Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра Менеджменту
з дисципліни «Менеджмент професійної діяльності»
на тему: «Економічний аналіз»
Студентки 5 курсу ДІТ-А+К-13маг групи
напряму підготовки__________________
спеціальності_______________________
Хітрих М.В.
(прізвище та ініціали)
Керівник доцент каф. Менеджменту,
канд.екон.наук, доцент Дуднєва Ю.Е.
Національна шкала ___________________
Кількість балів: _____Оцінка: ECTS ____
Члени комісії ____________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
м. Харків – 2013 рік
Зміст:
|
Вступ…………………………………………………………………………. |
3 |
|
11 |
|
11 |
|
17 |
|
20 |
|
23 |
|
27 |
|
29 |
|
31 |
|
33 |
|
34 |
|
Висновки…………………………………………………………………….. |
35 |
|
Список використаної літератури…………………………………………… |
36 |
Вступ.
Термін аналіз походить від грецького analyzis – "розділення", "розчленування". Поняття аналізу багатогранне. Залежно від мети, методів і прийомів проведення, галузі застосування, використаного інструментарію його розглядають з декількох боків:
1) розчленування об'єкта (подумки або насправді) на складові елементи;
2) всебічне розбирання, розглядання, наприклад творів мистецтва, процесів, рішень;
3) уточнення логічної форми (структури) міркування у формальній логіці;
4) як синонім наукового дослідження взагалі або метод вивчення об'єкта шляхом розгляду його окремих сторін, властивостей, складових;
5) визначення складу речовини.
Аналіз дає змогу пізнати окремі боки суспільного, господарського явища чи процесу, абстрактно мислити, однак він не дає можливості характеризувати явище в цілому, в єдності усіх його взаємопов'язаних складових. Підведення підсумків, формулювання висновків дослідження соціальних явищ, процесів, показників потребують проведення певних узагальнень. Виходячи з цього, вважається, що аналіз не віддільний від синтезу. Слід зазначити, що слово "синтез" дослівно з грецької synhesiz у перекладі означає "з'єднання". Тому під терміном синтез розуміють з'єднання (уявне чи реальне) розділених елементів об'єкта в єдине ціле (систему).
Наприклад, при проведенні аналізу основних засобів підприємства вивчають їх наявність, вартість, якісний стан, рух, рівень використання окремо за виробничими підрозділами (відділеннями, цехами, бригадами) та за групами цих засобів, які відображають їх активну і пасивну частини: будівлі, споруди, силові машини і механізми, обладнання, транспортні засоби, багаторічні насадження тощо). Водночас необхідно також узагальнити отримані результати аналізу за всіма основними засобами, за підприємством в цілому, використовуючи при цьому спосіб синтезу. Це дає змогу встановити співвідношення між окремими частинами, групами, видами основних засобів у загальному їх складі, зокрема між активною і пасивною частинами, виробничими і невиробничими, придатними і не придатними до експлуатації, виявити диспропорції, незбалансованість.
Перехід від конкретного аналізу до теоретичного синтезу здійснюється за допомогою індукції і дедукції. Індукція (лат. inductio – наведення) – це спосіб умовиводу від часткових фактів, положень до загальних висновків. Так, аналіз виробництва зерна у сільськогосподарському підприємстві можна здійснювати "знизу" і "до верху" способом індукції. Для цього необхідно дотримуватися логічної схеми наведеної на рис. 2.1.
Дедукція (лат. deductio – виведення), на відміну від індукції, – це спосіб міркувань від загальних положень до часткових висновків. Наприклад, вищеназваний аналіз виробництва зерна можна проводити і способом дедукції за зворотною схемою (рис. 2.2).
Отже, аналіз – це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.
Рис. 2.1. Аналіз за допомогою способу індукції
Рис. 2.2. Аналіз за допомогою способу дедукції
Є багато видів аналізу, залежно від того, в якій науці чи сфері діяльності його використовують: математичний, хімічний, технічний, фізичний, біологічний, екологічний, статистичний, економічний та ін. Так, математичний аналіз є частиною математики, яка займається дослідженням функцій, методами диференційних та інтегральних обчислень. За допомогою хімічного аналізу визначаються склад та структура речовин, їх пропорції, взаємозв'язок і взаємодія.
В економіці вивчення певного складного явища чи предмета за допомогою аналізу відбувається шляхом розподілу його на складові елементи для виявлення глибинних процесів зміни цих складових під впливом різних чинників, окреслення проблем, упущених можливостей та відпрацювання заходів щодо подальшого вирішення, покращання наявного стану. Так, щоб зрозуміти сутність прибутку необхідно знати, з яких джерел він формується, від чого залежить його розмір, які фактори впливають на це тощо.
Економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності.
Економічний аналіз – самостійна багатогранна наука, яка має свою теорію, методологію, і розподіляється на низку напрямів: теорія економічного аналізу, аналіз господарської діяльності за об'єктами, видами економічної діяльності (рис. 2.3).
Рис. 2.3. Основні напрями економічного аналізу
Отже, економічний аналіз, як і будь-яка наука, складається із двох взаємопов'язаних частин – теорії і практики. Теорія (грец. theoria – спостереження, дослідження) означає логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке включає систему керівних ідей у будь-якій галузі знань. Виходячи з цього, теорія економічного аналізу – це неодмінна складова економічного аналізу як науки, що становить сукупність узагальнених наукових положень (системи принципів, ідей), що узагальнюють практичний досвід і відображають закономірності економічних явищ і процесів в аналітичному аспекті.
Аналіз господарської діяльності – це економічний аналіз результатів діяльності підприємства, при якому комплексно оцінюється її відповідність поставленим меті і завданням. Такий аналіз є необхідним елементом управління. Він спрямований на виявлення величини і зміни у часі економічних показників, які характеризують виробництво, обіг, споживання продукції, товарів, послуг, ефективність використання ресурсів, якість вироблюваного продукту. В ході аналізу виявляються причини і можливі наслідки дії факторів, які спостерігаються і вивчаються.
Прийняття рішень, як і обмін інформацією, є складовою будь-якої управлінської діяльності. Тому в необхідності прийняття рішень — складних і простих, важливих і другорядних — полягає суть процесу управління.
Що таке управлінське рішення? На це запитання у теорії та практиці менеджменту тепер немає однозначної відповіді. У науковій та навчальній літературі даються визначення різного ступеня повноти: від найкоротшого (рішення — це вибір альтернативи) до більш розгорнутого (управлінське рішення виступає як вольовий акт вибору мети, дій і способів щодо її досягнення, а також результат колективної думки).
Обидва ці визначення правильні. Однак для глибшого розуміння сутності процесу прийняття рішень доцільно використовувати точніше визначення.
Прийняття управлінського рішення — це спрямований на досягнення поставленої мети вольовий вплив суб'єкта управління на його об'єкт.
Управлінські рішення можна класифікувати за різними ознаками: за змістом, мірою складності, формою і т. ін. Приміром, з точки зору впливу на майбутнє фірми рішення поділяють на стратегічні і тактичні. Перші визначають основні шляхи розвитку фірми, другі — конкретні засоби просування по них.
Відповідно до часового періоду і залежно від конкретних термінів реалізації рішення бувають довгостроковими (більше п'яти років), середньостроковими (від одного до п'яти років) та короткостроковими (до одного року). Довгострокові рішення звичайно мають прогнозний характер, оскільки базуються на баченні майбутнього з урахуванням умов і потреб сьогодення, які не залишаються незмінними.
Середньострокові рішення відображаються у детальних планах і програмах, обов'язкових до виконання, згідно з якими здійснюються конкретні заходи їх реалізації.
Короткострокові рішення відображаються не тільки і не стільки у планах, скільки в усних та письмових наказах і розпорядженнях. Отже, чим більший строк, на який приймається рішення, тим імовірніша його реалізація, і навпаки.
Тео́рія і́гор — теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Оскільки сторони, що беруть участь в більшості конфліктів, зацікавлені в тому, щоб приховати від супротивника власні наміри, прийняття рішень в умовах конфлікту, зазвичай, відбувається в умовах невизначеності. Навпаки, фактор невизначеності можна інтерпретувати як противника суб'єкта, який приймає рішення (тим самим прийняття рішень в умовах невизначеності можна розуміти як прийняття рішень в умовах конфлікту). Зокрема, багато тверджень математичної статистикиприроднім чином формулюються як теоретико-ігрові
Основне призначення функції управління запасами - забезпечення збалансованості між обслуговуванням споживачів та інвестиціями в товарно-матеріальні запаси. Там, де система управління запасами перебуває на низькому рівні, підприємство починає зазнавати збитків від поганого обслуговування через незадовільне накопичення важливих запасів і підвищені інвестиції, що зумовлене затриманням строку виконання замовлень. Відповідний рівень обслуговування може бути забезпечений за допомогою буферних запасів.
Лінíйне програмувáння (LP, англ. Linear Programming) — один з важливих розділів дослідження операцій, що зводиться до оптимізації лінійної цільової функції на множині, яка описується лінійними рівняннями і нерівностями. Лінійне програмування є окремими випадками математичногопрограмування. Одночасно воно — основа декількох методів вирішення задач цілочисельного інелінійного програмування. Багато властивостей задач лінійного програмування можна інтерпретувати також як властивості многогранників і таким чином геометрично формулювати і доводити їх. Термін «програмування» треба тут розуміти в значенні «планування». Він був запропонований в середині 1940-хроків Джорджем Данціґом, одним із засновників лінійного програмування, ще до того, як комп'ютерибули використані для вирішення лінійних задач оптимізації.
Імітаційне моделювання — це метод дослідження, заснований на тому, що система, яка вивчається, замінюється імітатором і з ним проводяться експерименти з метою отримання інформації про цю систему. Експериментування з імітатором називають імітацією (імітація — це збагнення суті явища, не вдаючись до експериментів на реальному об'єкті).
Управлінська ситуація 1.
Мета: формування варіанту вихідних даних для прийняття управлінських рішень.
У додатку 2 наведено перелік варіантів сітьового графіка виконання комплексу заходів, що далі будемо називати замовленням. Кожне з ребер сітьового графіка є відображенням одної з робіт (заходів, деталей, комплектів), а вузли сітки – моменти початку і закінчення відповідної роботи. Виконання робіт можливо починати, коли вже виконані всі роботи, що є вхідними до моменту її початку. По кожній роботі приведені біля відповідного ребра сітки час виконання, обсяг використаного ресурсу робочої сили. Час виконання задається в добах, обсяг ресурсу в людино-годинах.
Необхідно прийняти рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень на базі розрахунку величини сумарного пріоритету за формулою:
,
де – величини часткових пріоритетів;
, i =
Часткові пріоритети розраховуються за наступними формулами:
; ;
; ;
; ; ,
де – час виконання замовлення в добах, що розраховується як сума часів виконання робіт, що відповідають критичної путі;
– число робіт, що входять до замовлення;
– загальний обсяг ресурсу в людино-годинах, що потрібен для виконання всього замовлення, і є сумою обсягів ресурсів всіх складових для замовлення робіт;
– час в добах, що залишився до передачі замовлення замовнику (директивний час виконання замовлення).
Розрахунки необхідно провести для 4-х замовлень, які вказані у таблиці вихідних даних (стовпець 2 додатку 2) з урахуванням 5-ти пріоритетних правил (стовпець 3 додатку 2) і вагових коефіцієнтів (стовпець 4 додатку 2).
У стовпці 6 додатку 2 вказані варіанти моментів часу (в номерах діб даного місяця) виконання підготовчих робіт підрозділами підприємства, необхідних для виконання замовлення:
Т1 – час виконання робіт підрозділами технічної підготовки;
Т2 – час виконання робіт підрозділом матеріально-технічного забезпечення;
Т3 – час виконання робіт кадровим підрозділом;
Т4 – час виконання робіт фінансовим підрозділом.
Варіанти часів виконання робіт підрозділами підприємства про підготовці виконання замовлення
На базі індивідуально завданого замовлення (стовпець 5 додатку 2) і переліку часів (стовпець 6 додатку 2) треба прийняти рішення о можливості виконання замовлення в директивний час (як і вище DIR =30, тобто замовлення повинне бути виконано до останньої доби місяця). Рішення має бути прийнятим на базі співвідношення раннього часу початку виконання замовлення TР, і пізнього часу виконання замовлення ТR, що обчислюються за формулами:
ТР=DIR-dz;
TR=max Ti,
i=
dz – час виконання замовлення, обчислюваний, як і в ситуації 1.
Якщо виконується співвідношення TR>TP, то сформулюйте рекомендації відповідним підрозділам підприємства, з вини котрих може бути зірвано директивний час завершення замовлення, з координації часів виконання робіт, з метою своєчасного виконання замовлення.
5/25
4/25
9/75
6/40
3/15
9/80
8/70
10/40
12/60
4/30
4/20
3/15
9/40
12/70
12/75
4/15
3/15
11/65
15/80
9/60
5/25
6/40
8/60
5/30
10/65
15/80
9/50
5/25
9/50
8/40
8/60
5/40
10/70
7/50
11/75
15/90
8/50
Рішення.
11/65
15/80
4/15
3/15
12/70
12/75
11/65
15/80
4/15
3/15
12/70
12/75
15/80
15/80
Визначаємо сумарні кількість дней, кількість робіт, кількість необхідних ресурсів:
|
Z1=W3 d=16 |
Z2=W4 d=19 |
|
Z3=W5 d=21 t=295 k=8 |
Z4=W6 d=21 t=435 k=7 |
Визначаємо часткові пріоритети вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень. Їх приорітетність:
1 – Р4, 2 – Р5, 3 – Р6, 4 – Р7, 5 – Р1
Для підприємства Z1:
Для підприємства Z2:
Для підприємства Z3:
Для підприємства Z4:
Обчислюємо ваговий коефіцієнт часткового пріоритету:
, i =
α1=0,07, α2=0,13, α3=0,2, α4=0,27, α5=0,33
Розраховуємо сумарний пріоритет:
ПР1 =0,07*1+0,13*0,87+0,2* 0,86+0,27*0,78+0,33*0,53=0,74, ПР2 = 0,77, ПР3=0,82, ПР4=0,81
Висновок: За допомогою сітьового графіку розрахували максимальний прибуток від замовлення, с точки зору отримання максимального прибутку для підприємства обираємо замовлення 3.
15/80
5/25
8/60
Замовлення: Z = W 3.
5/25
6/40
5/30
10/65
9/50
Рішення про можливості виконання замовлення в директивний час, має бути прийнятим на базі співвідношення раннього часу початку виконання замовлення TР, і пізнього часу виконання замовлення ТR, що обчислюються за формулами: ТР=DIR-dz;
TR=max Ti,
i=
Час виконання замовлення dz = 19 днів,
Час виконання підготовчих робіт підрозділами підприємства, необхідних для виконання замовлення складають:
Т1 = 7 днiв – час виконання робіт підрозділами технічної підготовки;
Т2 = 15 днiв – час виконання робіт підрозділом матеріально-технічного забезпечення;
Т3 = 6 днiв – час виконання робіт кадровим підрозділом;
Т4 = 5 днiв – час виконання робіт фінансовим підрозділом.
ТР=30-16=14днів,
TR=15 днiв.
З розрахункiв видно, що пізнiй час виконання замовлення бiльше нiж раннiй час початку виконання замовлення: TR>ТР.
Висновок: Для виконання замовлення потрібно 16 дні, а пізній час виконання замовлення складає 15 днів. Для того, щоб встигнути виконати замовлення в заданий термiн назначаємо (16-15=1) 1 день виробничому підрозділу робити у 2-ві зміни, а 13 днів в 1-ну зміну.
Управлінська ситуація 2.
Мета: визначення витрат часу на проведення діагностичного обстеження шляхом імітаційного моделювання.
Для проведення маркетингових досліджень керівництвом підприємства прийнято рішення про проведення діагностичних опитувань (інтерв’ю) потенційних споживачів продукції. Аналіз вибірки зі 100 перехожих дозволив отримати дані щодо кількості перехожих, що з’являлись з відповідним інтервалом, кількості перехожих, що дали згоду на участь у опитуванні, та тривалості проведення одного інтерв’ю (вихідні дані наведені у Додатку 3).
Необхідно визначити час необхідний для отримання 15 інтерв’ю. Для побудови моделі появлення використати випадкові числа, починаючи з А числа включно; моделі згоди з В числа включно; моделі тривалості з С числа включно (дивись додаток 2). Для побудови моделі отримання інтерв'ю використовувати ряд випадкових чисел, рівномірно розподілених в інтервалі від 0 до 99.
Рішення
Для побудови моделі появлення використати випадкові числа:44,85,98,21,20,82,41,16,65,61,34,86,17,45,41,32,23,98,89,36,49,70,77.
Моделі згоди:98,21,20,82,41,16,65,61,34,86,17,45,41,32,23,98,89,36,49.
Моделі тривалості:62,79,35,89,88,94,98,55,18,91,23,58,27,59,99.
Інтервал між появленням перехожих становить: 0 хв. – 5 пер., 1 хв. – 16 пер., 2 хв. – 28 пер., 3 хв. – 30 пер., 4 хв. – 11 пер., 5 хв. – 10 пер.
Для побудови моделі отримання інтерв'ю використовувати ряд випадкових чисел, рівномірно розподілених в інтервалі від 0 до 99.
Будуємо модель появлення перехожих.
|
Інтервал появлення перехожих, хв. |
Вірогідність, % |
Кумулятивна вірогідність, % |
Інтервал випадкових чисел |
|
0 |
5 |
0,05 |
0÷4 |
|
1 |
16 |
0,21 |
5÷20 |
|
2 |
28 |
0,49 |
21÷48 |
|
3 |
30 |
0,79 |
49÷78 |
|
4 |
11 |
0,89 |
79÷88 |
|
5 |
10 |
1 |
89÷99 |
Будуємо модель згоди.
|
Згоден |
Вірогідність, % |
Кумулятивна вірогідність, % |
Інтервал випадкових чисел |
|
Так |
70 |
0,7 |
0÷69 |
|
Ні |
30 |
1 |
70÷99 |
Будуємо модель тривалості.
|
Тривалість |
Вірогідність, % |
Кумулятивна вірогідність, % |
Інтервал випадкових чисел |
|
2 |
31 |
0,31 |
0÷30 |
|
4 |
48 |
0,79 |
31÷78 |
|
6 |
21 |
1 |
79÷99 |
Будуємо модель отримання інтерв'ю.
|
№ перехожего |
Модель появлення |
Модель згоди |
Модель тривалості |
||||||
|
Випадкове число |
Інтервал появлення, хв |
Час появлення, хв. |
Випадкове число |
Так, ні |
Випадкове число |
Тривалість, хв |
Час |
||
|
Початок |
кінець |
||||||||
|
1 |
41 |
2 |
2 |
98 |
Ні |
||||
|
2 |
85 |
4 |
6 |
21 |
Так |
62 |
4 |
6 |
10 |
|
3 |
98 |
5 |
11 |
20 |
Так |
79 |
6 |
11 |
17 |
|
4 |
21 |
2 |
13 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
5 |
20 |
1 |
14 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
6 |
82 |
4 |
18 |
82 |
Ні |
||||
|
7 |
41 |
2 |
20 |
41 |
Так |
35 |
4 |
20 |
24 |
|
8 |
16 |
1 |
21 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
9 |
65 |
3 |
24 |
16 |
Так |
89 |
6 |
24 |
30 |
|
10 |
89 |
4 |
27 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
11 |
34 |
2 |
29 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
12 |
86 |
4 |
33 |
65 |
Так |
88 |
6 |
33 |
39 |
|
13 |
17 |
1 |
34 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
14 |
45 |
2 |
36 |
61 |
Так |
94 |
6 |
36 |
42 |
|
15 |
41 |
2 |
38 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
16 |
32 |
2 |
40 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
17 |
23 |
2 |
42 |
34 |
Так |
98 |
6 |
42 |
48 |
|
18 |
98 |
5 |
47 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
19 |
89 |
2 |
52 |
86 |
Ні |
||||
|
20 |
36 |
3 |
54 |
17 |
Так |
55 |
4 |
52 |
56 |
|
21 |
49 |
3 |
57 |
45 |
Так |
91 |
6 |
63 |
69 |
|
22 |
70 |
3 |
60 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
23 |
77 |
4 |
63 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
24 |
82 |
5 |
67 |
ЗАНЯТИЙ |
|||||
|
25 |
90 |
3 |
72 |
41 |
Так |
23 |
2 |
72 |
74 |
|
26 |
69 |
5 |
75 |
32 |
Так |
58 |
4 |
75 |
79 |
|
27 |
99 |
3 |
80 |
23 |
Так |
27 |
2 |
80 |
82 |
|
28 |
71 |
3 |
83 |
98 |
Ні |
||||
|
29 |
28 |
3 |
86 |
89 |
Ні |
||||
|
30 |
62 |
3 |
89 |
36 |
Так |
59 |
4 |
89 |
92 |
|
31 |
79 |
4 |
93 |
49 |
Так |
99 |
6 |
93 |
99 |
Висновок: За допомогою імітаційного моделювання, визначаємо час для отримання 15 інтерв'ю необхідний час 99 хвилин.
Управлінська ситуація 3.
Мета: прийняття рішення про прогнозне значення економічного показника.
Витрати на обслуговування та утримання устаткування залежать від часу його роботи.
Далі наведено інформацію про час роботи устаткування та витрати на його утримання їх за минулі дванадцять тижнів.
|
Тиждень |
Машино-години |
Витрати на утримання устаткування, грн. |
1 |
102 |
17 850 |
|
2 |
132 |
18 165 |
|
3 |
93 |
15 060 |
|
4 |
108 |
13 755 |
|
5 |
90 |
11 550 |
|
6 |
144 |
21 840 |
|
7 |
117 |
17 700 |
|
8 |
69 |
10 650 |
|
9 |
123 |
19 740 |
|
10 |
141 |
15 480 |
|
11 |
102 |
11 280 |
|
12 |
72 |
14 445 |
Необхідно:
1. Визначити функцію витрат на обслуговування устаткування типу методом найменших квадратів, тобто виходячи з співвідношення:
де - незалежна величина (рівень спостережуваної діяльності);
- залежна змінювана величина (загальні витрати);
12 - кількість спостережень.
2. Упродовж наступного періоду устаткування працюватиме Х1 годин (вихідні дані наведені у Додатку 4). Треба прийняти рішення про прогнозне значення витрат на обслуговування устаткування, скориставшись отриманою функцією витрат.
Вихідні дані необхідно скоректувати на коефіцієнти К1 (для фактору витрат) та К2 (для витрат).
Рішення.
Скорегуємо вихідні дані.
|
Тиждень |
Машино-години |
Витрати на утрим. устаткування |
|
1 |
255 |
37485 |
|
2 |
330 |
38146,5 |
|
3 |
232,5 |
31626 |
|
4 |
270 |
28885,5 |
|
5 |
225 |
24255 |
|
6 |
360 |
45864 |
|
7 |
292,5 |
37170 |
|
8 |
172,5 |
22365 |
|
9 |
307,5 |
41454 |
|
10 |
352,5 |
32508 |
|
11 |
255 |
23688 |
|
12 |
180 |
30334,5 |
Будуємо графік.
X1=190
Yх=ax+b, Yх=86,624*190+9480,785
Yх=25939,35
Висновок: Визначити витрати на обслуговування устаткування методом найменших квадратів, прогнозне значення витрат на обслуговування устаткування 25939,35 одиниць.
Управлінська ситуація 4.
Мета: прийняття рішення щодо вибору варіанту виробничої програми у відповідності з наступними вихідними даними.
Підприємство випускає товар А. Відповідно до виробничих потужностей підприємство може виробити Х1, Х2, Х3, Х4 або Х5 одиниць товару за період. Маркетинговий аналіз ринкового середовища, зокрема, потреб споживачів, визначив можливість продажу протягом періоду У1, У2, У3 або У4 одиниць товару.
Ціна однієї одиниці товару складає Ц грн., витрати на виробництво одиниці товару - В грн. Нереалізована продукція зберігається на складі. Оренда складу складає С грн. в розрахунку на 100 одиниць товару за період. Податки та інші додаткові витрати не враховуються.
Імовірність реалізації У1, У2, У3 або У4 одиниць товару відділом маркетингу підприємства оцінена як Р1, Р2, Р3 та Р4 відповідно.
Необхідно із застосуванням теорії статистичних ігор визначити, скільки одиниць товару А доцільно виробляти підприємству. Вихідні дані наведені у Додатку 5 індивідуального завдання.
Для прийняття управлінського рішення щодо обсягу виробництва товару А необхідно скласти матрицю виграшів, елементами якої буде значення прибутку (збитку) при різних обсягах виробництва товару та всіх варіантах попиту.
Для вибору оптимальної стратегії поведінки виробника товару А доцільно використати критерії Байєса, Вальда, Севіджа та Гурвіца (коефіцієнт песимізмуобирається студентом самостійно у діапазоні від 0 до 1).
Ризиком при стратегії в умовах називається різниця між виграшем, який міг би бути отриманий в оптимальному випадку, і виграшем, який буде отриманий насправді:
,
де (максимальне значення в стовпці j), тобто виграш виробника А в оптимальному варіанті.
Критерій Байеса-Лапласа. Цей критерій ґрунтується на припущенні, що відомі ймовірності станів природи:
,
Оптимальною вибирається та стратегія гравця А, для якої середнє значення чи математичне очікування виграшу перетворюється на максимум:
2) Максимінний критерій Вальда. Оптимальною вибирається та зі стратегій гравця А, за якої мінімальний виграш є максимальним:
.
Мінімаксний критерій Севіджа. Відповідно до цього критерію рекомендується вибирати ту стратегію, за якої величина ризику набуває найменшого значення в найбільш несприятливій ситуації:
.
Критерій песимізму-оптимізму Гурвіца. Цей критерій рекомендує в умовах невизначеності не керуватися ні крайнім песимізмом, ні крайнім оптимізмом, а брати щось середнє, і має вигляд:
,
де - коефіцієнт, який вибирається із суб’єктивних міркувань: чим небезпечніше ситуація, тобто чим більше сторона А бажає «підстрахуватися», тим ближче до одиниці слід вибрати . Таким чином відображає міру песимізму особи, що приймає рішення, чи міру Ії ставлення до ризику.
Рішення.
Вихідні дані:
Ціна = 500 Витрати на виробництво = 265 Оренда складу = 25
|
Х1=400 |
У1=350 |
|
Х2=550 |
У2=650 |
|
Х3=800 |
У3=900 |
|
Х4=950 |
У4=1100 |
|
Х4=1100 |
Р1 = 0,16, Р2 = 0,28, Р3 = 0,15, Р4 = 0,41.
Матриця можливого прибутку.
|
Пропозиція |
Запит |
|||
|
350 |
650 |
900 |
1100 |
|
|
400 |
68987,5 |
94000 |
94000 |
94000 |
|
550 |
29212,5 |
129250 |
129250 |
129250 |
|
800 |
37112,5 |
112962,5 |
188000 |
188000 |
|
950 |
-76900 |
73175 |
198237,5 |
223250 |
|
1100 |
-116687,5 |
33387,5 |
158437,5 |
258500 |
Ми обираємо мінімальне значення прибутку та з цих мінімальних значень обираємо максимальне, а саме 68987,5, що cвiдчить про те, що обираємо виготовлення 400 одиниць товару.
Матриця неймовірних прибутків.
|
350 |
650 |
900 |
1100 |
||
|
400 |
11038 |
26320 |
14100 |
38540 |
89998 |
|
500 |
4674 |
36190 |
19387,5 |
52992,5 |
113244 |
|
800 |
5938 |
31629,5 |
28200 |
77080 |
142847,5 |
|
950 |
-12304 |
20489 |
29735,6 |
91532,5 |
129453,1 |
|
1100 |
-18670 |
9348,5 |
23765,6 |
105985 |
120429,1 |
Згідно критерію Байеса-Лапласа вигідно виробляти 800 партій.
Матриця упущеного прибутку
|
300 |
600 |
900 |
1100 |
||
|
400 |
0 |
18962,5 |
104237,5 |
164500 |
164500 |
|
500 |
39775 |
0 |
68987,3 |
129250 |
129250 |
|
800 |
31875 |
-16287,5 |
10237,5 |
70500 |
96325 |
|
950 |
145887,5 |
56075 |
0 |
35250 |
145887,5 |
|
1100 |
185675 |
95862,58 |
39800 |
0 |
185675 |
Згідно критерію Севіджа з точки зору мінімізації втраченого прибутку обираємо мінімальний, тобто 96325, звідси вибираємо виготовлення 800 одиниць товар
0,3 – погано
0,7 – добре
|
Min |
*0,3 |
max |
*0,7 |
||
|
400 |
68987,5 |
20696,25 |
94000 |
65800 |
86496,25 |
|
500 |
29212,5 |
8763,75 |
129250 |
90475 |
99238,75 |
|
800 |
37112,5 |
11133,75 |
188000 |
131600 |
225112,5 |
|
950 |
-76900 |
-23070 |
223250 |
156275 |
146350 |
|
1100 |
-116687,5 |
-35006,25 |
258500 |
180950 |
141812,5 |
З точки зору песимізму-оптимізму Гурвіца треба виготовляти 800 партій товару.
Висновок: На основі отриманих результатів вигідніше всього виготовляти 800 партій товару.
Управлінська ситуація 5.
Мета: прийняття управлінського рішення щодо розподілу фінансових ресурсів між інвестиційними об’єктами.
Між п'ятьма підприємствами розподіляються 100 млн. грн. Приріст випуску продукції на кожному підприємстві залежить від виділеної суми коштів.
Необхідно знайти такий план розподілу 100 млн. грн. між підприємствами, при якому загальний приріст випуску продукції буде максимальним. Підприємства 16,17,18,19,20.
Рішення
|
Інвестиції, млн. грн. |
№ підприємства |
В перше підприємство |
|||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
Інвестиції |
Прибуток |
|
|
Приріст випуску продукції, млн. грн. |
|||||||
|
20 |
13 |
11 |
13 |
9 |
7 |
20 |
13 |
|
40 |
19 |
21 |
19 |
23 |
22 |
40 |
19 |
|
60 |
25 |
31 |
25 |
37 |
37 |
60 |
25 |
|
80 |
43 |
41 |
48 |
51 |
52 |
80 |
43 |
|
100 |
61 |
61 |
71 |
65 |
67 |
100 |
61 |
Інвестиції у друге підприємство та перше
|
Інвестиції, млн. грн. |
Приріст випуску продукції, млн. грн. |
Інвестиції |
Прибуток |
|||||
|
0 |
20 |
40 |
60 |
80 |
100 |
|||
|
20 |
0+13 |
11+0 |
- |
- |
- |
- |
0 |
13 |
|
40 |
0+19 |
11+13 |
21+0 |
- |
- |
- |
20 |
24 |
|
60 |
0+25 |
11+19 |
21+13 |
31+0 |
- |
- |
40 |
44 |
|
80 |
0+43 |
11+25 |
21+19 |
31+13 |
41+0 |
- |
60 |
44 |
|
100 |
0+61 |
11+43 |
21+25 |
31+19 |
41+13 |
61+0 |
0 |
61 |
Інвестиції у третє підприємство та попередні два
|
Інвестиції, млн. грн. |
Приріст випуску продукції, млн. грн. |
Інвестиції |
Прибуток |
|||||
|
0 |
20 |
40 |
60 |
80 |
100 |
|||
|
20 |
0+13 |
13+0 |
- |
- |
- |
- |
0 |
13 |
|
40 |
0+24 |
13+13 |
19+0 |
- |
- |
- |
20 |
24 |
|
60 |
0+44 |
13+24 |
19+13 |
25+0 |
- |
- |
0 |
44 |
|
80 |
0+44 |
13+44 |
19+24 |
25+13 |
48+0 |
- |
20 |
57 |
|
100 |
0+61 |
13+44 |
19+44 |
25+24 |
48+13 |
71+0 |
100 |
71 |
Інвестиції у четверте підприємство та попередні три
|
Інвестиції, млн. грн. |
Приріст випуску продукції, млн. грн. |
Інвестиції |
Прибуток |
|||||
|
0 |
20 |
40 |
60 |
80 |
100 |
|||
|
20 |
0+13 |
9+0 |
- |
- |
- |
- |
0 |
13 |
|
40 |
0+26 |
9+13 |
23+0 |
- |
- |
- |
0 |
26 |
|
60 |
0+44 |
9+26 |
23+13 |
37+0 |
- |
- |
0 |
44 |
|
80 |
0+57 |
9+44 |
23+26 |
37+13 |
52+0 |
- |
0 |
57 |
|
100 |
0+71 |
9+57 |
23+37 |
37+63 |
52+12 |
65+0 |
0 |
71 |
Інвестиції у п'яте підприємство та попередні чотири
|
Інвестиції, млн. грн. |
Приріст випуску продукції, млн. грн. |
Інвестиції |
Прибуток |
|||||
|
0 |
20 |
40 |
60 |
80 |
100 |
|||
|
20 |
0+13 |
7+0 |
- |
- |
- |
- |
0 |
13 |
|
40 |
0+26 |
7+13 |
22+0 |
- |
- |
- |
0 |
26 |
|
60 |
0+44 |
7+26 |
22+13 |
37+0 |
- |
- |
0 |
44 |
|
80 |
0+57 |
7+44 |
22+26 |
37+13 |
52+0 |
- |
0 |
57 |
|
100 |
0+71 |
7+57 |
21+44 |
37+26 |
52+13 |
67+0 |
0 |
71 |
Нижче приведена таблиця, згідно якої приймаємо рішення в які підприємства виділяти гроші і яку суму.
|
І1 |
П1 |
І2 |
П2 |
І3 |
П3 |
І4 |
П4 |
І5 |
П5 |
|
|
20 |
20 |
13 |
0 |
13 |
0 |
13 |
0 |
13 |
0 |
13 |
|
40 |
40 |
19 |
20 |
24 |
20 |
26 |
0 |
26 |
0 |
26 |
|
60 |
60 |
25 |
40 |
44 |
0 |
44 |
0 |
44 |
0 |
44 |
|
80 |
80 |
43 |
60 |
44 |
20 |
57 |
0 |
57 |
0 |
57 |
|
100 |
100 |
61 |
0 |
61 |
100 |
71 |
0 |
71 |
0 |
71 |
Висновок: Гроші виділяємо у перше підприємство у розмірі 100 млн. грн. прибуток буде 71 млн. грн..
Управлінська ситуація 6.
Мета: визначення пріоритетності виконання замовлення.
Вирішується задача багатоваріантності розрахунків добового плану виробничого підрозділу, вибору найбільш сприйнятливого варіанту плану з точки зору значень як планових показників, так і показників, що розраховуються за імітаційною моделлю виконання планового завдання. Задача приводиться у спрощеному (за обсягом даних) варіанті, але суть і послідовність дій витримані повністю і відповідають реальним при застосуванні на практиці методів імітаційного моделювання.
Загальний фонд ресурсу робочої сили за добу F1=100 людино-годин. Нормальний графік робіт – в одну зміну. У підрозділі виконується 2 типа робіт: А і В.
За добу можна виконати не більш 10 робіт типа А і 6 робіт типа В. Виконується з початку найбільш пріоритетний тип робіт, а на залишках ресурсів – менш пріоритетний. При цьому призначається до виконання тільки ціла кількість робіт.
Сумарний пріоритет типів робіт розраховується за чотирма пріоритетними правилами:
Використовуючи значення вагових коефіцієнтів (Додаток 6) треба прийняти рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень на базі розрахунку величини сумарного пріоритету за наступною формулою:
Розрахунок часткових і сумарних пріоритетів виконується за формулами, аналогічними до формул, приведених при розгляді управлінської ситуації 2.
Коефіцієнт витрат фонду ресурсу має випадкове значення, рівномірно розподілене на інтервалі, що задається в додатку 7.
Кожна з робіт характеризується об’ємами використання ресурсу одиницею робіт ХА, ХВ людино-годин відповідно, об’ємами можливого прибутку від виконання одиниці робіт SA, SB грошових одиниць відповідно.
Рішення.
Дано: F1=100 людино-годин;
Нормальний графік робіт – в одну зміну. 2 виду робіт: А =10 і В =6.
Вагомі коефіцієнти пріоритетних правил V1=4, V2=1, V3=4, V4=1
Коефіцієнт витрат фонду ресурсу має випадкове значення, рівномірно розподілене на інтервалі 0;0,18. Кожна з робіт характеризується об’ємами використання ресурсу одиницею робіт ХА=5, ХВ=15 людино-годин відповідно, об’ємами можливого прибутку від виконання одиниці робіт SA=10, SB=25 грошових одиниць відповідно.
α1 =4/10= 0,4
α2 =1/10= 0,1
α3 =4/10= 0,4
α4 =1/10= 0,1
- Максимальний об’єм використання ресурсу роботою:
Pa=Фa/Фmax; Pb=Фb/Фmax.
Pa=50/60=0,83; людино-годин
Pb=60/60=1 людино-годин
- Мінімальний об’єм використання ресурсу роботою:
P=Фmin/Фа; P=Фmin/Фb.
Pa=50/50=1 людино-годин
Pb=50/60=0,83 людино-годин;
Р=Пі/Пmax; .
Ра=750/1500=0,5;
Рв=1500/1500=1
Р=Пmin/Пі; .
Па=750/750=1;
Пв=750/1500=0,5
{ПА = 0,4·0,83 + 0,1·1 + 0,4·0,5 + 0,1·1 = 1,097
{ПВ= 0,4·1 + 0,1·0,83 + 0,4·1 + 0,1·0,5 = 0,93
Висновок: За допомогою імітаційної моделі виконання планового завдання з'ясували, що більш пріоритетним є комплекс робіт А, пріоритет = 1,097. Менш пріоритетним в порядку зменшення є комплекс робіт В, з пріоритетом 0,93.
Управлінська ситуація 7.
Мета: прийняття рішення щодо варіанту планового завдання.
Треба розрахувати варіант планового завдання при вагових коефіцієнтах пріоритетних правил з Додатку 6. Після цього треба провести 10 варіантів імітаційного моделювання можливого об’єму фактичного фонду ресурсу на заплановану добу, використовуючи 10 випадкових рівномірно розподілених на інтервалі (0,1) чисел, наведених у Додатку 9 індивідуального завдання. У випадку, коли фактична кількість виконаних робіт буде меншою, ніж планова, різницю між фактичним фондом ресурсу та його необхідним для виконання планової кількості робіт фондом треба компенсувати призначенням робіт у надурочний час у обсязі, що не перевищує 5 людино-годин.
При цьому треба розрахувати значення таких показників:
Випадковi числа рівномірно розподіленi на інтервалі : 0,35; 0,75; 0,67; 0,12; 0,61; 0,38; 0,81; 0,99; 0,74; 0,18.
При цьому треба розрахувати значення таких показників:
Рішення:
Кожна з робіт характеризується: ХА=5, ХВ=15 людино-годин, SA=10, SB=35 грошових одиниць. Так як, комплекс робіт А є пріоритетним, розраховуємо:
Звiдси
Розраховуємо кiлькiсть запланованого прибутку:
грош.один.
|
Випадкове число |
Похибка |
Фактичний фонд часу |
Наднормовi роботи А |
Кількість робіт А |
Кількість робіт В |
Прибуток А |
Прибуток В |
Прибуток В+А |
||
|
0,35 |
63 |
93,7 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,75 |
13,5 |
86,5 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,67 |
12,1 |
87,9 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,12 |
2,2 |
97,8 |
- |
50 |
45 |
10 |
3 |
100 |
75 |
175 |
|
0,61 |
11 |
89 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,38 |
6,8 |
93,2 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,81 |
14,6 |
85,4 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,99 |
17,8 |
82,2 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,74 |
13,3 |
86,7 |
- |
50 |
30 |
10 |
2 |
100 |
50 |
150 |
|
0,18 |
3,2 |
96,8 |
- |
50 |
45 |
12 |
3 |
100 |
75 |
175 |
|
Середнє арифметичне |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
155 |
Висновок:При проведенні 10 варіантів імітаційного моделювання, можна зробити висновок, що запланований прибуток за виконання робіт підприємство отримає, так як фактичний прибуток більше, ніж запланований прибуток: 155 > 150 грощ.од..
Управлінська ситуація 8.
Мета: прийняття рішення щодо варіанту планового завдання шляхом імітаційного моделювання.
Під назвою «Управлінська ситуація 8» треба виконати майже ті самі дії, що в ситуації 7 за винятком таких пунктів:
- пріоритети не розраховуються;
- якщо в ситуації 7 більш пріоритетного були роботи типу А, то тепер вважається, що більш пріоритетні роботи типу В і навпаки, якщо більш пріоритетними були роботи типу В, то тепер вважається, що більш пріоритетні роботи типу А.
Випадковi числа рівномірно розподіленi на інтервалі (0,1): 0,65; 0,26; 0,94; 0,35; 0,77; 0,67; 0,12; 0,61; 0,38; 0,81.
При цьому треба розрахувати значення таких показників:
Рішення.
Кожна з робіт характеризується :ХА=5, ХВ=15 людино-годин, SA=10, SB=25 грошових одиниць. Так як, комплекс робіт А є пріоритетним, розраховуємо:
Фпв=В*Хв6*15=90
Звiдси Фпа=91-90=1
Розраховуємо кiлькiсть запланованого прибутку:
Ппв=В*Sв=6*25=150 грош.один; Па=0.
Ппл=150 грош.один.
|
Випадкове число |
Похибка |
Фактичний фонд часу |
Наднормовi роботи А |
Кількість робіт А |
Кількість робіт В |
Прибуток А |
Прибуток В |
Прибуток В+А |
||
|
0,35 |
63 |
93,7 |
0 |
0 |
90 |
0 |
6 |
0 |
150 |
150 |
|
0,75 |
13,5 |
86,5 |
3,5 |
15 |
75 |
3 |
5 |
30 |
125 |
155 |
|
0,67 |
12,1 |
87,9 |
2,1 |
15 |
75 |
3 |
5 |
30 |
125 |
155 |
|
0,12 |
2,2 |
97,8 |
- |
5 |
90 |
1 |
6 |
10 |
150 |
160 |
|
0,61 |
11 |
89 |
1 |
15 |
75 |
3 |
5 |
30 |
125 |
155 |
|
0,38 |
68 |
93,2 |
- |
0 |
90 |
0 |
6 |
0 |
150 |
150 |
|
0,81 |
14,6 |
85,4 |
4,6 |
15 |
75 |
3 |
5 |
30 |
125 |
155 |
|
0,99 |
17,8 |
82,2 |
2,8 |
10 |
75 |
2 |
5 |
20 |
125 |
145 |
|
0,74 |
13,3 |
86,7 |
3,3 |
15 |
75 |
3 |
5 |
30 |
125 |
155 |
|
0,18 |
3,2 |
96,8 |
- |
5 |
90 |
1 |
6 |
10 |
150 |
160 |
|
Середнє арифметичне |
2,9 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
154 |
Приймемо наднормовий час ставки 10 грошових одиниць в час, тоді
фактичний прибуток буде дорівнювати:
П=154-2,9*10=125
Висновок: Запланований прибуток за виконання робіт підприємство не отримає, так як фактичний прибуток менший, (з урахуванням наднормових робіт) ніж запланований прибуток: 125 < 150 грошових одиниць. Тоді приймаємо рішення знизити планове число робіт до 5-ти робіт В.
Управлінська ситуація 9.
Мета: порівняльний аналіз двох варіантів планового завдання.
Необхідно провести порівняльний аналіз двох варіантів планового завдання і прийняти рішення, який з варіантів (і чому) треба вибрати для використання в діяльності підрозділу.
Порівняльний аналіз.
Після проведених розрахунків, можна зробити висновок, що в даній ситуації потрібно прийняти рішення про вибір планового завдання «А», тобто 16 робіт А . Значення запланованого прибутку в даному плановому завданні більше на 30 грошових одиниць ніж у плановому завданні «В», очікуваний об’єм наднормових робіт при виконанні завдання «А» дорівнює 0, а при виконанні завдання «В» дорівнює 2,9 людино-годин (29 грошові одиниці додаткових витрат).
Висновок.
У даній курсовій роботі було обчислено і прийнято рішення про ступінь вагомості для підприємства виконання кожного з замовлень на базі розрахунку величини сумарного пріоритету, були розраховані величини часткових та загальні пріоритети; визначили витрат часу на проведення діагностичного обстеження шляхом імітаційного моделювання; прийняли рішення про прогнозне значення економічного показника, прийняли рішення щодо вибору варіанту виробничої програми; прийняли управлінського рішення щодо розподілу фінансових ресурсів між інвестиційними об’єктами; прийняли рішення щодо варіанту планового завдання та прийняли рішення щодо варіанту планового завдання шляхом імітаційного моделювання, зробили порівняльний аналіз двох варіантів планового завдання.
Була розкрита суть економічного аналізу.
Список використаної літератури: