Дизайн одягу та текстилю Кібернетики Херсон ~ 2012 Методи

Работа добавлена на сайт samzan.net:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра дизайну

Рег. №____________

методичні рекомендації

до виконання практичних робіт

(частина І)

З дисципліни: для студентів: напряму підготовки: галузі знань: за професійним спрямуванням факультету:

Конструювання та технічне моделювання текстильних виробів II курсу 6.020207   Дизайн 0202   Мистецтво «Дизайн одягу та текстилю» Кібернетики

Херсон – 2012

 Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни «Конструювання та технічне моделювання текстильних виробів» для студентів 2 курсу.  Укладач: к.т.н., ст.викл. кафедри дизайну Артеменко М.П.  Херсон: ХНТУ,  2012. – 66 с.

 

Рецензент: д.т.н., професор Чепелюк О.В.

Затверджено

на засіданні кафедри дизайну

протокол № _____від __________

Зав. кафедри ________О.В. Чепелюк

Відповідальний за випуск: д.т.н., проф. Чепелюк О.В.

ВСТУП

Майбутній дизайнер-модельєр швейних і текстильних виробів у своїй практиці неминуче зштовхнеться з необхідністю пошуку нових пластичних форм, тому одержання навичок вивчення й аналізу вихідної форми моделі, принципів і методики макетування виробу на манекені багато в чому полегшать це завдання.

Крім того, у пропонованому курсі робіт студент навчається  аналізувати й описувати зовнішній вигляд виробу, розробляти технічний рисунок, оцінювати проектовану форму виробу за її зовнішнім  виглядом для наступної розробки модельної конструкції.

Основна мета практичних занять даної дисципліни навчити дизайнера розуміти й уміти грамотно спроектувати конструкцію майбутнього виробу,  опираючись на знання анатомії й морфології тіла людини, основ конструювання, моделювання й технологи виготовлення готових швейних і текстильних виробів.

Практичні роботи передбачають виконання завдань за принципом «від простого до складного», поступово поглиблюючи знання й даючи необхідні основи для подальшого саморозвитку студентів у даному напрямку.

Загальні рекомендації до виконання

практичних робіт

Перед виконанням практичних робіт студент зобов’язаний:

•  ознайомитись з рекомендованою літературою;
•  ознайомитись з методичними вказівками про зміст та послідовність виконання практичної роботи;
•  підготувати відповідні таблиці для виконання розрахунків та оформлення звіту, а також конспект відповідей на запитання до теми практичної роботи.

Звіт з практичної роботи кожен студент оформлює самостійно.

Звіт повинен включати в себе: назву теми, мету роботи, основні поняття, розрахунки для побудови креслень основ конструкцій та модельних конструкцій ( в масштабі заданому викладачем).

Захист практичної роботи проходить у формі співбесіди за змістом роботи, підготовленим звітом, кресленням та запитанням до відповідної теми. Оцінка за виконану практичну роботу є комплексною та враховує як теоретичну частину, так і практичну якість виконаної роботи.

Практична робота №1

Основні функції, класифікація й вимоги, що висуваються до одягу

Мета: ознайомлення з асортиментом та  класифікацією  сучасного одягу; вивчення вимог, що висуваються до одягу; одержання навичок побудови технічного ескізу та підбору комплекту одягу у відповідності до споживчого попиту.

Завдання

1.  Вивчити класифікацію одягу, ознайомиться з основними вимогами, що висуваються до одягу.
2.  За запропонованими фотозображеннями моделей побудувати технічні рисунки, скласти опис  їхнього зовнішнього вигляду відповідно до вивченої класифікації.
3.  Підібрати комплект одягу відповідно до вимог, що визначені шляхом аналізу споживача.

Посібники  й інструменти: каталоги одягу, журнали мод, навчальні плакати.

Література:

1.  Конструирование  одежды  с  элементами  САПР/  Е.Б.  Коблякова, Г.С.  Ивлева, В.Е. Романов и др. - М.,1988.
2.  Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю. Моделирование и художественное оформление одежды. – М.:Мастерство; Издательский дом «Академия»; Высшая школа, 2001. – 184 с.
3.  Гусейнов Г.М., Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю., Ляхова Н.Б., Финашина Е.М. Композиция костюма: Учеб. пособие. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 432 с.
4.  Сестры Сорины. Язык одежды, или как понять человека по его одежде. – Луганск: «Глобус», 1999. – 194 с.

Порядок виконання роботи

1.  Студентам пропонується за допомогою додаткових матеріалів вивчити основні поняття одягу, виписавши необхідні визначення й поняття. Далі за схемами й поясненнями вивчити класифікацію одягу за призначенням.
2.  Після  вивчення  необхідних  відомостей  студенти одержують картки з фотозображеннями моделей одягу: дві моделі плечових виробів й одну поясну.

2.1. Отримані зображення швейних виробів студенти замальовують (вид спереду), намагаючись чітко наносити  силуетні,  конструктивні  й  композиційні  лінії.

2.2. Для кожної моделі виробу визначають положення в класифікації одягу за призначенням й складають короткий опис.

Приклад оформлення:      

Клас	Побутовий одяг
Підклас	Костюмно-сукняні
Вид	Блузка
Група	Жіноча
Підгрупа	В-О, Л
Блузка жіноча для відпочинку з бавовняної тканини із друкованим малюнком «пейсли» для жінок середнього віку.

 

   

1.  На наступному етапі студентам пропонується з каталогів одягу й журналів мод підібрати комплект одягу для конкретного споживача на основі аналізу його соціального стану й звичок. Образний портрет замовника студент вибирає відповідно до свого варіанта із запропонованого нижче переліку.

Таблица 1

Варіанти завдання

	стать	вік	рід діяльності	хоббі й захоплення	тип відношення до одягу*
1	чоловік	30-40років	менеджер	авто, дайвинг	раціональний
2	жінка	15 років	школярка	рок музика, гітара	що виділяється
3	чоловік	30 років	актор	свійська тварина	ексклюзивний
4	жінка	45 років	лікар	орігамі, грибне полювання	акуратний
5	чоловік	27 років	педагог	флеш-моб, лапання бульбашок	невпевнений
6	жінка	35 років	юрист	йога	естетичний
7	чоловік	25 років	торговельний агент	фотозйомка, нумізматика	комфортний
8	жінка	55 років	медсестра	кімнатні рослини, рукоділля	стандартний
9	чоловік	20 років	студент, офіціант	туризм, аматорський театр	що виділяється
10	жінка	28 років	журналіст	шоппінг, танець живота	престижний
11	чоловік	40 років	інженер	авіамоделізм, картинг	комфортний
12	жінка	30 років	програміст	подорожі	байдужний

* Авторами роботи [4] виділяються наступні типи відношення людини до одягу:

Естетичний тип. Одяг людини такого типу в першу чергу повинен задовольняти естетичну потребу й потребу в самовдосконаленні. Жінка або чоловік такого типу ніколи не дозволить собі виглядати нижче власного уявлення про елегантність та гармонію. Перевага віддається класичному й романтичному стилям, неяскравим кольорам і матовим тканинам. Покупки робляться дуже ретельно, усе підбирається за пропорціями і колірній гамі. Естет не носить кричущих аксесуарів й яскравих великих прикрас. Тонкий смак почувається не тільки в святковому та повсякденному одязі, а й в одязі для дому та спорту. Естетичний тип відношення до одягу зустрічається серед представників самих різних спеціальностей, хоч логічно припусти їх більшу кількість серед професійних дизайнерів одягу, кравців, художників широкого профілю, артистів і т.д. Однак спостереження показують, що розвинені естетичні потреби зустрічаються в людей самих різних професій в незалежності від віку та статті. 

Раціональний тип. Для такої людини головне в одязі практичність, добротність і функціональність. Найчастіше гардероб продумується до дріб'язків, складається з обмеженої кількості речей, зайвого в ньому просто немає. Одяг реалізує потребу в підготовленості. Все раціонально, практично й не випадково, що відповідає системі поглядів. Покупки носять плановий характер, ретельно обмірковуються за кілька місяців або напередодні сезону. Людина такого типу тяжіє до класичного стилю, практичним фасонам, міцним, що не мнуться й немазким тканинам. При виборі кольорів перевага віддається практичній колірній гамі, середнім і темним відтінкам. Виконуючи покупку, людина ретельно продумає питання відновлення виду даного одягу під час експлуатації, можливість прань і хімчисток.

Ексклюзивний тип. Одяг таких людей реалізує їхні потреби у творчому самовираженні, самоствердженні й персоналізації (бути особистістю). Визнається тільки власний і відмінний від інших образ. Ексклюзивність досягається неповторністю виробу, складністю крою й технологією шиття, рідкістю тканини. Віддається перевага тільки моделям від відомого модельєра, чи створеним самостійно та не повторюють нікого. Жінки й (рідше) чоловіки цінують елементи ручної роботи: ткацтва, розпису на тканинах, вишивці й іншому оздобленню (навіть якщо це дуже дорого й не дуже в моді). Затверджуючи свою ексклюзивність в одязі, вони ніби демонструють самим собі свою винятковість, що може бути і не зрозуміло всім.

Престижний тип. Такі люди прагнуть показати своє соціальне й матеріальне становище, одягаючись у дорогі й виконані престижними фірмами або модельєрами вироби, що обов'язково повинні мати відповідні фірмові знаки. Вони ніколи не шиють самі. Вибирають дорогий одяг, який повинен коштувати стільки, щоб бути доступним тільки обраним, виглядати дуже дорого й розкішно. Одяг повинен інформувати навколишніх про високий соціальний статус його власника, про багатство. Якщо в одязі це явно не читається - його перестануть надягати. Жінка такого типу витратить зайві гроші на модний виріб, щоб купить його в самому престижному й дорогому магазині. Відношення до інших людей теж "по одежке".

Одержимий тип. Бажання мати все новий і новий одяг задовольняє надзвичайно розвинені потреби в нових враженнях. Нові речі породжують позитивні емоції, купується багато й часто, усе, що подобається, що дешево й доступно. Гардероб розширений без усякої міри, але одягти завжди нема чого, тому що речі погано комплектуються, часто не сполучаються одна з одною. Подобається все, що нове, модне, яскраве, незвичайне. Моральне знос речі наступає швидко, як тільки притупляється відчуття новизни, тому після недовгої носки річ осідає баластом у гардеробі. 

Невпевнений тип Людина, що ніколи не знає, як варто одягатися, що варто купувати. Така людина завжди довго коливається у виборі фасону, моделі, тканини, кольору, а зробивши вибір, часто дійде висновку про його помилковість. У таких людей, як правило, підвищені тривожність і розвинені різні комплекси неповноцінності. Головна потреба - потреба безпеки й самозбереження, спокою від негативних переживань і стресів. Людина не любить бути в центрі уваги. Такі люди не носять одяг дорогий, а також особливо модний, авангардний, яскравий, престижний. Через внутрішню непевність у собі така жінка досить часто в порівнянні, наприклад, з раціоналісткою буде здобувати собі одяг, але практично завжди буде сумніватися в правильності свого вибору.

Стандартний тип При такому відношенні максимально задовольняється потреба в належності до більшості й моральна потреба. Людина, що прагне бути "як всі", у всьому й в одязі намагається відповідати загальноприйнятим нормам. Така жінка - це зразок середньостатистичного значення моди й манери носіння одягу в даному суспільстві. Уважне ставлення до загальноприйнятих проявів моди робить таких людей основними споживачами ширвжитку, що уникають крайностей й авангардизму. Для них важливо, щоб навколишні приймали їх як своїх. По-своєму вони намагаються стежити за модою й готові носити навіть не дуже зручні речі або те, що їм не зовсім іде, якщо це прийнято більшістю навколо.

Тип, що виділяється. Така людина віддає перевагу гостро модному, а іноді занадто своєрідному або трохи смному одягу. Вибираються вигадливі, незвичайні фасони, своєрідні, крикливі і яскраві аксесуари й тканини. Все це явно пов'язане з потребами бути особистістю, у спілкуванні й самоствердженні, з підвищеним прагненням до ствердження значимості  в очах інших людей.  Екстравагантність в одязі  типу, що виділяється, часто продовжується в поведінці й пов'язана з особливостями характеру людини. Люди такого типу відрізняються ще й особливостями в манері носіння одягу, підборі виробів у комплекті. Їм часто властивий максималізм у використанні модних деталей, наприклад, речі екстремальної довжини або дуже короткі, або дуже довгі, але не так, як в усіх.

Байдужий тип. Таке відношення частіше зустрічається в людей літнього віку, або при особливих станах (горе, депресія, глибока заглибленість у роботу й т.д.). Вони відчувають потребу у відпочинку й відновленні сил. Проявляється в одноманітності й консерватизмі стилю одягу, перевазі темних тонів. Часто одяг доношують до значного фізичного зносу, надягають те, що їм дають інші, і можуть безболісно використати чужий одяг. Можуть носити невідповідний їхньому розміру одяг, мало звертають увагу на стан чистоти й акуратності, ігнорують моду.

Охайний тип. Люди такого типу як би зациклені на параметрі акуратності в одязі. Для них важливо, щоб одяг був бездоганно зшитий, акуратно відстрочені всі шви й деталі, всі ґудзички пришиті й застебнуті. Підвищено вимоги до чистоти й відпрасованності виробу. При цьому неважливо, модний виріб чи ні, старе або нове, пасує або не дуже. Найменші відхилення від високо охайного виду (плями, пом’ятість, спуск петель у тканині) псують настрій на кілька днів, навіть після їхнього виправлення. Охайні не дозволять собі мати в шафі пом'яті або не наведені в порядок речі. В основі даного типу лежать потреби в самоствердженні, престижі й естетичності, а її хвороблива одержимість приводить до певної «одягочистоманії» .

Комфортний тип. При даному типі відносин центральним є психофізіологічна комфортність. Головне, щоб було зручно й на фізіологічному рівні (не стискувало, не жало, було в міру тепло й м'яко), і на психологічному (не впадало в око, було пристойно в будь-якій ситуації й підходило в будь-якійкомпанії). Одяг таких людей у першу чергу повинен відповідати потребам у регуляції оптимальних станів тіла, у відпочинку й відновленні сил. Одяг не повинен заподіювати ні найменшої незручності й максимально сприяти відпочинку й відновленню сил людини.

1.  Звітна робота повинна містити ілюстрації моделей одягу, зарисовку технічних рисунків й опис відповідно до класифікації одягу за призначенням. Оформляється робота у вигляді колажу на аркушах формату А4, розміщення елементів довільне.

Контрольні питання

1.  Назвіть дві основні групи вимог, що висуваються до сучасного одягу.
2.  Чи сталі вимоги, що висуваються до одягу?
3.  До якої групи вимог відносяться вимоги, спрямовані на забезпечення високої якості виготовлення одягу при мінімальних витратах?
4.  Чи впливають географічні фактори на розвиток одягу?
5.  Яка група вимог є найбільш великою?
6.  Які вироби відносяться до плечових?
7.  Які вироби відносяться до поясних?
8.  Чи існує розподіл підгрупи чоловічих швейних виробів залежно від віку в прийнятій класифікації?
9.  Як розподіляються побутові швейні вироби відповідно до загального призначення в існуючій класифікації?
10.  Як розподіляються побутові швейні вироби відповідно до умов експлуатації?
11.  За якими ознаками швейні вироби побутового призначення підрозділяються на підгрупи?
12.  Як підрозділяться швейні вироби побутового призначення відповідно до статево-вікових ознак в існуючій класифікації?

Практична робота № 2

Технологія виконання ручних стібків і строчок

Мета: Вивчення термінології ручних швейних робіт; ознайомлення із призначенням й  одержання навичок виконання ручних стібків і строчок.

Завдання

1.  Вивчити термінологію ручних швейних робіт.
2.  Ознайомиться із призначенням та застосуванням ручних стібків і строчок.
3.  Навчитися виконувати ручні стібки й строчки на тканині.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; тканина, нитка, голка й ножиці.

 Література:

1.  Агнес Уорбертон. Советы по обработке деталей одежды: Пер. с англ. - М.:Легпромбытиздат, 1986. – 56 с.: ил.
2.  Фиалко Т.М. Учимся кроить и шить. – Минск: «Хэлтон», 2000. – 800 с.
3.  Першина Л.Ф., Петрова С.В. Технология швейного производства: Учеб. для сред. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. и доп.М.: Легпромбытиздат, 1991. – 416 с.
4.  Промышленная технология одежды: Справочник / П.П. Кокеткин, Т.Н. Кочегура, В.И. Барышникова и др. - М.: Легпромбытиздат, 1988. – 640с.
5.  Савостицкий А.В., Меликов Е.Х., Куликова И.А. Технология швейных изделий. - М.: Легкая индустрия, 1971. - 598 с.
6.  ГОСТ 12807-2003. Изделия швейные. Классификация стежков, строчек и швов.

Порядок виконання роботи

1.  Вивчити основну термінологію ручних швейних робіт, виписавши необхідні визначення й поняття:

Змітати - тимчасово з'єднати стібками змітання приблизно рівні за величиною деталі одна з іншої (спинку й перед, полотнища спідниці й т.д.) або краї деталей на лініях зрізів (рукава, манжети) або ділянки деталі на контурних лініях (виточки).

Примітати - тимчасово з'єднати стібками змітання меншу за розміром деталь із більшою (кокетку з ліфом, манжету з рукавом і т.д.).

Намітати - тимчасово з'єднати стібками змітання деталі, накладені одна на іншу (накладні кишені з пілочкою, підборт із бортом і т.д.).

Вмітати - тимчасово з'єднати стібками змітання деталі на опуклих або ввігнутих лініях (рукава з ліфом - на лініях пройми, комір – на лінії горловини й т.д.).

Замітати - тимчасово закріпити стібками змітання підігнутий край деталі (низ виробу, рукавів і т.д.).

Розмітати - тимчасово закріпити стібками змітання тканину, розкладену з обох сторін від шва сточування (припуски стачного шва для виконання розстроченого й т.д.).

Обмітати - закріпити зрізи швів, петель і т.д. від опадання ниток.

Виправити - акуратно розправити тканину уздовж шва сточування, щоб не було заломів. Для цього шов можна злегка розпрасувати, а потім запрасувати в одну сторону відповідно до моделі або зробити згин на шві сточування парних деталей з утворенням канта або без нього.

Вимітати - тимчасово закріпити стібками змітання обшитий і вивернутий край деталі з утворенням канта, рамки або шва на згині (коміра, бортів, клапана, обшивних петель і т.д.).

Припосадити - зменшити довжину зрізу деталі (плечовий зріз спинки, окат рукава й т.д.), проклавши дрібні стібки на лінії приточування й стягши тканину ниткою на потрібну довжину (надлишок тканини зпросувати через вологу тканину, щоб зборки зникли).

Підшити - прикріпити підігнутий край деталі (рукава, накладної кишені й т.д.) або виробу підшивочними стібками.

Пришити - прикріпити одну деталь до іншої або дрібні деталі, обробку, фурнітуру - до готового виробу.

1.  За нижче наведеними теоретичними відомостями ознайомитися із призначенням і застосуванням ручних стібків і строчок.

Ручні стібки утворяться двома способами залежно від проколу матеріалу голкою. При першому способі прокол матеріалу й вивід голки з нього виконують із однієї сторони матеріалу. При другому способі прокол матеріалу й вивід голки здійснюють із різних сторін матеріалу - лицьової (рис 2.1.) і виворітної (рис 2.2).

Рис.1. Способи утворення ручних стібків

Залежно від характеру переплетення ниток і розташування на тканині стібки бувають прямі, косі, хрестоподібні, петлеподібні (таблиця 2). Розрізняють також прості (універсальні) і складні стібки.

До простих стібків відносяться стібки змітання, копіювальні, прокладкові, вимітання, стачальні, підшивні, обметувальні; до складних - хрестоподібні, петельні, вспушні (оздоблювальні), стегальні, штуковочні.

Всі ручні стібки, крім петельних і хрестоподібних, виконуються справа ліворуч, при цьому робочу нитку затягують рівномірно. Відстань між стібками як з лицьової сторони, так і з виворітної повинна бути однакова. Довжина й частота стібків залежать від призначення шва й щільності тканини.

 Таблица 2

Класифікація ручних стібків та строчок

Щоб при шитті на нитці не утворювалися вузлики, потрібно всовувати її в голку відірваним від котушки кінцем і на цьому ж кінці зав'язувати вузлик. Кінець ручного рядка закріплюють одним-двома стібками назад голку.

 

З областями застосування ручних стібків і строчок можна ознайомитися в [4, стор. 104-106].

 

1.  На основі ГОСТ 12807-2003, а також наведених нижче прикладів виконання ручних стібків необхідно виконати на тканині зразки ручних строчок відповідно до заданого варіанта:

Таблица 3

Варіанти завдання

	стачати шов	обмітати край	підшити	оздоблювальні строчки
1	у запрасування петлеподібним стібком	петельний	хрестоподібний	2-3 будь-яких варіанта на вибір студента	обмітати петлю
2	у розпрасування штуковочним стібком	косий	потайний
3	у запрасування петлеподібним стібком	хрестоподібний	косий (простий)
4	у розпрасування петлеподібним стібком	петельний	хрестоподібний
5	у розпрасування петлеподібним стібком	косий	потайний
6	у розпрасування штуковочним стібком	хрестоподібний	круглий
7	у запрасування петлеподібним стібком	петельний	хрестоподібний
8	у розпрасування петлеподібним стібком	косий	потайний
9	у запрасування петле подібним стібком	хрестоподібний	косий (простий)
10	у розпрасування штуковочним стібком	петельний	круглий

Строчки розташовувати в горизонтальному напрямку. Ширина зразка тканини, а відповідно й довжина строчки 15 см. У вертикальному напрямку розмір зразка тканини становить 20 см. у готовому виді (з урахуванням сточування).

Приклади виконання деяких стібків:

Рис.2. 1 – Стібок змітання, 2 - прокладоковий, 3 - копіювальний, 4 - круглий, 5а - перевідний шов (лицьова сторона), 5б - перевідний шов (виворіт), 6 - стачний, 7 - шов "за голку"

 

Рис.2. 2  - косий обметувальний (у запрасування), 1б - косий обметувальний (у розпрасування), 2 - хрестоподібний обметувальний, 3 - петельний обметувальний, 4 - простий (відкритий) підшивний, 5 - потайний підшивний, 6 - підготовка низу виробу до підшивання, 7 - фігурний підшивний.

Рис.2. 3. Оздоблювальні шви. а - петельний, б - тамбурний, в - ялинка, м - хрестик, д - козлик-хрестик, е - мережка, ж - "черниця".

1.  Робота оформляється на аркушах формату А4 із зазначенням теми, мети роботи й описом поетапного виконання заданого ручного стібка, описом його призначення й можливих (нестандартних) варіантах застосування.

Контрольні питання

1.  Назвіть два основні види ручних швейних операцій.
2.  Чим відрізняються такі швейні операції, як змітати й примітати?
3.  Назвіть основні види ручних стібків
4.  Яким чином закріплюють кінець ручної строчки?

Практична робота № 3

Технологія виконання машинних швів

Мета: Вивчення призначення, термінології й одержання навичок виконання машинних швів.

Завдання

1.  Вивчити термінологію машинних швів.
2.  Ознайомиться із призначенням і застосуванням машинних швів.
3.  Вивчити основи роботи на швейних машинах.
4.  Навчитися виконувати машинні шви на тканині.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; устаткування швейної лабораторії; тканина, нитка, голка й ножиці.

 

Література:

1.  Агнес Уорбертон. Советы по обработке деталей одежды: Пер. с англ. - М.:Легпромбытиздат, 1986. – 56 с.: ил.
2.  Фиалко Т.М. Учимся кроить и шить. – Минск: «Хэлтон», 2000. – 800 с.
3.  Першина Л.Ф., Петрова С.В. Технология швейного производства: Учеб. для сред. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. и доп.М.: Легпромбытиздат, 1991. – 416 с.
4.  Промышленная технология одежды: Справочник / П.П. Кокеткин, Т.Н. Кочегура, В.И. Барышникова и др. - М.: Легпромбытиздат, 1988. – 640с.
5.  Савостицкий А.В., Меликов Е.Х., Куликова И.А. Технология швейных изделий. - М.: Легкая индустрия, 1971. - 598 с.
6.  ГОСТ 12807-2003. Изделия швейные. Классификация стежков, строчек и швов.

Порядок виконання роботи

1.  Вивчити основну термінологію машинних швів, виписавши необхідні визначення й поняття:

Стачні шви використовують для з'єднання деталей, крайові — для обробки зрізів деталей з виворітної сторони, декоративно-оздоблювальні – для художнього оформлення виробу.

При виготовленні одягу в здебільшого використається стачной шов, що виконується за допомогою ниткового зєднання. Ширина шва (відстань від краю деталі до строчки) залежить від властивості тканини й призначення шва. Дві деталі складають лицьовими або виворітними сторонами усередину й прострочують на потрібній відстані від зрізів. Шов або розпрасовують (зрізи розкладають на обидві сторони), або запрасовують (зрізи складають разом) на одну сторону або на ребро.

Обтачний шов є різновидом стачного шва. Застосовується при обробці комірів, бортів, клапанів кишень, манжет, хлястиків і т. д. Дві деталі складають лицьовими сторонами всередину зріз до зрізу і сполучають стачным швом, потім вивертають на лицьову сторону і вимітують так, щоб з однієї деталі утворився кант шириною 0,1-0,2 см або щоб шов розташувався точно на згині. Ширина обтачного шва може бути різної залежно від структури тканини: з тканин, що не обсипаються, - 0,3-0,5 см, з тих, що обсипаються - 0.4-0,8 см

Подвійний виворотний шов застосовується при виготовленні жіночого і дитячого одягу з бавовняних, шовкових сипких і тонких прозорих тканин, а також постільної білизни. Його виконують в два прийоми. Дві деталі складають лицьовими сторонами назовні і сточують на відстані 0,3-0,5 см від зрізу. Подрівнявши зрізи, вивертають шов на виворітну сторону. Виправлений шов прострочують другий раз на відстані 0,5-0,7 см від згину.

Розстрочний шов — різновид стачного. Застосовується як декоративно-оздоблювальний. Виконують його трьома рядками: сполучної й двома оздоблювальними. Дві деталі складають лицьовими сторонами усередину, сточують та розпрасовують. З лицьової стороні прокладають паралельно стачному шву із двох його сторін оздоблювальні строчки. Відстані між ними й стачним швом довільні, але строго однакові.

Запошивний шов застосовується при пошитті всіх видів білизни, спортивного й виробничого одягу. Існують два способи його виконання.

Перший спосіб. Дві деталі складають лицьовими сторонами усередину так, щоб зріз нижньої деталі виступав за зріз верхньої на 0,5-0,7 см, і сточують на відстані 0,2-0,3 см від зрізу верхньої деталі. Шов виправляють - розкладають деталі з обох сторін шва, щоб на лицьовій стороні не вийшло складки. Більшим зрізом обгортають менший, шов відгинають убік меншого зрізу й пристрочують до виробу швом шириною 0,1 см.

Другий спосіб. Дві деталі складають так само, як у першому випадку. Виступаючим нижнім зрізом обгортають верхній і прокладають строчку на відстані 0,1-0,2 см від зрізу. Шов розправляють, відгинають на деталь так, щоб зріз виявився усередині, і прострочують на вивороті швом шириною 0,1 см або по лицьовій стороні на відстані 0,3-0,4 см від першої строчки.

Шов впідгин із закритим зрізом застосовується при підшивці низу виробу, країв простирадл, рушників і т. д. Зріз деталі підгинають на виворіт спочатку на 0,5-1 см, потім ще раз на ширину підгину, примітують і прострочують на відстані 0,1-0,2 см від першого згину.

Швом в підгин з відкритим зрізом обробляють внутрішні зрізи країв підбортів, обтачок, горловини, пройми і т. д. Зріз підгинають на виворіт на 0,5 см і прострочують з вивороту на відстані 0,2 см від згину.

Шов з подвійним подшивом зрізу(вузький) застосовується при підшивці зрізів, коли потрібний вузький шов, наприклад при обробці низу спідниць «кльош», краю воланів, воланів. Зріз деталі підгинають на виворіт на 0,3-0,5 см і прострочують на відстані 0,1 см від згину, потім підрізають до строчки, підгинають ще раз і прострочують поряд з першою.

Рис 3.1. Машинні шви: 1 - стачной шов, 2 - обшивний шов, 3 - подвійний виворітний шов, 4 - запошивний шов, 5 - запошивний шов (перший спосіб), 6 - запошивний шов (другий спосіб), 7 - настрочний шов.

Настрочним швом пришивають кокетки та інші деталі.  Виконують його двома строчками: з'єднальною та з'єднально-оздоблювальною. Буває двох видів: із двома й одним відкритим зрізом. У першому випадку дві деталі складають лицьовими сторонами всередину, зрізи підрівнюють і сполучають стачним швом, рівним ширині ооздоблювальної строчки плюс 1-1,5 см. Шов запрасовують. З лицьової сторони на потрібній відстані прокладають оздоблювальну строчку.

При виконанні настрочного шва з одним закритим й одним відкритим зрізом деталі складають лицьовими сторонами усередину так, щоб зріз однієї деталі виступав за зріз іншої на ширину оздоблювальної строчки плюс 0,5 см, і сточують на відстані 0,5-0,7 см від зрізу верхньої деталі. Шов запрасовують убік меншого зрізу. З лицьової сторони прокладають оздоблювальну строчку.

Накладний шов може бути з відкритими й одним підігнутим зрізами. Виконують йогооднією строчкою. Накладний шов з відкритими зрізами застосовується при з' єднанні деталей прокладень, наприклад бортової прокладки. Зрізи деталей, що розташовуються поряд, накладають один на іншій, строчку розташовують між ними. Ширина шва 0,1-1 см

Накладний шов з одним підігнутим зрізом застосовується для з' єднання кокеток, накладних кишень й ін. Зріз однієї деталі підгинають, заметують, припрасовують і накладають на лицьову сторону другої деталі за наміченою лінією. Потім наметують і настрочують на відстані від підігнутого краю відповідно до моделі.

Окантовочні шви застосовуються при обробці вирізу. Для горловини, пройм, низу рукава, деталей, викроєних із сипучих матеріалів, і т.д.

Шов, виконаний подвіною обтачкою. Обтачку шириною 4-5 см складають удвічі виворотом усередину, припрасовують, кладуть на лицьову сторону основної деталі зріз до зрізу й приточують швом шириною 0,3-0,5 см Зшиті зрізи обгортаютьобтачкою, яку потім приметують і пристрочують з лицьової сторони в шов приточування.

Шов, виконаний одинарною обтачкою. Обтачку шириною 2,5-3 см кладуть лицьовою стороною на лицьову сторону деталі зріз до зрізу, приметують і приточують швом шириною 0,3-0,5 см, потім складають так, щоб її непришитий зріз був на рівні строчки деталі. Зшиті зрізи обгортаютьоюбачкою, яку потім приметують і пристрочують з лицьової стороні в шов приточування.

Окантовочні шви з відкритим зрізом. Обтачку шириною 2-2,5 см з підкладкової тканини в тон основної деталі, викроєну за косою або за поперечною ниткою, примітують до деталі з лицьової сторони зріз до зрізу й приточують швом шириною 0,3-0,5 см. Зрізи обгортають обтачкам, що потім приметують та пристрочують з лицьової сторони в шов приточування. Другий зріз обтачки відкритий.

Кант між деталями. З оздоблювальної тканини викроюють за косою або за поперечною ниткою смужку шириною 2- 3см, складають її уздовж вдвічі, запрасовують та приметують до верхньої деталі; зрізи підрівнюють. Смужку приточують на відстані від згину, рівній ширині майбутнього канта. Другу деталь складають із першої зріз до зрізу лицьовими сторонами усередину, приметують та пристрочують на шві приточування смужки.

Одинарний кант у край обтачки. Обтачку пристрочують до зрізу деталі з виворітної сторони й відгинають на лицьову сторону. Смужку тканини для канта шириною 2-3см, викроєну за косої ниткою, зметують із обтачкою зріз до зрізу так, щоб лицьові сторони були усередині, та пристрочують. Зрізи смужки та обтачки обгортають смужкою й приметують. Окантований зріз обтачки приметують до деталі та пристрочують у шов приточування канта або на відстані 0,1 см від шва (строчку прокладають на обтачці).

Подвійний кант у край обтачки. Обтачку пристрочують до зрізу деталі з виворітної сторони. Смужку тканини для канта шириною 2-4 см, викроєну за косою ниткою, складають уздовж удвічі лицьовою стороною нагору та прасують. Потім кладуть на лицьову сторону обтачки зріз до зрізу, приметують та пристрочують на відстані від згину, рівній ширині майбутнього канта. Зрізи смужки і обтачка обгортають смужкою і приметують. Окантований зріз обтачка приметують до деталі і пристрочують в шов приточування канта або на відстані 0,1 см від шва (строчку прокладають на обтачці).

Рис. 3.2. Машинні шви: 1 - накладній шов (ліворуч - з відкритими зрізами, праворуч - з одним підігнутим зрізом), 2 - обробка краю деталі подвійний обтачкам, 3 - обробка краю деталі одинарними обтачками, 4 - окантовка зрізів на вивороті виробу, 5а - приточування канта до деталі, 5б - з'єднання із другою деталлю, 5в - оброблені зрізи.

Обробка краю деталі кантом. З відкритими зрізами. Косу смужку тканини для канта шириною 3-3,5 см складають уздовж удвічі лицьовою стороною нагору та прасують. Потім кладуть на лицьову сторону деталі зріз до зрізу, приметують та пристрочують на відстані від згину, рівній ширині майбутнього канта. Зрізи підрівнюють й обметують, відгинають на виворіт деталі, запрасовують з лицьової сторони. На деталі на відстані 0,2-0,3 см від шва приточування канта прокладають закріпляючиу строчку. Із закритими зрізами. Косу смужку для канта шириною 2,5-3 см складають удвічі уздовж лицьовою стороною нагору та запрасовують. Потім приметують та пристрочують з виворітної сторони деталі швом шириною 0,5-0,7 см. Відгинають на лицьову сторону деталі так, щоб зрізи були закриті, приметують та пристрочують на відстані 0,2-0,3 см від згину (строчку прокладають на смужці).

 

На основі ДЕРЖСТАНДАРТ 12807-2003, а також наведених вище прикладів виконання машинних швів необхідно виконати на тканині зразки наступних швів:

- стачний шов;

- обшивний шов;

- подвійний виворітний шов,

- запошивний шов;

- запошивний шов;

- накладний шов  з одним підігнутим зрізом

- обробка краю деталі подвійною обтачкою;

- обробка краю деталі одинарною обтачкою.

Строчки розташовувати в горизонтальному напрямку. Ширина зразка тканини, а відповідно й довжина строчки 15 см. У вертикальному напрямок розмір зразка тканини становить 20 см у готовому вигляді (з урахуванням сточування).

Робота оформляється на аркушах формату А4 із вказівкою теми, мети лабораторної роботи й описом поетапного виконання заданого машинного шву, описом його призначення й можливих (нестандартних) варіантах застосування.

Контрольні питання

1.  Для обробки яких деталей виробу застосовується обшивний шов?
2.  Яким швом варто з'єднувати прокладочні матеріали?
3.  У чому розходження двох способів виконання запошивного шва?
4.  Назвіть основні види машинних швів?
5.  Яке призначення сполучних, крайових і декоративно-оздоблювальних швів?

Практична робота № 4

Основні види обробки швейних виробів

Мета: Вивчення термінології, будови і виконання основних видів оздоблення швейних виробів: защипи, складки, волани, оборки, рюші, буфи.

Завдання

1.  Вивчити термінологію основних видів оздоблення швейних виробів.
2.  Вивчити і освоїти основні прийоми виконання защипів, складин, оборок, рюшів, воланів, буф.

Посібники й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; тканина, нитка, голка й ножиці, лінійка, олівець або кравецька крейда.

 

Література:

1.  Агнес Уорбертон. Советы по обработке деталей одежды: Пер. с англ. - М.:Легпромбытиздат, 1986. – 56 с.: ил.
2.  Фиалко Т.М. Учимся кроить и шить. – Минск: «Хэлтон», 2000. – 800 с.
3.  Першина Л.Ф., Петрова С.В. Технология швейного производства: Учеб. для сред. учеб. заведений. – 2-е изд., перераб. и доп.М.: Легпромбытиздат, 1991. – 416 с.
4.  Промышленная технология одежды: Справочник / П.П. Кокеткин, Т.Н. Кочегура, В.И. Барышникова и др. - М.: Легпромбытиздат, 1988. – 640с.
5.  Савостицкий А.В., Меликов Е.Х., Куликова И.А. Технология швейных изделий. - М.: Легкая индустрия, 1971. - 598 с.

Короткі теоретичні відомості

1.  Основні види оздоблення швейних виробів:

Оборки — це різної ширини смуги матеріалу, присборені з однієї сторони й тією же стороною пришиті до виробу. Оборки викроюють за прямою під кутом 45° до ниток основи (рідше - у основному або поперечному напрямку). Смуга тканини повинна бути в півтора разу дліньші готової оборки.

Рис. 4.1. Види оборок: а) призборення; б) плісирування

Волани відрізняються від оборок тим, що викроюють їх в здебільшого за колом. Чим менший внутрішній діаметр кола, тим більше утвориться фалд. Довжина волана за внутрішньою лінією повинна дорівнювати довжині лінії його приточування або більше.

Рис. 4.2. Методика розкрою волана

Рюші (рис. 4.3.) відрізняються від оборок тим, що в них обшивають не один, а обидва зрізи. Рюші бувають прості й фасонні. Зрізи рюшу обробляють тими ж способами, що й зрізи оборки. Для простого рюшу викроїти смужку тканини під кутом 45° до ниток основи або за поперечною ниткою шириною 3,5-4 см і довжиною в півтора разу більше лінії приточування. Після обробки зрізів рюшу на його середині або ближче до краю прокласти два паралельні ручні або машинні строчки зі слабко затягнутими стібками. Натягнути нижні ниткистрочок, що утворилися зборки розподілити іх за всією довжиною рюшу. Настрочити його на основну деталь між паралельними строчками, які потім акуратно видалити.

 Рис. 4.3. Рюші: а) простий рюш; б) фасонний рюш

       

 Обробка зрізів. Зрізи оборок, рюшів, воланів можуть бути оброблені різними способами залежно від матеріалу.  При обробці зрізів на швейній машині із зиґзаґоподібною строчкою зріз деталі підгинають на виворітну сторону виробу на 0,5—0,7 см і застрочують із боку підігнутого зрізу швом шириною 0,1—0,2 см; підігнутий зріз поряд зі строчкою підрізають. На тканинах, що легкo піддаються розтягуванню й перекосу, зріз деталі попередньо заметують або запрасовують, у цьому випадку строчка може бути прокладена з лицьової сторони.  При обробці прямих швів з підгинанням зріз деталі підгинають на виворітну сторону на 0,3—0,5 см і застрочують із боку підігнутого краю на відстані 0,1 см від згину. Підігнутий зріз поряд зі строчкою обрізають, край деталі перегинають на виворітну сторону на 0,15—0,2 см і застрочують іншою строчкою з боку підігнутого краю на першій строчці. Зрізи оборок, рюшів, воланів можна обробити окантовочним швом. На краї може бути пришите мереживо на машині із зиґзаґоподібною строчкою. Мереживо накладають на зріз деталі з лицьової сторони, перекриваючи зріз на 0,5—0,7 см, і настрочують швом шириною 0,2 см. Зріз деталі з виворітної сторони підрізають поряд зі строчкою.    

 Складки свідносяться до обробок, що забезпечують об'ємну форму деталей і виробів. Складки діляться на:

- прості (рис. 4.4) і складні,

- оздоблювальні (рис. 4.4 а, б) і сполучні (рис. 4.4 в, г),

- однобічні (рис 4.4 а, в) і двосторонні (рис. 4.4 б, г).

Рис. 4.4. Види складок

Складні складки відрізняються від простих крутими вигинами ліній перегину матеріалу.

Двосторонні складки можуть бути зустрічними або зворотними (бантові) див. рис. 4.5.

Рис. 4.5. Двосторонні складки

Складки можуть бути м'якими, твердими (запрасованими) і застроченими.

Рис.4.6. Виконання застрочених складок

Защипи – дрібні застрочені складки шириною 0,1-0,3 см залежно від щільності тканини. Защипи можна зустріти й з лицьовий і із виворітної сторони. Защипи з виворітної сторони мають вигляд рельєфних ліній. Дрібні оздоблювальні складки можуть бути розташовані в будь-якому напрямку, але застрочують їх тільки за ниткою основи перед тим, як розкроїти тканину. Потім на застроченій тканині розташовують викрійки відповідно до моделі.

Буфи – фасонні зборки. На відміну від зборок буфи виконують не на краю деталі, а на самій деталі. Буфи мають велике значення в оформленні одягу, вони використаються для створення в одязі вільного ліфа й розташовуються на різних ділянках виробу: у плечового шва, на лінії талії, на рукавах і т.д.. Буфи створюють рельєф на поверхні матеріалу й тому є одночасно оздобленням (рис.4.7).

Класифікація буфів залежно від способів виготовлення.

1. Машинні: 1) звичайні;

2) зі шнуром.

2. Ручні: 1) “вафлі”;

2) “угорська вишивка”;

3) “хвилі”;

4) “квіточка”;

5) “кіска”;

6) “кошик” й ін.

Рис. 4.7.  Схема й зовнішній вигляд буфу «кошик»

1.  Способи приточування оборок, воланів і рюшів:

Розташування оборок, воланів, рюшів на основних деталях виробу різноманітно: вони можуть бути на краях деталей, на швах з'єднання основних деталей, на поверхні цілої деталі. Залежно від їхнього розташування, виду матеріалу й обробки можна застосовувати кілька способів з'єднання оборок, воланів з основними деталями виробу.

Оборки й волани, розташовані на краях деталей, можуть бути з'єднані з основною деталлю стачным, накладним, обшивним або окантовочним швом. При з'єднанні  стачним або накладним швом (рис. 4.8, а) оборку, волан накладають на лицьову сторону основної деталі, приметують і приточують або приточують без приметання. Строчку прокладають із боку оборки або волана, розрівнюючи зборки й сполучаючи зрізи деталей. Ширина шва 1-1,25 см. Шов обметують. Шов приточування оборки або волана запрасовують убік основної деталі. Шов може бути настрочений на відстані 1-2 мм від шва приточування.

Рис.4.8. З'єднання оборок, воланів, розташованих по краях деталей: а - стічним або накладним швом; б - обшивним швом; в - окантовочним швом

При з'єднанні обшивним швом (рис. 4.8, б) оборку або волан спочатку приточують до нижньої деталі швом шириною 5 мм, а потім обточують край верхньою деталлю на строчці приточування воланів або волана, з’єднують зрізи; ширина шва 5 мм. Деталі вивертають, виправляють. Шов може бути настрочений на відстані 1-2 мм від лінії з'єднання оборки.

При з'єднанні оборки або волана окантовочним швом (рис. 4.8, в) їх приметують до зрізу деталі й обробляють зріз окантовочиим швом так само, як зріз оборки.

Оборку або волан, розташовані у шві з'єднання деталей,  накладають виворітною стороною на лицьову сторону основному деталі й приточують, сполучаючи зрізи. При з`єдненні  деталей стачним швом основну деталь із оборкою складають із іншою основною деталлю лицьовими сторонами усередину й сточують за строчкою приточування оборки, сполучаючи зрізи (рис. 4.9, а). При з'єднанні деталей накладним швом зріз основної деталі без оборки підгинають, накладають на деталь із оборкою або воланом і настрочують так, щоб строчка приточування оборки або волана не була видна з лицьової сторони.

Подвійні оборки (мал. 9,6) або волани ( що виходять одина з під іншої) попередньо складають, сполучаючи зрізи, а потім приточують до основної деталі.

Рис. 4.9. Обробка оборок, воланів, розташованих у шві з'єднання деталей:   

а - стачним швом; б - приточування подвійних оборок, воланів

При з'єднанні оборки або волана із цілою деталлю на основній деталі намічають місце розташування оборки, волана. Якщо оборки неширокі, вертикально розташовані, то їх звичайно втачають в основну деталь (рис. 4.10, а). Під час розкрою основної деталі дають припуск на шов ушивання кожної оборки 0,8—1 см. Оборку накладають на лицьову сторону основної деталі зрізом до наміченої лінії, лицьовою стороною вгору і приточують швом шириною 4-5 мм; основну деталь перегинають, огинаючи зріз оборки, і з виворітного боку на строчці притачання оборки прокладають другу сходинку. Основну деталь розправляють.

Шов ушивання оборки для стійкості оборки може бути настрочений з ліцевої сторони на відстані 1-2 мм від лінії з'єднання зборки.

Якщо оборка або волан не мають зборок або зборки незначні (рис. 4.10, б), то оборку або волан з обробленими зрізами приметують і приточують швом шириною 7-8 мм.

Якщо оборка або волан мають значні зборки, то попередньо зріз підгинають і збирають на зборці (рис. 4.10, в), а потім накладають на лицьову сторону деталі й настрочують на строчці, що закріплює зборки.

Рис. 4.10. З'єднання оборок, воланів із цілою деталлю: а - сточування; б - приточування з обробленими зрізами; в - з підгином зрізу, що приточує

Методичні рекомендації

1.  Вивчити основну термінологію основних видів оздоблення швейних виробів, виписавши необхідні визначення й поняття.

1.  До краю зразка тканини розміром 15х20 см приточати оборку шириною 5 см стачним або накладним  швом
2.  Викроїти й з'єднати з отриманою деталлю волан одним із представлених вище способів.
3.  Викроїти й пришити до заданого зразка рюш.
4.  Приточити до другого краю зразка оборку в складку окантовочним швом.
5.  На наступному зразку тканини розміром 30х30 см зробити розмітку й виконати буфи відповідно до однієї з наведених нижче схем.

										2
									1	4
	2									2
1	4								1

Практична робота № 5

Дослідження форми тіла людини. Виміри фігур.

Мета: Вивчення основних прийомів антропометричного дослідження, освоєння методики визначення розмірних ознак, необхідних для конструювання одягу за різними методиками конструювання.

Завдання

1.  Вивчити схему розташування на тілі людини основних антропометричних точок і схему виміру основних розмірних ознак.
2.  Провести виміри фігури, записати й проаналізувати результати.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; сантиметрова стрічка, антропометр.

Література:

1.  ГОСТ 17522-22. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды. – М., 1972.
2.  Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды/Рекомендации ОАО ЦНИИШП. – М.: Изд-во ЦНИИШП, 2003.
3.  Дунаевская Т.Н., Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С. Размерная  типология  населения  с  основами  анатомии  и морфологии. - М.:Легкая индустрия, 1980 – 216 с.
4.  Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Т.1. Теоретические основы. – М., 1988.

Короткі теоретичні відомості

Для точного вивчення й особливо виміру такої складної фігури, як тіло  людини,  необхідні  відправні,  або,  як  їх  називають,  орієнтирні точки на його поверхні. В антропології точки, що використовуються для виміру, називають  антропометричними.

Антропометричні точки відповідають ясно вираженим або легко обумовленим утворенням скелету. Для виміру жіночої фігури для цілей конструювання використають наступні точки:

Верхівкова (а) – найвища точка темені при постановці голови в положенні очноямково-вушний горизонталі.  

Шийна (б) – найбільш виступаюча назад точка остистого відростка сьомого шийного хребця.

Точка основи шиї (в) – точка, що перебуває на перетинанні лінії обхвату шиї з вертикальною площиною, що розсікає плечовий скат навпіл.

Ключична (г) – найвища точка грудинного кінця ключиці.

Верхнегрудинная (д) – точка в поглибленні яремної западини грудини.

Среденгрудинная (с) – точка, розташована на середній лінії грудини на рівні зчленування верхнього краю хрящів четвертих ребер.

Плечова акроміальная (ж) – точка, найбільш виступаюча убік бічного краю акроміального відростка лопатки.

Плечова (з) – точка на перетинанні верхезовнішнього краю акроміального відростка лопатки з вертикальною площиною, що розсікає область плечового суглоба навпіл.

Променева (і) – верхня точка головки променевої кістки із зовнішньої сторони.

Соскова (к) – у чоловіків і хлопчиків центр соска, у жінок і дівчинок найбільш виступаюча точка грудної залози.

Остисто-клубова передня (л) – найбільш виступаюча вперед точка верхнепередней ості подвздошної кістки.

Колінна (м) – центр колінної чашечки.

Передній кут пахвової западини (н) – вершина кута (дуги), утвореного переднім краєм пахвової западини при опущеній руці.

Задній кут пахвової западини (о) – вершина кута (дуги), утвореного заднім краєм пахвової западини при опущеній руці.

Точка висоти лінії талії (р) – точка на найбільш втисненій частині бічної поверхні тулуба посередині відстані між нижнім ребром і гребенем клубова кістки (на правій стороні тулуба)

Сіднична (п) – найбільш виступаюча точка сідниць.

 У стандартах для проведення антропометричних досліджень вимірюється близько 80 розмірних ознак.  Нижче наведений перелік і технологія їхнього виміру. Для цілей конструювання одягу використають значно менша іх кількість (від 15 до 40) розмірних ознак, що обумовлено способом побудови креслень.

 

1 Висота верхівкової точки — зріст (Р). Вимірюють на вертикалі від підлоги до верхівкової точки.

3 Висота ключичної точки (Вк.т). Вимірюють за вертикаллю від підлоги до ключичної точки.

4 Висота точки основи шиї (Вт.о.ш). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до точки основи шиї.

5 Висота плечової точки (Вп.т). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до плечової точки.

6 Висота соскової точки (Вс.т). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до виступаючої точки грудної залози в жінок або до соскової точки в чоловіків.

7 Висота лінії талії (Вл.т). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до лінії талії.

9 Висота колінної точки (Вк). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до колінної точки.

10 Висота шийної точки (Вш.т). Вимірюють за вертикаллю відстань від підлоги до шийної точки.

11 Висота заднього кута пахвової западини (Вз.к.пз). Вимірюють за вертикаллю, визначаючи відстань від підлоги до заднього кута пахвової западини.

12 Висота під`ягодичні складки (Вп.с). Вимірюють відстань від підлоги до середини під`ягодичної складки.

13 Обхват шиї (Ош). Стрічка, щільно прилягаючи до тіла, позаду проходить трохи вище шийної точки, збоку й попереду йде за основою шиї, торакаючись нижнім краєм ключичних точок, і замикається над яремною впадиною грудної кістки. Розмір читається за нижньомім краєм стрічки.

14 Обхват грудей перший (Oг). Стрічку накладають на лопатки, на спині стрічка йде горизонтально, верхнім краєм торкаючись задніх кутів пахвових западин, потім за пахвовими западинами. Попереду стрічка проходить у жінок над основою грудних залоз, у чоловіків - на рівні середнегрудинної точки й замикається на правій стороні грудей.

15 Обхват грудей другий (ОгII). Стрічку накладають на лопатки, на спині стрічка проходить горизонтально, торкаючись верхнім краєм задніх кутів пахвових западин, потім на пахвових западинах у площині косого перетину. Попереду стрічка проходить у жінок через виступаючі точки грудних залоз, у чоловіків - через соскові точки й замикається на правій стороні грудей. Обхвати грудей перш і другий варто вимірювати один за іншим, не без зрушення сантиметрової стрічки на спині.

16 Обхват грудей третій (ОгIII). Стрічка проходить горизонтально навколо тулуба в жінок через виступаючі точки грудних залоз, у чоловіків - через соскові точки й замикається на правій стороні грудей.

17 Обхват грудей четвертий (ОгIV). Вимірюють тільки в жінок, стрічка проходить горизонтально навколо тулуба безпосередньо під основою грудних залоз і замикається на правій стороні грудей.

18 Обхват талії (От). Стрічка проходить горизонтально навколо тулуба на рівні лінії талії.

19 Обхват стегон з урахуванням виступу живота (Обуж). Стрічку накладають на сідничні точки. Стрічка проходить горизонтально навколо тулуба попереду над гнучкою пластиною, що накладена вертикально до живота для урахування виступу живота, і замикається на правій стороні тулуба.

20 Обхват стегон без урахування виступу живота (Об). Стрічку накладають на сідничні точки. Стрічка повинна проходити горизонтально навколо тулуба й замикатися на правій його стороні.

21 Обхват стегна (Обед). Стрічка проходить навколо стегна, торакаючись верхнім краєм под'ягодічної складки, і замикається на зовнішній поверхні стегна.

22 Обхват коліна (Ок). Стрічка проходить горизонтально навколо ноги на рівні колінної точки й замикається на зовнішній поверхні ноги.

23 Обхват ікрі (Оі). Вімірюють максимальний обхват ноги в області литкового м'яза. Стрічка проходити горизонтально Навколо ноги й замікається на зовнішній поверхні гомілкі. 

24 Обхват щиколотки (Ощ). Стрічка проходить горизонтально навколо ноги безпосередньо над внутрішньою щиколоткою й замикається на зовнішній поверхні гомілки.

25 Відстань від лінії талії до підлоги збоку (Дсб). Вимірюють відстань від точки висоти лінії талії на бічній поверхні стегна через найбільш виступаючу ділянку стегна й далі вертикально до підлоги.

26 Відстань від лінії талії до підлоги попереду (Дсп). Вимірюють відстань від лінії талії через найбільш виступаючу точку живота й далі вертикально до підлоги.

27 Довжина ноги за внутрішньою поверхнею (Дн). Вимірюють на внутрішній поверхні ноги від промежини до підлоги при злегка розсунутих ногах.

28 Обхват плеча (Оп). Вимірюють перпендикулярно осі плеча. Верхній край стрічки торкається заднього кута пахвової западини Стрічку замикають на зовнішній поверхні руки.

29 Обхват зап'ястя (Озап). Вимірюють перпендикулярно осі передпліччя на лучезап'ястному суглобі через головку ліктьової кістки, стрічку замикають на зовнішній поверхні руки

30 Обхват кисті (Окис). Вимірюють перпендикулярно осі кисті через пястнофаланговий суглоб першого пальця. Перший палець протиставлений другого і відведений від нього на кут 30 - 35 °. Стрічку у замикають на зовнішній поверхні руки.

31 Ширина плечового ската (Шп). Вимірюють від точки основи шиї посередині плечового ската до плечової точки.

34 Відстань від шийної точки до лінії обхвату груди першого зпереду (висота пройми попереду) (Впр.п). Вимірюють від шийної точки через точку основи шиї до відмітки на лінії обхвату груди першого попереду (см. розмірна ознака 14).

35 Висота грудей (Вг). Вимірюють від шийної точки через точку основи шиї до виступаючої точки грудної залози в жінок або до соскової точки в чоловіків.

36 Довжина талії попереду (Дтп). Вимірюють від шийної точки через точку основи шиї, виступаючу точку грудної залози у жінок або сосковий точку у чоловіків і далі паралельно среднесагіттальной лінії до лінії талії.

37 Відстань від шийної точки до рівня заднього кута пахвової западини зпереду (висота пройми коса) (Впр.к). Вимірюють від шийної точки через точку основи шиї, далі в напрямку до переднього кута пахвової западини. Кінцева точка виміру перебуває під переднім кутом пахвової западини на рівні заднього кута. Рівень заднього кута пахвової западини фіксують пластиною шириною до 2 см, що верхнім краєм повинна торкатися заднього кута й проходити горизонтально за пахвовою западиною.

38 Дуга через вищу точку плечового суглоба (Дп). Вимірюють у вертикальній площині від рівня заднього кута пахвової западини через найвищу точку плечового суглоба до рівня заднього кута під переднім кутом.

39 Відстань від шийної точки до лінії обхватів груди першого й другого з урахуванням виступу лопаток (висота пройми ззаду) (Впр.з). Вимірюють від шийної точки до верхнього краю гнучкої пластини, що повинна торкатися верхнім краєм міток, що фіксують на лопатках лінію обхватів груди першого й другого (см. розмірна ознака 14).

40 Довжина спини до талії з урахуванням виступу лопаток (Дтс). Вимірюють до лінії талії уздовж хребта через тонку пластину шириною до 2 см, накладену на виступаючі точки лопаток.

41 Висота плеча коса (Вп.к). Вимірюють на найкоротшій відстані від перетинання лінії талії із хребтом до плечової точки.  Розмірні ознаки 40 й 41 вимірюють один за іншим.

43 Відстань від лінії талії ззаду до точки основи шиї (Дтс1). Стрічка проходить від лінії талії до точки основи шиї паралельно хребту.

60* Висота плеча коса переду (Вп.к.п). Вимірюють тільки в чоловіків як найкоротша відстань від плечової точки до перетинання лінії талії зі среднесагитальної лінією спереду.

61 Відстань від точки основи шиї до лінії талії попереду (Дтп). Вимірюють у жінок відстань від точки основи шиї через виступаючу точку грудної залози й далі паралельно среднесагитальної лінії до лінії талії; у чоловіків - відстань від точки основи шиї через соскову точку до лінії талії.

45 Ширина грудей (Шг). Вимірюють у жінок над основою грудних залоз між вертикалями, проведеними вгору від передніх кутів пахвових западин; у чоловіків - між передніми кутами пахвових западин. Стрічка лежить горизонтально безпосередньо над лінією обхвату груди першого.

46 Відстань між сосковими точками (Цг). У жінок вимірюють відстань між виступаючими точками грудних залоз, у чоловіків - між сосковими точками.

47 Ширина спини (Шс). Вимірюють на лопатках між задніми кутами пахвових западин безпосередньо над лінією обхвату груди першого й другого. Стрічка лежить горизонтально.

48 Обхват голови (Огол). Вимірюють через найбільш виступаючу точку потиличного бугра й центра лобових бугрів. Стрічку замикають зпереду.

49 Відстань від лінії талії до площини сидіння (Дс). Вимірюють з боку від лінії талії до горизонтальної площини сидіння. Вимірюваний сидить на стільці із плоским твердим сидінням.

50 Обхват коліна в зігнутому положенні ноги (Ок. з). Стрічка проходить за підколінною ямкою через колінну точку й замикається зпереду. Нога зігнута під кутом 90°.

51 Обхват підйому стопи (Ос). Вимірюють через задню найбільш виступаючу вниз точку п'яти й найвищу точку підйому стопи. Стрічку замикають зпереду.

53 Плечовий діаметр (dпл). Вимірюють попереду відстань між плечовими точками без деформації м'яких тканин.

54 Поперечний діаметр шиї (dш). Вимірюють відстань між точками основи шиї.

57 Передньозадній діаметр руки (dп.з.р). Вимірюють горизонтально на рівні заднього кута пахвової западини.

58 Передньозадній діаметр обхвату груди другого (dп.з.г). Одну лінійку верхньої штанги антропометра накладають на виступаючі точки грудних залоз у жінок або соскові точки в чоловіків, іншу - на обидві лопатки на рівні обхватів груди першого й другого.

62 Довжина руки до ліктя (Др.лік). Вимірюють відстань від плечової точки до променевої.

68 Довжина руки до лінії обхвату зап'ястя (Др.зап). Вимірюють відстань від плечової точки до лінії обхвату зап'ястя.

69 Вертикальний діаметр руки (dв.p). Його визначають вирахуванням величини розмірної ознаки 11 з величини розмірної ознаки 5.

70 Відстань від шийної точки до коліна (Дш.к). Визначають вирахуванням величини розмірної ознаки 9 з величини розмірної ознаки 10.

71 Відстань від лінії талії до коліна (Дт.к). Визначають вирахуванням величини розмірної ознаки 9 з величини розмірної ознаки 26.

72 Висота плеча (Вп). Визначають вирахуванням величини розмірної ознаки 5 з величини розмірної ознаки 10.

73 Висота голови (Вгол). Визначають вирахуванням величини розмірної ознаки 10 з величини розмірної ознаки 1.

74 Положення корпуса (Пк). Вимірюють за горизонталлю відстань від шийної точки до вертикальної площини, дотичної до найбільш виступаючим назад точок обох лопаток.

75 Дуга плечового пояса позаду (Дп.з). Вимірюють горизонтально на спині між плечовими точками.

76 Відстань від шийної точки до основи шиї збоку за лінією виміру обхвату шиї (Дш. о. ш) на рисунках не показано. Визначають вирахуванням величини розмірної ознаки 61 з величини розмірної ознаки 36.

77 Дуга через пахову ділянку (Дп.д). Вимірюють у жінок у вертикальній площині від лінії талії зпереду до лінії талії ззаду. Стрічка повинна проходити через тонку пластину шириною до 2 см, накладену на виступаючі точки сідниць.

78 Глибина талії перша (Гт). Вимірюють за горизонталлю відстань від вертикальної площини, дотичної до виступаючих точок лопаток, до лінійки, прикладеної горизонтально до поздовжніх м'язів спини на рівні лінії талії.

79 Глибина талії друга (ГтII). Вимірюють за горизонталлю відстань від вертикальної площини, дотичної до сідничних точок, до лінійки, прикладеної горизонтально до поздовжніх м'язів спини на рівні лінії талії.

111 Передньозадній діаметр талії (dп.з.т). Вимірюють у горизонтальній площині. Одну лінійку верхньої штанги антропометра накладають на передню стінку тулуба на рівні обхвату талії, іншу - на поздовжні м'язи спини.

112 Передньозадній діаметр на рівні обхвату стегон (dп.з.б) вимірюють (у чоловіків) у горизонтальній площині. Одну лінійку верхньої штанги антропометра накладають на гнучку пластину, прикладену вертикально до живота для обліку виступу живота на рівні обхвату стегон, іншу - на найбільш виступаючі назад точки сідниць.

Методичні рекомендації

1.  Вивчити назву й схему розташування основних антропометричних точок.
2.  Студенти розбиваються на пари й почерзі визначають розташування основних антропометричних точок на фігурі напарника. При необхідності замальовують фігуру людини й позначають на ній відповідні точки із вказівкою їхньої назви.
3.  За додатковою літературою й наведеним вище теоретичним відомостям  вивчити методику зняття розмірних ознак.
4.  Далі студенти продовжують працювати в парі. Кожний зі студентів почерзі виступає в ролі вимірюваного, а після вимірника.
5.  Перед початком вимірів на тілі вимірюваного відзначають п'ять основних антропометричних точок:

* шийна,

* основи шиї,

* плечова,

* заднього кута пахвової западини

* точка висоти лінії талії.

Точки розмічають косметичним олівцем або кульковою ручкою. Потім фіксують горизонтальне положення лінії талії еластичною тасьмою. Під час вимірів необхідно стежити за її горизонтальним положенням.

1.  Вимірники повинні фіксувати положення кожної вимірюваної точки й дотримувати строгої однаковості прийомів вимірів. Вимірюваний у процесі вимірів повинен зберігати певну позу й постановку голови, дотримувати правильного режиму подиху й т.п.
2.  Виміри починають проводити зверху. Парні виміри виконують на правій, найбільш развинутій стороні тіла. Стомлення вимірюваного приводить до зміни його пози й може відбитися на точності вимірів. Тому потрібно прагнути до того, щоб виміру займали якнайменше часу.
3.  У зв'язку з тим, що при вимірі м'яких тканин тіла людини можуть виникнути погрішності, кожну ділянку вимірюють 3 - 5 разів. Результати вимірів заносять у таблицю 4.

Таблиця 4

Таблиця вимірів тіла людини

Номер розмірної ознаки	Літерне позначення розмірної ознаки	Найменування Розмірної ознаки	Значення розмірних ознак	Відхилення
			Знятих з фігури	ср
			1	2	3

1.  Визначити статистичні характеристики результатів обмірювання за нижченаведеними формулами:

•  Середньоарифметичне значення 3-5 вимірів знятих з фігури:

(2.1)

де n - число вимірів

•  Середньоарифметичне відхилення розмірних ознак ( ) від :

(2.2)

•  Коефіцієнт варіації, що характеризує точність обмірювання:

З=

(2.3)

При аналізі результатів варто взяти до уваги, що точність обмірювання вважається:

- високою – при З  2%;

- доброю - при З = 3-10%;

- задовільною - при З = 11-20%;

- незадовільною - при З > 20%.

1.  Оформити звіт, заповнивши таблицю й зробивши підрахунок необхідних статистичних характеристик, згідно яким зробити висновок про точність зроблених обмірювань.

Контрольні питання

1.  Що таке антропометричної точки?
   1.  Перелічите антропометричні точки, розташовані на тілі людини.
   2.  Як називається площина, що ділить тіло на праву й ліву частини? Чи є вона віссю симетрії?
   3.  Чи впливає на точність вимірів положення фігури людини?
   4.  Перелічите поперечні розмірні ознаки (ширини).
   5.  Який обхват грудей виміряється тільки в жінок?
   6.   Як називається наука або частина науки, що займається виміром тіла людини і його частин?
   7.  Яка антропометрична точка перебуває на вершині остистого відростка сьомого шийного хребця?
   8.  Яка розмірна ознака виміряється з використанням верхівкової точки?
   9.  Який з обхватів грудей виміряється в строго горизонтальній площині?
   10.    Чи допускається деформація м'яких тканин при вимірі сантиметровою стрічкою?

Практична робота № 6

Морфологічна характеристика зовнішньої форми тіла людини

Мета: Вивчення основних прийомів аналізу зовнішньої форми тіла людини, освоєння методики визначення морфологічних ознак, необхідних для проектування одягу для індивідуального споживача

Завдання

1.  Визначити вік людини й величину його тотальних морфологічних ознак.
2.  Визначити тип пропорцій тіла людини.
3.  Визначити типи статури жіночих і чоловічих фігур.
4.  Визначити тип постави досліджуваних фігур.
5.  Охарактеризувати форму верхніх і нижніх кінцівок досліджуваних фігур.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації, навчальні плакати; лінійка, транспортир, косинець, ваги, сантиметрова стрічка, антропометр.

Література:

1.  ГОСТ 17522-22. Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды. – М., 1972.
2.  Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды/Рекомендации ОАО ЦНИИШП. – М.: Изд-во ЦНИИШП, 2003.
3.  Дунаевская Т.Н., Коблякова Е.Б., Ивлева Г.С. Размерная  типология  населения  с  основами  анатомии  и морфологии. - М.:Легкая индустрия, 1980 – 216 с.
4.  Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Т.1. Теоретические основы. – М., 1988.
5.  Башкиров П. Н. Учение о физическом развитии человека. М., 1962.

Короткі теоретичні відомості

До основних морфологічних ознак, що лежать в основі визначення зовнішньої форми тіла людини, відносять:

•  тотальні (загальні) ознаки,
•  пропорції тіла,
•  статура
•  постава

1. Тотальні (загальні) морфологічні ознаки.  До них відносять найбільш великі розмірні ознаки тіла, що є важливими ознаками фізичного розвитку: довжина тіла (зріст), периметр (обхват) грудей і маса.

•   Довжина тіла (зріст). Зріст виявляє статеву, вікову, групову й внутрігрупову мінливість. У перші роки життя діти посилено ростуть. Остаточної довжини тіло у жінка досягає в середньому в 16-17, а чоловік в 18-19 років. Приблизно до 55 років - період стабільної довжини тіла. У людей старшого віку відбувається поступове зменшення довжини тіла, внаслідок сплощення міжхребцевих хрящових дисків зв'язку із втратою їхньої пружності й еластичності. Середня довжина тіла чоловіків – 170 см, жінок -158 см (1).
•  Периметр (обхват) грудей. Для прикладних цілей вимірюють на рівні найбільш виступаючих точок грудних залоз і соскових точок у чоловіків. У процесі росту обхват груди безупинно збільшуються й лише з віком трохи зменшується. Прибавка обхвату груди в дівчат закінчується до 16-17, у юнаків - 17-20 рокам. Стабільності в обхваті грудей у дорослих не спостерігається, тому що з віком він поступово збільшується.
•  Маса тіла. Протягом усього ростового періоду маса тіла безупинно збільшується. Постійна маса тіла спостерігається у віці 25-40 років. Після 60 років маса тіла зменшується в результаті зневоднювання організму. Річна зміна маси тіла виявляє більші групові й інсмідуальні коливання, обумовлені зміною живлення, температурними режимами й ін.

2. Пропорції тіла

Пропорціями тіла називають співвідношення розмірів окремих його частин. Пропорції змінюються залежно від віку, статі; вони різні в людей навіть у межах однієї статевовікової групи.Виділяють три основних типи пропорцій тіла:

•  долихоморфний - з відносно довгими кінцівками й вузьким коротким тулубом;
•  брахіморфний - з відносно короткими кінцівками й довгим широким тулубом;
•  мезоморфний - займає проміжне положення між долихоморфним і брахіморфним типами.

3. Статура

Визначається сполученням ряду зовнішніх ознак й, насамперед ступеня розвитку мускулатури й жировідкладень, мінливість яких спричиняє зміна інших ознак статури: форми грудної клітки, живота, спини. Розрізняють наступні варіанти цих ознак.

•  Развиток мускулатури: слабке, середнє, сильне.
•  Розвиток жировідкладень: слабке, середнє, сильне.
•  Форма грудної клітки: плоска, циліндрична, конічна.
•  Форма живота: впала, пряма, опукло-опукла.
•  Форма спини: нормальна (з помірними вигинами відділів хребта), сутула (зі збільшеним грудним кіфозом), пряма (зі згладженими невеликими вигинами відділів хребта).

4. Постава

Під поставою розуміють індивідуальні особливості конфігурації тіла людини в сагитальної площини при природному спокійному вертикальному стані, що вимагає мінімальної витрати м'язової енергії для підтримки рівноваги тіла. Кожна постава характеризується певною формою хребта й тулуба, положенням голови й нижніх кінцівок.

У швейному виробництві розрізняють три типи постави:

•  сутулу
•  нормальну
•  перегибисту

Для встановлення належності фігури до того або іншого типу постави використається параметр, що визначає вигин верхньої частини тулуба - положення корпуса Пк.

Методичні рекомендації

1.  Студент самостійно проводить аналіз зовнішньої форми тіла кількох людей (мінімум двох - чоловічої й жіновий статі). Як вихідну інформацію можливо використовувати фотографії людини в повний зріст, у цьому випадку всі необхідні лінійні й дугові виміри, що знімають безпосередньо з фігури людини, можуть бути замінені проекційними вимірами на фотозображенні.
2.  Вивчення морфологічних ознак починають із встановлення віку людини й величини тотальних морфологічних ознак. Визначені в ході роботи результати представляють у вигляді нижче запропонованої таблиці 5.

Величину тотальних морфологічних ознак установлюють відповідно до запропонованої в роботі №5 методиці.

Таблица 5

Результати визначення тотальних морфологічних ознак тіла людини

н/п досліджуваного	стать	вік	тотальна ознака
			довжина тіла, см	обхват грудей, см	маса, кг
		паспортий	морфологічний			фактична	нормальна

Вік морфологічний — це вік, визначений за морфологічними ознаками: вага тіла й зріст, стан зубів, ступінь окостеніння скелету, розвиток вторинних статевих ознак, ступінь еластичності й зморшкуватості шкіри, стан волосяного покриву й т.д.

Таблица 6.

Орієнтовне співвідношення морфологічного й анатомічного віків людини

Морфологічний вік	Хронологічний (паспортний) вік, років
	жінки	чоловіки
Дитячий	до 12 років	до 13 років
Підлітковий	від 12-13 до 16 років	13-14 до17-18 років
Юнацький	16-21 років	від 17-18 до 22 років
Зрілий:
перший період	21-35 років	22-35 років
другий період	36-55 років	36-60 років
Літній вік	56-74 року	61-74 року
Старечий вік	75-90 років
Довгожителі	старше 90 років

Нормальна вага - це вага, спостережувана в середньому в більшості людей однієї статі, зросту, віку, які вважаються здоровими.

Загальновизнаний вплив на величину нормальної маси тіла не тільки стать, зріст й вік, але й тип статури.

Статуру звичайно ділять на 3 типи:

1 - астенічне

2 – нормостеніческое

3 – гіперстенічна.

Для того щоб визначити тип статури досить виміряти сантиметром окружність самого тонкого місця зап'ястя. Отримана окружність у сантиметрах і буде необхідним показником (індекс Соловйова).

Таблица 7.

Класифікація типів статури за Соловйовим

Тип статури	Індекс Соловйова - для чоловіків	Індекс Соловйова - для жінок	Характерно для даного типу статури
астенічний (тонкокістний)	менш 18 см	менш 15 см	Поздовжні розміри переважають над поперечними: кінцівки довгі, тонка кістка, шия довгі, тонка, м'язи розвинені слабко.
Нормостеничний (нормальний)	18-20 см	15-17 см	Статура відрізняється пропорційністю основних розмірів і правильним їхнім співвідношенням
Гиперстеничний (ширококостий)	більше 20 см	більше 17 см	Поперечні розміри тіла значно більше, ніж у нормостенников й особливо астеніків. Їхньої кістки товсті й важкі, плечі, грудна клітка й стегна широкі, ноги короткі.

Існує безліч методик і формул для розрахунку нормальної маси тіла, кожна з яких дає лише приблизні значення. Нижче представлена таблиця Егорова-Левитського, у якій  наведені вже розраховані показники нормальної маси тіла залежно відстаті, зросту й типу статури. Слід зазначити істотний недолік -  у таблиці не врахований вік, що впливає на значення нормальної маси тіла.

Таблица 8.

Таблиця нормальної маси тіла Егорова-Левитського

Зріст, см	Нормальна маса тіла, кг
	Чоловіки	Жінки
	астеніки	нормостеники	гиперстеники	астеніки	нормостеники	гиперстеники
148				42,0-44,8	43,8-48,9	47,4-54,3
150				42,7-45,9	44,5-50,0	48,2-55,4
152				43,4-47,0	45,6-51,0	49,2-56,5
154				44,4-48,0	46,7-52,1	50,3-57,6
156				45,4-49,1	47,7-53,2	51,3-58,6
158	51,1-54,7	53,8-58,9	57,4-64,2	46,5-50,2	48,8-54,3	52,4-59,7
160	52,2-55,8	54,9-60,3	58,5-65,3	47,6-51,3	49,9-55,3	53,5-60,8
162	53,2-56,9	55,9-61,9	59,6-66,8	48,7-52,3	51,0-56,8	54,6-62,2
164	54,3-57,9	57,0-62,5	60,7-68,8	49,8-53,4	52,0-58,2	55,9-63,7
166	55,4-59,2	58,1-63,7	61,7-69,6	50,8-54,6	53,3-59,8	57,3-65,1
168	56,5-60,6	59,2-65,1	62,9-71,1	52,0-56,0	54,7-61,5	58,8-66,5
170	57,9-62,0	60,7-66,7	64,3-72,9	53,4-57,9	56,1-62,9	60,2-67,9
172	59,4-63,4	62,1-68,3	66,0-74,7	54,8-58,9	57,5-64,3	61,6-69,3
174	60,8-64,9	63,5-69,9	67,6-76,2	56,3-60,3	59,0-65,8	61,3-70,8
176	62,6-66,4	64,9-71,3	69,0-77,6	57,7-61,9	60,4-67,2	64,5-72,3
178	63,6-68,2	66,5-72,8	70,4-79,1	59,1-63,6	61,8-68,6	65,9-74,1
180	65,1-69,6	67,8-74,7	71,9-80,9	60,5-65,1	63,3-70,1	63,7-75,9
182	66,5-71,0	69,2-76,3	73,6-82,7	62,0-66,5	64,7-71,5	68,8-77,7
184	67,9-72,5	70,7-78,1	75,2-84,5	63,4-67,9	66,1-72,7	70,2-79,5
186	69,4-74,0	72,1-79,0	76,7-86,2
188	70,8-75,8	73,5-81,7	78,5-88,0
190	72,2-77,2	75,3-83,5	80,3-89,8
192	73,6-78,6	77,1-85,3	81,8-91,6

1.  Після визначення тотальних морфологічних ознак досліджуваних фігур, необхідно встановити їхній тип пропорцій. Це виконується спочатку візуально, а потім уточнюється розрахунковим шляхом. Для цього розраховують співвідношення між відповідними проекційними розмірними ознаками й довжиною тіла, а після порівнюють отримані значення з табличними (см. табл. 10).

У загальному виді формула для розрахунку відносних розмірів частин тіла виглядає наступним чином:

, %

(3.1)

де  - шуканий відносний розмір відповідної частини тіла;

          - абсолютний розмір частини тіла, см;

           - довжина тіла, см.

Результати розрахунку заносять у таблицю 9.

Таблица 9.

Характеристика пропорцій тіла досліджуваних фігур

н/п досліджуваного

стать

вік, років

Довжина тіла, см

Довжина

Діаметр

Тип пропорцій

Руки

Ноги

Тулуба

Плечовий

Тазовий

см

%

см

%

см

%

см

%

см

%

Довжина руки – різниця висот акромиальной і пальцевий точок.

Довжина ноги – напівсума висот остисто-подвздовжной і лобкової точок.

Довжина тулуба – різниця висот верхнегрудинной і лобкової точок.

Діаметр плечовий – вимірюють горизонтально між плечовими акромиальными точками.

Діаметр таза – вимірюють горизонтально між двома гребешковыми точками.

Таблица 10.

Пропорції тіла людини (за П.Н. Башкіровим)

Тип статури	Розміри частин тіла щодо довжини тіла, %
	Довжина	Ширина
	руки	ноги	тулуба	плечей	тазу
Доліхоморфному (астенічний)	29,5	55,0	46,5	21,5	16,0
Мезоморфний (нормостеніческій)	31,0	53,0	44,5	23,0	16,5
Брахіморфного (гіперстенічна)	33,5	51,0	42,5	24,5	17,5

1.  Визначити тип статури чоловічої фігури шляхом візуального визначення сполучення ряду характерних ознак, використовуючи  схему запропоновану В.В. Бунаком.

Результати дослідження записати в таблицю 11.

Таблица 11.

Характеристика типу статури чоловічих фігур

н/п	Ступінь розвитку	Форма	Тип статури
	мускулатури	жировідкладень	грудей	спини	живота

Бунаком В.В. виділені наступні типи статури чоловічих фігур:

•  Грудний тип характеризується плоскою грудною кліткою, сутулою спиною, слабким жировідкладенням і розвитком мускулатури, впалим животом.
•  Мускульний характеризується сильно– або середньоразвитой мускулатурою, циліндричною грудною кліткою, помірним жировідкладенням, прямою або трохи округлою спиною.
•  Черевний характеризується конічною формою грудної клітки, округлою формою живота й великими жировідкладеннями, особливо в області живота, млявою мускулатурою, звичайною або сутулою спиною.
•  Проміжні або перехідні типи статури характеризуються сполученням ознак яких-небудь із двох основних типів:
  •  мускульно-грудний тип статури при виражених рисах мускульного типу має трохи знижений ступінь жировідкладення, іноді сплющену грудну клітку.
  •  мускульно-черевний тип статури при основному комплексі рис мускульного типу відрізняється підвищеним ступенем жировідкладення й іноді конічною формою грудної клітки.
  •  черевнево-мускульний тип статури, серед чоловіків зустрічається часто. Характеризується при загальному комплексі рис черевного типу добре розвитою за об’ємом та тонусом мускулатурою.
  •  Невизначений тип  (грудно-черевний і черевно-грудний) Включає тих індивідуумів, у яких спостерігається змішення ознак, і вони не можуть бути оцінені за цією схемою статури. Зустрічається рідко і, як правило, при природженій патології опорно-рухового апарату або ендокринних захворюваннях (акромегалія, гипофизарне ожиріння, гермафродитизм та ін).

Рис. 6.1. Типи статури чоловіків: а - грудний; б - мускульний; в – черевний

1.  Визначити тип статури жіночої фігури за класифікацією запропонованою югославським дослідником Б.Шкерли залежно від ступеня розвитку й рівномірності розподілу жировідкладень. Результати занести в таблицю 12.

Таблица 12.

Характеристика типу статури жіночих фігур

Н/п	Жировідкладення	Форма	Група статури	Тип статури	Умовна позначка
	Ступінь розвитку	Рівномірність	живота	стегон

Шкерли виділяє три основних й одну додаткову групи статури:

•  1-я група — з рівномірним розподілом жировідкладень за всім тілом. Ступінь жировідкладень може бути слабкою, середньою й значною. Відповідно до цього виділяються три типи (варіанта) статури: Ь — лептозомний (від гречок. — тонкий), N — нормальний, К — рубенсівський (рис. 6.2)
•  2-я група — з нерівномірним розподілом жировідкладень. Вона включає два типи:  S — верхній (від лат. зирепог — верхній), що характеризується підвищеним жировідкладенням у верхній частині тіла (вище талії), і / — нижній (від т/епог — нижній), що характеризується підвищеним жировідкладенням у нижній частині тіла;
•  3-я група — також з нерівномірним розподілом жировідкладень, переважно на тулубі або кінцівках. При підвищеному жировідкладенні на тулуб виділяють тип Тr (від панцира. 1гитиз — тулуб), при підвищеному жировідкладенні на кінцівках — тип Ех (від лат. — кінцівка);
•  4-я група (додаткова) — з підвищеним жировідкладенням на окремих ділянках тіла, наприклад, на груди — тип М (від лат. татта — жіночі груди), на стегнах, в області так званих рожнів, — тип Т.

Рис. 6.2. Типи статури жінок за Б. Шкерли

Рис.6.3. Варіанти будови стегон жіночої фігури

Рис. 6.4. Варіанти форми живота жіночої фігури

1.  Для визначення типу постави фігури необхідно зробити виміри наступних розмірних ознак (см. Робота №5):

(72) Вп - Висота плеча

(74) Пк - положення корпуса

(78) Гт - глибина талії перша

(79) ГтII - глибина талії друга

Після чого отримані дані зрівняти з табличними й визначити тип постави, результати занести в таблицю 13.

Таблица 13.

Характеристика типів постави досліджуваних фігур

н/п	Розмірні ознаки, см	форма сідниць	Тип постави
	Пк	Гт	ГтII	Вп		по висоті плечей	по положенню корпуса	по ступені вигину спинного контуру тулуба

Для визначення типу постави можна скористатися нижче наведеними таблицями 14,  15 й 16, де зазначені значення відповідних розмірних ознак для середньостатистичної чоловічої й жіночої фігур.

Таблица 14.

Визначення форми сідниць

Сідниці	ГтII
плоскі	меньш 4,7
нормальні (стандартні)	4,7-7,5
виступаючі (круглі)	більше 7,5

Таблица 15.

Визначення типу постави залежно від висоти плечей і положення корпуса

	Тип постави
	за висотою плечей (велечина Вп, см)	за положенням корпуса (величина Пк, см)
	Низкоплеча	Нормальна	Високоплеча	Сутула	Нормальна	Перегибиста
чоловіки	8,8 0,75	7,3 0,75	5,3 0,75	9,3 1	7,3 1	5,3 1
жінки	7,7 0,75	6,2 0,75	4,7 0,75	8 1	6 1	4 1

Таблица 16

Характеристика типу постави за ступенем вигину спинного контуру тулуба

Гт, см	Пк, см
	менш 5,5	5,5 - 7,5	більше 7,5
менш 1,7	Випрямлений	Нормальновипрямлений	Сутулий
1,7 - 4,3	Випрямлено-нормальний	Нормальний	Нормальний
більше 4,3	Лордотичний	Нормально-лордотичний	Кифотичний

Кіфоз – захворювання хребта, назва якого походить від грецького kyphosis, що означає горбатість. Таким чином, кіфоз - це скривлення хребта, (частіше його грудного відділу, рідше шийною й поперекового), з опуклістю назад.

Лордоз — деформація хребта, назва якого походить від грецького λορδός - зігнутий, сутулий. При лордозі виникає гіпертрофований вигин уперед.

1.  Після закінчення дослідження фігур студенти оформляють звіт про виконану роблену роботу, що повинен включати заповнені даними таблиці 5, 9, 11, 12 й 13, а також висновки про те, які з морфологічних ознак досліджуваних фігур перебувають у межах нормальних (середніх) характеристик.

Контрольні питання

1.  Що таке статура? Від чого залежить статура чоловіків, жінок?
2.  Які типи статури чоловіків і жінок ви знаєте?
3.  Що називається пропорціями тіла людини?
4.   Які типи пропорцій дорослих фігур ви знаєте?
5.  Що таке постава?
6.  Які типи постави ви знаєте?
7.  Що є характерним для фігур із сутулою поставою?
8.  Що є характерним для фігур з перегибистой поставою?
9.  Перелічите показники постави й дайте їхню характеристику.
10.   Які існують типи фігур залежно від висоти плечей?
11.  Чїм відрізняється морфологічний вік людини від паспортного?
12.  які тотальні розмірні ознаки характеризують зовнішню форму тіла людини?

Практична робота № 7

Аналіз зовнішніх і внутрішніх розмірів одягу. Розрахунок конструктивних прибавок .

Мета:  Вивчення способів визначення прибавок до розмірів тіла людини при проектуванні одягу різних видів.

Завдання

1.  Вивчити методи проектування зовнішніх і внутрішніх розмірів одягу.
2.  Визначити прибавки на вільне облягання для одношарового одягу.
3.  Розрахувати прибавка на товщину пакета матеріалів для одягу заданого виду.
4.  Визначити прибавка на вільне облягання для багатошарового одягу.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації; сантиметрова стрічка.

Література:

1.  Конструирование  одежды  с  элементами  САПР/  Е.Б.  Коблякова, Г.С.  Ивлева, В.Е. Романов и др. - М.,1988.
2.  Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ). Т.1. Теоретические основы. – М., 1988

Короткі теоретичні відомості

Одним з важливих розділів будь-якої методики конструювання є система конструктивних прибавок і технологічних припусків.

Розміри готового виробу характеризуються розмірами тіла людини й конструктивними прибавками ПК. Прибавки є складовою частиною розмірів готового виробу й містять у собі прибавки на товщину пакета матеріалів ПП і прибавки на вільне облягання ПО.

ПК= ПП + ПО

(7.1)

Прибавка на товщину пакета ПП характеризують різниця між внутрішніми й зовнішніми розмірами одягу.

Прибавка на вільне облягання ПО (різниця між внутрішніми розмірами одягу й розмірами фігури) характеризують повітряний прошарок між тілом й одягом.

Прибавка ПП за шириною виробу для одношарового пакета одягу приблизно можна розрахувати за формулою:

ПП = 0,5 π δ

(7.2)

де π = 3,14;

      δ - товщина матеріалу, см.

Рис. 7.1. Схема до розрахунку припуску на товщину матеріалів пакета для: а - одношарового, б- багатошарового одягу

Для багатошарового пакету одягу формула для розрахунку прибавки ПП повинна враховувати кількість і товщину нижче розташованих шарів:

ПП = π (Σδшарів + 0,5δо. т)

(7.3)

де Σδшарів - сумарна товщина нижче розташованих шарів пакета одягу

       δо.т -  товщина основної тканини

Наприклад:

Σδшарів = δп + δпр + δу. ін

(7.4)

      δп - товщина підкладки

      δпр - товщина бортової прокладки,

      δу.ін. - товщина прокладки, що утеплює.

Таблица 17.

Товщина матеріалів одягу

	Найменування виробу	Товщина матеріалу, см
1	Майка, комбінація	0,05
2	Сорочка, блузка	0,05
3	Матеріал верху куртки, жакета	0,1
4	Підкладка жакета, куртки	0,05
5	Підкладка жакета, куртки	0,05...0…0,1
6	Прокладка, що утеплює (один шар в'язально-прошивного ватину)	0,35
7	Хутро	1,0...2…2,0

Прибавку на вільне облягання на кожній ділянці одягу ПО можна умовно розглядати як суму двох частин, що мають різне призначення: Мінімально необхідної прибавки на вільне облягання Пmin і декоративно-конструктивної прибавки Пд-к.

ПО = Пmin + Пд-к

(7.5)

Мінімально необхідний прибавка Пmin розраховується насамперед для основної розмірної ознаки тіла, що визначає ширину виробу, - обхвату грудей. Для побутового одягу Пmin до напівобхвату грудей можна знайти, виходячи зі зміни цього розміру при глибоко вдиху (близько 2,5% від СгII для одягу другого шару - плаття, піджак, жакет)

Пmin = Пдих + 0,5 Δх

(7.6)

Де Пдих – зміна обхвату груди при глибокому вдиху

Δх – інтервал байдужності між сусідніми розмірами одягу за    напівобхватом грудей (2 см).

 Для одягу третього шару при розрахунку мінімально необхідної прибавки Пmin додатково необхідно врахувати (додати) товщину нижележащих шарів пакета одягу.

Декоративно – конструктивна прибавка Пд-к додається як за шириною, так і за довжиною, залежить від силуету, моди, тканини, виду одягу. Набуває значень від 0 до 20 см.

Пд-к. має важливе значення при створенні тієї або іншої силуетної форми виробу. Так, при проектуванні виробів прилягаючих силуетів і строгої форми застосовують мінімальну декоративно-конструктивну прибавку на лінії грудей, що становить 0,0-0,5, а при проектуванні виробів прямих вільних силуетів і м'якої форми 4-8 см.

Таблица 18

Середнє значення конструктивно-декоративноих прибавок для базових моделей жіночого одягу

Жакет і плаття із тканини	силует
	прилягаючий	напівприлягаючий	прямий
	на лінії грудей	на лінії талії	на лінії стегон	на лінії грудей	на лінії талії	на лінії стегон	на лінії грудей	на лінії талії	на лінії стегон
першої групи	0-0,5	1,5-3,5	1-1,5	0,5-1	3,5-5	1,5-2,5	1,5-2	-	-
другої групи	0-1	2-3,5	1,5-2	1,5-2	3,5-4,5	2-3	2,5-3	-	-
третьої групи	0-1,5	2,5-4	2-3	1,5-3	4-5,5	3-3,5	2,5-4	-	-

Тканини за своєю структуою, товщиною й щільностю умовно можна розділити на три групи:

•  перша — тонкі шовкові й тонкі бавовняні;   
•  друга — лляні, вовняні, шовкові тканини й костюмно-суконні;   
•  третя — костюмно-пальтової групи, а також тонкої й середні пальтової групи.

Методичні рекомендації

1.  Завдання виконується групами студентів з двох чоловік. Кожний зі студентів по черзі знімає з напарника необхідні розмірні (Ог, Від, Об) ознаки в статичному та динамічному положенні й заносить результати виміру в таблицю 7.3.

1.  Відповідно до різниці між величиною обхвату груди в статичному положенні й при глибокому вдиху за запропонованій вище формулі (7.6) визначають величину мінімально необхідної прибавка Пmin.

1.  За формулами (7.2) і (7.3) обчислюють прибавку на товщину пакета одягу відповідно одношарового й двошарового, необхідні для цього величини товщини матеріалів пакета одяги зазначені в таблиці 17.

1.  З таблиці 7.2 вибирають необхідні значення декоративно-конструктивного прибавки й заносять їх у відповідні графи таблиці 19.

1.  Розраховують загальне значення конструктивної прибавки ПК до трьох основних антропометричних поясів (лінії грудей, талії й стегон) як суму прибавок на вільне облягання й товщину пакета одягу (формула 7.1). І виконують розрахунок результуючої величини конструктивного відрізка на відповідних лініях. Результати заносять у табл. 19.

1.  Оформляють звіт, що повинен містити пункти: тему, мету, завдання, хід роботи (розрахункові формули й  заповнену таблицю з результатами обчислень) і висновки.

Контрольні питання

1.  Чи однаковий ступінь прилягання одягу на всій поверхні тіла?
2.  Як називається верхня частина поверхні тіла, де одяг прилягає до тіла щільно?
3.  Чи забезпечують прибавки певну форму, силует?
4.  На які дві основні групи діляться прибавки?
5.  Величина якої прибавки - технічної або декоративно-конструктивної - залежить від більшого числа факторів? Яка з них дається як за шириною, так і за довжиною виробу? Яка - тільки за шириною?
6.  Чи може величина прибавки на вільне облягання мати негативне значення й у яких випадках?
7.  Чи залежить розподіл прибавка за ділянками конструкції виробу від силуету й будови фігури?

Таблица 19

Результати розрахунку

Пакет

Силует

Вихідна величнина розмірної ознаки

Прибавка на пакет        ПП

Прибавка на свободу облягання ПО

ПК на лінії грудей

Результуюча величина конструктивного відрізка на лінії

Ог

От

Об

Пmin

Пд-к

грудей

талії

стегон

Пг

Пт

Пб

Одношаровий (блузка)

Приляглий

Напівприлеглий

Прямий

-

-

-

-

Двошаровий (блузка, жакет)

Приляглий

Напівприлеглий

Прямий

-

-

-

-

Практична робота № 8

Макетування плечового одягу. Наколка основи ліфа сукні із вшивним рукавом.

Мета:  Освоєння методики одержання конструкції плечового одягу муляжним методом.

Завдання

1.  Вивчити основи макетування плечового одягу методом наколки.
2.  Виконати наколку основи ліфа сукні з вшивним рукавом.
3.  Перенести абриси отриманої методом наколки конструкції на папір.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації; макетна тканина, шпильки, крейда, сантиметрова стрічка; олівець, папір.

Література:

1.  Колмогорова Т.А., Смирнов А.В. Моделирование одежды методом наколки. -  Кострома, КГТУ, 2003. - 35 с.
2.  Гусейнов Г.М., Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю., Ляхова Н.Б., Финашина Е.М. Композиция костюма: Учеб. пособие. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 432 с.
3.  Т.В. Козлова, Л.Б. Рытвинская, З.Н. Тимашева «Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды» - М., Легпромбытиздат, 1990
4.  http://clothing.tj/?Modelirovanie_form_sovremennoi_odezhdy:%A0Nakolka_osnovy__lifa_izdeliya_s_vtachnym_rukavom:Perevod_nakolki_na_vykroiku

Короткі теоретичні відомості

Метод наколки — метод моделювання одягу, в основі якого лежить творчий пошук об'ємної форми на манекені або на фігурі людини.

Метод наколки враховує всі індивідуальні особливості конкретної фігури. Цей метод унікальний, ним можна користуватися при наколюванні не тільки простих форм одягу, але й складних форм вечірніх туалетів із застосуванням драпірувань; при пошуку нових форм авангардного напрямку. Наколкою користуються також при моделюванні на нестандартну фігуру.

Існує кілька видів наколки:

•  Наколка готової викрійки, отриманої розрахунковим способом; переведення готової викрійки або базового лекала, з наступною підгонкою на фігурі (або на манекені);
•  Наколка кусків тканини, розміри яких обчислюються приблизно. Окремі шматки тканини довільної форми (для переду, для спинки, для рукава й т.д.) закріплюються та підганяються на фігурі доки не набудуть заданої форми;
•  Наколка цілого шматка макетної тканини для створення більших і складних форм одягу. До цього виду наколки відноситься прийом «незшитого» одягу;
•  Наколка-приміряння, при якій виконується посадка на живій фігурі з одночасним усуненням дефектів посадки. Така наколка виконується не з макетної, а з основної тканини моделі.

Наколка ліфа, як правило, виконують з однієї сторони манекена: в жіночому одязі - на правій, в чоловічому - на лівій. Відповідно всі конструктивні лінії, відмічені на ескізі (витачками, кокетки, підрізи і т. д.) також наносяться тільки з одного боку.

Прийом наколювання може виконуватися двома способами:

1) на ліцьовій поверхні тканини з одночасного прибирання швів, вітачок та інших елементів конструктивного формоутворення на віворітну сторону. Це Традиційний прийом наколювання;

2) «встик», коли всі шві, віточки виводяться на лицьову сторону й сколюються між собою встик, на ребро. Такий метод порівняно новий, при ньому наколка спрощується, тому що деталі не треба підвертати. Крім того, віточки, закладені на ребро, у сучасній моді можут відігравати декоративну роль.

Основне правило муляжного методу - правильне взаємне розташування основних й утоковий ниток тканини, що визначає розташування деталей крою на манекені, напрямок швів і величину розхилу виточок.

Методичні рекомендації

1.  Робота виконується групами з двох чоловік.
2.  Перш ніж почати роботу над створенням моделі методом наколки на манекені, необхідно ретельно підготувати сам манекен, тому що від цього багато в чому залежить успіх всієї майбутньої роботи. На манекені розмічаються всі лінії виміру й симетрії фігури, а також конструктивні лінії відповідно до ескізу. Для цього використається тасьма шириною 0,5-0,7 см. Тасьма своєю серединою сполучається з наміченою лінією й приметується ниткою в кольор тасьми до тканини манекена.

I—I	середня задня лінія
II—II	середня передня лінія
III—III	лінія горловини (за основою шиї)
IV	лінія грудей (прокладається горизонтально через виступаючі точки грудей)
V	лінія талії (прокладається горизонтально через найбільш поглиблені точки на бічних стінках тулуба)
VI	лінія стегон (прокладається на відстані приблизно 20 см нижче лінії талії паралельно неї)
VIl'—VII"	лінія ширини груди (прокладаються на відстані приблизно 10 см вище лінії груди паралельно неї; довжина цієї лінії повинна дорівнювати мірці ширини груди)
VIII— VIII"	лінія ширини спини (прокладається на відстані приблизно на 10 см вище лінії грудей паралельно неї; її довжина дорівнює мірці ширини спини)
IX—IX'	лінія плечового шва
IX— X'	глибина пройми
VIII—IX— VIl'-X'	лінія пройми
X—X'	лінія бічного шва (прокладається на рівні плечової точки вертикально вниз до кінця манекена або за моделлю)

Якщо методом наколки створюється складний виріб, що має різні модельні лінії (кокетки, підрізи, драпірування, рельєфи й т.д.), то необхідно розмічати на манекені і їх теж, тому що вони є орієнтирами при створенні форми й визначенні розмірів кусків макетної тканини.

1.  Для наколки ліфу викроюються прямокутні шматки макетної тканини, розміри яких визначаються розміром манекена з урахуванням припуску на свободу облягання. Якщо членування ліфа виконується на бічних швах, то при цьому довжина макетної тканини для переду повинна бути рівної виміру довжини талії попереду плюс 8 см, ширина - виміру манекена на лінії грудей від середини переду до бічного шва плюс 1-2 см на вільне облягання, 2 см на шов, 2 см на ширину напівзамету. У такий же спосіб викроюється й шматок тканини для спинки.
2.  Процес наколки переду ліфа показаний на рисунку 8.2. Тканина накладається на праву сторону манекена (мається на увазі жіночий одяг).

Наколку виконують у наступній послідовності:

1-я шпилька	на лінії горловини
2-я шпилька	на лінії грудей
3-я шпилька	на лінії талії
4-я шпилька	у вершині горловини (перед цим тканина на горловині підрізається й надсікається)
5-я шпилька	у вищій точці грудей
6-я шпилька	на відстані 10 см від 5-ої шпильки убік пройми (при цьому нитка основи повинна бути строго вертикальної)
7-я шпилька	у вершині бічного шва (нитка утоку розташовується строго горизонтально), на вільне облягання потрібно дати припуск по лінії грудей 1—1,5 см.
8-я, 9-я, 10-я шпильки	Тканину на ділянці пройми потрібно надсікти й відвести убік плеча. Надлишок тканини, що утворився в результаті наколки, на лінії плечового шва забирається у витачку, що звичайно розташовують на відстані 4— 5 см від горловини й направляють до вищої точки грудей (витачку потрібно закінчити, не доходячи 1,5—2 см до наміченої лінії грудей). Виточка має бути такої ширини, щоб у неї ввійшов весь надлишок тканини й не було слабини на проймі. Закріплюється витачка трьома шпильками.
11-я шпилька	Тканина закріплюється на лінії талії шпилькою, при цьому нитка утоку повинна збігтися з лінією талії на манекені.
12-я, 13-я, 14-я шпильки	Надлишок тканини між 3-й й 11-й шпильками визначає розхил талевої витачки. Якщо розхил витачки до 3 см, то середину її розташовують за ниткою основи на центрі переду й направляють до вершини верхньої (нагрудної) виточки. Якщо ж розхил більше 3 см, то виточка зміщається убік бічного шва. Талієва виточка також закріплюється трьома шпильками.

              

1.  Наколка задньої частини виконується аналогічним способом і показана на рисунку 8.2 

Наколку виконують у наступній послідовності:

1-я шпилька	розташовується на лінії горловини
2-я шпилька	на лінії грудей
3-я шпилька	на лінії талії
4-я шпилька	у вершині горловини
5-я шпилька	на лінії грудей відносно пройми
6-я, 7-я шпилька	надлишок тканини від пройми відводиться убік плеча й забирається в плечову витачку, що направляється убік виступаючої точки лопатки й заколюється двома шпильками
8-я шпилька	шпилька розташовується на лінії талії так, щоб нитка основи проходила за лінією 5—8, а нитка утоку — за лінією 3—8
9-я, 10-я, 11-я шпильки	надлишок тканини на талії між шпильками 3 й 8 забирається у витачку. Витачка своєю серединою повинна збігатися з ниткою основи й направлятися до кінця плечовий витачки. Закріплюється вона трьома шпильками

1.  Зайва тканина спинки й пілочки з боку бічних і плечових ліній зрізається, при цьому залишається припуск по 2 см. Плечовий і бічний зрізи спинки підгинаються, накладаються на пілочку так, щоб згин розташовувався на тасьмі, прокладеної на відповідних лініях, і заколюються шпильками.

За тасьмою манекена на наколці пілочки й спинки намечаються лінії горловини й пройми виробу. Надлишки тканини зрізаються з урахуванням припуску на шви 1,5 см.

1.  Після цього наколоту модель потрібно зняти з манекена. На лініях бічного й плечового швів спинки й пілочки прокладаються розмічальні нитки, ставляться контрольні мітки. Так само прокладаються нитки на витачках.

Потім шпильки з ліфа видаляються, а тканина розкладається на столі для уточнення на площині контурів ліній бічних, плечових швів, виточок, горловини, пройм. Лише після цього надлишки тканини зрізують, залишаючи технологічні припуски на шви: на плечовому й бічному зрізах і проймі - 1,5 см; на горловині - 0,7-0,8 см.

Відкоректовані деталі крою накладаються на папір і переводяться їхні контури (без урахування припусків), середні лінії, конструктивні лінії (виточки), контрольні мітки, необхідні для точної зборки виробу.

Контрольні питання

1. На які основні групи можна розділити існуючі способи конструювання?

3. Муляжний спосіб ставиться до розрахункових методів конструювання або до методів конструювання по заданій поверхні?

4.  Чи використаються які-небудь розрахунки для одержання деталей виробу муляжним способом і чи будується креслення?

5. Чому розрахункові способи витиснули муляжний?

Практична робота № 9

Макетування поясного одягу. Наколка основи прямої двохшовної спідниці.

 

Мета:  Освоєння методики одержання конструкції поясного одягу муляжним методом.

Завдання

1.  Вивчити основи макетування поясного одягу методом наколки на прикладі прямої двохшовної спідниці.
2.  Виконати наколку основи прямій двохшовної спідниці.
3.  Перенести абриси отриманої методом наколки конструкції на папір.

Посібники  й інструменти: методичні рекомендації; макетна тканина, шпильки, крейда, сантиметрова стрічка; олівець, папір.

Література:

1.  Колмогорова Т.А., Смирнов А.В. Моделирование одежды методом наколки. -  Кострома, КГТУ, 2003. - 35 с.
2.  Гусейнов Г.М., Ермилова В.В., Ермилова Д.Ю., Ляхова Н.Б., Финашина Е.М. Композиция костюма: Учеб. пособие. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 432 с.
3.  Т.В. Козлова, Л.Б. Рытвинская, З.Н. Тимашева «Моделирование и художественное оформление женской и детской одежды» - М., Легпромбытиздат, 1990

http://clothing.tj/?Modelirovanie_form_sovremennoi_odezhdy:%A0Nakolka_osnovy__lifa_izdeliya_s_vtachnym_rukavom:Perevod_nakolki_na_vykroiku

Методичні рекомендації

1.  Робота виконується групами з двох чоловік.
2.  Робота проводиться на попередньо підготовленому манекені відповідно до методики зазначеної в роботі №8.
3.  Для наколки спідниці заготовлюється макетна тканина у вигляді двох прямокутних шматків - для переднього полотнища й для заднього. Довжина заготівлі переднього полотнища дорівнює довжині спідниці плюс 2 см, а ширина - виміру манекена на лінії стегон від середньої лінії переду до лінії бічного шва плюс 2 см на припуск бічного шва, 2 см на захід наколки за середню лінію манекена й 1 см на свободу облягання. Другий шматок тканини для задньої частини спідниці викроюється аналогічним способом.
4.  Відповідна макетна тканина накладається на передню частину манекена так, щоб лінії середини й лінії стегон сполучилися. Спочатку наколюється тканина на лінії середини, а потім на лінії стегон. Наколюється тканина в наступній послідовності:

1-я шпилька	на лінії талії
2-я шпилька	на лінії стегон
3-я шпилька	за лінією бічного шва на лінії стегон (при цьому нитка утоку повинна розташовуватися строго горизонтально), невеликий припуск дається на свободу облягання)
4-я шпилька	на лінії бічного шва на рівні лінії талії
5-я шпилька	на лінії талії утвориться невеликий надлишок тканини, який потрібно забрати у виточку. Якщо розчин виточки виходить більше 3 см, то для кращої посадки спідниці на фігурі доцільно зробити дві виточки. Середина виточки повинна проходити за ниткою основи тканини. Зазвичай виточка розташовується на відстані 12—13 см від середини переднього полотнища. Фіксується положення виточки двома шпильками (5, 6).
6-я шпилька

1.  Наколку заднього полотнища виконують аналогічним способом. Різниця лише в тім, що виточка задньої деталі спідниці на лінії талії виконується більш глибокою й довгою, що викликано різницею в будові фігури людини зпереду та ззаду. Якщо розчин талевої виточки менший 5 см, то проектується лише одна виточка, якщо більше, те дві виточки.
2.  Надлишки передньої й задньої деталей спідниці у верхній частині на рівні бічного шва підрізаються. Бічний зріз задньої частини підгинається на 2 см (при цьому згин сполучається з тасьмою на манекені, закріпленої на бічній лінії) і наколюється на передню деталь. Отримана лінія намічається олівцем або строчкою.

Рис. 9. Наколка прямої двухшовної спідниці:

а - переднього полотнища, б - заднього полотнища

1.  Далі наколотий виріб знімається з манекена. За всіма швами і виточками прокладаються нитки, а шпильки віддаляються. Заготівля розкладається на площині стола, і її контури уточнюються. Надлишки тканини підрізають, залишаючи технологічні припуски на шви, - на бічному зрізі 1,5 см, на зрізі лінії талії 0,7 см.
2.  Відкореговані деталі переводяться різцем на папір без припусків, але з відзначеною лінією середини. В результаті отримано лекала для розкрою виробу.

Контрольні питання

1.  Значення наколки в створенні художньої форми виробу?
2.  Які муляжні методи проектування одягу ви знаєте?
3.  Особливості розмітки манекена для виконання наколки?
4.  Принципи роботи з макетною тканиною?
5.  Особливості створення форми виробу із цілого шматка тканини?
6.  Які способи проектування одягу методом наколки ви знаєте?
7.  Загальна характеристика, основні принципи й правила муляжного методу проектування одягу?
8.   Підготовка макетної тканини для виконання наколки спідниці?
9.  Особливості  наколки спідниці на манекені?

ЛІТЕРАТУРА

1	Коблякова Е.Б. Конструирование одежды с элементами САПР. – М.: Легпромбытиздат, 1988
2	ГОСТ 17522-72 «Типовые формы женщин, размерные признаки для проектирования одежды»
3	Труханова А.Т. Иллюстрированное пособие по технологии верхней одежды. – М.: «Легкая индустрия», 1974
4	Коблякова Е.Б. Основы конструирования одежды. Учебник. – М.: Легкая индустрия, 1980
5	Куренова С.В., Савельева Н.Ю. Конструирование одежды. Учебное пособие. – Ростов н/Д.: Феникс, 2003
6	Першина Л.Ф., Петрова С.В. Технология швейного производства. – М.: Легпромсбытиздат, 1991
7	Бескоровайная Г.П. Конструирование одежды для инсмидуального потребителя - М., 2001.
8	Братчик ИМ. Конструирование женской верхней одежды сложных форм и покроев. М., 1984.
9	Единая методика конструирования одежды СЭВ (ЕМКО СЭВ) в 7-и томах.-М., 1990.
10	Коблякова Е.Б. Основы проектирования рациональных размеров и формы одежды. - М.: Легкая и пищ. пром-сть, 1984. - 208 с.
11	Мартынова А.И., Андреева Е.Г. Конструктивное моделирование одежды. -М.:МГАЛП,2002.
12	Павлова СВ. Расчетно-аналитические методы в конструировании швейных изделий / Уч. пос. - Улан-Удэ: изд-во ВСГТУ, 1999.
13	Размерная типология населения с основами анатомии и морфологии / Под ред. Кобляковой Е.Б. - М., 2001.
14	Рахманов НА., Стаханова СИ Устранение дефектов одежды - М., 1985.
15	Рогова А.П. Основы конструирования мужской и детской верхней одежды
16	Саламатова СМ. Конструирование одежды -М., 1984.
17	Справочник по конструированию одежды/В. М. Медведков, Л. П. Боронина, Т.Ф. Дурыгина и др., под ред. П.П. Кокеткина - М, 1982.
18	Стебелъский М.В. Макетно-модельный метод проектирования одежды М., 1989.
19	Типовые фигуры женщин. Размерные признаки для проектирования одежды/Рекомендации ОАО ЦНИИШП. – М.: Изд-во ЦНИИШП, 2003.
20	Шершнева Л.Н Качество одежды -М.: Легпромбытиздат, 1985.

1. Цивільного права і процесу Навчальнометодичний комплекс з навчальної дисципліни Теоретич
2. Изобразительное искусство и компьютерная графика зимняя сессия 20132014 учебного года Предмет Перс
3. агрегатори і т п
4. Исследование и разработка программ расчета источников вторичного электропитания на ЭВМ
5. Операционная система Windows Программы Проводник, Калькулятор, Блокнот и WordPad, Командная строка
6. 1 Понятие и сущность инновационной деятельности 1
7. 1953 19461950 гг
8. Судебная криминалистическая экспертиза
9. тематическое целенаправленное их изучение началось только со времен Ф
10. Тема Работа с разделами.
11. на тему Использование вычислительной техники в управлении производством на примере Управления междунар
12. ии и их природы Осн
13. Тематика научноисследовательских работ должна соответствовать направлениям секций научных отделений МАН У
14. Фразеосемантическое поле состояние человека как фрагмент диалектной языковой картины мира
15. Совершенствование процесса планирования для улучшения маркетинговой деятельности промышленного предприятия (На примере ОАО
16. вариант 1 Руководитель к
17. . Сутність види та форми МЕД 2.
18. Курсовая работа Методика планирования воспитательной работы
19. Лабораторная работа ’ 3 Снятие кинетических кривых распада моносахаридов в 2ном растворе серной кислоты.html
20. ЗАДАНИЕ для курсового проектирования по предмету Технология производства МЭУ.html

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе