Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
34
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
ДМИТРИК ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА
Спеціальність: 12.00.07 –теорія управління;
адміністративне право і процес;
фінансове право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків –
Дисертація є рукописом.
Робота виконана на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник –кандидат юридичних наук, доцент
Алісов Євгеній Олександрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, докторант кафедри фінансового права.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент Савченко Леся Анатоліївна, Академія державної податкової служби України, завідувачка кафедри фінансового та адміністративного права;
кандидат юридичних наук, доцент Заверуха Ірина Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права.
Провідна установа –Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра конституційного та адміністративного права, м. Київ.
Захист відбудеться “26” травня 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою : 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
Автореферат розіслано "25" квітня 2003 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується виокремленням суттєвих напрямків перебудови всіх сфер життєдіяльності суспільства. В останні роки об'єктивні потреби громадського життя, пов'язані з необхідністю реформування економічної, соціальної, політичної та інших сфер життя України, викликали гостру потребу переосмислення багатьох питань теорії фінансового права. Так, перехід від адміністративно-командної системи до ринкових відносин в економіці, вільний розвиток усіх форм власності, рівність прав господарюючих суб'єктів незалежно від їх організаційно-правових форм, конституційне закріплення місцевого самоврядування, а також низка інших факторів вимагають постійного вдосконалення чинного фінансового механізму, повнішого втілення в ньому якостей, властивих розподільній і контрольній функціям фінансів. Необхідність більш детального і всебічного врахування чинників, що впливають на виникнення й розвиток фінансових правовідносин, а також шляхи цього удосконалення в нових економічних умовах можуть бути встановлені тільки за допомогою дослідження змісту відповідних суспільних зв'язків.
Така увага до поглибленого вивчення й аналізу змісту фінансових правовідносин є об’єктивною, адже ці правові зв’язки мають дуже важливе значення для держави, у перебігу реалізації яких створюються, розподіляються й використовуються централізовані й децентралізовані фонди коштів, без яких неможливо не тільки виконання нею своїх завдань і функцій, а й взагалі її існування. Окрім того, однією з негативних умов, що стримують подолання фінансової кризи в Україні, є недостатня розробленість вітчизняною наукою питань теорії фінансових правовідносин, що аж ніяк не сприяє якісному і своєчасному регулюванню державою цих досить важливих суспільних зв’язків.
Слід наголосити, що в даний час триває черговий етап реформування фінансового законодавства України, у зв’язку з чим надзвичайно актуальним є проведення системних, комплексних наукових досліджень питань змісту фінансових правовідносин в умовах сучасності. Саме тому на порядку денному здійснюваних докорінних структурних перетворень гостро постає завдання уточнення і поглиблення існуючих категорій і понять як загальної, так і особливої частини фінансового права, що мають першочергове загальнотеоретичне і практичне значення. Аналіз економічного змісту фінансових відносин, виявлення й уточнення їх особливостей сприятимуть удосконаленню правового регулювання фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування. Поділ усього масиву регульованих фінансовим правом суспільних відносин залежно від напрямків фінансової діяльності дозволить краще, детальніше й чіткіше усвідомити особливості окремих груп цих відносин, визначити точки застосування упорядкувального впливу держави на такі зв'язки відповідно до виробленої і закріпленої фінансово-правовими нормами моделі фінансового механізму України. Саме це передусім й обумовило вибір теми поданого до захисту дисертаційного дослідження.
В Україні до цього часу у доктрині фінансового права не існує глибокого дослідження, присвяченого узагальнюючій класифікації фінансових правовідносин, а також їх аналізу з точки зору економічного змісту та його впливу на правове регулювання фінансової діяльності держави. У той же час окремі аспекти зазначеної проблеми розглядалися деякими вченими, хоча й трохи під іншим кутом зору, оскільки їх наукові доробки стосувалися окремих груп фінансових правовідносин –податкових, бюджетних, валютних та ін. Окремі питання цього комплексу теоретичних проблем, що в основному розроблялися поруч з дослідженням інших питань, порушені також у працях фахівців з фінансового та інших галузей права. Тому ми не можемо вважати, що розробка цієї проблеми не забезпечена певними досягненнями фахівців теорії фінансового права.
Значний внесок в опрацювання проблеми визначення фінансових правовідносин та їх змісту зробили Л.К. Воронова,
О.М. Горбунова, М.А. Гуревич, М.В. Карасьова, П.С. Пацурківський, Ю.А. Ровинський, Н.І. Хімічева, С.Д. Ципкін та інші науковці. Причому відзначимо, що неможливо здійснити аналіз названих проблем без звернення до фундаментальних досліджень, які є джерелами розвитку фінансової та фінансово-правової думки, проведених М.М. Алексєєнком, С.Ю. Вітте, В.О. Лебєдєвим, Д.Д. Львовим,
М.М. Сперанським та іншими знаними вченими.
Суттєву роль у здійсненні даного дослідження відіграли також роботи таких економістів, як Є.А. Вознесенський,
О.М. Бірман, В.М. Радіонова, М.Г. Сичов та ін.
При здійсненні дослідження нами використані праці науковців у галузі загальної теорії права та інших правових наук, що мають вагоме значення для розкриття теми дисертації, а саме:
М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, С.Н. Братуся, В.М. Горшеньова, О.С. Йоффе, С.Ф. Кечек’яна, Ю.К. Толстого, Р.Й. Халфіної,
Л.С. Явича та ін.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження послужили наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених, які висвітлюють різні аспекти змісту фінансових правовідносин. Поряд із працями з фінансового права у дисертації використані роботи вчених з філософії, логіки, загальної теорії держави та права, адміністративного права та інших галузевих правових наук, економічної
теорії.
Однак низка важливих проблем залишилися поза увагою названих правників, а деякі з напрямків характеризуються наявністю спірних суджень. З урахуванням цього, на основі аналізу й узагальнення законодавства, трудів вищезазначених, а також інших авторів, що послужили науково-теоретичною базою нашої наукової роботи, авторка вважає необхідним і своєчасним здійснити дослідження змісту фінансових правовідносин, виробити й обґрунтувати на цьому підґрунті власні висновки і пропозиції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема даного дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 28 грудня 2000 р. (протокол №5).
Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”
№ 0186.0.070865.
Метою дослідження є поглиблення наукових знань про правову природу фінансових правовідносин шляхом вивчення і визначення на підставі комплексного аналізу їх змісту, а також виявлення особливостей правового регулювання фінансової діяльності залежно від спрямованості таких соціальних зв'язків, розкриття їх сутності й вироблення пропозицій щодо усунення існуючих недоліків чинного фінансового законодавства України.
Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження здійснено спробу вирішити наступні завдання:
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу (перерозподілу) й використання централізованих і децентралізованих фондів, їх суттєві ознаки.
Предметом дослідження є норми фінансового права, що регулюють відносини у сфері мобілізації, розподілу (перерозподілу) й використання централізованих і децентралізованих фондів.
Методологічну основу дисертації становить сукупність прийомів і методів наукового пізнання, а саме: діалектичного, формально-догматичного (спеціально-юридичного), методу системного аналізу й синтезу, порівняльно-правового та ін. Діалектичний метод став основним при здійсненні дослідження, за допомогою якого визначається сутність досліджуваних явищ у єдності їх матеріального змісту та юридичної форми; порівняльно-правовий було використано при аналізі українського законодавства і порівнянні його з іноземним (у першу чергу з російським), а також визначенні основних категорій теорії фінансового права –фінансової діяльності держави, фінансових правовідносин тощо. Застосовувався також метод інтегрального аналізу результатів досліджень, проведених ученими щодо вищезазначених проблем. Усі ці загальнонаукові і спеціальні методи комплексно використовувалися для повного і всебічного дослідження змісту фінансових правовідносин.
Логіка дослідження порушених у дисертації проблем полягає у визначенні й розкритті змісту й істотних ознак фінансових правовідносин, виявленні напрямків фінансової діяльності держави, у виробленні поняття й окресленні підстав класифікації таких соціальних зв'язків. У перебігу досягнення стратегічної мети дослідження вирішувалися також питання, що стосуються низки значущих проблем правового регулювання фінансової діяльності держави. Відповідно до цього проаналізовані й узагальнені різні точки зору щодо цих проблем, а також законодавство України, Російської Федерації й колишнього СРСР.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним узагальненим дослідженням ознак фінансових правовідносин з метою вивчення і визначення на підґрунті комплексного аналізу змісту таких правовідносин, а також виявлення особливостей правового регулювання фінансової діяльності залежно від спрямованості цих соціальних зв'язків, вироблення пропозицій по усуненню існуючих недоліків чинного фінансового законодавства України.
Елементи наукової новизни містяться в наступних
положеннях:
1. По-новому охарактеризовано зміст фінансових правовідносин через аналіз сукупності їх суттєвих і несуттєвих ознак.
. Обґрунтовано авторське уявлення щодо місця і змісту відносин, що регулюють перерозподіл фінансових ресурсів між централізованими й децентралізованими фондами, а також співвідношення перерозподільних відносин з фінансовими правовідносинами у сфері мобілізації й використання грошових фондів.
. По-новому розглянуто зміст об'єкта фінансових правовідносин як сукупність централізованих і специфічних децентралізованих фондів фінансових ресурсів.
. Уперше проведено порівняльну характеристика змісту централізованих і децентралізованих фондів, виділено основні ознаки, що відрізняють їх один від одного, на підставі чого запропоновано авторське визначення централізованих і децентралізованих
фондів.
. Уперше зроблено спробу розкрити зміст і дати визначення категорії “фінансові ресурси”, здійснено порівняльну їх характеристику з централізованими і децентралізованими фондами, грошовими коштами.
. Уточнено поняття змісту фінансових правовідносин з позицій місця окремого структурного елемента, що виражає взаємозв'язок юридичного і фактичного їх змісту.
. Обґрунтовується авторський підхід щодо класифікації фінансових правовідносин з точки зору їх змісту і виділяються фінансові правовідносини: а) в галузі доходів фондів; б) при розподілі коштів фондів; в) при перерозподілі коштів фондів; г) у сфері використання коштів фондів.
. По-новому аналізуються зміст суб'єктивного права та його місце у фінансових правовідносинах як об'єктивно властивого владним і зобов'язаним суб'єктам.
. Запропоновано авторські варіанти проектів зміни низки статей Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи вбачається у наступному: у сфері науково-дослідницької діяльності матеріали дисертації можуть бути використані насамперед як методологічна основа для подальшої розробки проблем фінансового права; у правотворчому процесі основні теоретичні висновки і пропозиції, сформульовані в роботі, можуть бути застосовані для вдосконалення, зміни й доповнення до чинного законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу України; у правозастосовчій сфері –дозволять удосконалювати діяльність по мобілізації, розподілу (перерозподілу) й використанню коштів централізованих і децентралізованих фондів, провадити ретельний і всебічний контроль при здійсненні суб’єктами фінансової діяльності; у навчальному процесі матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з курсу “Фінансове право”, у процесі викладання навчальної дисципліни “Фінансове право”, у науково-дослідницькій роботі студентів; у правовиховній сфері положення дисертації можуть виступати матеріалом у роботі з підвищення рівня правової культури населення і професійного рівня працівників фінансових, правоохоронних та судових органів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її положення оприлюднені на науково-практичних конференціях у містах Суми (2000 р.), Ірпінь (2000р.), Харків (2000 р., 2001 р. та 2002 р.).
Публікації. Основні теоретичні розробки й висновки дисертації знайшли відбиття у одному опублікованому у співавторстві навчальному посібнику, 4-х наукових статтях (3 з яких опубліковано у фахових наукових виданнях), тезах доповідей на 6-х науково-практичних конференціях.
Структура роботи обумовлена її метою і завданнями, складається із вступу, 2-х розділів, що об’єднують 7 підрозділів, висновків (після кожного розділу й наприкінці дисертації), списку використаної літератури (212 найменувань). Загальний обсяг роботи –сторінок.
У Вступі аргументується актуальність обраної теми дисертації, розкриваються ступінь наукової розробки порушеної проблеми, об’єкт і предмет дослідження, вказується методологічна основа, наводиться апробація результатів наукових пошуків, визначається практична значимість даної роботи, а також формулюються положення, що виносяться на публічний захист і відбивають особистий внесок дисертантки у розроблення проблеми.
Розділ перший “Визначення та елементи фінансових правовідносин” складається із трьох підрозділів і висновків до розділу. У ньому аналізуються фундаментальні поняття й положення, на підґрунті яких здійснюється дослідження змісту фінансових правовідносин. У підрозділі 1.1. “Визначення й ознаки фінансових правовідносин” наводиться тлумачення поняття “фінансові правовідносини” й обґрунтовується виокремлення їх суттєвих ознак. Зміст фінансових правовідносин розкривається за допомогою виявлення обов’язково належних їм суттєвих ознак, які виражають їх природу і тим самим відрізняють їх від інших видів правовідносин. Із цією метою дається співвідношення ознак правовідносин взагалі й фінансових правовідносин як їх різновиду.
У перебігу дисертаційного дослідження підтримується традиційний погляд, що фінансові правовідносини –це вид фінансових (економічних) відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою. Підкреслюється, що саме це положення є підставою для вирізнення всіх суттєвих, притаманних тільки фінансовим правовідносинам ознак. У контексті цього виділено й розглянуто суттєві ознаки фінансових правовідносин: а) їх виникнення, зміна та припинення у сфері фінансової діяльності держави; б) їх майновий характер;
в) однією зі сторін завжди виступає держава або уповноважений нею державний орган; г) їх виникнення, зміна і припинення завжди відбуваються на підставі закону.
При з’ясуванні змісту фінансової діяльності держави як причини, першооснови виникнення, зміни та припинення фінансових правовідносин приділяється певна увага вивченню й узагальненню досліджень провідних фахівців як сучасності, так і вчених-фінансистів ХІХ –початку ХХ століть, що стосуються цього
питання.
У дослідженні робиться спроба обґрунтувати виокремлення перерозподілу коштів фондів як самостійного напрямку фінансової діяльності держави та наголошується на необхідності удосконалення процесу регламентації фінансових відносин, що виникають у цьому напрямку. Це, у свою чергу, має виступати необхідною умовою подальшої активізації розглядуваних відносин з метою якнайкращого використання коштів централізованих і децентралізованих фондів, важливим завданням зміцнення державного суверенітету України.
З урахуванням вищевикладеного пропонується наступне авторське визначення фінансової діяльності держави: це врегульований нормами права планомірний процес мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій державою.
Здійснюючи аналіз майнового характеру фінансових правовідносин, користуючись проведеним дослідженням як чинного законодавства, так і теоретичних положень, дисертантка дійшла висновку, що доцільним є використання категорії “фінансові ресурси”. Робиться спроба розкрити зміст останньої і наводиться таке її формулювання: це матеріальні активи у вигляді коштів та цінних паперів. Це визначення, до речі, і пропонується закріпити у Бюджетному кодексі України.
У перебігу роботи при розгляді суттєвої ознаки фінансових правовідносин –що однією із сторін завжди виступає держава чи уповноважений нею орган, доводиться, що це положення обумовлюється перш за все самою сутністю фінансової діяльності держави, а також імперативним методом правового регулювання, притаманним фінансовому праву. Саме метод владних приписів реально сприяє своєчасному та в повному обсягу надходженню фінансових ресурсів у фонди держави, забезпечує належний їх розподіл (перерозподіл), цільове та доцільне використання відповідно до приписів норм права. Тому у фінансових правовідносинах не може бути рівності сторін, оскільки держава для досягнення загального, публічного інтересу змушена підкорювати своїй волі інших суб'єктів цих соціальних зв'язків. Однак це положення, на думку авторки, не виключає реалізації принципу взаємної відповідальності сторін у фінансових правовідносинах, а саме: що держава в особі уповноважених органів виступає не тільки носієм влади, а й суб'єктом, відповідальним за свої дії перед іншими (зобов'язаними) учасникам зазначених
відносин.
Приділяючи певну увагу аналізу такої суттєвої ознаки фінансових правовідносин, як їх виникнення, зміна та припинення завжди на основі закону, зауважується, що держава, враховуючи важливість розглядуваних соціальних зв’язків, на конституційному рівні встановлює необхідність їх урегулювання виключно законом –актом, який має найвищу юридичну силу. Відповідно до цього їх зміна і припинення повинні здійснюватися тільки такими актами, що виключає можливість їх реалізації за власним розсудом сторін, на підставі договорів.
Таким чином, у перебігу аналізу суттєвих ознак фінансових правовідносин і уточнюється їх поняття. З огляду на вищевикладене пропонується таке визначення останніх: це врегульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються і припиняються у процесі мобілізації, розподілу (перерозподілу) і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів і мають державно-владний і майновий характер.
У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика структури фінансових правовідносин” на підставі загальнотеоретичних положень обґрунтовується структура фінансових правовідносин, що містить суб'єкт, об'єкт, юридичний і фактичний зміст. Саме ці елементи дозволяють найповніше розкрити специфіку цього явища, обумовлену тими істотними ознаками, що дають можливість виділити ці правові зв'язки з усього різноманіття відносин, які складаються в суспільстві.
Аналізуючи поняття суб’єктів фінансових правовідносин, авторка співвідносить категорії “суб’єкт права” і “суб’єкт правовідносин”. Визначаючи коло суб’єктів фінансових правовідносин, вона робить висновок, що з урахуванням положень чинного законодавства України, його особливостей необхідно вирізняти територіальну громаду як первинний суб’єкт таких правових зв’язків, оскільки в Україні місцеве самоврядування здійснюють саме територіальні громади в особі уповноважених органів місцевого самоврядування.
У дослідженні об’єкта фінансових правовідносин по-новому розкривається його зміст як сукупність централізованих і специфічних децентралізованих фондів фінансових ресурсів. При цьому зазначається, що для радянського періоду розвитку науки фінансового права характерним був погляд на визначення централізованих і децентралізованих фондів через призму суворої централізації, що зумовило малозначимість цієї проблеми. Але вже в пострадянські часи акценти щодо вирішення цієї проблеми дещо змінилися.
З огляду на це і пропонуються такі визначення вищезазначених фондів. Централізований фонд –фонд, формування, розподіл (перерозподіл) і використання коштів якого здійснюються виключно державою в особі уповноважених державних органів чи органів місцевого самоврядування, доходна частина якого, як правило, у примусовому порядку забезпечується державою через систему податків, зборів та інших обов'язкових платежів, який діє на всій території країни, спрямований на задоволення загальнодержавних потреб чи потреб органів місцевого самоврядування, виділений в організаційному порядку, діяльність якого детально і всебічно регламентована державою. Децентралізований фонд –це фонд, повноваженнями по створенню, розподілу (перерозподілу) й використанню якого наділені державні й комунальні підприємства, установи, організації, їх об'єднання, який утворений в основному за рахунок їх прибутку, створений на рівні цих суб'єктів і спрямований на здійснення завдань і функцій, що стоять перед ними.
У підрозділі 1.3. “Особливості змісту як елемента структури фінансових правовідносин” з метою об’єктивного і всебічного дослідження фінансових правовідносин уточнюється поняття їх змісту з позицій місця окремого структурного елемента, що виражає взаємозв'язок їх юридичного і фактичного змісту. На підставі ретельного аналізу поглядів учених-фінансистів щодо цього питання стверджується, що у фінансових правовідносинах необхідно завжди вбачати взаємозв'язок юридичного і фактичного змісту, тобто взаємозв'язок прав та обов'язків їх учасників та їх поведінки, спрямованих на досягнення відповідного результату –мобілізацію, розподіл (перерозподіл) і використання фондів коштів. Це зумовлено тим, що суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які становлять юридичний зміст фінансових правовідносин, включають тільки належну і можливу поведінку суб'єктів, виключаючи фактичний зміст. Однак сама можливість здійснення суб’єктами тих чи інших дій у сфері фінансів не може бути вилучена зі змісту фінансових правовідносин, оскільки виключно по їх реальній поведінці ми можемо судити, чи відповідають дії суб'єктів правам та обов'язкам, закріпленим правовою нормою, а значить, цілям і соціальним інтересам, на досягнення яких спрямована фінансово-правова норма.
При аналізі взаємозв'язку змісту як елемента фінансових правовідносин та їх суб'єктів чітко виокремлюється публічно-правовий підхід, що виявляється в переважному становищі держави, а також у закріпленні насамперед її прав та інтересів як суб'єкта цих зв'язків. Але це не виключає характеристики змісту суб'єктивного права і його місця у фінансових правовідносинах як об'єктивно властивого і владним, і зобов'язаним суб'єктам.
Досліджуючи особливості змісту як структурного елемента фінансових правовідносин, дисертантка підкреслює низку недоліків чинного законодавства, серед яких основним є недостатньо чітке, однобічне окреслення прав та обов’язків суб’єктів розглядуваних відносин, що зумовлює наявність конфліктних ситуацій. У контексті цього наголошується на нагальній необхідності розробки і прийняття нормативного акта, наприклад Основ фінансового законодавства України чи закону “Про фінансовий контроль в Україні”, завданням яких є врегулювання багатьох із цих проблем.
Вивчаючи фактичний зміст фінансових правовідносин, дослідниця звертає увагу на те, що практичною реалізацією прав та обов’язків суб’єктів у фінансовій сфері є створення і функціонування фондів, і стверджує, що специфіка змісту цих відносин залежить від того, у якому з напрямків фінансової діяльності виникають такі зв’язки, а також який фонд –централізований чи децентралізований–виступає їх об’єктом.
Розділ другий “Зміст фінансових правовідносин як підстава їх класифікації” складається із чотирьох підрозділів і висновків за цим розділом. Підрозділ 2.1. “Підстави класифікації фінансових правовідносин” присвячено дослідженню різних видів фінансових правовідносин. На підставі досконалого вивчення монографічної й навчальної літератури робиться висновок, що на сьогодні немає однозначних підходів до класифікації фінансових правовідносин, і звертається особлива увага на нижченаведених моментах. При класифікації фінансових правовідносин залежно від структури фінансової системи держави необхідно передовсім виходити з особливостей соціально-економічного розвитку країни в розглядуваний період.
Залежно від об’єкта необхідно виокремлювати фінансові правовідносини щодо централізованих і децентралізованих фондів коштів. Але, на думку авторки, поділ фондів фінансових ресурсів, що створюються, розподіляються й використовуються у процесі фінансової діяльності держави, на централізовані й децентралізовані не є вичерпним. Тому в роботі перш за все зосереджується увага на таких видах фондів: 1) цільові (спеціальні) і загальні; 2) бюджетні і позабюджетні. Чинне законодавство України не дає детального обґрунтування й визначення механізму функціонування таких фондів.
На підставі проведеного дослідження вітчизняного й іноземного законодавства, теоретичних положень проблеми обґрунтовується необхідність вдосконалення правового режиму цільових фондів. У цьому підрозділі зазнає критики положення Бюджетного кодексу України щодо заборони створення позабюджетних фондів, оскільки зміцнення бюджетної системи держави не повинно тягнути за собою ліквідацію таких утворень.
У роботі пропонується класифікації фінансових правовідносин з точки зору їх змісту, який характеризується відповідною специфікою залежно від того, в якому напрямку фінансової діяльності існують такі зв’язки. Виходячи з цього виділяються наступні фінансові правовідносини: 1) у галузі формування доходів фондів; 2) при розподілі коштів фондів; 3) при їх перерозподілі; 4) у сфері використання коштів фондів.
У підрозділі 2.2. “Правове регулювання фінансових відносин у сфері доходів фондів” з’ясовуються особливості змісту фінансових відносин та його вплив на правове регулювання фінансової діяльності у напрямку мобілізації фінансових ресурсів у фонди. Стосовно доходів фондів фінансові правовідносини виступають родовим поняттям, до якого включаються видові –податкові, щодо державного кредиту тощо, тому при їх правовому регулюванні необхідно виходити з їх загальної спрямованості –забезпечення надходження коштів у фонди.
Дисертантка зазначає, що держава ретельно регламентує і вказує способи й методи акумулювання фінансових ресурсів у централізовані фонди, наприклад бюджети, тоді як стосовно децентралізованих фондів вона надає право суб'єктам, у чиєму віданні знаходяться такі фонди, самостійно забезпечувати надходження в них коштів, але в рамках, не заборонених законом. При цьому певна увага приділяється обов’язковому методу мобілізації, правова природа якого, на думку авторки, виключає можливість застосування податкового компромісу.
Піддаються критиці й положення Бюджетного кодексу України щодо закріплення доходів бюджету, оскільки вони не розкривають суті таких надходжень. На підставі аналізу сформульованих у науковій літературі позицій пропонуються зміни у відповідні нормативні акти й доповнення до них.
Підрозділ 2.3. “Правове регулювання фінансових відносин у сфері розподілу коштів фондів” присвячено дослідженню впорядкування державою фінансових відносин при розподілі та перерозподілі коштів фондів, оскільки ця проблема стосується інтересів усіх членів громадянського суспільства. Фінансові правовідносини, що виникають у цій царині поділяються на концептуальні й реальні. Стверджується, що коло осіб, які беруть участь у таких відносинах досить вузьке, оскільки їх суб'єктами можуть бути тільки спеціально уповноважені органи.
Робиться спроба відмежувати фінансові відносини у сфері розподілу і перерозподілу коштів фондів, які знаходяться в безпосередньої близькості. Із цією метою детально розглядаються й обґрунтовуються принципи, на яких здійснюється розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, зміст бюджетних і міжбюджетних відносини, задля чого критично аналізуються чисельні нормативно-правові акти, що регламентують розподіл фінансових ресурсів за в статтями видатків відповідно до бюджетної класифікації та їх перерозподіл у порядку бюджетного регулювання. У результаті цього зазначається, що на сьогодні відбувається змішування таких понять, як трансферти, міжбюджетні трансферти, бюджетне регулювання та його методи (дотації, субвенції), і розробляються відповідні визначення, які аргументовано пропонується закріпити в Бюджетному кодексі
України.
На думку дисертантки, визначаючи поняття трансферту, необхідно його характеризувати як родову категорію, суть якої вбачається у переміщенні фінансових ресурсів від одного суб'єкта фінансових правовідносин до іншого. Причому в даному випадку не робиться акцент на те, хто може бути суб'єктом –одержувачем таких коштів і суб'єктом, у власності чи віданні якого знаходиться фонд, з якого передаються кошти. Для виокремлення і чіткого визначення джерела, з якого надаються кошти у виді трансфертів, і одержувача таких коштів при розподілі й перерозподілі фінансових ресурсів рекомендується виділити такі його види: міжбюджетні трансферти, бюджетні трансферти і внутрішньобюджетні трансферти, що дозволить провести розмежування і вирізнення підстав та умов, за яких здійснюється перерозподіл раніше розподілених фінансових ресурсів у порядку бюджетного регулювання. Саме з цієї позиції обґрунтовується необхідність подальшого розвитку й удосконалення перерозподілу коштів, що здійснюється у відповідних формах трансфертів.
У підрозділі 2.4. “Правове регулювання фінансових відносин при використанні коштів фондів” досліджуються особливості впорядкувального впливу держави на фінансові відносини у сфері використання коштів фондів. Їх специфіка залежить від змісту відносин, який характеризується спрямованістю прав та обов’язків їх суб’єктів на конкретну реалізацію й виконання тих завдань і функцій, що є першочерговими на відповідному етапі розвитку держави й суспільства. Доводиться, що для вирішення питання про необхідність здійснення видатків із відповідних фондів важливе значення має чіткість правового регулювання фінансових відносин у цій сфері, задля чого держава повинна чітко визначити цілі й призначення фінансових ресурсів, обґрунтувати необхідність здійснення таких витрат саме в конкретний період, визначити, з яких фондів вони будуть здійснюватися, установити порядок їх використання, форми й методи фінансового контролю за цільовим спрямуванням коштів, закріпити відповідальність за нецільове чи несвоєчасне їх використання.
Приділяючи певну увагу класифікації існуючих видатків фондів, на підставі сформульованих у доктрині фінансового права позицій аргументовано вказується на необхідність на рівні Бюджетного кодексу закріпити їх розподіл, дати визначення поточних видатків і видатків розвитку, оскільки ця проблема тісно пов’язана з механізмом їх скорочення в разі бюджетного дефіциту, що, на жаль, сьогодні є досить поширеним явищем.
Крім того, в роботі досліджуються проблеми використання фінансових ресурсів централізованих і децентралізованих фондів з точки зору характеристики їх правового режиму як такого, що має тверді обмеження, зумовлені недостачею коштів, суворою економією витрат останніх, запобіганням збільшенню інфляції й недопущенням подальшого спаду життєвого рівня населення. На думку авторки, не можна пояснювати такий факт становленням і реформуванням фінансового законодавства, тому в пошуках виходу з цієї ситуації принципового значення набуває глибокий і науково обґрунтований підхід до створення дійового механізму витрачання коштів фондів, розроблення якого було започатковано ще видатними вченими ХІХ –початку ХХ століття, але останнім часом нехтувалося.
У дисертації поглиблено проаналізовано зміст фінансових правовідносин, розроблено їх класифікацію за цим критерієм, а також конкретні пропозиції по вдосконаленню правового регулювання фінансової діяльності держави. У перебігу дослідження сформульовано наступні теоретичні висновки:
. Фінансова діяльність держави –це врегульований нормами права планомірний процес мобілізації, розподілу, перерозподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій державою.
2. Фінансові ресурси –це матеріальні активи у вигляді коштів і цінних паперів.
. Фінансові правовідносини –це врегульовані нормами фінансового права економічні відносини, що виникають, змінюються і припиняються в процесі мобілізації, розподілу (перерозподілу) й використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, і мають державно-владний і майновий характер.
4. Фінансові правовідносини мають таку структуру: суб'єкт, об'єкт, юридичний і фактичний зміст. Саме ці елементи дозволяють найповніше розкрити специфіку досліджуваного явища, зумовлену тими суттєвими ознаками, що дають можливість виокремити ці правові зв'язки з усього різноманіття відносин, що складаються в суспільстві
. У фінансових правовідносинах необхідно завжди вбачати взаємозв'язок юридичного і фактичного їх змісту, тобто взаємозв'язок прав та обов'язків учасників цих відносин і їх поведінки, спрямованих на досягнення відповідного результату –мобілізацію, розподіл (перерозподіл) і використання фондів коштів.
. Централізований фонд –фонд, формування, розподіл (перерозподіл) і використання коштів якого здійснюється виключно державою в особі уповноважених державних органів чи органів місцевого самоврядування, доходна частина якого, як правило, у примусовому порядку забезпечується державою через систему податків, зборів та інших обов'язкових платежів, який діє на всій території країни, спрямований на задоволення загальнодержавних потреб або потреб органів місцевого самоврядування, виділений в організаційному порядку, діяльність якого детально і всебічно регламентована державою.
. Децентралізований фонд –це фонд, повноваженнями по створенню, розподілу (перерозподілу) й використанню якого наділені державні й комунальні підприємства, установи, організації, їх об'єднання, який утворений в основному за рахунок їх прибутку, створений на рівні цих суб'єктів і спрямований на здійснення завдань і функцій, що стоять перед зазначеними суб'єктами.
1. Дмитрик О.О. До питання про визначення фінансової діяльності держави // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. –Вип. 47 / Відп. ред. В.Я. Тацій. –Харків: Нац. юрид. акад. України. –. –С. 123 –.
. Дмитрик О.О. До питання про зміст фінансових правовідносин // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. –Вип. 56 /
Відп. ред. В.Я. Тацій. –Харків: Нац. юрид. акад. України. –. –С. 129 –.
. Дмитрик О.О. Елементи змісту податкового правовідношення // Наук. вісн. Чернівецьк. ун-ту: Зб. наук. пр. –Вип. 121: Правознавство. –Чернівці: Рута, 2001. –С. 100-102.
. Основи налогового права: Учеб. пособие / Авт. кол.
Г.В. Бех, О.А. Дмитрик, Д.А. Кобыльник и др. / Под ред. Н.П. Кучерявенко. –Харьков: Легас, 2003. –с. (внесок авторки 3 друк. арк.).
. Дмитрик О.О. Целевые фонды как объект финансовых правоотношений // Фин. право: ИГ “Юристъ”. –. –
№ 4. –С. 26-30.
. Дмитрик О.О. Категорії податку, збору, обов’язкового платежу: особливості деталізації та розмежування // Укр. адм. право: Актуал. пробл. реформування: Зб. наук. пр. за матер. Другої нац. наук.-теорет. конф. –Суми: ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 2000. –
С. 96, 97.
. Дмитрик О.О. Підстави правового регулювання податкової правосуб’єктності // Актуал. пробл. формування прав. держави в Україні: Тези доп. та наук. повід. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова. –Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. –С. 123-125.
. Дмитрик О.О. Про співвідношення визначень податкового зобов’язання та змісту податкового правовідношення як різновиду фінансового правовідношення // Податкова політика та її нормативно-правове забезпечення: Зб. наук. пр. за матер. наук.-практ. конф. –Ірпінь: Акад. ДПС України, 2001. –С. 140-142.
. Дмитрик О.О. Вплив реформування фінансової системи на стан ринкових відносин в Україні // Конституція –основа державного будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І.Панова. –Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. –С. 115-117.
. Дмитрик О.О. Проблеми правового регулювання фінансових відносин // Сучасні пробл. юрид. науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. та наук. повід. учасників конф. молодих учених (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.) / За ред. М.І.Панова. –Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. –С. 108-110.
11. Дмитрик О.О. Питання правового регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування // Пробл. прав. регулювання місцевого самоврядування: Матер. наук.-практ конф.,
(м. Харків, 4-5 грудня 2001 р.) / За ред. М.І.Панова. –Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. –С. 264, 265.
Дмитрик О.О. Зміст та класифікація фінансових правовідносин. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 –теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. –Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. –Харків, 2003.
Дисертаційне дослідження присвячено проблемі визначення змісту фінансових правовідносин і питанням правового регулювання фінансової діяльності держави. У роботі аналізуються суттєві і несуттєві ознаки фінансових правовідносин, розкривається зміст цих правових зв’язків, визначаються напрямки і зміст фінансової діяльності держави, пропонуються визначення централізованих і децентралізованих фондів як об’єкта фінансових правовідносин, надаються пропозиції щодо конкретних змін нормативно-правових актів, зокрема, варіанти статей Бюджетного кодексу України, які закріплюють правовий режим функціонування фондів держави. У дисертації дається обґрунтована класифікація фінансових правовідносин.
Ключові слова: фінансові правовідносин, фінансова діяльність держави, напрямки фінансової діяльності, зміст фінансових правовідносин, централізовані й децентралізовані фонди, фінансові ресурси.
Дмитрик О.А. Содержание и классификация финансовых правоотношений. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 –теория управления; административное право и процесс; финансовое право. –Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. –
Харьков, 2003.
Диссертационное исследование посвящено проблемам определения содержания финансовых правоотношений и правового регулирования финансовой деятельности государства. В работе анализируются существенные и несущественные признаки финансовых правоотношений, раскрывается содержание этих правовых связей, а также проводится их классификация.
При изучении содержания финансовой деятельности государства автором предпринимается попытка выделить в качестве самостоятельного её направления перераспределение финансовых ресурсов и акцентируется внимание на необходимости усовершенствования процесса регламентации финансовых отношений, возникающих в этом направлении. Диссертанткой выработаны определения централизованных и децентрализованных фондов как объектов финансовых правоотношений., а также высказаны предложения по конкретным изменениям нормативно-правовых актов, в том числе варианты статей Бюджетного кодекса Украины, закрепляющие правовой режим функционирования фондов государства. На основании аргументированного теоретического анализа делается вывод о необходимости учета экономического содержания финансовых правоотношений, их элементного состава, а также направлений финансовой деятельности государства для совершенствования финансового законодательства Украины.
Ключевые слова: финансовые правоотношения, финансовая деятельность государства, направления финансовой деятельности государства, содержание финансовых правоотношений, централизованные и децентрализованные фонды, финансовые ресурсы.
Dmitrik O.A. The contents and the classification of the financial legal relations. –Manuscript.
This is for the scientific Candidate’s Degree of Law in specialty 12.00.07 –Theory of Management; Administrative Law and Process; Financial Law. –National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mydryj. –Kharkiv, 2003.
The thesis investigation is devoted to the problem of the contents of the financial legal relations and the legal relations of the state financial activity. The essencial and inessencial characteristics of the financial legal relations are analyzed the contents of these legal ties is given. The trends and essence of the state financial activity are revealed. The definition of the centralized and decentralized funds as the object of the financial legal relations is proposed. The propositions to the specific ehanges of the normative-legal acts, in particular, the variants of the Ukrainian Budget Code articles, providing the legal regime state funds functioning, are presented. The dissertation gives the well-grounded classification of the financial legal relations.
Key words: financial legal relations, state financial activity, contents of the financial legal relations, centralized and decentralized funds, financial resources.
Відповідальний за випуск к.ю.н. Лукашев О.А.
Підп. до друку 07.04.2003. Формат 60х90/ Папір офсетний.
Віддруковано на ризографі. Умовн. друк. арк. 0,7.
Облік.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 1586.
Друкарня
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого
61024, Харків, вул. Пушкінська, 77