Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
23
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
Марітчак Тарас Миколайович
УДК 343.21
ПОМИЛКИ У КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ
Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Науковий керівник: д.ю.н., професор Навроцький Вячеслав Олександрович.
Львів - 2003
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка.
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Навроцький Вячеслав Олександрович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри кримінального права та кримінології.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;
кандидат юридичних наук, доцент
Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології.
Провідна установа –
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (м.Харків, вул.Пушкінська, 77)
Захист відбудеться 4 липням 2003 року о 10годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м.Львів, вул. Січових Стрільців, 14, ауд. Г-409)
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Львів, вул.Драгоманова, 5)
Автореферат розісланий 3 червня 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
Навроцький В.О.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Курс на створення в Україні правової держави обумовлює підвищення вимог до правозастосовної діяльності. В зв’язку з цим важливого значення набуває виявлення, усунення та попередження помилок, які допускаються в ході застосування правових норм. Особливої актуальності ця проблема набуває для кримінального права, оскільки будь-яка неточність у застосуванні кримінального закону зачіпає інтереси особи, суспільства і держави у сфері протидії злочинності.
Злободенність проблеми значно підвищується у зв’язку з введенням в дію Кримінального кодексу України (далі КК України) 2001 р. Адже масштабні зміни в законодавстві означають, що перед практикою виникає багато питань, які ще не отримали висвітлення в літературі, щодо яких не сформована позиція органів досудового слідства, прокуратури і суду. Це є об’єктивною передумовою помилок у застосуванні закону та їх реального допущення. Тому дослідження питання про виявлення, усунення та попередження помилок у кваліфікації злочинів має важливе значення для практики.
Проблема помилок у кваліфікації злочинів не є новою для юридичної науки. Окремі її аспекти розглядались такими науковцями як М.І.Бажанов, Ф.Г.Бурчак, Н.Н.Вопленко, А.А.Герцензон, А.С.Горєлік, І.Я.Клівер, Б.А.Курінов, В.І.Малихін, В.О.Навроцький, А.В.Наумов, М.І.Панов, В.Я.Тацій, В.А.Якушин та ін. Проте наявні теоретичні розробки помилок у кваліфікації злочинів далеко не вичерпали даної проблеми. В літературі висловлюються різні позиції стосовно видів помилок у кваліфікації злочинів, неоднозначно визначається саме поняття такої помилки, наводяться спірні судження про засоби подолання окремих видів помилок. Це викликає необхідність подальшого теоретичного дослідження природи та змісту помилок у кваліфікації злочинів, розробки питання про їх види та аналізу засобів подолання і попередження таких помилок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводяться кафедрою з теми “Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування”. Теоретичний аналіз відповідних проблем відповідає вимогам Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка цілісної несуперечливої концепції виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів, що містить в собі встановлення поняття помилки у кваліфікації злочинів, їх видів, а також форм і способів виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів.
Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі завдання:
- встановлення та аналіз ознак помилок у кваліфікації злочинів;
- формулювання поняття помилки у кваліфікації злочинів та співвідношення цього правового феномену із суміжними поняттями та явищами, що зустрічаються у процесі правозастосування;
- встановлення критеріїв класифікації помилок у кваліфікації злочинів та аналіз видів цього правового явища;
- аналіз практики застосування кримінального закону з метою виявити типові помилки, що зустрічаються у практичній діяльності правозастосовних органів та формулювання рекомендацій щодо запобігання помилок у кваліфікації злочинів.
Об’єктом дослідження є помилки у кваліфікації злочинів як явище, яке має місце при кримінально-правовій кваліфікації та засоби їх подолання.
Предмет дослідження - норми кримінального законодавства України, правозастосовна практика, доктринальні положення, які стосуються правозастосування взагалі та такого його виду, як кримінально-правова кваліфікація. Вказані нормативні, теоретичні та прикладні положення аналізуються під кутом зору наявних недоліків, що потребують усунення та питань, які слід вирішувати для оптимізації кримінально-правової кваліфікації при виявленні помилок у кваліфікації злочинів.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з питань кримінального права, а також загальної теорії права та держави, логіки, філософії, окремих галузей права. Використана енциклопедично-довідникова література з права, філософії та логіки.
Емпіричну базу дослідження склали результати проведеного автором соціологічного дослідження, матеріали опублікованої судової практики, а також місцева слідчо-прокурорська та судова практика. Всього вивчено матеріали понад 500 кримінальних справ.
Нормативну базу дослідження складає Конституція України, КК України, а також нормативно-правові акти кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, конституційного та адміністративного законодавства.
Методи дослідження обрані виходячи з поставленої в роботі мети та завдань дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета. Зокрема, метод системного аналізу використовувався для з’ясування співвідношення помилок у кваліфікації злочинів та інших видів помилок у правозастосуванні, відмежування помилок у кваліфікації від зловживань при її проведенні, виявлення зв’язків між окремими причинами помилок у кваліфікації злочинів; метод функціонального аналізу дав змогу розглянути помилки у кваліфікації злочинів як явище і динамічне, і статичне; метод догматичного аналізу чинного законодавства дав можливість встановити потенційні причини окремих видів помилок у кваліфікації злочинів, оцінити наявні правові засоби подолання виявлених помилок; метод вивчення та узагальнення правозастосовної практики, дав змогу зробити оцінку фактичного стану помилок у кваліфікації злочинів, їх структури та динаміки, а також підтвердити та проілюструвати теоретичні положення, висновки і пропозиції; з використанням методу соціологічного опитування вивчалася позиція суддів, прокурорів, слідчих щодо окремих теоретичних і практичних питань, які стосуються поняття помилок у кваліфікації, їх причин та засобів виявлення, усунення і попередження. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у взаємозв’язку.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні цілісним монографічним дослідженням питань виявлення, усунення та попередження помилок у кваліфікації злочинів. Проведене дослідження дало змогу сформулювати нові наукові положення, що запропоновані здобувачем особисто, та виносяться на захист:
) на основі комплексного аналізу помилки у кваліфікації злочинів уточнене і розвинуте поняття цього правового явища. Виявлені ознаки помилки у кваліфікації злочинів подані у вигляді системи, що у подальшому зумовило напрям дослідження інших питань неправильної кваліфікації злочинів;
) додатково обґрунтовано, що помилками у кваліфікації злочинів визнаються лише ті з них, які виявлені та зафіксовані в установленому законом порядку;
) наведені додаткові аргументи на користь того, що помилки у кваліфікації злочинів є самостійним правовим явищем та істотно відрізняються від зловживань в ході кримінально-правової кваліфікації;
) розглянуто критерії класифікації видів помилок у кваліфікації злочинів, що дало можливість провести класифікацію помилок у кваліфікації злочинів та виділити їх види із додержанням вимог, які звичайно ставляться наукою до будь-якої класифікації. Це дозволило вибудувати логічно несуперечливу систему видів помилок у кваліфікації злочинів. Використовуючи здобутки логіки, в дисертації встановлена можливість виділення декількох класифікаційних рядів видів помилок у кваліфікації злочинів. Проте, вперше наголошено на тому, що практичне значення може мати лише класифікація наслідків помилок у кваліфікації злочинів, яка проводиться за одним класифікаційним критерієм - найбільш істотною ознакою досліджуваного поняття;
) додатково обґрунтовано значення класифікації видів помилок у кваліфікації злочинів з врахуванням того, як вони впливають на становище особи, діяння якої кваліфікуються. З врахуванням цього критерію помилки у кваліфікації злочинів поділяються на такі, що погіршують або покращують становище особи, діяння якої кваліфікується;
) підтверджено зв’язок обвинувального ухилу в діяльності працівників органів дізнання, слідчих і прокурорів з таким феноменом як “кваліфікація з запасом”;
) з урахуванням запропонованих дисертантом оригінальних підходів до поняття помилок у кваліфікації злочинів, їх змісту, природи проаналізований зміст окремих видів помилок у кваліфікації злочинів, виявлені їх специфічні ознаки;
) вперше системно проаналізовані наслідки помилок у кваліфікації злочинів;
) виявлені тенденції щодо структури та динаміки помилок, які допускаються при кваліфікації однієї з найбільш небезпечної і поширеної категорії злочинів –злочинів у сфері господарської діяльності;
) розвинуті і доповнені погляди, відповідно до яких розрізняються причини і умови помилок у кваліфікації злочинів, які в сукупності становлять собою фактори помилок у кваліфікації;
) зроблено висновок про необхідність виправлення помилок у кваліфікації злочинів незалежно від того, чи вплине це безпосередньо на становище особи, діяння якої кваліфікуються.
Практичне значення одержаних результатів. Використання наукових результатів дослідження може здійснюватися при подальшому вдосконаленні кримінального та кримінально-процесуального закону. На практиці положення, що викладені у дисертації, можуть бути використані безпосередньо при правозастосуванні, а також Пленумом Верховного Суду України при формулюванні рекомендацій щодо виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів. Результати дослідження можуть використовуватися також й у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права України та спецкурсу “Проблеми кримінально-правової кваліфікації.”
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані й при вирішенні наукою окремих питань виявлення, виправлення та запобігання помилок у кваліфікації злочинів. Крім того, положення, які наводяться в дисертації, можуть стати основою подальших досліджень проблеми помилок у кваліфікації злочинів, а також інших нетипових ситуацій правозастосування.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Про основні положення дисертаційного дослідження автор доповідав на міжнародній науково-практичній конференції “Питання застосування нового Кримінального кодексу України” (м.Харків, 25 –жовтня 2001р.), на науково-практичному семінарі, присвяченому застосуванню нового кримінального і кримінально-процесуального законодавства, що відбувся 1 –листопада 2001 р. в м.Моршині Львівської області, на семінарі з суддями апеляційних судів України (м.Київ, 21 –квітня 2002 р.), а також на щорічних науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення і захисту прав людини”, які проводяться у Львівському національному університеті імені І.Франка (1993 –р.р.).
Результати наукової роботи використовувалися під час доповідей і виступів на нарадах і конференціях суддів Львівської та інших областей України, а також в ході практичної діяльності дисертанта як судді районного (місцевого) та апеляційного суду, та як голови правління Львівського регіонального центру суддівських студій.
Матеріали дисертації вже використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка (у курсах “Кримінальне право України. Особлива частина” та спеціальному курсі “Проблеми кримінально-правової кваліфікації”).
Публікації автора. Матеріали дисертаційного дослідження всебічно викладені в опублікованих працях дисертанта. В фахових юридичних журналах та збірниках наукових праць опубліковано більше семи наукових статей. Ці праці видані протягом тривалого часу, що є свідченням того, що розробка проблеми, якій присвячена дисертація, здійснювалася понад десять років. В публікаціях достатньо відображені всі розділи дисертаційного дослідження.
Переважна більшість публікацій підготовлена дисертантом одноособово. Особистий внесок автора в науковій праці, опублікованій у співавторстві, становить 50 %, його складають власні теоретичні розробки.
Крім того, опубліковано текст виступу на науковій конференції, де додатково відображені матеріали дисертаційного дослідження.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які вміщують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Основний текст роботи становить 209 сторінок, список літератури (205 назв) викладений на 16 сторінках, 9 додатків містяться на 12 сторінках. Література та законодавство використані станом на 5 квітня 2003 року.
основний зміст роботи
У вступі висвітлюється актуальність теми, дається загальна характеристика основних напрямів дослідження, розкривається їх зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначається мета дослідження, його завдання, формулюються основні теоретичні положення, що виносяться на захист, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, вказано на їх апробацію.
Перший розділ „Поняття та наслідки помилок у кваліфікації злочинів” складається з трьох підрозділів. Перший із них „Проблема помилок у кваліфікації злочинів в теорії кримінального права і правозастосовній практиці” насамперед містить огляд літературних джерел, в яких аналізується проблема, якій присвячене дисертаційне дослідження. На цій основі констатується, що у теоретичному осмисленні помилок у кваліфікації злочинів є ряд невирішених або таких, що потребують додаткової розробки і обґрунтування питань. До них відносяться:
- виділення та аналіз характерних ознак помилок у кваліфікації злочинів;
- наукова класифікація помилок у кваліфікації;
- врахування впливу помилок у кваліфікації на становище особи, дії якої підлягають кримінально-правовій оцінці;
- значення обвинувального ухилу в діяльності працівників органів дізнання, слідчих і прокурорів і його вплив на помилки, які допускаються в ході кваліфікації;
- аналіз факторів, які з одного боку є детермінантами помилок, а з іншого - спрямовані на їх запобігання.
Враховуючи, що більшість наявних публікацій на аналізовану тематику вийшли в світ кілька десятиліть тому, в літературі не знайшли висвітлення проблеми, актуальність яких виявилася останнім часом. Це, зокрема, зміни в структурі та динаміці помилок у кваліфікації злочинів, вплив прийняття нового КК України на помилки, які допускаються в ході правозастосування, значення змін в кримінально-процесуальному законодавстві для виявлення і усунення помилок у кваліфікації.
Дисертант відзначає розрізненість і неузгодженість роз’яснень і вказівок з питань запобігання помилкам у кваліфікації злочинів, які виходять від Верховного Суду України, МВС України та Генеральної прокуратури України у зв’язку з чим на практиці:
- не визначено необхідність виявлення всіх помилок у кваліфікації злочинів;
- не регламентовано дії судді, який виявив помилки у кваліфікації злочинів, при відсутності апеляції засудженого і інших осіб, що приймають участь у справі чи апеляційного подання прокурора;
- чітко не визначені шляхи та методи виявлення помилок у кваліфікації злочинів;
- не приділяється достатня увага попередженню помилок у кваліфікації злочинів.
Це, зокрема, приводить в свою чергу до такого феномену, як кваліфікація “з запасом” всупереч вимогам закону.
Зроблений висновок про необхідність продовження дослідження помилок у кваліфікації злочинів з метою вирішення названих та цілого ряду інших питань, злободенних для юридичної науки та правозастосовної практики.
Другий підрозділ першого розділу „Поняття помилок у кваліфікації злочинів” починається аналізом можливих способів дефініції помилок у кваліфікації (шляхом переліку елементів, генетичного, дескриптивного, номінального та ін.). Вказано, що визначення аналізованого поняття найбільш доцільно провести шляхом вказівки на більш широке родове поняття та встановлення видових відмінностей від інших однопорядкових понять, тобто через родо-видове співвідношення та встановлення його істотних, необхідних та достатніх ознак.
Вказується, що родовим щодо поняття помилки у кваліфікації злочинів є поняття помилки у кримінально-правовій кваліфікації та відзначається, що досліджуваний вид помилки характеризується:
. Формалізованістю. Помилка у кваліфікації злочинів означає, що вона здійснена відповідним суб’єктом і отримала зовнішню форму виразу у певному процесуальному документі.
2. Змістом. Аналізована помилка полягає в неправильному застосуванні кримінального закону.
. Соціально-психологічним виразом. Помилка носить ненавмисний характер.
. Юридичною фіксацією. Наявність помилки підтверджується процесуальним актом, яким зафіксована допущена помилка.
На цій основі пропонується таке визначення: помилка у кваліфікації злочинів –це вид помилки у кримінально-правовій кваліфікації, який є наслідком ненавмисних дій працівників правозастосовних органів і полягає в інкримінуванні особі статей кримінального закону, вимоги яких вона насправді не порушувала, або ж, навпаки в незастосуванні статей, які передбачають фактично вчинене нею діяння, що зафіксовано у винесених пізніше процесуальних документах.
Третій підрозділ першого розділу „Наслідки помилок у кваліфікації злочинів” містить обгрунтування того, що наслідки помилок у кваліфікації злочинів можуть бути “позитивними” (для окремих осіб) та негативними. На цій основі виділяються та характеризуються:
- наслідки помилок у кваліфікації, які полягають у погіршенні становища особи, дії якої кваліфікуються;
- наслідки помилок у кваліфікації, які ведуть до покращення становища особи, дії якої кваліфікуються;
- наслідки помилок у кваліфікації злочинів, які не впливають на покращення чи погіршення становища особи, дії якої кваліфікуються.
На основі аналізу помилок у кваліфікації злочинів констатуєься:
- виділення “позитивних” наслідків помилок у кримінально-правовій кваліфікації є умовним, допустимим лише в науковому дослідженні з метою контраверсії. Позитивними такі наслідки можуть бути лише для окремих осіб, а аж ніяк для держави і суспільства;
- соціальні і правові наслідки помилок у кваліфікації злочинів є завжди однозначно негативними. Це підтверджує необхідність рішучої протидії таким помилкам;
- помилки у кваліфікації пов’язані з заподіянням різнопланової шкоди законним інтересам осіб, дії яких кваліфікуються, потерпілим, інших учасників процесу, суспільства і держави;
- наслідки помилок у кваліфікації злочинів слід усувати, а самі помилки намагатися виправляти, незалежно від того, впливають вони чи не впливають на становище конкретної особи.
Другий розділ дисертації “Види помилок у кваліфікації злочинів” містить два підрозділи. Він розпочинається з характеристики значення встановлення об’єму поняття “помилки у кваліфікації злочинів” та вказівки на значення для цього поділу аналізованого поняття - визначення видів таких помилок. Підрозділ 2.1 “Критерії виділення окремих видів помилок у кваліфікації злочинів” включає критичний аналіз вирішення цього питання в спеціальній літературі. Констатується наявність певних здобутків попередніх дослідників проблеми, і водночас, недосконалість класифікацій, запропонованих іншими авторами. Дисертант вказує критерії, за якими доцільно помилки у кваліфікації злочину ділити на окремі види.
Наступний підрозділ 2.2 “Види помилок, які виділяються за окремими критеріями” присвячений опису окремих видів помилок у кваліфікації злочинів. Зокрема, дана характеристика помилок, які виділяються за :
У зв’язку з аналізом окремих видів помилок обґрунтовується теоретичне і практичне значення їх виділення, вказується на типові форми прояву таких помилок, визначаються їх специфічні ознаки, наводяться приклади з слідчо-прокурорської та судової практики, показується значення змін у нормах кримінального та кримінально-процесуального законодавства для існування тих чи інших помилок. Зокрема, дисертант зупиняється на питаннях, пов’язаних зі структурою та динамікою помилок у кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності, пояснює тенденції, які діють в цій сфері
В третьому розділі “Фактори помилок у кваліфікації злочинів”, який складається з двох підрозділів, дисертант спочатку обґрунтовує необхідність виділення окремих моментів, суттєвих обставин, які, з одного боку викликають вчинення, перешкоджають виявленню і усуненню помилок у кваліфікації злочинів, а з другого –служать їх запобіганню, забезпечують правильну кваліфікацію скоєного. Фактори першого виду виступають як причини і умови помилок у кваліфікації злочинів. Інші ж фактори відіграють протилежну роль, є позитивними чинниками у кваліфікації злочинів. Вказується, що розрізнення причин і умов помилок у кваліфікації злочинів дозволяє диференційовано оцінити роль окремих факторів, які викликають помилки, вияснити взаємозв’язки між ними, намітити заходи подолання як причин, так і умов помилок. Показана діалектика взаємодії причин і умов помилок у кваліфікації злочинів, яка полягає в тому, що вони тісно взаємопов’язані між собою і можуть переходити одна в одну. Підрозділ 3.1 “Види факторів помилок у кваліфікації злочинів” насамперед містить положення, які стосуються систематизації причин аналізованих помилок. Вона потрібна тому, що окремі причини діють не ізольовано, а в поєднанні з іншими. Запропоновано класифікувати такого роду фактори за певними критеріями. Розглядаються фактори помилок у кваліфікації злочинів, які виділяються за:
- соціальним значенням. Серед таких факторів аналізуються: а) негативні фактори помилок у кваліфікації злочинів –причини і умови неправильної кваліфікації; б) позитивні фактори –причини та умови, які забезпечують правильну кваліфікацію. Вони протидіють вчиненню помилки чи її збереженню, сприяють виявленню, усуненню та попередженню помилок у кваліфікації злочинів;
- характером впливу на допущену помилку: а) причини помилок та б) умови помилок. Відзначається, що причини –це фактори, які закономірно, неминуче ведуть до помилки у кваліфікації злочинів, а умови –це те, що полегшує дію причин, створює негативний фон, на якому розвиваються причини помилок у кваліфікації злочинів;
- сферою поширення: а) загальні –ті, які стосуються помилок у кваліфікації будь-яких злочинів; б) особливі –що є причинами та умовами помилок у кваліфікації певних категорій злочинів (наприклад, помилок у кваліфікації вбивств, помилок у кваліфікації злочинів в сфері господарської діяльності, помилок у кваліфікації незакінчених злочинів, помилок у кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті тощо); в) одиничні –які є причинами та умовами помилок у кваліфікації конкретного злочину;
- усвідомленістю: а) суб’єктивні - ті, які стосуються особистості суб’єкта кваліфікації, його волі і свідомості; б) об’єктивні - які є фактами дійсності і існують незалежно від волі особи, що здійснює кваліфікацію злочинів;
- стадіями кримінального процесу, на яких допущена помилка: а) причини і умови слідчих помилок; б) причини і умови судових помилок; в) причини і умови помилок, які мають місце на всіх стадіях кримінального процесу;
- юридичними наслідками помилок для становища особи, дії якої кваліфікуються: а) причини і умови помилок, які полягають в погіршенні становища особи, діяння якої кваліфікуються; б) причини і умови помилок, які ведуть до покращення становища особи, діяння якої кваліфікуються;
- характером взаємодії: а) ізольовані, тобто ті, дія яких проявляється безвідносно до дії інших причин та умов помилок у кваліфікації злочинів; б) системні –які діють в сукупності з іншими факторами помилок;
- походженням: а) первісні, які виникають і існують самі по собі. Це, переважно, причини помилок у кваліфікації злочинів; б) похідні –ті, які породжені іншими факторами. Ними звичайно виступають умови помилок у кваліфікації злочинів;
- частотою повторення: а) причини і умови одиничних помилок; б) типових помилок; в) масових помилок;
- напрямком дії: а) причини і умови вчинення (допущення) помилок у кваліфікації злочинів; б) причини та умови збереження помилок.
В дисертації констатується, що перелік критеріїв поділу факторів помилок у кваліфікації злочинів може бути продовжений. Звернута увага на найбільш дискусійні положення, що стосуються факторів помилок у кваліфікації злочинів, питання, які мають безпосереднє практично-прикладне значення.
Дисертант пояснює, як під впливом тих чи інших факторів отримує свій вияв обвинувальний ухил в діяльності окремих учасників процесу, відбувається кваліфікація “з запасом”.
В підрозділі 3.2. “Місце і роль окремих факторів у допущенні помилок у кваліфікації злочинів” наводяться результати дослідження, що дають змогу визначити важливість окремих причин і умов помилок у кваліфікації злочинів, що найбільш часто зустрічаються. В порядку важливості (за результатами опитування, яке піддане критичному аналізу) вони розташовані так: неясність та суперечливість законодавства; відсутність стабільної юридичної практики; недостатні юридичні знання особи, що кваліфікує злочини; протидія зацікавлених осіб; несприятливі умови діяльності; недоліки в підборі і розстановці кадрів; односторонність і неповнота доказів; складність процесуальних вимог до вчинення окремих юридичних дій; велика посадова завантаженість; відсутність спеціалізації в роботі.
Завершальний, четвертий розділ дисертації “Виявлення, усунення і попередження помилок у кваліфікації злочинів” складається з трьох підрозділів. Вказано, що виявлення та виправлення помилок має свої особливості, які обумовлені стадією кримінального процесу на якій допущені і виявлені помилки у кваліфікації злочинів; суб’єктом, який виявив помилку; наслідками помилки для становища особи –стосується вона покращення чи погіршення становища особи, дії якої кваліфікуються. На цій основі констатовано, що доцільно окремо розглянути питання, пов’язані з виявленням та усуненням слідчих помилок у кваліфікації злочинів, судових помилок, а також запобігання вчиненню таких помилок.
В підрозділі 4.1. “Виявлення та усунення помилок у кваліфікації злочинів на досудовому слідстві” дисертант відзначає, що слідчі помилки у кваліфікації злочинів можуть бути виявлені і усунуті як в ході досудового слідства так і під час судового розгляду кримінальної справи. Спочатку в роботі аналізуються питання подолання таких помилок на досудових стадіях кримінального процесу. Названі засоби та прийоми, завдяки яким можуть бути виявлені помилки у кваліфікації, показане значення окремих із них, висловлені пропозиції щодо їх використання, підкреслена роль окремих учасників процесу у виявленні аналізованих помилок.
Зроблено висновок, що на досудовому слідстві існує найбільше можливостей виявити і виправити помилки у кваліфікації злочинів. На цій стадії кримінального процесу немає процесуальних перепон для виявлення і виправлення таких помилок. Під час розслідування кримінальних справ, крім осіб, що проводять дізнання та досудове слідство, на виявлення та виправлення помилок у кваліфікації впливають інші учасники процесу, зокрема такі, як начальник слідчого відділення та прокурор, які дають письмові вказівки щодо виявлення та виправлення помилок у кваліфікації злочинів. Відзначається найбільша ефективність виявлення та виправлення помилок у кваліфікації на стадії досудового слідства, оскільки такі помилки уже не повторюються на наступних стадіях процесу.
Підрозділ 4.2 “Виявлення та усунення помилок у кваліфікації злочинів на судових стадіях кримінального процесу” містить положення, які стосуються подолання помилок при розгляді справи судом першої інстанції, в апеляційному та касаційному порядку. Стверджується, що розгляд кримінальної справи судом чи не найважливішою складовою має перевірку висновків досудового слідства, виявлення та виправлення помилок, допущених на досудовому слідстві. Крім того, судовий розгляд справи в апеляційному і касаційному порядку та під час перегляду судових рішень в порядку виключного провадження призначений для контролю за результатами розгляду справи судом першої інстанції. В ході судового розгляду справи виявляються і виправляються як слідчі, так і судові помилки у кваліфікації злочинів. Врешті-решт багаточисельність судових інстанцій, можливість перегляду рішень спрямована на те, щоб забезпечити правильність застосування кримінального закону, в тому числі правильність кваліфікації злочину, виявити і усунути допущені помилки. Дисертант показує, як зміни в законодавстві, проведені останніми роками, з одного боку розширюють можливості судів у виправленні помилок у кваліфікації, а з іншого - позбавляють їх права виправити помилку, якщо про це не клопочуться учасники процесу.
Завершальний підрозділ цього розділу і дисертації в цілому 4.3 “Запобігання вчиненню помилок у кваліфікації злочинів” присвячений характеристиці заходів запобігання помилкам у кваліфікації злочинів. Найбільш важливими серед них видаються ті, які стосуються вдосконалення законодавства; підвищення професійного рівня осіб, які здійснюють кваліфікацію злочинів; проведення виховних заходів, спрямованих на підвищення вимогливості до результатів своєї роботи; надання можливості учасникам процесу більш активно забезпечувати правильну кваліфікацію; матеріального забезпечення учасників процесу.
Дисертант констатує, що вміло проведена діяльність з попередження помилок у кваліфікації злочинів, через короткий проміжок дасть свої результати, вплине на забезпечення правильної кваліфікації, скорочення термінів розгляду справ, зменшення кількості апеляцій та касаційних скарг, і, в кінцевому підсумку, приведе до зменшення затрат держави по розгляду кримінальних справ в цілому.
У Висновках підведені підсумки проведеного дослідження. Констатується, що актуальність вивчення проблеми помилок у кваліфікації злочинів, яка визначена у вступі, повністю підтвердилась в ході проведеного дисертаційного дослідження. Воно показало, що аналіз проблеми помилок у кваліфікації злочинів має важливе соціально-політичне, правозастосовне, правотворче, дидактичне значення. Дисертаційне дослідження також дає підставу оцінити стан розробки питання про помилки у кваліфікації злочинів в теорії кримінального права як такий, що не в повній мірі відповідає проблемам самої науки, практики правотворчості та правозастосування, юридичної освіти.
Вирішення поставленої в дисертації наукової проблеми полягає у створенні цілісної і несуперечливої концепції, відповідно з якою помилки у кваліфікації злочинів становлять собою різновид помилок у кримінально-правовій кваліфікації, виступають нетиповою ситуацією правозастосовного процесу, є самостійним правовим явищем, яке характеризується специфічними проявами, причинами та засобами подолання. Обґрунтована теза про необхідність створення єдиної теорії виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів. В основу цієї теорії покладена ідея про необхідність виправлення виявлених помилок безвідносно до того, чи впливають вони на становище конкретної особи, діяння якої кваліфікуються та усунення обвинувального ухилу на досудовому слідстві.
Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора:
1. Марітчак Т.М. Помилки в кваліфікації злочинів: результат соціологічного дослідження // Вісник Львівського університету. Серія юридична. Вип. 36. –Львів, 2001. –С. 493 –.
. Марітчак Т.М. Причини помилок у кваліфікації злочинів: результати соціологічного дослідження // Право України. –. - № 7. - С. 48 –.
. Марітчак Т.М. Помилки в кваліфікації господарських злочинів. // Підприємництво, господарство і право. –. - № 7. –С. 77 –.
АНОТАЦІЇ
Марітчак Т.М. Помилки у кваліфікації злочинів. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 –кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.
Аналізуються ознаки помилок у кваліфікації злочинів і на їх підставі дано визначення поняття помилок у кваліфікації злочинів та досліджено їх наслідки.
Встановлюються та аналізуються критерії класифікації помилок у кваліфікації злочинів на види, наведені критерії виділення окремих видів помилок у кваліфікації злочинів. Досліджено види факторів помилок та місце і роль окремих факторів у допущенні помилок у кваліфікації злочинів.
Комплексно розглядаються питання не тільки про види помилок у кваліфікації злочинів, але і питання про їх виявлення, усунення та попередження.
Як результат аналізу поняття помилок у кваліфікації злочинів, їх видів, наслідків помилок у кваліфікації злочинів, видів факторів помилок у кваліфікації злочинів та визначення їх місця і ролі у допущенні помилок у кваліфікації злочинів у роботі вказується на типові помилки та формулюються практичні рекомендації щодо виявлення, усунення та запобігання помилкам у кваліфікації злочинів.
Ключові слова: правильна кваліфікація, неправильна кваліфікація, помилки у кваліфікації злочинів.
Маритчак Т.М. Ошибки в квалификации преступлений. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 –уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2003.
Анализируются понятие ошибок в квалификации преступлений, выделены существенные признаки таких ошибок. Отмечено, что анализируемые ошибки характеризуются формализированным выражением (допущена соответствующим субъектом и нашла свое выражение в соответствующем процессуальном документе); содержанием –состоят в неправильном применении норм уголовного закона; социально-психологическим выражением, т.е. носит неумышленный характер; юридической фиксацией –наличием процессуального акта, фиксирующего ошибку. На основании анализа соответствующих признаков дано определение понятия ошибок в квалификации преступлений.
Исследованы последствия ошибок в квалификации, выделены те из них, которые влекут за собой ухудшение положения лица, деяния которого оценивается и которые влияют на улучшение положения такого лица.
Устанавливаются и анализируются критерии классификации ошибок в квалификации преступлений на виды, приведены материально-правовые и процессуальные критерии выделения отдельных видов ошибок в квалификации преступлений. Дана характеристика ошибок с учетом стадий уголовного процесса, на которых они допущены; способов устранения; субъектов, допустивших и устраняющих ошибки, объёма, уголовно-правового содержания и других критериев. Показано значение изменений в нормах уголовно-правого и уголовно-процессуального законодательства для существования тех или иных ошибок. Диссертант отдельно останавливается на вопросах, связанных с структурой и динамикой ошибок в квалификации преступлений в сфере хозяйственной деятельности.
Исследовано виды факторов ошибок, место и роль отдельных факторов в допущении ошибок в квалификации преступлений. Диссертант разграничивает причины и условия правоприменительных ошибок, выделяет среди них те, которые порождают ошибки в квалификации преступлений, препятствуют их выявлению и устранению, а также такие, которые способствуют предупреждению ошибок, обеспечивают правильную квалификацию преступлений. Анализируются факторы ошибок в квалификации преступлений, выделяемые по их социальному значению, характеру влияния на допущенную ошибку, сферы распространения, вектора активности, стадий уголовного процесса, юридических последствий, характера взаимодействия, происхождения, частотой повторения и др. Диссертант объясняет, как под действием тех или иных факторов находит свое внешнее выражение обвинительный уклон в деятельности отдельных участников процесса, происходит квалификация “с запасом”.
Характеризуя место и роль отдельных факторов ошибок в квалификации преступлений, автор определяет значимость отдельных из них. По иерархии (с учётом результатов опроса, подданного критическому анализу) они расположены так: неясность и противоречивость законодательства, отсутствие стабильной юридической практики; недостаточные юридические знания лица, осуществляющего квалификацию; противодействие заинтересованных лиц; неблагоприятные условия деятельности; недостатки в подборе и расстановке кадров; односторонность и неполнота доказательств; сложность процессуальных требований; большая загруженность; отсутствие специализации в деятельности.
Комплексно рассматриваются вопросы выявления, устранения и предупреждения ошибок в квалификации преступлений. Выделены особенности выявления и устранения ошибок в квалификации преступлений с учётом того, осуществляется это на досудебных стадиях процесса или в ходе судебного разбирательства. Отдельно анализируются средства и приемы предупреждения ошибок в квалификации преступлений, среди них такие, как усовершенствование законодательства; повышение профессионального уровня лиц, осуществляющих квалификацию; повышение требовательности к результатам правоприменительной деятельности; предоставление возможности участникам процесса более активно обеспечивать правильную квалификацию; материальное обеспечение участников процесса.
В ходе анализа понятия ошибок в квалификации преступлений, их видов, последствий ошибок в квалификации преступлений, видов факторов ошибок в квалификации преступлений и определения их места и роли в допущении ошибок в квалификации преступлений в работе формулируются практические рекомендации относительно выявления, устранения и предупреждения ошибок в квалификации преступлений.
Ключевые слова: правильная квалификация, неправильная квалификация, ошибки в квалификации преступлений.
T.M. Maritchak. Mistakes in Crime Qualification –Manuscript
Dissertation for a Degree of a Candidate of Law, Speciality 12.00.08 Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. Ivan Franko Lviv National University, Lviv, 2003.
The work deals with the features of mistakes in crime qualification and on the grounds of their analysis gives their definition and investigates their effect.
Mistake categorizing criterions are established and analyzed with determining criterions of separate categories of mistakes in crime qualification. The work investigates types of factors of mistakes and their place and role in making mistakes in crime qualification. Both types of mistakes in crime qualification and the problems of their detection, liquidation and prevention are considered.
Typical mistakes are disclosed as a result of analysis of notion of mistakes in crime qualification, their types, consequences and types of mistake factors determining their place and role in making mistakes in crime qualification.
Practical advices as to detection, liquidation and prevention of such mistakes are also presented in the work.
Key words: correct qualification, incorrect qualification, mistakes in crime qualification.
Підписано до друку 2 червня 2003 р. Формат 60х90/16. Папір офсетний
Друк різографічний. Умовн. друк. арк.. 0.9. Наклад 100 прим. Зам. № 170
Надруковано видавничим центром
Львівського національного університету імені Івана Франка
, м.Львів, вул. Дорошенка , 41