Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лабораторно-практичне заняття № 4
Тема. Дослідження фізичних факторів навколишнього середовища, які впливають на психофізіологічний стан людини
Мета роботи:
а) з’ясувати, які фізичні параметри навколишнього середовища впливають на психофізіологічний стан людини і в чому проявляються наслідки такого впливу;
б) засвоїти навчальний матеріал про вплив електромагнітного випромінювання, шуму й вібрації на організм людини;
в) визначити рівень електромагнітного забруднення у навчальному приміщенні (поблизу силового електророзподільного щита, комп’ютера тощо);
г) виміряти параметри шумів і порівняти їх із допустимими нормами.
Лабораторне та методичне забезпечення:
магнітометр «L-микро» з вимірювальним пристроєм, вимірювач шуму й вібрації ВШВ-003, технічні паспорти до обладнання, навчально-методичні посібники.
Теоретичні відомості
На психофізіологічний стан людини суттєво впливають такі фізичні фактори навколишнього середовища, як вібрація, шум та електромагнітні випромінювання.
Навколо Землі існують електричні й магнітні поля, інтенсивність яких постійно змінюється під дією грозових розрядів, опадів, а також вітрів та сонячної активності, що призводить до річних і добових коливань цих полів (магнітних бур). До фонового випромінювання у процесі науково-технічного розвитку людство додало цілий ряд факторів, які в декілька разів підсилили електромагнітні поля (ЕМП). Масового застосування у промисловості та побуті набули прилади й обладнання, які під час роботи утворюють електромагнітне випромінювання широкого діапазону частот. Наприклад, в аеропортах і на військових об’єктах працюють радіолокатори, які є потужним джерелом електромагнітної енергії.
Електромагнітні випромінювання – це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює прискорено рухомі заряджені частинки. Електромагнітне поле навколо джерела випромінювання умовно розподіляється на три зони: перша (ближня) – зона індукції; друга (проміжна) – зона інтерференції; третя (дальня) – зона випромінювання.
При збільшенні відстані від джерела ЕМП його інтенсивність суттєво зменшується аж до повного зникнення. На характер розподілу ЕМП впливає розташування у приміщенні металевих предметів, наявність екранування, розміщення комунікацій, зокрема електричних мереж тощо.
Біологічна дія електромагнітних хвиль на організм людини залежить від потужності джерела випромінювання (наприклад, телевізійної чи радіолокаційної станції), тривалості опромінення, його фізичних параметрів (довжини хвилі, характеру й режиму випромінювання). За характером розрізняють безперервне й імпульсне випромінювання. Режим опромінення може бути постійним або інтермінуючим.
Переважна більшість населення (за виключенням екстрасенсів) не відчуває ЕМП. Однак підвищений рівень електромагнітних випромінювань завдає суттєвої шкоди здоров’ю людини. Передусім від цього страждають нервова й серцево-судинна системи, у людини виникає головний біль, з’являється перевтома та порушення сну.
Особливо небезпечними є райони біля радіотелецентрів, високовольтних ліній електропередач і трансформаторних підстанцій, де рівень електромагнітних випромінювань перевищує допустимі норми, негативно впливає на людину, порушує природну міграцію тварин, процеси росту рослин тощо.
Електромагнітні поля виникають також в атмосфері при атомних вибухах. Вони є короткочасними, тому називаються електромагнітними імпульсами. Одночасно з ними виникають радіохвилі, що сприймаються апаратурою як перешкоди. Під дію електромагнітного імпульсу можуть потрапити лінії зв’язку, електропостачання, а також апаратура, що пов’язана з ними.
До групи джерел ЕМП належать, у першу чергу, всі системи підприємств передавання й розподілу електроенергії, трансформаторні підстанції, електростанції, системи електропроводки, різноманітні кабельні системи, побутове та офісне електротехнічне устаткування, електротранспорт, ліфти. Джерелами електромагнітного поля в житлових приміщеннях і закладах освіти є: електропроводка, холодильники, праски, пилосмоки, електропечі, телевізори, комп’ютери та інші прилади, які працюють від електромережі.
Найпотужнішими джерелами електромагнітного випромінювання з частотою біля 50 Гц є: електротехнічне обладнання будівель, у тому числі трансформатори, що встановлені у суміжних приміщеннях; кабельні лінії, якими підводиться електрика до всіх квартир та до інших споживачів системи життєзабезпечення будинку.
Негативний вплив електричних мереж у житлових і адміністративних будівлях зумовлений тим, що людина постійно перебуває у приміщенні поблизу електричних мереж. Залізобетонні конструкції й комунікації у житлових будівлях створюють ефект «екранованої кімнати», що підсилює електромагнітний ефект при розміщенні в них різноманітних джерел випромінювання. Електротранспорт, у свою чергу, теж є потужним джерелом електромагнітного поля в діапазоні частот від Одо 1000 Гц. Наприклад, середнє значення магнітної складової ЕМП електропотягів може досягати 200 мікротесла (мкТл), у той час, як гранично допустимий рівень (ГДР) складає лише 0,2 мкТл. Тому напруженість ЕМП вище 0,2 мкТл вважається шкідливою.
Отже, техногенні джерела електромагнітного поля можна поділити на дві групи. До першої групи належать високовольтні лінії електропередач, побутова, електрична й електронна техніка, електромережі житлових і адміністративних будівель, електротранспорт. До другої групи належать передавальні теле- й радіоцентри, системи стільникового зв’язку, радіолокаційні станції, відеодисплейні термінали (ВДТ) і комп’ютери.
Електромагнітні поля негативно впливають не тільки на організм людини, яка безпосередньо працює з джерелом випромінювання, але й на населення, що мешкає поблизу джерел випромінювання. Вплив ЕМП на людину проявляється у гострій та хронічній формі і призводить до порушення фізіологічних функцій організму. Ці порушення виникають у результаті дії електричної складової ЕМП на нервову й серцево-судинну системи, а також на структуру головного та спинного мозку. Сумісну дію широкого діапазону електромагнітних випромінювань можна класифікувати як окрему радіохвильову хворобу, яку часто супроводжують захворювання органів дихання й травлення, а також загальне збільшення кількості різноманітних захворювань. Зокрема, у результаті дії на організм людини електромагнітних випромінювань у діапазоні частот 30 КГц — 300 МГц спостерігаються такі негативні явища: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, сонливість, порушення сну, головний біль та біль у ділянці серця; виникають симптоми, які свідчать про порушення роботи різних органів (шлунку, печінки й підшлункової залози); погіршуються харчові та статеві рефлекси; змінюється склад крові; фіксуються зміни на клітинному рівні. Систематична дія на людину ЕМП високих частот спричиняє підвищення кров’яного тиску, трофічні явища (випадіння волосся, ламкість нігтів тощо).
Одним з ефективних способів попередження професійних захворювань, які виникають у результаті тривалої дії електромагнітних випромінювань, є встановлення гранично допустимих рівнів електромагнітних випромінювань. Допустимі рівні на робочих місцях й вимоги до проведення контролю наведені у табл. 4.1 і 4.2.
Рівні ЕМП контролюють не рідше, ніж один раз на рік. Заміри рівня електромагнітних випромінювань також проводяться перед уведенням в експлуатацію нових об’єктів або після реконструкції старих.
Захистом від електромагнітних випромінювань є екранування, засоби індивідуального захисту, скорочення часу перебування в зоні електромагнітного випромінювання тощо.
Таблиця 4.1
Допустимі рівні напруженості ЕМП радіочастотного діапазону
|
Діапазон частот, Гц |
Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля |
Допустима поверхнева щільність потоку енергії, Вт/м2 |
|
|
за електричною складовою (Е), В/м |
за магнітною складовою (Н), А/м |
||
|
60 кГц — 3 МГц |
50 |
5 |
- |
|
3-30 МГц |
20 |
- |
- |
|
ЗО - 50 МГц |
10 |
0,3 |
- |
|
50-300 МГц |
5 |
- |
- |
|
300-300 ГГц |
- |
- |
10 |
У побутових умовах повністю ізолювати себе від ЕМП неможливо, але обмежити вплив електромагнітних випромінювань потрібно. Для цього необхідно: обмежити кількість побутової техніки у житлових приміщеннях; вимикати на ніч усі побутові електричні пристрої; не встановлювати ліжка і дивани в кутках кімнати, де рівень електромагнітних випромінювань вище, ніж в інших місцях; уживати інших заходів, спрямованих на зменшення інтенсивності ЕМП.
Вимоги до комп’ютерної техніки, яка використовується в закладах освіти та в побуті, регламентуються відповідними державними стандартами:
У зв’язку з тим, що більшість населення не має приладів для електромагнітного контролю, розроблено заходи для створення електромагнітної безпеки населення.
Потрібно суворо витримувати розміри санітарно-захисних (охоронних) зон для ліній електропередач («захист відстанню»). Вони встановлюються залежно від напруги ЛЕП. Наприклад, для ЛЕП напругою 330 кВ охоронна зона повинна складати 20 м, для ЛЕП напругою 500, 750 і 1150 кВ — 30, 40, 50 метрів відповідно. У межах ЛЕП забороняється розміщувати житлові будівлі, стоянки й зупинки всіх видів транспорту, влаштовувати спортивні та ігрові майданчики. Бажано обмежити перебування у даній зоні, зокрема не рекомендується збирати плоди, ягоди, лікарські рослини тощо.
Користування побутовою й офісною електричною та електронною технікою повинне здійснюватися відповідно до вимог, які вказані у технічному паспорті приладу. Для захисту від електростатичних зарядів на екранах відеодисплейних терміналів і телевізорів необхідно дотримуватися певної відстані між глядачем і екраном (не менше 1 м для телевізора з електронно-променевою трубкою до 36 см і не менше 2 м для телевізора з кінескопом 51 см по діагоналі), мати заземлення екранів ВДТ, систематично проводити вологе прибирання приміщень, застосовувати побутові іонізатори, підвищувати вологість повітря у приміщенні.
Таблиця 4.2
Допустимі значення параметрів електромагнітних випромінювань
|
Параметри електромагнітних випромінювань |
Допустимі значення |
|
Напруженість електромагнітного поля на відстані 50 см навколо ВДТ за електричною складовою: в діапазоні частот 5 Гц-2 кГц; |
25 В/м |
|
в діапазоні частот 2 -400 кГц |
2,5 В/м |
|
Щільність магнітного потоку повинна бути не більш: в діапазоні частот Ь Гц- 2 кГц; |
250 нТл |
|
в діапазоні частот 2 -400 кГц |
25 нТл |
|
Поверхневий електростатичний потенціал |
500 В |
Якщо можливо, необхідно обмежити час перебування біля функціональних передавачів інформації: теле- і радіоцентрів, РЛС, станцій різних систем зв’язку. Не потрібно наближатися до антени потужного джерела ЕМВ ближче, ніж на кілометр, не підходити до антен супутникового зв’язку ближче, ніж на 20 м.
Час користування мобільним телефоном стільникового зв’язку повинен бути максимально обмежений, використовувати його рекомендується як резервний засіб зв’язку («захист часом»); під час роботи з радіотелефоном необхідно щільно охоплювати слухавку рукою, зберігаючи певну відстань між нею і вухом («захист відстанню»).
При придбанні відеодисплейного термінала, персональної ЕОМ необхідно з’ясувати їхню відповідність ДСТУ і вимогам ТСО. У процесі експлуатування комп’ютерної техніки потрібно використовувати інженерні засоби захисту екрана та дотримуватися режиму роботи з ВДТ.
Вживати санітарно-гігієнічні й медико-профілактичні заходи, зокрема: проводити періодичні огляди населення, особливо тієї частини, яка мешкає поблизу стаціонарних джерел ЕМГІ; проводити фізіотерапію й медикаментозну профілактику. Слідкувати за повідомленнями служби контролю за виникненням геомагнітних збурень у магнітосфері й експрес-оцінки геомагнітної оточення; населення оповіщають про ситуацію, яка склалася, з відповідними рекомендаціями про правила поведінки, про приймання лікарських і немедикаментозних засобів людьми старшого покоління, хворими, а також людьми так названої «метеочутливої» категорії.
Вібрація – це рух точки або механічної системи, при якому відбувається почергове зростання та зменшення у часі значень хоча б однієї координати. Наприклад, під вібрацією можна розуміти механічні коливання тіла, котрі характеризуються частотою, амплітудою, швидкістю й прискоренням, що сприймаються організмом людини як струс.
Серед усіх видів механічних впливів на організм людини вібрацію вважають найбільш небезпечною. Вона сприймається людиною як природне навантаження, подібне до важкої праці. Шуми різної інтенсивності, частотою менше 20 Гц, також сприймаються людиною як вібрація.
За способом впливу на тіло людини вібрацію поділяють на;
У виробничих умовах частіше трапляються випадки комбінованого впливу вібрації – одночасно загальної та локальної. Вібрація викликає порушення фізіологічного й функціонального стану людини. Якщо частота коливань на робочому місці близька до власних частот окремих внутрішніх органів, то можуть виникати механічні ушкодження й зміщення цих органів, що створює загрозу здоров’ю, а інколи – й життю.
Стійкі шкідливі зміни фізіологічного стану, які виникли під дією вібрацій, називають вібраційною хворобою, основними симптомами якої є: головний біль, заніміння пальців рук, біль у кистях та передпліччі. Окрім цього можуть виникати судоми, безсоння, підвищуватися чутливість до охолодження тощо.
Найбільш поширеною є така форма цієї хвороби, яка виникає внаслідок впливу локальної вібрації і характеризується ураженням нервової та опорно-рухової систем. Низькочастотна вібрація впливає на процеси обміну речовин (білкового, ферментативного, вітамінного, холестеринового), що відбуваються в організмі людини.
Загальна вібрація, наприклад, викликає вібраційну хворобу у водіїв транспортних засобів, основним симптомом якої є вестибулопатія. Ознаками вияву вестибулопатії є запаморочення, головний біль, гінергідроз.
Основними параметрами, що характеризують вібрацію, є:
Негативні відчуття від дії вібрації виникають, коли прискорення становить 5 % прискорення вільного падіння, тобто при 0,5 м/с2. Резонансні частоти для окремих частин тіла різні й знаходяться в діапазоні 2-60 Гц. Наприклад, резонансна частота серця, діафрагми і грудної клітини наближається до 5 Гц, голови – 20 гц, очних яблук – 60 Гц, Частоти для людей, які сидять, становлять від З до 8 Гц.
Вібрація з амплітудою коливань до 0,015 ми не впливає на організм, до 0,05 мм – спричиняє нервове збудження з депресією; від 0,051 до 0,1 мм – негативно впливає на центральну нервову й серцево-судинну системи та органи слуху; від 0,101 мм до 0,3 мм –викликає розвиток вібраційної хвороби. Встановлено, що з віком ризик захворювання на вібраційну хворобу збільшується. Ступінь негативного впливу вібрації підвищується за умов одночасного впливу на людину інших фізичних забруднювачів навколишнього середовища, зокрема, інтенсивного шуму та несприятливих метеорологічних умов (параметрів мікроклімату).
Джерелами вібрації у містах є: автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислове устаткування тощо. Найбільш потужне джерело вібрації – рейковий транспорт, коливання ґрунту поблизу якого сягає 6-7 балів за шкалою Ріхтера. Наприклад, у метрополітені інтенсивна вібрація поширюється на відстань до 70-100 м.
В окремих випадках вібрація може мати стимулюючий вплив на людину. Наприклад, короткочасна дія вібрації певної частоти й інтенсивності знижує больову чутливість, а вібромасаж знімає м’язову втому і використовується для прискорення відновлювальних процесів нервової та м’язової систем.
Однією з поширених форм фізичної дії середовища, що безпосередньо впливає на самопочуття й працездатність людини, є шум. Тривала дія шуму на людину вповільнює перебіг розумових процесів, унаслідок чого людина стає пригніченою, неуважною, дратівливою. Це може спричинити аварії на виробництві, конфліктні ситуації у побуті, а також інші негативні наслідки.
Під шумом розуміють неприємний або небажаний звук, або сукупність звуків різної частоти й інтенсивності в діапазоні від 16 до 20 000 І ц, які заважають людині сприймати потрібні звукові сигнали, порушують тишу, чинять шкідливу й подразнювальну дію на організм і знижують увагу до небезпеки.
Шум є не менш небезпечним, ніж забруднення води чи повітря. Він, як один із небезпечних стресових факторів, може призвести до захворювання слухового нерва (туговухості) у поєднанні з функціональними розладами центральної нервової, вегетативної, серцево-судинної та інших систем організму. Такі порушення діяльності різних систем людського організму класифікують як «шумову хворобу», що не виліковується. Підступність захворювань органів слуху полягає в тому, що майже всі вони розвиваються поступово й непомітно для людини.
Людське вухо сприймає звукові хвилі зі звуковим тиском від >ХІО'5Па (поріг звукового відчуття) до 2x102Па або інтенсивністю (силою звуку) від 10-12до 102Вт/м2. За одиницю вимірювання інтенсивності звуку прийнято децибел (дБ). Ця фізична величина показує, у скільки разів у десяткових логарифмічних значеннях цей звуковий тиск (сила звуку) більший від порогового слухового відчуття. Приріст інтенсивності звуку на 0,1 дБ уже відчутний для органів слуху людини.
Органи слуху людини мають неоднакову чутливість до звукових коливань різної частоти, тому увесь діапазон частот на практиці розподілений на октавні смуги.
Октава – це смуга частот із межами f1 -f2, деf1/f2 = 2. Середньогеометрична частота визначається за формулою:
(4.1)
Увесь спектр звукових частот розподіляється на 8 октавних смуг: 45-90; 90-180; 180-360 ... 5600-11200 Гц.
Відповідно середньогеометричні частоти октавних смуг становлять: 63, 125, 250, 500 ... 8000 Гц.
Рівень шуму 20-40 дБ нешкідливий для людини, це природний шумовий фон (розмова людей без підвищеної тональності, шум води, яка тече тощо). Допустима межа звуку різної тональності сягає 80 дБ (шум автомобілів на автомагістралі, пилосмок на відстані 3 м). Невеликий біль у вухах людина відчуває вже при величині шуму 120 дБ (гучна музика, автомобільна сирена), а при 140 децибелах настає поріг нестерпності звуку (робота двигунів реактивного літака в момент його зльоту).
За впливом на організм людини шум більш шкідливий, ніж хімічне забруднення. За останні декілька десятиліть шумове забруднення у містах зросло на 12-15 дБ, а продуктивність праці внаслідок цього знизилася на 15-20 %.
Негативний вплив шуму на продуктивність праці та здоров’я людини загальновідомий, але слід звернути увагу на те, що наслідки його дії індивідуальні. У деяких людей погіршення слуху настає через декілька місяців, а в інших – не настає навіть і через декілька років роботи в умовах підвищеного рівня шуму. Встановлено також, що для 30 % людей шум є причиною передчасного старіння.
Сильний звук, шкідливий сам собою, створює ще й вібрацію. Одночасна дія цих двох чинників негативно впливає на нервову систему та клітини головного мозку. Шум руйнує організм навіть тоді, коли людина його не відчуває, наприклад, спить або дуже захоплена. На пристосування до шуму організм витрачає велику кількість енергії. Виникає своєрідний стрес, який спричиняє різноманітні захворювання. Наприклад, серед жителів гомінких міських вулиць жертв інфаркту міокарда набагато більше, ніж у середньому по країні.
Мільйони людей втрачають слух від тривалого сприймання звукової інформації (особливо гучної музики) через навушники. Така музика негативно впливає на людину і без навушників; наприклад, у чверті постійних відвідувачів дискотек розвивається глухота. Вчені з’ясували, що причина криється у значних перепадах рівнів звуку (60—110 дБ) в сучасних музичних хітах. Для того, щоб почути тихий звук, слухачі просять увімкнути підсилювальний пристрій на велику (повну) потужність. А в симфонічних творах звуки переливаються у діапазонах 40—60 дБ, що більш звично для слуху.
Існує хибна думка, що підвищений рівень шуму впливає на людину лише на виробництві, внаслідок чого розвивається професійна «шумова хвороба». Але не набагато тихіше в житлових будинках через постійне збільшення кількості сучасної побутової техніки. Наприклад, сон у людей, які відпочивають, порушується при рівнях звуку 40 дБ, а при 50 дБ період засипання триває понад 1 год.
У закладах освіти дуже часто рівень шуму перевищує 80-100 дБ (при нормованих значеннях: 40-60 дБ — під час занять і 80 дБ на перервах). Табл. 4.3 характеризує реакцію людини на різноманітну дію шуму.
Таблиця 4.3
Характеристика реакції людини на шумове забруднення
|
Показник впливу шуму |
Кількість скарг у % при шумовому забрудненні 72 дБА |
Кількість скарг у % при шумовому забрудненні 1 56 дБА 1 |
|
Фізичний стан Задовільний |
30 |
63 |
|
Шум заважає |
97 |
37 |
|
Через шум не відкривають вікна |
93 |
17 |
|
Звертання до лікаря |
30 |
3 |
За характером порушення фізіологічних функцій організму людини шум поділяється на;
Основними методами боротьби із шумовим забрудненням є: зменшення шуму в джерелах його утворення; зниження його рівня на шляхах поширення; послаблення дії на організм людини за рахунок організаційних та медичних заходів і за допомогою засобів індивідуального захисту.
Зменшення шуму в джерелі його виникнення досягається завдяки комплексу заходів:
До заходів боротьби із шумом на шляху його поширення належать:
Боротьба із шумом та його наслідками за допомогою організаційних і медичних заходів здійснюється завдяки: встановленню раціонального режиму праці; суміщенню шумних і безшумних робіт; прийманню теплих душів і ванн; забезпеченню повноцінного сну та відпочинку, раціонального харчування працівників; здійсненню медичного відбору за професійною придатністю; проведенню експертизи працездатності в умовах шуму.
До заходів боротьби із шумом за допомогою засобів індивідуального захисту належать протишумові тампони, навушники, шумозахисні шоломи, протишумовий одяг.
Для зменшення рівня шуму проводиться ряд заходів завдяки вдосконаленню законодавчої бази, зокрема в Україні 1998 року вийшла постанова № 94 «Про дотримання тиші в місті», відповідно до якої органи санітарного нагляду мають право винести постанову про адміністративне та фінансове покарання порушників спокою жителів населених пунктів.
В Україні та в міжнародній організації із стандартизації застосовується принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (гранично допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот. Граничні величини шуму регламентуються санітарно-гігієнічними нормами, в яких закладено принцип встановлення певних параметрів шуму, виходячи із класифікації приміщень за їхнім призначенням для різних видів діяльності.
Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях слід вибирати згідно з таблицями. Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового тиску у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63-8000 Гц) будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром.
Використовується також принцип нормування, який ґрунтується на регламентуванні рівня звуку в дБ і вимірюється при увімкненні коректованої частотної характеристики А вимірювача шуму й вібрації. У цьому випадку здійснюється інтегральна оцінка всього шуму на відміну від спектральної. Допустимий рівень шуму в закладах освіти можна порівняти з лабораторіями для теоретичних робіт, норми для яких наводяться у табл. 4.4.
Таблиця 4.4
Допустимі спектри рівнів звукового тиску
|
Робоче місце |
Рівень звукового тиску в дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц |
Рівень звуку, дБ |
|||||||
|
63 |
125 |
250 |
500 |
1000 |
2000 |
4000 |
8000 |
||
|
Лабораторії для теоретичних робіт |
71 |
61 |
54 |
49 |
45 |
42 |
40 |
38 |
60 |
У побуті заходи захисту від шуму поділяються на дві категорії:
Зниження шумового забруднення у житлових кварталах досягають завдяки П-подібному чи круговому розташуванню будинків. Рівень шуму у дворах знижується, бо стіни будівель є екранами.
4. Опис приладів
Рис. 4.1
Магнітометр «L-микро»;
1 – індикаторна панель; 2 – кнопка приведення в дію приладу; 3 – кнопка вимикання; 4 – гніздо з’єднання з вимірювальним пристроєм
Вимірювальний пристрій:
1 — штекер для з’єднання з магнітометром; 2 — з’єднувальний кабель; З — вимірювальний пристрій
Метод вимірювання, який реалізований у магнітометрі, базується на використанні законів електромагнітної індукції: аналізується електрорушійна сила, яка виникає у обмотці котушки (поз. З, рис. 4.2) при її розміщенні у змінному магнітному полі.
Технічні характеристики
Частота вимірювання
Діапазон вимірювання 0.05 + 19 99 мкТл
Похибка до 20 % від вимірюваного значення
Тип датчика однокоординатний
Габаритні розміри 130 х 90 х 35 мм
Маса приладу з батареєю живлення не більше 400 г
Живлення від батареї типу «Крона» 9 в
Струм, який споживається приладом 5 мд
Порядок проведення вимірювань
4. Результатом вимірювання магнітного поля в даній точці простору буде середнє значення після проведення декількох вимірювань.
4.2 Вимірювач шуму й вібрації ВШВ-003. Вимірювач ВШВ-003 призначений для вимірювання та частотного аналізу параметрів шуму й вібрації. Його зовнішній вигляд подано на рис. 4.3. Принцип дії приладу ґрунтується на перетворенні звукових і механічних коливань у пропорційні електричні сигнали, які потім підсилюються й фіксуються вимірювальним пристроєм.
Рис 4.3
Зовнішній вигляд вимірювача шуму й вібрації ВШВ-003
Електричне калібрування приладу
Для калібрування (налагодження) підсилювач ПМ-3 кабелем 5 м з’єднайте з гніздом «Вход» приладу.
Еквівалент П-16 з’єднайте з підсилювачем ПМ-3. Кабелем 5ф6.644.249, довжиною 0,5 м, з’єднайте еквівалент П-16 з гніздом «50 mV». Перемикачі приладу встановіть у положення: «ДЕЛИТЕЛЬ», dB 1-40, «ДЕЛИТЕЛЬ», dB 2-50, «ФИЛЬТРЫ» –«ЛИН», «РОД РАБОТЫ» –«F».
Натисніть кнопку «КАЛИБР» і через 1 хвилину за допомогою потенціометра встановіть стрілку приладу на відмітку «4» відповідної шкали. У цьому випадку величина каліброваного сигналу буде дорівнювати 94 дБ.
Вимірювання рівнів звукового тиску на частотних характеристиках «ЛИН», С, В, А
Прокалібруйте вимірювач, за допомогою потенціометра встановіть стрілку вимірювального приладу на відмітку шкали 0-10 відповідно до табл. 4.5. Після цього вимкніть кнопку «КАЛИБР». Кнопки «V», «1kHz», «ФИЛЬТРЫ ОКТАВНЫЕ» повинні бути теж вимкненими. Перемикач «РОД РАБОТЫ» поставте в положення «ОТКЛ».
Таблиця 4.5
Дані для калібрування приладу ВШВ-003 у режимі вимірювання рівнів звукового тиску
|
№ з/п |
Чутливість капсуля М 101, дБ |
Відмітка шкали приладу, дБ |
|
1 |
від-23,00 до -23,25 |
1,0 |
|
2 |
від-23,25 до -23,75 |
1,5 |
|
3 |
від-23,75 до -24,25 |
2,0 |
|
4 |
від -24,25 до -24,75 |
2,5 |
|
5 |
від -24,75 до -25,25 |
3,0 |
|
6 |
від -25,25 до -25,75 |
3,5 |
|
7 |
від-25,75 до -26,25 |
4,0 |
|
8 |
від -26,25 до -26,75 |
4,5 |
|
9 |
від -26,75 до -27,25 |
5,0 |
|
10 |
від -27,25 до -27,75 |
5,5 |
|
11 |
від-27,75 до -28,25 |
6,0 |
|
12 |
від -28,25 до -28,75 |
6,5 |
|
13 |
від -28,75 до -29,00 |
7,0 |
ЗМІСТЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Від’єднайте еквівалент П-16 від підсилювача ПМ-3 і обережно з’єднайте капсуль М 101 із підсилювачем. Перемикачі приладу встановіть у положення: «ДЕЛИТЕЛЬ», СІВ 1-80, «ДЕЛИТЕЛЬ», сіВ 2-50, «ФИЛЬТРЫ»-«ЛИН», «РОД РАБОТЫ» –«Р».
Через 1 хв. проведіть вимірювання. При необхідності за допомогою перемикача перейдіть із положення «Р» у положення «8». Для 80 визначення результатів вимірювань додайте показання світлодіода з показаннями вимірювального приладу за шкалою децибел.
Вимірювання рівнів звукового тиску за характеристиками А, В, С проводять аналогічно, при цьому перемикач «ФИЛЬТР» ставлять у кожне з положень «А», «В», «С».
При вимірюванні звукового тиску в октавних смугах частот використовують необхідні фільтри.
Завдання до виконання роботи
Таблиця 4.6
Оцінка рівнів електромагнітного поля
|
Обладнання |
Покази магнітометра, мкТл |
|
Монітор |
|
|
Системний блок комп'ютера |
|
|
Кольоровий телевізор |
|
|
Мобільний телефон |
|
|
Інші прилади й пристрої |
|
|
Середнє значення |
Таблиця 4.7
Результати дослідної роботи
|
Частотні характеристики |
Рівень звукового тиску у дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, Гц |
Рівень звуку, дБ |
|||||||
|
63 |
125 |
250 |
500 |
1000 |
2000 |
4000 |
8000 |
||
|
«ЛИН» |
|||||||||
|
А |
|||||||||
|
В |
|||||||||
|
С |
Контрольні питання