Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
9/ Планувальна структура міста – це взаємне розташування основних функціональних зон і систем зв’язків між ними. По суті, це основа міста, яка визначає транспортну силу, зовнішній вигляд міста і відображається в його генеральному плані.
Сільбищна зона – територія, яка призначається для житла. В її межах розташовуються мікрорайонами і житлові квартали, культурно-побутові підприємства, окремі не шкідливі виробництва, площі, об’єкти, озеленення, склади, транспортні об’єкти, резервні території.
Промислова зона включає промислові підприємства, культурно – побутові установи, що їх обслуговують, площі, зелені насадження.
Санітарно – захисні зони – зелені насадження завширшки 50 – 1000 м, які захищають сільбищні території від шкідливого впливу промисловості і транспорту.
Транспортна зона – об’єкти зовнішнього транспорту (водного, повітряного, залізничного).
Складська зона – територія різного роду складів.
Розрізняють такі форми планувальної структури: розчленовані, розосередженні з переважаючим районом і лінійну.
В містах є об’єкти, які населення відвідує найчастіше. Їх називають міськими центрами тяжіння – це промислові підприємства, установи, об’єкти культурно-побутового обслуговування, вищі навчальні заклади, спортивні комплекси, парки культури і відпочинку, вокзали тощо.
Вищим елементом планувальної структури є загальноміський центр, який найчастіше розташовуються у центрі території міста на перетині голвних планувальних осей. У найбільших містах планети, де дуже високий рівень автомобілізації, важливою проблемою є транспортне розвантаження центру.
10 /9
Містобудівне́ проектува́ння (міське́ проектува́ння) — дисципліна яка вивчає просторову конфігурацію, зовнішній вигляд і функціональність елементів міста чи іншого населеного пункту. Особлива увага приділяється розробці конфігурації місць загального користування, в яких здійснюється повсякденна діяльність городян (вулиці, площі, парки, громадська інфраструктура). Містобудівне проектування є дисципліною, що знаходиться на стику і синтезує підходи міського (урбаністичного) планування, ландшафтного дизайну та архітектури. Містобудівне проектування вимагає розуміння політичних, соціальних та економічних факторів.
Містобудівне проектування вивчає
Міську структуру — яким чином розташування (райони) міста пов'язані один з одним;
Міську типологію — просторові типи і морфології, що впливають на частоту і інтенсивність використання містобудівних структур;
Доступність — забезпечення простоти і безпеки переміщення через простори міста;
Впізнаваність — забезпечення розуміння призначення місця розташування, а також усвідомлення того, в якому місці знаходиться городянин в даний момент часу;
Пожвавлення — проектування місць розташування таким чином, щоб стимулювати інтенсивність використання містобудівних форм городянами;
Взаємодоповнююче (комплементарне) змішане використання — таке розміщення різноманітних видів активності городян, щоб здійснювалася взаємодія між ними;
Характер і значення — впізнаваність і оцінка відмінностей між частинами міста;
Закономірність і випадковість — забезпечення балансу однаковості і різноманітності міського середовища;
Громадянське суспільство — створення місць розташування де городяни можуть здійснювати політичну взаємодію як громадяни держави, як політичні суб'єкти.
11
Головні напрями містобудівної діяльності
Головними напрямами містобудівної діяльності є:
планування, забудова та інше використання територій; { Статтю
2 доповнено абзацом згідно із Законом N 2257-III ( 2257-14 ) від
08.02.2001 }
розробка і реалізація містобудівної документації та
інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій;
{ Абзац третій статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання
земель для містобудівних потреб;
здійснення архітектурної діяльності; { Статтю 2 доповнено
абзацом згідно із Законом N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
розміщення будівництва житлово-цивільних, виробничих та інших
об'єктів, формування містобудівних ансамблів і ландшафтних
комплексів, зон відпочинку та оздоровлення населення;
створення соціальної, інженерної і транспортної інфраструктур
територій та населених пунктів;
створення та ведення містобудівних кадастрів населених
пунктів; { Статтю 2 доповнено абзацом згідно із Законом N 2257-III
( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
захист життєвого та природного середовища від шкідливого
впливу техногенних і соціально-побутових факторів, небезпечних
природних явищ;
збереження пам'яток культурної спадщини; { Абзац десятий
статті 2 в редакції Закону N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
розвиток національних і культурних традицій в архітектурі і
містобудуванні;
забезпечення високих архітектурно-планувальних,
функціональних і конструктивних якостей об'єктів містобудування,
формування і реконструкція містобудівних ансамблів, кварталів,
районів і ландшафтних комплексів, зон відпочинку та природних
лікувальних ресурсів; { Абзац статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
розробка правових актів, державних стандартів, норм і правил,
пов'язаних з містобудуванням;
контроль за дотриманням містобудівного законодавства;
підготовка кадрів для містобудування, підвищення їх
кваліфікації;
ліцензування певних видів господарської діяльності у
будівництві в порядку, встановленому законодавством. { Статтю 2
доповнено абзацом згідно із Законом N 2257-III ( 2257-14 ) від
Стаття 5. Основні вимоги до містобудівної діяльності
При здійсненні містобудівної діяльності повинні бути
забезпечені:
розробка містобудівної документації, проектів конкретних
об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням
державних стандартів, норм і правил; { Абзац другий статті 5 в
редакції Закону N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }
розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених
у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих
об'єктів;
раціональне використання земель та територій для
містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого
використання земельних ділянок; { Статтю 5 доповнено абзацом
згідно із Законом N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
охорона культурної спадщини, збереження традиційного
характеру середовища населених пунктів; { Абзац п'ятий статті 5 в
редакції Закону N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
урахування державних та громадських інтересів при плануванні
та забудові територій; { Статтю 5 доповнено абзацом згідно із
Законом N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
урахування законних інтересів та вимог власників або
користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце
будівництва;
інформування через засоби масової інформації громадян про
плани перспективного розвитку територій і населених пунктів,
розміщення важливих містобудівних об'єктів;
участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні
містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення
відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ і організацій;
захист прав громадян та громадських організацій згідно із
законодавством. { Статтю 5 доповнено абзацом згідно із Законом
N 2257-III ( 2257-14 ) від 08.02.2001 }
51/ Громадські центри великих міст, розвиваючись, охоплюють все більші території і набувають все більш укрупнений масштаб забудови. Вони стають місцем зосередження висотних будівель, об'єднаних у величезні структури, які, формуючи загальноміські панорами, в той же час найчастіше негативно впливають на архітектурний вигляд внутрішніх просторів самих центрів, пригнічують своїм масштабом людини. Це особливо властиво капіталістичним містам.
На сучасному етапі, коли міста стають членами групових систем розселення, різко збільшуються розміри просторового середовища, на яку кожен з міст надає структурний вплив. Відповідно ще більш укрупнюються загальноміські центри. У цих умовах стають все більш гострим протиріччя між екстер'єрним масштабом центрів і інтер'єрним - їх середовища.
На кожному етапі місто і його громадський центр представляли собою синтез сучасних і історично сформованих елементів. Це надавало містам неповторну чарівність і забезпечувало співмірність з масштабом людини. Сучасний же місто має ще більш диференційовану культурну систему, що охоплює різні за історичною глибині шари - від сучасних до архаїчних. Поряд із збільшенням у ньому розмірів відкритих просторів і укрупненням містобудівного модуля посилюється тенденція до ізоляції первинного осередку від величезних таких просторів і транспортного руху до організації просторів, масштабних людині, і модулю забудови, співмірні сприйняттю пішохода. Загальноміський центр, що є, як правило, результатом багатьох історичних нашарувань, відображає зіткнення цих суперечливих тенденцій більше, ніж будь-яка інша частина міста.
Із збільшенням розмірів центру загострюється проблема поєднання різних просторових масштабів, причому вона виходить за рамки простого включення пам'яток архітектури в нову просторове середовище. По-перше, раніше склалася середу відповідає ряду форм поведінки сучасної людини. По-друге, в системі пам'яток архітектури, крім строкатою зміни стилів і прийомів, можна простежити закономірності утворення загальноміського масштабу, що відображають особливості конкретної ландшафтної ситуації. Виникає проблема їх використання як своєрідних точок відліку при синтезуванні природних і штучних форм в сучасній композиції.
Збільшення масштабів організовуваній середовища, природно, ускладнює її сприйняття як єдиного цілого. Проблема образного об'єднання великих просторів, їх естетичного фокусування на громадському центрі - одна з найскладніших при побудові його композиції. Формування такої композиції - тривалий процес, закономірності якого можна визначити, лише послідовно аналізуючи різні етапи.
Прикладом трансформації загальноміського центру є Харків. Історія формування його композиції наочно показує, як була використана специфічна ситуація - в першу чергу природний ландшафт і основні шляхи руху-для побудови загальноміських панорам, для їх просторових взаємозв'язків.