Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Генріха Гейне ставлять в один ряд з Фрідріхом Шиллером, Йоганом Гете і Готгольдом Лессінгом. На вірші Гейне писали музикубагато композиторів, у тому числі Шуберт і Шуман.
У роки фашистського правління в Німеччині Гейне був заборонений і всі його пам'ятники були зруйновані. Серед книг, якінацисти публічно спалювали в 1933 році, були і роботи Гейне. Ці вогнища підтвердили його пророцтво:
«Там, де спалюють книги, в кінці спалюють і людей.»
Пам'ятник Гейне встановлений в Парижі. Статуя його літературній героїні Лорелай стоїть у Бронксі, Нью-Йорк. Після Другої світової війни у багаттьох містах Німеччини знову почали з'являтися пам'ятники її знаменитому поетові, в тому числі в його рідному Дюсельдорфі та на Унтер-ден-Лінден в Берліні.
Дюссельдорфський університет носить ім'я Генріха Гейне. На честь поета засновані дві літературні премії: у 1956 році Міністерством культури НДР «Генріх Гейне» і в 1972 році премія в його рідному місті Дюссельдорфі
Гейне был дальним родственником Карла Маркса по материнской линии. Примечательно, что, познакомившись в 1843 году в Париже, они не подозревали о своём родстве. Поэт был очарован умом этого молодого философа и почти ежедневно приходил на улицу Вано поговорить о политике и литературе. Оба они разделяли пристрастие к французским утопистам. Карл призывал Гейне поставить свой поэтический гений на службу свободе: «Оставьте эти вечные любовные серенады и покажите поэтам, как орудовать хлыстом».[5]
По воспоминаниям Франциски Кугельман[6][7], очень часто, когда кто-нибудь проявлял излишнюю сентиментальность, Маркс цитировал четверостишие Гейне:
Раз барышня стояла
Над морем в поздний час
И горестно вздыхала,
Что солнца луч погас.
Оригинальный текст (нем.) [показать]
Маркс навещал поэта вплоть до последних его дней, и Ф.Кугельман сохранила для истории начало их последнего диалога:
Гейне как раз перестилали постель, когда вошёл Маркс; он был так болен, что к нему едва можно было прикасаться, сиделки поэтому несли его в кровать на простыне. Гейне, которого даже в этот момент не оставил его юмор, совсем слабым голосом приветствовал Маркса:
— Видите, дорогой Маркс, дамы всё ещё носят меня на руках…