Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України
комунальний вищий навчальний заклад
«Олександрійський педагогічний коледж
імені В.О. Сухомлинського»
Навчально-методична картка заняття №
Назва та номер спеціальності 5.01010201 “Початкова освіта”
5. 01020101 „Фізичне виховання”.
Предмет: Психологія.
Тема: Відчуття
Поняття про відчуття та їх види. Фізіологічні основи відчуттів. Загальні властивості відчуттів. Індивідуальні особливості відчуттів. Чуттєвість та її види. Пороги чуттєвості. Поняття про адаптацію. Компенсаторні можливості відчуттів. Значення відчуттів у пізнавальній діяльності людини.
Вид заняття: лекція
Мета заняття:
дати поняття про «відчуття»; визначити фізіологічні основи відчуттів; розкрити значення відчуттів в житті та діяльності людини; ознайомити з видами відчуттів; розкрити загальні властивості та індивідуальні особливості відчуттів; розвивати пам'ять, логічне мислення, спостережливість та уважність; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.
Обладнання: роздатковий матеріал.
Література:
Основна:
Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.
Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.
Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.
М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.
Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.
Додаткова:
Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.
Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.
Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.
Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.
Структура заняття
5. Підведення підсумків.
Тема: Відчуття
План
1.
Поняття про відчуття та їх фізіологічні основи
Навколишній світ, його красу, звуки, кольори, запахи, температуру, величину і багато іншого ми пізнаємо завдяки органам чуття. За допомогою органів чуття людський організм одержує різноманітну інформацію про стан зовнішнього і внутрішнього середовища.
Людина пізнає оточуючу дійсність, вона на нас діє і викликає відчуття. Людина пізнає оточуючу дійсність завдяки відчуття: кольори, запахи, смакові якості, температуру, вагу тощо.
Відчуття – це психічний процес відображення в мозку властивостей об'єктивної дійсності, яка безпосередньо впливає на аналізатори людини.
Відчуття – це суб'єктивні образи об'єктивного світу (все що нас оточує – це реальні об'єктивні предмети). Н., гарячий чай у кожного викликає свої відчуття.
Відчуття має тісний зв'язок з усіма пізнавальними психічними процесами: зі сприйманням (щось почули – осмислюємо відчуття (щось на слизьке наступили)), мисленням, почуттями.
Відчуття властиві і тваринам. Деякі тварини (н., орли) мають значно більш гострий зір ніж людина, більш нюхом і слухом (собаки). Очі мурах розрізнюють ультрафіолетові промені, які недоступні людині. Кажани та дельфіни розрізняють ультразвуки, які не чує людина. Гримуча змія відчуває найменші коливання температури – у 0,001 градуси. Але око та вухо людини розрізняє у речах значно більше, ніж око орла чи вухо собаки, бо відчуття людини збагачуються його мисленням і суто людським досвідом.
Значення відчуттів
Фізіологічні основи відчуттів
Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, що виникає при дії подразника на відповідний аналізатор (зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, шкірний).
Аналізатор – це фізіологічний апарат за допомогою якого виникають відчуття (І.П. Павлов).
Будова аналізатора.
Умови виникнення відчуттів:
безпосередня дія подразника;
цілісність аналізатора і його провідникових шляхів.
Відчуття виникають так: на рецептор діє подразник, у ньому виникає збудження, яке передається у кору півкуль головного мозку по аферентному нервовому, у центрі відбувається аналіз збудження і виникає відповідне відчуття. Відчуття не є результатом тільки доцентрового процесу, його основу становить повний рефлекторний акт. Таким чином, фізіологічною основою відчуттів є діяльність аналізатора і його провідникових шляхів.
Аналізатор складає важливу частину шляху нервових процесів (рефлекторної дуги).
Рефлекторна дуга = аналізатор + ефектор.
Ефектор є моторний орган (певний м'яз), до якого надходить нервовий імпульс із центральної нервової системи (мозку).
Взаємозв'язок елементів рефлекторної дуги забезпечує основу орієнтування складного організму в навколишньому середовищі, діяльність організму, в залежності від умов існування.
2.
Види відчуттів
(в залежності від розміщення рецепторів) фізіолог Ч. Шерінгтон
Екстрорецептори Пропріорицептори
(на шкірі) (у м'язах)
Інтерероцептори
(в середині організму)
зорові відчуття;
нюхові відчуття;
смакові відчуття;
слухові відчуття;
шкірні відчуття.
Зорові відчуття:
відчуття кольору;
відчуття величини;
відчуття форми;
відчуття об'єму;
відчуття розташування у просторі.
Слухові відчуття:
відчуття сили голосу;
відчуття тембру;
відчуття висоти;
відчуття темпу.
Нюхові відчуття:
відчуття запаху;
відчуття прийнятності;
відчуття неприйнятності.
Смакові відчуття:
відчуття солодкого;
відчуття солоного;
відчуття кислого;
відчуття гіркого;
комбіноване відчуття (солодко-кисле).
Шкірні відчуття.
На шкірі існує декілька самостійних аналізаторних систем:
тактильні відчуття (торкання);
температурні відчуття (відчуття холоду, тепла);
больові відчуття (спина).
відчуття голоду;
відчуття ситості;
відчуття спраги;
відчуття болю;
відчуття нудоти;
відчуття зміни в роботі організму (не болить, але працює не так як завжди).
кінестетичні відчуття – сигналізують про м'язовий тонус людини;
відчуття рівноваги (статичні відчутя) – сигналізують про положення та рух нашої голови у просторі;
вібраційні відчуття – сигналізують про коливання оточуючих тіл у природі.
3.
Загальні властивості відчуттів
До закономірностей (властивостей) відчуттів належать:
Щоб викликати відчуття, подразник повинен досягти певної сили, відповідного порога.
Пороги відчуття поділяються на абсолютні та відносні (диференціальні, різнісні); абсолютні пороги бувають верхніми і нижніми. Всі види відчуттів виникають при впливі відповідних подразників. Перехід від невідчутних стимулів до відчутних відбувається не поступово, а стрибками.
Чутливість – здатність мати відчуття по різному розвинена (її можна пригнічувати і розвивати).
Мінімальна сила подразника, яка діючи на аналізатор викликає ледь помітне відчуття називається нижчим порогом чутливості.
Між чутливістю і величиною порога існує обернене відношення: чим нижчий поріг, тим чутливість вища, і навпаки.
Знання про нижній поріг чутливості, необхідний педагогу в зв'язку з тим, що зорова і слухова чутливість в учнів розвинене по-різному.
Подальше збільшення чинності подразників, що діють на рецептори, викликає або зникнення відчуття, або болюче відчуття (наприклад, гучний звук, яскравість, що засліплює очі).
Максимальна сила подразника, що її здатні відчути певним аналізатором називається верхнім абсолютним порогом чутливості (лоскотання п'яток).
Поріг розрізнення – це мінімальна різниця у силі дії двох подразників, яка виникає при ледь помітному розрізнені відчуттів.
Якщо величину початкового подразника позначити через П, порівнюваного з ним іншого, збільшеного – через П1, то сформульоване положення можна виразити так:
Це значить, що поріг розрізнення характеризується відносною величиною, постійною для цього аналізатора.
Адаптація – це пристосування органів чуття до умов, що змінилися.
Види адаптації
Буває:
• Повне зникнення відчуттів в процесі тривалого впливу подразника.
Наприклад, чітке зникнення нюху, пов'язане з будь-яким тривало діючим запахом, в той час як чуттєвість до інших запахів зберігається.
• Притуплення відчуття під впливом чинності сильного подразника.
Наприклад, світлова адаптація, зв'язана з зниженням чутливості ока при інтенсивному світловому подразненні, коли з напівтемної кімнати попадаєш в яскраво освітлений простір
• Підвищення чуттєвості під впливом чинності слабкого подразника. Наприклад, для зорового аналізатора - це адаптація до темряви, а для слухового аналізатора - адаптація до тиші.
2. Соціальна адаптація – включення в нову групу.
3. Професійна адаптація – виявляється при включені в нові вили діяльності.
З адаптацією тісно пов'язане і явище контрасту, що відбивається в зміні чуттєвості під впливом, що передує подразнику (або супроводжує його). Так, дія контрасту загострює відчуття кислого після відчуття солодкого, відчуття холодного після гарячого та ін. Слід відзначити також властивість рецепторів затримувати відчуття, що висловлюється в більш-менш тривалій післядії подразнень. Завдяки цьому відбувається злиття окремих відчуттів в єдине ціле, як, наприклад, при сприйманні мелодії, кінокартини та інш.
Сенсибілізація (чутливий) – підвищення чутливості в результаті взаємодії аналізаторів та їх вправляння (повторення гам на фортепіано). Сенсибілізація виникає при:
Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуттів, характерних для іншого аналізатора.
Найпоширенішими є слухові синестезії, за яких звук поряд із слуховим відчуттям викликає і кольорові відчуття. Яскраві слухо-зорові синестезії мав російські композитори Н. А. Римський-Корсаков, А. Н. Скрябін (володіли кольоровим слухом). Так, А. Н. Скрябін, який створив музичну поему «Прометей», увівши до нотного стану шосту лінію для кольору. Розповсюдженими є нюхо-смакові синестезії, за яких сприймання запаху зумовлює виникнення смакових відчуттів, про що свідчать вирази «гіркий запах», «солодкий запах».
8) Компенсація (зрівнювання) - це таке явище, коли один аналізатор бере на себе функції іншого.
Н., компенсація зору у сліпої від народження дитини відбувається за рахунок розвитку дотикового аналізатора при умові спеціального навчання.
4.
Індивідуальні особливості відчуттів
Різноманітні види відчуттів характеризуються не тільки особливостями, але і загальними для них характеристиками. До них відносяться:
• якість;
• інтенсивність, або сила (кількісна характеристика);
• тривалість (часова характеристика);
• локалізація (просторова характеристика).
Н., слухові відчуття характеризуються висотою, тембром, гучністю; зорові – кольоровим тоном, насиченістю, світлотою.
Розвиток відчуттів відбувається в ранньому віці (дитина розрізняє звукові будови слів мови, основні кольори тощо). Розвиток відчутті відбувається в процесі оволодіння людиною суспільного досвіду. Розвиток відчуттів дорослої людини пов'язаний зі професійною діяльністю (Так, високий розвиток слухових відчуттів мають музиканти, смакових – дегустатори, дотикових – робітники-шліфувальники, зорових – металурги, текстильники).
Подразнення
Фізіологічний процес
Психічний процес
ізичний процес
Провідні шляхи
Збудження
Центр у корі головного мозку
Орган
відчуття
(рецептор)
ПОДРАЗНИКИ
Виникнення відчуттів
Відцентрові нерви
Доцентрові нерви
Аналізатор
Мозковий кінець
Орган чуття
Аналізатори в корі головного мозку