Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Література 14
Емоції - особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбива ють у формі безпосередніх переживань, відчуттів приємного або неприємного, відношення працівників ДПС до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності. До класу емоцій ставляться настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так називані «чисті» емоції. Вони включені у всі психічні процеси і стани працівників ДПС. Будь-які прояви його активності супроводжуються емоційними переживаннями.
У працівників ДПС головна функція емоцій складається в тому, що завдяки емо ціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючи мовою, судити про стани один одного і краще настроюватися на спільну діяльність і спілкування. Чудовим, наприклад, є той факт, що люди, що належать до різних культур, спроможні безпомилково сприймати й оцінювати вираження людської особи, визначати по ньому такі емоційні стани, як радість, гнів, сум, страх, відраза, подив. Це, зокрема, ставиться і до тих народів, що узагалі ніколи не знаходилися в контактах один з одним.
Даний факт не тільки переконливо доказує уроджений характер основних емоцій і їхньої експресії на особі, але і наявність генотипів обумовленої спроможності до їхнього розуміння в живих істот. Це, як ми вже бачили, ставиться до спілкування живих істот не тільки одного виду один з одним» але і різних видів між собою. Добре відомо, що вищі тварини і людина спроможні по вираженню особи сприймати й оцінювати емоційні стани один одного.
Порівняно нещодавно проведені дослідження показали, що антропоїди так само, як і людина, спроможні не тільки «читати» по особі емоційні стани своїх родичів, а і співчувати їм, зазнаючи, мабуть, при цьому такі ж емоції, як і та тварина, якій вони співчувають. Виявилося, що аналогічні фізіологічні функціональні зміни були виявлені й в організмі «спостерігача» - тієї мавпи, що просто дивилася, як у її присутності карають іншу.
Проте уродженими є далеко не всі емоційно-експресивні вираження. Деякі з них, як було встановлено, набуваються в результаті навчання і виховання. У першу чергу даний висновок ставиться до жестів як засобові культурно обумовленого зовнішнього вираження емоційних станів і афектив них відношень працівників ДПС до чого-небудь.
Життя без емоцій так само неможлива, як і без відчуттів. Емоції, під тверд жував знаменитий натураліст Ч.Дарвін, виникнули в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значимість тих або інших умов для задоволення актуальних для них потреб. Емоційно-виразні пряму вання працівників ДПС - міміка, жести, пантоміма - виконують функцію спілку ван ня, тоб то повідомлення людині інформації про стан що говорить і його відношенні до тому, що в даний момент відбувається, а також функцію впливу - надання визначеного впливу на того, хто є суб'єктом сприйняття емоційно-виразних пря му вань. Інтерпретація таких прямувань людиною, що сприймає, відбу вається на підставі співвіднесення Прямування з контекстом, у якому йде спілкування.
У вищих тварин, і особливо в працівників ДПС, виразні прямування стали тонко диференційованою мовою, за допомогою якого живі істоти обмінюються інфор мацією про свої стани і про те, що відбувається навколо. Це - експресивна і комунікативна функції емоцій. Вони ж є найважливішим чинником регуляції процесів пізнання. Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб'єкт дізнається про значимість тогою, що відбувається. Особливість емоцій складається в тому, що вони безпосередньо відбивають відношення між мотивами і реалізацією що відповідає за ці мотиви діяльності. Емоції в діяльності працівників ДПС виконують функцію оцінки її ходу і результатів. Вони організують діяльність, стимулюючи і направляючи її.
У критичних умовах при нездатності суб'єкта знайти швидкий і розумний вихід із небезпечної ситуації виникає особливий вид емоційних процесів - афект. Одне з істотних проявів афекту складається в тому, що він, «нав’язуючи суб'єкту стереотипні дії, являє собою визначений засіб, що закріпився в еволюції« «аварійного» дозволи ситуацій, обліку, заціпеніння, агресію і т.п.».
На важливу мобілізаційну, інтегративно-захистну роль емоцій у свій час указував П.К Анохин. Він писав: «Виконуючи майже моментальну інтеграцію (об'єднання в єдине ціле) усіх функцій організму, емоції самі по собі й у першу чергу можуть бути абсолютним сигналом корисного або шкідливого впливу на організм, часто навіть раніш, чим визначена локалізація впливів і конкретний механізм відповідної реакції організму». Завдяки вчасно виниклій емоції орга нізм має можливість надзвичайно вигідно пристосуватися до навколишніх умов. Він у змозі із великою швидкістю відреагувати на зовнішній вплив, не визначив ще його тип, форму, інші параметри.
Емоційні відчуття біологічно, у процесі еволюції закріпилися як своєрід ний засіб підтримки життєвого процесу в його оптимальних межах і поперед жують про руйнуючий характер недостачі або надлишку яких-небудь чинників.
Більш складно організована жива істота, чим більш високий щабель на еволюційному східці вона займає, тим багаче гама всіляких емоційних станів, що вона здатна переживати. Кількість і якість потреб працівників ДПС в загальному і цілому відповідає числу і розмаїтості характерних для неї емоційних пережи вань і почуттів, причому чим вище потреба по своїй соціальній і моральній значимості, тим розвиненіші пов'язані в ній почуття.
Сама стара по походженню, найпростіша і найбільше поширена серед живих істот форма емоційних переживань - це задоволення, одержувана від задоволення органічних потреб, і невдоволення, пов'язане з неможливістю це зробити при загостренні відповідної потреби. Практично всі елементарні органічні відчуття мають свій емоційний тон. Про тісний зв'язок, що існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що всякий емоційний стан супроводжується багатьма фізіологічними змінами організму.
Спроби зв'язати ці зміни зі специфічними емоціями починалися неодноразово і були спрямовані на те, щоб довести, що комплекси органічних змін, що супроводжують різноманітні суб'єктивно пережиті емоційні стани, різноманітні. Проте чітко встановити, які із суб'єктивно даних нам як неоднакові емоційні переживання, якими органічними змінами супроводжуються, так і не вдалося.
Ця обставина є істотним для розуміння життєвої ролі емоцій. Воно говорить про те, що наші суб'єктивні переживання не є безпосереднім, прямим відбитком власних органічних процесів. З особливостями пережитих нами емоційних станів пов'язані, мабуть, не стільки супровідні їхні органічні зміни, скільки виникаючі при цьому відчуття.
Проте визначена залежність між специфікою емоційних відчуттів і органічних реакцій усе ж є. Вона виражається у виді такої, що одержав експериментальне підтвердження зв'язку: чим ближче до центральної нервової системи розташована джерело органічних змін, пов'язаних з емоціями, і чим менше в ньому дошкульних нервових закінчень, тим слабше виникаюче при цьому Суб’єктивне емоційне переживання. Крім того, штучне зниження органічної чутливості призводить до ослаблення сили емоційних переживань.
Основні емоційні стани, що відчуває людина, діляться на власне емоції, почуття й афекти. Емоції і почуття передбачають процес, спрямований на Задоволення потреби, мають ідеаторний характер і находяться як би на початку його. Емоції можуть викликатися як реальними, так і уявлюваними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною в якості його власних внутрішніх переживань, передаються іншим людям, співчуваються.
Емоції щодо слабко виявляються в зовнішньому поводженні, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи якщо людина вміє добре приховувати свої почуття. Вони, супроводжуючи той або інший акт поведінки, навіть не завжди усівдомлюючи, хоча всяке поводження, як ми з'ясували, пов'язані з емоціями, оскільки спрямовано на задоволення потреби. Емоційний досвід працівників ДПС звичайно набагато ширше, чим досвід його індивідуальних переживань. Почуття працівників ДПС, навпроти, зовнішньо дуже помітні.
Емоції і почуття - особисті утворення. Вони характеризують працівників ДПС соціально-психологічно. Підкреслюючи власне особисті значення емоційних процесів, В.К. Вілюнас пише: «Емоційна подія може викликати формування нових емоційних відношень до різноманітних обставин... Предметом любові-ненависті стає усе, що пізнається суб'єктом як причина задоволення-невдоволення».
Емоції звичайно випливають за актуалізацією мотиву і до раціональної оцінки адекватності йому діяльності суб'єкта. Вони є безпосередній відбиток, переживання сформованих відношень, а не їхня рефлексія. Емоції спроможні передбачати ситуації і події, що реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережитий раніше або уявлюваних ситуаціях.
Почуття ж носять предметний характер, зв'язуються з уявленням або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість почуттів складається в тому, що вони удосконалюються і, розвиваючись, Утворять ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і закінчуючи вищими почуттями, що ставляться до духовних цінностей і ідеалів.
Почуття носять історичний характер. Вони різноманітні в різних народів і можуть по-різному виражатися в різні історичні епохи в людей, що належать до тим самим націй і культур.
У індивідуальному розвитку працівників ДПС почуття грають важливу соціалізуючу роль. Вони виступають як значимий чинник у формуванні особистості, особливо її мотиваційної сфери. На базі позитивних емоційних переживань типу почуттів з'являються і закріплюються потреби й інтереси працівників ДПС.
Почуття - продукт культурно-історичного розвитку працівників ДПС. Вони пов'язані з визначеними предметами, видами діяльності і людьми, що оточують працівників ДПС.
Почуття виконують у житті і діяльності працівників ДПС, у його спілкуванні з навколишніми людьми мотивуючу роль. У відношенні навколишнього його світу людина ринеться діяти так, щоб підкріпити і підсилити свої позитивні почуття. Вони в нього завжди пов'язані з роботою свідомості, можуть довільно регулюватися.
Афекти - це особо виражені емоційні стани, супроводжувані видимими змінами в поводженні працівників ДПС, що їх відчуває. Афект не передує поводженню, а як би зрушений на його кінець. Це реакція, що виникає в результаті вже зробленої дії або вчинку і виражає собою його суб'єктивне емоційне фарбування з погляду того, у якому ступені в результаті вчинення даного учинку вдалося досягти поставленої цілі, задовольнити його потребу, що стимулювала.
Афекти сприяють формуванню в сприйнятті так називаних афективних комплексів, що виражають собою цілісність - сприйняття визначених ситуацій. Розвиток афекту підпорядковується такому закону: чим більш сильним є вихідний мотиваційний стимул поводження і чим більше зусиль прийшлося затратити на те, щоб його реалізувати, чим раніше результат, отриманий у результаті всього цього, тим афект, що сильніше виникає. На відміну від емоцій і почуттів афекти протікають бурхливо, швидко, супроводжуються різко выраженны-1И органічними змінами і руховими реакціями.
Афекти, як правило, перешкоджають нормальної організації поводження, його розумності. Вони спроможні лишати сильні і стійкі сліди в довгостроковій пам'яті. На відміну від афектів робота емоцій і почуттів пов'язана по перевазі з короткочасною й оперативною пам'яттю. Емоційна напруженість, що накопичується в результаті виникнення аффектогенних ситуацій, може підсумовуватися і рано або пізно, якщо їй Вчасно не дати виходу, призвести до сильної і бурхливої емоційної розрядки, що, знімаючи напругу, часто спричиняє за собою відчуття втоми, пригніченості, депресії.
Одним із найбільше поширених у наші дні видів афектів є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги який виникає в працівників ДПС, коли його нервова система одержує емоційне перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність працівників ДПС, порушує нормальний хід його поводження. Стреси, особливо якщо вони часті і тривалі, роблять негативний вплив не тільки на психологічний стан, але і на фізичне здоров'я працівників ДПС. Вони являють собою головні «чинники ризику» тільки з'явиться і загостренні таких захворювань, як серцево-судинні і захворювання шлунково-кишкового тракту.
Пристрасть - ще один вид складних, якісно своєрідних і емоційних станів, що зустрічаються тільки в працівників ДПС. Пристрасть являє собою сплав емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих навколо визначеного виду діяльності або предмета. Об'єктом пристрасті може стати людина. С.Л. Рубінштейн писав, що «пристрасть завжди виражається в зосередженості, зібраності помислів і сил, їхньої спрямованості на єдину ціль... Пристрасть означає порив, захоплення, орієнтацію всіх устремлінь і сил особистості в єдиному напрямку, зосередження їх на єдиній цілі».
Ми описали основні види якісно своєрідних емоційних процесів і станів, що виконують різноманітну роль у регуляції діяльності і спілкування працівників ДПС з навколишніми людьми. Кожний з описаних видів емоцій усередині себе має підвиди, а вони, у свою чергу, можуть оцінюватися по різних параметрах - наприклад, по таким: інтенсивності, тривалості, глибині, усвідомленості, походженню, умовам виникнення і зникнення, впливу на організм, динаміці розвитку, спрямованості (на себе, на інших, на світ, на минуле, дійсне або майбутнє), по засобі їхній вираження в зовнішньому поводженні (експресії) і по нейро-фізіологічної основі.
Крім якісного опису і відповідної класифікації емоційних станів, поданої вище, в історії психологічних досліджень починалися також об'єднання по загальних ознаках у більш компактну систему. Одна з таких спроб належить В.Вундту. «Всю систему почуттів, - писав він, - можна визначити як різноманіття трьох вимірів, у котрому кожний вимір має два протилежних напрямки, що виключають один одного».
У системі координат, що задається цими трьома вимірами, можна розташувати і по відповідних параметрах характеризувати усі відомі емоційні процеси і стани. Випливає, проте, визнати, що тим самим їхня якісна специфіка, докладно подана вище, тобто дійсне психологічне утримання, багато в чому втрачається.
У своїх міркуваннях про емоції В.Вундт не обмежився тільки спробою їхньої класифікації відповідно до приведеної схеми, але ще запропонував деякі гіпотетичні емоції й особистість
Емоції, якими б різними вони ні здавалися, невіддільні від особистості. «Те, що радує працівників ДПС, що його цікавить, валить у зневіру, хвилює, що рекомендується йому кумедним, найбільше характеризує його сутність, його характер, індивідуальність».
С.Л.Рубинштейн вважав, що в емоційних проявах особистості можна виділити трьох сфери; її органічне життя, її інтереси матеріального порядку і її духовні, моральні потреби. Він позначив їх відповідно як органічну (афективно-емоційну) чутливість, предметні почуття й узагальнені світоглядні почуття. До афективно-емоційної чутливості ставляться, на його думку, елементарні задоволення і невдоволення, переважно пов'язані з задоволенням органічних потреб. Предметні почуття пов'язані з володінням визначеними предметами і заняттями окремими видами діяльності. Ці почуття відповідно їхнім предметам підрозділяються на матеріальні, інтелектуальні і естетичні. Вони виявляються в замилуванні одними предметами, людьми і видами діяльності й у відразі до інших. Світоглядні почуття пов'язані з мораллю і відношеннями працівників ДПС до світу, людям, соціальним подіям, моральним категоріям і цінностям.
Емоції працівників ДПС насамперед пов'язані з його потребами. Вони відбивають стан, процес і результат задоволення потреби. Цю думку неодноразово підкреслювали практично усе без винятку дослідники емоцій, незалежно від того, яких теорій вони притримувалися. По емоціях, вважали вони, можна точно судити про те, що в даний момент часу хвилює працівників ДПС, тобто про те, які потреби й інтереси є для нього актуальними.
Люди як особистості в емоційному плані відрізняються друг від друга по багатьма параметрах: емоційної збуджуваності, тривалості й усталеності виникаючих у них емоційних переживань, домінуванню позитивних (стениче-ских) або негативних (астенічних) емоцій. Але найбільше емоційна сфера розвитих особистостей різниться по силі і глибині почуттів, а також по їхньому утриманню і предметної спрямованості. Ця обставина, зокрема, використовується психологами при конструюванні тестів, призначених для вивчення особистості. По характері емоцій, що у працівників ДПС викликають подані в тестах ситуації і предмети, події і люди, судять про їхній особистій якості.
Експериментальним шляхом було встановлено, що на виникаючі емоції великий вплив роблять не тільки супровідні їхні вегетативні реакції, але і вселяння - пристрастна, суб'єктивна інтерпретація ймовірних наслідків Впливу на емоції даного стимулу. Через психологічний настрой, когнітивній чинник виявилося можливим у широких межах маніпулювати емоційними станами людей. Це лежить в основі різноманітних систем психотерапевтичних впливів, що поширилися в нашій країні за останні роки (на жаль, більшість із них науково не обґрунтовані і з медичної точки зору не перевірені).
Питання про зв'язок емоцій і мотивації (емоційних переживань і системи актуальних потреб працівників ДПС) рекомендується не таким простим, яким може показатися на перший погляд. З одного боку, найпростіші види емоційних переживань навряд чи володіють для працівників ДПС вираженою мотивуючою силою. Вони або безпосередньо не впливають на поводження, не роблять його цілеспрямованим, або зовсім його дезорганізують (афекти і стреси). З іншого боку, такі емоції, як почуття, настрої, пристрасті, мотивують поводження, не тільки активізуючи його, але направляючи і підтримуючи. Емоція, виражена в почутті, бажанні, потягу або пристрасті, безсумнівно містить у собі спонукування до діяльності.
Другий істотний момент, пов'язаний із особистим аспектом емоцій, полягає в тому, що сама система і динаміка типових емоцій характеризує працівників ДПС як особистість. Особливе значення для такої характеристики має опис почуттів, типових для працівників ДПС. Почуття одночасно містять у собі і виражають відношення і спонукування працівників ДПС, причому те й інше в глибокому людському почутті звичайно разом у одному. Вищі почуття, крім того, несуть у собі моральний початок.
Одним із таких почуттів є совість. Вона пов'язана з моральною усталеністю працівників ДПС, його прийняттям на себе моральних зобов'язань перед іншими людьми. Совісна людина завжди послідовна і стійкий у своєму поводженні, завжди співвідносить свої вчинки і рішення з духовними цілями і цінностями, глибоко переживаючи випадки відхилення від них не тільки у власному поводженні, але й у діях інших людей. Такій людині звичайно соромно за інших людей, якщо вони себе ведуть невиховано. На жаль, ситуація в нашій країні, коли створювався даний підручник, така, що бездуховність реальних людських відношень через багаторічні відхилення в моральності, пов'язаних із розбіжностями в пануючій ідеології і реальному поводженні тих, хто її пропагував, стала нормою повсякденного життя.
Емоції працівників ДПС виявляються у усіх видах людської, діяльності й особливо в художній творчості; Власна емоційна сфера художника відбивається у виборі сюжетів, у манері листи, у засобі розробки обраних тим И сюжетів. Все це разом узяте складає індивідуальна своірідність художника.
Емоції входять у багато хто психологічно складні стани працівників ДПС, виступаючи як їхня органічна частина. Такими комплексними станами, що включають мислення, відношення й емоції, є гумор, іронія, сатира і сарказм, що також можна трактувати як види творчості, якщо вони набувають художньої форми. Гумор - це емоційний прояв такого відношення до чого-небудь або до кого-небудь, що несе в собі сполучення кумедного і доброго. Це сміх над тим, що любиш, засіб прояву симпатії, притягнення уваги, створення гарного настрою. Іронія - це сполучення сміху і неповажного відношення, частіше всього зневажливого. Таке відношення, проте, ще не можна назвати недобрим або лютим. Сатира являє собою викриття, що точно містить осуд об'єкта. У сатирі він, як правило, рекомендується в непривабливому виді. Недобре, люте найбільше виявляється в сарказмі, що являє собою пряме глузування, глузування над об'єктом.
Крім перерахованих складних станів і почуттів, варто назвати ще трагізм. Цей емоційний стан, що виникає при сутичці сил добра і зла і перемозі зла над добром.
Багато цікавих спостережень, життєвих емоцій, що розкривають правдиво роль, у людських особистих взаємовідносинах, зробив відомий філософ Б.Спиноза. З деякими з його узагальнень можна сперечатися, відхиляючи їхню загальність, але те, що вони непогано відбивають реальне інтимне життя людей, сумніви не викликає. От що у свій час писав Спиноза (призведемо точні цитати з його творів, оскільки вони як не можна краще виражають закладену в них думка):
«Природа людей по більшій частині така, що до тих, кому зле, вони почувають співчуття, а кому добре, тому заздрять і ставляться з тим більшою ненавистю, чим більше вони люблять що-небудь, що уявляють у володінні іншого...»
«Якщо хто уявляє, що улюблений їм предмет знаходиться з Будь-ким у такий же або ще більш тісного зв'язку дружби, якої він володів їм один, те їм опановує ненависть до улюбленого їм предмета і заздрість до цього другому...»
1. Вилюнас В.К. Психология емоційних явищ. - М., 1976. (Структура емоційних явищ: 41-46. Функції емоційних переживань: 47-60. Еволюційна необхідність емоцій: 78-85. Функціональна класифікація емоцій: 100-105. Емоційні явища: 106-123.)
2. Додонов Б.И. У світі емоцій. - Київ, 1987. (Функції емоцій у житті працівників ДПС: 7-18. Емоції і потреби: 18-22. Емоції й особистість: 22-25, 37-48, 79-116. Класифікація емоцій: 25-37. Почуття: 75-79.)
3. Изард К.Е. Эмоции человека. - М., 1980. (Роль емоцій у житті працівників ДПС: 13-25. Теорії емоцій: 31-51. Емоції і мотивація: 52-71, 163-209. Емоції й експресія: 72-91. Емоції і свідомість: (17-138. Емоції і поводження: 139-162).
4. Селье Г. Стресс без дистресса. - М., 1982. (Що таке стрес: 25-31. Розвиток концепції стресу; 31-51. Мотивація і стрес: 52-83).
5. Симонов П.В. Эмоциональный мозок. Фізіологія. Нейроанатомия. Психологія емоцій. - М., 1981. (Що таке емоція: 10-39).