Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Науково-дослідний інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова
Волобуєва Лариса Миколаївна
УДК 579:616.5-002.3
Біологічна характеристика і імуносупресивні властивості стафілококів – збудників піодермій
03.00.07 - мікробіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків – 2000
Дисертація є рукопис
Робота виконана в Луганському державному медичному університеті, МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Гайдаш Ігор Славович
Луганський державний медичний університет,
завідувач кафедри
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор
Дикий Ігор Леонідович Українська фармацевтична академія, завідувач кафедри
доктор медичних наук, професор
Климнюк Сергій Іванович
Тернопільська державна медична академія ім. І.Я.Горбачевського
Провідна установа: НДІ епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського (м.Київ)
Захист дисертації відбудеться “6” червня 2000 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському Науково-дослідному інституті мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова
МОЗ України)
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського Науково-дослідного інституту мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова
Автореферат розісланий “25” квітня 2000 року
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Коляда Т.І.
ÇÀÃÀËÜÍÀ ÕÀÐÀÊÒÅÐÈÑÒÈÊÀ ÐÎÁÎÒÈ
Актуальність теми.
За частотою розповсюдження гнійні хвороби шкіри (піодермії) займають 4-е - 5-е місце серед всіх захворювань людини (Тоталян А.А., 1996; Anstey A. V., 1999). Питома вага піодермій в загальній структурі захворювань складає 30-40% за кількістю днів непрацездатності. Піодермії займають перше місце в структурі захворюваності дітей першого місяця життя (40,3%), більш рідко зустрічаються абсцеси (9,2%), флегмони (6,7%), сепсис (6,2%) (Wagner A., 1998).
Нерідко піодермії набувають хронічного рецидивуючого перебігу, потребують тривалої терапії, яка не завжди є ефективною (Машкілейсон Л.А. і співавт., 1997). У розвитку гнійних уражень шкіри головна роль належить стафілококам та стрептококам, хоча в даному біотопі організму людини виявляються і інші бактерії, що також можуть бути причиною гнійного процесу. Зокрема, носійство стафілокока на шкірі охоплює біля 5-10% людей, і, не дивно, що під впливом різноманітних антибактерійних препаратів (у першу чергу антибіотиків) істотно змінилися деякі біологічні властивості мікроорганізмів. Так, під дією антибіотиків виникають L-трансформовані і бета-лактамазо-продукуючі штами стафілококів і стрептококів. Виявлена пряма залежність між спектром біологічних ознак штаму і тяжкістю інфекційного процесу (Chow R.K., 1996). Крім того, антибіотики мають імуносупресивні властивості, які посилюють імунодефіцити, що розвиваються при гнійно-септичних захворюваннях (Danielsen L., 1999).
Одним із механізмів тривалої персистенції збудника в організмі хазяїна є продукція бактеріями субстанцій, що інактивують окремі ланки імунітету. Виявлена спроможність бактерій специфічно інактивувати лізоцим, комплемент, імуноглобуліни, пригнічувати фагоцитоз. Це властиво великій кількості мікроорганізмів, у тому числі грамнегативним бактеріям (в 88-100% штамів) (Сурикова О.В., 1994; Ляшенко І.Є., 1995; Бухарін О.В і співавт., 1997; Edwards V.M., 1997).
Схильність до різноманітних гнійно-запальних ушкоджень шкіри, особливості їх клінічного перебігу багато в чому пов'язані зі станом імунологічної реактивності організму (Лямперт І.М. і співавт., 1996; Рамодін Г.І. і співавт., 1991).
До найважливіших ендогенних механізмів, що забезпечують стійкість організму, належить система інтерферонів, яка приймає безпосередню участь у різних імунологічних реакціях (Шабалина Н.В., 1995, Скрипкін Ю.К. і співавт., 1996).
Вплив інфекційного фактора при піодерміях, розвиток місцевої і системної гіпоксії створює умови для посилення пероксидації ліпідів у мембранах, активації ендогенних фосфоліпаз, пригнічення антиоксидантних ферментів захисту (Kihlstrom M. et al., 1993; Saugstadt O. D. et al., 1998). Як результат, відбувається накопичення в тканинах токсичних продуктів, які ушкоджують структуру і порушують функцію клітинних мембран (Sinclair A.J. et al., 1990). Активація вільно-радикального окислення ліпідів ініціює каскад перетворень арахідонової кислоти, що складає більше 40 відсотків вмісту всіх клітинних мембран. Продуктами метаболізму арахідонату є ейкозаноїди (простагландіни і лейкотрієни), спроможні негативно впливати на імунокомпетентні клітини організму (Alcaraz M.J. et al., 1999). Для пригнічення циклооксигеназного і ліпооксигеназного шляхів метаболізму арахідонової кислоти в даний час використовуються глюкокортикоїди і нестероїдні протизапальні препарати, що мають поряд з антифлогогенною дією імуносупресивну, диспепсичну, ульцерогенну (Burruss J.B., 1996; Dolan O.M., 1997).
Враховуючи вищенаведене, нашу увагу привернув амізон, що має виражену протизапальну й імунокоригуючу дію. Амізон був з успіхом застосований для лікування ряду гострих і хронічних вірусних і бактеріальних захворювань (Фролов А.Ф. і співавт., 1996). У терапії піодермій зазначений препарат раніше не використовувався.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Тема дисертації є фрагментом планової наукової теми кафедри мікробіології Луганського державного медичного університету № 01980005713 “Етіологія і патогенез гнійно-запальних поразок шкіри”.
Мета дослідження:
На основі вивчення механізмів імуносупресивних властивостей стафілококів розробити раціональний метод лікування хворих на піодермії з використанням індуктору продукції ендогенного інтерферону - амізону.
Для досягнення зазначеної мети поставлені завдання:
Вивчити:
Видовий склад стафілококів - збудників піодермій;
Провести порівняння біологічних, патогенних та імуногенних властивостей стафілококків – збудників піодермій екзо- та ендогенного походження;
чутливість до антибіотиків стафілококів – збудників піодермій екзо- та ендогенного походження;
імунний статус у хворих на піодермії і вплив амізону на імунні показники;
стан метаболічних показників (процесів перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) і системи антиоксидантного захисту) і вплив індуктора продукції ендогенного інтерферону - амізону на стан метаболічних показників.
Наукова новизна отриманих результатів.
Вперше показано, що поряд із Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus, збудниками піодермій можуть виступати Staphylococcus intermedius, Staphylococcus hyicus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus warneri, Staphylococcus cohnii. Вперше на підставі зіставлення біологічних, патогенних і імуногенних особливостей визначені критерії, які характеризують екзо- і ендогенне походження стафілококів. Показано, що стафілококи ендогенного походження аглютинуються антидермальною сироваткою у високих титрах (1:32 – 1:256), мають виражену антикомплементарну, антилізоцимну активність, низьку коагулазну, дерматонекротичну, токсиноутворюючу властивості. Стафілококи екзогенного походження аглютинуються антидермальною сироваткою у низьких титрах (1:2 – 1: 16), характеризуються низькими показниками антикомплементарної, антилізоцимної активності, високою коагулазною, дерматонекротичною активністю, вираженою здатністю токисиноутворювання. Показано, залежно від вмісту антигенів, які мімікрують, до епідермісу і дерми, стафілококи визначають піодермії, що клінічно різняться за гостротою, тяжкістю і рецидивуючим характером перебігу.
Практичне значення отриманих результатів.
Розроблено імунологічні критерії для визначення ефективності лікування хворих на піодермії: рівень СD3-лімфоцитів, показник імунорегуляторного індексу СD4/CD8 , концентрація ЦІК, ФІ.
Розроблено схему лікування хворих на піодермії з використанням нового вітчизняного препарату амізону: по 250 мг, тричі на добу, всередину, після прийому їжі, протягом 5 днів.
Основні результати проведених досліджень впроваджені в практику 7 лікарень Луганської області і впроваджені в навчальний процес 2-х медичних вузів України: Луганський державний медичний університет( акт о внедрении №5 от 02.02.1998), Запорізький державний медичний університет ( акт о внедрении №3 от 27.02.1998).
Особистий внесок здобувача.
Автором особисто виконано дослідження видового складу збудників піодермій, їх чутливості до антибіотиків.
Автором обстежено 135 хворих на піодермії і 45 донорів (група референтної норми). У 105 хворих з числа обстежених вивчені імунні показники, активність перекисного окислення ліпідів і стан системи антиоксидантного захисту. Автор брала участь в проведенні окремих етапів досліджень вмісту ейкозаноїдів. Самостійно розроблена схема лікування і впроваджена в клінічну практику. Автором виконана статистична обробка отриманих результатів.
Апробація роботи.
Основні положення дисертації доповідались і обговорені на науково-практичній конференції “Структурно-функціональні зміни в організмі при дії екзо- і ендогенних чинників” (Луганськ, 1995), Ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня заснування 4-ої міської лікарні м. Луганська (Луганськ, 1995), Ювілейній науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів (Луганськ, 1996), науково-практичній конференції “Проблеми стресу та адаптації” (Луганськ, 1996), науковій конференції, присвяченій 75-річчю педіатричної служби Луганської області (Луганськ,1996), на засіданнях товариств імунологів-алергологів і дерматологів Луганської області ( Луганськ, 1995-1999).
Публікації.
За матеріалами дисертації опубліковані 1 монографія і 9 наукових робіт, в тому числі 7 статей в провідних фахових виданнях.
Обсяг і структура дисертації. Робота викладена на 141 сторінці машинописного тексту та складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків. Список літератури включає 226 джерел вітчизняних та іноземних авторів. Матеріали дисертації ілюстровано 16 таблицями.
Обстежено 135 хворих на піодермії, в тому числі 93 чоловіки (68,8%) і 42 жінки (31,2%) віком від 25 до 45 років. Поверхневі форми піодермій зареєстровані в 71 пацієнта (52,6%), глибокі форми - у 64 (47,4%). Контрольні групи склали 37 хворих на поверхневі піодермії (1-а контрольна група) і 31 хворий на глибокі піодермії (2-а контрольна група).
Всі хворі на піодермії одержували базисну терапію, що включала дієту з обмеженням кількості вуглеводів і солі, антибіотики, антигістамінні препарати, полівітаміни, нашкірно - іхтіолову мазь (за показаннями), місцеве застосування анілінових барвників (метиленова синь).
Поряд з базисною терапією у гострому періоді захворювання 34 хворих на поверхневі піодермії (1-а основна група) і 33 хворих на глибокі піодермії (2-а основна група) додатково отримували індуктор продукції ендогенного інтерферону - амізон по 250 мг 3 рази в день, після їжі, протягом 5 днів.
Групу референтної норми склали 46 здорових донорів віком від 25 до 45 років.
Мікробіологічне дослідження здійснювали до початку антибактерійної терапії, для чого використовували бактеріоскопічний (фарбування за Грамом з наступною імерсійною мікроскопією) і бактеріологічний методи. Для ідентифікації видів стафілококів вивчали: діаметр колоній, наявність пігменту; спроможність рости при 15 ?С і 45 ?С та на агарі, що містить 10 % натрію хлорид, утворювати кислоту при ферментації глюкози та маніту в анаеробних умовах, відновлювати нітрати; вивчалася активність лужної фосфатази, уреази, коагулази, лецитінази та інших ферментів. Вивчення здатності виділених мікроорганізмів ферментувати вуглеводи здійснювалося за допомогою комерційних мікробіологічних діагностикумів Мікро-Ла-Тест продукції АТ “Лахема” (Чехія).
Визначалися антикомплементарна та антилізоцимна активність бактерій. З метою вивчення дермато-некротичних властивостей збудників піодермій проведено експеримент на 188 білих мишах (самцях масою тіла 14 -17 г).
Для розв’язання питання про походження стафілококів (ендогенне, екзогенне) використовувалася реакція аглютинації з ізольованими штамами стафілококів і антидермальною кролячою сироваткою.
Визначалася кількість Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів/індукторів, Т-супресорів/цитотоксиків цитотоксичним методом із моноклональними антитілами CD3, CD4, CD8, CD22; ЦІК в сироватці крові методом преципітації в поліетіленгліколі (молекулярна маса 6000); імуноглобулінів сироватки крові класів А, М, G; фагоцитарної активності моноцитів периферичної крові. Проводили реакцію гальмування міграції лейкоцитів (РТМЛ) із стафілококовим, дермальним і тимусним антигенами. Визначали концентрації МДА і ДК та активність каталази, СОД та ейкозаноїдів (тромбоксану, простацикліну, простагландинів Е2 і F2á) в сироватці крові.
Математична обробка отриманих даних здійснювалася на ЕОМ фірми IBM-486 DX із використанням стандартних пакетів прикладних програм.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Від 135 хворих на піодермії було ізольовано 311 штамів збудників. При цьому бактерії роду Staphylococcus були виділені у всіх хворих на піодермії (278 штамів – 89,4%). Монокультура, представлена одним із видів стафілококів, була отримана від 45 (33,3%) обстежених. У інших 90 чол (66,7 %) виявлені мікробні асоціації, що у 43,7 % випадків представляли собою поєднання різноманітних видів стафілококів, а в 23,0 % (31 чол) - асоціацію стафілококів із представниками родів Streptococcus, Proteus, Enterobacter і Pseudomonas. Клінічним еквівалентом останнього мікробіоценозу були глибокі ураження шкіри, розвиток виразкових форм піодермій.
Видова ідентифікація представників роду Staphylococcus за узвичаєними критеріями дозволила відзначити роль Staphylococcus aureus у 61,1% випадків від загальної кількості штамів стафілококів, Staphylococcus epidermidis - у 28,3%, Staphylococcus saprophyticus - у 10,1% .
При більш детальній видовій диференціації за критеріями Bergey´s Manual of Determinative Bacteriology, 9th Edition (1997) на частку Staphylococcus aureus прийшлося 35,7%, Staphylococcus intermedius - 13,5%, Staphylococcus hyicus - 5,5%, Staphylococcus capitis - 10,6%, Staphylococcus epidermidis - 6,4%, Staphylococcus haemolyticus - 3,9%, Staphylococcus hominis - 2,6%, Staphylococcus warneri - 2,3%, Staphylococcus saprophyticus - 2,9%, Staphylococcus sciuri - 3,9%, Staphylococcus cohnii - 2,3%, на частку Streptococcus pyogenes прийшлося 3,2%, Proteus vulgaris - 2,6%, Proteus morganii - 1,3%, Enterobacter cloacae -1,3%, Pseudomonas aeruginosa - 2,3%.
В асоціаціях різноманітних видів стафілококів із представниками родів Streptococcus, Proteus, Enterobacter і Pseudomonas питома вага Streptococcus pyogenes склала 30,3%, Proteus vulgaris - 24,2%, Proteus morganii - 12,1%, Enterobacter cloacae - 12,1%, Pseudomonas aeruginosa - 21,2%.
Домінуючим в усіх варіантах піодермій був Staphylococcus aureus, при цьому найбільша питома вага даного мікроорганізму була серед монокультур. Наступними за частотою розповсюдженості шли Staphylococcus intermedius і Staphylococcus capitis, частка котрих істотно зростала при асоціативних варіантах піодермій.
При вивченні чутливості до антибіотиків бактерій, які були виділені із патологічних осередків на шкірі, встановлено, що переважна більшість штамів була полірезистентною до ряду препаратів. Стафілококи у 20-80% випадків були резистентні до бензилпеніциліну, ампіциліну, карбеніциліну, метициліну, стрептоміцину, олеандоміцину, неоміцину, тетрацикліну, левоміцетину. Від 80 до 100% стафілококів були чутливі до оксациліну натрієвої солі, лінкоміцину гідрохлориду, гентаміцину сульфату, еритроміцину, менше чутливі до олеандоміцину, стрептоміцину сульфату, неоміцину, мало чутливі до бензилпеніциліну, карбеніциліну дінатрієвої солі. Коагулазопозитивні стафілококи мали більшу чутливість до антибіотиків, ніж коагулазонегативні види.
Полірезистентними до антибіотиків (від двох до чотирьох) була переважна більшість коагулазонегативних стафілококів.
При вивченні в осередку поразки на шкірі антикомплементарної активності (АКА) бактерій – представників шкірного екотипу встановлено, що дану властивість мали всі ідентифіковані мікроорганізми. Найчастіше АКА була зареєстрована у Staphylococcus aureus (100% штамів), Staphylococcus intermedius (92,6%), Staphylococcus hyicus (72,7%). У Staphylococcus capitis частота АКА склала 54,2%, у Staphylococcus epidermidis - 42,9%, у Staphylococcus saprophyticus - 28,6%. Антикомплементарна активність Streptococcus pyogenes і Pseudomonas aeruginosa була відзначена в 100% та 60% випадків відповідно. Таким чином, спроможність руйнувати комплемент значно збільшується в міру зростання патогенності збудників піодермій.
Аналогічна ситуація мала місце і відносно антилізоцимної активності (АЛА) бактерій. Найвираженіші антилізоцимні ознаки (мкг/мл * од. опт. щільн.) мали Staphylococcus aureus - 0,372+0,006; Staphylococcus intermedius – 0,294+0,005; Staphylococcus hyicus - 0,261+0,005; Staphylococcus capitis – 0,186+0,004; Staphylococcus epidermidis – 0,171+0,003; Staphylococcus saprophyticus - 0,065+0,001. Інші стафілококи мали АЛА, тотожню Staphylococcus epidermidis і Staphylococcus saprophyticus.
Для розв’язання питання про походження стафілококів (ендогенне або екзогенне) була проведена реакція аглютинації з антидермальною кролячою сироваткою та ізольованими штамами стафілококів.
Антидермальна сироватка була отримана шляхом імунізації кроликів водно-сольовою витяжкою з шкіри. Максимальний титр антитіл сироватки склав 1:508. У 96,0% випадків реакція аглютинації стафілококів з антидермальною сироваткою була позитивною, що свідчило про наявність у стафілококів антигенів, що перехресно реагують з антигенами дерми. Безсумнівно, що антигенна мімікрія повинна бути найвираженішою у стафілококів ендогенного походження внаслідок їх тривалої адаптації до макроорганізму. Як виявилося, 138 штама стафілококів (49,6%) давали позитивну реакцію аглютинації в досить високих титрах 1:32 - 1:256, що дозволило вважати їх походження ендогенним. У той же час, 140 (50,4%) штами стафілококів мали екзогенне походження, про що свідчили як негативні результати реакції аглютинації, так і позитивні в невисоких титрах - 1:2-1:16. Зокрема, питома вага стафілококів, що дають позитивну реакцію аглютинації в розведенні сироватки 1:16, склала 25,5% (35 штамів). У 94 штамів (67,1%) позитивна реакція спостерігалася в титрах 1:2-1:8.
Для вивчення дерматонекротичних властивостей стафілококів залежно від їх походження використано 188 білих мишей-самців масою 14-17 г, розділених на 3 групи. Першій групі внутрішньошкірно в область живота вводили 0,1 мл (800 млн бактеріальних тіл) ендогенних стафілококів, другій групі – аналогічну кількість екзогенних стафілококів, третій групі тварин вводилася суміш ендогенних і екзогенних бактерій, що належали до одного виду.
Найменші прояви гнійно-некротичних уражень у мишей мали місце при внутрішньошкірному введенні стафілококів ендогенного походження. Розвиток гнійно-некротичного процесу в тварин цієї групи спостерігався в 32,3% випадків (21 миша), у 30,8% тварин розвивалися тільки інфільтрати, а в 36,9% мишей пошкодження шкіри були відсутні. Середня тривалість загоєння гнійно-некротичних вогнищ шкіри склала 8,6+0,5 днів, середній показник індексу ушкодження - 11,0+0,6. Стафілококи ендогенного походження перехресно реагували з антигенами шкіри, мали високі показники АКА, АЛА, низьку коагулазну, дерматонекротичну активності.
Більш виражена шкірна реакція в мишей реєструвалася у випадках внутрішньошкірного введення стафілококів екзогенного походження. Так, розвиток гнійно-некротичного процесу в зазначеній групі тварин спостерігався в 62,7% випадків, що було в 1,9 раз частіше в порівнянні з аналогічним показником у першій групі тварин (p<0,05). Розвиток інфільтратів відзначався в 29,3% мишей, відсутність пошкодження - у 8,0%. Середні терміни загоєння гнійно-некротичних ран склали в другій групі експериментальних тварин 10,7+0,6 днів, індекс пошкодження - 25,7+1,5 (p<0,05). Стафілококи екзогенного походження характеризувались низькими титрами антитіл до антигенів шкіри, низькою АКА, АЛА, високою коагулазною і дерматонекротичною активністю, вираженою здатністю токсиноутворювання.
Найзначніші гнійно-некротичні ушкодження шкіри реєструвалися в третій групі тварин, які одержували внутрішньошкірно суміш стафілококів одного виду, але екзогенного та ендогенного походжень. Розвиток гнійно-некротичного процесу в мишей третьої групи спостерігався в 93,8% випадків, у решти розвивалися тільки шкірні інфільтрати. У 8,3% тварин некрози шкіри були 6-9 мм у діаметрі, у 47,9% - діаметр некрозів коливався від 3 мм до 5 мм. Відсутність пошкоджень шкіри не зареєстровано в жодному випадку. Середній термін загоєння гнійно-некротичних ран в третій групі тварин склав 12,6+0,7 днів, що відповідно на 4 і 1,9 днів більше, ніж у першій і другій групах мишей (p<0,05). Індекс пошкоджень також був найбільшим у тварин, яким вводилась суміш стафілококів, і складав у середньому 43,9+2,6 (p<0,05).
При аналізі ступеня вираження гнійно-некротичних пошкоджень залежно від виду стафілококів відзначено, що найбільші дефекти розвивалися при введенні коагулазопозитивних стафілококів - Staphylococcus aureus і Staphylococcus intermedius.
Імунний статус хворих на піодермії характеризувався наявністю Т-лімфопенії, формуванням відносного гіперсупресорного варіанту імунодефіциту, зниженням функціональної спроможності В-клітин і фагоцитарної активності моноцитів, підвищеним вмістом в крові ЦІК, переважно за рахунок їх найбільш патогенних середньо- і дрібномолекулярних фракцій, розвитком сенсибілізації лімфоцитів до стафілококового, дермального і тимусного антигенів. Найвираженіші імунні порушення мали місце при інфікуванні сумішшю стафілококів ендогенного та екзогенного походження, найменші – при піодерміях, викликаних ендогенними стафілококами. Дані порушення були найбільшими на початку хвороби і зберігалися в періоді реконвалесценції. У хворих глибокими і рецидивуючими формами піодермій імунопатологічні порушення були найбільш вираженими.
У хворих на піодермії спостерігалась активація перекисного окислення ліпідів, яке супроводжувалося накопиченням в крові ДК і МДА, а також підвищення ферментативної активності сироваткової СОД і каталази. Крім того, відмічена активація метаболізму ейкозаноїдів (підвищення кількості тромбоксану, простагландину Е2, при відносно нижчому рівні простацікліну та простагландину F2б). Показники ПОЛ, системи антиоксидантного захисту та ейкозаноїдів корелювали із глибиною ураження шкіри, частотою і динамікою захворювання. Найбільші метаболічні порушення мають місце при інфікуванні сумішшю стафілококів екзогенного та ендогенного походження. Найзначніші порушення зазначених показників спостерігалися в гострому періоді хвороби при глибоких рецидивуючих піодерміях.
Додаткове використання амізону в комплексній терапії піодермій супроводжувалось найбільшим терапевтичним ефектом в порівнянні із загальноприйнятими схемами лікування. Це проявлялося як у прискореній динаміці зникнення клінічних проявів, так і в зменшенні частоти рецидивів хвороби.
Використання амізону призводило до істотного поліпшення імунного статусу: підвищенню кількості Т-лімфоцитів, зменшенню, або повної ліквідації імунодефіциту, аутоімунних і імунокомплексних реакцій. Під впливом амізону поліпшувалася функціональна активність фагоцитів та В-клітин. Амізон у комплексній терапії піодермій сприяв пригніченню процесів ПОЛ, метаболізму ейкозаноїдів, зменшенню показників активності антиоксидантних ензимів крові. Виразність імунокорегуючої, антиоксидантної і протизапальної дії амізону залежала від клінічного варіанту піодермій. Найбільший ефект від його застосування спостерігався при поверхневих формах гноячкових уражень шкіри.
ВИСНОВКИ
З 311 штамів, ізольованих від хворих на піодермії, питома вага стафілококів склала 89,4% у тому числі Staphylococcus aureus – 35,7%,, Staphylococcus epidermidis – 6,4%, Staphylococcus saprophyticus – 2,9%, Staphylococcus intermedius – 13,5%, Staphylococcus hyicus –5,5% Staphylococcus capitis – 10,6%, Staphylococcus haemolyticus – 3,9%, Staphylococcus hominis – 2,6%, Staphylococcus warneri – 2,3%, Staphylococcus cohnii – 2,3%. Частка Streptococcus pyogenes склала 3,2%, Proteus vulgaris - 2,6%, Proteus morganii - 1,3%, Enterobacter cloacae -1,3%, Pseudomonas aeruginosa - 2,3%.
Збудниками піодермій є стафілококи як ендогенного, так і екзогенного походження. Показано, що стафілококи ендогенного походження аглютинуються антидермальною сироваткою у високих титрах (1:32 – 1:256), мають виражену антикомплементарну, антилізоцимну активність, низьку коагулазну, дерматонекротичну, токсиноутворюючу властивості. Стафілококи екзогенного походження аглютинуються антидермальною сироваткою у низьких титрах (1:2 – 1: 16), характеризуються низькими показниками антикомплементарної, антилізоцимної активності, високою коагулазною, дерматонекротичною активністю, вираженою здатністю токисиноутворювання. Поєднання стафілококів ендогенного та екзогенного походження веде до найбільш тяжких поразок шкіри.
Залежно від виду, стафілококи - збудники піодермій у 20-80% випадків були резистентні до ряду антибіотиків. Найбільша антибіотикорезистентність була у стафілококів ендогенного походження.
Імунний статус хворих на піодермії характеризується наявністю Т-лімфопенії, формуванням відносного гіперсупресорного варіанту імунодефіциту, зниженням функціональної спроможності В-клітин і фагоцитарної активності моноцитів, підвищеним вмістом у крові ЦІК, розвитком сенсибілізації лімфоцитів до стафілококового, дермального і тимусного антигенів. Найвираженіші імунні порушення мали місце при інфікуванні асоціаціями стафілококів ендогенного та екзогенного походження, найменші – при піодерміях, викликаних ендогенними стафілококами. Використання амізону - індуктора продукції ендогенного інтерферону - в комплексній терапії піодермій призводить до істотного поліпшення імунного статусу.
У хворих на стафілококові піодермії спостерігається активація процесів перекисного окислення ліпідів, каскаду перетворень арахідонової кислоти, недостатністю ферментативної системи антиоксидантного захисту. Найбільші метаболічні порушення мають місце при інфікуванні асоціаціями стафілококів екзогенного та ендогенного походження. Застосування амізону в лікуванні піодермій сприяє пригніченню процесів перекисного окислення ліпідів, каскаду перетворення арахідонової кислоти, зменшенню показників активності антиоксидантних ензимів крові.
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Волянский Ю.Л., Флегонтова В.В., Гайдаш И.С., Казимирко Н.К., Романюк Б.П., Бирюкова С.В., Волобуева Л.Н. Современные аспекты этиологии, патогенеза и лечения пиодермий. – Луганск: изд-во ЛГМУ, 1999. – 140 с.
Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Казимирко Н.К., Казимирко В.К., Пилькевич Н.Б., Волобуева Л.Н., Гаврик С.Ю. Этиологический спектр и некоторые иммуносупрессивные свойства возбудителей пиодермий // Мікробіологічний журнал. – 1999. - № 3. – С.23-29.
Волобуєва Л.М., Гаврик С.Ю. Деякі імуносупресивні властивості збудників піодермій // Український медичний альманах. – 1999. – Т.2. - № 2. - С. 38-39.
Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Даценко М.Ф., Нуромская О.А., Пилькевич Н.Б., Гаврик С.Ю., Волобуева Л.Н. Этиологический спектр и чувствительность к антибиотикам возбудителей пиодермий // Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. - №2. – С.41-43.
Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Даценко М.Ф., Нуромская О.А., Пилькевич Н.Б., Волобуева Л.Н. Некоторые иммуносупрессивные свойства возбудителей пиодермий // Експериментальна і клінічна медицина. – 1999. - №2. – С.44-45.
Волобуева Л.Н. Про стан процесів перекисного окислення ліпідів у хворих із різними клінічними формами гнійно-запалювальних хвороб шкіри //Український медичний альманах. – 1998. – Т.1. - № 4. - С. 74-76.
Гайдаш И.С., Флегонтова В.В., Лавринчук И.А., Волобуева Л.Н. Особенности иммунного статуса и строения клеток крови при лечении амизоном больных пиодермиями //Український медичний альманах. – 1998. – Т.1. - № 2. - С. 55-58.
Волобуева Л.Н. Динамика некоторых иммунологических показателей у пациентов с различными гнойно-воспалительными заболеваниями кожи //Український медичний альманах. – 1998. – Т.1. - № 1. - С. 25-28.
Волобуева Л.Н. Обоснование применения антиоксидантов в комплексном лечении распространённых пиодермий в условиях экологически неблагоприятного региона //Юбилейный сборник тезисов молодых учёных и специалистов /Под ред. В.Г. Ковешникова. - Луганск. - 1996. – С.33-34.
Волобуева Л.Н., Смага О.А. Особенности иммуномодуляции и антибактериальной терапии больных пиодермиями в экологически неблагоприятных условиях Донбасса //Структурно-функциональные изменения в организме при действии экзо- и эндогенных факторов. – Луганск. - 1995. – С.16.
АНОТАЦІЯ
Волобуєва Л.Н. Біологічна характеристика та імуносупресивні властивості стафілококів – збудників піодермій. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07 – мікробіологія. - Науково-дослідний інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова, Харків, 2000.
Дисертація присвячена питанням оцінки біологічних і імуносупресивних властивостей стафілококів та оптимізації лікування піодермій. У дисертації представлена видова структура збудників згідно сучасної класифікації. Встановлено, що в 89,4% випадків збудниками піодермій є стафілококи, в 10,6% - стрептококи, протеї, ентеробактери і псевдомонади. У 49,6% випадків стафілококи мали ендогенне походження, в 50,4% - екзогенне. Вивчена антилізоцимна, антикомплементарна і дерматонекротична активність стафілококів та їх чутливість до ряду антибіотиків. Встановлено, що розвиток піодермій відбувається на фоні імунодефіцитного стану хворих і супроводжується активацією пероксидації ліпідів та метаболізму ейкозаноїдів. Запропоновано додаткове використання амізону в терапії піодермій, що сприяє позитивним лікувальному, імунокоригуючому, антиоксидантному і протизапальному ефектам. Основні результати праці впроваджені в роботу бактеріологічних лабораторій та лікувально-профілактичних закладів України.
Ключові слова: стафілококи, піодермії, імуносупресія, амізон.
АННОТАЦИЯ
Волобуева Л.Н. Биологическая характеристика и иммуносупрессивные свойства стафилококков - возбудителей пиодермий. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07 - микробиология. - Научно-исследовательский институт микробиологии и иммунологии им. И.И. Мечникова, Харьков, 2000.
Диссертация посвящена вопросам оценки биологических и иммуносупрессивных свойств стафилококков, а также оптимизации лечения пиодермий. В диссертации дана видовая структура возбудителей согласно современной классификации. Установлено, что из 311 штаммов возбудителей пиодермий 89,4% составляли стафилококки, 10,6% - бактерии родов Streptococcus, Proteus, Enterobacter и Pseudomonas. Видовой состав возбудителей пиодермий был представлен: Staphylococcus aureus - 35,7%, Staphylococcus intermedius - 13,5%, Staphylococcus hyicus - 5,5%, Staphylococcus capitis - 10,6%, Staphylococcus epidermidis - 6,4%, Staphylococcus haemolythicus - 3,9%, Staphylococcus hominis - 2,6%, Staphylococcus warneri - 2,3%, Staphylococcus saprophyticus - 2,9%, Staphylococcus scuiri - 3,9%, Staphylococcus cohni - 2,3%, на долю Streptococcus pyogenes пришлось 3,2%, Proteus vulgaris - 2,6%, Proteus morganii - 1,3%, Enterobacter cloacae -1,3%, Pseudomonas aeruginosa - 2,3%. Доля монокультур стафилококков составила 33,0%, стафилококковых ассоциаций – 43%, ассоциаций стафилококков с представителями родов Streptococcus, Proteus, Enterobacter і Pseudomonas - 24%.
Показано, что стафилококки – возбудители пиодермий в зависимости от вида в 20-80% случаев были резистентны к ряду антибиотиков. Наибольшую полирезистентность к антибиотикам выявляли Staphylococcus aureus, Staphylococcus intermedius, Staphylococcus hyicus, Staphylococcus capitis, Staphylococcus epidermidis.
Установлено, что изолированные штаммы стафилококков обладают антилизоцимной активностью, наиболее выраженной у коагулазопозитивных видов. Антикомплементарную активность проявляли 100% Staphylococcus aureus, 92,6% Staphylococcus intermedius, 72,7% Staphylococcus hyicus, 54,2% Staphylococcus capitis, 42,9% Staphylococcus epidermidis, 28,6% Staphylococcus saprophyticus. Эндогенное происхождение имели 49,6% стафилококков, экзогенное – 50,4%. Наиболее выраженные дерматонекротические свойства имели экзогенные коагулазопозитивные стафилококки и их ассоциации со стафилококками эндогенного происхождения. Показано, что наибольшие гнойно-некротические поражения кожи вызывают коагулазопозитивные стафилококки - Staphylococcus aureus и Staphylococcus intermedius.
Установлено, что развитие пиодермий происходит на фоне иммунодефицитного состояния больных, которое характеризуется развитием Т-лимфопении, формированием гиперсупрессорного варианта иммунодефицита, снижением функциональной активности В-клеток и фагоцитов, повышением содержания в крови циркулирующих иммунных комплексов, преимущественно за счёт их наиболее патогееных средне- и мелкомолекулярных фракций, развитием сенсибилизации лимфоцитов к стафилококковому, дермальному и тимусному антигенам. Выявленные нарушения коррелировали с периодом болезни и глубиной поражения кожи.
Показано, что у больных пиодермиями происходит активация процессов перекисного окисления липидов, сопровождающаяся накоплением в крови диеновых конъюгатов и малонового диальдегида, а также повышением ферментативной активности супероксиддисмутазы и каталазы сыворотки крови. Отмечена активация метаболизма эйкозаноидов: повышение в крови больных количества тромбоксана и простагландина Е2 при более низких уровнях простациклина и простагландина F2б.
Обосновано и апробировано применение индуктора продукции эндогенного интерферона – амизона в комплексной терапии пиодермий. Основные результаты работы внедрены в практику бактериологических лабораторий и лечебно-профилактических учреждений Украины.
Ключевые слова: стафилококки, пиодермии, иммуносупрессия, амизон.
Volobueva L.N. Biological characteristics and immune-suppressive properties of staphylococci causing pyodermia. - Manuscript.
The dissertation on obtaining of scientific degree of the candidate of medical sciences on speciality 03.00.07 - microbiology. - Research institute of microbiology and immunology named by I.I. Mechnikov, Kharkov, 2000.
The dissertation is devoted to the study of biological and immune supressive abilities of staphylococci and questions of pyodermia treatment. In thesis the specific pattern of microorganisms that cause pyodermia according to modern classification is shown. It is established, that in 89,3% cases staphylococci cause pyodermia, in 10,7% - streptococci, Proteus, Enterobacter and Pseudomonas. In 49,8% cases staphylococci had an endogenic genesis, in 50,2% - exogenic. Antilyzocyme, anticomplementary and dermatonecrotic activity of staphylococci and their sensitivity to antibiotics were studied. It is established, that the development of pyodermia takes place on background of immune deficiency condition of patients and is accompanied by activation of lipid peroxydation and eucosanoid metabolism. Amison usage in therapy of pyodermia is offered, that renders positive clinical, immune corrective, antioxydant and anti-inflammatory effect. The main outcomes of thesis have found the utility in activity of bacteriological labs and preventive entities of Ukraine.
Key words: staphylococci, pyodermia, immune suppression, amison.