Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Дитинство має важливе значення в суспільстві і культурі , оскільки не тільки закладає основи розвитку майбутніх поколінь , а й визначає рівень соціокультурного розвитку сучасного суспільства.
Соціокультурна діяльність менеджменту - це діяльність, спрямована на створення умов для найбільш повного розвитку , самоствердження і самореалізації особистості та групи ( студії , гуртки , аматорські об'єднання) у сфері дозвілля. Вона включає в себе все різноманіття проблем з організації вільного часу : спілкування , виробництво і засвоювання культурних цінностей і т.д.
Дити́нство — життєвий відрізок між народженням і підлітковим віком, який закінчується з наступанням статевого дозрівання. За конвенцією ООН «Про права дитини» сказано, що особа до 18 років вважається дитиною.
Дитинство є не тільки природній процес, а й соціальний і культурний здобуток. Діти це особливі люди, а світ в якому вони існують неосяжний, незрозумілий дорослому. Дитинство – це особливий вимір, своєрідна культура в культурі. Поруч з науками, такими як: педагогіка, психологія, педіатрія тощо – які виокремлюють величезні напрямки досліджень спрямовані на дітей та їх розвиток, існує і дитяча культура. Набуваючи людської сутності, долучаючись до середовища свого існування , дитина засвоює культуру і сама стає суб*єктом культурної творчості. Навіть ті потреби, установи, прояви дитини, що зумовлені біологічною природою, все одно в процесі соціалізації стають «окультуреними».
Дозвілля як соціальне явище має глибоке історичне коріння. Своїми витоками сягає періоду кам’яного віку. Творча діяльність на дозвіллі та людське уявлення поклали початок мистецтву, науки та техніки. Печерний живопис, можливо, є одним з перших видів мистецтва. В історичних джерелах описані такі види рекреативної діяльності, як танці, театральні вистави та дитячі ігри.
Проте тільки на початку ХХ ст. було покладено початок організації дозвілля дітей з бідних сімей. Перші клуби для дітей і підлітків у Москві під керівництвом С.Т. Шацького і А.У. Зеленко. Кожен з клубів був заснований на певному інтересі: до театру, музики, образотворчого мистецтва, науки. Періодично влаштовувалися спільні для всіх учасників відвідування театрів, музеїв, виїзди за місто.
Початок ХХ століття – час бурхливого економічного, політичного і культурного піднесення й загострення соціальних проблем. Досить гострою соціальною проблемою стало питання зайнятості дітей та підлітків поза школою, постала потреба у створенні відповідних виховних установ. В цей період почали створюватись дитячі літні колонії – заклади, де діти жили на правах гостей, а головними заняттями були працю по самообслуговуванню, походи, навчання, спостереження за природою тощо.
Пізніше були створені дружини скаутів. Дослідники скаутського руху як позитивне відзначали в ньому: опору на ініціативу дітей, яскравість і барвистість церемоній та ритуалів, конкретність правил поведінки, цілей, завдань і лозунгів; оволодіння уміннями й навичками, що необхідні кожному в майбутньому, використання прагнення дітей до подорожей, пригод, героїчних вчинків; застосування живих форм роботи та ігор.
У 30-ті роки при профспілкових клубах і Будинках культури створювались дитячі сектори, де проводилась робота з дітьми у вільний від навчання час в різних гуртках і секціях. Тоді ж почали створювати дитячі парки, Будинки піонерів, дитячі будинки культури, піонерські табори, станції юних техніків, юних натуралістів, туристів, дитячі залізниці й пароплавства.
Вільний час – частина позаробочого, позанавчального часу, що є сферою формування й вияву різних рівнів вільної життєдіяльності, безпосередньо направлених на всебічний і гармонійний розвиток особистості. Вільний час виражається, перш за все, у діяльності, що визначається внутрішньою, особистою необхідністю, інакше кажучи, системою життєвих орієнтацій, потреб і інтересів, що виявляються в культурно-дозвіллєвій діяльності кожної людини.
Ознаки вільного часу: Перша ознака - вільна діяльність - полягає в можливості мати у своєму розпорядженні вільний час, звільнений, умовно кажучи, від необхідної діяльності. Друга ознака - свобода вибору занять на власний розсуд. Третя ознака характеризується зміною видів діяльності у вільний час, їх вільним чергуванням і послідовністю, що обумовлена пошуком різних форм самореалізації, необхідністю зміни емоційно-духовних станів, фізичного й інтелектуального напрямів. Четверта ознака – безпосередня спрямованість вільного часу на саморозвиток особи як узагальнююча характеристика її сутністі, у якій міститься вся решта ознак.
Педагогічні функції вільного часу школярів окреслюють те коло виховних завдань, що можуть і повинні вирішувати під впливом видів діяльності, котрі його наповнюють: Розвивальна функція - завдання духовного збагачення школярів, розширення їх загального, естетичного кругозору, розвиток і вдосконалення пізнавальних здібностей, інтересів, умінь і навичок. Орієнтаційна - у структурі орієнтаційної функції вільного часу учнівської молоді можна виділити два якоюсь мірою самостійних аспекти: соціальна орієнтація школярів і професійна орієнтація школярів. Комунікативну функцію вільного часу відрізняє потреба в спілкуванні. Природним простором для її задоволення є, насамперед, вільний час, де складаються неформальні взаємини учнівської молоді з товаришами по школі, класу, групі, гуртку. Рекреативна – ця функція спрямована на відновлення фізичних, духовних і психічних сил, витрачених у процесі навчання, праці, суспільної діяльності, забезпечення школярів зарядом бадьорості, енергії, життєрадісності. Важливими компонентами їх відпочинку повинні стати ігри та забави, жарти та розваги, спортивні ігри й туризм та ін. Розрядка напруги – спрямована на формування та забезпечення умов для проведення дозвілля, для відпочинку та розваги учнівської молоді.
Молодший шкільний вік (6 – 10 років). Для цієї групи дітей характерна рухливість, емоційність, зацікавленість, велика вразливість, конкретність мислення, нестійкість уваги, невміння концентрувати увагу тривалий час на чомусь одному, бажання наслідувати старших.
Вимоги: через яскраві емоційні заходи сприяти формуванню моральних якостей, таких як взаємоповага, взаємовиручка, взаємодопомога, товариськість, доброзичливість, ввічливість, відповідальність тощо; сприяти розвитку творчих здібностей, мислення, допитливості, уважності, спостережливості; розширювати кругозір, розвивати лозвіллєві інтереси, культурні потреб дітей; формувати вольові якості: наполегливість, ініціативність, стриманість, відповідальність, дисциплінованість тощо.
Організаторам дозвіллєвої діяльності з молодшими школярами необхідно пам’ятати і враховувати те, у них дуже швидко наступає перевтома від надлишку спілкування, вражень, активної діяльності. Тому дозвіллєві заходи повинні бути короткими (до 1 години). Оскільки діти цього віку краще сприймають все в кольорах, то і масові заходи слід готувати для них образні, костюмовані, яскраві. Доцільно вводити у заходи казкових персонажів, улюблених героїх. Використання загадок, шарад, колективне повторювання віршів, пісень, різноманітні ігри сприяють розвитку пам’яті, уваги, фантазії, кмітливості, спритності. Діти цієї вікової групи охоче беруть участь в різноманітних дозвіллєвих заходах, є дуже активними, чесними учасниками.
Середній шкільний вік (11 – 15 років). В цей час різко зростає значення колективних дій, міжособистісних стосунків. Найбільш авторитетною є компанія товаришів, її очікування; підлітки прагнуть бути дорослішими, тому дуже швидко реагують на різні зовнішні впливи, вони надзвичайно вразливі й емоційні. Всі негаразди вони сприймають як особисту трагедію; у них дуже часті депресії, проявляється агресивність у поведінці, їм бракує толерантності, терплячості.
Найбільш поширені форми виховної роботи з підлітками такі: здійснювати патріотичне виховання - ігри, подорожі, походи, екскурсії по рідному краю; Розвивати технічну та художню творчість; Здійснювати естетичне виховання через гуртки художньої самодіяльності (театр ляльок, студії бальних танців, хорового мистецтва, танцювальні клуби, клуби друзів природи, квітникарів та ін.); Спортивно-оздоровчу роботу в цьому віці доцільно здійснювати через роботу клубів; Трудове виховання. Доцільно проводити з підлітками різні масові заходи, з метою закріплення у них знань, отриманих у школі: вечори, вікторини, конкурси, змагання, ігри-мандрівки по країнах, планетах тощо.
У процесі життєдіяльності учень постійно вступає в контакт з іншими, такими як він. У результаті цих контактів у нього виробляється різне ставлення до навколишнього світу, до суспільства, до себе. Якісний бік цього ставлення визначає спрямованість особистості, кількісний – її силу та цілісність. Основою цілісності розвитку особистості школяра є саморозвиток. Особистість – суб’єкт свого розвитку, якщо виражена розвитком свого потенціалу, постійним самовдосконаленням. Досліджуючи соціально-демографічну структуру соціуму, у сферах яких живуть та діють діти, структуру дозвіллєвих занять учнів, ступінь включеності їх у різні види культурно-дозвіллєвої діяльності, можна виокремити кілька важливих показників самоактуалізації учня у вільному часі, які розвивають його особистість.
До цих показників можна віднести: соціальну активність учнів, потребу у визначенні себе як особистості, рівні просування у сфері вільного часу, співвідношення індивідуального та колективного. Особистість виникає, формується, розвивається та існує тільки в діяльності, у багатоманітних видах діяльності. Розглядаючи вільний час як різноманітну форму самовираження й розвитку особистості в її життєдіяльності, організоване дозвілля можна сприймати і як специфічну форму активності. Показниками активності особистості у сфері вільного часу виступає можливість вільного вибору будь-яких видів культурно-дозвіллєвої діяльності, зростання творчої активності, самоосвіта, культура відпочинку та любительські заняття, ступінь включення в спілкування.
Народні ігри мають багатовікову історію, вони передавалися з покоління в покоління, вбираючи в себе кращі національні традицій. Для всіх народних ігор характерна любов людини до веселощів, молодецтва. Ігри – найважливіші чинники культурного життя людини з найбільш різних шарів її первинної діяльності. Мова, пісня, танець, ритуал, обряд, міф, культ несуть печатку гри-дозвілля, відображають хід винахідливості думки, дії, їх творчих початків. Колективна праця людей підтримувалася ігровим зачином, трудовими піснями, хороводами. Полювання й рибний лов обставлялися ігровими драматизаціями. Військові битви насичувалися різноманітними атрибутами ігор-образів: татуюванням, прикрасами військових костюмів і зброї, страхітливими амулетами, барабанним боєм. Весільні обряди обростали ігровою драматургією. Народні ігри присутні у святах як їх складова частина. Наприклад: на Новий рік проводиться розігрування подарунків з-під ялинки. День Івана Купали: пошук квітучої папороті, хороводи біля багаття, купання й обливання водою. Свято Різдва Христова з ворожіннями, ігрищами на вулицях. Збереження таких свят, а також ігор допомагають зберегти втрачене, скоротити емоційну дистанцію між минулим і теперішним.
Народні ігри для дітей цінні в педагогічному плані. Вони роблять великий вплив на виховання розуму, характеру, волі, фізично укріплюють дитину, створюють певний духовний настрій, інтерес до народної творчості. Вражаюча живучість звичаїв, обрядів – у їх органічності, природності, у розкритті глибинних сторін буття дітей, потрібності людям і обов'язковості в прикрасі життя людини. Звичаї, обряди, традиції в певному значенні регламентують життя дітей, додають йому як би ґрунтовність, стабільність, але й обов'язково підводять його над буденністю.
Педагогіка дозвілля - вчення про дозвілля як цілеспрямовано організованої виховної діяльності . Предметом педагогіки дозвілля є цілеспрямований , виховний процес організації дозвільної діяльності дітей і підлітків і переведення її на більш високий рівень розвитку. Завдання педагогіки дозвілля: 1 ) створення умов для самореалізації і самовиховання у сфері вільного часу; 2 ) підвищення морального і культурного рівня розвитку дитини; 3 ) включення до соціально- значиму дозвільної діяльності . Методи педагогіки дозвілля: гра , театралізація , змагальність , імпровізація , метод створення виховують ситуацій .
16. Педагогічна майстерність фахівця в сфері організації дитячого дозвілля.
Роль і значення дозвілля в житті людини є значними і, безсумнівно, будуть зростати з підвищенням матеріального, економічного рівня її життя й суспільства в цілому. Звідси зрозумілий підвищений інтерес до одержання вищої професійної освіти, пов’язаної з культурно-дозвіллєвою діяльністю.
Важливе значення у зв’язку з цим мають організаторські, творчі, цивільні та моральні якості фахівця культурно-дозвіллєвої діяльності. Професійна майстерність цього фахівця за своєю природою також унікальна. Вона визначається високим рівнем майстерності художнього й морального впливу на особистість, колектив, великі й малі групи людей в умовах дозвілля. Однак професійна майстерність не може бути сформована в процесі навчання, у студентській аудиторії, тут лише закладаються її основи.
Професійна майстерність фахівця культурно-дозвіллєвої діяльності – чи то соціальний педагог, вихователь, організатор позашкільної роботи – являє собою сукупність теоретичних знань і практичного досвіду, отриманого в результаті професійної, часом тривалої, діяльності.
Синтез теоретичних професійних знань, практичних умінь і навичок у сукупності зі здібностями та якостями особистості є базовою основою професійної майстерності фахівця, необхідної для успішного вирішення різнопланових професійних завдань культурно-дозвіллєвої діяльності.
17. Функції дитячого клубу за місцем проживання.
Більш ефективними формами організації вільного часу учнівської молоді є різнопрофільні культурно-дозвіллєві центри відкритого типу за місцем проживання (у мікрорайоннах), що сприяють соціалізації вільного часу учня шляхом взаємозв’язків і відносин його з родиною, школою, суспільним середовищем, дитячими громадськими організаціями.
Основні фунції: Навчити дітей користуватися своїм вільним часом; Створювати умови, щоб кожен з учнів міг опанувати професійними знаннями, уміннями, навичками.
Місце проживання найбільш яскраво відбиває основні характерологічні риси позашкільного середовища і, насамперед, його широкий соціальний характер. Саме за місцем проживання дорослі й діти найбільшу частину часу проводять разом. У зв’язку з цим культурно-дозвіллєві центри сприяють найбільш тісним контактам у родині, концентрації їхнього спілкування, взаємовпливу, розвитку спільної діяльності, визнань один одного в процесі такої діяльності, активізації всіх дорослих в організації вільного часу школярів.
18. Робота керівника в дитячому художньому колективі.
19. Дитячі гуртки та їх роль в становленні особистості дитини.
Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кількісний склад, груповий характер діяльності, наявність спільної мети й спільних інтересів. Істотною рисою гуртків є порівняно невеликий кількісний склад, груповий характер діяльності, наявність спільної мети й спільних інтересів. Діяльність гуртків спрямована на отримання додаткових знань різнобічної освіти, виховання гуртківців та розвиток у них художніх, науково-дослідних, організаторських здібностей, умінь і навичок.
Вони відповідають наступним вимогам: автономність і самобутність життєдіяльності; наявність провідної ідеї, яка покладена в основу кожного об’єднання й визначає основні напрямки його розвитку; відкритість учнівського об’єднання, яке передбачає добровільність входження до нього, а також вільність виходу чи переходу в інший гурток; самоврядування, самоорганізація, самодіяльність; омфортний мікроклімат, стиль взаємин дорослих і учнів «на рівних», коли немає у звичному розумінні вихователів і вихованців, громадських функціонерів і виконавців.
20. Масові, групові та індивідуальні форми роботи дитячих дозвіллєвих закладів (бібліотеки, театри та ін.)
21. Значення Центрів соціально-психологічної підтримки дітей та підлітків.
Центр соціально-психологічної підтримки дітей і підлітків. Метою діяльності центру є надання соціальних послуг і соціальної допомоги молоді в найважливіших сферах її життєдіяльності. Основними завданнями Центру є вивчення соціально-економічного становища в регіоні, тенденції в молодіжному середовищі; надання інформаційної, правової, психолого-педагогічної, соціально-медичної та інших форм допомоги молоді; реалізація заходів з метою попередження й подолання негативних явищ у молодіжному середовищі: надання і сприяння в питаннях тимчасового працевлаштування, вторинної зайнятості учнівської молоді..
Робота центру здійснюється на принципах гуманізму й пошани до особистості: добровільності звернення по допомогу, партнерства і взаємної довіри, конфіденційності й доступності.
Центр включає наступне обслуговування учнівської молоді: Телефон довіри. Робота організовується цілодобово. ”Телефон довіри” створюється для надання допомоги старшим школярам, які пережили кризові стани, профілактики й попередження девіантного стану. Основні завдання Телефону довіри: Забезпечення доступності і своєчасної кваліфікованої соціально-психологічної допомоги для підлітків і молоді незалежно від соціального статусу й місця проживання; Проведення психологічного телефонного консультування дітей, підлітків, молоді, батьків і вихователів з психологічних, педагогічних проблем соціалізації й розвитку особи молодого покоління.
22. Організація дитячого та підліткового дозвілля за кордоном.
Дозвілля за рубежем розглядається як сфера розвитку особистості та соціальної культури, формування громадянської позиції, розкриття духовного потенціалу учнівської молоді, відображення та збереження національних традицій, культурної спадщини народу. Культурні ініціативи школярів реалізуються в екозаповідниках, паркових установах, музеях, бібліотеках, виставочних залах, картинних галереях. У кожній країні створюються умови для художнього й естетичного розвитку учнівської молоді, для її творчої самореалізації в системі мистецтв (музика, живопис, хореографія, література) через велику кількість культурно-мистецьких гуртків, клубів, об’єднань.
У зарубіжному світі в останні десятиліття підтримується тенденція щодо ущільнення вільного часу шляхом інтенсифікації діяльності та економії часу, шляхом зосередження дозвіллєвих занять на одному об’єкті, що має різноманітні дозвіллєві можливості. Діяльність численних оздоровчих закладів рекреаційних центрів, парків, спортивних закладів, проведення різноманітних заходів та акцій за підтримки влади свідчать про поступову переорієнтацію зарубіжного суспільства на активний відпочинок, адаптації молоді до змінюваних соціальних та природних умов, зменшення психологічної напруги особистості.
Дозвіллєва сфера розвинених зарубіжних країнах має розгалужену інфраструктуру, складну технічну матеріальну базу, потужні кадри. Помітне місце в дозвіллєвій сфері зарубіжних країн посідають дозвіллєві комплекси та центри, які поділяються на однопрофільні та багатофункціональні заклади. Якщо однопрофільні дозвіллєві установи дотримуються конкретного напряму діяльності, то багатопрофільні функціонують як культурно-дозвіллєві комплекси та центри, у межах яких діють різноманітні гуртки секції, об'єднання, творчі майстерні, ігрові кімнати. Такі центри дуже поширені в західних країнах.
Паркова мережа сучасності в зарубіжних країнах класифікується за територіальними й функціональними ознаками. За територіальними ознаками розрізняють: державні парки; парки штатів; міські парки. За функціональними ознаками парки поділяються на спеціалізовані (спортивні, історичні, дитячі, зоологічні) та багатофункціональні (паркові комплекси, тематичні парки). Особливої популярності у світі набули тематичні парки. Модель Диснейленду поширилась у багатьох країнах світу – Франції, Японії, Німеччині, Іспанії. США, наприклад, в організації дозвілля учнівської молоді особливе місце посідають парки, які створюються при школі, вони передбачають ігрові та спортивні майданчики, галявини для відпочинку.
Необхідно відмітити, що в зарубіжних країнах перевага надається розвитку культурно-дозвіллєвих закладів клубного типу. У його організації беруть участь громадськість найширших прошарків, установи культури й спорту, органи народної освіти й охорони здоров'я. Обов'язковим початковим етапом створення клубів є попереднє вивчення інтересів і потреб учнівської молоді. Найбільш поширеними формами роботи визначені клубні вечори відпочинку, тематичні зустрічі з діячами науки, мистецтва, творчих союзів за програмами, які наперед домовляються з членами клубу. Діяльність клубів направлена в цілому на сімейне, естетичне виховання, заняття спортом, спілкування й відпочинок.
Необхідно також відзначити, що потужних обертів у Північній Америці, Європі, Японії набуває будівництво штучних зон дозвілля (сентитичні тропіки, емітовані середземноморські поселення, казкові тематичні парки, технічні ярмарки). Таке проведення дозвілля пропонує ознайомитися учнівську молодь зі світовими надбаннями „вдома”, покататися на ковзанах та лижах влітку, оглянути голландське селище в Нагасакі (Японія) тощо
23. Гра як механізм саморозкриття та самовиховання дітей.
24. Сучасні ігрові технології та ігромайстерність.
25. Підліткові ігри як процес моделювання світу.
26. Розвиток творчих здібностей дитини в сфері дозвілля.
На формування особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.
Музика, художнє слово, зображувальне мистецтво, театр стають для дитини джерелом переживання радощів, відкривають дитині мистецтво, забезпечують багатство вражень. В. Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо срийняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це духовний заряд духовної творчості.»
Творчість є вищою формою активності та самодіяльності людини. Формування творчих здібностей у дітей, як правило повязана з грою. Адже давно відомо, що гра є провідною діяльністю дитини дошкільного віку, а отже – й «веде» за собою розвиток дитини. Дошкільнята малюють і – грають, танцюють і – грають, конструюють і – грають, називають слова, вигадують казки й постійно грають. Грають навіть тоді, коли займають серйозною справою. Через гру, експерементування, творчість іде пізнання дитини навколишнього світу. У грі дитина робить спроби знайти своє місце у житті;
Розвиток цих здібностей вимагає створення певних умов, за яких дитина почуватиметься вільною від впливу дрослого. Коли діти захоплені, вільні, безтурботні, творче рішення приходить ніби саме собою. Дитина дивується, радіє результатові. Творчі прояви наявні там, де вістутні заборона, стримування, певні знання, моральні принципи тощо. Л. Виготський вказував, що у дитячій творчості велику роль відігрє комбінування цілого та частин, реального та вигаданого. Отже, в самостійній діяльності або під час спільних з дорослим ігор дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне;
27. Вплив гри на її учасників.
Для нормального розвитку здорової дитини необхідно багато рухатися, займатися, грати. Гра допомагає пізнавати навколишній простір, розвивати увагу, зосередженність, фантазію, логічне мислення. Для дітей гра - не тільки забава, а важлива і серйозна справа. Постійно вимагаючи від дитини тиші і ідеального порядку в квартирі, батьки прирікають її на неробство, нудьгу, капризи, а головне - загальмовують її загальний розвиток. Дитина, що не знає, чим себе зайняти, стає або великим пустуном, або млявою та малорухливою. У результаті їй буде важко прищепити стійкі інтереси, що пізніше відіб'ється на її навчанні в школі. В грі формується багато особливостей особистості дитини. Гра - це своєрідна школа підготовки до праці. В грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра - це школа спілкування дитини. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потреба в діяльності, в процесі гри дитина “добудовує” в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться - пізнає нове, запам'ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.
28. Поняття соціально-етичного маркетингу в сфері дитячого дозвілля.
29. Культурні потреби та їх розвиток.
За своїм походженням потреби бувають природні і культурні.
До природних потреб відносять ті, що життєво необхідні для людини, незадоволення яких протягом тривалого часу може призвести до загибелі організму. Так, усім людям властиві природні потреби в їжі, сні, одягу, житлі, особі протилежної статі тощо.
У культурних потребах виявляється залежність активної діяльності людини від продуктів людської культури. До об”єктів культурних потреб відносять як предмети необхідні для задоволення природних потреб ( тарілка, ложка тощо ), так і предмети необхідні для спілкування і громадського життя людини ( книга, радіо, телевізор тощо ). З розвитком суспільства змінюється характер культурних потреб..
30. Форми роботи з різними дитячими аудиторіями.