і Суть форми причини міграції робочої сили

Работа добавлена на сайт samzan.net:

6

PAGE  1

Сучасне світове господарство.

1.  Поняття світового господарства. Основні етапи розвитку світового господарства.
2.  Міжнародний поділ праці, науково-технічне співробітництво. ТНК і розвиток міжнародних виробничих зв'язків. Інтернаціоналізація господарчого життя й економічна інтеграція.
3.  Суть і причини вивозу капіталу. Форми вивозу капіталу. Масштаби і напрями вивозу капіталу. Міжнародний кредит.
4.  Всесвітній ринок товарів і послуг. Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі.
5.  Суть, форми, причини міграції робочої сили.
6.  Еволюція і  сучасний стан світової валютної системи.
7.  Проблеми інтеграції економіки України у світове господарство. Сили ресурсного самозбереження України і розвиток її експортного потенціалу. Форми інтеграційного співробітництва та зарубіжними партнерами.
8.  Суть і формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків України.
9.  Україна в міжнародній науково-технічній та виробничій кооперації.

1.  Світове господарство— сукупність національних економік, їх виробничих, торгових, кредитних, науково-технічних, фінансових та інших організаційних об'єднань та підприємств, об'єднаних міжнародним поділом праці, й відповідна система  міжнародних економічних відносин.
2.  Характерними рисами розвитку сучасної світової спільноти є інтернаціоналізація економічних відносин, глобалізація економіки. 
3.  Основні форми міжнародних економічних відносин: міжнародна торгівля, науково-технічні зв'язки, валютно-фінансові відносини, міграція робочої сили тощо.

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ 

1.  Основою світового господарства є поглиблення міжнародного поділу праці.  
2.  Міжнародний поділ праці — інтернаціональна форма суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються шляхом міжнародної торгівлі.
3.  Формуючись на основі технічного і технологічного поділу праці, під дією не тільки економічних, а й політичних сил, міжнародний поділ праці відображає рівень інтернаціоналізації продуктивних сил суспільства, ступінь розвитку продуктивної сили праці, її функціональної розгалуженості та дієздатності.
4.  Безпосереднім наслідком міжнародного поділу праці є розвиток міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, інтернаціоналізація в рамках світогосподарських зв'язків усього циклу відтворювального процесу — виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ.
5.  Розвиток міжнародного поділу праці спрямовується на забезпечення зростання суспільної продуктивності праці та економії робочого часу.
6.  Форми міжнародного поділу праці: загальна, часткова, одинична.
7.  Відповідно до загальної форми  праці в міжнародному поділі праці країни експортери поділяють на індустріальні, сировинні та аграрні.
8.  Згідно із частковою формою у міжнародній торгівлі розвивається міжгалузевий обмін готовими виробами.
9.  Одинична форма  означає спеціалізацію країни на виготовленні окремих деталей та вузлів певного складного товару. В її межах виділяють подетальну, поопераційну (або технологічну), типорозмірну.
10.  Типорозмірна спеціалізація передбачає спеціалізацію деяких країн на виробництві певних готових товарів окремого типу. Наприклад, США спеціалізується на випуску потужних гусеничних тракторів – а Німеччина – колісний тракторів малої потужності.
11.  Неухильне поглиблення і всебічний розвиток міжнародного поділу праці розглядається економічною теорією як вияв загального економічного закону розвитку продуктивних сил суспільства.
12.  Спочатку у сфері світового ринку переважав загальний поділ праці. Це зумовлювало розвиток переважно міжгалузевих зв'язків — міжнародний обмін сировинними ресурсами і продуктами сільськогосподарського виробництва.
13.  Далі ця форма світогосподарських зв'язків була доповнена обміном готовими виробами промисловості. Інтенсивний розвиток часткового і одиничного поділу праці та істотне зростання на їх основі рівня інтернаціоналізації виробництва почало здійснюватись на пізніших етапах машинного виробництва.
14.  У кінцевому підсумку загальний смисл нових процесів у міжнародному поділі праці,
15.  • пріоритетного значення набули спеціалізація і кооперування виробництва наукомісткої продукції, прогресивні технології, нові види виробничих матеріалів, що зумовило розвиток процесу деіндустріалізації промислово розвинених країн — скорочення в їхніх структурах виробництв базових галузей,  запровадження енерго- і матеріалозберігаючих технологій призвело до тенденції зниження попиту на сировинні ресурси . в розвинених країнах
16.  • інтенсивний розвиток міжнародного ринку науково-технічних знань—веде до торгівлі ліцензіями, науковою інформацією, «ноу-хау», науково-технічними консультаціями, програмами-моделями, науковими та іншими видами інтелектуального обміну.
17.  • важливим структурним елементом стала інтернаціоналізація сфери послуг. Продаж послуг все тісніше переплітається з виробництвом і збутом товарів, експортом капіталу, інтелектуальним обміном. Провідна роль у процесі інтернаціоналізації сфери послуг належить транснаціональним корпораціям.
18.  Науково-технічне співробітництво. Світові господарські зв'язки набувають в основному двох форм міжнародного технологічного обміну: некомерційних (публікації науково-технічних результатів, проведення наукових конференцій і виставок, обмін спеціалістами, особисті контакти) та комерційних (купівля-продаж ліцензій, які є угодами між продавцем (ліцензором) і покупцем (ліцензіатом)).
19.  У світовій практиці існує кілька способів оплати ліцензій, але найпоширенішими є паушальний і роялті.
20.  Паушальний платіж (нім. повністю, сумарним) оплата ліцензії покупцем повністю 1 одноразово.
21.  Перевагою такого способу для продавця є одержання всієї суми одразу; без комерційного та інших видів ризику, що можуть виникнути під час дії угоди. Подібні платежі застосовуються за передачі «ноу-хну відносно нескладних технологій. Паушальний плагіж використовується інколи за поставок нового устаткування, продажу ліцензій на нову технологію як гарпн тія від збитків.
22.  Роялті (англ.— привілеї) —авторські відрахування платежі, одержані власником у вигляді винагороди (компенсації) за право використання ліцензії. Вони запроваджуються у формі певного відсотка від суми продажу або від ціни одиниці продукції. Ставки диференціюються залежно від змісту, терміну дії ліцензії, обсягу виробленої ліцензованої продукції. ріінчц ставок різний і коливається в межах від 2 до 10%.
23.  Основними формами угод при обміні технологією є: 1. Ліцензійна торгівля. 2. Угоди про «но-хау». .3. Угоди про торгівлю, яка здійснюється при наданні техніко-технологічних знань, необхідних для придбання» монтажу й використання машин, устаткування, приладів, а. також матеріалів і напівфабрикаті», отриманих  шляхом закупівлі, оренди, лізингу та інших способів. 4. Угоди про співробітництво в процесі техніко-технологічного утримання машин, устаткування, приладів, матеріалів і напівфабрикатів.5. Угоди про надання інжинірингових послуг. Такі послуги надають спеціальні інженерно-консультаційні  фірми. .6. Угоди про передання технології в межах виробничої та науково технічної кооперації в процесі об’єднання економічних і насамперед науково-технічних потенціалів двох або більше суб'єктів.
24.  Основними носіями часткового і одиничного поділу праці стали транснаціональні корпорації. .
    1.  У міжнародній конкурентній боротьбі між гігантськими монополістичними об'єднаннями в останні 10—15 і спостерігається дія двох суперечливих тенденцій: посилення конкурентної боротьби, з одного боку, і переплетіння інтересів багатьох ТНК, зростання кооперації  між ними, особливо, при проведенні науково-дослідних робіт —з іншого. .
25.  Розвиток міжнародних виробничих зв'язків. Головною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є інтернаціоналізація виробництва. 
26.  Основним її чинником став перехід розвинутих країн у 60- 80-ті роки XX ст. на нову високотехнологічну базу з переважанням інформаційних технологій.
27.  Інтернаціоналізація виробництва — об'єктивний історичний процес налагодження міжнаціональних формувань і стійких виробничих зв'язків між різними країнами, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці, виробничою і науково-технічною спеціалізацією і кооперацією, внаслідок чого виробничий процес в окремо взятій країні стає частиною процесу, що відбувається в інтернаціональному або світовому масштабах.
28.  ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ Інтернаціоналізація виробництва зумовлює необхідність утворення відповідних організаційних форм, які дають змогу долати перепони, породжувані державними кордонами.
29.  Міжнародна економічна інтеграція — процес зрощення, об'єднання економік різних країн на основі розвитку та поглиблення стійких взаємозв'язків у виробництві і розподілі праці, взаємодії відтворювальних структур на різних рівнях національних господарств.
30.  Основними формами економічної інтеграції є: преференційні (лат. ргеіегепііз — перевага) торговельні угоди, зона вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок, економічний та валютний союзи і політичний союз.
31.  У різних регіонах світу сформувалося кілька десятків інтеграційних об'єднань: Європейське економічне співтовариство, яке налічує понад 20 держав Європи, в розвинутих країнах — НАФТА (Північна Америка), в країнах, що розвиваються, — МЕРКОСУР в Латинській Америці, в країнах з перехідною економікою — СНД на території колишнього СРСР, АТЕС — Азіатсько-Тихо-океанський регіон, ОПЕК,
32.  .Світове господарство набуває нової якості: перетворюється на логічно цілісну і структурно завершену систему.
33.  Складовими цієї системи є :
34.  • усуспільнення виробництва і праці на світогосподарському рівні;
35.  • інтернаціоналізація грошових відносин, кругообігу капіталу в усіх його формах і на всіх стадіях розвитку;
36.  • переплетіння транснаціонального капіталу різних країн;
37.  • формування стійких взаємозв'язків між державою та транснаціональним капіталом;
38.  • зростання ролі міжнаціональних та транснаціональних економічних і політичних інституціональних структур.
39.  Економічні процеси поступово вивільняються з сфери безпосереднього державного впливу, їхнє регулювання свідомо надається міжнародним (світовим) та регіональним інституціональним утворенням. Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, 
40.  ВИВІЗ КАПІТАЛУ Суть і причини. На нижчій стадії розвитку капіталізму (XVI — XIX ст.) переважало вивезення товарів, а на вищій — у XX ст. — вивезення капіталу.
41.  Воно зумовлене монополізацією виробництва, виникненням і розвитком гігантських монополістичних (у тому числі олігополістичних) об'єднань, появою ТНК, які накопичили величезні прибутки й шукають шляхи їх найприбутковішого вкладення: дешева робоча сила, сировина тощо.
42.  Вивіз капіталу з однієї країни в іншу відіграє важливу роль у посиленні інтернаціоналізації господарського життя .
43.  Головними суб'єктами вивезення капіталу на сучасному етапі є ТНК, держави та. наддержавні органи. З  середині 90-х; років обсяг виробництва на зарубіжних філіалах ТНК перевищив масштаби міжнародної торгівлі. Ці процеси отримали назву «другої економіки»
44.  Головна мета експорту капіталу полягає у прагненні його власника отримати більш високий доход. , а також отримання інших вигод (політичних, військових тощо).
45.  Водночас вивіз капіталу вигідний не лише його експортеру, а й країні, куди він спрямовується. Іноземні інвестиції сприяють, з одного боку, розширенню виробництва та збільшенню кількості робочих місць, з іншого — зростанню продуктивності та технологічному оновленню підприємств. Особливо це стосується країн з перехідною економікою (в тому числі України), які не мають достатніх власних фінансових ресурсів і тому докладають всіляких зусиль для залучення іноземних інвестицій.
46.  Вивезення капіталу — процес вивезення за кордон транснаціональними корпораціями, державами та міжнародними фінансово-кредитними організаціями вартості у грошовій або товарній формі з метою виробництва і привласнення монопольне високих прибутків,  а також отримання інших вигод.
47.  Вивезення капіталу долає протекціоністські бар'єри, які перешкоджають вивезенню товарів, процесу інтернаціоналізації виробництва та ін.
48.  Вивіз капіталу здійснюється у  трьох основних формах:
49.  підприємницького і позичкового капіталу та міжнародної науково-технічна допомоги 
50.  Експорт підприємницького капіталу означає його вкладення (інвестування) в промислові, сільськогосподарські, транспортні, фінансові та інші підприємства й організації за кордоном шляхом нового будівництва або купівлі існуючих підприємств, придбання їхніх акцій.
51.  Підприємницькі вкладення поділяються на прямі інвестиції, коли експортер є повним власником підприємства або володіє його контрольним пакетом акцій, та портфельні інвестиції, коли придбані експортером акції іноземного підприємства не забезпечують повного контролю над ним.
52.  Позичковий капітал експортується у вигляді коротко - (строком до одного року) і довгострокових (на період до 20 років) кредитів уряду або підприємцям інших країн, вкладення грошей на банківські та інші рахунки фінансових організацій за кордон.
53.  Позичковий {кредитний) капітал — грошовий капітал, наданий у позику його власником іншій особі у формі кредиту з метою одержання прибутку.
54.  Кредитний капітал у сфері зовнішньоекономічних зв'язків є міжнародним кредитом, який надається позичальником на умовах повернення у визначений термін зі сплатою відсотків. Плата за його використання — відсоток від вартості кредитного капіталу, який ї в ціною кредитного капіталу.
55.  Міжнародна науково-технічна допомога виступає у вигляді грантів, субсидій тощо для отримання безоплатних консультацій та інженерної допомоги, поставки обладнання, розробки економічних, фінансових і технічних програм, стажування і навчання за кордоном тощо.
56.  У процесі руху міжнародного капіталу спостерігається дія таких основних закономірностей:
57.  Прискорене зростання іноземних капіталовкладень.  
58.  Постійне зростання частки прямих інвестицій порівняно з портфельними
59.  Посилення процесів монополізації в експорт капіталу
60.  Посилення інтернаціоналізації власності. 
61.  Особливості вивезення капіталу на сучасному :
    1.  якщо раніше головні потоки інвестицій спрямовувались у слаборозвинуті країни, то нині —• у розвинуті країни світу. 
    2.  все важливішими елементами вивезення капіталу стає розміщення цінних паперів у міжнародних фінансових центрах та депозитно-позичкові операції транснаціональних банків (ТНБ),
    3.  у процесі вивезення капіталу посилюється суперництво між трьома основними економічними центрами світового господарства — США, Західною Європою та Японією;
    4.  в часу енергетичної кризи, що почалася в 1973 р., інтенсивно відбувається експорт капіталу з окремих багатих на нафту країн Близького Сходу у формі нафтодоларів;
    5.  серед різних форм руху міжнародного капіталу переважають недержавні форми. ,
62.  Мета вивезення державного капіталу — створення сприятливіших умов для вивезення транснаціонального та інших видів недержавного капіталу, з його допомогою формується економічна інфраструктура.
63.  Важливою умовою вивезення державного капіталу є державні гарантії для недержавних кредитів. Тому державному капіталу більше властива форма кредитів та субсидій. Для міжнародних фінансово-кредитних організацій основною формою вивезення капіталу в надання кредитів. 
64.  Міжнародний рух капіталу має неоднозначні наслідки для країн-експортерів і країн-імпортерів капіталу. Для країн, які вивозять капітал, позитивним є розширення ринків збуту для вітчизняних товарів і послуг, отримання прибутків від інвестицій, вплив на зовнішню та внутрішню політику країн-експертерів, вигоди від поглиблення процесу міжнародного поділу праці, можливість використання дешевших ринків робочої сили та ін.
65.  Негативні наслідки цього процесу — погіршення платіжного балансу (до моменту повернення в країни всіх або частини прибутків від експорту капіталу), звуження ринків праці та робочої сили в національній економіці, збереження або модифікація в необхідному напрямі економічної системи.
66.  Позитивними наслідками міжнародного руху капіталу для країн-імпортерів є впровадження досконаліших техніки і технології, передових форм організації виробництва, зменшення безробіття, приплив іноземної валюти, прискорений розвиток існуючої економічної системи або її вдосконалення (таким чином; розвивалася економіка Сінгапуру, Південної Кореї, Тайваню та інших нових індустріальних країн). Негативні наслідки цих .процесів — поступова втрата контролю за частиною підприємств, галузей, посилення іноземного впливу у сфері військово-стратегічних та політичних інтересів
67.  ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків країни характеризується її платіжним балансом.
68.  Платіжний баланс — це співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць)
69.  Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс вважають активним (таким, що має позитивне сальдо); у протилежному випадку — пасивним (таким, що має від'ємне сальдо).
70.  МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ Економіку, яка бере участь у міжнародній торгівлі, називають відкритою..
71.  Міжнародна торгівля — сфера товарно-грошових відносин, що охоплює пересування, купівлю-продаж товарів, послуг та інформації за межі державного кордону певної країни.
72.  Товари, що купуються і завозяться в країну, це імпорт, а товари, що продаються і вивозяться — експорт. Сума експорту та імпорту кожної країни становить її зовнішньоторговельний товарообіг.
73.  Різниця між сукупним імпортом і експортом протягом певного періоду часу (рік, квартал .та ін.) утворює сальдо торговельного балансу країни. 
74.  Воно є активним (позитивним), якщо експорт за вартістю перевищує імпорт, або пасивним (від'ємним), якщо ситуація протилежна.
75.  Перевищення імпорту над експортом спричиняє зовнішньоторговельний дефіцит.
76.  Пасивне сальдо торговельного балансу покривають за рахунок національного доходу країни, оплачуючи золотом або конвертованою валютою.
77.  Зовнішня торгівля розвивається не стихійно. Вона регулюється міжнародними угодами та торговими бар'єрами, до яких належать заборонні мита та квоти на імпорт. В процесі її реалізації спостерігається суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму.
78.  Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок:
79.  Лібералізм - державна політика, спрямована на зменшення митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.
80.  Система протекціонізму здійснюється такими методами: 
81.  встановленням високих митних тарифів на товари», які ввозять з-за кордону;
82.  нетарифними обмеженнями,  до яких належать кількісні (встановлення квот, добровільні • обмеження експорту, ліцензування), а також підвищення  вимог до технічних, санітарних стандартів, оподаткування товарів на внутрішньому ринку та ін
83.  Негативними наслідками протекціонізму є підвищення цін на товари і послуги внутрішнього ринку за рахунок тарифів (акцизного податку на імпортні товари), необхідності внаслідок цього купівлі частини дорожчих товарів вітчизняного виробництва.
    1.  У зовнішній торгівлі діють такі закономірності:
84.  Випереджаюче зростання торгівлі послугами порівняно з темпами міжнародної торгівлі. 
85.  2 Випереджаюче зростання торгівлі готовими виробами порівняно з товарами паливно-сировинної групи, а в межах перших — машинами й устаткуванням.
86.  Поступове зростання торгівлі напівфабрикатами, окремими деталями, виробами для складання кінцевого продукту. 
87.  Збільшення у світовій торгівлі частки внутрішньо фірмового обміну
88.  Випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі між розвинутими країнами світу,
89.  Дія закону нерівномірності у сфері міжнародної торгівлі.
90.  Зростання в експорті розвинутих країн світу частки продукції, виробленої за допомогою інтелектуально та інформаційно насиченої праці 
91.  Посилення ролі державного та наддержавного регулювання. 
92.  Поступова лібералізація міжнародної торгівлі
93.  ДИНАМІКА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ .
94.  Серед основних статей українського експорту на першому місці знаходиться продаж продукції металургійної промисловості (майже 40 % усього експорту). Частка експорту хімічної та нафтохімічної промисловості дорівнює 8,8 %, машинобудування — 5,6, АПК — близько 5 відсотків.
95.  У структурі імпорту основне місце займає ввезення в Україну енергоносіїв — нафти та газу. Останнім часом у зв'язку з реконструкцією промислових підприємств зростає імпорт продукції машинобудування.
96.  Зростають обсяги послуг (транспортних, трубопровідних тощо), що надаються іноземним партнерам.
97.  Міграція робочої сили.
98.  Міжнародна міграція робочої сили означає процес формування її інтернаціональної вартості, а також певну сукупність відносин економічної власності між різними суб'єктами з приводу привласнення створеного нею необхідного та додаткового продукту.
99.  Як і будь-яка форма міжнародних економічних відносин, міжнародна міграція робочої сили має позитивні та негативні наслідки.
100.  До позитивних для країни-експортера робочої сили належать: зменшення безробіття; набуття емігрантами нових знань і досвіду; поліпшення їх (та членів їхніх сімей) умов життя; отримання країною експортером додаткового джерела валютних доходів у формі грошових переказів від емігрантів, а отже поліпшення її платіжного балансу (до того ж, повертаючись після еміграції, наймані працівники привозять із собою цінності і заощадження на суму, яка приблизно дорівнює їх грошовим переказам).
101.  До негативних наслідків для країни-експортера робочої сили відносять насамперед відтік кадрів високого рівня освіти та кваліфікації.
102.  СИСТЕМА ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН
103.  Розвиток валютних відносин зумовлюється об'єктивними передумовами — удосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізації виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу виробничого відтворення та суспільно-політичного життя народів.
104.  Функціональні структури валютних відносин втілюються в історично конкретних валютних системах. 
105.  Основними валютними системами є  національна та світова та регіональна.  Світова та регіональна валютні системи є формами міжнародних валютних відносин.
106.  Національна валютна система є органічною складовою системи грошових відносин окремих держав, регулюється національним законодавством кожної країни, яке встановлює механізм взаємодії грошових одиниць різних країн, спосіб їхньої взаємної конвертованості, встановлення та регулювання валютних курсів, формування і використання золото-валютного запасу, міжнародних кредитних ресурсів тощо.
107.  Регіональна валютна система. Третьою основною формою валютної системи є міжнародна (або регіональна). Найбільшого розвитку вона набула в ЄС. Введення євро  стало важливим чинником глибокої інтеграції всіх сторін суспільного життя країн — учасниць Європейської валютної системи.
108.  Світова валютна система виникла наприкінці ХІХ ст. Її характерними елементами були: стабільність золотих валют у більшості розвинутих країн; чіткий механізм визначення валютних курсів; валютний ринок, узгоджений порядок взаємних  міжнародних  платежів на основі .
109.  Світова валютна система пройшла в своєму розвитку окремі етапи розвитку світової валютної системи
110.  Під час Першої світової війни всі країни припинили розмін кредитно-паперових грошей на золото. Це означало крах світової валютної системи. Золото не виковувало функцій засобу обігу та засобу платежу.
111.  На якісно новому рівні (на основі золотодевізного стандарту, тобто обміну валют основних країн на золото) світова валютна система почала функціонувати на початку 20-х років XX ст. Обіг незначної кількості золотих монет мав місце лише у США, а Франція та Англія відновили золотозлитковий стандарт (центральні банки обмінювали банк-Міжнародні валютні відносининоти тільки на золоті злитки масою 12,5 кг).
112.  Але вже у 1931 р. Англія, у 1933 р. — США і у 1936 р. — Франція відмінили золотий стандарт. Це було кінцем твердих співвідношень валют (паритетів).
113.  Бреттон-Вудська валютна система. Нові положення щодо формування і функціонування валютної системи були закріплені на Бреттон-Вудській конференції у 1944 р. Основні елементи цієї системи:
     1.  функціонування золотодоларового стандарту, за якого Міністерство фінансів США гарантувало іноземним центральним банкам або урядам обмін доларів на золото (тобто наявність зовнішньої конвертованості лише у доларах);
     2.  фіксація ринкових курсів валют у межах не більше 1% в обидва боки (±) від золотих або доларових паритетів;
     3.  прирівнювання долара до золота на основі фіксованої ринкової ціни на золото (офіційна ціна однієї унції золота становила 35 дол., а вміст долара дорівнював 0,8 г золота) і водночас заборона вільних (приватних) купівлі-продажу золота;
114.  Наприкінці 50-х — на початку 60-х років внаслідок посилення економічної могутності Японії, Західної Німеччини та інших країн Західної Європи, нереальності офіційної ціни золота (у 1973 р. вона становила 42,22 дол. за унцію, а ринкова — 112), зростання дефіциту державного бюджету США та платіжного балансу тощо. У 1971 р. золоті запаси США становили лише 22% доларових активів. Інші країни почали відмовлятися від долара (ним було запруджено міжнародний платіжний обіг), вимагаючи його обміну на золото. За цих умов США відмінили обмін доларів на золото, для іноземних урядів і центральних банків, що призвело до краху золотодоларового стандарту.
115.  Ямайська валютна система. У 1976 р. в Кінгстоні (на Ямайці) члени МВФ оголосили про перехід до якісної нової світової валютної системи, в основу якої покладено такі основні принципи:
116.  Перехід до плаваючих курсів та перетворення СДР на світовий грошовий еталон. 
117.  Юридичне закріплення процесу демонетизації золота. 
118.  Посилення міждержавного валютного регулювання
119.  Сучасний валютний ринок — це розгалужена система механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою використання їх для обслуговування міжнародних платежів
120.  Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну  грошової одиниці країни, виражену в грошових одиницях інших країн
121.  Валютний курс встановлюють котирування іноземних валют.
122.  Котирування — це визначення офіційними державними органами (національним банком чи іншою фінансовою установою) ціни іноземної валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують.
123.  Основними важелями валютного регулювання є такі: девальвація та ревальвація національної грошової одиниці; • валютна інтервенція.
124.  Девальвація — це цілеспрямовані дії відповідних інституціональних структур, що мають за мету зниження обмінних курсів валюти власної країни.
125.  Ревальвація відповідні дії, спрямовані на підвищення курсу національної валюти.
126.  Валютна інтервенція передбачає застосування валютних обмежень і здійснення широкого комплексу заходів з безпосереднього регулювання платіжного балансу. Її механізм пов'язаний з операціями купівлі та продажу власної валюти на валютному ринку. 
127.  КОНВЕРТОВАНІСТЬ ВАЛЮТ Конвертованість — це здатність національної грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти
128.  Теорія і практика розрізняють повну і часткову,  зовнішню і внутрішню КОНВЕРТОВАНІСТЬ.
129.  За режиму повної конвертованості усі юридичні та фізичні вітчизняні й зарубіжні особи, що володіють певною сумою грошей цієї країни, мають можливість вільно (без будь-яких обмежень) використовувати ці гроші на будь-які цілі: безперешкодно здійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції.
130.  При частковій конвертованості на обмінні операції вводяться певні обмеження. ці обмеження не стосуються платежів за поточні міжнародні операції, такі як платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткостроковими банківськими і кредитними операціями, платежі з погашення позик та відсотків переведення прибутків з інвестицій, грошових переказів некомерційного характеру
131.  При зовнішній конвертованості повна свобода валютних операцій для здійснення розрахунків з іншими країнами надається лише іноземним (фізичним і юридичним) особам. Йдеться про надання можливості зазначеним особам вільно обмінювати зароблену в цій країні валюту на будь-яку іноземну валюту і здійснювати перекази цієї валюти за кордон.
132.  За режиму внутрішньої конвертованості правом обмінних операцій національних грошових одиниць на іноземну валюту користуються лише фізичні та юридичні особи цієї країни.
133.  Проблеми інтеграції України у світове господарство.  Входження України у світове господарство. Україна - як молода суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних зв'язків з країнами світу;
134.  Об'єктивні причини, що перешкоджають нині входженню України як рівноправного партнера у світове господарство;
135.  низька конкурентоспроможність її продукції на світових ринках.
136.  переважання в експорті України паливно-сировинної групи.
137.  низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій,, «ноу-хау»), експорті.
138.  незначна частка в експорті, товарів, які виробляють відповідно до договорів про міжнародну спеціалізацію кооперування виробництва;
139.  значна питома вага бартерних операцій у зовнішньоекономічній діяльності та всередині країни.
140.   відсутність стабільного законодавства, науково обґрунтованої політики зовнішньоекономічної діяльності. Загалом за рівнем конкурентоспроможності Україна у 1999 р. посідала 58-ме місце у світі (після Зімбабве).
141.  Для поліпшення зовнішньоторговельної діяльності Україні необхідно обмежити ввезення продукції чорної металургії, поліпшити якість металу, зменшити масу готових виробів, значно збільшити обсяг номенклатури відливок, домогтися міжнародних сертифікатів на свою продукцію тощо:
142.  Слід визначити пріоритетні напрями розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції, ресурсозаощаджуючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, в ракетно-космічній техніці, створення надтвердих матеріалів.

PAGE  12

1. Не повторите ли еще раз Я не понимаю что вы имеете в виду Это все что вы хотели сказать и т.html
2. Реферат по дисциплине Основы экономической теории Тема Экономическая мысль др
3. Опыт государственного регулирования на Украине контрольная
4. ва и права как социальных явлений и связанных с ними иных государственно правовых явлений
5. Введение Философия как особая форма общественного сознания
6. Бартер и власть (виртуальные законы российской экономики)
7. рефератов по истории психологии 1
8. Курсовая работа- Бухгалтерский учет.html
9. Лекция 5 Процессы План лекции Определение процесса
10. О мерах по совершенствованию профилактики и лечения ВИЧ инфицированных в Российской Федерации ВИЧин
11. Практикум Создание webстраницы Рассмотрим основные приемы создания Webстраниц на языке HTML такие как вво
12. а Привлечение экспедитора к выполнению указанных действий ведет к возникновению особого рода транспортных
13. это системная деятельность государства в отношениях с личностью молодежью молодежным движением которая о
14. Их память стерта.html
15. 112003 N 141ФЗ от 0607
16. РАЗРУШЕНИЕ ГОРНЫХ ПОРОД ВЗРЫВОМ
17. тема здравоохранения отнюдь не наше изобретение
18. Рабочее место программиста (раздел диплома по БЖД)
19. На тему- Шаблони проектування Паттерн Proxy заместитель surrogte суррогат Паттерн Interpreter интерпетатор Патт
20. Голубая линия Это был мощный оборонительный рубеж немецкофашистских войск от Черного до Азовского морей

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе