Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
КАЛЬНИШ Юрій Григорович
УДК 32.351:303
ФОРМУВАННЯ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ПОЛІТИЧНОЇ АНАЛІТИКИ
В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ
25.00.01 –теорія та історія державного управління
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління
КИЇВ –7
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.
|
Науковий консультант – |
доктор філософських наук, професор РЕБКАЛО Валерій Андрійович, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри державної політики та управління політичними процесами. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор наук з державного управління, професор ТОКОВЕНКО Валерія Володимирівна, Київський міжнародний університет, завідувач кафедри соціології та соціального управління; |
|
доктор політичних наук, професор БЕБИК Валерій Михайлович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, проректор з інформаційної та аналітичної роботи; |
|
|
доктор історичних наук, професор КУДРЯЧЕНКО Андрій Іванович, Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу стратегії розвитку політичної системи та громадянського суспільства. |
|
|
Провідна установа – |
Академія муніципального управління, кафедра державного управління та місцевого самоврядування, м. Київ. |
Захист відбудеться 17 травня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).
\
Автореферат розісланий 3 квітня 2007 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради В.О.Чмига
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Політична практика України останніх років з усією очевидністю засвідчує, що етап “революційного” романтизму йде в історію. Разом із ним має піти в минуле й час інтуїтивних передбачень оптимальних варіантів розвитку політичних подій, політичних імпровізацій. Відмова держави від монополії на політичну діяльність, становлення та розвиток демократичних засад політичного життя громадянського суспільства вимагає нових парадигм і підходів як у галузі теоретичного осмислення політичної реальності, так й у сфері її практичного перетворення.
Важливість та необхідність ґрунтовного розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики для потреб наукового супроводу процесів державного управління зумовлено ще й тим, що вона й дотепер не знайшла адекватного висвітлення у вітчизняній науковій літературі, не стала об’єктом системних досліджень українських науковців. Разом з тим, поза сумнівом, широке застосування аналітичних технологій у державно-управлінській діяльності могло б значною мірою запобігти прорахункам і помилкам, що мали місце в державній політиці України й призводили, у свою чергу, до небажаних соціально-політичних наслідків. Тому формування та впровадження теоретико-методологічних засад аналітичної діяльності, зокрема політичної аналітики, стає вкрай актуальним у системі державного управління України.
Саме тому вчені Національної академії державного управління при Президентові України одними з перших у вітчизняній науці звернули увагу на цю наукову проблему. Актуальні наукові розробки щодо різних складових політичної аналітики в державному управлінні висвітлюються в працях вітчизняних дослідників О.Валевського, О.Кілієвича, О.Кучеренка, А.Пойченка, В.Ребкала, В.Романова, С.Телешуна, В.Тертички та ін. Загалом в Україні опубліковано чимало наукових праць з проблем теорії та практики аналізу державної політики й політико-управлінських відносин.
Переважно аналізу державної політики та дослідженням різних аспектів політичної аналітики присвятили свої оригінальні праці М.Багмет, В.Бакуменко, В.Бебик, Т.Брус, Б.Гаєвський, В.Горбатенко, О.Дем’янчук, С.Здіорук, А.Качинський, В.Князєв, І.Курас, В.Лісничий, М.Логунова, М.Михальченко, М.Пірен, С.Рябов, В.Саламатов, В.Скуратівський, Ю.Сурмін, В.Токовенко, В.Тронь, В.Туленков, В.Шахов, Ю.Шаров, Л.Шкляр, В.Юрчишин та ін. Жодним чином не можна применшувати ґрунтовного внеску в розроблення цієї наукової проблеми наукових колективів Інституту держави і права НАН України, Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, Національного інституту стратегічних досліджень, Національного інституту проблем міжнародної безпеки та Інституту проблем національної безпеки при РНБО України.
Значною мірою формуванню сучасного бачення місця й ролі політичної аналітики в системі вироблення та реалізації державної політики сприяли україномовні переклади праць П.Брауна, Е.Вайнінга, Д.Ваймера, К.Вайса, Л.Пала, Б.Гогвуда. У процесі розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики важливу роль відіграли наукові праці інших провідних зарубіжних учених: Дж.Алмонда, Дж.Андерсона, С.Брукса, В.Вільямса, А.Вілдавські, Т.Дая, В.Данна, Д.Істона, Е.Квайда, С.Паттона, Д.Парсонса, Г.Ласуела, С.Ліндблома та ін.
Актуальні проблеми державного управління та їх зв’язок із політичними реаліями України знайшли відображення в роботах В.Авер’янова, В.Бодрова, І.Грицяка, Н.Грицяк, А.Кудряченка, В.Лугового, Т.Мотренка, О.Оболенського, В.Олуйка, О.Осауленка, П.Надолішнього, І.Надольного, Н.Нижник, Г.Почепцова, В.Рижих, Г.Ситника, С.Сьоміна, В.Тимцуника, В.Шамрая, Ю.Шемшученка, І.Шкурата та ін. Непересічний інтерес викликає розроблення теоретико-методологічних засад політичної аналітики в працях російських учених: А.Альгіна, В.Амеліна, Г.Атаманчука, В.Афанасьєва, Д.Балуєва, Ю.Воробйова, Д.Гвішіані, А.Дегтярьова, К.Симонова, В.Тихомирова, С.Туронка, І.Яковлева та ін.
Попри те, що останнім часом як вітчизняними, так і зарубіжними вченими опрацьовано значний масив наукового знання в галузі політичної аналітики, видано чимало наукових праць у світовій науці й надалі лишається неузгодженим навіть питання імплементації більш-менш уніфікованого категоріального апарату політичної аналітики. Тим більше постають малорозробленими прикладні технології й процедури застосування політичної аналітики в процесі державного управління. Зокрема, у вітчизняній державно-управлінській науці подібні дослідження досі не здійснювалися цілеспрямовано й системно.
Саме тому автор спрямовує свої зусилля на комплексне й системне дослідження теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні, яке фактично започатковує виокремлення цього науково-прикладного напряму як самостійної галузі наукових досліджень та професійної діяльності в Україні. Загальним результатом роботи є формування, обґрунтування й наукова презентація теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, одержані у процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833) за темами: “Становлення та розвиток культури державного управління” (ДР-ОК № 0299U00282), “Розроблення моделі і методики моніторингу взаємодії суб’єктів державного управління та впливу на їх діяльність політичного процесу” (ДР-ОК № 0203U006823), “Формування концептуальних засад підготовки фахівців для роботи в органах місцевого самоврядування” (ДР-ОК № 0203U007470) і “Концептуальні засади європейської та світової інтеграції: теорія й історія” (ДР-РК № 01016U004362); а також за темами науково-дослідних розробок Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ: “Аналітично-інформаційне забезпечення проблем реформування органів виконавчої влади та підвищення ефективності механізмів державного управління (світовий та вітчизняний досвід)” (ДР-ОК № 0203U007471), “Громадська думка щодо євроатлантичної інтеграції України: шляхи забезпечення ефективного діалогу влади з населенням” (ДР-РК № 0104U007418), “Проведення соціологічних досліджень щодо динаміки змін відношення різних верств населення до процесу інтеграції України в НАТО” (ДР-РК № 0104U007418), “Методологія дослідження, аналізу та оцінки соціально-політичних проблем і процесів реформування сучасного українського суспільства” (ДР-ОК № 0204U000467), “Навчально-методичне забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, проведення досліджень і розробок з актуальних проблем державного управління у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України” (ДР-ОК № 0204U007418), “Проведення досліджень та здійснення організаційного, навчально-методичного і наукового забезпечення системи підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з державного управління у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції України” (ДР-РК № 0106U006382).
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретико-методологічних засад та розроблення практичних технологій сучасної політичної аналітики, концептуальне обґрунтування доцільності її застосування в практиці державного управління України.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:
Об’єкт дослідження –політична аналітика та її роль у системі науково-інформаційного забезпечення процесів вироблення й реалізації державної політики, державного управління й місцевого самоврядування.
Предмет дослідження –формування теоретичної парадигми та методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що формування і застосування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в системі прийняття та впровадження політичних і державно-управлінських рішень значною мірою сприятиме підвищенню ефективності функціонування системи державного управління України в умовах політико-плюралістичного розвитку громадянського суспільства, ринкової економіки, процесів європейської та світової інтеграції країни.
Методи дослідження. Для реалізації мети й завдань дослідження використовувався комплекс сучасних загальнонаукових принципів, підходів і методів, зокрема:
З метою підтвердження істинності й новизни результатів дослідження застосовувалася їх наукова верифікація шляхом спостереження, емпіричної перевірки, апробації та експерименту з діючими в реальних умовах здійснення процесів державного управління моделями. У процесі верифікації результатів дисертаційного дослідження відбувалося також їх впровадження в практику діяльності органів державної влади України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням у науковій галузі державного управління, у процесі якого автором отримано нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності розкривають визначну роль політичної аналітики в процесах вироблення і впровадження державної політики, державного управління й місцевого самоврядування. Дисертація є першим системним дослідженням теоретико-методологічних засад політичної аналітики в Україні, що забезпечує формування науково-прикладних положень, моделей і процедур для практичного використання одержаних результатів.
У дисертаційній роботі
уперше:
удосконалено
дістали подальшого розвитку:
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження знайшли впровадження в діяльності органів державної влади України, в прикладних дослідженнях державних і недержавних аналітичних структур, у підготовці довідкових видань, в аналітичній і навчальній практиці. Зокрема, оригінальні методики, технології і практичні рекомендації, що містяться в дисертаційному дослідженні, використовувалися в роботі Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування (акт впровадження № 2) –при підготовці аналітичних матеріалів на запити Секретаріату Президента України та органів державної влади, Інституту проблем національної безпеки при РНБО України (довідка № 10/1-368 від 27 грудня 2006 р.) –у підготовці інформаційно-аналітичних документів, зокрема –у процесі виконання науково-дослідного проекту “Стратегія і тактика, стан національної безпеки України”, Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України (довідка № 5/1-11-207 від 27 грудня 2006 р.) –у підготовці програмних і аналітичних документів з різноманітних питань зовнішньої та внутрішньої політики євроатлантичної інтеграції України та проектів Цільового плану Україна –НАТО на 2006 і 2007 роки, Спілки молодих науковців Національної академії державного управління при Президентові України (довідка № 1/06 від 15 грудня 2006 р.) –у виконанні міжнародного наукового проекту “Розроблення теорії і практики політичного аналізу”, Виконавчого секретаріату політичної партії “Всеукраїнське об’єднання Батьківщина” (довідка № НС-46 від 26 грудня 2006 р.) –в аналітичній роботі. За результатами проведеного дослідження автор підготував навчально-методичні плани та програми; взяв участь у підготовці навчальних посібників: “Політична аналітика та прогнозування”, “Теорія і практика політичного аналізу”, “Політичні інститути та процеси в умовах трансформації українського суспільства” та навчально-методичного посібника “Практикум з політичної аналітики в державному управлінні”. Таким чином підготовлено і впроваджено в Національній академії державного управління при Президентові України навчально-методичні ресурси викладання дисципліни “Політична аналітика та консультування” за спеціальностями “Державне управління” й “Управління суспільним розвитком” (акт впровадження № 1). Результати дисертаційного дослідження в повному обсязі також упроваджувалися в навчальному процесі інших закладів національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (акти впровадження № 3 –) –у змісті професійних програм і тематичних семінарів з підвищення кваліфікації.
Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації також можуть бути використані в діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування України; недержавних громадських об’єднань, інформаційно-аналітичних центрів та політичних партій; наукових установ і навчальних закладів тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею і містить отримані результати у сфері науки державного управління, що в сукупності розв’язують важливу наукову проблему формування та практичного впровадження теоретико-методологічних засад політичної аналітики, започатковують нову теоретико-прикладну школу у вітчизняній державно-управлінській науці. У дисертаційній роботі не використовувалися оригінальні ідеї або розробки, що належать співавторам окремих наукових праць.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на засіданні круглого столу “Концептуальні засади реформування політичної системи України: стан і перспективи розвитку політичних наук” (м. Київ, 2001); науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (м. Київ, 2005), “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м. Київ, 2006), “Актуальні проблеми взаємодії органів державної влади з суб’єктами громадянського суспільства в контексті реалізації європейського та євроатлантичного курсу України” (м. Київ, 2006).
Окремі положення дисертації обговорювалися на фахових науково-методичних семінарах і круглих столах та під час засідань робочих груп, тематичних зустрічей, публічних виступів автора в органах державної влади і навчальних закладах національної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування.
Дисертацію в цілому обговорено й рекомендовано до захисту в Інституті проблем державного управління та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковано в 41 науковій праці, у тому числі: монографії, 23 одноосібних та 4 у співавторстві статтях у наукових фахових виданнях України з державного управління. Серед публікацій, які додатково відображають наукові результати дисертації, 4 одноосібні статті в інших наукових виданнях, 3 навчальних посібники, науково-методичний та навчально-методичний посібники. Протягом 2001-2006 р. вийшло з друку 4 публікації тез в матеріалах науково-комунікативних заходів. Загальний обсяг публікацій автора за темою дослідження – 40 друк. арк.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації –сторінки. Обсяг основного тексту становить 365 сторінок. Список використаних джерел на 43 сторінках включає 568 найменувань, у тому числі: 52 –іноземними мовами та 129 Інтернет-джерел. Дисертація містить 42 таблиці, 20 рисунків (додатки А –Е на 57 сторінках).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано їх апробацію.
У першому розділі –“Формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в цивілізаційному просторі: історіографія й аналіз наукових джерел” –на основі аналізу джерельної бази висвітлено теоретико-гносеологічні витоки та основні етапи науково-методологічної еволюції політичної аналітики в тривалому історичному масштабі та широкому геополітичному просторі; узагальнено теорію та практику сучасного досвіду впровадження політичної аналітики в державному управлінні деяких країн –лідерів світового розвитку.
При викладі матеріалу дослідження застосовано історико-порівняльний підхід, що дав змогу водночас прослідкувати еволюцію досліджуваного об’єкта, яким у нашому випадку є політична аналітика, та відповідно до заданих параметрів виявити особливості його розвитку в певні історичні епохи. Це, у свою чергу, створило надійне підґрунтя для подальшого дослідження сучасних наукових джерел, теоретико-методологічних засад політичної аналітики, виявлення малодосліджених аспектів цього явища та проблемних питань його сучасного стану.
У процесі формування методики дослідження історичних та теоретичних джерел щодо еволюції політичної аналітики як специфічної галузі наукового пізнання визначено чотири історичних періоди, за якими здійснювався її історіографічний огляд, а саме: давня історія; історія пізньої античності й раннього середньовіччя; історія епохи відродження й просвітництва; період від ХІХ ст. до нинішнього часу. У дослідженні важливе значення надається геополітичній компоненті, яка значною мірою детермінувала особливості тієї чи іншої політичної доктрини й методики її аналітичного обґрунтування.
При ознайомленні з творами давніх мислителів не лише загальнофілософського, а й практичного змісту доведено, що вони часто методологічно схожі на розробки сучасних політичних аналітиків у тій частині, де йдеться про висновки, поради й рекомендації щодо реалізації процесів державного управління. Подібні спостереження дали змогу зробити висновок про те, що з давніх часів значна частина політичних творів не просто містила в собі ознаки застосування аналітичних методів, а й мала практичне призначення саме для потреб державного управління.
Ще в період античності перші політичні аналітики зробили низку основоположних відкриттів у цій галузі та започаткували розробку аналітичних методологій для потреб політичного процесу, зокрема в працях Аристотеля і Платона було вказано на елементи тотожності долі держави з долею правлячого класу; в політичній аналітиці вперше запроваджено порівняльний аналіз та ідеальне моделювання; логічні прийоми (методи) власне аналітики та герменевтики; започатковано основи порівняльної політології; сформовано першу універсальну технологію політичного аналізу, яка дає змогу спостерігати динаміку державного будівництва та здійснювати прогнози щодо його результатів. Політичні дослідження Середньовіччя ґрунтуються на методах дедукції, індукції, абдукції, логічного синтезу, рефлексії, з якими середньовічні мислителі (Блаженний Августин, Фома Аквінський, Костянтин Багрянородний та ін.), певно, були добре ознайомлені з античної літератури.
У своїй політичній аналітиці мислителі доби Відродження (Н.Макіавеллі, Т.Мор, Б.Спіноза та ін.), подібно до своїх попередників, користувалися емпіричними методами дослідження. Поряд з низкою логічних підходів, за допомогою яких формулюється нормативно-ціннісна теорія, вони активно використовували абдуктивний метод –спостереження за реальними політичними відносинами. В епоху Просвітництва та Новий час важливим методологічним прийомом політичної аналітики стають принципи поділу влад та стримування і противаг; з’являються ознаки розвитку сучасної школи геополітичної аналітики; приділяється увага дослідженням делегованих і представницьких форм влади, удосконаленню теорії поділу влад тощо.
Проведений історіографічний аналіз дав можливість виявити характерні особливості аналітичної методології політичних мислителів різних історичних епох, однак не довів існування чітко виражених наукових шкіл політичної аналітики. Лише на межі ХІХ–ХХ ст. відбувається поєднання множини раніше накопичених ідей, концепцій, теорій у систему політичних знань. Цей процес був зумовлений демократичним суспільним розвитком, який потребував систематичного, науково обґрунтованого всебічного аналізу політичної діяльності. Політична аналітика як суспільне явище, галузь наукового знання і практичного застосування в політичному й державно-управлінському процесі в США і Західній Європі остаточно інституціоналізується в другій половині ХХ ст., виокремлюється як самостійна галузь професійної діяльності. Цей процес, насамперед, пов’язаний зі зростаючим попитом з боку держави й громадянського суспільства на якісний науково-аналітичний супровід функціонування державних структур і демократичної політичної системи в цілому. Саме цей період знаменується появою численних наукових праць (П.Браун, Е.Вайнінг, К.Вайс, Б.Гогвуд, Л.Пал та ін.), безпосередньо присвячених розробці теорії і практики політичної аналітики. Основними складовими процесу інституціоналізації та практичної імплементації політичної аналітики в системах державного управління провідних країн світу стали: розроблення теоретико-методологічних основ політичної аналітики; виникнення та професіоналізація аналітичної спільноти; впровадження політичної аналітики в практику діяльності державних структур; виникнення та розвиток політичної аналітики як навчальної (університетської) дисципліни.
У другому розділі –“Політична аналітика в Україні: історія, сучасний стан і особливості методології дослідження” – висвітлено історичний процес становлення вітчизняної політичної аналітики та особливості практичного впровадження політичної аналітики в державному управлінні сучасної України; детально описано методологію дисертаційного дослідження та обґрунтовано специфіку його евристичного змісту.
Особливу увагу в розділі приділено процесам формування теоретико-методологічних засад вітчизняної політичної аналітики, виділенню їх характерних особливостей у певні історичні періоди і особливо сучасному стану розвитку цієї галузі наукового пізнання.
Результати дослідження теоретичної еволюції політичної аналітики дають змогу цілком обґрунтовано стверджувати, що Україна не була винятком в європейському цивілізаційному просторі й вітчизняна політична думка розвивалася в загальному руслі світової наукової традиції.
Як показує історико-політологічний аналіз, вітчизняна політична аналітика не завжди слугувала інтересам державного управління. В основному цю взаємодію було зумовлено обставиною існування чи неіснування національної державності, єдністю чи подрібненістю української політичної нації. Водночас вітчизняна політична аналітика завжди зберігала органічний зв’язок з потребами розвитку суспільства.
Достатньо виражений еволюційний етап вітчизняної політичної аналітики пов’язано з процесами набуття Україною державної незалежності та формування нової української політичної нації в кінці ХХ на початку ХІХ ст. Саме тоді Українська держава починає гостро відчувати потребу в аналітичному забезпеченні власної внутрішньої та зовнішньої політики й процесів державного управління. При цьому, використовуючи кращі надбання зарубіжної теорії, практики й методології політичної аналітики, українська школа державного управління не задовольнялася лише ними й почала свій розвиток у власному, самобутньому, притаманному вітчизняній політичній думці руслі.
Найбільш розробленим напрямом у вітчизняній політичній аналітиці виявився аналіз державної політики (О.Кілієвич, В.Ребкало, В.Романов, В.Тертичка та ін.). Однак й інші її складові –політичний аналіз (О.Валевський, О.Дем’янчук, С.Телешун та ін.), політичне прогнозування (В.Горбатенко, В.Коваленко, С.Телешун), консультування та експертиза –також стали предметом досліджень та публікацій вітчизняних науковців.
Сьогодні в Україні поглиблюється взаємодія двох фундаментальних теоретико-прикладних наук –політології та державного управління, на стику яких народжується специфічний окремий науковий напрям –політична аналітика в державному управлінні.
Від початку державного будівництва в незалежній Україні і до нинішнього часу в процесі формування структур апарату державного управління почали створюватися підрозділи, покликані здійснювати його інформаційно-аналітичне та наукове забезпечення. Органічне поєднання теоретико-прикладної діяльності наявних в Україні державних аналітичних структур за умови належної її координації на сучасному етапі розвитку вітчизняної внутрішньої та зовнішньої політики достатньою мірою спроможне задовольнити потреби вищих органів державної влади України, однак це не усуває проблему комплексного аналітичного забезпечення функціонування вітчизняної системи державного управління та місцевого самоврядування.
Аналіз структури громадського сектора політичної системи України показав наявність чималої кількості недержавних громадських організацій (НГО) та аналітичних центрів (НАЦ), що здійснюють різного роду аналітичні дослідження в галузі державної політики як у м. Києві, так і в регіонах. Також характерно, що порівняно з іншими регіонами за чисельністю НГО-НАЦ найбільш політично активними центрами на заході України виявилося м. Львів, а на сході –м. Донецьк. Загалом аналіз підтвердив, що на даному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні з’явилося досить багато незалежних організацій, які займаються політико-аналітичною діяльністю. Такі незалежні аналітичні центри вже мають можливість впливати на публічну політику та на процеси прийняття державних рішень. Досі існують чималі складнощі в роботі недержавних аналітичних центрів України: практична відсутність бюджетного фінансування аналітичних структур, слабка фінансова й матеріальна підтримка такої діяльності з боку влади; закритість та непрозорість процедури підготовки й ухвалення рішень політичним керівництвом держави; відсутність попиту органів державної влади на послуги незалежних аналітичних структур; випадковість, хаотичність кадрових переміщень у сфері аналітичного забезпечення діяльності всіх гілок влади; неготовність академічних структур діяти в режимі прикладних оперативних досліджень, з одного боку, низький рівень аналітичної підготовки державних службовців –з другого тощо.
Наукова проблема формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України, її складові та основні напрями дисертаційного дослідження вимагають формування й застосування оригінальної дослідницької методології. Особливе місце в методології дослідження проблемного поля приділяється як загальнонауковим, так і спеціальним методам та методам практичної верифікації. Обґрунтування евристичного змісту (наукової новизни) дисертаційного дослідження здійснювалося із застосуванням методики “інноваційних фільтрів” суть якої полягає в послідовному визначенні та обґрунтуванні нових ідей, підходів, аспектів, елементів, якостей наукової проблеми та методик її розв’язання, а також у формулюванні й доведенні нових парадигм, концепцій, гіпотез тощо.
У третьому розділі –“Теоретичні засади сучасної політичної аналітики в державному управлінні” –відображено зміст і розбіжності основоположних понять –“політична аналітика” і “політичний аналіз”. Крім того, особливу увагу приділено уточненню інших провідних категорій політичної аналітики: політичне прогнозування, політична експертиза і консультування. В розділі також охарактеризовано специфічні складові політичного аналізу в державному управлінні, якими є політичний моніторинг, політичне оцінювання та аналіз політичного ризику в системі державного управління.
Показано, що політична аналітика в державному управлінні як вид прикладної політичної аналітики набуває власний об’єкт та характеризується специфікою, що дає змогу виділити її як окрему галузь професійної діяльності та наукового дослідження. Політична аналітика для потреб державного управління, основну процедуру якої ми власно і пропонуємо називати “політичний аналіз державної політики” або „політичний аналіз в державному управлінні”, задовольняє, насамперед, потреби суб’єктів державної влади, які несуть відповідальність за її збереження та примноження. Метою політичного аналізу в державному управлінні є виявлення способів, завдяки яким зберігається та примножується в межах права і соціальної парадигми державна влада. Тобто право і соціальна парадигма є найвагомішими критеріальними обмеженнями для політичного аналізу.
У розділі сформульовано й обґрунтовано концептуальні засади теорії політичного аналізу в державному управлінні. Серед них: “Закон пропорції владних відносин”, який стверджує, що в системі суспільних відносин державно-організованого соціуму питома вага владних відносин не змінюється; “Закон збереження влади”, який показує, що в державно-організованому соціумі при зміні питомої ваги державної влади відповідним чином змінюється питома вага інших видів публічної влади. Висновок, який випливає з дії обох законів суспільної влади, ми формулюємо у вигляді аксіоми –в сучасному державно-організованому суспільстві державна влада існує об’єктивно, тобто незалежно від свого носія. На базі сформульованих тверджень здійснюється визначення та доведення низки припущень (теорем).
У розділі показано, що об’єктом політичного прогнозування в державному управлінні є система відносин, що виникають у суспільстві в процесі здійснення державної влади та можуть на цю владу впливати. Предметом є поведінка конкретної людини чи групи осіб, які взаємодіють з іншими людьми чи групами осіб у процесі реалізації державної влади, а також результати й наслідки такої взаємодії.
Обґрунтовано доцільність розрізнення напрямів і процедур консультування з питань державної політики й суто політичного консультування. Перше стосується суспільно значущих державно-управлінських дій суб’єкта державної влади, друге –власне стану державної влади її суб’єкта.
Політична експертиза в державному управлінні є, на нашу думку, специфічною формою консультування. Її застосування передбачає, що управлінське рішення вже прийнято, але суб’єкт рішення має сумніви щодо політичних складових його реалізації. У перспективі політична експертиза має стати якщо не нормативною, то принаймні усвідомлено бажаною процедурою процесу прийняття управлінського рішення.
Предметом політичного моніторингу в державному управлінні є соціально-політична ситуація, спричинена діями (чи бездіяльністю) суб’єкта державної влади. Об’єктом політичного моніторингу можуть бути політичні партії, рухи та їхні лідери, громадські організації, соціальні групи, широкі верстви населення і засоби масової інформації. Політичне оцінювання суспільних перетворень в Україні та ефективності взаємодії суб’єктів державної політики –це з’ясування реалій державної політики та ролей її головних дійових осіб згідно з визначеними критеріями і процедурами.
Очевидно, що утворення та використання різних тлумачень поняття “ризик” в окремих сферах науки й практичної діяльності на етапі становлення сучасного розуміння суспільної безпеки є закономірним і виправданим. Проте з усвідомленням потреби в науково обґрунтованій політиці прогнозування і протистояння загрозам безпеці людини, суспільства та держави постає необхідність у розробці загального підходу до формування категоріально-понятійного та методичного апарату щодо аналізу політичного ризику в державному управлінні. Саме означення проблеми як “аналіз політичного ризику” підкреслює спробу застосування автором системного підходу з точки зору організації цього аналітичного процесу разом з логічним завершенням у вигляді створення державного механізму управління політичним ризиком.
Зміст дослідження, результати якого викладено в четвертому розділі –“Політична аналітика в державному управлінні як системне явище: процедури, методики, технології й результати”, полягає у: виокремленні й конкретизації практичних аспектів здійснення політичного аналізу й політичного прогнозування в системі державного управління; визначенні специфіки політико-аналітичного інформаційного продукту; технолого-методологічному розгляді процедур політичної експертизи й політичного консультування в державному управлінні та визначенні їх суб’єктів.
У розділі зазначається, що на сучасному етапі зміст політико-аналітичної діяльності розглядається принаймні у кількох напрямах. Однак загальний недолік наявних підходів до розуміння аналітичної діяльності полягає у відсутності системності й цілісності уявлень про специфіку її різноманітних форм. Крім того, відчувається явний дефіцит “технологізації”, бракує конкретних характеристик методів і процедур, що застосовуються в аналітичній практиці.
Аналітичне дослідження подано у вигляді логічно обґрунтованої послідовності дій (рис. 1). Методологія дослідження являє собою набір видів, методів аналізу, способів збирання та обробки інформації, адекватних меті. Завдання дослідження зводиться до доведення чи спростування гіпотези. Результатами аналітичного дослідження є опис реалій та порада. Порада має бути аргументована й обґрунтована шляхом експертизи та презентована під час консультування.
Прогностичне дослідження також є логічно обґрунтованою послідовністю дій. Результат прогностичного дослідження –це набір альтернативних прогнозів.
Підсумком аналітичного дослідження є його інформаційний продукт. Інформаційним продукт має свою цінність для кожного з етапів дослідження і на кожному з цих етапів може бути використаний споживачем. Існує певна специфіка підготовки інформаційного продукту політичної аналітики в державному управлінні, основною ознакою якої є досягання максимальної стислості та чіткості документа.
У розділі здійснено порівняльний аналіз класифікацій суб’єктів політичної аналітики в Канаді та США й сучасного стану інституціоналізації суб’єктів політичної аналітики в Україні. Аналіз показав, що в західній науковій літературі представлено кілька спроб здійснити класифікацію аналітичних спільнот, які можна назвати й класифікаціями суб’єктів політичної аналітики, однак розвиток політико-аналітичної спільноти в сучасній Україні має свою специфіку, яка зумовлена особливостями розвитку політичної системи та громадянського суспільства і вимагає більш диференційованого підходу до визначення й характеристики її суб’єктів.
Проблема вітчизняної системи аналітичного супроводу процесів державного управління донедавна полягала ще й у тому, що в ній практично не використовувалися ресурси публічної політики, вона вважалася малоефективною. Підвищення прозорості процедури прийняття політичного рішення уже саме по собі є певним механізмом зростання її ефективності з погляду впливу на осіб, які приймають рішення. Тому можна казати про збільшення перспективи і власно науково-експертної роботи, й інституцій, які б давали змогу полегшити сприйняття результатів цієї роботи, підвищити ефективність їх упровадження.
Матеріали п’ятого розділу – “Перспективи подальшого розвитку політичної аналітики в системі державного управління та місцевого самоврядування України” – являють собою доповнення й підсумок основних результатів дисертаційного дослідження. В розділі: розглядаються особливості впровадження нових для вітчизняної практики технологій інформаційного супроводу та залучення громадськості до процедур політичної аналітики в державному управлінні; визначаються перспективи подальшого розвитку, інституціоналізації та налагодження взаємодії аналітичних спільнот в Україні. Дається цілісна картина технології політичної аналітики в державному управлінні з урахуванням її практичної верифікації на конкретному прикладі застосування (яким у нашому випадку був політичний аналіз процесів євроатлантичної інтеграції України). Підсумком завершеного системного дослідження формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управління також стало визначення пріоритетних напрямів та перспектив подальших наукових розвідок у цій галузі.
Результати дослідження показали, що в Україні доцільно запровадити й закріпити нормативно систему координації взаємодії інформаційно-аналітичних підрозділів та науково-аналітичних структур не лише в структурі виконавчої влади, але й у структурі органів державної влади та місцевого самоврядування України загалом, передбачивши також можливості й механізми активної участі в цій взаємодії недержавних аналітичних спільнот (рис. 2).
Особливо актуальним питання розвитку взаємодії з недержавними аналітичними структурами постає перед органами місцевого самоврядування України. Перспективами розвитку недержавної аналітичної спільноти в Україні є не стільки подальше збільшення їх кількості, скільки еволюційна селекція НАЦ, найбільш спроможних діяти самостійно (без постійної міжнародної підтримки) в умовах громадянського суспільства і ринкової економіки України. Це, у свою чергу, має спричинити процеси інтеграції вітчизняних НАЦ, створення кількох потужних аналітичних асоціацій.
Рис. 2. Система взаємодії аналітичних спільнот у процесі вироблення
та реалізації державної політики
Технологія політико-аналітичного супроводу процесів державного управління являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обґрунтованого державно-управлінського рішення. Послідовність процедур політичної аналітики в державному управлінні починається з постановки мети і завдань дослідження. Важливе значення для збирання й обробки інформації має застосування адекватних інформаційно-аналітичних технологій. Накопичення певного обсягу інформації дає можливість перейти до аналізу державної політики, який передбачає низку дослідницьких процедур: проблемний аналіз, оцінювання проблеми, політичний аналіз, галузевий аналіз політики (економічний, соціальний, правовий тощо), вироблення консолідованих порад-альтернатив, формування змісту політики, експертизу, розроблення стратегії реалізації політики тощо. Важливе місце в процесі аналізу державної політики посідають процедури публічної політики: моніторинг ЗМІ та громадської думки, громадські обговорення, консультації із зацікавленими сторонами тощо.
Сам процес упровадження державної політики також потребує аналітичного супроводження: поточного консультування, моніторингу громадської думки (з метою корекції політики) та оцінювання політичних наслідків. В ідеалі, аналітик має також оцінити ефективність взаємодії різних суб’єктів державної влади, задіяних у реалізації державної політики. Таке оцінювання здійснюється з метою наступної корекції в організації самої системи державного управління. Викладені в розділі матеріали дають змогу дійти висновку, що комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб’єктів державної влади, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи державного управління. Практика впровадження результатів дисертаційного дослідження (на прикладі політичного аналізу процесів євроатлантичної інтеграції України) засвідчила, що висновки політичного аналізу державної політики у певних випадках можуть не збігатися з висновками загального та галузевого аналізу окремих аспектів державної політики.
Перспективи подальших наукових досліджень з політичної аналітики та практичного впровадження їх результатів у системі державного управління України вбачаються як у теоретичній, так і у прикладній сферах. Окремої уваги потребує організація процесу фахової професійної підготовки політичних аналітиків для потреб органів державної влади та місцевого самоврядування.
ВИСНОВКИ
У дисертації по-новому вирішено актуальну наукову проблему, що полягає в комплексному підході до формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України, та розроблено науково-прикладні технології й методи, які забезпечують теоретичне і практичне використання отриманих наукових результатів. За допомогою цих результатів підтверджено, що мету дисертаційного дослідження досягнуто, поставлені завдання виконано, методологія правильна, гіпотеза підтвердилась, покладена в основу дослідження наукова і громадянська позиція автора себе виправдала. На основі здійсненого дослідження зроблено такі висновки і пропозиції.
1. Проаналізовано наукові джерела й досліджено історичну еволюцію політичної аналітики у світовій теорії та практиці державного управління. Проведене дослідження, насамперед аналіз джерельної бази, дає змогу стверджувати, що політична аналітика є одним із найдавніших видів професійної діяльності, пов’язаних із виникненням та розвитком держави. Від найдавніших часів до початку ХІХ ст., коли розпочався бурхливий розвиток сучасної демократії, політична аналітика застосовувалася, передусім, як інструмент державного управління, покликаний сприяти збереженню та примноженню державної влади. В процесі своєї наукової еволюції політична аналітика набуває ознак міждисциплінарного знання й виокремлюється як галузь теоретичної і прикладної діяльності.
У дисертаційному дослідженні не ставилося завдання проаналізувати весь комплекс еволюції політичної науки, охопити якомога більше коло авторів. Головною метою в даному разі було виявлення характерних ознак розвитку політичної аналітики на основі аналізу конкретних наукових джерел, характерних для того чи іншого її періоду. Зокрема з’ясовано, що від періоду становлення перших державних утворень і до часу, коли демократія набула сучасного вигляду й поширилася як форма правління в більшості розвинених держав, політична аналітика виконувала здебільшого функції теоретико-прикладного супроводу процесів державного управління. Електоральна політична аналітика зароджується як окрема галузь прикладної політології лише в кінці ХІХ ст. у відповідь на зростаючу потребу формування ефективних виборчих механізмів сучасної демократії. Виявлення ознак, спільних для світової практики впровадження політичної аналітики в процеси державного управління, дало змогу зробити гіпотетичне припущення про існування проблеми подальшої інституціоналізації та системної теоретико-прикладної імплементації політичної аналітики в процеси наукового супроводу державного управління сучасної України.
2. Розглянуто та проаналізовано історико-методологічні чинники розвитку, сучасний стан та проблемне поле формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні. З’ясовано, що з моменту виникнення на території України перших державних утворень і протягом осяжного історичного періоду, навіть у ті часи, коли власне держави на території України не було, оскільки окремими її частинами володіли інші держави, вітчизняна політична думка розвивалася в загальному руслі світової наукової традиції. Поряд із тим, використовуючи кращі надбання зарубіжної теорії, практики й методології політичної аналітики, українська аналітична школа не задовольнялася лише ними та розвивалася у власному, самобутньому, притаманному вітчизняній політичній думці руслі, основною особливістю якого тривалий період було домінування недержавних політичних спільнот. Політична аналітика в Україні практично втратила свої наукові позиції в радянський період. Із здобуттям незалежності молода Українська держава одразу гостро відчула потребу в аналітичному забезпеченні процесів вироблення та реалізації державної політики, що зумовило початок відродження вітчизняної політичної аналітики, створення державних аналітичних підрозділів та інституціоналізації недержавних аналітичних спільнот.
Перед вітчизняною державно-управлінською наукою постає проблема формування теоретико-методологічних засад сучасної політичної аналітики в державному управлінні. На сучасному етапі еволюції вітчизняної політичної аналітики в державному управлінні складовими цієї проблеми виступають:
Основним напрямом розвитку та практичного впровадження сучасних засобів політичної аналітики в діяльності органів державної влади України є органічне поєднання теоретико-прикладної співпраці діючих в Україні державних аналітичних структур за умови належної її координації, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної внутрішньої та зовнішньої політики достатньою мірою спроможне задовольнити потреби вищих органів державної влади України. Однак це не усуває проблему комплексного аналітичного забезпечення потреб функціонування вітчизняної системи державного управління та місцевого самоврядування в цілому.
Попри значні здобутки демократії Україна досі належить до держав, які йдуть “пострадянським” шляхом розвитку політичної системи. Для цієї моделі розвитку характерна, насамперед, гіпертрофована роль держави, реалізована через так звану “вертикаль виконавчої влади”, стрижнем якої є уряд з максимально широкими повноваженнями. Даному способу організації суспільно-політичного життя не притаманна ключова роль інститутів громадянського суспільства. Система, побудована за принципами “виконавчої вертикалі”, не потребує розвинених каналів комунікації із суспільством, оскільки не відчуває потреби відповідної суспільної легітимізації, що на сучасному етапі становить ключову проблему формування сучасної системи політичної аналітики в державному управлінні.
3. Визначено і концептуально обґрунтовано структуру політичної аналітики та її зміст у системі державного управління, окреслено й охарактеризовано коло суб’єктів політичної аналітики в системі державного управління сучасної України. Зокрема доведено, що політико-аналітичній діяльності в державному управлінні притаманні якісні ознаки прикладної політичної аналітики, яка набуває власний об’єкт та специфіку, що дозволяє виділити її як окрему галузь професійної діяльності та наукового дослідження.
Політичну аналітику в державному управлінні ми визначаємо, насамперед, як специфічну галузь наукового пізнання політичного буття суспільства, що спрямована на виявлення (шляхом застосування сукупності методів, технологій і процедур аналізу та синтезу) та використання в практичній діяльності його закономірностей, через вироблення порад щодо формування і реалізації державної політики. Система політичної аналітики в державному управлінні складається з низки обов’язкових і специфічних процедур, зокрема: визначення суспільно значущої проблеми для аналізу державної політики, виокремлення проблеми для політичного аналізу, власне політичний аналіз, аналіз державної політики (загальний і галузевий), аналіз політичного ризику, політичне оцінювання, політичне прогнозування (оперативне й стратегічне), політичне консультування, політичний моніторинг, політичні консультації та експертизи тощо.
Серед суб’єктів політичної аналітики в сучасній Україні можна окреслити й дати характеристику таким їх групам: аналітичні підрозділи владних структур, що залежать від конкретного органу державної влади, на який вони працюють й у який вони інкорпоровані; великі державні і недержавні дослідницькі центри, які займаються розробкою нових аналітичних методів й апробацією їх у прикладних політичних дослідженнях; і, нарешті, недержавні неприбуткові або комерційні аналітичні центри, серед яких виділяються такі, що прив’язані до одного суб’єкта політичного процесу, або ж такі, що працюють одразу з кількома замовниками. Дану класифікацію правильно було б доповнити таким суб’єктом політичної аналітики, як засоби масової інформації. Крім того, особиста роль професійних політичних експертів, чи-то інкорпорованих у державні структури, чи-то недержавних, підвищується як у сучасному політичному процесі, так і в процесі державного управління.
. Досліджено й описано основні політико-аналітичні процедури в державному управлінні, якими є загальний та галузевий аналіз державної політики, політичний аналіз, політичне прогнозування, консультування та експертиза. Зокрема доведено, що аналітичне дослідження державної політики являє собою логічно обґрунтовану послідовність дій аналітиків, спрямованих на вироблення альтернатив-порад щодо змісту і форм реалізації державної політики в конкретних сферах суспільного розвитку. Методологія аналітичного дослідження втілюється в наборі видів, методів аналізу, способів збирання та обробки інформації, адекватних меті. Завдання дослідження зводиться до доведення чи спростування наявності суспільно значущої проблеми та вибору шляхів її вирішення. Результатами аналітичного дослідження є опис реалій і остаточна порада. Порада має бути аргументована і обґрунтована як з погляду утилітарного підходу, так і з урахуванням змісту соціальної парадигми.
Політичне прогнозування в державному управлінні –це процес розроблення науково обґрунтованого міркування про можливий розвиток політичних подій у майбутньому (спільне з прогнозуванням у політиці) у зіставленні їх із спрямованою на суспільство адміністративно-управлінською діяльністю (бездіяльністю) держави, її окремих органів або посадових осіб (що є відмінним від прогнозування в політиці); передбачення результатів та наслідків такої діяльності, що проявляються в стані політичної системи та її впливі на державну владу. Також пропонуємо розрізняти напрями й процедури консультування з питань державної політики і суто політичне консультування. Перше стосується суспільно значущих державно-управлінських дій суб’єкта державної влади, друге –власне стану державної влади її суб’єкта.
Політична експертиза в державному управлінні (на відміну від правової, економічної та інших видів експертиз), по суті, виступає специфічною формою консультування. Її застосування передбачає, що управлінське рішення вже прийнято, але суб’єкт рішення має сумніви щодо політичних складових його реалізації. У перспективі політична експертиза має стати якщо не нормативною, то принаймні усвідомлено бажаною процедурою процесу прийняття управлінського рішення.
. Виділено специфічні категорії, процедури й технології політичної аналітики: політичний ризик, соціально-політичний моніторинг, оцінювання ефективності взаємодії суб’єктів державної політики та оцінювання політичних наслідків тощо. Це дало змогу охарактеризувати їх роль і місце в системі політичної аналітики в державному управлінні. Очевидно, що саме означення дефініції як “аналіз політичного ризику” підкреслює спробу системного підходу з погляду організації цього аналітичного процесу разом з логічним завершенням у вигляді створення державного механізму аналізу політичного ризику та управління ним, включаючи також елементи публічної презентації його результатів. Будучи, по суті, неодмінною прикладною технологією, соціально-політичний моніторинг у державному управлінні допомагає зробити процеси, що відбуваються у політичній сфері суспільства, більш передбачуваними і керованими. Соціально-політичний моніторинг у державному управлінні –це перманентний процес, що передбачає виявлення ряду суттєвих ознак соціально-політичної ситуації, яка оточує суб’єкт державного управління та впливає на його управлінську діяльність. Оцінювання результативності й ефективності взаємодії органів державної влади, спрямованої на реалізацію державної політики, розглядається як необхідна передумова раціоналізації державно-управлінської діяльності. Оцінювання результативності й ефективності є також суспільною вимогою до політичного аналізу державної політики.
6. Сформульовано та обґрунтовано концептуальні засади однієї з найважливіших та досі малорозроблених в Україні складових політичної аналітики в державному управлінні –політичного аналізу –та розроблено комплексну технологію застосування процедур політичної аналітики в процесі прийняття і впровадження політичних і державно-управлінських рішень в Україні. З’ясовано, що предмет політичного аналізу в державному управлінні відмінний від предмета аналізу державної політики, ним є ті втрати, яких державна влада може зазнати, або здобутки, які вона може отримати внаслідок існування певної суспільно значущої проблемної ситуації та дій її учасників. Політичний аналіз у державному управлінні містить у собі три основних компоненти: аналіз сформованої політичної ситуації та проблем (загроз або можливостей), які вона викликає, прогнозний аналіз щодо її розвитку і поради щодо прийняття компетентних політичних рішень. Також це сукупність різних методик, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичної ситуації в цілому, висунення припущень із приводу їх можливого розвитку і прийняття суб’єктами державної влади компетентних політичних рішень. Метою політичного аналізу в державному управлінні є виявлення механізмів, завдяки яким державна влада суб’єктів виникає, зберігається і примножується в межах права та соціальної парадигми (у національних, регіональних і місцевих масштабах).
Технологія застосування процедур політичної аналітики в державному управлінні являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обґрунтованих державно-управлінських рішень, які на відміну від звичайних вольових рішень ґрунтуються не на інтуїтивних, емоційних або меркантильних міркуваннях суб’єктів державної влади, а на обґрунтованих висновках, підкріплених консолідованою думкою громадськості та інших зацікавлених сторін. Комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб’єктів державного управління, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи державного управління.
7. Надано рекомендації щодо практичного впровадження результатів дисертаційного дослідження, у тому числі удосконалення системи політико-аналітичного супроводу процесів державного управління й місцевого самоврядування в Україні.
Перспектива ефективного удосконалення такої системи полягає в тому, що її розвиток має відбуватися принаймні у трьох напрямах:
Цілеспрямована і поетапна реалізація вищевикладених напрямів та заходів, спрямованих на формування не лише теоретико-методологічних, а й організаційних засад національної системи наукового та експертно-аналітичного супроводу процесів вироблення та впровадження державної політики, державного управління й місцевого самоврядування, сприятиме підвищенню ефективності й результативності її діяльності, розвитку демократії та громадянського суспільства, європейській та загальносвітовій інтеграції України в найближчій часовій перспективі.
8. Виявлено тенденції, шляхи й перспективні напрями розвитку недержавної політико-аналітичної спільноти в Україні. Основна увага недержавної аналітичної спільноти в Україні спрямована на дослідження й моніторинг процесів національного державотворення і соціально-політичного реформування, розвитку громадянського суспільства і ринкової економіки, дотримання в Україні прав і свобод людини.
Працюючи значною мірою завдяки фінансовій підтримці міжнародних недержавних організацій, які ставлять за мету поширення і розвиток демократії, вітчизняні НАЦ виступають вагомим фактором демократичних перетворень в Україні. Однак ця діяльність могла б розвиватися ефективніше у співпраці НАЦ з політичними партіями й органами державної влади. Перспективами подальшого розвитку недержавної аналітичної спільноти в Україні є не стільки подальше збільшення їх кількості, скільки еволюційна селекція НАЦ, найбільш спроможних діяти самостійно (без постійної міжнародної підтримки) в умовах громадянського суспільства і ринкової економіки України. Це, у свою чергу, має спричинити процеси інтеграції вітчизняних НАЦ, створення кількох потужних аналітичних асоціацій.
Загалом результати дослідження показали, що найбільш перспективним у майбутньому механізмом взаємодії державних і недержавних аналітичних установ в Україні виступатиме обмін аналітичною інформацією шляхом прямої співпраці у виконанні окремих аналітичних проектів, проведення спільних науково-комунікативних заходів та відкритої публікації основних результатів аналітичних досліджень (як НАЦ, так і державних установ). Більшої уваги з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування потребують механізми формування та розміщення державного замовлення НАЦ на виконання аналітичних досліджень. Лишається відкритим питання удосконалення механізмів правового регулювання діяльності вітчизняних НАЦ як щодо їх фінансування, так і захисту колективних авторських прав.
Важливим механізмом як налагодження співпраці держави з НАЦ, так і розвитку аналітичної спільноти в цілому є впровадження професійної підготовки політичних аналітиків в Україні.
. Здійснено практичну апробацію запропонованих підходів, моделей і методик політичної аналітики в державному управлінні на прикладі аналізу політичних процесів, пов’язаних з євроатлантичною інтеграцією України. Апробація показала, що висновки політичного аналізу державної політики в певних випадках можуть не збігатися з висновками загального та галузевого аналізу окремих аспектів державної політики. Поради аналітиків державної політики, які спрямовуються на здійснення низки заходів економічного, соціального, зовнішньополітичного тощо характеру, не завжди можуть бути підтверджені результатами політичного аналізу державної політики. Останній засвідчує, що в соціально-політичній ситуації, яка складається в країні, з великою вірогідністю може негативно позначитися на тому чи іншому аспекті державної політики, неналежно узгодженої з громадською думкою та інтересами зацікавлених сторін, що призводить до зростання політичного напруження, зміни у ставленні більшості населення до провідників певного політичного курсу та загалом не сприяє формуванню суспільного авторитету державної влади. Порада політичного аналітика також може відрізнятися від порад з аналізу державної політики. Зокрема, у випадку з аналізом процесів євроатлантичної інтеграції України з’ясовано, що основні кроки державної політики, спрямовані на політичну, економічну й військову інтеграцію України в НАТО, втрачають сенс за відсутності підтримки самого євроатлантичного вектора політики з боку більшості населення України. Це загалом засвідчило відмінність природи процедур аналізу державної політики і політичного аналізу в державному управлінні, які, однак, мають становити в сукупності цілісний комплекс аналітичного супроводу процесів формування та реалізації державної політики.
. Позначено перспективи подальших наукових досліджень з політичної аналітики та впровадження їх результатів у системі державного управління, що полягають у сфері:
Метою подальших наукових досліджень у галузі політичної аналітики в державному управлінні також є сприяння в демократичному реформуванні вітчизняного державного управління, зокрема підвищенні ефективності й результативності діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, налагодженні їх взаємодії з суб’єктами громадянського суспільства та ринкової економіки.
Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним системним дослідженням теоретико-методологічних засад політичної аналітики в Україні, що закладає основи формування нової вітчизняної науково-прикладної школи політичної аналітики в державному управлінні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографія
Статті у фахових виданнях
Статті в інших наукових виданнях
Тези доповідей
Навчальні посібники
АНОТАЦІЇ
Кальниш Ю.Г. Формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 –теорія та історія державного управління. –Національна академія державного управління при Президентові України. –Київ, 2007.
У дисертації по-новому вирішено актуальну наукову проблему формування теоретико-методологічних засад політичної аналітики в державному управлінні України і розроблено науково-прикладні технології та методи, які забезпечують теоретичне і практичне використання отриманих наукових результатів.
Мета дисертаційного дослідження досягається завдяки імплементації широкого спектра теорії та методології сучасної політичної аналітики в системі науково-аналітичного супроводу державного управління України, зокрема у виробленні універсальної технології, застосовуючи яку, державні службовці можуть використовувати у своїй професійній діяльності доступні, економічні й прості методи аналітичної роботи. Особливої актуальності це набуває в процесі переходу системи державного управління України до стандартів демократичного урядування та вироблення публічної політики.
Ключові слова: політична аналітика, політичний аналіз, прогнозування, консультування, експертиза, соціально-політичний моніторинг, державна політика, державне управління.
Кальниш Ю.Г. Формирование теоретико-методологических основ политической аналитики в государственном управлении Украины. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.01 –теория и история государственного управления. –Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. –Киев, 2007.
В диссертации по-новому решена актуальная научная проблема, проведено ее теоретическое обобщение, проявившееся в комплексном подходе к формированию теоретико-методологических основ политической аналитики в государственном управлении Украины, и разработаны научно-прикладные технологии и методы, которые обеспечивают теоретическое и практическое использование полученных научных результатов.
Целью диссертационного исследования было формирование теоретико-методологических основ и разработка практических технологий современной политической аналитики, концептуальное обоснование целесообразности ее применения в практике государственного управления Украины.
Достижение этой цели усматривалось, прежде всего, в том, чтобы найти возможности для имплементации наибольшего спектра теоретико-методологического потенциала современной политической аналитики в системе научно-аналитического сопровождения процессов государственного управления в Украине.
Прежде всего это выражалось в разработке определенной целостной универсальной политико-аналитической технологии, благодаря использованию которой государственные служащие и должностные лица органов местного самоуправления Украины получат возможность использовать доступные, достаточно экономичные и простые методы аналитической работы в своей профессиональной деятельности. Особую актуальность это приобретает в процессе перехода системы государственного управления Украины к стандартам демократического управления и формирования публичной политики.
В диссертации изложены результаты анализа и обобщения научных источников, а также исторического анализа теоретико-методологической эволюции политической аналитики в государственном управлении, произведенного в общецивилизационном масштабе.
Исследование показало, что политическая аналитика, по сути, являясь одним из древнейших видов профессиональной деятельности, возникших в результате формирования государственно-организованных сообществ, длительное время служила прежде всего потребностям осуществления процессов государственного управления.
Электоральные формы политической аналитики возникают и развиваются лишь в связи с формированием основ современной демократии.
Во второй половине ХХ в. политическая аналитика в государственном управлении институционализируется как специфическое направление теоретических и прикладных исследований и профессиональной деятельности.
Развитие политической аналитики в Украине не стало исключением в мировом цивилизационном процессе. Однако специфика исторического развития политической аналитики в Украине состоит прежде всего в том, что она длительное время была достоянием именно гражданского (а не государственного) сектора общества. Настоящее развитие политической аналитики в государственном управлении Украины на современном этапе начинается с обретением государственной независимости.
В диссертации осуществляется уточнение основной категории исследований –понятия “политическая аналитика” и доказывается целесообразность имплементации этой категории в государственно-управленческой теории и практике.
Дается определение и характеристика основных составляющих системы политической аналитики в государственном управлении: анализа государственной политики, политического анализа, политического прогнозирования, консультирования и экспертизы, а также специфических процедур, каковыми являются: анализ политического риска, социально-политический мониторинг, оценивание эффективности и последствий государственной политики. Уделено внимание характеристикам специфики технологий сбора и обработки политической информации.
Важным результатом исследования стало создание универсальной технологии комплексного применения методов и процедур политической аналитики в системе научно-информационного сопровождения процессов формирования и реализации государственной политики с привлечением политически активных субъектов гражданского общества в условиях рыночной экономики.
В диссертации раскрыты перспективы развития и механизмы взаимодействия политико-аналитического сообщества Украины, а также приведены рекомендации автора по практическому применению результатов диссертационного исследования и указаны основные направления дальнейших научных исследований.
Ключевые слова: политическая аналитика, политический анализ, прогнозирование, консультирование, экспертиза, социально-политический мониторинг, государственная политика, государственное управление.
Kalnysh U.G. Formation of methodological-theoretic bases of Political Analytics in the Public Administration of Ukraine. – Manuscript.
Thesis for a Doctor’s degree (Doctor of Science) of the Public Administration on specialty 25.00.01 –The Theory and History of the Public Administration. – National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. –Kyiv, 2007.
Relevant scientific problem –formation of methodological-theoretic bases of political analytics in the public administration of Ukraine – is solved in the thesis in a new fashion; scientific-applied technologies and methods are developed, which provide theoretical and practical use of the received scientific results.
The main aim of the thesis study is implementation of broad spectrum of theory and methods of modern political analytics in system of scientific-analytical support of the public administration in Ukraine. First of all it means development of universal technology of analytical studies for civil servants and government personnel – with accessible methods of moderate cost. It is especially urgent task for the time of transition of the public administration system in Ukraine to the standards of democratic management and formation of public policy.
Key words: political analytics, political analysis, forecasting, consultation, examination, sociopolitical monitoring, public policy, public administration.