Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 6
Модуль 4. Экономика.
Техніко-економічна ефективність промислового використання інновацій.
В основу рорахунків має бути покладена Методика визначення ефективності витрат на наукові дослідження i розробки та ix впровадження, затверджена наказом Міністерства економіки та Міністерства фінансів України № 218/446 від 26.09.01
1.Загальні положення
l.1. Методика визначення ефективності витрат на наукові досліджения i розробки та ix впровадження (далі - Методика) призначена для визначення ефективності прикладних науково-технічиих розробок як потенційних інновацій на всех стадіях їх життєвого циклу
1.2. Результати визначення ефективності НДДКР мають використовуватися для вирішення таких завдань:
вибору основних напрямів досліджень i розробок та
прогнозів ефективності від їх здійснення;
відбору проектів i завдань для включения в науково-технічні програми, у тому числі міждержавні, державні, міжгалузеві, галузеві, регіональні, міжрегіональні та програми розвитку окремих підприємств;
формування інноваційних програм та проектів,
визначення масштабів використання завершених розробок у виробництві;
раціонального розподілу ресурсов за етапами життєвого циклу науково-дослідних i науково-конструкторських робіт (далі - НДДКР);
визначення фактичной економічної ефекгивності використання науково-технічних розробок у виробницгво, у тому числі їх впливу на соціально-економічний стан виробничих суб'єктів та економіку країни;
оцінки діяльності науково-дослідних i проектних організацій.
1.3. В умовах ринкової економіки розширюється диапазон оцінки ефективносп науково-технічних розробок, а отже, збільшується кількість основних видів ефективносп НДДКР, які необхідно визначити з метою цієї оцінки. До них належать:
1.4.Суб'єктами виконання науково-техничних розробок є науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, експериментальні підприємства, а також науково-виробничі o6'єднання (технопарки, технополіси, науково- виробничі центри та інші об'єднання).
1.5. Суб'єктами впровадження (реалізації) науково-техничних розробок є підприємства, фірми, концерни та інші організації-замовники науково- техничної продукцй, а також інвестори заходів щодо її використання.
1.6. Виходячи з мети інвестування інновацій та умов інвестора, узгоджених з виконавцем науково-технічних розробок, складається інноваційний проект та здійснюється обгрунтування ефективності його реалізації.
1.7. 1нвестиціями, що входять до інноваційного проекту, може бути охоплений як повний науково-технічний та виробничий цикл створення нового виду продукції (послуг) або його удосконалення, так i його окремі стадії: наукові дослідження, проектно-конструкторські роботи, випробування дослідних зразків, підготовка виробництва до їх освоения, а організація випуску нової продукції (створення нових продуктивних ліній).
1.8. Інвестиціями вважаються також кошти, вкладені в науково-технічну продукцію, що призначається для безпосереднього продажу (ноу-хау, ліцензії, методичні послуги та інші види науково-технічної продукції).
1.9. O6'єктами інноваційних інвестицій можуть бути окремі науково-технічні розробки, а також науково-технічні програми, до складу яких входять об'еднані единою метою інноваційні проекти.
1.1О. Джерелами фінансування науково-технічних розробок та інноваційних проектів можуть бути:
власні кошти замовників та виконавців проекту - прибутки, накопичення, амортизаційні відрахування та інші види активів;
залучені кошти із внутришніх та зовнішних джерел (одержані від продажу акцій, благодійні кошти, кошти, що виділяються холдінговими, акціонерними компаніями, промислово-фінансовими групами);
асигнування з державного, місцевих бюджетіа; централізованих позабюджетних фондів;
іноземні інвестиції у формі фінансової чи іншої участі в розробці i реалізації інновацій — прямих вкладень, а також участі в статутному фонді спільних підприемств;
запозичені кошти, тому числі кредити, що надаються державою, кредити іноземних інвесторів, облігаційні позички. Кредити банків та інших інвесторів – інвестиційних фондів і компаній, страхових організацій, пенсійних фондів та інших.
l.1l. 3 урахуванням можливостей використання різних форм інвестування наукових досліджень має бути розроблено бізнес-план етапів повного життєвого циклу науково-технічних розробок та їхнього використання.
1.12. На основі попереднього аналізу кон юнктури ринку формується технико-єкономічне завдання виконавцям нноваційно-інвестиційного проекту щодо техничних, економічних і соціальних вигід від його інвестування. Ключовими його показниками є noтенціальні змінин в грошових потоках організації замовника, дохідність та ризик інвестування.
2. Оцінка науково-технічної ефективності результатів НДДКР
2.l. Науково-технічна ефективність результатів прикладних науково-дослідних робіт визначається в комплексі з оцінкою їх економічної та соціальної ефективності за допомогою показників науково-технічного рівня
2.2. Науково- технічний рівень результатів наукових досліджень визначають за ознаками, які порівнюють, у тому числі i з вітчизняними аналогами, що дозволяє виявити, наскільки цi результати:
2.3. Для оцінки науково-технічного рівня результатів НДДКР слід відібрати декілька найбільш істотних технічних параметрів, у яких найбільш зацікавлені: майбутні користувачі технології, продукції, послуг, способів виконання робіт. Зокрема, це може бути продуктивність, надійність в експлуатації, енерго-і матеріаломісткість,. показники енергономічністі та екологічності тощо. Інщі параметри (особливо технічні) повинні знаходитися у межах певних стандартів чи загальноприйнятого рівня і використовуватися в оцінці як обмеження .
2.4. Оцінка науково-технічного рівня результатів НДДКР включає виконання таких етапів:
а) при оцінці науково-технічного ровня принципово нової продукції (техніки, технології) параметри якої змінюються порівняно з базовою, до групи аналогів включаються перспективні експериментальнї зразки, надходження яких на ринок прогнозується на період випуску оцінюваної продукцй. Значения показників науково —технічного рівня перспективних зразків прогнозується на період випуску продукції, шо розробляється в рамках НДДКР;
б) у разі оцінки продукції, яка створюється для модернізації тієї, що випускається та експлуатується, за аналоги беруться зразки, що вже реалізуютъся на ринку фірмами-конкурентами. 3начення їх параметрів передбачено у відповідній технічній документації. При цьому не допускається використання як аналогів, експериментальних чи рекламних зразків, ще не освоєних виробництвом;
в) аналогом для порівняння необхідно брати такий, випуск якого лише розпочався, або (якшо мова йде про технологію чи матеріал), застосовується в останні 2-3 роки;
г) для кожного аналога повинні бути встановлені значения однакових оціночних показників;
д) похибки в значениях кожного показника приймаються однаковими для всіх аналогів;
співставлення значень параметрів майбутньої нової продукції, що буде одержана в результаті виконання НДДКР, з вимогами нормативних документів (міжнародних, регіональних, національних стандартів) і параметрами аналогів. Невідповідність будь-якого з показників вимогам стандартів означає неможливість продажу продукції в зоні дії цього стандарту.
2.5. При оцінці науково-технічного рівня майбутнього використання результатів усієї сукупноси НДДКР, виконаних науковою організацією (концерном,: фірмою, акціонерним товариством тощо), необхідно враховувати їх вплив на півищення показників науково-технічного рівня виробництва в галузі, регіоні, економіці країни.
При цьому прогнозуються: потреба галузі (регіону, економіки країни) у машинах, устаткуванні, засобах автоматизації, комп'ютеризації, можливі обсяги випуску продукції, у тому числі конкурентоспроможної, з ,використанням нових технологічних npoцесів, розроблених тим чи іншим НД1 (концерном, фірмою, акціонерним товариством).
2.7. Для взаємозв'язку з показниками економічної| ефективності можуть бути використані нормативні методи, за якими визначається вплив змін у технічних параметрах на окремі поточні витрати виробництва, наприклад, на витрати електроенергії, матерільнi складовi витрати i інші.
3. Економічна ефективність упровадження науково-технічних розробок
3.1.Визнаними в світовій практиці основними показниками, що акумулюють вигоди від упровадження науково-технічних розробок та використовуються для оцінки економічноі ефективності проектів, е:
чистий дисконтований дохід (прибуток),
індекс доходності (прибутковості);
період окупності інвестицій у реалізацію проектів;
внутрішня норма доходності (далі – ВНД).
3.2. Чистий дисконтований дохід (прибуток) визначастъся як відношення сумарних чистих грошових потоків до формалізованого виразу його дисконтування, а саме:
де: ЧДД - чистий дисконтований доход;
t - роки реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;
Рі~ - чистий грошовнй потік y nepioдi t;
d - норма дисконтутання.
3.3.Чистнй грошовий потік складається з щорічних значень касової готовки, шо є різницею між сумою притоку та відтоку грошей:
Рti, =Пti -Qti,
де: Рti - чистий грошовой потік у ti - nepioді реалізації проекту;
Пti. приплив грошей у цьому періоді;
Qti- відтік грошей у цьому періоді.
1нтегральний чистий грошовий noтік є сумою потоків за весь nepioд життевого циклу проекту, тобто:
Рt =
Дисконтування грошових потоків здійснюється відповідно до моменту або часу започаткування проекту.
3.4.Коефіцієнт чистого дисконтованого доходу (індекс дохідності) визначасгься як співвідношення ЧДД та необхідної дисконтованої вартості івестицій. Це співвідношення дозволяє одержати дисконтовану норму прибутку і обчислюється за формулою:
де: ІД- індекс дохідності;
ЧДД- чистий дисконтований дохід;
ДВІ- дисконтована вартість інвестицій в інновації.
3.5. Внутрішня норма дохідності визначаеться як розрахункова ставка дисконту, за якої сумарні чисті приведені надходження дорівнюють сучасній (дисконтованій) вартості витрат на проект. Визначення здійснюютъся за таким виразом:
(3.5)
де: d - внутрiшня норма дохiдносп (ВНД);
Рt, - чистий грошовий потік у періоді t.
Рівняння (3.5) вирішусться відносно невідомої його складової d задля визначення мінімально допустимої норми ефективності, за якої чистий дисконтований дохід дорівнює О, або дисконтовані прибутки дорівнюють започаткованим інвестиціям.
3.6. Термін окупності витрат визначається як період для відшкодування первісно започаткованих інвестиційних коштів на основі накопичених чистих реальных грошових потоков, зумовлених реалізацією проекту, тобто відношенням сумм започаткованих інвестицій до дисконтованих доходів.
3.7. Основні показники ефективності можугь бути доповнені іншими залежно від інтересів учасників науково-технічних розробок та їх реалізації у виробництві (фондо- або капіталовіддача, зроствння продуктивності праці, організація нових робочих місць та інші).
Приклад розрахунків економічної ефективності наведено в додатку 2.
3.8.Кожен з основних показників ефективності може використовуватись за певним призначенням, а саме:
ЧДД найбільш раціонально використовувати для ранжування інноваційних пропозицій та вибору пріоритетних проектів з точки зору їх уфективності,
ВНД проекту являє собою очікуваний рівень доходності і використовується для прогнузування цього показника, тобто визначає межі беззбитковості проекту,
Індекс дохідності (коефіцієнт ефективності) вказує на рівень накопиченого чистого прибутку, зумовленого одиницею вкладених у проект коштів,
Показник періоду окупності інвестованих в інновації коштів дозволяє одержати інформацію про рівень ризикованості проекту в зв язку зі змінами у відносній ліквідності інвестицій.
Соціальні, екологічні та інші результати, що не можуть бути оцінені у вартісному виразі, беруться до уваги ях дoдатковi показники ефективності галузей "національної економіки і врахoвуються при прийнятті рішень про приорітетність проекту та його дepжавній підтримці.
3.8. Кожен з основних показників ефективності може використовуватись за певним призначенням, а саме:
ЧДД найбільш раціонально використовувати для ранжування інноваційних пропозицій та вибору пріоритетних проектів з точки зору їх ефективності;
ВНД проекту являє собою очікуваний рівень дохідності і використовується для прогнозування цього показника, тобто визначає межі беззбитковості проекту;
індекс дохідності (коефіцієнт ефективності) вказує на рівень накопиченого чистого прибутку, зумовленого одиницею вкладених у проект коштів,
показник періоду окупності інвестованих в інновації коштів-дозволяє одержати інформацію про рівень ризикованості проекту в зв'язку зі змінами у відносній ліквідності інвестицій.
4. Оцінка соціальних наслідків науково-технічних розробок та їх реалізації
4.1.Соціальні наслідки науково-технічних розробок у більшості випадків піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних результатів проекту в межах визначеної його ефективності.
4.2. Основними видами соціальних наслідків проектів, що визначаються в
межах його ефективності, є:
зміни в кількості робочих місць на об'єкті, де впроваджується технічне нововведення;
зміни в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, у тому числі зміни чисельності працівників і з них жінок, зайнятих внадливими видами праці, зміни чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;
зміни в рівні здоров'я працівників об'єкта визначаються за допомогою рівня відвернутих втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я;
зміни довкілля.
r(ti , tn) = I(ti , tn) – 1 (5.1)
де: I(ti , tn) - індекс цін у момент tn відносно моменту ti
r(ti , tn) -рівень інфляції.
4.7. Середньострокові та довгострокові проекти НДДКР щодо термінів їх реалізації потребують врахування фактора невизначеності та ризику.
4.8. Для врахування фактора невизначеності та ризику можуть бути використані такі методи:
перевірка стійкості проекту; корегування параметрів проекту; формалізований опис невизначеності.
Тб =Зс /(Ц-Зу ) (5.2)
де: Тб - точка беззбитковості; Ц - ціна одиниці продукту;
Зс – умовно-постійні витрати на виробництво продукції, що виготовлена на основі впровадження результатів НДДКР;
Зу - умовно-змінні витрати, що змінюються пропорційно обсягу виробництва.
Методика оценки стоимости объектов интеллектуальной собственности.
Оценка объектов интеллектуальной собственности (ОИС) производится при заключении сделок: купли, продаже (переуступке) прав на ОИС; купле – продаже лицензий, формировании уставного капитала; создании ОИС, залоге, страховании, дарении или безвозмездной передаче, наследовании. В результате оценки определяется стоимость ОИС (СОИС).
1. Определения
1.1. ИС как объект оценки – исключительное право гражданина или юрлица на результаты интеллектуальной деятельности и приравненные к ним средства индивидуализации юрлица, индивидуализации продукции, выполненных работ или услуг (фирменное наименование, товарный знак, знак обслуживания и др.)
1.2. Оценка ИС – процесс определения полезности результатов интеллектуальной деятельности и приравненных к ним средств индивидуализации юрлица, индивидуализации продукции, выполненных работ или услуг в денежном выражении.
1.3.Активы – экономические ресурсы фирмы в форме основного и оборотного капитала, нематериальных активов, используемые в производственной деятельности с целью получения дохода.
Нематериальные активы (НМА) – долгосрочные имущественные права, обеспечивающие его владельцам определенный доход или иную пользу.
1.4. Стоимость НМА – разница между стоимостью действующего предприятия и стоимостью МА. Стоимость НМА состоит из двух частей:
1.5 Рыночная стоимость ОИС – расчетная величина, равная денежной сумме, по которой продавец, имеющий полную информацию о стоимости имущества и не обязанный его подавать, согласен был бы продать его, а покупатель, имеющий полную информацию о стоимости имущества и не обязанный его приобрести, согласен был бы его приобрести.
1.6. Стоимость ОИС в рамках действующего предприятия – величина, отражающая совокупную полезность ОИС и представляющая вклад ее в результаты функционирования предприятия как единого целого при производстве товаров и услуг.
1.7. Первоначальная стоимость ОИС – часть стоимости действующего предприятия, равная сумме затрат на приобретение ОИС, изготовление и расходов по их доведению до состояния, в котором они пригодны к использованию в запланированных целях.
1.8. Восстановительная стоимость ОИС – часть балансовой стоимости действующего предприятия, переоцененная в соответствии с действующими ценами и условиями воспроизводства.
1.9. Амортизация ОИС –постепенное списание стоимости ОИС путем переноса части балансовой стоимости ОИС на издержки производства или обращения по нормам (ставкам амортизации СА), определяемым организацией исходя из установленного срока их полезного использования (до 10 лет).
1.10. Остаточная стоимость ОИС – балансовая стоимость за вычетом накопленной амортизации.
1.11. Учредительная стоимость ОИС – стоимость, установленная в учредительном договоре при создании нового предприятия или его реорганизации.
1.12 Остаточная стоимость замещения - это текущая рыночная стоимость ОИС при его существующем использовании за вычетом накопленного износа.
1.13. Стоимость ОИС при ограниченном рынке - это стоимость , определяемая специфическими свойствами объекта, значительно ограничивающими число потенциальных покупателей.
1.14. Инвестиционная стоимость - стоимость ОИС для конкретного инвестора или группы инвесторов при определенных целях инвестирования.
1.15 Наиболее эффективное использование ОИС, обычно понимается как единственная из реальных, юридически законных альтернатив, которая является физически возможной, экономически наиболее выгодной и осуществимой в финансовом отношении. Одним из условий осуществления принципа наиболее эффективного использования является определение даты, на которую приходится максимальная (эффективная) величина оценки ОИС.
1.16. Себестоимость ОИС – совокупность затрат, необходимых для создания или приобретения ИС.
1.17. Ликвидационная стоимость ОИС – стоимость при продаже в связи с заменой новыми ОИС.
1.18. Гудвилл – часть стоимости действующего предприятия, создаваемая добрым именем, деловыми связями, репутацией, известностью фирменного наименования, фирменной марки.
1.19. Дисконтирование - приведение будущей стоимости денег к их стоимости в текущем периоде по дисконтной ставке (СД) процента.
1.20. Лицензионные вознаграждения:
Роялти – текущие (периодические) отчисления в виде фиксированных ставок от объема реализуемой по лицензионному договору продукции, через определенные промежутки времени,
Паушальный платеж – твердо зафиксированная сумма вознаграждения за предоставленные по лицензионному договору права на ОИС, вне зависимости от фактических размеров реализуемой лицензионной продукции. Паушальный платеж может производиться как единовременно , так и в рассрочку.
1.21. Капитализация – превращение средств в капитал – активы фирмы за минусом ее задолженности. Наиболее часто производится капитализация доли чистой прибыли по ставке капитализации (СК).
1.22. Индекс цен (ИЦ)– соотношение цен определенного продукта в текущем (ЦТ) и в базисном (ЦБ) периодах.
2.Информационно-методические требования по оценке ОИС.
2.1. На этапе обследования ОИС необходимо удостовериться в наличии материальных носителей, являющихся объектами учета. В качестве таковых могут быть представлены письменное или изобразительное произведение, чертежи, схемы, образцы продукции, дискеты, винчестеры ПЭВМ, аудио-, видеокассеты, CD и др. носители ОИС.
2.2. На этапе правовой экспертизы необходимо идентифицировать права на ОИС – удостовериться в наличии
документов, подтверждающих правомерное владение имущественными правами
охранные документы (патенты, свидетельства),
лицензионные договоры и соглашения
договоры переуступки прав,
учредительные договоры о передаче имущественных прав в уставные капиталы предприятий,
договоры на создание ОИС сторонними организациями,
заказы на создание ОИС на самом предприятии в порядке служебного задания,
контракты или авторские лицензионные договоры между предприятием и разработчиками ОИС
акты приема-передачи при безвозмездной передаче прав на ОИС,
решения органов государственной власти, принимаемые по ОИС при реорганизациях, банкротстве, приватизации предприятий.
акты о приеме в эксплуатацию ОИС и постановке их на бухучет.
2.3. Необходимо обосновать тип определяемой стоимости в соответствии с разд.1. Им соответствуют определенные методы оценки стоимости.
2.4. В зависимости от вида определяемой стоимости и метода определения ее выбирается соответствующий перечень необходимой информации:
2.5. Характеристики ОИС или товаров с использованием ОИС должны содержать технические (потребительские), эксплуатационные, экологические и экономические показатели.
2.6.Источники получения доходов:
2.7. При определении рынка сбыта ОИС или продукции с ОИС необходимо выявить области и направления применения ОИС по функциональным признакам и/или способам применения, географии сбыта, емкости рынка сбыта, объему сбыта конкурирующих товаров, оптимальный или гарантированный объем сбыта.
2.8. При приобретении и использовании ОИС следует учитывать следующие виды затрат на
2.9. При оценке рисков приобретения и использования ОИС необходимо определить риски, связанные с:
2.10. При проведении оценки необходимо выявить все особые обстоятельства и ограничения, связанные с особенностями самих ОИС или производств, где они применяются.
3. Методы оценки.
3.1. Методы стоимостной оценки ОИС определяются характеристикой значимости ОИС, а также тем, для чего оценка предназначена и как предполагается использовать ее результаты.
Оценка ОИС в контексте понятия стоимости действующего предприятия заключается в определении их вклада в стоимость составных компонентов в общих активах и общей прибыльности предприятия.
Оценка ОИС как отдельных видов избыточных активов определяется на основе анализа наиболее эффективного их использования.
Первоначальная стоимость ОИС определяется:
внесенных учредителями в счет их вкладов в уставной фонд предприятия - по договоренности сторон или экспертной оценке;
приобретенных за плату у других предприятий и лиц - исходя из фактически произведенных затрат по приобретению и приведению в состояние готовности этих объектов;
созданных на предприятии - по сумме произведенных затрат;
полученных от других предприятий и лиц безвозмездно - по экспертной оценке.
учтенных по результатам инветаризации ОИС, созданных за счет средств государства - по восстановительной стоимости.
3.2. При оценке ОИС используются:
3.3.Затратный метод заключается в расчете затрат на воспроизводство оцениваемых ОИС в текущих ценах за вычетом износа.
При использовании затратного метода проводятся следующие работы:
3.4. Метод сравнительного анализа продаж основан на принципе эффективно функционирующего рынка, на котором инвесторы покупают и продают аналогичного типа активы, принимая при этом независимые индивидуальные решения. Данные по аналогичным сделкам сравниваются с оцениваемыми ОИС.
Экономические преимущества и недостатки оцениваемых активов по сравнению с выбранными аналогами учитываются посредством введения соответствующих поправок. При этом вводятся поправки, учитывающие качественные различия между оцениваемыми активами и их аналогами.
При использовании метода сравнительного анализа продаж проводятся следующие работы:
3.5. Доходный метод основан на расчете экономических выгод, ожидаемых от использования оцениваемых ОИС. Этот метод заключается в определении размера прибыли, ассоциированной с оцениваемыми активами, ставок капитализации и ставок дисконта, учитывающих степень риска, связанного с доходностью используемых ОИС и остаточного экономического срока их службы.
При расчете величины коэффициента капитализации и ставок дисконта необходимо оценивать следующие риски:
общестрановые риски: экономические, политические, государственного уровня.
Доходный подход при оценке ОИС может быть реализован с помощью следующих методов:
3.5.1 При оценке ОИС методом прямой капитализации доходов проводятся следующие работы:
3.5.2 При оценке стоимости ОИС методом дисконтировании денежных потоков проводятся следующие работы:
3.5.3 При оценке стоимости ОИС методом избыточных прибылей проводятся следующие работы:
Этот метод используется также при расчете роялти и при оценке вклада торговой марки.
3.6. Выбор методов оценки конкретных ОИС определяет оценщик. Результаты оценок, полученные при использовании разных методов, учитываются при принятии решения об окончательной оценке ОИС.
Рекомендуемая предпочтительность применения различных методов оценки ОИС.
|
Виды ОИС |
В первую очередь |
Во вторую очередь |
Слабо |
|
Патенты и технологии |
Доходный |
Рыночный |
Затратный |
|
Товарные знаки |
Доходный |
Рыночный |
Затратный |
|
Объекты авторского права |
Доходный |
Рыночный |
Затратный |
|
Информационное обеспечение |
Затратный |
Рыночный |
Доходный |
|
Программные продукты |
Доходный |
Рыночный |
Затратный |
C
4.Математический аппарат оценки
Сложные проценты:
где М0 - начальная сумма,
Мп – наращенная сумма (через п лет),
і – ставка ссудного процента.
Определение наращенной суммы называется компаундингом.
Определение современной (начальной) величины по известной наращенной называется дисконтированием:
,
где r ставка дисконтирования.
Дисконтированный неравномерный (по годам) денежный поток:
,
где CFt – денежный поток в t-м году.
Требования к отчету.
1. Отчет (или акт) по оценке ОИС не должен допускать неоднозначного толкования или вводить в заблуждение. Отчет должен точно отражать цели оценки, область применения, дату оценки, а также полученные от заказчика инструкции и имеющуюся в его распоряжении информацию. Должны быть оговорены случаи недостаточно полного объема информации или специальных допущений или отступлений от стандарта, обусловленные особыми обстоятельствами оценки.
2. В том случае, если оценка производится «внутренним оценщиком», то в отчете отражается факт таких взаимоотношений.
3. Отчет должен содержать:
Пример оценки объекта интеллектуальной собственности.
1.Дата и место оценки: 22.12 2000 , г Днепропетровск, курс валют 5,43 грн/US $
2.Цель оценки: включение ОИС в уставный капитал предприятия.
3. Объект оценки: ОИС представляет собой базу данных, предназначенную для облегчения и ускорения поиска необходимой информации лицом, работающим на украинском рынке интеллектуальной собственности.
4.Состояние рынка. Затраты на разработку такого ОИС складываются из следующих основных статей:
4.Процедура оценки.
Для определения стоимости ОИС целесообразно применить затратный подход, а именно метод восстановительной стоимости. Поэтому составим смету затрат в предположении, что ОИС создается в настоящий момент в условиях успешно функционирующей фирмы.
Существуют 2 мнения экспертов:
1.База данных может быть создана опытным программистом средней квалификации за 3 месяца,
2.Этот программный продукт может быть разработан специалистом высокой квалификации в течение одного месяца.
Соответственно строятся два варианта сметы расходов:
|
Статьи расходов |
Вариант 1 |
Вариант 2 |
|
Фонд оплаты труда |
3*1 000 = 3000 |
1*2 000 = 2 000 |
|
Отчисления от ФОТ (37,5%) |
1125 |
750 |
|
Оплата аренды помещения (10 м2 ) |
650*10*3=19 500 |
650*10*1=6 500 |
|
Амортизация вычислительной техники. |
||
|
- Стоимость набора |
1 500 |
2 520 |
|
- Срок эффективного использования, лет |
3 |
3 |
|
- Амортизационные отчисления |
41,5*3 = 125 |
70 |
|
Итого прямые расходы |
23 750 |
9 320 |
|
Накладные расходы (20%) |
4 750 |
1 864 |
|
Себестоимость |
28 500 |
11 184 |
|
Прибыль (25%) |
7 125 |
2 796 |
|
Итого стоимость НТП |
35 625 |
13 980 |
|
- то же в грн |
193 443 |
75 911 |
Таким образом получены 2 возможных значения восстановительной стоимости оцениваемой базы данных: 76 000 грн и 193 000 грн.
В качестве конкретной стоимости объекта оценки следует принять ее среднее значение 135 тыс.грн.