Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Склад доходів і витрат банку обумовлений фінансовою природою банківської справи, яка і визначає об’єкти обліку.
Доходи — це зростання економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді надходження активів чи збільшення їх корисності або у вигляді зменшення зобов’язань, результатом чого є збільшення власного капіталу (причому таке збільшення не пов’язане з внесками засновників). Доходи визнаються в обліку в період, коли відбулося зростання майбутніх економічних вигід, пов’язаних із збільшенням активів або із зменшенням зобов’язань, і таке зростання (зменшення) можна достовірно оцінити. Це означає, що визнання доходу відбувається одночасно з визнанням зростання активу або зменшення зобов’язання.
Витрати — це зменшення економічних вигід протягом звітного періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (причому таке зменшення не пов’язане з виплатами засновникам). Витрати визнаються в обліку, коли існує ймовірність зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із зменшенням активів або зі збільшенням зобов’язань, що може бути вірогідно визначено. Витрати визнаються з урахуванням принципу відповідності. Вони включаються до Звіту про фінансові результати у періоді, в якому був визнаний дохід, для отримання котрого були здійснені ці витрати.
Різниця між доходами і витратами банку становить фінансовий результат його діяльності: Якщо доходи перевищують витрати — прибуток, якщо витрати перевищують доходи — збиток.
Прибуток — це збільшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності, крім внесків засновників у капітал.
Збиток — це зменшення власного капіталу у результаті фінансово-господарської діяльності, крім вилучень частки засновників із капіталу.
Доходи і витрати, визнані банком, розглядають як такі, що отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (рис. 12.1).
Операційна, або звичайна, діяльність — це будь-яка основна діяльність, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок неї. У складі звичайної діяльності виділяють основну діяльність (наприклад, проведення кредитних, депозитних операцій) та інші операції (купівля-продаж основних засобів, товарно-матеріальних цінностей тощо). У складі звичайної діяльності виділяють діяльність, що триває та діяльність, що припиняється. Надзвичайними подіями є операції, які не трапляються регулярно і відрізняються від звичайної діяльності.
Рис. 12.1. Класифікація діяльності банку
У результаті операційної діяльності банку виникають такі доходи і витрати:
Процентними називають доходи (витрати), які розраховуються пропорційно до часу і суми активу чи зобов’язання.
Розрізняють такі види процентних доходів (витрат):
Комісійні доходи і витрати — це доходи, які банк отримує, або витрати, які банк несе за всіма наданими (отриманими) послугами.
До комісійних доходів і витрат належать: суми грошових коштів, які одержані чи виплачені банками за розрахунково-касове обслуговування; за послуги кредитного характеру, а саме: видача й одержання гарантій, поручительств, відкриття кредитних ліній, акцептні операції; комісії, одержані і сплачені за операції з конвертації — обслуговування валютних рахунків, купівлі-продажу інвалюти, виконання трастових операцій і деякі інші.
Чистий комісійний дохід визначають відніманням від комісійних доходів комісійних витрат.
Прибутки (збитки) від торговельних операцій — результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів (за операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами). Банк визнає торговельний результат:
Так, наприклад, продаючи цінні папери за ціною, що перевищує їх балансову вартість, банк одержує прибуток, і навпаки, якщо ціна продажу нижча балансової вартості, у банку утворюється збиток. Сума збитку зменшується на суму резерву під знецінення цінних паперів, якщо такий резерв нараховано за конкретним видом цінних паперів. Одержаний результат від торговельної операції у вигляді прибутку збільшує суму доходів банку, а у вигляді збитку — зараховується на зменшення доходів від торговельних операцій. Аналогічно визначається результат від інших торговельних операцій банку.
До інших операційних доходів і витрат відносять доходи і витрати від операцій, не пов’язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю: дивідендний дохід, штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями, доходи (витрати) від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру, доходи (витрати) від оперативного лізингу тощо.
Загальні адміністративні витрати — це витрати, що пов’язані із забезпеченням діяльності банківської установи. До них відносять: витрати на утримання персоналу (заробітна плата, премії); нарахування податків, зборів та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток, витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів; на телекомунікації; експлуатаційні та господарські витрати; інші адміністративні витрати (на відрядження, представницькі, на маркетинг та рекламу, спонсорство та доброчинність) та деякі інші.
Сума прибутку від операцій розраховується як різниця між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.
До особливої групи витрат належать витрати на формування резервів для покриття збитків від активних операцій. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття можливих втрат від кредитних операцій, покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю, а також резервів під заборгованість за нарахованими доходами. Особливість цієї групи витрат полягає в тому, що це — негрошові витрати. Суми сформованих резервів відображають оцінку якості активів з боку керівництва банку.
Розрахунок прибутку до оподаткування проводиться з урахуванням витрат за сумнівними і безнадійними боргами.
До наступної групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Отже, вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються звичайної його діяльності. Непередбачені доходи і витрати не повторюються по суті. До непередбачених належать, наприклад, доходи (витрати), поява яких пов’язана зі змінами правил бухгалтерського обліку активів і пасивів, збитки від стихійного лиха.
За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:
За результатами операцій, пов’язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:
Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності «Звіт про фінансові результати».
Сума прибутку банку до оподаткування, а також чистого прибутку (збитку) банку розраховується так:
|
Сума прибутку до оподаткування |
= |
Прибуток від операцій |
– |
Витрати на безнадійні та сумнівні борги |
|
Чистий прибуток (збиток) банку |
= |
Прибуток після оподаткування |
± |
Непередбачені |
Чистий прибуток банку, який утворюється після сплати податку на прибуток, розподіляється за напрямами, затвердженими зборами акціонерів, наприклад, на виплату дивідендів акціонерам або на капіталізацію дивідендів, на формування загальних резервів і резервних фондів. Суму чистого прибутку, що залишається для розвитку банківського бізнесу, називають нерозподіленим прибутком.
У процесі обліку доходів і витрат банку керуються такими правилами.
Правило перше. При класифікації витрат за елементами і цільовим призначенням розрізняють капітальні затрати і поточні витрати.
Капітальні витрати виникають у процесі придбання, удосконалення та доведення основних засобів (необоротних активів) до стану, придатного до експлуатації, тобто вони розраховані на тривалий час. Такі витрати виникають під час капітального ремонту, модернізації і реконструкції власних основних засобів або взятих в оренду; вони утворюються під час будівництва нових приміщень, придбання комп’ютерної техніки та у разі виконання інших операцій, пов’язаних з розширенням банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних затрат служить накопичений нерозподілений прибуток минулих років і прибуток, одержаний у поточному році. Капітальні затрати відображаються в активі балансу.
Поточні витрати виникають у процесі здійснення банківських операцій, а також під час нарахування заробітної плати і премій співробітникам банку; до складу поточних витрат включають витрати на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, сплату аудиторських послуг тощо, тобто на те, що приносить користь протягом короткого часу (з фінансового погляду). Джерелом покриття поточних витрат є операційний дохід. Поточні витрати списуються відразу або розглядаються як витрати майбутнього періоду, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.
Якщо капітальні витрати помилково зараховуються до складу поточних витрат, прибуток буде заниженим. Це призводить також до заниження вартості активів у балансі.
Правило друге. На практиці надання (отримання) послуги нерідко не збігається у часі з надходженням (сплатою) грошових коштів.
Для об’єктивного визначення фінансового результату виникає необхідність здійснювати облік доходів і поточних витрат банку згідно з принципами нарахування, відповідності та обережності.
Відповідно до принципу нарахування дохід визнається одержаним у момент, коли він зароблений, а не коли надійшли відповідні кошти, тобто в момент продажу активів або надання послуг. Витрати визнаються в обліку в момент, коли вони понесені, а не коли сплачені гроші.
Зіставлення доходів і витрат відбувається на підставі принципу відповідності. Витрати і доходи, одержання яких пов’язане з даними витратами, повинні відображатись у бухгалтерському обліку в один і той самий звітний період.
Виходячи з цих принципів можна класифікувати доходи і витрати за такими групами:
1) доходи, зароблені та отримані водночас; витрати, понесені та сплачені водночас;
2) доходи, отримані наперед, але ще не зароблені (дохід майбутніх періодів, або відкладений дохід); витрати сплачені наперед, але ще не понесені (витрати майбутніх періодів, або відкладені витрати);
3) доходи зароблені, але ще не отримані (нарахований дохід); витрати понесені, але ще не сплачені (нараховані витрати).
Однак реалізація принципів нарахування і відповідності не повинна спричинювати як переоцінку активів або доходів банку, так і недооцінку зобов’язань і витрат банку. Отже, керуючись принципом обережності, банк повинен:
Заборгованість за нарахованими доходами визнається сумнівною, якщо є невпевненість у її погашенні боржником. Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк здійснює облік таких доходів за відповідними рахунками сумнівних нарахованих доходів. Під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами банки здійснюють формування резервів за рахунок витрат. Якщо є імовірність неотримання економічних вигід від операції та приймається відповідне рішення щодо визнання сумнівної заборгованості за нарахованими доходами безнадійною, то заборгованість списується за рахунок сформованих резервів. Подальший облік такої заборгованості ведеться на позабалансових рахунках групи 960 «Несплачені в строк доходи» до погашення боргу або до закінчення терміну позовної давності.
Правило третє. З другого правила випливає, що наслідки операції можуть поширюватись на два або більше облікових періоди. Наприклад, Шевченко П. С. 1 грудня 2003 р. вклав до банку депозит на суму 1000 грн строком на шість місяців. Проценти вкладнику виплачуються за ставкою 15 % річних один раз у три місяці.
Проценти нараховуються щомісяця (31 грудня 2003 р., 31 січня, 28 лютого, 31 березня, 30 квітня, 31 травня 2004 р.), а виплати клієнту проводяться згідно з договором 28 лютого та 31 травня 2004 р. У звіті про прибутки та збитки витрати відображаються як понесені щомісячно, крім того, нараховані процентні витрати за даною угодою за грудень будуть включені до річного звіту про фінансові результати діяльності банку за 2003 р.
Згідно з принципами нарахування і відповідності доходи і витрати мають бути правильно оцінені в кожному звітному періоді.
З цією метою наприкінці кожного облікового періоду (у банку — щомісяця) мають бути зроблені бухгалтерські записи за тими операціями, наслідки яких поширюються за межі облікового періоду, в якому здійснилася початкова операція. Такі проведення називаються регулювальними. Так, у нашому прикладі щомісячно понесені і нараховані процентні витрати становлять 12,50 грн. Вони відображаються бухгалтерським регулювальним записом наприкінці кожного місяця:
Д-т 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб»;
К-т 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб».
А 28 лютого та 31 травня 2004 р. виплачуються проценти вкладнику на суму 37,50 грн:
Д-т 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб»;
К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку».
Це вже тільки реєструючий запис, оскільки за його допомогою відображається операція з виплати процентів, які уже враховані в складі понесених витрат.
Правило четверте. Облік доходів і витрат здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Залишки за рахунками доходів і витрат закриваються підсумковим проведенням в останній день звітного року.
Синтетичні рахунки для обліку доходів згруповані у шостому класі балансу, а для обліку витрат — у сьомому класі. В основу побудови синтетичних рахунків покладено ті самі ознаки, з урахуванням яких здійснена класифікація доходів та витрат і виділені об’єкти обліку. Це забезпечує деталізований облік доходів і витрат, що дає можливість накопичувати й одержувати інформацію для оцінки фінансового стану банку й ефективності окремих напрямів його діяльності.
Рахунки з обліку прострочених нарахованих доходів включені в групи з обліку активів, що приносять доходи, як парні до рахунків з обліку нарахованих доходів. Рахунки другого порядку (розділу) дають змогу одержати інформацію і порівняти доходи від основних видів банківських операцій і послуг з витратами, які пов’язані з їх здійсненням. Так, склавши процентні доходи з процентними витратами, можна розрахувати чистий процентний дохід.
Рахунки третього порядку (групи) дають інформацію про доходи і витрати за банківськими операціями щодо контрагентів (банківський сектор, підприємства, бюджетний сектор). Рахунки четвертого порядку деталізують інформацію щодо окремих фінансових інструментів, які застосовуються банком. Наприклад, окремо враховуються процентні доходи за кредитами, векселями, цінними паперами, факторинговими операціями тощо. Рахунки з обліку доходів за технікою записів пасивні, витрат — активні.
Рахунки з обліку нарахованих доходів і витрат входять до складу першого, другого і третього класів плану рахунків. Вони розміщені в групах активів, які приносять доходи, і платних пасивів, які застосовуються банками як фінансові інструменти. Наприклад, строкові депозити фізичних осіб обліковуються за другим класом, 26 розділом, 263 групою. Ця група включає рахунок 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб», рахунок 2635 «Довгострокові депозити фізичних осіб». Об’єктом обліку тут є грошові кошти, які залучені від фізичних осіб на певний період і на платній основі. На рахунку 2638 «Нараховані витрати за строковими коштами фізичних осіб» ведеться облік процентів, які банк зобов’язаний нараховувати щомісячно, але виплата яких власникам депозитів провадиться в терміни, зазначені в угоді.
У третьому класі, розділі 31, у групі 311 ураховуються придбані банком боргові цінні папери з метою їх наступного перепродажу. За рахунками четвертого порядку цієї групи ведеться облік придбаних боргових цінних паперів (наприклад, облігацій) за контрагентами. Окремо на рахунках четвертого порядку враховуються облігації, випущені державою, місцевими органами державного управління, банками тощо. У складі групи передбачено рахунок 3118 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж». На цьому рахунку обліковуються нараховані проценти за цінними паперами до моменту їх продажу чи погашення. Рахунок «Нараховані доходи за борговими цінними паперами» до моменту їх продажу чи погашення закривається за умови зарахування процентів на кореспондентський рахунок банку. У разі неперерахування процентів сума переноситься на рахунок 3119 «Прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж». За непогашеної заборгованості протягом 30 календарних днів сума прострочених процентів списується з балансу.
За своїм характером рахунки для обліку нарахованих доходів активні (нараховані, але ще не одержані грошові кошти можна вважати дебіторською заборгованістю), а нарахованих витрат — пасивні (нараховані, але не виплачені грошові кошти можна вважати кредиторською заборгованістю).
Рис. 12.2. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат
Доходи і витрати майбутніх періодів ураховуються в третьому класі у складі інших пасивів та інших активів. Класифікація рахунків обліку доходів і витрат наведена на рис. 12.2.
Ведення обліку доходів і витрат банків регламентується «Правилами бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України», затвердженими постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 р. № 255.
При розрахунку сум процентних доходів і витрат за кредитними і депозитними угодами враховується перший і не враховується останній день дії договору. У банківській практиці можуть використовуватися три методи визначення кількості днів, які беруться в розрахунок під час нарахування сум процентних доходів і витрат:
1) метод «факт/факт» — при нарахуванні процентів виходять з фактичної кількості днів у місяці та у році;
2) метод «факт/360» — при розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці, а кількість днів у році приймають умовно за 360;
3) метод «30/360» — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за 30, а в році — за 360.
Метод визначення кількості днів для нарахування процентів указують в угоді.
Приклад 1. Визначити суму процентних платежів за терміновим депозитом на суму 500 грн, який розміщений в іншому банку на строк з 21 вересня до 10 листопада під процентну ставку 17 % річних.
Розрахунок суми процентних платежів (доходів) за різними методами наведено нижче:
Таблиця 12.1
Методи визначення кількості днів для розрахунку процентних доходів (витрат)
|
№ |
Метод розрахунку |
Кількість днів розміщення депозиту |
Кількість днів у році |
Розрахунок суми платежу за процентами, грн |
|
|
1 |
Факт/факт |
11 + 30 + 9 = 50 |
365 |
500 · 17 · 50 |
= 11,64 |
|
2 |
Факт/360 |
11 + 30 + 9 = 50 |
360 |
500 · 17 · 50 |
= 11,81 |
|
3 |
30/360 |
10 + 30 + 9 = 49 |
360 |
500 · 17 · 49 |
= 11,57 |
Процентні доходи і витрати та прирівняні до них комісії повинні обліковуватися регулярно, не рідше одного разу на місяць, незалежно від періодичності розрахунків, указаній в угоді.
Наприкінці кожного місяця (або щоденно — залежно від облікової політики банку) в обліку здійснюються такі бухгалтерські записи.
При нарахуванні доходів:
Д-т «Нараховані доходи».
К-т «Доходи».
При нарахуванні витрат:
Д-т «Витрати».
К-т «Нараховані витрати».
При отриманні банком сум нарахованих доходів:
Д-т «Поточний рахунок клієнта» (або кореспондентський рахунок банку, або каса).
К-т «Нараховані доходи».
При сплаті банком сум нарахованих витрат:
Д-т «Нараховані витрати».
К-т «Поточний рахунок клієнта» (або кореспондентський рахунок банку, або каса).
У разі непогашення боржником заборгованості за нарахованими доходами в строк, передбачений угодою, наступного робочого дня несплачена сума обліковується на відповідних рахунках з обліку прострочених нарахованих доходів класів 1, 2, 3.
При неотриманні банком сум нарахованих доходів в обумовлений в угоді термін:
Д-т «Прострочені нараховані доходи».
К-т «Нараховані доходи».
Якщо банк не має впевненості в погашенні заборгованості за основним боргом і процентами, ураховуючи фінансовий стан боржника (контрагента банку), то така заборгованість має бути визнана та відображена в обліку як сумнівна щодо отримання.
За умови визнання основного боргу сумнівним заборгованість за нарахованими доходами також має визнаватися сумнівною щодо отримання і відображатися на відповідних рахунках для обліку сумнівної заборгованості за нарахованими доходами класів 1, 2, 3, і навпаки, у разі визнання нарахованих доходів сумнівними щодо отримання сума основного боргу теж має визнаватися в бухгалтерському обліку сумнівною.
При визнанні дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною:
Д-т «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами».
К-т «Прострочені нараховані доходи».
У разі наявності простроченої та сумнівної заборгованості за нарахованими доходами банк формує спеціальні резерви у відповідній валюті за рахунок витрат.
При формуванні резерву під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами:
Д-т «Відрахування в резерв».
К-т «Резерв».
Якщо заборгованість за нарахованими доходами визнана сумнівною та обліковується за відповідними рахунками сумнівної заборгованості, то подальше нарахування доходів та їх облік банк здійснює за позабалансовими рахунками групи 960 «Не сплачені в строк доходи» до терміну їх погашення клієнтом (поручителем) або до строку, визначеного угодою.
Якщо заборгованість за нарахованими доходами, що обліковується за відповідними рахунками класів 1, 2, 3, визнана безнадійною, то банк списує її за рахунок сформованих резервів.
Заборгованість, що списана за рахунок спеціальних резервів, банк обліковує за позабалансовими рахунками групи 960 «Не сплачені в строк доходи». Критерії, строки та порядок визнання заборгованості за нарахованими доходами сумнівною, безнадійною визначаються обліковою політикою банку.
При списанні безнадійної заборгованості за нарахованими доходами:
Д-т «Резерв».
К-т «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами».
І одночасно на позабалансових рахунках:
Д-т «Борги, списані у збиток».
К-т «Контррахунок».
При отриманні банком коштів авансом:
Д-т «Поточний рахунок клієнта» (або кореспондентський рахунок банку).
К-т «Доходи майбутніх періодів».
У кінці кожного місяця на суму, що відноситься до звітного періоду:
Д-т «Доходи майбутніх періодів».
К-т «Доходи».
При сплаті банком коштів авансом:
Д-т «Витрати майбутніх періодів».
К-т «Поточний рахунок клієнта» (або кореспондентський рахунок банку).
У кінці кожного місяця на суму, що відноситься до звітного періоду:
Д-т «Витрати».
К-т «Витрати майбутніх періодів».
Облік процентних доходів. До процентних доходів відносять проценти за користування банківськими кредитами, проценти за придбаними борговими цінними паперами і прирівняні до процентів комісії (які обраховуються так само, як проценти, тобто пропорційно терміну і сумі активу). Комісійні доходи, подібні за природою до процентних, підлягають щомісячному відображенню в банківському обліку, незалежно від періодичності розрахунків за ними, зазначеній в угоді з контрагентом.
Розглянемо на прикладах облік операцій з нарахування і стягнення процентів за банківським кредитом та розміщеним в іншому банку міжбанківським депозитом.
Приклад 2. Банк надав кредит на закупівлю сировини ТОВ «Прогрес» 20 березня 2004 р. з обумовленим в угоді строком погашення 20 квітня 2004 р. на суму 100 000 грн під процентну ставку 33 % річних. В угоді термін сплати процентів визначений після закінчення строку користування кредитом, тобто 20 квітня. Банк використовує метод нарахування процентів «факт/360 днів».
Розглянемо відображення операцій у бухгалтерському обліку:
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет |
Кредит |
Сума, грн |
|
1. |
20 березня |
2040 «Позичковий рахунок» |
2600 «Поточний рахунок» |
100 000 |
|
2. |
31 березня |
2048 «Нараховані доходи за кредитами» |
6024 «Процентні доходи за кредитами» |
1100 |
|
3. |
20 квітня |
2048 |
6024 |
1741,67 |
|
4. |
20 квітня (1-й варіант) |
2600 |
2048 |
2841,67 |
|
5. |
Погашення кредиту |
2600 |
2040 |
100 000 |
|
6. |
20 квітня (2-й варіант) |
2047 «Прострочена заборгованість за кредитом» |
2040 |
100 000 |
|
7. |
27 квітня. |
2049 «Прострочені нараховані доходи» |
2048 |
2841,67 |
|
8. |
20 травня |
2480 «Сумнівна заборгованість за нарахованими доходами» |
2049 |
2841,67 |
|
9. |
Під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами формують резерв |
7720 «Відрахування в резерв» |
2490 «Резерв під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами» |
2841,67 |
|
10. |
У разі визнання сумнівної заборгованості за нарахованими доходами безнадійною, її списують за рахунок резерву |
2490 |
2480 |
2841,67 |
|
11. |
Подальший позабалансовий облік безнадійної заборгованості за нарахованими процентами протягом строку давності позову |
9601 «Не сплачені клієнтом доходи» |
9910 «Контррахунок» |
2841,67 |
Приклад 3. Банк «Аркада» розмістив 20 січня депозит на суму 120 000 грн у банку «Надра» строком на 15 днів під процентну ставку 12 % річних. Строк повернення депозиту і сплати процентів — 4 лютого:
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет рахунка |
Кредит |
Сума, |
|
1. |
20 січня |
1512 «Інші короткострокові депозити, розміщені в інших банках» |
№ 1200 «Коррахунок в НБУ» |
120 000 |
|
2. |
31 січня |
1518 «Нараховані доходи» |
6012 «Процентний дохід» |
480 |
|
3. |
3 лютого |
1518 |
6012 |
120 |
|
4. |
4 лютого. |
1200 |
1512 |
120 000 |
|
5. |
Зарахування одержаних доходів від банку «Надра» |
1200 |
1518 |
600 |
На процентні доходи банку за операціями з борговими цінними паперами, придбаними банком, впливають власне проценти (за фіксованою або плаваючою процентною ставкою), а також амортизація дисконту чи премії.
Дисконт — це різниця між номіналом цінних паперів і ціною придбання, якщо остання нижче номіналу. Сума дисконту у разі купівлі цінних паперів ураховується як елемент ціни придбання на рахунку «Неамортизований дисконт за борговими цінними паперами». Фактично банк одержує суму дисконту при погашенні облігацій.
Премія — це перевищення ринкової вартості (вартості придбання) цінного папера над його номінальною вартістю без урахування нарахованих на момент придбання процентів (купона).
Реалізація принципів нарахування і відповідності за операціями з борговими цінними паперами в портфелі банку потребує щомісячного відображення в обліку:
1. Нарахованих процентів.
2. Амортизації дисконту чи премії.
Амортизація дисконту збільшує процентний дохід, а амортизація премії зменшує процентний дохід за операціями з борговими цінними паперами в портфелі банку. Для розрахунку амортизації дисконту чи премії на практиці використовується метод ефективної ставки процента. У наведених прикладах застосовано з навчальною метою простіший — прямолінійний метод амортизації дисконту (премії) за борговими цінними паперами.
Приклад 4. Банк придбав 1 липня 2002 р. 100 шт. 12-процентних облігацій на суму 10 000 грн за 9500 грн (тобто по 95 грн за 1 облігацію, номінал якої 100 грн). Погашення облігацій через п’ять років. Облігації придбані на дату випуску. Мета придбання — інвестиції. Дата сплати процентів 31 грудня і 30 червня. Метод нарахування процентів «30/360».
Розглянемо відображення операцій в обліку під час придбання цінних паперів, з нарахування і одержання процентів, з амортизації дисконту.
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет рахунка |
Кредит |
Сума, |
|
1. |
1 липня 2002 р. |
321 «Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення» |
1200 «Коррахунок» |
9500 |
|
Неамортизований дисконт = =10 000 – 9500 = 500 грн |
321 |
3216 «Неамортизований дисконт» |
500 |
|
|
2. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12... |
3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами» |
6053 «Процентні доходи» |
100 |
|
3. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12... |
3216 |
6053 |
8,3 |
|
4. |
31 грудня отримана сума купона за період з 1.07.2002 р. до 31.12.2002 р. |
Коррахунок |
3218 |
600 |
|
5. |
Нарахування процентів та амортизація дисконту здійснюється за кожним обліковим періодом |
|||
|
6. |
30 червня 2007 р. отримана сума купона за період з 1.01.2007 р. до 30.06.2007 р. |
Коррахунок |
3218 |
600 |
|
7. |
30 червня 2007 р. |
Коррахунок |
321 |
10 000 |
У разі купівлі боргових цінних паперів за ціною, вищою від номіналу, виникає такий об’єкт обліку, як неамортизована премія, що обчислюється як різниця між ціною придбання і номінальною вартістю цінного папера. Сума амортизації премії відноситься на зменшення процентного доходу за борговим цінним папером.
Приклад 5. Банк придбав 1 липня 2002 р. 100 шт. 12-процентних облігацій на суму 10 000 грн за 10 200 грн (тобто по 102 грн за одну облігацію, номінал якої 100 грн). Погашення облігацій через п’ять років. Облігації придбані на дату випуску. Мета придбання — інвестиції. Дата сплати процентів 31 грудня і 30 червня. Метод нарахування процентів «30/360».
Розглянемо відображення операцій в обліку під час придбання цінних паперів, з нарахування і одержання процентів, за обліком амортизації премії.
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет |
Кредит |
Сума, |
|
1. |
1 липня 2002 р. |
321 «Боргові цінні папери в портфелі банку до погашення» |
1200 «Коррахунок» |
10 000 |
|
Неамортизована премія = |
3217 «Неамортизована премія» |
1200 |
200 |
|
|
2. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12... |
3218 «Нараховані доходи за борговими цінними паперами» |
6053 «Процентні доходи» |
100 |
|
3. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12... |
6053 |
3217 |
3,33 |
|
4. |
31 грудня отримана сума купона за період з 1.07.2002 до 31.12.2002 |
Коррахунок |
3218 |
600 |
|
5. |
Нарахування процентів та амортизація премії здійснюється за кожним обліковим періодом |
|||
|
6. |
30 червня 2007 р. отримана сума купона за період з 1.01.2007 р. до 30.06.2007 р. |
Коррахунок |
3218 |
600 |
|
7. |
30 червня 2007 р. |
Коррахунок |
321 |
10 000 |
Облік комісійних доходів. У складі комісій, які банк одержує за надані послуги, виділяють:
Комісії за одноразові послуги. До цього виду комісій відносять комісії за послуги з обміну валют, за видачу готівкових коштів, за видачу поручительства тощо.
Одержання комісії відображається в обліку записом:
Д-т «Поточний рахунок клієнта» або «Каса»;
К-т «Комісійні доходи».
Облік комісії за послуги постійного характеру. До них належать комісії за розрахунково-касове обслуговування, інкасаторські послуги, орендні платежі тощо.
Приклад 6. Відображення в обліку комісійних доходів за послуги постійного характеру.
|
№ з/п |
Зміст операції |
Дебет рахунка |
Кредит |
|
1. |
Якщо послуги надаються в поточному місяці, а їх сплата передбачається на початку місяця, наступного за звітним, то операція відображається: |
«Нараховані доходи за комісіями» «Поточний рахунок» |
«Комісійні доходи» «Нараховані доходи за комісіями» |
|
2. |
Під час одержання комісії авансом (до надання послуг) |
«Поточний рахунок» |
«Доходи майбутніх періодів» |
|
3. |
Після закінчення облікового періоду, в якому передбачено надання послуг |
«Доходи майбутніх періодів» |
«Комісійні доходи» |
Облік результатів від торговельних операцій. Результат від торговельних операцій відображається на активно-пасивних рахунках.
Розглянемо відображення в обліку результатів від торговельних операцій на прикладі торгівлі цінними паперами (акціями, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо). Прибуток чи збиток від реалізації цінних паперів відображається на рахунку № 6393 «Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж».
Приклад 7.
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет рахунка |
Кредит |
Сума, |
|
1. |
1 лютого 2003 р. |
3102 «Акції в портфелі банку на продаж» |
Коррахунок |
20 000 |
|
2. |
7 лютого продано 300 акцій по 21 грн за акцію: |
Коррахунок |
3102 |
6000 |
|
3. |
28 лютого 2003 р. |
7703 «Відрахування в резерв під знецінення цінних паперів» |
3190 «Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж» |
1400 |
|
4. |
15 березня 2003 р. |
Коррахунок |
3102 |
10500 |
Отже, у результаті продажу акцій за ціною, нижчою ціни придбання, збиток від операції становив 2100 грн.
Облік дивідендного доходу. Дивіденди, які підлягають одержанню банком за інвестиціями, відображаються в банківському обліку після їх оголошення на загальних зборах акціонерів:
Д-т «Нараховані дивіденди»;
К-т «Дивідендний дохід за акціями та іншими вкладеннями».
Надходження дивідендів на кореспондентський рахунок у банку:
Д-т «Кореспондентський рахунок»;
К-т «Нараховані дивіденди».
Приклад 8. 1 грудня 2003 р. банк придбав 1000 простих акцій за 12 000 грн (з урахуванням витрат на придбання). 20 січня 2004 р. оголошені дивіденди за 2003 р. у розмірі 0,15 грн за акцію.
Сума нарахованих дивідендів (1000 · 0,15 = 150 грн) відображається в обліку записом:
Д-т 3108 «Нараховані доходи за акціями у портфелі банку на продаж»;
К-т 6300 «Дивідендний дохід за акціями».
2 лютого 2004 р. Отримано дивіденди за акціями за 2003 р. За цією операцією складають проведення:
Д-т «Коррахунок»;
К-т 3108 «Нараховані доходи за акціями у портфелі банку на продаж».
Облік процентних витрат. Більша частина процентів до виплати припадає на депозитні операції і за борговими цінними паперами, випущеними банком (векселі, ощадні сертифікати).
Нарахування процентних витрат здійснюється щомісячно:
Д-т «Відсоткові витрати»;
К-т «Нараховані витрати».
У разі перерахування процентів на користь клієнтів:
Д-т «Нараховані витрати»;
К-т «Поточний рахунок клієнта або коррахунок банку».
За борговими цінними паперами, емітованими банком, до складу процентних витрат відносять власне проценти, а також амортизацію дисконту (знижки) чи премії (надбавки) за борговими зобов’язаннями банку. У банку щомісячно нараховують проценти, а також амортизацію дисконту і премії за борговими цінними паперами, емітованими банком. Амортизація дисконту збільшує процентні витрати, а амортизація премії зменшує процентні витрати за цінними паперами власного боргу.
Приклад 9. Банк випустив 1 липня 2002 р. 50 шт. 10-процентних ощадних сертифікатів загальним номіналом 50 000 грн і продав їх за 49 000 грн (тобто по 980 грн за один ощадний сертифікат, номінал якого дорівнює 1000 грн). Погашення сертифікатів через шість місяців. Сплата процентів під час погашення. Метод нарахування процентів «30/360».
Розглянемо відображення операцій в обліку під час емісії боргових зобов’язань банку, з нарахування і сплати процентів, з амортизації дисконту.
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет |
Кредит |
Сума, |
|
1. |
1 липня 2002 р. |
1001 «Банкноти і монети в касі банку» |
3320 «Ощадні сертифікати, емітовані банком» |
49 000 |
|
Неамортизований дисконт = |
3326 «Неамортизований дисконт» |
3320 |
1000 |
|
|
2. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12. |
7052 «Процентні витрати за ощадними сертифікатами» |
3328 «Нараховані витрати за ощадними сертифікатами» |
416,67 |
|
3. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12. сума дисконту на шість місяців = 1000 грн сума амортизації дисконту за один місяць = 1000 грн / 6 = 166,67 грн |
7052 |
3326 |
166,67 |
|
4. |
31 грудня сплачено проценти за ощадними сертифікатами. |
3328 |
1001 |
2500 |
|
5. |
31 грудня 2002 р. Викуп сертифікатів відображається в обліку за їх номіналом, оскільки сума дисконту повністю замортизована |
3320 |
1001 |
50 000 |
У разі випуску боргових цінних паперів власного боргу за ціною, вищою номіналу, окремому відображенню в обліку підлягає неамортизована премія, яка обчислюється як різниця між ціною продажу і номінальною вартістю боргового цінного папера. Сума амортизації премії відноситься на зменшення процентних витрат за борговими зобов’язаннями банку.
Приклад 10. Банк випустив 1 липня 2002 р. 50 шт. 10-процентних ощадних сертифікатів загальним номіналом 50 000 грн і продав їх за 50 500 грн (тобто по 1010 грн за один ощадний сертифікат, номінал якого 1000 грн). Погашення сертифікатів через шість місяців. Сплата процентів під час погашення. Метод нарахування процентів «30/360».
Розглянемо відображення операцій в обліку при емісії боргових зобов’язань банку, з нарахування і сплати процентів, з амортизації премії.
|
№ |
Дата і зміст операції |
Дебет |
Кредит |
Сума, грн |
|
1. |
1 липня 2002 р. |
1001 «Банкноти і монети в касі банку» |
3320 «Ощадні сертифікати, емітовані банком» |
50 000 |
|
Неамортизована премія = |
1001 |
3327 «Неаморти зована премія» |
500 |
|
|
2. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12. Розрахунок суми процентів, що нараховуються щомісячно 50 000 грн · 10 / 100 · 30 / 360 = |
7052 «Процентні витрати за ощадними сертифікатами» |
3328 «Нараховані витрати за ощадними сертифікатами» |
416,67 |
|
3. |
31.07, 31.08, 30.09, 31.10, 30.11, 31.12. Розрахунок суми амортизації премії прямим методом: Сума премії на шість місяців = = 500 грн. Сума амортизації премії за один місяць = 500 грн / 6 = 83,33 грн |
3327 |
7052 |
83,33 |
|
4. |
31 грудня сплачено проценти за ощадними сертифікатами |
3328 |
1001 |
2500 |
|
5. |
31 грудня 2002 р. Викуп сертифікатів відображається в обліку за їх номіналом, оскільки сума премії повністю замортизована |
3320 |
1001 |
50 000 |
Облік комісійних витрат. У разі сплати комісій у момент отримання послуги банком:
Д-т «Комісійні витрати»;
К-т «Коррахунок банку».
У разі сплати послуг авансом:
Д-т «Витрати майбутніх періодів»;
К-т «Коррахунок банку».
При отриманні послуги банком:
Д-т «Комісійні витрати»;
К-т «Витрати майбутніх періодів».
Облік негрошових витрат. Негрошові витрати пов’язані з формуванням резервів для покриття можливих збитків від кредитних операцій, резервів під сумнівну заборгованість за нарахованими доходами, резервів під знецінення цінних паперів, резервів під можливі втрати за сумнівною дебіторською заборгованістю, резервів на покриття ризиків і втрат.
При формуванні резерву роблять запис за дебетом відповідного рахунка 770 групи «Відрахування в резерви»:
Д-т «Відрахування в резерв»;
К-т «Резерв».
У разі поліпшення якості активу і зменшення ризиковості коригують розрахункову суму резерву:
Д-т «Резерв»;
К-т «Відрахування в резерв».
У разі списання безнадійної заборгованості з балансу за рахунок резерву:
Д-т «Резерв»;
К-т «Сумнівна заборгованість» (приклади 2, 7).
Облік витрат на утримання персоналу банку. У кожній установі банку розробляється штатний розклад працівників та схема посадових окладів і на їх основі, залежно від рівня кваліфікації та складності робіт, формується фонд основної та додаткової заробітної плати.
Приймання на роботу здійснюється на підставі поданих заяв, укладених контрактів і наказу керівника банку про призначення на посаду і розмір посадового окладу.
На кожного працівника відділ кадрів відкриває особову картку, яка містить довідкові дані, і призначена для відображення всіх службових переміщень під час роботи її власника в банку.
У бухгалтерії банку на кожного співробітника відкриваються особові рахунки для щомісячної реєстрації всіх видів нарахувань оплати праці і утримань з неї. Оплата нараховується на основі даних табеля обліку відпрацьованого часу, про чергову й адміністративну відпустки, хворобу, виконання громадських обов’язків тощо.
Нарахована заробітна плата включається до складу адміністративно-управлінських витрат (дебет рахунка 7400 «Основна і додаткова заробітна плата» у кореспонденції з кредитом рахунка 3652 «Нарахування працівникам банку за заробітною платою»). Крім основної заробітної плати, внутрішнім положенням банк може передбачати премії за виробничі результати, інші надбавки, доплати, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; їх обліковують на особових рахунках окремо з метою надання інформації податковим органам про сукупний дохід кожного працівника.
Щомісячно бухгалтерія здійснює всі розрахунки щодо нарахування оплати праці та утримання як податків, зборів, так і аліментів, погашення виданих кредитів, нестач, різних штрафів тощо.
Одночасно з нарахуванням оплати праці бухгалтерія здійснює також нарахування обов’язкових платежів у різні державні фонди: пенсійний фонд — 32 %, фонд обов’язкового страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — 2,9 %, фонд соціального страхування на випадок безробіття — 2,1 %, фонд страхування від нещасного випадку на виробництві — у відсотках до фактичних витрат на оплату праці залежно від класу професійного ризику виробництва. Усі обов’язкові нарахування до зазначених фондів, поряд з заробітною платою, включаються у витрати основної діяльності банку (собівартість банківських послуг) і обліковуються за групою рахунків 740 «Витрати на утримання персоналу». Здійснюється бухгалтерський запис:
Д-т 7401 «Внески на державне соціальне страхування», або 7402 «Інші обов’язкові нарахування на заробітну плату»;
К-т 3622 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток».
Нарахування оплати за лікарняними листками, довідками про виконання громадських обов’язків здійснюються згідно з інструктивними вказівками Міністерства праці та Державного комітету статистики України.
На всі утримання із заробітної плати складаються бухгалтерські проведення:
Д-т 3652 «Нарахування працівникам банку за заробітною платою»;
К-т рахунків:
3622 «Кредиторська заборгованість за податками та обов’язковими платежами, крім податку на прибуток»;
3653 «Утримання з працівників банку на користь третіх осіб».
Банки можуть формувати резерви на оплату відпусток для забезпечення рівномірного розподілу цих витрат протягом звітного періоду шляхом щомісячного проведення нарахувань за встановленим нормативом від витрат на оплату праці. Облік операцій з формування і використання резервів на оплату відпусток ведеться на рахунку 3658 «Забезпечення оплати відпусток».
Якщо у банку не створюють резерв на оплату відпусток, то нарахування відпускних майбутніх періодів та обов’язкових державних перерахувань на відпускні майбутніх періодів обліковуються на окремих аналітичних рахунках до балансового рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» і амортизуються на витрати банку звітного періоду.
Нарахування заробітної плати працівникам банку здійснюється в розрахунково-платіжній або платіжній відомості, де вказується:
Відображені бухгалтерськими проведеннями операції з нарахування заробітної плати, утримань із неї, відрахувань в обов’язкові державні фонди оформляються меморіальними ордерами.
Усі витрати на оплату праці, у тому числі доплати за кваліфікацію та за обсяги робіт, відносяться на витрати того звітного періоду, коли вони мали місце.
Доходи та витрати банку впродовж року обліковуються методом накопичення, тобто записи за рахунками шостого і сьомого класів ведуться наростаючим підсумком із початку року. В останній робочий день року рахунки доходів і витрат закриваються на рахунок обліку фінансового результату діяльності банку. Формування показників проміжної звітності про результати діяльності банку, а також щоденного балансу відбувається на технічному рахунку 5999. Техніка записів за цим рахунком полягає в тому, що наприкінці кожного дня доходи порівнюються з витратами, при цьому рахунки доходів і витрат не закриваються. Залишок на рахунку 5999 подається у звітності, але фактичних проведень за цим рахунком не виконується. Механізм визначення поточного (проміжного) фінансового результату є таким самим, як і при визначенні результату за рік. Зрозуміло, що в тому разі, коли потрібно уточнити записи, які стосуються звітного періоду, роблять коригувальні проведення з метою забезпечення реальності відображення фінансового результату діяльності банку.
Отже, в останній робочий день року залишки за рахунками доходів і витрат, нагромаджені з початку року, закриваються:
Якщо результатом діяльності банку за рік є прибуток:
Д-т Рахунки шостого класу «Доходи»;
К-т 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження».
І одночасно:
Д-т 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження»
К-т Рахунки сьомого класу «Витрати».
Рахунки 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» та 5041 "Збиток звітного року, що очікує затвердження" діють до дати проведення річних зборів акціонерів (засновників). На річних зборах зареєстрований фінансовий результат має бути затверджений. Водночас приймається рішення про розподіл чистого прибутку після оподаткування.
Після закінчення кожного фінансового року Правління банку подає звіт про свою діяльність для затвердження на загальних зборах акціонерів, а також свої пропозиції щодо розподілу отриманого прибутку, включаючи пропозиції про збільшення капіталу банку.
Порядок розподілу прибутку повинен відповідати чинному законодавству України та засновницьким документам банку.
Прибуток, що підлягає розподілу, розраховується так: чистий прибуток після оподаткування за звітний рік збільшується на розмір нерозподіленого і невикористаного прибутку за результатами попереднього фінансового року і зменшується на розмір відрахувань в офіційні резерви, які формуються згідно з чинним законодавством. До офіційних резервів належать: резервний фонд; загальний резерв.
Резервний фонд створюється згідно з чинним законодавством у розмірі не менше 25 % від суми сплаченого акціонерного (статутного) капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить не менше, ніж 5 % від суми чистого прибутку після оподаткування. Після досягнення встановленого розміру резервного фонду, відрахування можуть здійснюватися на підставі відповідного рішення акціонерів (засновників). Кошти резервного фонду призначені для покриття можливих збитків від банківської діяльності, а також як спосіб реалізації зобов’язань банку за неможливості забезпечити їх виконання за рахунок інших джерел. Кошти резервного фонду обліковуються на рахунку 5021 «Резервні фонди».
Загальні резерви під певні ризики банку створюються згідно з чинним законодавством і відповідно до нормативних документів Національного банку України, а також якщо це передбачено статутом банку або ж регламентоване спеціальними постановами загальних зборів акціонерів. Ці резерви обліковуються на рахунку 5020 «Загальні резерви».
На рівні аналітичного обліку в системі фінансового обліку банк на свій розсуд може відкривати окремі рахунки за видами активів, які забезпечуються повністю або частково власними коштами. Наприклад, це може бути фонд надання позик своїм працівникам тощо.
Розглянемо бухгалтерські записи, якими відображаються операції з розподілу прибутку банку:
|
№ з/п |
Зміст операції |
Дебет |
Кредит |
|
1. |
Відрахування до резервного фонду |
5040 |
5021 |
|
2. |
Відрахування в загальний резерв |
5040 |
5020 |
|
3. |
Нарахування дивідендів акціонерам |
5040 |
3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами» |
|
4. |
Виплата дивідендів акціонерам |
3631 |
1001 «Коррахунок» |
|
5. |
Капіталізація дивідендів, що спрямовуються на збільшення статутного капіталу |
5040 |
5003 «Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу» |
|
6. |
Облік залишку нерозподіленого прибутку |
5040 |
5030 «Прибутки минулих років» |
За рахунок прибутків минулих років здійснюються покриття операційних збитків, списання емісійних різниць у разі недостатності коштів на рахунку 5010 «Емісійні різниці», компенсація негативного результату від операцій з власними акціями.
Податки — це обов’язкові платежі, що утримуються державою (центральними та місцевими органами влади) з юридичних та фізичних осіб у державний та місцевий бюджети. У податковій системі України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об’єкта оподаткування, ставки податку на прибуток, порядку нарахування, термінів сплати регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями (далі — Закон).
Банки України, як платники податку на прибуток, ведуть окремий від фінансового податковий облік валових доходів і валових витрат. Об’єктом оподаткування згідно з Законом є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку і суму амортизаційних відрахувань.
За даними фінансового обліку визначається економічний прибуток банку (різниця між даними за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»). Порядок фінансового обліку доходів і витрат банку базується на принципах нарахування, відповідності й обережності.
При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток вживають терміни «валові доходи» та «валові витрати», склад яких відрізняється у ряді випадків від складу доходів і витрат фінансового обліку. Наприклад, доходи (витрати), отримані (сплачені) достроково, у податковому обліку входять до складу валових доходів (витрат) у податковому періоді їх фактичного отримання (сплати), тоді як у фінансовому обліку такі доходи (витрати) відображаються за рахунками доходів (витрат) майбутніх періодів (рахунки відповідно 3600 і 3500), а за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати» суми, отримані (сплачені) авансом, поступово відображаються з настанням звітного періоду, до якого вони відносяться.
Валовим доходом є загальна сума доходів банку від усіх видів діяльності, отримана (нарахована) протягом звітного періоду.
З метою правильного нарахування податку на прибуток чітко визначена дата отримання валового доходу. Датою збільшення валових доходів визнається дата події, яка відбулася раніше:
Для визначення доходу від кредитно-депозитних операцій датою збільшення валового доходу є дата нарахування процентів, зазначена у договорі.
Валовими витратами банку є сума витрат банку, пов’язаних з його господарською діяльністю, у тому числі витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями, орендні платежі, витрати зі страхування кредитних та інших комерційних ризиків, податки, збори та інші обов’язкові платежі, витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, витрати на відрядження. У податковому обліку до валових витрат відносять суми сформованого страхового резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за нестандартними кредитами в обсязі, що не перевищує 20 % від суми сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими дебіторам на останній робочий день звітного податкового кварталу.
Податковий облік ведеться з метою нагромадження даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської установи). Податковий облік ведеться наростаючим підсумком з початку року.
Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно.
Податковий облік може здійснюватись:
У разі позасистемного ведення обліку валових доходів і валових витрат установа банку здійснює окремий від бухгалтерського податковий облік. При виконанні будь-якої операції, яка згідно з чинним законодавством відноситься до валових доходів або валових витрат, крім проведення за відповідними рахунками бухгалтерського обліку, необхідно одночасно відобразити її зміст у системі податкового обліку.
При веденні обліку валових доходів і валових витрат на рахунках управлінського обліку установа банку здійснює податковий облік на окремих рахунках, які відкриваються банком самостійно й до фінансової звітності не включаються. Рахунки для ведення податкового обліку зручніше відкрити у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї.
Установа банку може також поєднати бухгалтерський облік із податковим. Для цього достатньо:
Для відображення щоденної облікової інформації в податковому обліку встановлюється відповідність аналітичних рахунків фінансового обліку рахункам податкового обліку. Прибуток до оподаткування визначається щомісячно для сплати авансових платежів, а в кінці податкового періоду (квартал, рік) за необхідності здійснюються коригування.
Наприкінці податкового періоду формують податкову декларацію з додатками.
В аналітичному обліку ведуться окремі субрахунки до рахунка 7900 для відображення сплаченого та відстроченого податку на прибуток.
У кінці року на рахунку 7900 відображається реальний податок на прибуток.
Завершальним етапом облікового циклу фінансового бухгалтерського обліку є процес складання та подання фінансової звітності. Вона складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів. Як уже зазначалося, основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.
Повна фінансова звітність банку включає:
балансовий звіт;
звіт про фінансові результати;
звіт про рух грошових коштів;
звіт про власний капітал;
Примітки до фінансових звітів.
Жоден із перелічених звітів окремо не може надати всієї потрібної користувачам інформації, а тому всі компоненти фінансової звітності слід інтерпретувати та аналізувати у комплексі.
Насамперед фінансові звіти мають правдиво відображати фінансову інформацію щодо банку. Необхідною умовою правдивого відображення діяльності банку є подання інформації у певному форматі та за показниками, які забезпечують якісні характеристики фінансових звітів.
Основні вимоги щодо форм фінансової звітності банку такі:
Якісні характеристики визначають ступінь корисності інформації, що містять фінансові звіти. Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірність і зіставність.
1. Дохідливість — це якість інформації. Інформація, що включена до форм звітності має бути зрозумілою користувачам. Однак це не означає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі банківського бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Тому інформація про складні поняття, яка є корисною для прийняття рішень, не повинна виключатись із звітності через складність розуміння її окремими користувачами. Отже, інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами.
2. Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та зробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку. Доречність інформації визначається її суттєвістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.
Звітна інформація вважається суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну оцінку діяльності банку та його фінансовий стан.
Фінансові звіти мають бути надані користувачам своєчасно, тобто у строки, що забезпечують ефективне використання звітної інформації. Найвірогідніша інформація втрачає свою корисність, якщо вона надана користувачам із запізненням. Згідно з термінами подання фінансової звітності, затвердженими чинним законодавством, квартальна фінансова звітність надається банком не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 18 лютого наступного за звітним року.
Консолідована фінансова звітність має бути надана засновникам банку не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.
3. Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та похибок, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Вимоги щодо достовірності передбачають:
4. Зіставність інформації означає надання користувачам можливості порівнювати:
Передумовою зіставності є наведення звітної інформації попереднього періоду у фінансових звітах та розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках.
Склад і порядок заповнення форм, періодичність і строки подання фінансової звітності регламентовано законодавством. Правила щодо складання форм фінансові звітності установами банків викладені у "Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України", затверджених постановою Правління Національного банку України № 436 від 12 грудня 1997 р. із змінами і доповненнями; «Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України», затвердженій постановою Правління Національного банку України № 545 від 26 грудня 2001 р.; в «Інструкції про складання проміжної (квартальної) фінансової звітності банків України», затвердженій постановою Національного банку України № 431 від 12 листопада 2002 р. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво банку в особі керівника та головного бухгалтера.
За звітним періодом фінансові звіти, що складають банки, поділяються на щоденну, місячну, квартальну та річну звітність (табл. 13.1).
Таблиця 13.1
Класифікація та склад фінансової звітності
за звітним періодом
|
Періодичність звітності |
Форми фінансової звітності |
|
Щоденна |
Баланс |
|
Місячна |
Баланс 2. Звіт про прибутки та збитки |
|
Квартальна |
Балансовий звіт Звіт про фінансові результати Примітка «Зобов’язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках» |
|
Річна |
Балансовий звіт Звіт про фінансові результати Звіт про рух коштів Звіт про власний капітал Примітки |
Повним звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік (починається 1 січня і закінчується 31 грудня). Звітний період ще часто називають обліковим періодом. У межах річного облікового періоду або циклу банки складають проміжні фінансові звіти.
Щоденна, місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку року. Баланс банку складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Зверніть увагу: на відміну від підприємств банки складають баланс щоденно. Щоденна звітність подається лише у складі однієї форми — Балансу.
Щомісячна фінансова звітність включає дві форми: баланс та звіт про прибутки та збитки. Щомісячний і щоденний баланси складаються за однаковим форматом.
Квартальна звітність включає такі три форми: балансовий звіт; звіт про фінансові результати; примітка «Зобов’язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках».
Найбільш вичерпною та змістовною є річна фінансова звітність, яка надається у повному комплекті: балансовий звіт; звіт про фінансові результати; звіт про рух грошових коштів; звіт про власний капітал; примітки (їх усього 32). Слід зауважити, що левова частка суттєвої та детальної фінансової інформації щодо банку розкривається в примітках. За відсутності доступу до такої інформації об’єктивна та правдива оцінка фінансового стану і результатів діяльності банку неможлива.
Для зовнішніх користувачів доступна тільки квартальна та річна фінансова звітність. Банки зобов'язані оприлюднювати річну та квартальну фінансову звітність. Такі публікації дають змогу громадськості певною мірою контролювати банки. Квартальна фінансова звітність підлягає публікації протягом місяця, наступного за звітним кварталом. Річний фінансовий звіт банк мусить оприлюднити протягом п’яти місяців після закінчення звітного року разом з аудиторським висновком стосовно її достовірності.
Річна банківська звітність підлягає обов'язковій аудиторській перевірці та підтвердженню незалежним аудитором. Аудитор викладає свою думку тільки щодо того, чи повною мірою фінансові звіти та примітки до них відображають фінансовий стан і результати діяльності банку. Наявність аудиторського підтвердження фінансової звітності банку дає громадськості додаткові гарантії щодо її правдивості.
Найбільш наочно процес складання фінансової звітності простежується за підсумкового узагальнення облікових даних у річному фінансовому звіті.
Процес підготовки до складання та безпосереднє складання форм фінансових звітів включає кілька етапів:
1. Закриття рахунків доходів і витрат банку (шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»);
2. Визначення чистого фінансового результату діяльності банку за звітний період (записи на рахунку 5040 «Прибуток чи збиток звітного року, що очікує затвердження»);
3. Підтвердження залишків на рахунках активів, зобов’язань та капіталу через їх інвентаризацію (першого класу «Казначейські і міжбанківські операції», другого класу «Операції з клієнтами», третього класу «Операції з цінними паперами, інші активи і зобов’язання», четвертого класу «Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи» і п’ятого класу «Капітал банку»).
4. Внесення коригувань за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхилень даних обліку від даних інвентаризації);
5. Складання звіту про фінансові результати, Балансу та інших форм фінансової звітності;
6. Коригування показників звітності та формування Приміток щодо подій після дати балансу.
7. Перевірка узгодженості показників звітності.
Річна фінансова звітність банку складається на підставі даних бухгалтерського обліку банку з урахуванням коригувальних проведень за рік. Банки — юридичні особи складають консолідовану річну фінансову звітність. Порядок складання та надання звітності філіями, відділеннями визначається банком самостійно.
Річна фінансова звітність складається у тисячах гривень. Інформація у річних фінансових звітах подається порівняно з попереднім роком.
Як уже зазначалося, метою складання балансу є надання користувачам інформації про фінансовий стан банку. Баланс надає можливість визначити склад, структуру та ліквідність активів банку, наявність власного і залученого капіталу. На підставі даних Балансу можна обчислити сукупність економічних показників та фінансових коефіцієнтів, які використовують для оцінювання фінансової стійкості банку, а також управління банківськими ризиками.
Як наголошувалося, на відмінну від підприємств банки складають баланс щоденно. Це означає, що в системі бухгалтерського обліку в банку кожен день здійснюється реєстрація та опрацювання економічної інформації про всі господарські операції, які мали місце протягом дня. Збір та опрацювання економічної інформації про господарські операції в системі бухгалтерського обліку називають обліковим циклом. Отже, обліковий цикл у банку відтворюється кожного робочого дня і завершується складанням балансу.
У банках опрацювання облікової інформації здійснюється майже повністю в автоматизованому режимі з використанням комп’ютерних технологій (автоматизована банківська система). Базовою підсистемою автоматизованої банківської системи є підсистема «Операційний день банку» (ОДБ), упровадження якої для всіх установ банків є обов’язковим. За допомогою інтегрованої комплексної підсистеми ОДБ здійснюється:
- реєстрація усіх господарських операцій у системі рахунків бухгалтерського обліку;
опрацювання бухгалтерської економічної інформації про наслідки цих операцій;
їх відображення в аналітичних особових рахунках;
узагальнення і відображення в синтетичних бухгалтерських регістрах;
складання форм фінансової звітності.
Технологія складання балансу включає кілька етапів і є незмінною. Особливість місячного, квартального та річного балансів полягає в тому, що вони складаються на базі бухгалтерських принципів: принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, а також принципу обачності. Такий підхід передбачає здійснення в останній робочий день місяця, кварталу, року відповідно до встановлених обліковою політикою банку термінів таких регулювальних бухгалтерських проведень:
Специфічною ознакою регулювальних проведень є те, що вони здійснюються на підставі виконаних за встановленою формою розрахунків певних сум (суми резерву, амортизаційних відрахувань, нарахованих процентів, амортизації суми ще неамортизованого дисконту чи премії). Методика здійснення розрахунків підлягає затвердженню у встановленому чинним законодавством порядку. Процедури щодо складання перелічених регулювальних проведень розглянуто в попередніх розділах (облік кредитних операцій, облік депозитів та інших зобов’язань, облік доходів і витрат тощо).
Розглянемо процес складання балансу на прикладі складання балансу комерційного банку за 31 грудня 2001 р.
Після реєстрації даних про здійснені банком господарські операції, що наведені в первинних документах у підсистемі «Операційний день банку», та здійснення регулювальних проведень, відбувається їх відображення в регістрах аналітичного обліку (особові рахунки) та узагальнення шляхом складання оборотно-сальдової та сальдової відомості.
В оборотно-сальдовій та сальдовій відомості бухгалтерські рахунки розміщені у порядку зростання номерів рахунків. Зверніть увагу: саме зростання номерів рахунків, а не за ознакою активний чи пасивний за характером рахунок.
Зауважимо, що у відомості, а потім і в балансі контрактивні рахунки показують на стороні активних рахунків зі знаком мінус (в дужках), а контрпасивні — на стороні пасивів також зі знаком мінус. Контрарні рахунки розміщені нижче балансових рахунків, до яких вони є регулювальними.
В оборотно-сальдовій відомості наведено окремо дебетові та кредитові обороти за всіма бухгалтерськими рахунками за 31 грудня, а також показано залишки за рахунками на кінець дня 31 грудня.
Залишки (сальдо) за активними рахунками на кінець дня 31 грудня обчислюються за такою методикою:
Дебетові залишки за рахунками на початок дня 31 грудня (дані переносять з попереднього щоденного балансу за 30 грудня) + Дебетові обороти за рахунками за 31 грудня – Кредитові обороти за рахунками за 31 грудня.
Залишки (сальдо) за пасивними рахунками обчислюються за формулою:
Кредитові залишки за рахунками на початок дня 31 грудня (переносяться з попереднього щоденного балансу) + Кредитові обороти за рахунками за 31 грудня – Дебетові обороти за рахунками за 31 грудня.
У відомості передбачено підрахування проміжних підсумків за класами рахунків. Сальдова відомість є фрагментом оборотно-сальдової відомості. На відміну від оборотно-сальдової відомості вона показує тільки залишки за бухгалтерськими рахунками на кінець дня.
Оборотно-сальдова відомість виконує контрольну функцію за точністю реєстрації та повноти відображення в обліку господарських операцій банку. Оборотно-сальдову відомість ще називають перевірним балансом. Контроль проводиться шляхом досягнення двох типів рівностей.
Перша рівність: загальна сума дебетових оборотів за рахунками має дорівнювати загальній сумі кредитових оборотів за рахунками.
Друга рівність: загальна сума сальдо за дебетовими рахунками повинна дорівнювати загальній сумі сальдо за кредитовими рахунками.
Припустимо, що на кінець дня 31 грудня маємо такі залишки за рахунками, що діють у банку (табл. 13.2).
Таблиця 13.2
Сальдова відомість (перевірочний баланс) АКБ «Росток»
за 31 грудня 2001 р.
|
№ балансового рахунка |
Найменування рахунка |
Сальдо |
|
|
Дебет |
Кредит |
||
|
1001 |
Банкноти та монета в касі банку |
624 |
|
|
1200 |
Коррахунок у НБУ |
2502 |
|
|
1500 |
Коррахунки, які відкрито в інших банках |
3956 |
|
|
15121528 |
Кредити овернайт, які надано іншим банкам |
15218 |
|
|
Нараховані доходи за кредитами, які надано іншим банкам |
3526 |
||
|
1591 |
Резерв під заборгованість інших банків |
(715) |
|
|
1600 |
Коррахунки інших банків |
1436 |
|
|
1612 |
Короткострокові депозити інших банків |
32930 |
|
|
1618 |
Нараховані витрати за коштами банків |
82 |
|
|
Перший клас |
Казначейські та міжбанківські операції |
25111 |
34448 |
|
2040 |
Короткострокові кредити |
51438 |
|
|
2045 |
Довгострокові кредити |
13250 |
|
|
2048 |
Нараховані доходи за кредитами, які надано клієнтам |
7780 |
|
|
2047 |
Прострочена заборгованість за кредитами, які надано клієнтам |
3415 |
|
|
209 |
Сумнівна заборгованість за кредитами, які надано клієнтам |
460 |
|
|
240 |
Резерв під заборгованість за кредитами, які надано клієнтам |
(1424) |
|
|
260 |
Кошти до запитання |
29764 |
|
|
2610 |
Короткострокові депозити |
15832 |
|
|
2615 |
Довгострокові депозити |
2800 |
|
|
2618 |
Нараховані витрати за строковими депозитами |
202 |
|
|
280 |
Дебіторська заборгованість за операціями з клієнтами |
4375 |
|
|
2900 |
Кредиторська заборгованість з операцій з клієнтами |
1605 |
|
|
Другий клас |
Операції з клієнтами |
79294 |
50203 |
|
320 |
Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції |
285 |
|
|
329 |
Резерв під знецінення цінних паперів у портфелі банку на інвестиції |
(15) |
|
|
Інші активи банку |
|||
|
3600 |
Доходи майбутніх періодів |
200 |
|
|
355 |
Дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками |
372 |
|
|
366 |
Субординований борг банку |
1250 |
|
|
Третій клас |
Операції з цінними паперами та інші активи і зобов’язання |
642 |
1450 |
|
4400 4409 Четвертий клас |
Основні засоби Знос основних засобів Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи |
4589 (913)
|
|
|
50000 5001 |
Зареєстрований статутний капітал Несплачений зареєстрований статутний капітал |
22000 (3958) |
|
|
5002 |
Власні акції, що викуплені в акціонерів |
(74) |
|
|
5020 5021 |
Загальні резерви банку Загальні резерви Резервні фонди |
250 1641 |
|
|
5030 |
Результати минулих років |
2621 |
|
|
П’ятий клас |
Капітал банку |
0 |
22480 |
|
60 |
Процентні доходи |
14444 |
|
|
61 |
Комісійний дохід |
2233 |
|
|
630 |
Дивідендний дохід |
||
|
620 |
Результат від торговельних операцій |
99 |
|
|
639 680 Шостий клас |
Інші банківські операційні доходи Непередбачені доходи Доходи |
0 |
662 3 17441 |
|
70 |
Процентні витрати |
11810 |
|
|
71 740 |
Комісійні витрати Витрати на персонал |
87 2545 |
|
|
742 744 |
Витрати на утримання основних засобів Витрати на телекомунікації |
604 2010 |
|
|
77 |
Відрахування в резерви |
243 |
|
|
Сьомий клас |
Витрати |
17299 |
|
|
Баланс |
126022 |
126022 |
Наявність рівності сальдо дебетових (126022) та кредитових (126022) рахунків у відомості свідчить, що всі операції, які здійснені в банку протягом дня, зареєстровані в обліковій системі та правильно відображені за бухгалтерськими рахунками.
Далі на підставі даних відомості відбувається складання щоденного балансу.
Переходу до балансу передує закриття рахунків доходів і витрат та обчислення в системі бухгалтерських рахунків фінансового результату за поточний рік, який до його затвердження прийнято відображати за рахунком 504 «Результати минулого року, що очікують на затвердження» в складі п’ятого класу «Капітал банку». Кредитове сальдо за рахунком свідчить, що банк одержав прибуток, який і є основним джерелом зростання власного капіталу. Наявність дебетового сальдо показує, що банк отримав збиток. Сума збитку відображається і в балансі і в звіті про фінансові результати зі знаком мінус (у дужках) і призводить до зменшення власного капіталу.
Наведений вище приклад звіту демонструє, що банк одержав чистий прибуток на суму 142 тис. грн (Доходи – Витрати = 17441 – 17299 = 142). Унаслідок цього має місце зростання власного капіталу, що і підтверджують дані наведеного нижче балансу.
Щоденний (щомісячний) баланс складається відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Баланс має три частини:
Розглянемо форму денного балансу, складеного шляхом перегрупування рахунків, наведених у сальдовій відомості.
Перегрупування рахунків проводиться відповідно до елементів балансу, а саме: активи; зобов’язання та власний капітал. У межах елементів балансу бухгалтерські рахунки об’єднують відповідно до структурних одиниць плану рахунків: за класами, розділами, групами.
Для спрощення сприйняття балансу демонструємо тільки його першу (базову) частину (табл. 13.3).
Таблиця 13.3
Баланс АКБ «Росток» за 31 грудня 2001 р., тис. грн
|
РАХУНКИ |
Усього |
|
БАЛАНСОВІ РАХУНКИ |
|
|
АКТИВИ |
|
|
Класи перший — четвертий: |
624 |
|
100 Банкноти та монети |
624 |
|
10 Готівкові кошти |
624 |
|
1200 Коррахунок у НБУ |
2502 |
|
120 Кошти до запитання в НБУ |
2502 |
|
12 Кошти в НБУ |
2502 |
|
1500 Коррахунки, які відкрито в інших банках |
3956 |
|
150 Кошти до запитання в інших банках |
3956 |
|
1521 Кредити овернайт, які надано іншим банкам |
15218 |
|
1528 Нараховані доходи за кредитами, які надано банкам |
3526 |
|
152 Кредити, які надано іншим банкам |
18744 |
|
1591 Резерв під стандартну заборгованість інших банків |
(715) |
|
159 Резерв під заборгованість інших банків |
(715) |
|
15 Кошти в інших банках |
21985 |
|
Перший клас Казначейські та міжбанківські операції |
25111 |
|
2040 Короткострокові кредити |
51438 |
|
2045 Довгострокові кредити |
13250 |
|
2047 Прострочена заборгованість за кредитами |
3415 |
|
2048 Нараховані доходи за кредитами |
7780 |
|
204 Кредити СГД за внутрішніми торговельними операціями |
76343 |
|
2094 Сумнівна заборгованість за кредитами СГД за внутрішніми торговельними операціями |
460 |
|
209 Сумнівна заборгованість за кредитами СГД 20 Кредити, які надано СГД |
460 76803 |
|
2400 Резерв під нестандартну заборгованість з кредитів |
(1424) |
|
240 Резерв під заборгованість з кредитів |
(1424) |
|
24 Резерв під заборгованість з кредитів |
(1424) |
|
2 Клас Операції з клієнтами |
75381 |
|
3202 Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком, випущені банком, у портфелі банку на інвестиції |
285 |
|
3290 Резерв під знецінення цінних паперів на інвестиції |
(15) |
|
32. Цінні папери в портфелі банку на інвестиції |
270 |
|
355 Дебіторська заборгованість з розрахунків з працівниками |
372 |
|
Третій клас Операції з цінними паперами та інші активи |
642 |
|
4400 Основні засоби |
4589 |
|
4409 Знос основних засобів |
(913) |
|
440 Операційні основні засоби |
3676 |
|
Четвертий клас Довгострокові вкладення, основні засоби та нематеріальні активи |
3676 |
|
АКТИВИ УСЬОГО |
108723 |
|
ПАСИВИ |
|
|
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ |
|
|
Класи перший—четвертий |
|
|
1600 Коррахунки інших банків 160 Кошти до запитання інших банків |
1436 1436 |
|
1612 Короткострокові депозити інших банків |
32930 |
|
1618 Нараховані витрати за коштами банків |
82 |
|
161 Строкові депозити інших банків |
33012 |
|
16 Кошти інших банків |
34448 |
|
Перший клас Казначейські та міжбанківські операції |
34448 |
|
2600 Поточні рахунки субєктів господарської діяльності (СГД) |
29764 |
|
260 Кошти до запитання СГД |
29764 |
|
2610 Короткострокові депозити СГД |
15832 |
|
2615 Довгострокові депозити СГД |
2800 |
|
2618 Нараховані витрати за строковими депозитами |
202 |
|
261 Строкові кошти СГД |
18834 |
|
26. Кошти клієнтів банку |
48598 |
|
290 Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами |
1605 |
|
29 Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами |
1605 |
|
Другий клас Операції з клієнтами |
50203 |
|
3600 Доходи майбутніх періодів |
200 |
|
366 Субординований борг банку |
1250 |
|
36 Інші пасиви банку |
1450 |
|
Третій клас Операції з цінними паперами та інші зобов’язання |
1450 |
|
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ УСЬОГО |
86101 |
|
КАПІТАЛ (власний) |
|
|
5000 Зареєстрований статутний капітал |
22000 |
|
5001 Несплачений статутний капітал |
(3958) |
|
5002 Власні акції, що викуплені в акціонерів |
(74) |
|
500 Статутний капітал банку |
17968 |
|
5020 Загальні резерви банку |
250 |
|
5021 Резервні фонди |
1641 |
|
502 Загальні резерви банку |
1891 |
|
503 Результати минулих років |
2621 |
|
504 Прибуток минулого року, що очікує на затвердження |
142 |
|
50 Статутний капітал та інші фонди банку |
22622 |
|
П’ятий клас Усього капітал банку |
22622 |
|
ПАСИВИ УСЬОГО (зобов’язання + капітал) |
108723 |
У балансі банку передбачено обчислення проміжних підрахунків відповідно до видів активів, зобов’язань та джерел власного капіталу, які обліковуються окремо за кожною групою, розділом та класом рахунків, а також загальних підсумків за елементами балансу: активи, зобов’язання та капітал. Особливістю балансу є рівність підсумкових сум активу та пасиву, тобто підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу: 108723 = 86101 + 22622 (А = З + К).
Банківській щоденний (щомісячний) баланс, складений за всіма діючими бухгалтерськими рахунками четвертого порядку налічує залежно від розміру банку та обсягу операцій від 200 до 600 і більше рахунків. Він є деталізованим, розгорнутим. Однак у такому форматі щоденний (місячний) баланс є малочитабельним і малопристосованим для експрес фінансового аналізу. Тому в банках передбачено складання квартального та річного балансових звітів за іншим форматом.
Балансові звіти складаються за агрегованими рахунками, які називають статтями. Кожна стаття балансового звіту — це агрегований об’єкт фінансового обліку. Виокремлення статей у балансовому звіті підпорядковано вимогам МСБО-30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ» і насамперед залежить від суттєвості інформації, яка необхідна користувачам для прийняття економічних рішень. Сума статті обчислюється шляхом об’єднання певних бухгалтерських рахунків четвертого порядку, які знайшли відображення у щоденному Балансі, за ознакою їх економічного змісту відповідно до вимог стандартів з бухгалтерського обліку.
Розглянемо приклад річного балансового звіту, складеного на підставі щоденного балансу (табл. 13.4).
Таблиця 13.4
Балансовий звіт АКБ «росток» за 31 грудня 2001 р.
|
№ |
Активи |
31.12.2001 р. |
31.12.2000 р. |
|
1 |
Кошти та залишки в НБУ |
3126 |
4193 |
|
2 |
Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ |
||
|
3 |
Кошти в інших банках |
18459 |
18844 |
|
4 |
Цінні папери на продаж |
||
|
5 |
Кредити та заборгованість клієнтів |
67139 |
41700 |
|
6 |
Інвестиційні цінні папери |
270 |
11 |
|
7 |
Довгострокові вкладення в дочірні та асоційовані компанії |
||
|
8 |
Основні засоби та нематеріальні активи |
3676 |
4930 |
|
9 |
Нараховані доходи до отримання |
11306 |
12980 |
|
10 |
Інші активи |
4747 |
3064 |
|
11 |
Усього активів |
108723 |
85722 |
|
Зобов’язання |
|||
|
12 |
Кошти банків |
34366 |
18981 |
|
13 |
Кошти клієнтів |
48396 |
48361 |
|
14 |
Інші депозити |
0 |
0 |
|
15 |
Боргові цінні папери, емітовані банком |
0 |
0 |
|
16 |
Нараховані витрати до сплати |
284 |
494 |
|
17 |
Інші зобов’язання |
3055 |
5171 |
|
18 |
Усього зобов’язань |
86101 |
73007 |
|
Власний капітал |
|||
|
19 |
Статутний капітал |
18042 |
8542 |
|
20 |
Капіталізовані дивіденди |
0 |
0 |
|
21 |
Акції, що викуплені у акціонерів |
(74) |
(339) |
|
22 |
Емісійні різниці |
0 |
0 |
|
23 |
Резерви |
1891 |
1241 |
|
24 |
Результати переоцінки |
||
|
25 |
Нерозподілений прибуток |
2763 |
3271 |
|
26 |
Усього власного капіталу |
22622 |
12715 |
|
27 |
Усього пасивів |
108723 |
85722 |
Потрібно звернути увагу, що у річному балансовому звіті залишки за статтями показують за два звітні періоди: поточний та попередній. Обчислення значення статей балансового звіту здійснюється за методикою, затвердженою Національним банком України (табл. 13.5).
Таблиця 13.5
Кореляція статей Балансового звіту
з рахунками Плану рахунків
|
Рядок |
Найменування статті |
Розрахунок статті (рахунки) |
|
АКТИВИ |
||
|
1 |
Кошти та залишки в НБУ |
Розділ 10, рахунки 1200, 1203, 1207, 1211, 1212 |
|
2 |
Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України |
Рахунки 1410—1417, 1420—1427, 1430—1437, (1490), 1440—1447, (1491) |
|
3 |
Кошти в інших банках |
Рахунки 1500, 1505, 1510—1517, 1580, 1581, 1589, (1590, 1591) |
|
4 |
Цінні папери на продаж |
Сума залишків за рахунками 3110—3114, (3116), 3117 (рахунок 3190) |
|
5 |
Кредити та заборгованість клієнтів |
Рахунки 2000, 2010, 2020, (2026), 2027, 2030, 2037, 2040—2047, 2050—2057, 2061—2062, 2065—2067, 2070—2071, 2073—2075, 2090—2096, 2099—2107, 2110—2117, 2190—2191, 2198—2202, 2205, 2210—2211, 2213—2214, 2299, (2400—2401) Аналітичні рахунки балансових рахунків 2076—2077, 2097, 2206—2207, 2216—2217, 2290—2291 |
|
6 |
Інвестиційні цінні папери |
Рахунки 3202—3203, 32053210—3214, (3216), 3217, (3290) |
|
7 |
Довгострокові інвестиції до асоційованих компаній і дочірніх установ |
Сума рахунків розділу 41 за історичною вартістю Рахунки розділу 42 |
|
8 |
Основні засоби та нематеріальні активи |
Рахунки 4300, 4309, 4310, 4320, 4400, 4409, 4430—4431, 4500, 4509, 4530 |
|
9 |
Нараховані доходи до отримання |
Рахунки 1208, 1218, 1418, 1428, 1438, 1448, 1508—1509, 1518—1519, 1528—1529, 1780, 1790, 2008, 2018, 2028—2029, 2038—2039, 2048—2049, 2058—2059, 2068—2069, 2078—2079, 2108—2109, 2118—2119, 2208—2209, 2218—2219, 2480, 2490, 3108, 3118—3119, 3208, 3218—3219, 3599 Група рахунків 357, аналітичний рахунок балансового рахунка 3589 |
|
10 |
Інші активи |
Розділ 11, 34, група рахунків 181, 188, (189), 288, (289), 355, рахунки 2800—2801, 2805—2806, 2809, 2920А, 2924А, 3500, 3510—3511, 3519—3522, 3540—3542, 3548, 3580, (3590) 3710, 3810А |
|
11 |
Усього активів |
Рядок 11 = 1+2+3+4+5+6+7+8+9+10 |
|
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ |
||
|
12 |
Кошти банків |
Рахунки 1300, 1310—1317, 1322, 1327, 1332, 1335, 1600, 1605, 1610—1615, 1620—1625 |
|
13 |
Кошти клієнтів |
Суми рахунків 2600—2606, 2610—2615, 2700—2701, 2706, 2620—2626, 2630, 2635, 2502, 2512—2514, 2520—2526, 2530—2531, 2540—2546, 2550—2555, 2560—2565, 2570—2571, 2900—2906, 2909, 2920П, 2924П |
|
14 |
Інші депозити |
Рахунки 2907—2908, 3320, (3326), 3327 |
|
15 |
Боргові цінні папери, емітовані банком |
Сума рахунків 3300—3307 |
|
16 |
Нараховані витрати до сплати |
Рахунки 1308, 1318, 1328, 1338, 1608, 1618, 1628, 2518, 2528, 2538, 2548, 2558, 2568, 2608, 2618, 2628, 2638, 2708, 3308, 3328, 3652, 3654, 3659, 3668, група рахунків 367 |
|
17 |
Інші зобов’язання |
Рахунки 3600, 3620—3622, 3630—3631, 3650—3651, 3653, 3658, 3660, 3690, 3720, 3810П, 3811 Група рахунків 191, 361, 364, аналітичний рахунок балансового рахунка 3699 |
|
18 |
Усього зобов’язань |
Рядок 18 = 12+13+14+15+16+17 |
|
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ |
||
|
19 |
Статутний фонд |
Рахунки 5000, (5001) |
|
20 |
Капіталізовані дивіденди |
Рахунок 5003 |
|
21 |
Акції, викуплені в акціонерів |
(Рахунок 5002) |
|
22 |
Емісійні різниці |
Рахунок 5010 |
|
23 |
Резерви |
Рахунки 5020, 5021 |
|
24 |
Результати переоцінки |
Рахунки 5100, 5101 |
|
25 |
Нерозподілений прибуток |
Сума груп рахунків 503 та 504 |
|
26 |
У тому числі сума переоцінки у разі вибуття необоротних активів |
Аналітичний рахунок балансового рахунка 5040 |
|
27 |
Усього власного капіталу |
Рядок 27 = 19+20+21+22+23+24+25 |
|
28 |
Усього пасивів |
Рядок 28 = 18+27 |
В узагальненому вигляді техніка розрахунку суми кожної статті балансового звіту надана в таблиці «Кореляція статей балансового звіту з рахунками плану рахунків».
Розкриття економічного змісту інформації щодо окремих статей балансу надається у примітках, які включені до компонентів річного фінансового звіту банку.
Звіт про фінансові результати призначений для обчислення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Вивчаючи параграф 1.2 розділу 1, Ви вже ознайомилися з призначенням цього звіту та усвідомили, яке місце він посідає у системі фінансової звітності. Цей звіт є своєрідним ланцюгом між балансами початку та кінця звітного періоду. Головна мета звіту про фінансові результати — продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримав банк та які він мав витрати за певний звітний (обліковий період). Отже, зазначений звіт стосується лише певного періоду. Банки складають звіт про фінансові результати за такі звітні періоди:
Місячний і квартальний звіти є проміжними, а річний Звіт про фінансові результати — кінцевим. Він демонструє остаточно одержаний банком за рік фінансовий результат від діяльності: чистий прибуток або збиток.
Методика складання місячного звіту має певні відмінності від методики складання квартального та річного звіту про фінансові результати. Зупинимося на розгляді цих особливостей.
Місячний звіт має назву «Звіт про прибутки та збитки банку». Головна його особливість полягає в тому, що він складається за схемою бухгалтерських рахунків для обліку доходів та витрат, які передбачені в шостому та сьомому класах плану рахунків комерційного банку, наростаючим підсумком з початку року. Цей звіт складається у форматі вертикальної таблиці, яка структурно включає три частини:
Місячний звіт про прибутки та збитки складається на базі даних оборотно-сальдової відомості (сальдової відомості) за рахунками третього порядку (групами рахунків), які входять до складу бухгалтерських рахунків шостого та сьомого класів. Доходи та витрати показують у зазначеному Звіті згідно з класифікацією рахунків для їх обліку у шостому та сьомому класах плану рахунків. У зазначений звіт переносяться кредитові залишки за рахунками шостого класу і дебетові залишки за рахунками сьомого класу. Формою звіту передбачено визначення проміжних підсумків за рахунками другого порядку (розділами). Показник чистого прибутку (збитку) обчислюється як різниця між сумою сукупних доходів та сумою сукупних витрат (142 = 17441 – 17299). Рахунки доходів та витрат закриваються тільки один раз на рік в останній робочий день року. Протягом року в проміжних звітах про фінансові результати визначений поточний чистий прибуток (збиток) звітного періоду відображається наростаючим підсумком з початку року на тимчасовому рахунку «Поточний фінансовий результат».
Розглянемо приклад місячного звіту про прибутки та збитки АКБ «Росток», складеного за даними сальдової відомості, яка наведена у табл. 13.6.
Таблиця 13.6
Звіт про прибутки та збитки комерційного банку АКБ «Росток» за грудень 2001 р., тис. грн
|
Символ |
Стаття доходів |
Усього |
|
ДОХОДИ |
17441 |
|
|
60 |
Процентні доходи |
14444 |
|
601 |
Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших банках |
5544 |
|
602 |
Процентні доходи за кредитами суб’єктам господарської діяльності |
8900 |
|
604 |
Процентні доходи за кредитами фізичним особам |
0 |
|
605 |
Процентні доходи за цінними паперами |
54 |
|
61 |
Комісійні доходи |
2233 |
|
610 |
Комісійні доходи за операціями з банками |
843 |
|
611 |
Комісійні доходи за операціями з клієнтами |
1390 |
|
62 |
Результат від торговельних операцій |
99 |
|
63 |
Інші банківські операційні доходи |
662 |
|
639 |
Інші банківські операційні доходи |
662 |
|
6397 |
Штрафи, пені, що отримані за банківськими операціями |
247 |
|
64 |
Інші небанківські операційні доходи |
0 |
|
649 |
Інші небанківські операційні доходи |
0 |
|
6497 |
Штрафи, пені, що отримані за господарськими операціями |
0 |
|
68 |
Непередбачені доходи |
3 |
|
ВИТРАТИ |
17299 |
|
|
70 |
Процентні витрати |
11810 |
|
701 |
Процентні витрати за коштами, отриманими від інших банків |
6810 |
|
702 |
Процентні витрати за коштами суб’єктів господарської діяльності |
4984 |
|
704 |
Процентні витрати за коштами фізичних осіб |
0 |
|
705 |
Процентні витрати за цінними паперами власного боргу |
165 |
|
709 |
Інші процентні витрати |
|
|
71 |
Комісійні витрати |
87 |
|
710 |
Комісійні витрати |
87 |
|
73 |
Інші банківські операційні витрати |
45 |
|
739 |
Інші банківські операційні витрати |
42 |
|
7397 |
Штрафи, пені, що сплачені за банківськими операціями |
3 |
|
74 |
Інші небанківські операційні витрати |
5114 |
|
740 |
Витрати на утримання персоналу |
2545 |
|
7400 |
Основна і додаткова заробітна плата |
1850 |
|
7401 |
Внески на державне соціальне страхування |
150 |
|
74011 |
З них: збір на соціальне страхування на випадок безробіття |
15 |
|
7402 |
Інші обов’язкові нарахування на заробітну плату |
520 |
|
7403 |
Матеріальна допомога та інші соціальні виплати |
10 |
|
741 |
Сплата податків та інших обов’язкових платежів крім податку на прибуток |
690 |
|
7410 |
Податок на додану вартість |
380 |
|
7411 |
Податок на землю |
125 |
|
7419 |
Сплата інших податків та інших обов’язкових платежів крім податку на прибуток |
185 |
|
742 |
Витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів |
758 |
|
7420 |
Витрати на утримання власних основних засобів та нематеріальних активів |
220 |
|
7421 |
Витрати на утримання орендованих основних засобів та нематеріальних активів |
19 |
|
7423 |
Амортизація |
519 |
|
743 |
Інші експлуатаційні витрати |
373 |
|
744 |
Витрати на телекомунікації |
463 |
|
745 |
Супутні небанківські операційні витрати |
87 |
|
749 |
Інші небанківські операційні витрати |
198 |
|
7497 |
Штрафи, пені, що сплачені за господарськими операціями |
0 |
|
77 |
Відрахування в резерви та списання безнадійних активів |
243 |
|
770 |
Відрахування у резерви |
154 |
|
772 |
Відрахування у резерви під сумнівну заборгованість |
89 |
|
Прибуток (збиток) до сплати податку |
142 |
|
|
79 |
Податок на прибуток |
0 |
|
Чистий прибуток (збиток) |
142 |
Квартальний та річний звіти про фінансові результати складаються за методом послідовного розрахунку фінансового результату за звітний період.
Згідно з цим методом у формі квартального та річного звітів передбачено послідовне зіставлення їх статей з метою визначення проміжних показників фінансового результату. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку. Кожна стаття розраховується через об’єднання залишків за певними рахунками доходів (шостого класу) і витрат (сьомого класу). Для правильного тлумачення впливу проміжних фінансових результатів на кінцевий фінансовий результат потрібно уважно вивчити методику їх розрахунку.
У загальному вигляді техніка складання квартального та річного звіту про фінансові результати подана у табл. 13.7. З таблиці ми бачимо, на базі яких бухгалтерських рахунків обчислюється сума кожної статті.
Таблиця 13.7
Кореляція звіту про фінансові результати
(річного та квартального) з Планом рахунків
|
Рядок |
Найменування статті |
Номери рахунків |
|
1.1 |
Процентний дохід |
Групи рахунків 600—604, 609, Рахунки 6050—6055(АП) |
|
1.2 |
Процентні витрати |
(Групи рахунків 700—706, 709) |
|
1 |
Чистий процентний дохід |
|
|
2.1 |
Комісійний дохід |
Групи рахунків 610—611 |
|
2.2 |
Комісійні витрати |
(Група рахунків 710) |
|
2 |
Чистий комісійний дохід |
|
|
3 |
Дивідендний дохід |
Аналітичний рахунок балансового рахунка 6300 |
|
4 |
Чистий торговельний дохід |
Рахунки 6203—6204, 6209, (7703) |
|
5 |
Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів |
Рахунок 6394 мінус рахунок 7394 |
|
6 |
Прибуток від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії й дочірні установи та інших інвестицій |
Аналітичний рахунок балансового рахунка 6300 |
|
7 |
Інший операційний дохід |
Рахунки 6395—6397, 6399, 6493, 6497, 6499, позитивний результат від рахунка 6490 мінус рахунок 7490 |
|
8 |
Операційний дохід |
|
|
9 |
Загальноадміністративні витрати |
Групи рахунків 741, 743—744; Рахунки 7390, 7395—7397, 7399, 7420—7423, 7450—7456, 7490, 7493, 7497, 7499; Негативний результат рахунка 6490 мінус рахунок 7490 |
|
10 |
Витрати на персонал |
Рахунки 7400—7403, 7409 |
|
11 |
Прибуток від операцій |
|
|
12 |
Витрати на безнадійні та сумнівні борги |
Рахунки 6710—6715, 6717, (7700—7702,7704—7706,7720[АП]), (7710—7715), (аналітичний рахунок балансового рахунка 7399) |
|
13 |
Прибуток до оподаткування |
|
|
14 |
Податок на прибуток |
Аналітичний рахунок балансового рахунка 7900 |
|
15 |
Прибуток після оподаткування |
|
|
16 |
Непередбачені доходи/витрати |
Рахунки 6809, 7809, аналітичний рахунок балансового рахунка 7900 |
|
17 |
Чистий прибуток/ збиток банку |
|
|
18 |
Чистий прибуток на одну просту акцію |
|
|
19 |
Скоригований чистий прибуток на одну просту акцію |
Розглянемо докладніше структуру річного звіту про фінансові результати, складеного за згаданою методикою (табл. 13.8).
Таблиця 13.8
Звіт про фінансові результати АКБ «Росток»
на 31 грудня 2001 р., тис. грн
|
Рядок |
Найменування статті |
2001 р. |
2000 р. |
|
1.1 |
Процентний дохід |
14 444 |
15 792 |
|
1.2 |
Процентні витрати |
(11 810) |
(10 828) |
|
1 |
Чистий процентний дохід |
2634 |
4964 |
|
2.1 |
Комісійний дохід |
2233 |
1667 |
|
2.2 |
Комісійні витрати |
(87) |
(109) |
|
2 |
Чистий комісійний дохід |
2146 |
1558 |
|
3 |
Дивідендний дохід |
0 |
0 |
|
4 |
Чистий торговельний дохід |
99 |
87 |
|
5 |
Прибуток/збиток від інвестиційних цінних паперів |
0 |
0 |
|
6 |
Прибуток від довгострокових інвестицій в асоційовані компанії й дочірні установи та інших інвестицій |
0 |
0 |
|
7 |
Інший операційний дохід |
662 |
251 |
|
8 |
Операційний дохід |
5541 |
6860 |
|
9 |
Загальноадміністративні витрати |
(2614) |
(3073) |
|
10 |
Витрати на персонал |
(2545) |
(1819) |
|
11 |
Прибуток від операцій |
382 |
1968 |
|
12 |
Витрати на безнадійні та сумнівні борги |
(243) |
(1318) |
|
13 |
Прибуток до оподаткування |
139 |
650 |
|
14 |
Податок на прибуток |
(0) |
(0) |
|
15 |
Прибуток після оподаткування |
139 |
650 |
|
16 |
Непередбачені доходи/витрати |
3 |
0 |
|
17 |
Чистий прибуток/ збиток банку |
142 |
650 |
|
18 |
Чистий прибуток на одну просту акцію |
— |
— |
|
19 |
Скоригований чистий прибуток на одну просту акцію |
— |
— |
Процес розрахунку чистого прибутку (збитку) звітного періоду можна поділити на такі етапи:
перший етап — розрахунок валового прибутку (збитку) (п. 8 звіту);
другий етап — розрахунок прибутку (збитку) від здійснених банком операцій (п. 11 звіту);
третій етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності банку до оподаткування (п. 13 звіту);
четвертий етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності (п. 15 звіту);
п’ятий етап — визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду (п. 17 звіту).
З принципами, покладеними в основу побудови звіту про фінансові результати, ви ознайомилися, вивчаючи загальну характеристику фінансових звітів, викладену у першому розділі. В основу побудови структури звіту покладені такі принципи:
1) класифікація господарської діяльності на звичайну та надзвичайну;
2) обчислення проміжного фінансового результату на базі класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку;
3) розподіл витрат на прямі та непрямі.
Розглянемо докладніше алгоритм розрахунку кожного з проміжних показників фінансового результату.
Розрахунок валового прибутку (збитку). У звіті про фінансові результати термін «операційний дохід» використаний як синонім терміна «валовий прибуток». Застосування терміна «валовий прибуток» доцільніше, тому що він відповідає вимогам міжнародних і національних стандартів з бухгалтерського обліку.
Валовий прибуток — це різниця між сумою доходів, одержаних банком, і сумою витрат, понесених банком від операцій, які здійснюються банком у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і які безпосередньо пов’язані з цими операціями. Тобто для розрахунку валового прибутку ми приймаємо типи доходів і витрат, що відповідають таким критеріям:
по-перше, це доходи і витрати, які виникають від звичайних банківських операцій з різноманітними фінансовими інструментами та від послуг, що їх супроводжують;
по-друге, існує безпосередній зв’язок між операцією або послугою і доходами чи витратами, одержаними або понесеними від цих операцій або послуг.
Валовий прибуток включає чистий процентний дохід; чистий комісійний дохід; чистий торговельний дохід від операцій з іноземною валютою, цінними паперами та похідними фінансовими інструментами; чистий прибуток від інвестиційних цінних паперів. Розглянемо алгоритм розрахунку валового прибутку (рис. 13.1).
Рис. 13.1. Алгоритм розрахунку показника «Валовий прибуток»
Валовий прибуток розраховується як алгебраїчна сума певних видів чистих доходів, які банк отримає від звичайних банківських операцій. Класифікація видів чистого доходу побудована на об’єднанні доходів і витрат, пов’язаних зі звичайними банківськими операціями залежно від типів доходів, які вони генерують, та типів витрат, які несе банк, здійснюючи ці операції.
Показник валового прибутку яскраво демонструє здатність банку заробляти доходи, а його складові дають змогу оцінити рентабельність окремих видів діяльності банку. Проте ефективне використання цього показника для аналітичних розрахунків можливо тільки за умови засвоєння алгоритму його розрахунку та розуміння бази розрахунку. Упроваджений метод послідовного розрахунку валового прибутку дає можливість спеціалісту з фінансового аналізу простежити походження усіх складових доходу банку.
Найбільшу увагу потрібно приділити показникам чистого процентного доходу та чистого комісійного доходу, частка яких у сумі валового прибутку банку є визначальною. Зазначені показники у звіті відображаються розгорнуто і розраховуються шляхом зіставлення однотипних доходів та витрат.
Чистий процентний дохід — це різниця між сумою отриманих банком процентних доходів від кредитних операцій, від операцій з цінними паперами та похідними фінансовими інструментами і сумою понесених банком витрат на виплату процентів за залученими депозитами та запозиченими коштами.
Чистий комісійний дохід — це різниця між сумою одержаних банком комісій і зборів та сумою сплачених ним комісій і зборів за отримані послуги.
На нетто-основі, тобто у згорнутому вигляді у Звіті показуються прибутки (збитки), які виникають у результаті:
Наступні показники, які характеризують фінансовий результат банку, обчислюються шляхом послідовних відрахувань від суми валового прибутку (рис. 13.2).
Рис. 13.2. Алгоритм розрахунку показника «Прибуток від операцій»
Прибуток від операцій — це різниця між сумою валового прибутку і сумою операційних витрат банку на забезпечення банківської діяльності. Такі операційні витрати банку включають адміністративні витрати і витрати на персонал. До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, які пов’язані з управлінням та обслуговуванням банку, крім витрат на утримання персоналу. Витрати на утримання персоналу охоплюють виплати основної та додаткової заробітної плати, внески на соціальне страхування, пенсійне забезпечення, інші обов’язкові нарахування на заробітну плату, матеріальну допомогу та інші соціальні виплати тощо.
Операційні витрати є найбільшою статтею видатків і значно впливають на розмір чистого прибутку.
Показник «прибуток від операцій» посідає особливе місце в сукупності показників прибутку (збитку), що відображаються у звіті про фінансові результати. Він демонструє здатність банківської установи отримувати доходи від ведення банківського бізнесу (рис. 13.3).
Рис. 13.3. Розрахунок показника
«Прибуток від звичайної діяльності банку»
Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як різниця між прибутком від операцій і витратами на відрахування під безнадійні та сумнівні активи.
Витрати на відрахування під безнадійні та сумнівні активи включають відрахування в резерви на покриття втрат за кредитами, резерви під знецінення цінних паперів та деякі інші безнадійні активи. У сумі відрахувань у резерви частка відрахувань у резерв на покриття втрат за кредитами є основною.
Необхідність відображення відрахувань у резерви окремою статтею у звіті про фінансові результати зумовлено виключним впливом цих витрат на кінцевий фінансовий результат від діяльності банку. Вони, як свідчить практика, складають великі суми, і для здійснення цих витрат не потрібні грошові кошти. Зауважимо, ці витрати мають негрошову природу.
Чистий прибуток (збиток) банку розраховується шляхом відрахування з суми прибутку від звичайної діяльності суми податку на прибуток та додавання суми непередбаченого доходу (витрат).
Показники «чистий прибуток на одну просту акцію» та «скоригований чистий прибуток на одну просту акцію» заповнюють тільки банки, які організовані у вигляді акціонерних товариств, і акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах.
Метою звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансових звітів відомостей для оцінювання спроможності банку генерувати грошові кошти, а також для оцінювання потреби банку в них.
Звіт про рух грошових коштів відображає джерела отриманих банком готівкових і безготівкових коштів і напрями їх використання у звітному періоді, а також рух грошових коштів за звітний період залежно від видів діяльності — операційної, фінансової, інвестиційної.
Операційна діяльність — це основна діяльність банку, що дає дохід, а також інші види діяльності, що не входять до складу інвестиційної чи фінансової діяльності.
Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Фінансова діяльність — це діяльність, яка спричиняє зміни розміру та складу власного і запозиченого капіталу банку.
Звіт про рух грошових коштів може складатись одним з двох методів: прямим чи непрямим.
Прямий метод потребує постійного накопичення даних про рух грошових коштів, узагальнення потрібних показників в аналітичному обліку.
Непрямий метод ґрунтується на максимальному використанні вже підготовлених показників фінансових звітів: балансу та звіту про фінансові результати, та мінімальному використанні даних первинних документів, облікових регістрів та аналітичних і синтетичних рахунків бухгалтерського обліку.
Банк самостійно обирає метод складання звіту про рух грошових коштів.
Терміни у цьому звіті використовуються у такому значенні:
Грошові кошти — це готівкові кошти в касі та депозити до запитання;
Еквіваленти грошових коштів — це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості;
Грошові потоки (рух коштів) — це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів;
Негрошові операції — це операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Негрошовими операціями вважаються: формування резерву під наявний актив, амортизація дисконту чи премії за цінними паперами, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, нараховані але не отримані доходи, нараховані але не сплачені витрати, у тому числі нараховані не сплачені податки, нараховані, але не сплачені виплати працівникам; безоплатне отримання основних засобів.
Звіт про рух грошових коштів за прямим методом передбачає обчислення:
1. Припливу грошових коштів, а саме:
2. Відпливу грошових коштів, а саме:
Форма звіту поділяється на чотири розділи (табл. 13.9):
1) операційна діяльність;
2) інвестиційна діяльність;
3) фінансова діяльність;
4) вплив змін курсів валют.
Величина чистого збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів дорівнює сумі таких статей:
При цьому грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року включають суму таких статей:
1) грошові кошти та їх еквіваленти на початок року;
2) чисте збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів;
3) вплив зміни курсів валют (зазначається нереалізований результат переоцінки іноземної валюти).
Розділ «Операційна діяльність» складається з двох частин:
1) чистий грошовий прибуток від поточних операцій банку. Ця сума відображає чисте надходження (вибуття) грошових коштів у вигляді прибутку (збитку) банку від його діяльності.
2) чистий приплив (відплив) грошових коштів від іншої діяльності, яка не належить до інвестиційної та фінансової та відображає збільшення (зменшення) активів і зобов’язань, що виникають унаслідок цієї діяльності.
Таблиця 13.9
Звіт про рух грошових коштів (прямий метод)
|
Рядок |
Назва статті |
Звітний рік |
Попередній рік |
|
І. |
ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ |
||
|
1. |
Процентні доходи, що отримані |
3855 |
3748 |
|
2. |
Процентні витрати, що сплачені |
(481) |
(726) |
|
3. |
Комісійні доходи, що отримані |
947 |
1021 |
|
4. |
Комісійні витрати, що сплачені |
(26) |
(24) |
|
5. |
Дивіденди від довгострокових вкладень в асоційовані компанії, що отримані |
||
|
6. |
Інші доходи, що отримані |
||
|
7. |
Інші витрати, що сплачені |
(402) |
(331) |
|
8. |
Реалізовані результати від торговельних операцій |
||
|
9. |
Повернення раніше списаних активів |
||
|
10. |
Виплати працівникам банку |
(1001) |
(500) |
|
11. |
Податок на прибуток банку, що сплачений |
(847) |
(540) |
|
12. |
Чистий грошовий прибуток від поточних операцій банку |
2045 |
2648 |
|
13. |
Зменшення (збільшення) коштів, які розміщені в інших банках, кредитів та передоплат іншим банкам |
(3900) |
(3700) |
|
14. |
Зменшення (збільшення) кредитів, наданих клієнтам |
(2231) |
2015 |
|
15. |
Зменшення (збільшення) інших активів |
(124) |
(5) |
|
16. |
Збільшення (зменшення) коштів, які отримані від НБУ |
||
|
17. |
Збільшення (зменшення) коштів інших банків |
(500) |
|
|
18. |
Збільшення (зменшення) поточних та депозитних рахунків |
4361 |
305 |
|
19. |
Збільшення (зменшення) інших зобов’язань |
(7) |
(192) |
|
20. |
Реалізація (придбання) цінних паперів у портфелі банку на продаж |
||
|
21. |
Чисте збільшення (зменшення) активів та зобов’язань від операційної діяльності |
(1901) |
(2077) |
|
22. |
Чистий приплив (відплив) грошових коштів від операційної діяльності |
144 |
571 |
|
ІІ. |
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ |
||
|
23. |
Реалізація (придбання) інвестиційних паперів |
948 |
(948) |
|
24. |
Зменшення (збільшення) вкладень в асоційовані компанії |
||
|
25. |
Зменшення (збільшення) вкладень у дочірні установи |
||
|
26. |
Зменшення (збільшення) основних засобів та нематеріальних активів |
(202) |
(44) |
|
27. |
Чистий відплив грошових коштів від інвестиційної діяльності |
746 |
(992) |
|
ІІІ. |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ |
||
|
28. |
Збільшення (зменшення) цінних паперів власного боргу |
||
|
29. |
Збільшення (зменшення) субординованих зобов’язань |
— |
2000 |
|
30. |
Збільшення (зменшення) сплаченого акціонерного капіталу |
2097 |
|
|
31. |
Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду |
(1037) |
|
|
32. |
Чистий приплив грошових коштів від фінансової діяльності |
1060 |
2000 |
|
33. |
Чисте збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів |
1950 |
1579 |
|
34. |
Грошові кошти та їх еквіваленти на початок року |
6852 |
5273 |
|
35. |
Грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року |
8802 |
6852 |
|
IV. |
ВПЛИВ ЗМІН КУРСІВ ВАЛЮТ |
Форма звіту про рух грошових коштів, складеного за непрямим методом, включає три розділи:
1) Операційна діяльність;
2) Інвестиційна діяльність;
2) Фінансова діяльність.
Розділ «Операційна діяльність» містить такі показники:
1. Чистий грошовий прибуток від поточних операцій банку. Цей показник відображає чисте надходження (вибуття) грошових коштів у вигляді прибутку (збитку) банку від його діяльності у такий спосіб: негрошові доходи (витрати) віднімаються (додаються) від (до) суми чистого прибутку.
2. Чистий приплив (відплив) грошових коштів від іншої діяльності, яка не належить до інвестиційної та фінансової. Цей показник відображає збільшення (зменшення) активів і зобов’язань, що виникають унаслідок цієї діяльності.
Різниця між чистим прибутком та чистим грошовим прибутком від поточних операцій банку виникає завдяки наявності таких статей:
1) негрошові статті доходів і витрат (наприклад, амортизація основних засобів, рух резервів);
2) неопераційні статті доходів та витрат (наприклад, результати від продажу основних засобів);
3) тимчасові різниці між елементами чистого прибутку та пов’язаними з ними грошовими потоками (наприклад, нарахування доходів та витрат, амортизація дисконтів та премій).
Чисте збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів визначається як сума таких статей:
При цьому грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року обчислюють як суму таких статей:
1) грошові кошти та їх еквіваленти на початок року;
2) чисте збільшення (зменшення) грошових коштів і їх еквівалентів.
Порядок розрахунку деяких статей звіту про рух грошових коштів:
1. Приплив грошових коштів обчислюється через додавання таких показників:
2. Відплив грошових коштів обчислюється шляхом додавання таких показників:
Чистий грошовий прибуток від поточних операцій банку обчислюється так: з прибутку за звітний період вираховуються всі негрошові потоки за рахунками доходів і витрат (витрати — додаються, доходи — віднімаються). За всіма рахунками шостого і сьомого класів береться до розрахунку різниця між залишками на кінець та початок звітного періоду.
Грошове збільшення (зменшення) активів банку — це грошовий потік, що дорівнює різниці між залишками за активними рахунками з вирахуванням контрактивних рахунків на початок і кінець звітного періоду та усіх негрошових потоків за рахунками доходів, витрат і капіталу.
Позитивний результат додається до грошових потоків, негативний — віднімається.
Грошове збільшення (зменшення) пасивів банку — це грошовий потік, що дорівнює різниці між залишками за пасивними рахунками з вирахуванням контрпасивних рахунків на початок і кінець звітного періоду та усіх негрошових потоків за рахунками доходів та витрат.
Позитивний результат додається до грошових потоків, негативний — віднімається.
За всіма рахунками береться різниця між залишками на кінець і початок періоду. Ураховуючи, що початком періоду є 1 січня кожного року, сума залишків на початок періоду за шостим класом «Доходи» та сьомим «Витрати» дорівнює нулю.
Схема складання звіту така:
|
Розрахункові статті |
Залишок на початок |
Залишок на початок |
|
Для активних рахунків |
« + » |
« – » |
|
Для пасивних рахунків |
« – » |
« + » |
« + » — збільшення грошового потоку;
« – » — зменшення грошового потоку.
Таблиця 13.10
Звіт про рух грошових коштів (непрямий метод)
|
Рядок |
Назва статті |
Звітний рік |
Попередній рік |
|
І. |
ОПЕРАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ |
||
|
1. |
Чистий прибуток (збиток) поточного періоду |
1841 |
1091 |
|
ПОПРАВКИ ЧИСТОГО ПРИБУТКУ |
|||
|
2. |
Нараховані витрати |
||
|
3. |
Нараховані доходи |
||
|
4. |
Амортизація основних засобів |
105 |
92 |
|
5. |
Резерви під сумнівні борги, знецінення активів |
99 |
1465 |
|
6. |
Торгівельний результат |
||
|
7. |
Нарахований та відстрочений податок |
36 |
45 |
|
8. |
Прибуток (збиток) від продажу інвестицій |
— |
1 |
|
9. |
Прибуток від довгострокових вкладень в асоційовані компанії |
||
|
10. |
Амортизація дисконту і премії цінних паперів |
(52) |
(3) |
|
11. |
Інший рух коштів, які не є грошовими |
16 |
(43) |
|
12. |
Чистий грошовий прибуток від поточних операцій банку |
2045 |
2648 |
|
13. |
Зменшення (збільшення) коштів, які розміщені в інших банках, кредитів та передоплат іншим банкам |
(3900) |
(3700) |
|
14. |
Зменшення (збільшення) кредитів, наданих клієнтам |
(2231) |
2015 |
|
15. |
Зменшення (збільшення) інших активів |
(124) |
(5) |
|
16. |
Збільшення (зменшення) коштів, які отримані від НБУ |
||
|
17. |
Збільшення (зменшення) коштів інших банків |
— |
(500) |
|
18. |
Збільшення (зменшення) поточних та депозитних рахунків |
4361 |
305 |
|
19. |
Збільшення (зменшення) інших зобов’язань |
(7) |
(192) |
|
20. |
Реалізація (придбання) цінних паперів у портфелі банку на продаж |
||
|
21. |
Чисте збільшення (зменшення) активів та зобов’язань від операційної діяльності |
(1901) |
(2077) |
|
22. |
Чистий приплив (відплив) грошових коштів від операційної діяльності |
144 |
571 |
|
ІІ. |
ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ |
||
|
23. |
Реалізація (придбання) інвестиційних паперів |
948 |
(948) |
|
24. |
Зменшення (збільшення) вкладень в асоційовані компанії |
||
|
25. |
Зменшення (збільшення) вкладень у дочірні установи |
||
|
26. |
Зменшення (збільшення) основних засобів та нематеріальних активів |
(202) |
(44) |
|
27. |
Чистий відплив грошових коштів від інвестиційної діяльності |
746 |
(992) |
|
ІІІ. |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ |
||
|
28. |
Збільшення (зменшення) цінних паперів власного боргу |
||
|
29. |
Збільшення (зменшення) субординованих зобов’язань |
— |
2000 |
|
30. |
Збільшення (зменшення) сплаченого акціонерного капіталу |
2097 |
— |
|
31. |
Дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду |
(1037) |
— |
|
32. |
Чистий приплив грошових коштів від фінансової діяльності |
1060 |
2000 |
|
33. |
Чисте збільшення (зменшення) грошових коштів та їх еквівалентів |
1950 |
1579 |
|
34. |
Грошові кошти та їх еквіваленти на початок року |
6852 |
5273 |
|
35. |
Грошові кошти та їх еквіваленти на кінець року |
8802 |
6852 |
За принципом повноти висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на управлінські рішення.
Примітка — це додаткова інформація для розкриття та уточнення суми, сутності та класифікації операції, до якої вона належить.
Усі примітки повинні розкривати користувачам фінансової звітності не тільки суми, а й методи їх розрахунку та оцінки.
У примітці 1 відображені основні принципи та методи облікової політики банку, що була застосована в процесі ведення фінансового обліку, а також у примітці 1 викладені підходи до оцінювання статей річної фінансової звітності.
У примітці повинні наводитись роз’яснення щодо змін в обліку, які були внесені протягом року.
Статті фінансової звітності «Інші...» за активами, зобов’язаннями, доходами та витратами мають відображатися окремою статтею в примітці, якщо суми становлять більше 5 % від загальних сум згідно з їх категорією (за активами, зобов’язаннями, доходами та витратами відповідно).
Кожний банк має зазначати свої особливості щодо діяльності й обліку і за потреби може створювати додаткові примітки. Примітки до фінансових звітів за складом поділяють на три компоненти (рис. 13.4)
Рис. 13.4. Класифікація приміток до фінансових звітів за змістом
Інформація в примітках дається у такому порядку:
Для забезпечення складання і подання користувачам реальної фінансової звітності банки здійснюють виправлення помилок, вносять та розкривають інші зміни у фінансовій звітності. Коригування фінансової звітності здійснюється стосовно подій, що відбулися після дати балансу. Датою балансу є кінець останнього дня звітного періоду.
Події після дати балансу — це події, які відбуваються між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, та ті, які вплинули або можуть вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів банку, а отже, можуть потребувати коригування певних статей або розкриття інформації про ці події у примітках до фінансових звітів.
Події після дати балансу, які надають додаткову інформацію про умови, що існували на дату балансу, потребують коригування відповідних статей активів і зобов’язань. Коригування статей активів і зобов’язань здійснюється шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду. Ці коригувальні проведення відображають уточнення оцінки відповідних статей унаслідок подій після дати балансу.
Події, що відбуваються після дати балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, не потребують коригування статей фінансових звітів. Такі події слід розкривати в примітках до фінансових звітів, якщо відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення.
Банку слід коригувати суми, зазначені у фінансових звітах, або визнавати раніше не визнані статті для відображення подій після дати балансу, наприклад, у таких випадках:
1) отримано інформацію про зменшення корисності активу на дату балансу або сума раніше визнаного збитку від зменшення корисності цього активу потребує коригування;
2) є рішення у судовій справі, прийняте після дати балансу, яке потребує додаткового коригування або створення резерву;
3) собівартість придбаних активів або надходжень від проданих активів до дати балансу визначена після дати балансу;
4) виявлено порушення або помилки, що призвели до викривлення даних фінансової звітності.
Банк не здійснює коригування сум, указаних у фінансових звітах для відображення подій, які вказують на обставини, що виникли після дати балансу, наприклад, у разі:
Є події, в результаті яких звітність не коригується, але її розкриття в примітках важливе через їх вплив на прийняття користувачами фінансових звітів рішень, зокрема щодо:
Коригувальні проведення здійснюють, керуючись принципом суттєвості. Суттєвість залежить від обсягу статті та суми помилки, яка допускається в сумі статті фінансового звіту, а також ступеня точності, який вимагається під час оцінки суми статей фінансового звіту. Банк здійснює коригування сум, зазначених у його фінансових звітах, суттєвих — обов’язково, несуттєвих — відповідно до облікової політики банку.
Визначаючи суттєвість суми за об’єктом бухгалтерського обліку, урахованим на рахунках першого, другого, третього, четвертого, п’ятого і дев’ятого класів плану рахунків, або статті фінансового звіту «Баланс», необхідно порівнювати цю суму з відповідним показником даного цього звіту, тобто з відповідним елементом або класом активів чи зобов’язань або із сумою власного капіталу. Істотною вважається сума, що становить один або більше одного відсотка відповідної базової суми.
Сума за об’єктом бухгалтерського обліку, урахованим на рахунках шостого і сьомого класів плану рахунків, або статті звіту про фінансові результати має порівнюватись з відповідними показниками цього звіту. Крім того, у статтях звіту про фінансові результати всі суми для порівняння наводяться з урахуванням впливу податку на прибуток. Істотною вважається сума, що становить один або більше одного відсотка відповідної суми.
Аудит — це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідоцтва про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і відноситься до специфічної господарської системи, щоб визначити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям.
Згідно з Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р., аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо стану фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою вивчення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
Аудитор — латинське слово, яке означає «слухач». Отже, не випадково будь-яка аудиторська перевірка починається з попереднього опитування.
Аудит з’явився в результаті інституційних змін, які виникли історично, коли розвиток економіки досяг певного рівня, а саме:
У своєму розвитку аудит пройшов три етапи:
1. Аудит підтверджувальний. Цей вид аудиту започаткував розвиток аудиторської діяльності. Перші випадки застосування аудиту зареєстровані у Великобританії, точніше у Шотландії. Різні джерела наводять різноманітні дати і події, пов’язані з початком аудиту, але достовірно відомо, що всі вони відбувалися наприкінці XVIII ст. Відомий навіть історичний факт про те, що Джордж Ватсон, відставний бухгалтер, перевірив бухгалтерські книги своїх родичів, які велися з самого початку їх вікового бізнесу, і виявив чималу переплату за податками. Отже, підтверджувальний аудит зводився до процедури складання аудитором суцільних паралельних бухгалтерських записів уже відображених подій. Підтвердження надавалося тоді, коли записи аудитора збігалися з реальними, тобто робився висновок щодо їх правомірності або неправомірності.
2. Системний аудит. Значний вплив на розвиток аудиторської професії здійснило прийняття у 1862 р. у Великобританії закону про компанії, в якому як обов’язкова була затверджена перевірка рахунків і звітів спеціалістами з бухгалтерського обліку і фінансового контролю не менше як один раз на рік. Це було пов’язано з переходом від локального до глобального бізнесу, з виникненням перших акціонерних товариств, у яких проводилися перевірки систем бухгалтерського обліку, документації, контролю, роботи менеджерів.
Важливою складовою системного аудиту є аналіз відображення діяльності банку у фінансовій та бухгалтерській звітності. Завдання цього типу аудиту — виявити, чи є підстави для висновку про те, що діяльність здійснюється без порушення чинного законодавства і економічний стан банку на момент перевірки дає йому змогу функціонувати нормально і надалі.
3. Попереджувальний аудит. Має за мету не лише підтвердити правдивість інформації, зазначеної в звітності, законність проведених банком операцій, а й проаналізувати перспективи розвитку банку, запобігти можливим втратам, зробити неможливим виникнення порушень, оцінити стратегічні аспекти діяльності банку.
Система ефективного внутрішнього контролю — це важлива складова управління комерційним банком, яка є основою безперебійного його функціонування.
З метою забезпечення надійності, законності, ефективності, а також безпеки банківських операцій та діяльності кожний комерційний банк повинен мати внутрішній механізм, який захищає від потенційних помилок, втрат та різноманітних порушень. Саме цю роль виконує внутрішній контроль банку у вигляді акціонерного, внутрішньотехнологічного контролю та внутрішнього аудиту
Внутрішній аудитор зосереджує свою увагу на таких аспектах, як:
За змістом та функціями аудит поділяється на операційний і стратегічний. Операційний аудит відображає процеси, що здійснені банком у минулому або теперішньому часі; стратегічний аудит — передбачає оцінку нинішніх дій банку з позиції досягнення стратегічних цілей у майбутньому.
В Україні сьогодні проводиться лише операційний аудит. Це обумовлено тим, що більшість бухгалтерських процедур не формалізовані і не автоматизовані, а рівень кваліфікації аудиторів не завжди високий.
Потреба у стратегічному аудиті в українських банках виникне лише за умови налагодження стратегічного управління діяльністю банку. Стратегічний аудит згодом стане новим додатковим напрямом аудиту банківської діяльності.
За організацією внутрішній аудит поділяється на одно- і багатопредметний. Однопредметний аудит пов’язаний з однією або двома малотрудомісткими функціями, може виконуватися одним аудитором; багатопредметний — аудит трудомістких або різнотипних функцій може виконуватися колективом аудиторів.
Прикладом однопредметного аудиту є перевірка окремої банківської операції (овердрафта), а багатопредметного — внутрішньобанківських операцій.
Розрізняють три основних типи аудиту: фінансовий аудит, аудит на відповідність та управлінський (внутрішній).
а) фінансовий аудит підтверджує інформацію, що міститься у фінансовій та управлінській звітності. Проводиться він здебільшого зовнішніми аудиторами;
б) аудит на відповідність перевіряє дотримання підрозділами банку встановлених правил та процедур;
в) управлінський аудит оцінює ефективність діяльності як банку в цілому, так і його окремих підрозділів. За його оцінками розробляють рекомендації щодо економного й ефективного використання ресурсів, поліпшення кінцевих результатів діяльності.
В управлінському аудиті внутрішні перевірки банку не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп’ютерних програм, методів банківського маркетингу та будь-якої іншої сфери банківської діяльності.
Виконання управлінського аудиту і повідомлення про його результати визначаються важче, ніж за інших типів аудиту. Ефективність операцій значно складніше об’єктивно оцінити, ніж визначити їх відповідність інструкціям. У цьому управлінський аудит більш схожий на консалтинг адміністрації, ніж на те, що традиційно вважається аудитом. З розвитком ринкових відносин і удосконалення процесу управління банками зростатиме значення управлінського внутрішнього аудиту.
Етапи проведення внутрішнього аудиту в банках. Загальна схема безпосереднього процесу підготовки проведення аудиту передбачає п’ять етапів:
Етап 1 — планування завдань починається з процесу планування, на яке припадає 20—30 % часу, відведеного на перевірку.
Мета аудиту — викладення наміру аудитора щодо об’єкта перевірки, наприклад, стану кредитного портфеля, адекватності рівня ліквідності активів і строковості зобов’язань тощо. Залежно від мети визначається обсяг перевірки.
На цьому етапі підготовка до проведення аудиторської перевірки здійснюється таким чином:
1. Ознайомлення зі сферою діяльності, в якій проводитиметься аудиторська перевірка, а саме:
2. Відбір специфічних видів діяльності чи систем, в яких слід здійснити аудиторську перевірку.
Під час вибору сфери діяльності для аудиту необхідно врахувати:
3. Визначення ресурсних вимог, необхідних для виконання запланованих завдань.
На цьому етапі необхідно визначати:
На цьому етапі необхідно підготувати бюджет, який би забезпечив умови для виконання завдань та програми аудиторської перевірки.
Розробленню програми перевірки передує загальне ознайомлення з:
Ознайомлення з вищезазначеною інформацією дає можливість аудиту розробити відповідну програму аудиторської перевірки. Її структура така:
Етап 2 — вивчення. На цьому етапі здійснюється огляд, який дає змогу скласти враження та зробити попередні висновки щодо основних напрямів аудиторської перевірки.
На цьому етапі здійснюються такі дії:
1. Попередня зустріч з керівником цього банку.
Внутрішній аудитор має зустрітися з керівником та працівниками підрозділу та обговорити питання щодо майбутньої перевірки. Аудитор з’ясовує, які проблеми та труднощі є в роботі структурного підрозділу; які консультації чи рекомендації очікують від аудитора його фахівці. Аудитор знайомить керівника з передбаченим терміном перевірки та співвиконавцями її проведення, а також висловлює прохання щодо підготовки певного пакета документів, заповнення анкети тощо.
2. Збір даних.
Під час збору даних внутрішній аудитор здійснює:
У процесі збору інформації аудитор отримує свідчення, які підтверджують аудиторський висновок. Для отримання свідчень аудитор використовує різноманітні інструменти (аудиторські методи, процедури та прийоми).
1. Методи: індукції, дедукції, аналізу, синтезу, порівняння, статистичні та економіко-математичні.
2. Процедури (технічні прийоми збору та отримання інформації). Розрізняють дві групи аудиторських процедур:
3. Прийоми: порівняння — зіставлення різних документів, що свідчать про одну і ту саму операцію; інспектування — перевірка, документів, звітів, записів; ревізія — перевірка наявності матеріальних активів; спостереження — контроль за роботою фахівців підрозділів; запит — спосіб отримання інформації; ведення аналітичної документації — установлення першоджерела інформації, що свідчить про правдивість та законність операцій; відстежування — відтворення документа від початку до завершення операції; відтворення ситуації — повторне проведення операції за даними бухгалтерського обліку; програмне тестування звітності — аналіз звітності з використанням програмного забезпечення.
Документальне оформлення та (або) вивчення системи внутрішньотехнологічного контролю у підрозділах, що перевіряються, здійснюються за методами документального оформлення аудиторської перевірки, такими як складання блок-схем та розроблення опитувальних листів.
Збір інформації відбувається із застосуванням аудитором аналітичних процедур. Аудитор порівнює показники, суми тощо поточного періоду з минулими показниками або планом підрозділу, що перевіряється, або з іншими підрозділами. На основі цього порівняння можуть бути виявлені розбіжності, відхилення, встановлені факти неефективного використання ресурсів, зловживань та шахрайства тощо.
Невідповідність чинному законодавству, внутрішнім положенням, планам мають бути не тільки ретельно проаналізовані, встановлені причини та винуватці, а й документально зафіксовані у робочих документах.
Робочі документи — це записи аудиторів, що відповідають загальноприйнятим аудиторським стандартам. У них повинно міститись обґрунтування вибору необхідних процедур, що здійснюється під час перевірки.
Юридично аудитор є власником робочих документів, професійна етика не дозволяє передавати їх будь-кому без дозволу керівника підрозділу аудиту, адже в цих документах міститься конфіденційна інформація.
Запис усіх подій та фактів фіксується у робочих документах, що дає можливість аудитору не тільки мати докази на підтвердження об’єктивності зроблених висновків, а й підтвердити його роботу.
Робочі документи аудиту можна поділити на групи:
а) документи, що ведуться безперервно;
б) аудиторські адміністративні документи управління перевіркою;
в) документи аудиторської інформації.
У документах, що ведуться безперервно, міститься інформація з питань, які цікавлять аудиторів протягом багатьох років перевірки одного й того самого підрозділу банку. Ці документи можна використовувати із року в рік, постійно зберігаючи необхідну аудиторську інформацію. Прикладом робочих документів можуть бути.
Копії документів, що регламентують діяльність системи внутрішнього контролю банку:
Документи, що використовуються щорічно:
Інформація керівних органів:
Документи, що ведуться безперервно — це готове джерело інформації для ознайомлення нових членів аудиторської групи з діяльністю підрозділу.
До групи аудиторських адміністративних документів входить документація щодо початкових стадій планування перевірки.
У поточних аудиторських документах міститься інформація з основних питань перевірки, записи про виконані процедури та рішення, прийняті під час перевірки. Аудиторські документи мають відповідати певним принципам.
Сутність принципу повноти полягає в тому, що робочі документи слід заповнювати у такий спосіб, щоб кожен з них був незалежним документом.
Принцип доцільності передбачає, що робочі документи повинні містити лише ту інформацію, яка необхідна, виходячи з цілей аудиторської перевірки.
Стандартне оформлення передбачає, що всі документи повинні мати однаковий вигляд, бути коректно й акуратно оформлені. Завжди треба залишати достатньо місця для доповнень.
Принцип зрозумілості означає, що робочі документи не повинні мати подвійного тлумачення.
Принцип підтвердження полягає в необхідності зазначення дати складання та підпису аудитора.
Кожний робочий документ повинен містити обов’язкові атрибути:
а) найменування аудиторської перевірки;
б) найменування робочого документа;
в) прізвище аудитора, який склав документ;
г) дата складання;
д) джерела інформації;
е) висновок.
Робочі документи можуть мати форму дисків, фільмів, фотографій, можуть бути роздруковані на комп’ютері або написані від руки.
Відповідно до аудиторських стандартів у робочих документах необхідно показати, що:
1) система внутрішнього контролю підрозділу, яка перевіряється, відповідає внутрішнім стандартам;
2) бухгалтерські записи відповідають звітам, законодавчій і нормативній базі;
3) отримано достатньо доказову інформацію для складання аудиторських висновку та звіту;
Після детального опрацювання документів, аудитор переходить до наступного етапу.
Етап 3 — оцінювання.
На цьому етапі, спираючись на національні стандарти, формуються судження та висновки.
Ця стадія забезпечує аудиторів першими відомостями та зумовлює напрям подальшої аудиторської роботи.
Етап 4 — верифікація (установлення достовірності).
На етапі верифікації необхідно пересвідчитись у справедливості попередньої оцінки, яка базується на:
Етап 5 — звітування.
На цьому етапі аудитор готує звіт, який складається з метою:
Процес підготовки і написання аудиторського звіту має декілька етапів:
У процесі аудиторської перевірки можуть бути виявлені різні фінансові порушення:
Фінансові порушення охоплюють цілу низку викривлень або протиправних дій. Їх може вивчити особа, яка перебуває в середині або поза межами банку.
Протиправні дії пов’язані з роботою банку — це дії керівництва і співробітників, які здійснюються від імені банку і суперечать закону або державній системі. Протиправні дії не обов’язково мають бути пов’язані з підготовкою фінансової звітності і можуть не впливати на неї безпосередньо.
Інші викривлення і порушення етики — це сфера, де зловживання і похибки перетинаються. Банк повинен розробити власні стандарти, які більш жорстко, ніж закон, вимагатимуть від співробітників дотримання етики в цілому. Аудитор повинен перевіряти дотримання співробітниками цих стандартів. Навмисне недотримання стандартів класифікується як зловживання, а не навмисне — помилкою. Похибки — ненавмисні помилки керівництва та співробітників.
Аудиторський звіт має бути затверджений і відповідати процедурам банку. За документального оформлення перевірки аудитор мусить висвітлити сутність проблеми коротко, чітко й зрозуміло.
Аудиторський звіт будується за певними принципами. Так, принцип достовірності передбачає, що звіт має бути підтверджений фактами і не повинен потребувати додаткових усних роз’яснень чи коментарів.
Під розрахунково-касовим обслуговуванням банку розуміємо приймання, видачу і збереження грошових знаків. Його здійснюють через операційну касу банку, до складу якої (залежно від кількості клієнтів і обсягів операцій) можуть входити прибуткові й видаткові каси, прибутково-видаткові каси, каси розміну грошей, вечірні каси та каси перерахунку грошової виручки.
Облік касових операцій у банках України регламентується:
1. Інструкцією Національного банку України щодо організації емісійно-касової роботи в установах банків України за № 129 від 7 квітня 1994 р. (з наступними змінами і доповненнями);
2. Інструкцією Національного банку України щодо організації роботи з готівкового обігу установами банків України за № 69 від 19 лютого 2001 р. (з подальшими змінами і доповненнями).
Перелічені нормативні документи передбачають:
Документальними джерелами для здійснення внутрішнього аудиторського контролю касових операцій є:
Деякі фахівці з банківського аудиту, зокрема доцент Фінансової академії при уряді Російської Федерації С. О. Горіна (див. список літератури в кінці підручника), радить планувати і проводити аудит касових операцій на основі програмноконтрольної оцінкової таблиці. За своєю побудовою вона є не тільки переліком питань, які необхідно з’ясувати під час перевірки, не лише розкриває технологію аудиторського процесу касових операцій, а й дає можливість здійснювати їх оцінку щодо законності, доцільності й правильності документального оформлення.
Нижче наводимо цю оціночну таблицю(табл. 14.1), сформувавши її зміст відповідно до вимог Закону «Про банки і банківську діяльність в Україні» та вимог інструкцій і методичних вказівок НБУ з ведення касових операцій.
Таблиця 14.1
Оціночна таблиця касових операцій
|
№ з/п |
Аудитором перевіряється |
Необхідно встановити |
|
1 |
Стан угод про повну матеріальну відповідальність осіб, що працюють з готівкою та іншими цінностями |
Наявність угод з матеріально відповідальними особами і юридична правильність їх оформлення |
|
2 |
Дотримання порядку здійснення операцій у прибуткових касах |
Правильність оформлення первинних документів, заповнення і ведення журналів їх реєстрації Ідентичність даних первинних документів з даними касових журналів і книг, довідок, виписок з особистих рахунків клієнтів |
|
3 |
Дотримання порядку здійснення операцій у вечірніх касах та касах перерахування |
Правильність заповнення супровідних відомостей до сумки з грошовою виручкою та документального оформлення інкасованої грошової виручки |
|
4 |
Дотримання порядку здійснення операцій видатковими касами |
Правильність заповнення реквізитів видаткових первинних касових документів Ідентичність даних останнім даним касових книг і журналів, а також випискам з особових рахунків клієнтів Правильність ведення книги реєстрації сум, виданих під звіт касиру грошового сховища |
|
5 |
Дотримання порядку звірки і складання висновку операційної каси; організація контролю за видачею грошей |
Ідентичність даних касових обігів і даних касових книг та журналів Наявність підписів касирів і операційних працівників |
|
6 |
Дотримання повноти і правильності обміну цінностей у сховищах |
Правильність комплектації та розфасування грошей і цінностей Правильність ведення книги обліку цінностей, що знаходяться в сховищах |
|
7 |
Дотримання касового планування і ліміту залишків каси банку |
Наявність касових планів клієнтів Наявність встановлених банком лімітів клієнтам за залишком готівки грошей в їх касах Дотримання клієнтами ліміту |
|
8 |
Дотримання ліміту розрахунків готівкою |
Наявність ліміту для банку та його дотримання |
|
9 |
Дотримання правил касових операцій з валютною готівкою |
Правильність заповнення первинних касових документів на надходження та видачу готівкової валюти Ідентичність даних первинних документів і даних касових книг та журналів |
|
10 |
Стан звітності про касові обіги банку |
Правильність обліку касових операцій в цілому (висновок) Достовірність звітності про касові обіги в банку Дотримання строків звітності |
З урахуванням спеціалізації банку, обсягів тих чи інших операцій, замовлень керівництва тощо у наведеній таблиці кількість питань, які необхідно з’ясувати, може змінюватися.
По закінченні перевірки касових операцій здійснюється оцінка стану їх організації та ведення обліку і розробляються управлінські або адміністративні заходи щодо ліквідації порушень і недоліків та облікові заходи щодо вдосконалення облікового контролю.
Досвід свідчить, що найтиповішими порушеннями, виявленими під час перевірки касових операцій, бувають:
Аудит розрахункових операцій виявляє правомірність розрахункових операцій і дотримання розрахункової дисципліни згідно з інструкціями та іншими нормативними документами НБУ.
У процесі перевірки з’ясовується дотримання:
Як робоча програма оцінки розрахункових операцій рекомендується наведена нижче оціночна таблиця (табл. 14.2).
Таблиця 14.2
Оціночна таблиця розрахункових операцій
|
№ з/п |
Аудитором перевіряється |
Необхідно встановити |
|
1 |
Обґрунтованість відкриття і правильність ведення розрахункових, поточних бюджетних рахунків і валютних рахунків резидентів і нерезидентів |
Достовірність і повнота документів, необхідних для відкриття розрахункових поточних, бюджетних і валютних рахунків Правильність реєстрації рахунків, що відкриваються Задовільні умови зберігання юридичних справ клієнтів Відповідність порядку відкриття і ведення розрахункових, поточних, бюджетних рахунків згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку і вказівок щодо його застосування Дотримання вимог законодавства щодо відкриття і закриття розрахункових, поточних, бюджетних і валютних рахунків |
|
2 |
Дотримання правил здійснення безготівкових розрахунків:
|
Дотримання правил, передбачених нормативними документами НБУ:
|
|
3 |
Стан дебіторської і кредиторської заборгованості банку |
Строки виникнення Причини непогашення або відшкодування Своєчасність нарахування податку в бюджет з простроченої кредиторської заборгованості Наявність сумнівної заборгованості |
|
4 |
Оцінка обліку розрахункових операцій |
Правильність відображення в обліку розрахункових операцій Черговість платежів Дотримання цільового призначення Законність розрахунків |
Досвід свідчить, що найтиповішими помилками, що виникають у процесі внутрішнього аудиту розрахункових операцій, є:
Проведення аудиту кредитних операцій передбачає три основні напрями роботи:
Закон України «Про банки та банківську діяльність» як кредитні розглядає операції (стаття 49):
Відповідно, під час аудиту кредитних операцій необхідно провести аналіз операцій за такими напрямами:
Виходячи з визначених завдань та напрямів пропонується такий механізм (програма) здійснення внутрішньобанківського аудиту кредитних операцій (табл. 14.3):
Таблиця 14.3
Програма ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО аудиту
кредитних операцій
|
№ з/п |
Аудитором перевіряється |
Необхідно встановити |
|
1 |
Законність здійснення операцій |
Наявність необхідних пунктів ліцензій, письмових дозволів |
|
Наявність необхідних підрозділів банку, передбачених законами та нормативними документами НБУ |
||
|
Наявність працівників необхідної кваліфікації, якщо це передбачено |
||
|
Відсутність порушень законодавства щодо надання кредитів (це стосується обмеження процентної ставки та цільового використання кредитних коштів) |
||
|
Відповідність договорів, якими оформлюються кредитні операції, чинному законодавству (чи існує можливість визнання їх недійсними) |
||
|
2 |
Нормативна регламентація кредитної роботи |
Наявність внутрішніх нормативних документів, що регламентують операції, які здійснюються (Положення, технологічні карти) Відповідність внутрішніх нормативних документів вимогам законодавства та НБУ Актуальність внутрішніх нормативних документів |
|
3 |
Організація роботи органів та підрозділів, що безпосередньо приймають рішення та супроводжують кредитні операції |
Наявність документів, що регламентують роботу відповідального органу банку, що приймає рішення щодо кредитування (Правління, Кредитний Комітет, ін.) Наявність документів, що регламентують роботу підрозділу (підрозділів), які безпосередньо здійснюють кредитні операції |
|
Відповідність механізму прийняття рішення щодо доцільності надання кредиту (зміни умов кредитної операції) та його документального оформлення внутрішнім нормативним документам |
||
|
Відповідальність та повноваження осіб, що безпосередньо беруть участь у процесі супроводження кредитних операцій |
||
|
4 |
Якість прийняття рішень щодо доцільності проведення кредитних операцій |
Обґрунтованість прийнятих рішень Глибина та якість вивчення проектів, що пропонуються до кредитування |
|
Документальне оформлення аналізу |
||
|
Участь інших підрозділів банку у процесі вивчення кредитних проектів (служба безпеки, юридична служба та ін.) |
||
|
5 |
Якість виконання рішень органу, що приймає рішення щодо доцільності проведення кредитної операції |
Відповідність умов договорів прийнятим рішенням |
|
6 |
Якість супроводження кредитних операцій |
Наявність усіх необхідних документів у кредитних справах клієнтів (необхідні юридичні документи, фінансова звітність, документи, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, юридичні документи на предмет застави, інші необхідні документи) |
|
Актуальність документів, отриманих від позичальника (передусім це стосується фінансової звітності) |
||
|
Наявність внутрішньобанківських бухгалтерських документів (списання/погашення коштів, нарахування/погашення процентів, оприбуткування застави тощо) та їх відповідність умовам договорів |
||
|
Наявність документів (копій), які підтверджують правомочність здійснення операцій (рішення відповідного органу), відповідність параметрів операцій прийнятим рішенням (строки, суми, процентні ставки, забезпечення, інші умови) |
||
|
Своєчасність проведення операцій (надання та погашення коштів, нарахування процентів, їх сплата, перенесення на рахунки пролонгації, прострочення, перенесення на рахунки прострочених процентів, що не сплачені) |
||
|
Наявність та актуальність документів, щодо перевірки цільового використання кредитних коштів, фінансового стану позичальника та стану забезпечення) |
||
|
7 |
Якість роботи з проблемною заборгованістю |
Своєчасність та правомірність визначення заборгованості проблемною (сумнівною, безнадійною) |
|
Своєчасність проведення необхідних організаційних та юридичних процедур щодо повернення заборгованості (у тому числі за рахунок реалізації забезпечення) |
||
|
Своєчасність та правильність списання безнадійної заборгованості |
||
|
8 |
Стан та динаміка кредитного портфелю |
Стан та структура кредитного портфеля на звітні дати |
|
Динаміка кредитного портфеля за звітний період |
||
|
Динаміка кредитного портфеля в розрізі строкових, пролонгованих, прострочених та сумнівних кредитів |
||
|
Динаміка кредитного портфеля в розрізі рівня кредитного ризику («стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні») |
||
|
Вивчення концентрації кредитного портфеля за галузями економіки |
||
|
9 |
Якість та повнота сформованих резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків |
Виконання вимог внутрішньобанківської методики класифікації кредитних операцій за рівнем кредитного ризику Документальне оформлення здійсненої класифікації |
|
Своєчасність, повнота та правильність формування резервів |
||
|
Своєчасність та правомірність використання резервів |
Проведення перевірки згідно з програмою, що пропонується, дасть можливість зробити висновки та надати рекомендації й пропозиції щодо якості прийняття рішень, організації кредитної роботи. Крім того, перевірка допоможе визначити реальний стан кредитного портфеля банку.
У процесі реалізації програми перевірки доцільно особливу увагу звернути на найпоширеніші помилки та недоліки у кредитній роботі:
1. Недостатній аналіз програми, що пропонується до кредитування, на стадії прийняття рішення про доцільність проведення операцій.
2. Відсутність документально оформлених експертних висновків, на підставі яких приймається рішення.
3. Відсутність документів про перевірку забезпечення, відсутність експертної оцінки забезпечення.
4. Невідповідність кредитних договорів, договорів застави, інших договорів чинному законодавству, що може призвести до визнання їх недійсними.
5. Відсутність перевірки повноважень осіб, що підписують договори з боку позичальника.
6. Помилки у нарахуванні процентів.
7. Несвоєчасність урахування на позабалансових рахунках забезпечення.
8. Несвоєчасність віднесення несплачених в установлений строк відсотків на відповідні рахунки.
9. Несвоєчасність та неправомірність перенесення позичкової заборгованості на рахунки пролонгації, прострочення, сумнівної заборгованості.
10. Несвоєчасність внесення застави до Державного реєстру застав рухомого майна.
11. Помилки в класифікації кредитів за рівнем кредитного ризику.
12. Помилки у врахуванні забезпечення під час розрахунку суми резервів, що підлягає формуванню.
13. Неправомірність та несвоєчасність використання резервів.
Як свідчить практика, у кредитних справах найчастіше відсутні:
Операції з іноземною валютою та валютними цінностями є важливим напрямом діяльності сучасного банку. Ці операції досить різноманітні, і потребують певної класифікації. Насамперед валютні операції поділяють на торговельні та неторговельні, поточні й операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові операції, власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученням клієнтів. Отже, існують різні типи валютних операцій, що має враховуватися у процесі управління банківським бізнесом.
Основними напрямами аудиту валютних операцій комерційного банку є:
Підрозділ банку, що виконує функції аудиту, має бути забезпечений законодавчими та нормативними документами у сфері валютного законодавства та здійснювати їх моніторинг. До таких документів належить:
У разі відповідності банку установленим чинним законодавством вимогам, йому надається ліцензія (або дозвіл) на право здійснення валютних операцій і він набуває статусу уповноваженого банку. Це, у свою чергу, покладає на банк обов’язок щодо виконання функції агента валютного контролю. Відповідні дозволи повинні мати філії банку, якщо вони уповноважені головним офісом та погоджені з територіальними відділеннями Національного банку.
Упевнитись у відповідності обраної банком стратегії стосовно діяльності на валютному ринку та механізмів її реалізації необхідно на підставі таких документів, як стратегія банку, рішення профільних комітетів, рішення правління банку, бізнес-плани, бюджети тощо.
Для оцінки рівня операційного (технологічного) ризику слід проаналізувати якість та дотримання адміністративних процедур, що впроваджені у банку, а саме:
На підставі вивчення зазначених вище документів та процедур, їх аналізу, перевірки дотримання установлених правил, графіків, розпоряджень необхідно оцінити рівень операційного та технологічного ризику банку. Так, наприклад, наявність конкретних осіб, які мають повноваження здійснювати ті чи інші валютні операції, визначення обсягу цих операцій та процедури контролю мінімізують можливість несанкціонованого здійснення операції або перевищення повноважень. Одночасно наявність належно оформлених посадових інструкцій, які визначають функції конкретного працівника, забезпечить його відповідальність. Установлення графіків документообігу, регламентів обробки документів допоможе уникнути скарг клієнтів стосовно обслуговування та непорозумінь між працівниками.
Оцінювання організаційної структури банку — це аналіз структури банку з погляду її функціональності та відповідності обсягу та характеру операційного процесу.
Важливим етапом аудиту валютних операцій банку є оцінювання ресурсної бази в іноземній валюті та ефективності їх використання, що здійснюється на підставі балансових звітів, статистичної інформації, звітів про залучені та розміщені кошти в іноземній валюті, аналізу вартості залучених ресурсів та розміщених ресурсів, дохідність від операцій в іноземній валюті, порівняння їх з показниками минулих періодів.
Після того, як одержано інформацію стосовно основних показників діяльності банку на валютному ринку, визначено її пріоритетні напрями, основні експортно-імпортні тенденції клієнтів та організацію обліково-операційного процесу, доцільно перейти до наступного етапу — аналізу порядку виконання валютних операцій.
Для здійснення розрахунків в іноземній валюті банки відкривають кореспондентські рахунки як у банках-резидентах, так і в банках-нерезидентах. Першочергово аудитору, слід перевірити документи, що супроводжують відкриття кореспондентських рахунків та їх обслуговування. Одним із основних документів є угода про відкриття кореспондентського рахунку, в якій в обов’язковому порядку мають бути відображені такі питання: предмет угоди, порядок ведення рахунка, обов’язки сторін, відповідальність сторін, розв’язання спорів, чинність угоди, особливі умови, реквізити сторін, тарифи.
Позитивним моментом, є наявність укладених додаткових угод (або визначення цих питань в основній угоді) щодо обслуговування за акредитивною формою розрахунків, прискорення розшуку платежів, проведення міжбанківських операцій, про неторговельні операції тощо.
Найважливішим питанням перевірки кореспондентських рахунків є дотримання режиму їх використання. Для цього слід визначити перелік операцій зарахування та списання коштів на кореспондентські рахунки у такому розрізі:
З метою визначення оптимальності та ефективності кореспондентської мережі, слід проаналізувати кореспондентські рахунки, їх кількість, обсяги операцій тощо. Рішення щодо кількості кореспондентських рахунків, вибору країни, валюти рахунку та умов платежів повинні прийматися з урахуванням експортно-імпортних тенденцій клієнтів банку та забезпечення власних потреб банку у розрахунках за валютними операціями. Якщо за деякими з них числяться кошти та не здійснюються операції, то це можна розцінювати як відволікання коштів або навіть приховане кредитування.
Особливої уваги потребують кореспондентські рахунки, за якими не проводяться операції і на них немає залишків або вони незначні. Така ситуація означає додаткові витрати банку на розрахунково-касове обслуговування.
Для аналізу операцій за кореспондентськими рахунками та їх обсягів слід використовувати форми статистичної звітності або дані бухгалтерського обліку (виписки за балансовими рахунками 1500 і 1600) у розрізі банків.
Наступним етапом аудиторської перевірки доцільно виділити операції відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті за такими категоріями клієнтів:
Для перевірки правомірності відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів банку необхідно перевірити комплект документів (юридичну справу клієнта), що були підставою для відкриття рахунку, та всі наступні документи, які свідчать про зміни у статусі клієнта та порядку розрахунків. Слід врахувати, що фізичні особи-нерезиденти можуть відкривати рахунки в національній та іноземній валюті на території України за умови надання нотаріально засвідченої копії легалізованого дозволу центрального банку іноземної держави, громадянином якої є фізична особа, якщо це передбачено угодами, укладеними між Національним банком України та центральними банками іноземних держав.
У разі відкриття рахунків фізичним особам-нерезидентам, які тимчасово прибули в Україну з метою навчання, стажування, лікування, оздоровлення, у відрядження або в приватних справах, договори між банком та цими особами укладаються виключно на термін їх перебування в Україні. Після закінчення терміну перебування в Україні фізичної особи-нерезидента банк закриває рахунок у порядку, передбаченому умовами договору.
Найбільший обсяг операцій за рахунками фізичних осіб становлять перекази, що здійснюються на території України та поза її межами. Порядок їх здійснення залежить від резидентності, суми, мети.
Переказування (сума) коштів в іноземній валюті за межі України з рахунків фізичних осіб здійснюється з урахуванням його мети (лікування, допомога родичам, навчання тощо) та на підставі документів, що підтверджують реквізити переказу.
Операції фізичних осіб за переказами іноземної валюти повинні реєструватись у журналах обліку переказів іноземної валюти у день їх здійснення. Усі сторінки журналів мають бути пронумеровані, прошнуровані та засвідчені підписами уповноважених осіб.
Наступним етапом перевірки операцій клієнтів є вивчення платіжних документів, особових рахунків, експортно-імпортних контрактів та виписок за ними, які надають інформацію про призначення платежів та відповідність їх установленому режиму використання.
Питання, яким слід приділити особливу увагу під час аудиту обслуговування поточних рахунків в іноземній валюті суб’єктів підприємницької діяльності, такі:
До операцій, що підлягають аудиторській перевірці, належать такі валютно-обмінні операції:
Здійснення зазначених вище операцій дозволяється лише у разі наявності банківської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями.
Аудитору слід звернути увагу на:
Операції з конвертації готівкової іноземної валюти. Операції з конвертації готівкової іноземної валюти здійснюються банками та їх пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до 1-ї групи Класифікатора іноземних валют. Під час їх здійснення використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений НБУ на день проведення операції.
Здійснені операції повинні бути відображені касою банку та пунктом обміну валюти в реєстрі конвертації іноземної валюти. Комісійну винагороду в іноземній валюті сплачує клієнт у тій валюті, що конвертується.
Аудит валютної позиції банку. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.
Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) і зобов’язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності — відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.
Ураховуючи, що співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті впливає на валютну позицію банку, необхідно здійснити аналіз валютної позиції банку та операцій які не неї впливають. При цьому важливо проаналізувати:
1) співвідношення розміру валютної позиції і капіталу банку;
2) структуру валютної позиції у розрізі валют;
3) структуру валютної позиції у розрізі операцій;
4) динаміку змін у структурі валютної позиції за звітний період.
Стан валютної позиції банку залежно від коливань курсу іноземної валюти може привести як до негативних курсових різниць, що, відповідно, є збитками банку, так і до позитивних курсових різниць, які формують додаткові доходи.
Слід проаналізувати, які заходи вживаються банком для управління валютною позицію. Одним із інструментів такого управління є установлення лімітів:
Аудит бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою.
Для аудиту бухгалтерського обліку валютних операцій використовують:
При відображенні в обліку валютних операцій використовується принцип мультивалютності, який забезпечується використанням технічних рахунків. Необхідно визначити, чи дотримується банк установленого обліковою політикою порядку ведення аналітичного обліку технічних рахунків та переоцінки валютних статей, у тому числі і позабалансових. Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 повинні бути однаковими.
При цьому слід враховувати, що всі статті балансу, за якими відображаються операції в іноземній валюті та валютні цінності, поділяються на монетарні та немонетарні. Монетарні статті — це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Немонетарні статті — це статті інші, ніж монетарні статті балансу.
Від монетарності статті залежить порядок використання курсу іноземної валюти. Так, монетарні статті балансу переоцінюються за кожної зміни офіційного курсу НБУ, немонетарні відображаються у балансі на дату розрахунку. Виходячи з цього необхідно перевірити, як відображаються у бухгалтерському обліку розрахунки в іноземній валюті за відрядження, представницькі видатки, за придбання основних фондів та матеріальних цінностей.
Серед валютних операцій, безумовно, є такі, які відображаються на позабалансових рахунках, а саме: вимоги та зобов’язання банку, які можуть виникнути в майбутні періоди та за якими банк зазнає ризику (угоди з купівлі або продажу валюти, за якими дата укладання угоди та дата розрахунку не збігаються). Аудитору необхідно впевнитись, що всі угоди, за якими в банку виникають вимоги або зобов’язання, відображаються у балансі за датою операції. Операції, за якими дата операції не збігається з датою розрахунку, впливають на розмір позабалансової валютної позиції, тому для обліку таких операцій використовується технічний рахунок 9920 «Позабалансова позиція банку за іноземною валютою та банківськими металами». Для визначення достовірності відображення у бухгалтерському обліку позабалансових розрахунків в іноземній валюті необхідно порівняти дату укладення угоди банку з датою розрахунків за нею. У разі неправильного відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку виникає загроза недостовірного обчислення розміру валютної позиції і, як наслідок, перекручення бухгалтерської звітності та неналежна оцінка валютного ризику.
Ринок фінансових активів в Україні представлений різними цінними паперами: пайовими, борговими, похідними. Щоб орієнтуватися у великій кількості акцій, облігацій, сертифікатів, векселів, необхідно з’ясувати їх економічне призначення, умови випуску та обігу, шляхи отримання доходу. Цими знаннями повинен володіти аудитор.
Головна мета аудитора — визначити дохідність кожного папера, як поточну так і кінцеву. Річ у тім, що фінансові інвестиції пов’язані з певним ризиком як недоотримання очікуваного доходу, так і втрати інвестиційного капіталу. Водночас кваліфікований аналіз кон’юнктури ринку фінансових активів дає змогу оцінити надійність запропонованих вкладень та вибрати оптимальний варіант.
Для досягнення поставленої мети служба внутрішнього аудиту здійснює перевірку портфеля цінних паперів банку з метою:
Основними нормативними документами, що регламентують діяльність банків на ринку цінних паперів, є Закони України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про обіг векселів в Україні», нормативно-правові акти Національного банку України (НБУ) та Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).
У процесі контролю аудитор перевіряє дотримання банком вимог його внутрішніх положень, методики оцінки привабливості цінних паперів та системи внутрішнього контролю. Він отримує від кожного підрозділу, який здійснює операції з цінними паперами, відповідну інформацію (станом на дату проведення інспектування). Насамперед це:
а) перелік усіх цінних паперів у портфелі банку;
б) перелік положень, що регламентують усі види діяльності банку з портфелем цінних паперів, та їх документальне підтвердження.
Далі аудитор перевіряє копії звітів, що надані Раді банку для розгляду на її засіданнях, список членів Ради та Правління банку, працівників вищої та середньої ланки менеджменту, провідних фахівців, основних акціонерів та пов’язаних із ними осіб.
На підставі зазначених вище документів аудитор повинен зробити висновки з таких питань:
1. Наявність Положення про здійснення операцій з цінними паперами, яке визначає і встановлює:
2. Наявність обмеження повноважень банківських службовців на здійснення операцій з цінними паперами.
3. Чи здійснює керівництво або відповідальні особи банку нагляд за операціями інвестування цінних паперів?
4. Наявність використання цінних паперів банку як предмета застави щодо вартості, затвердженої керівництвом банку і зафіксованої в офіційному протоколі засідання Правління банку.
5. Чи надаються Раді директорів (правлінню) звіти керівництва банку щодо цінних паперів, що перебувають у власності банку, їх номінальної вартості, балансової вартості, а також їх вартості в поточних цінах?
Керуючись цими вимогами, аудитор перевіряє такі питання:
1) рівень ризиковості;
2) рівень інвестиційної стратегії;
3) аналіз якості документації та звітності з цінних паперів;
4) оцінка рівня формування резервів;
5) оцінка рівня обліку операцій з цінними паперами;
6) оцінка рівня контролю за операціями з цінними паперами.
Зважаючи на те, що основою аудиту цінних паперів є бухгалтерський облік, одним із найважливіших етапів аудиторської перевірки є контроль обліку операцій з цінними паперами на балансових рахунках банку. Для цього треба отримати розшифрування рахунків: 310 «Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж»; 311 «Боргові цінні папери в портфелі банку на продаж»; 320 «Акції та інші вкладення з нефіксованим прибутком у портфелі банку на інвестиції»; 321 «Боргові цінні папери в портфелі банку на інвестиції»; 330 «Цінні папери власного боргу, імітовані банком»; 332 «Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком»; 410 «Вкладення в асоційовані компанії»; 420 «Вкладення в дочірні компанії»; 141 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на продаж»; 142 «Боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у портфелі банку на інвестиції».
Аудитор контролює облік цінних паперів за такими питаннями (табл. 14.4):
Таблиця 14.4
Питання для перевірки обліку операцій банку
з цінними паперами
|
№ з/п |
Зміст питання |
Так |
Ні |
Висновки |
|
1 |
Чи звіряються аналітичні рахунки із синтетичними контрольними рахунками як мінімум раз на місяць? |
|||
|
2 |
Чи перевіряються періодично бухгалтерські проведення за операціями з цінними паперами наглядовим персоналом, щоб переконатися в тому, що: — цінні папери, віднесені до відповідної категорії згідно з їх документацією на дату придбання? — класифікація не суперечить інвестиційній політиці банку, намірам керівництва і нормативним вимогам? |
|||
|
3 |
Чи проводиться періодично перерахування цінних паперів і чи звіряються його результати з записами аналітичних рахунків? |
|||
|
4 |
Чи перевіряються і підтверджуються результати перерахувань і звірянь відповідними наглядовими органами? |
|||
|
5 |
Чи ведеться окремий реєстр цінних паперів, наданих у заставу? |
|||
|
6 |
Чи супроводжується одержання нереалізованих доходів чи збитків звіренням балансової і поточної вартості цінних паперів? |
|||
|
7 |
Чи перевіряється поточна вартість цінних паперів на відповідність ринковій вартості? |
|||
|
8 |
Чи здійснюється періодичний нагляд за належною оцінкою неринкових цінних паперів і чи змінюється в разі потреби їх ціна до рівня ринкових цін? |
|||
|
9 |
Чи перевіряються і затверджуються керівництвом виправлення записів за рахунками цінних паперів? |
|||
|
10 |
Чи перевіряється правильність розрахунків процентних і дивідендних доходів шляхом звертання до підтвердної документації? |
|||
|
11 |
Чи проводиться порівняння фактичного доходу за цінними паперами з очікуваними доходами, розрахованими на основі попередніх результатів діяльності і поточних умов ринку, з урахуванням основних тенденцій? |
Результатами контролю обліку операцій банку з цінними паперами є заповнення табл. 14.4 з висновками.
Далі аудитор вивчає рівень контролю якості операцій з такими найважливішими видами цінних паперів як:
Треба оцінити інформацію щодо наявності у банку іменних та на пред’явника ощадних (депозитних) сертифікатів. Що стосується ощадного (депозитного) сертифіката, треба пересвідчитись, що його бланк має кілька ступенів захисту, подібно грошовим знакам.
Перевіряючи векселі, необхідно:
а) отримати дані щодо вексельного портфеля станом на момент перевірки;
б) переконатись, що банком проводиться амортизація дисконту за векселем, який міститься у портфелі банку, наприкінці кожного місяця.
Окремо слід приділити увагу процедурі передання векселів на зберігання.
За наявності у банку операцій з доміцилювання векселів аудитор звертає увагу на таке:
При здійсненні банком операцій з купівлі/продажу векселів перевіряється, чи аналітичний облік за рахунками проводиться на особистих рахунках для обліку оборотів і залишків, прийнятих до обліку векселів, заборгованості за виданими коштами у розрізі векселедержателя і векселедавця у межах дозволеного їм кредиту, а також для контролю за строками і своєчасністю погашення векселів.
Під час перевірки операцій з урахування векселів контролюється:
У процесі перевірки необхідно визначити, виходячи з чого розраховується ставка врахування за векселем, чи враховуються під час розрахунку ставки такі моменти:
Аудитор установлює, чи мають векселі, які враховуються, не менше двох підписів, тобто векселедавця і першого векселедержателя (чим більша кількість передатних написів, тим надійнішим вважається вексель), а також чи проводять спеціалісти банку під час вирішення питань про врахування векселів юридичну експертизу документів, яка передбачає перевірку:
Перевіряючи операції з авалювання векселів, слід з’ясувати, чи мають місце у банку випадки надання авалю за зазначеними нижче векселями та чи усвідомлює банк ризик, який притаманний указаним операціям:
Банк може поручитися за вексельне зобов’язання підприємства. У цьому випадку здійснюється контроль за розрахунковим рахунком підприємства. Банк повинен не допустити закриття розрахункового рахунка та за тиждень до дати платежу за векселями і протягом трьох календарних днів з моменту настання строку платежу не допустити залишків коштів за рахунками менше, ніж необхідно для погашення векселя (крім випадків обов’язкових платежів у бюджет).
Важливим етапом контролю операцій з цінними паперами є аудит операцій з акціями. У даному разі слід звернути увагу на:
Важливо оцінити, чи аналізує банк (тобто чи оцінює співвідношення) дані щодо придбання акцій підприємства та видачу кредитів цьому підприємству (якщо мають місце такі факти), а також наявність даних аналітичного обліку за акціями.
Треба перевірити, чи веде банк зведений реєстр власників акцій (емітованих банком), в який повинен вноситися власник акції тільки після повної сплати вартості акцій, на які він підписався.
Підтвердженням якості системи внутрішнього контролю є проведення банком зовнішнього аудиту юридичних осіб — акціонерів (учасників).
Аудитор перевіряє процедуру запобігання несанкціонованому доступу до службової інформації та її неправомірному використанню у разі суміщення різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Згідно з діючою практикою сучасного аудиту необхідно контролювати два напрями. По-перше, поділ несумісних обов’язків і обмеження доступу до цінних паперів. По-друге, фізичну безпеку цінних паперів. Виходячи з цього треба перевіряти.
Якщо банк використовує інтернет-технології на ринку цінних паперів, то необхідно перевіряти наявність систем контролю, які б могли своєчасно реагувати на будь-які несанкціоновані дії з боку дилерів.
Матеріали аудиту з переліком порушень (табл. 14.5) розглядає керівник банку, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.
Таблиця 14.5
Можливі порушення під час аудиту операцій
з цінними паперами
|
Порушення |
Нормативний документ, який порушено |
|
Здійснюючи торговельні операції, банк не вивчав фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов’язаних за векселями осіб, з якими він укладав угоди про проведення операцій |
Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258 |
|
Банком не забезпечено документальне оформлення застави векселів, відсутній журнал обліку векселів, отриманих в заставу |
Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258 |
|
Відсутній реєстр переданого в заставу векселя |
Положення про операції банків з векселями, затверджене Постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 р. № 258 |
|
Вексель, що прийнятий банком як застава, не обліковувався за позабалансовим рахунком 9501 «Застава, за якої предмет застави передається на зберігання заставодержателю» |
Інструкція з бухгалтерського обліку операцій комерційних банків з векселями, затверджена Постановою НБУ від 8 червня 2000 р. № 234 |
|
Не визначений окремий механізм управління ризиками за операціями з цінними паперами |
Положення про організацію діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, затверджене постановою Правління Національного банку України від 18 травня 1999 р. № 239 |
|
З метою відображення реальної структури портфеля цінних паперів з урахуванням як намірів, так і спроможності Банк на час придбання групи цінних паперів і надалі щомісячно не проводив вивчення та переоцінку своєї спроможності продавати чи утримувати групи цінних паперів |
Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1999 р. № 629 |
Завершується аудит операцій банків з цінними паперами написанням звіту. Виявлені недоліки і порушення нормативно-правових актів у систематизованому порядку за їх значущістю викладають у документі аудиту згідно з чинним законодавством та стандартами аудиту.
Достовірність фінансового результату діяльності комерційного банку визначають за реально одержаними доходами та правильно сформованими витратами. Адже від правильності віднесення останніх на собівартість банківських послуг чи за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку, залежить як достовірність одержаного прибутку, так і рівень податків, яких найчастіше намагаються сплачувати менше. Але свідоме ігнорування чи несвідоме порушення законодавства щодо наведеного вище порядку розмежування витрат, у кінцевому результаті, під час перевірок органами державної податкової адміністрації призводить до фінансових санкцій у вигляді пені та штрафів (що в кілька разів перевищують суму заниженого податку) і нарахування пені.
Отже, завдання внутрішньобанківського аудиту полягає в тому, щоб упередити податкові органи своєю перевіркою щодо достовірності формування бухгалтерією доходів і витрат та своєчасно виправити власні помилки і порушення.
Нагальна необхідність у такій попереджувальній перевірці внутрішнім аудитом особливо актуальна ще і тому, що зовнішній аудит, як правило, здійснює її після річного звіту, який може бути складений з помилками і порушеннями, а, отже, і недостовірно.
Внутрішній аудит у процесі перевірки правильності й достовірності формування доходів і витрат банку керується такими основними законодавчими і нормативними актами:
1. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 349-IV від 24 грудня 2002 р.;
2. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р. (з наступними змінами і доповненнями);
3. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2002 р.;
4. Правилами бухгалтерського обліку процентних і комісійних доходів і витрат банку затверджених Національним банком України.
Метою аудиту витрат є обґрунтованість їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку за рахунок основної діяльності чи за рахунок прибутку.
Витрати банку обліковуються по класу рахунків № 7 «Витрати», з них: різні види операційних витрат — на субрахунках з 70 по 73, а витрати на утримання персоналу і господарські — на субрахунках з 740 по 749.
Аудит здійснюється за такими напрямами витрат з деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету витрат):
Необхідно перевірити, чи дотримуються норми за окремими їх видами встановленими законами (на відрядження, представницькі, благодійні), або чи зараховуються до складу валових витрат різні види матеріальної допомоги, передбачені як законами, так і колективним договором.
Джерелами інформації є:
Метою аудиту доходів є:
Операційні доходи банку обліковуються за класом рахунків № 6 „Доходи». У процесі аудиту доходів найважливішим є:
Аудит доходів здійснюється за такими напрямами з їх деталізацією відповідно до бізнес-плану (в частині бюджету доходів):
Джерелами інформації для проведення аудиту договорів є:
Метою аудиту прибутку (збитку) є підтвердження достовірності його величини, а також структурний її аналіз за видами діяльності — процентна, комерційна, торговельна тощо. Він здійснюється на кожну звітну дату — кінець місяця, кварталу, року.
Достовірність величини прибутку (збитку) встановлюється перевіркою:
Правомірність розподілу прибутку перевіряється шляхом вивчення протоколів зборів акціонерів та Ради банку, положень про фонди банку (розвитку, соціального захисту, матеріального заохочення, а також Декларації про прибуток, та на основі виписок із особистих рахунків меморіальних ордерів і облікових регістрів.
Особлива увага надається перевірці обґрунтованості списання позичкових боргів і дебіторської заборгованості за господарською діяльністю банку.
Програмою проведення внутрішньобанківського аудиту доходів, витрат і прибутку можна вважати оціночну таблицю, в якій систематизовано найбільш типові порушення, що виникають в обліку і спричинюють недостовірність формування фінансового результату та пов’язаного з ним оподаткування прибутку. Її структура і зміст такі (табл. 14.6).
Таблиця 14.6
Типові порушення, що виникають в обліку
|
№ з/п |
Що перевіряється |
Необхідно з’ясувати |
|
1 |
Достовірність собівартості послуг основної діяльності |
Необґрунтоване завищення через невірне (свідоме або несвідоме) віднесення витрат на собівартість, замість власного прибутку (спецфондів): |
|
1) амортизації невиробничих основних фондів, що призначені для задоволення соціальних і культурно-побутових потреб працівників банку (холодильники, телевізори, магнітофони, медичне та стоматологічне обладнання); |
||
|
2) витрат на придбання новорічних та інших подарунків, святкування; |
||
|
3) витрат на допомогу та утримання спортивних, медичних, благочинних та інших сторонніх організацій (міліції, КРУ, прокуратури); |
||
|
4) монтажу обладнання пожежної, охоронної сигналізації та телефонної мережі; |
||
|
5) віднесення на поточні витрати малоцінного інвентарю невиробничого призначення (посуд, постільна білизна, кавоварки, міксери, електрочайники тощо); |
||
|
6) віднесення на витрати здійсненої попередньої оплати(кредит рахунку 120 «Коррахунок у НБУ») без виправдовувальних документів; |
||
|
7) списання на поточні витрати сумнівної і безнадійної заборгованості клієнтів за виданими їм позичками зверх страхового резерву; |
||
|
8) списання на поточні витрати різного виду сплачених пені та штрафів; |
||
|
9) придбання програмного забезпечення (ЕОМ); |
||
|
10) передчасне або в завищених розмірах віднесення на поточні витрати витрат „Витрат майбутніх періодів»; |
||
|
11) занижене або завищене (свідоме або несвідоме) нарахування відсотків і комісійних клієнтам-власникам грошей за депозитні та поточні рахунки в банках; |
||
|
12) пені та штрафів усіх видів; |
||
|
13) списання на поточні витрати збитків від ліквідації та реалізації основних фондів; |
||
|
14) нестачі різних матеріалів понад норму природного убутку; |
||
|
15) нестачі всіх видів матеріалів і основних засобів при невстановленні винуватців або у випадках відмови судом на відшкодування з них; |
||
|
16) різних видів витрат без будь-яких документів; |
||
|
17) незакінчених капітальних вкладень; |
||
|
18) витрат на допомогу і утримання спортивних, медичних, культурних організацій і благодійних фондів, міліції, КРУ, прокуратури, фонду захисту інвалідів, поховання тощо |
||
|
2 |
Достовірність зарахування до складу доходів різних їх видів |
1. Повнота зарахування до складу доходів, а не до кредиторської заборгованості або фондів банку різних видів надходжень від наданих банком послуг з метою зменшення розміру оподатковуваного прибутку згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 289/97-ВР від 22 травня 1997 р.; |
|
2. Те саме стосовно різних видів безкоштовно одержаних товарно-матеріальних цінностей; |
||
|
3. Те саме стосовно виявлених при інвентаризації надлишків товарно-матеріальних цінностей; |
||
|
4. Віднесення доходів поточного періоду до складу доходів майбутніх періодів з метою зменшення поточного прибутку до оподаткування |
Найбільш типовими порушеннями, які виявляються під час перевірки доходів, витрат і збитків, що необґрунтовано занижують прибуток до оподаткування бюджету, можна вважати такі:
1. Щодо заниження доходів:
а) зарахування до складу фондів безкоштовного надходження цінностей і грошей без відображення в податковій декларації для оподаткування;
б) віднесення доходів поточного звітного періоду до складу доходів майбутніх періодів для зниження прибутку і його оподаткування.
2. Щодо завищення собівартості банківських послуг:
а) віднесення амортизації невиробничих основних фондів;
б) монтаж нових пожежної та охоронної сигналізації та телефонізації;
в) списання сплачених штрафів і пені;
г) програмне забезпечення (замість включення його до складу нематеріальних активів);
д) пряме списання без виправдовувальних документів.
З метою виявлення помилок і порушень у бухгалтерському обліку розрахунків з оподаткування, своєчасного їх виправлення і, таким чином, упередження штрафних санкцій та пені, що можуть бути нараховані податковими органами, здійснюється внутрішній аудит достовірності оподаткування комерційного банку.
При проведенні внутрішньобанківського аудиту необхідно керуватися такими основними законодавчими документами з оподаткування, що регламентують як базу, так і ставки різних видів податків та методику їх нарахування:
1. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» № 349-IV від 24 грудня 2002 р.
2. Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 р.
3. Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21 грудня 2000 р.
Розглянемо основні принципи методичного спрямування внутрішньобанківського аудиту провідних видів оподаткування:
Матеріали перевірки: регістри аналітичного і синтетичного обліку, податкові декларації та інша фінансова звітність, баланси та звіти про фінансові результати банку та їх розподіл тощо.
Для проведення аудиту різних видів податків пропонуємо скористатися оціночною таблицею, яка є одночасно і програмою перевірки дотримання нормативів документів та правильності виконання провідних фінансово-господарських операцій (табл. 14.7).
Таблиця 14.7
Програма перевірки правильності виконання
фінансово-господарських операцій
|
№ з/п |
Що перевіряється |
Необхідно з’ясувати |
|
1 |
Оподаткування прибутку |
Відповідність розрахунку податку чинній законодавчій базі Методична і технічна перевірка правильності визначення прибутку до оподаткування за даними обліку щодо достовірності складання Декларації |
|
2 |
Податок на додану вартість |
Правильність визначення об’єкта оподаткування Правильність нарахувань податку і складання декларації Дотримання банком строків перерахування податків у бюджет Неправильність відображення в обліку і недонарахування ПДВ при реалізації основних засобів, малоцінних, господарських матеріалів |
|
3 |
Податки з власників транспортних засобів |
Відповідність порядку і строків сплати податку чинному законодавству Заниження нарахувань через приховування окремих видів транспорту Наявність аналітичного обліку транспортних засобів |
|
4 |
Податок на землю |
Наявність юридичних документів щодо закріплення за банками земельних ділянок у користування, або як придбану власність, або взятих в оренду Правильність проведення нарахувань, складання звітності, дотримання строків і повноти сплати |
|
5 |
Місцеві податки |
Дотримання бази оподаткування і визначених ставок Правильність відображення в бухгалтерському обліку, оскільки частина місцевих податків відноситься на результати діяльності банку |
Згідно з визначенням, наведеним в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в установах комерційних банків України, затвердженій Постановою Правління Національного банку № 388 від 28 листопада 1997 р., капітал банку — це залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов’язань. Виходячи з даного визначення до капіталу банку належать кошти, які обліковані за рахунками п’ятого класу.
Але, крім даного визначення капіталу банку, існує поняття регулятивного капіталу, який згідно з Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, що затверджена Постановою Правління Національного банку № 368 від 28 серпня 2001 р., є одним з найважливіших показників діяльності банків. Його основне призначення — покриття негативних наслідків різних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Складовими регулятивного капіталу банку є основний капітал (капітал 1-го рівня) та додатковий капітал (капітал 2-го рівня),
Основний капітал складається з таких елементів:
Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) не може перевищувати розмір основного капіталу. Він складається з таких елементів:
Водночас при розрахунку розміру регулятивного капіталу основний капітал підлягає зменшенню на суму:
Загальна сума регулятивного капіталу додатково зменшується на:
Здійснюючи порівняльний аналіз джерел формування власного капіталу банку та регулятивного капіталу (в розрізі наведених елементів та з урахуванням складових даних елементів), не важко з’ясувати спільні та відмінні можливості збільшення обох видів капіталу банку.
Порівнюючи джерела формування обох видів капіталу один з одним видно, що існує теоретична можливість перевищення розміру регулятивного капіталу над розміром власного капіталу завдяки більшій кількості джерел створення регулятивного капіталу через використання пасивних операцій (залучення коштів на умовах субординованого боргу) та через досить високу якість кредитних вкладень на міжбанківському ринку та в позики юридичним і фізичним особам (стандартні бланкові кредити).
Аналогічно порівняємо відвернення (причини зменшення) власного та регулятивного капіталів. З порівняння бачимо, що невдалий підхід щодо політики інвестування, недосконала якість кредитного портфеля банку може призвести до істотного зменшення регулятивного капіталу банку (порівняно з розміром власного). Окрім прямого впливу на зменшення регулятивного капіталу через відвернення, існує також побічний вплив через зменшення поточного прибутку у зв’язку з необхідністю формування резервів під активні операції банківської установи, а відповідно, якість та розмір нестандартної заборгованості кредитного портфеля, розмір та розподіл дебіторської заборгованості за групами ризику, інвестиції банку в цінні папери за категоріями мають велике значення при визначенні поточного розміру регулятивного капіталу банку. Водночас наведені позиції не мають впливу на поточний розмір власного капіталу банку, але відіграють досить суттєву роль у майбутньому. Ураховуючи наведене, аналіз динаміки розміру регулятивного капіталу за певний проміжок часу звітного періоду дає можливість відносного прогнозування змін розміру власного капіталу на кінець даного звітного періоду.
Визначення елементів і, як наслідок, видів банківських операцій, що впливають на розмір власного та регулятивного капіталів, дає змогу скласти програми аудиторської перевірки капіталу банку. Розглянемо програми перевірки капіталів обох видів окремо (табл. 14.8).
Таблиця 14.8
Методика аудиторської перевірки елементів
та їх складових капіталу та регулятивного капіталу банку
|
№ |
Мета перевірки |
Документи, які перевіряються |
Аудиторські процедури |
|
1 |
Перевірка статутного капіталу |
||
|
1.1. |
Перевірка статутних документів |
Статут, установчий договір, протокол зборів акціонерів (учасників) |
Установлення законності, відповідності, реальності |
|
1.2. |
Перевірка акціонерів (учасників) банку та джерел внесення коштів у статутний фонд |
Баланс, звіт про фінансові результати, аудиторські висновки щодо наявності власних вільних коштів акціонерів (учасників) банку (юридичних осіб), документи, що підтверджують джерела походження коштів (для фізичних осіб), виписки банку, які підтверджують надходження коштів у статутний фонд, платіжні документи (платіжні доручення, об’яви на внесення готівкою), договори купівлі-продажу цінних паперів (вторинний ринок) |
Установлення законності, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку, аналітичні розрахунки, зустрічні перевірки |
|
1.3. |
Перевірка дотримання строків формування статутного фонду та перевірка максимальної частки акціонерів (учасників) банку у статутному фонді |
Протоколи зборів акціонерів (учасників) банку, виписки за балансовим рахунком № 5000 «Зареєстрований статутний капітал», Звіт про 20 акціонерів |
Установлення законності, аналітичні розрахунки |
|
1.4. |
Перевірка збільшення статутного фонду |
Протоколи зборів акціонерів (учасників) банку, зміни та доповнення до Статуту банку (нова редакція Статуту); аудиторські висновки про здійснення додаткових внесків до статутного капіталу, баланс, звіт про фінансові результати, аудиторські висновки щодо наявності власних вільних коштів акціонерів (учасників) банку (юридичних осіб) довідки органів ДПА, що підтверджують джерела походження коштів (для фізичних осіб), виписки банку, які підтверджують надходження коштів у статутний фонд, платіжні документи (платіжні доручення, об’яви на внесення готівкою), копія свідоцтва про реєстрацію попередньої емісії акцій та документи, що підтверджують повну оплату попередніх емісій, виписки за балансовим рахунком № 5000 «Зареєстрований статутний капітал», Звіт про 20 акціонерів, баланс банку |
Установлення законності, відповідності, реальності, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку, аналітичні розрахунки, зустрічні перевірки |
|
1.5. |
Перевірка додаткових вимог щодо формування статутного капіталу з участю іноземних інвестицій |
Рішення уповноваженого органу іноземного інвестора про участь у статутному капіталі українського банку; письмова згода контрольного органу країни на участь у капіталі українського банку (якщо це передбачено законодавством країни нерезидента); витяг з торговельного (банківського) реєстру країни нерезидента; копії установчих документів нерезидента (відповідно легалізованих); висновок іноземного аудитора про фінансовий стан інвестора, підтверджений аудитором України; повідомлення іноземного Центрального банку про здійснення достатнього контролю за діяльністю своїх банків — акціонерів (учасників) українського банку; інформація обслуговуючого іноземного банку щодо платоспроможності інвестора |
Установлення законності, відповідності, реальності |
|
2. |
Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу |
Статут у частині розподілу прибутку, протокол рішення загальних зборів акціонерів (учасників) банку, виписки з балансових рахунків № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами», № 5003 «Дивіденди, які направлені на збільшення статутного капіталу», № 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», робоча документація аудитора (або довідки інших аудиторів), що підтверджують розмір прибутку, який підлягає розподілу та є джерелом виплати дивідендів |
Документальні та аналітичні методи |
|
3. |
Емісійні різниці |
Установчі документи, договори купівлі-продажу акцій, акти приймання-передавання, курси валют, установлені НБУ на дату підписання установчого договору та дату виникнення на балансі банку гривневого еквівалента внеску в іноземній валюті до статутного капіталу, виписки за рахунками № 3630 «Внески в незареєстрований статутний капітал», 1200 «Коррахунок у НБУ», 5010 «Емісійні різниці» |
Установлення законності, відповідності, реальності, правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку, аналітичні розрахунки |
|
4. |
Резервні фонди, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій |
Установчі документи, протокол рішення загальних зборів акціонерів (учасників) банку в частині розподілу прибутку, виписки з балансових рахунків № 5020 «Загальні резерви», № 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», робоча документація аудитора (або довідки інших аудиторів), що підтверджують розмір прибутку, який підлягає розподілу та є джерелом |
Документальні та аналітичні методи |
|
5. |
Резервні фонди, що створюються згідно із законами України |
Установчі документи, протокол рішення загальних зборів акціонерів (учасників) банку в частині розподілу прибутку, виписки з балансових рахунків № 5021 «Резервні фонди», № 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», робоча документація аудитора (або довідки інших аудиторів), що підтверджують розмір прибутку, який підлягає розподілу та є джерелом |
Документальні та аналітичні методи |
|
6. |
Прибуток (збиток) минулих років Прибуток (збиток) минулого року, що очікує затвердження та поточний прибуток |
Виписки з балансових рахунків № 5030 «Прибуток (збиток) минулих років», № 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», рахунків 6-го та 7-го класів (доходи та витрати банку), робоча документація аудитора (або довідки інших аудиторів), що підтверджують формування та розмір доходів і витрат минулого року |
Логічні та арифметичні методи, зіставлення, документальні та аналітичні методи |
|
7 |
Резерви під стандартну та нестандартну заборгованість інших банків та за кредитними операціями банку |
Положення про облікову політику банку, звітність «Розрахунок резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків», «Звіт про процентні ставки, суми наданих кредитів, залучених депозитів»; виписки з особових рахунків обліку резервів (149, 159, 240 групи рахунків); особових рахунків 770 групи «відрахування в резерви» позабалансові рахунки 902, 909, 960 та 961 груп, рахунки № 9000, № 9002, № 9100, № 9129; робоча документація аудитора (або довідки інших аудиторів), що підтверджують якість кредитних вкладень банку, рішення кредитного комітету банку |
Логічні та арифметичні методи, зіставлення, документальні та аналітичні методи, зустрічна перевірка |
|
8 |
Переоцінка основних засобів |
Положення про облікову політику банку, рішення Правління банку, акти експертної оцінки щодо вартості об’єктів основних засобів, відомості інвентаризації основних засобів, технічні паспорти, журнал обліку та інвентарні картки основних засобів, виписки з балансових рахунків № 3511 та 44 і 45 груп |
Оглядова перевірка, арифметичні розрахунки, законність, логічні методи |
|
9 |
Субордино ваний борг |
Клопотання банку-боржника про отримання Дозволу на залучення субординованого боргу; письмове підтвердження банку-боржника, що інвестор та пов’язані з ним особи не є боржниками банку на дату укладення угоди; нотаріально засвідчену копію угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу, що укладається між інвестором і банком-боржником; документальне підтвердження про дотримання банком-інвестором нормативів капіталу та ліквідності; копії платіжних документів про перерахування на балансовий рахунок № 3660 «Субординований борг банку» коштів, залучених на умовах субординованого боргу для врахування до капіталу банку (копії мають бути засвідчені підписами керівників банку та відбитком печатки); копію реєстраційного свідоцтва, отриманого згідно з Положенням про порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов’язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 1999 р. № 602 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 січня 2000 за № 15/4236; бізнес-план, розроблений банком-боржником; програма капіталізації банку на період укладення угоди про відповідне збільшення основного капіталу банку (капіталу 1-го рівня) на суму щорічного зменшення розміру субординованих коштів протягом останніх п’яти років дії угоди; прогнозований розрахунок прибутковості та дотримання нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу; первісні напрями використання залучених коштів на умовах субординованого боргу протягом перших шести місяців |
Установлення законності, відповідності, реальності |
|
10 |
Виконання програми капіталізації банку |
Рішення наглядової ради, план капіталізації банку, звіт про дотримання економічних нормативів, та робочі документи аудитора в частині формування та збільшення капіталу банку |
Зіставлення, арифметичні розрахунки, аналітичні методи |
|
11. |
Оцінка систем внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту щодо перевірки капіталу банку |
Плани роботи внутрішніх аудиторів та їх фактичне виконання, довідки за підсумками проведених перевірок, контроль за виконанням наданих рекомендацій та усуненням помилок, акти ревізійної комісії банку |
Дослідження, зіставлення, аналіз |
Додаток 1
ПЛАТІЖНЕ ДОРУЧЕННЯ № ____
|
Одержано банком |
||||||
|
Платник ___________________ |
||||||
|
Код |
ДЕБЕТ |
сума |
||||
|
Банк |
в м. |
код |
рах. № |
|||
|
Одержувач _________________ |
КРЕДИТ |
|||||
|
Код |
рах. № |
|||||
|
Банк |
в м. |
код |
рах. № |
|||
|
Сума літерами _________________________________ |
||||||
|
Підстава для оплати ____________________________ |
||||||
|
Проведено банком _________ 20__ р. |
||||||
|
М.П. |
Підпис платника __________ |
Підписи банку ____________ |
Додаток 2
ПЛАТІЖНа вимога-ДОРУЧЕННЯ № ____
|
Одержано банком |
||||||
|
Платник ___________________ |
||||||
|
Код |
ДЕБЕТ |
Сума |
||||
|
Банк |
в м. |
код |
рах. № |
|||
|
Одержувач _________________ |
КРЕДИТ |
|||||
|
Код |
рах. № |
|||||
|
Банк |
в м. |
код |
рах. № |
|||
|
Підстава для оплати ____________________________ |
||||||
|
М.П. |
Підпис |
ДЕБЕТ |
Сума до оплати |
|||
|
рах. № |
||||||
|
Сума літерами ___________________________ |
КРЕДИТ |
|||||
|
рах. № |
||||||
|
рах. № |
||||||
|
Проведено банком _________ 20__ р. |
||||||
|
М.П. |
Підпис платника __________ |
Підписи банку ____________ |
Додаток 3
Меморіальний ордер № 0805
від 21 жовтня 2000 р.
|
Одержано банком |
||||||
|
Платник АБ «Енергобанк» |
||||||
|
Код за |
19357762 |
|||||
|
Банк |
код банку |
ДЕБЕТ |
Сума |
|||
|
АК Банк «Умовний» |
320906 |
рах. № |
152880003 |
|||
|
Одержувач Процентні доходи за кредитами овернайт в банках |
2630,14 |
|||||
|
Код за ЄДРПОУ |
25292831 |
КРЕДИТ |
||||
|
Банк |
код банку |
рах. № |
||||
|
АК Банк «Умовний» |
320906 |
рах. № |
601430001 |
|||
|
Сума (літерами) Дві тисячі шістсот тридцять гривень 14 коп. |
||||||
|
Призначення платежу: Нарахування процентів за 20.10.2000 р. згідно з договором від 19.10.2000 р. |
||||||
|
Проведено банком 21 жовтня 2000 р. |
||||||
|
М.П. |
Підпис платника __________ |
Підписи банку ____________ |
||||
Додаток 4
Заява на акредитив
від «___»________ 20__ р.
|
Одержано банком |
|
Заявник акредитива Код |
Бенефіціар Код |
|
Банк-емітент |
Банк бенефіціара |
|
Відкрийте нам акредитив _________ (вид акредитива) |
Строк дії акредитива |
|
Сума __________________________ (цифрами і літерами) |
Акредитив у іншому (виконуючому) банку виконати: а) за рахунок коштів платника, депонованих у виконуючому банку — інкасацією документів до банку-емітента б) через кореспондентський рахунок банку-емітента — негоціацією (зайве викреслити) |
|
Умови акредитива до виконуючого банку направити а) спецзв’язком б) коротким повідомленням — електронною поштою — ТЕЛЕТАЙПом — ___________________________ (інші лінії зв’язку, вказати які. Зайве викреслити) |
|
|
з акцептом (чиїм), без акцепту |
|
|
Договір № _____ від _______20__ р. Найменування товарів, виконаних робіт, наданих послуг. (кількість, ціна, сума) |
Платіж (чи акцепт і оплата переказного векселя) здійснити проти: _______________________________ (перелік документів, що додаються до реєстру-рахунків) |
|
Додаткові умови: |
|
М.П. |
Підписи заявника акредитиву __________ |
Додаток 5
ОБ’ЯВА № ____
(для суб’єктів господарської діяльності)
|
________ (дата) |
|||||
|
на внесення готівки |
|||||
|
Від кого _______________________ |
|||||
|
Банк-одержувач |
Для зарахування |
||||
|
сума цифрами |
|||||
|
Одержувач _____________________ Сума літерами |
|||||
|
грн. |
|||||
|
Призначення платежу ____________ Підпис вносителя ________________ |
Бухгалтер ___________________ |
||||
|
Гроші прийняв касир _____________ |
|||||
|
КВИТАНЦІЯ № ___ |
|||||
|
________ (дата) |
|||||
|
Від кого _______________________ |
|||||
|
Банк-одержувач |
Для зарахування |
||||
|
сума цифрами |
|||||
|
Одержувач _____________________ Сума літерами |
|||||
|
грн. |
|||||
|
Призначення платежу ________________________________________ |
|||||
|
М.П. |
Бухгалтер ____________ |
Гроші прийняв касир _____________ |
|
ОРДЕР № ___ |
|||||
|
________ (дата) |
|||||
|
Від кого _______________________ |
Рах. № |
Сума загальна |
|||
|
Банк-одержувач |
Кредит |
Суми часткові |
Код |
||
|
Код |
рах. № |
||||
|
Одержувач __________ Призначення платежу _________ |
|||||
|
Вид |
|||||
|
Приз. |
|||||
|
Бухгалтер ___________ |
Касир ___________ |
№ гр. |
Додаток 6
ПОВІДОМЛЕННЯ
(на платежі від населення)
|
Одержувач платежу |
ПД-4 |
||||
|
Установа банку _________________________________ |
|||||
|
Рахунок |
Поточний |
||||
|
(прізвище, ім’я, по батькові, адреса) |
|||||
|
Вид платежу |
Дата |
Сума |
|||
|
Пеня |
|||||
|
Усього |
|||||
|
Касир |
Платник |
||||
|
Одержувач платежу |
|||||
|
Установа банку _________________________________ |
|||||
|
Рахунок |
Поточний |
||||
|
(прізвище, ім’я, по батькові, адреса) |
|||||
|
Вид платежу |
Дата |
Сума |
|||
|
Пеня |
|||||
|
Усього |
|||||
|
Квитанція |
Платник |
||||
|
Касир |
М.П. |
||||
Додаток 7
ПРИБУТКОВИЙ
КАСОВИЙ ОРДЕР № ____
|
(дата заповнення) |
||||
|
Від кого ________________ |
рах. № |
Сума загальна |
||
|
Банк-одержувач |
Кредит |
Суми часткові |
Код |
|
|
Код |
рах. № |
|||
|
код |
||||
|
Сума літерами |
Вид |
|||
|
грн. |
Приз. |
|||
|
Призначення платежу _________________ |
№ гр. |
|||
|
Підпис |
Контролер ________ |
Бухгалтер ______ |
Касир _____ |
Додаток 8
РОЗРАХУНКОВА ЧЕКОВА КНИЖКА
НА 25 ЧЕКІВ
(місце для штампу банку)
ЗБЕРІГАТИ ПІД КЛЮЧЕМ У НАДІЙНОМУ МІСЦІ
Продовження додатка 8
Ця книжка дійсна по __________________________________ «_________» ________________________ 20__ р.
(число літерами) (цифрами) (місяць літерами)
Містить чеки з № ________________________ по № _____________________________
Видана ____________________________________________________________________________________________
(найменування власника книжки)
_________________________________________________ за особовим рахунком № ____________________________
для розрахунків з ____________________________________________________________________________________
на загальну суму ліміту ________________________________ ______________________________________________
(сума цифрами) (сума літерами)
___________________________________________________________________________________________________
|
Дата «_____» _______________20__ р. (місяць літерами) |
Печатка банку |
Банк _______________________ установа Місто ______________________ ____________________________ (підпис банку) |
|
Закінчення додатка 8
|
КОРІНЕЦЬ ЧЕКА № _______ «___» ________ 20__ р. (виданий) ____________________________________ (кому) ____________________________________ (плата за що) ____________________________________ (№№ і дати документів) Залишок ліміту ____________________________________ Списано цим чеком ____________________________________ Залишок ліміту до наступного чека ____________________________________ ____________________________________ Сума літерами ____________________________________ ____________________________________ |
_______________________ Власник чекової книжки |
________________________ Назва банку № МФО |
||
|
РОЗРАХУНКОВИЙ ЧЕК |
||||
|
№ _____________ |
Д-т рах. № __________ |
|||
|
К-т рах. № __________ |
||||
|
на _____________ (цифрами) |
_____________ 20__ р. |
|||
|
Підпис банку ________ |
||||
|
Оплатіть за цим чеком |
||||
|
___________________________________________________________ |
||||
|
___________________________________________________________ |
||||
|
Сума літерами |
||||
|
___________________________________________________________ |
||||
|
Кому ______________________________________________________ |
||||
|
___________________________________________________________ (за що, номери та дати рахунків) |
||||
|
Місце складання чека ________________________________________ |
||||
|
Дата «____» ___________20__ р. |
Підпис чекодавця __________ |
Додаток 9
|
ВИДАТКОВИЙ КАСОВИЙ ОРДЕР № ______ ________________________ (дата заповнення) |
місце для |
||
|
Т№ __________________ |
|||
|
ВИДАТКИ |
ДЕБЕТ |
талон до каси |
|
|
рах. № |
Сума |
||
|
Вид витрат банку |
КРЕДИТ |
||
|
рах. № |
|||
|
Сума літерами |
|||
|
Загальна |
|||
|
Показ. касплана |
|||
|
Сума |
Код |
||
|
Призначення платежу ____________________ |
|||
|
Пред’явлений _____________ № ___________ |
|||
|
виданий ______________________ _________ |
|||
|
(дата) |
|||
|
Вид |
|||
|
Зазначену в ордері суму одержав |
Приз. |
||
|
№ гр. |
|||
|
Контролер ___________ |
Бухгалтер __________ |
Касир _________ |
Додаток 10
ІНВЕНТАРНА КАРТКА
Код КОФ ________________
обліку основних засобів
та нематеріальних активів
__________________________________________________________________
(повне найменування та призначення об’єкта)
__________________________________________________________________
(найменування заводу-виготовлювача)
__________________________________________________________________
(модель, тип, марка)
|
Найменування об’єкта |
Модель, тип, |
Місцезнаходження |
Матеріально відповідальна особа |
Балансовий рахунок |
Дата введення в експлуатацію |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Первісна вартість |
Ліквідаційна вартість |
Строк експлуатації |
Методи нарахування амортизації |
Дата початку нарахування амортизації |
Дата закінчення нарахування амортизації |
Річна норма амортизації |
|
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
|
Амортизація за місяць |
Нарахована амортизація за строк експлуатації |
Залишкова вартість |
Переоцінка |
Вибуття |
|
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
Добування, доустаткування, модернізація
|
Дата |
Сума |
Додаток 11
ІНВЕНТАРНА КНИГА
|
№ |
Дата |
Документ |
Звідки отримано |
Інвентарний номер |
Найменування |
Одиниця виміру |
Кількість |
Дебет надходження (сума) |
Відмітка про вибуття (сума) |
Кредит вибуття (сума) |
Залишок |
Підпис відповідальної особи |
|
|
№ |
дата |
||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
Додаток 12
|
_______________________________ (підприємство, організація) |
Типова форма № 03-9 |
||
|
Ідентифікаційний |
Код за УКУД |
Інвентарний список основних засобів
(за місцем їх знаходження, експлуатації)
__________________________________________________________________
(відділ, цех, дільниця, лінія)
__________________________________________________________________
(найменування класифікаційної групи)
|
Інвентарна картка або запис в інвентарній книзі |
Інвентарний номер |
Повне найменування об’єкта |
Первісна (балансова) вартість |
Вибуття (переміщення) |
|||
|
Документ |
Причина вибуття |
||||||
|
Дата |
Номер |
Дата |
Номер |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
Додаток 13
ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНИЙ ОПИС ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
«___» ________________20__ р.
Ми, що нижче підписалися, у складі: голова ____________________________
члени _____________________________________________________________
на підставі наказу по ________________________________________________
від «___» ________________ 20__ р. провели зняття фактичної наявності основних засобів, які перебувають ________________________________________
_________________ за станом на «___» __________ 20__ р.
РОЗПИСКА
Я, ____________________________________________________________ (ми)
(прізвище, ім’я, по батькові)
Даю (даємо) цю розписку про те, що до початку проведення інвентаризації всі видаткові і прибуткові документи здані в бухгалтерію, і всі предмети основних засобів, що надійшли на мою (нашу) відповідальність, оприбутковані.
Матеріально відповідальні особи: _______ _____________________ _________
(посада) (прізвище, ім’я, по батькові) (підпис)
_______ _____________________ _________
(посада) (прізвище, ім’я, по батькові) (підпис)
Інвентаризація: розпочата «___» ______________ 20__ р.
закінчена «___» ______________ 20__ р.
|
№ |
Інвентарний номер |
Найменування |
Коротка характеристика |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Рік побудови, виготовлення |
Залишок |
Результат |
Відмітка |
||||||
|
фактично |
за обліком |
надлишки |
недостачі |
||||||
|
кількість |
сума |
кількість |
сума |
кількість |
сума |
кількість |
сума |
||
|
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
Інвентарізація проведена на «___» _____________ 20__ р.
Разом за описом порядкових номерів ___________________________________
(літерами)
на суму ____________________________________________________________
(літерами)
Голова комісії: Члени комісії:
_____________________________ _____________________________
Усі цінності, перелічені в цьому описі, комісією перевірені в натурі в моїй (нашій) присутності і внесені в опис, у зв’язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маємо. Цінності, що перераховано в описі, перебувають на моєму (нашому) відповідальному зберіганні.
Матеріально відповідальна особа ______________________________________
Зазначені в цьому інвентаризаційному описі дані й підрахунки перевірив:
___________________________________________________________________
(посада, підпис)
«___» __________________ 20__ р.