Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
Товканець
Ганна Василівна
УДК:371.93
КОРЕКЦІЯ ВІДХИЛЕНЬ У ПОВЕДІНЦІ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
13.00.01 –теорія та історія педагогіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ - 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Ужгородському державному університеті
Науковий керівник доктор педагогічних наук Козубовська Ірина Василівна,
Ужгородський державний університет,
в.о.професора кафедри педагогіки
і психології
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Оржеховська Валентина Михайлівна, Науково-методичний центр превентивного
виховання АПН України, директор
кандидат педагогічних наук, доцент
Опаленик Одотя Василівна,
Ужгородський державний інститут
інформатики,економіки і права,
доцент
Провідна установа: - Тернопільський педагогічний університет,
кафедра педагогіки
Захист дисертації відбудеться “ 26 ” лютого 1999 р. о _14_год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України (252053, м.Київ, вул.Артема, 52а).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки АПН (252053, м.Київ, вул.Артема, 52а).
Автореферат розісланий “”січня 1999 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради проф.М.П.Легкий
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність дослідження. Сьогодні в Україні спостерігається чітка тенденція до зростання злочинності, проявів девіантної поведінки, в тому числі і серед неповнолітніх.
Динамізм соціально-економічних процесів, кризова ситуація, яка виникла сьогодні у багатьох сферах суспільного життя і продовжує поглиблюватись, неминуче ведуть до збільшення девіацій (від латинського “deviatio” - відхилення).
Особливо небезпечними є відхилення у поведінці серед неповнолітніх, оскільки вони можуть негативно вплинути на весь подальший процес формування особистості, сприяти вчиненню правопорушень і злочинів.
Система покарань, яка існує сьогодні в Україні, безперечно, вимагає суттєвого вдосконалення. Проте, вважаємо, не покарання за вчинений проступок, правопорушення, злочин, а їх своєчасне попередження повинно стати пріоритетним напрямком роботи з молоддю, що відповідає принципам демократизації, гуманізації, гуманітаризації освіти і виховання.
Питанням попередження відхилень у формуванні особистості та її поведінці зараз надається велике значення. Урядом прийнято ряд надзвичайно важливих постанов, указів (хоч, на жаль, не всі вони неухильно виконуються). Ці питання порушені і в Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”).
Теоретичні аспекти проблеми попередження і корекції відхилень у формуванні особистості неповнолітніх останні десятиріччя досить активно досліжувалися вітчизняними та зарубіжними вченими: М.О.Алемаскіним, Б.Ф.Баєвим, М.І.Буяновим, Ш.Глюк, Е.І.Драніщевою, З.Г.Зайцевою, Л.М.Зюбіним, І.В.Козубовською, М.В.Костицьким, В.М. Кудрявцевим, Д.Легман, Н.Ю.Максимовою, Г.М.Міньковським, І.О.Невським, В.М.Оржеховською, Є.І.Пєтуховим, А.І.Селецьким, В.М.Синьовим, С.А.Тарарухіним, В.О.Татенко, О.П.Тузовим, М.М.Фіцулою, Е.Шур та ін.
Незважаючи на певні досягнення у вивченні даної проблеми, практика свідчить про те, що сьогодні необхідно активізувати пошук нових ефективних шляхів і засобів попередження відхилень у поведінці серед дітей і молоді.
Вважаємо, що значні резерви в цьому плані можуть бути виявлені в особливостях організації процесу професійного педагогічного спілкування з важковиховуваними дітьми молодшого шкільного віку.
Ми виходимо з того, що одним із провідних принципів вітчизняної психолого-педагогічної науки є принцип домінуючої ролі діяльності у розвитку психіки: психіка формується в діяльності. Спілкування є особливим видом людської діяльності. Отже, формування психіки дитини, в тому числі і виникнення відхилень у психічному розвиткові, відбувається в процесі спілкування (емоційне спілкування з батьками - домінуючий вид діяльності дитини на ранніх етапах її розвитку, але спілкування не втрачає важливості і в подальшому формуванні особистості).
Оскільки спілкування є важливим фактором формування особистості, очевидно, корекція відхилень у формуванні особистості дитини, її поведінці можлива в процесі відповідним чином організованого професійно-педагогічного спілкування. Вважаємо, що корекцiя вiдхилень засобами професiйного педагогiчного спiлкування може бути успiшно забезпечена саме в молодшому шкiльному вiцi, тому що, по-перше в цьому вiцi вiдхилення у формуваннi особистостi не є ще дуже глибокими i стiйкими, по-друге, для молодшого школяра вчитель - найбiльший авторитет, його слово може мати великий вплив на вихованця.
Слiд вiдзначити, що проблему педагогiчного спiлкування розглядали в загальних рисах такi вченi, як О.О.Бодальов, А.М.Бойко, В.С.Грехньов I.А.Зязюн, В.О.Кан-Калик, А.Й.Капська, О.О.Леонтьєв, Г.М.Сагач, Н.М.Тарасевич, Н.В.Чепелєва та iн.
Проте особливостi органiзацiї педагогiчного спiлкування з важковиховуваними дiтьми з метою корекцiї вiдхилень в їх поведiнцi спецiально не дослiджувались.
Враховуючи актуальнiсть проблеми та її недостатнє вивчення, темою дисертацiйного дослiдження обрано: "Корекцiя вiдхилень у поведiнцi важковиховуваних учнів молодшого шкiльного вiку засобами професiйно-педагогiчного спiлкування". Вона є складовою науково-дослідної теми кафедри педагогіки і психології УжДУ “Громадянське виховання учнівської і студентської молоді”.
Об'єкт дослiдження: девіантна поведінка важковиховуваних учнів молодшого шкільного віку.
Предмет дослiдження: змiст, форми, методи організації процесу педагогічного спiлкування з метою корекцiї вiдхилень у поведiнцi важковиховуваних дітей молодшого шкільного віку.
Мета дослiдження: визначити основнi умови i фактори оптимiзацiї процесу професiйно-педагогiчного спiлкування для забезпечення ефективної корекцiї вiдхилень у поведiнцi важковиховуваних молодших школярiв.
Гiпотеза дослiдження: Корекцiя важковиховуваностi молодших школярiв може бути забезпечена в процесi професiйно-педагогiчного спiлкування за умови реалiзацiї спецiальної стратегiї, тактики i технiки спiлкування, оптимального використання корекційно-реабілітаційних можливостей спілкування.
Вiдповiдно до предмета, мети, гiпотези визначено основнi завдання дослiдження:
1. Проаналiзувати витоки проблеми вiдхилень у поведiнцi неповнолiтнiх та стан її наукової розробленостi на сьогоднiшнiй день.
. Розкрити змiст понять "норма" i "вiдхилення" у формуванні особистості та її поведінці, обгрунтувати у вiдповiдностi з цим теоретичнi пiдходи до визначення сутi "важковиховуваностi" дiтей, причин її виникнення.
.Теоретично обгрунтувати соцiальну i психолого-педагогiчну сутнiсть спiлкування як фактору формування особистостi.
.Дослiдити корекцiйно-реабiлiтацiйні можливостi професiйного педагогiчного спiлкування, особливостi педагогiчної стратегiї, тактики i технiки спiлкування з важковиховуваними дітьми, виявити найбільш ефективні засоби спілкування.
. Теоретично обгрунтувати та експериментально апробувати органiзацiйно-методичнi умови оптимiзацiї процесу педагогiчного спiлкування як засобу корекцiї у поведiнцi важковиховуваних молодших школярiв.
Методологiчною основою дослiдження є положення фiлософiї, педагогіки, психологiї про сутнiсть особистостi, детермiнованiсть її поведiнки зовнiшнiми i внутрiшнiми факторами, провiдну роль дiяльностi у формування особистостi, про спiлкування як особливий вид дiяльностi.
Теоретичну основу дослiдження становлять положення:
- про формування особистостi в процесi дiяльностi (Л.С.Виготський, Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв та iн.);
- про спiлкування як особливий вид дiяльностi (О.О.Бодальов, В.М.М'ясищев та iн.);
- про природу вiдхилень у формуваннi особистостi (П.П.Блонський, Е.О.Фортунатов та iн.);
- про загальнi закономiрностi процесу виховання i перевиховання (Демокрiт, Платон, Я.Коменський, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, О.В.Киричук, Н.Г.Ничкало, I.А.Зязюн та iн.).
Для розв'язання поставлених завдань, перевiрки гiпотези використовувався комплекс методiв дослiдження: теоретичних (аналiз, синтез, абстрагування, систематизацiя, порiвняння, класифiкацiя, узагальнення); емпiричних (спостереження, бесiда, iнтерв'ю, соцiометрiя, аналiз продуктiв дiяльностi, бiографiчний, вивчення документацiї). Особливе місце серед методів дослідження належить педагогічному експерименту.
Основнi етапи дослiдження. Системне дослiдження проблеми проводилось на протязi чотирьох рокiв, проте в процесi дослiдження використовувалися також окремi данi попереднього досвiду практичної роботи автора вчителем в школi i методистом в пед.училищi.
На першому етапi дослiдження (1994-1995 рр.) вивчався стан розробки даної проблеми в її теоретичному i прикладному аспектах; визначалися вихiднi позицiї дослiдження: мета, завдання, гiпотези; проводився констатуючий експеримент.
На другому етапi дослiдження (1995-1997 рр.) - проводився формуючий експеримент в процесi якого були експериментально перевiренi органiзацiйно-методичнi умови i фактори оптимiзацiї процесу педагогiчного спiлкування з метою корекцiї вiдхилень у поведiнцi важковиховуваних дiтей молодшого шкiльного вiку.
На третьому етапi дослiдження (1997-1998 рр.) - узагальнювалися результати дослiдження, окремi положення додатково перевiрялися.
Всього дослідженням (на різних його етапах) було охоплено понад 500 учнів (формуючий експеримент –учнів) в школах м.Ужгорода, м.Мукачева, Мукачівського, Іршавського, В.Березнянського р-нів Закарпатської області.
Наукова новизна полягає у виявленнi реабiлiтацiйно-корекцiйних можливостей професiйно-педагогiчного спiлкування, розробцi стратегiї, тактики i технiки педагогiчного спiлкування з важковиховуваними дiтьми з метою корекцiї важковиховуваностi молодших школярiв.
Теоретичне значення дослiдження полягає в подальшому розвитковi теорiї професiйно-педагогiчного спiлкування, зокрема, в теоретичному обгрунтуваннi соцiальної i психолого-педагогiчної сутностi спiлкування як фактору формування особистостi i засобу корекцiї вiдхилень, обгрунтуваннi особливостей стратегiї, тактики i технiки професiйно-педагогiчного спiлкування з важковиховуваними дiтьми молодшого шкiльного вiку.
Практичне значення дослiдження визначається тим, що на основi отриманих результатiв запропонованi рекомендацiї щодо органiзацiйно-методичних умов оптимiзацiї процесу педагогiчного спiлкування з метою корекцiї поведiнки важковиховуваних дiтей молодшого шкiльного вiку.
Особистий внесок автора дослідження полягає у: теоретичному обгрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; безпосередньому керівництві дослідно-експериментальною роботою в школах; виявленні основних умов і факторів оптимізації процесу професійно-педагогічного спілкування з метою забезпечення ефективної корекції відхилень у поведінці важковиховуваних учнів молодшого шкільного віку; визначенні змісту, форм, методів організації педагогічного спілкування як засобу корекції; розробці методичних рекомендацій з питань професійно-педагогічного спілкування з важковиховуваними дітьми.
Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечується методологічною і теоретичною обгрунтованістю його вихідних позицій, використанням методів дослідження, адекватних меті, предмету, завданням роботи, відповідністю теоретичних положень основним даним дослідно-експериментальної роботи.
Апробацiя i впровадження результатiв дослiдження. Результати дисертацiйного дослiдження доповiдалися на мiжнародних, всеукраїнських конференцiях, семiнарах (Київ, Херсон, Рiвне, Ужгород та iн.), опублiкованi в 14 працях.
Основнi результати дослiдження з питань оптимiзацiї професiйно-педагогiчного спiлкування впровадженi в школах м.Мукачева, Мукачiвського та Iршавського районiв.
Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що включає 141 найменування. Робота викладена на 180 сторінках (171 ст. основна частина) і містить 4 таблиці, 5 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовуються актуальність і ступінь дослідженості проблеми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, методологія і методи дослідження, формулюється гіпотеза, розкриваються його наукова новизна, теоретична значущість та практична цінність. Визначено основні положення, що виносяться на захист, відображено відомості щодо апробації і впровадження одержаних результатів, особистого внеску здобувача.
У першому розділі -“Проблема відхилень у поведінці неповнолітніх в історії розвитку світової педагогічної думки”- досліджувана проблема розглядається в історичному аспекті.
Проаналізовані філософські витоки проблеми відхилень у поведінці та їх корекції. Відзначається, що видатні філософи античності висловлювали чимало цінних педагогічних ідей. Цікавими, зокрема, є їх роздуми про те, що можна “переформувати людину, дати їй другу природу” (Демокріт), що відхилення у поведінці дитини слід виправляти якомога раніше, як “молоде деревце, що починає викривлятися” (Платон) та ін.
В епоху феодалізму слушні думки стосовно виховання дітей були висловлені Ф.Рабле, Т.Мором, М.Монтенем та ін., які не втратили своєї актуальності і нині.
Одним з найвидатнiших педагогiв епохи розпаду феодалiзму i зародження домонополiстичного капiталiзму був Я.А.Коменський, який значну увагу придiляв і проблемi вiдхилень у поведiнцi, вихованню дiтей з вадами поведiнки. Він зробив спробу дати класифiкацiю дiтей, навчання i виховання яких пов'язане з певними труднощами. Коменський допускав, що є дiти безнадiйнi у виховному вiдношеннi і порiвнював їх з сухим, викривленим деревом, яке треба викинути. Але таких дiтей-виродкiв - одиницi, вважав Коменський.
Дуже важливою є думка Коменського про те, що поганими чи добрими дiти не народжуються, вони стають такими в результатi виховання, яке може бути правильним або неправильним.
У процесi виховання необхiдно використовувати найрiзноманiтнiшi методи, серед яких Коменський видiляв "ласкаве слово", вправляння у хороших вчинках, похвалу, покарання. Вiн виступав проти тiлесних покарань, але в окремих випадках допускав їх застосування.
Навчання i виховання повинно, на думку Коменського, обов'язково проводитись на рiднiй мовi, що сприятиме бiльшiй ефективностi навчально-виховного процесу.
Співзвучними темі нашого дослідження є окремі думки, висловлені такими вченими, як Дж.Локк, Ж.Руссо, К.Гельвецій, І.Песталоцці, І.Гербарт, Ф.Дістервег, незважаючи на деякі обгрунтовані ними положення, з якими не можна погодитися (наприклад, розроблена Гербартом система покарань).
XIX - XX ст. характеризується значним ростом злочинностi в захiдних країнах, тому проблема вiдхилень у поведiнцi, особливо тих, якi безпосередньо пов'язанi з протиправними вчинками, привертає увагу багатьох вчених: педагогiв, психологiв, медикiв, юристiв.
Велике значення надається дослiдженню питання спiввiдношення бiологiчного i соцiального в самому iндивiдi та його поведiнцi (Б.Морель, Е.Кречмер, Ч.Ломброзо, Е.Х’ютон, Ч.Шелдон, З.Фрейд, Д.Легман, Е.Шур, П.Вест та ін.).
Досить популярною є теорiя "патологiї раннього дитинства", обгрунтована Дж.Боулбi. Основнi її положення зводяться до того, що дитина, яка не отримала в ранньому вiцi достатньо батькiвського тепла, ласки, нiжностi, турботи - в майбутньому обов'язково буде вiдзначатися тими чи iншими вiдхиленнями, не виключена можливiсть скоєння правопорушень, злочинiв.
Подiбнi iдеї висловлює i психiатр Р.Лопец, який виявив у багатьох дiтей, покинутих батьками, частi неврози, анорексiю, розлади сну, нiчнi, а iнодi й деннi страхи. Серед цих дiтей багато таких, яких вiн називає "моторно розгальмованими", неслухняними, невитриманими, iншi - навпаки, занадто загальмованi, апатичнi, боягузливi, невпевненi. У них - значно нижчий рiвень iнтелектуального розвитку, нiж у дiтей цього ж вiку, якi виховуються вдома батьками.
Дослiдження останнiх десятирiч на Заходi стосуються най-рiзноманiтнiших аспектiв проблеми вiдхилень у поведiнцi неповнолiтнiх. Це - питання психолого-педагогiчної реабiлiтацiї дiтей з вiдхиленнями у поведiнцi, наркоманiї, вiдхилення в iнтелектуальному, фiзичному, сексуальному розвитку, вивчення умов виховання дiтей в сiм'ї та надання психотерапевтичної допомоги сiм'ї; ролi шкiльної психологiчної служби у попередженнi вiдхилень у поведiнцi неповнолiтнiх, а також соцiальної служби, яка нинi перебуває на досить високому рiвнi розвитку у бiльшостi захiдних країн. Iнтенсивно дослiджуються також питання попередження злочинностi серед неповнолiтнiх з вiдхиленнями у поведiнцi.
Проблема відхилень у поведінці неповнолітніх досліджувалась і вченими Росії та України і чимало цікавих суджень з цього приводу можна знайти вже в старовинних етнографічних документах часів Київської Русі.
З XVIII ст. проблема вiдхилень у поведiнцi дiтей починає глибоко дослiджуватись багатьма вченими. Це, зокрема, I.I.Бецькой, М.I.Новiков, О.М.Радiщев, В.Ф.Одоєвський. На нашу думку, серед всiх вiдомих вчених дореволюцiйного перiоду саме В.Ф.Одоєвський звернув найбiльшу увагу на органiзацiю правильного педагогiчного спiлкування з дiтьми з метою запобiгання вiдхиленням у формуваннi особистостi.
Не можна не згадати видатного мислителя XVIII ст. Г.Сковороду, який доводив, що людина за своєю природою незiпсована, добра. На думку вченого, причинами, що породжують моральнi вади, iншi вiдхилення у поведiнцi, є суспiльнi умови, неправильно поставлене виховання, темрява, неосвiченiсть. Особливо важливим у формуваннi особистостi є правильне виховання, воно може дати, як вiдзначав Г.Сковорода, "те, чого не дадуть нi чин, нi багатство, нi походження, нi милiсть вельмож".
Значний вклад у вивчення проблеми відхилень у поведінці, важковиховуваності дітей внесли також дореволюційні вчені П.Ф.Лесгафт, Д.О.Дріль, О.І.Зак, М.І.Пирогов, К.Д.Ушинський, О.Духнович та ін.
В перші пiсляреволюцiйні роки проблема вiдхилень у поведiнцi дiтей продовжує інтенсивно дослiджуватися. Все частiше в працях вчених зустрiчаються термiни "важковиховуванiсть", "важковиховуванi дiти".
Питання важковиховуваностi дiтей глибоко дослiдженi в працях П.О.Ефруссi, Д.С.Футера, Я.П.Бугайського, О.С.Грибоєдова, М.П.Гришакова, М.В.Чехова, В.I.Куфаєва, Л.С.Виготського, П.П. Блонського, Г.О.Фортунатова, С.С.Залужного та iнших.
Видатний педагог А.С.Макаренко посiдає особливе мiсце серед дослiдникiв проблеми вiдхилень у поведiнцi неповнолiтнiх. Вiн теоретично обгрунтував можливiсть перевиховання, а в багаторiчнiй практичнiй дiяльностi пiдтвердив, що це дiйсно так.
Незважаючи на деякi допущенi ним помилки, педагогiчна спадщина А.С.Макаренка надзвичайно актуальна i нинi.
На його думку, "нiяких природжених злочинцiв, нiяких природжених важких характерiв нема". Дiти такими стають, якщо виховуються у несприятливих соцiальних умовах. Якщо ж змiнити умови i застосувати правильнi виховнi засоби - особистiсть змiниться.
Актуальним i сьогоднi залишається основний педагогiчний принцип А.С.Макаренка: "Як можна бiльше вимогливостi до людини i як можна бiльше поваги до неї".
На Закарпаттi в 20-30 роки плiдно працював відомий педагог, громадський дiяч Августин Волошин, педагогiчна спадщина якого тривалий час замовчувалася або ж висвiтлювалася не зовсiм правильно.
Вiдхилення у поведiнцi дiтей він пояснював природженими властивостями дитини, впливом навколишнього середовища, недолiками, допущеними у виховному процесi. Одним з таких недолiкiв вiн вважав застосування тiлесних покарань.
Величезний вклад у розвиток педагогiчної науки, в тому числі i в дослiдження проблеми важковиховуваностi дiтей, внiс В.О.Сухомлинський.
Важливими для нашого дослiдження є положення В.О.Сухомлинського про виховний вплив слова. Великий педагог дуже слушно вiдзначав, що загальнi слова часто не доходять до серця учня. Слово повинно бути глибоко змiстовним, мати емоцiйне забарвлення, воно повинно лишати слiд в думках i душi вихованця.
Ми цiлком солiдарнi з думкою В.О.Сухомлинського про те, що мистецтво виховання включає насамперед мистецтво розмовляти, що багато шкiльних конфлiктiв, якi нерiдко закiнчуються великою бiдою, мають першоджерелом невмiння вчителя говорити iз своїми учнями.
На протязі 60-90 рр. з’являється ряд цікавих досліджень, які стосуються найрізноманітніших аспектів проблеми відхилень у поведінці неповнолітніх: психолого-педагогічних, медичних, правових.
Таким чином, проблема вiдхилень у поведiнцi неповнолiтнiх i, зокрема, проблема важковиховуваностi дiтей iнтенсивно дослiджувалась вченими протягом тривалого перiоду часу. Вченi минулих рокiв, а також вiтчизнянi дослiдники визначили основнi причини виникнення i розвитку важковиховуваностi дiтей, докладно описали її прояви, зробили спроби здiйснити класифiкацiю важковиховуваних дiтей, встановили зв'язок мiж важковиховуванiстю дiтей i правопорушеннями неповнолiтнiх, запропонували певнi засоби впливу на важковиховуваних дiтей, шляхи подолання важковиховуваностi, запобiгання вiдхиленням у поведiнцi неповнолiтнiх.
Незважаючи на значнi здобутки у вивченнi окремих аспектiв, в цiлому роботу над проблемою аж нiяк не можна вважати завершеною.
Навiть сам термiн "важковиховуванiсть", який ввiйшов у педагогiчний вжиток бiльш, нiж 100 рокiв тому, на сьогоднiшнiй день все ще характеризується недостатньою визначенiстю.
Не iснує чiткої диференцiацiї цього багатогранного i полiморфного поняття. Нема класифiкацiї, систематики у видiленнi окремих груп важковиховуваних дiтей в залежностi вiд тої чи iншої детермiнацiї, перебiгу i результатiв важковиховуваностi.
Разом з цим, це дуже важливо, тому що дає змогу визначити правильнi заходи попередження i корекцiї вiдхилень у поведiнцi: психологiчнi, педагогiчнi, медичнi, соцiальнi, а у багатьох випадках - комбiнованi, наприклад, соцiально-педагогiчнi, медико-педагогiчнi i т.п. Не досліджені глибоко корекцiйнi можливостi професiйного педагогiчного спiлкування.
У другому розділі –“Вивчення особистості важковиховуваних школярів як важлива передумова ефективності професійно-педагогічного спілкування” –розглядаються основні принципи і методи вивчення особистості важковиховуваних дітей молодшого шкільного віку. Підкреслюється, що вивчення проводилося як безпосередньо, так i ретроспективним шляхом, що давало змогу прослiдкувати особливостi виникнення i розвитку вiдхилень у формуваннi особистостi.
Здійснюючи ретроспективне вивчення особливостей формування особистості важковиховуваного учня, ми виходили з того, що одним із провідних принципів вітчизняної психолого-педагогічної науки є принцип домінуючої ролі діяльності у розвитку психіки.
Спілкування –це особливий вид людської діяльності, а емоційне спілкування з батьками є домінуючим видом діяльності дитини на ранніх етапах її розвитку. Отже, формування психіки дитини, її розвиток, становлення способу поведінки проходить, насамперед, у процесі спілкування в сім’ї.
Проведений нами констатуючий експеримент дозволив виявити суттєві недоліки в організації спілкування батьків з дітьми, починаючи з перших днів їх життя.
Порівняння результатів вивчення сімей важковиховуваних дітей і сімей, у яких діти не відзначалися відхиленнями у поведінці, дає підставу стверджувати, що саме помилки в організації спілкування з дітьми в сім’ї могли негативно вплинути на формування особистості дитини, сприяти виникненню важковиховуваності.
В цьому ж розділі детально розглядається питання норми і відхилень у формуванні особистості. Підкреслюється , що термiн "норма" у психолого-педагогiчнiй науцi вживається на сьогоднiшнiй день досить довiльно, йому притаманна певна невизначенiсть.
У своєму дослідженні ми виходили з того, що в психологiї поняття норми в найбiльш загальних рисах передбачає дiалектичний за своєю природою процес прогресивного розвитку, пiд час якого проходить послiдовне засвоєння суспiльно-iсторичного досвiду у формах активностi суб'єкта. При цьому суспiльнi способи дiяльностi перетворюються у внутрiшнi, психiчнi засоби, а норми спiвжиття - в iндивiдуальну мораль.
Дiалектичний характер процесу формування особистостi передбачає, з одного боку, вiдноснiсть часових меж кожного якiсно своєрiдного перiоду в iсторичному та iндивiдуально-психологiчному планi, а з другого боку, необхiднiсть послiдовного проходження всiх етапiв формування особистостi.
Необхiдно розрiзняти вiдхилення у формуваннi особистостi як вiдхилення вiд нормального ходу процесу i патологiю формування особистостi як вiдхилення вiд норми, яке проявляється у психiчних захворюваннях. Наприклад, iнфантильнiсть як збереження на даному віковому етапi основних властивостей, характерних для попереднiх етапiв, тобто затримку в процесi формування особистостi, можна вважати вiдхиленням, але не хворобою. В той же час це розмежування досить умовне, бо цi вiдхилення при несприятливих соцiальних умовах можуть перейти в патологiю.
Таким чином, очевидно, поява у поведiнцi особливостей, не характерних для даного вiкового перiоду або, навпаки, вiдсутнiсть необхiдних властивостей на протязi тривалого часу може свiдчити про вiдхилення у формуваннi особистостi.
Питання визначення вiдхилень у формуваннi особистостi у багатьох випадках досить складнi, проте в цілому можна вважати відхиленнями для дошкільників: неадекватність емоційних проявів, запізнення в розвитку синтонії, відсутність диференційованого емоційного забарвлення у спілкуванні з різними людьми, наявність депресивних станів, відхилення у динаміці перебігу почуттів (“емоційна затримка” в проходженні окремих стадій), відсутність емоційної децентрації, ухилення від участі в сюжетно-рольових іграх або надання переваги грі “не за правилами”, відсутність психологічної готовності дітей до навчання в школі, невміння (іноді небажання) контактувати з оточуючими. Крім того, у деяких дітей - затримки у психічному розвитку, відхилення в перебігу психічних процесів, недостатній розвиток довільності, акцентуації характеру і т.п.
Подібні відхилення у формуванні особистості важковиховуваних дітей в дошкільному віці були виявлені нами у 90 % дітей.
Ці відхилення перешкоджали успішній адаптації дитини до школи, досягненню успіхів у навчальній діяльності, взаєморозумінню з оточуючими, сприяли деформації системи суб’єктивних ставлень особистості, що проявлялося у порушеннях норм і правил поведінки, зумовлювало перехід дітей в категорію важковиховуваних.
Підкреслимо, що дiйсно важковиховуваними дiтьми, очевидно, слiд вважати не всiх дiтей з вiдхиленнями у психiчному розвитку i поведiнцi (хоч, безперечно, вчителю важче працювати з ними, нiж з iншими), а в першу чергу тих, якi важко пiддаються виховному впливу, оскiльки в системi їх суб'єктивних ставлень наявнi тi чи iншi вiдхилення: негативне ставлення до навчання, школи, вчителя, неадекватна самооцiнка; неповага до оточуючих, негативне ставлення до працi i т.д.
У третьому розділі –“Корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей молодшого шкільного віку в процесі професійно-педагогічного спілкування” –розглядаються питання організації професійно-педагогічного спілкування з важковиховуваними дітьми з метою корекції відхилень у формуванні особистості та її поведінці. Відзначається, що термін “корекція психічного розвитку” як певна форма психолого-педагогічної діяльності вперше виник в дефектології стосовно варіантів аномального розвитку. В наш час поняття “корекція” поширюється і на сферу нормального психічного розвитку. Основними завданнями корекції психічного розвитку дитини є корекція відхилень на основі створення оптимальних можливостей і умов для формування особистості, профілактика негативних тенденцій психічного розвитку.
В контексті даного дисертаційного дослідження ми розглядаємо професійне педагогічне спілкування як особливий вид діяльності, який полягає в організації активного цілеспрямованого впливу на особистість важковиховуваного учня з метою корекції наявних відхилень у формуванні особистості і забезпеченні її всебічного гармонійного розвитку.
У зв’язку з цим вважаємо за можливе, крiм таких функцiй педагогiчного спiлкування, як пiзнання особистостi, обмiн iнформацiєю, органiзацiя дiяльностi, самоутвердження та iн., видiлити як самостiйну - корекцiйно-реабілітаційну функцiю.
Відомо, що термін “реабілітація” означає відновлення. Як правило, вживається в медицині, юриспруденції. Використання цього терміну в даному контексті є, на нашу думку, цілком правомірним, адже одне з основних завдань корекційної роботи з важковиховуваними дітьми - це психолого-педагогічна реабілітація, тобто робота, спрямована на відновлення нормального розвитку дитини, відповідного її віку і способу поведінки, адекватного вимогам середовища.
Іншим важливим завданням корекційної роботи, яке логічно випливає з першого, є профілактика подальшої соціальної деформації особистості, запобігання вчиненню нею протиправних дій.
Ефективність педагогічного спілкування з важковиховуваними учнями, як було встановлено в процесі дослідження, в значній мірі залежить від професійно-особистісних властивостей учителя (спрямованість на іншу людину, тактовність, гуманізм, толерантність, спостережливість, високий рівень загальної і психологічної культури, привабливий зовнішній вигляд і т.д.), вибору ним правильної стратегії, тактики і техніки спілкування стосовно кожного окремого учня з врахуванням його iндивiдуальних властивостей, тих вiдхилень, якi мають мiсце в його поведiнцi i зумовлюють важковиховуванiсть учня.
Стратегія, тактика і техніка спілкування тiсно зв'язанi мiж собою. Неможливо оцiнити ефективнiсть тактичних дiй поза аналiзом стратегiчної складової спiлкування. Тактика буде ефективною, якщо вона допомагає успiшно реалiзовувати основну стратегiчну лiнiю. В свою чергу технiчнi компоненти спiлкування допомагають реалiзувати тактичнi завданнi в кожнiй окремiй комунiкативнiй ситуацiї.
У реалізації корекційних завдань професійно-педагогічного спілкування важливе значення надавалося нами, насамперед, психологічному фактору взаємовідносин між учасниками педагогічної взаємодії.
Початком спецiально органiзованого процесу педагогiчного спiлкування вчителя i важковиховуваного учня, метою якого є корекцiя поведiнки учня, у нашому експерименті стали дiї вчителя, спрямованi на формування доброзичливих ставлень мiж вчителем i важковиховуваним учнем, досягнення взаєморозумiння.
Значна увага при цьому зверталася на спосіб вступу в контакт. Відмітимо, що будь-яка комунiкацiя починається iз встановлення контакту. Значимiсть цiєї фази спiлкування надзвичайно велика. I хоч спосiб вступу в контакт не визначає повнiстю кiнцевого результату, вiд нього багато що залежить.
У переважній більшості випадків найбільш ефективним способом входження в контакт виявився спосіб “прибудова поряд”.
Успiшне входження в контакт вчителю слід закрiпити шляхом використання у спiлкуваннi з важковиховуваним учнем найрiзноманiтнiших психологiчних прийомiв, якi б сприяли формуванню в учня позитивного ставлення до вчителя, довiр'я до його слiв i дiй. Їх іноді називають прийомами формування аттракції.
Забезпечивши емоцiйно позитивне ставлення до себе з боку важковиховуваного учня, вчитель отримує змогу органiзувати цiлеспрямоване педагогiчне спiлкування з учнем з метою корекцiї вiдхилень у формуваннi особистостi i поведiнцi.
При цьому особливого значення набуває техніка спілкування, тобто використання сукупності вербальних і невербальних засобів спілкування.
Корекційні можливості засобів спілкування можуть бути успішно реалізовані тільки за умови відповідної організації мовлення вчителя і несловесних компонентів техніки комунікації (жести, міміка, поза, контакт очей, тон, темп, інтонація).
Технiка правильного педагогiчного спiлкування передбачає i вiдповiдну просторово-часову органiзацiю спiлкування з важковиховуваними учнями. Це означає, що кожний акт спiлкування дає бiльший ефект в залежностi вiд того, де i коли вiн мав мiсце. Наприклад, в деяких випадках спiлкування вчителя з учнем ефективнiше проходить в школi, в iнших - вдома в учня, а iнодi варто вчителю поспiлкуватися з учнем у себе вдома чи десь на "нейтральнiй" територiї. Часовi координати спiлкування доповнюють просторовi i разом з цим - мають самостiйне значення.
В організаціїї спілкування з важковиховуваними учнями слід враховувати їх індивідуально-психологічні властивості (темперамент, характер, здібності), а також біоритми.
Як свідчать результати нашого дослідження, важливою умовою ефективної реалізації завдань корекційної роботи є взаємодія вчителя і шкільного психолога. Саме з допомогою психолога вчитель може забезпечити правильну і своєчасну діагностику відхилень у формуванні особистості і поведінці важковиховуваних школярів і розробити відповідну корекційну програму індивідуальної роботи з кожним учнем.
В результаті проведеної експериментальної роботи, яка полягала в організації цілеспрямованого педагогічного спілкування вчителів з важковиховуваними учнями молодшого шкільного віку, вдалося забезпечити позитивні зміни у поведінці дітей у 85% випадків (з них понад 60% - суттєві, інші - незначні позитивні зміни), 15% - поведінка залишилася без змін. В контрольній групі важковиховуваних дітей, з якими не проводилася спеціальна робота по організації цілеспрямованого педагогічного спілкування, в 52% випадків поведінка дітей залишилася без змін, 13% - покращилася, 35% - погіршилася.
Не вдалося досягти успіхів в корекційно-реабілітаційній роботі засобами професійно-педагогічного спілкування в тих випадках, коли діти перебували в надзвичайно несприятливих сімейних умовах.
Для повної і стійкої реабілітації необхідний тривалий процес спеціальних організованих впливів. Питання психологічної реабілітації важковиховуваних дітей вирішуються не шляхом окремих заходів, а шляхом цілісної організації життєдіяльності дітей, що сприяє психологічній компенсації і пристосуванню дітей до тих чи інших педагогічних вимог. Досягти певних успіхів у здійсненні компенсації при несприятливих умовах середовища дуже важко. У таких випадках постійною є загроза декомпенсації.
В цілому положення про те, що корекція важковиховуваності дітей молодшого шкільного віку може бути забезпечена в процесі спеціально організованого педагогічного спілкування, знайшло своє достатнє підтвердження в роботі.
ВИСНОВКИ
1. Проведене нами дослідження дає підставу стверджувати, що значна частина відхилень у формуванні особистості дітей, як правило, виникає в результаті неправильно організованого спілкування з дитиною в сім’ї ще в дошкільному віці.
. Ці відхилення в тій чи іншій мірі негативно позначаються на процесі адаптації дитини до школи, до нових умов і вимог, перешкоджають досягненню успіхів у навчанні, у взаємовідносинах з оточуючими, зумовлюють виникнення конфліктних ситуацій, зривів у поведінці, сприяють формуванню негативного ставлення до навчання, вчителя, школи, внаслідок чого дитина потрапляє в категорію важковиховуваних.
3. Дiйсно важковиховуваними дiтьми слiд вважати в першу чергу тих, відхилення у поведінці яких зумовлені тими чи іншими відхиленнями у системі їх суб’єктивних ставлень.
4. Корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей в багатьох випадках може бути успішно забезпечена в процесі професійно-педагогічного спілкування, яке розглядається нами як особливий вид діяльності, що полягає в організації цілеспрямованого впливу на особистість і передбачає використання спеціальної стратегії, тактики і техніки спілкування.
. Ефективна реалізація корекційних можливостей спілкування залежить від багатьох факторів: особистісно-професійних властивостей вчителя (спостережливість, тактовність, гуманізм, емпатія, толерантність та ін.), рівня його загальної і психологічної культури, володіння вербальними і невербальними засобами спілкування, зовнішнього вигляду і т.д.; знання індивідуально-психологічних властивостей учнів і вибору правильної стратегії, тактики, техніки спілкування стосовно кожного важковиховуваного учня: відповідний спосіб входження в контакт, уміле використання прийомів аттракції, рефлексивне і нерефлексивне слухання, оптимальне поєднання заохочення і покарання, використання оціночного судження, суггестії, можливостей просторово-часової організації спілкування та ін.; наявності узгодженого стійко-позитивного стилю відносин між вчителем і учнем; взаємодії вчителя з шкільним психологом, батьками та ін.
Подальшого дослідження заслуговують такі аспекти проблеми: вдосконалення підготовки вчителя до роботи з важковиховуваними дітьми в цілому і до професійно-педагогічного спілкування зокрема; взаємодія вчителя і шкільного психолога у діагностико-корекційній роботі; забезпечення наступності у профілактичній діяльності сім’ї, дошкільних дитячих закладів, школи та ін.
Основний зміст роботи відображений в таких публікаціях:
Монографії, навчально-методичні посібники, рекомендації:
Наукові статті:
Товканець Г.В. КОРЕКЦІЯ ВІДХИЛЕНЬ У ПОВЕДІНЦІ ВАЖКОВИХОВУВАНИХ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01.- теорія та історія педагогіки.- Інститут педагогіки АПН України, Київ, 1999.
В дисертації розглядаються історико-педагогічні, теоретико-методологічні та науково-методичні аспекти корекційної роботи з важковиховуваними учнями молодшого шкільного віку в процесі професійно-педагогічного спілкування.
Розкрито зміст понять “норма” і “відхилення” у формуванні особистості молодшого школяра та його поведінці і обгрунтовані у відповідності з цим теоретичні підходи до визначення суті “важковиховуваності” дітей.
Досліджені корекційно-реабілітаційні можливості професійно- педагогічного спілкування, особливості стратегії, тактики і техніки спілкування з важковиховуваними дітьми.
Теоретично обгрунтовані та експериментально апробовані організаційно-методичні умови оптимізації процесу педагогічного спілкування з метою забезпечення корекції відхилень у формуванні особистості і поведінці важковиховуваних учнів молодшого шкільного віку.
Ключові слова: важковиховуваність, норма, відхилення, корекція, реабілітація, професійно-педагогічне спілкування, вербальні і невербальні засоби спілкування.
Товканец А.В. КОРРЕКЦИЯ ОТКЛОНЕНИЙ В ПОВЕДЕНИИ ТРУДНОВОСПИТУЕМЫХ УЧЕНИКОВ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА СРЕДСТВАМИ ПРОФЕССИОНАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБЩЕНИЯ –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01.- теория и история педагогики.- Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1999.
В диссертации рассматриваются историко-педагогические, теоретико-методологические и научно-методические аспекты коррекционной работы с трудновоспитуемыми учащимися младшего школьного возраста в процессе профессионально-педагогического общения.
Раскрыто содержание понятий “норма”, “отклонения” в формировании личности младшего школьника и его поведении и обоснованы в соответствии с этим теоретические подходы к определению сути “трудновоспитуемости” детей.
Исследованы коррекционно-реабилитационные возможности профессионально-педагогического общения, особенности стратегии, тактики и техники общения с трудновоспитуемыми детьми.
Теоретически обоснованы и экспериментально апробированы организационно-методические условия оптимизации процесса педагогического общения с целью обеспечения коррекции отклонений в формировании личности и поведении трудновоспитуемых учащихся младшего школьного возраста.
Ключевые слова: трудновоспитуемость, норма, отклонение, коррекция, реабилитация, профессионально-педагогическое общение, вербальные и невербальные средства общения.
Tovkanetz A.V. Correction of deviations in the behaviour of vulnerable jоunior schoolchildren by means of professional pedagogic communication.- Manuscript.
Dissertation for degree of candidate of pedagogical sciences. Speciality 13.00.01.- theory and history of pedagogics –Institute of Pedagogic of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.
Theoretical-methodological, historical and methodical aspects of corrective work with vulnerable pupils of primary schools by means of professional pedagogic communication are considered in dissertation.
The essence of such terms as “norm” and “deviations” in the formation of pupil’s personality and behaviour is clearified and according to this the main approaches to the definition of term “vulnerable children” are based.
Corrective and reabilitative possibilities of professional pedagogic communication and the peculiarities of the strategy, tactics and techniques of pedagogical communication with vulnerable children are investigated.
Principal methodical conditions of optimization of pedagogical communication with vulnarable children to provide the correction of deviations in formation of their personality and behaviour are theoreticaly based and experimentally approbated.
Key words: vulnerable children, norm, deviations, correction, reabilitation, professional pedagogic communication, verbal and nonverbal means of communication.
Підписано до друку 27.11.98 р. Формат 60х90 /16
Ум.друк.арк.1,0. Обл.-вид.арк. 0,8
Тираж 100. Зам.120
_____________________________________________
Видавничий центр УжДУ. 294000 м.Ужгород, вул.Капітульна, 26