Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
45
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут геологічних наук
Приходько Василь Леонтійович
Удк (551.243:552.313):551.72](477.4)
ПЕРЕБУДОВА СТРУКТУРНОГО ПЛАНУ ТА ЕТАПИ ТРАПОВОГО ВУЛКАНІЗМУ вОЛИНО-пОДІЛЛЯ В ПІЗНЬОМУ ПРОТЕРОЗОЇ
Спеціальність 04.00.01 –загальна та регіональна геологія
дисертації на здобуття наукового ступеню
кандидата геологічних наук
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Державному комітеті
природних ресурсів України
ПДРГП “Північгеологія.”
Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України Лялько Вадим Іванович
Центр аерокосмічних досліджень Землі
Інституту геологічних наук НАН України, директор.
Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук,
Єсипчук Костянтин Юхимович
Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України,
провідний науковий співробітник.
доктор геологічних наук
Міхницька Тетяна Петрівна
Інститут геологічних наук НАН України, завідувач відділом
геотектоніки та загальної геології.
Провідна установа: Український державний геологорозвідувальний інститут,
м. Київ.
Захист відбудеться “ 11 ” травня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 026.162.02 при Інституті геологічних наук за адресою: 01054, м. Київ,
вул. О. Гончара, 55-б.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України (01054, м. Київ, вул. О.Гончара, 55-б).
Автореферат розіслано “ 5 ” квітня 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат геологічних наук Т.М.Сокур
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми полягає в необхідності довести просторове і часове підпорядкування чотирьох етапів прояву трапового вулканізму Волино-Поділля зміні тектонічного режиму в цьому регіоні, який зумовив перебудову структурного плану кристалічного фундаменту і осадового чохла, активізацію глибинних розломів, розкриття каналів для проникнення і виливу лавових потоків, вивчення кількості, потужності і речовинного складу порід яких допоможе: визначити характерні риси магматизму кожного етапу; виділити в магмоконтролюючих розломах ділянки, найбільш сприятливі за структурною будовою для формування потужних покривів базальтів, з якими можуть бути пов’язані вулканічні споруди; розчленувати товщі вулканітів кожного етапу на горизонти і пачки, продуктивні і не продуктивні на корисні копалини, насамперед, самородну мідь, вивчити структурні, літолого-петрографічні, геохімічні та металогенічні фактори, які впливають на локалізацію та розподіл корисних копалин у вулканітах волинської серії; з’ясувати умови перерозподілу міді в лавових потоках та переконцентрації її в лавобрекчіях і пірокластиці під впливом тектонічних рухів.
Намітити перспективні ділянки для проведення пошукових робіт на самородну мідь як за результатами виконаних досліджень, так і за матеріалами дистанційних методів картування трапових формацій, з якими пов’язані рудопрояви самородної міді.
Порівняти за основними параметрами проявів трапового вулканізму Волино-Поділля з траповими формаціями інших регіонів світу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В основу роботи покладено результати досліджень автора, отримані при виконанні науково-дослідних робіт у рамках наукових програм ІГН НАН України, регіональних геолого-геофізичних робіт та геологічної зйомки: “Глибинне геологічне картування масштабу 1:200 000 території аркушів М-35-ІХ, М-35-ІІ та північно-східної частини аркушів М-35-VІІІ, М-35-І та М-34-VI” (Держ. реєстрація (ДР № -39-75-)–р., (ДР № 39-76-)–р., (ДР № 39-83-30/25)–р., тематичних досліджень “Оцінка і підрахунок прогнозних ресурсів корисних копалин Волино-Поділля”, 1992 (№ державної реєстрації 39-88-74/22), “Геолого-структурний аналіз території Волинського рудного району з метою визначення контролю і прогнозу промислового мідного зрудніння”, 2002–рр., (№ державної реєстрації У-03-80/16), “Пізній протерозой України: тектоніка, магматизм, седиментогенез, геологічні рубежі та корисні копалини”, 1999–рр. (№ державної реєстрації 01002004672) та господарсько-договірних тем: “Тектоно-магматична активізація та рудоносні структури рифею і венду Українського щита та Волино-Подільської плити”, 2000–рр. (№ державної реєстрації 02014005718), “Розробка структурних критеріїв міденосності трапових утворень Волинського рудного району”, 2003 р. (№ державної реєстрації 0103U008509), “Перспектива пошуків міді у межах Рафалівського рудного вузла на основі комплексної інтерпретації матеріалів аерокосмічної та геолого-геофізичної зйомок”, 2001–рр. (№ державної реєстрації 0101U006982), “Дешифрування матеріалів аерокосмічних зйомок з метою геологічного довивчення території аркуша М-35-Х (Олевськ) у масштабі 1:200 000 по титулу 107)”, 2003–рр., (№ державної реєстрації 0103U00197), “Геолого-структурний аналіз території Волинського рудного району з метою визначення контролю та прогнозу промислового мідного зруденіння (за даними аерокосмічних зйомок)”, 2003–рр., (№ державної реєстрації 0103U008554), “Дослідження фундаментальних процесів енергомасообміну в системі грунт–вода–рослинність з метою обгрунтування формування на земній поверхні інформативних спектральних сигналів для пошуків корисних копалин та контролю екологічного стану за допомогою аерокосмічних зйомок”, 2004 р. (№ державної реєстрації 0102U000926).
Автор є керівником, відповідальним виконавцем та співавтором зазначених тем.
Мета дослідження –вивчити ефузивно-пірокластичні та гіпабісальні комплекси трапового вулканізму Волино-Поділля, визначити етапи і фази активного прояву вулканізму, а також вікову послідовність викидів пірокластичного матеріалу та виливу на поверхню магматичного розплаву на кожному з цих етапів.
Порівняти етапи активного прояву вулканізму з деструктивними епізодами континентальної кори протягом байкальського тектогенезу в межах південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи (СЄП) за часом і на цій основі визначити характер зміни тектонічного режиму стиснення на режим розтягу в межах кристалічного фундаменту та активізації відповідно спрямованої серії глибинних розломів, які розкрились для проникнення магматичних розплавів. З’ясувати залежність потужності, внутрішньої будови ефузивно-пірокластичних товщ, а також типів стратиграфічних розрізів від активності прояву тектонічних рухів у зонах глибинних розломів.
1. Вивчити літературні і фондові джерела щодо трапового магматизму СЕП та інших кратонів.
2. Скласти структурну карту розломно-блокової тектоніки регіону і прилеглих до нього територій.
. Побудувати стратиграфічні розрізи, колонки для порід поліської серії за матеріалами свердловин, які розкрили гіпабісальні інтрузії.
. Скласти карти ізопахіт для всіх трьох світ волинської серії, потужності яких визначались активністю розломів, що контролювали вулканізм.
. Вивчити розрізи і внутрішню будову перспективних на самородну мідь та інші корисні копалини ефузивно-пірокластичних товщ.
. Виділити найбільш перспективні на корисні копалини горизонти з врахуванням потужності потоків та лавобрекчій.
. Вивчити в лабораторних умовах петрографічний, геохімічний та мінералогічний склад габро-долеритів, базальтів і туфів.
. Рекомендувати конкретні об’єкти для постановки пошукових робіт на самородну мідь.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено, що етапи трапового вулканізму за часом їх прояву і розповсюдження вулканітів по латералі підпорядковані періодам тектонічної активізації різноспрямованих глибинних розломів. Періоди активізації розломних структур визначалися тектонічними рухами із зміною режиму стиснення на режим розтягу і, навпаки, які контролювались байкальським тектогенезом.
Доведено, що потужні товщі ефузивно-пірокластичних порід приурочені до ділянок перетинання розломів, тектонічних вузлів, утворених зчленуванням блоків різної величини і розломів з багаторазовою активізацією. Коефіцієнт експлозивності кожного розрізу залежав від кінематичнх умов, які існували в тій чи іншій зоні.
За аналізом потужностей продуктів вулканічної діяльності, розміщення їх у структурах і характеру виливів магми вперше встановлено закономірність розподілу тектонічних рухів у розломних зонах за часом. На першій стадії активізувалися структури крайової зони платформи. Пізніше відбулося зміщення цих рухів усередину платформи з розкриттям розломів північно-західного простягання і зі зміною характеру виливів трапового вулканізму від тріщинного типу до центрально-пульсуючого з формуванням численних вулканічних осередків.
Вивчення розподілу концентрацій самородної міді в розрізах трапової формації дало змогу встановити закономірність їх розміщення у відповідних частинах розрізу. Виділено шість рудних горизонтів, які корелюються на значні відстані, а відсутність зрудніння в утвореннях, що підстеляють і перекривають їх, дало можливість зробити висновок про їх стратиформність.
На основі палеоструктурно-тектонічного аналізу виділено чотири рудних вузли, які просторово пов’язані з ділянками перетинання розломів діагональної та ортогональної систем.
Мідна мінералізація представлена самородною міддю з підпорядкованою кількістю халькозину та інших мідних мінералів. За своїм хімічним складом самородна мідь є винятково чистою і містить до 99,5–,9% металу. Серед елементів домішок виявлено срібло, рідше золото. Незначна кількість сульфідних мінералів міді у вулканітах зумовлена низькою розчинністю сірки в мафічних магмах.
Доведено, що мідь перебувала в базальтовій лаві, бідній на сірку, де і викристалізувалась у вигляді незначних за розмірами (порівнянних з іншими протомагматичними мінералами) виділень у базальтах і туфах під час їх виверження і остигання, що і визначає її генезис як магматичний. Високі концентрації самородної міді і, очевидно, халькозину являють собою накладені утворення, зобов’язані своїм походженням вилуговуванню рухомої міді з вулканітів і перевідкладенню її циркулюючими постмагматичними розчинами в тріщини і пустоти. Таким чином, ця мідь є типово гідротермальною.
Зроблено висновок, що мідна мінералізація в ефузивно-пірокластичних утвореннях венду має полігенний характер. За результатами виконаних досліджень рекомендовано площі, перспективні для виявлення промислових скупчень самородної міді.
За результатами пошукових робіт, виконаних на ділянці Жиричі (Гірницький рудний вузол), проведено міжнародний тендер на продовження геологорозвідувальних робіт в її межах. На теперішній час роботи виконуються в межах Рафалівського та Гірницького рудних вузлів, виконано оцінку і зроблено підрахунок прогнозних ресурсів Волинського мідно-рудного району. Дано практичні рекомендації щодо пошуків самородномідного зрудніння дистанційними методами.
Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано аналіз та узагальнення матеріалів з геологічної будови утворень трапової формації Волині, структурно-тектонічних етапів її формування, досліджено зв’язок самородномідного зрудніння із зміною фаз трапового вулканізму. При виконанні геолого-зйомочних робіт описано тисячі погонних метрів керну утворень формації (базальти, туфи, лавобрекчії), обстежено всі кар’єри Рівненщини з видобутку базальтів. Опрацьовано сотні каротажних діаграм глибоких свердловин з метою розчленування утворень трапової формації на світи. Виконано графічну обробку матеріалів польових і камеральних досліджень. Розроблено рекомендації щодо дистанційних методів пошуків самородномідного зрудніння.
В опублікованих із співавторами роботах автору належать розробки щодо етапності проявів трапового вулканізму, еволюції структурного плану, закономірностей локалізації мідного зрудніння та виділення перспективних ділянок для пошукових робіт.
Aпробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися на конференції професорсько-викладацького складу геологічного факультету Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка (Київ, 2001 р.), науково-технічних нарадах: “Мінерально-сировинна база чорних та кольорових металів. Стан і перспективи” (Київ, 2002 р.), “Геологія та генезис рудних родовищ України. Сучасний стан, нові підходи, проблеми та рішення” (Київ, 2004 р.), міжнародному симпозіумі “Основні типи породних комплексів і рудних родовищ Українського щита” (Київ, 2002 р.), міжнародній конференції “Ефузивно-осадовий літогенез і рудогенез” (Сімферополь–Судак, 2002 р.) та інших науково-практичних конференціях Державного комітету природних ресурсів України.
Публікації. Головні наукові положення, викладені в дисертаційній роботі, опубліковані у 22 друкованих наукових виданнях: двох колективних монографіях, 11 статтях у наукових журналах, 5 статтях у збірниках наукових праць, 4 у матеріалах конференцій, міжнародного симпозіуму, науково-технічних нарад, у двох науково-дослідних та трьох виробничих звітах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 8 розділів, висновку, викладених на 205 сторінках машинописного тексту, який супроводжується 57 рисунками, 9 таблицями та списком літератури з 136 назв.
Автор висловлює щиру подяку науковому керівнику доктору геол.-мін. наук, професору, члену-кореспонденту НАН України В.І.Ляльку за постійну увагу і сприяння роботі, директору Інституту геологічних наук члену-кореспонденту НАНУ П.Ф.Гожику, академіку НАНУ І.І.Чебаненку, докторам геол.-мін. наук В.А.Рябенку, А.Я.Радзівіллу, О.Б.Боброву, В.М.Гулію, О.Б.Гінтову, доктору геол. наук Т.П.Міхницькій, кандидатам геол.-мін. наук В.А.Веліканову, В.В.Кир’янову, Л.В. Коренчук, А.Т.Минчаку, С.М.Цимбалу, працівникам Департаменту геології Д.С.Гурському, А.А.Дзідзінському, М.В.Гейченко за увагу, цінні консультації, зауваження та поради, співробітникам ПДРГП “Північгеологія” за допомогу та постійну підтримку при виконанні роботи.
Перші відомості про вулканічні утворення Волині, що датуються другою половиною ХІХ століття, містяться в роботах А.К.Тишецького, В.Блюмеля, А.П. Карпінського, Г.Осовського, Ст.Пфаффіуса, Я.Морозевича та ін. А.К.Тишецьким вперше описано базальти Волині під назвою базальтів-анамезитів, В.Блюмелем ці утворення вперше зараховано до трапів, наведено їх перший хімічний аналіз і петрографічний склад. А.П.Карпінським описано мінеральний склад анамезитів та відмічено присутність у них самородного заліза. На першій геологічній карті Волині Г.Осовським показана можлива територія розповсюдження базальтів. Найдетальніше петрографічне вивчення базальтів Волині виконано Ст.Пфаффіусом.
П.Тутковський (1912) описав нові виходи ефузивів біля с. Полиці, які В.І.Лучицький назвав базальтами. В.Д.Ласкарєвим (1914) виконана геологічна зйомка 17-го аркуша десятиверстної карти Європейської частини Росії. Він першим звернув увагу на скидовий характер західної межі Українського щита (УЩ) і виділив Рівненську скидову западину, з якою пов’язав виливи базальтів наприкінці турону –початку сеноману.
За період з 1919 по 1939 рр. більша частина робіт по Волині була присвячена питанням визначення віку і форми залягання ефузивно-пірокластичних порід трапової формації. Це дослідження Л.Морозевича, Г.Кужняра, Ст.Малковського, А.Мазурека, М.Каменського, які вважали вік базальтів або крейдяним, або післякрейдяним.
Я. Самсонович у 1939 р. виділив давню аркозову товщу Волині в острозьку серію. Описав сім магматичних районів, шість базальтових і один долеритовий. Пов’язав волинські ефузиви з пізньопалеозойським пермо-карбоновим діастрофізмом.
До довоєнного періоду досліджень належать відомості Н.А.Биховера та ін. про стан вивченості і корисні копалини західних областей України. У 1939–1941 рр. та 1945–рр. базальти басейну р. Горині досліджувалися Московською конторою Союзпроекту ДУШОСДОРа (Вікторов, 1940, 1951).
Подальше вивчення утворень трапової формації здійснювалось геологами різних поколінь: П.Л.Шульгою, О.В.Крашенінніковою, Є.П.Брунс, Н.Є.Стрєлковою, Г.П.Шраменко, Г.Х.Дікенштейном, О.Є.Бірюльовим, Л.Г.Бернадською, З.Г.Ушаковою, Б.Я.Воловник, Б.І.Власовим, І.І.Чебаненком, Т.О.Знаменською, Л.В.Коренчук, О.В.Шумлянським, А.Я.Радзівіллом, В.А.Рябенком та ін.
В 1952, 1954 рр. за матеріалами пошукових та розвідувальних свердловин, пробурених геологами трестів “Львівгеологія” та “Волинська вуглегеологія” в Західній Волині, розроблено стратиграфічну схему палеозою і протерозою Західної Волині.
В 1952 р. П.Л. Шульга вперше встановила належність ефузивів Волині до рифейських відкладів і за літологічними ознаками розділила їх на три товщі: підефузивну, ефузивну і надефузиву. Порівняла ефузиви басейну р. Горині та південно-західної частини Брестської западини, визначивши також рифейський вік останніх.
Роботами Г.П.Шраменко, Н.Є.Стрєлкової (1956) встановлено розповсюдження вулканогенних порід у межах західного схилу УЩ.
О.В.Крашенінніковою (1956–) виконано монографічний опис давніх світ, їх стратиграфічне розчленування і кореляцію розрізів басейнів рр. Горині, Зах. Бугу та Дністра. Дано мінералого-петрографічне обгрунтування виконаного розчленування розрізу цих світ.
Є.П.Брунс у 1957 р. запропоновано розчленування давніх доордовицьких товщ. У геологічному розрізі західної частини Руської платформи нею виділено поліський (верхньопротерозойський) та волинський, валдайський і балтійський (нижньокембрійські) комплекси.
Мінералогії ефузивів Волині присвячені роботи Є.К.Лазаренка, В.П.Шашкіної, Д.П.Бобровника та ін.
Н.Є.Стрєлковою (1957, 1958) в геологічному розрізі р. Горині вперше виділено берестівецьку світу. Стратиграфічне розчленування цієї світи наведено в роботі О.Є.Бірюльова (1968). Питання магматизму Волино-Поділля висвітлені в роботах Л.Г.Бернадської, Є.Г.Ушакової, Б.Я.Воловник та ін. У найбільш повному зведенні результатів середньомасштабних геологозйомочних робіт та узагальнюючих матеріалів виробничих і наукових робіт до 1970 р. —монографії “Стратиграфія УРСР. Рифей-венд” містяться результати досліджень трапової формації Волино-Подільської плити (ВПП). Стратиграфії, тектоніці, петрохімії і корисним копалинам трапів Волині присвячена низка робіт Б.І.Власова. У монографії “Венд України” (Веліканов та ін., 1983) охарактеризовано конкретні розрізи венду, їх кореляцію, розглянуто палеогеографічні та палеоструктурні умови вендського осадконакопичення, етапи тектонічного розвитку, біостратиграфічні дані.
Геолого-зйомочні та пошукові роботи на території досліджень виконувалися В.Ф.Судовцевим, В.Л.Приходьком, Я.О.Косовським, В.В.Матеюком, І.С.Гарбузом, В.Г.Мельничуком, Ф.О.Гречко та ін.
В 1993 р. складено стратиграфічну схему нижньовендських та верхньовендських відкладів України (автори В.А.Веліканов, Б.І.Власов, Б.І.Воловник, О.О.Асєєва, В.Я.Іванченко, В.Ф.Судовцев, В.Л.Приходько).
В роботах В.О.Шумлянського висвітлено металогенію фанерозою платформного чохла території України. Наведено генетичні особливості самородномідної мінералізації в базальтових туфах волинської серії венду. А.Я.Радзівіллом та ін. досліджено тектоно-магматичну активізацію рифею і венду ВПП.
І.І.Чебаненко, Т.О.Знаменською та ін. у монографії “Геотектоніка Волино-Поділля” узагальнено новітні геолого-геофізичні дані щодо структури західних областей України. Викладено уявлення про роль динаміки блоків кристалічного фундаменту в процесах утворення внутрішньоплатформних западин, накопичення в них осадових формацій, виникнення складчастих та розривних порушень, проявів вулканізму і формування ендогенних та екзогенних родовищ.
РозломнО-блокова будова ранньодокембрійського фундаменту
Кристалічна основа ВПП сформувалася в умовах протогеосинкліналі, яка облямовує консолідований в археї і в ранньому протерозої УЩ з півдня, південного заходу і заходу. Розвиток протогеосинклінального мобільного поясу завершився наприкінці раннього протерозою виливом великої маси кислої і основної магми, переробленої метаморфізмом у лептити, метадіабази, діабазові та андезитові порфірити, альбітофіри, кератофіри, фельзити, туфи та інші метаморфіти, які повністю відсутні в архейських і ранньопротерозойських стратиграфічних розрізах УЩ, за винятком Осницького блоку, де клесовіти дістали широкий розвиток, оскільки цей блок є складовою частиною складчастої системи свекокарелід.
Через порівняно недавню консолідацію фундаменту, гетерогенність його структур, відмінність їх за структурно-речовинними комплексами, відносно тонкий гранітний шар континентальної кори та ряд інших причин кристалічна основа Волино-Поділля значно більше від інших регіонів України зазнала руйнування на початку пізнього протерозою, коли почався період деструкції, формування платформ і геосинкліналей, розпад Пангеї, зумовлений становленням астеносфери в глибоких шарах верхньої мантії. За результатами буріння глибоких параметричних свердловин, які розкрили породи фундаменту в центрі Волино-Поліського рифейського прогину, під доплитним осадовим чохлом розміщуються біотит-хлоритові сланці, що зазнали низькотемпературного метаморфізму і різного ступеня насичення малими інтрузивними тілами кислого та основного складу.
Слабка консолідація та неоднорідність фундаменту Волино-Поділля, безумовно, сприяли інтенсивному розробленню його на блоки найвищих порядків під впливом байкальського тектогенезу, забезпечивши такий механізм структуроутворення, що періоди розтягу та стиснення змінювалися через певні відрізки часу, зумовлюючи циклічність у накопиченні товщі осадових порід, стадійність у проявах інтрузивного та ефузивного магматизму, етапність у проявах дислокаційного метаморфізму в тектоно-метасоматичних зонах, які розвиваються в глибинних порушеннях фундаменту та осадового чохла.
Роздроблення кристалічного фундаменту на малі блоки особливо яскраво виражене в межах Волинської частини плити, головним структурним елементом якої є Поліський блок фундаменту, де центральне положення займає Волино-Поліський прогин (ВППр). Останній спочатку був розчленований ортогональною системою розломів та розломами північно-східного простягання. Пізніше фундамент блоку був роздроблений розломами північно-західного напрямку. Зони розломів зараз займають три чверті площі Поліського блоку.
Переважають серії розломів діагональної системи. Тільки в межах Камінь-Каширського блоку другого порядку автором при виконанні глибинного геологічного картування північно-західної частини Поліського мегаблоку виділено 14 блоків третього порядку та 28 дрібних розломів. Вік останніх змінюється від раннього протерозою до крейди.
В роботі насамперед охарактеризовано великі глибинні розломи, що розділяють блоки першого порядку, і навіть цілі геотектонічні елементи в межах південно-західної частини СЄП. Це Міднівська зона, яка розділяє Білорусько-Прибалтійський гранулітовий пояс і Центрально-Білоруський прогин. В її межах виділено Збунівський, Хмелівський та Бродятинський розломні порушення більш високого порядку. Амплітуди зміщення по цих розломах блоків фундаменту досягають 750 м. Простягання зони північно-східне.
Більш ніж на 700 км простежено Вижівсько-Мінську розломну зону в напрямку Мінськ –Ратне. Вона добре вивчена геофізичними методами, а також при дешифруванні МАКЗ. За результатами глибинного сейсмічного зондування різниця в глибинах залягання поверхні Мохо на сході і заході становить 5,0 км. У гравітаційному полі зона характеризується регіональним ступенем у 10 мГал. В її межах буровими свердловинами вивчено внутрішню будову розломів ІІ порядку —Кримнівського, Щитинського, Теклінського та ін. Амплітуда переміщення тектонічних блоків по розломах коливається від 5 до 500 м. Вижівсько-Мінська зона, як і Міднівська та наступна Стохідсько-Могилівська, має північно-східне простягання.
Стохідсько-Могилівська зона розломів є південно-західною межею Маневицького блоку по границі Мохо. В межах Волині зона добре вивчена упродовж 200 км. Ширина її місцями становить 25 км. Зона ускладнена паралельно і кулісоподібно розміщеними до її простягання уступами, серед яких є Гірницький, Червіщанський та ін. Це спряжено-здвоєні розломи, які фіксуються профілями МОВ-ОГТ. У межах зони, на окремих відрізках її простягання, фундамент інтенсивно роздроблений на малі блоки, які зміщені один відносно одного на 300–метрів. Дуже роздробленими є Кухотський, Локницький, Рудківський, Озерянський та інші блоки. Міжблокові ділянки зон тут складені продуктами динамометаморфізму та метасоматозу. Вище охарактеризована і Меневицько-Столінська зони обмежують зі сходу та заходу Маневицьке підняття, яке за результатами ПГСЗ являє собою яскраво виражений блок земної кори, де поверхня Мохо зафіксована на глибині 40 км. За межами Маневицької структури потужність кори досягає 55 км. Структура чітко виражена в сучасному рельєфі і зафіксована у вигляді десяти овальних і напівкільцевих космо-фото аномалій, які, очевидно, мають різноманітну природу.
При проведенні геолого-знімальних робіт та глибинного геологічного картування між Вижівсько-Мінською та Міднівською розломними зонами автором виділено Заболоттівську розломну структуру, яка у фундаменті виражена грабенами. Вона обмежена на південному заході Черським, а на північному заході Мельниківським розломами. В зоні зафіксовано сліди пізньобайкальських, каледонських та ранньоальпійських тектонічних рухів зміщенням геологічних тіл в осадовому чохлі.
В роботі детально охарактеризовано Кременецько-Сущано-Пержанську розломну зону північно-східного простягання, яка складена серією субпаралельних розломів ІІ порядку. Характерною особливістю цієї зони є її підкидо-надсувна природа, яка зумовила інтенсивну переробку порід субстрату. Граніти, мігматити і гнейси роздроблені, розвальцьовані, катаклазовані, на окремих ділянках мілонітизовані і зібрані в дрібні складки. На гранітах осницького комплексу широко розвинуті тектоніти, що складають сущанську світу. Ізотопний вік тектонітів і порід, які складають зону, коливається від 1290 до 420 млн років.
Автором виявлено і вивчено широтні розломи, особливо в межах Луківсько-Ратнівської горстової зони. Це Південно-Ратнівський, Лагожанський, Щитинський, Черченський, Кухотський та інші розломи. Всі ці розломи добре виражені як у кристалічному фундаменті, так і в осадовому чохлі. Час їх закладання ранньобайкальський. Пізньобайкальська активізація визначена гідротермами і брекчіюванням порід. Кінематика розломів визначена як підкидо-зсувна.
Досліджено також високоамплітудний (амплітуда скиду 1500–м) Володимир-Волинський, Андрушівський, Черняхівський та інші широтні розломи. Із розломів субмеридіональної серії особливо вирізняються Радехівський, Рівненський, Устечно-Пелчанський.
Розломи розчленовують фундамент і осадовий чохол на блоки різної величини. В розділі охарактеризовано такі блокові структури: Луківсько-Ратнівську горстову зону (Прип’ятський вал), Осницький, Новоград-Волинський, Камінь-Каширський блоки та серію блоків більш високих порядків (Любешівський, Маневицький, Островський, Луцький). Геолого-геофізичними роботами, виконаними в останні десятиріччя в межах Поліського блоку, простежено й уточнено межі, морфологію всіх перелічених вище блоків другого та вищих порядків. Найкраще вивчено мозаїку Кухотського, Центрального, Локницького, Судчанського та інших блоків, ерозійний зріз яких за результатами робіт великомасштабних геологічних зйомок досить різний. Вони відрізняються морфологією палеорельєфу, складом метаморфічних і магматичних порід. Блоки розбиті системами розломів, нахилених на південний захід за серією уступів, а північні обмеження таких блоків різко підвищені. Динаміка і кінематика розломів, які розчленовують кристалічний фундамент і осадовий чохол не тільки Поліського блоку, й усієї ВПП, досить складні. Теоретичні основи процесу формування розломних систем викладено в роботах І.І.Чебаненка, О.Б.Гінтова.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що вся розломно-блокова мозаїка ВПП була сформована до початку становлення платформного чохла. Багатофазова активізація відбувалася відбірково тільки в окремих розломних системах, не порушуючи загального розломно-блокового каркасу фундаменту. Кожний великий блок зберіг обриси, визначені у доплатформному періоді, і можливість розвиватися в автономному режимі.
Етапи формування Волино-ПолІського палеопрогину
та його границі в рифеї
Волинський прогин, виповнений осадово-вулканогенними утвореннями венду, успадкував багато рис Волино-Поліської від’ємної структури, осадові товщі якої утворюють доплитний чохол, представлений породами поліської серії.
Максимальні потужності трапової формації волинської серії, а також осадові породи могилів-подільської і канилівської серій венду приурочені до області максимального прогинання дна Волино-Поліського авлакогену. Гіпабісальні інтрузивні тіла габро-долеритів на окремих ділянках досягають розрізів венду.
Розломними зонами північно-східного простягання, які зумовили формування рифейського палеорифту, контролюються тріщинні виливи основної магми та викиди пірокластики.
Таким чином, вендський етап можна вважати подальшою ланкою в загальному ланцюгу геологічного розвитку Волино-Поділля, яка успадкувала ряд сформованих структур, які контролюють процеси вендського магматизму, метасоматозу та осадконакопичення. Тому цей розділ у роботі є необхідним.
Волино-Поліський рифейський палеопрогин є крайовою південно-західною від’ємною структурою Центрально-Руської трансформної палеорифтової системи, до складу якої входять Оршанський, Крестцівський, Павлово-Посадський, Пачелмський та інші палеорифти. Ця система в часі закладалася в склепінній частині СЄП на початку пізнього протерозою. Розвиток мав поступальний характер —з північного сходу на південний захід. У ранньорифейський час рифтогенез проявився закладанням великих за розміром рифтових структур з малопотужним осадовим чохлом. На території Білорусії ці породи об’єднані в бобруйську і шеровицьку серії. В розрізах цих серій поряд з пісковиками зустрічаються кварцові порфірити, конгломерати та сланці. В Овруцькому палеорифті кластогенні породи нижньобілокоровицької підсвіти і вулканіти збраньківської світи за результатами мікропалеофітологічного аналізу мають середньорифейський вік. У межах Волино-Поділля відкладів нижнього рифею не виявлено. Рифтогенез на території України на початку рифею не дістав свого розвитку. Уся ВПП в цей час була сушею. Перші ознаки прогину дна Волино-Поліського авлакогену відмічаються в середині середнього рифею. В той час ця від’ємна структура була витягнута з південного заходу на північний схід на 400 км, а ширина її коливалась від 270 км на південному заході до 160 км на північному сході. В системі ВПП немає значних горстів, стабільних виступів, а розломи, які його обмежують, досить малоамплітудні. Тільки наприкінці середнього рифею в центрі прогину намітився осьовий грабен, обмежений на північному заході Стоходсько-Могилівською, а на південному сході Луцькою розломними зонами. На теперішній час потужність відкладів поліської серії в цьому грабені становить 1000 м.
Грабен фіксується перегином поверхні Мохо, а також виражений у трансформованих гравітаційних і магнітних полях. По обидва боки грабена фундамент прогину ускладнений слабовираженими уступами.
На північному заході прогин обмежений Вижівсько-Мінською, на півночі –Південно-Прип’ятською, а на півдні –Черняхівсько-Андрушівською розломними зонами.
Води мілководного внутрішньоконтинентального рифейського моря покривали повністю увесь Поліський блок, Волинський блок УЩ та південну половину Подільського блоку УЩ. Сучасна межа поширення ромейківської світи поліської серії є лише лінією давнього розмиву товщі пісковиків. Доказом широкої трансгресії поліського моря та високого стояння вод на початку пізнього рифею є знахідки мікрофітофосилій пізнього протерозою в цементі брекчійованих порід, які утворюють основу таких палеорифтових структур і грабенів, що сформувалися на поверхні УЩ в рифеї, як Тетерівський, Брусилівський, Шепетівський та ін. Формуванням незначних за потужністю ритмопачок осадів закінчився перший етап розвитку палеопрогину.
Після незначної перерви в осадконакопиченні і формуванні базального горизонту полицької світи розпочалось активне прогинання центральної частини палеопрогину, активізувалися розломні зони. За порівняно короткий час у центрі структури накопичилось 110 м осадків. На початку другого етапу активно проявилися коливальні рухи, що зумовили накопичення товщі кварц-польовошпатових дрібнозернистих пісковиків. У пісковиках полицької світи виявлено калієві польові шпати, які визначають високу гамма-активність цих порід. На другому етапі розвитку палеопрогину намітилася переорієнтація осі максимального прогинання його дна з північного сходу на північний захід, а південна і південно-східна зони структури зазнали підняття, про що свідчать незначні потужності відкладів полицької світи.
Завершальний, третій етап характеризується підвищеною тектонічною активністю вздовж краю платформи. В результаті цих рухів відбулося відокремлення СЄП від Західної платформи. Між цими двома кратонами формувалася складчаста область байкалід. Цей процес явно виражений у розрізі жобринської світи поліської серії трьома ритмами ІІ порядку та кількома ритмами вищого порядку, що свідчить про наявність у ВППр багаторазових різноспрямованих коливальних рухів. У породах світи значно поширена горизонтальна та хвиляста шаруватість, зумовлена різним гранулометричним складом шарів.
Наприкінці третього етапу водний басейн обмілів і розпався на серію лагун, заток, озер, в яких почав відкладатися тонкий мулистий матеріал. До цього часу приурочено проникнення в породи поліської серії гіпабісальних інтрузій габро-долеритів.
Інтрузивні гіпабісальні тіла ТА їх речовинний склад
Масштаби поширення гіпабісального магматизму в межах Волині поки що не визначені. Десять тіл, виявлених параметричними свердловинами, детально описані в роботах Б.Я.Воловник, Б.І.Власова, В.О.Котика. Крім міжпластових інтрузій вивчено також дайкові тіла. До них належать Конобельська, Володимирецька, Бельська, Колківська, Рафалівська та інші дайки.
Автором під час глибинного геологічного картування вивчено Хотешівську інтрузію, яка розкрита сімома свердловинами. Свердловинами 1760 і 1761 розкрита ерозійна частина силу, яка перекрита відкладами крейдяного віку. Такі сили, як Володимирецький, Кухотський, Хотешівський, Оваднівський, Горохівський, Бережківський, Луцький і Берестечко утворюють групу формаційних інтрузій. Це досить великі за розмірами тіла, які залягають на різних гіпсометричних та, вірогідно, стратиграфічних рівнях, у потужній товщі пісковиків і алевроліто-глинистих порід поліської серії. Всі ці тіла стосовно вміщуючих порід є згідними або пологосічними. Потужність їх коливається від перших до сотень метрів. Цікаво, що таке залягання характерне для долеритів Карру і трапових інтрузій Сибірської платформи. Контакти між габро-долеритами і вміщуючими породами нерівні. В ендозонах вивчено брекчії, мікробрекчії і ксеноліти метаморфізованих пісковиків.
Другу групу становлять міжформаційні тіла, які проникли до зон незгідного залягання між породами поліської та волинської серій. Прикладом може бути інтрузія, розкрита свердловиною 6-Ш (Шацьк).
Третю групу становлять дрібні інтрузивні тіла, які січуть в основному породи волинської серії. Через малу кількість свердловин, що розкрили інтрузії габро-долеритів, морфологію і розміри їх поки що вивчено слабо, однак є підстави вважати, що вони контролюються вузлами перетинання різноспрямованих глибинних розломів. Процес формування гіпабісальних інтрузій був багатофазним і глибинним.
За результатами ізотопного датування габро-долерити Волино-Поділля утворилися в інтервалі часу від 1050 до 500 млн років. Слід зазначити, що інтрузії, які проривають ефузивно-пірокластичні товщі венду, за мінералогічним та петрографічним складом різко відрізняються від гіпабісальних тіл. В останніх часто зустрічаються пікритові габро-долерити з олівіном. Проникнення силів габро-долеритів контролювалося розломами північно-східного простягання, які визначали і формування ВППр.
Причиною накопичення основної магми в південно-західній частині платформи було закладення і розвиток вздовж її крайової частини Галиційської геосинклінальної системи.
У подальшому, внаслідок активізації міжблокових розривних структур, відбулася зміна термодинамічної рівноваги і по ослаблених зонах магма почала потрапляти в осадові товщі. Такий механізм визнано дослідниками і для габро-долеритових тіл Карру (Африка). Речовинний склад габро-долеритів і порід, які складають приконтактові зони силів, досить повно охарактеризовано в роботі. Тут важливо наголосити, що ендоконтактові зони інтрузій складені базальтовими афонітами або склом з мікробрекчієвою текстурою, які переходять у повнокристалічні діабаз-порфірити і дрібнозернисті габро-долерити. Потужність ендоконтактових зон рідко досягає 5 метрів. Температура силу впливала на вміщуючі породи порівняно слабо. Інколи утворюються незначні ущільнення і окварцювання піщано-глинистих порід поліської серії, місцями змінюється їх колір. Габро-долерити являють собою масивні дрібнозернисті, місцями до крупно- і гігантозернистих порфіроподібні породи чорного, зеленувато-чорного забарвлення.
На загальному фоні виділяються порфіроподібні, гніздоподібні ділянки, збагачені плагіоклазом і піроксеном. Структура породи порфірова, з офітовою мікродіабазовою основною масою, часто пойкілітова, округлі пойкіліто-кристали моноклінного піроксену січуться в крайових частинах лейстами піроксенів.
Порода складається (%): з плагіоклазу —(50–), моноклінного піроксену —(15–), рудних мінералів (магнетиту, титаномагнетиту), вміст яких подекуди досягає 15 %.
Діабазові порфірити, залягаючи в ендоконтактових зонах, мають масивну і порфіровидну будову, рідше мигдалекам’яну. Мигдалини часто становлять до 10 % породи, а структура порфіритів часто толеїтова. Проміжки між породоутворюючими мінералами заповнені склоподібною масою.
В роботі наведено детальний опис породоутворюючих і акцесорних мінералів габро-долеритів.
Гіпабісальні інтрузивні тіла досить слабо диференційовані. За хімічним складом вони належать до недонасичених кремнеземом меланократових, бідних на луги різновидів порід. Від трапових інтрузій Сибірської платформи гіпабісальні тіла Волино-Поділля відрізняються хімізмом, вмістом окисів кальцію, заліза, титану і п’ятиокису фосфору.
Тектонічна стабілізація континентальної кори та формування базального горизонту волинської серії (Горбашівська світа)
Будова розрізів осадового чохла платформи, ритмічність, породні асоціації, текстурні особливості та багато інших елементів є наслідком зміни тектонічних режимів геодинамічних обстановок структур фундаменту і палеографічних умов у басейнах осадконакопичення та областях зносу теригенного матеріалу. Наприкінці ранньобайкальського тектогенезу утворилася складна геотектонічна обстановка в межах всієї південно-західної частини СЄП. Настав період закладання Галиційської геосинкліналі і формування складчастої системи вздовж усього краю платформи, що призвело до різкої активізації тектонічних рухів усієї розломно-блокової системи фундаменту Волино-Поділля.
Після ряду коливань, що зумовили велику і дрібну ритмічність порід жобринської світи, почалося повне підняття кори і значний розмив порід поліської серії, аж до розкриття силів габро-долеритів (Володимирецька інтрузія). Механізм режиму стиснення і підняття континентальної кори можна пояснити такими чинниками. Переміщенню магматичних розплавів з глибоких шарів тектоносфери по розломах північно-східного простягання перешкоджали гіпабісальні тіла, які до того часу встигли закупорити магмоконтролюючі канали і зумовили режим стиснення в регіоні, а розломи північно-західного простягання ще достатньо не розкрилися для проходження магматичних розплавів.
Перегріті маси глибинної речовини, накопиченої під основою ВПП, викликали підняття континентальної кори, в тому числі і дна Волино-Поліського палеопрогину, що зумовило вихід на денну поверхню і значний зріз ерозією порід поліської серії. Відбулася також зміна базису ерозії в області зносу теригенного матеріалу і обміління всього басейну седиментації Волино-Поділля, а води відступили далеко за його початкові межі. Таким чином, на цьому етапі геологічного розвитку ВПП рифейський палеорифт трансформувався у Волинський прогин, який надалі розширився і набув вигляду похилої широкої ізометричної низовини, яка стала областю накопичення мілко-середньогалечних конгломератів, аркозових пісковиків, гравелітів, аргілітів, які складають розріз горбашівської світи. В периферійних зонах басейну породи світи залягають на кристалічному фундаменті. У центрі прогину горбашівська світа частіше перекриває породи поліської серії із значним розмивом останньої.
Все викладене свідчить, що вже з початком перебудови структурного плану регіону з північно-східного на північно-західний, із зміною режиму розширення на режим стиснення горбашівська світа як базальний горизонт теригенно-вулканогенної формації венду формувалася в умовах особливої фази тектонічного режиму, несумісної з фазами розвитку трапового вулканізму венду. На півдні, північному заході породи горбашівської світи виходять далеко за межі рифейського ВПП. На південному сході та півдні площа їх поширення обмежується, відповідно, Пержанським і Андрушівським розломними уступами. Слід зазначити, що східна межа Поліської низовини до розмиву горбашівської світи проходила на сотні кілометрів далі від лінії сучасного її поширення. Горбашівська світа —це перший груботеригенний шар, що передував появі ефузивно-пірокластичних товщ трапового вулканізму. Розріз світи північно-західної і північної частин Волинської низовини вивчався автором у процесі виконання робіт при глибинному геологічному картуванні. В цьому районі породи світи виходять на домезозойську поверхню в межах Хотешівського, Гірницького та Хотиславського блоків. За межами цих блоків вони перекриваються вулканітами. Характерною рисою світи є стабільна потужність (30–м). Автором виділено два типи розрізів цієї світи. Перший тип розрізу складений дрібно-середньогалечними конгломератами з гальками гранітів, кварцитів, польових шпатів, кварцу. Заповнювачем конгломератів є гравій, аркози, рідше пірокластичний матеріал. Над конгломератами лежать пісковики каолінізовані. В цьому розрізі свердловиною 1858 в інтервалі 417,7–,3 м виявлено малопотужний покрив базальтів.
У розрізах другого типу провідна роль належить туфогенно-осадовим породам алевро-піщаної розмірності. Конгломерати зустрічаються рідко. Для порід цього типу розрізів властива краща сортованість та різноспрямована шаруватість, а також наявність у них циркону, ільменіту, мартиту, гранату, моноциту, турмаліну, бариту.
Розрізи південно-західної крайової зони Волинської низовини автором у польових умовах не вивчалися. Вони охарактеризовані за матеріалами опублікованих робіт і звітів геолого-зйомочних партій. Результати цих досліджень дали змогу зробити висновок, що відклади горбашівської світи цієї частини Волинської низовини представлені фаціями присхилового колювію і частково алювію, коли були вже сформовані річкові долини.
Магматичний комплекс венду
Магматичні утворення венду представлені в основному гіпабісальними інтрузіями та ефузивно-пірокластичними товщами. Останні складені потоками лав основної магми, пластами туфів різної потужності і простягання, які неодноразово перешаровуються між собою в розрізах. Максимальна потужність ефузивно-пірокластичних утворень Волині, розкрита свердловинами, досягає 500 м, а площа сучасного поширення їх перевищує 200 тис. км. Незважаючи на значний розмив в більш пізні періоди, об’єм вулканічного матеріалу, що зберігся тільки в межах Волинського прогину, сягає понад 10000 км. куб.
Вік вендського магматичного комплексу визначено ізотопним датуванням. Він відповідає геохронологічному інтервалу 570-600±20 млн років. Цей вік підтверджується і результатами палеонтологічних досліджень осадових порід, які часто перешаровуються з вулканітами.
Магматичний комплекс венду вивчається десятиріччями, але через повну перекритість трапової формації Волині більш молодими утвореннями, а також через значну потужність підстеляючого доплитного осадового чохла поки що не вирішувалися питання залежності процесів магматизму від перебудови структур кристалічного фундаменту, етапів активізації розломних систем, які функціонували в межах південно-західної частини СЄП, і зв’язку їх з діастрофізмами, відомими на інших кратонах. Не вивчався також і механізм перебудови структури південно-західної окраїни платформи, зумовленої проявами байкальського тектогенезу вздовж її меж.
Виконані автором дослідження послідовності накопичення максимальних потужностей ефузивно-пірокластичних утворень у межах окремих відрізків розломів глибинного закладання північно-західного і, частково, субширотного напрямку, палеомагматичні реконструкції та результати досліджень ролі в цьому процесі поступових періодичних тектонічних рухів, спрямованих від краю углиб платформи в північно-східному напрямку, з певною мірою умовності розкривають історію розвитку трапового вулканізму і дають змогу виділити в ній ряд основних етапів.
Для кожного етапу вдалося виділити характерні типи розрізів ефузивно-пірокластичних товщ: ефузивно-пірокластичну, переважно пірокластичну і туфогенно-осадову. За розміщенням ефузивно-пірокластичних товщ, за потужністю їх розрізів і за даними геолого-структурного аналізу можна зробити висновок, що процес виливу трапового вулканізму у венді відбувався в три фази. Кожна фаза розглядається як наслідок перебудови фундаменту і в комплексі з нею являє собою цілий етап в історії геологічного розвитку ВПП.
В роботах дослідників, які розглядають розрізи продуктів трапового вулканізму в площині стратиграфічних підрозділів, етапи відображено трьома світами волинської серії: заболоттівською, бабинською і ратнівською. На основі отриманих матеріалів зроблено висновок, що формування трапової формації в цілому відбувалося циклічно, поетапно і є наслідком періодів перебудови структури фундаменту та активації розломних зон переважно північно-західного простягання. Формування розрізів продуктів трапового вулканізму відбувалося з перервами, що виражалося в зміні експлозивної діяльності на ефузивну. Виверження характеризувалися пульсуючим характером виливів базальтової лави з центральних осередків і тріщин.
Ранньоволинський етап (заболоттівська світа). На цьому етапі трапового вулканізму формувалася товща ефузивно-пірокластичних утворень заболоттівської світи, найбільша потужність якої контролюється Збаразько-Товтровою розломною зоною. Остання контролює покриви вивержених порід з незначною часткою коефіцієнта експлозивності пірокластики (1–%). В межах центральної зони ВПП глибокими параметричними свердловинами ефузивно-пірокластичні утворення цієї світи зустрінуті на найрізноманітніших глибинах. Максимальні потужності порід світи розміщені в західній частині монокліналі, східна межа її проходить на захід від міст Кременець, Дубно, Ківерці, а на схід від м. Луцька світа виклинюється. В розрізі світи виділяється до восьми базальтових покривів потужністю від 5 до 80 м, розділених туфами, потужність пластів яких коливається в межах від 2 до 12 м. Базальти в цій зоні становлять три четвертих усієї 170-метрової потужності світи. У межах розрізів вулканітів центральної зони палеопрогину базальтові тіла складені порівняно добре розкристалізованими різновидами з мікродолеритовою і долеритовою структурами. За характером структур можна виділити масивні та мигдалекам’яні базальти. Останні утворюють зовнішні частини покривів. Поблизу вулканічних апаратів покриви мигдалекам’яних базальтів досягають 60 м. Мигдалини виповнені цеолітом, хлоритом, халцедоном, кварцем та іншими мінералами. Туфи, які розмежовують покриви базальтів, представлені середньоуламковими шаруватими різновидами. В основі пластів туфів лежать агломератові і бомбово-лапілієві різновиди цих порід. Часто туфи заболоттівської світи складені уламками пористих шлаків, вулканічного скла. Зустрічаються також уламки гранітів та ефузивів кислого складу. За складом і структурою виділяються вітрокластичні, літовітрокластичні, літокластичні різновиди туфів.
Структурно-геологічні особливості, специфіку петрографічного і мінералогічного складу вулканітів першого етапу трапового вулканізму, морфологію давніх палеовулканів і структури осередкових зон автор роботи вивчав у процесі виконання геологічного картування північно-західної частини Волинського прогину і Луківсько-Ратнівської субширотної горстової зони.
На першому етапі вендського трапового вулканізму базальтові покриви в заболоттівський час сформувалися вздовж субширотної Луківсько-Ратнівської горстової зони. Максимальні потужності базальтів, розкритих численними свердловинами, досягають 70 м. Виклинювання покривів спостерігається в північному та південному напрямках, де їх потужності ледве досягають 18 або 11,5 м. До Південно-Ратнівського розлому приурочена товща вулканітів, складена з дев’яти потоків базальтів, розділених малопотужними шарами лавобрекчій. У тілах базальтів простежується зональність, виражена збільшенням ступеня розкристалізованості речовини у внутрішніх частинах потоків, аж до появи відносно великих порфірових виділень. Виверження лави на цій ділянці розломної зони було тріщинним, лінійним. Магматичний осередок дегазувався, що привело до послаблення вибухової діяльності і накопичення великої потужності покривів у її центральній частині, без видимих слідів перериву у процесі виверження магми. Про це свідчить і відсутність слідів вивітрювання базальтів. Таким чином, виверження магми на початку ранньоволинського етапу було інтенсивним і короткочасним, а застигання магми швидкоплинним. Розглядаючи ефузивно-пірокластичну товщу першого етапу вулканізму в стратиграфічному плані як заболоттівську світу, її можна розчленувати за типами розрізів на три групи. Першу групу становлять розрізи з базальтовими покривами потужністю до 75 м, розділеними лавобрекчіями. Ці покриви простягаються на багато кілометрів вздовж розломних зон, до перетинання з розломами іншого напрямку. Далі ці покриви виклинюються або змінюють напрямок свого простягання.
Другий тип розрізів світи часто просторово заміщає перший і на відміну від нього складений виключно малопотужними пластами туфів (до 10–м). Області розвитку цього типу розрізів тяжіють до вузлів перетинання розломів північно-східного і субширотного простягання. Покриви третьої групи локалізовані за межами розломів. Вони малопотужні та дуже еродовані.
Слід зазначити, що в південній зоні Волинської монокліналі товщ першого етапу трапового вулканізму взагалі немає. Таким чином, можна констатувати, що структурний план ранньоволинського етапу в цілому успадкував риси поліського палеопрогину. Максимальні потужності ефузивно-пірокластичних товщ заболоттівської світи приурочені в основному до грабеноподібної центральної структури ВПП, хоча максимум товщі дещо зміщений на південний захід. У роботі наводиться повний аналіз речовинного складу порід заболоттівської світи, їх геологічні і геофізичні особливості. Нижче коротко зупинимось на характерних рисах порід заболоттівської світи.
Базальти зазвичай масивної текстури. Структура їх у центральній частині покривів гіалоофітова, інтерсертальна, подекуди мікродолеритова і долеритова, іноді з елементами порфірової або пойкілітової. Інколи в шліфах зустрічається олівін.
Базальти з вітрофіровою структурою утворюють верхні частини покривів і поступово переходять у породи гіалопілітової і гіалоофітової структур. Перші представлені малопрозорою склоподібною масою з різкими мікролітами плагіоклазу (35–%). Друга група порід складена неорієнтованими мікролітами і лейстами плагіоклазу з поодинокими включеннями табличок плагіоклазу. Мигдалекам’яні базальти утврюють з базальтами центральної зони нерівні межі. Максимальна кількість мигдалин зустрічається в приповерхневій зоні. Розміри мигдалин від 0,005 до 20 мм. В нижній частині покривів мигдалини сплющені і орієнтовані паралельно межам потоку.
Лавобрекчії характеризуються великою різноманітністю структурно-текстурних особливостей, що виражається в хаотичному перемежуванні уламків шлакових утворень, базальтів з різноманітними структурами і тонко-грубозернистими або масивними текстурами. Величина уламків коливається від 0,1 мм до 20 см. Шлакові утворення часто становлять до 80 % уламків.
Цементом уламкового матеріалу служить скло з хлоритом, цеолітом і кальцитом.
Пірокластичні породи розділені на такі типи: агломератові туфи, шлакові туфобрекчії, туфи основного складу. Останні за текстурними особливостями поділяються на грубо-крупноуламкові, середньоуламкові, дрібно- і тонкоуламкові, туфіти і туфопісковики.
Першу групу пірокластичних порід становлять туфи з уламками порід, викинутими як експлозивний матеріал у твердому стані, і туфи, де уламки набули видовженої форми в пластичному стані.
Шлакові туфобрекчії складаються на 60–% з уламків шлаків. Шлаки характеризуються тонкопузирчастою і флюїдальною текстурами, часто насичені мигдалинами (до 80%), складені до 40% тонкими мікролітами плагіоклазу, проміжки між якими виповнені склуватою масою.
Туфи крупно-середньо-дрібно-тонкоуламкові, складені переважно уламками пузирчастих шлаків, базальтів, вулканічного скла і габро-долеритів. За складом і текстурними особливостями уламкового матеріалу виділяються туфи вітролітокластичні, літовітрокластичні, літокластичні. В середньоуламкових туфах уламки порід складені в основному вулканічним склом, вміст якого досягає 60–%. Туфи дрібно- і тонкоуламкові, зазвичай представлені вітролітокластичними різновидами. Шлаки присутні в усіх різновидах туфів. Уламки скла мають незвичайну форму і велику пористість.
За хімічними ознаками базальти заболоттівської світи належать до п’ятого класу за класифікацією М.Н.Заварицького —слабо недонасичених кремнекислотою та помірно багатих на луги. Усереднений хімічний склад базальтів світи досить близький до таких з інших районів. Результати вивчення геохімічних особливостей базальтів світи свідчать про близкість параметрів розподілу елементів по всій площі поширення базальтів цього етапу.
Середньоволинський етап (бабинська світа). На цьому етапі сформувалася потужна товща туфів, які плащоподібно покривають не тільки Волинську монокліналь, й значну частину Білоруської антиклізи. Її максимальні потужності (220–м) тяжіють до вузлів перетинання північно-східних та північно-західних зон розломів, особливо до ділянок вузлів, що перетинаються субширотними розломами. Максимальна потужність зафіксована в районі с. Заболоттє (до 220 м), що просторово збігається з вузлом перетинання Заболоттівсько-Бузької, Міднівської зон та Південно-Ратнівського розлому.
В палеотектонічному аспекті цей період характеризується специфічними умовами формування. На думку автора, активізація розломів північно-західного простягання в заболоттівський час як зон регіонального розтягу і деструкція розломів північно-східного напрямку призвели до формування у вузлах їх перетинання, особливо із зонами субширотного напрямку, численних вулканічних апаратів центрального типу, з матеріалу викидів яких сформувалася потужна пірокластична товща на площі, яка далеко виходить за рамки ВПП.
Залягають пірокластичні породи на покривах базальтів першого етапу, на відкладах горбашівської світи, а місцями безпосередньо на породах кристалічного фундаменту. Перекриваються базальтами третього етапу або осадовими породами могилів-подільської серії.
Внутрішня будова відкладів бабинської світи поки що недостатньо висвітлена в літературних джерелах, тому в роботі її наведено за результатами глибинного геологічного картування, виконаного автором у північному районі Поліського блоку. Для туфогенної товщі характерне часте чергування і фаціальне заміщення різних типів порід, що свідчить про швидку мінливість режиму пульсуючих апаратів і одночасну дію багатьох центрів виверження. У верхній частині розрізів туфова товща складена переважно дрібнозернистими різновидами порід, що містять у собі гравійний матеріал, рідше конгломерати, складені гальками основних та середніх порід, гранітів та гнейсів.
Потужність конгломератів і туфогравелітів коливається від 0,05 до 1,0 м. У середній частині пірокластичної товщі, на захід від Радехівської субмеридіональної зони, свердловинами розкрито базальтовий покрив, який у плані має складну будову і в межах північного району Поліського блоку відокремлюється на дві ділянки, що відповідають двом центрам виверження магми. Покрив часто розділений на потоки лавобрекчіями. Максимальні потужності базальтового покриву приурочені до вузлів перетинання Міднівської, Вижівсько-Мінської розломних зон з розломними зонами Луківсько-Ратнівської горстової зони.
В роботі, при порівнянні середнього хімічного складу туфів і базальтів, показано, що відмінності в хімізмі пірокластичного матеріалу і базальтів зумовлені домішками ксеноморфного уламкового матеріалу. Туфи не мають яскраво виражених геохімічних особливостей. На відміну від базальтів, у туфах бабинської світи відмічається підвищений вміст свинцю, цинку, олова, що пояснюється впливом на них гідротермальних процесів. У мінеральних формах встановлено підвищені концентрації міді. Гамма-активність у нижніх та верхніх частинах розрізу досягає 14–мкр/год, а в середній його частині подекуди знижується до 2 мкр/год.
Пірокластичні породи часто представлені спеченими уламками. Вміст уламкового матеріалу в середньому досягає 23–%. Розмір уламків коливається від 0,03 до 0,3 мм. Форма уламків кутувата і уламкова. Зцементовані уламки вулканічним склом, вміст якого коливається від 9,0 до 35,0%. Скло зазвичай зеленувато-бурого кольору, із слідом хлоритизації. Цемент під мікроскопом спостерігається у вигляді суцільної ізотропної маси, подекуди у вигляді індивідумів, що заповнюють пустоти породи. Окрім скла в цементі присутні цеоліти, халцедон, карбонати. Як правило, карбонатизація туфів відбувається після його окременіння.
Піздньоволинський етап (ратнівська світа). Наприкінці волинського часу завершилася перебудова структурного плану всієї південно-західної частини СЄП. Площа поширення порід трапового вулканізму характеризується досить складною формою, відображаючи два накладені структурні плани: субширотний, який був успадкований від ВППр, що сформувався в рифеї, і північно-західний —вендський.
Формування ефузивно-пірокластичної товщі ратнівської світи зумовлено посиленням тектонічної активності розломних зон північно-західного простягання, розташованих на значних відстанях від краю платформи в північно-східному напрямку, насамперед, Заболоттівсько-Бузької зони. Таким чином, область інтенсивного прояву трапового вулканізму в ратнівський час перемістилася на північ і північний схід відносно площі поширення вулканітів заболоттівської світи. Це було початком закладення Придністровського перикратонного прогину, який вплинув на площу поширення верхньої світи ефузивно-пірокластичних порід волинської серії та структурний план Волинського прогину, переорієнтувавши його простягання з північно-східного, субширотного на північно-західне. На цьому етапі площа поширення вулканітів і всього басейну седиментації різко збільшилася. Змінився на цьому етапі і характер вулканічної діяльності. Вулканізм мав пульсуючий характер, від тріщинного до центрального типів.
Характеризуючи ефузивно-пірокластичну товщу порід третього етапу в цілому, можна констатувати, що вона складається з перешарування базальтових покривів з туфами і туфобрекчіями. Потужність покривів різна (переважають потужності від 25 до 40 м). Між покривами часто зустрічаються шари типово осадових порід, потужність яких не перевищує 4,0–,0 м.
Найбільші потужності світи розкриті свердловинами в північно-східній частині Волинського прогину, де вони досягають 160–м. У центральній частині палеопрогину параметричними свердловинами вулканіти третього етапу розкриті на глибинах 1900–м. Потужність їх у цій частині структури не перевищує 80 м. Покриви мають шарувату будову, кількість потоків коливається від 2 до 5–.
Необхідно дати короткий петрографічний опис вулканітів центральної частини прогину для подальшого його порівняння з описом вулканітів інших частин прогину.
Базальти з глибоких горизонтів розрізів ратнівської світи мають темно-сірий до чорного колір, масивну текстуру. Мінералогічний склад їх у % такий: основний плагіоклаз —–, моноклінний піроксен —–, магнетит і титаномагнетит —–. Зустрічаються також палагоніт, анальцим, у шліфах відмічається олівін. Структура базальтів інтерсертальна, долеритова, порфірова. В підошві і покрівлі зустрічаються мигдалекам’яні різновиди базальтів і лавобрекчії.
Розрізи ефузивно-пірокластичних товщ третього етапу вулканізму венду автором вивчалися у процесі виконання глибинного геологічного картування в межах західної частини Волинського прогину і Луківсько-Ратнівської горстової зони.
Розрізи ефузивно-пірокластичних порід ратнівської світи відрізняються від розрізів двох попередніх етапів багатошаруватістю, величиною коефіцієнта експлозивності, який змінюється від 15 до 85%, і пульсуючим характером вивержень, про що свідчить перемежування лавових потоків і значних за потужністю лавобрекчій з поодинокими викидами пірокластичного матеріалу. Продукти експлозії в розрізах світи займають явно підпорядковане становище.
За сукупністю даних у північній частині Волинського прогину можна виділити два осередки вивержень: Західний і Ратнівський. У межах кожного осередку виділяються численні вулканічні центри. Останні картуються прижерловими фаціями. За результатами робіт автором у районі досліджень виділено декілька вулканічних апаратів. Їх повну характеристику наведено в роботі в табличній формі.
Незважаючи на відмінність розрізів ратнівської і заболоттівської світ ратнівські туфи не відрізняються за складом від туфів бабинської світи. Кількість пластів туфів коливається від 1 до 5 при потужності до 3–м. Переважають туфи середньоуламкові з домішками великоуламкових різновидів. Гамма-активність туфів ратнівської світи досягає 12 мкр/год.
Результати хімічних аналізів і вивчення фізичних параметрів порід ратнівської світи в роботі зведені у відповідні таблиці. За матеріалами літогеохімічного вивчення базальти нижньої і верхньої товщ волинської серії однотипні. Помітні лише відмінності окремих розрізів за вмістом у породах, які їх складають, таких елементів, як хром, нікель, мідь, молібден.
Базальти ратнівської світи характеризуються толеїтовою структурою в сукупності з сидерофітовою. Постійною є наявність рівномірно поширених та безладно орієнтованих лейст плагіоклазу. Інтерстиції між зернами плагіоклазу виповнені зеленим склом сферолітової будови або слаборозкристалізованим рудним висипом. Скло часто заміщається псевдоморфозами гідроокисів заліза. Окремими свердловинами розкрито базальтові порфірити мигдалекам’яної пілотакситової структури. Мінералогічний склад порід (%): плагіоклаз —–; піроксен моноклінний —–; скло —; пірит —–; гепатит і лімоніт, що розвивається по склу.
Для лавобрекчій характерне темно-буре забарвлення, зумовлене гематизацією мигдалекам’яних уламків базальтів. Мигдалини виповнені цеолітами або зеленувато-сірим хлоритом, цегляно-червоним анальцимом. Мигдалини подекуди становлять 60% породи.
Туфи ратнівської світи кристало-літовітрокластичні, псаміто-алевритові. Текстура неясношарувата, зумовлена перемежуванням прошарків з поровим типом цементу і прошарків з базальним типом. Цемент становить до 10%, уламки (до 90%) представлені в основному окисленим базальтовим склом і шлаками. Уламки кутуваті, рідше обкатані, розміром від 0,05 до 1,0 мм.
Таким чином, вулканічна товща третього етапу трапового вулканізму замикає розріз волинської серії і є продуктом найінтенсивнішої вулканічної діяльності вендського періоду.
ДИСТАНЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Розділ присвячено застосуванню даних космічної зйомки для вирішення завдань, пов’язаних з тектонічною будовою регіону і це може бути додатковою інформацією при інтерпретації результатів геолого-геофізичних та геолого-знімальних робіт регіонального та детального рівнів.
Прикладом детального рівня є Рафалівський рудний вузол, в межах якого за даними дешифрування уточнено розломно-блокову модель Південно-Рафалівської ділянки. В межах вузла виявлено серію кільцевих структур, які можуть бути відображенням похованих вулканічних апаратів. Більшість із них підтверджуються фізичними полями магнітометрії, гравіметрії та електрометрії. Найчастіше з вулканічними побудовами пов’язані зрудніння самородної міді. Це дає змогу зробити висновок про перспективність геолого-геофізичних та космогеологічних досліджень при регіональному та локальному прогнозах на мідь.
Вперше, у формі експериментальних робіт, було досліджено флуоресцентні характеристики деяких видів дерев з метою встановлення впливу мідної мінералізації на рослинність та зв’язків між біохімічними аномаліями і спектральними параметрами матеріалів космічної зйомки. Зв’язки між цими двома показниками використано як прямий пошуковий метод рудопроявів самородної міді.
Корисні копалини
Металогенічна специфіка Волино-Поділля зумовлена належністю цього геотектонічного елементу до окраїни СЄП і зчленуванням його з Галиційським байкальським і каледонським складчастими поясами. З ранньо- і пізньобайкальським структуроутворенням у часі тісно пов’язані активізація давніх розломних систем і формування нових розломних порушень, які відкрили шляхи для міграції вгору магматичним розплавам.
Уран, самородна мідь, нікель, поліметали, рідкісні та розсіяні елементи є характерним типоморфним рядом для Волино-Подільської металогенічної провінції, зумовленим вкоріненням і виливом магми основного складу та гідротермальними процесами, що супроводжують їх.
Блоки, які утворюють фронтальну область платформи, більше насичені продуктами вулкано-плутонічної діяльності, а отже, є більш перспективними на різноманітні рудні корисні копалини. До таких блоків належить і Поліський блок, ускладнений Волино-Поліським палеопрогином. Цей протоплатформний блок ще на стадії розвитку свекокарелід формувався з широким спектром вулканітів кислого і основного складу, продуктом якого є метаморфізовані утворення клесівської серії.
На платформному етапі розвитку блоку яскраво виявився контроль його в розміщенні зон прояву трапового вулканізму, з яким пов’язані самородно-мідна, сульфідно-поліметалічна та кобальт-нікелева мінералізації.
Особливо в роботі виділено, як рудоконтролюючу, зону незгідного залягання порід доплитного і плитного чохла на роздробленому кристалічному фундаменті.
Наводимо результати досліджень, отримані при пошуках промислових скупчень міді у вулканітах Волині:
. Фоновий вміст міді в трапах досліджуваного району в 2,5–,0 рази вищий, ніж у трапах Сибірської платформи. Найвищий вміст міді виявлено в базальтах ратнівської світи. На багатьох ділянках спостерігаються дуже високі дисперсії міді, які більш ніж в 10–разів перевищують середні значення, що свідчить про можливу концентрацію міді промислового значення.
. Максимальні концентрації міді приурочені, як правило, до інтенсивно змінених, освітлених, тріщинуватих базальтів, які зазнали гідротермальної дії.
. У пірокластичних утвореннях, розміщених поблизу вулканічних апаратів, вміст міді аналогічний її вмісту в базальтах. Разом з тим для туфів часто характерні досить високі аномальні значення.
. Збагачення міддю спостерігається не в межах всього розрізу ефузивно-пірокластичної товщі, а лише у певних ділянках розрізу, за межами яких її кількість різко зменшується або вона повністю відсутня.
. Вміст міді, що досягає промислових концентрацій, контролюється зонами, які пережили тривалу тектонічну активізацію, що дає змогу констатувати гідротермальну природу зрудніння самородної міді.
В інтрузивних трапах, досліджених автором, вміст міді дорівнює кларковим. Аномальні значення практично відсутні.
Автором у межах Волинського регіону ВПП відкрито і вивчено такі рудопрояви самородної міді: Турське, Ратнівське, Отчинське, Лугівське, Якушівське, Східне, а також численні точки мінералізації. В роботі наведено повну характеристику геологічної будови рудних полів, зон та речовинного складу рудовміщуючих порід, мінеральних та рудних асоціацій новоутворених мінералів, а також промислову оцінку окремих рудопроявів та перспективи нарощення запасів міді на майбутнє.
В ефузивно-пірокластичній товщі нікель присутній як обов’язковий елемент, але вміст його переважно нижчий за кларковий. Це явище характерне для всіх порід трапової формації на всіх кратонах світу. В гіпабісальних інтрузивах, навпаки, вміст нікелю в 1,5–рази вищий, ніж у базальтах. Розподіл нікелю в інтрузивах нерівномірний. На прикладі Хотешівської інтрузії, дослідженої автором, максимальні вмісти цього елемента характерні для нижньої її частини (до олівінових диференціатів).
В породах Степанської і Володимирецької інтрузій встановлено такі ж закономірності. Нікель завжди зустрічається в поєднанні з кобальтом. В інтрузивних трапах Волині нікель-кобальтове співвідношення приблизно відповідає значенням від 2,0 до 2,5 одиниць. Тільки в породах Володимирецької інтрузії співвідношення нікелю до кобальту дорівнює 5,0. Потенційно рудоносними є габро-долерити, де нікель-кобальтові співвідношення високі. В роботі окремі ділянки Володимирецької інтрузії рекомендовані для проведення пошукових робіт на нікель.
Скандієва мінералізація у вулканогенних утвореннях пов’язана з ільменітом і магнетитом. Скандій виявлено в лавобрекчіях заболоттівської світи. Його вміст у породах становить від 120 до 200 г/т.
Найбільш вірогідним джерелом алмазів у межах Волині можуть бути кімберліти, формування яких у межах всіх регіонів контролюється глибинними розломами. Кімберлітоконтролюючі структури приурочені до давніх рифтогенів. Наприклад, в Австралії авлакоген, у якому розміщується основна частина промислових алмазоносних трубок, є давнім рифтогеном. У межах Волино-Оршанського рифтогену, на території республіки Білорусії, виявлено ділянки з проявами кімберлітового магматизму. Кімберлітові трубки зафіксовані на площі Жлобинського кімберлітового поля. На Волині за знахідками піропів, уламків кімберлітів у гетерогенних брекчіях та за іншими непрямими ознаками кімберлітовий магматизм проявився в доволинський, волинський та середньопалеозойський час. Пошуки кімберлітових структур необхідно проводити в межах Луківсько-Ратнівської горстової зони та східної частини ВППр.
ВИСНОВКИ
Вперше виділено чотири етапи в історії формування структурного плану фундаменту і осадового чохла ВПП з характерними для кожного етапу ознаками прояву трапового вулканізму, активізацією певних систем розломів, ступенем переробки порід субстрату і кількісною та якісною зміною мінералого-петрографічного складу порід, які утворюють гіпабісальні інтрузивні тіла і ефузивно-пірокластичні товщі.
Ранньо-пізньобайкальський тектогенез, що сформував складчастий пояс у межах Галиційської геосинкліналі, проявився в південно-західній окраїні платформи активізацією різноспрямованих розломних зон, періодичність якої за часом збіглася з фазами прояву трапового вулканізму.
Процес цей, як було встановлено за результатами вивчення ефузивно-пірокластичних утворень, поступово від межі платформи поширювався на східну і північну частини ВПП.
Ативізація розломних зон північно-східного простягання забезпечила вкорінення основної магми в осадові породи поліської серії, сформувала гіпабісальні тіла габро-долеритів.
На початку венду активізувалися розломи північно-західного напрямку, які примикають до фронтальної частини платформи. Із продуктів магматизму цього етапу утворилися розрізи порід заболоттівської світи.
На другому, вендському етапі фронт трапового вулканізму змістився углиб платформи в північно-східному напрямку. У вузлах перетинання розломів діагональної та ортогональної систем сили стиснення забезпечили формування вулканів центрального типу з великою кількістю викидів пірокластики, яка стала матеріалом для утворення туфогенної товщі бабинської світи.
На третьому, завершальному етапі вулканізму розкрилися розломи північно-західного напрямку, розташовані на відстані від краю платформи на східній і північній частинах ВПП.
Обсяг і масу викинутих продуктів вулканізму на цьому етапі важко визначити, так само як і глибину ерозійного зрізу складених ними товщ. За потужністю прижерлових фацій порід, частотою їх перешарування в розрізах, за пористістю товщ визначено координати вулканічних апаратів і тріщинних виливів магми.
Встановлено асинхронність викидів магми з вулканічних апаратів, зміщення за часом фаз і субфаз вулканізму, що дало змогу виділити вулканічні поля і зони.
Дано мінералого-петрографічну, літологічну, геохімічну, петрофізичну та інші характеристики порід для всіх трьох світ волинської серії та гіпабісальних інтрузій. Відмічено їх подібні та відмінні риси.
Етап, який передував прояву трапового вулканізму венду, розглядається в роботі як етап передволинського рифтогенезу з підійманням кори і накопиченням у слабовиражених западинах середньо- і дрібноуламкового шару осадових порід горбашівської світи.
Виявлено і вивчено сім рудопроявів самородної міді в ефузивно-пірокластичних породах волинської серії північної частини ВППр і Луківсько-Ратнівської горстової зони. Промислові концентрації міді контролюються лавобрекчіями і зонами, які зазнали тривалої тектонічної активності з переробкою порід гідротермами. Зроблено висновок про те, що вирішальним фактором для самородно-мідного зрудніння є магматичний розплав, а визначальним для високої концентрації міді в породі –гідротермальний розчин.
Встановлено високе нікель-кобальтове відношення на деяких ділянках Владимирецького інтрузивного тіла в габро-долеритах, які містять олівін. Тут нікель перебуває в кореляційному зв’язку з міддю, особливо в породах, які зазнали гідротермальної переробки.
Розглянуто перспективи трапової формації Волині на наявність в її породах алмазоносних кімберлітів.
Рекомендовано розрізи ефузивно-пірокластичних товщ, інтрузивні тіла і структури для постановки пошукових робіт на мідь, нікель, скандій, срібло та алмази.
СПисок опублікованих праць за темою дисертації
1. Алмазоносные формации и структуры юго-западной окраины Восточно-Европейской платформы /Яценко Г.М., Гурський Д.С., Сливко Е.М., Гейко Ю.В., Приходько В.Л. та ін. –К.: УкрДГРІ, 2002. – 331с.
. Основні типи породних комплексів і рудних родовищ Українського щита / Бобров О.Б., Гурський Д.С., Приходько В.Л., Красножон М.Д., Малюк Б.І., Щербак М.П. – К.: УкрДГРІ, 2002. –с.
3. Приходько В.Л., Приходько М.В. Трапова формація Волині та самородно-мідне зрудніння // Збірник наукових праць Укр. ДГРІ. –. –№ 1. –С. 32. –.
. Шумлянський Л.В., Безугла М.В., Горностаєв С.С., Приходько В.Л. Особливості хімічного складу рудних мінералів у вендських трапах Волино-Поділля // Наукові праці інституту фундаментальних досліджень. –К.: Знання, 1999. –С.130–.
. Деревська К.І. Галецький Л.С., Шумлянський В.О., Безугла М.В., Приходько В.Л. . Рідкісні метали в самородномідних проявах у вендській траповій формації Волині // Рідкісні метали України –погляд у майбутнє. – К., –. –С. 43–.
. Деревська К.І., Шумлянський В.О., Галецький Л.С., Загнітко В.М., Приходько В.Л., Безугла М.В., Шумлянський Л.В. Мідь Волині // Геолого-генетична модель рудоутворюючої системи і пошукові ознаки самородномідного зрудніння в трапах Волині // Наукові праці інституту фундаментальних досліджень. –К.: Знання, –. –С. 74–.
7. Шумлянський В.О., Приходько В.Л., Жикаляк Н.В., Загнітко В.М. Мідь Волині // Основные геолого-промышленные типы медных месторождений Украины // Наукові праці інституту фундаментальних досліджень. –К.: Знання, 2002. –С. 93–.
8. Знаменская Т.А., Коренчук Л.В., Приходько В.Л. Палеотектонические условия формирования волынской серии Волыно-Подолии // Геол. журн. – 1993. – № 3. –С. 133–.
9. Кирьянов В.В., Приходько В.Л., Матеюк В.В. Проблемы стратиграфии кембрия юго-запада Восточно-Европейской платформы // Геол. журн. –. –№ 3. –С. 17–.
10. Приходько В.Л., Косовский Я.А., Иванив И.Н. Перспективы меденосности вулканогенных образований волынской серии Луковско-Ратненской горстовой зоны // Геол. журн. –. –№ 4. –С. 138–.
11. Гурський Д.С., Приходько В.Л., Білоус В.В. Самородна мідь України // Мін. ресурси України. –. –№ 1. –С.6
. Гурський Д.С., Калінін В.І., Пижук І.П., Приходько В.Л. Стан мінерально-сировинної бази кольорових металів України // Мін. ресурси України. –. –№ 4. –С. 2–.
. Квасниця В.М., Квасниця І.В., Косовський Я.О., Матеюк В.В., Приходько В.Л. Кристаломорфологія самородної міді із вулканітів Волині // Мінерал. журн. –. –№ 4. –С. 109–.
14. Деревська К.І., Безугла М.В., Август І., Приходько В.Л., Олександров О.Л. Закономірності розміщення самородно-мідної та супутної мінералізації в межах Рафалівської рудоносної площі // Доп. НАНУ. –. –№ 12. –С. 101–.
. Приходько В.Л., Гурський Д.С., Калінін В.І., Металіді В.С., Ликов Л.І. Родовища і рудопрояви кольорових металів Українського щита і його схилів // Мінерал. журнал. –. –№ 2–. –С.45–.
. Приходько В.Л., Гринін Р.І., Скирта Г.В. Спектрометричні нейтрон-активаційні дослідження свердловин з генератором нейтронів –новий метод кількісної оцінки самородномідного зрудніння у природних умовах залягання // Мін. ресурси України. –. –№4. –С. 44–.
17. Приходько В.Л. Можливості комплексування дистанційних і традиційних геологічних методів під час пошуків родовищ самородної міді // Мін. ресурси України. –. –№4. –С. 28–.
. Мельничук В.Г., Приходько В.Л., Косовський Я.О., Матеюк В.В. Міденосні лавокластичні брекчії в неопротерозойських трапах Волині та механізм їх утворення // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченко. Геологія. Вип. 31–. –. –С. 89–.
. Шумлянський В.О., Приходько В.Л., Деревська К.І., Загнітко В.М. Парагідротермальна модель самородномідного рудоутворення в трапах Волині // Актуальні проблеми геології України. Матеріали конф. проф.-викл. складу геол. фак. (23–травня 2001 р.). К., 2001. –С. 44–.
. Глеваская А.М., Кравченко С.М., Приходько В.Л. Петромагнетизм трапов Волыно-Подолии и поисковые критерии медного оруденения // Петрофизика рудных месторождений. Всесоюзный научно-технический семинар МГ СССР. –Лениград, 1990 г. –С. 70–.
. Мельничук В.Г., Косовський Я.О., Приходько В.Л., Матеюк В.В. Типи самородномідної мінералізації в трапах Волині та оцінка їх перспективності // Эффузивно-осадочный литогенез и рудогенез. Труды межд. конф. (Симферополь–Судак 23–28 сентября 2003 г.). – Симферополь, 2004. – С. 42–47.
22. Стратиграфическая схема нижневендских отложений Украины. Межведомственный стратиграфический комитет Украины по геологии и использованию недр. Академия наук Украины / В.А.Великанов, Б.И.Власов, Б.Я.Воловник, Е.А.Асеева, В.Я.Иванченко, Л.В.Коренчук, В.Ф.Судовцев, В.Л.Приходько. –К., 1993.
АНОТАЦІЇ
Приходько В.Л. Перебудова структурного плану та етапи трапового вулканізму Волино-Поділля в пізньому протерозої. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.01 –загальна та регіональна геологія. –Інститут геологічних наук, ПДРГП “Північгеологія”, Київ, 2005.
Доведено просторове і часове підпорядкування усіх етапів трапового вулканізму Волино-Поділля періодам перебудови структурного плану кристалічного фундаменту та осадового чохла, зумовлених змінами тектонічного режиму байкальського тектогенезу. Виділені чотири етапи вулканізму за часом збігаються з активізацією певних систем глибинних розломів, яка супроводжується переробкою порід субстрату з якісною зміною дислокаційних структур та мінералого-петрографічного складу порід.
Процес активізації розломів, як було встановлено за результатами досліджень речовинного складу і потужностей ефузивно-пірокластичних утворень, поступово зміщувався від межі СЄП углиб її в північно-східному і східному напрямках.
На першому етапі трапового вулканізму сформувались міжформаційні і внутрішньо-формаційні сили габро-долеритів. Пізніші фази проявів трапового вулканізму венду пов’язані з розломами північно-західного простягання. За допомогою вивчення прижерлових фацій порід, частоти їх перешарування в розрізах, пористості товщ визначено координати вулканічних апаратів та тріщинних виливів магми. Встановлена асинхронність викидів магми з вулканічних апаратів, зміщення за часом фаз і субфаз вулканізму дали змогу виділити вулканічні поля і зони з характерними мінералого-петрографічними, літологічними, геохімічними та іншими особливостями ефузивно-пірокластичних утворень.
Концентрації самородної міді в розрізах трапової формації закономірно розміщуються у відповідних частинах розрізів, які корелюються на значні відстані, підтверджуючи стратиформний тип зруденіння. Найбагатші концентрації міді приурочені до ділянок перетинання розломів діагональної та ортогональної систем, де відбувалося вилуговування рухомої міді з трапових утворень і перевідкладання її за допомогою гідротерм у тріщинах та пустотах. Зроблено висновок: мідна мінералізація в ефузивно-пірокластичних утвореннях венду має полігенне походження.
Ключові слова: пізній протерозой, структурний план, траповий вулканізм, Волино-Поділля, мідь.
Приходько В.Л. Перестройка структурного плана и этапы траппового вулканизма Волыно-Подолии в позднем протерозое. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.01 –общая и региональная геология. –Институт геологических наук, ПГРГП “Севергеология”, Киев, 2005.
Доказана пространственная и временная соподчиненность всех этапов траппового вулканизма Волыно-Подолии периодам перестройки структурного плана кристаллического фундамента и осадочного чехла, обусловленных сменами тектонического режима байкальского тектогенеза. Выделенные четыре этапа вулканизма по времени совпадают с активизацией определенных систем глубинных разломов, которая сопровождается переработкой пород субстрата с качественным изменением дислокационных структур и минералого-петрографического состава пород.
Процесс активизации разломов, как было установлено по результатам исследований вещестенного состава и мощностей эффузивно-пирокластических образований, постепенно смещался от границы ВЕП вглубь ее в северо-восточном и восточном направлениях.
На первом этапе траппового вулканизма сформировались межформационные и внутриформационные силлы габбро-долеритов, контролируемые разломами северо-восточного простирания. Более поздние фазы проявления траппового вулканизма венда связаны с разломами северо-западного простирания. С помощью изучения мощностей прижерловых фаций пород, частоты их перемежаемости в разрезах, пористости толщ определены координаты вулканических аппаратов и трещинных излияний магмы. Установленная асинхронность выбросов магмы из вулканических аппаратов, смещение по времени фаз и субфаз вулканизма позволили выделить вулканические поля и зоны с характерными минералого-петрографическими, литологическими, геохимическими и другими особенностями эффузивно-пирокластических образований.
Концентрации самородной меди в разрезах трапповой формации закономерно располагаются в соответствующих частях разрезов, которые коррелируют на значительные расстояния, подтверждая стратиформенный тип оруденения. Наиболее богатые концентрации меди приурочены к участкам пересечения разломов диагональной и ортогональной систем, где происходило выщелачивание подвижной меди из трапповых образований и переотложение ее с помощью гидротерм в трещинах и пустотах. Сделан вывод: медная минерализация в эффузивно-пирокластических образованиях венда имеет полигенное происхождение.
Ключевые слова: поздний протерозой, структурный план, трапповый вулканизм, Волыно-Подолия, медь.
Prykhod’ko V. L. Alterationof the structural plan and stages of trappean volcanism of Volhyn-Podillya in the Late Proterozoic. –Manuscript.
Thesis for the competition of an academic degree of the Candidate of Geological Sciences by speciality 04.00.01 –Physical and Regional Geology. –Institute of Geological Sciences of NASU, ISRGE “Pivnichgeologiya”, Kiev, 2005.
Space and time co-ordination of four stages of trappean volcanism of Volhyn-Podillya with periods of rebuilding of structural plan of basement and sedimentary cover is proved. Each stage was determinated by tectonic activization of separate system of abyssal fractures. Co-ordinate of volcanic structures were established by character of sections, material composition of rocks, thickness of covers.
Concentrations of native copper in the sections of volcanites are naturally located in the corresponding parts of sections, that confirm the stratiformic type of the mineralization. The hydrothermas did the regeneration of the copper from the volcanites, filling the fissures and interstices in the rocks of the tectonic assemblies.
Key words: Late Proterozoic, structural plan, trappean volcanism, Volhyn-Podillya, copper.