Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені БОРИСА ГРІНЧЕНКА
УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ КОЛЕДЖ
Циклова комісія викладачів природничих дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни
«Методика викладання природознавства»
На тему:
Формування елементарних уявлень та понять про об’єкти природи (предмети і явища) та їх взаємозв’язки у системі «жива - нежива природа», «природа – людина»
Пащенко Ірини Сергіївни
студентки групи ПОмс.2-10-4.Од.
денної форми навчання
спеціалізації «Початкова освіта»
Науковий керівник
Глухенька Л.М.
«___»________________20___р.
Київ – 2014р.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………ст.3
Розділ І……………………………………………………………………….ст.6
Формування елементарних уявлень та понять про об’єкти природи (предмети і явища)……………………………………………………………………….ст.6
1.1 Аналіз освітньої галузі «Природознавство» початкової загальної освіти Державного стандарту………………...……………………………….....ст.6
1.2 Сутність природничих уявлень, їх класифікація…………………...ст.8
1.3 Способи формування природничих уявлень………………………..ст.9
1.4 Сутність природничих понять, їх характеристика…………………ст.11
Розділ ІІ……………………………………………………………………….ст.15
Взаємозв’язки уявлень та понять про об’єкти природи у системі «жива-нежива природа», «природа – людина»…………………………………….ст.15
2.1 Встановлення взаємозв’язків між сформованими поняттями………...ст.15
2.2 Встановлення взаємозв’язків у «живій - неживій природі» в різні пори року…………………………………………………………………………….ст.17
2.3 Формування природничих понять за допомогою практичних методів навчання……………………………………………………………………….ст.22
2.4 Роль екскурсій у формуванні природничих понять……………………ст.26
Розділ ІІІ………………………….…………………………………………...ст.31
Практична частина. Уроки-екскурсії у 3-му класі.
Висновки………………………………………………………………………ст.48
Список використаних джерел………………………………………………..ст.50
Додатки………………………………………………………………………..ст.52
Вступ
Актуальність теми
Державний стандарт початкової освіти ґрунтується на засадах особистісно-орієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює необхідність чіткого визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.
Упродовж навчання у початковій школі діти повинні оволодіти ключовими компетентностями, зокрема предметною природознавчою компетентністю, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально й особистісно-значимі практичні та пізнавальні проблемні завдання, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин «людина - природа».
Метою освітньої галузі «Природознавство» є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.
Досягнення цієї мети забезпечується законами таких завдань:
Реалізувати завдання допоможе формування природничих уявлень і понять. Курс природознавства передбачає пропедевтику природничих знань у молодших школярів та поетапне формування у них елементарних уявлень і понять про об’єкти та явища природи та їхні взаємозв’язки у системі „ жива – нежива природа ”, „ природа – людина ”, усвідомлення свого місця у навколишньому світі, формування навиків самостійної роботи з інформацією, способів навчально-пізнавальної діяльності; мисленнєвих дій та операцій шляхом аналізу, порівняння, узагальнення й класифікації природних об’єктів; вироблення уміння розкривати причинно-наслідкові зв’язки у природі.
Такі високі стандарти є виправданими, бо сучасне суспільство вже й до молодших школярів висуває низку конкретних вимог: ефективно діяти у проблемних і незнайомих ситуаціях, самостійно створювати продукти власної діяльності, орієнтуватися у потоках інформації, бути комунікабельними, емоційно стійкими. У зв’язку з цим навчання на основі компетентнісного підходу є однією із світових тенденцій сучасної освіти.
Формування системи елементарних понять у молодших школярів – ключове завдання навчального процесу у школі, яке полягає у виробленні здатності у дітей йти від конкретного до загального (від факту – до явища, від одиничного – до загального, від випадкового – до закономірного) та навпаки. Це завдання безпосередньо розв’язується у процесі навчання.
Якщо у дитини вже є певний запас конкретних уявлень, учитель за допомогою запитань скеровує їх на визначення загальної властивості чи ознаки, зв’язку між певними предметами або явищами. Важливим етапом у розвитку поняття є повторення знань, з’ясування деталей і нюансів, особливостей, установлення логічних зв’язків. Зрозуміти і запам’ятати нове поняття, вивчити термін – це лише перший крок у формування понять.
Таким чином, актуальність проблеми і виявлення закономірностей, стали передумовою вибору курсової роботи « Формування елементарних уявлень та понять про об’єкт природи (предмети і явища) та їх взаємозв’язки у системі «жива – нежива природа», «природа – людина».
Мета: розробити та експериментально перевірити педагогічні умови формування природничих уявлень і понять про об’єкти природи та їх взаємозв’язки під час вивчення курсу «Природознавство» в початковій школі.
Об’єкт дослідження: процес формування природничих уявлень і понять у молодших школярів.
Предмет: педагогічні умови, що сприяють ефективному формуванню природничих уявлень і понять у молодших школярів.
Гіпотеза: довести, що створені уроки з використанням практичних методів навчання - екскурсій, будуть сприяти більш успішному формуванню природничих уявлень і понять, а також встановлювати взаємозв’язки у системі «жива - нежива природа», «природа – людина».
Завдання дослідження:
Експериментальна база: СЗШ №8
Розділ І.
Формування елементарних уявлень та понять про об’єкти природи (предмети і явища)
Програма навчального предмета «Природознавство» розроблена на основі Державного стандарту початкової загальної освіти, її зміст структурований за спірально-концентричним принципом, який передбачає неперервне розширення і поглиблення знань та повторне вивчення певних тем із метою глибшого проникнення в сутність явищ та процесів відповідно до вікових особливостей дітей.
Основна мета навчального предмета «Природознавство» - формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи.[13;186]
Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких основних завдань формування:
Відповідно до змісту початкової загальної освіти, затвердженої Державними стандартами, у програмі освітньої галузі «Природознавство» визначено такі змістові лінії:
Кожний розділ програми передбачає проведення дослідницького практикуму, мета якого – вироблення дослідницьких умінь школярів у процесі розв’язання завдань практичного спрямування.
Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи необхідно залучити молодших школярів до колективної діяльності (парна, групова робота) із застосуванням інноваційних методик, використанням інформаційно-комунікаційних засобів (наприклад, електронний планетарій, короткотривалі ролики про тіла Сонячної системи, Всесвіт).
Урізноманітнюючи методи, прийоми і засоби навчання, першорядне значення учитель надає спостереженням у природі, власним дослідженням учнів, практичним роботам, демонстраційним і фронтальним дослідам, виготовленню моделей явищ природи та вмінням користуватися ними, екологічному моделюванню та прогнозуванню, вирішенню ситуативних завдань, роботі з інформаційними джерелами, а також практичній діяльності з охорони природи.
Проблема формування та розвитку понять, як в теорії методики викладання, так і в практиці навчання – одна з найбільш актуальних та складних. Разом з тим, вона дозволяє розв’язувати складне питання методики – взаємовідносини між змістом та методом. Проблема формування та розвитку понять привертала увагу багатьох вчених-методистів, серед них – К.Д. Ушинський, К.П. Ягодовський, М.М. Скаткін, Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов та інші.
Т. Байбара, О. Біда, Ф. Кисельов, В. Пакулова, О. Савченко стверджують, що природничо-наукові знання засвоюються учнями початкової школи у формі таких видів знань – конкретних фактів, уявлень, понять.
Пізнання навколишнього світу починається з відчуття, на базі яких виникає сприйняття. Сприйняття відображають предмет як ціле з усіма його властивостями, а відчуття – тільки окремі властивості або ознаки предметів і явищ. Так, пізнаючи за допомогою різних органів чуття той чи інший об’єкт навколишнього світу, учні відчувають його окремі властивості – форму, розміри, колір, запах та інші. У процесі сприймання беруть участь увага, спостережливість, пам'ять, мислення, об’єднуючи всі властивості об’єкта в цілісний образ. [9;217]
На основі відчуттів і сприймання як результат усвідомлення, запам’ятовування і відтворення в пам’яті людини виникають уявлення.
Уявлення – це чуттєво-наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів.
Уявлення створюються в пам’яті людини головним чином на основі безпосереднього сприймання нею предметів і явищ навколишньої дійсності.
Як стверджують вченні, уявлення – це не тільки образи предметів, які ми сприймаємо. Можна мати уявлення і про такі предмети, яких ми ніколи не бачили. Вони створюються на основі осмислення ряду уявлень про навколишні предмети або явища.[14;34]
Уявлення бувають:
Наприклад, одиничне уявлення про березу і загальне - про дерево. Зміст останнього узагальнений, але він пов'язується з одиничним образом. Діти не уявляють дерево взагалі, а уявляють дуб чи липу та ін.
У загальних уявленнях відображаються спільні, сталі ознаки для групи предметів, а пропускаються випадкові, тимчасові, які з'являються під час сприймання окремих об'єктів. Загальні уявлення утворюються у процесі узагальнення одиничних уявлень.
Кожне уявлення має зміст, тобто ті зовнішні ознаки, властивості і зв'язки чуттєво-наочного образу, які були сприйняті різними органами чуття і які створюють цей образ. Потрібно наголосити, що в кожній темі навчального матеріалу чітко визначається зміст уявлення про предмет або явище, яке формується у дітей.
За змістом уявлення визначається освітня ціль і результат процесу навчання на уроці. У ході подальшого вивчення об'єкта (в інших темах, на інших уроках) відбувається розширення уявлення про нього.
Уявлення формуються на основі спостережень. А для того, щоб в учнів утворилися чіткі і правильні уявлення, необхідне систематичне керівництво з боку вчителя процесом сприймання учнями предметів і явищ. Діти сприймають тільки ті особливості предмета, які відразу впадають в око, хоч вони можуть бути й неістотні.
Так, наприклад, під час першого знайомства з квіткою у дітей утворюються різні відчуття: це колір, форма, запах та ін. Всі ці ознаки самі по собі не існують, а належать конкретному об'єктові - квітці. Тому у свідомості дитини виникає її образ. Він складається із сукупності відчуттів, які не зводяться до простої їх суми. Це пояснюється тим, що наочний образ сприймання відображає об'єкт, який характеризується цілісністю, зв'язками, взаємовідношеннями між якостями, властивостями або його частинами. Всі відчуття синтезуються, в цілісний образ, який має свою структуру. При цьому кожна ознака зіставляється з цілим і ним визначається, а цілісний образ залежить від особливостей його частин.
Уявляти - це не просто знати, а мислено бачити, чути, відображати наочно. В уявленнях, як і в сприйманнях, дійсність відображається в наочних образах, але вони відрізняються між собою.
Уявлення про предмет можуть утворитися і під час його опису, але з обов’язковим посиланням на наявні вже в дітей уявлення, набуті шляхом безпосереднього чуттєвого сприймання предметів.
Аналіз педагогічної літератури показав, що виділяють такі етапи у формуванні уявлень в молодших школярів:
Таким чином, на підставі вищесказаного, я вважаю, що у процесі формування уявлень у школярів вчитель повинен дотримуватися таких педагогічних умов:
Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв’язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об’єктивної реальності. Рух пізнання від явища до суті пов'язаний з переходом від конкретного сприймання до абстрактного, логічного мислення, в результаті чого встановлюються і розкриваються внутрішні зв’язки й закономірності.
Такий перехід здійснюється шляхом утворення наукових понять.[17;37]
В. Горощенко, К. Нарочна підкреслюють, що поняття - це узагальнена форма відображення у свідомості людини навколишньої дійсності. В цьому розкривається сутність речей, істотні ознаки, властивості предметів і явищ, внутрішні зв'язки і відношення між ними та їхні внутрішні протиріччя. Однак поняття відображає не просто загальні ознаки, тобто їх властивості, сторони та зв'язки, а істотні ознаки, які складають сутність окремих об'єктів або їх груп. Так, у понятті «людина» маються на увазі такі істотні ознаки, як свідомість, мова і праця.[14;19]
Поняття мають певні характеристики:
За змістом природничі поняття класифікуються на геологічні, фізичні, географічні, біологічні, сільськогосподарські, екологічні.
Зміст поняття – це сукупність істотних ознак, взаємозв’язки між якими утворюють структуру поняття. Так, у змісті «жива природа» об’єднує тварин, рослин, людину.
Поняття поділяють на:
Поняття завжди існує в слові і виражається словом або групою слів. Зміст понять розкривається в судженнях, які виражаються в словесній формі. Судження відображає зв’язки між предметами і явищами навколишнього світу або між властивостями й ознаками одного об’єкта.
Утворення суджень відбувається:
Умовивід – це форма мислення, внаслідок якого із кількох суджень, через їх зіставлення та аналіз, виводиться нове судження. Можливі два види умовиводів: індуктивні і дедуктивні.[15;123]
Умовиводи є основною формою опосередкованого пізнання навколишньої дійсності, тобто пізнання шляхом абстрактного мислення. Як стверджують Т. Байбара, О. Скрипниченко, Н. Казанський та інші вчені – усі логічні форми мислення: поняття, судження, умовивід – взаємопов’язані між собою і в процесі пізнання переходять одна в одну. Але поняття серед них є найбільш сталим і постійним, оскільки воно відображає не будь-які ознаки, зв’язки і відношення, а тільки істотні та загальні. Як відзначив видатний психолог Л.С. Виготський: «Мислення завжди рухається у піраміді понять». Тому всі поняття повинні бути не формально засвоєними, а осмисленими у процесі активної пізнавальної діяльності.[27;256]
У свідомості людини знання (поняття) здатні поглиблювати свій зміст і розширювати об’єм, вони знаходяться у постійному розвитку. Але перш, ніж знання (поняття) почне розвиватися, воно повинно бути утвореним, сформованим.
Від чуттєвих сприймань і уявлень за допомогою мислення людина піднімається до розкриття суті предметів і явищ, тобто на вищий ступінь пізнання – до створення понять. В основі формування понять лежить шлях наукового пізнання – від живого до абстрактного мислення і від нього – до практики.
Курс природознавства передбачає формування первісних понять, які вперше вводять учнів до розуміння закономірностей навколишнього світу. При цьому використовується чуттєвий досвід школярів. Спостереження та практична робота дозволяють сформувати уявлення, які стають основою формування первісних наукових понять, простих за змістом, які потім об’єднуються в складні та більш змістовні за обсягом.
Висновки до Розділу І
Природа оточує дітей усюди. Вона цікавить їх, привертає увагу і певним чином впливає на них. Збагачуючи і розширюючи уявлення дітей про природні явища, про життя рослин і тварин, про творчу працю людей з вирощування культурних рослин і корисних тварин, учитель пробуджує в них живий інтерес до навколишнього світу, бажання працювати разом із дорослими, приносити користь, бажання охороняти ліси, зелені насадження.
Виховуючи у дітей із самого раннього віку любов, інтерес до рідної природи, залучаючи їх до праці, учитель формує в учнів працьовитість, бережливе ставлення до природи, розвиває почуття прекрасного. У початковій школі діти вперше знайомляться зі світом знань про природу, і оволодівають цими знаннями, як у них буде виховано любовне і бережне ставлення до природи.
Маленьким учням не завжди просто зрозуміти зміст предмета про живу та неживу природу й навколишній світ. Не менш складно опанувати новий для початкової школи предмет природознавство і вчителям початкових класів. Помічником і добрим порадником для вчителів повинен стати навчально-методичний посібник.
У методичній літературі зазначається, щоб сформувати в свідомості учнів чітке уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і спробувати на смак. Якщо предмет, як певний комплекс подразників, діє на ряд аналізаторів,то у корі великих півкуль утворюються тимчасові зв’язки, внаслідок чого організм реагує на предмет, як єдине ціле. Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприйняття предмета в цілому.
Розділ ІІ.
Взаємозв’язки уявлень та понять про об’єкти природи у системі «жива-нежива природа», «природа – людина»
2.1 Встановлення взаємозв’язків між сформованими поняттями.
Кожне поняття на певному відрізку процесу навчання (засвоєння змісту теми розділу, класу, курсу початкової школи) має свій початковий і кінцевий рівень сформованості, визначений у програмі та підручниках.
Кожне поняття має чітко визначений зміст (істотні ознаки), обсяг (одиничне чи загальне) і зв’язки його з іншими поняттями. Вони визначають освітню мету процесу навчання у межах теми.
Установлення взаємозв’язків між сформованими поняттями здійснюється за тими істотними ознаками, які входять у їх зміст. Наприклад, формується елементарне поняття «перелітний птах». Зміст його – «відлітає на зиму в теплі краї». Після засвоєння поняття з’ясовується причина відльоту птахів. У цьому випадку причинно-наслідковий зв’язок відображає зв’язок між об’єктом і умовами його існування. Дуже важливо для початкових класів, щоб діти осмислювали сутність зв’язків. Це досягається як індуктивним, так і дедуктивним шляхом.[19;28]
Якщо ця робота здійснюється індуктивно, то вона розпочинається з аналізу зв’язків між реальними об’єктами. Після їх осмислення і виділення істотних вони узагальнюються в змісті поняття.
Наприклад:
Учні розглядають на малюнках перелітних птахів і називають їх. Далі під керівництвом учителя вони з’ясовують, чим кожний з птахів живиться. Чи можуть вони знайти собі корм узимку? Чому? (Де поділися взимку комахи, які є кормом для перелітних птахів?) Після цього робиться загальний висновок: «Перелітні птахи відлітають на зиму в теплі краї тому, що взимку для них немає корму».
Дедуктивний шлях передбачає протилежний хід міркування: від узагальнення до конкретних суджень.
У педагогічній практиці спостерігати формальне засвоєння дітьми цього причинно-наслідкового зв’язку. Учитель ставить запитання: «Чому перелітні птахи відлітають на зиму у теплі краї?» І сам дає відповідь. Діти запам’ятовують цей висновок, не усвідомивши його, тому не можуть застосувати його під час виконання інших завдань.
Родові поняття формуються на основі видових. Наприклад, поняття «корисні копалини» формується на основі понять: «торф», «кам’яне вугілля» та інших, які передбачені програмою з природознавства.
Психолого-педагогічними дослідженнями доведено, що в період шкільного навчання в розвитку дитини не існує обґрунтованого поділу на етапи, на яких спочатку б розвивалися конкретні, індивідуальні поняття, а потім, в певний вік, абстрактні, загальні поняття. Утворення понять слід швидше розглядати як безперервний процес, в якому непомітні переходи від конкретних до абстрактних понять.[7;57]
Поняття, як форма знань, відображає об’єктивний хід діяльності, внаслідок якої утворюється в свідомості людини:
а) чуттєве сприймання;
б) засвоєння або актуалізація уявлень про окремі об’єкти чи їх групи;
в) розумова діяльність, спрямована на виявлення істотних ознак;
г) узагальнення і словесне вираження сутності поняття;
д) введення терміну, яким позначається поняття.
У процесі формування в учнів понять і розкриття закономірностей (сталих взаємозв’язків) природи слід пам’ятати, що однією з рис системи понять є рухомість і динамічність, бо всі поняття нерозривно пов’язані між собою. Відмінність між ними релятивна, відносна, оскільки за певних умов одне поняття переходить в інше. Все ж різниця між ними існує і відображає відносну сталість та якісну визначеність предметів і явищ.
На основі теоретичного рівня узагальнення слід формувати деякі загальні поняття, що допоможе проникнути в суть явищ, розкрити деякі взаємозв’язки, причини явищ.
Рівень засвоєння учнями понять визначається не тільки повнотою розкриття їх змісту або формулюванням визначення, а й уміння правильно оперувати поняттями, тобто підводити під ці поняття нові об’єкти, бачити узагальненні в понятті істотні ознаки в нових умовах.
Поняття, які формуються в молодших школярів, елементарні, але в той же час вони повинні бути науково достовірними. Академік Г.С. Ландберг з приводу цього зазначав, що викладання в школі треба будувати так, щоб надалі учень міг і повинен був би доучуватись, але ніколи не був би змушений переучуватись.[24;112]
2.2 Встановлення взаємозв’язків у «живій - неживій природі» в різні пори року.
Основна ідея шкільного предмета природознавства складається в розкритті й встановленні зв'язків між компонентами неживої й живої природи, у поясненні впливу всіх компонентів природи на трудову діяльність людей, яка пов'язана в значній мірі з використанням природи й відповідно до цього - вихованням дбайливого відношення до неї. У процесі реалізації цієї ідеї створюються великі можливості комплексного підходу до навчання підростаючого покоління. Відомо, що вчитель, навчаючи, виховує й розвиває дітей.
Коли говорять про розвиваючі можливості навчання природознавству, то звертають увагу на зміст предмета, логіку його побудови; чи відповідають вони виявленню причинно-наслідкових зв'язків, у розкритті яких розвиваються багато рис особистості школярів, їхня психічна діяльність, і, насамперед мислення.
Після встановлення залежностей у неживій природі починається робота з виявлення зв'язків живої природи з неживий. У початкових класах виявляється залежність зміни рослинності від ступеня освітлення даної території сонцем і температури повітря. Спостереження за життям рослин протягом року дозволяють дітям зробити висновок, що зі зменшенням сонячного освітлення й зниженням температури повітря листки на деревах і кущах починають змінювати своє фарбування, їхні черешки підсихають і відламуються при подуві вітру. Так починається листопад - одне із примітних осінніх явищ у природі.
Отже, програма по природознавству передбачає виявлення найпростіших зв'язків і взаємозв'язків, доступних розумінню учнів. У процесі встановлення зв'язків створюються сприятливі умови для розвитку логічного мислення дітей. [2;69-70]
Надалі вивчення природи свого краю розпадається на формування окремих груп понять, у яких зв'язки здійснюються безпосередньо: поверхня - корисні копалини, погода - водойми, погода - ґрунт й рослинність, рослинність - тваринний світ. При вивченні природних поясів нашої Батьківщини вчитель керується зв'язками й залежностями між положенням пояса стосовно екватора, висотою сонця, тривалістю зими й літа й своєрідністю, що слідує звідси, рослинного й тваринного світу. Таким чином, встановлення зв'язків між окремими природними компонентами – найважливіша умова для формування усвідомлених наукових знань при вивченні даної теми.
Програмою передбачене повідомлення дітям системи знань, які відбивають найважливіші залежності й закономірності в тій або іншій області, реальності. До них відносяться уявлення про фізичні зміни агрегатного стану речовин (наприклад води), переміщенні тіл у просторі, про пристосовування рослин і тварин до умов зовнішнього середовища, про деякі форми екологічних взаємозв'язків у природі й т.п. В результаті в дітей удосконалюється наочно-образне мислення (розширюється коло уявлень, з'являється здатність маніпулювати ними, видозмінювати їх й ін.), розвивається словесно логічне мислення (діти вчаться встановлювати взаємозв'язок явищ, бачити їхню причину й наслідки, будувати логічні судження, робити висновки й ін.). У моральному плані розуміння залежності об'єктів й явищ у природі є основою правильного відношення дітей до рослин і тварин.
Школярі виявляють велику цікавість до фізичних явищ неживої природи. Підтримуючи цей інтерес дітей, необхідно давати їм певні знання в даній області. Зупинимося докладніше на змісті таких знань.
Формування уявлень про різні стани речовин (твердий, рідкий, газоподібний), про їхній перехід з одного стану в інший, наприклад, при тепловому впливі, про способи поширення тепла (теплопровідності й конвекції) дозволяє показати характер і види змін деяких предметів й явищ навколишнього середовища.[14;140]
Знайомство із властивостями повітря (воно є всюди, має вагу, може стискуватися), магніту (притягає до собі деякі металеві предмети), які виявляються в лабораторних умовах, дає можливість продемонструвати школярам, як фізичні явища приховані від очей. Повітря ми не бачимо, але легко можемо виявити, якщо ним надувати повітряну кульку; магнітне поле також невидиме, але його цікава властивість чітко проявляється, як тільки поблизу з'являються дрібні металеві предмети. Виявлення прихованих властивостей предметів у процесі навчання, що відбувається під керівництвом педагога, позитивно впливає на формування в школярів матеріалістичних уявлень про природу, є основою розуміння більш складних фізичних явищ, досліджуваних у школі.
Повідомлення школярам знань про живу природу йде за трьома взаємообумовленими напрямками: взаємозв'язок рослин і тварин із середовищем перебування, особливості їхнього розвитку, різноманіття видів живих істот. При цьому головне - навчити дитину розуміти зв'язок між живимо організмом і середовищем перебування.
Ріст і розвиток є не що інше, як упорядкований в часі, строго послідовний ланцюжок взаємозв'язків організму, що розвивається, із зовнішнім середовищем. Зв'язок третього поняття - "різноманіття організмів" - з першими двома легко простежується, якщо розглядати його як результат історичного розвитку. Це легко продемонструвати на різних живих істотах, які пристосувалися до однотипних умов життя. Спостерігаючи й доглядаючи за рослинами й тваринами у куточку природи, діти постійно переконуються в тому, що все живе вимагає харчування (тварин треба годувати, рослини - поливати й удобрювати), належних умов життя (рибам потрібна вода певної температури, освітлення, рослини й ін.; птахам необхідний повітряний простір, пісок, вода й ін.). У результаті складається реальне уявлення про живий організм.[14;148]
Розглянуті приклади зв'язку й взаємозв'язку, закладені в предметі природознавства, являють собою найважливіший засіб розвитку мислення учнів. Весь процес мислення при виявленні зв'язків виражений в узагальненнях, ступінь яких поступово ускладнюється в міру залучення нових понять. Первісний щабель узагальнень проявляється в почуттєвому пізнанні: від відчуттів до сприйняття, від сприйняття до уявлення.
Одним із завдань виховання є формування наукового світогляду. У змісті курсу шкільного природознавства закладені великі можливості для його вирішення. Повідомляючи дітям елементарні відомості про неживу й живу природу, про працю людей, учитель показує, як взаємозалежні об'єкти природи, який вплив на природу робить трудова діяльність людини.[18;69]
Уже в 1 класі при вивченні теми "Наша школа" проводитися урок на пришкільній ділянці, де учні знайомляться зі змінами в житті рослин восени, а пізніше переконуються, що з настанням холодів жовтіють й обпадають листки на деревах, зникають комахи, багато птахів летять на південь. У процесі подальшого спілкування із природою у дітей накопичуються знання про те, що з настанням тепла з'являються нові листки, зеленіє й росте трава.
В 2 класі спостереження за об'єктами живої природи тривають. На основі матеріалів екскурсій, коротких записів у "Щоденнику спостережень" встановлюються взаємозв'язки в неживій і живій природі. На конкретних прикладах з'ясовується, які сезонні зміни характерні для рослин і тварин у певну пору року. Знання про зміни в природі учні краще засвоюють у процесі проведення безпосередніх спостережень за рослинами й тваринами. При цьому дуже важливо вчити дітей самостійно виражати свої думки, пояснювати спостережуване явище. Розуміння взаємозв'язків у живій і неживій природі накопичується поступово.[10;11]
В 3 класі при вивченні даного курсу учні використовують уже наявні знання, отримані в процесі спостереження за об'єктами природи. Школярі засвоюють залежність живих об'єктів природи від погодних умов і на цій основі встановлюють багатобічні взаємозв'язки живої й неживої природи. Знання про взаємозв'язки в природі дозволяють учням самостійно робити висновки про зміни в живій природі залежно від пори року.
В 4 класі є великі можливості для формування в учнів наукового світорозуміння при вивченні неживої й живої природи. На конкретних прикладах показується взаємозв'язок цілих екологічних груп, наприклад лугу, лісу, водойми, поля.
Послідовний розвиток знань про природу, постійне ведення "Щоденників спостережень" сприяють формуванню в школярів переконання в тому, що розвиток живої природи є закономірним явищем і є цілком з'ясовний.
Зміст матеріалу дозволяє не тільки розкрити перед учнями основні закономірності змін у природі, але й пояснити причинно-наслідкові зв'язки й на цій основі додати кожному факту, процесу або явищу найкраще тлумачення й обґрунтування. Формування наукового світогляду тісно пов'язане зі здійсненням науково-атеїстичного виховання учнів, головне завдання якого - навчити дітей правильно розуміти й пояснювати явища природи. Роботу з науково-атеїстичного виховання варто проводити на уроках, позакласних заняттях по природознавству, у процесі спілкування вчителів з батьками, індивідуально з учнями, використовуючи при цьому різноманітні форми, методи й засоби навчання, прилучаючи учнів до самостійного осмислення вивчених явищ природи.
Формування основних понять курсу природознавства передбачає організацію систематичних і цілеспрямованих спостережень дітьми на уроці й самостійних спостереженнях у природі. Шляхом порівняння й узагальнення результатів спостережень діти встановлюють причинні зв'язки між явищами в природі - між напрямком вітру й змінами погоди. У процесі спостережень діти вчаться виявляти істотні ознаки й властивості об'єктів й явищ природи.
2.3 Формування природничих понять за допомогою практичних методів навчання.
О.Я. Герд один із засновників методичної системи викладання природознавства відмітив, що реальні знання одержані людством шляхом спостережень, порівнянь, дослідів, а ніяк не читанням статей. Ось чому спостереження є одним з основних методів придбання природничих знань в початкових класах.
Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне, конкретне сприйняття об’єктів природи, завдання якого є розв’язок практично-наукових завдань.[7;130]
Спостереження – це безпосереднє сприйняття учнями об’єктів живої і неживої природи з метою формування правильних уявлень і понять, умінь і навичок. Спостереження сприяють формуванню основ наукового світогляду, переконують дітей в постійній зміні і розвитку природних явищ, їх взаємозв’язку і закономірності всього, що відбувається в природі, матеріальності світу і єдності природи.[12;59]
Учні початкових класів повинні спостерігати за рослинами (виділяючи основні органи), за тваринами (виділяючи основні частини тіла). Спочатку учні виділяють відмінні ознаки одного предмета від іншого, а потім встановлюють суттєві ознаки.
У молодших класах використовуються такі методи проблемного навчання, як: проведення спостережень за природою, життям і працею людей, введення календарю природи і праці, щоденника спостережень, евристичний метод при проведенні елементарних природничих дослідів, занять із сільського господарства.
Види спостережень:
І. За тривалістю:
- короткочасні – потребують незначного відліку часу на уроці чи при виконанні домашнього завдання;
- довготривалі – тривають значний проміжок часу і тому проводяться в позаурочний час.
Наприклад спостереження за ярою пшеницею різних сортів, ячменем. Можна за плодово-ягідними кущами і деревами, декоративними і корисними трав’янистими рослинами, шкідниками саду, город, поля. Це довготривалі спостереження.
Короткочасні спостереження проводяться на уроці, під час екскурсій, в кутку живої природи. Довготривалі – в позаурочний час.[10;98]
ІІ. За формою організації діяльності:
ІІІ. За часом проведення:
ІV. За характером пізнавальної діяльності:
Проведення спостережень передбачає розвиток уміння учнів здійснювати порівняння, зіставлення різних явищ, які вони бачили в різний час. За результатами проведених спостережень, порівнянь молодші школярі складають картинний календар природи і праці, щоденники спостережень тощо.
У щоденниках діти відмічають погоду кожного дня, підраховують, скільки було ясних і похмурих днів, днів із дощем, снігом, градом протягом місяця, пори року, називають найбільшу і найнижчу температуру повітря та інше.[1;64]
Практична робота – це навчально-пізнавальна діяльність, в процесі якої учні виконують практичні дії з об’єктами.
Практичні роботи виконують для вивчення теми чи розділу курсу. Практичні роботи мають важливе навчально-пізнавальне значення, сприяють формуванню вмінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти. Виконання таких робіт допомагає конкретизації знань, розвиває вміння спостерігати і пояснювати явища, що вивчаються.[8;170]
В початковій школі виконуються 4 види практичних робіт:
У процесі виконання дослідів, практичних робіт учні набувають відповідних умінь і навичок, операцій.
До дослідницької роботи учні підходять поступово протягом трьох років, оволодіваючи уміннями та навичками сільськогосподарської праці, знайомлячись з явищами природи на практиці.
Методика елементарної дослідницької роботи з учнями різного віку неоднакова. Перша дослідницька робота молодших школярів розпочинається з роботи на своїх ділянках, молодші учні набувають нових знань у процесі праці і закріплюють уявлення про зовнішню будову рослин, про умови їх росту і розвитку. Вони вчаться розпушувати грунт, знайомляться з розмічуванням ділянки на посівні рядки.[7;78]
Специфіка дослідницької діяльності полягає у тому, що вона допомагає отримати явище в, так би мовити, «чистому вигляді», зокрема: уникати впливу побічних факторів, досліджувати явище в різних умовах, припиняти дослідний процес на будь-якій стадії та повторювати необхідну кількість разів, вивчати його більш ретельно, ділити на окремі частини, виділяти цікаве.
Навчальний дослід – це елементарний експеримент. Він є одним із найважливіших методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду. Інформація, здобута таким шляхом, є основою певних теоретичних узагальнень, висновків, встановлення або підтвердження вже засвоєних закономірностей. З допомогою досліду відбувається глибше пізнання об’єктів природи.[27;208]
Дослідження з предметами природи сприяють нагромадженню запасу достовірних конкретно-образних уявлень про навколишню дійсність, фактичних знань, що є матеріалом для наступного їхнього усвідомлення, узагальнення, приведення в систему, розкриття причин і взаємозв’язків, що існують у природі. Без конкретних уявлень про предмети і явища учні не зможуть опанувати тими знаннями, що вони повинні одержати в школі, усвідомити найпростіші зв’язки між окремими явищами. У ході досліджень учні одержують і визначені практичні уміння і навички. Такі, наприклад, уміння спостерігати і фіксувати результати спостережень, користуватися деякими приладами і лабораторним устаткуванням.[28;183]
Цінність досліджень полягає в тім, що їхнє проведення сприяє більш глибокому розумінню явищ, що відбуваються, виявленню причинних зв’язків цих явищ. Досліди дають можливість познайомити учнів у доступній формі з законами природи.
Експеримент – метод навчання, який застосовується в тих випадках, коли вивчити об’єкт або явище в звичайних умовах неможливо або потрібно створити штучні умови.
Тривалі експерименти проводять, як правило вдома, у куточку живої природи, на географічному майданчику, шкільній навчально-дослідній ділянці. Ці експерименти потребують багато часу, тому на уроках їх не проводять, а демонструють лише етапи дослідів та їхні результати. Важливе значення має правильне фіксування спостережень результатів дослідів. Для цього учитель пропонує учням різноманітні завдання, дає інструкції.
Вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням. Використовують такі види вправ: підготовчі – готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх застосування на практиці; вступні – сприяють засвоєнню нового матеріалу на основі розрізнення споріднених понять і дій; пробні – перші завдання на застосування щойно засвоєних знань; тренувальні – набуття учнями навичок у стандартних умовах (за зразком, інструкцією, завданням); творчі – за змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій; контрольні – переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).
Виконання вправ передбачає певну послідовність дій, спершу матеріал вправ необхідно розчленовувати на окремі елементи, а учень повинен добре розуміти кожен із них. Наступним етапом є об´єднання розчленованих елементів для своєрідного «зв´язування» окремо вироблених навичок. Виконання вправ слід постійно контролювати, аналізувати, розвиваючи в учнів навички самоконтролю.
Розпізнавання та визначення як різновиди практичних методів навчання природознавства найбільш поширені на предметних уроках, екскурсіях та під час виконання домашніх завдань і позаурочних робіт. В учнів формують уміння розпізнавати і визначати рослини, тварини, ґрунти, корисні копалини, гірські породи під час роботи із роздавальним матеріалом.
Практичні роботи на розпізнавання та визначення розпочинаються з виділення окремих частин, поступово формуючи поняття цілісного організму чи предмета, його місця і ролі у природі та житті людини. Для таких робіт учитель опрацьовує диференційовані завдання і запитання. Робота може виконуватися індивідуально, парами чи в групах.
2.4 Роль екскурсій у формуванні природничих понять.
Важливе значення під час формування природознавчих понять мають екскурсії.
Урок-екскурсія – це особливий вид навчальних занять, що проводяться поза школою: на луках, у полі, лісі, саду тощо.
На екскурсії учні спостерігають навколишню природу, знайомляться з працею людей, тваринами у різні пори року. Найчастіше основна мета екскурсії - формування природничих понять про живі істоти, предмети і явища природи в реальній обстановці. Якщо екскурсія проводиться на початку теми, то враження, отримані в її ході, використовуються на наступних уроках як основа для формування ще більш конкретних образів про зовнішній вигляд тварин і для засвоєння їхніх різноманітних властивостей. Екскурсії також можуть проводитися в процесі досліджуваної теми для уточнення знань школярів про предмети природи, процеси і явища і їхньому взаємозв'язку. Наприкінці теми часто проводяться узагальнюючі екскурсії, у ході яких досліджувані на уроках природознавчі поняття закріплюються й конкретизуються.[3;57]
Тому екскурсії допомагають значно глибше і повніше вивчити різноманітність явищ і об'єктів природи, встановити зв'язки організмів один з одним, і з середовищем, з умовами існування. Екскурсія конкретизує програмний матеріал, що вивчається в класі, пов'язує школу з життям нашої країни, з життям природи, є основою краєзнавчої роботи класовода з учнями. Проведення екскурсій розвиває в учнів інтерес і навички до вивчення природи свого краю, спостережливість. Перебуваючи на свіжому повітрі, діти загартовуються фізично.
Під час екскурсій здійснюється виховна робота – розкривається багатство і краса рідного краю, прищеплюється бережливе ставлення до природи, звертається увага на раціональне використання природних багатств.
Екскурсії з природознавства повинні бути пов'язані з усім процесом навчання. Тому програма з природознавства визначає мінімум обов'язкових екскурсій, необхідних для вивчення кожної теми. Але вчитель може вносити зміни у тематику екскурсій, якщо вони забезпечують достатнє засвоєння матеріалу, що вивчається. Згідно з програмою екскурсії мають приблизний розподіл за класами і річний – у кожному класі
Зокрема, у 1-му класі програмою передбачені екскурсії для ознайомлення з об’єктами живої та неживої природи, спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі, у краєзнавчий музей, шкільний живий куточок, зоопарк, до водойми, лісу ; у 2-му класі – спостереження за природою восени, взимку, екскурсія у весняний парк, ліс, до будинку природи; у 3-му класі – ознайомлення з розмаїттям рослинного і тваринного світу рідного краю; у 4-му класі – орієнтування на місцевості за допомогою компаса.[13;188]
Екскурсії – це уроки в природі, сільському господарстві, музеї. Тому і ставлення до них має бути таким, як і до інших типів уроків.
Усі екскурсії, що проводяться в початкових класах, можна розподілити на 3 групи:
– екскурсії в природу;
– екскурсії на виробництво;
– екскурсії в музеї.
Екскурсії в природу проводяться з метою спостереження об'єктів і явищ у природі і з'ясування їх взаємозв'язків із середовищем. Наприклад, вивчаючи у 3-му класі тему «Рослинний і тваринний світ прісних водойм», із зовнішнім виглядом окремих водних тварин можна ознайомитись у класі. Але коли потрібно вивчати умови життя у водоймі, встановити взаємозв'язки між рослинами і тваринами, подивитись, які тварини живуть на дні, які – у заростях водяних рослин, як хижаки нападають на здобич тощо, доцільно проводити екскурсії на водоймі. [6;38]
Властивості глини, піску, граніту (3-й клас) вивчаються на уроках у класі. Але найбільш глибокі, детальні знання про ці тверді тіла діти отримують під час уроків-екскурсій.
На екскурсіях у природу легше на конкретному матеріалі спостерігати найпростіші закономірності в природі (взаємозв'язок різноманітних явищ природи залежно від сезонних змін, результати дії води в природі тощо).
Під час екскурсій на сільськогосподарське виробництво учитель має показати дітям, як людина, оволодіваючи наукою, перетворює тваринний і рослинний світ в інтересах суспільства. На таких екскурсіях в учнів розвивається інтерес до різних видів виробництва, що має профорієнтаційне значення.
Велику роль у вивченні природознавства відіграють екскурсії до музеїв, на виставки, під час яких учні знайомляться з різноманітністю форм рослинного і тваринного світу на Землі, працею людей, досягненнями господарства.
Деякі екскурсії проводяться на початку вивчення теми, і надалі вчитель під час предметних чи комбінованих уроків спирається на їх результат (вступні екскурсії).[21;145]
Іноді екскурсії включаються у процес вивчення матеріалу теми (поточні), а інколи завершують тему – підсумкові або оглядові екскурсії (наприклад після закінчення певного сезону).
У завдання слід включати лише той матеріал, який конкретно можна вивчити на екскурсії. Якщо діти в даний момент цього не бачать, про це говорити не слід. Проте інколи це робити доцільно. Так, потрібно встановити факт відсутності в природі комах, птахів, що відлетіли у вирій тощо.[21;150]
Інколи під час спостереження конкретних предметів і явищ діти роблять помилкові висновки. У такому разі треба провести додаткові спостереження, довести помилковість висновків учнів.
Отже, під час екскурсії вчитель повинен сприяти формуванню в учнів природознавчих понять, які становлять основу знань про природу. На екскурсіях, як і на предметних уроках діти навчаються бачити за словом його конкретний зміст, у них збагачується мова і накопичуються конкретні знання про природу. У зв'язку з цим учитель повинен звернути увагу на розвиток зв'язного мовлення учнів, що тісно пов'язано з уроками мови.
Висновки до Розділу ІІ
Програма по природознавству передбачає виявлення найпростіших зв'язків і взаємозв'язків, доступних розумінню учнів. У процесі встановлення зв'язків створюються сприятливі умови для розвитку логічного мислення дітей.
Встановлення зв'язків між окремими природними компонент-найважливіша умова для формування усвідомлених наукових знань при вивченні будь-якої теми.
Розглянуті приклади зв'язку й взаємозв'язку, закладені в предметі природознавства, являють собою найважливіший засіб розвитку мислення учнів. Весь процес мислення при виявленні зв'язків виражений в узагальненнях, ступінь яких поступово ускладнюється в міру залучення нових понять. Первісний щабель узагальнень проявляється в почуттєвому пізнанні: від відчуттів до сприйняття, від сприйняття до уявлення.
Знання учнів про природу стають більше осмисленими, коли очевидна їхня значимість і можливість застосувати на практиці. Курс природознавства передбачає набуття дітьми практичних умінь (спостереження за температурою повітря по термометрі, напрямок вітру по флюгері, фіксація основних явищ погоди за допомогою умовних знаків, орієнтування на місцевості по сонцю й по компасу й т.п.).
На екскурсіях і практичних заняттях школярі вчаться орієнтуватися на місцевості, читати карту, наносити на неї природні об'єкти, самостійно виготовляти нескладні посібники: схематичні малюнки, гербарії, колекції, виконувати практичну роботу на учбово-дослідній ділянці.
Розділ ІІІ
Практична частина. Уроки екскурсій у 3-му класі.
Тема. Екскурсія в ліс навесні.
Мета. Конкретизувати знання учнів про рослину як цілісний організм, з’ясувати взаємозв’язки рослин із середовищем і їх пристосованість до сумісного проживання; розвивати уяву, вміння аналізувати, узагальнювати; виховувати любов та бережливе ставлення до природи.
Місце проведення: ліс.
Хід уроку
І. Організаційний момент
1. Оголошення маршруту
ІІ. Хвилинка календаря (на вулиці)
ІІІ. Вступна бесіда
1. Повторення правил поведінки в природі.
Гра «Чому?»
1) Чому не можна голосно кричати?
2) Чому потрібно пильно дивитися під ноги?
3) Чому не можна ламати гілки?
4) Чому не можна руйнувати мурашники?
5) Чому не можна рвати квіти з корінням?
6) Чому не можна струшувати дерева?
2. Актуалізація опорних знань
- Що таке ліс?
- Які рослини ростуть у лісі?
- Як змінюється природа взимку?
- Які трав’янисті рослини називають багаторічними?
- Наведіть приклади хвойних дерев.
3. Мотивація. «Вірш про весну»
Весна у вікна заглядає,
Хмарки у синяві пливуть,
І серце райдугою грає,
«Весна на дворі», – тільки й чуть.
Не по дорозі нам з журбою,
Сміється сонечко з висот…
І ми вітаємо з тобою
Весни чудесний поворот.
ІV. Сприймання нового матеріалу
1.Розповідь вчителя про зміни в природі весною: наявність тепла, вологи, світла тощо.
2.Бесіда про зміни в житті рослин весною в зв’язку із зміною факторів середовища.
- Що відбувається з деревами та кущами?
- Що відбувається з ростом рослин?
- Яка рослина є першою ранньоквітучою?
- Які рослини цвітуть навесні?
- Куди дівається сніг?
3. Розповідь. Рослина – цілісний організм. Взаємозв’язки рослин з середовищем.
4.Спостереження за рослинами у весняному лісі. Дослідження поламаних і сухих рослин, з’ясування причин загибелі рослин. Декламування вірша:
Ти думаєш, деревам не болить?
Ти думаєш, в дерев немає серця?
Та чую я – з коренів до верховіть –
Мій любий клен так жалібно трясеться…
Ну заспокойсь! Ти рану вже промив,
Ще пройде дощ, і стане тобі краще!…
…Ішов хлопчина тут і гілку одломив,
Таке ледащо, сам не знає нащо…
5. Розповідь вчителя «Естетичне значення рослин, своєрідність і краса природи, що пробуджується. Ранньоквітучі рослини.»
Чи тиша, чи вітер співає,
Чи буря зчиняє свій рев –
Весна все одно підіймає
Букети квітучих дерев.
- Які з первоцвітів зацвітають найраніше?
Першою зацвітає красуня верба, яка є символом України. Вона першою відкриває кватирку, а згодом і ворота весні. Її ніжно-сріблясті сережки здавна в народі ласкаво звуть і «баранцями», і «котиками», і «пуховичками» та у Вербну неділю освячують у церквах.
А за вербою приходять проліски. Стародавня легенда свідчить: перших двох людей, що їх Бог вигнав з раю, засипав снігом. Тендітна Єва змерзла. І тоді хтось з серафимів чи ангелів перетворив кілька лапатих сніжинок на квіти проліска. Адам зірвав ці символи світлих надій і подарував подрузі. Так було покладено початок винищенню первоцвітів. Та хіба тільки їх!
Легенда красива, але чому проліски не гинуть? Адже про березень справедливо кажуть – у ньому зверху пече, а знизу морозить. І кристалики льоду, що утворюються всередині рослин, повинні були б зруйнувати ожилі стебла й пелюстки. Але цей жах не приходить до рослин: вода в капілярах не замерзає. Вона просто збільшує в 15 разів в’язкість, але залишається рідкою, тому що дуже своєрідно пов’язана із складовими частинами.
Квітень – справді благодатний місяць! У квітні дерева і квіти розбруньковуються, а у травні цвітуть. В цій порі повітря відчутно прогрівається, бруньки лопаються, а з них на світ божий визирають зелені листочки – справжнє диво землі.
6. Гра «Пригадай».
- Згадайте, які ви знаєте загадки, прислів’я, приказки про весну, про весняні явища в природі.
- Хто більше їх назве, той отримає подаруночок.
V. Застосування нових знань, умінь, навичок.
1. Самостійна робота за індивідуальними карточками – завданнями по групах (3-5 учнів).
Завдання №1. Опишіть 2-3 ранньоквітучі трав’янисті рослини, які ростуть в даній місцевості (розміри, колір, запах, щільність зростання).
Завдання №2. Опишіть 2-3 ранньоквітучих рослини деревних порід (розміри рослин, вигляд квіток, запах).
Завдання№3. Визначте, які рослини ростуть на даній ділянці, як вони пристосувались до умов середовища.
2. Обговорення результатів виконання роботи за картками.
- Які ви обрали трав’янисті рослини?
- Який колір має рослина «мати-й-мачуха»?
- Який розмір має рослина деревних порід «ліщина»?
- Як пристосувався до умов середовища «підсніжник»?
3. Вчитель приводить дітей до берези, в корі якої декілька днів тому, був зроблений невеликий надріз. Із нього тече сік. Рухання соку в дереві говорить про те, що з приходом теплих днів посилається проступання води із землі. Вчитель пояснює, що надрізи шкідливі для дерева. Тому пошкоджене місце необхідно акуратно змазати глиною.
Під деревами і біля пнів зростають високі купи. Це - мурашники. Діти розглядають мурашок. Вчитель коротко знайомить їх з життям мурашок, що лісні мурашки знищують багато шкідників лісу. Таким чином, їх треба охороняти.
VI. Підсумок.
- Де ми були на екскурсії?
- Які зміни у природі побачили?
- Що нового дізналися?
- Які рослини ранньоквітучі ви знаєте?
- Яке дерево перше зацвітає і є символом України?
- У якому місяці цвітуть дерева і квіти?
VII. Повідомлення д/з.
- Підібрати або скласти вірші, загадки, приказки про весняні явища в природі.
Тема. Корисні копалини. Ознайомлення з ґрунтом. Охорона корисних копалин.
Мета. Формувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та бережливого ставлення до навколишнього природного середовища, корисних копалин; розкрити перед дітьми їх багатогранність. Пробудити в учнів початкових класів особисту відповідальність за охорону ґрунту, корисних копалин, виховувати любов до рідного краю.
Обладнання: зразки корисних копалин, інструменти для ознайомлення з ґрунтом (лопатка), кошики для збирання корисних копалин, ґрунту.
Маршрут: парк.
Хід екскурсії
І. Організаційний момент
1. Оголошення маршруту
ІІ. Хвилинка календаря (на вулиці)
ІІІ. Вступна бесіда
1. Повторення правил поведінки в природі.
Гра «Чому?»
1) Чому не можна голосно кричати?
2) Чому потрібно пильно дивитися під ноги?
3) Чому не можна ламати гілки?
4) Чому не можна руйнувати мурашники?
5) Чому не можна рвати квіти з корінням?
6) Чому не можна струшувати дерева?
2. Актуалізація опорних знань
— Чому гірські породи потрібно витрачати ощадливо?
— Що таке корисні копалини?
— На які ґрунти поділяються корисні копалини?
— Що таке гірські породи?
— Які корисні копалини є в нашій місцевості?
— У яких трьох станах можуть перебувати гірські породи?
3. Мотивація. Загадки.
1. Чорне, блискуче, у воді не тоне, у вогні не горить?
(Кам’яне вугілля)
2. Земляне масло, але рідке, рідина, але з водою, а тепла виділяє багато!
(Нафта)
3. Буре, м’яке, із рослин складається, легко загоряється.
(Торф)
4. Безбарвний, горить синім полум’ям, виділяє багато тепла .
(Природний газ)
5. У воді народилась, на столі опинилась.
(Сіль)
ІV. Сприймання нового матеріалу
1. Розповідь учителя
Надра землі, її поверхня містять численні природні багатства. Всі речовини, що добувають з глибини і поверхні землі, використовують у промисловості й сільському господарстві, називаються корисними копалинами. Місця, де залягають ці корисні копалини, називають родовищами. Родовища порід залягають у надрах землі на різній глибині. Щоб добути ті, які знаходяться неглибоко під землею, риють великі ями-кар’єри. А щоб добути ті, які сховані глибоко під землею, будують шахти, бурять свердловини. Хто ж допомагає знаходити місця з корисними копалинами? Пошукам корисних копалин займаються геологи. Їх ще називають розвідниками земних глибин. Це ті люди, які вивчають з чого складається наша планета. «Гео» – грецькою мовою означає «земля». А «логос» – наука. Геологія – наука про землю.
Кам’яне вугілля, нафта, природний газ, торф, граніт, пісок, глина, сіль, залізна руда – це все корисні копалини. Їх добувають у природі і використовують у промисловості і народному господарстві. Тому вони є корисними.
(Демонстрація колекції корисних копалин).
Щоб виготовити скло і зробити склянку, потрібний пісок. Щоб побудувати будинки, потрібно мати багато піску, граніту, вапняку, цементу. Для опалення будинків, руху авто і літаків потрібні нафта, природний газ, кам’яне вугілля. Для виготовлення різноманітних машин потрібні метали, які виплавляються із залізної руди. Щоб виготовити тарілку, потрібна особлива глина – каолін. Щоб суп був смачним, потрібна сіль. Тому без корисних копалин людям прийшлося б дуже важко.
Вчитель попереджає учнів, що під час екскурсії їм треба виконати кілька завдань: зібрати різноманітний матеріал (зразки ґрунту, різні породи, рослини ).
2.Мозковий штурм
- Де знаходяться корисні копалини?
- Чому їх називають корисними?
- Хто знаходить корисні копалини?
- Як називаються місця де є великі поклади корисних копалин?
- Якою корисною копалиною ми користуємося щодня у себе вдома?
- Які корисні копалини видобувають у нашій місцевості?
- Яку корисну копалину використовуємо на уроці?
- З якої породи виготовляють скло?
- Назвіть родичів крейди?
- З чого утворюється торф?
- Чому корисні копалини потрібно раціонально використовувати?
3. Зупинка
• які ознаки зими ви помітили?
• яка причина приходу осені?
• чому стало холодніше?
• які зміни відбулися в житті рослин?
• чому?
• що змінилося в поведінці комах, птахів?
• чому?
4. Бесіда. «Зупинка біля яру»
Зверніть увагу на розріз поверхні суші (Землі).
- Що ви помітили?
- Якого кольору розріз?
- Чому в ньому добре видно різні за кольором шари?
- Розгляньте, як глибоко занурюється коріння рослин. Чому?
- Що відбувається з корінням після того як рослини відмирають?
- Хто з тварин живе в ґрунті?
- Яке значення їх?
V. Застосування нових знань, умінь, навичок.
1. Практична робота
Завдання для учнів: виміряти товщину шару ґрунту, підґрунтю, взяти зразки їх.
2. Бесіда
— Що таке ґрунт?
— Чому ґрунт має темний колір?
— Як утворюється перегній?
— Який ґрунт найродючіший? Чому?
— З чого складається ґрунт?
– Яка товщина шару ґрунту?
3. Гра «Охорона ґрунту»
Завдання: учні діляться на дві команди, обирають доповідача, назву команди.
1 тур. Командам потрібно пригадати усі способи охорони ґрунту. Або придумати свої.
2 тур. Потрібно задати питання своїм суперникам про грунт, корисні копалини, якщо суперники не змогли відповісти, відповідають ті хто задавав.
Виграє та команда, яка назве більше способів та краще відповість на запитання.
VI. Підсумок.
— За чим ми спостерігали в природі?
— Які шари землі ви побачили?
— Чи однорідний колір мають різні шари?
— Як називається верхній шар землі?
— Як називаються інші шари?
— Яких видів ґрунтів у нашій місцевості більше?
— Чим відрізняється верхній шар від інших?
VII. Повідомлення д/з.
Написати твір на тему «Екскурсія в природу», уявивши, що ви пишете лист своєму другу.
Тема. Різноманітність рослин у природі взимку. Пристосування до різних умов життя.
Мета. Формувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та бережливого ставлення до навколишнього природного середовища взимку. Пробудити в учнів початкових класів особисту відповідальність за охорону рослин. На основі спостережень розширити уявлення учнів про зміну природи зимою (стан дерев і кущів, сніговий покров, висоту сонця, колір неба, температуру повітря). Виховувати любов до рідного краю.
Обладнання: малюнки рослин, термометр, коробки, ножі, метр, бінокль, блокноти, олівці.
Маршрут: зимовий ліс
Хід уроку
І. Організаційний момент
1. Оголошення маршруту
ІІ. Хвилинка календаря (на вулиці)
ІІІ. Вступна бесіда
• Уважно дивіться під ноги в лісі, щоб не заробити вивих і не провалитися в якусь яму.
• Ні в якому разі не їсти і не пробувати листя рослин, ягоди, а тим більше гриби!
• Не підходити близько і не доторкатися до тварин і комах.
• Не наближатися до річок і водойм.
• Якщо раптом відчуваєте небезпеку, відразу покликати на допомогу.
• Заборонено розводити багаття без дорослих, не гратися з вогнем.
• Уникайте диких тварин. Тварини нападають на людину, якщо вони поранені, перелякані несподіванкою або захищають своє потомство.
Сипле, сипле сніг,
Криє переліг;
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.
Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.
Тишина кругом.
Спи спокійним сном,
Доки збудешся весною
З рутяним вінком.
Б. Лепкий
ІV. Сприймання нового матеріалу
Діти спостерігають за деревами, кущами, трав’янистими рослинами.
Діти разом з вчителем згадують, що літом дерева, кущі і трави були зеленими. Осінню листя багатьох рослин стали жовтими, оранжевими і бурими і опали. Діти відмічають, що зимою на деревах немає листя, тільки на соснах і ялинках зеленіє хвоя, а на дубах висять закручені жовто-коричневі листки.
Вчитель пояснює, що земля в лісі промерзла, коріння дерева не може вбирати із землі воду. Виконує невеликий кусок замерзлої землі, який учні повинні принести в школу. Там його потрібно положити в ящик тримати в теплому місці, поливати і вести спостереження. Через деякий час на поверхні землі появляться зелені рослини. Учні з допомогою вчителя роблять висновок, що багато трав зимою не гинуть, але не можуть рости в зв’язку з холодом.
Чому сосна і ялина зелені, якщо вони також не можуть вбирати своїм корінням, воду із замерзлої землі. Щоб діти зрозуміли, вчитель пропонує їм розглянути листя-голки цих дерев. Діти бачать, що вони дуже вузенькі, про питані смолою. Такі листки майже не випаровують воду, і тому сосна і ялина на зиму залишаються зеленими і не сохнуть.
Треба показати учням, що деякі трав’яні рослини під снігом не замерзають і залишаються зеленими. Вчитель пропонує в деяких місцях розгребти сніг під деревами і сказати, що вони там побачили (земні рослини і мох) чому ці рослини зелені зимою (ці рослини накриті снігом, який захищає від холоду). Під снігом температура вища, ніж температура навколишнього повітря.
В лісі завжди можна знайти пень, під корою якого живуть різні жуки. Мухи і навіть метелики. Але вони не рухаються і здаються мертвими. Вчитель пропонує покласти на долоню жука. Через декілька хвилин він відігріється і почне рухатись.
Роблять висновок, що багато комах ховається від холоду під сніг і в різні сховища, перебувають в стані оціпеніння.
Учні слухають чи шумить ліс. Обговорюють які звуки чутно.
V. Застосування нових знань, умінь, навичок.
1 завдання: учні спостерігають за висотою Сонця.
2. завдання: учні спостерігають за кольором неба.
3. завдання: учні вимірюють товщину снігу в різних місцях і визначають температуру повітря.
Висновок: в різних місцях товщина снігу неоднакова
В нашому лісі ростуть дерева: …
Зимою вони стоять: …
VI. Підсумок.
VII. Повідомлення д/з.
Дітям потрібно поставити в дома на вікно в банках з водою зрізані гілки дерев і кущів і спостерігати за їх розвиванням.
Висновки до Розділу ІІІ
З метою розкриття своєї теми курсової роботи, я створила і експериментально апробувала уроки у 3 класі на яких формуються природничі поняття про об’єкти природи та встановлюються взаємозв’язки в системі «жива-нежива природа», «природа – людина». Обрала я уроки-екскурсії тому, що саме на цих уроках формуються природничі поняття про живих істот, предмети і явища природи в реальній обстановці
З метою доведення ефективності виявленої і обґрунтованої сукупності дидактичних умов формування природничих понять в учнів початкових класів я вдалася до експериментального дослідження, а саме створення уроків-екскурсій і опробування деяких уроків, яке здійснювалося на уроках природознавства 3 класів.
За допомогою практичних методів навчання (спостереження, досліди, практичні роботи), я намагалася ознайомити учнів із рослинним і тваринним світом, узагальнити нові знання учнів, розвивати любов до природи, спостережливість.
Уроки-екскурсії позитивно вплинули на формування природничих понять та встановлення взаємозв’язків в системі «жива-нежива природа», «природа – людина» в учнів початкових класів. Мої спостереження і відгуки вчителів свідчать, що учні без проблем виявили ознаки нових понять, узагальнювали їх, змогли встановити взаємозв’язки в живій та неживій природі, вони із задоволенням ходили на екскурсії, розглядали природні явища.
Отже, отримані експериментальні данні доводять ефективність розробленої методики формування природничих понять у молодших школярів.
Висновки
Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:
Список використаних джерел
Додатки
Додаток 1
Логічна схема змісту теми уроку:
«Повітря навколо нас»
Зміст: - людям;
- тваринам,
- рослинам необхідне для дихання, а значить, для життя.
2. Місцезнаходження повітря (уявлення)
Зміст: - навколо Землі;
- заповнення порожнин;
- у грунті;
- у воді.
3. Властивості повітря (уявлення).
Зміст: - прозоре (без кольору);
- рухається.
Додаток 2
Таблиця «Жива та нежива природа»
Додаток 3
Елементи знань з теми «Грунт» та зв’язки між ними
перегнилі рештки рослин і тварин; чорний, має поживні речовини
- верхній шар землі, на якому ростуть рослини
- багато піску;
- мало перегною;
- швидко пропускає воду;
- вода легко випаровується
- багато глини;
- мало перегною, повітря;
- погано пропускає воду
- чорного кольору;
- багато перегною, повітря, води
глина;
пісок;
вода;
повітря.
перегній:
Піщаний грунт (поняття)
Глинистий грунт (поняття)
Чорнозем (поняття)
3. Види грунтів (поняття)
2. Склад грунту (уявлення)
1. Грунт (поняття)