Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Тараса Шевченка
ГОРОВА ОКСАНА БОРИСІВНА
УДК 351.741
Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі)
12.00.02 –конституційне право
АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
КИЇВ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Олійник Анатолій Юхимович, Національна академії внутрішніх справУкраїни, професор кафедри конституційного права
Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Погорілко Віктор Федорович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідуючий кафедрою державного будівництва та місцевого самоврядування;
кандидат юридичних наук, доцент Ісакович Сергій Володимирович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри міжнародного права
Провідна установа: Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, м. Харків
Захист відбудеться “24” лютого 2000 р. о 15-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64).
Автореферат розісланий “18 ” січня 2000 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
Кандидат юридичних наук С.В.Бобровник
Актуальність теми. Філософські положення про рівність людей, їх права і свободи порушували ще піфагорійці, Солон, Сократ, Платон, Аристотель, Демосфен та інші видатні філософи Стародавньої Греції, праці яких дійшли до наших часів. Значний вклад у розробку проблеми прав людини та їх захисту внесли просвітники ХУШ століття (Вольтер, Монтеск`є, Дідро, Руссо та ін.) і в подальші часи вона залишалася однією з актуальних.
Нового звучання ця проблема набула після другої світової війни, яка принесла людству попрання прав людини та знущання з неї і, як результат, мільйонні жертви. З того часу проблема прав людини стала справою не тільки окремої держави, а всього світу. Створення міжнародних органів, прийняття документів міжнародного характеру в галузі прав людини призвели до визначення вищевказаної проблеми як однієї з глобальних і значущих в усьому світі.
З моменту прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, а також прийняття 28 червня 1996 року нової Конституції України в країні почалися демократичні перетворення, спрямовані на формування громадянського суспільства і правової держави, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищими соціальними цінностями. Виходячи з цього, права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави та всіх її органів як один з головних її обов’язків.
В країні активізувалася державна і громадсько-політична діяльність. На терені прав людини укладається велика низка міжнародно-правових документів (пактів, угод, конвенцій), що стосуються прав людини; проводяться численні форуми під лозунгами захисту прав і свобод громадян України; відбувається процес поступового входження України в Європейське співтовариство; проводиться активна інформаційно-правова політика щодо громадян України.
Проблема прав людини набуває актуальності і в зв`язку з тим, що в історії України є значний проміжок часу, коли права і свободи людини в повному обсязі існували лише на папері, на практиці ж дійсна їх реалізація не відбувалась або забезпечувалась не в повній мірі, а діяльність державних органів у цій сфері була суто формальною. Що ж стосується запровадження в життя прав і свобод людини на сучасному етапі, то нині ця діяльність гальмується, насамперед, недостатнім економічним розвитком, прогалинами в законодавстві країни, низьким рівнем морального та правового виховання населення, а також іншими чинниками.
Для реального втілення прав і свобод людини в життя недостатньо їх проголошення, необхідно, щоб відбулися певні перетворення в усіх сферах суспільного життя. В даний час уже відбуваються зміни в юридичній науці. Вчені, юристи все частіше звертаються до питань прав людини і їх забезпечення в своїх працях. Розгортаються дискусії щодо класифікації, засобів забезпечення та практичної реалізації окремих груп прав і свобод, що викликає глибоку зацікавленість та привертає увагу не тільки спеціалістів, але й широких верств населення.
Серед досліджуваних нині юридичною наукою питань особливо актуальною є проблема громадянських прав і свобод людини. Дискусійність цього питання, його актуальність та значущість не викликають сумніву. На сьогодні проблема громадянських прав і свобод, які ще інколи називають особистими правами, є найважливішою у зв’язку з завданнями побудови в Україні громадянського суспільства. Визначення поняття “громадянин” у співвідношенні з поняттями “громада”, “громадське суспільство”, римським “civis”(громадянин) як “члена римської громадської общини”(civitas) і на цій підставі проведення аналізу системи громадянських (особистих) прав і свобод в сучасному розумінні є важливим завданням нашого дослідження.
Одним із пріоритетних напрямків сучасного стану наукових досліджень в Україні, як юридичних, політичних так і філософських, є вивчення проблематики прав людини через призму діяльності державних установ, підприємств тощо. Більш активно такі дослідження проводяться в сфері діяльності правоохоронних органів, зокрема міліції, чия робота безпосередньо впливає на стан законності, правопорядку, а значить на стан реалізації основних прав і свобод.
Водночас проблеми, пов`язані із забезпеченням саме громадянських прав і свобод людини, хоч і розглядаються в юридичній науці, залишаються актуальними і потребують свого подальшого вивчення. Це зумовлено сучасним станом розвитку суспільства, демократичними змінами в суспільному житті, іншими внутрішньополітичними процесами, а також активізацією зовнішньополітичної діяльності України у галузі прав людини.
Функціонування таких нових інститутів як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Конституційний Суд України, визнання юрисдикції Європейського суду з прав людини, імплементація норм міжнародного права у законодавство України виявили непідготовленість українського суспільства та самої правової системи України до користування світовими стандартами у галузі прав людини. Ще не склалася відповідна судова практика застосування міжнародних документів, не сформувався відповідний корпус фахівців у цій галузі, недостатня й кількість адвокатських фірм, які пропонують свої послуги з захисту порушених прав людини. Всі ці фактори свідчать про недосконалість правозахисного механізму в цілому.
Однак, що стосується діяльності міліції та її ролі у реалізації громадянських прав і свобод, використання на практиці міжнародно-правових документів, то слід відмітити, що в цьому напрямі існує певна прогалина, яка об`єктивно підвищує науковий інтерес до цієї проблеми, а також значимість та актуальність отриманих у ході дослідження результатів.
Актуальність цієї роботи визначається також практичною необхідністю вдосконалення національного законодавства у сфері забезпечення конституційних громадянських прав і свобод людини, приведення його у відповідність до міжнародно-правових норм з прав людини, у тому числі і законодавства, яке регламентує діяльність підрозділів міліції по забезпеченню вказаних прав і свобод людини.
Дисертант намагається ліквідувати вказані прогалини і, розглядаючи визначені сторони проблеми, з`ясувати відповідність діяльності міліції по забезпеченню реалізації громадянських прав і свобод людини міжнародно-правовим нормам.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа), у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4КМ/2) і планами науково-дослідних робіт та тематичними планами, а також темами Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 рр.
Мета дослідження: Намагаючись висвітлити проблему забезпечення ефективної реалізації громадянських прав і свобод людини в Україні, спробувати визначити:
.Загальне уявлення про права людини та формулювання власного поняття громадянських прав і свобод людини в конституційному праві України, їх відмінності від інших прав і свобод, відповідність міжнародно-правовим нормам.
. Провести комплексний аналіз національної нормативно-правової бази, вітчизняного наукового матеріалу, досвіду діяльності державних органів (міліції) в галузі забезпечення реалізації конституційних громадянських прав і свобод на предмет їх відповідності міжнародно-правовим нормам.
Для досягнення мети дослідження автором вирішено ряд завдань, саме:
. Проаналізовано генезис прав і свобод людини (визначення, різні підходи до класифікації) та з`ясовано місце громадянських прав і свобод у всій системі цих прав, визначено їх характерні відмінності від інших прав і свобод.
.В результаті проведеного порівняльного аналізу та узагальнення матеріалу автором запропоновано своє визначення громадянських прав і свобод людини в Україні, а також розкрито їх систему і гарантії забезпечення.
3. Визначено міжнародно-правові принципи конституційних громадянських прав і свобод людини, їх відображення у міжнародно-правових актах, механізм втілення цих принципів в національне законодавство України, охарактеризовано структуру та елементи цього механізму, можливості їх удосконалення.
. Показано систему нормативно-правового регулювання діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних громадянських прав і свобод людини в Україні, проведено аналіз даної системи на предмет її відповідності міжнародно-правовим нормам.
. Виділено особливості діяльності міліції щодо забезпечення громадянських прав і свобод людини.
. На основі аналізу роботи поліції в інших країнах, позитивного міжнародного досвіду забезпечення реалізації вказаних прав і свобод підготовлено практичні рекомендації та пропозиції по вдосконаленню діяльності міліції щодо забезпечення реалізації громадянських прав і свобод людини в Україні.
Об`єктом дослідження є громадянські права і свободи людини в Україні та діяльність органів внутрішніх справ щодо забезпечення їх реалізації.
Стан наукової розробки проблеми. Проведення аналізу проблеми забезпечення реалізації прав і свобод людини, їх охорона і забезпечення саме правоохоронними органами, зокрема міліцією, в Україні показало, що дослідження з цього питання проводяться в різних галузях юридичної науки (Л.Заблоцька, Р.Калюжний, М.Козюбра, В.Копєйчиков, С.Лисенков, М.Орзіх, В.Погорілко, П.Рабінович, Ю.Тодика, О.Фрицький, М.Цвік та ін.). Але зміни в суспільному житті (політичні, економічні, пов`язані з міжнародною діяльністю держави в галузі прав людини) обумовлюють постійний інтерес і зацікавленість цими питаннями, а також необхідність вирішення проблеми як у цілому, так і її окремих аспектів.
Домінуючим фактором вибору для вивчення групи конституційних громадянських прав і свобод стало втілення ідеї побудови в Україні громадянського суспільства і на цій підставі привернення уваги науковців до таких категорій як людина, особа, громадянин, до їх ролі та місця в суспільстві.
В теорії права під громадянськими (особистими) правами розуміють сукупність істотних і невід’ємних основоположних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її приналежності до конкретної держави. Ці права і свободи складають основу всього правового статусу людини. Громадянські права часто називають також особистими правами, причому друга назва є точнішою, оскільки виключає можливість поєднання двох різних понять “громадянські права”та “права громадян”.
Під правами громадян розуміються права тих осіб, хто належить на правовій основі до конкретної держави, має певну правоздатність, права, свободи та обов’язки, що відрізняють його від іноземців, осіб без громадянства, що перебувають на території цієї держави.
Характеризуючи конституційні громадянські права людини, необхідно зазначити, що вони знаходяться під захистом закону. Більш того, будь-які суперечки стосовно цих прав мають розглядатися компетентним, безстороннім і незалежним судом, який застосовуватиме процедури, що забезпечать повну рівноправність та справедливість щодо всіх сторін, і вирішуватиме суперечки згідно з існуючими законами, що відомі громадськості та відкрито проголошені.
Громадянські права людини відрізняються від інших прав за двома критеріями.
По-перше, вони характеризуються тим, що:
- належать кожній людині тільки через її людську природу немає необхідності, наприклад, їх купувати чи отримувати від когось);
- у визначених законом межах вони є невід`ємними;
- всі їх застосовують рівною мірою.
По-друге, основні обов`язки, що їм кореспондують, покладені на державні органи та їх посадові особи, а не безпосередньо на громадян.
Викладені положення і зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження, його актуальність та значущість на сучасному етапі.
У процесі забезпечення реалізації конституційних громадянських прав і свобод першочергове місце посідає діяльність державних органів, а саме органів внутрішніх справ, зокрема міліції, бо вони за родом занять ближче, ніж інші, стоять до населення, і діють чітко в межах закону. Все вищевикладене зумовлює необхідність дослідження вказаної діяльності, проведення порівняльного аналізу з діяльністю аналогічних служб в інших країнах, встановлення відповідності такої діяльності міжнародно-правовим нормам та розробку на цій основі наукових рекомендацій, пропозицій, спрямованих на забезпечення підвищення ефективності роботи міліції у галузі забезпечення конституційних громадянських прав і свобод людини.
Інформаційна та теоретична база складається з міжнародних документів, присвячених правам людини, Конституції України, національного та зарубіжного чинного законодавства, підзаконних нормативно-правових актів, а також цілого ряду нормативних положень, які регламентують діяльність міліції щодо забезпечення реалізації громадянських прав і свобод людини.
На теоретичному рівні проблеми, пов`язані з правовим положенням людини в державі, її правами та свободами досліджувалися такими видатними науковцями, як М.Александров, С.Алексєєв, М.Бару, О.Бережнов, В.Буткевич, М.Вітрук, Л.Воєводін, В.Денисов, І.Дюрягін, С. Ісакович, Р.Калюжний, В.Карташкін, М.Козюбра, В.Копєйчиков, О.Курінний, В.Кучинський, О.Лепєшкін, С.Лисенков, А.Мартиненко, А.Мацко, В.Нерсесянц, М.Орзіх, В.Патюлін, В.Погорілко, П.Рабінович, І.Ростовщиков, Ф.Рудинський, А.Селіванов, І.Строгович, Ю.Тодика, Я.Уманський, О.Фрицький, В.Чхиквадзе, М.Цвік та ін.
Праці цих вчених створили методологічну та науково-теоретичну базу для проведення аналізу змісту окремих видів прав та свобод людини (в тому числі і громадянських) та вивчення всього різноманіття засобів їх реалізації.
У процесі дисертаційного дослідження були використані праці таких відомих зарубіжних вчених, як Fitzmauricuj, L.Henkin, H.Kelsen, H.Lauterpacht, L.Oppenheim, A.Zorn.
Значний вклад у розробку проблем щодо ролі органів внутрішніх справ у забезпеченні реалізації прав людини, їх місця в механізмі реалізації прав і свобод внесли вітчизняні вчені О.Богачова, В.Копєйчиков, В.Куріцин, О.Ловінюков, С.Лисенков, П.Михайлов, А.Олійник, А.Опалева, І.Ростовщиков, Л.Самофалов, К.Толкачов, А.Хабібулін, О.Фрицький, В.Шаповал та ін.
Методологічною основою дослідження є методи діалектики, засновані на філософії загальнолюдських цінностей. Із спеціальних методів дослідження в дисертаційній роботі були використані історико-правовий, порівняльний, системно-функціональний, спеціально-юридичний, статистичний та деякі інші методи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертант використала можливість дослідити групу громадянських прав і свобод в Конституційному праві України, процедури їх реалізації та механізми забезпечення в діяльності міліції на основі та у відповідності з міжнародно-правовими нормами.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні положення:
1. Особисто вдосконалені автором поняття змісту прав і свобод людини і громадянина, громадянських прав і свобод, імплементації міжнародно-правових норм прав людини у законодавство України.
Права людини - це обумовлені відповідним рівнем розвитку суспільства та гарантовані державою у рівній мірі можливості кожної людини створювати, набувати, володіти, користуватися соціальними благами, а також, при необхідності, вимагати їх захисту від порушень та відтворення порушеного права.
Громадянські права і свободи -обумовлені відповідним рівнем розвитку суспільства та гарантовані державою у рівній мірі певні можливості людини, реалізація яких задовольняє матеріальні та духовні потреби людини, що необхідні їй для нормального фізичного та морального існування.
Імплементація - це реалізація норм міжнародного права у внутрішньодержавній та міжнародній сферах при ефективному сприянні держав за допомогою національних та міжнародних засобів.
. Удосконалено систему громадянських прав і свобод людини в Україні, зміст якої складають право на:
життя; свободу та особисту недоторканність; повагу гідності; визнання правосуб`єктності; недоторканність особистого та сімейного життя; недоторканність житла; таємницю кореспонденції; рівність перед судом і трибуналом; права обвинуваченого; на ефективний захист; на справедливий суд та свободи:
від катувань чи жорстоких, нелюдських або таких, що принижують його гідність, видів поводження чи покарання; від рабства та работоргівлі; на вільне пересування; вибору місця проживання; особи вважатися невинуватою, доки вина не буде доведена в законному порядку і встановлена вироком суду; думки, совісті, релігії та переконань; від довільного арешту, затримання чи вигнання
3. Дістав подальшого розвитку механізм імплементації міжнародно-правових норм в законодавство України в сфері громадянських прав і свобод, що знаходить своє відбиття в запропонованій стадії контролю та нагляду за імплементаційною діяльністю;
. Дістало подальший розвиток дослідження напрямків діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних громадянських прав і свобод людини, до яких відносяться:
- створення умов для реалізації громадянами своїх прав і свобод;
- безпосередня реалізація прав і свобод громадян;
- охорона і захист прав і свобод людини;
- діяльність по їх відновленню в разі порушення;
- профілактика правопорушень;
. Особисто удосконалені автором основні форми і методи діяльності міліції по забезпеченню реалізації конституційних громадянських прав і свобод людини шляхом запропонування окремої форми діяльності міліції - міжнародно-правової, яка пов`язана із особливою сферою діяльності вказаних органів, де міжнародні стандарти виступають в якості об`єкта правовідносин та основної мети діяльності, та методу - примус-відновлення;
. Запропоновано тлумачення системи нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції у визначеній сфері, висновок про стан їх відповідності міжнародно-правовим нормам;
. В світлі вимог міжнародно-правових норм сформульовано пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства (доповнення до Закону України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”), а також діяльності міліції по забезпеченню реалізації громадянських прав і свобод людини (введення відділу по боротьби з насильством в сім`ї, створення центрів соціальної реабілітації тощо).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розробка та висновки, які містяться в дисертації, можуть бути використані:
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася по розділах і в цілому на кафедрах теорії держави і права та конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчального курсу з теорії держави і права, зокрема при проведенні семінарських занять з тем: “Правовий статус особи”, “Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні реалізації прав і свобод особи”та ін.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних наукових конференціях, нарадах, семінарах, а саме на:
1. Сумісному міжнародному семінарі Української Правничої Фундації, Українського Центру Прав Людини, Національної академії внутрішніх справ МВС України та Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців “Правовий захист біженців”(Київ, вересень 1998р.).
2. Міжнародному семінарі “Права людини та правоохоронна діяльність”, проведеному спільно з Українським Комітетом “Гельсінкі - 90”та Національною академією внутрішніх справ (Київ, вересень 1998р.).
. Міжнародній науковій конференції з нагоди 50-річчя прийняття і проголошення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини, проведеній Академією праці і соціальних відносин, Федерацією профспілок України, Українською асоціацією студентів-правників, Об`єднанням студентів-юристів АПСВ “Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи”(Київ, грудень 1998р.).
4. Науково-практичній конференції “Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності”(Дніпропетровськ, вересень 1999 р.).
. Міжнародній студентській науковій конференції “Історія очима молодих дослідників”(Донецьк, грудень 1999 р.).
Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено в п`яти публікаціях, в тому числі в трьох наукових статтях у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, які об`єднують шість підрозділів, висновку, списку використаної літератури (124 джерела), двох додатків. Повний обсяг дисертації –сторінок. Назви і розташування розділів і підрозділів зумовлені логікою викладання і результатами виконаного дослідження.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається його об’єкт, мета і завдання, стан наукової розробки проблеми, показується теоретична і методологічна основи дослідження, характеризується його нормативно-правова база, розкривається наукова новизна і практичне значення одержаних результатів.
Перший розділ - “Конституційні громадянські права людини і їх відображення в законодавстві України”- присвячений дослідженню історичного формування громадянських прав і свобод, їх поняттю, аналізу міжнародно-правових принципів прав людини і їх відображенню у національному законодавстві України.
Проаналізовано історичний розвиток питання громадянських прав і свобод людини, який вирішувався ще філософами Стародавньої Греції (Солон, Сократ, Платон, Аристотель, Демосфен) і не втратив свого значення нині (С.Ісакович, М.Козюбра, В.Кучинський, Є.Лукашова, С.Лисенков, М.Орзіх, В.Погорілко, П.Рабінович, І.Ростовщиков, О.Фрицький та ін.). Показано місце громадянських прав і свобод в системі конституційних прав і свобод людини в Україні, визначено їх своєрідність через те, що вони належать кожній людині, виходячи вже з її людської природи (немає необхідності, наприклад, їх купувати чи отримувати від когось); у визначених законом межах вони є невід`ємними; всі застосовують їх рівною мірою; основні обов`язки, що з них випливають, покладені на держави та їхні установи, а не безпосередньо на громадян.
Дисертант пропонує зупинитися на визначенні громадянських прав і свобод як зумовлених відповідним рівнем розвитку суспільства та гарантованих у рівній мірі державою певних можливостях людини, реалізація яких задовольняє матеріальні і духовні потреби людини, необхідні їй для нормального фізичного й духовного існування і показує їх систему. Розгляд цього питання саме в такому ракурсі зумовлений тим, що громадянські права необхідно розглядати окремо від прав громадян.
Під правами громадян ми розуміємо права тих, хто за конституційним правом належить на правовій основі до конкретної держави, є її громадянином, має певну правоздатність, права, свободи та обов’язки, що відрізняють його від іноземців, осіб без громадянства, що знаходяться на території цієї держави.
Говорячи про громадянські права, ми виходимо з того, що громадянин - це суб’єкт громади, громадянського суспільства. Термін “громадянське суспільство”склався історично і явно не відповідає тому, що ним визначається. Своєрідним співтовариством громадян є не громадянське суспільство, а, навпаки, держава. У сфері ж громадянського суспільства ми маємо справу з громадянином не як з політичною фігурою, а як з приватною, неполітичною людиною, носієм приватних інтересів. Термін “громадянське суспільство”походить від римського слова “civis”(громадянин) у розумінні “член римської громадської общини”(civitas) та “основний суб’єкт тогочасних приватно-правових відносин”.
Звертається увага на те, що на сучасному етапі проблема прав людини вже вийшла за межі однієї країни і набула статусу міжнародної, про що свідчить зростаюча кількість міжнародно-правових документів з прав людини, діяльність як міжнародних організацій (ООН, Комітет з прав людини, Європейський суд з прав людини), так і внутрішньодержавних (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини). Оскільки ця проблема набула міжнародного характеру, в дисертаційному дослідженні були проаналізовані міжнародно-правові принципи прав і свобод людини та стан їх відображення як в міжнародних, так і в національних нормативно-правових актах (Конституція України, закони, підзаконні нормативно-правові акти).
Все це дало змогу стверджувати про існування певного механізму втілення міжнародно-правових норм в національне законодавство, що в юридичній науці дістав назву імплементації, під яким дисертант розуміє реалізацію норм міжнародного права у внутрішньодержавній та міжнародній сферах при ефективному сприянні держав за допомогою національних та міжнародних засобів.
Докладно було розглянуто структуру механізму імплементації, його елементи. Дисертант стверджує, що імплементаційна робота - це складний процес, який вимагає постійного контролю та нагляду і пропонує ввести відповідну стадію механізму імплементації. Зроблений аналіз нормативно-правових документів свідчить про те, що процес імплементації норм міжнародного права у внутрішньодержавне право України поступово відбувається, але вимагає вдосконалення системи державних і недержавних організацій для його інтенсифікації.
У другому розділі - “Удосконалення діяльності міліції щодо забезпечення реалізації громадянських прав людини в Україні у світлі міжнародно-правових принципів”розглядаються теоретичні проблеми вдосконалення діяльності міліції по забезпеченню реалізації громадянських прав та свобод людини в Україні у світлі міжнародно-правових принципів, серед яких зупинилися на нормативно-правовому регулюванні діяльності міліції, особливостях такої діяльності та шляхах її вдосконалення.
Дисертант показав систему нормативно-правових актів, що регулюють діяльність міліції у визначеній сфері. На думку дисертанта, це сукупність нормативних актів, що регулюють діяльність органів міліції по забезпеченню реалізації громадянських прав і свобод людини, які видаються органами держави та місцевого самоврядування. Тобто, чим нижче в підпорядкуванні знаходиться орган, що видає нормативні акти, які регулюють вказану діяльність, тим детальніше вона регулюється. Проведено критичний аналіз існуючої нормативно-правової бази на предмет її відповідності міжнародно-правовим нормам, і визначено шляхи її подальшого вдосконалення в таких напрямках:
- у ст. 1 даного закону доповнити визначення забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, і під такою діяльністю розуміти здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів у відповідності з міжнародно-правовими стандартами прав людини, спрямованих на захист життя, здоров`я, честі і гідності та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя;
- вказати у ст. 4, що правовою основою діяльності по забезпеченню безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, є не тільки Конституція України, згаданий закон, Кримінальний і Кримінально-процесуальний Кодекси України, Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”, інші закони, але й міжнародно-правові документи, зокрема Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про політичні та громадянські права, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, та визначити принципи, на основі яких відбуватиметься така діяльність;
- подальше прийняття нормативно-правових актів і впровадження їх у правову базу діяльності міліції, а особливо відомчих та міжнародно-правових стандартів, що стосуються забезпечення і захисту прав людини, шляхом доведення їх змісту до особового складу міліції в процесі проведення відповідних занять і вироблення конкретних заходів для їх дотримання та виконання. Прийняття у працівників міліції заліків з цих питань.
Дисертант робить спробу окреслити сфери діяльності міліції, її компетенцію і таким чином визначає особливості вказаної діяльності. Діяльність міліції в аналізованій сфері тісно пов’язана не лише з компетенцією, а й з формами та методами. Всі форми, на думку дисертанта, поділяються на правові (правоохоронна, нормотворча, правозастосовча) та не правові (організаційна, виховна, профілактична).
Зроблений аналіз вищеназваних форм дозволив виділити ще одну форму діяльності міліції - міжнародно-правову. ЇЇ існування обумовлене: по-перше, зростаючим рівнем міжнародної злочинності; по-друге, визначенням проблеми боротьби зі злочинністю не як внутрішньодержавної, а як такої, що набуває міждержавного характеру; по-третє, - в зв`язку з розширенням спектра міжнародних відносин, - між правоохоронними системами різних країн. Реалізувати цю форму діяльності міліції можна під час спільних засідань, конференцій, форумів, при розробці сумісних операцій та їх проведенні, використанні досвіду різних держав при розслідуванні окремих видів злочинів та обміні інформацією і міркуваннями.
Разом з формами, міліція в своїй діяльності використовує і відповідні методи, що діляться на загальні (метод переконання і примусу) і спеціальні. Серед методів примусу дисертант виділяє примус-попередження, примус-стягнення і примус-реалізацію. Автор пропонує ще один метод примусу - примус-відновлення, зміст якого полягає у відтворенні порушених прав і свобод. Наприклад, у разі скоїння крадіжки з проникненням у житло, порушується право на недоторканність житла людини. В разі притягнення винних до кримінальної відповідальності, одним з видів покарання може бути відтворення (тобто повернення викрадених речей, або можлива грошова компенсація) порушеного права людини.
Виходячи з викладеного, дисертант зазначає, що в діяльності міліції необхідно приділяти більше уваги методам переконання та намагатися розширювати їх. Наприклад, метод правового виховання, на сьогоднішній день, можна реалізувати шляхом ознайомлення та вивчення міжнародно-правових стандартів прав людини, тому що, говорячи про правову культуру населення, необхідно зазначити, що головною умовою побудови демократичної правової держави є поінформованість громадян про права не тільки даної країни, але й про міжнародне право взагалі, вивчення прав громадян не тільки даної держави, але й прав, якими наділені всі люди світу, а це можливо лише при знанні відповідних міжнародних документів.
Особливу увагу в дисертаційному дослідженні приділено питанню участі громадськості в діяльності міліції щодо забезпечення реалізації громадянських прав і свобод через відповідні громадські організації.
Дійсно, допомога таких організацій є важливою і продуктивною. Правозахисні організації повинні в різноманітних формах співпрацювати з державною владою. Це надає їм великі можливості для контролю за нею та одночасно для вирішення тих питань, які ставлять перед собою правозахисні організації, в даному випадку - захист прав та свобод людини і громадянина. Їхні основні завдання можна поділити таким чином:
а) у законотворчій діяльності - участь у підготовці власних законопроектів, проведення експертизи законопроектів під кутом зору дотримання прав людини;
б) активна участь в консультативних комісіях та групах при державних органах;
в) підтримання зв`язків з відділами по роботі з громадськістю при МВС України для аналізу криміногенної ситуації, проведення спільних засідань та впровадження їх результатів у практичну діяльність міліції.
Так, у листопаді 1993 р. Українською Правничою Фундацією було створено Український Центр Прав людини, метою та основними завданнями якого є утвердження принципу пріоритету прав людини на території України відповідно до міжнародно-правових угод. Крім того, в багатьох містах України створено спілки захисту прав людини для надання допомоги особам, найменш соціально захищеним державою - студентам, безробітним, інвалідам, пенсіонерам, ветеранам війни і праці, а також, що дуже важливо, особам, які звільнилися з місць позбавлення волі і потребують правової допомоги, допомоги в плані адаптації до нормального життя, влаштування на роботу та ін.
Проведено аналіз позитивного досвіду діяльності поліції зарубіжних країн і на цій основі викладено певні рекомендації і пропозиції щодо поліпшення діяльності міліції в нашій країні.
У висновках підведені підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано основні поняття та узагальнено результати дослідження.
Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:
1. Горова О.Б. Конституція України про права людини, їх відповідність міжнародним нормам: Зб. наук. праць / За ред. Є.М.Мойсеєва. - К.: ТОВ “Міжнародна фін. агенція”. - 1997. - С. 64-69.
3. Горова О.Б. Основні види прав і свобод в Конституції України і діяльність ОВС щодо їх забезпечення // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - К. - 1999. - № 1. - С. 20-28.
. Горова О.Б. Конституційні гарантії громадянських прав і свобод людини в Україні: Зб. наук. статей. - Дніпропетровськ: Дніпропетровський юр. інститут, 1999. - С. 61-67.
. Горова О.Б. Громадянські права людини: історія і сучасність: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. –К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видав. Дім “Юридична книга”. –. –Вип. 4. –С. 91-98.
Горова О.Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2000.
Дисертація присвячена проблемам забезпечення реалізації громадянських прав і свобод, ролі міліції в цій діяльності та її відповідності міжнародно-правовим нормам. На основі теоретичного аналізу юридичної літератури з визначеної проблеми, міжнародних та внутрішньодержавних нормативно-правових актів, проведеного дослідження розглядаються питання становлення, еволюції, змісту, системи громадянських прав і свобод. Показане значення діяльності міліції щодо забезпечення реалізації конституційних громадянських прав і свобод людини, визначені особливості такої діяльності, основні форми і методи та викладені конкретні пропозиції і рекомендації по вдосконаленню вказаної діяльності.
Ключові слова: права людини, громадянські права і свободи, міжнародно-правові принципи, імплементація, механізм імплементації, органи внутрішніх справ, міліція, форми діяльності міліції, методи діяльності міліції.
Горовая О.Б. Конституционные гражданские права человека в Украине и их обеспечение милицией ( роль международно-правовых норм в этом процессе). - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2000.
Диссертация посвящена проблемам обеспечения реализации гражданских прав и свобод человека, роли милиции в этой деятельности и ее соответствия международно-правовым нормам. На основе теоретического анализа юридической литературы по указанной проблеме, международных и внутригосударственных нормативно-правовых актов, проведенного научного анализа рассматриваются вопросы становления, эволюции, содержания, системы гражданских прав и свобод. Дается определение гражданских прав и свобод, под которыми понимаются обусловленные соответствующим уровнем развития общества и гарантированные государством в равной мере определенные возможности человека, реализация которых удовлетворяет материальные и духовные потребности человека, необходимые ему для нормального физического и морального существования, и показывается их система. Проблема прав и свобод человека и гражданина вообще, гражданских прав и свобод в частности рассматривается как международная, в связи с чем анализируются основные международно-правовые принципы прав человека, изучается соответствие нормативно-правовой базы Украины именно таким принципам. Процесс воплощения международно-правовых норм в законодательство Украины называется имплементацией, под которой понимается реализация норм международного права во внутригосударственной и международной сферах при еффективном содействии государств с помощью национальных и международных средств. Рассматривается указанный механизм имплементации, уделено внимание и анализируются его элементы, предлагаются пути усовершенствования указанного механизма путем введения дополнительной стадии имплементации - контрольно-надзорной.
Дана характеристика системы нормативно-правового регулирования деятельности милиции по обеспечению реализации гражданских прав и свобод человека, проведен ее критический анализ, предложены рекомендации по ее усовершенствованию.
Показано значение деятельности милиции по обеспечению реализации гражданских прав и свобод человека, определены особенности такой деятельности. Указывается, что компетенцию милиции в исследуемой сфере можно рассматривать с помощью основных форм и методов, среди которых выделяют правовые, - правоохранительную, нормотворческую, правоприменительную и не правовые - организационную, воспитательную, профилактическую. Проведенный анализ данных форм позволил выделить еще одну форму деятельности милиции - международно-правовую.
Вместе с формами милиция в своей деятельности использует и соответствующие методы, которые классифицируются на общие (метод убеждения и принуждения) и специальные. Методы принуждения рассматриваются как принуждение-предупреждение, принуждение-взыскание, принуждение-реализация. Внесено предложение внедрения также метода-восстановления, содержание которого заключается в восстановлении нарушенных прав и свобод.
Особое внимание в диссертационном исследовании уделяется вопросу участия общественности в деятельности милиции по обеспечению реализации гражданских прав и свобод человека через соответствующие общественные организации. Изложены конкретные предложения и рекомендации по усовершенствованию указанной деятельности.
Ключевые слова: права человека, гражданские права и свободы, международно-правовые принципы, имплементация, механизм имплементации, органы внутренних дел, милиция, формы деятельности милиции, методы деятельности милиции.
Gorova O. Constitutional civil human rights in Ukraine and their provision by the militia (the role of international-legal standards in this process). - Manuscript.
Dissertation for obtaining the scientific degree of the candidate of jurisprudence on speciality 12.00.02 - constitutional right.-Kiyv national University by Taras Shevchenko, Kiyv, 2000.
The thesis is devoted to the problems of provision of civil rights and freedoms their realization, to the role of the militia in this process and to the correspondence of this role with the international-lawlegal standards. On the basis of the theoretical analysis of legal literature on the indicated problem, of international, standard-leral acts and lawful statements within the state of the and conducted research, the aspects of creation, evolution, contents, system the civil rights and freedoms are considered. The significance of militia activity with respect to provision of realization of civil human rights and freedoms is shown, the features of such activity, its main forms and methods are determinid and the concrete proposals and recommendations with respect to improvement of the indicated activity are given .
Key words : human rights, civil rights and freedoms, international-law principles, implementation, mechanism of implementation, domestic bodies, militia, forms of militia activity, methods of militia activity .
Конституція України: ст. 3. - К., 1996. - С. 4.
Нерсесянц В.С. Философия права.: Учебник для вузов. - М., 1997. - С. 110.