Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Норми наголошування
Наголос вимова із складів самостійного слова з більшою силою голосу і тривалістю.
Український наголос вільний(не закріплений за певним складом у слові): довідка, доручення, документ; рухомий (при словозміні чи словотворенні може переміщатися : батько батьки, успішний успіх).
Наголос може розрізняти знання слів чи граматичних форм: Розвязати приклад приклад рушниці; різноколірна закладка закладка алеї; прошу уваги прошу, заходьте; приморські міста околиці міста; виграємо процес виграємо процес; посипати піском посипати піском.
Багато складів слова, крім основного, можуть мати додатковий наголос: війсковозобовязаний , пяти поверховий.
У деяких словах можливе варіативне наголошення: закінчив і закінчив, завжди і завжди.
Наголоси в однакових словах близькоспоріднених мов не завжди збігаються.
Коли є сумнів, як правильно наголошувати слова, потрібно звертатися до словника.
Для окремих груп існують такі закономірності наголошування:
Читати читання
Завдати завдання
Але в двоскладових словах наголошується останній склад: звання, знання, ждання, спання.
Кладу, кладеш кладемо, кладете
Веду, ведеш ведемо, ведете
Несу, несеш беремо, берете
Була були, взяла взяли, продала продали, підняла підняли, прийняла прийняли
Фонетичні норми української мови
Кожній мові властива своя певна система звуків, внутрішні закономірності їх поєднання та зміни. Найхарактернішими фонетичними особливостями української мови є милозвучність та чергування звуків, не притаманні іншим словянським мовам.
Милозвучність приємне, з точки зору фонетичних стилістичних норм певної мови, звучання окремих мовних елементів звукосполучення, слів і словосполучення. Звуки в словах і реченнях організовуються так, щоб їх не було легко вимовляти, щоб вони були розбірливі для співрозмовника.
Милозвучність української мови досягається фонетичними засобами: використанням варіантів для вимови чи неприємних для слуху сполучень звуків. Якщо доводитися вибирати між збігом голосних чи збігом приголосних, то, як правило, насамперед усуваємо збіг голосних.
Фонетичні засоби милозвучності
1. Чергування у/в (як прийменників або префіксів у багатьох словах) та і/й (як сполучників або початкових звуків у деяких словах):
У та І (позиційне чергування):
- між приголосними
- на початку речення перед приголосним
- І на початку перед голосним
- після паузи, розділового знака перед приголосним
- після голосних перед св, льв, хв., тв, в, ф У
- перед й, я, ю, є, ї І
В та Й :
- між голосними
- після голосного перед приголосним
- на початку речення перед голосним
2. У кінці деяких префіксів, прийменників та прислівників можуть додаватись або викидатися голосні звуки:
Відчинити відімкнути
Пізніше зрозумів пізніше усвідомив
3. Прийменник З має варіанти ІЗ та ЗІ.
З вживається:
- перед голосним
- перед приголосними, крім С та Ш
- рідше перед сполученням приголосних
ІЗ вживається:
- між приголосними (переважно між буквами З, С, Ц, Ч, Ш, Щ)
- після груп приголосних або перед ними
ЗІ вживається:
- перед сполученням приголосних з початковими З, С, Ш, Ц
4. Після приголосних вживаються частки БИ, ЖЕ, після голосних Б, Ж:
Зробив би зробила б
5. Дієслівна частка -СЯ вживається перед приголосними та паузою, а частка -СЬ перед голосними:
Зібралися вчителі зібрались учні
Але після приголосних завжди пишеться СЯ :
Дивишся, сиплеться.
У дієприслівниках, як правило, виступає форма СЬ:
Звернувшись, зупиняючись.
Спрощення в групах приголосних
Виняток: запясний, хвастнути, хвастливий, кістлявий, пестливий.
Лише у вимові спрощується приголосний т, але зберігається на письмі:
Чергування голосних і приголосних звуків
Властивими тільки українській мові й найпоширенішими є такі чергування:
(чергування відбувається і у власних назвах)
Є чергування, притаманні українській і російській мовам, але з певними відмінностями:
1. у деяких українських словах о,е не випадають: лоб - лоба, лев лева.
2. в українських дієслівних формах після б, п, в, м, ф зявляється л не тільки в 1-й особі однини, а й у 3-й особі множини: любити люблять, купити куплять.
3. чергування г ж, к ч відбувається і в 1-й особі однини та 3-й особі множини українських дієслів: бігти біжу, біжать.
Зміни приголосних звуків при їх збігу.
Виняток: баск баскський, Ірак іракський, казах казахський,
Нью-Йорк нью-йоркський, тюрки тюркський, Цюрих цюріхський,
Мекка меккський.
Виняток: галицький Галичина
Буквосполучення йо, ьо, ьйо
Йо пишеться:
1. на початку слова: йод, його.
2. після голосного: район, бойовий.
3. після твердого приголосного: серйозний, підйомний, Воробйов.
Буквосполучення ьо пишеться після мякого приголосного: льотчик, сьогодні.
Буквосполучення ьйо пишеться:
Уживання мякого знака
Мякий знак пишеться:
Мякий знак зберігається при словозміні та словотворенні: візьми візьміть.
На відміну від російської мови, у цих позиціях мякий знак, зокрема пишеться:
Увага! У словах баский, боязкий, вязкий, ковзкий, плоский, різкий сполучення ск-, - зк- не є суфіксами.
Мякий знак НЕ пишеться:
Виняток: Горький.
Уживання апострофа
Апостроф уживається перед буквами я, ю, є, ї ,що передають два звуки:
Увага! Із власними назвами пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Ялти.
Апостроф НЕ пишеться:
Подвоєння приголосних
Увага! Якщо мякий приголосний знаходиться не між двома голосними, то подовження не відбувається: передмістя, з користю, століть, знань.
Подовжується мякий л у дієслові ллю та його формах.
Не подовжуються приголосні:
Винятки: аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра, мадонна, манна, мірра, Отто, нетто, панна, пенні, тонна, а також приголосні на межі голосні на межі префікса й кореня: імміграція, ірреальний…
Увага! Подвоєння зберігається:
Правопис префіксів
Запамятай:
Розрізнення І та И в українських словах
В українських словах пишеться і:
В українських словах пишеться и:
В інших випадках після приголосних ж, ч, ш пишеться і: межі, дужі, ключі.
Голосні в словах іншомовного походження
Буква ї в іншомовних словах пишеться після голосного, мякого знака та й: круїз, Гаваї.
Але після префіксів і першої частини слів пишеться і: антиісторичний, проінформувати.
Букви и, і пишуться за різними правила в загальних і власних назвах.
И пишеться:
Але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші
Але: Австрія, Ріо-де-Жанейро
В інших випадках у загальних і власних назвах пишеться і, а не и: ізолятор, Індія, жалюзі.
У запозичених словах із франц. мови пишемо у, а не ю, я у рос. мові:
PAGE 2