Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
ЛЕКЦІЯ
«ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА»
1. Економічна сутність і функції податків
2. Складові податку та їх характеристика
3. Податкова система і податкова політика держави
4. Класифікація податків
5. Характеристика основних податків податкової системи України
1. Економічна сутність і функції податків
Податки — економічні відносини, що виникають між дер жавою та юридичними і фізичними особами стосовно примусо вого відчуження нею частини новоствореної вартості в гро шовій формі, її вилучення і перерозподілу для фінансування державних видатків. Вони є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави і найважливі шою фінансовою формою регулювання ринкових відносин. Це обов'язкова складова економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає, які політичні сили перебувають при владі.
Податки — головний фінансовий метод мобілізації дер жавних доходів. Вони становлять від 80 до 97 % дохідної час тини державного бюджету.
Під податком і збором, (обов'язковим платежем) до бю джетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язко вий внесок до бюджету відповідного рівня або державного ці льового фонду, який здійснює платник у порядку і на умовах, визначених законами України про оподаткування.
Податки — не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Обов'язковим платежам властиві такі ознаки податків:
- податкові платежі — це обов'язкові збори, що стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обмі ну між державою та платником (плата за воду, землю);
- відрахування, внески — це обов'язкові збори з юридич них та фізичних осіб, яким притаманні характеристики цільо вого призначення.
Основними особливостями податку порівняно з обов'язко вими платежами, є:
- справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або якщо зако нодавством передбачені пільги щодо цього податку;
- має односторонній характер встановлення. Оскільки по даток сплачується з метою покриття суспільних потреб, що від окремлені від індивідуальних потреб конкретного платника, то він є індивідуально безповоротним. Сплата податку не зумов лює зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;
- може сплачуватися лише до бюджету, а не до іншого гро шового централізованого або децентралізованого фонду;
- не має цільового призначення;
- є виключно атрибутом держави і ґрунтується на актах вищої юридичної сили.
Отже, податки — це обов'язкові платежі, що законодавчо встановлюються державою; їх сплачують юридичні та фізичні особи в процесі перерозподілу частини вартості валового внут рішнього продукту; вони акумулюються в централізованих грошових фондах з метою фінансового забезпечення виконан ня державою покладених на неї функцій.
За сутністю податки виконують дві функції: фіскальну і розподільно-регулювальну.
За допомогою фіскальної функції податків формуються фі нансові ресурси держави. Податки є основним джерелом до ходів бюджетів різних рівнів. Така функція податків створює об'єктивні передумови для державного втручання в економіч ні процеси, що відбуваються в суспільстві, тобто зумовлює роз подільно-регулювальну функцію.
Розподільно-регулювальна функція полягає в тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості націо нального доходу між державою та її суб'єктами, і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, по даткові пільги тощо) держава може регулювати вартісні про порції такого розподілу. Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в економіці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, нагромадження капіталу, інвестування, плато спроможний попит і пропозицію.
2. Складові податку та їх характеристика
З метою розуміння сутності податку потрібно чітко визна чити його головні складові, що зумовлюють внутрішній зміст цього поняття. До них належать:
1. Суб'єкт оподаткування, або платник податків — фізи чна або юридична особа, на яку за законом покладається обо в'язок платити податок.
Носій податку — фізична або юридична особа, котра у кін цевому підсумку несе витрати зі сплати податку.
Суб'єкт оподаткування (платник), не завжди є дійсним його носієм, оскільки іноді податок перекладається на інших осіб, наприклад, щодо обкладання митом якого-небудь товару зро зуміло, що воно перекладатиметься на споживачів шляхом надбавки до ціни. Якщо суб'єкт оподаткування може пере класти свій податок на іншого, то він уже не є носієм податку.
2. Об'єкт оподаткування — явище, предмет або процес, унаслідок наявності яких сплачується податок, тобто те, що обкладається податком (дохід, майно тощо). Часто власне на зва податку випливає з об'єкта (наприклад, поземельний, при бутковий, та ін.).
Є два підходи стосовно оцінювання об'єкта: кількісний і на туральний та грошовий.
3. Джерело сплати податку — дохід суб'єкта (прибуток, заробітна плата, відсоток, рента), з якого сплачується податок. За деякими податками об'єкт і джерело збігаються.
4. База оподаткування — законодавчо закріплена частина доходів або майна платника податків (за вирахуванням пільг), що враховується у процесі розрахунку суми податку, тобто сума, з якої стягується податок.
5. Ставка податку — величина податку на одиницю об кладання; якщо вона виражена у відсотках, то називається квота.
Залежно від структури податків розрізняють тверді й час ткові ставки. Тверді ставки встановлюються в грошовому ви раженні на одиницю об'єкта, часткові — виражають у визна чених частках об'єкта обкладання.
У свою чергу часткові ставки поділяються на такі види:
- пропорційні, які діють в однаковому відсотковому відно шенні до об'єкта оподаткування без урахування диференціації його величини;
- прогресивні. Під час збільшення об'єкта оподаткування зростає ставка податку. Якщо темпи збільшення ставки подат ку відповідають темпові зростання об'єкта оподаткування, то це проста прогресія; коли темпи збільшення ставки податку випереджають темпи зростання об'єкта оподаткування — складна прогресія (шкала ставок);
- регресивні — у процесі збільшення об'єкта оподаткуван ня зменшується ставка податку.
Сфера дії податку — сукупність носіїв податку, на яких у результаті лягає його тягар.
Масштаб оподатковування — одиниця, що береться в основу виміру об'єкта оподаткування; у промисловому подат кові масштабом може бути оборот підприємства чи його прибу ток, капітал, чисельність робітників і кількість верстатів, ве личина приміщення, плата за нього та ін.
Одиниця обкладання — одиниця виміру об'єкта (з подат ку на прибуток — грошова одиниця країни, з земельного по датку — гектар, акр і т. ін.). Різниця між масштабом і одини цею обкладання полягає в тому, що в масштабі одиниця береть ся як принцип, а в одиниці обкладання — як міра.
Податковий оклад — сума податку, що сплачує суб'єкт з одного об'єкта.
Податкові пільги — законодавчо закріплений перелік умов, за яких платник податку зменшує податкові зобов'язан ня (податкова соціальна пільга, знижки, відрахування та ін.).
Податковий період — термін, протягом якого завершу ється процес формування податкової бази, остаточно визна чається розмір податкового зобов'язання.
3. Податкова система і податкова політика держави
Податкова система — це сукупність установлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бю джету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податко вого законодавства.
Нині система оподаткування в Україні визначається Зако ном України "Про систему оподаткування", який був викладе ний у новій редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування України" від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР1.
У цьому нормативному документі визначено основи та при нципи формування системи оподаткування в Україні, а також права та обов'язки платників податків, встановлено перелік загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обо в'язкових платежів.
Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов'язко вих платежів, за винятком мита, а також пільги в оподатку ванні не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів із питань оподаткування.
Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язко вих платежів подано в ст. 14 Закону України:
- Податок на додану вартість.
- Акцизний збір.
- Податок на прибуток підприємств.
- Податок з доходів фізичних осіб.
- Мито.
- Державне мито.
- Плата (податок) на землю.
- Рентні платежі.
- Податок з власників транспортних засобів та інших са мохідних машин і механізмів.
- Податок на промисел.
- Збір на геологорозвідувальні роботи, що виконуються за рахунок державного бюджету.
- Збір на спеціальне використання природних ресурсів.
- Збір за забруднення навколишнього середовища.
- Збір на обов'язкове соціальне страхування (у разі тимча сової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещас них випадків на виробництві та професійних захворювань).
- Внески на обов'язкове державне пенсійне страхування.
- Плата за торговий патент на деякі види підприємниць кої діяльності.
- Фіксований сільськогосподарський податок.
- Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хме лярства.
- Єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний кордон України.
- Збір за проведення гастрольних заходів.
- Збір за використання радіочастотного ресурсу України.
- Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (по чатковий регулярний, спеціальний).
- Збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тари фу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
- Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.
Є також податки і збори, передбачені системою оподатку вання, але вони не застосовуються в Україні. До них належать: податок на нерухоме майно (нерухомість), збір до Фонду з ме тою здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобиль ської катастрофи та соціального захисту населення, збір до Державного інноваційного фонду, гербовий збір тощо.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлює Верховна Рада України, вони справляються на всій території України.
Перелік місцевих податків, зборів та обов'язкових плате жів визначено у ст. 15 Закону України "Про систему оподатку вання". До них належать два податки: податок з реклами та комунальний податок.
Також стягуються такі місцеві збори та обов'язкові пла тежі:
- Збір за паркування автотранспорту.
- Ринковий збір.
- Збір за видачу ордера на квартиру.
- Курортний збір.
- Збір за право використання місцевої символіки.
- Збір за участь у бігах на іподромі.
- Збір за виграш у бігах на іподромі.
- Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іпод ромі.
- Збір за право проведення кіно- і телезйомок.
- Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз продажу і лотерей.
- Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі
та сфери послуг.
- Збір із власників собак.
Місцеві податки та збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюють сільські, се лищні та міські ради відповідно до переліку і в межах гранич них розмірів ставок, установлених законами України.
Проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найбільш актуальніших у процесі становлення в Україні рин кових відносин та інтегрування української економіки у світо вий ринок. її слід розв'язувати шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і набутого у світі досвіду в сфері оподаткування.
Чинне податкове законодавство України характеризується включенням його до бюджетного права, що й визначає в подат ковому регулюванні фіскальні функції. Поширена ідея про те, що податки — це лише засіб для наповнення державного бю джету або, інакше, джерело коштів, потрібних для функціону вання держави — безпідставна та обмежена. Насправді податки суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарювання, податкова система виконує функцію структурування економі ки, створює та посилює одні зв'язки або знищує інші. Недо цільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з по даткових джерел, ігноруючи при цьому те, як процедура його наповнення впливає на економічні процеси. Має йтися про розробку такої податкової системи, яка б забезпечувала або хоча б не стримувала розвиток економіки.
Податкова політика визначає сутність і роль системи опо даткування та належить до виняткових повноважень дер жави.
Податкова політика — діяльність держави у сфері вста новлення, правового регламентування й організації справлян ня податків і податкових платежів у централізовані фонди гро шових ресурсів держави.
Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшен ня або зменшення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спадан ню господарської активності, створенню сприятливої кон'юн ктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей еко номіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Органі зація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспіль ного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.
Гнучкість податкової політики полягає в тому, що коли податковий тиск на суб'єктів господарювання зумовлює при пинення діяльності виробництва, податкова система перебу довується на зменшення податкового тиску в інтересах вироб ника.
Стабільність податкової політики означає, що податкова система будується на чіткому визначенні об'єктів оподатку вання, їх обліку, а нормативи оподаткування або обов'язкових платежів не змінюються протягом бюджетного року.
Система пільг щодо оподаткування має стимулювати ви робництво й інвестування, адже практично ті кошти, що мали б зарахуватися до бюджету, залишаються у виробника, який є своєрідним бюджетним фінансуванням.
Поступове удосконалення податкової системи здійснюєть ся в напрямі її лібералізації, децентралізації (державні й міс цеві податки) за рахунок розширення прав регіонів, зменшен ня тієї частинки ВВП, яка перерозподіляється через бюджет. Потребує вдосконалення й механізм оподаткування, котрий стимулював би виробництво у пріоритетних напрямах економіки та сприяв упровадженню у виробництво нових технологій і високоефективного обладнання.
Податкову політику потрібно реформувати шляхом змен шення податкового тиску стосовно тих, хто сплачує податки, а не ухиляється від їх сплати. Насамперед, необхідно зменшити кількість податків, оскільки наше законодавство переобтяже не ними.
Метою реформування податкової політики є зміна по даткової системи для забезпечення стабілізації економіки та, передусім, матеріального виробництва, поліпшення його ефек тивності й на цій основі забезпечення доходів державного бю джету та соціально-культурного розвитку держави. Отже, по даткова система має забезпечити оптимізацію розподілу і пе рерозподілу національного доходу, спираючись на такі прин ципи:
- стимулювання науково-технічного прогресу, техноло гічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаро виробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
- стимулювання підприємницької виробничої діяльності й інвестиційної активності — введення пільг щодо оподатку вання прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробниц тва;
- обов'язковість — упровадження норм стосовно сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на під ставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
- рівнозначність і пропорційність — справляння подат ків з юридичних осіб у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи;
- рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дис кримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нере зидентів) у процесі визначення обов'язків щодо сплати подат ків і зборів (обов'язкових платежів);
- соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування грома дян, які отримують високі та надвисокі доходи;
- стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податко вих пільг протягом бюджетного року;
- економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвит ку національної економіки та фінансових можливостей з ура хуванням потреби досягнення збалансованості витрат бюдже ту з його доходами;
- рівномірність сплати — встановлення термінів сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з огляду на необхід ність забезпечення своєчасного надходження коштів до бю джету з метою фінансування витрат;
- компетенція — встановлення і скасування податків та ьзборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Вер ховною Радою України, Верховною Радою Автономної Респуб ліки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;
- єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розроб ки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткуван ня, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового
платежу), термінів та порядку сплати податку, підстав для на дання податкових пільг;
- доступність — забезпечення дохідливості норм подат кового законодавства для платників податків і зборів (обо в'язкових платежів).
4. Класифікація податків
Кожен вид податків має специфічні ознаки й функціональ не призначення, посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його належніс тю до певної групи залежно від чинної класифікації податків. За допомогою класифікації можна детально з'ясувати сутність і функції податків, поліпшити їх роль у податковій політиці держави, напрями й характер впливу на соціально-економіч ний розвиток суспільства.
Податки класифікуються згідно з тією чи іншою метою, найважливішими є своєчасність і повнота сплати податків у бюджети різних рівнів. Останнє стосується адміністрування податків.
Податки можна класифікувати за певними ознаками:
- за ознакою органів державної влади, які їх встановлю ють. Розподіл за цією ознакою визначається згідно із Законом України "Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 р. № 1251-XII, в якому передбачено два види податків на тери торії України:
- загальнодержавні податки і збори — обов'язкові пла тежі, що встановлюють найвищі органи влади в державі; вони є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій тери торії України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів (ПДВ, акцизний збір,
податок на прибуток тощо);
- місцеві податки та збори - обов'язкові платежі, які встановлюють місцеві органи влади; є обов'язковими до спла ти за встановленими ставками тільки на певній території; над ходять виключно до місцевих бюджетів (комунальний пода ток, податок на рекламу, ринковий збір тощо);
Стосовно джерела сплати розрізняють такі види подат ків:
- податки, збори й обов'язкові платежі, що належать до валових витрат і собівартість (збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'язкове державне пенсійне страху вання; плата за землю; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; податок на промисел; фіксований
с/г податок; податок на рекламу; кому нальний податок тощо);
- податки, збори й обов'язкові платежі, які сплачуються з прибутку підприємства або капіталу (податок на прибуток підприємства; податки з власників транспортних засобів та ін ших самохідних машин і механізмів; збір за забруднення нав колишнього середовища; державне мито тощо);
- податки та збори, що входять до складу ціни виробу (податок на додану вартість; акцизний збір);
За економічною ознакою об'єкта оподаткування:
- податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб у момент його отримання (заробітна плата, прибуток, валовий Дохід);
- податки на споживання — обов'язкові збори, що стягу ються в процесі споживання товарів, робіт і послуг, їх плата залежить не від результатів фінансово-господарської діяль ності, а від обсягу споживання;
- податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються у зв'язку з наявністю конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державній власності (податок на не рухоме майно (на нерухомість), податок із власників транс портних засобів та інших самохідних машин і механізмів);
За засобом вилучення:
- прямі податки безпосередньо сплачуються платником до бюджету держави залежно від величини об'єкта оподатку вання (податок на прибуток підприємств, плата (податок) на землю, податок із власників транспортних засобів та інших са мохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (не рухомість) та ін.);
- непрямі податки не залежать безпосередньо від доходу платника та сплачуються ними опосередковано через цінові механізми (податок на додану вартість, акцизний збір, мито);
За суб'єктами оподаткування:
- податки з юридичних осіб - податок на прибуток, кому нальний податок;
- податки з фізичних осіб - податок із доходів фізичних осіб;
- змішані податки — плата (податок) на землю; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
За характером використання податкових платежів:
- загальні. Такі податки знеособлюються під час надхо дження до бюджету (ПДВ, акцизний збір, податок на прибу ток, податок із доходів фізичних осіб та ін.);
- спеціальні (цільові) — мають цільове призначення (збо ри на обов'язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування).
5. Характеристика основних податків податкової системи України
I. Податок на додану вартість (ПДВ) належить до не прямих податків, сплачується до державного бюджету на кож ному етапі виробництва продукції товарів, виконання робіт, надання послуг, за умов імпорту товарів до або під час митного оформлення. Отже, ПДВ — частина новоствореної вартості,
сплачується до державного бюджету.
Механізм нарахування ПДВ ґрунтується на визначенні по даткової бази. База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається з огляду на їх договірну (контрактну) вартість, визначену за вільними цінами, але не нижчими за звичайні, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, ін ших загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових пла тежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обо в'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільни кового мобільного зв'язку, що включаються до ціни товарів (послуг)). Згідно зі ст. 6 Закону України "Про податок на дода ну вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168 /97-ВР в Україні сума податку на додану вартість розраховується за ставками: базова ставка — 20% бази оподаткування і сума податку додається до ціни товарів (робіт, послуг) та 0 %1. Уведення нульової ставки передбачає створення пільгових умов для деяких видів опера цій.
Доцільно зазначити, що значення податку на додану вар тість виявляється за допомогою його фіскальної функції, тобто шляхом мобілізації колосальних фінансових ресурсів до Дер жавного бюджету України.
II. Акцизний збір належить до непрямих податків і вста новлюється на високорентабельні та монопольні товари (про дукцію) і включається до ціни цих товарів та послуг (рис 5.1).
Рис. 5.1. Структурно-логічна схема акцизного збору
В Україні підакцизними товарами є алкогольні напої, спирт етиловий, тютюнові вироби, транспортні засоби, бензин, дис тиляти, паливо, хутрові вироби та вичинені шкури, ювелірні вироби з дорогоцінних металів, пиво солодове та ін. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору єдині на тери торії України, їх встановлює та затверджує Кабінет Міністрів України. Основа акцизного збору — диференційований підхід; до оподаткування різних товарів і товарних груп.
III. Податок на прибуток підприємств належить до пря мих податків. У Законі України "Про внесення змін до Зако ну України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. № 349 передбачено оподаткування прибутку, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань (рис. 5.2)1.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибут ку підприємств" платниками податку вважаються:
- із резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бю джетні, громадські та інші підприємства, установи та організа ції, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання при бутку як на території України, так і за її межами;
- із нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, котрі одержують до ходи із джерелом їх походження з України та ін.
У цьому законі розширено амортизаційні норми, що в середньостроковій перспективі дасть змогу багатьом підприєм ствам поновити виробничі потужності. Базова ставка податку становить 25 % від об'єкта оподаткування. Однак у Зако ні України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р. № 349 визначено й інші ставки, що застосо вуються залежно від виду діяльності суб'єкта господарювання. Наприклад, господарська діяльність нерезидентів обкладаєть ся за ставкою 15 % від суми доходів із джерелом їх походжен ня з України, б % оподатковується фрахт, а валовий дохід від страхової діяльності (для страховиків-резидентів) — за став кою 3 %.
IV. Податок з доходів фізичних осіб стягується на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ (зі змінами та доповненнями)1. Цей податок сплачують громадяни України й особи без громадянс тва, котрі проживають на території України та мають само стійні джерела доходів, як правило, за місцем джерела доходів або за місцем проживання.
Об'єктом оподаткування у громадян є сукупний оподатко вуваний дохід за календарний рік (складається з місячних су купних оподатковуваних доходів), одержаний ними з різних джерел як на території України, так і за її межами (рис. 5.3).
Цей дохід передбачає виплати як за основним місцем робо ти, так і за сумісництвом, доходи у вигляді дивідендів за акція ми або від підприємницької діяльності та інші виплати як у грошовій, так і натуральній формах.
Рис. 5.2. Структурно-логічна схема податку на прибуток підприємств
Громадяни, котрі мають доходи не лише за місцем головної роботи, зобов'язані вести їх облік і відображати в декларації, яку повинні до 1 квітня наступного за звітним року подати до податкового органу за місцем проживання. У процесі нараху вання доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів за гальнообов'язкового державного соціального страхування, що відповідно до закону стягуються за рахунок доходу найманої особи. З 1 січня 2007 р. базова ставка податку становила 15 % від об'єкта оподаткування. Крім того, у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-ІУ передбачено інші ставки податку, що залежать від виду оподатковуваного доходу. Наприклад/розмір ставки по датку на банківський депозит (вклад) у банк або небанківську фінансову установу становить 5 %, а дохід від успадкування коштів, майна або немайнових прав залежно від ступеня спо ріднення оподатковується за ставками від 0 до ЗО %.
Рис. 5.3. Структурно-логічна схема податку з доходів фізичних осіб
Податкова соціальна пільга (пільга в розмірі однієї міні мальної заробітної плати не перевищує 140 % прожиткового мінімуму) передбачена за місцем отримання платником подат ку основного доходу, де зберігається його трудова книжка. Платник податку має право на зменшення суми загального мі сячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Якщо платник податку є самозайнятою особою, податкова соціальна пільга щодо отриманих нею доходів від такої діяль ності не застосовується.
V. Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподат кування (один податок замість кількох, передбачених законо давством). Платникам надається право вибору системи оподат кування (єдиний податок або сукупність цих податків)1.
Платниками податку можуть бути:
- фізичні особи, які займаються підприємницькою діяль ністю без створення юридичної особи, в котрих середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації становить 50 тис. грн.;
- юридичні особи, в яких середньорічна чисельність пра цівників не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн. грн.
Ставку податку для фізичних осіб установлюють місцеві органи влади залежно від діяльності в розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Для юридичних осіб ставки визначають у розмірі 6 % від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10 %, коли ПДВ не сплачується.
Фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця на окре мий рахунок відділень Державного казначейства України. Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного подат ку в таких розмірах:
- до місцевого бюджету — 43 %;
- до Пенсійного фонду України — 42 %;
- на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) з метою відшкодування витрат, що здійснюються згідно із законодавством у зв'язку з тимчасовою втратою працездатно сті, а також витрат, пов'язаних із народженням та похованням.
Юридичні особи — суб'єкти малого підприємництва спла чують єдиний податок на окремий рахунок відділень Держав ного казначейства України. Відділення Державного казна чейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:
- до Державного бюджету України — 20 %;
- до місцевого — 23 %;
- до Пенсійного фонду України — 42 %;
- на обов'язкове соціальне страхування — 15% (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення — 4 %) для відшкодування витрат, що здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатно сті, а також витрат, зумовлених народженням і похованням.
Отже, спрощена система оподаткування — один із найефек тивніших засобів реалізації стимулювальної функції оподат кування, гармонізації економічних інтересів держави, регіонів і платників податків, а також забезпечення зайнятості та само зайнятості.