Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
12
КАГАНОВСЬКА Олена Марківна
УДК 81’.133.1 “312”
Текстові концепти художньої прози:
когнітивна та комунікативна динаміка
(на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя)
Спеціальність 10.02.05 –романські мови
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.
Науковий консультант |
доктор філологічних наук, професор ВОРОБЙОВА Ольга Петрівна, Київський національний лінгвістичний університет, кафедра лексикології та стилістики англійської мови, завідувач кафедри
|
|
Офіційні опоненти: |
доктор філологічних наук, доцент Алексєєв Анатолій Якович, Український державний хіміко-технологічний університет, кафедра іноземних мов, професор |
|
доктор філологічних наук, професор Крючков Георгій Георгійович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра французької філології, завідувач кафедри |
|
|
доктор філологічних наук, професор Помірко Роман Семенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра французької філології, завідувач кафедри |
|
Провідна установа |
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки України, кафедра французької мови, м. Чернівці |
Захист відбудеться “18” грудня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-5, вул. Червоноармійська, 73).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету.
Автореферат розісланий “15” листопада 2003 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Калита А.А.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Сучасний етап розвитку лінгвопоетики характеризується пильною увагою лінгвістів як до складних процесів, що відбуваються у семантиці художнього тексту (О.П.Воробйова, Л.І.Бєлєхова, І.М.Колєгаєва, Т.В.Радзієвська), проблем взаємозв’язку мовних та мовленнєвих явищ у художній комунікації (Н.С.Бабенко, Ф.С.Бацевич, Ж.-Ф.Жандію, Р.С.Помірко), кореляції семантики, прагматики та синтактики в їхньому художньому вимірі (Е.С.Азнаурова, Е.М.Береговська, Ж.Леро, Л.М.Мінкін), так і до питань дослідження художнього тексту в цілому (А.Я.Алексєєв, І.В.Смущинська, П.Шарт’є). Пріоритет у лінгвопоетиці відводиться акцентові на семантиці, на змістовності художнього твору (В.Б.Бурбело, З.О.Гетьман, Д.Менгено, Ж.Міллі). Погляд на художній текст крізь призму семантики зумовив її рівнозначність поряд з прагматикою і синтактикою, оскільки, в аспекті нової дослідницької лінгвокогнітивної парадигми (А.Г.Баранов, М.М.Болдирєв, С.А.Жаботинська), призначенням семантики як галузі науки стало з’ясування відношень між мовними явищами та реальністю, зокрема в тому разі, якщо ця реальність представлена у формі художнього вимислу. У семантичному просторі художнього тексту на перший план виходить не прямий опис відношень знаків до об’єктів (В.З.Дем’янков), а представлення цих відношень через синтактику і прагматику (Л.С.Гаркуша, В.І.Герасимов, О.І.Чередниченко). Опосередкований характер відношень, що окреслюють семантичний простір художнього тексту, визначає його концептуальну організацію.
Звернення до концептуальної організації художнього тексту передбачає, насамперед, вивчення текстових концептів, актуальність дослідження яких зумовлена фактором поєднання в тексті кількох нашарувань: від правил зв’язності тексту (В.В.Красних, А.П.Сєдих) до шифрованої (Я.Балаж, З.І.Хованська, М.Б.Храпченко) смислової структури художнього тексту, який у відтворенні дійсності формує систему логіко-семантичних зв’язків і композиційних елементів. Когнітивна та комунікативна динаміка розгортання текстових концептів, підґрунтя яких міститься у кореляції імплікації й експлікації, зумовлена відкритістю та багаторівневістю художнього тексту і визначена цілісністю його семантичного простору (Г.Х.Бакієва, І.М.Вознесенська).
У поліфонічній природі творів романного жанру (М.М.Бахтін, А.В.Бєліченко, О.Дюкро, С.В.Юрлова) закладена здатність текстових концептів віддзеркалювати певний рівень знання, що визначає, передусім, їхню властивість варіювати залежно від переважання в тексті імпліцитної чи експліцитної інформації. З цього боку, вони або постають у вигляді конденсованого знання про художній об’єкт (В.М.Телія), або розглядаються у плані парадигматичної структури, яка виведена із синтагматичних відношень імені, зафіксованих у тексті (Л.О.Чернейко, В.О.Долинський). Усе це дозволяє нам представити текстовий концепт як двоїсту сутність, що інтегрує мовленнєвий і розумовий плани. Мовленнєвий план текстового концепту є виявом його вербального характеру, й у такому разі концепт постає як реальність, що віддзеркалена у свідомості не безпосередньо, а через мову. У розумовому плані текстовий концепт розглядається як образ, у якому втілено певні культурно-зумовлені уявлення мовців про навколишній світ.
Мовленнєво-розумова двоплановість текстових концептів свідчить про те, що ієрархічні відношення між словом, реченням і далі висловлюванням і цілісним текстом утворюють паралельні інтеграційні рівні, в яких взаємодія форми й змісту приводить до “прирощення смислів” (Б.М.Гаспаров, І.О.Мельчук, А.І.Новиков). Властивість художнього тексту використовувати прирощення смислів дозволяє відповісти на запитання, чому членування його семантичного простору проходить саме таким, а не іншим чином, і які текстові концепти залучено до цього процесу. Дослідження текстових концептів уможливлює розкриття сутності знаменитої тези Р.Якобсона, згідно з якою об’єктом наукових пошуків має бути “не література, а літературність, не поезія, а поетична функція”. В центрі теорії тексту повинна бути, на думку Ж.Женета, не сама реальність, а сукупність віртуальної літератури (“non ce seul réel, mais la totalité du virtuel littéraire”), що осмислюється зокрема через текстові концепти художніх творів.
Різні теоретичні тлумачення сутності текстових концептів, викликані багатоплановістю семантико-когнітивної структури тексту, пояснюються постійною увагою вітчизняних та зарубіжних лінгвістів до інтенціонального аспекту семантики художнього тексту, дослідження якого в кожній науковій парадигмі висвітлює нові перспективи бачення художніх творів. Це свідчить про актуальність вибору теми реферованої дисертації, яка визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвопоетики на вивчення семантики художнього тексту, на розкриття її інтенціонального аспекту. Термінологічна невизначеність поняття текстового концепту, відсутність комплексного підходу до дослідження текстових концептів художнього твору зумовлюють необхідність подальшого всебічного аналізу його природи з використанням новітніх методик, зорієнтованих на проникнення в глибинні механізми художньої творчості. При комплексному підході до вивчення текстових концептів художнього твору актуальною стає інтеграція когнітивного та наративного планів, яка дозволяє простежити динаміку розгортання текстових концептів і продемонструвати їхню структурну розгалуженість.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми “Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови” кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 25 вересня 2000 року). Проблематика розглянутої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України “Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Метою реферованої дисертаційної роботи є встановлення тенденцій розгортання текстових концептів французької художньої прози середини ХХ сторіччя шляхом розкриття їхньої когнітивної та комунікативної динаміки відповідно до ієрархії цих концептів та виконуваних ними функцій у художніх творах.
Поставлена мета передбачає необхідність розв’язання таких завдань:
Об’єктом дослідження є текстові концепти французьких художніх прозових творів романного жанру середини ХХ сторіччя.
Предметом дисертаційного дослідження є когнітивна і комунікативна динаміка розгортання текстових концептів аналізованої художньої прози.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні про підпорядкування семантичного простору художнього твору тенденціям розгортання текстових концептів, що зумовлює їх взаємодію та інтерференційні зв’язки на різних рівнях ієрархії. Передбачається, що розгортання текстових концептів художнього твору ґрунтується на корелятивному зв’язку імплікації й експлікації і знаходить свій вияв у специфіці когнітивної та комунікативної динаміки їхнього розгортанння в тексті.
Матеріалом дослідження послугували твори письменників середини ХХ століття –романів М.Еме, Ж.Дюамеля, Р.Кено, Л.-Ф.Селіна (загальний обсяг –стор., кількість значимих текстових елементів 29 тисяч одиниць). До кола значимих текстових елементів входять мовні та мовленнєві явища (від окремих лексичних одиниць до висловлювань, фрагментів тексту і далі –до цілого тексту), семантика яких визначає їх здатність набувати концептуального навантаження у художньому творі.
Звернення до творів указаних письменників, які традиційно не входять до першого ешелону романістів ХХ сторіччя, зумовлене тим, що соціальні потрясіння середини минулого століття сприяли фактичному нівелюванню межі між авторами та творами першого і другого планів. В обраних для аналізу романах акумулювалися уявлення французького суспільства про події середини минулого століття, позначеного двома світовими війнами, що знайшло відбиття у творчості письменників післявоєнного періоду і сприяло кристалізації рис французької романістики в цілому.
Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення загального і романського мовознавства, лінгвопоетики, лінгвостилістики, лінгвістики тексту, лексикології, літературознавства, наратології, семіотики, логіки, психолінгвістики, естетики, філософії, історії, культурології, когнітології, теорії референції, розроблені в працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених. Передусім це положення про системність лексики у мові та мовленні, роль слова у створенні художнього образу, необхідність вивчення художнього тексту з широких філологічних позицій.
Методи дослідження. Досягення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження ґрунтуються на загальних положеннях системного аналізу. Висвітлення імплікаційного аспекту семантики художнього тексту в ракурсі вивчення динаміки розгортання текстових концептів французьких художніх творів середини ХХ сторіччя ґрунтується на методиці семантико-когнітивного аналізу. Визначення значимих текстових елементів, контекстуально збагачених додатковим поняттєвим та емоційним змістом, спирається на методи контекстуально-ситуативного та інтерпретаційного аналізів. Для виявлення естетичного навантаження певних одиниць у тексті залучено елементи трансформаційної методики. Відстеження концептотвірної ролі лексико-синтаксичних засобів розгортання текстових концептів ґрунтується на методиці лексико-граматичного аналізу. Для підтвердження гіпотези щодо підпорядкування семантичного простору художнього тексту тенденціям розгортання текстових концептів залучено елементи семасіологічного й ономасіологічного аналізів. Кількісний аналіз отриманих мовленнєвих даних проведено з метою встановлення тенденцій розгортання текстових концептів на рівні інтертекстуальних зв’язків.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше проведено системний аналіз текстових концептів на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях –від слова до образу, від образу до символу і, нарешті, до формалізованої репрезентації структури художнього тексту. Вперше встановлено ієрархію текстових концептів художнього твору, визначено їхній кодований характер, розкрито когнітивну та комунікативну динаміку розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Новизною відзначена комплексна методика семантико-когнітивного аналізу текстових концептів, вироблена на ґрунті ключових положень когнітивної лінгвістики, лінгвопоетики та художньої семіотики. У дослідженні вперше запропоновано методику, яка дозволяє ідентифікувати текстові концепти художнього твору. Вперше визначено роль композиційно-тематичної будови у структуруванні текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Новим у роботі також є дослідження розгортання текстових концептів у наративному аспекті з позицій кореляції точок зору оповідача й персонажа, що сприяло розкриттю концептотвірної функції варіабельної фокалізації та додаткового фокуса. Вперше представлено моделі розгортання текстових концептів на інтертекстуальному рівні, окреслено асоціативні зв’язки текстових концептів та визначено їхні функції у французьких романах середини ХХ сторіччя.
Теоретичне значення дослідження зумовлене новим підходом до розгляду текстових концептів у ракурсі семантики художнього тексту. Цим визначено внесок автора дисертації у лінгвопоетику, когнітивну поетику, художню семіотику та наратологію, в романське мовознавство в цілому. Виділення лінгвістичних основ концептуальної організації художньої прози на засадах сучасних теорій художньої семантики є подальшим розвитком когнітивно-комунікативного підходу до вивчення мови. Розроблена методика семантико-когнітивного аналізу текстових концептів художнього твору за схемою “слово –образ –символ –модель”, тобто послідовно на семіотичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях, сприяла розкриттю взаємодії загального й індивідуального у концептуальній системі художнього твору. Ця комплексна методика, результати та висновки проведеного дослідження можуть бути використані в подальших теоретичних розробках з проблематики не лише художнього тексту, а й текстів інших жанрів та стилів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики (розділи “Стилістична класифікація словникового складу французької мови”, “Жанри та стилі”), лексикології (розділи “Семасіологія”, “Соціально-територіальна диференціація лексики”), теоретичної граматики французької мови (розділи “Іменник”, “Дієслово”, “Синтаксис”), у спецкурсі з інтерпретації художнього тексту й розширення на цій основі проблематики наукової роботи студентів, магістрів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів.
Особистий внесок дисертанта полягає: 1) в уточненні поняття “текстовий концепт”, 2) у запропонованій типології текстових концептів, їх класифікації на мегаконцепти, мезоконцепти, макроконцепти, катаконцепти й концептуальні складники, 3) у побудові ієрархії текстових концептів, що уможливило їхню ідентифікацію та виявлення особливостей їх розгортання і структурування у французьких романах середини ХХ сторіччя, 4) у визначенні функцій текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Укладення глосарія термінів когнітивного простору “Текстові концепти” є також особистим внеском дисертанта.
Апробація результатів дослідження здійснена на 24-х міжнародних конференціях: “Мова і культура” (Київ, 1994, 2000-2003), “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 1995, 2001), “Дослідження і вивчення романських та германських мов і літератур у контексті національних культур” (Київ, 1996), “Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1996), “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 1995, 1999, 2001, 2003), “Французько-український діалог з дослідження роману” (Київ, 1998), “Людина: мова, культура, пізнання” (Кривий Ріг, 1999), “Проблеми культурної адаптації тексту” (Воронеж, 1999), “Розуміння і рефлексія в комунікації, культурі та освіті” (Тверь, 2000), “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000), “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000), ЛІНГВАПАКС-VІІІ “На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур –до культури миру, злагоди і співпраці” (Київ, 2000), “Риторика у світлі сучасної лінгвістики” (Смоленськ, 2001), “Мова, освіта, культура у сучасному світі” (Київ, 2001), на другій Міжнародній школі-семінарі з когнітивної лінгвістики (Тамбов, 2000); на 6-ти Всеукраїнських конференціях: “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 1999), “Теорія, практика, методика перекладу: сучасні підходи” (Київ, 2000-2001), “Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство” (Київ, 2000), “Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” (Київ, 2001), “Треті Герменевтичні Читання у Львові” (Львів, 2001); на 4-х міжвузівських конференціях: науково-практичних конференціях викладачів КНЛУ (Київ, 1999-2000), “Мова –освіта –культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001), “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в монографії “Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя)” (23,05 др. арк.), у матеріалах міжнародних, Всеукраїнських та міжвузівських лінгвістичних конференцій (34 доповіді) та 38 публікаціях, із них 30 –статті в провідних фахових наукових виданнях ВАК України (19,03 др. арк.).
Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації –сторінки, загальний обсяг роботи разом з бібліографією й додатками становить 502 сторінки. Список використаної літератури включає 703 джерела.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт та предмет, сформульовано робочу гіпотезу та положення, що виносяться на захист, розкрито новизну, теоретичне і практичне значення роботи.
У першому розділі встановлено ієрархію текстових концептів, простежено основні віхи їхнього розгортання у французьких романах середини ХХ сторіччя, розроблено методику семантико-когнітивного аналізу текстових концептів, висвітлено кореляцію імплікації й експлікації як умову розгортання текстових концептів художнього твору.
У другому розділі досліджено когнітивну динаміку розгортання текстових концептів у семантиці художнього тексту. В обраному семантико-концептуальному підході до дослідження проблеми “можливих світів” визначено роль семантичного простору художнього твору в розгортанні текстових концептів. Когнітивний аспект розгортання текстових концептів пов’язано зі встановленням зв’язку між формою і змістом, з одного боку, та значенням і смислом, з другого. Семантико-когнітивний та композиційно-стилістичний аспекти текстових концептів представлено крізь призму їхньої ідентифікації з опорою на сильні позиції. Визначено тенденцію відповідності структурування текстових концептів композиційно-тематичній структурі романів Ж.Дюамеля, М.Еме, Р.Кено, Л.-Ф.Селіна.
У третьому розділі досліджено комунікативну динаміку розгортання текстових концептів, простежено наративну організацію романів досліджуваного періоду з метою кореляції оповідної та концептуальної структур творів, окреслено концептотвірну роль варіабельної фокалізації та додаткового фокусу у розгортанні текстових концептів. Рівні фокалізації та оповідні типи романів Ж.Дюамеля, М.Еме, Р.Кено, Л.-Ф.Селіна визначено шляхом з’ясування функцій лексичних та лексико-граматичних засобів розгортання текстових концептів.
У четвертому розділі висвітлено тенденції розгортання текстових концептів на рівні інтертекстуальних зв’язків. Наведення відповідних моделей ієрархії текстових концептів романів та розгортання мегаконцептів дозволило виявити тенденцію до їхньої концептуальної щільності та негативності представлення у французькій художній прозі романного жанру середини ХХ сторіччя. Розкрито роль поліфонії та асоціативних зв’язків у розгортанні текстових концептів, продемонстровано їхню інтерференцію і визначено функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації.
У Загальних висновках підведено підсумки роботи, окреслено перспективи дослідження.
Додатки містять 10 таблиць і 1 рисунок, у яких узагальнено результати аналізу мовного матеріалу. Всього в дисертації 50 таблиць і 198 рисунків. У додатках також наведено фрагменти ілюстративного матеріалу та глосарій термінів когнітивного простору “Текстові концепти”.
Розділ 1. “Імплікаційний та експлікаційний аспекти семантики художнього тексту в ракурсі сучасних лінгвістичних парадигм: проблематика текстових концептів”. Окреслення характерологічного поля текстових концептів художнього твору та побудова іхньої ієрархії здійснюються в реферованій дисертації шляхом виділення таких сутнісних ознак текстових концептів, як багатосмислова напруженість, надкатегоріальність, інтенціональність, питальність та еліптичність. У поданих характеристиках віддзеркалено імпліцитний характер текстових концептів, зумовлений знаковими властивостями тексту як імені, тобто його кодованим характером. Багатосмислова напруженість як прийом побудови художнього тексту означає конденсацію текстових елементів мовного та мовленнєвого рівнів, що коригує напрями проходження смислових ліній у семантичному просторі художнього твору. Відносна питальність текстових концептів пов’язана з тим, що всі можливі відповіді на запитання, поставлене концептом, представлено тільки як можливі, не прораховані заздалегідь (У.Еко). За своєю питально-відповідною сутністю текстові концепти створюють “еліпсис знання” (В.С.Біблер), що визначає їх еліптичну функцію, віддзеркалену в етимології (від лат. “conceptio”: система, сховище, зачаття, словесний вираз). У поясненні кодування як здатності знаків набувати додаткових значень зверх тих, які безпосередньо в них містяться (Ж.Рікарду), акціональний код як імплікований поведінковий результат стосується цілої низки властивих персонажам художнього твору інтерперсональних стосунків (Р.Барт). Таким чином, акціональний код стає з’єднувальною ланкою між ситуацією та мотивом (ситуація [акціональний код] мотив). Мотив із закладеним у ньому акціональним кодом утілений в авторській інтенції, а сама авторська інтенція із закладеними в ній мотивом та акціональним кодом –у текстовому концепті (див. рис. 1):
f1
ec
( )
f2
e0