Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЕМА 2. ЕКОНОМІЧНІ ТЕОРІЇ ТА БАЗИСНІ ІНСТИТУТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Правові інститути. Базисним правовим інститутом є інститут права. Допоміжними інститутами є інститут права власності, інститут зобов'язального права, інститут спадкування, інститут контрактного права (процес контрактації) та інші.
Процес контрактації як правовий інститут представляє собою необхідні формальні правила (правова інфраструктура), що дозволяють окреслити умови контрактів, процедури їхнього виконання, створюють можливості для розв'язання суперечок, встановлюють потенційні можливості відшкодування у разі по рушення контрактів та розв'язання конфліктів у випадках непередбачуваних ситуацій ex post.
За Дж. Хіксом, основною потребою, яка є характерною для торгівельної еконо міки є потреба у захисті власності і її потрібно розуміти не стіль ки як захист власності від насильства, скільки необхідністю чіт кого визначення прав власності.
Специфікація прав власності – це визначення суб’єкта власності (хто володіє?), об’єкта власності (що є предмет власності?) та спосіб наділення власності.
Причинами, які заважають розвиватись механізму специфікації і захисту прав власності в Україні є неефективне законодавство та розрізненість правового регулювання.
Політичні інститути. Базисними політичними інститутами є інститут держави, інститут демократії, інститут громадянського суспільства.
Відповідно до структурно-функціонального принципу інститути держави можна поділити на:
Види інститутів держави за ступенем складності:
Види інститутів держави за пріоритетністю:
Види інститутів держави за принципом «поділу влади»:
Інститути держави змінюються в ході історичного розвитку. Деякі інститути зникають (інститут абсолютної монархії), інші з'являються (участь громадян в управлінні державою). Специфічні інститути існують у мусульманських країнах (меджліс – порядок звернення до правителя члена мусульманської общини), в Ізраїлі (кібуци – особлива форма місцевого самоврядування) та ін.1
Демократія - це форма державно-політичного устрою су спільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носі єм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут.
Процес демократизації суспільства безпосередньо впливає на економічний розвиток країни, оскільки:
Основою економічної демократії є право людини на вільну працю. Крім того, економічна демократія передбачає що кожна людина повинна мати право і можливість вибору, в якій системі відносин власності та організації праці їй брати участь, щоб забезпечити собі гідні умови життя.
Антиподом демократизації суспільства є його бюрократизація. Слід розрізняти бюрократію та бюрократизм як крайню форму її прояву.
Бюрократія є невід’ємним елементом ієрархічних систем будь-якого рівня; це є система управління і регулювання, що базується на розмежуванні владних повноважень з метою формування єдиного управлінського центру для координації усіх елементів та взаємозв’язків у системі суспільних відносин.
Бюрократизм проявляється через надмірне зловживання владними повноваженнями, концентрацію їх в окремих руках та привласнення так званого адміністративного ресурсу, рентоорієнтованість державних чиновників, орієнтація нижчих ланок апаратного управління і влади на бездіяльність, «формальне» виконання наказів або імітацію їх виконання у разі виникнення ризику відповідальності.
З поняттям демократії тісно пов’язане поняття свобода. Адже, коли у людини є свобода вона відчуває впевненість у тому, що може змінити життя на краще.
Економічна свобода - це свобода економічних суб'єктів привласнювати різні об'єкти власності, вибирати сфери при кладання своїх знань, здібностей у межах різних типів влас ності та організаційно-правових форм господарювання, а та кож способів придбання ресурсів, розподілу доходів, спожи вання благ.
Складовими економічної свободи є:
Економічна свобода і свобода економічного вибору не означають економічної анархії та авантюризму. Вони обмежені формальними та неформальними інститутами (нормами чинного законодавства, етики, моралі тощо).
Соціальний інститут - сталий механізм самоорганізації спільного соціального життя людей, орган управління ними. У соціології соціальний інститут розглядається як2:
Найзагальніше поняття «соціальний інститут» виражає ідею організованості, упорядкування суспільного життя.
Громадянське суспільство - це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конку ренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.
Основні структурні складові громадянського суспільства: сім’я, різноманітні громадсько-політичні, професійні, конфесійні та інші спілки, організації, об’єднання, асоціації, університети, церкви тощо.
Ґрунтовний підхід до аналізу базисних інститутів дає концеп ція інституційних матриць.
Інституційна матриця – стійка, що історично склалась, система базових суспільних інститутів. Ця система обумовила появу перших держав та визначила розвиток всіх інших. Розрізняють два ідеальних типи інституційних матриць: X та Y-матриці, що відрізняються комплексами базисних інститутів, що їх формують.
Для Х - матриці характерними є такі інститути:
Y-матриця має такі базисні інститути:
В період економічних трансформацій (реформ) відбувається зміна інституційної структури (перехід з Х-матриці до Y-матриці).
1 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
2 Кузьменко Т.М. Соціологія: навчальний посібник. – К.:ЦУЛ. – 2010. – 320 с.
3