронних органів та суб’єктів профілактики жіночої злочинності, у подальших кримінально-правових та кримінологічних наукових дослідженнях даної проблеми, у навчальному процесі при вивченні в юридичних навчальних закладах таких дисциплін, як “Кримінальне право”, “Кримінологія”.
Апробація результатів дослідження. Висновки цього дослідження були оприлюднені на:
VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, лютий 2004 р.);
науково-практичній конференції “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, квітень 2005 р.);
Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (м. Київ, травень 2005 р.);
ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, червень 2006 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у восьми наукових статтях, чотири з яких опубліковано у наукових виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (241 найменування), викладеного на 20 сторінках та 20 додатків –на 33 сторінках. Повний обсяг дисертації становлять 225 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, методи проведення дослідження та його емпірична база, зазначається наукова новизна отриманих результатів, їх практичне значення, наводяться дані щодо апробації результатів дослідження.
Розділ 1. “Кримінально-правова характеристика умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Поняття та суспільна небезпека умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини” розглядається поняття дітовбивства, підстави віднесення його до вбивств із пом’якшуючими обставинами, дається оцінка його суспільної небезпеки, в тому числі в контексті процесу становлення й розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за дітовбивство як в Україні, так і в деяких зарубіжних державах.
Будь-яке вбивство є тяжким злочином, оскільки позбавляє людину найбільш цінного блага –життя. Будучи одним із видів убивств, дітовбивство належить до вбивств із пом’якшуючими обставинами, так званих привілейованих складів убивств. Здобувачка доходить висновку, що підставою пом’якшення відповідальності є особливий психофізичний стан жінки під час пологів або відразу після них.
Таким розуміння дітовбивства та його суспільної небезпеки було не завжди. На різних етапах суспільного розвитку це діяння відносили до основних складів убивств, або ж до його кваліфікованих видів, або й взагалі не вважали злочином. Неоднозначність наукових поглядів щодо оцінки суспільної небезпеки дітовбивства, яка мала місце, збереглась і донині. Одні вчені заперечують меншу суспільну небезпеку дітовбивства у порівнянні з іншими видами вбивств (Ю.М. Антонян, С.В. Бородін, М.І. Загородніков, А.А. Піонтковський), а окремі (А.М. Красиков) взагалі пропонують виключити кримінальну відповідальність за умисне вбивство немовляти за умови, що жінка-матір перебувала в обумовленому пологами стані. Інші, погоджуючись із доцільністю віднесення дітовбивства до привілейованих складів, по-різному оцінюють підстави пом’якшення відповідальності. Більшість учених таку підставу вбачають в особливому психофізичному стані жінки під час пологів або відразу після них, дехто –у спонуканнях, що зумовлюють вчинення жінкою вбивства дитини (сором, обман). У законодавстві деяких зарубіжних країн до таких підстав відносять скрутне матеріальне становище матері (Данія), потерпілою є тільки позашлюбна дитина (ФРН).
Авторка підтримує позицію віднесення дітовбивства до привілейованих складів убивств.
У підрозділі 1.2. “Об’єктивні ознаки умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини” дається характеристика об’єктивних ознак дітовбивства, аналізуються існуючі в теорії кримінального права точки зору щодо початку життя людини.
Початковим моментом життя в кримінально-правовому розумінні, на думку авторки, є поява будь-якої частини тіла дитини з утроби матері, коли з’являється об’єктивна можливість впливу на тіло дитини. Питання про початок життя дитини, яка народилась внаслідок кесаревого розтину вирішується аналогічно, але не має значення при кваліфікації дітовбивства, що пояснюється відсутністю можливості з боку жінки вчинити це посягання під час пологів або відразу після них.
У дисертації обґрунтовується положення про те, що така ознака, як життєздатність (здатність новонародженої дитини до подальшого існування поза організмом матері) не завжди має кримінально-правове значення. Нежиттєздатна дитина (недоношені новонароджені, а також новонароджені, які мають аномалії розвитку та деякі хворобливі стани) народжується живою, тому позбавлення її життя слід вважати вбивством.
З кримінально-правової точки зору розглядається ознака складу злочину “новонароджена дитина”. Дисертантка дійшла висновку, що акушерський (7 діб), педіатричний (28 діб) та судово-медичний критерії (1 доба) є непридатними для визначення періоду новонародженості при кваліфікації умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини. Їх використання спричинює певні труднощі у застосуванні цієї норми на практиці. Зокрема, як кваліфікувати дії матері, яка ще перебуває в особливому психофізичному стані, а період новонародженості за судово-медичним критерієм –год. (який переважно використовується на практиці) вже закінчився. З іншого боку, за обставин, коли особливий психофізичний стан закінчився, а період новонародженості ще триває (якщо використовувати медичні критерії), можливість кваліфікації дій матері за ст. 117 КК України виключається. Новонародженість та час вчинення злочину, протягом якого жінка перебуває під впливом пологів –це ознаки, які в складі злочину даного виду взаємопов’язані. Тому момент завершення періоду новонародженості слід пов’язувати із моментом завершення особливого психофізичного стану жінки, який визначається у кожному конкретному випадку.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є час його вчинення –“під час пологів або відразу після пологів”, протягом якого жінка перебуває в особливому психофізичному стані. У медицині пологи ділять на три періоди: перший –період розкриття шийки матки, який може тривати до 18 год.; другий –період зганяння плода, тривалість якого майже 2 год.; третій –послідовий, що починається після народження плода і закінчується народженням посліду. Він є найкоротшим (5 –хв.). Період “під час пологів” це проміжок часу, який триває не з моменту початку пологового процесу, а з моменту початку кримінально-правової охорони життя дитини до завершення послідового періоду. Момент закінчення періоду “відразу після пологів”, на думку авторки, підлягає визначенню у кожному конкретному випадку. Орієнтиром при цьому може слугувати момент початку проведення заходів по догляду за немовлям, наприклад перев’язування пуповини, годування, миття тощо. У цей момент породілля усвідомлює свій обов’язок щодо догляду за дитиною, а отже, вже не перебуває під впливом зумовленого пологами стану.
Дисертантка пропонує посилити відповідальність за дітовбивство, вчинене повторно, шляхом доповнення ст. 117 КК України частиною другою. Випадки повторного вчинення цього злочину, як показує вивчення сучасної судової та слідчої практики, непоодинокі.
У підрозділі 1.3. “Суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого статтею 117 КК України” досліджуються ознаки суб’єкта злочину, аналізуються обов’язкові та факультативні ознаки суб’єктивної сторони.
Підставою для віднесення норми про дітовбивство до складів злочинів з пом’якшуючими обставинами є особливості суб’єкта злочину, а саме особливий психофізичний стан жінки під час пологів або відразу після пологів. Авторкою розглядається дискусійне в науці питання про наявність особливого психофізичного стану у всіх випадках вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини. Аналізуючи різні точки зору вчених-криміналістів з цього приводу, а також медичні аспекти цього питання, дисертантка обґрунтовує положення про те, що особливий психофізичний стан притаманний кожній вагітності й пологам та має місце у всіх випадках дітовбивств. При цьому, обумовлений пологами стан не можна розглядати як причину дітовбивства, він є обставиною, яка послаблює здатність жінки до правильного вибору варіанту поведінки.
Суб’єкт злочину –спеціальний –матір новонародженої дитини, тобто жінка, яка її народила. Водночас ст. 123 Сімейного кодексу України передбачає, що у разі імплантації в організм іншої жінки (сурогатної матері) зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подружжя. Постає запитання кримінально-правового характеру: чи є сурогатна матір суб’єктом дітовбивства? Дисертантка обґрунтовує позитивну відповідь на це запитання, оскільки сурогатна матір виношує й народжує дитину, отже на неї поширюються всі процеси, пов’язані з пологами. У зв’язку з цим, у диспозиції статті пропонується використати терміни “роділля”, “породілля”4.
У дисертації розглядаються питання співучасті у дітовбивстві. Авторка заперечує можливість кваліфікації дій інших співучасників за ст. 117 КК України. Єдиною причиною пом’якшення відповідальності за дітовбивство є особливий психофізичний стан суб’єкта злочину, що жодною мірою не стосується інших осіб.
Дітовбивство може бути вчинено із заздалегідь обдуманим умислом. Такий вид умислу підвищує ступінь суспільної небезпеки злочину, але не впливає на кваліфікацію, оскільки злочин у будь-якому разі вчинюється в обумовленому пологами стані.
На основі вивчення та аналізу матеріалів кримінальних справ робиться висновок про найбільш поширені мотиви розглядуваного злочину. Це сором перед оточуючими у зв’язку з народженням позашлюбної дитини, труднощі матеріального характеру, небажання обтяжувати себе дітьми, недостойна поведінка батька дитини, зачаття в результаті зґвалтування. Зазначається, що дітовбивства рідко вчинюються за одним мотивом, як правило, спонукання мають комплексний характер.
Розділ 2. “Кримінологічна характеристика умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Загальна кримінологічна характеристика дітовбивства” наводяться дані щодо кількісних та якісних показників дітовбивств за період 1993–рр. На основі аналізу статистичних даних МВС України, МОЗ України, статистичних даних про злочинність, оприлюднених у різних виданнях, показників соціально-демографічної статистики, матеріалів кримінальних справ авторкою визначено та проаналізовано рівень, динаміку, географію дітовбивств, їх частку у структурі жіночої злочинності, умисних убивств, умисних убивств, учинених жінками.
Рівень дітовбивств в Україні за досліджуваний період не зазнав суттєвих змін. У середньому щороку реєструвалось 28–випадків. Коефіцієнт інтенсивності був найвищим у 1997 р., коли загалом спостерігалось зниження кількості злочинів, учинених жінками.
Питома вага дітовбивств у структурі жіночої злочинності порівняно незначна і становить у середньому 0,1 %. Частка дітовбивств у структурі умисних убивств значно скоротилася в порівнянні з 50-70-ми роками минулого століття (у 1952 р. –,5 %, у 1972 р. –,8 %, у 2005 р. –,5 %), а останні тринадцять років істотно не змінювалась і становила в середньому 0,6 %. Відносна “стабільність” дітовбивств (питома вага яких у структурі умисних убивств, учинених жінками в середньому становить 6,0 %) спостерігається і на фоні збільшення загального числа вбивств та замахів на вбивство, вчинених жінками, які з 1990 р. збільшились більш ніж удвічі.
Досить високими є показники дітовбивства в сільській місцевості. Високий рівень цих злочинів за зазначений період спостерігається у Волинській, Житомирській, Полтавській, Тернопільській, Хмельницькій, Херсонській, Черкаській областях.
Динаміка дітовбивств досліджуваного періоду має нестабільний характер, темп зростання та зниження чергуються щорічно, що не дозволяє встановити будь-які закономірності прояву розглядуваних злочинів. Певною мірою це пояснюється високою латентністю дітовбивств, що, у свою чергу, зумовлено високою ймовірністю приховування трупів немовлят, прискореними процесами їх гниття та легковажним ставленням держави та суспільства до проблеми абортів.
У підрозділі 2.2. “Характеристика осіб, які вчинили умисне вбивство своєї новонародженої дитини” на основі вивчення та аналізу матеріалів кримінальних справ, результатів анкетування засуджених жінок досліджуються кримінологічно значущі ознаки особистості жінок-дітовбивць (соціально-демографічні, морально-психологічні, кримінально-правові).
Наводиться узагальнений соціально-психологічний портрет жінки-дітовбивці: вік 18–років, освіта середня, родом із сільської місцевості, раніше не судима, не працює, неодружена, проживає у незадовільних житлових умовах, має низький рівень доходів, алкогольною та наркотичною залежністю не страждає, має невисокий рівень інтелекту, як правило, нехтує елементарними нормами моралі. Відносини з батьками характеризуються відсутністю внутрішнього духовного зв’язку. Емоційне напруження, що пов’язане з настанням небажаної вагітності ще більше поглиблюється після розриву відносин з батьком дитини та пропущення строків для проведення аборту. Відчуває гостру потребу у моральній підтримці близьких людей. Відчуття страху, тривоги, гніву змінюються незабаром відчаєм, апатією, розгубленістю. Дитина видається ворогом, психологічний та біологічний зв’язок з нею заздалегідь відкидається, материнський інстинкт та емоції відсутні. Злочин вчинює без співучасників. У вчиненому розкаюється.
Визначаючи типологічну належність жінок, які вчинили цей злочин, авторка зауважує, що типології жінок-дітовбивць, як і їх загальному портрету, властива певна умовність. У кожній винній особі можна віднайти у певній мірі виразні риси кожного підтипу, з перевагою певних рис. Однак за допомогою типології можна пояснити причини подібних дій дітовбивць, вирішити питання щодо призначення покарання, адже тип злочинниці свідчить про ступінь її соціальної небезпечності.
У підрозділі 2.3. “Причини та умови, які сприяють вчиненню злочину даного виду” досліджуються причини та умови вчинення дітовбивств.
Результати проведеного авторкою кримінологічного дослідження свідчать про те, що дітовбивство не можна пояснити тільки психофізичними особливостями жінки-породіллі. Причини та умови вчинення кожного конкретного злочину, що породжують наміри жінки позбутися дитини дуже багатогранні й насамперед криються в соціальному середовищі.
На основі вивчення та аналізу матеріалів кримінальних справ, опитувань засуджених встановлено причини дітовбивств й умови, що сприяють вчиненню цих злочинів, які, як правило, взаємопов’язані. Найпоширенішими із них вважаються такі: збіг тяжких особистих та сімейних обставин у житті жінки; труднощі матеріального характеру; відмова батька дитини в одруженні; неможливість вчасного проведення аборту; небажання мати дитину, яке іноді має егоїстичний характер; побоювання розголошення позашлюбної вагітності; несприятлива соціально-економічна ситуація в країні; недоліки в діяльності окремих ланок органів охорони здоров’я; негативне мікросередовище; недоліки в сімейному вихованні; недоліки статевого виховання; відсутність необхідних правових знань, зокрема про можливість отримання соціально-правової допомоги вагітними жінками та одинокими матерями; неефективність каральної практики судів та діяльності правоохоронних органів щодо розслідування та попередження дітовбивств; психофізичні особливості особи; низький культурно-освітній рівень населення; втрата жінкою надії на одруження.
Переважною причиною дітовбивств, на думку дисертантки, є низький рівень духовності, жорстокість жінок.
Розділ 3. “Запобігання умисним вбивствам, вчиненим матір’ю щодо своєї новонародженої дитини” містить три підрозділи.
У підрозділі 3.1. “Загальносоціальні заходи” розглядаються питання удосконалення системи загальносоціальних заходів, спрямованих на покращання соціально-економічного та правового становища жінок, створення реальних механізмів їх захисту;
Авторка зазначає, що особливу увагу слід звернути на такі заходи, як: подальше вдосконалення системи виплати допомоги сім’ям з дітьми, а саме підвищення розміру щомісячної допомоги у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку; житлове забезпечення одиноких матерів, надання їм тимчасового житла у кризових ситуаціях; повне задоволення потреби в дитячих садках і яслах; відкриття нових робочих місць для жінок; надання пільг в оподаткуванні господарюючим суб’єктам, які створюють нові робочі місця для одиноких матерів; надання інформаційної допомоги з питань зайнятості; розвиток професійного перенавчання.
Істотна роль у запобіганні цим злочинам належить заходам щодо збереження репродуктивного здоров’я жінки, в тому числі планування сім’ї. Хоча аборт в окремих випадках запобігає подальшій небажаній вагітності, а отже, й дітовбивству, однак розвиток планування сім’ї є більш дієвою альтернативою у боротьбі з цим видом злочину. Для успішної реалізації програм планування сім’ї необхідним є: створення, розширення, удосконалення роботи мережі закладів акушерської та гінекологічної допомоги, особливо у сільській місцевості; розширення кола осіб, які мають право на безкоштовне переривання вагітності; доступність високоефективних контрацептивів, безкоштовне забезпечення ними малозабезпечених жінок.
Важливим напрямом загальносоціальної профілактики дітовбивств є підтримка й допомога жінкам, які перебувають у складній життєвій ситуації, зокрема через розширення мережі та сприяння діяльності спеціалізованих соціальних служб (жіночих кризових центрів, соціально-реабілітаційних центрів для дівчат-підлітків, вагітних жінок).
У дисертації підкреслюється значення підвищення рівня духовного та морального розвитку особи, зокрема шляхом використання різних форм та методів сімейного, статевого, правового виховання, залучення до цієї справи церкви.
Серед ефективних заходів запобігання, на думку дисертантки, є також заходи щодо: збільшення соціальної реклами про відповідальне батьківство, планування сім’ї, збереження репродуктивного здоров’я; запровадження на телебаченні та радіо циклу передач, спрямованих на формування високого престижу материнства; здійснення статевої просвіти.
Підрозділ 3.2. “Спеціально-кримінологічні заходи” присвячено питанням удосконалення комплексу заходів спеціально-кримінологічного запобігання дітовбивствам.
У системі запобігання цим злочинам, що здійснюється різними ланками державного та громадського механізму, особлива роль надається спеціалізованим суб’єктам –органам внутрішніх справ, зокрема службам дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх, та напівспеціалізованим –закладам охорони здоров’я.
Авторка вважає, що з метою запобігання приховуванню вагітності (90% дітовбивць приховують вагітність), доцільно було б передбачити адміністративну відповідальність за порушення строків постановки на медичний облік вагітною жінкою. Привертається увага на те, що для успішного виявлення подібних жінок необхідною є систематична, тісна інформаційна та організаційна співпраця органів внутрішніх справ і органів охорони здоров’я.
Важливу роль у профілактичній роботі з вагітними жінками, які перебувають на медичному обліку, відіграє психологічна допомога як з боку клінічного психолога, так і з боку лікарів акушерів-гінекологів, медичного персоналу середньої ланки.
При виявленні та усуненні причин та умов дітовбивств потрібно привертати увагу на діяльність відповідних медичних служб щодо контролю за обліком вагітних, важливість роз’яснювальної роботи щодо запобігання пологів у домашніх умовах, недопущення порушення правил обстеження жінок, недостатність та обмеженість санітарної пропаганди, інформування правоохоронних органів про жінок з ознаками недавніх пологів за відсутності дитини, недостатній рівень виховної та профілактичної роботи серед працівників трудових колективів, учнів, студентів, налагодження профілактичних медичних оглядів та контроль за їх проходженням, розробку заходів для покращання роз’яснювальної роботи з правових, соціальних, медико-соціальних питань, організацію дозвілля молоді.
У підрозділі 3.3. “Індивідуальна профілактика” розглянуто питання індивідуальної профілактики злочинів даного виду, яка є важливим і водночас складним напрямом боротьби з дітовбивством.
Виявлення жінок, здатних вчинити вбивство своєї новонародженої дитини, ускладнюється тим, що, як правило, ці жінки ніяк не виявляють своєї антисуспільної спрямованості, не мають судимостей, часто позитивно характеризуються за місцем роботи, навчання, проживання. З іншого боку, саме специфічність дітовбивства (стан вагітності, який передує йому і протягом якого жінка не може реалізувати злочинний умисел), за умови вчасного виявлення жінок, від яких можна очікувати вчинення цього злочину, уможливлює попередження вчинення цього злочину.
Ефективному виявленню цих осіб, на думку дисертантки, може сприяти встановлення тісних контактів суб’єктів профілактики, зокрема служб дільничних інспекторів, кримінальної міліції у справах неповнолітніх із населенням, громадськістю, тісна співпраця із закладами акушерсько-гінекологічної допомоги, навчальними закладами, гуртожитками, взаємний обмін інформацією, проведення консультативної, правової роботи.
У процесі проведення заходів індивідуальної профілактики дітовбивств особливо ефективними є методи переконання та надання допомоги. Привертається увага на виняткову важливість проведення індивідуальних бесід з жінками, від яких можна очікувати вчинення цього злочину, з боку дільничного інспектора, і насамперед, з боку психологів. Такі обставини, як складна життєва ситуація, побоювання розголошення позашлюбної вагітності та суспільного осуду, власне сам стан вагітності, що супроводжується емоційним напруженням, вказують на необхідність психологічної корекції. Водночас ефективний профілактичний вплив здійснюють бесіди з представниками найближчого оточення жінки, під час яких слід звернути увагу на своєчасну моральну підтримку вагітної жінки батьками, чоловіком тощо. Адже, як показав аналіз результатів анкетування жінок-дітовбивць, саме моральна підтримка з боку близьких людей могла б запобігти вчиненню ними вбивства немовляти.
Авторка акцентує увагу на доцільності застосування методу надання допомоги, що передбачає сприяння у працевлаштуванні, здобутті освіти, покращанні житлових, побутових умов вагітної жінки.
Стосовно жінок, засуджених до позбавлення волі, актуальною є особистісно-психологічна корекція. З такими особами варто проводити тренінги, обговорюючи ситуації, які можуть трапитися у житті після звільнення (імовірна наступна вагітність, у тому числі й позашлюбна, скрутне матеріальне становище тощо).
ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється в подальшому поглибленні кримінально-правової та кримінологічної характеристики умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини, заходів його запобігання. Дисертанткою сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на розв’язання зазначеного завдання, зокрема:
1. Віднесення дітовбивства до привілейованих складів убивств є обґрунтованим. Вагітність, як показують медичні дослідження, здійснює вплив на психічний стан будь-якої жінки. Емоційне напруження, яке водночас пов’язане зі складною життєвою ситуацією (позашлюбна вагітність, матеріальні нестатки, недостойна поведінка батька дитини тощо), досягає “пікового” рівня в момент пологів, в умовах больової домінанти. На фоні таких обставин здатність породіллі адекватно оцінити ситуацію й вирішити її соціально прийнятним шляхом значно послаблена.
. Початковим моментом життя (у тому числі й при народженні дитини в результаті кесаревого розтину) слід вважати появу будь-якої частини тіла дитини з утроби матері. Позбавлення життя нежиттєздатної дитини слід вважати вбивством, оскільки нежиттєздатність не означає відсутність життя.
Поняття “під час пологів” слід розуміти як певний проміжок часу, який триває з моменту початку кримінально-правової охорони життя дитини до закінчення пологів. Момент завершення періоду “відразу після пологів” слід визначати у кожному конкретному випадку.
. Пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 р. “Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи” слід доповнити роз’ясненням з приводу визначення періоду новонародженості.
4. Особливий психофізичний стан, що є підставою пом’якшення відповідальності за дітовбивство, презюмується, тобто має місце в усіх випадках вчинення даного злочину. Особливості розглядуваного складу злочину усувають можливість кваліфікації дій співучасників цього злочину за ст. 117 КК України.
Сурогатна матір, яка не є матір’ю за законом, але є нею за фактом народження, має визнаватись суб’єктом дітовбивства.
Наявність заздалегідь обдуманого умислу підвищує ступінь суспільної небезпеки злочину, але не впливає на кваліфікацію, оскільки даний злочин у будь-якому разі вчинюється в обумовленому пологами стані.
Основними мотивами дітовбивств є сором у зв’язку з позашлюбною вагітністю та низький рівень матеріального забезпечення.
. Диспозиції ст. 117 КК України слід викласти в пропонованій редакції:
.Умисне вбивство матір’ю (роділлею, породіллею) своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів, –
карається…
. Те саме діяння, вчинене повторно, –
карається…
6. Комплексна кримінологічна характеристика сучасних дітовбивств (1993 –рр.) показує, що дітовбивство це злочин, який вчинюється переважно у сільській місцевості, як правило, жінками у віці від 18 до 30 років; 74 % дітовбивць завагітніли поза шлюбом; 40,5 % жінок-дітовбивць завагітніли внаслідок випадкового зв’язку, що спонукало до небажання мати дитину та приховування вагітності; 30 % дітовбивць, які на момент вчинення злочину перебували в шлюбі, пояснили небажання мати дитину несприятливими матеріальними та житловими умовами; жінки-дітовбивці мають невисокий освітній та культурний рівень, невисокий та середній рівень інтелекту; дітовбивці молодого віку (16 –років) погано орієнтуються в питаннях гігієни статевого життя, сутності сексуальних стосунків між статями; 59 % дітовбивць виховувались у сім’ях із байдужим ставленням до них як до дітей; 51,6 % дітовбивць на момент вчинення злочину не мали визначених занять.
За типологічною належністю дітовбивць слід віднести до осіб криміногенного типу, зокрема до “ситуативних”, які становлять більшість, а також послідовно-криміногенного та ситуативно-криміногенного підтипів.
Дітовбивство це злочин, що спричинений низкою соціальних чинників. Психофізичні особливості жінки, обумовлені вагітністю та пологами є умовами, які сприяють вчиненню цього злочину.
7. Авторкою розглянуто питання створення комплексу заходів запобігання умисному вбивству матір’ю своєї новонародженої дитини. Підвищенню ефективності запобігання цьому злочину сприятимуть такі заходи:
на загальносоціальному рівні: підвищення матеріального добробуту українських родин; вирішення проблеми зайнятості жінок; стимулювання народжуваності, в тому числі і збереження репродуктивного здоров’я; організація підтримки й допомоги жінкам для подолання складної життєвої ситуації; підвищення рівня духовного та морального розвитку особи за допомогою методів сімейного, статевого, правового виховання; заходи щодо інформування та просвіти;
на спеціально-кримінологічному рівні: зміцнення та налагодження тісного зв’язку дільничного інспектора з населенням; запровадження посад інспекторів із запобігання жіночій злочинності; удосконалення роботи щодо виявлення неблагополучних, багатодітних сімей з низьким рівнем доходів, жінок, які приховують вагітність, уникають медичного обліку, ведуть аморальний спосіб життя; проведення спеціальних психологічних курсів для акушерів, фельдшерів сільських лікарських дільниць з метою набуття ними навичок щодо надання елементарної психологічної допомоги вагітним; переконання в доцільності хірургічної стерилізації психічно хворих жінок; налагодження контролю за проведенням гінекологічних профілактичних оглядів у навчальних закладах; удосконалення контролю за обліком вагітних; систематична інформаційна та організаційна взаємодія органів внутрішніх справ й органів охорони здоров’я з метою виявлення та постановки на облік жінок, які приховують вагітність; встановлення адміністративної відповідальності за порушення строків постановки на облік вагітною жінкою після 12 тижнів вагітності; запровадження тематичних циклів у навчальних закладах з питань планування сім’ї, репродуктивного здоров’я, безпечного материнства, здорового способу життя; організація курсів з основ педагогіки для батьків; створення та запровадження системи статевого виховання з 11–-річного віку; акцентування уваги з боку засобів масової інформації на невідворотності кримінальної відповідальності за дітовбивство;
на індивідуально-профілактичному рівні: виявлення та облік жінок, у поведінці яких спостерігаються небезпечні тенденції до вчинення злочинів; вивчення їх морально-психологічних, соціально-демографічних ознак для ефективного проведення профілактичної роботи; виявлення джерел негативного впливу на конкретних жінок та вжиття заходів щодо їх усунення; дослідження можливостей створення сприятливих умов у певних сферах життєдіяльності; здійснення виховних заходів щодо конкретних жінок, спостереження та контроль за їх поведінкою; спостереження за поведінкою жінок, засуджених умовно, звільнених з місць позбавлення волі.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ НАУКОВИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Старко О.Л. Деякі проблемні питання об’єктивної сторони вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. ст. –Івано-Франківськ: Плай, 2004. –Вип. 14. –С. 164 –.
2. Старко О.Л. Проблемні питання суб’єкта злочину за ст. 117 КК України // Наук. вісн. Львів. юрид. ін-ту МВС України. –. –№ 3. –С. 58 –.
3. Старко О.Л. Проблемні питання визначення початку життя при кваліфікації дітовбивства // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Видавничо-поліграфічний центр при МВС України. –. –№ 159. –С. 100 –.
4. Старко О.Л. Кримінологічна характеристика особи жінок-дітовбивць // Держава та регіони. –. –№ 2. –С. 116 –.
5. Старко О.Л. Кримінально-правова оцінка вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини // Наука і освіта 2004: Матеріали VІІ міжнародної науково-практичної конференції (10 –лютого 2004 р.). –Д.: Наука і освіта, 2004. –Т. 49. Право. –С. 62-64.
6. Старко О.Л. Проблеми співучасті в злочині, передбаченому статтею 117 Кримінального кодексу України // Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні: Тези доповідей наук.-практ. конф. (22 –квітня 2005 р.). –К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. –С. 197-198.
7. Старко О.Л. Проблеми визначення періоду новонародженості при кваліфікації дітовбивства // Другі юридичні читання: Зб. матеріалів Всеукраїнської наук. конф. (18 травня 2005 р.). –К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 2005. –С. 262-264.
8. Старко О.Л. Причини та умови дітовбивств // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (2-3 червня 2006 р.): У 2-х т. –Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. –Т.2. –С. 228-232.
Старко О.Л. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (кримінально-правове та кримінологічне дослідження). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 –кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. –Київський національний університет внутрішніх справ. –Київ, 2006.
Дисертація є комплексним науковим дослідженням як теоретичних, так і практичних аспектів кримінально-правової та кримінологічної характеристики умисного вбивства матір’ю своєї новонародженої дитини. Зокрема, здійснено юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 117 КК України, на основі якого сформульовано теоретичні висновки, рекомендації, пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність. У дисертації наведено дані щодо рівня, динаміки, дітовбивств, визначено причини та умови їх вчинення, дано характеристику особи жінок-дітовбивць. Запропоновано комплекс заходів запобігання вбивству матір’ю своєї новонародженої дитини на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.
Ключові слова: дітовбивство, новонароджена дитина, матір, особливий психофізичний стан, під час пологів, відразу після пологів, жінки-дітовбивці, запобігання злочинам.
АННОТАЦИЯ
Старко О.Л. Умышленное убийство матерью своего новорожденного ребенка (уголовно-правовое и криминологическое исследование). –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 –уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. –Киевский национальный университет внутренних дел. –Киев, 2006.
В работе исследуются вопросы уголовно-правовой и криминологической характеристики убийства матерью своего новорожденного ребенка. В частности, проведен юридический анализ состава преступления, предусмотренного ст. 117 Уголовного кодекса Украины, на основании которого сформулированы теоретические выводы, рекомендации и предложения по усовершенствованию законодательства. А именно: предлагается собственное определение понятий “во время родов”, “сразу после родов”, в частности, период “сразу после родов” заканчивается с началом первого кормления ребенка; предлагается определить рамки периода новорожденности, который начинается с момента начала жизни ребенка и заканчивается с моментом завершения особого психофизического состояния женщины; обосновывается целесообразность конкретизации термина “мать” в диспозиции статьи, предлагается изложить ее в такой редакции: “Умышленное убийство матерью (родильницей, роженицей) своего новорожденного ребенка…”; предложено дополнить ст. 117 Уголовного кодекса Украины ч. 2, которая бы устанавливала ответственность за убийство матерью своего новорожденного ребенка, совершенное повторно; обосновываются положения о том, что: начальным моментом жизни следует считать момент появления любой части тела ребенка из утробы матери; особое психофизическое состояние имеет место в каждом случае совершения этого преступления. Определено, что основными мотивами детоубийств выступают стыд в связи с внебрачной беременностью и низкий уровень материального обеспечения. Отрицается возможность квалификации действий соучастников детоубийства за ст. 117 КК Украины.
В диссертации дается комплексная криминологическая характеристика современного детоубийства. В частности, приводятся данные относительно уровня, структуры, динамики, географии детоубийств.
На основании изучения и анализа материалов уголовных дел, результатов анкетирования осужденных женщин, выявлены типичные причины и условия, способствующие совершению данного преступления, а именно стечение сложных личных и семейных обстоятельств в жизни женщины; трудности материального характера; отказ отца ребенка в бракосочетании; невозможность своевременного проведения аборта; нежелание иметь ребенка, которое иногда имеет эгоистичный характер; опасение разглашения внебрачной беременности; неблагоприятная социально-экономическая ситуация в стране; недостатки в деятельности отдельных звеньев органов охраны здоровья; негативная микросреда; недостатки в семейном, половом воспитании; отсутствие необходимых правовых знаний, в частности о возможности получения социально-правовой помощи беременными женщинами и одинокими матерями; неэффективность карательной практики судов и деятельности правоохранительных органов в расследовании и предупреждении детоубийств; психофизические особенности личности; низкий культурно-образовательный уровень населения. В значительной степени причиной детоубийств, по мнению диссертантки, есть низкий уровень духовности, жестокость женщин.
В диссертации анализируются особенности личности женщины-детоубийцы. Представлен ее обобщенный социально-психологический портрет: возраст 18–лет, образование среднее, родом из сельской местности, ранее не судимая, не работает, незамужем, проживает в неудовлетворительных жилищных условиях, материальное обеспечение ниже прожиточного минимума, алкогольной и наркотической зависимостью не страдает, имеет невысокий уровень интеллекта, обычно пренебрегает элементарными нормами морали. Отношения с родителями характеризуются отсутствием внутренней духовной связи. Эмоциональное напряжение, связанное с наступлением нежелательной беременности усугубляется после разрыва отношений с отцом ребенка. Ребенок воспринимается как причина физических и моральних страданий, материнский инстинкт и эмоции отсутствуют. Преступление совершает без соучастников. В содеянном раскаивается.
За типологической принадлежностью детоубийц следует отнести к лицам криминогенного типа, в частности к “ситуативным”, которые составляют большинство, а также последовательно-криминогенного и ситуативно-криминогенного подтипов.
Очевидно, что влияние на криминогенные факторы, которые предопределяют совершение детоубийств, должно быть системным. Учитывая специфику данного вида преступления дисертантка предлагает широкий комплекс мероприятий по предупреждению убийств матерью своего новорожденного ребенка на общесоциальном, специально-криминологическом, индивидуальном уровнях.
Ключевые слова: детоубийство, новорожденный ребенок, мать, особенное психофизическое состояние, во время родов, сразу после родов, женщины-детоубийцы, предотвращение преступлений.
Starko O.L. Wilful homicide of a newly-born child by its mother (criminal-legal and criminological research). –Manuscript.
Thesis for a Candidate Degree in law by speciality 12.00.08 –criminal law and criminology; criminal-executive law. –Kyiv National University of Home Affairs. - Kyiv, 2006.
The criminal-legal and criminological characteristics of the murder of a new-born child by his mother are considered in the dissertation. A legal analysis of the crime has been carried out according to article 117 of the Criminal law of Ukraine. The theoretical conclusions as well as the improvement recommendations have been made. The rate, structure, dynamics data of murder of a new-born child are studied. The major determinants are established and the personal characteristics of women-criminals are given. A wide range of measures preventing the murder of a child by his mother is suggested on the social, specific criminological and individual levels.
Key words: the murder of a child, new-born child, mother, special psychophysical state, while giving birth to a child, immediately after the birth of a child, women, who murdered their new-born children, crime prevention.
2 Надалі цей термін вживатиметься для позначення виду злочину, передбаченого ст. 117 КК України.
3 Довідка Департаменту інформаційних технологій при МВС України за 1993–2005 рр. – Рукопис.
4 Від початку пологів до їх закінчення вагітну називають роділлею, після пологів – породіллею.