Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ПІДГАЙНА Ольга Олександрівна
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
У ВУГІЛЬНУ ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ
25.00.02 –механізми державного управління
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
КИЇВ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.
Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент
РОМАНЮК Ольга Панасівна,
Національна академія державного управління при
Президентові України, кафедра економічної політики.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук
ЯЩЕНКО Юрій Петрович,
Міністерство палива та енергетики України, перший заступник міністра;
кандидат наук з державного управління
ДУБОВИК Сергій Федорович,
Секретаріат Кабінету Міністрів України, головний
спеціаліст сектора моніторингу та реструктуризації
у вугільній промисловості Управління моніторингу
та ринкових перетворень в енергетичному секторі економіки.
Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства
економіки та з питань європейської інтеграції України,
відділ проблем розвитку паливно-енергетичного
комплексу та енергозбереження, м. Київ.
Захист відбудеться 13 травня 2004 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ–, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.
Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ–, вул. Ежена Потьє, 20).
Автореферат розісланий 9 квітня 2004 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради В.К. Майборода
Підписано до друку 5.04.2004.
Формат 60 х 84 /. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 1,35.
Ум.-друк.арк. 1,16. Гарн. Таймс.
Свідоцтво серії ДК № 1561 від 06.11.2003 р.
Віддруковано з оригінал-макета у видавництві
Національної академії державного управління
при Президентові України.
03057, Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, тел. 456-94-36.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Основною причиною кризового стану та зниження обсягів видобутку вугілля є відставання структурних змін у вугільній галузі від потреб сьогодення. Від того, якими будуть результати реформи вугільної галузі, залежить майбутнє не лише паливно-енергетичного сектора економіки України, але й соціально-економічного розвитку держави в цілому. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває стратегія державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України, яка має концентруватися на трьох взаємопов’язаних напрямах: формуванні господаря –власника; створенні сприятливого економічного середовища для інвесторів; активному пошуку і мобілізації внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення його ефективності. Економічно ефективне функціонування та розвиток вугледобувної промисловості можна забезпечити лише на засадах раціонального і збалансованого поєднання ринкових механізмів та державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі.
Проблемі управління процесом залучення інвестицій присвячено багато наукових праць українських і зарубіжних учених. Найбільш обгрунтованою щодо згаданої проблеми видається позиція В.Г.Бодрова, Л.К.Безчасного, Б.В.Губського, О.В.Гаврилюка, Дж.М.Кейнса, А.І.Кредісова, Т.Д.Коггіна, М.І.Петренко, С.І.Пирожкова, І.Р.Михасюка, В.Є.Новицького, С.С.Осадця, О.С.Передрія, Дж.Річі, П.Самуельсона, В.Нордхауса, К.О.Семенова, Френк Дж. Фабоці, Дж.Менвілл Херіса, Р.Фоглера, М.В.Чирака, Г.О.Швиданенко, І.Г.Яремчук, які переконані, що розроблення ефективної політики залучення інвестицій набуває важливого значення, оскільки без цього неможливо підвищити конкурентоспроможність економіки, здійснити прогресивні зміни в її структурі та інтегруватися в світове співтовариство.
Важливе значення для дисертаційного дослідження мають наукові праці: В.Б.Аверянова, В.Г.Афанасьєва, І.В.Атаманчука, В.Д.Бакуменка, В.Ю.Бикова, С.Д.Дубенко, О.Л.Валевського, В.М.Князєва, В.І.Лугового, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенкського, О.Г.Осауленка, В.А.Ребкала, В.М.Рижих, І.М.Солоненка, В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.В.Цвєткова, В.О.Шамрая, В.І.Яцуби та інших, які висвітлюють різні аспекти теорії та історії державного управління.
Особливий інтерес для дослідження процесу державного управління інвестиційною діяльністю, механізму державного управління інвестиційним процесом становлять праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених –економістів, таких як: І.О.Бланк, В.Г.Бодров, О.В.Гаврилюк, А.С.Гальчинський, Л.Дж.Гітман, С.Д.Дзюбик, Б.Є.Кваснюк, О.І.Кілієвич, А.І.Кредісов, Д.Г.Лук’янченко, Ю.В.Макогонов, І.І.Пилипенко, І.В.Розпутенко, О.П.Романюк, А.Сміт, Дж.Сакс, А.Шпітгоф, С.Чейз, В.В.Юрчишин та ін.
Проте сьогодні практично відсутній механізм державного регулювання відтворювальних процесів і чітка державна політика залучення інвестицій у галузі економіки України.
При розробці та впровадженні стратегії подальшої розбудови системи державного управління інвестиційним процесом надзвичайно важливим є врахування історичного досвіду державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість, адже перенесення закордонних моделей не дасть позитивних результатів, якщо не враховуватимуться національні тенденції та закономірності. Актуальність проблеми, пов’язаної з удосконаленням державного управління інвестиційним процесом на галузевому рівні, визначила вибір теми, мети, завдання і структури дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планового комплексного проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833). Обраний напрям дослідження відповідає основним положенням Концепції діяльності органів виконавчої влади у забезпеченні енергетичної безпеки України (постанова Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 р. № 48). Крім того, проблеми державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі досліджуються згідно з програмою розвитку вугільної промисловості на 2001-2010 рр. “Українське вугілля” (постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. № 1205), в розробці якої дисертант брала безпосередню участь.
Мета дослідження - науково-теоретичне узагальнення та обгрунтування напрямів, системи заходів та практичних рекомендацій щодо розробки дієвих механізмів державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі України, спрямованих на подолання кризового стану галузі та забезпечення сталого й надійного її розвитку.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
Об’єкт дослідження - вугільна промисловість України, можливості виходу її з кризового стану та перспективи подальшого розвитку.
Предмет дослідження –сучасний стан інвестиційної діяльності у вугільній галузі України, чинники та заходи державної політики, що сприяють залученню інвестицій у вугледобувну промисловість в умовах ринкової трансформації економіки.
Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що теоретичні розробки й положення, висновки та пропозиції, наведені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть виробленню ефективної державної політики щодо залучення інвестиційного капіталу, а впровадження запропонованих методів, механізмів, алгоритмів, моделей та заходів –прискоренню ринкових трансформацій і структурних перетворень у вугільній промисловості України.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, основними з яких є:
З метою забезпечення достовірності одержаних результатів використовувалися методи наукової ідентифікації й порівняльного аналізу архівних, статистичних і літературних джерел.
Серед статистичних методів, використаних в аналізі, вагоме місце посідає табличний метод. У таблицях систематизовано значний обсяг інформації щодо джерел формування інвестиційного капіталу, збитковості підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному, системному аналізі аспектів державного управління інвестиціями у вугільній галузі в умовах ринкової економіки, з’ясуванні основних елементів економіко-організаційного механізму залучення інвестицій та обгрунтування їх правових норм.
У дисертації вперше:
Удосконалено:
Набули подальшого розвитку: принципи - єдиноначальності, колегіальності, децентралізації функцій, повноважень керівництва й гуманізації в державному управлінні, плановості й оперативності управління, раціонального розподілу й кооперації праці апарату управління, компетентності й ефективності роботи апарату управління, окремих його ланок та працівників, законності й гласності, поєднання державного управління й громадського; тенденції - державної політики залучення інвестицій: централізації й ідеологізації, структурної впорядкованості, орієнтації на процес в управлінні; закономірності - зумовленість мети, системи, змісту, принципів, функцій і методів державного регулювання інвестиційним процесом, рівнем розвитку економіки, науки.
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних висновків та пропозицій, які суттєво розширюють межі пізнання процесу державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі, визначають теоретико-методологічні засади формування системи державного управління інвестиційним процесом, забезпечують науково-практичну базу для підвищення ефективності управління в державному секторі економіки та можуть виступати науковим підгрунтям раціоналізації механізмів державного управління.
Результати дослідження можуть бути використані як методологічна й теоретична основи: в діяльності органів центральної виконавчої влади, на які покладено функції залучення інвестицій і управління інвестиційним процесом; для вдосконалення нормативно-правової бази управління інвестиційним процесом; при написанні підручників, підготовці курсів лекцій, методичних матеріалів навчальних закладів і підвищенні кваліфікації спеціалістів у галузі управління інвестиційним процесом; для подальших досліджень у сфері залучення інвестиційних коштів.
Основні положення й рекомендації дослідження використані та пропонуються до впровадження наступними установами та організаціями:
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації оприлюднені на науково-практичних конференціях: “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000), “Місцеві фінанси та міжбюджетні відносини в Україні” (Київ, 2001), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001), “Актуальні проблеми розвитку відкритої економіки України” (Київ, 2002), “Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації” (Київ, 2002); на міжнародній конференції “Досвід реформування енергетичних ринків” (Київ, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2000).
Матеріали і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 12 одноосібних наукових публікаціях, із них 10 –у фахових виданнях, 2 статті –в матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура роботи включає: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (загальна кількість - 246 найменувань), додатки. Повний обсяг дисертації - 210 сторінок, обсяг основного тексту –сторінок, 30 рисунків і таблиць.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами й темами, визначається мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза й методи дослідження. Розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо апробації отриманих результатів та структуру дослідження.
У першому розділі –“Вугільна галузь як гарант економічної безпеки держави” – аналізується ступінь розробки досліджуваної проблеми, сучасний стан вугільної галузі України.
На основі аналізу літературних джерел розкривається першочергова потреба конкретизації функцій і меж відповідальності органів державної влади, оскільки, як показують дослідження зарубіжних фахівців, саме це є однією з найважливіших умов динамічного розвитку галузей економіки країни.
Удосконалення вітчизняної вугледобувної галузі дасть змогу не тільки реально забезпечити енергетичну незалежність країни, а й відкрити перспективи вирішення однієї з найскладніших проблем української економіки, зокрема повніше завантажити потужності вітчизняного машинобудування, чорної й кольорової металургії, хімічної промисловості, приладобудування та будіндустрії.
Проблемі державної політики в сфері функціонування вугільної промисловості як однієї з основних складових паливно-енергетичного комплексу України присвячено наукові праці вітчизняних учених: О.І.Амоші, Л.В.Байсарова, А.Ф.Булата, С.Ф.Дубовика, М.А.Ільяшова, А.І.Кабанова, В.І.Логвиненка, В.І.Мельника, Г.Г.Півняка, Л.Н.Расуждай, В.І.Саллі, М.С.Сургая, М.Г.Чумаченка, А.К.Шидловського, С.В.Янка, Ю.П.Ященка та інших. Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність значної кількості праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо розв’язання проблем виходу вугільної галузі з кризи й підвищення ефективності її роботи.
Роль державної політики не повинна зводитися лише до організації контролю. Необхідне створення ринкових умов та підвищення інвестиційної привабливості у вугільній галузі. Органи державної влади мають приймати рішення, пов’язані з розвитком соціальної бази, охорони здоров’я, удосконалення виробничої структури. Аналізуючи ці проблеми, обгрунтували низку пропозицій щодо їх вирішення: В.Д.Бакуменко, П.І.Гайдуцький, А.С.Гальчинський, В.Г.Бодров, М.І.Долішній, О.І.Ігнатенко, Ю.П.Лебединський, О.Г.Осауленко, І.М.Солоненко, Я.Ф.Радиш, М.Г.Чумаченко та ін.
Ефективність структурних перетворень багато в чому визначається тим, які матеріальні ресурси одержить у своє розпорядження вугільна промисловість. У цьому велику роль відіграє держава, яка за допомогою методів економічного регулювання може цілеспрямовано впливати не тільки на формування внутрішніх та приплив зовнішніх інвестицій, а й створювати умови для їх спрямування в галузі економіки України.
Важливого значення для дослідження набуло використання класичних моделей розвитку, розроблених Дж.М.Кейнсом та Д.Мідом. Під час дослідження управління інвестиційним процесом на основі інформаційних технологій виникла необхідність використання робіт Р.Акоффа, Ст.Біра, А.Вальда, О.А.Машкова. Названі вчені переважно висвітлюють окремі питання математичного й програмного забезпечення при моделюванні довільних ситуацій, і тільки в деяких працях, наприклад професора В.П.Троня, дається комплексне розкриття визначених питань. Завдяки ученим О.І.Амоші, М.О.Ільяшову, Ю.В.Макогону, В.І.Саллі одержані вагомі результати щодо структуризації економіки перехідного до ринку періоду і сучасної спрямованості інвестиційного процесу.
Аналіз наукових досліджень свідчить про наявність праць і моделей вітчизняних та зарубіжних авторів, що стосуються проблем ефективного функціонування вугільної промисловості в умовах перехідної економіки. Однак ще відсутні наукові праці, узагальнені теоретичні дослідження, які були б присвячені питанням державної політики управління інвестиційним процесом у вугільній промисловості України в досліджуваний період.
У процесі дослідження сучасного стану вугільної промисловості як однієї з основних складових паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України встановлено, що передумовою кризи вугільної промисловості України була політика уряду СРСР, коли ще з початку 80-х рр. проводилась переорієнтація на створення дешевих паливних баз у Західному Сибіру і Казахстані. Капітальні вкладення в основному спрямовувалися на Схід, а в Україні проводилася політика збільшення видобутку вугілля при зменшенні обсягу фінансування. Протягом десятиліть вугільна галузь розвивалася згідно з принципами командно-адміністративної економіки. Швидке старіння шахтного фонду викликало різке зростання збитковості виробництва. Одним із найболючіших питань залишається фінансування реконструкції, розширення та технічного переобладнання вугільних шахт. Реконструкція вимагає лише 20-40% суми, необхідної на будівництво нових шахт, а термін освоєння потужностей зменшується приблизно втричі. Хронічне погіршення стану шахтного фонду призводить до передчасної ліквідації та закриття шахт. Іншими, не менш згубними причинами, які поглиблювали кризу у вугільній промисловості, були неплатежі підприємств-споживачів вугілля і майже повна відсутність обігових коштів на підприємствах галузі.
Функціонування і розвиток ПЕК України значною мірою визначається станом і розвитком вугільної промисловості. Це твердження базується на аналізі структури запасів органічного палива країни, де вугілля становить 95,4%, і не суперечить сформованій світовій тенденції видобутку і використання його як головного енергоресурсу, потреба в якому в єдиних технологічних ланцюгах “вугілля-енергетика” та “вугілля-кокс-метал” зростає.
У 1997-2002 рр. у вугільній промисловості України вдалося подолати тенденцію до спаду виробництва і стабілізувати видобуток на рівні близько 80 млн тонн на рік. Це дуже важливий показник. Тільки в попередні роки через низку об’єктивних і суб’єктивних чинників, які склалися в галузі і в державі, спостерігалося значне зменшення обсягів видобутку вугілля: з 164,8 млн т у 1990 р. до 71,7 млн т у 1996 р. (див. рис. 1).
Рис. 1. Динаміка видобутку вугілля в Україні (млн т)
Дослідження показало, що у вугільній промисловості з’явилися певні позитивні тенденції до призупинення спаду і економічного зростання. Сталість цього процесу має частково забезпечити надходження внутрішніх і зовнішніх інвестицій.
В умовах ринку найбільш важливим фактором стабільної роботи вугільних підприємств є забезпечення надійного фінансування, тобто вклад інвестицій у вугільні шахти (державні капіталовкладення, власні кошти підприємств, заощадження населення, кредити банків, фінансовий лізинг тощо). Але на сьогодні фінансування здійснюється вкрай недостатньо і переважно за рахунок коштів державного бюджету. Для іноземних інвесторів вугільна промисловість України не є привабливою через значний інвестиційний ризик. Самі підприємства внаслідок спаду виробництва не в змозі заощадити кошти, яких було б достатньо не тільки для розвитку, але й для простої підтримки потужностей.
Тому на сучасному етапі інвестиційна політика підприємств повинна набувати нового змісту: пошук можливостей накопичення власних інвестиційних коштів, залучення інвестицій ззовні і від тих галузей вітчизняної промисловості, які зацікавлені у вугільній продукції. Від надійних і якісних інвестицій залежить майбутнє вугільної промисловості України.
Не менш гострими є соціальні проблеми розвитку вугільних регіонів. Тут об’єктивно склалася специфічна інфраструктура, особливістю якої є те, що шахтарські міста і селища виникали поряд із шахтами, які були головними містобудівними підприємствами з різними об’єктами соціально-побутового призначення.
Найбільш складна соціально-економічна ситуація спостерігається сьогодні в шахтарських містах України. Вона спричинена запізненням і помилками ринкових реформ у вугледобувній галузі, перманентними в останні роки затримками в оплаті праці шахтарів тощо. Реструктуризація виробничої чи господарської діяльності шахтарських міст може бути проведена шляхом зміни акцентів державної регіональної політики, переносу центру її ваги з переважно галузевого управління, що здійснювалося міністерствами й відомствами відповідного профілю, на переважно регіональне управління з боку центральних і місцевих органів влади.
Міжнародний досвід свідчить, що структурна перебудова вугільної промисловості з концентрацією виробництва та закриттям збиткових шахт призведе до необхідності значного скорочення робітників вугільної галузі, внаслідок чого виникає потреба в працевлаштуванні великої кількості робітників, переведенні найбільш кваліфікованих кадрів на шахти, які збільшують видобуток вугілля, або на нові шахти, які будуть здавати в експлуатацію. Але головним заходом щодо запобігання масовому безробіттю у вугільних регіонах може стати лише спеціальна державна програма, спрямована на створення нових робочих місць в інших сферах діяльності.
Для вирішення соціальних проблем вугільних регіонів України найбільш ефективним буде забезпечення сталих темпів економічного зростання, монетарна стабільність, лібералізований режим торгівлі, чітка й передбачувана законодавча база, а також стимулювання розвитку приватного сектора.
Аналіз економічної ситуації та інвестиційної політики у вугільній промисловості дає змогу зробити висновок, що для подолання кризового стану в галузі й забезпечення її підйому необхідно, насамперед, пожвавити інвестиційний процес. Головні негаразди економічних перетворень зумовлені дефіцитом внутрішніх державних коштів і небажанням індивідуальних інвесторів повною мірою компенсувати нестачу капіталовкладень для подолання економічного спаду.
У другому розділі –“Теоретичні й практичні аспекти державного управління інвестиційним процесом у вугільній галузі України” - розглянуті такі питання, як теоретичні аспекти інвестиційного процесу в умовах ринкової економіки, міжнародний досвід реструктуризації та методи економічних регулювань у вугільній промисловості, сучасний інвестиційний стан економіки України та державне управління інвестиційним процесом.
Інвестиції –це завжди реальні капіталовкладення, це приріст наявних засобів виробництва, виробничих фондів, який збільшує виробничі можливості у майбутньому. Інвестиції є необхідною умовою тотожності між валовим внутрішнім продуктом (ВВП) виробленим і ВВП проданим:
Y = С + І + G + NX,
де: Y –ВВП; С –усі витрати домашніх господарств за винятком витрат на купівлю житла; І –інвестиції; G –державні витрати; NX –витрати зарубіжних країн.
Незважаючи на різкі коливання обсягів інвестицій у різні періоди, історичний досвід показує, що високі темпи зростання інвестування завжди супроводжуються зростанням виробництва. Інвестиційний капітал є основою перебудови економіки, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових і адміністративних засобів для подолання негативної тенденції скорочення обсягів інвестицій та підвищення інвестиційної активності. Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що розробляють та реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційної діяльності залежить від стану розвитку ринкових відносин, структури економіки та конкретної економічної ситуації. Недостатнє врахування взаємовпливу різних заходів інвестиційної політики може суттєво обмежити їх ефективність. Увесь комплекс засобів, які застосовуються з метою впливу на інвестиційні процеси, можна розподілити за кількома основними напрямами (рис. 2).
|
Напрями державного управління інвестиційною діяльністю |
|
Визначення пріоритетних сфер і об’єктів інвестування |
Створення сприятливого економічного середовища для інвесторів |
|
Залучення інвестицій та управління інвестиційним процесом
|
Проведення гнучкої амортизаційної політики |
Забезпечення захисту інвестицій
|
Бюджетне регулювання |
Експертиза інвестиційних проектів
|
Податкове регулювання |
|
Регулювання фондового ринку |
Кредитне регулювання |
Рис. 2. Основні напрями державного управління інвестиційною діяльністю
У розділі наведено огляд джерел надходження інвестицій, їх види, особливості формування, відомі теорії економічного зростання: кейнсіанських методів макроекономічного регулювання, теорії зайнятості, відсотка і грошей, монетаризму, теорія раціональних очікувань, економіки пропозицій. Особливо актуальним є концептуальний підхід до формування інвестиційної політики на загальнодержавному й регіональному рівнях за допомогою кейнсіанських методів макроекономічного регулювання і теорії економіки пропозицій.
У роботі також розкрито міжнародний досвід залучення державних і недержавних інвестицій у вугільну промисловість. Однією з найбільш характерних особливостей сучасної економіки більшості вугледобувних країн світового співтовариства є структурна перебудова вугільної галузі. Це обумовлено зміною ситуації на міжнародних ринках енергетичних ресурсів і падінням попиту на вугілля, переходом до технологій, що забезпечують більш високу продуктивність, більшу екологічну безпеку, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного вугілля стосовно імпортованого та інших видів енергоносіїв.
Шляхи реструктуризації вугільної галузі в різних країнах світу неоднакові, тому в дисертаційній роботі розглянуто досвід перебудови провідних вугледобувних країн: США, Австралії, Китаю, Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії, Угорщини, Польщі, Чехії, Болгарії, Росії. Вивчення досвіду зарубіжних країн стає ключем до прогнозування ситуації в Україні, дає змогу запобігти можливим помилкам при розробці національної, регіональної та галузевої політик.
Проаналізовано сучасний інвестиційний стан економіки України та систему державного регулювання інвестиційним процесом. Проблема полягає в тому, що економіка країни, яка багато років функціонувала за плановими, командними методами регулювання, повинна пристосовуватися до нових ринкових умов.
Досвід економічно розвинутих країн показує, що в умовах трансформаційного періоду особливо важливу роль у державному управлінні інвестиційної діяльності відіграють органи місцевої влади. Удосконалення механізму залучення інвестицій для регіональних потреб з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідних структур є актуальним як у загальнодержавному, так і в регіональному масштабах. Невід’ємною частиною ринкової економіки є фінансовий ринок, а обов’язковим сегментом його структури –ринок цінних паперів. Для втілення стратегічної мети регіону значна увага приділяється процедурі передачі прав власності через продаж цінних паперів як одного з джерел інвестиційних ресурсів. Поява на фінансовому ринку регіону великої кількості цінних паперів свідчить про активізацію цього сегмента ринку. Паралельно розвиваються приватизаційні процеси, завдяки яким збільшилися обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечивши певне економічне зростання.
Тільки законодавче гарантування приватної власності і створення конкурентного середовища нададуть нового імпульсу розвитку економіки країни. Схема “грошова маса –відсоткова ставка –інвестиції –ВВП” завжди успішно діяла у країнах Заходу. Ця схема (Дж.Кейнс), грунтуючись на вивченні циклічного розвитку економіки, руйнівного характеру економічних криз, використовувала припущення про внутрішню нестійкість ринкової економіки, що спричинюється недостатнім попитом на ресурси і неповною зайнятістю населення.
Представники різних шкіл економічної науки, безумовно, розглядають роль держави щодо механізму державного управління залученням іноземних інвестицій з різних точок зору. Політика державного управління інвестиційним процесом у сучасних умовах має здійснюватися з урахуванням національних інтересів. Її складові - це законодавство, підпорядковане ідеї залучення інвестицій у пріоритетні види економічної діяльності, створення інфраструктури, що забезпечить сталий розвиток і належні доходи, запобігання імпорту промислових товарів, формування суспільної підприємницької ідеології, протекціонізм. Отже, держава має різні важелі для того, щоб сприяти залученню інвестиційного капіталу.
Оптимізація державного управління інвестиційним процесом вимагає комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати лише деякі його елементи, то результативність відповідних заходів залишається низькою. Впровадження таких заходів важко переоцінити як з погляду показників соціального розвитку, так і з погляду економічних витрат на цю мету. В умовах становлення і розвитку ринкових відносин для наукового обґрунтування радикальних економічних реформ великого значення набуває вдосконалення органами місцевого самоврядування механізму управління інвестиційною діяльністю у вугільних регіонах України.
Серед першочергових заходів щодо поліпшення фінансово-економічної діяльності можна назвати такі: розвиток ринкових відносин; проведення приватизації; забезпечення випереджального зростання інвестицій; інтенсивне оновлення основного капіталу; скорочення частки тіньового сектора; забезпечення відкритості економіки; поліпшення інвестиційного клімату.
Успішна реалізація завдань структурно-інвестиційної стратегії визначальною мірою залежатиме від утвердження ефективної системи мобілізації інвестиційних ресурсів та управління ними.
У третьому розділі –“Основні напрями вдосконалення інвестиційної політики у вугільній галузі України” –розглянуто стратегію розвитку вугільної промисловості України і основні напрями її реструктуризації на сучасному етапі, перспективні напрями реалізації ринково-орієнтованої інвестиційної політики, узагальнено дослідження, заходи та методи державного управління у вугільній промисловості України з метою пошуків оптимальних шляхів виведення її з кризи. Здійснення першої фази реформ передбачає створення галузі меншого обсягу, але більш ефективної й привабливої для приватного капіталу, створення холдінгових компаній, відокремлення підприємств, які не пов’язані з видобутком вугілля, та їх приватизацію, створення нових робочих місць і перекваліфікацію робітників, що звільняються.
Основні напрями розвитку галузі здійснюються відповідно до програми розвитку вугільної промисловості України й соціальної сфери шахтарських регіонів на період 2001-2010 рр. “Українське вугілля”.
Ураховуючи, що майже всі підприємства вугільної промисловості зосереджені у державній власності, головним у структурній перебудові є зміна форми власності. Одним із шляхів встановлення ринкових відносин має стати кооперація галузей паливно-енергетичного комплексу України з відпрацюванням загальної стратегічної лінії і пошук нових форм управління.
Майбутнє вугільної промисловості України значною мірою залежить від еволюції попиту на вугілля. Але на сьогоднішній день з наявних виробничих потужностей, які дають можливість видобувати 120 млн т вугілля на рік, використовується лише 56,2%. Аналіз стану шахтного фонду за 1996 р. показав, що 20 вугледобувних підприємств, які становлять 22% від загальної їх кількості, забезпечили майже 60% видобутку вугілля (джерело інформації: Міністерство палива та енергетики України, Національна академія наук України).
При розгляді цієї проблеми для досягнення оптимальних результатів необхідне обгрунтування конкретних шляхів, форм, методів реалізації інвестиційної політики з урахуванням сучасних тенденцій економічного розвитку галузі, тобто ставиться питання про раціональне управління інвестиційним процесом.
На основі наявних програм комп’ютерної підтримки прийняття оптимальних рішень розкривається суперечлива ситуація щодо вибору інвестиційного проекту і перспектив виведення з кризи вугледобувної промисловості України.
Одним із шляхів підвищення якості системи управління, що діють у випадково змінюваних умовах функціонування, є використання принципу самоорганізації. При цьому для вирішення проблеми необхідно не лише одиничне рішення, а й сукупність виборів. Вітчизняні вчені математично обґрунтували алгоритмізацію функції управління “прийняття рішень”, яка використана в цій роботі. При цьому раціональну модель ухвалення рішення можна програмувати і розглядати управління як процес комп’ютерного моделювання. У цій моделі зроблена спроба дублювання методів природничих наук і використання їх для ухвалення рішень у державному й приватному секторі економіки.
Розглянуті методологічний, функціональний, економічний, соціальний, організаційний та інформаційний складові процесу державного регулювання. На основі оцінки критеріїв і наявності інформації можна розробляти альтернативні рішення та здійснювати вибір найкращої альтернативи.
На основі комп’ютерної програми підтримки прийняття рішення в умовах ризику, невизначеності й багатокритеріального компромісу “Салют”, розробленої професором В.П.Тронем, розраховані можливі шляхи залучення інвестицій у вугільну промисловість України. Використана також програма підтримки “Прорив”, яка проводить поринання вибраної альтернативи в просторі й часі, перевірку альтернативи на еластичність за допомогою об’єктивного оптимального прогнозу, а також теорії катастроф.
Перевірка еластичності при оцінці ефективності різних інвестиційних проектів показала, що із системи встановлених критеріїв, а також заданих станів природи, найбільш ефективним для умов вугільної промисловості України є бізнес-проект, запропонований фірмою Enterprise (Англія).
Рис. 3. Результати перевірки альтернативних бізнес-проектів
Як показано на рис. 3, при заданому прискоренні система стабільна. Дана ситуація (процес) у нашому випадку –це еластичність вибраної оптимальної альтернативи. Розрахунки, наведені в роботі, засвідчили залежність від вибраних критеріїв з погіршенням або покращанням ситуації, тобто зміні прискорення в програмі “Прорив”, альтернатива Enterprise в перспективі на три роки залишається стабільною.
ВИСНОВКИ
Одержані наукові результати в сукупності дозволили розв’язати наукове завдання, що має велике значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: виявлено й обгрунтовано шляхи організаційних і процесуальних основ формування, інституціонального забезпечення й впровадження політики залучення інвестицій у вугільну промисловість та запропоновано механізми здійснення відповідних перетворень в Україні.
Проведене дисертаційне дослідження й узагальнення його результатів підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані наукові результати, які характеризуються науковою новизною й практичним значенням, підтверджують гіпотезу, покладену в його основу. На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки й рекомендації.
. Характеристика джерельної бази аналізу державної політики свідчить про велику кількість праць вітчизняних і зарубіжних авторів щодо залучення інвестицій у вугільну промисловість України. Проте проведені дослідження показали, що тема дисертації в цілому спеціально не досліджувалась, хоча окремі її аспекти були предметом уваги вчених і практиків. В основу дисертаційного дослідження покладено системний, комплексний аналіз аспектів стратегічного державного управління залучення інвестицій у вугільну промисловість в умовах трансформації ринкових відносин.
. Дослідженням визначено, що метою державної політики є створення умов для фінансового оздоровлення вуглевидобувних підприємств, підвищення їх платоспроможності й інвестиційної привабливості. Обгрунтовано основні завдання та заходи для досягнення зазначеної мети:
3. При вивченні теоретичних аспектів та особливостей інвестиційного процесу в роботі зроблено висновок, що діюча в Україні інвестиційна політика, на жаль, не створює поки що достатньої ринково-інфраструктурної мережі підтримки якнайшвидшої перебудови вугільної промисловості на шляху до її ринкової орієнтації.
Виходячи з цієї реальності, проаналізовано внутрішній стан і умови формування інвестиційних ресурсів в Україні і виявлено головну закономірність: без вмілого поєднання різних джерел інвестування неможливо успішно розвивати промисловий комплекс і створювати принципово нове ринково-конкурентне середовище функціонування підприємств у сучасних умовах господарювання. Для забезпечення у майбутньому надійного життєвого циклу вугільної галузі вкрай необхідна ефективна інвестиційна політика.
. У дисертації спираючись на теоретичні розробки вітчизняної й західної економічної науки з урахуванням міжнародної практики інвестування, адаптованого до умов ринкової трансформації економіки, визначено, що урядові структури постійно вдосконалюють механізм залучення інвестицій, зокрема систематизують об’єкти інвестування, створюють банк даних за галузями економіки і регіонами. Встановлено, що сьогодні діяльність інвесторів регламентується більш як 50 нормативними актами, у зв’язку з цим потребує вирішення завдання спрощення механізму надходження інвестицій. Проблеми, які слід розв’язувати першочергово, пов’язані із забезпеченням стабільного законодавчого середовища, його прозорості й послідовності. Зрушити цей процес можна лише за умови впровадження урядом України комплексної системи невідкладних заходів.
На рівні владних структур, як і в суспільстві загалом, необхідно створити відповідний психологічний клімат, який би впливав на невідкладне здійснення завдань інвестиційної політики, на ефективне використання створених для цього економічних передумов. Держава повинна відігравати в цьому процесі роль своєрідного детонатора й надавати потрібні гарантії.
5. Аналіз особливостей інвестиційного процесу у вугільній промисловості дозволив розробити конкретні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення механізму інвестування.
Визначені пріоритетні напрями, які дадуть змогу покращити соціально-економічний стан галузі та вивести її з кризи. Як засвідчує аналіз, слід враховувати надзвичайно високу і жорстку конкуренцію на світовому ринку капіталів. Для активізації припливу іноземних інвестицій необхідно застосувати додаткові макроекономічні та адміністративно-правові стимули й механізми, які б відповідали довготривалим національним інтересам України і не суперечили пріоритетності розвитку національного капіталу.
6. Як показують результати дослідження, подальша результативність іноземного інвестування безпосередньо залежатиме від удосконалення чинного законодавства України. Необхідними є поступальна адаптація чинного українського законодавства до міжнародних стандартів, а при його зміні –гарантування відшкодування збитків або його негайне здійснення. Реалізувати ці положення можна тільки за умови існування сильної влади.
Оптимізація державного управління іноземним інвестуванням вимагає комплексного підходу. Якщо ж удосконалювати лише деякі його елементи, то кінцева результативність успіху відповідних заходів залишиться низькою.
. Установлено, що стратегічні напрями подальшої активізації інвестиційної діяльності вугільної галузі мають забезпечити створення привабливого інвестиційного клімату, зокрема в процесі приватизації, та розвиток інфраструктури, стале економічне зростання і підвищення рівня життя населення у вугільних регіонах. Для забезпечення сприятливих умов розвитку регіону необхідне запровадження механізмів впливу органів місцевої влади на вдосконалення інституційної структури інвестиційної діяльності. Економічний блок механізмів залучення інвестицій може функціонувати лише за наявності ефективного механізму державних гарантій та системи законодавчого, інформаційного забезпечення інвестицій.
. Розв’язання складних соціально-економічних проблем подальшого розвитку вугільних регіонів України може бути здійснено шляхом зміни акцентів державної регіональної політики переносу центру її ваги з переважно галузевого управління, що здійснювалось міністерствами й відомствами відповідного профілю, на переважно регіональне управління з боку місцевих і центральних органів влади. При впровадженні заходів щодо фінансового оздоровлення і пом’якшення соціальних наслідків слід враховувати підготовку вугільних регіонів до складної адаптації, яку вони пройти після того, як закриються вугільні шахти, у першу чергу, мінімізацію періоду прискорення (який часто включає етап опору політиці структурної перебудови або етап, на якому ніхто не знає, що треба робити), з тим щоб можна було ефективніше використовувати інвестиційні ресурси, а різні компоненти стратегії пом’якшення соціальних наслідків були запроваджені якомога швидше.
У роботі зроблено обгрунтування різних методів залучення інвестиційних коштів, які сприятимуть стабілізації діяльності вугільних підприємств і виведенню з кризового стану вугледобувної галузі в цілому.
Складна й багатоаспектна проблема державної політики залучення інвестицій у вугільну промисловість України, звичайно, не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертаційному дослідженні.
Подальший розвиток досліджень у предметній області дисертації має здійснюватися, насамперед, з метою забезпечення гармонізації й ефективної взаємодії регіонального та національного рівнів управління залученням інвестицій у вугільну промисловість України, підвищення результативності й ефективності державних механізмів управління цим процесом.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Підгайна О.О. Місцеві громади в контексті реструктуризації вугільної галузі // Упр. сучас. містом. –. –№ 1-3(9). –С. 126-132.
. Підгайна О.О. Політика стратегії подолання соціальних наслідків закриття вугільних шахт // Вісн. УАДУ. –. –№ 2. –С. 167-178.
3. Підгайна О.О. Соціальний аспект реструктуризації вугільної галузі // Економіка України. –. –№ 7. –С. 77-83.
4. Підгайна О.О. Міжнародний досвід державного управління інвестиційним процесом // Упр. сучас. містом. –. –№ 7(9). –С. 121-128.
. Підгайна О.О. Управління інвестиційним процесом з використанням інформаційних технологій // Статистика України. –. –№ 1. –С. 33-39.
. Підгайна О.О. Історичне минуле вуглевидобутку в Україні та зарубіжний досвід управління економічним процесом у вугільній промисловості // Вісн. УАДУ. –. –№ 1. –С. 134-144.
7. Підгайна О.О. Соціальні проблеми розвитку вугільних регіонів України // Вісн. УАДУ. –. - № 4. –С. 138-144.
8. Підгайна О.О. Основні напрями реалізації ринково-орієнтованої інвестиційної політики у вуглевидобувній промисловості України // Упр. сучас. містом. –. –№ 1-3(5). –С. 56-64.
9. Підгайна О.О. Спілкування ділових людей та управлінське спілкування // Командор. –. –№ 2. –С. 39-42.
. Підгайна О.О. Аналіз програм місцевого розвитку шахтарських міст // Статистика України. –. –№ 3(22). –С. 52-59.
. Підгайна О.О. Інтеграція України в світовий ринок та партнерство з ЄС в питаннях розвитку вугільної промисловості // Зб. наук. пр. УАДУ. – 1998. –№ 2. –С.263-266.
. Підгайна О.О. Основні напрями державного управління ринково-орієнтованою інвестиційною політикою у вугільній промисловості України: Матеріали наук.-прак. конф. УАДУ. –К.: Вид-во УАДУ, 2002. –С. 311-314.
АНОТАЦІЇ
Підгайна О.О. Державна політика залучення інвестицій у вугільну промисловість України. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 –механізм державного управління –Національна академія державного управління при Президентові України –Київ, 2004.
Дисертаційна робота присвячена питанням підвищення ефективності залучення інвестицій у вугледобувну галузь промисловості України з метою виведення її з кризового стану і перетворення у рентабельне виробництво.
Виконані: аналіз динаміки і структури інвестицій, вкладених у вугільну промисловість України, сучасний стан інвестицій в економіці України і методи державного регулювання цього процесу. Розглянуто теоретичні аспекти інвестиційного процесу в умовах ринкової економіки, основні напрями удосконалення управління інвестиційним процесом.
У роботі на основі комп’ютерних програм прийняття оптимальних рішень розглянуті суперечливі ситуації щодо вибору інвестиційного проекту і перспектив виведення з кризового стану вуглевидобувної промисловості України.
Використання програми “Прорив” при оцінці ефективності різних інвестиційних проектів для умов вугільної промисловості України дозволило встановити, що на найближчі три роки кращим є бізнес-проект, запропонований фірмою Enterprise (Англія).
Ключові слова: державне управління, вугледобувна промисловість, інвестиційний процес, структурна перебудова, реструктуризація, інвестиції, комп’ютерні програми прийняття рішень.
Пидгайная О.А. Государственная политика привлечения инвестиций в угольную промышленность Украины. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 –механизм государственного управления –Национальная академия государственного управления при Президенте Украины –Киев, 2004.
Диссертационная работа посвящена вопросам повышения эффективности привлечения инвестиций в угледобывающую отрасль промышленности Украины с целью вывода ее из кризисного состояния и превращения в рентабельное производство.
Рассмотрен и проанализирован международный опыт развития и методы экономического регулирования в основных угледобывающих странах мира.
Выполнены: анализ динамики и структуры инвестиций, вложенных в угольную промышленность Украины, современное состояние инвестиций в экономике Украины и методы государственного регулирования этого процесса. Рассмотрены теоретические аспекты инвестиционного процесса в условиях рыночной экономики, основные направления совершенствования управления инвестиционным процессом.
Проанализированы достижения западной экономической науки, в частности классические модели развития, разработанные Кейнсом и Мидом, применительно к условиям реструктуризации угольной промышленности Украины, стратегии и направления ее развития. Уделено внимание социальным проблемам развития угольных регионов.
В работе на основе компьютерных программ принятия оптимальных решений рассмотрены противоречивые ситуации относительно выбора инвестиционного проекта и перспектив вывода из кризисного состояния угледобывающую промышленность Украины.
С использованием компьютерной программы принятия решений в условиях риска, неопределенности и многокритериального компромисса “Салют” (профессор В.П. Тронь) рассчитаны возможные пути инвестиций в угольную промышленность Украины как пример разрешения противоречий, что позволило обосновать мероприятия по предопределению экономического кризиса в отрасли. Использование программы “Прорыв” при оценке эффективности различных инвестиционных проектов для условий угольной промышленности Украины позволило установить, что на ближайшие три года лучшим является бизнес-проект, предложенный фирмой Enterprise (Англия).
Ключевые слова: государственное управление, угледобывающая промышленность, инвестиционный процесс, структурная перестройка, реструктуризация, инвестиции, компьютерные программы принятия решений.
O. Pidgayna. The State policy of investments attraction into the coal industry of Ukraine. –The dissertation is a manuscript.
This dissertation is for obtaining Ph.D. Degree in Government Sciences by specialisation coded 25.00.02. –the mechanism of government management. –The National academy of the government management at the President of Ukraine. –Kiev, 2004.
The dissertation work is devoted with the questions of increasing the investments attraction into coal-mining industry of Ukraine for the purpose of its breed from a crisis condition and transformation into profitable industry.
The analysis of dynamic and structure of the investments enclosed in the coal industry of Ukraine, modern condition of investments in economy of Ukraine and methods of state regulation of this process are executed. theoretical aspects of investments process in conditions of market economy, the basic of directions of perfection of management are considered by investment process.
The work contain an attempt, on the basis of computer programs to take optimal decisions, to look into the inconsistent situations concerning the selection of investments project and the breed from a crisis condition of the Ukrainian industry.
The use of the program “Break” at an estimation of efficiency of various investment projects for conditions of the coal industry of Ukraine has allowed to establish, that the best nearest three years business-project is a project offered by the firm Enterprise (England).
Keywords: the coal-mining industry, a condition, crisis, restructuring, investments, the government, computer programs of decision-making.