Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Княгиня Ольга (945-964 )
Діяльність: У 946 р. за наказом Ольги винищується знать, спалюється столиця, земля підпорядковується безпосередньо великій княгині. У 947 р. реформувала систему збору данини. Були встановлені норми податків і повинностей - устави, уроки, оброки, а також новий порядок їх стягнення.Велика княгиня вжила заходів і для поповнення скарбниці добуванням хутра, полюванням на певних територіях, де встановлювалися знаки князівської власності. Реформи Ольги відіграли важливу роль у підпорядкуванні племінних княжінь. Ольга відвідала Константинополь, де прийняла хрещення під іменем Олена.Вона зробила чимало для поширення християнства, готуючи ґрунт для його утвердження як державної релігії. Вона уклала договір із Візантією, за яким Київська Русь допомагала імперії в боротьбі з болгарами ,норманами й арабами в обмін на данину.Ольга віддавала перевагу мирним засобам урегулювання конфліктів.Значення: сприяла створенню єдиної держави, у зовнішній політиці віддавала перевагу дипломатії перед військовою силою, підвищила міжнародний авторитет КР.
Володимир великий (980-1015)
Діяльність: Своїх синів і вірних дружинників посадив у містах для контролю над місцевою знаттю;на зміну родоплемінному поділу сус-тва прийшов територіальний.Він завершив формування території Кр, приєднавши племена білих хорватів, дулібів, в’ятичів, радимичів;З а його політики була здійснена військова реформа: сформував військо з дружинників-словян, а не з варягів.Провів релігійну реформу: бл. 980р. спробував реформувати язичництво з метою обєднання племен навколо Києва, призначвши головним богом Перуна, але ця спроба була невдалою; тоді у 988р. прийняв хрещення за православним обрядом і запровадив на Русі християнство;відбувся розквіт освіти; почав карбувати золоті та срібнв монети;Шляхом династичних шлюбів він зміцнив дипломатичні зв’язки з польшею, угорщ, чех, норв, швец.Значення: укріпив князівську владу;створив сильну централізовану державу, охрестивши русь, зрівнявши її з провідними європейськими державами.
Ярослав Мудрий ( 1019-1054)
Сприяв відновленню сильної князівської влади ;Ям склав перше рукописне зведення законів – Руську правду. Опікувався будівництвом нових міст і розвитком тих, що вже існували, побудував соф. Собор, георгіївську та ірининську церкви;ВВ сприяв обранню руського митрополита Іларіона (1051);піклувався про роз-ток освіти та культури:відкрив. школи, започатк. літописання,.розбив печенігів;здійснив похід на візантію;розширив територію русі за рахунок угрофінських племен (прибалтика) і червоної русі (польша); сприяв укладенню династичних шлюбів із європейськими монархічними династіями.Значення: КР досягла розквіту і стала однією з провідних держав Європи; сприяв посиленню єдності та централізації русі.
Володимир Мономах (1113-1125)
Відновив централізовану владу одноосібну владу на Русі;придушував князівські уособиці;був переможцем в усіх походах проти половців;знизив податки залежних верств населення;зменшив відсотки за позиками лихварів;опікувався розбудовою Києва, освітою;написав «Повчання дітям» ;значення: загальмував процес розпаду держави;забезпечив її обороноздатність; відновив міжнародний авторитет КР;
Данило Галицький (1238-1264)
У ярославській битві (1245) ДГ переміг об’єднані сили поляків, угорців і галицьких бояр;створив озброєне піхотне військо, що складалось з селян і міщан, підтримував міста у їхній боротьбі х власниками-феодалами;укріплював старі міста, заснував нові (Холм 1237, Львів 1256);відвоював Люблінську землю у польші; приєднав литовські племена ятвягів; заснував Галицьку митрполію;сприяв роз-ку культури; прийняв корону від папи римського (1253) ставши першим укр. Королем;Значення:відновив єдність Г-В князівства; підняв авторитет Г –В держави;був видатним полководцем, дипломатом, держ. Діячем.
Дмитро Вишневецький 1516 (1517) — 1563
Дмитро Вишневецький у 1553 році на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки. Він був засновником ЗС, походив із великого роду Гедиміновичів, мав значні маєтки, обіймав посади канівського й черкаського старости. Вн очолив низку козацьких походів на Крим та на Туреччину. У 1563 р. Вишневецький був виданий туркам Молдавією і страчений у Константинополі. В історію він увійшов під іменем Байда. Значення: Дмитро Вишневецький вiдомий як перший органiзатор козацьких військ Вишневецький спирався на козацтво як на головну силу, якою вiн пiдпирав власнi полiтичнi амбiцiї.
Василь – Костянтин Острозький ( 1526-1608)
Був першим князем ВКЛ. намагався підтримувати з козаками партнерські стосунки, зокрема приймаючи їх на службу. Однак на початку 1590-х років Острозький вороже поставився до назріваючих козацьких заворушень, які загрожували розгалуженим земельним володінням князівського роду. Під час козацького повстання Криштофа Косинського у 1591—1593 роках, незважаючи на ряд невдач, військо зібране Острозьким у вирішальні битві під П'яткою нанесло нищівної поразки повсталим. В релігійній сфері Острозький виявився гідним продовжувачем справи свого батька, який ретельно дбав про українське православ'я. За його часів місто Острог, один з двох титулярних центрів єпархії Східної Волині, стає центром православної духовност. За сприянням Острозького в Острозі була зібрана велика бібліотека, яка включала в себе грецьку та західноєвропейську богословську літературу, передруки античних творів, словники, космографії, граматики та інше.
Петро Сагайдачний (1577 – 1622)
Був Лідером українського визвольного руху в першій чверті VХІІ. Організатор козацьких походів проти турок і татар (у 1616р. під його проводом козаки зруйнували турецьку фортецю Кафу та найбільший у Криму невільницький ринок), борець за права православних (у 1615 р. він з усім Військом Запорізьким вступив до Київського братства, що дало останньому матеріальну підтримку, а в 1620 р, за його допомогою відновлено Київську митрополію).Під його керівництвом козацтво остаточно перетворилося на окремий стан. Він був змушений підписати Вільшанську угоду 1617 р. за якою реєстр скорочувався до 1 тис. козаків, однак невдовзі за Роставицькою угодою 1619 р. він добився дозволу розширити реєстр до З тисяч. Під час Хотинської битви (1621 р.) в результаті якої було перекрито шлях туркам до Європи, гетьман був тяжко поранений і у 1622 р. помер. Він похований в Києві - на території Києво-Могилянської академії.
Петро Могила (1596 – 1647)
Брав участь у битві під Цецороюта Хотинській війні.Своє життя присвятив укріпленню і захисту православної церкви.У 1631 став опікуном Київського братства і відкрив Лаврську школу за типом польських колегій У 1632 році Київська братськаі лаврська об’єднались в Києво – Могилянську академію. За його сприянням було відкрито колегії у Вінниці та Кременці і Молдавії. Щорічно збирав церковні собори для вирішення нагальних церковних проблем; реставрував Софіївський собор, розкопав Десятинну церкву. Значення: його діяльність сприяла зміцненню позицій прав. Церкви в сус – тві як об’єднавчого центру інтересів українців.
Богдан Хмельницький
Був новатором в організації козацького війська, і в державній діяльності. Засновник Української держави, він став і першим організатором адміністративного управління на Україні. Він багато сил доклав до зміцнення зовнішньополітичного становища України. Ніхто як до нього, так і після нього не вмів так уміло використовувати суперечності між Польщею, Османською імперією та іншими країнами.Богдан Хмельницький прагнув об’єднання України з Росією. Очолив національно –визвольну війну.Уклав зборівський договір (1659) з поляками.Було укладено Білоцерківський договір (1651) Було укладено березневі статті з Москвою.Він дозволив Україні зберегти державність, забезпечив її союзником для протистояння Речі Посполитій та туреччині.
Петро Дорошенко (1665 – 1676)
Був гетьманом правобережної україни. У своїй політиці він:часто скликав козацькі ради, де вислуховував рядових козаків;спирався на підтримку київського митрополита;установив нову митну лінію на укр-кому кордоні, почав карбувати власну монету;проводив колонізацію незаселених земель на кордоні зі степом; прагнув обєднання України;у 1668 обєднав ліво- і правобережжя, був проголошений гетьманом усієї країни;у 1669 р. уклав з туреччиною - корсунські статті(союзний договір)у 1675 він передав булаву кошовому отаману 0 сіркові та присягнув на вірність московському цареві.
Іван Мазепа(1640 – 1709)
Уклав із Росією Коломацькі статті (1687);всіляко підтримував Росію;створив систему найманих військ для особистої охорони гетьмана; надавав пільги організаторам промисловості;розвивав вівчарство,конярство;запровадив панщину в 2 дні /тиждень;силою придушував селянські повстання та виступи опозиції;реставрував 20 та заснував 12 храмів, унаслідок такої діяльності такий стиль назвали «мазепинське барокко»;домігся надання Києво – могилянській колегії статусу академії;сприяв роз-ку літ-ри;видав на власні кошти Євангеліє арабською мовою;направляв дітей старшини на навчання за кордон;у зовнішній політиці підтримував зв’язки з европ. Державами;у 1708 році уклав союз проти Росії.
Петро Калнишевський (1690-(01) – 1803)
Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового.За доблесть у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 років Військо Запорозьке дістало подяку від цариці. Кошовий отаман став кавалером найвищого ордену Російської імперії — Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта.Відстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшин та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства та торгівлі у запорозьких степах. Був зарештований і довічно засланий до Соловецького монастиря.
Григорій Сковорода (1722 – 1794) український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог.
Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного жебракуючого філософа. Сковорода обстоював права людської особистості в кожній людині, Твори Сковороди за життя були друковані сотнями, Власним життям він канонізував високі моральні принципи: волелюбність, твердість духу, гідність, щирість, добролюбство, прагнення мудрості, надійність, любов до ближнього. Цим утверджувалися моральні підмурки нового українського суспільства. Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. Межі духовному вдосконаленню людини так і не визначено.
Михайло Максимович (1804 – 1873)
Максимович був справжнім ученим-енциклопедистом, і то дуже широкого діапазону — від ботаніки до історії.Як фольклорист Максимович видав 1827 р. у Москві «Малороссийские песни», 1834 р. — «Украинские народные песни» Як мовознавець Максимович опублікував низку статей про класифікацію слов'янських мов у яких широко користувався даними з української мови. В історичних (як і в фольклорно-етнографічних) творах Максимович був прихильником панівного тоді романтизму та ідеї народності. Він обстоював генетичний зв'язок між княжою та козацько-гетьманською добами в історії України, яким він присвятив багато розвідок, статей, критичних заміток про джерела, літературу тощо. Максимович працював також у царині української археології та був автором першої в Україні археологічної праці з застосуванням типологічного методу.
Тарас Шевченко (1814 – 1861)
український поет, письменник, художник, графік, громадський діяч. Член Кирило-Мефодіївського братства. У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення. Був двічі зарештований: перший раз як член кирило – мефодіївського братства, другий раз він був засланий на 7 років до Новопетрівської фортеці. Після ув’язнення він здійснив 3 подорож до україни, після чого там і залишився. Шевченка втретє заарештували і після кількаразових допитів зобов'язали повернутися до Петербурга. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста.
Михайло Драгоманов (1841 - 1895) –
публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один з організаторів "Старої громади" у Києві.
доцент Київського університету. Після звільнення за політичну неблагонадійність у 1876 р. емігрував до Швейцарії, де створив своєрідний осередок української політичної еміграції. В 1890 році Михайло Петрович разом із І. Франком, М. Павликом та іншими брав участь у заснуванні Русько-української радикальної партії. Протягом 1870 — 90 років був співавтором українських революційно-демократичних видань у Галичині.. Був обраний почесним членом багатьох міжнародних організацій і товариств. Він зробив цінний внесок у становлення освіти і науки у Болгарії. Його власна бібліотека лягла в основу університетської книгозбірні, що й нині носить його ім’я. Доклав він зусиль і до створення національної бібліотеки в Софії — тепер це всесвітньо відома бібліотека ім. Кирила і Мефодія. Драгоманов тривалий час був символом незалежної держави, тому лише зі здобуттям цієї незалежності Україна може вільно вшановувати пам’ять свого великого громадянина.
Кость Левицький (1859 —1941)
найвизначніший політичний діяч Галичини кінця 19 століття — першої половини 20 століття.Співзасновник УНДП. З листопада 1918 р.- голова Державного секретаріату ЗУНР, потім — голова комісії з виборчої реформи при уряді. В липні 1941 р. був засновником і головою Національної Ради у Львові. Водночас виявив себе в галузі науки: перекладав закони, опрацьовував українську юридичну термінологію, уклав німецько-український правничий словник, почесний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Коли 30 червня 1941 року оунівці проголосили Українську державу, К. Левицький очолив Раду Сеньйорів Неодноразово провадив нелегкі переговори з нацистами, намагався відіграти роль представника єдиної легітимної влади в Галичині.
Андрій Шептицький (1865—1944)
цікавився культурним розвитком українського народу, жертвуючи на виховання молоді величезні суми. Завдяки заходам митрополита Андрея 1906 року у Уневі засновано монастир Студитів, який нав’язав свою працю до староукраїнського чернечого життя Печерської Лаври. Шептицький застував у Львові східну галузь отців Редемптористів – чину Найсвятішого Ізбавителя. Як митрополит двічі відвідав Росію (1907, 1912) та Білорусь. Сприяв розбудові Російської греко-католицької церквиУ 1901 заснував монастир Студійського правила, у 1913 запросив до Галичини чин Редемптористів, які прийняли східний обряд і створили свою гілку. У міжвоєнний період Митрополит Андрей продовжував роботу з розбудови УГКЦ. За ініціативою Шептицького було засновано Львівську греко-католицьку академію. Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар».
Михайло Грушевський (1866- 1934)
професор Львівського університету, голова НТШ, головний редактор «Літературно-Наукового Вісника». Засновник і голова Українського Наукового Товариства.
На початку першої світової війни Грушевський приїхав до Києва. Влада була вороже настроєна до вченого — засилає його до Симбірська як українського сепаратиста і «мазепинця». Волю принесла Лютнева революція в Петрограді.
4 березня 1917 в Києві утворюється Українська Центральна Рада, головою якої заочно обрано Михайла Грушевського. 1923 року був обраний академіком ВУАН. У березні 1924 року із сім'єю приїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу.
Си́мон Васи́льович Петлю́ра (1879 —1926)
державний і політичний діяч, публіцист, літературний і театральний критик, організатор українських збройних сил.Головний отаман військ УНР (з листопада 1918 р.), голова Директорії УНР (13 лютого 1919 р. — 10 листопада 192ув одним із провідних діячів української національно-демократичної революції: з березня 1917 р. — член Української Центральної Ради, з травня — голова Українського Генерального Військового Комітету, з червня — генеральний секретар військових справ.
.У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і взяв активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві.В період Гетьманату очолював Київське губерніальне земство і Всеукраїнський союз земств, організовав упорядкування могили Т.Шевченка і Чернечої гори у Каневі. З листопада 1918 р. — Головний Отаман Армії Української Народної Республіки.
У лютому 1919 р. вийшов із УСДРП і став головою Директорії УНР, отримавши практично диктаторські повноваження.На чолі об'єднаних українських збройних сил 30 серпня 1919 р. здобув Київ.
Євге́н Мих́айлович Конова́лець (1891 1938)
полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів (з 1927). З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 р. Коновалець брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові, під час якої від рук польського шовініста загинув А.Коцко.У 1912 р. став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації — місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади».Із 1913 р. як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 р. як представник від студентства входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (голова Кость Левицький), на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1909-1959)
український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, голова Проводу ОУН-Б. В липні 1932 р. Бандера з кількома іншими делегатами від КЕ ОУН на ЗУЗ брав участь у Конференції ОУН у Празі (так звана Віденська Конференція, яка була найважливішим збором ОУН після установчого конгресу). У 1933 р. брав участь в конференціях в Берліні і в Гданську.
Під керівництвом Бандери ОУН відходить від експропріаційних акцій і починає серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади. У 1927—1928 роках Степан Бандера займався культурно-освітньою та господарською діяльністю в рідному селі (працював у читальні «Просвіти», провадив театрально-аматорський гурток і хор, заснував руханкове товариство «Луг» і належав до основників кооперативи). При цьому керував організаційно-вишкільною роботою по лінії підпільної УВО в довколишніх селах.
Рома́н-Тарас Йо́сипович Шухе́вич(1907 —1950)
український політичний і державний діяч, військовик.Член галицького крайового проводу Організації українських націоналістів. Командир з боку українців українського військового підрозділу «Нахтігаль» в складі іноземних легіонів Вермахту (1941—1942). Генерал-хорунжий, головнокомандувач Української повстанської армії, голова Секретаріату Української головної визвольної ради (1943—1950). У роки навчання у гімназії та в політехніці Роман Шухевич був активним членом «Пласту»Був зарештований, після звільнення, створив власну фірму 9кооператив)«фама» Під керівництвом Шухевича із членів ОУН, які приходили із УРСР, була створена міцна організаційна мережа, яка стала базою для підготовки підпілля в Україні[
В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (1937 1999)
літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу.Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Від часу створення (Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУУ березні 1990 року В'ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України. Він був одним з лідерів радикального крила демократичної частини Верховної Ради — Народної Ради. У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В'ячеслава Чорновола обрано гетьманом українського козацтва.