Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 6-7 (4 год.)
Тема: Лексичні засоби стилістики. Стилістичне використання багатозначності. Тропи
План
Загальна характеристика лексичної стилістики.
Стилістичні можливості загальновживаної лексики.
Стилістично обмежена лексика.
Стилістичне значення полісемії. Пряме й переносне значення слів. Моносемічні та полісемічні слова.
Система тропів української мови: метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, уособлення, порівняння, епітет, гіпербола, мейозис, алегорія, катахреза, антифраз, антономазія, іронія, перифраз.
Студенти повинні знати: стилістичну диференціацію української лексики; сутність поняття “полісемія”; тропеїчну систему української мови.
Студенти повинні вміти: визначати стилістично забарвлені слова; знаходити емоційно-експресивну лексику; розрізняти види тропів у різних стилях.
Питання для самоконтролю і завдання
Доза, пропорційний, животворящий, дисиміляція, уповноважений, довідка, гіпотеза, комісія, видатний, наказ, довкілля, тара, завод-постачальник, постановити, вельмишановний, інтеграл, невмирущий, утвердження, антиоксидант, методологія, ухвалити, деривація, просвітник, управлінці, сталінщина, директива, заходи, функція, заслухати, свавілля, життєдайний, самодержавний, ратифікація, рапорт, абсолютизм.
Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.
Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття ...
Стоїть сторозтерзаний Київ, і двістірозіп’ятий я. Золотим павутинням злетить Непорушна година спокою. Помережав вечір кучерявий Льодяними ґратами вікно. Сірий туман квочкою вгніздився над полями і висиджує тишу. Від магістралі за два метри, Уся закутана в що є, Сидить бабуся, як Деметра, У відрах моркву продає. Перевеслами пам’яті дні перев’язую, Розсипаються стебла – прожиті літа. Є у дощах весняних щось від Баха, Коли у чисту світанкову рань Впаде грози могутня сиза птаха, Збудивши поля вороний орган. Я відчув, що зараз може вдатися до тортур; не дружина – прямий нащадок іспанської інквізиції.
Література: