Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Право соціального захисту
Викладач: доц. Дуюнова Оксана Миколаївна
Робоча навчальна програма – ауд. 163.
Література:
1. Лазор Ю. І., Прилипко С. М., Ярошенко «Право социального обеспечения» 2010
2. Занфірова, Іншин, Прилипко Харків, 2012
3. Пилипенко, Бурак, Синчук
4. Синчук С. М.
5. Болотіна Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні – Київ, 2005.
6. Сирота 2007
7. Сташків Б. М. Теорія права соціального забезпечення Київ, 2005.
Тема 1: Поняття соціального забезпечення, його функції, роль та значення в суспільстві
1. Поняття соц. забезп., його основні ознаки.
2. Основні функції соціального забезпечення.
3. Право громадян України на соціальний захист, його зміст. Поняття соціального захисту, його співвідношення із соціальним забезпеченням.
4. Види та форми соціального забезпечення.
1. Соціальне забезпечення – надання достатніх матеріальних засобів для існування кому-небудь з боку суспільства (з точки зору семантики).
Наукове визначення – 2 основні концепції - економічна і правова. Ядром економічної є спосіб розподілу благ через суспільні фонди споживання. Прибічники цієї концепції відносять всі види допомоги, яка надається суспільством, як-то – безоплатне навчання, безоплатна медицина тощо (широке тлумачення). Прихильники правової концепції вважали, що це стосується не всіх членів суспільства, а лише окремих категорій громадян, які користуються особливим соціальним захистом з боку держави.
У юридичної концепції два аспекти – економічний (матеріальні можливості держави з надання допомоги) і суб’єктивний (відбір категорії осіб, яким така допомога надається).
Соціальне забезпечення варто розглядати і як економічну, і як правову категорію.
Вперше термін соціальне забезпечення був використаний в нормативних актах порівняно давно; можна згадати Декрети РНК РСФРР від 23.10.1918 «Положение о социальном обеспечении трудящихся». Забезпечення внаслідок втрати засобів існування, надання всіх видів медичної допомоги, вжиття попереджувальних щодо хвороб заходів. В період НЕПу – також включалася виплата заробітної плати.
Склад сутнісних ознак соціального забезпечення:
1) державний характер встановлюваних у суспільстві організаційно-правових способів розподілу сукупного суспільного продукту через систему соціального забезпечення;
2) законодавче закріплення переліку соціальних ризиків, визнаних державою як підстави для надання тих чи інших видів соціального забезпечення (напр. безробіття, старість, непрацездатність, нещасні випадки на виробництві тощо);
3) закріплення в нормах права або в договорах, санкціонованих державою, кола осіб, які підлягають забезпеченню;
4) нормування державою соціального стандарту забезпечення, нижче якого воно не може бути, шляхом законодавчого закріплення видів забезпечення, його рівня і умов надання.
Соціальне забезпечення – це поєднання систем державного і недержавного матеріального забезпечення і соціального обслуговування фізичних осіб (їхніх сімей), які знаходяться в складних, здебільшого негативних, життєвих обставинах на обумовлених, як правило, в законі чи договорі умовах зі спеціально створених для цього фондів та які ґрунтуються на перерозподілі частини валового національного продукту з метою вирівнювання доходів різних верств населення і забезпечення соціальної злагоди в суспільстві.
2. Функції соціального забезпечення:
1) економічна (через розподіл ВНП здійснюється спочатку акумуляція коштів із наступним використанням їх з метою надання особі допомоги);
2) виробнича (право на багато видів соціального забезпечення залежить від трудової діяльності особи – характеру роботи, виду і розміру зарплати, від самого факту тощо);
3) реабілітаційна (поновлення втраченого через певні обставини соціального статусу особи);
4) соціальна (соціальне забезпечення як один з видів соціального захисту населення; держава гарантує реалізацію людині конституційного права на соц. забезп.);
5) політична (спрямована на зняття або пом’якшення можливої соціальної напруги у суспільстві);
6) демографічна (направлена на забезпечення розширеного відтворення населення, подолання тенденції од зменшення чисельності населення – напр. стимулювання народжуваності, підтримка багатодітних сімей тощо);
7) виховна (вплив існуючої системи соціального забезпечення на свідомість, думки, почуття, волю людей з метою усвідомлення населенням позитивних якостей, як-то працелюбства, соціального обов’язку тощо).
3. Ст. 46 КУ – право на соціальний захист (ч. 1).
Соціальне забезпечення – більш традиційне поняття.
Проблема – довільне застосування поняття «соціальний захист».
Стаття Болотіної 2001 р., «Право України», щодо розмежування понять «соціальний захист» і «соціальне забезпечення».
Соціальний захист (у вузькому розумінні) – включає гарантії з охорони праці, зодоровя і навколишнього середовища, мінімальної оплати праці та інші заходи, необхідні для нормальної життєдіяльності людини.
Соціальний захист (в широкому розумінні) – взагалі діяльність держави, спрямована на забезпечення людини матеріальними благами, процесу розвитку повноцінної особистості, нейтралізацію негативних факторів, що впливають на людину, створення умов для самовизначення і ствердження в житті.
Поняття соціального захисту є ширшим, і воно реалізується в різноманітних суспільних відносинах, що є предметом різних правових галузей (ТП, ЦП, ЖП, СП, ЕП, ПСЗабезпечення і т. д.).
Н. Б. Болотіна стверджує, що цим поняттям охоплюється соціального забезпечення – ст. ст. 47, 48, 49, 50, 43 КУ та інші конституційні права громадян.
Право на соціальне забезпечення – Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р.; основна допомога має надаватись сімї. Див. – ст. ст. 10, 11, 12.
КУ – Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Див. ст. 5 ЗУ «Про ціни і ціноутворення», ЗУ «Про ДПС» - розділ стосовно відшкодування державою шкоди…; ЗУ «Про міліцію» - соц. захист працівників міліції; ЗУ «Про державну підтримку ЗМІ» тощо.
4. Види соціального забезпечення – ст. 46 та ст. 92 КУ. Під видами соціального забезпечення необхідно розуміти соціальні виплати, пільги, послуги, що надаються непрацездатним громадянам безоплатно або на пільгових умовах за рахунок спеціальних джерел фінансування. Соціальні виплати можуть здійснюватись як у грошовій, так і в натуральній формі. Найбільшим за обсягом видом соціального забезпечення є пенсії.
Види:
1) пенсії;
2) допомоги;
3) соціальні послуги (медичні, санітарно-курортного обслуговування тощо);
4) пільги.
Деякі автори визначають й інші види соціального забезпечення.
Форми (організаційно-правові форми) соціального забезпечення - це способи акумуляції коштів на цілі соціального забезпечення з наступним їх розподілом між відповідними категоріями населення, що потребують матеріальної підтримки з оку держави і суспільства.
Основні організаційно-правові форми соціального забезпечення: