Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПРОЦЕС ВИХОВАННЯ
Важливою стороною процесу виховання є учитель, вихователь, які впливають на вихованців. Він може здійснюватись за допомогою слова, прикладу вихователів. Проте було б неправильно обмежувати виховання лише впливом на особистість вихованця, на його свідомість, почуття, поведінку. Важливо стимулювати до відповідної діяльності вихованців, керувати їхнім спілкуванням із людьми. Поза діяльністю і спілкуванням не може бути виховання. Така організація кожного виховного процесу.
Процес виховання передбачає свідомий й цілеспрямований вплив на особистість, цілеспрямовану організацію її діяльності. У результаті цілеспрямованого виховання соціально схвалювані вимоги суспільства перетворюються у внутрішні стимули поведінки вихованців.
СПЕЦИФІКА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
Процес виховання, що здійснюється у школі, - це найважливіша складова частина усього педагогічного процесу, що включає навчальну й виховну діяльність педагогів і учнів. Однак процес навчання й процес виховання не можна ототожнювати. Кожен з них має свої особливості, володіє певними специфічними рисами. Логіка виховання, казав А. С. Макаренко, не повторює логіки навчання. Виховна діяльність має свої особливі завдання, зміст, принципи й методи.
У чому ж полягають основні особливості виховного процесу? Яка його специфічна якісна своєрідність?
Передусім варто мати уявлення що процес виховання багатофакторний процес. У цьому полягає його перша особливість. Він здійснюється не тільки в школі, але й в сім’ї, у позашкільних установах. Виховний вплив педагогів доповнюється різноманітною виховною діяльністю піонерської й комсомольської організацій. Серйозний вплив на формування свідомості й поведінки учнів, на розвиток їхніх почуттів роблять література й мистецтво, радіо й телебачення, кіно, театр.
Виховний вплив не обмежується рамками уроків, шкільним вихованням. Успіх виховання залежить не від одного якого-небудь джерела впливів, а від впливу багатьох факторів і умов.
Багатофакторність процесу виховання, розширення сфери виховних впливів дозволяють використати різні резерви й можливості для формування особистості. Разом з тим це значно утрудняє виховний процес. Піддаючись безлічі равних впливів, вихованці накопичують не тільки позитивний, але іноді й негативний досвід.
Друга особливість процесу виховання полягає в тому, що це тривалий процес. Він починається задовго до надходження дітей у школу й триває після школи.
Про тривалість процесу виховання свідчить і та обставина, що результати можна побачити не відразу. Школяр у короткий термін може завчити правила арифметики, історичні факти, події, дати. Але його не можна швидко навчити бути гарним товаришем, Людиною. Це підтверджує шкільна практика, виховна робота.
Цю особливість процесу виховання треба завжди враховувати, мати на увазі при визначенні його результатів. Не в усіх випадках можна розраховувати на швидкий успіх в перевихованні особистості.
Третя особливість процесу виховання полягає в тому, що він має ступінчатий (поетапний) характер. Його можна умовно поділити на ряд етапів. На першому етапі діти засвоюють перші уявлення про правила поведінки в родині, у школі. У них починають пробуджуватись елементарні почуття, навички поведінки. На основі первинних уявлень про норми поведінки, у школярів формуються етичні поняття, виробляються вміння правильно вести себе в тому або іншому випадку, дотримуватись прийнятих в суспільстві правил поведінки. Разом з тим йде подальший розвиток почуттів. Третій етап характеризується формуванням переконань, виробленням звичок відповідної поведінки, збагаченням почуттів.
Неоднаково буває організований і процес виховання дітей у школі й особливо в родині. Недоліки у вихованні окремих учнів приводять нерідко до того, що придбані ними раніше позитивні якості не закріплюються й іноді втрачаються: не здобувають вони й нові позитивні якості. У результаті рівень розвитку учнів одного віку часто буває неоднаковий. Кожний з них проходить свій особливий життєвий шлях.
Наступна, четверта особливість процесу виховання - концентризм у змісті виховної роботи. Це означає, що в процесі виховання до одних і тих самих якостей особистості доводиться повертатися неодноразово. Але це не просте повторення, а повторення з наступним розширенням, поглибленням, відповідно до вікових особливостей учнів і з урахуванням рівня їх вихованості. Зрозуміло, на різних етапах виховання в центрі уваги вихователів може виявитися та або інша якість особистості. Наприклад, у молодших класах, звичайно, велика увага приділяється вихованню в школярів елементарної дисциплінованості, без чого неможливо організувати навчально-виховну роботу. У середніх класах на перший план виховання постає почуття відповідальності. А від старшокласників потрібно виховувати вже високу свідомість, обумовлену моральними мотивами. Проте всі ці якості формуються й розвиваються одночасно з іншими, а не в пoрядку механічної черговості. Для їхнього виховання не можна встановлювати заздалегідь виділені календарні строки, як це звичайно робиться в процесі оволодіння знаннями з різних предметів. Неможливо організувати процес виховання так, щоб у першому кварталі в учнів виховувалось, приміром, така якість, як правдивість, а у другому - принциповість, у третьому - колективізм і т. ін. Навпаки -ці якості формуються й проявляються одночасно. Вони становлять мов би окремі риси, особливості цілісної особистості. Виховуючи одну з якостей особистості, вихователь так чи інакше впливає на інші.
Озброєння учнів знаннями, уміннями й навичками в школі, як відомо, заздалегідь планується по роках навчання, по навчальним півріччям і уроках. Не випадково програми виховання є «типовими», «орієнтовними», а не обов'язковими.
П'ята особливість процесу виховання полягає в тому, що процес виховання –це двосторонній і активний процес. Його не можна обмежувати лише педагогічним впливом на вихованців. Дія вихователів повинна супроводжуватися внутрішньою роботою думки вихованців, доповнюватися самовихованням. У процесі виховання особливо важливо викликати в учнів прагнення включати власні зусилля щодо роботи над собою, пробудити їхню внутрішню активність щодо вдосконалення своїх якостей (рис характеру).
Дитина - це не тільки об'єкт, але й суб'єкт виховання. Тому в шкільній практиці велика увага звертається на розвиток в учнів потребу в самовихованні. Важливо вміло використовувати цю інформацію для формування в школярів потрібних якостей.
Нарешті, остання особливість процесу виховання полягає у тому, що він являє собою діяльність, направлену в майбутнє. При розкритті завдань і змісту виховання враховуються не тільки потреби сьогоднішнього дня, але й перспективи суспільного розвитку.
У зв'язку з цим велике значення має питання щодо прогнозування розвитку сучасної школи, системи виховання. Треба проектувати нові якості, що випереджають досягнутий рівень духовного, морального розвитку молоді. Разом із тим уже зараз привертають до себе увагу невирішені до кінця проблеми змісту, організації й методики виховної роботи. До числа таких проблем можна віднести посилення виховних функцій навчання; посилення творчого початку в суспільно-корисній діяльності учнів; розробка в кожній школі плану суспільно-корисних справ; зв'язок виховання із самовихованням; програмування виховного процесу; координація виховних зусиль школи, родини й суспільства; розширення в школах гурткової, позашкільної роботи й підвищення їх ролі в корисній організації вільного часу учнів.