Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
Тема 5. УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ підприємства
5.1. Поняття інвестиційних ресурсів підприємства та їх класифікація
5.2 ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
5.1. Поняття інвестиційних ресурсів підприємства та їх класифікація
Усі напрямки і форми інвестиційної діяльності підприємства здійснюються за рахунок формованих їм інвестиційних ресурсів. Від характеру формування цих ресурсів багато в чому залежить рівень ефективності не тільки інвестиційної, але і всієї господарської діяльності підприємства.
Інвестиційні ресурси підприємства являють собою усі форми капіталу, приваблюваного їм для здійснення вкладень в об'єкти реального і фінансового інвестування.
Інвестиційні ресурси, формовані підприємством у процесі здійснення інвестиційної діяльності, характеризуються поруч особливостей. Основні з цих особливостей полягають у наступному:
1. Формування інвестиційних ресурсів є основною вихідною умовою здійснення інвестиційного процесу. Інвестування капіталу в реальні проекти і фінансові інструменти вимагає попереднього його формування в необхідному обсязі. Без формування інвестиційних ресурсів, що направляються на фінансове інвестування чи програми інвестиційного портфеля підприємства, інвестиційний процес не може бути здійснений.
2. Процес формування інвестиційних ресурсів підприємства в значній мірі зв'язаний із процесом первісного нагромадження капіталу. Це первісне нагромадження капіталу здійснюється як у рамках самого підприємства (у процесі розподілу його чистого прибутку), так і в масштабах країни в цілому (у процесі розподілу національного доходу). Нагромадження капіталу різними господарськими суб'єктами і населенням служить базою формування підприємством інвестиційних ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Темпи первісного нагромадження капіталу багато в чому визначаються рівнем економічного розвитку країни в цілому.
3. Базою формування інвестиційних ресурсів підприємства деякою мірою є і його капітал, призначений до реінвестування, формами такого капіталу є амортизаційні відрахування; засоби, отримані від реалізації капітальних активів, що вибувають; надходження від продажу окремих фінансових інструментів інвестування й інші.
4. Формування інвестиційних ресурсів супроводжує всі стадії життєвого циклу підприємства, зв’язані з його поступальним економічним розвитком. Починаючи з “народження” підприємства і закінчуючи його “старінням”, процес формування інвестиційних ресурсів носить регулярний характер. При цьому, кожна стадія життєвого циклу підприємства характеризується відмінними рисами в темпах і джерелах формування інвестиційних ресурсів.
5. Формування і використання інвестиційних ресурсів пов’язано з усіма стадіями інвестиційного процесу підприємства. На передінвестиційній стадії інвестиційні ресурси формуються для фінансування підготовки реальних проектів, здійснення проектних робіт, їхньої експертизи і т.п. На інвестиційній стадії інвестиційні ресурси формуються для здійснення необхідних будівельно-монтажних робіт, придбання окремих капітальних активів чи цілісних майнових комплексів. На післяінвестиційній стадії інвестиційні ресурси формуються для експлуатаційних цілей, зокрема, для фінансування оборотних активів введених у дію інвестиційних об’єктів.
6. Формування інвестиційних ресурсів підприємства являє собою безупинний процес. У той час як реальне чи фінансове інвестування може здійснюватися підприємством нерегулярно і відрізнятися істотною нерівномірністю, процес формування інвестиційних ресурсів є безупинним. Найбільшою мірою ця безперервність характерна для власних внутрішніх джерел формування інвестиційних ресурсів – амортизаційних відрахувань і прибутку, що направляється на виробничий розвиток. Слід, однак, звернути увагу на те, що безперервність процесу формування інвестиційних ресурсів не означає рівномірності обсягів їхнього формування в часі. Ці обсяги можуть істотно коливатися в часі в залежності від залучення інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел.
7. Процес формування інвестиційних ресурсів носить детермінований і регульований характер. Детермінованість цього процесу характеризується його кількісною визначеністю в часі, за обсягом, структурою й іншими параметрами. Регульованість цього процесу визначається системою конкретних діючих методів інвестиційного менеджменту, що дозволяють досягати і підтримувати задані параметри формування інвестиційних ресурсів. Детермінованість і регульованість процесу формування інвестиційних ресурсів підприємства дозволяють здійснювати його на плановій основі.
8. Формування інвестиційних ресурсів нерозривно зв’язано з цілями і напрямками інвестиційної стратегії підприємства. Будучи фінансовою основою реалізації обраної інвестиційної стратегії підприємства, формування інвестиційних ресурсів виділяється, як правило, у самостійний цільовий її блок, за яким розробляються стратегічні цільові нормативи. В окремих випадках можливості формування інвестиційних ресурсів підприємством самі визначають темпи його стратегічного розвитку.
9. Темпи формування інвестиційних ресурсів функціонуючого підприємства за рахунок прибутку визначаються тимчасовою перевагою його власників (менеджерів). Процес такого формування (нагромадження нового власного інвестиційного капіталу) здійснюється через механізми дивідендної політики (політики розподілу знову створеного прибутку). Рівень капіталізації прибутку, обумовлений тимчасовою перевагою її споживання, формується на кожному підприємстві індивідуально з урахуванням специфіки його інвестиційної діяльності й умов зовнішнього інвестиційного середовища.
10. Ефективне формування інвестиційних ресурсів у розрізі окремих їхніх джерел є найважливішою умовою фінансової стійкості підприємства. Раціональна структура джерел формованих інвестиційних ресурсів дозволяє знизити рівень інвестиційних ризиків у майбутній діяльності підприємства, запобігти загрозі його банкрутства.
11. Можливість формування інвестиційних ресурсів підприємства багато в чому визначається структурою капіталу, досягнутою на попередній стадії його господарського циклу. У першу чергу це відноситься до формування додаткових інвестиційних ресурсів за рахунок позикових джерел. Між питомою вагою фактично використовуваного підприємством позикового капіталу і можливих обсягів додаткового його залучення в інвестиційних цілях існує зворотна залежність. Ця особливість повинна враховуватися при прогнозуванні потенціалу і темпів формування інвестиційних ресурсів.
12. Обсяги і джерела формування інвестиційних ресурсів багато в чому визначаються вартістю їхнього залучення (вартістю капіталу). При цьому середньозважена вартість формованого інвестиційного капіталу повинна обов’язково зіставлятися з розміром ефекту від його використання в процесі реального чи фінансового інвестування.
Сформовані підприємством інвестиційні ресурси класифікуються за багатьма ознаками.
1. По титулі власності формовані підприємством інвестиційні ресурси підрозділяються на два основних види — власні і позикові. У системі джерел формування інвестиційних ресурсів такий поділ носить визначальний характер.
Власні інвестиційні ресурси характеризують загальну вартість засобів підприємства, що забезпечують його інвестиційну діяльність і приналежну йому на правах власності, До власного відносяться також засоби, безоплатно передані підприємству для здійснення цільового інвестування.
Позикові інвестиційні ресурси характеризують приваблюваний підприємством капітал у всіх його формах на поворотній основі. Усі форми позикового капіталу, використовувані підприємством в інвестиційній діяльності, являють собою його фінансові зобов'язання, що підлягають погашенню в передбачений термін.
2. По групах джерел залучення стосовно підприємства виділяють інвестиційні ресурси, приваблювані з внутрішніх і зовнішніх джерел.
Інвестиційні ресурси, приваблювані з внутрішніх джерел, характеризують власні і позикові фінансові засоби, формовані безпосередньо на підприємстві для забезпечення його розвитку. Основу власних фінансових засобів, формованих із внутрішніх джерел, складає капитализируемая частина чистого прибутку підприємства („нераспределенная прибуток").
Інвестиційні ресурси, приваблювані з зовнішніх джерел, характеризують ту їхню частину, що формується поза межами підприємства. Вона охоплює приваблюваний з боку як власний, так позиковий капітал. Склад цієї групи джерел формування інвестиційних ресурсів досить численний і буде докладно розглянутий у відповідних розділах.
3. По натурально-речовинних формах залучення сучасна інвестиційна теорія виділяє наступні види інвестиційних Ресурсів: інвестиційні ресурси в грошовій формі; інвестиційні ресурси у фінансовій формі; інвестиційні ресурси в матеріальній формі; інвестиційні ресурси в нематеріальній формі. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.
|
КЛАСИФІКАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА |
|
|
По титулі власності ^ |
• Власні інвестиційні ресурси • Позикові інвестиційні ресурси |
|
По групах джерел залучення стосовно підприємства |
• Інвестиційні ресурси, формовані з внутрішніх джерел • Інвестиційні ресурси, формовані з зовнішніх джерел |
|
За натурально-речовинною формою залучення |
• Інвестиційні ресурси в грошовій формі • Інвестиційні ресурси у фінансовій формі • Інвестиційні ресурси в матеріальній формі • Інвестиційні ресурси в нематеріальній формі |
|
По тимчасовому періоді залучення |
• Інвестиційні ресурси, приваблювані на довгостроковій основі • Інвестиційні ресурси, приваблювані на короткостроковій основі |
|
По національній приналежності власників капіталу |
• Інвестиційні ресурси, формовані за рахунок вітчизняного капіталу • Інвестиційні ресурси, формовані за рахунок іноземного капіталу |
|
По цільових напрямках використання |
• Інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі реального інвестування • Інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі фінансового інвестування |
|
По забезпеченню окремих стадій інвестиційного процесу |
• Інвестиційні ресурси, що забезпечують передінвестиційну стадію • Інвестиційні ресурси, що забезпечують інвестиційну стадію • Інвестиційні ресурси, що забезпечують постинвестиционную стадію |
Рис. 5.1 Класифікація інвестиційних ресурсів підприємства по основних ознаках.
Інвестиційні ресурси в грошовій формі є найбільш розповсюдженим їх видом, приваблюваним підприємством. Універсальність цього виду інвестиційних ресурсів виявляється в тім, що вони легко можуть бути трансформовані в будь-яку форму активів, необхідних підприємству для здійснення інвестиційної діяльності.
Інвестиційні ресурси у фінансовій формі залучаються підприємством у виді різноманітних фінансових інструментів, внесених у його статутний фонд. Такими фінансовими інструментами можуть виступати акції, облігації, депозитні рахунки і сертифікати банків і інші їхні види. У вітчизняній господарській практиці залучення капіталу у фінансовій формі використовується підприємствами вкрай рідко.
Інвестиційні ресурси в матеріальній формі залучаються підприємством у виді різноманітних капітальних товарів (машин, устаткування, будинків, приміщень), сировини, матеріалів, напівфабрикатів і т.п.
Інвестиційні ресурси в нематеріальній формі залучаються підприємством у виді різноманітних нематеріальних активів, що не мають речової форми, але беруть безпосередню участь у його господарській діяльності і формуванні прибутку. До цього виду инвестируемого капіталу відносяться права користування окремими природними ресурсами, патентні права на використання винаходів, „ноу-хау", права на промислові зразки і моделі, товарні знаки, комп'ютерні програми й інші нематеріальні види майнових цінностей.
4. По тимчасовому періоді залучення виділяють наступні види інвестиційних ресурсів.
Інвестиційні ресурси, приваблювані на довгостроковій основі. Вони складаються з власного капіталу, а також з позикового капіталу з терміном використання більш одного року. Сукупність власного і довгострокового позикового капіталу, сформованого підприємством в інвестиційних цілях, характеризується терміном „перманентный капітал".
Інвестиційні ресурси, приваблювані на короткостроковій основі. Вони формуються підприємством на період до одного року для задоволення тимчасових інвестиційних потреб.
5. По національній приналежності власників капіталу виділяють інвестиційні ресурси, формовані за рахунок вітчизняного й іноземного капіталу.
Інвестиційні ресурси, формовані за рахунок вітчизняного капіталу, характеризуються найбільшим числом джерел. Цей вид інвестиційного капіталу, як прищепило, більш доступне для підприємств малого і середнього бізнесу.
Інвестиційні ресурси, формовані за рахунок іноземного капіталу, забезпечують в основному реалізацію великих реальних інвестиційних проектів підприємства, зв'язаних з їхнім перепрофілюванням, чи реконструкцією технічним переозброєнням. Хоча обсяг пропозиції капіталу на світовому його ринку досить значний, умови його залучення вітчизняними суб'єктами господарювання в господарських цілях дуже обмежені в силу високого рівня економічного і політичного ризику для закордонних інвесторів.
6. По цільових напрямках використання виділяють:
Інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі реального інвестування. Їхній обсяг і структура плануються роздільно по кожнім реальному проекті в рамках сформованої інвестиційної програми підприємства.
Інвестиційні ресурси, призначені для використання в процесі фінансового інвестування. Їхнє залучення підлегле цілям чи формування реструктуризації портфеля фінансових інструментів інвестування підприємства.
7. По забезпеченню окремих стадій інвестиційного процесу. За цією ознакою виділяють наступні види інвестиційних ресурсів:
Інвестиційні ресурси, що забезпечують прединвестици-онную стадію.
Інвестиційні ресурси, що забезпечують інвестиційну стадію
Інвестиційні ресурси, що забезпечують постинвестиционную стадію.
Такий поділ інвестиційних ресурсів використовується тільки в процесі забезпечення реалізації окремих реальних інвестиційних проектів.
Рівень ефективності інвестиційної діяльності підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його інвестиційних ресурсів. Основною метою формування інвестиційних ресурсів підприємства є задоволення потреби в придбанні необхідних інвестиційних активів і оптимізація їхньої структури з позицій забезпечення ефективних результатів інвестиційної діяльності.
З урахуванням цієї мети процес формування інвестиційних ресурсів підприємства будується на основі наступних принципів.
1. Облік перспектив розвитку інвестиційної діяльності підприємства. Процес формування обсягу і структури інвестиційних ресурсів підлеглий задачам забезпечення інвестиційної діяльності не тільки на початковій стадії інвестиційного процесу, але й у найближчій перспективі його розвитку. Забезпечення цієї перспективності формування інвестиційних ресурсів підприємства до-
Забезпечення відповідності обсягу приваблюваних інвестиційних ресурсів обсягу формованих інвестиційних потреб підприємства
Забезпечення оптимальності структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності
Забезпечення мінімізації витрат по формуванню інвестиційних ресурсів з різних джерел
Забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності досягається шляхом забезпечення їхнього планування в розрізі всіх стадій інвестиційного процесу.
2. Забезпечення відповідності обсягу приваблюваних інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства ґрунтується на розрахунках обсягів реального і фінансового інвестування в тім чи іншому плановому періоді. Відповідно обсягу цих потреб, диференційованих у часі, повинний формуватися й обсяг інвестиційних ресурсів. Між цими двома показниками повинна забезпечуватися балансовий зв'язок по кожному з інтервалів загального планового періоду.
3. Забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективності інвестиційної діяльності. Умови формування високих кінцевих результатів інвестиційної діяльності в значній мірі залежать від структури сформованих інвестиційних ресурсів, що забезпечують як реальне, так і фінансове інвестування. Оптимальна структура інвестиційних Ресурсів забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, у той час як неоптимальний її варіант генерує ризики порушення фінансової стійкості і неплатоспроможності підприємства.
4. Забезпечення мінімізації витрат по формуванню інвестиційних ресурсів з різних джерел. Така мінімізація витрат здійснюється в процесі управління вартості капіталу, приваблюваного в інвестиційних цілях, і спрямована на максимізацію суми чистого інвестиційного прибутку. Між показниками середньозваженої вартості залучення інвестиційних ресурсів і сумою чистого інвестиційного прибутку існує зворотна залежність.
5. Забезпечення високоефективного використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Формовані інвестиційні ресурси, тимчасово не використовувані в інвестиційному процесі, утрачають свою вартість у часі від інфляції і з інших причин. Тому процес формування і використання інвестиційних ресурсів повинний бути максимально синхронізований у часі по окремих інтервалах планового періоду. Така синхронізація забезпечується в процесі оптимізації грошових потоків підприємства по інвестиційній діяльності.
Реалізація цих принципів складає основний зміст процесу управління формуванням інвестиційних ресурсів підприємства.
5.2 ПОЛІТИКА ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Формування необхідних інвестиційних ресурсів, що забезпечують фінансування інвестиційної діяльності підприємства, входить у систему стратегічних цілей його розвитку. Для забезпечення ефективного управління цим процесом на підприємстві розробляється звичайно спеціальна інвестиційна політика, спрямована на формування інвестиційних ресурсів з різних джерел відповідно до потреб його розвитку в майбутньому періоді.
Політика формування інвестиційних ресурсів являє собою частину загальної інвестиційної стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його інвестиційної діяльності і найбільш ефективних форм залучення позикового капіталу з різних джерел для здійснення інвестицій.
Розробка політики формування власних інвестиційних ресурсів підприємства здійснюється по наступним основних етапах (мал. 12.4.):
ЕТАПИ РОЗРОБКИ ПОЛІТИКИ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
1. Аналіз формування інвестиційних ресурсів підприємства в попередньому періоді. Метою такого аналізу є виявлення потенціалу формування інвестиційних ресурсів і його відповідності обсягу планованих інвестицій.
На першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу формування інвестиційних ресурсів темпам приросту активів і обсягу реалізованої продукції підприємства, динаміка питомої ваги власних і позикових засобів у загальній сумі капіталу, приваблювано в інвестиційних цілях.
На Другому етапі аналізу розглядаються джерела формування власних інвестиційних ресурсів". У першу чергу вивчається співвідношення зовнішніх і внутрішніх джерел формування власних інвестиційних ресурсів, а також вартість залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.
На третьому етапі аналізу оцінюється достатність власних інвестиційних ресурсів, сформованих на підприємстві в предплановом періоді. Критерієм такої оцінки виступає показник „коэффициент самофінансування інвестиційної діяльності підприємства". Його динаміка відбиває тенденцію забезпеченості розвитку підприємства власними інвестиційними ресурсами.
На четвертому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення позикових інвестиційних ресурсів у розглянутому періоді; темпи цієї динаміки зіставляються з темпами приросту суми власних інвестиційних ресурсів, обсягів інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.
На п'ятому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових інвестиційних ресурсів, аналізуються в динаміку питома вага сформованих фінансового кредиту, товарного кредиту й інших форм у загальному обсязі використання позикового капіталу.
На шостому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів використовуваних підприємством позикових інвестиційних ресурсів по періоду їхнього залучення. У цих цілях проводиться відповідна угруповання використовуваного позикового капіталу за цією ознакою, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових інвестиційних ресурсів підприємства і їхня відповідність обсягу инвестируемых оборотних і внеоборотных активів.
На сьомому етапі аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й умови надання ними різних форм фінансового і товарного (комерційного) кредитів. Ці умови аналізуються з позицій їхньої відповідності кон'юнктурі інвестиційного і товарного ринків.
На восьмому етапі аналізу вивчається ефективність використання позикових інвестиційних ресурсів у цілому й окремих їхніх формах на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності і рентабельності позикового капіталу, розглянуті раніше. Перша група цих показників зіставляється в процесі аналізу із середнім періодом обороту власного капіталу.
Результати проведеного аналізу є основою оцінки оптимальності формування інвестиційних ресурсів на підприємстві в сформованих обсягах і формах.
2. Визначення загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства розраховується виходячи з планованого обсягу освоєння засобів у процесі реалізації окремих реальних інвестиційних проектів, а також планованого приросту портфеля фінансових інвестицій. розрахунок здійснюється по наступній формулі:
Иро=РИП+АФИ,
де ИРо — загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів підприємства в плановому періоді;
РИП — потреба в інвестиційних ресурсах для реалізації конкретних інвестиційних проектів на відповідній стадії інвестиційного процесу. АФИ — обсяг приросту, що передбачається, портфеля фінансових інвестицій підприємства;
п — кількість реалізованих у плановому періоді інвестиційних проектів підприємства.
3. Вибір ефективних схем фінансування окремих реальних інвестиційних проектів. На цьому етапі по кожнім інвестиційному проекті улаштовується конкретна схема фінансування робіт з його реалізації, що найбільшою мірою відповідає цілям інвестування, термінам здійснення і загальному обсягу необхідних інвестиційних ресурсів.
4. Забезпечення максимального обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел. До того, як звертатися до зовнішніх джерел формування власних інвестиційних ресурсів, повинні бути реалізовані всі можливості їхнього формування за рахунок внутрішніх джерел. Тому що основними планованими внутрішніми джерелами формування власних інвестиційних ресурсів підприємства є сума реинвестируемой чистого прибутку й амортизаційних відрахувань, то в першу чергу випливає в процесі планування цих показників передбачити можливості їхнього росту за рахунок різних резервів.
Метод прискореної амортизації активної частини основних засобів збільшує можливості формування власних інвестиційних ресурсів за рахунок цього джерела. Однак варто мати на увазі, що ріст суми амортизаційних відрахувань у процесі проведення прискореної амортизації окремих видів основних засобів приводить до відповідного зменшенню загальної суми прибутку і відповідно обсягу реинвестируемой її частини. Тому при вишукуванні резервів росту власних фінансових ресурсів за счет внутрішніх джерел варто виходити з необхідності максимізації сукупної їхньої суми, тобто з наступного критерію;
Чпр+АТ^СИР^кс,
де Чпр — планована сума реинвестируемой чистого прибутку підприємства;
АТ — планована сума амортизаційних відрахувань;
СИРмакс — максимальна сума власних інвестиційних ре. сурсов, формованих за рахунок внутрішніх джерел.
5. Забезпечення необхідного обсягу залучення власних інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення власних інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їхню частину, що не удалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Якщо сума приваблюваних за рахунок внутрішніх джерел власних інвестиційних ресурсів цілком забезпечує загальну потребу в них у плановому періоді, то в залученні цих ресурсів за рахунок зовнішніх джерел немає необхідності.
Потреба в залученні власних інвестиційних ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується по наступній формулі:
Лсирвнеш = Псир - Лсирвиут ,
де Дсирднеш — потреба в залученні власних інвестиційних ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;
Псир — загальна потреба у власних інвестиційних ресурсах підприємства в планованому періоді;
ДСИРднут — сума власних інвестиційних ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.
Забезпечення задоволення потреби у власних інвестиційних ресурсах за рахунок зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу ( чивласників інших інвесторів), додаткової емісії чи акцій за рахунок інших джерел.
6. Визначення граничного обсягу залучення позикових інвестиційних ресурсів. Максимальний обсяг цього залучення диктується двома основними умовами:
а) граничним ефектом фінансового левериджа. Тому що обсяг власних інвестиційних ресурсів формується на попередньому етапі, загальна сума використовуваного власного капіталу може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджа (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованому коефіцієнті фінансового левериджа обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;
• забезпеченням достатньої фінансової стійкості перед-' Вона повинна оцінюватися не тільки з позицій самого перед-^ія я але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить "^^рпствии зниження вартості залучення позикових інвестиційних ресурсів.
З обліком цих вимозі підприємство встановлює ліміт використання позикових засобів у своїй інвестиційній діяльності.
7 Визначення співвідношення обсягу позикових інвестиційних песурсов, приваблюваних на коротко- і довгостроковій основі. Розрахунок птоебности в обсягах коротко- і довгострокових позикових засобів ґрунтується на інвестиційних цілях їхнього використання в майбутньому періоді. „ довгостроковий період (понад 1 рік) позикові інвестиційні ресурси поивлекаются, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього загального обсягу інвестиційних ресурсів (хоча при консервативному підході до фінансування активів позикові інвестиційні ресурси залучаються на довгостроковій основі і для забезпечення формування оборотних активів). На короткостроковий період позикові інвестиційні ресурси залучаються для всіх інших інвестиційних цілей їхнього використання.
Розрахунок необхідного розміру позикових інвестиційних ресурсів у рамках кожного періоду здійснюється в розрізі окремих цільових напрямків їхній майбутнього використання. Метою цих розрахунків є встановлення термінів використання приваблюваних позикових інвестиційних ресурсів для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їхніх видів. У процес цих розрахунків визначаються повний і середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів.
Повний термін використання позикових інвестиційних ресурсів являє собою період часу з початку їхнього надходження до остаточного погашення всієї суми боргу. Він містить у собі три тимчасових періоди: а) термін корисного використання; б) пільговий (гра-ционный) період; в) термін погашення.
а) термін корисного використання — це період часу, протягом якого підприємство безпосереднє використовує надані позикові засоби у своїй інвестиційній діяльності;
б) пільговий (грационный) період — це період часу з моменту закінчення корисного використання позикових інвестиційних Ресурсів до початку погашення боргу. Він служить резервом часу для акумуляції необхідних фінансових засобів;
в) термін погашення — це період часу, протягом якого чроисходит повна виплата основного боргу і відсотків по використовуваних позикових інвестиційних ресурсах. Цей показник використовуємо в тих випадках, коли виплата основного боргу і відсотків здійснюється не одномоментно після закінчення терміну використання позикових інвестиційних ресурсів, а частинами протягом визначеного періоду часу за графіком. Розрахунок повного терміну використання позикових інвестиційних ресурсів здійснюється в розрізі перерахованих елементів виходячи з цілей їхнього використання і сформованої на кредитному ринку практиці встановлення пільгового періоду і терміну погашення.
Середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів являє собою середній розрахунковий період, протягом якого вони знаходяться у використанні на підприємстві.
Він визначається по формулі:
СПч ПП ССз=——^ЛЛч--— 0 2 2
середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів;
де
Ссз Спз
ЛП ПП
термін корисного використання позикових інвестиційних ресурсів;
пільговий (грационный) період;
термін погашення.
Середній термін використання позикових інвестиційних ресурсів визначається по кожнім цільовому напрямку залучення цих засобів; по обсязі їхнього залучення на коротко- і довгостроковій основі;
по приваблюваній сумі позикових інвестиційних ресурсів у цілому.
Співвідношення позикових інвестиційних ресурсів, приваблюваних на коротко- і довгостроковій основі, може бути оптимизировано також з урахуванням вартості їхнього залучення.
8. Забезпечення мінімізації вартості залучення інвестиційних ресурсів з різних джерел. На цьому етапі формування політики послідовно зважуються задачі визначення форм залучення необхідного капіталу (у першу чергу, позикових фінансових ресурсів), визначення складу основних кредиторів і формування ефективних умов залучення кредитів.
Форми залучення позикових інвестиційних ресурсів підприємства диференціюються в розрізі фінансового кредиту; товарного (комерційного) кредиту; інших форм. Вибір форм залучення позикових інвестиційних ресурсів підприємство здійснює виходячи з цілей і специфіки своєї інвестиційної діяльності.
Склад основних кредиторів підприємства визначається формами залучення позикових інвестиційних ресурсів. Основними кредиторами підприємства є звичайно його постачальники капітальних товарів, сировини, матеріалів і т.п., з якими встановлені тривалі комерційні зв'язки, а також клммерческий банк, що здійснює його розрахунково-касове обслуговування.
формування ефективних умов залучення кредиту здійснюється по наступним основних параметрах: а) термін надання кредиту; б) ставка відсотка за кредит; в) умови виплати суми відсотка; г) умови виплати основної суми боргу; д) інші умови, зв'язані з одержанням кредиту.
Термін надання кредиту є однією з визначальних умов його залучення. Оптимальним вважається термін надання кредиту, протягом якого цілком реалізується мета його залучення (наприклад, іпотечний кредит — на термін реалізації інвестиційного проекту; товарний кредит — на період повного використання сировини, матеріалів і т.п.). Ставка відсотка за кредит характеризується трьома основними параметрами: її формою, видом і розміром.
• До застосовуваним формам розрізняють процентну ставку (для нарощення суми боргу) і дисконтну ставку (для дисконтирования суми боргу). Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана процентній ставці, тому що в цьому випадку витрати по обслуговуванню боргу будуть меншими.
• По застосовуваних видах розрізняють фіксовану ставку відсотка (установлювану на весь термін кредиту) і ставку відсотка, що плаває, (з періодичним переглядом її розміру в залежності від зміни дисконтної ставки центрального банку, темпів інфляції і кон'юнктури фінансового ринку). Час, протягом якого ставка відсотка залишається незмінної, називається процентним періодом. В умовах інфляції для підприємства предпочтительней є фіксована чи ставка ставка, що плаває, з високим процентним періодом.
• Розмір ставки відсотка за кредит є визначальною умовою при оцінці його вартості. По товарному кредиті він приймається при оцінці в розмірі цінової знижки продавця за здійснення негайного розрахунку за поставлену продукцію, вираженої в річному численні.
Умови виплати суми відсотка характеризуються порядком цієї виплати. Цей порядок зводиться до трьох принципових варіантів:
виплаті всієї суми відсотка в момент надання кредиту; виплаті суми відсотка рівномірними частинами; виплаті всієї суми відсотка в момент сплати основної суми боргу (при погашенні кредиту). За інших рівних умов кращим є третій варіант.
Умови виплати основної суми боргу характеризуються періодами, що передбачаються, його повернення. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів: частковому поверненню основної суми боргу протягом загального періоду функціонування кредиту; повному поверненню всієї суми боргу поистечении терміну використання кредиту;
повернення основної чи частини суми боргу з наданням пільгового періоду після закінчення терміну корисного використання кредиту. За інших рівних умов третій варіант є для підприємства предпочтительней.
Інші умови, зв'язані з одержанням кредиту, можуть передбачати необхідність його страхування, виплати додаткової комісійної винагороди банку, різний рівень розміру кредиту стосовно суми чи застави застави і т.п.
У процесі мінімізації вартості залучення різних форм фінансового кредиту використовується спеціальний показник — „грант-элемент", що дозволяє порівнювати вартість залучення фінансового кредиту на умовах окремих комерційних банків із середніми умовами на фінансовому ринку (відповідно на ринку чи грошей ринку капіталу в залежності від тривалості кредитного періоду). Розрахунок цього показника здійснюється по наступній формулі:
ГЭ^ОО-1 ін+од .100,
/=1 БК(1+/)"
де ГЭ — показник гранта-елемента, що характеризує розмір відхилень вартості конкретного фінансового кредиту на умовах, запропонованих комерційним банком, від среднерыночной вартості аналогічних кредитних інструментів, у відсотках;
ПР — сума відсотка, що сплачується, у конкретному інтервалі (л) кредитного періоду;
ОД — сума амортизируемого основного боргу в конкретному інтервалі (п) кредитного періоду;
БК — загальна сума банківського кредиту, приваблюваного підприємством;
/ — середня ставка відсотка за кредит, що склався на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом;
п — конкретний інтервал кредитного періоду, по якому здійснюється платіж засобів комерційному банку;
I — загальна тривалість кредитного періоду, виражена числом вхідних у нього інтервалів.
Тому що грант-елемент порівнює відхилення вартості залучення конкретного кредиту від среднерыночной (виражене у відсотках до суми кредиту), його значення можуть характеризуватися як позитивної, так і негативної величинами. Ранжируя значення гранта-елемента можна оцінити рівень ефективності умов залучення підприємством фінансового кредиту відповідно до пропозицій окремих комерційних банків.
9. Оптимізація структури капіталу, використовуваного в інвестиційному процесі по окремих його стадіях. Така оптимізація спрямована на забезпечення фінансової стійкості підприємства в процесі здійснення їм інвестиційної діяльності. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів розглядаються в спеціальному розділі.